ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА ОБ’ЄДНАНОЇ НІМЕЧЧИНИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
НАН УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОНДРАТЮК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 327 (430)

ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА ОБ’ЄДНАНОЇ НІМЕЧЧИНИ

23.00.04. – Політичні проблеми міжнародних
систем і глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Камінський Євген Євменович,
доктор історичних наук,
професор

Київ - 2003

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА СТАН НАУКОВОЇ
РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ 10

РОЗДІЛ 2 ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ТРАДИЦІЯ
ЗАХІДНОЇ НІМЕЧЧИНИ 25

РОЗДІЛ 3 "НОРМАЛІЗАЦІЯ" НІМЕЦЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ 31

РОЗДІЛ 4 ОСОБЛИВОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ Г.КОЛЯ 38
4.1. Концептуальні основи, витоки, чинники 40
4.1.1. Німецько-французьке співробітництво 41
4.1.2. Поглиблення і розширення європейської інтеграції 47
4.2. Об’єднання Німеччини та європейська політика Г.Коля 59
4.3. Європейська політика консервативно-ліберальної коаліції після
об’єднання Німеччини 63
4.3.1. Політичний тандем “Бонн-Париж” після 1990 року 72
4.3.2. Новий етап розширення ЄС 78

Розділ 5 ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА УРЯДУ Г.ШРЬОДЕРА 89
5.1. Німецько-французькі відносини після 1998 року 97
5.2. Позиція уряду Г.Шрьодера щодо перспектив європейської
інтеграції 110
5.3. Еволюція підходів німецької наукової і політичної еліти до євроінтеграційного курсу України 127
ВИСНОВКИ 151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 156

ВСТУП

Зовнішня політика Федеративної Республіки Німеччини як держави, що представляє одну із провідних демократій Заходу, справляє значний вплив на ситуацію не лише у світі в цілому, а й на європейському континенті зокрема. Сучасний стан і перспективи інтеграційних процесів в Європі багато у чому залежали у попередні десятиріччя і залежать сьогодні саме від реального змісту європейської політики ФРН. Перші кроки на шляху розбудови тісної економічної співпраці країн Західної Європи на початку 50-х років відбулися завдяки активній підтримці Бонна. В подальшому європейська політика ФРН зробила значний внесок, відповідно до свого впливу і ваги, у поглиблення і розширення інтеграції на континенті, формування структур і механізмів Європейського економічного співтовариства аж до утворення Європейського Союзу.
Запропонована тема політологічного дослідження торкається вузлової проблеми адекватного науково-практичного осмислення концептуальних основ сучасної європейської політики Федеративної Республіки Німеччини, співвідношення і характер рушійних сил якої зазнали кардинальних змін внаслідок глобальних перетворень кінця 80-х – початку 90-років та об’єднання країни. Після 1990 року Німеччина об’єктивно стала наймогутнішою державою Європи, враховуючи її центральне положення на континенті, людський і потужний економічний потенціал. Але по глибокій суті німецька європейська політика не зазнала змін. Навпаки, після об’єднання Німеччини, її керівництво, підтверджуючи незмінність політичного курсу і рішуче заперечуючи будь-який особливий “німецький шлях”, наголосило на своїй готовності до поглиблення інтеграції в ЄС, включно з делегуванням йому ряду повноважень суверенної держави. Така незмінність стала наслідком концептуального протиріччя, не відповідала новому якісному стану Німеччини, а тому потребувала коректив.
Для вітчизняної політології пізнання зовнішньої політики ФРН набуває особливого значення з огляду на те, що Україна проголосила інтеграцію в Європейський Союз стратегічним напрямком своєї зовнішньої політики. Це обумовило додаткову потребу вивчення місця і ролі Німеччини у процесі європейської інтеграції.
Актуальність теми дослідження визначається наступними чинниками:
- статусною особливістю Німеччини в системі регіональних взаємозв’язків як провідного гравця в Європейському Союзі та високим ступенем впливу на процеси розширення і поглиблення європейської інтеграції;
- необхідністю розв’язати важливу наукову проблему, пов’язану з дослідженням впливу змін базових характеристик провідної європейської держави на її зовнішню політику, що має загальнотеоретичне та практичне значення;
- нагальною потребою з’ясувати особливості європейської політики об’єднаної Німеччини;
- політичною значимістю для України позиції Німеччини в питаннях розширення і поглиблення європейської інтеграції;
- можливістю використання німецького досвіду формування та реалізації європейської політики.
Актуальність теми дослідження визначає й наукову проблему дисертації: аналіз і систематизоване подання складного процесу становлення європейської політики об’єднаної Німеччини, що розпочався в період правління канцлера Гельмута Коля всередині 1990-х років і завершився протягом першого канцлерства його наступника Герхарда Шрьодера.
З’ясування цієї наукової та прикладної проблеми обумовило і визначення концепції дослідження: фундаментальна зміна в базових характеристиках держави рано чи пізно обумовить зміни в її зовнішній політиці.
Зв’язок дисертації з науковими програмами полягає в тому, що дана робота здійснена в рамках планової наукової теми відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України “Західні концепції та моделі забезпеченя національних інтересів і реалізації стратегій розвитку перехідних суспільств” (державний реєстраційний номер 0101V005095, шифр роботи ІІ.93/02.01).
Автор поставив за мету дослідження провести порівняльний аналіз європейської політики урядів Гельмута Коля (1982-1998) і Герхарда Шрьодера (1998-2002) та з’ясувати, на цій основі, особливості європейської політики об’єднаної Німеччини.
Для реалізації мети дослідження були визначені наступні завдання:
- виявити і структуризувати особливості формування основних напрямків європейської політики урядових кіл Бонна до 1990 року;
- визначити вплив європейської політики ФРН на досягнення державної єдності німецького народу у процесі подолання воєнно-політичного розколу континенту;
- з’ясувати причини суперечностей в європейській політиці ФРН після об’єднання;
- дослідити і систематизувати нові акценти у підходах німецької політичної еліти до процесів європейської інтеграції;
- класифікувати особливості європейської політики об’єднаної Німеччини;
- відстежити еволюцію підходів урядових і наукових кіл об’єднаної Німеччини до євроінтеграційного курсу України.
Об’єктом дослідження стала зовнішня політика Федеративної Республіки Німеччини, а предметом – її європейська політика, ставлення урядових кіл цієї держави до проблем упорядкування й розвитку інтеграційного процесу в Європі.
Нижня хронологічна межа роботи спирається на прихід до влади нової консервативно-ліберальної коаліції (жовтень 1982 року) та розгортання нею європейської політики на засадах зміцнення франко-німецьких відносин і нарощення економічної співпраці в ЄЕС. Верхньою хронологічною межею є завершення першого легіслатурного періоду перебування при владі урядової коаліції соціал-демократів та зелених (літо 2002 року). Обмеження дослідження цими часовими рамками визначається тим, що на цей період припадає завершення процесу концептуалізації європейської політики ФРН. Для створення цілісної картини еволюції підходів німецької політичної еліти до процесів європейської інтеграції у другому та четвертому розділах здійснюється ретроспективний аналіз певних подій, що передували зазначеним часовим межам, і мали посутній вплив на політику Німеччини в Європі.
Доцільність хронологічних меж обумовленка прагненням автора переосмислити під історико-порівняльним кутом зору складні умови, в яких відбувалася трансформація європейської політики ФРН після об’єднання країни, та наслідки, до яких призвело відповідне коригування і реалізація нових підходів щодо устрою Європи.
Теоретико-методологічною основою дослідження є закони діалектики із залученням принципу історизму і використанням аналітичних методів наукового дослідження.
Принцип історизму передбачає розгляд минулого з урахуванням тих змін, які відбувалися не тільки з предметом (об’єктом) дослідження, але й з усіма пов’язаними з ним процесами та явищами. Завдяки використанню цього принципу процес формування європейської політики Німеччини після об’єднання розглянутий як логічне продовження еволюції західнонімецької політики в ЄЕС, яка відбувалася протягом більш ніж сорока років.
Під поняттям аналіз автор розуміє використання певних рамок у класифікації одержаної інформації, впровадження індуктивної і дедуктивної логіки, окреслення термінів та усвідомлення їх суті, з’ясування критеріїв певних суджень, організацію інформаційної бази з пристосуванням її до поставлених цілей.
Першим методом для дисертанта виступає порівняльний аналіз європейської політики урядової коаліції ХДС/ХСС і ВДП на чолі з канцлером Гельмутом Колем (1982-1998), з одного боку, та європейської політики “червоно-зеленого” уряду Г.Шрьодера/Й.Фішера (1998-2002), з другого боку, котрий проведено з огляду на такі передумови.
По-перше, ключовою фігурою у процесах формування європейської політики ФРН є федеральний канцлер.
По-друге, аналіз проводився по наступних блоках: а) франко-німецьке співробітництво; б) поглиблення і розширення європейської інтеграції.
Далі йде дескриптивний аналіз, під яким автор розуміє описовість не в якості механічного відображення дійсності, а як пояснення явищ і подій через сукупний пошук відповідей на питання “як” і “чому”. В контексті порівняння європейських політик Коля та Шрьодера, увага приділялася витокам і особливостям стратегій канцлерів та їх впливу на еволюцію підходів німецької політичної еліти до інтеграції в Європі.
Нормативний аналіз, що передбачає залежність положень і суджень дисертанта від суспільних цінностей та преференцій конкретних політиків, дозволив врахувати програмні положення партій, представниками яких були Коль і Шрьодер, коаліційні обмеження свободи їх дій та партійний характер політичної системи ФРН загалом.
І, нарешті, прескриптивний аналіз залучено для оптимізації нормативного та дескриптивного методів. Йдеться про авторські положення, судження і висновки щодо кроків і дій, здатних посприяти запровадженню певних суспільних цінностей. Він особливо ефективний при спробі пояснити зовні неадекватні традиціям і поточній ситуації дії політиків.
Використовуючи аналітичні методи автор прагнув відійти від усталених схем і оцінок тогочасних подій, дати науково зважену й об’єктивну характеристику історичних процесів, а також по-новому висвітлити ряд важливих подій і явищ, які до цього ігнорувались або спотворювались. З цією метою залучено значний масив нових документів, свідчень учасників подій та наукової літератури.
Наукова новизна дисертації. Автором проаналізовано процес “нормалізації” німецької зовнішньої політики. На основі залучення й аналізу широкого кола джерел і літератури здійснено цілісну спробу з’ясувати особливості європейської політики Німеччини після 1990 року, розглянуто еволюцію німецько-французьких відносин у контексті європейської інтеграції і досліджено витоки протиріч в європейській політиці Г.Коля. Велика кількість джерел і широкі наукові дебати всередині Німеччини дали значний матеріал для ретельного дослідження поставленої проблеми у межах наукової спеціальності.
З огляду на значні перетворення, що відбулися в Європі, у дослідженні зроблена спроба з сучасних позицій висвітлити важливу наукову і практичну проблему; об’єктивно проаналізувати зміст, форми, методи і засоби міжнародної діяльності урядових кіл об’єднаної Німеччини у реалізації ними європейського курсу і з’ясувати його особливості.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її положення і висновки дають можливість краще зрозуміти витоки і характер сучасної європейської політики Німеччини, заповнюють певну прогалину у вітчизняній германістиці. Одержані результати представлені у науковому звіті відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за результатами виконання державної планової теми “Західні концепції та моделі забезпеченя національних інтересів і реалізації стратегій розвитку перехідних суспільств” (державний реєстраційний номер 0101V005095, шифр роботи ІІ.93/02.01). Матеріали дисертації можуть бути використані у подальших узагальнюючих дослідженнях проблем розвитку інтеграційних процесів в Європі та зовнішньої політики Німеччини, при розробці та викладанні курсів «Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики», «Історія дипломатії», «Зовнішня політика ФРН», різноманітних спецкурсів для студентів гуманітарних факультетів вузів, а також у дипломатичній практиці МЗС України.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено і рекомендовано до захисту на засіданні відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ) НАН України. Основні положення і висновки роботи викладено у чотирьох наукових публікаціях автора, в тезах доповідей і виступах на міжнародних науково-теоретичних конференціях “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” (Київ, 12 лютого 2002 року) та “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (Київ, 4 червня 2002 року), а також на політологічному семінарі відділу трансатлантичних досліджень ІСЕМВ (Київ, 17 вересня 2002 року).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений дисертантом цілісний порівняльний аналіз європейської стратегії Гельмута Коля та стратегії “червоно-зеленої” коаліції на чолі з Герхардом Шрьодером дає підставу для таких висновків.
1. Після об’єднання Федеративна Республіка опинилася на стадії усвідомлення своєї національної державності, про що, зокрема, свідчили серйозні концептуальні дискусії у німецькому суспільстві. Міжнародні наслідки об’єднання країни й їх вплив на подальший розвиток зовнішньої політики Німеччини прямо залежні від набуття нею статусу повноцінної національної демократії.
2. Результати дослідження періоду перебування при владі уряду Коля після 1990 року доводять, що як зовнішня політика Німеччини загалом, так і європейська зокрема, здійснювалися в руслі зовнішньополітичних концепцій “старої” ФРН. Європейська стратегія урядової коаліції ХДС/ХСС/ВДП на чолі з Гельмутом Колем зазнавала поступових змін і розвивалася за логікою пристосування до нового положення країни на континенті.
3. Перемога СДПН та Союзу 90/Зелені на парламентських виборах 1998 року в Німеччині обумовила формування нової урядової коаліції на чолі з канцлером Герхардом Шрьодером і позначила перехід влади від покоління, яке перенесло Другу світову війну, до післявоєнного покоління. У сфері німецької зовнішньої політики нова генерація політичної еліти, не відкидаючи важливість історичної пам’яті, концептуально і практично завершила процес “нормалізації”. Остання стала етапом величезного процесу серйозної, головним чином ментальної трансформації та концептуальної адаптації в 1990-х роках політичної еліти ФРН до нового положення в світі і передбачала відмову від деяких самообмежень, притаманних Боннській республіці. Саме “нормалізація” позначила перехід політичної традиції “старої” Боннської республіки в політику вже Берлінської ФРН і призвела до перегляду та подальшого обґрунтування європейської політики Німеччини.
4. Прикметною особливістю стратегії Г.Шрьодера в ЄС стало нове визначення акцентів за умови збереження концептуальних основ європейської політики Боннської республіки. Відтепер стабільність і прогнозованість німецької політики в Європейському Союзі забезпечується не переважанням європейських інтересів над національними чи європатріотичною риторикою, а чітким визначенням німецьких інтересів та їх активним захистом в рамках багатосторонньої внутрісоюзівської дипломатії.
5. Зміщення акцентів означало також перегляд основних зовнішньополітичних пріоритетів шляхом пошуку нового балансу між інтеграцією та національними інтересами. Останні передбачалося інтегрувати в схему збалансованих загальноєвропейських інтересів, паралельно посилюючи компетенцію Німеччини у визначенні політичного курсу Європейського Союзу в цілому.
6. Протягом 90-х років минулого сторіччя німецько-французькі відносини зазнавали змін. Після приходу до влади уряду Шрьодера в них також відбулося зміщення акцентів: основою активного співробітництва є політичний баланс інтересів. Відповідно там, де вони співпадають – продовжує існувати “мотор”, якщо ні – виникає конкуренція. Спостерігається подальша диференціація німецько-французької співпраці: активна – в сферах спільної зовнішньої політики та політики безпеки, європейської оборони, а також юстиції та внутрішніх справ; розбіжності у підходах, протиборство – в питаннях розширення ЄС, аграрної реформи та майбутнього Союзу. Позначилася тенденція до поступового зміщення балансу в стосунках між Берліном і Парижем на користь першого.
7. Разом з тим, рівень двосторонніх відносин постійно залишається високим і базується на міцному договірному й інституційному фундаменті. Політичні еліти обох країн чітко усвідомлюють, що без німецько-французької згоди подальший розвиток інтеграційних процесів в Європі не може бути успішним, оскільки ні реформування різних сфер спільної політики, ні формування ефективних структур розширеної Європи неможливі без або всупереч Франції.
8. Паралельно з ревізією франко-німецьких стосунків відбувався пошук нового балансу в підходах “червоно-зеленої” коаліції на чолі з Герхардом Шрьодером до процесу розширення Європейського Союзу на Схід.
По-перше, Шрьодер, на відміну від свого попередника, чітко окреслив ієрархію німецьких пріоритетів в європейській політиці. Спочатку поглиблення інтеграційних процесів, яке в подальшому повинно було створити підґрунтя для вступу нових членів, а вже потім розширення.
По-друге, соціал-демократи і зелені побудували свою стратегію щодо прийому в Євросоюз країн ЦСЄ на основі прагматичного співвідношення цілей і засобів. За умов обмежених коштів Німеччина забезпечила створення інституційних і фінансових рамок для розширення та досягла визначення його часових меж згідно із власним баченням перспектив.
По-третє, активно використовуючи фактор розширення, керівники ФРН здійснювали тиск на своїх партнерів по ЄС з метою ініціювати реформи в інших важливих для німецьких інтересів сферах – аграрній, інституційній.
9. У результаті інституційних змін в ЄС, які відбулися внаслідок проведення в 2000 році міжурядової конференції і підписання Ніццького договору, Німеччині вдалося посилити свою вагу в інституціях ЄС: вона отримала в Раді ЄС 29 голосів (до цього мала 10), як Франція, Велика Британія та Італія. Разом з тим, Шрьодер домігся введення демографічного критерію (німці мають 17%, французи – 12%) при прийнятті рішень кваліфікаційною більшістю. Відтепер ФРН може блокувати рішення Ради ЄС разом з усього лише двома коаліційними партнерами. Крім того, Федеративній Республіці вдалося уникнути скорочення числа своїх депутатів у Європейському парламенті при вивільненні місць для парламентарів із країн-кандидатів – за ФРН залишилася квота в 99 депутатів, тоді як за Францією всього 72 місця.
10. Політично суттєвим і значимим нововведенням в європейській політиці урядової коаліції соціал-демократів та зелених стало успішне використання моделі Конвенту, що була реалізована як в процесі вироблення Хартії основних прав ЄС, так і для подальшої розробки інституційної реформи. Таким чином, Герхард Шрьодер і Йошка Фішер не тільки здійснювали “нове визначення акцентів”, а й використовували для цього нові інструменти. На відміну від свого попередника, що діяв за логікою пристосування, новий канцлер, після приходу до влади, запропонував і реалізував більш прагматичний і активний сценарій адаптації європейської політики об’єднаної Німеччини до нового положення країни в Європі. На думку автора, все це дає підстави говорити про суттєву модернізацію європейського курсу ФРН після 1998 року, що має наступні виміри й особливості:
• головна її мета – завершення європейської інтеграції;
• в рамках внутрісоюзівської дипломатії Німеччина поводиться і діє як “велика держава”;
• національні інтереси визначають німецьку європейську політику;
• визначена ієрархія пріоритетів в ЄС;
• відносини з Францією базуються на балансі політичних інтересів;
• поряд із нововведеннями активно використовуються досвід і здобутки Боннської республіки.
11. Отже, протягом першого канцлерства Шрьодера, Берлінська республіка, відстоюючи власні національні інтереси, стала на шлях “нормалізації” і своєї європейської політики, що призвело до переоцінки властивих попередній ФРН ідеологічних і політичних табу й обумовило модернізацію європейської політики об’єднаної Німеччини за умови збереження її парадигмального розвитку.
12. Модернізація німецької політики в Європі обумовила зміни в підходах німецької політичної та наукової еліти до євроінтеграційного курсу Києва. Від сприйняття України в якості потенційного вогнища нестабільності і ядерної небезпеки в Європі до підтримки українських прагнень інтегруватися в ЄС. Передумовами такої еволюції є як політичні і економічні процеси в Україні, так і міжнародні чинники – розширення ЄС та актуалізація в світі безпекової теми внаслідок терактів 11 вересня 2001 року.
13. Значна частина німецьких науковців і політиків виступає проти принципової відмови Україні в її майбутньому членстві в ЄС. Разом з тим, вони звертають увагу на нагальну потребу в демократизації української політичної системи і подоланні залишків старої радянської культури та ментальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Арзаманова Т.В., Арзаманов М.Г. Политика безопасности Германии на рубеже веков: аналит. обзор / РАН ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глобал. и регионал. проблем. Отд. Зап. Европы и Америки; Отв. ред. Пархалина Т.Г. – М., 2001. – 108 с.
2. Байзе М. Попали в «евро-ловушку»? За невозмутимость при введении евро // Іnternationale Politik (на рус. языке). – 1999. – № 1. – С.39-46.
3. Бар Э. «Нормализация» германской внешней политики. Партнерство с совершеннолетней страной вместо удобной опеки // Internationale Politik (на рус.языке). – 1999. – №1. – С.3-18.
4. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америкии его геополитические императивы / Пер. с англ. – М.: Международные отношения, 1999. – 256 с.
5. Борко Ю.А., Загорский А.В., Караганов С.В. Общий европейский дом: что мы о нем думаем? – М.: Международные отношения, 1991. – 130 с.
6. Брандт В. Воспоминания: Пер. с нем. – М.: Новости, 1991. – 526 с.
7. Брыль Р. Германия ждет революционных реформ // Мировые дискуссии. – 22-28 октября 2001 года – №41(127). – С.2-3.
8. Верхойген Г. Майбутня архітектура ЄС // Німеччина. – 2001. – №6. – С.48-52.
9. Власов С.Н. Европейская безопасность: в контексте германских интересов. – К.: Наукова думка, 1991. – 200с.
10. Германия: факты. – Франкфурт-на-Майне: Социетас-ферлаг, 1996. – 544 с.
11. Гінтередер П. Нові координати в світовій політиці // Німеччина. – 2001. – №6.– С.3.
12. Гутник В.П. Немецкая социал-демократия: новый центризм или беспринципный прагматизм? // МЭиМО. – 2001. – №6. – С. 52-60.
13. Гюнтер М. Європейський Союз: сигнал для старту розширення спільноти // Німеччина. – 1998. – №2. – С.15-17.
14. Елисеев М.Г., Снапковский В.Е. Два германских государства и европейская безопасность: история и современность. – Минск: Наука и техника,1989. – 152 с.
15. ЕС на пороге ХХI века: выбор стратегии развития / Под ред. Ю.А.Борко и О.В.Буториной. – М.:Эдиториал УРСС, 2001. – 472 c.
16. Загоруйко Ю. Европа периода британского президентства // Зеркало недели. — 1998. — 3 июля.
17. Западная Европа: парадоксы регулирования / Отв.редактор В.Н.Шенаев, В.И.Кузнецов. – М. – 1988. – 90 c.
18. Западноевропейская интеграция: проекты и реальность / Под общ. ред. проф. В.Б. Княжинского. – М. – 1986. – 238 c.
19. Зегберс К. Вовлечь Россию. О смысле и цели стимуляции // Политическая мысль. – 1999. – № 3 (16). – С.90-100.
20. Зегберс К. До розуміння російського сум’яття: актори й інституції між локальним і глобальним // Політична думка. – 2000. – №2. – С.39-44.
21. Зидентоп Л. Демократия в Европе / Пер. с англ.; Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Логос, 2001. – 360 с.
22. Зовнішньополітичний баланс федерального уряду. Прес-конференція канцлера Шрьодера та міністра Фішера (виборка), 11.06.2002 // www.auswaertiges-amt.de/ www/de/infoservice/ausgabe.htm
23. Зоммер Т. Нова роль Німеччини // Німеччина. – 2001. – №6.– С.10-13.
24. Иорданская Э. Расширение ЕС на восток: позиции Германии // МЭиМО. – 2001. – №2. – С.67-74.
25. Іваницький Р. Федералізація Європейського Союзу: прогнози та оцінки сучасних європейських політиків // Дипломатичний вісник. – К.: Дипломатична академія МЗС України, 2002. – С.141-154.
26. Ішенгер В. Контури нової європейської зовнішньої політики ФРН // Німеччина. – 1999.– №10. – С.18-21.
27. Кемпе И. По ту сторону расширенного Европейского Союза // deutschebotschaftßmoskau.ru/ ru/ library/ internationale-politik/ 2001-12/ article04.html
28. Киссинджер Г. Дипломатия / Пер. с англ. – М.: Ладомир, 1997. – 848 с.
29. Киссинджер Г. Новая Европа: между двумя гигантами // Компас. – 1993. - №82. – С.37-42.
30. Клименко O. Європейський шлях до спільної зовнішньої та оборонної політики // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2001. – Вип.17. – С.38-44.
31. Клименко О. Німеччина та Франція на шляху до євро: національний контекст загальноєвропейської інтеграції // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2001. – Вип.16. – С.27-33.
32. Кондратюк С. “Нормалізація” німецької зовнішньої політики // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2002. – Вип.19. – С.62-72.
33. Кондратюк С. До питання про європейську політику ФРН // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2002. – Вип.21. – С.42-46.
34. Кондратюк С. Контури нової європейської політики ФРН // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2001. – Вип.17. – С.25-32.
35. Кондратюк С. Нові концептуальні підходи у стратегії ЄС щодо України // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2002. – Вип.20. – С.59-65.
36. Копійка В.В. Європейський Союз в міжнародних відносинах (політичні аспекти інтеграції): Конспект лекцій. – К.: Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, 1999. – 127 с.
37. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничій Дім «Ін Юре», 2001. – 448 с.
38. Краузе Й. Світовий стратег: Європа після головування Німеччини в ЄС // Німеччина. – 1999. – №4.– С.14-17.
39. Кремер И.С. ФРГ: этапы “восточной политики”. – М.: Международные отношения, 1986. – 222 с.
40. Кривонос P. Геополітичні наслідки німецького об’єднання // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1999. – Випуск 13 (Частина ІII). – С.24-32.
41. Кривонос P. Репрезентація політичних інтересів в інституційному механізмі формування зовнішньої політики ФРН // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1998. – Випуск 6 (Частина II). – С.73-80.
42. Кривонос P. Фішер: Немає “зеленої” зовнішньої політики, є лише німецька зовнішня політика // Політика і час. – 1999. – №1. – С. 36-40.
43. Кривонос Р. “Неформальна” столиця об’єднаної Європи // Людина і політика. – 2000. – №2 (8). – С.23-27.
44. Кривонос Р. Німецькі вибори як фактор світової політики // Політика і час. – 1998. – №10. – С.16-24.
45. Кривонос Р. Німеччина після виборів 1998 р.: проблеми і перспективи // Людина і політика. – 1999. – №1. – С.57-63.
46. Кривонос Р. Об’єднана Німеччина і проблеми безпеки Східної Європи // Нова політика. – 1996. – №2 (4). – С.11-17.
47. Кривонос Р.А. Німеччина в структурі європейського співробітництва: Автореф. дис…канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003. – 22 с.
48. Кудряченко А.І., Грабарчук Г.О. Україна й Німеччина – двосторонні відносини на початку 90-х років. – К.: Знання, 1994. – 48 с.
49. Кудряченко А.І.Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970 – 1990рр.). – К.: Наукова думка, 1996. – 240 с.
50. Култаєва М. Політико-філософське післяслово до осінньої казки (об’єднання Німеччини та європейські цінності) // Політична думка. – 2001. – №1-2. – С.132-145.
51. Лакішик Д.М. Німеччина в європейській політиці США кінця 80-х – 90-і роки XX століття: Автореф. дис…канд. іст. наук: 07.00.02 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2002. – 16 с.
52. Максимычев И.Ф. Объединенная Германия как фактор европейской безопасности. - М.: Институт Европы РАН, 1997. - 43 с.
53. Максимычев И.Ф. Российско-германские отношения: формирование, состояние, перспективы. - М.: Институт Европы РАН, 1997. - 53 с.
54. Мартанс С. «Берлинское поколение». Германия глазами французов // deutschebotschaft-moskau.ru/ ru /library/ internationale-politik/2000-09/article 04. html
55. Мартинов А.Ю. Українсько-німецьке співробітництво у контексті європейської інтеграції (90-ті роки XX століття) / Інститут історії України НАН України. – К., 2000. – 86 с.
56. Мауль Х. Международный терроризм. Германская внешняя политика: испытание на прочность // deutschebotschaft-moskau.ru/ ru /library/ internationale-politik/2001-12 / article 02. html
57. Медер-Меткальф Б. Дефицит свободы печати в Украине // deutschebotschaftßmoskau.ru/ ru/ library/internationale-politik/ 2001-10/ article02.html
58. Мертес M. Немецкие вопросы – европейские ответы. – М.: Московская школа политических исследований, 2001. – 336 с.
59. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980 - 2000): Підручник / Л.Ф.Гайдуков, В.Г.Кремень, Л.В.Губерський та ін. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
60. Мінгазутдінов І.О. Міжнародна та європейська безпека: Конспект лекцій. – К.: ІМВ КНУ ім.Тараса Шевченка, 1998. – 61 с.
61. Павлів В. Як “засватати” Україну і ЄС? // Дзеркало тижня. – 23-29 березня 2002 року. – №12(387).
62. Павлов Н.В. Внешняя политика ФРГ: концепции и реалии 80-х годов. – М.: Международные отношения, 1989. – 255 с.
63. Павлов Н.В. Объединение или рассказ о решении германского вопроса с комментариями и отступлениями. – М.: Полигран, 1992. – 232 с.
64. Погорельская С.В. Внутриполитические аспекты новой германской внешней политики // МЭиМО. – 2001. – №7. – С.91-100.
65. Погорельская С.В. Некоторые аспекты европейской политики объединенной Германии // МЭиМО. – 2000. – №1. – С. 89-95.
66. Погорська І. Франко-німецьке партнерство і процес європейської інтеграції: основи та перспективи // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2001. – Вип.17. – С.32-38.
67. Погорська І.І. Євроінтеграційна політика Франції: Автореф. дис…канд. політ. наук: 23.00.04 / Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України. – Київ, 2002. – 20 с.
68. Пропозиції ХДС та ХСС для європейського конституційного договору, розроблені під керівництвом Вольфганга Шойбле і Райнхольда Бокклета, Берлин, 26.11.2001 // http://cducsu.de
69. Пфлюгер Ф. Европа должна стать мировой державой. Президентство Германии в Совете ЕС: координирующая политика // Іnternationale Politik (на рус. языке). – 1999. – № 1. – С.46-53.
70. Ребрин В.П. Проблемы европейской безопасности и политика ФРГ. – М.: Наука, 1986. – 216 с.
71. Роль коммун в системе германской государственности: историко-правовые аспекты / В.Б. Белов, В.С. Рыкин, К.К. Баранова / Под общ. ред. В.Н. Шенаева. - М.: Институт Европы РАН, 1996. - 47 с.
72. Симычев М.К. Соседи по Рейну вчера и сегодня. Очерк истории франко-германских и франко-западногерманских отношений. – М.: Международные отношения, 1988. – 182 с.
73. Сімон Г. Крах парламентаризму в Білорусі, Росії й Україні // Політична думка. – 2000. – №2. – С. 59-64.
74. Социальная рыночная экономика в Германии и экономическая трансформация в России // Под общ. ред. проф. Х.Х.Хеманна. – Кельн: Общество Карла Дуйсберга; Москва: Институт Европы РАН, 1996. - 328 с.
75. Старостенко Г. Німецьке бачення нового європейського порядку та України в ньому // Дипломатичний вісник. – К.: Дипломатична академія МЗС України, 2002. – С.154-162.
76. Стойко E. Саммит в Лакене: от великого до смешного // Мировые дискуссии. – 25.12.2001. – http:// wd.org.ua
77. Стойко Е. «Взросление» Германии // Мировые дискуссии. – 22-28 октября 2001 года. – №41(127). – С.3-5.
78. Стойко Е. Германия – первая среди равных // Мировые дискуссии. – 14-20 мая 2001 года. – №18. – С.3-4.
79. Сушко O. Розширення Європейського Союзу: сценарії для нових незалежних держав // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України. – Вип.20. – С. 52-59.
80. Українська державність у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз / О.Дергачов (керівник авт.колективу). – К.:Політична думка, 1996. – 448с.
81. Урбан А. Бонн: между прошлым и будущим. – М.: Мысль, 1985. – 304 с.
82. Ференбах О. Крах и возрождение Германии. Взгляд на европейскую историю XX века. – М.:Аграф, 2001. – 304 с.
83. Филитов А.М. Германский вопрос: от раскола к объединению. Новое прочтение. – М.: Международные отношения, 1993. – 240 с.
84. Финансовые основы местного самоуправления: коммуны в финансовой конституции Германии / В.Б. Белов, В.С. Рыкин, К.К. Баранова / Под общ. ред. В.Н. Шенаева. – М.: Институт Европы РАН, 1995. - 58 с.
85. Фишер Й. Речь федерального министра иностранных дел Германии Й.Фишера «От союза государств к федерации – размышления о конечной цели европейской интеграции» 12 мая 2000 года в Берлинском университете им. Гумбольдта // http:// www.germany. org. ru
86. Фишер Й. Речь федерального министра иностранных дел Германии Йошки Фишера на собрании членов Германского общества внешней политики 24 ноября 1999 года в Берлине // http:// www.germany. org. ru
87. Фрітц-Ваннаме Й. CFSP – спільна зовнішня політика та політика безпеки // Німеччина. – 2001. – №6.– С.45-47.
88. Фрітц-Ваннаме Й. Європа завтра // Німеччина. – 2002. – №2. – С.6-9.
89. Шенаев В.Н. Особенности экономического развития Западной Европы. – М.: Наука,1993. – 195 с.
90. Шнайдер-Детерс В. Європейська перспектива Україна: повноправне членство чи добросусідство? // Політична думка. – 2000. – №2. – С. 72-81.
91. Шрьодер Г. Європейські колеги стежать за безпекою деяких українських журналістів // Дзеркало тижня. – 1-7 грудня 2001 року. – №47(371).
92. Шрьодер Г. Успішний баланс – крок у майбутнє // Німеччина. – 1999. – №10.– С.10-11.
93. Эрлер Г. Внешняя политика и политика безопасности Германии после войны в Косово // МЭиМО. – 2000. – №1. – С. 82-88.
94. Яннінг Й. Європейська модель інтеграції // Німеччина. – 2001. – №6.– С.36-41.



95. Anlage IV: Erklärung für die Schlussakte der Konferenz zur Zukunft der Union, Vertrag von Nizza // Іnternationale Politik. – 2001. – № 2. – S. 99-102.
96. Ansprache von Bundeskanzler Gerhard Schröder beim Jahresempfang für das Diplomatische Corps am 23.November 1998 in Bonn (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998 – № 12. – S. 97-100.
97. Bahr E. Zum Europäischer Frieden: Eine Antwort auf Gorbatschovs. – Bonn: Siedler, 1988. – 101 S.
98. Ваnсhоff T. Gегman Іdentity аnd Еurореаn Іntegration // Еuгореаn Journal of International Relations. – 1999. – Vol. 5. – № 3. – Р.259-278.
99. Beitrag von Bundeskanzler Helmut Kohl für die französische Wochenzeitung “Le Nouvel Observateur”, veröffentlicht am 28.November 1996 // Іnternationale Politik. – 1997 – № 2. – S.115-117.
100. Beschluß der deutschen Bundesregierung zum Teilnehmerkreis der Europäischen Wirtschafts-und Währungsunion vom März 1998 (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998 – № 5. – S.107-108.
101. Bielicki J. Meisterprüfung des Kanzlers // Die Woche. – 08.01.1999.
102. Bingen D. Deutschland, Polen und die europäische Integration // Welttrends. – 1996. – №13. – S.19-28.
103. Вгеіtenstein R. Volk ohne Grenzen // General Anzeiger. – 03.04.1993.
104. Brief des französischen Staatspräsidenten, Jaques Chirac, und des deutschen Bundeskanzlers, Gerhard Schröder, an den Vorsitzenden des Europäischen Rates, den britischen Premierminster Tony Blair, veröffentlicht am 9.Juni 1998 in Bonn (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 9. – S.89-91.
105. Bulletin des Presse - und Informationsamtes der Bundesregierung. – 1987. – 19 März.
106. Bulletin des Presse - und Informationsamtes der Bundesregierung. – 1989. – 10.November.
107. CDU/CSU Fraktion im Deutschen Bundestag // Pressedienst. - 18.06.1997.
108. Das Parlament. – 1985. – №28.
109. Deutschland ist eine Nation westlichen Typs geworden. In Interview mit den Koordinator für die deutsch-französischen Zusammenarbeit Rudolf von Thadden in der Frankfurter Rundschau 10.Juni 2000 // www.auswaertiges-amt.de/ www/de/infoservice/ausgabe.htm
110. Dicke H., Foders F. Wirtschaftliche Auswirkungen einer EU-Erweiterung auf die Mitgliedstaaten. – Tübingen, 2000. – 203 S.
111. Die Banken fördern europäische Stabilitätsgemenschaft // Frankfurter Allgemeine Zeitung. - 22.03.1988.
112. Die deutsch-französische Zusammenarbeit in Verteidigungs- und Sicherheitsbereich // Europa-archiv. – 1989. – F.15/16. – S.D461-465.
113. Die deutsch-französischen Beziehungen: Rückblick und aktueller Stand / Yves Bizeul, Matthias Schulz. Mit einem Aufsatz von Laurent Leblond. – Rostok: Univ., Inst. für Politik – und Verwaltungswissenschaften, 2000. – 80 S.
114. Die neue deutsche Aussenpolitik / Wichard Woyke (Hrsg.). – 2.Auflage. – Schwalbach/Ts.: Wochenschau-Verlag, 2002. – 80 S.
115. Die Zukunft der Europäischen Union. Erklärung von Laeken, Anlage I der Schlussfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates von Laeken am 14. und 15. Dezember 2001 // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 123-130.
116. Diebold W. The United States and the Industrial World. – New York – Washigton – London, 1972. – 452 p.
117. Diehl O. Kiev und Moskau: die ukrainisch-russischen Beziehungen als zentrales Problem deutscher und europäischer Sicherheit. – Bonn: Europa-Union-Verlag, 1994. – 64 S.
118. DIHT: Europa – Währung nicht auf jeden Preis // VWD Europa. – 11.01.1988.
119. Eberwein W.-D., Kaiser K. Deutschlands neue Aussenpolitik – Band 4: Institutionen und Ressourcen. – München,1998. – 300 S.
120. Ehrhart H.-G. Kontinuität oder Erneuerung? Paris und Bonn/Berlin nach den Machtwechseln // Internationale Politik. – 1999. – №4. – S.47-54.
121. Erklärung von Bundesaussenminister Joschka Fischer zu den Ergebnissen der Sondertagung des Europäischen Rates in Tampere am 15./16. Oktober 1999, abgegeben vor dem Deutschen Bundestag am 28 Oktober 1999 in Berlin // Іnternationale Politik. – 1999. – № 11. – S.122-126.
122. EU-Magazin. – Nr.12. – 1998. – S.18-21.
123. Europa – Währung nicht auf jeden Preis // VWD Europa. – 11.01.1988.
124. Europa-Archiv. – 1983. – F.15. – S.420-427.
125. Europa-Archiv. – 1990. – F.4. – S.329-331.
126. European Conflicts and International Institutions: Cooperating with Ukraine / Hans-Georg Ehrhart,Oliver Thränert (Eds). Foreword by Eckhard Lüdkemeier. – 1.Aufl. – Baden-Baden: Nomos Verlag. – Ges., 1998. – 145 S.
127. Fischer J. Die Selbstbeschränkung der Macht muss fortbestehen // Frankfurter Allgemeine Zeitung. – 10.08.1998.
128. Froehly J.-P. Der “neue” deutsch-französische Dialog. Abstimmung in der europäischen Aussenpolitik // Internationale Politik. – 1998. – №9. – S.26-32.
129. Froehly J.-P. Frankreich-Deutschland-Rußland im neuen Dialog: eine Troika für Europa // Politische Meinung. – 2001. – Jg.52. – №376. – S.24-33.
130. Froehly J.-P. Nizza – und wie geht es weiter? // Dokumente. – 2001. – Jg.57. – №1. – S.25-33.
131. Frölich S. “Auf den Kanzler kommt es an”: Helmut Kohl und die deutsche Aussenpolitik. Persönliches Regiment und Regierungshandeln vom Amtsantritt bis zur Wiedervereinigung. – Paderborn/München/Wien/Zürich: Ferdinand Schöningh, 2001. – 311 S.
132. Gemeinsame Erklärung der 78.Deutsch-Französischen Konsultationen über die großen europapolitischen Prioritäten vom 23.November 2001 in Nantes // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 101-103.
133. Gemeinsamer Brief des französischen Staatspräsidenten, Jaques Chirac, und des deutschen Bundeskanzlers, Gerhard Schröder, an den amtierenden Präsidenten des Europäischen Rates und Ministerpräsidenten von Irland, John Bruton, 9 Dezember 1996 in Nürnberg (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1997. – № 3. – S.82-87.
134. Gemeinsames Schreiben des französischen Staatspräsidenten, Jaques Chirac, und des deutschen Bundeskanzlers, Gerhard Schröder, an den amtierenden Präsidenten des Europäischen Rates und Ministerpräsidenten der Republik Finnland, Paavo Lipponen, vom 3.Oktober 1999 // Іnternationale Politik. – 1999. – № 11. – S.100-102.
135. Genscher H.-D. Deutsche Aussenpolitik: Ausgewählte Grundsatzreden und Aufsätze 1974-1985. – Bonn, 1985. – 540 S.
136. Germany – Annual Country Review // Financial Times. – 10.11.98. – S.6.
137. Grundsatzprogramm “Freicheit in Verantwortung”. Beschluß des 5.Parteitag der CDU vom 23.Februar 1994 im Hamburg // CDU-Dokumentation. – Bonn,1994. - №7. – 84 S.
138. Guerot U. Leerlauf im deutsch-französischen Tandem. Hat es noch eine Existenzberechtigung? // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.33-38.
139. Guerot U. Nach der Krise die „relance“? Anmerkungen zum Stand der deutsch-französischen Beziehungen // Politische Meinung. – 2001.– Jg.52 – №376. – S. 31-48.
140. Guerot U. Nizza – zur Genese eines unnötigen Psycho-Dramas // Dokumente. – 2001.– Jg.57 – №1. – S. 13-21.
141. Gurter J., Nerb G. Erwartete Auswirkungen des Europäischen Binnenmarkts auf die Industrie der BRD unter der EG-Partnerländer. – München, 1988. – VIII. – 304 S.
142. Gагton Аsh T. Germany’s Choice // Foreign Affairs. – 1994. – Vol.73. – №4 – Р.65-81.
143. Gагton Аsh T. Іm Namen Europas. Deutschland und das geteilte Kontinent. – Мünchen: Karl Hanser Verlag, 1993. – 582 S.
144. Hacke Ch. Das Ende der Unschuld // Rheinischer Mercur. – 29.09.1999.
145. Hacke Ch. Weltmacht wider Willen: die Aussenpolitik der Bundesrepublik Deutschland. – Berlin: Ullstein, 1997. – 605 S.
146. Hellmann G. Die prekäre Macht: Deutschland an der Schwelle zum 21.Jahrhundert // Wolf-Dieter Eberwein, Karl Kaiser. Deutschlands neue Aussenpolitik – Band 4: Institutionen und Ressourcen. – München,1998. – S.265-282.
147. Hellmann G. Jenseits von “Normalisierung” und “Militarisierung”: Zur Standortdebatte über die neue deutsche Außenpolitik // Aus Politik und Zeitgeschichte. – B 1-2/97. – 3 Januar 1997. – S.24-33.
148. Herzog R. Die Globalisierung der deutschen Aussenpolitik ist unvermeidlich // Bulletin des Presse - und Informationsamtes der Bundesregierung. – 15.03.1995. – №20. – S.163-165.
149. Interview des Bundesministers des Auswärtigen, Joschka Fischer, zur Aussenpolitik der neuen Bundesregierung mit der Zeitung “Der Tagesspiegel” vom 5.November 1998 // Іnternationale Politik. – 1998. – № 12. – S. 79-81.
150. Janning J. German Europe – a European Germany? On the debate over Germany’s foreign policy // International Affairs. – 1996. – January. – Vol.72. – №1. – P.33-41.
151. Jopp M., Schmalz U. Deutsche Europapolitik 2000 // Aus Politik und Zeitgeschichte. – B 6/2000. – 4 Februar 2000. – S.12-19.
152. Kaiser K., Maull H. W. Die Zukuft der deutschen Aussenpolitik. – Bonn, 1992. – 87 S.
153. Kaiser К., Krause J. Deutschlands neue Aussenpolitik – Band 3: Interessen und Strategien. – München, 1996. – 300 S.
154. Kaiser К., Maull H.W. Deutschlands neue Aussenpolitik – Band 1: Grundlagen. – München, 1994. – 282 S.
155. Kaiser К., Maull H.W. Deutschlands neue Aussenpolitik – Band 2: Herausforderungen. – München, 1995. – 305 S.
156. Kein deutsches Europa. In Interview mit Minister Fischer // Süddeutschen Zeitung. – München, 2000. – 22. Dezember.
157. Kloten N. Die Bundesrepublik als Weltwirtschaftsmacht // Karl Kaiser, Hanns W.Maull. Deutschlands neue Aussenpolitik – Band 1: Grundlagen. – München,1994. – S. 63-80.
158. Knelagen W., Varwick J. Die Charta der Grundrechte der Europäischen Union. Grundrechtslyrik oder Signalwirkung? // http://www.dgap.org/ texte/GrundrechteGK4.htm
159. Koalitionsvereinbarung zwischen der Sozialdemokratischen Partei Deutschlands und Bündnis 90/Die Grünen, unterzeichnet am 20 Oktober 1998 in Bonn (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 12. – S.67-79.
160. Kohl H. Auf dem Weg ins 21.Jahrhundert. Reden zur Regierungspolitik 1997. – Bonn: Presse - und Informationsamt der Bundesregierung, 1998. – 423 S.
161. Kohl H. Deutschlands Zukunft in Europa: Reden und Beiträge des Kanzlers. – Herford, 1990. – 758 S.
162. Kohl H. Die Europäische Gemeinschaft. Bilanz und Perspektive // Europa unserer Zukunft. – Herford, 1989. – S.35-41.
163. Korte K.-R. Unbefangen und gelassen. Über die aussenpolitische Normalität der Berliner Republik. // Internationale Politik. – 1998. – №12. – S.3-12.
164. Krieger W. Die deutsche Integrationspolitik im postsowjetischen Europa // Europa-Archiv. – 1992. – №9. – S.239-247.
165. Leitantrag „Verantwortung für Europa“ für den SPD-Parteitag in Nürnberg vom 19.–22.11.2001(Auszüge) // Іnternationale Politik. – 2001. – №9. – S.101-103.
166. Link W. Alternativen deutscher Aussenpolitik // Zeitschrift für Politik – 1999. – Jg.46. – Heft 2. – S.125-143.
167. Lippert B., Bode W. Die Erweiterung und das EU-Budget – Reformoptionen und ihre politische Durchsetzbarkeit // Integration. – 2001. – Heft 4. – S.369–389.
168. Luxembourg European Council. Conclusions of the Presidency // Bulletin of the European Union. – 1997. – №12. – P. 8-16.
169. Mahnke H.-J. Otto Wolf von Amerongen ruft nach der Konzentrierten Aktion // Die Welt. – 10.02.1988.
170. Markovits A.S., Reich S. Das deutsche Dilemma / mit einem Vorwort von Joschka Fischer. – Berlin: Alexander Fest Verlag, 1998 – 363 S.
171. Maull H.W. Zivilmacht Bundesrepublik Deutschtland: Vierzehn Thesen für eine neue deusche Aussenpolitik // Europa-Archiv. – 1992. – №10. – S.269-278.
172. Mechterscheimer A. Friedensmacht Deutschland. Plädoyer für einen neuen Patriotismus. – Berlin,1993. – 450 S.
173. Neuss B. Die Krise als Durchbruch. Die EU zwischen Vertragsreform und Verfassungsentwurf // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 9-16.
174. Paterson W.E., Jeffery Ch. Deutschland, Frankreich – und Grossbritannien? Eine britische Sicht deutscher Europa-Politik // Іnternationale Politik. – 1999. – №11. – S. 19-27.
175. Pressekonferenz des französischen Aussenministers, Hubert Vedrine, zur Osrerweiterung der EU auf der Sitzung des Allgemeinen Rates am 19.November 2001 in Brüssel (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.100.
176. Rede des Bundesministers des Auswärtigen und EU-Ratsvorsitzenden, Joschka Fischer zum Ende der deutschen Ratspräsidentschaft in der Europäischen Union vor dem Europäischen Parlament am 21. Juli 1999 in Strassburg (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1999. – № 11. – S.86-90.
177. Rede des Bundesministers des Auswärtigen, Joschka Fischer, auf der 37.Münchner Konferenz für Sicherheitspolitik am 3.Februar 2001 // Іnternationale Politik. – 2001. – № 6. – S.88-91.
178. Rede des deutschen Außenministers, Joschka Fischer, zur Architektur Europas am 30. Oktober 2001 vor der französischen Nationalversammlung in Paris (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.89-93.
179. Rede des deutschen Außenministers, Klaus Kinkel, zum Thema “Grenzfall Europa: Chancen und Risiken der neuen Nachbaschaften“ beim Internationalen Bertelsman-Forum am 30. Juli 1998 in Berlin (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 9. – S.110-112.
180. Rede des deutschen Bundespräsidenten, Johannes Rau, zur politischen Gestalt Europas auf dem VII.Europaforum Berlin der Herbert Quandt-Stiftung am 16.November 2001 in Berlin (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.97-100.
181. Rede des für die Erweiterung zuständigen Mitglieds der Europäischen Komission, Günter Verheugen, zu Strategiepapier und Fortschrittsberichten am 13.November 2001 vor dem Europäischen Parlament in Strassburg // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.95-97.
182. Rede des Koordinators für die deutsch-amerikanische Zusammenarbeit im Auswärtigen Amt, Karsten D.Voigt, über die europäisch-amerikanischen Beziehungen unter der Regierung Bush im Mid-Atlantik Club of London am 12.März 2001 (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 2001. – № 6. – S.94-102.
183. Rede des SPD-Kanzlerkandidaten, Gerhard Schröder, vor der Fraktion der Sozialistischen Parteien Europas (SPE) im Europäischen Parlament am 14.Juli 1998 in Strassburg // Іnternationale Politik. – 1998. – № 9. – S.118-122.
184. Rede des Staatsministers im Auswärtigen Amt, Verner Hoyer, zu Stand und Perspektive der Regierungskonferenz am 28.Januar 1997 in Hannover (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1997. – № 3. – S.82-87.
185. Rede des Vorsitzenden der CDU/CSU-Fraktion im Deutschen Bundestag, Wolfgang Schäuble, bei Konferenz „Fazit: Nation“ am 13. Und 14. Mai 1998 in Berlin // Іnternationale Politik. – 1998. – № 9. – S.81-86.
186. Rede von Aussenminister Joseph Fischer vor der französischen Nationalversammlung am 20. Januar 1999 // Frankfurter Rundschau. – 03.02.1999.
187. Rede von Bundeskanzler Gerhard Schröder auf der 37.Münchner Konferenz für Sicherheitspolitik am 3.Februar 2001 // Іnternationale Politik. – 2001. – № 6. – S.84-87.
188. Rede von Bundeskanzler Gerhard Schröder vor der DGAP in Berlin am 2. September 1999 // Іnternationale Politik. – 1999. – № 10. – S. 67-72.
189. Rede von Bundespräsidenten Roman Herzog anläßlich seines Staatsbesuches in Frankreich am 16.Oktober 1996 in Paris (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1997. – № 2. – S. 98-99.
190. Regierungserklärung des deutschen Bundeskanzlers, Gerhard Schröder, zum informellen Treffen des Europäischen Rates am 19. Oktober 2001 in Gent, am 19. Oktober 2001 vor dem Deutschen Bundestag in Berlin (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.87-89.
191. Regierungserklärung des Kanzlers Gerhard Schröder vor dem Bundestag am 28.November 2000 zum Europäischen Ratsgiepfel in Nizza // Archiv Gegenwart. – 2000. – № 11. – S.44593-44598.
192. Regierungserklärung von Bundeskanzler Gerhard Schröder, abgegeben am 10. November 1998 vor dem Deutschen Bundestag in Bonn (Auszüge zur Aussen-, Sicherheits-und Europa-Politik) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 12. – S. 84-91.
193. Regierungserklärung von Bundeskanzler Helmut Kohl anläßlich der Debatte im Deutschen Bundestag über die Konvergenzberichte zur Teilnahme an der Europäischen Währungsunion am 2.April 1998 in Bonn (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 5. – S. 114-118.
194. Regierungserklärung von Bundeskanzler Helmut Kohl vor dem Deutschen Bundestag zu den Ergebnissen des Europäischen Rates in Cardiff am 18.Juni 1998 in Bonn (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 5. – S. 100-103.
195. Report from the Council to the Essen European Council on a Strategy to Prepare for the Accession of the Associated Countries of Central and Eastern Europe // Bulletin EU. – 1994. – №12. – Point 1.39 – 1.54.
196. Saalefeld T. Coalition Politiks and Management in the Kohl Era 1982-1998 // German Politics. – 1999. – Jg. – №2. – S.141-173.
197. Sam А. Integration, Kooperation oder Isolation? Die Ukraine und Belarus’ im Vorfeld der EU-Osterweiterung // Osteuropa. – 2001. – November/Dezember. – S.1391-1404.
198. Sauder A. Realismus statt Vision. Bonn und Paris bleiben aufeinander angewiesen // Іnternationale Politik. – 1995. – № 9. – S.31-36.
199. Scharping R. Die deutsche Außenpolitik vor den Herausforderungen des 21.Jahrhunderts // Sicherheit und Frieden. – 1998. – Jg.16. – №1. – S.36-40.
200. Scheel W. Die EU nach der deuschen Präsidentschaft, 1992 ist näher gerückt // Integration. – 1988. – №4. – S. 143-149.
201. Scheuble W. Deutschland wieder im Kreis gleichberechtigter Partner // DPA-Meldung. – 23.09.1999.
202. Schlupp F. World-Market Strategy and World-Market Politics: German Europeanization and Globalization Projects in the 1980s // William D. Graf (the editor). – The Internationalization of the German Political Economy: Evolution of a Hegemonic Project. - New York: St. Martin’s Press, 1992. – P.316-331.
203. Schlußfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates am 13. und 14. Dezember 1996 in Dublin (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1997. – № 3. – S.88-105.
204. Schlußfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates am 3. und 4.Juni 1999 in Köln (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 1999. – № 11. – S.64-73.
205. Schlußfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates vom 15. und 16. Oktober 1999 in Tampere (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1999. – № 11. – S.102-111.
206. Schlußfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates vom 15. und 16. Juni 1998 in Cardiff (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 9. – S.91-100.
207. Schlußfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates von Laeken am 14. und 15. Dezember 2001 (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 119-123.
208. Schmidt H. Die Deutschen und ihre Nachbarn. Menschen und Mächte. – Berlin. – 1990. – 456 S.
209. Schneider-Deters W. Ost-Erweiterung der EFTA? Einige Gedanken zur Konkretisierung des Konzepts eines “Größeren Europa” // Osteuropa. – 2001. – №6. – S.716-722.
210. Schröder G. Eine Außenpolitik des “Dritten Weges”? // Gewerkschaftliche Monatshefte. – 1999. – Jg.50. - №7-8. – S.392-396.
211. Schwarz H.-P. Die Zentralmacht Europas auf Kontinuitätskurs. Deutschland stabilisiert den Kontinent // Іnternationale Politik. – 1999. – № 11. – S.1-10.
212. Schwarz H.-P. Die Zentralmacht Europas. Deuschtlands Rükkehr auf die Weltbühne. – Berlin, 1994. – 520 S.
213. Schwarz S. Zäzur deutscher Aussenpolitik. // Welttrends. – 1999. – № 23. – S.129-136.
214. Seipp W. Es mangelt an EG-Bewußtsein // Handelsblatt. – 31.12.1987.
215. Smyser W.R. Das Ausland und die Außenpolitik des neuen Deutschland // Іnternationale Politik. – 1995. – №4. – S.45.50.
216. Smyser W.R. The German Economy: Colossus at the Grossroads. – New York: St. Martin’s Press, 1993. – 420 p.
217. Sommer T. Die deutsche Außenpolitik: unterwegs // Die Zeit. – 2001. - №10. – S.3.
218. Stent A. Russia and Germany reborn: unification, the Soviet collapse, and the new Europe. – New Jersey: Princeton University Press, 1999. – XVIII, 300 p.
219. Stoiber E. Eckpunkte der europäischen Zukunftsdebatte. Rede am 29.09.2001 in der Humboldt-Universität, Berlin // http:// www.whi-berlin.de/stoiber.htm
220. Straus F.-J. Mut zur Zukunft für Europa / Hans Seidel Stiftung. – Informationen. – 1984. - №2. – S.3-8.
221. Vernet D. Europäisches Deutschland oder deutsches Europa. Deutsche Interessenpolitik in Europa // Internationale Politik. – 1997. – №2. – S.15-22.
222. Vernet D. Kluge Ausschöpfung begrentzter Souveränität. Die Еuгора-Роlitik der rot-grünen Koalition // Іnternationale Politik. – 1999. – №11 – S.11-18.
223. Vernet D. Ungewissheiten in der Europa-Politik. Neue deutsch-französische Entscheidungsträger // Internationale Politik. – 1998. – №9. – S.1-6.
224. Voigt K.D. Germany and its role in Europe, 24.01.2001 // auswaertiges-amt.de / www/de/infoservice/ausgabe.htm
225. Vortrag des ehemaligen Präsidenten des Europäischen Parlaments, Klaus Hänsch, zum Thema “Deutschland und Frankreich – zwei Konzepte für ein Europa?”, am 12.März 1998 in Paris (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 9. – S.64-68.
226. Vortrag des Staatssekretärs des Auswärtigen Amts, Wolfgang Ischinger, bei einem Symposium der Stiftung Entwicklung und Frieden in Zusammenarbeit mit dem Aspen Institut Berlin am 26.Januar 2001 Berlin // Іnternationale Politik. – 2001. – № 6. – S.78-84.
227. Vortrag von Verteidigungsminister Volker Rühe vor dem Royal Institute of International Affairs und der Konrad-Adenauer-Stiftung am 19.November 1996 in London (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1997. – № 2. – S.108-113.
228. Weise Ch. Reformbedarf bei den EU-Politiken im Zuge der Osterweiterung der EU. Studie für das Bundesministerium der Finanzen. – Berlin und Gottingen, 2001. – 65 S.
229. Weißbuch zur Sicherheit der Bundesrepublik Deutschland. – Bonn: Bundesministerium der Verteidigung, 1994. – 140 S.
230. Winkler H.A.. Nationalismus, Nationalstaat und nationale Frage in Deutschland seit 1945 // Aus Politik und Zeitgeschichte. – 27 Oktober 1991. – S.18-21.