ЕЛЕКТРОННИЙ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ

Краткое описание

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА
КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

На правах рукопису

ТЕРЕЩУК Віталій Іванович

УДК 327:659.4(100):004.738.5

ЕЛЕКТРОННИЙ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ

23.00.04 — політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Тихомирова Євгенія Борисівна,
доктор політичних наук, професор

Рівне – 2007

ЗМІСТ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ТЕРМІНІВ ТА УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 13
1.1. Концептуально-теоретичні засади дослідження 13
1.2. Джерельна база дослідження 34
1.3. Методологічні засади дослідження 45
Висновки до розділу 1 49
РОЗДІЛ 2 ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ЕЛЕКТРОННОГО PR ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ 51
2.1. Формування іміджу держави в умовах інформаційної революції 51
2.2. Електронний PR як інструмент формування іміджу держави 70
2.3. Світовий досвід використання засобів електронного PR для формування зовнішньополітичного іміджу держави (на прикладі США та Великої Британії) 107
Висновки до розділу 2 117
РОЗДІЛ 3 МІСЦЕ ТА РОЛЬ ЗАСОБІВ ЕЛЕКТРОННОГО PR У ФОРМУВАННІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ УКРАЇНИ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ 119
3.1. Особливості формування зовнішньополітичного іміджу України 119
3.2. Аналіз використання засобів електронного PR для формування зовнішньополітичного іміджу України 130
3.3. PR-програма використання Україною мережі Інтернет для формування позитивного зовнішньополітичного іміджу 145
Висновки до розділу 3 157
ВИСНОВКИ 159
ДОДАТКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

ВСТУП

Актуальність дослідження. У сучасному глобалізованому світі вагу та місце держави у міжнародних відносинах, поряд з її політичним, економічним, військовим потенціалом, визначає її інформаційний образ, який склався у світової спільноти. Вже сьогодні можна стверджувати, що проблема формування іміджу займає важливе місце у зовнішньополітичних стратегіях як розвинених країн, так і країн, що розвиваються. І тому в умовах розбудови незалежної Української держави першочергової ваги набуває питання формування за кордоном позитивного іміджу країни, адже від того, який образ України буде створений у світі, значною мірою залежить її майбутнє. Все це визначає важливість проведення досліджень сучасного іміджу України та шляхів і засобів його формування та поширення, серед яких важливе місце займає PR, і, зокрема, його порівняно нова іпостась — електронний PR.
Україна за короткий період після проголошення незалежності перестала бути лише об’єктом дій інших держав і перетворилась на рівноправний суб’єкт міжнародних відносин. Нині Україна у досить складних геополітичних умовах намагається здійснювати відкриту зовнішню політику і розраховує зайняти гідне місце у світовій спільноті. Об’єктивні труднощі перехідного періоду, затримка з проведенням радикальних реформ, нерозвиненість механізмів громадянського суспільства, політичні проблеми — ці та інші чинники негативно впливають на міжнародний імідж України та, відповідно, ускладнюють формування її зовнішньополітичного іміджу.
Україні сьогодні потрібна така стратегія зовнішньої політики, яка б відповідала вимогам доби глобалізації та інформаційної революції. Її розробка, зокрема, вимагає ретельного дослідження сучасних каналів інформування іноземної громадськості з метою їх ефективного використання для забезпечення власних зовнішньополітичних інтересів, зокрема, для формування позитивного зовнішньополітичного іміджу України.
Для іноземців, у тому числі для представників іноземних політичних та фінансових кіл, основним джерелом інформації про Україну є засоби масової інформації, серед яких одне з чільних місць займає Інтернет. На сьогоднішній день Інтернет є одним із найуніверсальніших інформаційних та комунікаційних засобів з тих, що знаходяться нині у розпорядженні людства. Інтернет-технології сьогодні надають без перебільшення унікальні можливості для популяризації державою своїх культурних надбань та національних традицій, розповсюдження інформації про політичне, економічне, соціальне, культурне життя в країні, а також, що особливо актуально для України як для порівняно молодої держави, Інтернет уможливлює здійснення реклами українських туристичних та бізнесових можливостей.
Процеси глобалізації комунікацій, формування інформаційного суспільства, дедалі більша прозорість територіальних, політичних, культурних кордонів стали причиною актуалізації інформаційної складової зовнішньої політики України. Нашій країні, її зовнішньополітичному відомству та дипломатичній службі необхідно негайно впроваджувати якнайширше застосування інформаційно-комунікаційних технологій у дипломатичній діяльності (мережевої, іміджевої та медіа дипломатії), що забезпечить України адекватне місце на міжнародній арені та у світовому інформаційному просторі.
Зазначені вище обставини стали визначальними при написанні дисертаційного дослідження, присвяченого аналізу ролі засобів електронного PR у формуванні зовнішньополітичного іміджу держави. Враховуючи новизну проблем, що висвітлюються, дисертаційна робота „Електронний паблік рілейшнз як засіб формування зовнішньополітичного іміджу держави” є одним із перших системних досліджень використання інформаційно-комунікаційних можливостей мережі Інтернет у практиці зовнішньополітичної PR-діяльності держав, і, зокрема, у практиці створення та підтримки зовнішньополітичного іміджу України.
Ступінь наукової розробки теми. Предмет даного дисертаційного дослідження ще не знайшов належного цілісного відображення у наукових працях як іноземних, так і вітчизняних дослідників. Власне, лише останнім часом розпочався процес усвідомлення можливостей, які надає електронний PR для формування зовнішньополітичного іміджу держави.
Загалом проблеми теорії іміджу досліджуються вже близько півстоліття, але власне проблема іміджу держави (у т.ч. її зовнішньополітичного іміджу) розроблена ще недостатньо.
Проблеми теорії та практики паблік рілейшнз за вже достатньо тривалий час існування цієї галузі були детально розглянуті численними дослідниками. Але лише в останнє десятиліття, внаслідок стрімкого розвитку всесвітньої мережі Інтернет, дослідники почали звертати увагу на інформаційно-комунікаційні можливості, які несе використання цієї мережі у практиці PR. На науковому рівні цей напрям ще вкрай мало досліджений.
Також практично немає ґрунтовних наукових досліджень ролі засобів електронного PR у формуванні іміджу держави. Це дає підстави вважати дане дисертаційне дослідження актуальним, оскільки воно піднімає ряд важливих, але мало досліджених на сьогоднішній день питань.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної програми кафедри міжнародної інформації Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету „Інформація та комунікація в сучасному суспільстві”.
Мета дослідження полягає у дослідженні процесів формування зовнішньополітичного іміджу держави за допомогою методів та засобів електронного PR і виробленні відповідної стратегії для України.
Досягнення поставленої мети обумовило такі наукові завдання дослідження:
— проаналізувати теоретичні підходи до розгляду іміджу як суспільно-політичного явища, з’ясувати роль та місце зовнішньополітичного іміджу держави у структурі її міжнародного іміджу;
— визначити роль та місце технологій паблік рілейшнз у сучасних міжнародних відносинах, окреслити роль дипломатичних служб у формуванні зовнішньополітичного іміджу держави;
— з’ясувати сутність та особливості електронного PR, проаналізувати можливості та наслідки його використання для формування іміджу держави;
— дослідити досвід провідних країн світу (на прикладі США та Великої Британії) у використанні інформаційно-комунікаційних можливостей мережі Інтернет для формування власного зовнішньополітичного іміджу;
— дослідити особливості формування зовнішньополітичного іміджу України, окреслити ключові фактори, які впливають на його формування, проаналізувати нормативно-правову базу, пов’язану з проблемами формування іміджу України та забезпеченням її інформаційної присутності у світовому інформаційному просторі, проаналізувати використання Україною засобів зовнішньополітичного електронного PR;
— підготувати PR-програму використання Україною мережі Інтернет для формування позитивного зовнішньополітичного іміджу.
Об’єктом дисертаційного дослідження є зовнішньополітичний імідж держави.
Предметом дисертаційного дослідження є використання засобів електронного PR для формування зовнішньополітичного іміджу держави.
Методи та методика дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є загальні принципи об’єктивності та практичної доцільності, які передбачають об’єктивне висвітлення та комплексний аналіз політичних та суспільних процесів на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. При виробленні підходу до розгляду ролі засобів електронного PR у формуванні зовнішньополітичного іміджу держави автор спирався на міждисциплінарний підхід, широко використовуючи результати досліджень з різних галузей наукового знання: політології, психології, комунікативістики, менеджменту. У дисертації використані теоретичні методи наукового аналізу: системний, структурно-функціональний, компаративний, єдності історичного та логічного, а також емпіричні: термінологічний аналіз, контент-аналіз, аналіз документів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження і висновків забезпечується застосуванням сучасних методологічних принципів аналізу комунікаційних процесів, теоретичних моделей аналізу PR-діяльності, відповід¬ністю методів дослідження його меті та завданням. Запропоновані автором методики базуються на використанні добре відомих, валідних та надійних методик проведення контент-аналітичних досліджень з використанням обґрунтованих категорій та одиниць аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження зумовлена сукупністю поставлених завдань, полягає у комплексному дослідженні та систематизації теоретичних і прикладних проблем побудови позитивного зовнішньополітичного іміджу держави засобами електронного PR.
При розв’язанні поставлених завдань у дисертації
уперше:
— введено у вітчизняний науковий обіг поняття електронного PR;
— доведено, що електронний PR в умовах глобалізації комунікацій є важливим інструментом формування зовнішньополітичного іміджу держави;
— на основі світового досвіду систематизовано найбільш ефективні засоби електронного зовнішньополітичного PR;
— запропоновано матрицю PR-досліджень в мережі Інтернет, яка дозволить оцінювати ефективність електронного PR;
— запропоновано авторську методику контент-аналізу веб-сайтів дипломатичних представництв як засобів зовнішньополітичного PR, яка була використана для дослідження веб-сайтів дипломатичних представництв України як засобів формування її зовнішньополітичного іміджу;
— запропоновано PR-програму використання Україною мережі Інтернет для формування позитивного зовнішньополітичного іміджу;
удосконалено:
— визначення базових понять: „імідж”, „імідж держави”, „зовнішньополітичний імідж держави”;
— підходи до розуміння нових форм здійснення дипломатичної діяльності, зокрема, такої її форми як мережева (віртуальна) дипломатія;
дістали подальшого розвитку:
— форми, методи та принципи використання засобів електронного PR для організації іміджевих комунікацій;
— підходи до аналізу іміджевих комунікацій;
— шляхи та напрями формування позитивного зовнішньополітичного іміджу України.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Теоретичне значення роботи полягає у тому, що її положення можуть бути використані при проведенні подальших досліджень з проблем застосування паблік рілейшнз, зокрема, електронного PR, у процесах формування міжнародного та зовнішньополітичного іміджу держав. Крім того, дисертація робить внесок у розвиток теорії іміджу держави та електронного PR.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання матеріалів, висновків та рекомендацій дисертаційного дослідження при формуванні державної політики, спрямованої на створення привабливого зовнішньополітичного іміджу України з використанням засобів електронного PR. Запропоновані в роботі методики дозволяють оцінувати рівень впливу держави на формування власного іміджу в мережі Інтернет, визначати кількісні параметри інформаційної присутності держави в Інтернеті, здійснювати якісний аналіз веб-сайтів як засобів формування іміджу. Зокрема, запропонована автором методика аналізу веб-сайтів дипломатичних представництв може бути застосована для здійснюваного на періодичній основі аналізу ефективності використання Міністерством закордонних справ України засобів електронного PR для формування зовнішньополітичного іміджу держави.
Дисертація містить фактичний матеріал, теоретичні висновки та узагальнення, які можуть бути використанні при викладанні дисциплін „Зв’язки з громадськістю”, „ПР-технології в мережі Інтернет”, „Зв’язки з громадськістю в міжнародних відносинах”, „Іміджологія”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій застосовано авторський підхід до аналізу використання засобів електронного PR для формування зовнішньополітичного іміджу держави. Крім того, дисертація містить отримані автором результати, які забезпечують вирішення поставлених у роботі завдань.
Апробація результатів дисертації. Наукові положення, висновки і практичні рекомендації дисертації викладено у доповідях та виступах на науково-практичних конференціях та семінарах: Другий міжнародний конгрес „Розвиток інформаційного суспільства в Україні” (м. Київ, 4-6 грудня 2001 року); Міжнародна конференція „Університети — Міжнародні відносини — ЮНЕСКО” (м. Київ, 5-7 грудня 2002 року); Науковий семінар „Зовнішня політика України на початку ХХІ століття: ідеї, процеси, проблеми, перспективи” (м. Рівне, 20-21 березня 2003 року); Міжнародний конгрес „Інформаційне суспільство — стратегія розвитку у XXI столітті” (м. Київ, 1-2 квітня 2003 року); Міжнародна конференція „Молодь за інформаційне суспільство” (м. Київ, 16-17 квітня 2003 року); Звітна наукова конференція студентів, аспірантів, здобувачів та молодих викладачів РІС КСУ „Україна і слов’янський світ: історія і сучасність” (м. Рівне, 22 квітня 2004 року); Конференція „Транскордонне та регіональне співробітництво між Україною та країнами ЦСЄ як важливий складник європейської стратегії України. Погляд молодих вчених” (м. Київ, 12-13 травня 2004 року); Наукова славістична конференція „Україна і слов’янський світ: історія і сучасність” (м. Рівне, 25-26 травня 2004 року); Міжнародна наукова конференція „Міжнародна інформа¬ційна безпека: сучасні виклики та загрози” (м. Київ, 7 грудня 2006 року).
Основні наукові положення та результати дисертації обговорювались на засіданнях та науково-методичних семінарах кафедри міжнародної інформації факультету міжнародних відносин Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету, а також були використані при підготовці навчальної та робочої програм дисципліни „ПР-технології в мережі Інтернет”.
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у 8 наукових працях — статтях, матеріалах та тезах наукових конференцій, з них 5 опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертаційна робота загальним обсягом 191 сторінка складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (184 найменування, 16 сторінок) та 4 додатків (12 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснивши аналіз ролі електронного PR у формуванні зовнішньополітичного іміджу держави, ми дійшли таких висновків:
1. Сучасний етап розвитку міжнародних відносин характеризується трансформацією методів та засобів взаємодії та взаємовпливу міжнародних акторів, викликану посиленням ролі інформаційної складової міжнародних відносин. Місце держави на світовій арені, її спроможність забезпечувати власні національні інтереси дедалі більше залежать не лише від економічних чи військових можливостей, але й від її іміджу у міжнародному інформаційному просторі та здатності активно впливати на формування цього іміджу. Про це свідчить зростання рівня використання інформаційних та комунікаційних технологій у зовнішньополітичній діяльності переважної більшості держав світу.
2. Аналіз теоретичних підходів до проблеми іміджу держави дає підстави констатувати відсутність усталеного загальноприйнятого визначення поняття „імідж держави”. На основі узагальнення різних підходів нами було виявлено, що імідж держави переважно розглядається як її стереотипізований образ, що існує в масовій свідомості. Зовнішньополітичний імідж держави, відповідно, є складовою частиною її іміджу, яка формується в результаті реалізації державою своєї зовнішньої політики та інформаційного забезпечення державою своєї зовнішньополітичної діяльності.
3. Створення позитивного та керованого іміджу є нині одним із найважливіших завдань зовнішньої політики будь-якої держави. Позитивний образ держави в масовій суспільній свідомості необхідний, насамперед, для успішного просування та реалізації національних інтересів. В цьому контексті особливо важливою є інформаційна політика держави, одним із ключових напрямків якої є формування сприятливого образу держави, її громадян, зовнішньої та внутрішньої політики, культурних цінностей та способу життя. Таким чином, позитивний зовнішньополітичний імідж держави є одночасно і метою, і засобом зовнішньополітичної діяльності держави.
4. Глобалізація комунікацій у сучасному світі зумовила важливість використання паблік рілейшнз для формування зовнішньополітичного іміджу держави. Одним із ключових інструментів формування зовнішньополітичного іміджу держави є дипломатія, в першу чергу — публічна дипломатія, яка являє собою форму державного міжнародного PR. Відповідно, ключовими суб’єктами формування цього іміджу є зовнішньополітичне відомство держави разом з її дипломатичними представництвами за кордоном. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у дипломатичній діяльності призвело до появи таких нових її форм як мережева та медіадипломатія.
5. Останній етап розвитку паблік рілейшнз характеризується широким використанням у PR-діяльності сучасних інформаційно-комунікаційних технологій мережі Інтернет. Цей напрям PR-діяльності одержав назву електронний паблік рілейшнз. Інструментарій електронного PR включає в себе цілу низку ефективних засобів комунікації із громадськістю, комплексне використання яких може стати дієвим, економічно вигідним та, враховуючи стрімкий розвиток мережі Інтернет, дедалі перспективнішим інструментом формування та підтримки зовнішньополітичного іміджу держави.
Водночас зростання ролі електронного PR у формуванні іміджу держави має неоднозначні наслідки для міжнародних комунікацій. З одного боку, Інтернет надає рівні інформаційні можливості для будь-якої держави, незалежно від її політичної, економічної чи військової ваги у світі, створюючи нові перспективи для країн, які не мають достатніх фінансових можливостей для формування власного іміджу традиційними засобами. Вкладаючи порівняно невеликі кошти, такі країни одержали можливість активно формувати свій міжнародний імідж, рекламувати власні інвестиційні та туристичні можливості, інформувати світову громадськість про події, що відбуваються в цих країнах, та й загалом забезпечувати власну присутність у світовому інформаційному просторі. З іншого боку, електронний PR сприяє дедалі більшій віртуалізації образів держав у свідомості світової громадськості, збільшуючи розрив між сформованими іміджами та реальним станом речей, а також створює нові можливості застосування пропагандистських та маніпулятивних технологій у міжнародних відносинах.
6. Аналіз світового досвіду застосування технологій електронного PR у зовнішньополітичній діяльності дав можливість визначити ключові засоби та пріоритетні напрямки формування зовнішньополітичного іміджу держави в мережі Інтернет. Зокрема, ядром державних іміджевих комунікацій в мережі Інтернет є веб-сайти зовнішньополітичних відомств, а також спеціальні іміджеві портали. Крім того, для формування зовнішньополітичного іміджу держави використовуються веб-сайти дипломатичних представництв, а також спеціальні електронні видання.
7. Проблема формування позитивного іміджу України на міжнародній арені тісно пов’язана із необхідністю забезпечення достатньої присутності України в міжнародному інформаційному просторі та розробкою наступальної скоординованої інформаційної політики. Нині Україна має колосальний потенціал невикористаних можливостей для забезпечення просування своїх національних інтересів на світовій арені, серед яких головна роль належить зовнішньополітичним технологіям паблік рілейшнз. Головними причинами існування переважно несприятливого зовнішньополітичного іміджу України є відсутність чіткого зовнішньополітичного курсу України та неналежна увага з боку держави до формування цього іміджу (відсутність цілеспрямованої державної політики з формування позитивного ставлення світової громадськості до зовнішньополітичного курсу України).
8. На сьогоднішній день потенціал електронного PR в Україні лишається майже нереалізованим. Причиною цього є недостатнє усвідомлення на державному рівні ролі мережі Інтернет для здійснення державних іміджевих комунікацій, що, зокрема, підтверджується змістом існуючих державних програм формування позитивного міжнародного та інвестиційного іміджу України. До недавнього часу в Україні не існувало адекватних іміджевих Інтернет-ресурсів, орієнтованих на світову аудиторію. Проведений нами на основі власної методики контент-аналіз нині діючих веб-сайтів дипломатичних представництв України доводить, що ці сайти практично не виконують функцію формування зовнішньополітичного іміджу України. Лише в останні роки Міністерство закордонних справ України почало приділяти увагу створенню відповідних Інтернет-ресурсів — сучасних іміджевих веб-порталів, веб-сайтів дипломатичних представництв, на які, серед іншого, покладаються функції інформування світової громадськості щодо засад та напрямків зовнішньої політики України. Проте й нині поза увагою залишаються інтерактивні та мультимедійні засоби мережі Інтернет, що суттєво зменшує ефект від здійснюваних PR-заходів. Крім того, неадекватними та навіть шкідливими для формування міжнародного та зовнішньополітичного іміджу України є акцент на негативних сторінках української історії, який нині присутній в інформаційних матеріалах про Україну на веб-сайтах Міністерства закордонних справ та дипломатичних представництв України.
Враховуючи поточний стан зовнішньополітичного іміджу України, ключовими завданнями державної зовнішньополітичної PR-стратегії в мережі Інтернет мають бути подолання існуючих негативних уявлень про Україну та протидія подальшому поширенню негативної інформації, створення ефективних каналів поширення іміджевої інформації в Інтернеті, забезпечення інформаційної підтримки реалізації національних інтересів України за кордоном, забезпечення діалогу та зворотного зв’язку зі світовою громадськістю. Саме ці імперативи повинні стати основою державної інформаційної політики у зовнішньополітичній сфері.
9. На основі аналізу світового та вітчизняного досвіду нами розроблено PR-програму використання Україною мережі Інтернет для формування позитивного зовнішньополітичного іміджу, яка, враховуючи відсутність відповідної державної програми, може стати основою для реалізації PR-стратегії в мережі Інтернет з інформування світової громадськості про зовнішню політику та національні інтереси України. Основними напрямками реалізації цієї програми є: підготовка фахівців у галузі міжнародних відносин та електронного PR; створення департаменту міжнародних інформаційних програм в рамках Міністерства закордонних справ України; створення мережі іміджевих веб-порталів і вдосконалення існуючих; створення мережі веб-сайтів дипломатичних представництв на основі єдиного веб-порталу; видання електронного журналу з розміщенням у ньому інформації про ключові події з життя України; здійснення заходів, спрямованих на популяризацію серед світової громадськості вітчизняних іміджевих веб-ресурсів. Впровадження даної програми має на меті інтенсифікувати процеси формування позитивного зовнішньополітичного та інших складових іміджу Української держави з їх подальшою стабілізацією.
Таким чином, електронний PR в поєднанні із традиційними PR-методами впливу має стати одним із важливих засобів та напрямів державної програми формування позитивного зовнішньополітичного іміджу держави як окремої ланки зовнішньополітичної стратегії України. Але будь-які зусилля з формування позитивного іміджу України будуть марними, якщо наша держава залишиться „генератором” переважно негативної інформації про себе внаслідок проблем у політичній, економічній, соціальній та інших сферах. Тому нині головна проблема полягає не лише у створенні привабливого образу України, але й у тому, як зробити привабливою саму Україну.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий англо-український словник: Понад 112000 слів /Упоряд. М.Г.Зубов. — Харків: Фоліо, 2003. — 790 с.
2. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз — средство социальной коммуникации (теория и практика). — К.: Дакор, 2002. — 506 с.
3. Левченко О. Формування іміджу політичного лідера та політичної партії // Нова політика. — 2000. — №5. — С.48-51.
4. Соціологія: словник термінів і понять. — К.: Кондор, 2006. — 372 с.
5. Перелыгина Е.Б. Имидж как феномен интерсубъектного взаимодействия: Содержание и пути развития: Дис... д-ра психол. наук: 19.00.05, 19.00.13. — М., 2003. — 697 с.
6. Овчинникова М.А. Связи с общественностью как технология президентской власти в США: Дис... канд. полит. наук: 23.00.02. — М., 2002. — 248 с.
7. Сучасний виборчий PR: Навчальний посібник /В.В.Лісничий, В.О.Грищенко, В.М.Іванов та ін. — К.: ВД «Професіонал», 2004. — 384 с.
8. Политология: Словарь-справочник /М.А.Василик, М.С.Вершинин и др. — М.: Гардарики, 2001. — 328 с.
9. Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю: Навчальний посібник. — К.: НМЦВО, 2001. — 560 с.
10. Запорожець О.Ю. Кризовий менеджмент у сфері міжнародних відносин: Монографія. — К.: ІМВ, 2006. — 102 с.
11. Панарин И.Н. Информационная война и дипломатия. — М.: ОАО «Издательский дом “Городец”», 2004. — 528 с.
12. Швець О.В. Соціально-політична роль іміджу держави та стереотипи її бачення // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (у двох частинах). Частина ІІ. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2006. — С.174-182.
13. Недюха М.П. Імідж політичного лідера та його соціологічна складова // Політичний лідер та політичний імідж як суспільно-політичні феномени. Матеріали наукової конференції (28-29 листопада 2003 р.). — С.21-23. — Режим доступу: http://www.socd.univ.kiev.ua/NEWSARCH/ 101003.pdf
14. Boulding K.E. National Images and International Systems // The Journal of Conflict Resolution. — 1959. — Vol.3, №2. — P.120-131.
15. Holsti O.R. The Belief System and National Images: A Case Study // The Journal of Conflict Resolution. — 1962. — Vol.6, №3. — P.244-252.
16. Kunczik M. Images of Nations and International Public Relations. — Mahwah, NJ.: Relations Lawrence Erlbaum Associates, 1997. — 337 p.
17. Тихомирова Є.Б. Паблік рилейшнз у глобалізованому світі: Монографія. — К.: Наша культура і наука, 2004. — 489 с.
18. Швець О.В. Формування політичного іміджу України у міжнародному інформаційному просторі: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 18 с.
19. Галумов Э.А. Международный имидж России: стратегия формирования. — М.: Известия, 2003. — 450 с.
20. Лайдинен Н.В. Образ России в зеркале российского общественного мнения // Социс. — 2001. — №4. — С. 27-31.
21. Яковенко А. Дипломатия перед лицом новых информационных вызовов // Международная жизнь. — 2004. — №7-8. — С.108-117.
22. Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? — М.: Агентство печати Новости, 1989. — 239 c.
23. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. — Ростов н/Д: Изд-во «Феникс», 1998. — 320 с.
24. Алешина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров. — М.: Ассоциация авторов и издательств "Тандем". Изд-во "ГНОМ-ПРЕСС", 1997. — 256 с.
25. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика. — К.: ВИРА-Р, 1999. — 376 с.
26. Катлин С., Сентер А., Брум Г. Паблик рилейшнз. Теория и практика: Пер. с англ.: Уч. пос. — М.: Издательский дом "Вильямс", 2000. — 624 с.
27. Королько В.Г. Паблик рілейшнз. Наукові основи, методика, практика. Підручник. — К.: Видавничий дім "Скарби", 2001. — 400 с.
28. Хейвуд Р. Всё о Public Relations: Пер. с англ. — М.: Лаборатория Базовых знаний, БИНОМ, 1999. — 256 с.
29. Мюррей А. PR: Пер. с англ. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2003. — 192 с.
30. Норіцина Н.І. Маркетингова політика комунікацій: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2003. — 120 с.
31. AskOxford: Free Oxford dictionary resources online from OUP. — Режим доступу: http://www.askoxford.com/
32. Grunig J.E., Hunt T. Managing Public Relations. — NY.: Holt, Rinehart & Winston, Inc., 1984. — 550 p.
33. Манойло А.В., Петренко А.И., Фролов Д.Б. Государственная информационная политика в условиях информационно-психологической войны. — М.: Горячая линия — Телеком, 2003. — 541 с.
34. Сазонова И. Виртуальный офис как атрибут имиджа. ПР-технологии в сети Интернет // Международный пресс-клуб. — Режим доступу: http://www.pressclub.host.ru/techn_17.htm
35. Хейг М. Электронный Public Relations: Пер. с англ. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. — 192 с.
36. SpecialistEPR website. — Режим доступу: http://e-pr.org/
37. Лучкина С.А. PR-коммуникации в Интернете: На материале корпоративных ресурсов российского сегмента Сети: Дис... канд. филол. наук: 10.01.10. — М., 2005. — 265 c.
38. Гринберг Т.Э., Лучкина С.А. Интернет: средство коммуникации паблик рилейшнз или новая профессиональная технология // ВМУ. Серия 10. Журналистика. — 2001. — №6. — С.56-62.
39. Житник П. Россия в Сети // Россия в глобальной политике. — 2004. — №4. — С.162-173.
40. Флюр О.М. Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики держави у контексті мережевої дипломатії // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (у двох частинах). Частина ІІ. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2006. — С.46-51.
41. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід: Пер. з англ. — К.: „К.І.С.”, 2002. — 264 с.
42. Макаренко Є.А. Трансформація зовнішньополітичної діяльності // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 36 (у двох частинах). Частина І. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. — С.3-13.
43. Слісаренко І.Ю. Паблік рілейшнз у системі комунікації та управління: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2001. — 104 с.
44. Кононенко В. Создать образ России? // Россия в глобальной политике. — 2006. — №2. — С.192-201.
45. Панарин И.Н. Публичная дипломатия США. — Режим доступу: http://www.panarin.com/doc/74/
46. Гуменюк Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1998. — 248 с.
47. Гуменюк Б.І., Щерба О.В. Сучасна дипломатична служба: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2001. — 255 с.
48. Тарнавский В. Страна как бренд // Новый маркетинг. — 2002. — №12 (18). — Режим доступу: http://www.management.com.ua/cases/case026.html
49. Шумилин А. Россию брэндом не пронять // Со-общение. — 2000. — №5. — Режим доступу: http://www.soob.ru/n/2000/10-s/practice/13
50. Бражкина А. Ребрендинг Германии // Со-общение. — 2004. — №12. — Режим доступу: http://www.soob.ru/n/2004/12/oi/17
51. Шевченко О.В. PR-технології в міжнародних відносинах (європейський досвід та перспективи України): Монографія. — К.: Відділ оперативної поліграфії Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2003. — 187 с.
52. Шевченко О.В. Сучасні підходи створення та просування бренду держави // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (у двох частинах). Частина ІІ. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2006. — С.52-59.
53. Маценко В.Ф. Имидж: психология создания. — М.: Ника-Центр, 2002. — 112 с.
54. Имидж лидера. Психологическое пособие для политика /Под ред. Е.В.Егоровой-Гантман. — М.: Никколо-Медиа, 1994. — 264 с.
55. Марченко Г.И., Носков И.А. Имидж в политике. — М.: Владос, 1997. — 208 с.
56. Браун Л. Имидж — путь к успеху. — СПб.: Питер, 2001. — 192 с.
57. Имиджелогия: Как нравиться людям /Под ред. В.М.Шепель. — М.: Народное образование, 2002. — 576 с.
58. Шепель В.М. Имиджелогия: Секреты личного обаяния. — М.: ЮНИТИ, 1997. — 391 с.
59. Почепцов Г.Г. Имидж: от фараонов до президентов. — К.: АДЕФ-Украина, 1997. — 328 с.
60. Почепцов Г.Г. Имидж и выборы. Имидж политика, партии, президента. — К.: АДЕФ-Украина, 1997. — 140 с.
61. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. — К.: ИМСО МО Украины, 1998. — 256 с.
62. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. — М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 2002. — 352 с.
63. Палеха Ю.І. Іміджологія: Навч. посібник /За ред. З.І.Тимошенко. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. — 324 с.
64. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. — М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. — 768 с.
65. Политическая имиджелогия /Под ред. А.А.Деркача, Е.Б.Перелыгиной. — М.: Аспект Пресс, 2006. — 400 с.
66. Лікарчук Н.В. Формування іміджу політичного лідера в процесі виборчої кампанії: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 21 с.
67. Alsop R. The 18 immutable laws of corporate reputation: creating, protecting, and repairing your most valuable asset. — New York: Free Press, 2004. — 306 p.
68. Bromley D.B. Reputation, Image and Impression Management. — Chichester, England; New York: Wiley, 1993. — 312 p.
69. Davies G. etc. Corporate Reputation and Competitiveness /Gary Davies with Rosa Chun, Rui Vinhas Da Silva, Stuart Roper. — London; New York: Routledge, 2003. — 288 p.
70. Fombrum Ch.J. Reputation: Realizing Value from the Corporate Image. — Boston, Mass.: Harvard Business School Press, 1996. — 464 p.
71. Riahi-Belkaoui A. The role of corporate reputation for multinational firms: accounting, organizational, and market considerations. — Westport, CT: Quorum Books, 2001. — 225 p.
72. Revealing the Corporation: Perspectives on Identity, Image, Reputation, Corporate Branding, and Corporate-Level Marketing: an Anthology /Edited by John M.T. Balmer and Stephen A. Greyser. — New York: Routledge, 2003. — 352 p.
73. Падафет Ю.Г. Механізм формування іміджу державної установи: Авто¬реф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харк. регіон. ін-т держ. упр. — Х., 2005. — 16 с.
74. Галумов Э.А. Имидж против имиджа. — М.: Известия, 2005. — 552 с.
75. Киселев И.Ю., Смирнова А.Г. Динамика образа государства в международных отношениях. — СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2006. — 376 с.
76. Рожков И.Д., Кисмерешкин В.Г. Бренды и имиджи. — М.: РИП-Холдинг, 2006. — 256 с.
77. Ялова О.В. Імідж України на західному і російському векторах зовнішньої політики: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. — К., 2006. — 22 с.
78. Бойко О.В. Зовнішньополітичний образ України та чинники його формування в друкованих англомовних ЗМІ в умовах трансформації суспільства: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України.
Ін-т політ. і етнонац. досліджень. — К., 2001. — 22 с.
79. Міжнародний імідж України: міфи і реалії (аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. — 2000. — №3. — С.2-16.
80. Як нас сприймають у світі. Із засідання наукової ради МЗС України на тему „Шляхи забезпечення позитивного міжнародного іміджу України”
// Політика і час. — 2002. — №3. — С.3-22.
81. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова свідомість і культура як суб’єкти формування громадської та національної свідомості). — К.: Смолоскип, 2000. — 92 с.
82. Anholt S., Hildreth J. Brand America: The mother of all brands. — London: Cyan Communications, 2005. — 192 p.
83. Музыкант В.Л. Формирование брэнда средствами рекламы и PR: Учеб. пособие. — М.: Экономистъ, 2004. — 606 с.
84. Twitchell J.B. Branded nation: the marketing of megachurch, college, inc., and museumworld. — New York: Simon & Schuster, 2004. — 327 p.
85. Ольшанский Д. Политический PR. — СПб.: Питер, 2003. — 544 с.
86. Веб-портал „AllAboutBranding.com”.
— Режим доступу: http://www.allaboutbranding.com/
87. Веб-портал „Branding Greece”.
— Режим доступу: http://www.brandinggreece.com/
88. Веб-портал „Placebrands”. — Режим доступу: http://www.placebrands.net/
89. Веб-портал „East West Communications”.
— Режим доступу: http://www.eastwestcoms.com/
90. Веб-портал „Diplomatic Traffic”.
— Режим доступу: http://www.diplomatictraffic.com/
91. Веб-портал „Simon Anholt Branding and Public Diplomacy for Nations Cities and Regions”. — Режим доступу: http://www.earthspeak.com/
92. Веб-портал „Nation Brands Index”.
— Режим доступу: http://www.nationbrandindex.com/
93. Веб-портал „City Brands Index”.
— Режим доступу: http://www.citybrandsindex.com/
94. Веб-портал „State Brands Index”.
— Режим доступу: http://www.statebrandsindex.com/
95. Кашлев Ю., Галумов Э. Информация и PR в международных отношениях. — М.: Известия, 2003. — 432 с.
96. Информация. Дипломатия. Психология. — М.: Известия, 2002. — 616 с.
97. Тихомирова Є.Б. PR-формування відкритого суспільства: Монографія. — К.: Наша культура і наука, 2003. — 197 с.
98. Аналітика. Експертиза. Прогнозування: Монографія /Є.А.Макаренко, М.М.Рижков, М.А.Ожеван та ін. — К.: Наша культура і наука, 2003. — 614 с.
99. Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози. — К.: Центр вільної преси, 2006. — 916 с.
100. Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини: структура, тенденції, перспективи: Монографія. — К.: Наша культура і наука, 2002. — 220 с.
101. Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини XX-XXI ст.: європейський регіон: Монографія. — К.: Наша культура і наука, 2001. — 372 с.
102. Макаренко Є.А. Актуальні проблеми міжнародної інформації: Збірник статей. — Рівне: РІС КІСУ, 2001. — 268 с.
103. Макаренко Є.А. Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи: Автореф... д-ра політ. наук: 23.00.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2002. — К., 2002. — 41 с.
104. Дубас О.П. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: Монографія. — К.: Ґенеза, 2004. — 208 с.
105. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. — К.: Освіта, 1999. — 351 с.
106. Фісанов В.П. Поліетнізм versus націоналізм: чи варто дивитися в дзеркало європейської інтеграції? // Етнічні взаємини на території Єврорегіону «Верхній Прут». — Чернівці, 2004. — С. 380–385.
107. Фісанов В. Українське суспільство у пошуках ідентичності: чи актуальний регіоналізм // Регіони Східної Європи: інтеграційні очікування та конфронтаційні безпеки: Матеріали міжнар. наук. конф., Чернівці, 18-19 вересня 2000 р. — Чернівці: Букрек, 2000. — С. 83-85.
108. Фісанов В. Політико-національна єдність як передумова сталого й гнучкого суспільного розвитку України // Агора. Україна — регіональний вимір. Випуск 3. — К.: Стилос, 2006. — С.42-49.
109. Флюр О.М. Інтеграція України у світовий інформаційний простір: Дис... канд. політ. наук: 23.00.04. — К., 2004. — 192 с.
110. Варивода Я.О. Інформаційні стратегії у зовнішній політиці США та Росії за кризових умов: Дис... канд. політ. наук: 23.00.04. — К., 2004. — 171 с.
111. Holtz Sh. Public Relations on the Net: Winning Strategies to Inform and Influence the Media, the Investment Community, the Government, the Public, & More. — N.Y.: AMACOM, 2002. — 444 p.
112. Phillips D. On-line Public Relations. — London: Kogan Page Ltd, 2001. — 160 p.
113. Хэнсон У. Internet-маркетинг: Учеб. пособие для студентов вузов: Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 528 с.
114. Марлоу Ю. при участии Сайлео Дж. Пиар в электронных СМИ: Пер. с англ. — М: Мир, 2002. — 236 с.
115. Эймор Д. Электронный бизнес: эволюция и/или революция: Жизнь и бизнес в эпоху Internet: Пер. с англ. — М.: Издательский дом “Вильямс”, 2001. — 752 с.
116. Плассер Ф., Плассер Г. Мировая практика проведения политических кампаний: анализ деятельности профессионалов и их опыта: Пер. с англ. — М.: ООО «Вэйл», 2005. — 416 с.
117. Porкbski L. Elektroniczne oblicze polityki: Demokracja, paсstwo, instytucje polityczne w okresie rewolucji informacyjnej. — Krakуw: AGH Uczelniane Wydaw. Naukowo-Dydaktyczne, 2001. — 214 s.
118. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз от бизнеса до политики. — М.: Финпресс, 2000. — 240 с.
119. Гундарин М.В. Книга руководителя отдела PR. — СПб.: Питер, 2006. — 368 с.
120. Шомова С.А. Политические шахматы. Паблик рилейшнз как интеллектуальная игра. — М.: РИП-холдинг, 2003. — 214 с.
121. Тимофеев В. В Интернет за инвестициями // Россия в глобальной политике. — 2004. — №4. — С.174-181.
122. Ulrich H. Public Relations im Internet. Ergebnisse einer Inhaltsanalyse von 25 Web-Sites deutscher Unternehmen im World Wide Web // PRMAGAZIN. — 1997. — №10. — S.31-38.
123. Комкова Е.Г. Канада в сети Интернет // США: экономика, политика, идеология. — 1998. — №12. — С.109-118.
124. Юрин К.В. Интернет-сайты и выборы // США-Канада: экономика, политика, культура. — 2005. — №2. — С.113-127.
125. eCandidates2002 // 3-point concepts GmbH: Agentur fьr Kommunikation. — Режим доступу: http://www.3-point.de/downloads/ecandidates2002.pdf
126. Багиров А. Новые информационные технологии в международных отношениях // Международная жизнь. — 2001. — №8. — С.90-96.
127. Мешкова Т.А. Социально-политические аспекты глобальной информатизации // Полис. — 2002. — №6. — С.24-33.
128. Киселёв И.Ю. Образы государства в международных отношениях: механизмы трансформации // Полис. — 2003. — №3. — С.50-57.
129. Nye J. Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. — New York: Basic Books, 1990. — 307 p.
130. Чиж І.С. Інформаційний простір: як жити і діяти в ньому українській державі // Стратегічна панорама. — 2002. — №4. — Режим доступу: http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=ivtt0&issue=2002_4
131. Лебеденко В. О национальной идентичности и создании имиджа России
// Международная жизнь. — 2004. — №4-5. — С.193-199.
132. Сеидов В.Г. Средства массовой коммуникации в системе международных отношений // Информация. Дипломатия. Психология. — М.: Известия, 2002. — С.214-242.
133. Ялова О.В. Проблеми позиціонування зовнішнього іміджу України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (у двох частинах). Частина ІІ. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2006. — С.181-187.
134. Макаренко Є.А. Трансформація сучасної дипломатії // Аналітика, експертиза, прогнозування: Монографія. — К.: Наша культура і наука, 2003. — С.21-34.
135. Слісаренко І.Ю. Стратегія паблік рілейшнз // Політика і час. — 1997. — №8. — С.56-59.
136. Конецкая В.П. Социология коммуникации: Учебник. — М.: Междунар. ун-т бизнеса и упр., 1997. — 302 с.
137. Рева В.Е. Коммуникационный менеджмент: Учебно-методическое пособие. Электронная версия. — Пенза: Изд. ПГУ, 2003. — 161 с. — Режим доступу: http://window.edu.ru/window_catalog/files/r24482/ comm_manag.pdf
138. Егорова Е. Брэнд "Россия": проблема предназначения // Советник. — 2004. — №6. — С.6.
139. Моисеева В. Негативный имидж России препятствует ее развитию // Независимая Газета. — 2003. — №73 (11 апр.). — Режим доступу: http://www.ng.ru/ideas/2003-04-11/10_imidge.html
140. Михайлова В., Лекич А. Имидж России — своими руками // Советник. — 2004. — №6. — С.12-13.
141. Абашин А. Эффективность PR с точки зрения теории управления // PR-диалог. — 2005. — №3-4. — С. 23-29. — Режим доступу: http://www.pr-dialog.ru/
142. Тезисы доклада А. Ситникова на круглом столе «Оценка эффективности PR-кампании», организованного Дирекцией общественных связей и рекламы "Известий" и PR-агентством «Корпорация "Я"» 3 октября 2001 года // Официальный сайт А.П.Ситникова. — Режим доступу: http://www.sitnikov.com/books/other/5_5.html
143. Стенякина Е. Оценка эффективности PR-деятельности: критерии и методы // Лаборатория рекламы. — 2005. — №1. — Режим доступу: http://lab.advertology.ru/arxiv/2005/stenakina.htm
144. Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рілейшнз: Моногр. — К.: МАУП, 2005. — 440 с.
145. Засурский И.И. Масс-медиа второй республики. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. — 272 с.
146. Беленков С. PR в ХХI веке: выживание в новом качестве // Со-общение. — 2000. — №3-4. — Режим доступу: http://www.soob.ru/n/2000/3-4/s/7
147. Information Economy Report 2006. The development perspective. — New York and Geneva: United Nations Conference on Trade and Development, 2006. — 346 p. — Режим доступу: http://www.unctad.org/en/docs/ sdteecb20061_en.pdf
148. Черкашин П. Имидж компании в интернет — что это такое? // Маркетер. — Режим доступу: http://www.marketer.ru/articles/index.136.html
149. Герасимюк Т. Promotion в Сети // Со-общение. — 2001. — №6. — С.45-47.
150. Гласман А. Маркетинговые принципы построения сайтов // Энцикло¬педия маркетинга. — Режим доступу: http://www.marketing.spb.ru/read/ article/a36.htm
151. Кислород Рунета. Роль интернета в формировании "повестки дня". Интервью с Антоном Носиком // Со-общение. — 2002. — №4. — Режим доступу: http://www.soob.ru/n/2002/4/i/28
152. Публичная дипломатия относится к сфере нацбезопасности США // РИА Новости — Политика. — Режим доступу: http://www.rian.ru/politics/ 20050315/39521722.html
153. Архів веб-сайту USIA. — Режим доступу: http://dosfan.lib.uic.edu/usia/
154. Веб-сайт Бюро громадських справ Державного департаменту США. — Режим доступу: http://www.state.gov/r/pa
155. Веб-сайт Бюро міжнародних інформаційних програм Державного департаменту США. — Режим доступу: http://www.state.gov/r/iip/
156. Public Diplomacy for the 21st Century // Advisory Commission on Public Diplomacy. — Режим доступу: http://www.state.gov/r/adcompd/ 1995rep.html
157. A New Diplomacy for the Information Age // Advisory Commission on Public Diplomacy. — Режим доступу: http://www.state.gov/r/adcompd/ 1996rep.html
158. Active Diplomacy for a Changing World: The UK’s International Priorities // Foreign & Commonwealth Office. — Режим доступу: http://www.fco.gov.uk/Files/kfile/fullintpriorities2006.pdf
159. Губерський Л.В. На чому ґрунтується міжнародний авторитет // Політика і час. — 2002. — №4. — С.10-15.
160. Кононенко Л.М. Самобутність і незалежність через спілкування // Політика і час. — 2001. — №2. — С.48-52.
161. Гуцал С.А. Іміджеві стратегії у вимірах сучасної міжнародної безпеки // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 50 (у двох частинах). Частина І. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004. — С.71-73.
162. Шевченко О.В. Зовнішньополітичні технології паблік рілейшнз // Аналітика, експертиза, прогнозування: Монографія. — К.: Наша культура і наука, 2003. — С.245-257.
163. Ливиненко А. Зеркало колдуньи: Украина и мировое информационное пространство // Зеркало недели. — 2000. — №13 (1 апр.). — С.14.
164. Зовнішня політика повинна працювати на внутрішню. Інтерв’ю міністра закордонних справ України А.Зленка // Дзеркало тижня. — 2001. — №3 (20-26 сiч.). — С.2.
165. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. — М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 1999. — 624 с.
166. Зернецька О.В. Експертні оцінки зовнішньої політики України у вітчизняних та зарубіжних медіа // Аналітика, експертиза, прогнозування: Монографія. — К.: Наша культура і наука, 2003. — С.300-306.
167. Соснін О.В. Для поступу на шляху інновацій // Політика і час. — 2003. — №7. — С.19-25.
168. Державна програма забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року №1609 // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1609-2003-%ef
169. Концепція Державної програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2007-2010 роки. Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року №379-р // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=379-2007-%F0
170. Програма „Інвестиційний імідж України”. Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №477-р
// Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=477-2002-%F0
171. Про Державний бюджет України на 2006 рік. Закон України від 20 грудня 2005 року №3235-IV // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3235-15
172. Про Державний бюджет України на 2007 рік. Закон України від 19 грудня 2006 року №489-V // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=489-16
173. Основні напрями зовнішньої політики України. Затверджені Постановою Верховної ради України від 2 липня 1993 року №3360-XII // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3360-12
174. Про основи національної безпеки України. Закон України від 19 червня 2003 року №964-IV // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15
175. Про Стратегію національної безпеки України. Указ Президента України від 12 лютого 2007 року №105/2007 // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=105/2007
176. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки. Закон України від 9 січня 2007 року №537-V
// Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=537-16
177. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні. Указ Президента України від 31 липня 2000 року №928/2000 // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=928/2000
178. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади. Указ Президента України від 1 серпня 2002 року №683/2002 // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=683/2002
179. Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади. Постанова Кабінету міністрів України від 29 серпня 2002 року №1302 // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1302-2002-%EF
180. Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади. Постанова Кабінету міністрів України від 4 січня 2002 року №3 // Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3-2002-%EF
181. Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади. Затверджений Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 року №327/225
// Законодавство України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1022-02
182. Веб-сайт Міністерства закордонних справ України. — Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/
183. Стратегічні партнери України: декларації і реалії (Аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. — 2000. — №12. — С.2-56.
184. Жовква І.І. Стратегічне партнерство у зовнішній політиці України: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 20 с.