МІЖНАРОДНОПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

АНДРЄЄВА ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

УДК: [327+351.861] (477)

МІЖНАРОДНОПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних
систем і глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Гондюл Валерій Петрович,
к.т.н., професор

КИЇВ - 2003

ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 12
1.1. Проблеми глобального розвитку і безпеки людства при трансформації інформаційного суспільства 12
1.2. Політичний аналіз концепцій становлення інформаційного суспільства та його світових наслідків в міжнародних відносинах 23
1.3. Інформаційне середовище як приоритетний чинник глобалізації міжнародного розвитку 32
1.4. Міжнародний вимір національної інформаційної безпеки 39
Висновки до розділу 1 59
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
УКРАЇНИ 62
Політичні партії 68
2.2. Характеристика та проблеми розвитку інформаційного
простору України 71
2.3. Аналіз сучасного стану інформаційних ресурсів України в контексті реалізації зовнішньо-політичних інтересів 77
2.4. Визначення та політичний аналіз загроз національній безпеці України 88
2.5. Компаративні характеристики інституційних засад інформаційної безпеки України, Росії та країн ЕС 113
Висновки до розділу 2 139
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИЧНА СТРАТЕГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН 142
3.1. Інформаційна безпека України як чинник міжнародної інформаційної безпеки 142
3.2. Політичний менеджмент інформаційної безпеки в системі внутрішньої та
зовнішньої політики України 150
3.3. Прогностична модель забезпечення інформаційної безпеки України 164
Висновки до розділу 3 168
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174
Додаток А 189
Додаток Б 193

ВСТУП

Найголовніша особливість сучасної епохи - це перехід від індустріального суспільства до інформаційного, де інформація стає одним з головних ресурсів держави, без якої стає неможливим сам факт її існування.
Інформаційний бум чи "хвиля", за висновками відомих прогнозистів, таких як Бжезинський, Тофлер та деяких інших, буде супроводжуватись процесами розвитку інформаційних потреб та технологій зі зворотньою пропорційністю щодо природних багатств. І саме тому існує твердження, що Хто володіє інформацією, той володіє світом яке на сучасному етапі набуває більшої ваги та актуальності.
Практика міжнародних відносин другої половини ХХ століття підтвердила висновки про те, що головним завданням зовнішньої політики будь-якої держави є забезпечення її національних інтересів, під якими розуміють реальну причину дій нації і держави, цілеспрямованих на своє виживання, функціонування і розвиток, тобто сукупність національних цілей і базових цінностей, що відіграють важливу роль у стратегії та тактиці національної безпеки 1.
Появу нового постіндустріального суспільства повязують з інформаційною революцією, яку спричинив розвиток інформаційних інтерактивних технологій. Вона супроводжується правовими, соціальними, організаційними, комерційними інноваціями, які радикально змінюють суспільне життя. Очевидно, що інформаційна революція представляє собою сплеск людських знань і нових, повязаних з ними відносин між людьми, народами, державами. Можливість використання компютера, як стверджує Гондюл В.П. [2], як засобу оброблення інформації з більшою, ніж раніше, швидкістю, відкрила нові горизонти у всіх сферах діяльності людини. Більша частина інформації сьогодні знаходиться в реальному масштабі часу, тобто в змозі вмить задовольнити інформаційні потреби цивілізації.
На початку третього тисячоліття людство входить в постіндустріальне, чи інформаційне, суспільство. Перехід до інформаційного суспільства, на думку С. Вінтуреллі [3], об’єктивно обумовлений наступними чинниками:
1) швидким ростом продуктивності праці в матеріальному виробництві;
2) ускладненням управління виробництвом;
3) різким збільшенням працевитрат на розробку складних технічних систем;
4) можливістю математичного моделювання нових розробок без їх матеріального втілення;
5) випереджаючим зростом інформаційного виробництва;
6) постійним збільшенням частки інформаційних послуг та продуктів в сукупному суспільному продукті.
Зрозуміло, що на сучасному етапі розвитку суспільства його економічний, технічний, науковий, інтелектуальний потенціал в значній мірі залежить від забезпечення фахівців своєчасною інформацією на всіх рівнях державної структури. Адже технологічне та інтелектуальне відставання концентрується саме в галузі інформатики та в інформації, що накопичується в базах знань.
Зараз кожне рішення приймається на основі існуючої інформації і залежить від ступеню її достовірності. Витік закритої інформації може нанести серйозний удар будь-якій організації, її економічному стану; будь-якій державі, її зовнішньополітичному іміджу, стратегічним планам на міжнародній арені тощо.
Аналіз стану національної безпеки України у 1992-2000 рр. свідчить, що найбільшу небезпеку для розвитку держави становили внутрішні загрози. Вони були пов'язані одночасно з декількома національними інтересами й мали тенденцію до зростання. Багато з них є досить небезпечними і відносно тривалими, їхній сумарний потенціал зосереджено переважно в економічній, соціально-політичній, міжнародній, військовій, інформаційній та екологічній сферах. Сюди слід віднести також сферу регіональних відносин. А така найбільш небезпечна внутрішня загроза як криміналізація суспільства торкається практично усіх сфер життя.
Важливе значення у цьому зв'язку має ухвалення у 1996 р. Верховною Радою України Концепції (основ державної політики) національної безпеки України [4], а також законодавче визначення Конституцією України (ст. 107) [5] статусу, основних завдань і функцій Ради національної безпеки і оборони України (РНБіОУ) як загальнодержавного координаційного органу з питань національної безпеки при Президентові України.
Конституційний статус РНБіОУ створює умови для підвищення ефективності функціонування як всієї системи забезпечення національної безпеки, так і інформаційної безпеки безпосередньо, належного захисту пріоритетних національних інтересів, сприятиме подальшій розробці необхідної нормативної бази у цій сфері.
Проте відсутність єдиного інформаційного простору, затримка, неповнота, неточність і невиваженість інформації про соціально-політичні, економічні, регіональні та інші процеси ускладнює безпосередню оцінку та ідентифікацію загроз пріоритетним національним інтересам і тому, на погляд автора, питанням інформаційної безпеки потрібно приділяти першочергову увагу та значення саме завдяки їх нагальності та складності вирішення.
Актуальність дослідження. Дослідження наукових аспектів політичних проблем інформаційної безпеки України обумовлено прискоренням процесів глобалізаціїї та інтеграції в кінці ХХ – на початку ХХІ століття, формуванням та втіленням в життя теорії і практики інформаційного суспільства, що суттєво впливає на міжнародну політику. Інформаційна складова зовнішньої політики дедалі більше визначає політику кожної держави.
Особливої ваги це набуває в сучасних умовах швидкої глобалізації інформаційних процесів та прагнення деяких країн досягти безперечного інформаційного домінування заради вирішення своїх національних інтересів. Тому, ключовою політичною проблемою інформаційної безпеки країни є оцінка відповідності існуючого в ній інформаційного простору потребам її громадян.
Вироблення державної політики в галузі інформаційної безпеки на сучасному етапі приділяється значна увага з боку найвищих органів влади, зокрема, це указ Перзидента України “Про міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України” (№63/2002)[6]. Дисертаційне дослідження тісно пов`язане з основним завданням Комісії: “аналізом стану і можливих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері” та формуванням і реалізацією інформаційної політики.
Актуальність теми дослідження визначає наукову проблему, що вирішується в дисертації: визначення шляхів вирішення політичних проблем інформаційної безпеки України та оцінка стану інформаційної безпеки на початку нового століття.
Джерельною базою для написання даної роботи були монографії, статті, тези доповідей на наукових конференціях, публікації в пресі, дисертації. Узагальнена та представлена широка палітра праць науковців Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка: Губерського Л.В., Гондюла В.П., Макаренко Є.А. Бруза В.; праць наукових співробітників Національного інституту стратегічних дослідженнь: В.О. Косевцова, І.Ф. Бінько, О.В. Литвиненко, науковців Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Були використані також праці зарубіжних науковців: Б. Месквіта, Є. Кастельса, О. Тофлера, К. Шеннона, Ф.А. Хайека та інших. І законодавча база України, що складається з більш ніж десяти законодавчих актів в галузі інформації.
Звязок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розбудова державності України" (номер держреєстрації 0196U015204), науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави” №97128, підрозділ “Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення та створення іміджу України у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічних сферах діяльності” №97131.
Метою дисертаційної роботи є дослідження політичних аспектів стану інформаційної безпеки України на сучасному етапі розвитку системи міжнародних відносин; вироблення та обгрунтування пропозицій щодо політичної стратегії інформаційної безпеки України в контексті глобалізації світового розвитку.
Для досягнення поставленої мети дисертаційне дослідження потребує виконання наступних завдань:
1) проаналізувати політичні переваги входження держави в світовий інформаційний простір з точки зору забезпечення її інформаційної безпеки;
2) висвітлити природу інформаційного суспільства, як політичного явища; проаналізувати ситуацію, що склалася в інформаційному просторі України з точки зору структуризації політичної влади в державі;
3) визначити тактику органів законодавчої, виконавчої та судової влади в ході освоєння інформаційних ресурсів з точки зору політичної стратегії інформаційної безпеки України;
4) дослідити та визначити загрози національній безпеці України на сучасному етапі та, зокрема, загрози в інформаційній сфері, також проаналізувати сучасний стан та розвиток національного інформаційного простору України та рівень його захищеності від політичних загроз інформаційній безпеці держави та визначити найбільш ефективні шляхи забезпечення інформаційної безпеки в контексті національної та глобальної безпеки.
Об’єкт дослідження - проблеми розвитку національного інформаційного простору України в контексті глобалізації світового розвитку, стан інформаційної безпеки держави на сучасному етапі, тенденції політичного менеджменту інформаційної безпеки.
Предмет дослідження - міжнароднополітичні аспекти інформаційної безпеки України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є системний, історико-порівняльний методи, елементи математичного моделювання та математичної статистики. Це дало змогу виявити і проаналізувати загальні та особливі тенденції розвитку досліджуваних явиищ і процесів.
В основу дослідження покладено сучасні теорії інформаційної цивілізації, концепції транснаціоналізації та концентрації в інформаційній сфері як провідних факторів світової політики.
При написанні дисертаційного дослідження застосовано методологію компаративного аналізу, конкретноісторичний та системний підхід, методологічний досвід як вітчизняної так і зарубіжної політології й інших суспільних дисциплін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні та комплексному підході до політичних проблем інформаційної безпеки. Сформовано та проаналізовано схеми політичного менеджменту інформаційної безпеки України з визначенням функцій кожного з суб`єктів влади.
У процесі дослідження сформульовано і розкрито наступні положення, які містять наукову новизну і виносяться на захист, а саме:
1. З`ясовано, що політичний рівень забезпечення інформаційної безпеки держави можливий лише за умов входження України в глобальне інформаційне суспільство, як рівноправного суб`єкту міжнародних інформаційних відносин.
2. Обгрунтовано положення, що природу інформаційного суспільства можна класифікувати як політичне явище, що інформаційна політика держави в контексті безпеки інформаційного простору України повинна базуватись на принципах жорсткої централізації політичної влади.
3. Доведено, що політична стратегія інформаційної безпеки України має грунтуватися на чіткій ієрархії органів законодавчої, виконавчої та судової влади з залученням спеціалізованих органів забезпечення інформаційної безпеки.
4. Визначено та класифіковано загрози національній безпеці України в інформаційній сфері, розроблено конкретні пропозиції щодо концепції інформаційної безпеки на рівні державного управління, які комплексно враховують концепції національної безпеки України та стратегії часткового зменшення або усунення зовнішніх та внутрішніх загроз пріоритетним національним інтересам держави з огляду на особливу природу інформації, як засобу політичного впливу.
Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Теоретичні положення аналізу найбільш суттєвих загроз національній безпеці України за сферами підтвердились аналітичними розробками фахівців НІСД, експертним опитуванням фахівців різних міністерств та відомств в зазначеній галузі. Доведена в дослідженні автором схема політичного менеджменту інформаційної безпеки України являє собою комплексний підхід до проблеми підвищення функціонування інформаційних потоків в управлінській сфері в зазначеній галузі на найвищому рівні державотворення.
Наукове значення роботи полягає в узагальнені проблеми забезпечення інформаційної безпеки України та виокремлення й аналіз політичних аспектів зазначенної проблематики з одного боку, й синтезі політичних проблем, з другого боку, в загальну концепцію забезпечення національної безпеки взагалі та інформаційної, зокрема. Кожна з порушених у дослідженні проблем теоретично і практично значуща: вписується у контекст реалій глобального розвитку; відображає сутність і специфіку міжнародних інформаційних відносин, взагалі, та, стратегію інформаційної безпеки, зокрема, виступає необхідною складовою системного прогнозування і моделювання зовнішньої та внутрішньої політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки України.
Наукові положення дисертаційного дослідження “Політичні проблеми інформаційної безпеки України” можуть бути використані політологами та спеціалістами інших суспільних дисциплін для подальшої розробки і дослідження проблем функціонування та трансформації системи забезпечення інформаційної безпеки України в контексті світової глобалізації.
Практичне значення роботи. Запропонована автором Концепція (основи державної політики) інформаційної безпеки України узагальнює дослідження та доводить важливість об`єктивного та всебічного підходу до проблеми забезпечення інформаційної безпеки України.
Дане дисертаційне дослідження може бути використано в роботі МЗС України, Верховної Ради, Ради національної безпеки і оборони України, Державного комітету інформатизації та зв`язку, ВАТ Укртелеком та в інших організаціях; окрім того дослідження може знайти своє практичне втілення при подальшій розробці курсу лекцій з питань інформаційної безпеки та захисту інформації для студентів спеціальності “Міжнародна інформація”.
Ці дослідження взяті за основу для розробки і впровадження спеціалізації “інформаційна безпека” на базі відділення “міжнародна інформація” Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, для читання окремих спецкурсів з запропонованої проблематики.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися: на Міжнародному конгресі “Інформаційне суспільство в Україні – стан, проблеми, перспективи” (Київ, Україна, 25-30 вересня 2000 року), на ІІІ Всеукраїнській науково-технічній конференції “Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні” (Київ, Україна, 14-16 жовтня 2001 року), на науково-практичних конференціях студентів та аспірантів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Ці дослідження взяті за основу для розробки і впровадження спеціалізації “Інформаційна безпека” Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, для читання окремих спецкурсів з досліджуваної проблематики.
Особистий внесок здобувача. При написанні дисертаційного дослідження в співавторстві з к.т.н., проф. Гондюлом В.П., автором була опублікована одна стаття. Матеріали, що стосуються розробки, проведення експертного опитування та підбору експертів є авторськими.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових статей, в тому числі 1 тези виступу на науковій конференції, загальним обсягом 1,5 д.а.
Структура дисертації обумовлена особливостями досліджуваної проблематики та характером питань, що в ній розглядаються. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, 12 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, двох додатків. Загальний обсяг 204 с. з яких список використаних джерел 180 найменувань 14 сторінок, додатки 16 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової міжнароднополітичної проблеми інформаційної безпеки України, що виявляється в багатомірному дослідженні основних детермінантів міжнародної інформаційної системи в добу глобалізації.

I. Сучасний рівень розвитку інформаційної цивілізації зумовлює використання політичних засобів для забезпечення національної безпеки держави.
Розвиток інформаційного суспільства висуває нові соціальні ризики, пов'язані з доступністю інформації, і в той же час необхідно шукати шляхи їх присутності, подолання одного з головних конфліктів, викликаних розділенням населення, що посилюється по мірі включеності в інформаційне середовище. Небезпека посилення розриву між інформаційно бідними і інформаційно багатими прошарками суспільства дала шанс на втілення спеціальних програм Європейського Союзу, які направлені на згладжування цієї суперечності. Ця відмінність виявляється на різних рівнях: багатий інформаційний Захід - бідний Схід, багата Північ - бідний Південь. Всередині країн також більш багаті в інформаційному відношенні люди і менш багаті ті, хто не має доступу до комп'ютера і до того ж Інтернету.
Водночас система інформаційної безпеки України не повинна гальмувати процеси формування національного інформаційного простору, що відповідав би інформаційно-інтелектуальному потенціалові держави та не перешкоджав би входженню України у світовий інформаційний простір, як субєкта рівноправних міжнародних відносин. Зважаючи на це, стратегічним завданням державної інформаційної політики в галузі інформаційної безпеки має стати формування системи захисту на основі науково обгрунтованих політичних, соціальних, економічних критеріїв та світового досвіду правового регулювання та організаційного забезпечення іх функціонування. Система захисту інформаційних ресурсів, які підлягають охороні з боку держави, повинна відповідати політично-правовому режимові кожного виду інформаційних ресурсів, діяти безперервно на кожному етапі їх формування і поширення та бути адекватною загрозам, що діють в інформаційній сфері.

II. Замість політичної парадигми „сила – влада” прийшла нова парадигма „сила – інформація”, яка й детермінує національну безпеку держави на світовій арені. В умовах нової світової парадигми інформаційного суспільства Україна, як одна з держав світу, опинилась перед трьома шляхами інформаційного розвитку та входження в світове інформаційне суспільство:
1. Держави, що створюють інформаційні технології.
2. Держави, що використовують інформаційні технології.
3. Інформаційне гетто.
Зважаючи на ці сценарії політичного розвитку, головним завданням національної безпеки України постає уникнення інформаційного гетто, і це завдання покладене на одну з сфер національної безпеки, безпеку інформаційну.
Принципи жорсткої централізації влади яскраво виявлені у чин¬ному за¬ко¬но¬давст¬ві України з проблем національної безпеки. Аналіз чинного законодавства свідчить, що, нез¬ва¬жаю¬чи на йо¬го прог¬ре¬сив¬ну роль у вста¬нов¬лен¬ні ос¬нов пра¬во¬вої ба¬зи ін¬фор¬ма¬цій¬них від¬но¬син у на¬шій краї¬ні, на сьо¬год¬ні во¬но по¬чи¬нає галь¬му¬ва¬ти не ли¬ше ста¬нов¬лен¬ня ци¬ві¬лі¬зо¬ва¬них ін¬фор¬ма¬цій¬них від¬но¬син, але й ін¬ші сус¬піль¬ні від¬но¬си¬ни, у то¬му чис¬лі і про¬цес за¬без¬пе¬чен¬ня ін¬фор¬ма¬цій¬ної без¬пе¬ки, і то¬му пот¬ре¬бує до¬во¬лі тер¬мі¬но¬во¬го і сут¬тє¬во¬го дооп¬ра¬цю¬ван¬ня. На¬сам¬пе¬ред в правовій сфері необ¬хід¬но ви¬рі¬ши¬ти та¬кі політичні проб¬ле¬ми:
1) юридичне виз¬на¬чен¬ня поняття ін¬фор¬ма¬ції як стра¬те¬гіч¬но важ¬ли¬во¬го для дер¬жа¬ви політичного та економічного ре¬сур¬су;
2) виз¬на¬чен¬ня прав, обов'яз¬ків, га¬ран¬тій за¬без¬пе¬чен¬ня прав і від¬по¬ві¬даль¬нос¬ті суб'єк¬тів ін¬фор¬ма¬цій¬них від¬но¬син у політичній сфе¬рі;
3) ство¬рен¬ня за¬галь¬нодержавної сис¬те¬ми за¬без¬пе¬чен¬ня ін¬фор¬ма¬цій¬ної без¬пе¬ки.

III. Державна політика має передбачати системну превентивну діяльність усіх гілок влади, керівників усіх рівнів щодо забезпечення гарантій інформаційної безпеки держави. Для здійснення цього стратегічного завдання державної інформаційної політики необхідно подолати недооцінку та досягти глибокого розуміня на всіх рівнях державного управління проблем інформаційної безпеки, важливих для забезпечення національної безпеки держави, особливо політичного характеру. Акти законодавства та нормативно-правові документи, що регулюють правовідносини і регламентують компетенцію всієї сукупності обєктів, які діють у сфері інформаційної безпеки, повинні розроблятися і впроваджуватися паралельно із заходами державної політики у політичній, соціально-економічній, науково-технічній, оборонній та інших сферах, а в деяких випадках і випереджати їх здійснення.

IV. Ана¬ліз іс¬ную¬чих мо¬де¬лей заг¬роз дає змо¬гу зро¬би¬ти вис¬но¬вок про необ¬хід¬ність їх сут¬тє¬во¬го дооп¬ра¬цю¬ван¬ня, оскільки во¬ни мають часто опи¬со¬вий ха¬рак¬тер. Необхідно залучати сучасні методи дослідження для вдосконалення класифікації загроз, наприклад, методи ситуаційного моделювання, які дали б змогу розглядати у динаміці можливий вплив загроз з урахуванням конкретних технологій їх реалізації.
Удосконалення системи державного управління системою інформаційної безпеки України. Таке управління повинно передбачати:
1) визначення спеціально уповноваженого державного органу (державних органів) з чіткими завданнями і функціями розробки і впровадження політичних, організаційних, нормативно-правових заходів, координації і контролю у сфері формування, розвитку, використання інформаційних ресурсів та системи інформаційної безпеки;
2) розвиток національної інформаційної інфраструктури з урахуванням вимог чинного законодавства в галузі інформаційної безпеки;
3) формування державної системи наукового забезпечення інформаційної безпеки, в тому числі захисту інформаційних ресурсів та національного інформаційного простору;
4) удосконалення системи освіти, навчання та виховання з урахуванням вимог інформаційної безпеки;
5) удосконалення системи інформаційно-пропагандистського забезпечення національної безпеки, в тому числі в інформаційний сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гондюл В.П., Андрєєва О.М. Оцінювання та політичний аналіз загроз національним інтересам україни на зламі тисячоліть. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. Випуск . К.: Видавничий центр “Київський університет”, 2002. – С. 34-41.
2. Гондюл В.П. Інформаційні цивілізації – міжнародні інформаційні відносини.// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 12 (частина 1). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 1999.- С.12-19.
3. Venturelli S. Prospects for Human Rights in the Political and Regulatory Design of the Information Society // Media and Politics in Transition / Ed. by Jan Servaes and Rico Lie. Leuven, 1997. - 61 р.
4. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України – 16.01.1997 р. № 3/97 – ВР.
5. Конституція України від 28 червня 1996 р.
6. Філософія. Курс лекцій: навчальний посібник для студентів і аспірантів вищих навчальних закладів / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, В.П. Розумний; І.Ф. Надольний (ред.). – К: Вікар, 2000. – 516 с.
7. Дещиця А.Б. Трансформація тоталітарного режиму в Україні: теорія і практика: дис…канд.політ. наук:23.00.01. – Львів 1995. – С. 138-139
8. Гегель Г.-В.-Ф. Политические произведения: Пер. с нем. / Общ. ред. Нерсесянц В.С. – М., 1978. – 176 с.
9. Маркс К., Енгельс Ф. Твори: [Пер. з 2-го рос. вид.]. К., 1973-1985. Т.1-50. – 154 с.
10. История политическиъ и правовых учений: Древний мир / Васильев Л.С., Графский В.Г., Н. Грацианский П.С. и др. / Отв. ред. Нерсесянц В.С. – М., 1985. – 320 с.
11. Платон. Собрание сочинений: В 4 т.: Пер. с древнегреч./ Общ. ред. Лосева А.Ф. и др. – М., 1990. – 831 с.
12. The Cambridge history of medieval political thought. / Ed. By Y.H. Burns. Cambr., etc., 1988. - Р. 350-1450
13. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги: В.2-х т.: Пер. з англ. – К.: Основи. 1994. – 343 с.
14. K. Mannheim. Man and Society in an Age of Reconstruction; studies in modern social structure. New York, Harcount, Brace and World 1967, - 469 p.
15. Филитов А.М. “Холодная война”: историографические дискуссии на Западе. - М., 1991.
16. Білоус О.Г., Лук`яненко Д.Г та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. Монографія. – К., 1998. – 416 с.
17. И. Бинько. “Мир идет к новой “холодной войне”// “Всеукраинские ведомости”.-1995.10.26.
18. Заключний акт Наради по безпеці та співробітництву в Європі 1975 року.
19. Північноатлантичний договір від 4 квітня 1949 р.// Довідник НАТО. К.: Видавництво „Молодь”, 1999 р. - С. 539-542.
20. Аннан К. Обновление на переходном этапе. Годовой доклад о работе Организации. – Нью-Йорк, ООН, 1997. – 69 с.
21. Bar, François, & Riis, Annemarie Munk. Tapping User-Driven Innovation: A New Rationale for Universal Service. //The Information Society. - 2000. Vol.16 (2). - P. 99-108.
22. Shane Scott. Dismantling Utopia: How Information Ended The Soviet Union. - Chicago: I.R. Dee, 1995. – 324 p.
23. Chandler, Alfred D. The evolution of modern global competition. – Boston, MA: Harvard business School Press, 1986. – 97 р.
24. Boon, J.A.. Information and development: Some reasons for failures // The Information Society. – 1992. -Vol. 8, №. 4. - P. 227-242.
25. Stoddard, Donna B; Jarvenpaa, Sirkka L; Littlejohn, Michael The reality of business reengineering: Pacific Bell's Centrex provisioning process. // California Management Review. – 1996. Vol. 38, №3, P.57-76.
26. Mahloope, F. Information technology and the developing world: Opportunities and obstacles. // The Information Society.- 1983. Vol. 2, № 2, P. 157-170.
27. Creating a New Civilization. The Politics of the Third Wave./ Alvin and Heidi Toffler: foreword by Newt Gingrich. 1-st ed. Atlanta: Turner Pub. ; Kansas City, No.: Distributed by Andrews and McMeel a Universal Press Syndicate Co., 1995. – 112 p.
28. Braunstein, Y.M. Information as a factor of production: Substitutability and productivity.// The Information Society.- 1985.Vol. 3, №. 3, P. 261-273.
29. Davenport, Thomas H.; Eccles, Robert G. Information Politics. //Sloan Management Review.- 1992. Vol.34, №1, P. 53-65.
30. Castells, M. The City and the Grassroots: A Cross-cultural Theory of Urban Social Movements. Berkeley: University of California Press, 1983. – 450 p.
31. Castells, M. The Informational City: Information Technology, Economic Restructuring, and the Urban Regional Process. Oxford, UK; Cambridge, Mass., USA: B.: Blackwell, 1989. – 402 p.
32. Giddens, A. Modernity and Self-Identity: Self and Society in the Late Modern Age. Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1991. – 256 p.
33. Шеннон Клод Эльвуд. Работы по теории информации и кибернетике. [Сборник статей]. Пер. с англ. А.Н. Колмогорова. Под ред. Р.Л. Добрушина и О.Б. Лупанова. М.: Иностранная литература, 1963. - 829 с.
34. Артамонов Г.Т. О противоречиях перехода к информационному обществу // Вестник ВОИВТ, 1990, № 3, С. 15-19.
35. Виннер Норберт. Кибернетика и общество. Пер. с англ. Е.Г. Панфилова. Общая ред. И предисловие Э.Я. Кольмана. М.: Иностранная литература, 1958. – 200 с.
36. Виннер Норберт. Новые главы кибернетики. Управление и связь в животном и машине. Пер. с англ, И.В. Соловьёва. Под ред. И с предисловием Г.Н. Поварова. М.: Советское радио, 1963. – 62с.
37. Орехов А.М. Информатизация общества - информационное общество // Социальная информатика - 93, М., 1993. - С.32-35.
38. В.Ф. Турчин. “Феномен науки. Кибернетический подход к эволюции”. М.: Наука, 1993.- 64 с.
39. Toffler Alvin.The third wave. 1-st ed. New York: Morrow, 1980 – 544 p.
40. Вильховченко Э.Д. Технократические тупики развития наемного труда // Социс, 1993, № 5, С.122-133.
41. Карл Ясперс. Всемирная история философии. Пер. с нем., введение К.В. Лощевский. СПб.: Наука, 2000 – 272с.
42. Карл Ясперс. Смысл и назначение истории. Пер. с нем. М.И. Левина.2-е изд. М.: Республика, 1994. – 527с.
43. Михайловский В.Н. Формирование научной картины мира и информатизация. С.-Петербург, 1994. – 54 с.
44. Колин К.К. Социальная информатика - научная база постиндустриального общества // Социальная информатика - 94, М., 1994, С.5.
45. Вовканыч С.И., Парфенцева Н.А. “Социальный интеллект”: метафора или научное понятие // Социс, 1993. - № 8. - С.153-156.
46. Каныгин Ю.М., Маркашов В.Е. Информатизация: социальный аспект // Вестник ВОИВТ, 1990. - № 2 - С.31-39.
47. Шевченко В.О., Іващенко М.М. Концепція національних інтересів України. – К.: Словянський світ, 1996 – 63 с.
48. Домозетов Х. Компьютеризация и проблемы здоровья, свободы и безопасности личности // Философская и социологическая мысль, 1991, № 4. - С.93-99.
49. Поздняков А.И. Информационная безопасность личности, общества, государства // Военная мысль, 1993. - № 10. – С. 19-24.
50. Венгеров А.Б. Информационная ситуация может способствовать как прогрессу, так и деградации общества // Компьютер и право, № 1. - 1994.06.
51. Joel R. Reidenberg. Lex Informatica: The Formulation of Information Policy Rules through Technology. Texas Law Rewiew, February 1998, Vol. 76. 98 р.
52. The Law of Information Technology in Europe 1992. А comparison with the USA. А. P. Meijboom and C. Prins (eds). Computer Law Series 9. The Netherlands. 1991. - 258 р.
53. Канг О. Великий переход // Международный форум по информатике и документалистике. -М.1989. -т.14. -№2. – С.35-41.
54. Фридрих Август фон Хайек. Дорога к рабству. Пер. с нем. М.Б. Гнедовского. М.: Экономика: МП Эконов, 1992. – 176с.
55. Фридрих Август фон Хайек. Общество свободных = The political order of a free people. Пер. с англ. А. Кустарева. Под ред. Ю.Колкера. Предисловие и пояснения к русскому изданию Э.Батлера, Лондон, 1990. – 309с.
56. Фридрих Август фон Хайек. Познание, конкуренция и свобода: антология сочинений. Пер. с англ. С. Мальцева, К. Большаков, СПб.: Пневма, 1999. – 288с.
57. Вартанова Е. Л. Фінська модель на рубежі сторіч. Інформаційне Суспільство і ЗМІ Фінляндії в європейській перспективі. Москва: Изд-у Моськ. ун-та, 1999. - С. 30- 93.
58. Семенюк Э.П. Информатика: достижения, перспективы, возможности. -М.,1989. – 121 с.
59. Ершов А.П. О предмете информатики // Весник АН СССР. - М., 1984. №2. – С. 14-20.
60. Дубровский Д.И. Проблемы идеального. -М.,1983, C.-62
61. Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Социальная информация: некоторые методологические аспекты // Вопросы философии. -М.,1974. -№10. – С.15-19.
62. Урсул А.Д. Социальная информатика: две концепции развития // НТИ Сер.1. -М.,1990. -№1, С.37-51.
63. Урсул А.Д. Социальная информатика: новый подход, проблемы и перспективы//Теория и практика общественной и научной информации. -М.,1990. -№3. – С. 14-27.
64. Каныгин Ю.М., Калитич Г.И. Основы теоретической информатики. -К., 1990. - С. 12.
65. Джинчарадзе Н.Г. Інформаційна культура особистості. -К.,1996, -С.102.
66. Шрейдер Ю.А. Социокультурные и технико-економические аспекты развития информационной среды // Информатика и культура. -Новосибирск,1990. – 91 с.
67. Лобов В.Н. Военная хитрость в истории войн. М., 1986, С. 7-8.
68. Шиверский А.А. Защита информации:проблемы теории и практики. М., 1996г. – 97 с.
69. Чикова Г.Ф. Информационное обеспечение идеологической работы: сущность, особенности организации в условиях новой общественно-политической организации.: дис... канд.наук – Киев 1990. С.28-30
70. Урсул А.Д. Информатизация общества и информационная безопастность.// Защита информации, №1, 1992г. - С.5-9.
71. Моисеев Н.Н. Грядущие десятилетия. Трудности и перспективы, Москва, 1992г. – 36 с.
72. Литвиненко А.В. Об определении понятия “информационная безопастность” // Безопастность информации, №3, 1995. - С. 4-6.
73. Лугачев М.И. Безопасность информации: семиотический и економический аспекты // Материалы к заседаниям рабочей группы “Влияние информационных технологий на национальнцю безопасность” 4-й Ежегодной Конференции Консорциума ПрМ “Постороение стратегического сообщества через образование и науку”. М.: МГУ – 2001. - 73 с.
74. Копылов В.А. Информационное право. М.: Юристъ, 1997. – 472 с.
75. Поздняков А.И. Информационная безопастность личности, общества, государства // Военная мысль, №10, 1993. - С. 13-19.
76. Комов С.А. О концепции информационной безопастности страны // Военная мысль, №4, 1994. - С.12-17.
77. Курило А.П. К вопросу о проэкте концепции законодательного обеспечения информационной безопастности. – Тезисы докладов участников семинара “Компьютерная безопастность” 15-17 декабря 1992 года, Москва. С.25-29.
78. Литвиненко О.В. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в пострадянських країнах: Дис… канд.пол.наук: 23.00.04. – К., 1997.- 215с.
79. Литвиненко О. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки у сучасному світі. Навчально-методичні матеріали до нормативного курсу “міжнародна інформація” для студентів спеціальності “міжнародна інформація”, К. 1996р. – 72 c.
80. Онуфрійчук М. Інформаційна безпека: політика і практика // Віче, №11, 1993. - С.15-28.
81. Тодуров А.Г. Еще раз о защите информации в электронных системах // Защита информации, №1, 1995. - С.55-58.
82. Защита информации в системах телекоммуникации. Под ред. Банкета В.Л. Одесса 1997. - С. 15-17.
83. Закон РФ “Об участии в международном информационном обмене” от 4 июля 1996 года.
84. Доктрина інформаційної безпеки Російської Федерації. - 9 вересня 2000 р.
85. Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наукова доповідь НІСД / Редкол.: О.Ф. Бєлов (голова) та ін. - К.: НІСД, 1997. – 197с.
86. "Біл¬ль про пра¬ва в еру ін¬фор¬ма¬ції" США. 1990р. – 9 с.
87. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро ін¬фор¬ма¬цію" - 02.10.1992 p.
88. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро дер¬жав¬ну ста¬тис¬ти¬ку" – 17.09.1992 p.
89. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "Про нау¬ко¬во-тех¬ніч¬ну ін¬фор¬ма¬цію" – 25.06.1993 p.
90. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро на¬ціо¬наль¬ний ар¬хів¬ний фонд і ар¬хів¬ні ус¬та¬но¬ви" – 24.12.1993 p.
91. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро дер¬жав¬ну таєм¬ни¬цю" – 21.01.1994p.
92. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро за¬хист ін¬фор¬ма¬ції в ав¬то¬ма¬ти¬зо¬ва¬них сис¬те¬мах" – 05.07.1994 p.
93. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро дер¬жав¬ну по¬дат¬ко¬ву служ¬бу в Ук¬раї¬ні" – 04.12.1990 p.
94. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро влас¬ність" – 07.02.1991p.
95. Закон України “Про міліцію ” – 20.12.1990 p.
96. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро мит¬ну спра¬ву в Ук¬раї¬ні" – 25.06.1991 p.
97. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро ад¬во¬ка¬ту¬ру" – 19.12.1992 p.
98. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро но¬та¬ріат" – 02.09.1993 p.
99. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро ци¬віль¬ну обо¬ро¬ну Ук¬раї¬ни" – 03.02.1993 p.
100. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни "П¬ро ор¬га¬ні¬за¬цій¬но-пра¬во¬ві ос¬но¬ви бо¬роть¬би з ор¬га¬ні¬зо¬ва¬ною зло¬чин¬ніс¬тю" – 30.06.1993 p.
101. Закон України “Про Службу безпеки України ” – 25.03.1992 p.
102. За¬ко¬н Ук¬раї¬ни “Про національну програму інформатизації” – 04.02.1998 p.
103. Пос¬та¬но¬ва Вер¬хов¬ної Ра¬ди Ук¬раї¬ни "П¬ро ос¬нов¬ні нап¬ря¬ми зов¬нішньої по¬лі¬ти¬ки Ук¬раї¬ни" - 02.07.1993 p.
104. Указ президента україни “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”
105. Шелл Дж. Век виртуальной политики // CEU Privatization Project, 1996. - С. 25-28.
106. Кремень В. Г. Табачник Д. В., Ткаченко В. М. Україна: альтернативи поступу: Критика історичного досвіду.- К.: ARC-UKRAINE, 1996.- 793 с.
107. Паніна Н. Готовність населення до соціального протесту // Політологічні чигання.- 1992.- № 2.- С.29-31.
108. В.О. Косевцов, І.Ф. Бінько. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів. – К.: НІСД, 1996. – 61 с.
109. Косевцов В. О., Бінько. Ф, Матвієвський О. М. Методичний підхід до аналізу й оцінки рівня національної безпеки та її складових // Наука і оборона, - 1995. - №1. - С. 74-77.
110. Паламарчук В.М. Соціальна трансформація суспільства і національні інтереси України. К., 1999р. - 35 с.
111. Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” – 05.03.1998 p.
112. Закон України “Про Кабінет Міністрів ” – 08.12.1991 р.
113. Закон України “Про оборону України ” – 12.06.1991 p.
114. Закон України “Про Збройні Сили України ” – 06.12.1991 p.
115. Закон України “Про державний кордон України ” – 04.11.1991 p.
116. Закон України “Про прокуратуру ” – 05.11.1991 p.
117. Закон України “Про надзвичайний стан ” – 26.06.1992 p.
118. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища ” – 25.06.1991 p.
119. О.В. Литвиненко, І.Ф. Бінько, В.М. Похіта Інформаційний простір як чиник забезпечення національних інтересів України. - К.: Чорнобильінтерінформ, 1998 р.- 47 с.
120. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра: Історико-теоретичний нарис. – Вип.1. – К., 1996. – 80 с..
121. Сучасна українська журналістика: поняттєвий аппарат / За ред. А.З.Москаленка. – К., 1997. - С.11.
122. Mesquita, B.B. Principles of international politics. People’s power,preferences, and perceptions. – Wash., D.C.: CQPress – 2000, 589 p.
123. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика. //Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 8, – К.: “Київський університет”, 1998. – С. 48-55.
124. Макаренко Є.А. Актуальні проблеми міжнародної інформації. – Рівне: РІС КІСУ, 2001. – 268 с.
125. Макаренко Є.А.Європейська інформаційна політика. – К.: Наша культура і наука, 2000. – 367 с.
126. Макаренко Є.А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО. – К.: Наша наука і культура, 2001. – 385 с.
127. Літвиненко О.В. Місце України в світовому інформаційному просторі та інформаційні операції // Вісник Київського національного університету, Вип. 11, – К.: “Київський університет”, 1999.– С. 63-69.
128. Указ Президента України “Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері” від 22 квітня 1998 року №346/98
129. Щорічна доповідь Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової, "Право на інформацію. Свобода слова, думки, вільного вираження поглядів" від 28 листопада 2000 року, виголошена у Верховній Раді України. К.: ВР, 2000. – 31 с.
130. В.О. Косевцов, І.Ф. Бінько. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів. – К.: НІСД, 1996. – 61с.
131. О.Шевчук Національна інфраструктура інформатизації. // Матеріали Міжнародного конгресу “Інформаційне суспільство в Україні – стан, проблеми, перспективи”. К.:Національний технічний університет “Київський політехнічний інститут”, 2000. С.10-16
132. Парламентські слухання. "Інформаційна політика в Україні: стан і перспективи", 1999 р. К.: ВР, 1999р. – 104 с.
133. Горбатюк О.М. Політична стратегія інформаційної безпеки України. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 27 (частина І). К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. 2001. – С.223-232.
134. Коломієць В.Ф. Міжнародні інформаційні системи : Підручник / За ред. Проф. В.П. Гондюла. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2001. – 458 с.
135. Зленко А.М. Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму. - К., "Преса України", 2001. - 370 с.
136. Горбатюк О.М. Інформаційна безпека в сучасному світі (на прикладі України). Випускна кваліфікаційна робота магістра, К.: 1998. – 108 С. (на правах рукопису).
137. Горбатюк О.М. Політичні проблеми та загрози інформаційній безпеці України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка серія Міжнародні відносини, випуск 9, 1998. - С. 71-76.
138. Горбулін В. Проблеми національної безпеки // Політика і час, №2, 1995р. – С. 4-9.
139. Угода про партнерство та співробітництво між Європейським співтовариством і Україною. № 998-012. 14.06.1994 p.
140. Декларація про державний суверенітет України - 16.07. 1990 р.
141. Акт проголошення незалежності України. – 24.08.1991 р.
142. Закон України „Про авторське право і суміжні права” – 23.12. 1993р.
143. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 160 с.
144. Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року
145. Указ Президента України “Про положення про державного експерта з питань таємниць”.- 23 квітня 1994р. Додаток: Перелік посад, на яких особи, що їх заміщають, виконують функції державних експертів з питань таємниць.
146. Закон України “Про раду національної безпеки і оборони України” - 05.03.1998p.
147. Закон України “Про державну статистику” – 17.09.1992p.
148. Положення про технічний захист інформації в Україні, Указ Президента України. № 1229/99 – 27.09.1999p.
149. Закон України „Про розвідувальні органи України”- 22.03.2001 р.
150. Goodby J.E. Europe Undivided. The NewLogic of U.S.-Russian Relations. – 1998. – P. 4-5.
151. Kissinger H.A. Diplomacy. – N.Y., 1994. – Р. 23-24.
152. Brzezinski Zb. The Graund Chessboard. American Primacy and Its Geostrategic Imperatives. Basic Books A Division of Harper Collins Publisher. – 254 p.
153. Mearsmeiher J. Back to the future // International Security. – (Summer), 1990. – Р. 34-39.
154. Nye J.S., Owens W.Jr. America’s Informational edgel Strategy and force planning /Faculty, National Security Decision Making Department, Naval War College. – P. 98-102.
155. Berkowitz B.D. Warfare in information Age // Strategy and force planning Faculty, National Security Decision Making Department, Naval War College / Lloyd R.M., course director; Bartlett H.C. et all. 2nd ed. – P. 465-477.
156. Johnson I.S. F Major Intelligence Challenge. Toward a Functional Model of Information Warfare. http://www.odci.gov/csi/studies/97unclas/warfare.html.
157. Joshi A. The Information Revolution and National Power: Political Aspects // Strategic Analysis. – 1999. – Vol. XXIII. – N 6. – P. 1005-1028.
158. Buzan B. From international system tointernational society: Structural realism and regim theory meet the English school /International Organisation HZ, – 1993. – 132 Р.
159. Libicky M.C. What is information Warfare? – Wash. NDU, 1995. – 59 p.
160. Hirschman A.O. Deux siecles de rhethorique reactionnaire. – Fayard, Paris, 1992. – P. 23-29.
161. Lasswell H. Propaganda technology in the World War. – N.Y., 1927.
162. Huntington S.P. The Clash of Civilization? //Foreign Affaries. – 1993 Summer, Р.13-21.
163. Галі Б. Порядок денний для миру. Превентивна дипломатія, миротворчість і підтримання миру. Нью-Йорк, ООН, 1992. – 500 с.
164. Ланцов С. Мировая политика и международные отношения. СПб.: Издательство В.А. Михайлова, 2000. – 60 с.
165. Цыганков П. Международные отношения: социологические подходы. – М., 1998. – 356 с.
166. Крутских А., Федоров А. О международной информационной безопасности // Международная жизнь. – 2000. – № 2. – С. 37-48.
167. Лебедева М. Политическое урегулирование конфликтов. – М.: Аспект Пресс, 1999. 268 с.
168. Камінський Є., Несук М. Україна в зарубіжних доктринах і стратегіях ХХ століття // Політична думка. – 1995. – № 2-3.
169. Ніколаенко І. Проблема міжнародної безпеки і діяльність політичних партій. ООН і майбутні покоління. К.: "Логос", 1996. – 192 с.
170. Бруз В. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. – К.: Либідь, 1995. – 110 с.
171. Толстов С. Глобалізація і геополітичні зміни сучасного середовища міжнародної безпеки. / Глобалізація і безпека розвитку. Монографія / Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін. – К., КНЕУ, 2001. – С. 103-195.
172. Перепелица Г.Н. Прогнозирование военно-политического конфликта // Военно-политические конфликты: методология исследования и урегулирования. – К.: Институт государства и права имени Корецкого НАН Украины, 1996. – C. 10-15.
173. Resolution adopted by the General Assembly UN [on the report of the First Committee (A/53/576)] "Development in the field of information abd telecommunication in the context of information security". – Distr. General A/RES/53/70, 4 January, 1999, N.Y., 121 Р.
174. Горбатюк О.М. Сучасний стан та проблеми інформаційної безпеки України на рубежі століть // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. Випуск 14. К.: Видавничий центр “Київський університет”, 1999. – С. 46-48.
175. Горбатюк О.М. Політичні проблеми інформаційної безпеки України // Матеріали Міжнародного конгресу “Інформаційне суспільство в Україні – стан, проблеми, перспективи”. К.:Національний технічний університет “Київський політехнічний інститут”, 2000. С. 267 – 273.
176. Борман Д., Воротина Л., Федерман Р. Менеджмент: предпринимательская деятельность в рыночной экономике. — Hamburg: S+W Steuer- und Wirtschaftsverlag, 1992. -159 с.
177. Кунц Г., Одонел С. Управление: Системный и ситуационный анализ управленческих функций. — в 2-х т. — М.: Прогресс, 1981. - 340 с.
178. Йорданов И. Оценка экономической эффективности науки: критерии и показатели. — М., 1977. -123 с.
179. Указ Президента України “Про Комісію з питань інформаційної безпеки” від 27 березня 1998 року (№ 224/98)
180. Горбатюк О.М. Політичний менеджмент інформаційної безпеки України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. Випуск 19. К.: Видавничий центр “Київський університет”, 2001. – С. 10-15.