КОНФЛІКТОГЕННІСТЬ ПОСТБІПОЛЯРНОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КАПІТОНЕНКО МИКОЛА ГЕННАДІЙОВИЧ

УДК 327.56:303.732

КОНФЛІКТОГЕННІСТЬ ПОСТБІПОЛЯРНОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Манжола Володимир Андрійович
доктор історичних наук, професор

КИЇВ-2004

ПЛАН
ВСТУП……………………………………………………………………… с. 3
РОЗДІЛ 1. Концептуально-методологічні засади та історіографія дослідження…………………………………………………………………
с. 12
1.1. Концептуально-методологічна основа дослідження………………. с. 12
1.2. Історіографія проблеми……………………………………………… с. 32
Висновки…………………………………………………………………... с. 46
РОЗДІЛ 2. Системні параметри конфліктогенності……………………... с. 48
2.1. Структура постбіполярної міжнародної системи………………….. с. 52
2.2. Природа елементів постбіполярної міжнародної системи………... с. 68
2.3. Системні зв'язки в постбіполярній системі міжнародних відносин с. 81
Висновки…………………………………………………………………... с. 99
РОЗДІЛ 3. Форми конфліктогенності постбіполярної міжнародної системи………………………………………………………………………
с. 102
3.1. Регіональні міждержавні конфлікти………………………………... с. 104
3.2. Внутрішні політичні конфлікти з міжнародними наслідками……. с. 113
3.3. Асиметричні міжнародні конфлікти………………………………... с. 124
3.4. Міжнародний тероризм……………………………………………… с. 133
Висновки………………………………………………………………….. с. 143
РОЗДІЛ 4. Стабільність та управління конфліктами в постбіполярній міжнародній системі………………………………………………………..
с. 145
4.1. Стабільність міжнародних систем………………………………….. с. 148
4.2. Моделювання станів стабільності постбіполярної системи міжнародних відносин……………………………………………………...
с. 160
4.2.1. Теоретико-ігровий аналіз стабільності постбіполярної міжнародної системи……………………………………………………….
с. 160
4.2.2. Модель “гегемоністичної стабільності”………………………… с. 167
4.3. Управління міжнародними конфліктами…………………………... с. 173
Висновки…………………………………………………………………... с. 188
ВИСНОВКИ………………………………………………………………... с. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….…… с. 195

ВСТУП

Актуальність теми. Ключові ознаки сучасних міжнародних відносин є добре відомими теоретикам і практикам політичного життя: завершення “холодної війни” та епохи біполярності, нова хвиля демократизації, поширення глобалізаційних тенденцій на політичну, інформаційну та економічну сфери, активізація недержавних акторів. Комплексність та одночасність таких кардинальних змін поширює їхній вплив на всі прояви діяльності суспільних інститутів та окремих індивідів, стосуючись, в тому числі, і однієї з основних проблем світової політики – проблеми війни та конфліктів. При цьому завершення глобального біполярного протистояння створило дещо неочікуваний ефект: зняття ідеологічного антагонізму та синтез міжнародної системи на новому рівні не лише не призвели до “кінця історії” і припинення конфліктів, масштабніших за локальні, але з усією очевидністю продемонстрували наявність широкого спектру загроз нових типів і форм. Одночасна активізація таких загроз створює враження хаосу, який панує в міжнародних відносинах, і ностальгію за часами біполярної стабільності. Світове співтовариство виявилося не готовим, ані в теоретичному, ані в практичному плані, протидіяти численним викликам в сфері безпеки. Тим не менш, сучасні міжнародні відносини перебувають в стані хаосу не більшою мірою, ніж це передбачено принциповою анархічністю міжнародної системи, яка (анархічність) є постійним атрибутом останньої. Завдання, таким чином, полягає в пошуку адекватних шляхів дослідження цієї системи, в тому числі шляхом встановлення її конфліктогенного потенціалу.
Терористичні акти 11 вересня 2001 року та подальша дестабілізація міжнародної системи в ході пошуку адекватних відповідей стали наслідком відсутності чітких уявлень про природу небезпеки і витоки нестабільності постбіполярної міжнародної системи. Фундаментальні структурні зміни, що відбувалися протягом 1990-х років, стосуються не лише розподілу сфер впливу або поширення ідеології – вони перетворюють саму структуру міжнародних відносин навіть тоді, коли основні учасники і не усвідомлюють цього. Перетворена структура іншим чином визначає поведінку всіх своїх елементів, для яких конфлікт є однією з основних форм існування.
Наявність широкого кола досліджень, присвячених міжнародним конфліктам в сучасному світі, не знімає ряду проблем, в першу чергу, методологічного та теоретико-концептуального характеру. Дослідження безумовно важливих проблем міжнародного співробітництва, функціональної інтеграції, діяльності регіональних систем безпеки або врегулювання окремих міжнародних конфліктів повинні бути доповнені розробкою теоретичних аспектів, що стосуються перебігу сучасних конфліктів. В першу чергу до них належать такі проблеми, як вплив структурних перетворень в міжнародній системі на причини та передумови міжнародних конфліктів; зміна під впливом структурних зрушень критеріїв оптимальності зовнішньополітичних стратегій окремих держав та їх союзів; виникнення та активізація нових форм та типів конфліктів; а також нові моделі забезпечення стабільності міжнародної системи.
Проблематика наукового дослідження та управління міжнародними конфліктами в сучасному світі є актуальною з огляду на принаймні два важливих аспекти: 1) дія нових тенденцій, викликаних різкими змінами в системі міжнародних відносин початку 1990-х років та пов'язаних із змінами статусу державного суверенітету внаслідок процесів глобалізації, регіоналізації та інтеграції, призводить до надзвичайного урізноманітнення типів, форм та джерел міжнародних конфліктів, що створює нагальну потребу в нових методах та концептуальних моделях дослідження; 2) бурхливий розвиток політичних наук загалом і наукового знання про міжнародні конфлікти зокрема створює, починаючи із 1970-х років, численні альтернативи класичним уявленням про природу і причини міжнародних конфліктів та дозволяє розробити нові підходи в дослідженні таких нетипових форм, як, наприклад, асиметричні конфлікти або міжнародний тероризм. Актуальність даного дослідження обумовлена його зосередженістю на обох згаданих аспектах.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер держреєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави” (номер держреєстрації 0197U003322). Дослідження виконане згідно з науковою програмою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації системи міжнародних відносин” (номер держреєстрації 0197U003325).
Наукове завдання, яке розв'язує автор, полягає у виявленні зв'язків між системними параметрами міжнародних відносин періоду постбіполярності та закономірностями виникнення, розвитку та вирішення міжнародних конфліктів, які відбуваються в цій системі.
Об'єктом дослідження є постбіполярна система міжнародних відносин, розглянута на її структурному рівні.
Предметом дослідження є система структурних протиріч, умов виникнення, закономірностей та обмежень міжнародних конфліктів – тобто фактори, що формують конфліктогенний потенціал постбіполярної системи міжнародних відносин на структурному рівні.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у встановленні структурних чинників конфліктогенності – виявленні впливу, що його здійснює динамічна структура постбіполярної міжнародної системи на реалізацію конфліктогенного потенціалу.
Визначена мета передбачає вирішення таких завдань дослідження:
• розробити шляхи теоретичного та концептуального аналізу проблеми конфліктогенності міжнародних систем, в тому числі, із використанням системної методології через встановлення зв'язку між поняттями системного дослідження та основними політологічними концепціями динаміки міжнародних систем;
• побудувати модель постбіполярної системи міжнародних відносин, використавши в основі моделювання параметри, які дозволяють оцінити джерела конфліктогенності: конфігурацію структури, природу елементів та характер системних зв'язків;
• розробити типологію міжнародних конфліктів постбіполярного періоду, звернувши увагу на еволюцію традиційних форм, а також виникнення нових типів міжнародних конфліктів;
• розкрити й обґрунтувати теоретично зв'язки між поняттями конфлікту та стабільності та виявити ступінь взаємного впливу конфліктогенного потенціалу та стабільності в міжнародних системах;
• проаналізувати основні шляхи та моделі досягнення стабільності постбіполярної системи міжнародних відносин на основі переважання спільних інтересів в стратегіях держав-учасників;
• сформулювати основні принципи управління міжнародними конфліктами в постбіполярній системі, що витікають із її структурних особливостей;
Методи дослідження. Методами, що використовуватимуться в роботі в рамках системного методологічного підходу, є: 1) структурний аналіз для дослідження інваріантних характеристик системи міжнародних відносин; 2) функціональний аналіз для дослідження зв'язків між елементами системи і функцій, що їх виконують такі зв'язки для існування системи в цілому; 3) загальна теорія систем для дослідження впливу зовнішнього середовища на діяльність системи міжнародних відносин і виникнення конфліктів. Оскільки система міжнародних відносин являє собою складноорганізовану відкриту стохастичну систему, і її дослідження потребує додаткового розгляду процесів організації та ролі конфліктів в цих процесах, в роботі використано основні методологічні ідеї синергетики. Системну методологію доповнено також використанням теорії міжнародних режимів в рамках інституціоналістського підходу, теоріями функціональної та неофункціональної інтеграції. Розгляд окремих проблем, таких як вплив процесів демократизації або аналіз економічних зв'язків в міжнародній системі, обумовив застосування плюралістичного підходу та теорії комплексної взаємозалежності, що дозволяє виявити взаємний вплив факторів різного походження в міжнародній системі. Статистичний метод і метод порівняльного аналізу застосовано при аналізі закономірностей відносин у військовій функціональній підсистемі. Типологію міжнародних конфліктів здійснено із застосуванням порівняльного аналізу. В процесі типології застосовано теоретичне моделювання міжнародних конфліктів. Проблеми міжнародної стабільності розглянуто із застосуванням теорії раціонального вибору та теоретико-ігрового підходу, що дозволило максимальним чином загострити увагу саме на процесах прийняття рішень, а точніше – на умовах прийняття рішень. Теорія раціонального вибору адекватним чином описує поведінку суб'єктів в умовах наявності однозначного вибору. Теорія ігор, з іншого боку, досліджує поведінку двох і більше взаємозалежних акторів. Використання цих теорій при аналізі міжнародних конфліктів, при деякій їхній абстрактності, дає можливість, зокрема, встановити основні вимоги та параметри стану оптимальності системи міжнародних відносин. Всю роботу побудовано на використанні дедуктивних операцій в рамках формальної і діалектичної логіки. Остання активно застосовується при дослідженні розвитку конфліктів в контексті системного розвитку і їхнього зв'язку із структурою міжнародної системи. При роботі із фактичним матеріалом застосовано методики івент-аналізу.
Наукова новизна дослідження визначається наступними результатами:
• розроблено авторську концепцію, в рамках якої поєднано використання системної методології дослідження міжнародних систем, зокрема, в рамках структурного реалізму, і дослідження проблем міжнародних конфліктів, що дало змогу включити проблематику конфліктогенності в рамки дослідження динаміки і еволюції міжнародних систем;
• запропоновано авторське бачення моделі постбіполярної системи міжнародних відносин саме в контексті дослідження її конфліктогенності, що дозволяє встановити зв'язок між основними системними параметрами та конфліктогенним потенціалом системи;
• розроблено типологію сучасних міжнародних конфліктів. Деякі типи і форми конфліктів вперше розглянуто в контексті динаміки міжнародної системи в цілому, що дозволило виявити нові аспекти їх протікання та особливості вирішення. Вперше оцінено вплив системних факторів на динаміку міжнародних конфліктів всіх типів;
• доведено, що стабільність міжнародних систем є пов'язаною із їх конфліктогенністю і встановлено природу такого зв’язку. Запропоновано дві моделі досягнення стабільності в постбіполярній системі міжнародних відносин на основі використання міждисциплінарної методології;
• сформульовано основні принципи управління міжнародними конфліктами в залежності від їхніх типів та форм; на основі традиційної класифікації методів врегулювання міжнародних конфліктів розроблено додаткові принципи, які враховують вплив загальносистемних змін на динаміку міжнародних конфліктів.
Роботу побудовано на використанні фундаментальних джерел в області теорії міжнародних відносин та теоретичної конфліктології, а також новітньої джерельної бази, частина якої аналізується вперше у вітчизняній науці.
Наукове значення роботи. Висунуті та обґрунтовані в роботі наукові положення створюють додаткові умови для подальшого дослідження проблеми конфліктогенності постбіполярної міжнародної системи. Запропоноване використання системної методології дозволяє надалі досліджувати міжнародні конфлікти не лише як зіткнення інтересів окремих учасників, але і як наслідок структурного розвитку системи в цілому. Запропонована концепція конфліктогенності може бути використана для детальнішого розгляду функцій міжнародних конфліктів в міжнародних системах загалом і в постбіполярній системі зокрема. На основі розробленої моделі постбіполярної системи можливий розвиток досліджень, пов'язаних з проблемами підтримання безпеки, співробітництва та конфлікту в сучасній міжнародній системі. Висунута концепція стабільності може бути використана для оцінки ефективності зовнішньополітичних стратегій окремих держав шляхом їхнього співвіднесення із існуючими моделями підтримки стабільності. Подальша розробка типології міжнародних конфліктів, започаткована в дисертаційному дослідженні, може привести до встановлення зв'язків між типами міжнародних конфліктів та колом їх учасників, природою об'єктів, наявними стратегіями та іншими факторами.
Запропонований в роботі міждисциплінарний підхід може бути надзвичайно корисним при подальшому дослідженні проблем міжнародного співробітництва та суперництва, особливо за умови подолання традиційних обмежень реалістичної парадигми.
Практичне значення дисертації визначається її актуальністю та науковою новизною. Наукові положення роботи можуть використовуватися в наукових, прикладних та навчальних цілях. В науковому відношенні вони можуть стати основою для подальшого дослідження широкого кола проблем світової політики, оскільки в роботі виконано, в тому числі, теоретико-концептуальний аналіз проблем сучасних міжнародних відносин.
Прикладне значення роботи обумовлене можливістю використання основних її положень при розробці зовнішньополітичної стратегії України, зокрема в тому, що стосується участі в міжнародних конфліктах, раціональних підстав та обмежень такої участі; а також участі у врегулюванні міжнародних конфліктів на різних стадіях із виконанням функцій миротворчості або підтримки миру.
Матеріали та наукові положення дисертації можуть бути використані при підготовці та читанні у вищих навчальних закладах курсів “Конфліктологія”, “Теорія міжнародних відносин”, “Міжнародна безпека”, “Асиметричні конфлікти та стратегії” та ін.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації були оприлюднені у виступах на наукових конференціях та семінарах, що проводилися Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститутом Європи Академії наук Російської Федерації, Національним інститутом стратегічних досліджень, Національним інститутом проблем міжнародної безпеки.
Матеріали дослідження використано автором при підготовці курсу лекцій “Методологія дослідження міжнародних відносин”.
Основні положення дисертації відображено в восьми наукових статтях автора.
Структура дисертації, обумовлена метою та завданнями дослідження, складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (208 найменувань українською, російською та англійською мовами). Загальний обсяг роботи без списку використаних джерел – 194 сторінки; список джерел – 16 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема конфліктогенності сучасних міжнародних відносин характеризується своєю комплексністю, актуальністю та багатовимірністю. Динаміка об'єкту дослідження – постбіполярної системи міжнародних відносин – постійно створює потребу в надійних і адекватних засобах відображення основних тенденцій та закономірностей такої динаміки. Особливо це стосується вивчення міжнародних конфліктів, які виникають в системі. Політичні науки та конфліктологія надають теоретико-методологічну основу для побудови концепцій взаємного зв'язку між системними параметрами міжнародної системи та рівнем її конфліктогенності. Численні дослідження окремих міжнародних конфліктів (т. зв. “case studies”) створюють емпіричну базу і також дозволяють сформулювати окремі теоретичні узагальнення. В той же час існує потреба в концепції, яка поєднує системну методологію із вирішенням актуальних проблем, пов'язаних із сучасними міжнародними конфліктами. Дане дослідження спрямовано на вирішення цієї проблеми. Виходячи з поставленої мети, автор дійшов таких висновків:
1. Проблема дослідження конфліктогенності нерозривно пов'язана, методологічно і концептуально, із аналізом динаміки міжнародних систем. Наявність такого зв'язку є наслідком а) необхідності розуміння конфлікту як системного явища, б) необхідності використання системних теорій та системної методології для дослідження широкого спектру сучасних проблем міжнародних відносин. Поняття “конфліктогенності” міжнародної системи є пов'язаним із категоріями “міжнародна система” та “конфлікт”, відображаючи розуміння основних форм взаємного впливу міжнародної структури та конкретних конфліктів. Наявність гострих суперечностей і антагонізмів, що лежать в основі численних міжнародних конфліктів, незалежно від організаційної структури та конкретних інтересів їх учасників, свідчить про вплив факторів, які знаходяться поза рівнем окремих елементів міжнародної системи. Адекватним засобом фіксації впливу таких факторів є дослідження впливу системних параметрів міжнародних відносин на динаміку основних їх форм, в тому числі міжнародних конфліктів.
2. Вплив системних параметрів на динаміку міжнародних конфліктів відбувається шляхом обмеження зовнішньополітичного вибору дією структурних факторів, аналогом чого може виступати дія структурного фактору (ціни) в ринковій економіці. Самим фактом свого існування структура створює стимули для обрання тією чи іншої стратегії кожною з держав. Тому побудова моделі постбіполярної системи міжнародних відносин є необхідним кроком до встановлення характеру такого впливу. Параметрами такої моделі виступають структура, елементи та зв'язки. Постбіполярну структуру можна представити на двох рівнях: 1) центр міжнародної системи; 2) периферія міжнародної системи. Відносини центру, до якого можна віднести держави, що володіють значною кількістю військових та/або економічних, та/або організаційних ресурсів із периферією (відповідно, держави, що не володіють жодною із зазначених груп ресурсів в достатній мірі) є побудованими на принципах монополярності; в той же час відносини всередині як центру, так і периферії є мультиполярними за своєю структурою. Під дією тенденцій глобалізації, регіоналізації та демократизації відбувається зміна традиційного кола елементів міжнародної системи, а з урахуванням фундаментальних змін ролі державного суверенітету, можна зробити висновок про наявність принципово нової системи, заснованої на пост-Вестфальських принципах.
3. На основі запропонованої моделі можна створити типологію міжнародних конфліктів для вивчення структурного впливу на окремі типи. В основу такої типології покладено чотири типи міжнародних конфліктів: традиційні міждержавні; внутрішні політичні; асиметричні; міжнародний тероризм. Деякі міжнародні конфлікти можуть поєднувати риси, наприклад, асиметрії та використання терористичних стратегій. Конфлікти всіх чотирьох типів видозмінюються під впливом структурних трансформацій: змінюється співвідношення конфліктів різних типів, цілі та стратегії учасників, шляхи врегулювання та умови стабілізації. Типологія конфліктів постбіполярного періоду враховує зміни в колі учасників, їхніх мотивів та впливу структурних обмежень системи міжнародних відносин. Характер сучасних загроз в сфері безпеки визначається тим різноманіттям форм, що їх здатні набувати сучасні міжнародні конфлікти. Небезпека та деструктивний потенціал окремих типів міжнародних конфліктів зросли внаслідок тих змін, що їх зазнала загальна структура безпеки, а в деяких випадках такі зміни призвели до виникнення в поширення нових нетрадиційних форм конфліктів.
4. Проблема конфліктогенності нерозривно пов'язана із поняттям стабільності міжнародних систем. Згідно з уявленнями про динамічну стабільність, а також про закони самоорганізації соціальних систем, стабільність визначається здатністю системи генерувати і долати конфлікти в процесі розвитку. Для міжнародних систем поняття стабільності набуває особливого значення, оскільки вони знаходяться в стані анархії – відсутності вищої влади, і внаслідок цього є більшою мірою залежними від здатності до самоорганізації. Дослідження стабільності в контексті конфліктогенності відкривають можливості широкого застосування міждисциплінарних методів з метою моделювання станів стабільності міжнародних систем та сценаріїв розвитку міжнародних конфліктів. Зокрема, моделювання станів стабільності дозволяє розробити основні принципи управління міжнародними конфліктами.
5. Стабільність постбіполярної системи міжнародних відносин може бути досягнута тільки за спільним інтересом її елементів. Двома варіантами такого стабільного стану є модель “кооперативної гри” та модель “гегемоністичної стабільності”. В основу обох моделей покладено розуміння системної стабільності як здатності системи до вирішення внутрішніх протиріч внаслідок поєднання структурних факторів та інтересів окремих елементів. Постбіполярна система міжнародних відносин може бути стабільною при поступовому формуванні мультиполярної структури за умови її наближення до умов кооперативної гри, в якій вигідність співробітництва в довгостроковому плані перевищує всі можливі вигоди насильницьких конфліктів. Постбіполярна система міжнародних відносин може також бути стабільною і у випадку збереження держави, що не має рівних за своїм потенціалом. В цьому випадку стабільність досягатиметься в рамках моделі гегемоністичної стабільності шляхом створення і підтримки гегемоном такої структури розподілу ресурсів в системі, яка задовольняла б раціональним вимогам всіх інших елементів.
6. Широта арсеналу засобів управліннями міжнародними конфліктами одночасно розширює і послаблює можливості врегулювання конфліктів в епоху постбіполярності. Засновані на традиційних формах втручання у збройний конфлікт на різних його фазах, більшість таких засобів потребують складних формальних процедур. Це не повною мірою відповідає потребам сучасного світу, в якому загрози є динамічними, а виклики – диференційованими за своїм походженням та ступінню небезпеки. Регулювання конфлікту, у вузькому розумінні, означає один із засобів управління конфліктом, який передбачає контроль за інтенсивністю протистояння, мінімізацію втрат сторін. Мета в даному випадку полягає не в ліквідації чи попередженні конфлікту, а в перетворенні його на продуктивний процес. Для регулювання конфлікту необхідно усвідомлювати його роль, функції, умови їх реалізації. За таких умов, і беручи до уваги іманентність конфліктів в міжнародній системі, головну увагу спрямовано на виявлення різних форм, сценаріїв та варіантів розвитку конкретного конфлікту. Форма і особливості управління міжнародним конфліктом мають визначатися, окрім стратегічних міркувань учасників, особливостями міжнародної структури, зокрема її впливом на протікання конфлікту, а також на формування регіональних підсистем і структур безпеки.

Висунуті й обґрунтовані в роботі наукові положення створюють основу для подальшого дослідження проблеми конфліктогенності постбіполярної міжнародної системи. Запропоноване використання системної методології дозволяє досліджувати міжнародні конфлікти не лише як зіткнення інтересів окремих учасників, але і як наслідок структурного розвитку системи в цілому. Запропонована концепція конфліктогенності може бути використана для детальнішого розгляду функцій міжнародних конфліктів в міжнародних системах загалом і в постібполярній системі зокрема. На основі розробленої моделі постбіполярної системи можливий розвиток досліджень, пов'язаних з проблемами підтримання безпеки, співробітництва та конфлікту в сучасній міжнародній системі. Висунута концепція стабільності може бути використана для оцінки ефективності зовнішньополітичних стратегій окремих держав шляхом їхнього співвіднесення із існуючими моделями підтримки стабільності. Подальша розробка типології міжнародних конфліктів, започаткована в дисертаційному дослідженні, може привести до встановлення зв'язків між типами міжнародних конфліктів та колом їх учасників, природою об'єктів, наявними стратегіями та іншими факторами.
Запропонований в роботі міждисциплінарний підхід може бути надзвичайно корисним при подальшому дослідженні проблем міжнародного співробітництва та суперництва, особливо за умови подолання традиційних обмежень реалістичної парадигми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Козер Л. Функции социального конфликта. - М.: Идея-Пресс, 2000. - 205 с.
2. Boulding K. Conflict and Defense. A General Theory. – New York: Harper, 1962. – 349 p.
3. Rapoport A. The Origins of Violence. – New Brunswick: Paragon House, 1989. – 620 p.
4. Aron R. Peace and War. – Garden City: Doubleday, 1966. – 820 p.
5. Wright Q. The Study of International Relations. – New York: Appleton-Century-Crofts, 1955. – 743 p.
6. Лебедева М. Мировая политика. – М.: Аспект-Пресс, 2003. – 351 с.
7. Клаузевиц К. О войне. – М.: Наука, 1994. - 448 с.
8. Маркс К. Капитал. Т.1 – М.: Государственное издательство политической литературы, 1951. – 794 с.
9. Simmel G. Conflict and the Web of Group Affiliations. – New York: Free Press, 1955. – 195 p.
10. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерки политики свободы. – М.: РПЭ, 2002. – 288 с.
11. Boulding K. Three Faces of Power. – Beverly Hills: Sage Publications, 1989. – 259 p.
12. Waltz K. Theory of International Politics. – New York: McGraw Hill/Addison-Wesley, 1979. – 251 p.
13. Wright Q. A Study of War, 2nd ed. – Chicago: University of Chicago Press, 1965. – 1637 p.
14. Richardson L. Arms and Insecurity. – Pittsburg: Boxwood, 1960. – 307 p.
15. Wallerstein I. After Liberalism. – New York: New Press, 1995. – 287 p.
16. Эшби У. Росс. Введение в кибернетику. М.: Издательство иностранной литературы, 1959. – 256 с.
17. Киссинджер Г. Дипломатия. – М.: Ладомир, 1997. – 848 с.
18. Blainey G. The Causes of War. – New York: Macmillan, 1973. – 278 p.
19. Deutsch M. The Resolution of Conflict. – New Haven: Yale University Press, 1973. – 429 p.
20. Kennedy P. [ed.] Grand Strategies in War and Peace. – New Haven: Yale University Press, 1991. – 228 p.
21. Бжезинский З. Великая шахматная доска. – М.: Международные отношения, 1998. – 256 с.
22. Holsti K.J. Peace and War. – New York: Cambridge University Press, 1991. – 379 p.
23. Rosecrance R. Action and Reaction in World Politics. International Systems in Retrospective. – Westport: Greenwood Press, 1963. – 314 p.
24. Howard M. [ed.] Restraints on War. – New York: Oxford University Press, 1979. – 173 p.
25. Morgenthau H. Politics among Nations. The Struggle for Power and Peace. 5th ed. – New York: Alfred A. Knopf, 1973. – 597 p.
26. Далныкова Р. Методология и методика прогнозирования внешней политики несоциалистических государств. Опыт системной организации понятий. М.: Главная редакция восточной литературы, 1986. – 253 с.
27. Luard E. Conflict and Peace in the Modern International System, 2nd ed. – New York: State University of New York, 1988. – 318 p.
28. Domke W. War and the Changing Global System. – New Haven: Yale University Press, 1988. – 209 p .
29. Vasquez J. The War Puzzle. – New York: Cambridge University Press, 1993. – 378 p.
30. Stein A. Why Nations Cooperate. – Ithaca: Cornell University Press, 1990. – 219 p.
31. Doran C. Systems in Crisis. – New York: Cambridge University Press, 1991. – 294 p.
32. Thompson W. On Global War. – Columbia: University of South Carolina Press, 1988. – 315 p.
33. The System Approach in International Politics // New Approach to International Politics / Ed. by M. Kaplan. – NewYork: Sharpe, 1968. – 421 p.
34. Goldman K. Change and Stability in Foreign Policy: the Problems and Possibilities of Detente. – Princeton: Princeton University Press, 1988. – 359 p.
35. Huth P. Standing Your Ground. – Michigan: University of Michigan, 1996. – 275 p.
36. Payne J. Why Nations Arm. – Oxord: Blackwell, 1989. – 247 p.
37. Bueno de Mesquita B., Lalman D. War and Reason. – New Haven: Yale University Press, 1992. – 332 p.
38. Jervis R., Snyder J. Dominoes and Bandwagons. – New York: Oxford University Press, 1991. – 299 p.
39. Goertz G., Diehl P. Enduring Rivalries Theoretical Constructs and Empirical Patterns // International Studies Quarterly. – 1993. - Vol. 37, No. 2.- P.147-171.
40. Vayrynen R. [ed.] New Directions in Conflict Theory: Conflict Resolution and Conflict Transformation. - London: Sage Publications, 1991. - 232 p.
41. Schellenberg J. Conflict Resolution: Theory, Research, Practice. - New York: State University of New York, 1996. – 247 p.
42. Levy J. Contending Theories of International Conflict. in Managing Global Chaos ed. by C. Crocker and others. – Washington D.C.: Institute of Peace Press, 1996. – 642 p.
43. Кокошин А. В поисках выхода. Военно-политические аспекты международной безопасности. – М.: Политиздат, 1989. – 270 с.
44. Кортунов С. К новой модели стратегического взаимоотношения // Международная жизнь. - 1990. - № 2. – С. 23-32.
45. Поздняков Э. Философия политики. В 2-х т. М.: Палея, 1994. – 281+291 с.
46. Waltz K. Man, the State and War. – New York: Columbia University Press, 1959. – 263 p.
47. Doyle M. Ways of War and Peace. – New York: W.W.Norton, 1997. – 557 p.
48. Wilkinson D. Deadly Quarrels. – Berkeley: University of California Press, 1980. – 206 p.
49. Axelrod R. The Evolution of Cooperation. – New York: Basic Books, 1984. – 241 p.
50. Maoz Z. Paths to Conflict. – Boulder: Westview Press, 1982. – 273 p.
51. Young O. The Politics of Force. – Princeton: Princeton University Press, 1968. – 435 p.
52. Knorr K. The Power of Nations. – New York: Basic Books, 1975. – 353 p.
53. Wight M. Power Politics. – London: Holmes and Meier, 1978. – 317 p.
54. Osgood R. Limited War Revisited. – Boulder: Westview Press, 1979. – 124 p.
55. Kindleberger C. World Economic Primacy, 1500-1900. – New York: Oxford University Press, 1996. – 438 p.
56. Krasner S. Structural Conflict: The Third World Against Global Liberalism. – Berkeley: University of California Press, 1985. – 363 p.
57. Keohane R. International Institutions and State Power. – Boulder: Westview Press, 1989. – 270 p.
58. Nye J. Bound to Lead: the Changing Nature of American Power. – New York: Basic Books, 1990. – 307 p.
59. Gilpin R. The Political Economy of International Relations. – Princeton: Princeton University Press, 1987. – 472 p.
60. Gilpin R. War and Change in World Politics. in Viotti P, Kauppi M. International Relations Theory. 3rd ed. – Boston: Allyn&Bacon, 1999. – P. 145-153.
61. Keohane R. Theory of World Politics: Structural Realism and Beyond. in Viotti P, Kauppi M. International Relations Theory. 3rd ed. – Boston: Allyn&Bacon, 1999. – P. 153-183.
62. Keohane R., Nye J. Transnational Relations and World Politics. – Cambridge: Harvard Unioversity Press, 1971. – 312 p.
63. Keohane R., Nye J. Power and Interdependence. – Boston: Little, Brown, 1977. – 402 p.
64. Rummel R. Understanding Conflict and War. In 5 vol. – Beverly Hills: Sage Publications, 1972. – 342 p.+400 p.+197 p.+447 p.+317p.
65. Russet B. Grasping the Democratic Peace: Principles for a Post-Cold War World. – Princeton: Princeton University Press, 1993. – 173 p.
66. Ruggie J. Constructing the World Polity. – London: Routledge, 1998. – 312 p.
67. Krasner S. International Regimes. – Ithaca: Cornell University Press, 1983. – 372 p.
68. Buzan B. From International System to International Society: Structural Realism and Regime Theory Meet the English School // International Organization - 1983. – Vol 47. – P. 327-352.
69. Bull H. The Anarchical Society: A Study of Order in World Politics. – New York: Columbia University Press, 1977. – 335 p.
70. Watson A. The Evolution of International Society: A Comparative Historical Analysis. – London: Routledge, 1992. – 296 p.
71. Best G. War and Law Since 1945. – New York: Oxford University Press, 1994. – 343 p.
72. Shelling T. The Strategy of Conlict. – Cambridge: Harvard University Press, 1960. – 309 p.
73. Powell R. Nuclear Deterrence Theory. – Cambridge: Cambridge University Press, 1990. – 230 p.
74. Brams S. Game Theory and National Security. – Oxford: Blackwell, 1988. – 199 p.
75. Jervis R. Perception and Mispeseption in International Politics. – Princeton: Princeton University Press, 1976. – 445 p.
76. Zagare F. The Dymanics of Deterrence. – Chicago: University of Chicago Press, 1987. – 194 p.
77. Mearshimer J. Conventional Deterrence. – Ithaca: Cornell University Press, 1983. – 296 p.
78. Halperin M. Limited War in the Nuclear Age. – Wiley, 1963. – 191 p.
79. Перепелиця Г.М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи. – К.: Стилос – ПЦ “Фоліант”, 2003. – 256 с.
80. Маначинський О., Соболев А. Воєнна безпека України та вплив на неї геополітичних факторів. – К.: РНБОУ – НІСД, 1997. – 156 с.
81. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. – Харьков: Ун-т ВД Украины, 1995. – 68 с.
82. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! – Новосибирск: Наука, 1989. – 189 с.
83. Дмитриев А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введение в общую теорию конфликтов. – М., 1993. – 211 с.
84. Шевцов В. М. Межнациональные конфликты: механизмы их разрешения. – М.: ГАВС, 1994. – 44 с.
85. Дружинин В.В., Конторов Д.С., Конторов М.Д. Введение в теорию конфликта. - М.: Радио и связь, 1989. - 288 с.
86. Van Evera S. Offense, Defense and the Causes of War / in The Use of Force. – Oxford: Rowman&Littlefield Publishers Inc., 1999. – P. 44-69.
87. Beer F. Peace Against War. – New York: Freeman, 1981. – 447 p.
88. Brodie B. War and Politics. – New York: MacMillan, 1973. – 514 p.
89. Luttwak E. Strategy. – Belknap/Harvard, 1987. – 283 p.
90. Young O. Political Discontinuities in the International System // World Politics. – 1968. - Vol.12. №3., April. – P.16-27.
91. Cimbala S., Dunn K. Conflict Termination and Military Strategy. - Boulder: Westview Press, 1987. – 196 p.
92. Siverson R., Starr H. The Diffusion of War. – Michigan: University of Michigan Press, 1991. – 141 p.
93. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Restructuring of World Order. – New York: Simon and Shuster, 1996. – 367 p.
94. Cooper R. Is there a New World Order? // Prospects for Global Order. Vol 2. / Ed. by Sato S., Taylor T. – London: Royal Institute of International Relations, 1993. – P. 8-24.
95. Holsti K.J. The State, War and the State of War. – New York: Cambridge University Press, 1996. – 254 p.
96. Ruggie J. International Regimes, Transactions and Change: Embedded Liberalism in the Post-War Econimic Order // International Organization - 1982. - Vol. 36. – P. 379-415.
97. Rittberger V. Regime Theory and International Relations. – Oxford: Oxford University Press, 1993. – 470 p.
98. Богатуров А. Великие державы на Тихом океане. – М.: Конверт – МОНФ, 1997. – 352 с.
99. Mearsheimer J. Back to the Future: Instability in Europe after the Cold War // International Security - 1990. - Vol. 15. – P. 5-56.
100. Allison G., Treverton G. Rethinking America’s Security: Beyond Cold War to New World Order. – New York: W.W.Norton, 1992. - 479 p.
101. Fukuyama F. The End of History // The National Interest – 1989. - Vol. 16. – P. 3-16.
102. Cardoso F., Faletto E. Dependency and Development in Latin America. – Berkeley: University of California Press, 1979. – 227 p.
103. Капітоненко М.Г. Системний підхід в дослідженні міжнародного конфлікту // Дослідження світової політики. – Вип. 20. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 2002. – С. 186-194.
104. Buzan B., Jones C., Little R. The Logic of Anarchy: Neorealism to Structural Realism. – New York: Columbia University Press, 1993. – 267 p.
105. Viotti P., Kauppi M. International Relations Theory: Realism, Pluralism, Globalism. 2nd edn. – New York: Macmillan, 1993. – 509 p.
106. Hoffmann S. Delusions of World Order // New York Review of Books, 1992 - 9 April. - P. 37-44.
107. Snyder G. Alliance Politics. – Ithaca: Cornell University Press, 1997. – 414 p.
108. Holsti K.J. International Politics. – University of British Columbia, 1983. – 478 p.
109. Waltz K. The Emerging Structure of International Politics // International Security – 1993 - Vol. 18. No 2. - P. 44-79.
110. Herz J. Political Realism and Political Idealism. – Chicago: University of Chicago Press, 1951. – 321 p.
111. Jervis R. Cooperation under the Security Dilemma // World Politics - 1978. – Vol. 30 - P. 167-214.
112. Glaser C. Realists as Optimists: Cooperation as Self-Help // International Security - 1994/95. – Vol .19. - P. 50-90.
113. Keohane R. After Hegemony. Cooperation and Discord in the World Political Economy. – Princeton: Princeton University Press, 1984. – 290 p.
114. Snidal D. The Limits of Hegemonic Stability Theory // International Organization - 1985. - Vol. 394. – P. 579-614.
115. Deutsch K., Singer D. Multipolar Power Systems and International Stability // Analyzing International Relations: a Multimethod Introduction. – New York: Praeger, 1975. - P. 320-337.
116. Гайдуков Л., Капітоненко М. Політичні параметри постбіполярності // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: міжнародні відносини. – Вип. 1.- 2002. - С. 32-44.
117. Wallerstein I. The Capitalist World-Economy. – Cambridge: Cambridge University Press, 1979. – 305 p.
118. Miller L. Global Order. Values and Power in International Politics. – Boulder: Westview Press, 1994. – 269 p.
119. Kegley C., Raymond G. A Multipolar Peace? Great Power Politics in the Twenty-first Century. – New York: St. Martin’s Press, 1994. – 278 p.
120. Camilleri J., Falk J. The End of Sovereignty? – Brookfield: Edward Elgar Publishing Company, 1993. – 312 p.
121. Axelrod R., Keohane R. Achieving Cooperation under Anarchy: Strategies and Institutions // in Neorealism and Neoliberalism: the Contemporary Debate. Ed. by Baldwin. – New York: Columbia Press, 1993. – 356 p.
122. Walt S. The Origins of Alliances. – Ithaca: Cornell University Press, 1987. – 321 p.
123. Krasner S. Global Communications and National Power: Life on the Pareto Frontier. // in Neorealism and Neoliberalism: the Contemporary Debate. Ed. by Baldwin. – New York: Columbia Press, 1993. – 356 p.
124. Holis M., Smith S. Explaining and Understanding International Relations. – Oxford: Clarendon, 1990. – 226 p.
125. Singer J., Small M. Resort to Arms. – Beverly Hills: Sage Publications, 1982. – 373 p.
126. Gilpin R. The Origin and Prevention of Major Wars. – Cambridge: Cambridge University Press, 1989. – 352 p.
127. Rustow D. Transitions to Democracy. Toward a Dynamic Model. // Comparative Politics - 1970. – Vol 2. - P. 337-363.
128. Mansfield E., Snyder J. 1995. Democratization and the Danger of War. // International Security 20. – P. 5-38.
129. Rummel R. Democracies are Less Warlike Than Other Regimes // European Journal of International Relations 1, 1995 – P. 457-479.
130. Fearon J. Rationalist Explanations for War // International Organization - 1995. – Vol 49. - P. 379-414.
131. Fearon J. Domestic Political Audiences and the Escalation of International Disputes // The American Political Science Review – 1994. - Vol. 88 Issue 3 - P. 577-592.
132. Waltz K., Hindle R. Interactions, Relationships and Social Structure. // Man - 1976. Vol 11. – P. 1-17.
133. Snyder G. The Security Dilemma in Alliance Politics. // World Politics. – 1984. – Vol. 36. – P. 461-496.
134. Воробьев Н. Теория игр для экономистов-кибернетиков. – М.: Наука, 1985. – 272 с.
135. Strange S. States and Markets. – London: Pinter Publishers, 1988. – 263 p.
136. Dulles J. The Evolution of Foreign Policy // Department of State Bulletin, 25 January 1962. - P. 107-110.
137. Joint Publication 1. Joint Warfare of Armed Forces of the United States. - Washington, DC. US Government Printing Office. - 10 January 1995, IV-10, IV-11
138. Капітоненко М.Г. Асиметричний конфлікт в постбіполярній системі міжнародних відносин // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. – Вип. 21-24. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. – С. 252-257.
139. Freedman L. The Evolution of Nuclear Strategy. 2nd edn. – New York: St Martin’s Press, 1989. – 510 p.
140. Jervis R. The Meaning of Nuclear Revolution. – Cornell, 1989. – 266 p.
141. Nye J. What New World Order? // Foreign Affairs – 1992. - Vol. 71. No 2. - P. 3-17.
142. http://salt.claretianpubs.org/stats/2003/02/sh0302b.html
143. Cohen E. Military Power and International Order. Is Force Finished? / in Managing Global Chaos. Ed. by Crocker C. – Washington: Institute of Peace Press, 1996. – P.223-236.
144. Капітоненко М.Г. Україна в постбіполярній системі міжнародних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин – Вип. 32, част. 1. – К.: ІМВ, 2002. – С. 81-88.
145. Buzan B. New Patterns of Global Security in the Twenty-first Century // International Affairs. - 1991. - Vol. 67. - P. 431-452.
146. Wallerstein I. The World-System and the Cold War // Journal of Peace Research. - 1993. - Vol. 30. - P. 1-6.
147. Haas E. Beyond the Nation-State. Functionalism and International Organization. – Stanford: Stanford University Press, 1964. – 595 p.
148. Wallerstein I. The West, Capitalism and the Modern World-System // Review. - 1992. - Vol. 15. - P. 561-620.
149. Gilpin R. The Challenge of Global Capitalism: The World Economy in the 21st Century. – Princeton: Princeton University Press. – 373 p.
150. Gourevitch P. The International System and Regime Formation // Comparative Politics. 1977-1978. - Vol. 10. - P. 415-420.
151. Grieco, J. Realist Theory and the Problem of International Cooperation: Analysis with and Amended Prisoner’s Dilemma // Journal of Politics. – 1988. - Vol. 40. – P. 600-624.
152. Алехин В. Н. Сущность, структура, типология и способы разрешения социальных конфликтов // Вестник МГУ. – 1991. – серия 12. - № 6.
153. Rosenau J. Security in a Turbulent World. // Current History. – May 1995. - P. 193-200
154. Waltz K. Peace, Stability, and Nuclear Weapons. – La Jolla, CA: IGCC, 1995. – 32 p.
155. Baldwin D. Paradoxes of Power. – New York: Basic Books, 1989. – 223 p.
156. Jervis R. System Effects: Complexity in Poltical and Social Life. – Princeton: Princeton University Press, 1997. – 309 p.
157. Axelrod R. The Emergence of Cooperation Among Egoists. // American Political Science Review. – 1981. - Vol. 75, - p. 306-318.
158. Cohen R. International Politics: the Rules of the Game. – New York: Longman, 1981. – 186 p.
159. Goldstein J. International Relations. - New York: Harper Collins, College Publishers, 1994. – 599 p.
160. Lasswell H., Kaplan A. Power and Society: A Framework for Political Enquiry. – New Haven: Yale University Press, 1952. – 295 p.
161. Bachrach P., Baratz M. Power and Poverty; Theory and Practice. – New York, Oxford University Press, 1970. – 220 p.
162. Cohen S. Nuclear Weapons and International Conflict in South Asia. A paper presented to the Harvard/MIT Transnational Security Project Seminar on Intergroup Conflict, Human Rights and Refugees. - The Brookings Institution., 1998 - P. 6.
163. Kaufmann C. Intervention in Ethnic and Ideological Civil Wars / in The Use of Force / ed. by R. Art and K. Waltz. – New York: Rowman&Littlefield, Inc, 1999. – 478 p.
164. Капітоненко М.Г. Традиційні міждержавні та внутрішні конфлікти в постбіполярній системі міжнародних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Вип. 36, част. 2. – К.: ІМВ, 2002. – С. 37-43.
165. Crocker С. Lessons on Intervention / in Managing Conflict in the Post-Cold War World: The Role of Intervention. Report of the Aspen Institute Conference, August 2-6, 1995. - Aspen, Colorado: Aspen Institute, 1996. - P. 77-88.
166. Baldwin D. Interdependence and Power: A Conceptual Analysis. // International Organization – 1980. – Vol. 34/4 - P. 101.
167. Handel M. Weak States in the International System. – London: Frank Cass and Company Limited, 1981. – 318 p.
168. Vital D. The Survival of Small States; Studies in Small Power-Great Power Conflict. – London: Oxford University Press, 1971. – 136 p.
169. Гриняев С. "Сетевая война" по-американски // Независимое военное обозрение, №5 (275), 15.02.2002. - С. 5.
170. Laqueur W. The Age of Terrorism. – Boston: Little, Brown and Company, 1987. – 185 p.
171. Капітоненко М.Г. Відповідно до силового потенціалу. Форми міжнародних конфліктів: порівняльний аналіз // Політика і час. - №5. – К., 2003. – С. 31-38.
172. Hoffmann B. Terrorism Trends and Prospects / In Countering the New Terrorism, ed. Lesser I., Hoffman B., Arquilla J., Ronfeldt D., Zanini M. - Santa Monica: RAND, 1999. – P. 39-84.
173. Hoffmann B. Old Madness New Methods. - Rand Review, 1998 (Winter). – Р. 12-17.
174. Lacquer W. The New Terrorism. - New York: Oxford University Press, 1999. – 341 p.
175. Jenkins B. The Likelihood of Nuclear Terrorism. - Santa Monica: RAND, 1985. – 152 p.
176. Arquilla J., Ronfeldt D., Zanini M. Networks, Netwar, and Information Age Terrorism / In Countering the New Terrorism, ed. Lesser I., Hoffman B., Arquilla J., Ronfeldt D., Zanini M. - Santa Monica: RAND, 1999. – P. 39-84.
177. Ranstorp M. Terrorism in the Name of Religion / In Terrorism and Counterterrorism: Understanding The New Security Environment. Readings and Interpretations, ed. Howard R., Sawyer R. - Guilford Conn.: McGraw-Hill Companies, 2002. – P. 120-136.
178. Jenkins B. Terrorism: Current and Long-Term Threats.- Santa Monica: RAND, 2001. – 10 p.
179. George A. The Two Cultures of Academia and Policy-Making: Bridging the Gap // Political Psychology - 1994. – Vol 1. – P. 143-172.
180. Tucker D. What is New about the New Terrorism and How Dangerous is It? // Terrorism and Political Violence - 2001. – Vol. 3. – Р. 1-14.
181. Chomsky N. The Culture of Terrorism. – Boston: South End Press, 1988. – 269 p.
182. Cline R., Yonah A. Terrorism: The Soviet Connection. - New York: Crane Russak, 1984. – 162 p.
183. Carter A., Perry W. Preventive Defense. A New Security Strategy for America. – Washington: Brookings, 1999. – 267 p.
184. Спенсер Г. Опыты научные, политические и философские. – М.: Современный литератор, 1999. – 1408 с.
185. Парсонс Т. О социальных системах. – М.: Академический проект, 2002. – 832 с.
186. Директор С., Рорер Р. Введение в теорию систем. – М.: Мир, 1974 – 464 с.
187. Лефевр В. А. Формальный метод исследования рефлективных процессов. // Вопросы философии – 1971. - № 9.
188. Baldwin D. The Concept of Security // Review of International Studies - 1997. – Vol. 23. - P.5-26.
189. Booth K. New Thinking about Strategy and International Security. – London: Harper Collins, 1991. – 147 p.
190. Booth K. Security in Anarchy: Utopian Realism in Theory and Practice // International Affairs – 1991. – Vol. 67. - P. 527-545.
191. Schmitt B. The Political Discourse of Anarchy: a Disciplinary History of International Relations. – NY: State University of New York Press, 1998. – 352 p.
192. Waltz K. The Stability of the Bipolar World // Daedalus - 1964. - Vol 13. – P. 27.
193. Gaddis J. The Long Peace: Element of Stability in the Postwar International System // International Security - 1986. – Vol. 10. No. 4. - P. 99-142.
194. Strange S. International Economics and International Relations: a Case of Mutual Neglect // International Affairs. No. 46, 1970. - P. 304-315.
195. Капітоненко М.Г. Стабільність міжнародних систем // Дослідження світової політики. – Вип. 22. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 2003. – С. 3-17.
196. Nash J. Non-cooperative Games // Annual Mathematics - 1951. – Vol. 54. - P. 286-295.
197. Саати Т. Математические модели конфликтных ситуаций. – М.: Сов. радио, 1977. - 278 с.
198. Shapley L. A Value for N-Person Games // Annual Mathematics Studies - 1953. – Vol. 28. - P. 307-318.
199. Axelrod R. The Emergence of Cooperation Among Egoists // American Political Science Review - 1981. – Vol .75. - P. 306-318.
200. Brams S. Superpower Games. – New Haven: Yale University Press, 1985. – 176 p.
201. Давыдов Э. Методы и модели теории антагонистических игр. – М.: МГУ, 1978. – 208 с.
202. Corden W. American Decline and the End of Hegemony // SAIS Review - 1990. – Vol.10. No.2. - P. 13-26
203. http:/un.org/aboutun/charter
204. Лебедева М.М. Мирный и вооруженный пути развития современных конфликтов / Мос. гос. ин-т междунар. отношений (Ун-т). - М., 1999. - 51 с.
205. Zartman I., Saadia T. International Mediation in the Posy-Cold War Era / in Managing Global Chaos. ed. by Croker C. – Washington D.C.: Institute of Peace Press, 1996. – 642 p.
206. Бутрос Гали Б. Повестка дня для мира. Превентивная дипломатия, миротворчество и поддержание мира. Доклад Генерального секретаря ООН. – Нью-Йорк, 1992.
207. Lund M. Early Warning and Preventive Diplomacy / in Managing Global Chaos. ed. by Croker C. – Washington D.C.: Institute of Peace Press, 1996. – 642 p.
208. Никитин А.И. Миротворческие операции: концепции и практика. - М.: Издательский центр научных и учебных программ, 2000. - 187 с.