ПОЛІТИКА МІЖНАРОДНОГО СПІВТОВАРИСТВА ПО ВРЕГУЛЮВАННЮ КОНФЛІКТУ В БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНІ (1992 –1995 РР.) : ПОЛИТИКА МЕЖДУНАРОДНОГО СООБЩЕСТВА ПО УРЕГУЛИРОВАНИЮ КОНФЛИКТА В Боснии и Герцеговине (1992 -1995 ГГ.)

Краткое описание

На правах рукопису

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 32 ( 497.15)

Безрученко Віктор Іванович

ПОЛІТИКА МІЖНАРОДНОГО СПІВТОВАРИСТВА ПО ВРЕГУЛЮВАННЮ КОНФЛІКТУ В БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНІ (1992 –1995 РР.)

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник –
Манжола Володимир Андрійович,
доктор історичних наук, професор

Київ – 2005

ЗМІСТ

Список умовних скорочень....................................................................................4
Вступ.........................................................................................................................6
Розділ 1. Методологічна основа дослідження та історіографія проблеми......12
1.1. Концепції конфлікту та методологічна основа дослідження.....................12
1.2. Джерельна база дослідження та наукова література.......... .......................17
Розділ 2. Внутрішньополітичний конфлікт в Боснії і Герцеговині в контексті розпаду СФРЮ......................................................................................................33
2.1. Політичний і соціально-економічний контекст розпаду СФРЮ...............33
2.2. Етнічний націоналізм у Боснії і Герцеговині..............................................46
2.3. Виникнення й фази розвитку внутрішньополітичного конфлікту в Боснії і Герцеговині............................................................................................................58
2.4. Співвідношення сил і плани ініціаторів конфлікту....................................74
Розділ 3. Політика міжнародного співтовариства по врегулюванню конфлікту в Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 рр. ...............................................................82
3.1.Еволюція політики основних держав – учасниць процесу врегулювання........................................................................................................82
3.2. Операції з підтримання миру й примусу до миру в рамках ООН і НАТО....................................................................................................................114
3.3. Міжнародна конференція щодо колишньої Югославії.............................130
Розділ 4. Територіально-конституційні форми врегулювання конфлікту.....137
4.1. Регіоналізація за національною ознакою в плані Кутільєро....................137
4.2. Федерація кантонів у плані Венса – Оуена ..............................................141
4.3.Конфедерація національних республік за планом Оуена – Столтенберга........................................................................................................151
4.4. Територіальний поділ як основа плану Контактної групи.......................157
4.5.Особливості конституційного устрою Боснії і Герцеговини за Дейтонськими мирними угодами......................................................................166
Висновки..............................................................................................................184
Список використаної літератури........................................................................190
Додатки.........................................................................................................211-231

ВСТУП

90-і роки ХХ століття відкрили нову епоху в розвитку міжнародних відносин. Еволюція постбіполярної структури системи міжнародних відносин супроводжується цілим рядом етнічних конфліктів, які являють собою одну з найбільш серйозних загроз як національній, так і міжнародній безпеці. Загострення соціально-економічних, національних та етноконфесійних проблем започаткувало тенденцію домінування внутрішніх за своїм характером етнічних конфліктів. Етнічні конфлікти 90-х років у Югославії та на території пострадянського простору актуалізували вивчення всього комплексу питань, що стосуються виникнення та врегулювання внутрішніх національних конфліктів.
Найбільш гострий та затяжний характер внутрішні конфлікти набувають у соціумах, де співіснують соціокультурні групи, що належать до різних цивілізаційних ареалів. Одним з найбільш складних для врегулювання був конфлікт у Боснії і Герцеговині (БіГ) 1992 – 1995 рр., зумовлений новими геополітичними реаліями в Європі після закінчення холодної війни, складною етноконфесійною структурою, внутрішньополітичними процесами і розвитком етнічного націоналізму в колишній Югославії. Найбільший у Європі після Другої світової війни, цей конфлікт мав не тільки соціально-політичний, й яскраво виражений етнічний аспект. Конфлікт у Боснії і Герцеговині висунув на передній план такі проблемні питання, як право націй на самовизначення, феномен етнічного націоналізму, територіально-конституційний лад держави та права людини. Врегулювання цього конфлікту являло собою складну міжнародну системну політичну проблему і зайняло довгих чотири роки.
У процесі врегулювання брали участь як окремі держави (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Російська Федерація), так і міжнародні організації (ООН, НАТО). У політиці врегулювання конфлікту відобразилися протиріччя, характерні для посткомуністичного простору Європи, та використовувалися різноманітні, але пов'язані єдиною логікою методи:
дипломатичні (дипломатичне посередництво), політичні (плани врегулювання, територіально-конституційні реформи, резолюції Ради Безпеки ООН), військові (операції з підтримки миру та з примусу до миру ООН і НАТО).
Дослідження процесу врегулювання конфлікту в Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 рр. дає необхідний матеріал для висновків та узагальнень щодо концептуальних засад територіально-конституційних форм їхнього врегулювання, а також ефективності практики міжнародної миротворчої діяльності в процесі врегулювання внутрішніх етнічних конфліктів. Без вирішення цих питань неможливі ефективні дії щодо запобігання та врегулювання етнічних конфліктів на пострадянському просторі. На сьогодні нам не відомі праці в українській політологічній науці, які б комплексно розглядали процес мирного врегулювання етнічного конфлікту в Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 рр.
Зацікавленість України в збереженні миру й безпеки на Балканах як на регіональному рівні, так і на рівні окремих держав зумовлюється належністю нашої країни до чорноморсько-середземноморського геополітичного простору, наявністю в балканському регіоні цілого ряду інтересів, які насамперед пов'язані з паливно-енергетичною складовою національної безпеки нашої держави.
Актуальність теми цього дисертаційного дослідження, таким чином, зумовлена:
• роллю етнічних конфліктів у контексті постбіполярної системи міжнародних відносин та їхнім впливом на міжнародну й регіональні системи безпеки;
• необхідністю пошуку ефективних методів і територіально-конституційних форм врегулювання етнічних конфліктів;
• об'єктивною зацікавленістю України в збереженні миру в балкансько-середземноморському регіоні;
• недостатнім рівнем дослідження цієї теми у вітчизняній політичній науці.
Зв'язок із науковими програмами. Це дослідження виконувалося відповідно до наукової програми кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках науково-дослідної програми «Моделювання місця й ролі України в процесі глобальної трансформації сучасної системи міжнародних відносин» (номер державної реєстрації програми інституту 01БФ048-01).
Наукове завдання, яке вирішує автор, полягає в аналізі й оцінці підходів, механізмів і форм процесу врегулювання етнічного конфлікту в Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 рр., у якому брали участь як окремі держави, так і міжнародні організації (ООН і НАТО). Процес урегулювання конфлікту розглядається як вирішення складного комплексу проблем політичного, воєнного та територіально-конституційного характеру.
Мета дослідження. Відповідно до наукового завдання, метою даного дослідження є розкриття зв'язків між предметом конфлікту, його розвитком, територіально-конституційними формами його врегулювання й механізмами миротворчої діяльності за участю окремих держав та міжнародних організацій.
Відповідно до мети дисертаційного дослідження, здобувач визначив такі дослідницькі завдання, спрямовані на її досягнення:
• розкрити соціально-політичний контекст розпаду СФРЮ, місце БіГ у процесі розпаду федерації;
• розкрити предмет, суб’єкти й характер внутрішнього міжетнічного конфлікту в Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 рр.;
• розкрити еволюцію політичних підходів провідних держав – учасниць процесу врегулювання конфлікту (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Росія) і проаналізувати ефективність цих підходів;
• проаналізувати ефективність механізмів миротворчої діяльності ООН і НАТО;
• проаналізувати та узагальнити концепцію територіально-конституційних форм урегулювання конфлікту (регіоналізація за етнічною ознакою, кантонізація, конфедерація національних республік, територіальний розподіл на дві частини) в планах мирного врегулювання;
• розкрити внесок України в процес мирного врегулювання в БіГ у 1992 – 1995 рр.
Об'єктом дослідження виступає внутрішній етнічний конфлікт у Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 рр. як багатопланове системне явище у трьох його вимірах – політичному, міжнародному та територіально-конституційному.
Предметом дослідження є політика й механізми врегулювання конфлікту в БіГ за участі ряду провідних держав світу та міжнародних організацій (ООН і НАТО).
Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1992 до 1995 р. Нижня хронологічна межа роботи визначається переходом на початку 1992 року політичної кризи в Боснії і Герцеговині, викликаної розпадом СФРЮ, у збройну фазу конфлікту. Верхня межа зумовлена прийняттям учасниками конфлікту основного мирного плану (Дейтонських угод) у листопаді – грудні 1995 року й завершенням «гарячої» фази конфлікту.
Методологічну основу дисертації становить комплекс загальних і специфічних методів політологічних досліджень. В основу даного дисертаційного дослідження покладені загальні методи політологічних досліджень, такі як системні, структурно-функціональні й порівняльний (компаративний), а також специфічні методи політологічних досліджень, такі як гіпотетично-дедуктивний, аналітично-дедуктивний і статистичний.
Наукова новизна. Дисертація являє собою перше у вітчизняній політичній науці комплексне дослідження етнічного конфлікту в Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 рр. і політики щодо його врегулювання. Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження визначається такими чинниками:
• доведено, що передумовами виникнення конфлікту в БіГ були невирішені проблеми соціально-економічного й етнічного характеру, які й призвели до розпаду СФРЮ;
• доведено, що рушійними силами конфлікту стали протиріччя концепцій сербського, хорватського й мусульманського етнічного націоналізму в поглядах на територіально-конституційний устрій держави;
• доведено, що конфлікт у БіГ мав характер внутрішнього етнічного збройного конфлікту й ускладнювався властивими Боснії і Герцеговині історичними, національними та етноконфесійними факторами.
• проаналізовано політичні підходи основних держав — учасниць процесу врегулювання конфлікту, яки мали різні інтереси у регіоні, проте саме вони в процесі політичного торгу сформулювали остаточні плани мирного урегулювання — план Контактної групи та Дейтонські угоди;
• критично проаналізовано досвід миротворчої діяльності ООН і НАТО з виділенням позитивних сторін — зменшення воєнного протистояння, та негативних —помилок у визначенні та виконанні мандату миротворчих сил;
• висунуто й обґрунтовано тезу про те, що предмету конфлікту відповідали територіально-конституційні форми його врегулювання;
• піддано аналізу в контексті динаміки конфлікту всі територіально-конституційні форми врегулювання конфлікту (регіоналізація за національною ознакою, кантонізація, конфедерація національних республік, територіальний поділ на дві частини) на основі відповідних планів мирного врегулювання (план Кутіль’єро, план Венса – Оуена, план Оуена – Столтенберга, план Контактної групи, Дейтонські мирні угоди) і доведено, що змістом усіх цих планів була децентралізація держави;
• доведено, що Україна доклала значних зусиль у процесі урегулювання конфлікту в БіГ в контексті миротворчих операцій ООН через діяльність національного миротворчого контингенту, запобігши одній з найбільших планованих антимусульманських етнічних чисток – в анклаві Жепа.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані у вузах гуманітарного профілю при вивченні відповідних тем, написанні посібників з політичної конфліктології та зовнішньої політики, при викладанні курсів з історії міжнародних відносин. Результати дослідження можуть бути використані фахівцями Міністерства закордонних справ України та інших державних установ при розробці та перспективному плануванні миротворчої діяльності України. Аналіз предмету, динаміки та змісту конфлікту збагачує досвідом з урегулювання подібних конфліктів на пострадянському просторі.
Апробація дослідження. Основні положення дисертації відображені в трьох статтях у науковому виданні КІМВ «Актуальні проблеми міжнародних відносин». Положення дисертації були також відображені в наукових доповідях на: міжнародних конференціях “Scholars’ Initiative” в Сараєві в червні 2002 року та в Будапешті 12 – 13 грудня 2004 року, а також на міжнародній конференції «Боснія і Герцеговина – Україна: перспективи двосторонніх відносин» у Києві 24 травня 2004 року.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз конфлікту в Боснії і Герцеговині й політики міжнародного співтовариства з його врегулювання дозволяє зробити такі висновки:
1. Основними факторами розпаду СФРЮ були процеси внутрішнього характеру. До них належать догматизм керівництва СКЮ; економічна стагнація; невідповідність Конституції 1974 року основним тенденціям суспільного розвитку й піднесення етнічного націоналізму. Аналіз політичного й економічного контексту розпаду СФРЮ свідчить, що основними його причинами були внутрішні політичні й економічні процеси, зумовлені специфікою «югославського шляху до соціалізму», на який країна стала в 1949 – 53 рр. Значна диференціація між рівнями економічного розвитку республік СФРЮ стала відправною точкою виникнення відцентрових і етноцентричних ідей. При цьому Боснія і Герцеговина належала до найменш розвинених регіонів СФРЮ (разом з Косовом, Македонією та районами Південної Сербії), які мали найбільш складну структуру населення, що складалася з районів компактного проживання трьох етносів, що перемежовувалися – мусульман, сербів і хорватів. Нерівноправність у національних відносинах, переважання представників сербського народу на найвищих посадах у політичних і силових структурах СФРЮ додали гостроти процесу розпаду. Зі зникненням політичної та ідеологічної ролі СКЮ і крахом «югославської моделі соціалізму» політичний вакуум у Боснії і Герцеговині не міг не виявитися заповненим ідеологічними й політичними програмами партій консервативно-націоналістичного й клерикального характеру. Таким чином, конфлікт був зумовлений соціально-політичним контекстом розпаду СФРЮ і ускладнювався властивими Боснії і Герцеговині історичними, національними та етноконфесійними факторами.
2. Конфлікт у Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 рр. виник як внутрішній політичний конфлікт між її трьома етносами з питання про право націй на самовизначення, територіально-конституційного устрою держави та її кордонів. Політичні програми націоналістичних партій містили протилежні настанови в зазначених питаннях. Аналіз доктринальних концепцій сербського, хорватського і мусульманського національних рухів у БіГ показує, що кожна з політичних еліт (боснійських сербів, хорватів і мусульман) виходила з етнічних інтересів тільки свого народу як основи консолідації влади в межах своїх етнічних груп. Мусульманська ПДД відстоювала концепцію унітарної держави без будь-якої автономії для боснійських сербів і хорватів. Політика партії боснійських сербів – СДП – була спрямована на забезпечення політичної та територіальної автономії, а в перспективі – на державотворення й приєднання її до СРЮ. Політика партії боснійських хорватів ХДС мала на меті відокремлення етнічних хорватських територій для подальшого відходу до Хорватії. Полярність цих прагнень з питань права націй на самовизначення, територіально-конституційного устрою держави та її кордонів зумовила внутрішньополітичний конфлікт у Боснії і Герцеговині 1992 – 1995 років. Після місцевих виборів у СФРЮ 1990 року фактично відбулася «націоналістична революція», в результаті якої місця в парламенті Боснії і Герцеговини зайняли представники партій націоналістичної спрямованості. Партії лівого характеру перейшли в опозицію значно ослабленими, що створило ситуацію політичної безальтернативності й неминучості розвитку конфліктної ситуації.
3. У своєму розвитку конфлікт пройшов три етапи: зародження, розвитку й урегулювання. На етапі розвитку конфлікт набув форми міжетнічної громадянської війни. Незважаючи на присутність на території БіГ добровільних військових формувань із Сербії, їхня чисельність і роль у конфлікті не дає підстав говорити про агресію Сербії проти БіГ. У цьому розумінні термін «агресія» більше підходить для дій частин регулярних збройних сил Хорватії проти армії Боснії і Герцеговини в період хорватсько-мусульманського конфлікту – (грудень 1992 – березень 1994 року). Найбільш виразно характер громадянської війни в БіГ проявився у внутрішньомусульманському збройному конфлікті між переважно мусульманською за складом Армією Боснії і Герцеговини й мусульманською армією так званої Автономної провінції Західна Боснія, що фактично була союзником боснійських сербів. Але протягом більшої частини розвитку конфлікту його суб'єктами були, з одного боку, сербська сторона та її військові формування, з іншого боку – об'єднані збройні сили мусульман і хорватів.
4. Політика основних держав – учасниць процесу врегулювання (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Російська Федерація) відображала вимоги своєї громадської думки, особливості історії зв'язків з Югославією, а також їхні національні інтереси. Серед цих держав існували серйозні розбіжності з питання природи конфлікту (сербська агресія або громадянська війна), міжнародного визнання республік, що вийшли зі складу СФРЮ, і вибору засобів урегулювання конфлікту. Міжнародне визнання Боснії і Герцеговини ознаменувало кризову точку розвитку внутрішньополітичного конфлікту й продовжило процес його інтернаціоналізації, розпочатий Сербією та Хорватією. Із цього моменту внутрішній збройний конфлікт набув характеру міжнародного конфлікту і потребував утручання міжнародного співтовариства для його врегулювання. Протягом усього конфлікту США підтримували боснійських мусульман, тоді як неофіційні симпатії Росії були на боці боснійських сербів. Протиріччя в оцінках і підходах до врегулювання конфлікту не могли не призвести до того, що основним форумом для прийняття найважливіших узгоджених рішень стали дві міжнародні організації – ООН і НАТО.
5. Роль ООН у врегулюванні конфлікту в Боснії і Герцеговині є неоднозначною. З одного боку, ООН була форумом узгодження найважливіших політичних рішень країн – членів Ради Безпеки ООН, які одночасно виявилися основними учасниками процесу врегулювання. З іншого боку, суперечливість покладеного на миротворчі війська ООН мандата через протиріччя в баченні конфлікту призвела до розмивання граней між операцією з підтримки миру й операцією з примусу до миру, що фактично позбавило ЮНПРОФОР статусу нейтральної сторони. Це визначило неспроможність концепції захищених зон ООН і падіння захищеної зони Сребрениця, що спричинило масові воєнні злочини боснійських сербів і завдало великої шкоди престижу ООН. Суперечливий мандат ЮНПРОФОР і неефективність зусиль ООН з припинення конфлікту стали причинами прямої участі збройних сил НАТО в рамках концепції операцій з примусу до миру на завершальній стадії конфлікту. Югославське збройне протистояння дозволило НАТО переосмислити й переформулювати свою політичну стратегію, що пізніше знайшла своє вираження в доктрині «гуманітарної інтервенції». Початок застосуванню цієї доктрини було покладено бомбардуваннями НАТО Республіки Сербської в 1995 році. Югославські конфлікти також стали каталізатором трансформації доктрини розширення НАТО на схід і діям альянсу за межами його зони.
6. Політичний процес урегулювання конфлікту в БіГ міжнародним співтовариством полягав у мирних планах. Основним змістом цих планів були різні територіально-конституційні форми устрою держави на основі її децентралізації (регіоналізація за національною ознакою, кантонізація, конфедерація національних республік, територіальний поділ). Усі плани мирного врегулювання конфлікту відображали його предмет, а саме – право народів на самовизначення, територіально-конституційний устрій держави та її кордони. Змістом цих планів була децентралізація, як єдино можливий засіб забезпечення єдності держави й балансу інтересів її трьох етносів. Стратегічна мета цих планів полягала в тому, щоб не допустити зміни міжнародних кордонів Боснії і Герцеговини й виключити створення «Великої Сербії» та «Великої Хорватії». Розвиток процесу врегулювання конфлікту в Боснії і Герцеговині дає підстави стверджувати, що жоден зовнішній план урегулювання не може бути ефективним при нормалізації обстановки в кризових районах, якщо він не прийнятий всіма безпосередніми учасниками такого конфлікту. Плани мирного врегулювання Європейського Союзу виявилися неефективними, тому що сторони – ініціатори конфлікту не могли дійти компромісної позиції, тоді як ЄС не мав політичної волі й ресурсів нав'язати мирну угоду силою. Сполучені Штати, на словах підтримуючи плани мирного врегулювання Європейського Союзу, фактично стримували переговорний процес ЄС, що виявилося в негативному ставленні США до планів мирного врегулювання Ж. Кутільєро й Венса – Оуена, а також у таємному постачанні зброї боснійським мусульманам. Розрив між політичною риторикою й реальною політикою США відображав протиріччя між небажанням Сполучених Штатів використати свої сухопутні війська для припинення війни в БіГ і прагненням продемонструвати провідну роль США в НАТО після закінчення холодної війни. Ця політика призвела до ускладнень у відносинах між США з країнами – членами ЄС. Після невдачі трьох попередніх планів мирного врегулювання ЄС тільки Контактна група у складі США, Великобританії, Франції, Німеччини й Росії змогла в 1994 році запропонувати реальну концепцію врегулювання конфлікту на основі територіального поділу Боснії і Герцеговини на дві частини. Незважаючи на протидію так званої патріотичної опозиції, Росія приєдналася до стратегії США і ЄС із урегулювання конфлікту з метою створити сприятливі зовнішньополітичні умови для проведення політичних і економічних реформ усередині Російської Федерації. На основі плану Контактної групи була сформована база документів для подальших переговорів, які пізніше одержали назву Дейтонських угод. Основне значення Дейтонських угод полягає в тому, що вони дозволили покласти край найбільш кровопролитному конфлікту в Європі після Другої світової війни. Однак Дейтонські угоди являють собою складний політичний компроміс, що містить потенціал рецидиву конфлікту на національному ґрунті. Поштовхом до поновлення конфлікту може стати рішення остаточного статусу Косова, що в цей час визначається резолюцією Ради Безпеки ООН № 1244.
7. Основний внесок України в процес урегулювання конфлікту в Боснії і Герцеговині полягав в участі українського контингенту в миротворчих операціях ООН. Україна внесла чималий вклад в операції ЮНПРОФОР у БіГ. Миротворчий контингент України нараховував близько 1.200 чоловік і був одним з найчисельніших у складі ЮНПРОФОРу. В найскладніший для Боснії і Герцеговини період українські миротворці забезпечили доправлення мирному населенню сотень тисяч тон продовольства і гуманітарних вантажів. На особливу пошану заслуговує виконання українськими миротворцями завдання з захисту мусульманського населення захищеної зони ООН Жепа. Український 240-й батальйон не допустив повторення катастрофи, що сталася за бездіяльності голландських миротворців у захищеній зоні ООН Сребрениця, де війська боснійських сербів скоїли масові воєнні злочини, і зміг забезпечити захист і евакуацію майже 7.000 осіб мусульманського населення з захищеній зоні ООН Жепа.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Hungtington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of the World Order. – Simon & Schuster, New York, 1988. – 367 P.
2. Jефтиh М. Од Исламске Декларациjе до верског рата у БиХ. – Београд: «Филип Вишнич», 1993. – 234 C.
3. Бодански J. Неки то зову мир: у ишчекиваньу рата на Балкану. – Београд: З. Петровиђ: Jугоисток (Ниш: Просвета), 1998. – 233 C.
4. Тохољ М. Црна кньига патње срба у Босни и Херцеговини. 1992 – 1995. Свеска прва. – Цетиње: Светигора, 2002. – 595C.
5. Ramet S. Balkan Babel. The Disintegration of Yugoslavia from the Death of Tito to Ethnic War. – Westview Press, Colorado, 1996. – 354 P.
6. Ramet S. Nationalism and Federalism in Yugoslavia. 1962 – 1991. – Indiana University Press, Bloomington and Indianopolis, 1992. – 346 P.
7. Woodward S. Balkan Tragedy. Chaos and Dissolution after the Cold War. – The Brookings Institution, Washington D.C., 1995. – 536 P.
8. Kaplan R. Balkan Ghosts. A Journey through History. – First Vintage Departures, New York, 1993. – 307 P.
9. Avramov S. Postherojski rat Zapada protiv Jugoslavije. – Beograd: Vaternik, 1997. – 460 S.
10. Вилиh Д., Тодоровиh Б. Разбиjанье Jугославиjе: 1990 – 1992 / Београд: Кньижевне новине – Енциклопедија, 1995. – 488 C.
11. Nusić S. Velike Sile i Balkan.– Beograd: Vojnoizdavaćki zavod, 1999. – 319 S.
12. Lopušina M. CIA protiv Jugoslavije. – Beograd: Narodna Kniga, 2000. – 278 S.
13. Lopušina M. Lov na Miloševića. – Beograd: Narodna Kniga, 2000. – 229 S.
14. Holbrook R. To End a War. – Random House, New York, 1998. – 411 P.
15. Zimmerman W. Origins of a Catastrophe. – Random House, New York, 1996. – 268 P.
16. Almond M. Europe’s Backyard War. The War in the Balkans.– William Heinemann Ltd., London, 1994. – 432 P.
17. Judah T. Serbs. History, Myth and the Destruction of Yugoslavia. –Yale University Press, New Haven, 1997. – 350 P.
18. Gow J. Triumph of the Lack of Will. International Diplomacy and the Yugoslav War. – C. Hurst & Co, London, 1997. – 343 P.
19. Begić K. Bosna I Hercegovina od Vanceove Misije do Deytonskog Sporazuma. – Sarajevo: Bosanska Kniga, 1997. – 336 S.
20. Softić S. Pravna priroda rata u Bosni i Hercegovini. – Sarajevo: Vijeće Kongresa bošnjačkih intelektualaca, 2000. – 400 S.
21. Ibrahimagić O. Državno-pravni razvitak Bosne I Hercegovine. – Sarajevo: Magistrat, 1996. – 134 S.
22. Magaś B., Zanić I. The War in Croatia and Bosnia-Hercegovina 1991 – 1995. – The Bosnian Institute, London, 1999. – 383 P.
23. Duraković N. Prokletstvo Muslimana. – Тuzla: Harlograf, 1998. – 333 S.
24. Duraković N. Bosanski izazovi. – Sarajevo: Oslobodjenje, 1999. – 256 S.
25. Гуськова Е. История югославского кризиса 1990 – 2000. – Москва: Русское Слово/Русский Национальный Фонд, 2001. – 720 C.
26. Васильева Н., Гаврилов В. Балканский тупик?.. (Историческая судьба Югославии в XX веке). – Москва: Гея итерум, 2000. – 480 C.
27. Silber L., Little A. The Death of Yugoslavia. – Penguin Books, London, 1996. – 400 P.
28. O’Balance E. Civil War in Bosnia 1992 – 94.– St. Martin’s Press, New York, 1995. – 269 P.
29. Burg S., Shoup P. The War in Bosnia-Hercegovina. – Ethnic Conflict and International Intervention. – Armonk, New York, 2000. – 499 P.
30. Crnobrnja M. The Yugoslav Drama. – McGill-Queen’s University Press, Montreal & Kingston, 1994. – 281 P.
31. Лазанськи М. Истина о Српскоj. – Београд: Кньнга-коммерц, 2001. – 301 С.
32. Булатовиh Л. Генерал Младиh. – Нови Београд: Нова Европа, 1996. – 336 C.
33. Шляхтун П. Політологія (Теорія та історія політичної науки). – Київ, Либідь, 2002. – 576 С.
34. White L. Political Analysis: Techniques and Practice. – USA, Wadsworth, Division of Thompson Learning, Inc., 1999. – P.425.
35. Termiz D., Milosavljević S. Uvod u metodologiju politikologije. – Sarajevo: Dax Trade, 1999. – 554 S.
36. Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution. – Kluwer Law International, The Hague, 1994. – 1074 P.
37. Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – 1346 P.
38. Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – 1174 P.
39. Югославия в огне: Документы, факты, комментарии (1990 – 1992). Современная история Югославии в документах. Т. 1 / Отв. ред. Е. Ю. Гуськова. – М.: «Экспертинформ», 1992. – 372 C.
40. Югославский кризис и Россия. Документы, факты, комментарии (1990– 1993). Современная история Югославии в документах. Т. 2 / Отв. ред. Е. Ю. Гуськова. – М. : Славянская летопись, 1993. – 503 C.
41. The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – 126 P.
42. Božič I., Ćirkovič S., Ekmečič M., Dedier D. Istorija Jugoslavije. – Beograd: Prosveta, 1973. – 606 S.
43. Матвеев Г., Ненашева З. История южных и западных славян. Т. 1 и 2. – М.: Издательство МГУ, 2001. – 956 C.
44. Crampton R. The Balkans since the Second World War. – London: Pearson Education Ltd., 2002. – 373 P.
45. Гиренко Ю.С. Советско-югославские отношения. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 192 C.
46. Malcolm N. Bosnia. A Short History. – Papermack, Basingstoke & Oxford, 1996. – 360 P.
47. Donia R., Fine J. Bosnia and Hercegovina: A Tradition Betrayed. – C. Hurst & Co., London, 1997. – 318 P.
48. Imamović M. Historija Bosnjaka. – Sarajevo: Preporod, 1998. – 635 S.
49. Imamović M. Bošnjaci u emigraciji: Monografije bosanskih pogleda 1955 –1967. – Sarajevo: Bošnjački Institut Zurich, 1966. – 374 S.
50. Ibrahimagić O. Politicki system Bosne i Hercegovine. – Sarajevo: Magistrat, 1999. – 283 S.
51. Ibrahimagić O. Srpsko osparavanje Bosne i Bošnjaka. – Sarajevo: Magistrat, 2001. – 305 S.
52. Krziśnik-Bukić V. Bosanski identitet između prošlosti i budućnosti. – Ljubljana; Bosanska knjiga, 1997. – 107 S.
53. Filipović M. Bosna i Hercegovina. – Sarajevo: Compact, 1997. – 170 S.
54. Redzić E. Bosna i Hercegovina u drugom svetskom ratu. – Sarajevo: Oko, 1998. – 488 S.
55. Bougarel X. Bosnie: Anatomie d’un conflit. – Paris: La Decouverte, 1996. – 175 P.
56. Mudry T. Histoire de la Bosnie-Herzegovine. Faits et controverses. – Ellipses, Paris, 1999. – 431 P.
57. Hayden R. Blueprints for a House Divided. The Constitutional Logic of the Yugoslav Conflicts. – University of Michigan Press, 2002. – 208 P.
58. Ivanović S. The Creation and Changes of Internal Borders of Yugoslavia. – Belgrade: University faculty of geography, 1994. – 101 P.
59. Pavlowitch S. Serbia. The History behind the Name. – New York University Press, New York, 2002. – 252 P.
60. Glenny M. The Fall of Yugoslavia. The Third Balkan War. – Penguin Books, London, 1994. – 257 P.
61. Glenny M. The Balkans. Nationalism, War, and the Great Powers, 1804 – 1999. – Granta Books, London, 2001. – 726 P.
62. Гуменюк А.Г. Роль ООН у врегулюванні конфліктів на терені колишньої Югославії. (Перша половина 90-х рр.). Автореф. дис. канд. політ. Наук / КНУ ім. Т. Г. Шевченка, КІМВ. – К., 2000.
63. Шилова А. В. Роль світового співтовариства в урегулюванні югославської кризи та участь у цьому процесі України (90-ті роки XX ст.). Автореф. дис. канд. істор. наук. – НАН, Інститут історії України. – К., 1998.
64. Собко В. Сприяючи мирному врегулюванню // Політика і час, № 1, 1996.
65. Маначинский А. Балканы и Украина: вектор перемен // Сусрет или сукоб цивилизациjа на Балкану. Историjски институт САНУ – Београд. Православна реч – Нови Сад. Београд, 1998. С. 629 – 647.
66. Мовчан С. Від югославізму до утворення національних держав: причини розпаду Югославії // Вісник Львівського університету. – Львів, 1996. – Вип. 31.
67. Перепелиця Г. Конфлікти в посткомуністичній Європі: Монографія. – Київ: НІСД, 2003. – 432 C.
68. Юршевич Д., Казаков В., Югославський конфлікт: зіткнення цивілізацій? // Політичні питання. – 1994 – № 4.
69. Pavković A. The Fragmentation of Yugoslavia. Nationalism and War in the Balkans. – MacMillan Press Ltd., London, 2000. – 243 P.
70. Borogovac M. Rat u Bosni i Hercegovini. Politicki aspekti. – Zadar: Zadarska tiskara, 2000. – 213 S.
71. Dyker D., Vejvoda I. Yugoslavia and After. A Study in Fragmentation, Despair and Rebirth. – Pearson Education Ltd., London, 1996. – 368 P.
72. Banac I. The National Question in Yugoslavia: origins, history, politics. – Ithaca and London: Cornwell University Press, 1984. – 306 S.
73. Izetbegović A. Islamska Deklaracija. – Sarajevo: Bosna, 1990. – 125 S.
74. Izetbegović A. Govori, pisma, intervjui ’95. – Sarajevo: Šahinpašić, 1996. – 200 S.
75. Izetbegović A. Islam izmedu Istoka I Zapada. – Sarajevo: Svjetlost, 1996. – 347 S.
76. Pavelić A. Strahota zabluda: Komunizam i bojlševizam u Rusiji i svijetu. – Zagreb: Croatiaprojekt, 2000. – 286 S.
77. Tudžman F. Nacionalno pitanje u suvremenoj Europi. – Zagreb: Matica Hrvatska, 1996. – 298 S.
78. Чосич Д. Српско питање. Прва књига. – Ф.Вишнич. – Београд, 2002. – 384 C.
79. Pjerica V. Balkan Idols. Religion and Nationalism inYugoslav States. – Oxford University Press, London, 2002. – 332 P.
80. Denitch B. Ethnic Nationalism: the tragic death of Yugoslavia. – University of Minnesota, Minneapolis, 1996. – 259 P.
81. Hadži-Jovanćić D. The Serbian Question in the Balkans. – Belgrade: University of Belgrade, 1995. – 401 P.
82. Thomas R. Serbia under Milosević. Politics in the 1990s. – London: C. Hurst & Co. , 1999. – 443 P.
83. Богавац Т. Нестаjанье Срба. Ниш: Просвета, 1994. – 340 C.
84. Friedman F. The Bosnian Muslims. Denial of a Nation.– Westview Press, Colorado, 1996. – 288 P.
85. R.Mahmutćehaić. Kriva politika. Ćitanje historije I povjerenje u Bosni. – Sarajevo: Radio Kameleon, Tuzla. – 155 S.
86. Saltaga F. Bosna i Bosnjaci u Srpskoj nacionalnoj ideologiji. – Sarajevo: SALFU, 1997. – 373 S.
87. Filandra S. Bošnjačka politika u XX stoljecu. – Sarajevo: “Sejtarija”, 1998. – 414 S.
88. Trhulj S. Mladi Muslimani. – Sarajevo: Oko, 1995. – 395 S.
89. Pejanović M. Bosansko pitanje i Srbi u Bosni i Hercegovini. – Sarajevo: Bosanska knjiga, 1999. – 312 S.
90. Человек на Балканах в эпоху кризисов и этнополитических столкновений XX века. Под ред. Г. Литаврина и Р. Гришина. – СПБ: Алетейя, 2002. – 406 C.
91. White N. Keeping the Peace. The United Nations and the Maintenance of the International Peace and Security. – Manchester & New York, Manchester University Press: 1997. – 290 P.
92. Durch W. UN Peacekeeping, American Policy, and the United Nations in the 1990s. – St. Martin’s Press, New York, 1996. – 592 P.
93. Shawcross W. Deliver Us from Evil. Warlords and Peacekeepers in a World of Endless Conflict. – Bloomsbury, London, 2001. – 419 P.
94. The Blue Helmets. A Review of United Nations Peacekeeping. – United Nations Department of Public Information, New York, 1998. – 449 P.
95. Danchev A., Halverston T. International Perspectives of the Yugoslav Conflict. – St. Antony’ s College, Oxford, 1996. – 212 P.
96. Tardy T. La France et la Gestion des Conflits Yugoslaves 1995 – 1995. Bruxells, Etablissements Emile Bruylant, 1995. – 504 P.
97. Blank S. Yugoslavia’ wars. The Problem from Hell. – US Department of Defense, Strategic Studies Institute, USA, 1996. – 161 P.
98. Никифоров К. Измеħу Кремља и Републике Српске. – Београд: Игам, 2000. – 301 C.
99. Kaufman J. NATO and the former Yugoslavia. Crisis, Conflict and the Atlantic Alliance. – Rowman & Littlefield Publishers, Maryland, 2002. – 249 P.
100. Ripley T. Operation Deliberate Force. The UN and NATO Campaign in Bosnia 1995. – Center for Defense and International Security Studies, London, 1999. – 359 P.
101. Touval S. Mediation in the Yugoslav Wars. The Critical Years, 1990 – 95. – Palgrave, New York. 2002. – 211 P.
102. Šarinić H. Svi moji tajni pregovori s Miloševicem 1993 – 1995 (98). – Zagreb: Globus International, 1999. – 343 S.
103. Minić M. Dogovori u Karađorđevu o podeli Bosne i Hercegovine. – Sarajevo: Rabic, 1998. – 349 S.
104. Balkan Battlegrounds. A Military History of Yugoslav Conflicts 1990 – 1995. Central Intelligence Agency, Washington D. C., 2002. – 501 P.
105. Gallois P. Le Sang du Petrole. Bosnie. – Lausanne: L’Age de l’Homme, 1996. – 446 P.
106. Popov N. The Road to War in Serbia. Trauma and Catharsis. – Central European University Press, Budapest, 2000. – 711 P.
107. Efendić H. Ko je branio Bosnu. – Sarajevo: Udruženje građana plemićkog porijekla BiH, Sarajevo, 1998. – 360 S.
108. Ajnadzić N. Odbrana Sarajeva. – Sarajevo: Sedam, 2002. – 336 S.
109. Cekić S. Agresija na Bosnu i genocid nad Bosnjacima 1991 – 1993. – Sarajevo: Ljiljan, 1998. – 414 S.
110. Imamović M. Agresija na Bosnu-Hercegovinu i borba za njen opstanak 1992 – 1995. – Sarajevo, 1998. – 358 S.
111. Цамич Д. Босанско боjиште сумрака. (Америка на Балкану 1992 – 1997). – Београд: Никола Пашиħ, 1998. – 162 C.
112. Džamić D. Psi rata na Balkanu: strani placenici u ratnim sukobima na prostorima bivše Jugoslavije. – Beograd: Target, 2001. – 356 S.
113. Unfinished Peace. Report of the International Commission on the Balkans. – Aspen Institute & Carnegie Endowment for International Peace, Washington D. C., 1996. – 197 P.
114. Jовиh Б. Последньи дани СФРJ. – Београд, 1996: – 487 C.
115. Bildt C. Peace Journey. The Struggle for Peace in Bosnia. – Weidenfeld and Nicolson, London, 1998. – 423 P.
116. Owen D. Balkan Odyssey. – Harcourt Brace & Co., New York, 1995. – 389 P.
117. MacKenzie L. Peacekeeper. The Road to Sarajevo. – Douglas & McIntyre, Vancouver / Toronto, 1993. – 345 P.
118. Morillon P. Croire et oser. Chronique de Sarajevo. – Bernard Grasset, Paris, 1994. – 215 P.
119. Cot J. Posljedni Balkanski rat? – Zagreb: Hrvatski Institut za Povijest, 1997. – 299 S.
120. Rose M. Fighting for Peace. Bosnia 1994. – Warner Books, London, 1998. – 269 P.
121. Zulfikarpasić A., Bucar F. Sudbonosni događai. – Sarajevo: Bošnjački Institut, 2001. – 274 S.
122. Izetbegović A. Sjećanja. – Sarajevo: Šahinpašić, 2001. – 503 S.
123. Halilović S. Lukava strategija. – Sarajevo: Maršal, 1997. – 251 S.
124. Kadijević V. Vojsko bez države. – Beograd: Politika, 1993. – 166 C.
125. Gellner E. Nations et nationalisme. – Paris, Bibliotheque historique Payot. – 1989. – 208 P.
126. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму: Монографія. – К., Либідь, 1999. – 352 C.
127. Ryan S. Ethnic Conflict and International Relations. – University of Ulster, 1995. – 288 P.
128. Brown M. Nationalism and Ethnic Conflict. – MIT Press, Cambridge. – 435 P.
129. Malcolm N., Hoare Q. Books on Bosnia. The Bosnian Institute, London, 1996. – 267 P.
130. Коваленко Б. В., Пирогов А. И., Рыжов О. А. Политическая конфликтология. – М.: Ижица, 2002. – 400 C.
131. Kovacević S., Dajić P. Chronology of the Yugoslav Crisis 1942 – 1993. – Belgrade: Institute for European Studies, 1994. – 259 S.
132. Kovacević S., Dajić P. Chronology of the Yugoslav Crisis 1994. – Belgrade: Institute for European Studies, 1995. – 274 S.
133. Kovacević S., Dajić P. Chronology of the Yugoslav Crisis 1995. – Belgrade: Institute for European Studies, 1996. – 284 S.
134. Kovacević S., Dajić P. Chronology of Yugoslav Crisis 1996. – Belgrade: Institute for European Studies, 1998. – 204 S.
135. Зец С. Карте наших подела. Политички атлас југословенских земаља у 20 веку. – Београд: БМГ, 1991. – 118 C.
136. Klemenćić M. Territorial proposals for settlement of the war in Bosnia-Hercegovina. – Durham, 1994. – 74 P.
137. Ćеrić I. The Socialist Republic of Bosnia-Hercegovina. Encyclopedia. – Zagreb: Jugoslovenski Leksikografski Zavod, 1983. – 276 P.
138. Conflict in the Former Yugoslavia. An Encyclopedia. Edited by Allcock J., Milivojević M., Horton J. – ABC-CLIO, Denver, Colorado, Oxford, England, 1998. – 410 P.
139. Koprivnjak V. Protiv tendencije federalizacije Saveza Komunista // Socializam, vol.28, № 1, Januar 1985.
140. Constitution of the Federal People’s Republic of Yugoslavia // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution. –Kluwer Law International, The Hague, 1994. – P. 212 – 223.
141. Rogel C. The Breakup of Yugoslavia and the War in Bosnia. – Greenwood Press, Connecticut & London, 1998. – 183 P.
142. Груjоски Т. Распадот на СФРJ. – Скопjе: ИНИ, 2003. – 307 C.
143. Dimitrijević V. The 1974 Constitution and Constitutional Process as a Factor in the Collapse of Yugoslavia // Yugoslavia, the Former and Future: Reflections by Scholars from Region / Edited by Akhavan P. – UNIRSD, Geneva, 1995. – P. 45 – 75.
144. Constitution of the Socialist Federal Republic of Yugoslavia // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution. – Kluwer Law International, The Hague, 1994. – P. 224 – 233.
145. Из конституции Республики Сербии (28 сентября 1990 г.) // Югославия в огне: Документы, факты, комментарии (1990 – 1992). Современная история Югославии в документах. Т.1 / Отв. ред. Е.Ю. Гуськова. – М.: Экспертинформ, 1992. – C. 33 – 36.
146. Vojnić D. Disparity and Disintegration: The Economic Dimension of Yugoslavia’s Demise // Dyker D., Vejvoda I. Yugoslavia and After. A Study in Fragmentation, Despair and Rebirth. – Pearson Education Ltd., London, 1996. – P. 29 – 47.
147. Pribićević B. Relations with Superpowers // Beyond Yugoslavia. Politics, Economics, and Culture in a Shattered Community. Edited by Ramet S. and Adamovich L. – Vestview Press, Oxford, 1995. – P. 502.
148. Lydall H. Yugoslavia in Crisis. – Oxford: Clarendon Press, 1989. – 231 P.
149. Memorandum of the Serbian Academy of Sciences and Arts, 1986 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 4 – 43.
150. Gow J. The Serbian Project and its Adversaries. – Hurst & Company, London – 322 P.
151. Program Srpske Demokratske Stranke BiH. – MUP BiH, CSB Sarajevo, 1990. – 76 S.
152. Arnautović S. Izbori u Bosni i Hercegovini ’90. – Sarajevo: Promocult, 1996. – 254 S.
153. Deklaracija o Srpskom nacionalnom jedinstvu // Javnost, Sarajevo, 13 april, 1991.
154. Tanner M. Croatia. A Nation Forged in War. – Yale University Press, New Haven & London, 1997. – 338 P.
155. Pušić V. Korijeni Hrvatskogo politickog identiteta // Erasmus, Casopis za kulturu demokracije. – Zagreb, 1996. – Br. 15.
156. Butković D. Ministar obrane Gojko Šušak smenio je sefa tajnoj policije Smiljana Rejića i preuzima kontrolu nad MUPom // Globus, 24 sijecnja 1997.
157. Statut HDZ BiH, Sarajevo, 18 kolovoza 1990 – 89 str.
158. Bougarel X. Bosnia and Hercegovina – State and Communitarianism. // Yugoslavia and After: a Study in Fragmentation, Despair and Rebirth. Edited By Dyker D. and Vejvoda I. – London: Pearson Education Limited, 2003. – P. 87 – 115.
159. Džović I. Ne vršimo pritisak na MUP // Oslobođenje, 12 juni, 1991.
160. Žujo N. Formirnje interesa hrvatskogo naroda // Oslobođenje, 20 novembar, 1991.
161. Deklaracija Skupštine Srpskog Naroda BiH // Javnost, 26 octobar 1991.
162. Ribicić C. Geneza jedne zablude: ustavopravna analiza nastanka i djelovanja Hrvatske zajednice Herceg-Bosne. – Zagreb: Naklada Jesenski i Turk, 2000. – 188 S.
163. Juće u Republićkom Parlamentu u Sarajevu usvojen memorandum. Sudbina Republike u tri varijante // Borba, Oktobar 16, 1991.
164. Liljan, Juli 6 – 13, 1994, S. 30.
165. Конференция за штампу СДС БиХ. Отворен пут у хаос и безакоње // Борба, Октобар 17, 1991.
166. Opinion № 1 of the Arbitration Commission of the Peace Conference on Yugoslavia. 29 November 1991 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution. – Kluwer Law International, The Hague, 1994. – P. 415 – 417.
167. Opinion №2 of the Arbitration Commission of the Peace Conference on Yugoslavia. 11 January 1992 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution. – Kluwer Law International, The Hague, 1994. – P. 474 – 475.
168. Deklaracija Skupštine Srpskogo Naroda BiH // Javnost, Sarajevo, 11 januar 1992.
169. Opinion № 3 of the Arbitration Commission of the Peace Conference on Yugoslavia. 11 January 1992 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution. – Kluwer Law International, The Hague, 1994. – P. 479 – 480.
170. Opinion №4 of the Arbitration Commission of the Peace Conference on Yugoslavia. 11 January 1992 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution, 1994. – Kluwer Law International, The Hague. – P. 486 – 488.
171. Defense and Foreign Affairs Strategic Policy, October– November, 1992.
172. Bobetko J. Sve Moje Bitke. – Zagreb: Vlastita Naklada, 1996. – 796 S.
173. Vego M. Croatian Forces in Bosnia-Herzegovina // Jane’s Intelligence Review, March 1993, P.92 – 102.
174. Službeni Glasnik Republici Srpskoj, 6/1992.
175. Službeni Glasnik Republici Srpskoj, 7/1992.
176. Vasić M. The Yugoslav Army and the Post-Yugoslav Armies // Dyker D. and Vejvoda I. In Yugoslavia and After: a study in fragmentation, despair and rebirth. – London: Pearson Education Limited, 2003. – P. 116 – 137.
177. Парламентарни живот у Республици Српскоj // Ослобоħенjе. – Сараjево, 1995 – 6 jан.
178. A National Security Strategy of Engagement and Enlargement. – Washington, DC: U.S. Government Printing Office, February 1995. – P. 30.
179. Gutman R. A Witness to Genocide. – New York: Macmillan Publishing House, 1993. – P. 321.
180. Remarks by the President in Address to the Supreme Soviet of the Ukrainian Soviet Republic // United States Information Service, 1 August 1991.
181. Eagleburger Cites Gains, Warns of Future Challenges // United States Information Service, 13 January 1993.
182. Halverston T. American Perspectives. // International Perspectives on the Yugoslav Conflict. Edited by Panchev A. and Halverston T. – London: Macmillan Press Limited, 1996. – P. 1 – 28.
183. International Herald Tribune, 5 April, 1993.
184. Washington Post, February 25, 1994.
185. Wiebes C. Intelligence and the war in Bosnia 1992 – 1995. – Lit Verlag, Munster. 2003. – P. 463.
186. Remarks by Secretary of Defense William J. Perry to the National Defense University at Fort McNair, Washington DC // Washington Post, 15 June 1994.
187. Framework Agreement for the Federation. 1 March 1994. (UN Doc. S/1994/255) // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 83 – 119.
188. Resolution 836 (1993) 4 June 1993 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 65 – 67.
189. Lucarelli S. Europe and the Breakup of Yugoslavia: a political failure in search of scholarly explanation. – Kluwer Law International, The Hague, 2000. – P. 278.
190. EC Declaration on the situation in Yugoslavia. 5 July 1991 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution. – Kluwer Law International, The Hague, 1994. – P. 310 – 311.
191. Hurd D. The Search for Peace: A Century of Peace Diplomacy. – London: Little Brown, 1997. – P. 288.
192. Schloer W. Germany and the Breakup of Yugoslavia // The South Slav Conflict. History, Religion, Ethnicity, and Nationalism. Edited by Raju T. and Friman R. – New York & London: Garland Publishing Inc, 1996. – P. 315 – 330.
193. Calić M.-J. German Perspectives // International Perspectives of the Yugoslav Conflict. Edited by Panchev A. and Halverson T. – London: Macmillan Press Limited. – P. 52 – 75.
194. De La Gorce P. M. Les divergences franco-allemandes mises a nu // Le Monde Diplomotique, Septembre 1993.
195. Lepick O. French Perspectives // International Perspectives on the Yugoslav Conflict. Edited by Panchev A. and Halverson T. – London: Macmillan Press Limited, 1996. – P. 76 – 86.
196. Resolution 743 (1992). 21 February 1992 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 7 – 8.
197. Resolution 713 (1991). 25 September 1991 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 1 – 2.
198. http://www.un.org/Depts/dpko/dpko/co_mission/unprof_b.htm. Former Yugoslavia – UNPROFOR.
199. Resolution 776 (1992) 14 September 1992. Resolution 781 (1992). 9 October 1992 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information. 7 May 1993. – P. 36 – 37.
200. Заявление МИД СССР, 26 июня 1991 // Югославский кризис и Россия. Документы, факты, комментарии (1990 – 1993). Современная история Югославии в документах. Т. 2 / Отв. ред. Е. Ю. Гуськова. – М.: Славянская летопись, 1993. – C. 56 –57.
201. Коммюнике о встрече в Москве президентов М. Горбачева, С. Милошевича и Ф. Туджмана, 15 октября 1991 г. // Югославский кризис и Россия. Документы, факты, комментарии (1990 – 1993). Современная история Югославии в документах. Т. 2 / Отв. ред. Е. Ю. Гуськова. – М.: Славянская летопись, 1993. – C. 64 – 65.
202. Вестник Министерства иностранных дел СССР. М., 1991. 15 дек. / 31 дек. – № 24, 31 декабря 1991.
203. Edemskii A. Russian Perspectives // International Perspectives on the Yugoslav Conflict. Edited by Panchev A. and Halverson T. – London: Macmillan Press Limited, 1996. – P. 29 – 51.
204. http: // www.ln.mid.ru/ns-reuro.nsf/strana Министерство Иностранных Дел Российской Федерации. Россия –Европа. Росия – Хорватия. Россия –Босния и Герцеговина.
205. http://www.ukrembassy.htnet.hr/polit.htm. Посольство України в Республіці Хорватія. Двосторонні відносини між Україною та Республікою Хорватія.
206. ИТАР-ТАСС, 28 августа 1992.
207. Выступление А. Козырева во внешнеполитическом обществе Дании // Дипломатический вестник. – М., 1993. – № 5/6.
208. Ельцин Б. Записки Президента. – М.: Огонек, 1994. – 416 C.
209. Стенограмма заседания Верховного Совета РФ по югославскому вопросу // Югославский кризис и Россия. Документы, факты, комментарии (1990 – 1993). Современная история Югославии в документах. Т. 2 / Отв. ред. Е. Ю. Гуськова. – М.: Славянская летопись, 1993. – C. 83 – 110.
210. Постановление Верховного Совета Российской Федерации (26 июня 1992 г.). О содействии урегулированию югославского кризиса // Югославский кризис и Россия. Документы, факты, комментарии. (1990 – 1993). Современная история Югославии в документах. Т. 2 / Отв. ред. Е. Ю. Гуськова. – М.: Славянская летопись, 1993. – C. 111 – 112.
211. Из заявления Президента Российской Федерации Б. Н. Ельцина (9 марта 1993 ) // Югославский кризис и Россия. Документы, факты, комментарии (1990 – 1993). Современная история Югославии в документах. Т. 2 / Отв. ред. Е. Ю. Гуськова. – М.: Славянская летопись, 1993. – C. 181 – 182.
212. http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/charter.htm. Устав Организации Объединенных Наций.
213. An Agenda for Peace. Preventive diplomacy, peace-keeping and peacemaking. Документ ООН А/ 47/277-S/24111, 17 June 1992 года.
214. Supplement to An Agenda for Peace: Position Paper of the Secretary General On the Occasion of the Fiftieth Anniversary of the United Nations. Документ ООН А/50/60-S/1995/1, 3 January 1995.
215. Resolution 757 (1992). 30 May 1992 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 13 – 17.
216. Resolution 758 (1992). 8 June 1992 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 17 – 18.
217. Gordon М. NATO Seeks Options to Troop Plan in Bosnia // New York Times, August 1992.
218. Resolution 781 (1992). 9 October 1992 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 32 – 33.
219. Resolution 787 (1992). 16 November 1992 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 34 – 37.
220. Resolution 820 (1993). 17 April 1993 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 55 – 59.
221. Resolution 942 (1994). 23 September 1994 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 99 – 102.
222. Resolution 816 (1993). 31 March 1993 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 49 – 50.
223. http://www.un.org/Depts/dpko/dpko/co_mission/unprof_b.htm. Former Yugoslavia – UNPROFOR.
224. Resolution 819 (1993). 16 April 1993 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 53 – 54.
225. Resolution 824 (1993). 6 May 1993 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 60 – 62.
226. Resolution 836 (1993). 3 June 1993 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 65 – 67.
227. Report of the Secretary-General Pursuant to Security Council Resolution 836 (1993). 14 June 1993. UN Doc. S/25939.
228. Letter Dated 6 February 1994 from the Secretary-General Addressed to the President of the Security Council. UN Doc. S/1994/131.
229. Brussels: NATO Press Service, 9 February 1994.
230. Resolution 913 (1994). 22 April 1994 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 92 – 94.
231. Resolution 959 (1994). 19 November 1994 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 108 – 109.
232. Decisions and resolutions of the General Assembly during the 49th session, 14 September – 23 December 1999. UN Doc. A/54/49.
233. Reuters, Text of Statement on Air Strikes by NATO’s Claes, 5 September 1995.
234. http://www.un.org/Depts/dpko/dpko/co_mission/unprofor. Former Yugoslavia – UNPROFOR.
235. Peace Conference on Yugoslavia: Arrangements for General Settlement. The Hague, 18 October 1991 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Creation to Its Dissolution. – Kluwer Law International, The Hague, 1994. – P. 356 – 357.
236. Treaty Provisions for the Convention of 4 November 1991 // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – P. 13 – 23.
237. Политика, 19 октября 1991 года.
238. Report of the Secretary-General on the International Conference on the Former Yugoslavia. 11 November 1992. UN Doc. S/24795.
239. Statement of Principles, 26 August 1992 // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – P. 33 – 34.
240. Statement on Bosnia, 27 August 1992 // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – P. 37– 45.
241. Statement of 18 March 1992 for new constitutional arrangements for Bosnia and Herzegovina. Lisbon, 23 February 1992 // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – P.24 – 28.
242. Arrangement for Peace in Bosnia and Herzegovina. // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague,1997. – P. 252 – 265.
243. Agreement Relating to Bosnia and Herzegovina // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – P. 249 – 251.
244. Report of the Secretary-General on the International Conference on the Former Yugoslavia. 11 November 1992. UN Doc. S/25479.
245. Report of the Secretary-General on the International Conference in the Former Yugoslavia. 24 December 1992. UN Doc. S/25015.
246. Hearing. American Policy in Bosnia // 18 February 1993, US Government Printing Office, Washington D.C., 1993. – P. 24.
247. Brock P. The Partisan Press // Foreign Policy № 93, Winter 1993– 4.
248. Friedman T. Bosnia Air Strikes Backed by Clinton, His Officials Say // New York Times, May 2, 1993.
249. Doubts on Safe Havens // New York Times, May 24, 1993.
250. Sarajevo Radio, July 9, 1993, FBIS, EEU.
251. The Stoltenberg-Owen Plan. Agreement Relating to Bosnia and Herzegovina // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – P. 275 – 329.
252. Constitutional Agreement of the Union of Republics of Bosnia and Herzegovina // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – P. 290 – 309.
253. Joint Declaration. 16 September 1993 // Ramcharan B. The International Conference on the Former Yugoslavia. Official Papers. Volume 1. – Kluwer Law International, The Hague, 1997. – P. 322 – 324.
254. Karadžić: “Da” mirovnom planu uvjetovano ukidanjem sankcija // Vijesnik, 30 August, 1993.
255. New York Times, October 30, 1993.
256.Ministerial Text. 5 July 1994 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 125 – 126.
257. Resolution 947 (1994). 30 September 1994 // The United Nations and the Situation in the Former Yugoslavia. – United Nations Department of Public Information, New York – April, 1995. – P. 105 – 106.
258. Билбиjа Ђ. Русиjа веруjе Београду // Вечерње новости. – Београд, 1994. – 3 август.
259. Statement of the Government of the Federal Republic of Yugoslavia Concerning the Severance of Relations with Republika Srpska. Belgrade, 4 August 1994. // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 128 – 129.
260. Crosette B. U. N. Chief Ponders Future of Peacekeepers // The New York Times, March 3, 1995.
261. Apple R. Conflict in the Balkans: The Overview; Clinton Talks of Ground Role in Bosnia // The New York Times, June 1, 1995.
262. Joint Statement and Agreed Basic Principles. Geneva, 8 September 1995 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 170 – 173.
263. Further Agreed Basic Principles. 26 September 1995 // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 173 – 174.
264. General Framework Agreement for Peace in Bosnia and Herzegovina // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 440 – 442.
265. Annex 4: Constitution of Bosnia and Herzegovina // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 472 – 481.
266. Annex 1-A: Agreement on the Military Aspects of the Peace Settlement // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 443 – 453.
267. Agreement on Regional Stabilization // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 461 – 464.
268. Soloway C. Arming the Bosnians Seemed Like a Good Idea // U. S. News & Word Report, March 3, 1997.
269. Annex 10: Agreement on Civilian Implementation of the Peace Settlement // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 501 – 504.
270. Agreement on International Police Task Force // Trifunovska S. Former Yugoslavia through Documents. From Its Dissolution to the Peace Settlement. – Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 504 – 507.
271. http://www1.umn.edu/humanarts/icty/dayton/daytonremarks.html Remarks at the Initialing of the Balkan Proximity Peace Talks Agreement (11/21/95).
272. Reuter, December 15, 1995.
273. Bose S. Bosnia After Dayton. – Hurst and Company, London, 2002. – 295 P.
274. Dźapo F. Bosna I Hercegovina i Bosnjaci u politici i praksi Dr. Franje Tudzmana. – Sarajevo: Vijeće Kongresa bošnjačkih intelektualca, 2000. – 132 S.
275. Bennet S. Yugoslavia’s bloody collapse. Courses, course and consequences. – New York University Press, New York, 1995. – 272 P.
276. Прерадовиh Б. Jугославиjа до Републике Српске 1918-1991. – Баньа Лука: Глас Српски, 1996. – 324 C.
277. Honig J., Both N. Srebrenica: Record of a War Crime. – New York: Penguin Books, 1997. – 204 P.
278. Тишков В.А. Этнология и политика. Научная публицистика. – М.: Наука. 2001. – 240 C.
279. Anjelić N. Bosnia-Herzegovina: The End of A Legacy. – Frank Cass, London, 2003. – 228 P.
280. Буха А. Аргументи за Републику Српску. – Нови Сад: Матица српска, 1996. – 257 C.
281. Cigar N. & Williams P. Indictment at the Hague. – New York University Press, New York & London, 2002. – 339 P.
282. Fouskas V. Zones of conflict. US Foreign policy in the Balkans and the Greater Middle East. – Pluto Press, London & Sterling, Virginia. – 177 P.