ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ : ЕВРОПЕЙСКАЯ ПОЛИТИКА АВСТРИЙСКОЙ РЕСПУБЛИКИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

САХАРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

УДК: 327.7 : 061.1ЄС (436)

ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
КОПІЙКА Валерій Володимирович,
доктор політичних наук, професор

Київ – 2007

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перелік умовних скорочень – 4
Вступ – 5
Розділ 1. Методологічні засади та джерельно-документальна база дослідження – 10
1.1. Методологічні засади та структура дослідження – 10
1.2. Джерельно-документальна база дослідження – 16
Розділ 2. Внутрішні чинники формування і реалізації європейської політики Австрійської республіки – 30
2.1. Політико-правові засади та механізми формування і реалізації європейської політики Австрійської республіки – 31
2.2. Загальні зовнішньополітичні позиції провідних австрійських політич¬них партій – 52
Висновки до Розділу 2 – 67
Розділ 3. Політика Австрії щодо Європейських Спільнот до 1995 р. – 70
3.1. Чинники та особливості політики Австрії щодо Європей¬ських Спільнот у 1950-1970-х роках – 71
3.2. Передумови та наслідки активізації європейської політики Австрії у 1980-ті роки – 82
3.3. Проблеми вступу Австрії до Європейського Союзу – 101
Висновки до Розділу 3 – 117

Розділ 4. Європейська політика Австрії після вступу до ЄС – 120
4.1. Проблеми формування нової політики безпеки і оборони Авс¬трії у контексті поглиблення воєнно-політичної інтеграції у межах ЄС – 121
4.2. Криза між Австрією та 14 країнами-членами Європейського Союзу 2000 року: причини та наслідки для європейської політики Авст¬рійської республіки – 144
4.3. Політика Австрійської республіки щодо територіального розширення та реформування Європейського Союзу – 167
Висновки до Розділу 4 – 191
Висновки – 194
Список використаних джерел та літератури – 201
Додаток – 225

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процес європейської інтеграції став одним з найважливіших чинників міжнародних відносин у післявоєнній Європі. Він справив вирішальний вплив на політичний, економічний та соціокультурний розвиток країн, що брали у ньому участь, обумовивши їхню безпрецедентну взаємозалежність. Його успішність та ефективність як інструменту вирішення економічних та політичних проблем змусили багато європейських країн відійти від колишніх парадигм зовніш¬ньої політики, спрямувавши свої зусилля на входження до ЄС. Особливого розвитку зазначені тенденції набули після руйнації біполярної системи міжнародних відно¬син. Австрійська республіка є наочним прикладом того, як під впливом поглиблення і територіального розширення європейської інтеграції, зростаючої залежності від процесів у ЄС національні еліти постають перед необхідністю переглянути свої під¬ходи до напрямів здійснення зовнішньої політики, скоригувати їх з огляду на зміни у зовнішньому середовищі. Процес інтеграції Австрії в Європейський Союз та член¬ство у ньому обумовили і цілу низку поступових, але кардинальних внутрішньопо¬літичних змін, що безпосередньо вплинули на процеси формування та реалізації зо¬внішньої та європейської політики країни, місце і роль Австрійської республіки у Європі. Невід'ємною частиною таких перетворень стала трансформація статусу по¬стійного нейтралітету – одного з найважливіших чинників зовнішньої політики Авс¬трії другої половини ХХ ст. загалом та її європейського вектора зокрема.
Дослідження європейської політики Австрійської республіки з огляду на вка¬зані чинники має неабияке значення для України, яка останнім часом здійснює ак¬тивні кроки у напрямі наближення до ЄС. Незважаючи на відмінність вихідних пе¬редумов Австрії та України, аналіз австрійського досвіду дає можливість об'єктив¬ніше оцінити чинники, що сприяють або перешкоджають інтеграції в Європейський Союз, визначити характер впливу процесу інтеграції в ЄС та членства у ньому на зовнішню та внутрішню політику держави тощо.
З огляду на пошук Україною оптимальної моделі політики оборони і безпеки та необхідність побудови взаємовигідних відносин з європейськими та євроатлантич¬ними структурами безпеки, особливу актуальність має дослідження трансформації політики оборони та безпеки Австрії під впливом вступу та членства у ЄС.
Останнім часом помітно зростає роль Австрії у регіоні Центральної та Східної Європи. Стратегічне значення ЦСЄ для України обумовлює необхідність ретельного аналізу процесів, що відбуваються в цьому регіоні, пошуку тут надійних та стабіль¬них партнерів, які б дозволили підняти відносини України з Європейським Союзом на якісно новий рівень та полегшити реалізацію національних інтересів нашої країни.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослі¬дних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер державної реєстрації 0197U015201), програми Інституту міжнародних відносин “Розробка міжнаро¬дно-правових, полі¬тичних та економічних основ розбудови української дер¬жави” (номер державної ре¬єстрації 0197U003322). Дослідження виконане згідно з на¬уковою програмою кафе¬дри міжнародних відносин та зовнішньої політики Ін¬ституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації системи міжнародних відносин” (номер державної реєстрації 0197U003325).
Об’єкт дослідження. Зовнішня політика Австрійської республіки.
Предмет дослідження. Європейська політика Австрійської республіки.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення чинників, що обумовили інтеграцію Австрії до Європейського Союзу, та визначення шляхів й особливос¬тей трансформації європейської політики Австрії під впливом процесу ін¬теграції та членства у ЄС.
Досягнення визначеної мети передбачає вирішення таких завдань:
– дослідити внутрішні чинники формування і реалізації європейської політики Австрійської республіки;
– визначити внутрішні та зовнішні передумови відходу Австрії від концепції глобально орієнтованого активного нейтралітету та прийняття нею рішення про ін¬теграцію в ЄС;
– визначити особливості процесу вступу Австрії в ЄС;
– дослідити специфіку та напрями трансформації політики оборони та безпеки Австрії у контексті її європейської інтеграції;
– охарактеризувати політику Австрії щодо територіального розширення ЄС та визначити її позицію щодо євроінтеграційних прагнень України;
¬– визначити позицію Австрії щодо поглиблення європейської інтеграції та ре¬формування Європейського Союзу.
Методологія дослідження.
Під час дослідження автор використовував комплекс загальнофілософських та загальнонаукових методів, основними з яких є методи системного та історичного аналізу. При дослідженні чинників формування європейської політики Австрії вико¬ристовувалися системно-структурний, системно-аналітичний, нормативний методи та елементи теорії прийняття рішень. Історичний, порівняльний та структурно-фун¬кціональний методи застосовувалися при аналізі чинників євроінтеграційної страте¬гії Австрії та процесу її входження в ЄС. Під час роботи з фактичним матеріалом, передусім, з офіційними документами австрійського уряду, провідних політичних партій, а також структур Європейського Союзу використано методи аналізу докуме¬нтів, інтерпретації фактів, порівняння тощо.
Наукова новизна дослідження обумовлена тим, що дана робота є першою в українській науці спробою комплексного дослідження європейської політики Авст¬рійської республіки, чинників її формування та реалізації, головних тенденцій та на¬прямів трансформації до та після вступу Австрії в Європейський Союзу.
Наукову новизну отриманих результатів визначають такі положення..
– Встановлено, що ключовими внутрішніми чинниками формування і реалізації європейської політики Австрійської республіки стали політичні механізми досяг¬нення між партійного та між групового консенсусу в умовах парламентської форми правління; експортоорієнтований характер австрійської економіки за тісних еконо¬мічні зв’язків з країнами ЄС, а також статус постійного нейтралітету.
– Доведено, що головним чинником відмови Австрії від подальшого здійснення глобально орієнтованої політики активного нейтралітету та прийняття рішення про вступ в ЄС стала зростаюча залежність Австрії від процесів поглиблення інтеграції у межах ЄС, обумовлена збільшенням обсягів взаємної торгівлі, участю у формуванні Європейської економічної зони та кризовими явищами в австрійській економіці. Водночас важливе, проте не першочергове значення мали завершення ери блокового протистояння, прозахідна орієнтація австрійської еліти та суспільства загалом тощо.
– Встановлено, що в процесі вступу до ЄС Австрія була змушена піти на одно¬сторонні поступки в адаптації до норм і стандартів ЄС, що було зумовлене незнач¬ними зовнішньополітичними ресурсами країни.
– Доведено, що під впливом зміни характеру зовнішніх загроз, процесу інтегра¬ції в ЄС та здійснення практичних кроків у напрямі формування спільної зовніш¬ньої, безпекової та оборонної політики ЄС Австрія визначила солідарність в межах ЄС головним принципом національної політики оборони та безпеки.
– Встановлено, що під впливом загрози ізоляції Австрії у Європі, обумовленої кризою 2000 р. та жорстко прагматичною політикою Австрії щодо країн ЦСЄ, що створювала загрозу територіальному розширенню ЄС, уряд Австрії змінив політику у цій сфері, запропонувавши низку механізмів посилення співпраці у регіону ЦСЄ та підтримавши розширення ЄС. На сьогодні Австрія в цілому схвально ставиться до перспективи наближення України до ЄС, однак її позиція під час безпосередніх пе¬реговорів значною мірою залежатиме від соціально-економічної ситуації у Австрії.
– Встановлено, що Австрія є одним з найактивніших прихильників поглиблення інтеграції в межах ЄС, що виявилося, зокрема, у повній підтримці нею проекту Кон¬ституції ЄС. Водночас як невелика країна вона прагне зберегти рівень представниц¬тва в органах ЄС та механізми впливу на процеси прийняття загальнокомунітарних рішень. Для досягнення своїх цілей Австрія використовує, насамперед метод колек¬тивного впливу на позицію провідних країн-членів.
У роботі було висунуто рекомендації щодо принципів формування євроінтегра¬ційної стратегії України, шляхів використання австрійських ініціатив для реалізації національних інтересів України в межах ЄС та у регіоні ЦСЄ.
Наукове значення роботи визначається тим, що висунуті та обґрунтовані в роботі наукові положення створюють додаткові умови для більш системного дослі¬дження європейської політики Австрії, об’єктивнішого визначення видимих та реа¬льних інтересів цієї країни, оцінки її впливу на регіональні та загальноєвропейські процеси, зокрема в контексті розширення та поглиблення європейської інтеграції, тощо. Запропонований автором підхід дозволить досліджувати шляхи впливу інтег¬рації та членства в ЄС на європейську політику держав, зокрема тих, що володіють незначними зовнішньополітичними ресурсами. Здійснений автором аналіз трансфо¬рмації політики оборони та безпеки Австрії може бути використаний для дослі¬дження перспектив подальшої розбудови СЗБП та СБОП, а також можливості збе¬реження різних стратегій безпеки окремими країнами-членами.
Практичне значення дисертації. Результати дослідження можуть бути вико¬ристані у практичній діяльності органів, відповідальних за розробку та здійснення зовнішньої політики України, зокрема МЗС України, Секретаріату Президента України, профільних комітетів Верховної Ради України, інших відомств при розро¬бці подальшої стратегії відносин України з ЄС, а також при формуванні політики нашої держави щодо регіону ЦСЄ.
Наукові положення та висновки дисертації, присвячені проблемам трансформа¬ції політики безпеки і оборони Австрії, можуть застосовуватися у діяльності Мініс¬терства оборони України, апарату РНБО України та інших відповідних державних установ при розробці стратегії оборони та безпеки нашої держави, її відносин з єв¬ропейськими воєнно-політичними інтеграційними структурами тощо.
Матеріали та висновки дисертації можуть бути корисними для проведення до¬сліджень у сфері зовнішньої політики та європейської інтеграції у науково-дослід¬них та аналітичних установах, а також при підготовці фахівців у сфері міжнародних відносин, зовнішньої політики, європейської інтеграції, історії тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні результати наукової роботи ди¬сертанта знайшли практичне застосування при підготовці інформаційно-аналітич¬них матеріалів для Президента України, були взяті до розгляду та врахування у ро¬боті Комітетом з питань Європейської інтеграції Верховної Ради України та Мініс¬терством закордонних справ України. Висновки та положення дисертації представ¬лені на науково-теоретичній конференції Інституту міжнародних відносин у вересні 2004 р.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження відображено у чотирьох публікаціях автора у фахових наукових виданнях, затверджених переліком ВАК України, у трьох статтях та тезах однієї доповіді на науково-теоретичній конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження було визначено чинники, що обумовили відхід Австрійської республіки від особливого шляху на міжна¬родній арені та прийняття її керівництвом рішення про інтеграцію в Євро¬пейський Союз, та проаналізовано шляхи і особливості трансформації єв¬ропейської політики Австрії під впливом процесу інтеграції та членства в ЄС. Таким чином, слід констатувати, що цілі дослідження було досягнуто.
У процесі роботи над дисертацією автор дійшов таких висновків.
1. Формування та реалізація європейської політики Австрії, що розуміється автором як політика Австрії щодо європейсь¬ких інтеграційних стру¬ктур, є результатом дії комплексу внутрішніх чинників та явищ, до найбільш суттєвих з яких слід віднести механізми досягнення міжпартійного та міжгрупового консенсусу в умовах парламентської форми правління, спе¬цифіку партійної системи та зовнішньополітичних позицій австрійських пар¬тій, осо¬бливості зовнішньоекономічних зв’язків Ав¬стрії та нормативно закріплений статус постійного нейтралітету.
Система ухвалення зовнішньополітичних рішень у Австрії подібна до інших парламентських демократій. Специфіка Австрії у даному контексті полягає, з одного боку, у надзвичайно тісному взаємозв’язку політичних пар¬тій з суспільством та його структурами, а з іншого – у існуванні ком¬плексу формальних та неформальних механізмів, відомого як «консоціа¬ційна» («компромісна») демократія, що змушують урядові партії досягати консенсусу щодо принципових зовнішньополітичних питань та залучати до цього процесу політичну меншість і опозицію. Важливим аспектом цієї сис¬теми є відносна самостійність міністрів за обмеженості повноважень феде¬рального канцлера, наслідком чого є широка сфера компетенції Федерального міністерства закордонних справ – головного центру прийняття зовнішньополітичних рішень у Австрії.
Особливості суспільно-політичного розвитку Австрії обумовили наявність відносно стійких зовнішньополітич¬них позицій провідних австрійських партій. Відмінність між ними обумовлювалася різницею їхньої соціальної та ідеологічної основи. Принципові розбіжності полягали, насампе¬ред, у баченні характеру відносин Австрії з європейськими та євроатлантич¬ними інтеграційними структурами та місця статусу постійного нейтралітету в європейській політиці країни.
Ключовим елементом європейської політики Австрії Соціалістична (Со¬ціал-демократична) партія Австрії тривалий час вважала статус постійного нейтралітету. Однак під впливом змін у зовнішньому оточенні Австрії та низки внутрішньопартійних трансформацій СПА поступово лібералізувала свою позицію з цього питання, що стало важливою передумовою вступу Австрії до ЄС та її активної участі у поглибленні та розширенні європейської інтегра¬ції. На сьогодні СПА посідає помірковані проєвропейські пози¬ції.
Австрійська народна партія є найпослідовнішим прихильником євро¬пейської інтеграції Австрії, що розглядається нею як ключовий чинник роз¬витку австрійської економіки та збереження Австрії у західному політико-культурному ареалі. Протягом «холодної війни» АНП стримано ставилася до постійно нейтралітету та виступала за його максимально ву¬зьке тлумачення у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній сферах. Із входженням Австрії до ЄС АНП активно підтримала процеси поглиблення європейської інтеграції, зокрема у воєнно-політичній сфері
Найпринциповішими позиціями Вільної партії Австрії є негативне ставлення до постійного нейтралітету та під¬тримка вступу Австрії до НАТО. Позиція партії щодо інтеграції Австрії в ЄС зазнавала кардинальних змін, обумовлених насамперед внутрішньопартій¬ними чинниками. На сьогодні ВПА підтримує процеси поглиб-лення та те¬риторіального розширення європейської інтеграції, однак наполягає на пріо¬ритетності національних інтересів перед загальнокомунітарними.
Значний вплив на формування курсу Австрії на європейській арені справляють представники австрійської економіки, що має суттєвий експортний та інвестиційний потенціал і практично повністю орієнтована на ринки країн ЄС. Важливим засобом такого впливу є інституціоналізована система «соціального партнерства» – механізм взаємодії держави, роботода¬вців та робітників, що дозволяє доволі ефективно доводити інтереси ділових кіл до відома осіб і установ, що приймають рішення, зокрема у сфері європейської політики.
Протягом практично всього післявоєнного періоду ключовим елементом європейської політики Австрії був статус постійного нейтралітету, що підтримувався більшістю австрійського населення та низкою політичних сил. Кардинальні зміни у зовнішньому оточенні Австрії, зокрема розпад біполярної системи та підвищення конфліктогенного потенціалу в прикордонних регіонах Австрії, викликали дискусію щодо змісту цього статусу в нових умовах та необхідності його збереження як основи європейської політики країни. Ця дискусія тривала паралельно з дискусією навколо членства у ЄС. Особливого значення вона набула із посиленням військово-політичного виміру ЄС і досі не завершена. Враховуючи характер нормативного закріплення постійного нейтралітету, рішення про відмову від нього може бути прийняте лише в разі консенсусу провідних полі-тичних сил.
2. Ключове місце Європейських Спільнот у європейській політиці Австрії до 1995 р. обумовлене насамперед тісними економічними зв’язками Австрії з країнами-членами ЄС, а також прагненням австрійської політичної еліти подолати відокремленість Австрії від загальноєвропейських процесів, що стала наслідком міжблокового протистояння та набуття статусу постійного нейтралітету. Головними чинниками політики Австрії щодо ЄСп у цей період слід вважати особливості міжнародних відносин у Європі, динаміку інтеграційних процесів у межах ЄСп, ставлення до євроінтеграційних кроків Австрії з боку провідних країн ЄСп, партійний склад федерального уряду, трансформації зовнішньополітичних позицій австрійських партій та тлумачення статусу постійного нейтралітету австрійськими юристами-міжнародниками.
Переведення дискусії щодо членства Австрії у ЄСп у практичну площину на початку 1980-х рр. та поступова відмова від подальшої реалізації політики глобально орієнтованого активного нейтралітету були пов’язані з початком формування Спільного ринку ЄСп, що суттєво загрожувало конкурентоспроможності австрійської економіки, утворенням Європейської економічної зони між ЄС та ЄАВТ, що передбачало інкорпорування Австрією близько 2/3 aquis communautaire за відсутності у неї можливостей впливу на їхній зміст, кризою успішної австрійської економічної моделі, завершенням одноосібного правління СПА та її поступовим переходом на проєвропейські позиції тощо. Ключову роль у цьому процесі відіграли представники австрійської економіки, які через систему «соціального партнерства» ініціювали відповідне обговорення та здійснювали тиск на найбільші політичні партії.
Подання Австрією заявки на вступ до ЄСп 1989 р. стало наслідком усвідомлення правлячою коаліцією неможливості реалізації економічних та політичних інтересів Австрії без повноцінного членства в Європейських Спільнотах з огляду на зростаючу залежність від процесів, що відбувалися в межах ЄСп. Основними передумовами рішення про подання заявки стали внутрішньокоаліційний компроміс щодо висунення у заявці «застереження про нейтралітет» та відсутність заперечень проти інтеграції Австрії до ЄСп з боку СРСР. Водночас лібералізацію позиції СРСР автор вважає лише одним з чинників, що сприяв наближенню Австрії до ЄСп, оскільки принципове рішення про входження до ЄСп було прийняте насамперед під впливом економічних чинників і до завершення «холодної війни».
Зазначені висновки мають бути враховані під час розробки євроінтеграційної стратегії України, яка, на думку автора, повинна ґрунтуватися передусім на об’єктивному аналізі переваг і недоліків членства в ЄС для економіки України, а вже потім для політичного статусу, безпеки нашої держави, її просторової та культурно-цивілізаційної самоідентифікації тощо.
3. Завдяки надзвичайно високому рівню соціально-економічного розвитку та інкорпоруванню більшої частини aquis communautaire Австрія стала найбільш підготовленим кандидатом на вступ за всю історію розширення ЄС, що суттєво полегшило переговорний процес. Це, а також значний фінансово-економічний та інвестиційний потенціали Австрії, її стратегічне територіальне розташування, можливість набуття ЄС додаткових можливостей у відносинах з регіоном ЦСЄ тощо надавали Європейському Союзу значних переваг від вступу Австрії. Проте це не дозволило Австрії як країні з незначними зовнішньополітичними ресурсами обстояти більшість висунутих у поданій заявці застережень, зокрема щодо вантажного транзиту та торгівлі нерухомістю у альпійських регіонах, сільського господарства. Наслідком цього стало швидке завершення переговорів і одностороннє прилаштування політики у відповідних сферах до норм і стандартів ЄС.
Особливості австрійської системи державного управління, свідома політика правлячих кіл із замовчування недоліків членства у ЄС, неспроможність ВПА об'єднати навколо себе противників даного кроку та інші чинники обумовили відсутність у Австрії консолідованої опозиції вступу до ЄС.
4. Активізація зусиль з розбудови спільної зовнішньої, безпекової і оборонної політики ЄС та трансформація характеру зовнішніх загроз Австрії як складовій ЄС викликали серйозну внутрішню дискусію щодо подальшої долі нейтралітету та участі країни у воєнно-політичних структурах, що відбувалася насамперед в межах обговорення Доповіді про варіанти політики оборони та безпеки Австрії (1996 р.) та Доктрини оборони та безпеки Австрії (2002 р.). Під час цієї дискусії провідним партіям не вдалося досягти цілковитої єдності щодо концепції подальшої політики оборони і безпеки країни та місця у ній постійного нейтралітету. Існуюча на сьогодні доктрина є відображенням насамперед позиції АНП та ВПА. У той же час кроки, здійснені коаліціями СПА-АНП та АНП-ВПА (підписання та ратифікація Амстердамського договору та договору про Конституцію ЄС, а також деякі консти-туційні зміни), свідчать про те, що на сучасному етапі австрійська політична еліта головним принципом політики оборони і безпеки розглядає солідарність у межах ЄС. Це позбавляє Австрію можливості виконувати вимоги, що накладає статус постійного нейтралітету. Отже нині Австрія може розглядатися виключно як позаблокова країна. Збереження постійного нейтралітету де-юре обумовлене насамперед його підтримкою населенням, відсутністю консенсусу щодо його усунення між провідними політичними партіями й відповідних вимог з боку ЄС, можливістю посилатися на цей статус для уникнення участі Австрії у бойових діях тощо. Отже, скасування цього статусу та вступ Австрії до НАТО у середньостроковій перспективі слід вважати малоймовірними.
5. Політика Австрії щодо країн Центральної та Південно-Східної Європи у 1990-х роках орієнтувалася переважно на жорстко прагматичне обстоювання власних інтересів та розширення економічної присутності, що виявлялося як у двосторонніх відносинах, так і під час переговорів щодо вступу країн ЦСЄ до ЄС. Подеколи така політика створювала напруженість у взаємних відносинах та загрожувала загальмувати розширення ЄС.
Криза між Австрією та 14 країнами ЄС 2000 року, викликана входженням до федерального уряду Вільної партії Австрії, та загроза дипломатичної ізоляції країни в Європі змусили Австрію переглянути не лише підходи до відносин з країнами ЦСЄ, а й політику щодо Європейського Союзу. Всупереч прогнозам криза посилила прагнення Австрії довести свою відданість європейським цінностям та європейському інтеграційному проекту загалом, що виявилося підвищенні її активності в інституціях ЄС та сприятливішому ставленні до розширення і поглиблення інтеграції у межах ЄС.
Безпосереднім наслідком кризи 2000 р. став пошук Австрією надійних партнерів з-поміж країн-членів ЄС та країн-сусідів. Метою цієї політики слід вважати отримання додаткових засобів реалізації національних інтересів Австрії як невеликої держави та поліпшення її міжнародного іміджу. Найяскравіше зазначені зміни виявилися в ініційованому Австрією «регіональному партнерстві» з країнами Центральної та Південно-Східної Європи, головним завданням якого є колективне представлення та захист інтересів країн-учасниць на рівні ЄС, інтенсифікація взаємного співробітництва тощо. «Регіональне партнерство» активно використовується Австрією для наближення до ЄС країн Балканського півострова, вступ яких до ЄС є однією з важливих цілей європейської політики Австрії. Формат партнерства та можливість залучення до нього країн, що не є членами ЄС, надає Україні можливість використати цей механізм співробітництва для реалізації своїх інтересів як в межах регіону ЦСЄ, так і на рівні ЄС. Австрія загалом прихильно ставиться до наближення України до ЄС, однак її позиція щодо вступу України залежатиме насамперед від соціально-економічної ситуації в Австрії.
6. Характер участі австрійських представників у підготовці Конституції ЄС засвідчив, що Австрія на сьогодні є одним з найбільших прихильників поглиблення європейської інтеграції, водночас вона прагне зберегти свою ідентичність та рівень представництва у керівних органах ЄС. Для захисту своєї позиції Австрія використовує колективний тиск на ключових гравців у межах ЄС, узгоджуючи позиції як в межах «регіонального партнерства», так і з іншими невеликими країнами-членами. Такий засіб обстоювання інтересів Австрії як невеликої держави в межах ЄС слід на сьогодні вважати провідним.
Таким чином, вступ до ЄС справив суттєвий вплив на напрямки, методи і засоби здійснення європейської політики Австрійської республіки та усвідомлення нею свого місця у Європі. Кардинально змінилася парадигма австрійської зовнішньої та європейської політики у бік відходу Австрії від особливого шляху на міжнародній арені, що характеризувався відносним дотриманням вимог постійного нейтралітету, активною участю у роботі міжнародних організацій та недостатньою увагою до розвитку відносин з країнами та структурами ЄС, у напрямку солідарної участі у функціонуванні Європейського Союзу, його територіальному та функціональному розширенні. Водночас Австрія доволі активно прагне зберегти механізми своєї участі у формуванні комунітарної політики, розширити свій вплив у регіоні ЦСЄ тощо. Таким чином, із одностайною ратифікацією Федеральними зборами Австрії Договору про Конституцію ЄС практично завершився період «європеїзації» Австрії та її європейської політики, що розпочався із розгортанням дискусії навколо членства у ЄС на початку 1980-х років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Документи та матеріали
1. Гаагская конвенция года о правах нейтральных государств в морской войне от 18 октября 1907 г. // Международное право. Ведение боевых действий: Сб. Гаагских конвенций и иных соглашений. – 3-е изд. – М.: МККК, 2001. – С. 185-188.
2. Гаагская конвенция о правах и обязанностях нейтральных держав и лиц в случае сухопутной войны от 18 октября 1907 г. // Международное право. Ведение боевых действий: Сб. Гаагских конвенций и иных соглашений. – 3-е изд. – М.: МККК, 2001. – С. 162-165.
3. Устав Организации Объединенных Наций. – Офіційна веб-сторінка ООН – http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/basicdoc.htm. – [дата відвід. 26.06.2006].
4. Agreement on the European Economic Area // Official Journal of the European Communities. – 1994. – 03 January; № L 1. – P. 3-36.
5. Antrag des ÖVP-Klubs im Nationalrat, 1978; Antrag 120/A (E)-NR/78 II-4314 BglNR.14.GP, 1978. – Wien, 1978. – 3 S.
6. Arbeitsübereinkommen zwischen der Sozialistischen Partei Österreichs und der Österreichischen Volkspartei über die Bildung einer gemeinsamen Bundesregierung für die Dauer der XVIII. Gesetzgebungsperiode des Nationalrates vom 17. Dezember 1990 // Österreich Dokumentationen. – Wien: Bundespressedienst, 1990. – 19 S.
7. Aussenminister Schüssel über Österreichs Platz in der EU: „Wir gehören zur Spit-zengruppe“: [Interview mit W. Schüssel] // Süddeutsche Zeitung. – 1995. – 13. Juni. – S. 6.
8. Außenministerin Plassnik zu aktuellen Themen der österreichischen und europäischen Politik: [Pressaussendungen des Bundesministeriums für auswärtige Angelegenheiten, 31.03.2005] // http://www.bmaa.gv.at/view.php3?f_id=7852&LNG= de&version=. – [дата відвід. 30.06.2006].
9. Berger: Ferrero-Waldner unter Hauptblockierer der EU-Verfassung: [Заява керівника австрійської делегації у фракції Соціал-демократичної партії Європи від 8 жовтня 2003 р., Брюссель] // http://www.spe.at/Druckansicht.asp? Tabelle=News&ID=1268. – [дата відвід. 30.06.2006].
10. Bericht „Österreich in Europa“ des SPÖ-Vorsitzenden Dr. Franz Vranitzki an das Präsidium und den Bundesparteivorstand am 3. April 1989. – Wien: Manuskript, 1989. – 23 S.
11. Bericht über alle weiterführenden Optionen Österreichs im Bereich der Sicherheitspolitik (Optionenbericht). – Wien: Bundesministerium für Auswärtige Angelegenheiten, 1998. – 126 S.
12. Bericht von Martti Ahtisaari, Jochen Frohwein, Marcelino Oreja, angenommen am 8. September 2000 in Paris / Пер. з англ. // http://www.austria.gv.at/2004/4/7/Weisen.pdf. – 43 S. – [дата відвід. 30.06.2006].
13. Beschluß der Bundesregierung vom 1. Dezember 1987 // Österreichische Außenpolitische Dokumentation. – 1990. – Nr. 1. – S. 11.
14. Beschluß der Bundesregierung vom 3. Februar 1987; GZ 552.01/5 – III.2/87 // Österreichische Außenpolitische Dokumentation. – 1990. – Nr. 1. – S. 9.
15. Beschluß des Bundesparteivorstandes der Österreichischen Volkspartei zur Zukunft der österreichischen Sicherheitspolitk vom 14.7.1997. – Wien, 1997. – 5 S.
16. Bundesgesetz über die Einrichtung eines Nationalen Sicherheitsrates und Änderung des Wehrgesetzes 1990 vom 11. November 2001 // Bundesgesetzblatt. – 2001. – Nr. 122. – 12 S.
17. Bundesgesetz über die Zahl, den Wirkungsbereich und die Einrichtung der Bundesministerien (Bundesministeriengesetz) vom 11. Juli 1973 (станом на 1 січня 2006 р.) // Bundesgesetzblatt. – 1973. – Nr. 389. – 19 S.
18. Bundesminister für Auswartige Angelegenheiten Dr. Alois Mock begrüßt die bevorstehende Unterzeichnung des Vertrages über die Europäische Union: [Заява міністра закордонних справ Австрії А. Мока від 06 лютого 1992 р.]. – Навед. за: Kunnert G. Spurensicherung auf dem österreichischen Weg nach Brüssel. – Wien: Verlag Österreich, 1992. – S. 316-317.
19. Bundes-Verfassungsgesetz der Republik Österreich vom 01. Oktober 1920 (станом на 1 січня 2006 р.) // Bundesgesetzblatt. – 1930. – Nr.1. – 25 S.
20. Bundesverfassungsgesetz über den Beitritt Österreichs zur Europäischen Union // Bundesgesetzblatt. – 1994. – Nr. 744. – 45 S.
21. Bundesverfassungsgesetz über die Entsendung österreichischer Einheiten zur Hilfeleistung in das Ausland auf Ersuchen internationaler Organisationen // Bundesgesetzblatt. – 1965. – Nr. 173. – 11 S.
22. Bundesverfassungsgesetz über die Neutralität Österreichs vom 26. Oktober 1955 // Bundesgesetzblatt. – 1955. – Nr. 211. – 1 S.
23. Bundesverfassungsgesetz über Kooperation und Solidarität bei der Entsendung von Einheiten und Einzelpersonen in das Ausland // Bundesgesetzblatt. – 1997. – Nr. 38. – 14 S.
24. Chronik zur Österreichischen Außenpolitik 2003: [Akademisches Forum für Außenpolitik] // http://afa.at/oega/chronik2006.htm. – [дата відвід. 26.06.06].
25. Consolidated Version of the Treaty Establishing the European Community // Official Journal of the European Union. – 2002. – 24 December; № C 325 – P. 33-184.
26. Das Grundsatzprogramm der Österreichischen Volkspartei vom 22. April 1995 // http://www.oevp.at/download/000298.pdf. – 30 S. – [дата відвід. 26.06.2006].
27. Das österreichsiche Beitrittsantrag an die EG vom 17. Juli 1989 // Archiv der Gegenwart: [17. Juli 1989. CD-ROM, ISBN 3-87748-607-X]. – Sankt Augustin: Siegler, 2003. – S. 33573.
28. Das Regierungsprogramm der ÖVP-FPÖ Koalition 2000-2003. – A. Deklaration (Präambel): Verantwortung für Österreich – Zukunft im Herzen Europas // http://www.bka.gv.at/2004/4/7/Deklar.pdf. – 3 S. – [дата відвід. 26.06.2006].
29. Die beiden Phasen der regionalen Partnerschaft // http://www.austria.cz/deutsch/Bot_d/Region3.htm. – [дата відвід. 28.06.2006].
30. Die neue EU-Verfassung. Mehr rechte für die Bürgerinnen und Bürger / M. Berger (Hrsg.) // http://www.spoe.at/bilder/d32/spe_broschure_RZ.pdf. – [дата відвід. 30.06.2006].
31. Die Österreichische Nationalbank im Europäischen System der Zentralbanken. – Wien: Österreichische National Bank, 2005. – 67 S.
32. Die österreichische Neutralität: Resolution der Partei „Die Grüne Alternative“ vom 22.01.2000 // Protokoll des Parteitages der Partei „Die Grüne Alternative“, 22. Januar 2000. – Wien, 2000. – S. 18-19.
33. Die Positionen von Parteien und Regierung zu Temelin. Temelin-Sonderausschuss nimmt Arbeit mit Generaldebatte auf // Parlamentskorrespondenz des Nationalrates. – 2002. – 12. April; Nr. 263. – 2 S.
34. Dr. Rupel participates at the 4th Regional Partnership Conference, 04.07.2003 // http://www.gov.si/mzz/eng/news_room/news/03070401.html. – [дата відвід.15.05.2005].
35. Entschließung des Europäischen Parlaments zu dem Ergebnis der Parlamentswahlen in Österreich und dem Vorschlag zur Bildung einer Koalitionsregierung zwischen der Österreichischen Volkspartei (ÖVP) und der Freiheitlichen Partei Österreichs (FPÖ) vom 03. Februar 2000. B5-0101/2000 // http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P5-TA-2000-0045+0+DOC+XML+V0//DE&language=DE. – [дата відвід. 28.06.2006].
36. Entwurf des „Optionenberichtes“: Analyseteil. – Навед. за: Sandrisser W. Zum sicherheitspolitischen Lagebild Österreichs. Von einem Bedrohungs-Reaktionpolitik zu wirklicher Sicherheitspolitik? // Österreich und die NATO. Die sicherheitspolitische Situation Österreichs nach der NATO-Erweiterung / E. Reiter (Hrsg.). – Graz: Styria, 1998. – S. 615-637.
37. Erklärung der Bundesregierung im Nationalrat am 28. Jänner 1987 // Protokol der Sit-zung des Nationalrats, 28. Jänner 1987; StProtNR. 17. GP. 2. Sitzung. – Wien, 1987. – S. 25-38.
38. Erklärung der Bundesregierung vor dem Nationalrat von Bundeskanzler Dr. Franz Vranizki vom 18. Dezember 1990 // Protokol der Sitzung des Nationalrats, 18. Dezember 1990; StProtNR. 18. GP. Sitzung. – Wien, 1990. – S.329.
39. Erklärung von Bundesminister für Auswärtige Angelegenheiten Dr. Alois Mock anläßlich der Überreichung der österreichischen Beitrittsansuchen am 17. Juli 1989. – Навед. за: Gehler M. 17. Juli 1989. Der EG-Beitrittsantrag. Österreich und die europäische Integration // Österreich im 20. Jahrhundert: in 2 Bänden / R. Steiniger, M. Gehler (Hrsg.). – Wien: Böhlau-Stiudien-Bücher, 1996. – Band 2. – S. 583-587.
40. Erklärung von Bundesminister für auswärtige Angelegenheiten Dr. Alois Mock bei der Eröffnung der Beitrittsverhandlungen von Österreich mit der Europäischen Gemeinschaft am 1. Februar, 1993 // Von den Freihandelsablommen zum EU-Beitritt 1972-1995. Dokumente // http://zis.uibk.ac.at/quellen/oe-eu/kap3/dokumente.html. – [дата відвід. 26.06.2006].
41. Europäische Resolution: Antrag des ÖVP-Klubs im Nationalrat vom 16. Dezember 1985; Antrag 175/A (E)-NR/85 II-3597 Blg.NR.16.GP, 1985. – Wien, 1985. – 3 S.
42. Europaresolution der ÖVP-Bundesparteileitung vom 24. November 1988; III-113 BglNR. 17. GP. – Wien: Manuskript, 1988. – 9 S.
43. Europe and the challenge of enlargement, 24 June 1992 // Bulletin of the European Communities. Supplement. – 1992. – N. 3 – 21 P.
44. Ferrero-Waldner erläutert Konzept der „Strategischen Partnerschaft“: [Pressaussendungen des Bundesministeriums für auswärtige Angelegenheiten, 22. Januar 2001] // http://www.bmaa.gv.at/view.php3?f_id=711&LNG=de&version=. – [дата відвід. 26.06.2006].
45. Ferrero-Waldner ist heute zu einem eintägigen Besuch in Kroatien: [Pressaussendungen des Bundesministerium für auswärtige Angelegenheiten, 30. April 2003] // http://www.bmaa.gv.at/view.php3?f_id=707&LNG=de&version=. – [дата відвід. 28.06.2006].
46. Ferrero-Waldner plädiert für „Regionale Partnerschaft“: [Pressaussendungen des Bundesministeriums für auswärtige Angelegenheiten, 6. Juni 2001] // http://www.bmaa.gv.at/view.php3?f_id=1192&LNG=de&version=. – [дата відвід. 28.06.2006].
47. Fortschritte der Bewerberländer auf dem Weg zum Beitritt: Entschließung des Europäischen Parlaments zu den Fortschritten jedes Bewerberlandes auf den Weg zum Beitritt vom 20. November 2002. KOM(2002) 700 – C5-0474/2002 – 2002/2160(INI) // http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P5-TA-2002-0536+0+DOC+XML+V0//DE&language=DE. – [дата відвід. 29.06.2006].
48. FPÖ: Österreich politisch erneuern:f Programm der Freiheitlichen Partei Österreichs. – Salzburg: FPÖ Selbstverlag, 1985. – 28 S.
49. Für ein anderes grünes Österreich, für ein anderes grünes Europa. Sieben Thesen als grün-alternativer Beitrag zur EG-Debatte: Manifest der „Grünen Alternative“ // Herausforderung EG-Binnenmarkt: Kopfüber in die EG? / H. Glatz, H. Moser (Hrsg.). – Wien: Fachverlag an der Universität Wien, 1989. – S. 447.
50. Gemeinsame mitteleuropäische Identität verbindet Österreich und Polen im Rahmen der Regionalen Partnerschaft: [Pressaussendungen des Bundesministeriums für auswärtige Angelegenheiten, 23. Mai 2002] // http://www.bmaa.gv.at/ view.php3?f_id=958&LNG=de&version=. – [дата відвід. 28.06.2006].
51. Jahrbuch der Österreichischen Außenpolitik: Außenpolitischer Bericht des Bundesministeriums für auswärtige Angelegenheiten, 2001. – Wien: Manz, 2002. – 386 S.
52. Jahrbuch der Österreichischen Außenpolitik: Außenpolitischer Bericht des Bundesministeriums für auswärtige Angelegenheiten, 2002. – Wien: Manz, 2003. – 388 S.
53. Jahrbuch der Österreichischen Außenpolitik: Außenpolitischer Bericht des Bundesministeriums für auswärtige Angelegenheiten, 2003. – Wien: Manz, 2004. – 407 S.
54. Koalitionsabkommen der Regierung SPÖ – ÖVP, 16 Jänner 1987 // Volksblatt. – 1987. – Nr. 102. – S. 2-3.
55. Koalitionsabkommen zwischen Sozialdemokratischen Partei Österreichs und Österreichischen Volkspartei vom 11 März 1996. – Wien, 1996. – 25 S.
56. Kommuniqué der NATO-Ministerratstagung vom 16. Dezember 1997 // Bulletin des Presse- und Informationamtes der Bundesregeirung. – 1998. – Nr. 4. – S. 26-27.
57. Landesverteidigungsplan. Österreichs Vorgehen zur Währung seiner territorialen Integrität und Neutralität. – Wien: Verlag Österreich, 1985. – 228 S.
58. Leitner G. Der Weg nach Brüssel. Zur Geschichte des österreichischen EG-Beitrittsantrages vom 17. Juli 1989 // Österreich und die europäische Integration 1945-1993 / M. Gehler, R. Steininger (Hrsg.). – Wien: Böhlau, 1994. – S. 157-159.
59. Liberales Forum. Das Program. – Wien: LF Selbstverlag, 1994. – 138 S.
60. Linzer Programm: Das Parteiprogramm der Freiheitlichen Partei Österreichs vom 30. Oktober 1997 // http://www.fpoe.at/fileadmin/Contentpool/Portal/PDFs/ Parteiprogramme/Parteiprogramm_dt.pdf. – 43 S. – [дата відвід. 26.06.2006].
61. Maria Plainer Erklärung des ÖVP-Bundesparteivorstandes vom 8. Januar 1988. – Wien: Manuskript, 1988. – 17 S.
62. Melker Vertrag // http://www.wvnet.at/melkerv.htm. – [дата відвід. 26.04.2005].
63. Memorandum über die Ergebnisse der Besprechung zwischen der Regierungsdelegation der Republik Österreich und der Regierungsdelegation der Sowjetunion vom 15. April 1955 // Österreich im 20. Jahrhundert: in 2 Bänden / R. Steiniger, M. Gehler (Hrsg.). – Wien: Böhlau-Stiudien-Bücher, 1997. – Band 2: Vom Weltkrieg bis zur Gegenwart. – S. 242-254.
64. Mock A. Declaration on the Occasion of the 2nd Anniversary of Austria’s EC Membership Application. Austrian Embassy in the UK, 17 July, 1991. – Навед. за: Phinnemore D. Austria in the European Union – Saying Farewell to Neutrality” // Contemporary Political Studies: in 3 Vol. / P. Dunleavy, J. Stanyer (eds.). – Belfast: Blackwell Publishers, 1995-1996. – Vol. 1. – P. 365.
65. Offizielle Schweizer Konzeption der Neutralität vom 26.11.1954 // Verosta S. Die dauernde Neutralität. Ein Grundriß in 2 Bänden. – Wien: Manz, 1967. – Band 1. – S. 91-92.
66. „Ohne NATO-Entschied kein Optionenbericht“: [Interview des Bundes-verteidigungsminister Werner Fasslabend] // Der Standard. – 1998. – 11. März. – S. 1.
67. Organisation des Bundesministeriums für auswärtige Angelegenheiten // http://www.bmaa.gv.at/view.php3?r_id=14&LNG=de&version=. – [дата відвід. 26.06.2006].
68. Österreich bereit für morgen: Wahlprogramm der SPÖ 1990. – Wien: SPÖ Selbstverlag, 1990. – 12 S.
69. Österreich neu regieren. Das Regierungprogramm der Koalition ÖVP-FPÖ, 2000 // http://www.austria.gv.at/2004/4/7/Regprogr.pdf. – 108 S. – [дата відвід. 29.06.2006].
70. Österreichs Aussenhandel 1980-2004 (Aktualisierung Juni 2005) // http://wko.at/statistik/Extranet/AHstat/AHPartner.pdf. – 66 S. – [дата відвід. 26.06.2006].
71. Österreichs Direktinvestitionen im Ausland (Aktualisierung Mai 2005) // http://wko.at/statistik/jahrbuch/ah-aktiveDI.pdf. – 1 S. – [дата відвід. 26.06.2006].
72. Österreichs Vorsitz im Rat der Europäischen Union // Die Union. – 1998. – Nr. 2. – 42 S.
73. Pakt für Arbeit und Europa. Beschlossen vom Bundesparteivorstand der SPÖ am 16.3.2001. – Wien: SPÖ-Selbstverlag, 2001. – 20 S.
74. Parteiprogramm der Sozialistischen Partei Österreichs, 1958. – Wien: SPÖ Selbstverlag, 1958. – 24 S.
75. Parteiprogramm der Sozialistischen Partei Österreichs, 1978. – Wien: Vorwärts, 1978. – 36 S.
76. Parteivereinbarung zwischen SPÖ und ÖVP zur weiteren Vorgangsweise in der Integrationspolitik vom 26. Juni 1989 – Abschnitt III: Immerwährende Neutralität. – Навед. за: Rauchenberger J. Entscheidung für Europa. Österreichs parlamentarischer Weg in die EU. – Wien: PR-Verlag, 1995. – S. 145-146.
77. Petersberg-Erklärung des Ministerrates der Westeuropäischen Union über seine Tagung am 19. Juni 1992 in Bonn // Europa-Archiv. – 1992. – Nr. 14 – S. D479-D485.
78. Press Statement of the Austrian Foreign Minister Mrs. Benita Ferrero-Waldner on February 14, 2000 // http://www.austria.it/fwraa02.htm. – [дата відвід. 22.02.2004].
79. Protokol der 27. Sitzung des Nationalrats der XIX. Gesetzgebungsperiode. 27 BlgStenProtNR. XIX. GP. – Wien, 1993. – S.7.
80. Protokol der Situzng des Nationalrats vom 16. Dezember 1985; StProtNR. 16. GP. 123, 1985. – Wien, 1985. – S. 10963.
81. Rede der österreichischen Außenministerin, Benita Ferrero-Waldner, zur österreichischen Europapolitik vor der Deutschen Gemeinschaft für Außenpolitik, Berlin, 4. Juli 2001 // http://www.dgap.org/IP/ip0109/ferrefo040701_p.html. – [дата відвід. 24.04.2005].
82. Regierungserklärung von Bundeskanzler Dr. Franz Vranitzki vom 18. Juni 1986 // Protokol der Situzng des Nationalrats, 18. Juni 1986; StProtNR. 16. GP. 145. Sitzung. Wien, 1986. – S. 12687-12703.
83. Regierungserklärung von Dr. Wolfgang Schüssel vom 06. März 2003. // Wien: Bundeskanzleramt, 2003. – 30 S.
84. Regierungsprogramm der Österreichischen Bundesregierung für die XXII. Gesetzgebungsperiode vom 28. Februar 2003 // http://www.austria.gv.at/ 2004/4/7/Regierprogr28.2.03.pdf. – 40 S. – [дата відвід. 30.06.2006].
85. Resolution zur absoluten Neutralität Österreichs // Protokoll des Parteitages der Sozialistischen Partei Österreichs, 1946. – Wien, 1946. – S. 233.
86. Resümee der sicherheitspolitischen Arbeitsgruppe der SPÖ vom 18. März 1998 // http://www.spoe.at/news/sicherheit. – [дата відвід. 22.03.2005].
87. Schreiben von Bundesminister für auswärtige Angelegenheiten Dr. Alois Mock an Präsident des Rates der Europäischen Gemeinschaften Roland Dumas vom 17. Juli 1989. – Навед. за: Gehler M. 17. Juli 1989. Der EG-Beitrittsantrag. Österreich und die europäische Integration // Österreich im 20. Jahrhundert: in 2 Bänden / R. Steiniger, M. Gehler (Hrsg.). – Wien: Böhlau-Stiudien-Bücher, 1996. – Band 2. – S. 581.
88. Schüssel zur EU-Verfassung: Großes Stück Arbeit für die Zukunft Europas geleistet: [Aktuelle Meldungen des Bundeskanzleramtes, 22. Juni 2004] // http://www.austria.gv.at/site/cob__5639/3390/default.aspx. – [дата відвід. 30.06.2006].
89. Schüssel: Österreich wird EU-Beitritt Tschechiens nicht an Temelin knüpfen: [повідомлення «Radio Prague» від 27.06.2001] // http://www.radio.cz/de/artikel/9481. – [дата відвід. 30.06.2006].
90. Sicherheits- und Verteidigungsdoktrin. – Wien: Bundeskanzleramt, 2001. – 15 S.
91. Sozialdemokratie 2000. Vorschläge zur Diskussion über die Zukunft Österreichs, 20. Oktober 1989. – Wien: SPÖ Selbstverlag, 1989. – 32 S.
92. SPÖ-Positionen zur Außen- und Sicherheitspolitik. – Wien: SPÖ Selbstverlag, 1996. – 13 S.
93. Statistisches Handbuch für die Republik Österreich, 1982. – Wien: Österreichisches Statistisches Zentralamt, 1982. – 681 S.
94. Temelin: Regierung und Opposition Meilenweit auseinander // Parlamentskorrespondenz des Nationalrates. – 2001. – 7. Dezember; Nr. 869. – 2 S.
95. The challenge of enlargement. Commission opinion on Austria’s application for membership // Bulletin of the European Communities. Supplement. – 1992. – N. 4. – 49 P.
96. The Single European Act // Official Journal of the European Communities. – 1987. – 29 June; L 169. – 24 P.
97. The Treaty of Amsterdam amending the Treaty on European Union, the Treaties Establishing the European Communities and Certain Related Acts // Official Journal of the European communities. – 1997. – 10 November; № C 340. – P. 308-410.
98. The Treaty of Nice Amending the Treaty on European Union, the Treaties Establishing the European Communities and Certain Related Acts // Official Journal of the European Communities. – 2001. – 10 March; № C 80 – P. 1-87.
99. Treaty between the Kingdom of Belgium, the Kingdom of Denmark, the Federal Republic of Germany, the Hellenic Republic, the Kingdom of Spain, the French Republic, Ireland, the Italian Republic, the Grand Duchy of Luxembourg, the Kingdom of the Netherlands, the Portuguese Republic, the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland (Member States of the European Union) and the Kingdom of Norway, the Republic of Austria, the Republic of Finland the Kingdom of Sweden, concerning the accession of the Kingdom of Norway, the Republic of Austria, the Republic of Finland and the Kingdom of Sweden to the European Union. 94/C 241/01 // Official Journal of the European Communities. – 1994. – № C 241; 29 August. – 406 P.
100. Treaty on European Union // Official Journal of the European Communities – 1992. – № C 191; 29. July. – 480 P.
101. Vertrag über eine Verfassung für Europa. – Luxembourg: Amt für amtliche Veröffentlichungen der Europäischen Gemeinschaften, 2005. – 482 S.
102. Wintoniak A. Information zum Thema „Beneš-Dekrete und AVNOJ-Bestimmungen“ // Dokumente des Klubs der Österreichischen Volkspartei im Nationalrat. Nr.6/XXI.GP, 14. November 2000 // http://klub.oevp.at/download/920.pdf. – 6 S. – [дата відвід. 28.06.2006].
103. Wir sind die Europapartei // Österreich im Herzen – Europa im Blick: Deklaration der ÖVP-Bundespartei vom 7. Mai 2004. – Wien: ÖVP Selbstverlag, 2004. – S. 2.
104. Wirtschaftsbeziehungen Österreichs mit Mittel- und Osteuropa // http://www.bmwa.gv.at/BMWA/Themen/Aussenwirtschaft/EU_Erweiterung/euerweiterung001.htm. – [дата відвід. 23.04.2005].
105. Zentraleuropa auf dem Weg zur „Regionalen Partnerschaft“ // http://www.austria.cz/deutsch/Bot_d/Region1.htm. – [дата відвід. 26.06.2006].

Монографії та наукові статті
106. Воробьева Л. М. Проблема австрийского нейтралитета на современном эта-пе // Проблемы внешней и оборонной политики России. – 2002. – №9. – С. 66-113.
107. Горбачев М. С. Жизнь и реформы : в 2-х кн. – М.: Новости, 1995. – Кн. 2. – 652 с.
108. Григорьев Е. Честолюбивая идея австрийской дипломатии // Независимая газета. – 2001. – 23 марта. – С. 4.
109. Європейський нейтралітет і невизначеність України / За ред. А. Шевцова. – Дніпропетровськ: НІСД (Дніпропетровський філіал), 2002. – 166 с.
110. Кирухин С. Австрийский узел: развязывать не то, что завязывать // Русский Журнал. – 2000. – 22 февр. // http://www.russ.ru/politics/articles/20000222_kir-pr.html. – [дата відвід. 26.06.2006].
111. Копійка В. В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна. – К.: Юрид. думка, 2003. – 448 с.
112. Копійка В. В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. – К.: КНУ, 2002. – 253 с.
113. Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: навч. посібн. – К.: Ін Юре, 2001. – 448 с.
114. Кривонос Р. А. Німеччина у структурі європейської співпраці. – К.: Вид-во Київ. ун-та, 2004. – 166 с.
115. Лучиков И., Степанян Ф. 45 лет австрийскому нейтралитету. Хорошенького понемножку? // Дипкурьер. – 2000. – 12 окт. – C. 4-6.
116. Майер М. Тень Хайдера над Европой. Уроки бойкота Австрии Европей-ским Союзом // Международная политика. – 2000. – №4. – С. 42-50.
117. Малек М. Австрийская политика безопасности: нейтралитет или НАТО? // МЭиМО. – 2000. – № 2. – С. 27-35.
118. Миллер А. И. Тема Центральной Европы: история, современные дискурсы и место в них России // Новое литературное обозрение. – 2001. – № 52 // http://magazines.russ.ru/nlo/2001/52/mill.html. – [дата відвід. 26.06.2006].
119. Павленко А. М. Нейтралітет – переваги та недоліки для безпеки держави та її розвитку (на прикладі Австрії) // Стратег. панорама. – 2001. – № 1-2. – С. 59-72.
120. Сахаренко О. В. Система прийняття зовнішньополітичних рішень у Австрійській республіці // Актуальн. пробл. міжнар. відносин. – 2004. – Вип. 47; Ч.І. – С. 64-71.
121. Сахаренко О.В. Ініціатива «регіонального партнерства» Австрійської республіки // Актуальн. пробл. міжнар. відносин. – 2003. – Вип. 40; Ч.ІІ. – С. 64-68.
122. Сахаренко О.В. Формування нової концепції оборони та безпеки Австрійської республіки: політичний аспект // Актуальн. пробл. міжнар. відносин. – 2003. – Вип. 42; Ч.І. – С. 22-27.
123. Улыбин Н. И. Австрия. Экономико-географический очерк // http://www.booksite.ru/fulltext/////1/001/008/079/087.htm. – [дата відвід. 17.04.2004].
124. Цвиич К. Похищение Центральной Европы // Вестник. – 1997. – № 23. – С. 31-37; № 24. – С. 27-34; № 25. – С. 18-23; № 26 – С. 32-38; № 27. – С. 26-32.
125. Adamovich L. Die Annäherung Österreichs an die Europäische Gemeinschaft – eine Herausforderung für die Österreichische Verfassung? // EG – Die Europäische Herausforderung / J. Kunz (Hrsg.). – Wien: Dr. Peter Müller, 1992. – S. 13-25.
126. Ash T. G. Does Central Europe Exist? // Ash T. G. The Uses of Adversity. Essays on the Fate of Central Europe. – N. Y.: Vintage Books, 1990. – Р. 180-212.
127. Auf dem Weg nach Europa: das Problem eines Beitritts zur Europäischen Gemeinschaft aus der Sicht der neutralen Staaten Schweiz und Österreich / R. Schauer, N. Thom (Hrsg.) // Dokumentation des Kolloquiums der Universitäten Freiburg, Schweiz und Linz, Österreich. – Linz: Trauner, 1989. – 125 S.
128. Austria between West and East / J. Becker, A. Novy, V. Redak // Discussionspapier der Abteilung für Stadts- und Regionalentwicklung an der Wirtschaftsuniversität Wien. – 1999. – Nr. 69. – 15 S.
129. Austria: Structural Domestic Change Through European Integration / O. Höll, J. Pollak, S. Puntscher-Riekmann // Fifteen into one? The European Union and its member states / W. Wessels, A. Maurer, J. Mittag (eds.). – Manchester: Manchester University Press, 2003. – P. 358-371.
130. Barz A. Der Mythos Neutralität: zu den Wechselwirkungen zwischen Anspruch und Wirklichkeit eines politischen Konzepts. – Pfaffenweiler: Centaurus, 1992. – 293 S.
131. Berchtold G. Kann und muß die dauernde Neutralität Österreichs neu definiert werden? – Innsbruck: Institut für Politikwissenschaft, 1994. – 63 S.
132. Berchtold K. Österreichische Parteiprogramme 1868-1966. – München: Oldenbourg, 1967. – 528 S.
133. Bindschedler R.L. Neutralitätspolitik und Sicherheitspolitik // Österreichische Zeitschrift für Außenpolitik. – 1976. – Heft 6. – S. 339-354.
134. Blasi W. Die Entwicklung der österreichischen Neutralität in den Jahren 1945 bis 1955 unter Berücksichtigung der Haltung der SPÖ und ÖVP // Interne Information zur Sicherheitspolitik. – 2001. – Nr. 12. – S. 2-10.
135. Böhner G. Die Wehrprogrammatik der SPÖ. – Wien: Wilhelm Braumüller, 1982. – 341 S.
136. Breuss F. Austria’s Approach Towards the European Union // Working Papers des Forschungsinstituts für Europafragen an der Wirtschaftsuniversität Wien. – 1996. – Nr.18. – P. 15-35.
137. Breuss F., Schebeck F. Die Vollendung des EG-Binnenmarktes. Gesamtwirtschaftliche Auswirkungen für Österreich – Markoökonimische Modellsimulationen. – Wien: WIFO-Studie, 1989. – 94 S.
138. Breuss F., Stankovsky J. Österreich und der EG-Binnenmarkt. – Wien: Signum, 1988. – 443 S.
139. Brieler A. The Austrian application to the European Community: Social Forces within the constraints of national institutions // The Stony Path to Europe. – Manchester: Manchester University Press, 1995. – P. 127-134.
140. Bruno Kreisky. Der Mensch im Mittelpunkt. Der Memoiren dritter Teil / Rathkolb O., Kunz J., Schmidt M. (Hrsg.). – Wien: Kremayr & Scheriau, 1996. – 381 S.
141. Buchsbaum T. M. Die “Beneš-Dekrete“ – ihre bilateralen und multilateralen Aspekte // Österreichische militärische Zeitschrift. – 2003. – Nr. 4 (41). – S. 443-452.
142. Burger R. Austromanie oder antifaschistischer Karneval // Merkur. – 2000. – Mai; Heft 613. – S. 379-393.
143. Busse Сh. Österreich contra Europäische Union. Eine rechtliche Beurteilung der Reaktionen der EU und ihrer Mitgliedstaaten auf die Regierungsbeteiligung der FPÖ in Österreich // Basler Schriften zur europäischen Integration. – 2000. – Nr. 49. – 44 S.
144. Daley S. Report Clears Way for Europe to Drop Austrian Sanctions // New York Times. – 2001. – 9 Sept. – P. 1.
145. Das österreichische Wahlverhalten / F. Plasser, P. A. Ulram, F. Sommer (Hrsg.). – Wien: Signum, 2000. – 477 S.
146. Das österreichsiche Beitrittsgesuch an die EG, 17. Juli 1989. Beratungen und Entscheidung in Österreich // Archiv der Gegenwart: [17. Juli 1989. CD-ROM, ISBN 3-87748-607-X]. – Sankt Augustin: Siegler, 2003. – S. 33573.
147. Der österreichische Weg 1970-1985. Fünfzehn Jahre, die Österreich verändert haben / E. Fröschl, H. Zoitl (Hrsg.). – Wien: Europa, 1986 – 458 S.
148. Die „Regionale Partnerschaft“: subregionale Zusammenarbeit in der Mitte Europas / L. J. Kiss, L. Königova, P. Luif // Österreichische Zeitschrift für Politik. – 2003. – Nr. 1 – S. 57-76.
149. Die Entwicklung der sicherheitspolitischen Situation Schweiz-Österreich. – Genf: Genfer Zentrum für Sicherheitspolitik, 2000. – 231 S.
150. Die EU-Volksabstimmungen in Österreich, Finnland, Schweden und Norwegen: Verlauf, Ergebnisse, Motive und Folgen / W. Kaiser, P. Visuri, C. Malmström et al. – Wien: Institut für Höhere Studien, 1995. – 22 S. – (Reihe Politikwissenschaft; Nr.23).
151. Die österreichische Informationskampagne zum EU-Beitritt / M. Weiss (Hrsg.). – Wien: Manz Crossmedia, 2000. – 67 S.
152. EG und Neutralität / J. Iraschko, A. Truger (Hrsg.). – Wien: Junius, 1989. – 214 S.
153. Einem C. Ein sozialdemokratisches Verständnis von Sicherheitspolitik. 12 Thesen // Von der sozialen zur militärischen Sicherheit? Die Rolle der Neutralität im 21. Jahrhundert // T. Roithner, L. Bauer (Hrsg.). – Wien: Österreichisches Studienzentrum für Frieden und Konfliktlösung, 2001. – S. 25-31.
154. Emmerich T. Das politische System in Österreich. – Wien: Bundespressedienst, 2000. – 35 S.
155. Enzerlberger E. F. Die Sicherheitspolitische Öffnung der Dauernd-Neutralen – der schweizer „Bericht Brunner“ und der österreichische „Optionenbericht“ // Informationen zur Sicherheitspolitik. – 1999. – Nr. 16: Die sicherheitspolitische Entwicklung in Österreich und in der Schweiz. – S. 66-90.
156. EU und Neutralität: wie sicher ist die Neutralität Österreichs? – Wien: Wirtschaftskammer Österreich, 1994. – 18 S.
157. Europäisierung der österreichischen Politik. Konsequenzen der EU-Mitgliedschaft / H. Neisser, S. Puntscher Riekmann (Hrsg.). – Wien: WUV, 2002. – 428 S.
158. Falkner G. The Europeanization of Austria: Misfit, Adaptation and Controversies // European Integration online papers. – 2001. – Vol. 5; № 13. // http://eiop.or.at/eiop/texte/2001-013a.htm. – [дата відвід. 26.06.2006].
159. Feldner J. Freispruch für Österreich. Die Chronologie einer kalten Demonstration von Macht. – Graz: Leopold Stocker, 2000. – 291 S.
160. Filzmaier P., Pelinka A. Österreichische Außenpolitik und Neutralität // Medienpaket Politische Bildung / Filzmaier P. (Hrsg.). – Wien: Manz, 2001. – S. 1-12.
161. Fischer H. Ist die Neutralität im 3. Jahrtausend noch sinnvoll? // Von der sozialen zur militärischen Sicherheit? Die Rolle der Neutralität im 21. Jahrhundert / T. Roithner, L. Bauer (Hrsg.). – Wien: Österreichisches Studienzentrum für Frieden und Konfliktlösung, 2001. – S. 16-17.
162. Fischer P. Neutralität und Beitritt zu den Europäischen Gemeinschaften: Vortrag vor dem Europainstitut der Universität des Saarlandes, Saarbrücken, 15. Januar 1991 // Vorträge, Reden und Berichte aus dem Europa-Institut Saarbrücken. – 1991. – S. 220-231.
163. Galanda-Bailer B. Haider wörtlich, Führer in die Dritte Republik. – Wien: Locker, 1999. – 191 S.
164. Galanda-Bailer B., Neugebauer W. Incorrigibly Right. Right-Wing Extremists, “Revisionists” and Anti-Semites in Austrian Politics Today. – Vienna; New-York: Anti-Defamation League, 1996. – 64 P.
165. Galanda-Bailer B., Neugebauer W. Right-Wing Extremism: History, Organizations, Ideology // Galanda-Bailer B., Neugebauer W. Incorrigibly Right. Right-Wing Extremists, “Revisionists” and Anti-Semites in Austrian Politics Today. – Vienna; New-York: Anti-Defamation League, 1996. – P. 5-21.
166. B. Galanda-Bailer, W. Neugebauer, B. Neugebauer. Haider und die „Freiheitlichen“ in Österreich. – Berlin: Elephanten Press, 1997. – 256 S.
167. Garscha W. R., Kuretsidis-Haider C. War Crime Trials in Austria // Contribution for the 21st Annual Conference of the German Studies Association, Washington, Sept. 25-28, 1997 // http://www.doew.at/thema/thema_alt/justiz/nachkriegforsch/warcrime.html. – [дата відвід. 26.06.2006].
168. Gehler M. Der lange Weg nach Europa. Österreich vom Ende der Monarchie bis zur EU: in 2 Bänden. – Wien: Studienverlag, 2002. – Band 1-2.
169. Gehler M. Finis Neutralität? Historische und politische Aspekte im europäischen Vergleich: Irland, Finnland, Schweden, Schweiz und Österreich. – Bonn: Zentrum für Europäische Integrationsforschung, 2001. – 110 S.
170. Gehler M. Österreichs Aussenpolitik der Zweiten Republik. Von der allierten Besatzung bis zum Europa des 21. Jahrhunderts: in 2 Bänden. – Innsbruck: Studienverlag, 2005. – Band 1-2.
171. Gehler M. Zwischen Neutralität und Europäischer Union: Österreich und die Einigungsbestrebungen in Westeuropa 1955-1993 // Geschichte in Wissenschaft und Unterricht. – 1994. – Heft 7. – S. 413-433.
172. Geistlinger M. Ableistung des ordentlichen Präzenzdienstes im österreichischen Bundesheer und immerwährende Neutralität Österreichs // ZOOM. – 1997. – Nr. 1-2. – S. 25-27.
173. Grabbe H. The Benes decrees: implication for EU enlargement: [Briefing Note of the Centre for European Reform] // http://www.cer.org.uk/pdf/briefing_enlargement.pdf.– 3 P. – [дата відвід. 29.06.2006].
174. Griller S. Die GASP und das Ende der immerwährenden Neutralität // Rechtsfragen in der Anwendung des Amsterdamer Vertrages / W. Hummer (Hrsg.). – Wien: Manz, 2001. – S. 261-280.
175. Griller S. Wird Österreich das dreizehnte EG-Mitglied? Neutralität und Grundprinzipien des österreichischen Bundesverfassungsrechts als Prüfsteine des Beitrittsantrags: Europäische Zeitschrift für Wirtschaftsrecht. – Wien, 1991. – S. 679-690.
176. Haider. Österreich und die rechte Versuchung / H.H. Scharsach (Hrsg.). – Rinbek: Rowohlt, 2002. – 284 S.
177. Hamburger F. Die Neutralitätsdebatte des Jahres 1992 // Österreichischer Jahrbuch für Politik. – 1992. – S. 224-242.
178. Handbuch des politischen Systems Österreichs: Zweite Republik / P. Gerlich (Hrsg). – Wien: Manz, 1997. – 955 S.
179. Hanisch E. Der lange Schatten des Staates: Österreichische Gesellschaftsgeschichte im 20. Jahrhundert. – Wien: Carl Ueberreuter, 1994. – 599 S.
180. Hautmann H. Anmerkungen zu den „Beneš-Dekreten” // Guernica. – 2001. – № 1 – S. 6-7.
181. Heinisch R. Austria: Confronting Controversy // The European Union and the Member States. Cooperation, Coordination and Compromise / E. E. Zeff, E. B. Pirro (eds.). – Boulder: Lynne Riemer Publisher, 2001. – P. 267-284.
182. Hoffmann-Ostenhof G. Sozialdemokraten in die NATO // Profil. – 2000. – 25. November. – S. 113.
183. Hummer W. Österreich und die Europäische Union – Beitritt, Rechtsübernahme, Mitwirkung // Österreich und Europa. Beiträge zur Geschichte und Problematik der europäischen Einigung um die Jahrtausendwende / R. Kriechbaumer., M. Scheich (Hrsg.). – Wien: Manz, 2000. – S. 66-144.
184. Hummer W. Österreich zwischen Neutralität und Integration. Völkerrechtliche, europarechtliche und verfassungsrechtliche Implikationen einer Mitwirkung Österreichs in Systemen sicherheitspolitischer und wirtschaftlicher Integration // Österreich: von der Monarchie zum EU-Partner / M. Pape (Hrsg.). – Baden-Baden: Nomos, 2000. – S. 221-273.
185. Hummer W. Solidarität versus Neutralität. Das immerwährend neutrale Österreich in der GASP vor und nach Nizza // Österreichische Militarische Zeitschrift. – 2001. – Nr.2 – S. 147-166.
18