СПІЛЬНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ В УМОВАХ ЙОГО РОЗШИРЕННЯ : ОБЩАЯ ПОЛИТИКА ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА В СФЕРЕ БЕЗОПАСНОСТИ И ОБОРОНЫ В УСЛОВИЯХ ЕГО РАСШИРЕНИЯ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Семенюк Олександр Леонідович

УДК: 327.51:341.174 (4) ЄС

СПІЛЬНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ В УМОВАХ ЙОГО РОЗШИРЕННЯ

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
доктор політичних наук,
професор
Перепелиця Григорій Миколайович

Київ - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП………..……………………………………………………………………...4 РОЗДІЛ 1. Концептуальні підходи формування та джерельно-документальна база дослідження……………………………………………………………………10
1.1. Стан наукової розробки проблематики СЄПБО……………………....10
1.2. Методологічні підходи та теоретичні засади дослідження СЄПБО…28
1.3. Концептуальні моделі європейської безпеки та оборони…………….42
Висновки до розділу 1………………………………………………………..59
РОЗДІЛ 2. Сутність та особливості сучасної політики ЄС у сфері безпеки та оборони в умовах його розширення……………………………..………………...60
2.1. Фактори формування сутності та еволюції СЄПБО в 90-х роках ХХ і на початку ХХІ століття…………………………………………………….60
2.2. Особливості імплементації СЄПБО країнами-членами Європейського Союзу в умовах його розширення…………………………...……………...86
2.3. Вплив розширення Європейського Союзу на формування СЄПБО……………………..………………………………………………...109
Висновки до розділу 2………………………………………………………132
РОЗДІЛ 3. Стан та перспективи співробітництва України з ЄС у сфері
безпеки та оборони….……………………………………………………...……...134
3.1. Роль та місце третіх країн в рамках СЄПБО в період
розширення ЄС..……..……………………………………………………...134
3.2. Роль України в побудові нової системи європейської безпеки в контексті співробітництва у сфері безпеки з ЄС……………………….…161
Висновки до розділу 3………………………………………………………182
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….…183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………....194
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………219

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Завершення «холодної війни» та розпад СРСР ознаменували появу якісно нової системи міжнародних відносин. Одним із безпосередніх результатів цього переходу міжнародних акторів на принципово інший рівень стосунків стала докорінна зміна характеру їх безпекових взаємодій. Так, за сучасних реалій достатньо чітких ознак набувають процеси регіоналізації, при яких більш помітну роль відіграють регіональні структури безпеки. Зазначені процеси властиві і для Європейського Союзу, який в епоху постбіполярності перейшов від переважно економічної інтеграційної моделі до якісно нової фази інтеграції – політичної. Закономірним розвитком цієї політичної складової стало «перетікання» інтеграції у військово-політичну сферу.
У безпосередній близькості від України формується сьогодні обширний регіон із високим ступенем економічної та політичної інтеграції. Сучасні тенденції вказують на те, що цей регіон у перспективі стане одним із основних центрів сили в світовій безпековій системі. Далекосяжний проект Європейського Союзу щодо запровадження Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони (СЄПБО) має на меті зробити ЄС самодостатнім безпековим гравцем, незалежним від єдиної на сьогодні наддержави – Сполучених Штатів Америки.
Останнє розширення Європейського Союзу стало однією з визначальних віх його розвитку, а також потужним чинником формування нового безпекового середовища в Європі. Прийняття до складу ЄС 10 нових членів значною мірою вплинуло як на динаміку розвитку євроінтеграційного процесу загалом, так і на еволюцію його окремих вимірів, в тому числі безпекового. Тому, аналіз наслідків розширення ЄС на Схід та в регіон Середземномор’я є принципово важливим з точки зору бачення перспектив розвитку СЄПБО. Остання ж набуває особливого значення в контексті нової архітектури європейської безпеки, беручи до уваги зміну співвідношення сил на континенті в результаті останнього розширення ЄС.
Актуальність даної проблеми також витікає з того, що вона прямо пов’язана із проблематикою формування та реалізації зовнішньої політики України. Розширення ЄС у 2004 р. на Схід обумовило появу його спільних кордонів з нашою державою, що, в свою чергу, підвищило важливість посилення науково-теоретичної бази європейського вектору зовнішньої політики нашої держави. Останнє особливо важливо з огляду на те, що навіть сьогодні, через 15 років по здобуттю незалежності Україною, її зовнішня політика по інерції виходить із морально застарілих засад багатовекторності. Суперечності політичного розвитку нашої держави ускладнюють чітке розуміння її елітою та громадськістю зовнішньополітичних пріоритетів. Зовнішня політика України в основному здійснюється на основі досить поверхового аналізу тенденцій в сучасних міжнародних відносинах та емпіричного досвіду окремих міжнародників-практиків. Проголосивши курс на європейську інтеграцію, наша держава не може ігнорувати ключових тенденцій, що наразі мають місце в європейській спільноті. Їх дослідження допоможе виробленню Україною дієвої тактики та стратегії щодо реалізації її стратегічної мети – членства в ЄС. У цій роботі автор, серед іншого, робить спробу довести, що саме у військо-політичній сфері співробітництва з ЄС Україна уже сьогодні може робити реальні кроки в реалізації свого євроінтеграційного курсу.
Разом з тим, слід наголосити, робота у цьому напрямку має ґрунтуватися на детально розробленій науковій основі.
Зв'язок з науковими планами. Представлене наукове дослідження було здійснено автором в рамках комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету ім. Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин «Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави» (номер державної реєстрації 0197U003322).
Дослідження виконано відповідно до наукової програми кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка «Зовнішньополітична стратегія України в контексті розбудови нової європейської архітектури»
Об’єктом даного дослідження є міжнародна політика Європейського Союзу.
Предметом дослідження є становлення Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони та її еволюція в процесі розширення ЄС.
Наукова проблема, яку вирішує автор, полягає у встановленні основних тенденцій розвитку Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони в контексті розширення ЄС, а також визначенні модальностей взаємодії ЄС та України в рамках СЄПБО. Зі свого боку, автор надає окремі рекомендації щодо тактики та стратегії України по реалізації її євроінтеграційних устремлінь, за рахунок активізації військово-політичної складової співробітництва.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 90-тих років минулого століття, коли принципові зміни в світовій системі міжнародних відносин привели до переходу європейських інтеграційних процесів в політичну площину й відкрили шлях до розширення ЄС на Схід та в Середземномор’я, й завершуються сьогоденням.
Мета дослідження полягає в аналізі теоретичного та ідейного базису європейської інтеграції в сфері безпеки та оборони у сучасних умовах, а також визначенні впливу розширення ЄС на формування та еволюцію Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони.
Визначена мета передбачає вирішення таких завдань дослідження:
 систематизувати теоретико-концептуальну базу Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони;
 виявити основні чинники формування Європейським Союзом власної зовнішньої та безпекової політики, а також фактори її еволюції наприкінці 90-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст.;
 дослідити особливості імплементації СЄПБО «старими» країнами-членами ЄС;
 визначити особливості бачення СЄПБО країнами, які здобули членство в Європейському Союзі під час останньої хвилі його розширення на Схід та в регіон Середземномор’я;
 виявити чинники впливу розширення Європейського Союзу на еволюцію Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони;
 визначити роль та місце країн, які не є членами ЄС, в рамках реалізації СЄПБО;
 розкрити роль співробітництва України з ЄС у побудові нової європейської системи безпеки.
Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувались як суто політологічні, так і загальнонаукові методи. Загалом, автором було зроблено спробу побудувати дослідження на використанні дедуктивних підходів на базі формальної і діалектичної логіки.
Дисертантом під час виконання цього дослідження застосовувався діалектичний підхід. За його допомогою було проаналізовано еволюцію СЄПБО в умовах розширення, встановлено причинно-наслідковий зв'язок між комплексом національних безпекових характеристик, настанов і стратегічної культури окремих держав чи груп держав-членів ЄС та їх підходами до імплементації Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони.
Системний аналіз було застосовано для дослідження концептуальних засад Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони. Вдавшись до системного аналізу, дисертант зробив спробу дослідити СЄПБО як цілісне явище системного характеру, яке, в той же час, є підсистемою системи вищого порядку, що складає Європейський Союз. Системний аналіз було доповнено застосуванням порівняльного аналізу зіставленні СЄПБО із іншими існуючими на сьогодні концептуальними моделями європейської безпеки та оборони.
З метою виокремлення факторів європейської інтеграції в сфері безпеки та оборони автором було також застосовано історичний метод та метод контент-аналізу у висвітленні окремих фактів та подій, що мали місце в рамках об’єкту дослідження.
Наукова новизна здійсненого автором дослідження полягає в наступному:
• вперше з вітчизняних наукових праць виявлені чинники впливу останньої хвилі розширення Європейського Союзу на Схід та в Середземномор’я на процес формування та еволюції Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони, якими є зокрема: особливості геополітичного розташування, історичний досвід, стратегічна культура та світогляд «нових» членів ЄС, інерційна ейфорія від їх прийняття до складу НАТО, традиційні тісні стратегічні стосунки зі США, бачення неподільності та глобальності безпеки, слабкі фінансові можливості;
 запроваджено авторську систему факторів формування СЄПБО, її еволюції в умовах розширення ЄС, яка базується на аксеологічних та безпекових критеріях;
 доведено існування причинно-наслідкових зв’язків між безпековими характеристиками окремих країн чи груп країн-членів ЄС та їх національними політиками імплементації СЄПБО;
 за відсутності універсальної теоретичної концепції відносин ЄС та «третіх країн» в рамках СЄПБО, автором було запропоновано модель класифікації згаданих країн в контексті їх безпекової та оборонної співпраці з Євросоюзом, яка базується на принципах кооперативної безпеки;
 дисертантом зроблено низку практичних рекомендацій щодо вдосконалення концепції відносин України з ЄС в контексті Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони.
Практичне використання результатів дослідження визначається його актуальністю та новизною. Наукові положення цієї роботи можуть мати наступне використання:
 теоретичне: отримані в процесі дослідження результати можуть стати основою для подальшої розробки широкого кола проблем міжнародної та регіональної безпеки;
 навчальне: матеріали та наукові положення даної роботи можуть бути використані при підготовці та викладанні курсів з міжнародних відносини та зовнішня політики, зовнішньої політики України, міжнародної та європейської безпеки, конфліктології у вищих навчальних закладах України;
 прикладне: висновки та пропозиції викладені в дослідженні можуть бути використані при вирішенні практичних питань органами державної влади (Міністерством закордонних справ, Міністерством оборони, Радою національної безпеки та оборони України) в процесі взаємодії з інституціями європейської спільноти.
Апробація дослідження. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на наукових конференціях «Актуальні проблеми міжнародних відносин», що проводились в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в п’яти наукових публікаціях.
Структурно робота складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел (287 найменувань українською, російською, англійською, німецькою та польською мовами). Загальний обсяг роботи 222 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Досліджуючи Спільну політику Європейського Союзу у сфері безпеки та оборони в умовах його розширення наприкінці 90-х років ХХ та на початку ХХІ століття, автор доходить таких висновків.
По-перше, Спільна європейська політика в сфері безпеки та оборони є порівняно новим феноменом в сучасній системі міжнародних відносин. Виділення теоретико-концептуальної бази дослідження СЄПБО значною мірою ускладнюється, з одного боку, відсутністю на даному етапі спеціальної теоретичної концепції, яка б повною мірою розкривала роль та місце цієї політики в європейській безпековій системі, з іншого – численними спробами науковців-прихильників різних шкіл, течій та підходів до дослідження питань європейської інтеграції та міжнародної безпеки пояснити сутність СЄПБО під різними кутами зору і відштовхуючись від різних теоретичних базисів.
Помітним проблемним моментом виокремлення теоретичної основи СЄПБО є дещо спрощений підхід більшості дослідників до вивчення стану та перспектив еволюції цього явища. Так, було помічено, що, науковці здебільшого схильні відштовхуватись у своїх роботах від двох протилежних постулатів: з одного боку, важливості та перспективності розвитку ЄС власних безпекових та оборонних можливостей як природного виміру інтеграції «вглиб», з іншого – примату євроатлантичного механізму забезпечення миру та стабільності на континенті та безперспективності розбудови СЄПБО. Таким чином, більшість дослідників, поділяючи «єврооптимістичне» або «європесимістичне» бачення СЄПБО часто залишають поза межами уваги ті чи інші аспекти євроінтеграції в безпековій та оборонній сфері й тому часто нездатні до комплексного підходу до вивчення СЄПБО, який би відображав багатогранність та динамічність цього військово-політичного феномену.
Складність виокремлення теоретичного базису СЄПБО пов’язана також з тим, що жодна з класичних чи новітніх теоретичних концепцій європейської безпеки та оборони повною мірою не розкриває сутності Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони. Щоправда, окремі аспекти СЄПБО в тій чи іншій мірі присутні практично у кожній з використаних у цьому дослідженні концепції, особливо в концепції «кооперативної безпеки». Водночас, аналіз цієї спільної політики ЄС через призму оборонних та безпекових концепцій вказує на особливий характер, унікальність та універсальність СЄПБО, яка органічно поєднала в собі елементи класичних та новітніх теоретичних безпекових моделей. Останнє, в свою чергу, підкреслює необхідність виробленням науковцями спеціальної концепції, яка б могла всесторонньо охопити згаданий механізм ЄС.
Разом з тим, вивчення масиву сучасних наукових робіт, присвячених тематиці СЄПБО вказує, серед іншого, на ознаки формування низки національних шкіл досліджень цього явища, що, в свою чергу, вселяє оптимізм щодо можливості вироблення у майбутньому універсального теоретичного підходу, який би максимально точно розкривав би сутність явища СЄПБО.
По-друге, міжнародна політична ситуація, яка склалася у період після завершення “холодної війни” обумовила появу якісно нового безпекового режиму на європейському континенті, що, в свою чергу, спричинило появу низки факторів, які сприяли усвідомленню європейцями необхідності побудови власної спільної політики в сфері безпеки та оборони.
Після зникнення біполярної, у світі почала формуватися принципово нова система міжнародних відносин, в якій європейці отримали можливість відігравати самостійну роль. Поряд із зникненням блокового протистояння, що загрожувало Європі стати ареною військового зіткнення двох надпотуг – СРСР та США із масованим використанням усіх видів озброєнь, включаючи ядерні, новий безпековий простір епохи постбіполярності містив також значний кризовий (конфліктогенний) потенціал, який став джерелом новітніх “м’яких” загроз миру та стабільності західноєвропейських країн.
З іншого боку, успіхи у просуванні європейської інтеграції в економічному руслі обумовили необхідність їх переходу в політичну сферу. Механізмом спільного захисту європейців своїх економічних надбань, на фоні зростання конкуренції зі США та загострення постбіполярної спадщини у безпосередній близькості від кордонів ЄС, була покликана стати СЄПБО.
СЄПБО пройшла складний процес еволюції з утилітарного проекту в рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС до самостійного та самодостатнього механізму з своєю системою органів, сферою компетенції, механізмами та принципами діяльності. Ключовими факторами оформлення СЄПБО в окремий напрямок діяльності ЄС стали події у Європі і світі в царині безпеки у період з кінця 90-х рр. ХХ ст., початку ХХІ ст. У цьому зв’язку, основними факторами еволюції СЄПБО у вказаний період стали: криза Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС; прояв конфліктогенного потенціалу епохи постбіполярності в безпосередній близькості від кордонів ЄС - на Балканах; терористичні атаки 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку; формування ЄС глобального бачення безпеки й усвідомлення Європейським Союзом своєї ролі як глобального безпекового гравця; відмінності бачення країнами-членами ЄС перспектив розвитку СЄПБО; розширення ЄС на Схід та в регіон Середземномор’я.
Означені фактори визначальним чином вплинули на формування сутності Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони яку можна визначити, як складову Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС спрямовану на захист європейських цінностей та безпеки євроспільноті від новітніх викликів, зовнішніх та внутрішніх загроз, поза межами сфер компетенції діючих в Європі міжнародних систем безпеки та колективної оборони, шляхом органічного поєднання військових та невійськових засобів.
Спільна європейська політика в сфері безпеки та оборони стала адекватною відповіддю ЄС на небезпеки сьогодення. Усвідомлення неподільності сучасної безпеки в умовах глобалізації міжнародних обмінів та фактичної транспарентності національних кордонів держав для новітніх викликів та загроз обумовило комплексний та глобальний підхід європейців до власного захисту на основі охоплення СЄПБО широкого спектру питань безпеки та оборони.
Окрім цього, питання безпеки значною мірою обумовлюють інтереси Євросоюзу не тільки в сусідніх, але й географічно віддалених регіонах планети. Шляхом залучення до міжнародних зусиль по відновленню в них політичної стабільності, надання фінансової допомоги чи виконання невеликих за форматом військових та цивільних місій ЄС прагне таким чином усунути чи локалізувати чинники транскордонних загроз, які можуть в перспективі актуалізуватися для європейської спільноти.
По-третє, незважаючи на обов’язковість спільних комунітарних норм (acquis communautaire) Європейського Союзу в сфері безпекової та оборонної політики, динаміка розвитку СЄПБО перебуває в значній залежності від національних безпекових політик країн-членів ЄС.
Традиційно серед «старих» учасників об’єднання існує три принципово відмінних бачення місця та ролі СЄПБО в європейській безпековій системі. Відмінність підходів різних країн-членів ЄС до Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони обумовлена особливостями набору безпекових характеристик кожної з них, їх історичним досвідом, стратегічною культурою та світоглядом, геополітичними та військово-політичними міркуваннями.
Архітектором виключно «проєвропейського» підходу до СЄПБО вважається Французька Республіка. Для останньої переконаність в необхідності наявність в ЄС власних безпекових та оборонних можливостей є проекцією доктринальних засад її політики побудови сильної та військово самодостатньої національної держави в сильному та самодостатньому європейському об’єднані на засадах конфедералізму.
Принципово відмінні погляди на майбутнє СЄПБО поділяють у Великобританії, яка традиційно відштовхується від примату євроатлантичного механізму забезпечення миру та стабільності в Європі. Міжурядовий підхід до європейської інтеграції, що його поділяє Лондон, ставить під сумнів наднаціональний, а також спільний характер СЄПБО. Не відкидаючи потребу розбудови ЄС власних безпекових та оборонних механізмів, британський уряд схильний розглядати СЄПБО у якості компліментарного інструменту до Організації північноатлантичного договору.
Серед старих членів ЄС дещо проміжною між французькою та британською позиціями у цьому питанні є «третя» позиція - ФРН, низки середніх та малих, а також нейтральних держав ЄС. Останні поділяють збалансоване бачення Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони. Визнаючи важливість присутності в Європі євроатлантичних механізмів, згадані країни визнають за ними першорядну роль в забезпеченні європейської оборони. Водночас, на їх думку, безпекові питання можуть та мають вирішуватися Європейським Союзом.
По-четверте, «нові» країни-члени ЄС, які долучилися до складу об’єднання в результаті останньої хвилі його розширення на Схід та в регіон Середземномор’я, також умовно можна віднести до «третьої» групи країн в контексті ставлення до СЄПБО.
З одного боку, особливості геополітичного розташування, в тому числі й сусідство з проблемними регіонами, історичний досвід, стратегічна культура та світогляд нових членів ЄС, вказують на їх принципову зацікавленість в розбудові європейських безпекових механізмів. З іншого боку, інерційна ейфорія від прийняття їх до складу НАТО, традиційні тісні стратегічні стосунки зі Сполученими Шатами Америки, зародкове бачення неподільності та глобальності безпеки, слабкі фінансові можливості дещо зменшують зацікавленість згаданих держав в розбудові СЄПБО.
Попри віднесення нових членів до «третьої» групи у контексті СЄПБО, варто відзначити, що держави ЦСЄ є за своїм стратегічним баченням цієї політики ближчими до групи «атлантистів» на чолі з Великобританією у той час, коли держави Середземномор’я практично поділяють французьку позицію, будучи налаштованими на розбудову Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони й не маючи намірів долучатися до механізмів НАТО.
По-п’яте, одним з ключових чинників формування нової архітектури європейської безпеки є остання хвиля розширення Європейського Союзу на Схід та в регіон Середземномор’я. Збільшення кількісного складу членів, набуття нових геополітичних ознак та показників економічного і військово-технічного розвитку в принциповому плані змінили місце та роль ЄС в безпековій системі континенту.
У цьому зв’язку можна стверджувати, що після прийняття в 2004 р. до складу ЄС десяти нових членів розпочався принципово новий етап еволюції Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони. Факт розширення обумовив появу цілого комплексу об’єктивних та суб’єктивних чинників, які визначатимуть подальший напрямок розвитку СЄПБО, наповнення її реальним змістом, а також відіграють як позитивну, так і негативну, стримуючу роль.
Після 2004 р. Євросоюз об’єднав в єдиний безпековий масив абсолютну більшість європейських країн, що, в свою чергу, сприяло утвердженню неподільності європейської безпеки. Кількісні та якісні показники розширеного об’єднання перетворили його на потужний силовий полюс планетарного масштабу, до арсеналу засобів впливу якого, окрім примножених розширенням силових механізмів, входять також економічні важелі, що в сучасних політичних умовах відіграють часто не останню роль. За таких обставин розбудова СЄПБО стала не тільки питанням міжнародного престижу об’єднання, але й обумовила необхідність заповнення прогалини між економічним та політичним векторами розвитку ЄС.
Останнє розширення Євросоюзу змінило якісні показники європейської безпеки усунувши «санітарні зони» та вивівши кордони ЄС на лінії «тектонічних розломів» між цивілізаціями. Безпосередній контакт ЄС з регіонами, які мають значний конфліктогенний потенціал й звуження поля загроз і викликів в Європі слугують потужними чинниками на користь розвитку СЄПБО. Особливо актуальним останнє є у випадку сусідства з низкою країн Центрально-Східної Європи, деякі з яких, окрім «м’яких загроз», можуть потенційно нести також військову небезпеку.
Значні стратегічні переваги та кооперативний потенціал для розвитку зовнішнього виміру СЄПБО створило розширення ЄС в регіон Середземного моря. Присутність ЄС на вершині двох геостратегічних трикутників - «Середземномор’я-Близький Схід-Перська затока» та «Середземне-Чорне-Каспійське моря» - не тільки сприяє підвищенню безпеки півдня ЄС, але обумовлює реалізацію Євросоюзом глобального бачення безпеки та його замученість в найбільш принципові безпекові питання міжнародної політики.
Прийняття до складу ЄС Словенії ознаменувало просування простору безпеки в «порохову бочку Європи» - Балкани. Єврооптимізм в регіоні, пов'язаний з розширенням, є потужним стабілізуючим фактором, а СЄПБО розглядається як один з дієвих та бажаних механізмів зближення балканських країн з ЄС.
Суб’єктивні фактори розширення, що здійснюють вплив на еволюцію ЄС є пов’язаними з діями чи бездіяльністю новоприйнятих країн. Так, з одного боку розширення ЄС помітно збільшило матеріально-технічну базу СЄПБО у вигляді збройних сил нових членів, їх військових об’єктів та техніки, військо-промислового комплексу. Проблемним моментом тут, щоправда, є існуюча технічна орієнтація підприємств ВПК на випуск техніки радянського взірця. Нові країни члени також привнесли в ЄС цінний з точки зору практичного застосування СЄПБО досвід ринкових перетворень та реформування армії і ВПК, а також детально розроблене та аргументоване бачення безпекової взаємодії із сусідніми країнами та регіонами, які не увійшли до ЄС.
Водночас, саме суб’єктивні чинники вбачаються дослідником значним викликом подальшому розвитку СЄПБО. Розходження стратегічного бачення цієї політики між старими та новими членами ЄС обумовлює ризик розколу членів об’єднання щодо питань Спільної європейської безпеки та оборони. При цьому, історично обумовлена відсутність у нових членів ЄС глобального бачення безпеки та слабка інтегрованість в процеси глобалізації ускладнює їх залучення до акцій СЄПБО у віддалених регіонах. З точки зору оперативності реалізації завдань СЄПБО, проблемним фактором вбачається також потенційне блокування чи затягування рішень новими членами в спільних органах Євросоюзу.
По-шосте, реалії нинішньої системи міжнародних відносин після розширення ЄС, характер та природа сучасних викликів та загроз обумовлюють необхідність залучення країнами ЄС до співпраці в рамках СЄПБО також інших держав, які не входять до складу цього міжнародного об’єднання – третіх країн.
Порядок безпекового співробітництва ЄС з третіми країнами залежить від ролі та місця конкретно взятої країни в міжнародній безпековій системі, її геополітичного розташування, взаємодії в рамках міжнародних безпекових структур, зовнішньополітичних, безпекових та оборонних ідейних настанов тощо. На підставі схожості зазначених показників можна виділити такі групи держав: кандидати на членство в ЄС та країни НАТО, що не входять до ЄС; нейтральні та позаблокові країни; держави, які не входять ні в НАТО, ні в ЄС. При цьому, у кожній групі характер стосунків принципово залежить від європейського чи неєвропейського географічного розташування країни.
З різними групами третіх країн ЄС було запроваджено різні механізми взаємодії. Найвищий рівень співробітництва у цій сфері було природно встановлено з кандидатами на членство в об’єднанні, виходячи з необхідності синхронізації взаємодії в рамках спільних політик ЄС, а також неєсівськими країнами НАТО, які, виходячи з членства в Альянсі, природно мають максимально адаптовані механізми для співпраці в рамках СЄПБО, а також поділяють спільні цінності та принципи. Для нейтральних держав співпраця з ЄС в рамках СЄПБО стала природнім вирішенням дилеми вибору між необхідністю участі у колективних механізмах подолання сучасних викликів й загроз та неможливістю членства в Організації північноатлантичного договору через свій нейтральний статус. Із рештою ж держав на різних етапах європейської інтеграції було запроваджено спеціальні статуси співробітництва: політичний діалог та консультації, партнерство, стратегічне партнерство.
Базовим й найнижчим за рівнем механізмом співробітництва ЄС з третіми країнами в безпековій і оборонній сферах є політичний діалог та консультації. Партнерський же рівень стосунків, окрім зазначеного, передбачає можливість залучення третіх країн до спільних з Євросоюзом безпекових заходів – військових навчань та операцій по реалізації Петергзбергських завдань.
Остання хвиля розширення ознаменувала спробу Європейського Союзу виробити універсальний механізм стосунків із третіми країнами, які межують із ним, у формі Європейської політики сусідства. Водночас, маючи спільну юридичну базу, безпекові механізми в рамках ЄПС розробляються диференційовано в залежності від місця та ролі конкретно взятої держави-сусіда ЄС в міжнародній безпековій системі, відповідно з положеннями двосторонніх Угод про партнерство та співробітництво з ЄС та інших правочинів.
По-сьоме, серед третіх країн, що взаємодіють з ЄС в контексті СЄПБО, Україна займає особливе місце. З одного боку наша держава сприймається як простір зародження та транзиту різного роду транскордонних загроз. Тому, є природною заінтересованість європейців в їх локалізації та запобіганні поширенню не територію країн-членів об’єднання. З іншого – роль та місце України в контексті європейської безпеки вказує на необхідність розвитку ЄС співробітництва з нею в рамках СЄПБО. Таке бачення обумовлюються існуванням низки об’єктивних (які випливають з геополітики України в епоху постбіполярності) та суб’єктивних (пов’язаних з сучасними реаліями внутрішньополітичних та соціально-економічних процесів в нашій державі) факторів.
З геополітичної точки зору наша держава опинилась, з одного боку, між країнами, що є активними учасниками безпекових ініціатив в рамках Співдружності незалежних держав, де провідне місце посідає Російська Федерація, з іншого – в просторі євроатлантичних та європейських структур. З огляду на те, що Україна наразі не є прихильником військово-політичної інтеграції в євразійському форматі та не входить в НАТО чи ЄС, до неї може бути застосовано дещо застарілу, проте досі актуальну у випадку України термінологію початку 90-х років – «вакуум сили», «сіра зона», «буферна зона» тощо. «Межеве», тобто невизначене й нестабільне геополітичне становище України робить її потенційним джерелом безпекових викликів для європейської спільноти, які, помножені на негативні внутрішньополітичні, економічні та соціальні реалії нашої держави перетворюють її на серйозну загрозу Євросоюзу.
Разом з цим, стабільність у Європі багато в чому зумовлюватиме також характер взаємодії західноєвропейського та євразійського просторів. При цьому обидва шукатимуть такі форми взаємодії з нашою державою, які дали б можливість створити дружній безпековий режим, спрямований, по можливості, один проти одного. Тому, Європейський Союз, розвиваючи власну безпекову та оборонну політику природньо зацікавлений у співробітництві з Україною.
Україна, як одна із найбільших держав-сусідок Європейського Союзу посідає особливе місце в системі європейської безпеки. Залишаючись «межовою державою» між Заходом і Сходом, вона, окрім постійної дилеми зовнішньополітичного вибору, отримує ряд переваг, якими їй неодмінно слід скористатися. Наша держава може слугувати свого роду «мостом» між Заходом та Сходом, ставши посередником у політичних та безпекових стосунках між євроатлантичною/європейською спільнотою та Росією. Маючи значний людський, ресурсний, науково-технічний та виробничий потенціал, вона може відігравати помітну роль в забезпеченні європейської безпеки. «Вузлове» геополітичне розташування між Європою та Євразією, чорноморським та балтійським регіонами обумовлює для України долю транзитної держави, яка може впливати на характер безпекових обмінів між згаданими геостратегічними просторами. Варто підкреслити, наша держава, з одного боку, практично не несе для ЄС жодної військової загрози, з іншого - є одним з ключових елементів загальноєвропейської безпеки.
Україна також зацікавлена в розвитку співробітництва з ЄС в контексті СЄПБО. Як передбачається зазначений вимір співпраці сприятиме подоланню негативів сучасної геополітичної ролі нашої держави, консолідації українського суспільства навколо західних цінностей, підвищенню рівня безпеки в регіоні, а також, загалом допоможе в реалізації курсу України на інтеграцію до ЄС.
Значні перспективи взаємодії існують у врегулюванні так званих «заморожених конфліктів», на кшталт Придністровського; обміну досвідом у ліквідації наслідків стихійних лих і техногенних катастроф; підготовки українських фахівців до участі у спільних миротворчих заходах; комерційної ліквідації застарілих боєприпасів; створення спільних з країнами ЄС батальйонних тактичних груп швидкого розгортання; розвиток двосторонньої нормативної бази співробітництва; обміні безпековою інформацією; взаємодії у військово-технічній та аерокосмічній сферах тощо.
З огляду на брак підтримки європейськими функціонерами євроатлантичних та європейських прагнень нашої держави, співпраця з ЄС у безпековій сфері може стати для України важливим кроком в рамках реалізації „політики малих кроків” на шляху до укладення угоди про асоційоване членство. Успіх в реалізації взаємодії сторін в безпековій сфері матиме наслідком «ефект перетікання» співпраці в інші сфери, що наближатиме Україну до членства в ЄС.
Запровадження ЄС відносин партнерства в контексті СЄПБО з Україною, поряд з низкою впливових в сучасній системі міжнародної безпеки країн, є прямим свідченням визнання її важливої ролі формуванні європейського безпекового простору. Партнерство України з ЄС в рамках СЄПБО є унікальним явищем. Попри подібність його інституційних механізмів на ті, що існують із іншими партнерами, його змістовне наповнення значною мірою є відмінним, віддзеркалюючи її особливе місце й роль в сучасній міжнародній безпековій системі.
Ключовим механізмом взаємодії України з ЄС в контексті СЄПБО є політичний діалог, запроваджений двосторонньою Угодою про партнерство і співробітництво. При цьому, питання безпекового характеру посідають в рамках такого діалогу чи не найосновніше місце. Політичний діалог сторін здійснюється у формі консультацій різних рівнів, включаючи найвищий, й охоплює широке коло безпекових питань як то міжнародні та внутрішні конфлікти, кризові ситуації, стихійні лиха та техногенні катастрофи, ядерну безпеку, нерозповсюдження ЗМЗ та матеріалів до її створення тощо й органічно доповнюється іншим елементом партнерства – участю у спільних навчаннях та операціях по реалізації Петерсбергських завдань.
На сьогоднішній день найбільші успіху було досягнуто в сфері взаємодії в рамках спільних миротворчих (поліційних) операцій на терені колишньої СФРЮ, а також участі України в штабних навчаннях НАТО та ЄС – СМЕ/СМХ. Ряд інших напрямків співпраці сторін перебуває на стадії розробки, яка ускладнюється не тільки слабко розвинутим міжнародно-правовим базисом, але й, здебільшого, досить обережним ставленням європейської сторони до розвитку політичних та безпекових взаємин з Україною загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ОСНОВОПОЛОЖНІ ДОГОВОРИ ЄС

1. Amsterdam Treaty amending the Treaty on European Union, the treaties
establishing the European Communities and certain related acts.- October 2,
1997.- Internet.- http://www.eurotreaties.com/amsterdamtext.html
2. Maastricht Treaty on the European Union.- February 7, 1992.- 16 p.- Internet.- http://www.eurotreaties.com/maastrichtext.html
3. Treaty establishing the European Community 1957.- Internet.-
http://europa.eu.int/abc/obj/treaties/en/entoc05.htm

ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

4. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, схвалена
Європейською Радою 11 грудня 1998 року // Дорога в майбутнє - дорога в Європу. Європейська інтеграція України. - К.: «Центр європейських та міжнародних досліджень», 2000.- C. 29-48
5. A Secure Europe in a Better World. European Security Strategy.- The European Union Institute for Security Studies publication.- December 2003.- No. 14.- 22 p.
6. Afghanistan: European Commission announces Euro 22 million to help refugees go home.- Brussels.- 19 June 2002.- Document IP/02/899.- 2 p.
7. Arrangements to be concluded by the Council on modalities of consultation
and/or participation that will allow the non-EU European NATO members and other countries which are candidates for accession to the EU to contribute to EU military crisis management. Appendix 1 to Presidency Conclusions. Santa Maria Da Feira European Council 19 and 20 June 2000.- Internet.- http://ue.eu.int/ueDocs/cms_Data/docs/pressData/en/ec/00200-rl.en0.htm
8. Barcelona declaration adopted at the Euro-Mediterranean Conference 27-28.11.95.- Internet. http://europa.eu.int/comm/external_relations/euromed/bd.htm
9. Common Strategy of the European Union on Russia // Official Journal of the European Union.- 24.6.1999.- L 157.- P.1-9
10. Common Strategy of the European Union on the Mediterranean region // Official Journal of the European Union.- 22.7.2000.- L 183.- P. 5-10
11. Common Strategy Against Proliferation of Weapons of Mass Destruction // Council of the European Union.- Brussels.- December 10, 2003.- Document No. 15708/03.- 13 p.
12. Communication from the Commission to the Council and the European
Parliament. Financing of civilian crisis management operations.- Brussels.-
28.11.2001.- COM(2001) 647 final.- 14 p.
13. Communication from the Commission. European Neighborhood Policy Strategy Paper.- Brussels.- 12.5.2004.- COM(2004) 373 final.- 35 р.
14. Council Decision 2000/143/CFSP of 14 February 2000 setting up the Interim Political and Security Committee // Official Journal of the European
Communities.- 22.02.2000.- L 49.- P. 1
15. Council Decision 2000/144/CFSP of 14 February 2000 setting up the interim Military Body // Official Journal of the European Union.- 22.02.2000.- L 49.- P. 2
16. Council Decision 2000/78/CFSP of 22 January 2001 setting up the Political and Security Committee // Official Journal of the European Union.- 30.01.2001.- L 27.- P. 3
17. Council Decision 2001 /79/CFSP of 22 January 2001 on the establishment of the Military Committee of the European Union // Official Journal of the European Union.- 30.01.2001.- L 27.- P. 4-6
18. Council Decision 2001/80/CFSP of 22 January 2001 on the establishment of the Military Staff of the European Union // Official Journal of the European Union.- 30.01.2001.- L 27.- P. 7-8
19. Council Decision 2003/564/CFSP of 29 July 2003 on the extension of the
European Union military operation in the Former Yugoslav Republic of
Macedonia // Official Journal of the European Union.- 30.07.2003.- L 190.- P. 20
20. Council Decision on EU Counter Terrorism efforts in JHA field.-
Brussels.- March 12, 2004.- MEMO/04/59.- 3 p.
21. Council Decision on Existing legislative instruments relevant to the fight against terrorism, and draft measures already on the Council table.- Brussels.- March 18, 2004.- MEMO/04/63.- 3 p.
22. Council Joint Action 2002/210/CFSP of 11 March 2002 on the European Union Police Mission // Official Journal of the European Union.- 13.3.2002.- L 70.- P.1-6
23. Council Joint Action 2004/551/CFSP of July 12, 2004 on the establishment of the European Defense Agency // Official Journal of the European Union.- 17.7.2004.- L245.- P.17
24. Council Joint Action 2004/847/CFSP of 9 December 2004 on the European
Union Police Mission in Kinshasa (DRC) regarding the Integrated Police Unit (EUPOL “Kinshasa”) // Official Journal of the European Union.- 14.12.2004.- L 367.- P.30-35
25. Council Joint Action 2005/557/CFSP of 18 July 2005 on the European Union civilian-military supporting action to the African Union mission in the Darfur region of Sudan// Official Journal of the European Union.- 20.07.2005.- L 188.- P. 46-51
26. Council Joint Action 2005/355/CFSP of 2 May 2005 on the European Union mission to provide advice and assistance for security sector reform in the Democratic Republic of the Congo (DRC) // Official Journal of European Union.- 03.05.2005.- L 112.- P. 20-24
27. Council Joint Action 2003/423/CFSP of 5 June 2003 on the European Union military operation in the Democratic Republic of Congo European Council Joint Action // Official Journal of European Union.- 5.06.2003.- L 143.- P. 50-53
28. Council Joint Action 2006/319/CFSP of 27 April 2006 on the European Union military operation in support of the UN Mission in the Democratic Republic of the Congo during election process // Official Journal of the European Union.- 29.4.2006.- L 116.- P. 98-101
29. Council Joint Action 2006/439/CFSP of 27 June 2006 regarding a further contribution of the European Union to the conflict settlement process in Georgia/South Osetia // Official Journal of the European Union .- 28.6.2006.- L 174.- P. 9-10
30. Council Joint Action 2006/418/CFSP of 12 June 2006 on support activities in the areas of nuclear security and verification and in the framework of the implementation of the EU strategy against the proliferation of weapons of mass destruction // Official Journal of the European Union. – 17.6.2006.- L 165.- P. 20-29
31. Council Common Position 2001/374/CFSP of 14 May 2001 concerning conflict prevention, management and resolution in Africa // Official Journal of the European Union.- 15.05.2001.- L 132.- Р. 3-5
32. Council Common Position 2001/758/CFSP of 29 October 2001 on combating the illicit traffic in conflict diamonds, as a contribution to prevention and settlement of conflicts // Official Journal of the European Union.- 30.10.2001.- L 286.- P. 2-3
33. Council Common Position 2004/85/CFSP of 26 January 2004 concerning conflict prevention, management and resolution in Africa and repealing Common Position 2001/374/CFSP // Official Journal of the European Union.- 28.01.2004.- L 21.- P. 25-29
34. Council Common Position 2005/304/CFSP of April 2005 concerning conflict prevention, management and resolution in Africa and repealing Common Position 2004/85/CFSP // Official Journal of the European Union.- 15.04.2005.- L 97.- Р. 57-62
35. Council Common Position 2005/792/CFSP of 14 November 2005 concerning restrictive measures against Uzbekistan // Official Journal of the European Union.- 16.11.2005.- L 299.- P. 72-79
36. Council Common Position 2006/276/CFSP of 10 April 2006 concerning restrictive measures against certain officials of Belarus // Official Journal of the European Union.- 11.4.2006.- L 101.- P. 5-10
37. Council Common Position 2006/244/CFSP of 20 march 2006 on participation by the European Union in the Korean Peninsula Energy Development Organization // Official Journal of the European Union .- 25.3.2006.- L 88.- P. 73
38. Council Common Position 2006/318/CFSP of 27 April 2006 renewing restrictive measures against Burma // Official Journal of the European Union .- 29.4.2006.- L 116.- P. 77-97
39. Council Regulation No. 765/2006 of 18 May 2006 concerning restrictive measures against President Lukashenko and certain officials of Belarus // Official Journal of the European Union.- 20.5.2006.- L 134.- P. 1-11
40. Country Strategy Paper 2000-2006. National Indicative Program 2002-2003, Russian Federation. European Commission.- December 27, 2001.- 12 P.- Internet.- http://europa.eu.int/comm/external_relations/russia/csp/0206_en.pdf
41. Contribution of Non-EU States to the EU Police Missions in Civilian Crisis
management. Annex II to the ANNEX to Presidency Report to the Goteborg
European Council on European Security and Defense Policy.- June 2001.-
Internet.- http://ue.eu.int/ueDocs/cms_Data/docs/pressData/en/misc/09526rl.enl.html
42. Declaration on the Operational Capability of the Common European Security and Defense Policy. -Annexes to Presidency Conclusions European Council Meeting in Laeken 14 and 15 December 2001.- P. 10-12 - Internet.- http://www.statewatch.org/news/2001/dec/lakl68827.pdf
43. Declaration on the Middle East. Annex VI to Seville European Council 21 and 22 June 2002 Presidency Conclusions. - Internet.- http://ue.eu.int/ueDocs/cms_Data/docs/pressData/en/ec/72638.pdf
44. Elements of a performance-based road map to a permanent two-state solution to the Israeli-Palestinian conflict.- December 2002.- Internet.- http://europa.eu.int/comm/external_relations/mepp/faq/roadmap.pdf
45. Egmont Palace, Brussels.-Meeting of the Heads of State and Government of
Germany, France, Luxemburg and Belgium on European Defense.- Brussels. - April 29, 2003.- Internet. http://europa.eu.int/futurum/documents/other/oth290403_en.pdf
46. Europe Documents (1991) Political Union: Franco-German initiative on foreign, security and defense policy.- 18 October 1991.- Document No1738.- p.36.
47. European Community Venice Declaration on the Middle East. Venice European Council 12-13 June 1980.- Internet.- http://europa.eu.int/comm/external_relations/mepp/decl/#10
48. EU-Canada Partnership Agenda. EU-Canada Summit.- Ottawa, 18 March 2004.- 7 p. – Internet.- http://europa.eu.int/comm/external_relations/canada/sum03_04/partnership_en.pdf
49. EU Presidency Conclusions Berlin European Council 24-25 March 1999.- Internet.- http://europa.eu.int/comm/external_relations/mepp/decl/#10
50. EU Presidency Statement on Afghanistan.- EU Presidency 2004.- Document PRES02-040EN.- 1 p.
51. EU-Russia 14th summit. Council Of The European Union //Joint Press Release.- the Hague.- November 25, 2004.- No. 15061/04 (Presse 333).- 3 p.
52. European Council Declaration on strengthening the common European policy on security and Defense.-Annexes to the Presidency Conclusions. Cologne European Council, 3 and 4 June 1999.- 33-43 p.- Internet.-
http://europa.eu.int/council/off/conclu/june99/annexe_en.htm
53. European Council Regulation for the establishment of a Rapid Reaction
Mechanism.- Brussels.- 26 February 2001.- Document IP/01/255. - 5 p.
54. European Parliament Report on the new European security and defense
architecture - priorities and deficiencies.- March 27, 2003.- Document A5-0111/2003.- 16 p.
55. General Affairs and External Relations // Council of the European Union Press Release.- Brussels, 22-23 November 2004.- No. 14724/04 (Presse 325).- 25 р.
56. Joint Declaration on further practical steps in developing political dialogue and cooperation on crisis management and security matters.- EU-Russia Summit.- May 29, 2002.- Internet.-http://europa.eu.int/comm./external_relations/Russia/summit_05_02/statem
57. Joint Statement on EU Enlargement and EU-Russia Relations.- Brussels, 27 April 2004.- Internet.- http://ec.europa.eu/comm/external_relations/russia/russia_docs/js_elarg_270404.htm
58. Joint Statement, EU-Russia Summit.- May 31, 2003.- Internet.-
http://europa.eu.int/comm./external_relations/Russia/sum05_03/js.htm
59. Joint Political Declaration and Action Plan, 1996.- Internet.- http://www.delcan.cec.eu.int/en/eu_and_canada/official_documents/instruments/eu-ca_jpdap_1996.shtml
60. Paving the way for a New Neighborhood Instrument.- Communication from the Commission.- Brussels.- 1.7.2003.- COM (2003), 393 final.- 14 p.
61. Presidency report on European Security and Defense Policy. European Council in Nice. -December 7-11, 2000. - Internet.-
http://ue.eu.int/ueDocs/cms_Data/docs/pressData/en/ec/00400rl.%20ann.en0.htm
62. Presidency Conclusions. Copenhagen European Council 12 and 13 December 2002.- Copenhagen 2002.- DOC/02/15.- SN 400/02.- 14 p.
63. Presidency Conclusions. Helsinki European Council 10 and 11 December 1999.- 55 p.- Internet.-http://ue.eu.int/uedocs/cmsUpload/Helsinki%20European%20Council%20-%20Presidency%20conclusions.pdf
64. Presidency Conclusions. Brussels European Council 17 and 18 June 2004.- 26 p.- Internet.
http://ue.eu.int/ueDocs/cms_Data/docs/pressData/en/ec/81742.pdf
65. Rehn O. EU Enlargement and the Western Balkans / Speech in Law School of Ljubljana University.- 10 February 2006.- Internet.- http://libertysecurity.org/article825.html
66. Rehn O. The EU accession process, an effective tool of the European foreign and security policy / Speech at NATO parliamentary Assembly.- Brussels.- 21 February 2006.- Internet.-http://europa.eu.int/rapid/pressReleasesAction.do?reference=SPEECH/06/112&format=PDF&aged=0&language=EN&guiLanguage=en.
67. Wider Europe — Neighborhood: A New Framework for Relations with our Eastern and Southern Neighbors.- Communication from the Commission to the Council and the European Parliament.- Brussels.- 11.3.2003.- COM(2003) 104 final.- 25 p.

ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ ІНШИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

68. Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення.- Internet. –
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_379&c=l#Card
69. Towards A Genuine Partnership In A New Era. Conference For Security And Co-Operation In Europe.- Budapest.- 5-6 December 1994.- DOC.RC/1/95.- 3 p.
70. The Alliance Strategic Concept. Washington Summit Communiqué, Washington DC, 23 and 24 April 1999.- Document NAC-S(99)65.- 5 p.
71. Prospects for the European security and defense policy - contribution to the
Intergovernmental Conference.- Assembly of Western European Union.-
October 22, 2003.- Document A/1835.- 26 p.
72. UN Charter.- Internet.- http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/charter.htm
73. UN Security Council Resolution 1371.- United Nations Security Council.- NY, 2001.-
S/RES/1371 (2001).- 1 p.
74. UN Security Council Resolution 1484.- United Nations Security Council.- NY 2003.-
S/RES/1484 (2003).- 1 p.
75. Western European Union Council of Ministers. Petersberg Declaration.- Bonn.- June 19, 1992. - 11 p.- Internet.- http://www.weu.int/documents/920619peten.pdf

МІЖНАРОДНІ УГОДИ

76. Угода про партнерство і співробітництво між Європейським Союзом та Україною від 16 червня 1994 року.- 15 c. Internet.-
www.mfa.gov.ua/integration/ua-eu/doc/partnership.pdf
77. Угода між Європейським Союзом та Україною щодо участі України у
поліцейській місії Європейського Союзу у Боснії та Герцогині.- 3 c. Internet.- http://zakon.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=c720
78. Agreement between the European Union and the Swiss Confederation on the participation of the Swiss Confederation in the European Union police mission in the Former Republic of Macedonia // Official Journal of the European Union.- 30.11.2004.- L 354.- P. 82-84
79. Agreement between the European Union and the Swiss Confederation on the participation of the Swiss Confederation in the European Union military crisis management operation in Bosnia and Herzegovina // Official Journal of the European Union .- 22.1.2005.- L 20.- P.42-45
80. Agreement between the European Union and Ukraine on the participation of
Ukraine in the European Union Police mission in the former Yugoslav Republic of Macedonia (EUPOL "PROXIMA") // Official Journal of European Union.- 30.11.2004.- L 354.- P.82-86
81. Agreement between the European Union and the Republic of Bulgaria establishing a framework for the participation of the Republic of Bulgaria in the EU crisis management operations // Official Journal of the European Union.- 17.2.2005.- L 45.- P. 50-56
82. Agreement between the European Union and Romania establishing a framework for the participation of Romania in the EU crisis management operations // Official Journal of the European Union.- 14.3.2005.- L 67.- P. 14-19
83. Agreement between the European union and New Zealand on the participation of New Zealand in the European union military crisis management operation in Bosnia and Herzegovina // Official Journal of the European Union.- 20.5.2005.- L 127.- P. 28-31
84. Agreement between the European union and Argentine Republic on the participation of the Argentine Republic in the European Union military crisis management operation in Bosnia and Herzegovina // Official Journal of the European Union.- 18.6.2005.- L 156.- P. 22-24
85. Agreement between the European Union and the republic of Chile on the participation of the Republic of Chile in the European Union military crisis management operation in Bosnia and Herzegovina // Official Journal of the European Union.- 3.8.2005.- L 202.- P. 40-43

ДОКУМЕНТИ, ДОГОВОРИ І НОРМАТИВНІ АКТИ УКРАЇНИ

86. Закон України «Про оборону України» від 5 жовтня 2000 р. № 2020-ІІІ //Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2000.- N 49.- С.420
87. Закон України «Про чисельність Збройних Сил України на 2000-2004 роки» від 7 грудня 2000 року № 2128-ІП // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- N 4.- С.13-20
88. Закон України «Про чисельність Збройних Сил України на 2005 рік» від 17 березня 2005 року № 2489-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2005.- N 20.- С.275-289
89. Закон України «Про державну таємницю» //Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1994.- № 16.- С.93-109
90. Заява Верховної Ради України «Про без’ядерний статус України» від 24 жовтня 1991 року N 1697-ХП // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 1991.- № 51.- С.742-743
91. Інформаційно-аналітична довідка «Співробітництво Україна - ЄС у сфері Європейської політики безпеки та оборони» від червня 2006 р.- Архів Управління Європейського Союзу МЗС України
92. Меморандум про основи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров'ям від 1997 1 c.- Internet.- http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=498_069&c=l#Card
93. Постанова Верховної Ради України про основні напрямки зовнішньої
політики України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).-1993.- № 37.- 384-392 с.
94. Програма інтеграції України до Європейського Союзу, схвалена Указом Президента України від 14.09.2000. – 2 c.- Internet.- www.mfa.gov.ua/integration/7ua-eu/summit.html
95. Стратегія інтеграції України в Європейський Союз // Деловая Украина.- 1999.- № 44.- С. 3

ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

96. Declaration on Transatlantic Relations.- 1990. – 2 p.- Internet.- http://www.delcan.cec.eu.int/en/eu_and_canada/official_documents/instruments/eu-ca_dtr_1990.shtml
97. Declaration by the Republic of Malta on Neutrality // Official Journal of the European Union.- 23.09.2003.- L236.- P.82-83
98. George W. Bush State of the Union Address.- February 2, 2005.- 1 p.- Internet.-
www.whitehouse.gov/news/releases/2005/02/print/20050202-11 .html.
99. Human Security: Safety for People in a Changing World. Speech by Lloyd Axworthy, Minister of Foreign Affairs // Materials of Summit of the Americas Information Network.-Ottawa, April 29, 1999.- 2 p.- Internet.- http://www.summit-americas.org/Canada/HumanSecurity-english.htm
100. Military Strategy of the Czech republic 2005.- 3 p. Internet.- http://merln.ndu.edu/whitepapers/czech.doc
101. The National Security Strategy of the Republic of Poland.- 4 p. Internet.- http://merln.ndu.edu/whitepapers/Poland-2003.pdf
102. The National Security Strategy of the Republic of Hungary.- 5 p. Internet.-http://www.mfa.gov.hu/kum/en/bal/foreign_policy/security_policy/national_sec_strategy_of_hun.htm
103. The National Security Strategy of the Republic of Lithuania 2202.- 5 p.- Internet.- http://merln.ndu.edu/whitepapers/LithuaniaNationalSecurity-2002.doc
104. The National Security Concept of the Republic of Estonia- 2004.- 5 p.- Internet.-http://merln.ndu.edu/whitepapers/Estonia-2004.pdf
105. Report On State Defense Policy And Armed Forces Development.- Ministry of Defense of the Republic of Latvia – 2004.- 64 p. http://merln.ndu.edu/whitepapers/Latvia-2003.pdf
106. Security Strategy of Slovak Republic 2005.- 11 p.- Internet.- http://www.mosr.sk/dokumenty/eng/security_strategy.pdf.
107. Solidarne Państwo. Programdziałania Rządupremiera Kazimierza Marcinkiewicza Warszawa.- 9 Listopada 2005.- 30 p.- Internet.- http://www.kprm.gov.pl/_i/dokumenty/solidp.pdf.

МОНОГРАФІЇ

108. Воєнна безпека України на межі тисячоліть.- К.: «Стилос», 2002. – 394 с.
109. Гриненко И. Наркобизнес и национальная безопасность.- К.: Сфера,
2004.- 282 с.
110. Грицяк I. Право та інституції Європейського Союзу.- К.,2004.- 258 с.
111. Европейский Союз на пороге XXI века. Выбор стратегии развития.- Под ред. Борко Ю.А. и Буториной О.В.- М.: УРСС, 2001.- 472 с.
112. Заворотня Г. Міжнародно-