ГЕОПОЛІТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИВ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”

На правах рукопису

УДК 327 (73+410)

Черник Петро Петрович

ГЕОПОЛІТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИВ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Ткачук Павло Петрович,
кандидат історичних наук, доцент

Львів - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ .......................................... 10
1.1. Основні поняття та категорії геополітичного аналізу ........................ 10
1.2. Геополітичне положення України як предмет розгляду української та зарубіжної політичної науки ............................................................ 26
1.3. Особливості геополітичного положення України на сучасному етапі ........................................................................................................ 39
Висновки 55
РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МІЖДЕРЖАВНИХ ВЗАЄМИН З КРАЇНАМИ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ .................................... 58
2.1. Геополітичні аспекти стратегічного партнерства України та Польщі .................................................................................................... 58
2.2. Формування нових геополітичних імперативів у відносинах України з Угорщиною, Чехією та Словаччиною ............................... 77
2.3. Геополітичний вимір українсько-білоруських взаємин ..................... 97
Висновки ............................................................... 107
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ: РУМУНСЬКИЙ І МОЛДОВСЬКИЙ НАПРЯМИ ....................................................................................................... 111
3.1. Геополітичні закономірності територіальних суперечностей в українсько-румунських відносинах ..................................................... 111
3.2. Місце придністровського чинника у становленні геополітичної дихотомії українсько-молдовських взаємин ....................................... 131
Висновки .............................................................. 148
ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ............................. 156

ВСТУП
Актуальність теми. Наприкінці ХХ ст. відбулися глибокі геополітичні зміни, значення яких для Європи та світу важко переоцінити. Поряд із далекосяжним за наслідками процесом становлення нового світового порядку, проголошення незалежної Української держави, на думку відомого американського політолога З.Бжезінського, стало однією з найвагоміших геополітичних подій сучасності [29, С.92].
Геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал дають змогу Україні стати важливою регіональною державою, спроможною відігравати значну роль у забезпеченні політико-економічної стабільності в Європі. Особливого значення Україна надає розвиткові взаємовідносин з країнами Центрально-Східної Європи адже стабільні добросусідські стосунки з цими державами є необхідною передумовою її європейської та євроатлантичної інтеграції, активної участі в регіональній та субрегіональній співпраці.
З огляду на низку історичних, геополітичних, культурних та інших факторів, становлення і розвиток відносин України з державами Центрально-Східної Європи зумовлені певними особливостями. По-перше, це схожість соціально-економічних і політичних проблем, які доводиться розв’язувати на шляху трансформації посткомуністичних суспільств; по-друге, спільна зацікавленість у швидкому і повномасштабному входженні в європейські структури; по-третє, визнання державами Центрально-Східної Європи необхідності активної участі України у перетвореннях регіону, що робить її впливовим чинником регіонального розвитку [86, С.586]. Однак географічне розташування й спільність історичного минулого країн Центрально-Східної Європи не лише об’єднує їх, а й створює певні проблеми: даються взнаки відмінності у поглядах на європейську та євроатлантичну інтеграцію, спостерігається різниця в темпах і формах військово-політичної співпраці тощо. Тому комплексне дослідження геополітичного положення України в Центрально-Східній Європі має важливе як теоретичне, так, і практичне значення, адже розбудова рівноправних партнерських відносин між країнами Центрально-Східної Європи відповідає інтересам не лише їхніх безпосередніх учасників, а й інтересам усієї Європи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота тісно пов’язана з науковою проблематикою, над якою працює кафедра політології Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема з науковими програмами, які стосуються європейського вибору зовнішньої політики України, питань теорії і методології дослідження міжнародних систем тощо.
Мета дисертаційного дослідження – комплексний аналіз геополітичного положення України в Центрально-Східній Європі з урахуванням геополітичних особливостей розвитку двосторонніх взаємин України з державами регіону. Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
 з’ясувати зміст поняття “геополітичне положення” у взаємозв’язку з основними поняттями й категоріями геополітики;
 розкрити особливості сучасного геополітичного положення України з урахуванням його хронологічної і просторової динаміки;
 визначити геополітичні чинники, які впливають на трансформацію геополітичного положення України й процеси формування зовнішньої політики Української держави;
 проаналізувати геополітичний контекст міждержавних взаємин України з країнами Центрально-Східної Європи та їх вплив на місце Української держави в регіоні;
 виокремити геополітичну складову низки міждержавних проблем, які впливають на регіональні позиції України;
 визначити шляхи та механізми подолання геополітичних суперечностей між Україною та країнами Центрально-Східної Європи;
 висвітлити перспективи реалізації геополітичного положення України в регіоні Центрально-Східної Європи.
Об’єктом дослідження є геопросторовий вимір європейських політичних процесів.
Предметом дослідження є динаміка геополітичного положення України в процесі реалізації взаємовідносин України з державами Центрально-Східної Європи.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. В основу дослідження покладено сучасну методологію геополітичного дослідження, яка утвердилася в науці про міжнародні відносини під впливом критичних підходів кінця 80-х початку 90-х рр. ХХ ст. та актуальної дискусії з приводу глобалізації. Контрольований державою геополітичний простір трактується лише як одна із можливих форм конструювання соціального й політичного простору. Відтак, дисертаційне дослідження здійснюється на стику двох наукових напрямів – структурного реалізму та неоінституціоналізму, синтез яких розглядається як оптимальна перспектива розвитку геополітичного дискурсу. Автор виходить із припущення про взаємозумовленість сучасних геопросторових явищ за участю національних держав процесами подвійної природи – структурного впливу міждержавних інтеракцій та інституціоналізованих форм транснаціональних зв’язків. Вони конкретизують геополітичне положення держави, надаючи просторовим відношенням як його базовим характеристикам нових властивостей.
Виходячи з цього, геополітичне положення України характеризується динамічністю, зумовленою розвитком співвідношення його просторової складової та елементів непросторового характеру – якісних взаємодій з іншими державами. Найбільш значущими для геополітичного положення України є відношення з близьким оточенням – групою країн Центрально-Східної Європи, яку, спираючись на системний підхід, розглядаємо як субрегіональний рівень європейської регіональної системи міжнародних відносин. Подвійний структурно-інституційний вплив європейської системи на субрегіональну систему Центрально-Східної Європи здійснюється шляхом інтеракцій між учасниками (як елементами систем різного рівня), окремі з яких набувають істотного значення в процесі трансформації їхнього геополітичного положення, в т.ч. геополітичного положення України.
Особливості взаємовідносин України з країнами Центрально-Східної Європи (як складових субрегіональної та регіональної систем міжнародних відносин) досліджуються у контексті їхнього впливу на трансформацію геополітичного положення України, за допомогою системного методу. Геополітичне положення України, його специфіка, складові, та характер їх еволюції на концептуальному рівні досліджено за допомогою методів аналізу, синтезу та дедукції.
Аналіз особливостей геополітичного положення України в історично-хронологічному контексті також є одним із підходів дисертаційного дослідження. Застосування методу структурно-функціонального аналізу дало змогу обґрунтувати геополітичну складову міждержавних інтеракцій за участю України та виявити їх роль у трансформації геополітичного положення держави. Метод систематизації використано з метою поділу країн Центрально-Східної Європи за критерієм геополітичного значення для України. Шляхи подолання геополітичних суперечностей та перспективи зміцнення геополітичного положення України в регіоні Центрально-Східної Європи визначені за допомогою методу прогнозування.
Використана у дисертаційному дослідженні загальна методологія, поєднує елементи політичного, історичного та філософського аналізу, а також міждисциплінарний підхід, що дало змогу виявити особливості та закономірності реалізації геополітичного положення України в Центрально-Східній Європі.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:
 уперше на рівні дисертаційної роботи здійснено цілісне дослідження геополітичного положення України в регіоні Центрально-Східної Європи;
 шляхом аналізу поняття “геополітичне положення” в межах понятійно-категорійного інструментарію геополітики доведено доцільність його широкого тлумачення як динамічного явища, що змінюється в часі й модифікується просторово через міждержавну взаємодію;
 виявлено, що особливістю сучасного геополітичного положення України є тенденція до збільшення його ваги у нарощуванні геополітичного потенціалу держави за умови реалізації ефективного регіонального співробітництва;
 визначено низку позитивних і негативних чинників, що впливають на трансформацію геополітичного положення й процеси формування зовнішньої політики Української держави, серед яких проблеми територіального та нетериторіального характеру, фактори зовнішнього впливу, історичні, економічні й культурні передумови розвитку Центрально-Східної Європи, спільні зовнішньополітичні орієнтації країн регіону тощо;
 з’ясовано, що взаємодоповнюючись геополітичні потенціали країн Центрально-Східної Європи сприяють співробітництву, позитивним наслідком якого є зміцнення геополітичного положення України;
 шляхом розкриття змісту суперечностей між окремими державами Центрально-Східної Європи та Україною доведено їх геополітичний характер, що негативно позначається на перспективах співробітництва та регіональних позиціях Української держави;
 обґрунтовано, що ефективним шляхом подолання геополітичних суперечностей у Центрально-Східній Європі є активна участь України в європейських та євроатлантичних інтеграційних процесах з метою забезпечення спільних геополітичних переваг;
 показано, що зважене використання переваг геополітичного положення України в Центрально-Східній Європі забезпечить їй статус регіонального лідера у майбутньому.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Дослідження є самостійним внеском автора у розвиток української політичної науки, зокрема політології міжнародних відносин, що, завдяки поглибленню і розширенню знань про природу геопросторових процесів у Центрально-Східній Європі за участю України, сприятиме розвитку досліджень цієї проблематики. Об’єктивне вивчення особливостей динаміки геополітичного положення України має суттєве значення для розвитку й утвердження її зовнішньополітичних пріоритетів. Окрім цього, комплексне дослідження титульної проблеми допоможе широкому загалу краще зрозуміти ідеї європейської та євроатлантичної інтеграції, допоможе їх утвердженню в українському суспільстві, сприятиме розбудові стабільної демократичної правової держави. Матеріали та висновки дисертації можуть бути використані при розробці спецкурсів для студентів політології, міжнародних відносин, країнознавства, історії, державного управління.
Дисертаційні положення прикладного характеру можуть бути корисними для роботи таких державних органів і недержавних організацій, як Комітет Верховної Ради України у закордонних справах, Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, МЗС України, Національний інститут стратегічних досліджень, Національний інститут проблем міжнародної безпеки Ради національної безпеки та оборони України, Атлантична рада України, діяльність яких пов’язана з формуванням і реалізацією зовнішньополітичних пріоритетів України. Вивчення впливу геополітичних процесів на формування зовнішньополітичної стратегії Української держави сприятиме розробці єдиних підходів до питань ефективного втілення національних інтересів, налагодженню і розвитку взаємовигідної співпраці з країнами Центрально-Східної Європи.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто. Основні положення і висновки роботи відображені у десяти наукових публікаціях, п’ять з яких надруковані у фахових виданнях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на міжвузівській військово-науковій конференції Львівського військового інституту при Національному університеті “Львівська політехніка” “Збройні сили незалежної України: політичні, соціально-економічні та військові проблеми розвитку” (Львів, 2002), науково-практичній конференції Національного університету “Львівська політехніка” “Міжнародні зв’язки України в умовах незалежності” (Львів, 2002), міжнародній науково-практичній конференції Львівського державного університету внутрішніх справ “Психологічні аспекти національної безпеки” (Львів 2007).
Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри політології Національного університету “Львівська політехніка”, кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені І.Франка і рекомендовано до захисту за спеціальністю 23.00.04. – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел і літератури (251 позиція на 18 сторінках). Загальний обсяг дисертації 155 сторінoк

Список литературы

ВИСНОВКИ
Актуальність українських геополітичних досліджень пояснюється насамперед тим, що сьогодні Україна продовжує процес пошук власного місця в багаторівневій ієрархії міжнародної системи. Геополітичні дослідження дають підстави обґрунтувати пріоритети зовнішньої політики, виходячи з особливостей геополітичного положення і стратегічних національних інтересів держави, що є запорукою успішної реалізації її зовнішньополітичного курсу. До таких досліджень відноситься і цей комплексний аналіз геополітичного положення України в Центрально-Східній Європі, здійснений з урахуванням геополітичних особливостей розвитку двосторонніх взаємин України з країнами регіону. Адже реалізація дослідження саме у такому аспекті, слугуватиме розробці науково обґрунтованих підходів до процесу становлення Української держави як потужного учасника міжнародного життя з власною чіткою позицією щодо зовнішньополітичних проблем та ефективними механізмами захисту національних інтересів.
Результати дослідження можна узагальнити в таких позиціях:
• У процесі дослідження титульної проблеми доведено, що наукові здобутки геополітичної думки є достатньо обґрунтованими з теоретичної та методологічної точок зору і їх доцільно залучати як науково-теоретичний інструментарій при виробленні зовнішньополітичної стратегії держави. Зокрема, показано, що системне бачення і розуміння геополітичних законів політичними елітами безпосередньо впливає на формування зовнішньої політики держави та є визначальним для збереження її територіальної цілісності, суверенітету, національної самобутності, забезпечення економічного і культурного процвітання тощо.
• Поняття “геополітичне положення” в межах понятійно-категорійного інструментарію геополітики слід розуміти як динамічне явище, що змінюється в часі й модифікується просторово через міждержавну взаємодію. Адже особливості геополітичного положення держави безпосередньо впливають на її роль і місце в міжнародній системі, передусім, на регіональному рівні, оскільки саме регіональний розвиток є важливим чинником динаміки геополітичного положення.
• Такий підхід дає змогу цілісно дослідити процес утвердження України як впливового геополітичного гравця в Центрально-Східній Європі. Від якості та глибини нарощування комплексної співпраці між Україною та державами Центрально-Східної Європи залежить характер геополітичного становлення нашої держави в регіоні, її воєнна безпека, економічний добробут, ступінь демократичності перетворень тощо. Сучасне геополітичне положення України дає можливість нарощувати геополітичний потенціал держави за умови реалізації ефективного регіонального співробітництва.
• Комплексний аналіз змісту міждержавних взаємин України з державами-сусідами в Центрально-Східній Європі дає підстави, серед іншого, визнати українсько-польські стосунки стратегічними. Ефективну всебічну співпрацю України та Польщі слід розглядати як невід’ємну складову розвитку європейського та євроатлантичного напряму зовнішньої політики України, що має стратегічне значення для Центрально-Східної Європи.
Українсько-польський акт примирення на найвищому рівні (2005) став символічною подією історичного значення, якою закладено потужні підвалини зміцнення стратегічного партнерства шляхом поетапного обмеження впливу рудиментів минулого на формування сучасної політики обох держав.
Перспективним є зміцнення економічної, стратегічної співпраці між Україною та Польщею, зокрема поновлення (2005) реалізації енергетичного проекту з транспортування каспійської нафти за маршрутом “Одеса–Броди–Гданськ”. Від його успішності залежатиме енергетична безпека обох країн та Європи загалом, а також майбутнє інших економічних проектів у регіоні.
Особливим успіхом у розвитку співробітництва України та Угорщини слід вважати досягнення унікальних домовленостей про статус національних меншин в обох державах. Вирішення цієї проблеми сприяє зміцненню загальної безпеки в Центрально-Східній Європі та утвердженню позитивного іміджу України. Стратегічно важливим є розвиток європейського транспортного коридору №5, який проходить через Україну та Угорщину. Розбудова відповідної інфраструктури сприятиме пожвавленню економічних процесів між обома країнами, зокрема, у прикордонній зоні.
Динаміку розвитку українсько-чеських та українсько-словацьких взаємин можна охарактеризувати як недостатню. Чехія і Словаччина демонструють зацікавленість у нарощуванні взаємовигідного співробітництва з Україною у різних сферах, однак реалізації спільних ініціатив бракує системного характеру.
Українсько-білоруські стосунки не відзначаються активністю, що зумовлено насамперед геополітичною позицією Білорусі.. Перебуваючи у “фарватері” геополітичних інтересів Росії вона фактично повністю виключення з європейських політичних та економічних процесів.
Україна може реалізувати власний посередницький потенціал у діалозі між Європою та Білоруссю, що сприятиме зростанню її геополітичної ролі у Центрально-Східній Європі. Досвід перетворень в Україні варто використати з метою демократизації суспільно-політичного життя Білорусі.
Отож, геополітичні потенціали країн Центрально-Східної Європи взаємодоповнюючись сприяють пожвавленню співпраці, що своєю чергою зміцнює геополітичне положення України.
• Водночас геополітичний характер суперечностей між окремими державами Центрально-Східної Європи та Україною, негативно позначається на перспективах співробітництва та регіональних позиціях Української держави. У цьому контексті одними з найпроблемніших і найсуперечливіших можна вважати українсько-румунські стосунки, зокрема, у площині визначення й делімітації міждержавних кордонів. Румунія активно використовує “територіальну проблематику” для відстоювання власних національних інтересів у регіоні.
Найбільш гостра ситуація склалася навколо острова Зміїний та судноплавних гілок гирла Дунаю. Оскільки Румунія намагається перехопити в України контроль над цими стратегічними об’єктами Україні доцільно наполегливіше боротися за збереження свого впливу в регіоні та повніше використовувати загальноєвропейські інструменти впливу на позицію Румунії.
Суттєвою перешкодою для ефективного розвитку українсько-молдовських відносин є Придністровське питання, яке має для України двояке значення: з одного боку, послаблення політичного режиму у Придністров’ї призведе до зміцнення геополітичної осі Румунія–Молдова, що не відповідає національним інтересам України; з іншого – така ситуація не сприяє економічній співпраці між країнами та загальноєвропейським інтеграційним процесам.
Україні варто підтримати стратегію інтеграції Придністров’я з Молдовою, однак зі збереженням його широкої політичної, економічної та культурної автономії. Така позиція дасть змогу реалізувати посередницький потенціал України та підвищити її міжнародне значення.
• Серед найбільш проблемних питань, які безпосередньо впливають на геополітичне положення України в Центрально-Східній Європі, можна виокремити відсутність науково обґрунтованої комплексної концепції розвитку стосунків з державами-сусідами; ситуативний характер більшості успішних проектів економічної співпраці між Україною та державами-сусідами; відсутність широкої військово-технічної співпраці між Україною та державами-сусідами, що є важливою складовою процесу утвердження новітніх інститутів безпеки та співробітництва в регіоні; неврегульованість територіальних проблем з деякими державами-сусідами, що не сприяє зміцненню позицій України в сучасній регіональній системі міжнародних відносин. Найбільш ефективним способом подолання геополітичних суперечностей в Центрально-Східній Європі залишається активна участь України в європейських та євроатлантичних інтеграційних процесах
Окрім того, розв’язанню геополітичних суперечностей повинні сприяти активні наукові дослідження. Саме через залучення наукового інструментарію геополітики можливо розробити та обґрунтувати пріоритетні вектори зовнішньої політики, виходячи з особливостей динаміки геополітичного положення і національних інтересів України.
• З огляду на характер розвитку стосунків з окремими сусідами – від ефективної взаємодії (Польща, Угорщина), через відносно нейтральний (Чехія, Словаччина, Білорусь), до латентного перманентного протистояння (Румунія, Молдова), можна відзначити частково позитивну динаміку геополітичного положення України в регіоні. Відтак, нашій державі слід вміло послуговуватися перевагами її сучасного геополітичного положення, щоб забезпечити собі у перспективі статус лідера в Центрально-Східній Європі.
Отримані результати можуть бути використані у діяльності державних органів та недержавних організацій, що працюють над формуванням і реалізацією зовнішньополітичних пріоритетів України, при розробці спецкурсів для студентів спеціальностей “політологія”, “історія”, “міжнародні відносини”, а також слугувати основою для подальших досліджень сучасних геополітичних процесів у Європі, написання монографії тощо.
Поглиблений аналіз особливостей динаміки геополітичного положення, а також цілей, методів й перспектив реалізації зовнішньої політики України в контексті реалізації національних інтересів дасть змогу краще адаптувати ідею європейської та євроатлантичної інтеграції в українському суспільстві, що сприятиме розбудові стабільної правової держави й утвердженню її як сильного регіонального лідера в Центрально-Східній Європі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

ОПУБЛІКОВАНІ ДОКУМЕНТИ
1. Договір між Україною і Республікою Польщею про добросусідство і співробітництво // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43. – С. 613.
2. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною і Румунією // Урядовий кур’єр. – 1997. – 5 червня. – C.4.
3. Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Словацькою Республікою // Політика і час. – 1999. – №8. – С.88-96.
4. Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь // Політика і час. – 1995. – №8. – С.80-83.
5. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією // Голос України. – 1999. – 13 січня. – С.4-5.
6. Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною та Чеською Республікою // Політика і час. – 1995. – №6. – С.74-77.
7. Договор об основах добрососедства и сотрудничества между Украиной и Венгерской Республикой // Политика и время. – 1992. – №4. – С.24-27.
8. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорської Республіки про співробітництво та надання взаємної допомоги в галузі попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їхніх наслідків” // Голос України. – 1999. – 27 жовтня. – С.4.
9. Закон України “Про ратифікацію Договору про добросусідство і співробітництво між Україною та Республікою Молдова” // Голос України. – 1996. – №211. – С.3.
10. Кримінальний кодекс України. – Харків: Світовид, 2001. – 211 с.
11. НАТО: Стамбульський саміт. – Брюссель: НАТО, 2004. – 140 с.
12. Спільна заява про розвиток дружби і партнерства між Україною та Сполученими Штатами Америки // Політика і час. – 1994. – №4. – С.71-73.
13. Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). / Редколегія: Г.Й.Удовенко та ін. – К.: Юрніком Інтер, 1998. – Кн.1. – 736 с.
14. Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). / Редколегія: Г.Й.Удовенко та ін. – Київ: Юрніком Інтер, 1998. – Кн.2. – 496 с.
15. Хартія українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва // Армія України. – 1994. – 29 листопада. – С.12.-13.

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ
16. Високий Замок. – 2002-2006.
17. День. – 1999-2006.
18. Дзеркало Тижня. – 1998-2006.
19. Народна Армія. – 1997-2006.
20. Поступ. – 2003-2005.
21. Урядовий Кур’єр. – 1996-2006.

ДОСЛІДЖЕННЯ
22. Атали Ж. На пороге нового тысячилетия. – М., 1993. – 273 с.
23. Бажал І. Режим візовий, віза – безплатна // Дзеркало тижня. – 2004. – №23. – С.5.
24. Бардрим Б. НАТО чи ЄС? // Підтекст. – 1997. – № 47-48. – С.7.
25. Бахман К. Що можна і чого не можна робити для сусіда? // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 1998. – № 14. – С.15.
26. Бахтєєв Б. Геополітичний вибір чи геополітична приреченість // Підтекст. – 1997. – № 47-48. – С.8.
27. Беліцер Н., Сушко О. Молдовська дилема України // Дзеркало тижня. – 2005. – № 12. – С.5.
28. Бершеда Є. Українсько-польські стосунки та європейська безпека // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 1998. – № 14. – С.21.
29. Бжезінський З. Велика шахівниця. – Львів; Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2000. – 236 с.
30. Бжезінський З. Вирішальна роль України на пострадянському просторі // Політика і час. – 1997. – № 9. – С.13.
31. Бжезінський З. Україна – Польща: роль та місце в європейській інтеграції // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 1998. – № 14. – С.21.
32. Бжезінський З. Україна у геостратегічному контексті. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. – 102 с.
33. Богданович В., Маначинський А. Расширение НАТО на восток: последствия для Украины // Підтекст. – 1998. – № 8. – С.6.
34. Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: Основи, 1998. – 168 с.
35. Булавченко О. Дністровські пороги // Дзеркало тижня. – 2002. – 9 вересня. – С.5.
36. Візит Президента Угорщини // Урядовий кур'єр. – 2002. – 5 лютого. – С.4.
37. Возняк Т. Україна між трьома // Дзеркало тижня. – 2005. – 11 червня. – С.5.
38. Волошин Ю. Білорусь: метод тотальної конфіскації? Перевезення вантажів через Білорусь стає дедалі небезпечнішим // Дзеркало тижня. –2004. – 19 березня. – С.5.
39. Ґаджиев К. Геополітика. – М.: Международные отношения, 1997. – 383 с.
40. Гантігтон С. Протистояння цивілізацій. – Львів: Кальварія, 2006. – 472 с.
41. Гелд Д., Мак-Грю Е. Глобалізація / антиглобалізація. – К.: К.І.С., 2004. – 180 с.
42. Ґельгард С. Назустріч Європі // Deutschland. – 2002. – №1. – С.33-34.
43. Геополітика України (Військовий аспект): Навчальний посібник / Шлемкевич Л. П., Ткачук П.П., Гетьманчук М. П. та інші. – Львів: Військовий інститут, 2004. – 835 с.
44. Гетьманчук М. Державна незалежність України та особливості її сприйняття сучасною російською політичною думкою // Проблеми та перспективи викладання у вищій школі: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Львів, 09-10 листопада 2004 р. – Львів. – Львівська політехніка. – 2004. – Ч.1. – С.1-11.
45. Гетьманчук М. Євразійство як складова зовнішньої політики Росії щодо України // Шлях України: колізії новітнього поступу: Матеріали всеукраїнської наукової конференції. – Тернопіль, 2006. – С.19-22.
46. Гетьманчук М., Черник П. Україна–Польща: шляхом європейської інтеграції // Військово-науковий вісник. – Львів – 2001. – № 3. – С.176-183.
47. Гетьманчук О. Молдова: в Євросоюз ведуть комуністи // Дзеркало тижня. – 2005. – № 9. – С.5.
48. Гетьманчук О. Молдова: в усьому винні посередники? // Дзеркало тижня. – 2005. – № 4. – С.5.
49. Гетьманчук О. Україна–Молдова: пастка для демократів // Дзеркало тижня. – 2003. – № 42. – С.5.
50. Гетьманчук О. Україна – Чехія: дружимо поза ЄС // Дзеркало тижня. – 2005. – №23. – С.5.
51. Гойло І. Інтеграційні процеси в Центральній Європі: проблеми і труднощі // Матеріали наукового симпозіуму. – Чернівці, 1998. – С.53-63.
52. Горбулін В. Наша мета, наша доля. Місце України в сучасній Європі // Політика і час. – 1996. – № 7. – С.13.
53. Гороженко Г. Завдання великої політики з двома невідомими // Дзеркало тижня. – 2000. – № 21. – С.5.
54. Грушевський М. Історія України: підручник для студентів неісторичних спеціальностей. – К.: Слово, 2003. – 616 с.
55. Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних й економічних відносин Західної України. – Ч. 1. – Львів, 1906. – 101 с.
56. Гумплович Л. Общее учение об государстве. – Ленинград, 1950.  516 с.
57. Дещинський Л. Є., Панюк А. В. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво НУ “Львівська політехніка”, 2001. – 424 с.
58. Донцов Д. Від містики до політики. – Торонто: Спілка визволення України, 1936. – 61 с.
59. Донцов Д. Де шукати наших історичних традицій? – Львів, 1938. – 87 с.
60. Донцов Д. Сучасне політичне положення нації і наші завдання. – Львів, 1913. – 31 с.
61. Драгоманов М. П. Вибране. – К.: Либідь, 1991. – 685 с.
62. Дугин А. Основы геополитики и геополитическое будущее России. – М.: Аркогея, 1999. – С.97-99.
63. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів: Переклад з фран. – К.: Основи, 1995. – 903 с.
64. Єрьоменко А. Одеса–Броди: проблема не в реверсі, а в контролі над цим нафтомаршрутом // Дзеркало тижня. – 2004. – 15 жовтня. – С.5.
65. Єрьоменко А. Хто і чи буде боротися за Одеса–Броди? // Дзеркало тижня. – 2004. – 28 травня. – С.5.
66. Єрьомін Є. Погляд на дельту Дунаю крізь призму часу // Дзеркало тижня. – 2003. – №10. – С.5.
67. Жук П., Мазур Н., Соломонюк Р., Турчак Р. Етнополітична карта світу ХХІ століття: Методологічний і предметний коментарі. – Тернопіль: Мандрівець, 2000. – 240 с.
68. Зам’ятін В. Візит Міллера – демонстрація спадковості // День. – 2002. – 5 березня. – C.4.
69. Зам’ятін В. Ми не підемо польським шляхом // День. – 2002. – 13 лютого. – С.4.
70. Зам’ятін В. Польща стає справжнім закордоном // День. – 2002. – 22 лютого. – С.4.
71. Заря В. Лєшик Бадьцерович: “Уся країна повинна бути вільною економічною зоною” // Дзеркало тижня. – 2005. – 24 червня. – С.5.
72. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів. – Львів: Львів. нац. ун. – ім. І. Франка, 2002. – 752 с.
73. Збірник наукових праць і матеріалів міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125- ій річниці від дня народження М. Грушевського. – Львів: Товариство ім. Т.Шевченка, 1994. – 188 с.
74. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. – Харків: Фоліо, 2003. – 559 с.
75. Зленко А., Мартоні Я. Україна–Угорщина: про пройдений шлях і про спільні прагнення на майбутнє // Дзеркало тижня. – 2002. – №4. – С.3-4.
76. Історія міжнародних відносин України (ХХ століття) / За ред. В. Трофимовича. – Львів: Редакційно-видавничий відділ ВВПДУ “ЛП”, 1996. – 223 с.
77. Кім М. Румунський гамбіт // Дзеркало тижня. – 2001. – 10 листопада. – С.5.
78. Козак В. 270 гектарів уже втрачено на кордоні з Румунією // Дзеркало тижня. – 2001. – 27 жовтня. – С.5.
79. Колосов В.А., Мироненко Н. С. Геополитическая и политическая география. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 479 с.
80. Кравець М., Панюк А. Україна: Державність. Політика. Культура. – Львів, 1999. – 276 с.
81. Кравченко В. Едуард Кукан: „дійте не поспішаючи” // Дзеркало тижня. – 2005. – №12. – С.5.
82. Кравченко В. Епістолярна дуель. Тон Києва на переговорах з Бухарестом жорсткішає // Дзеркало тижня. – 2002. – 16 листопада. – С.5.
83. Кравченко В. Поїздка до старого друга // Дзеркало тижня. – 2002. – 7 грудня. – С.5.
84. Кравчук Л. Маємо те, що маємо: Спогади і роздуми. – К.: Століття, 2002. – 392 с.
85. Крамаревський Є. І мінуси і плюси розширення НАТО і безпека України // Політика і час. – 1996. – № 7. – С.21.
86. Кремень В., Гайдуков Л. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000). – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
87. Кремень В. Україна в геополітичному просторі: об’єктивні тенденції і суб’єктивні очікування // Політика і час. – 1993. – № 7. – С.27.
88. Крип’якевич І. Історія України. – Львів: Світ, 1990. – 520 с.
89. Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба. – К., 2001. – 288 с.
90. Крупницький Б. Гетьман Мазепа і його доба. – Київ, 2001. – 238 с.
91. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик: огляд його політичних діянь – статті. – Варшава, 1937. – 257 с.
92. Кудряченко А., Рудич Ф., Храмов В. Геополітика. – К.: МАУП, 2004. – 293 с.
93. Куйбіда В. Україна–Польща на шахівниці світу: геополітичні орієнтири // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 1998. – № 14. – С.31.
94. Кучма Л. Про найголовніше. – К.: АТ “Книга”, 1999. – 351 с.
95. Кучма Л. Україна не Росія. – М.: Время, 2003. – 560 с.
96. Леонтьев М. Грозит ли России “Оранжевая революция”. – М.: Яуза, 2005. – 220 с.
97. Липа Ю. Призначення України. – Львів: Просвіта, 1992. – 270 с.
98. Липа Ю. Чорноморська доктрина. – Одеса, 1942. – С.74-75.
99. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. – Т.1.– К.: Основи, 1991. – 530 с.
100. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. – Т.2. – К.: Основи, 1994.– 554 с.
101. Литвин В. Зовнішня політика України 1990-2000 // Віче. – № 12. – С. 12-66.
102. Лісничук Л. Білоруські індикатори українських амбіцій // Євроатлантика. – 2006. – №2. – С.42-44.
103. Луків В. Польща – Україна від сусідства до партнерства // Час. – 1997. – 10 квітня. – С.19.
104. Люта Г. Нафтопровід Одеса–Броди: безвихідь чи загроза національним інтересам // Дзеркало тижня. – 2004. – 15 травня. – С.5.
105. Мадісон В., Шахов В. Політологія міжнародних відносин. – К., 1997. – С.54.
106. Мальський М., Мацях М. Теорія міжнародних відносин. – Львів, 2002. – 391 с.
107. Маначинский А. Украина и трубопроводы по транспортировке нефти и газа // Підтекст.– 1997. – № 33 – 36. – С.24.
108. Маначинський О., Пронкін Є. Україна і воєнно-політична обстановка в світі // Інформаційно-аналітичний огляд. – 1995. – № 6. – С.15.
109. Мартиненко П. Механізм формування зовнішньої політики // Політика і час. – 1997 – № 7. – С.32.
110. Мэхен А.Т. Влияние морской силы на историю: 1660–1783. – М.: СПб: АСТ Terra Fantastica, 2002. – 196 с.
111. Мацях М. Пріоритетні напрямки зовнішньої політики // Аудиторія. – 1997. – № 10 – 11. – С.4.
112. Мельтюхов М. Освободительный поход Сталина. Бессарабский вопрос в советско-румынских отношениях (1917-1940 гг.). – М.: Яуза: ЭКСМО, 2006. – 510 с.
113. Минович І., Трапчак І. Угорці в Україні // Віче. – 1998. – №7. – С. 143-153.
114. Миселюк А. Український ринок має великий потенціал // Контракти. – 2004.– № 28. – С.9.
115. Михальченко Н., Андрущенко В., Беловежьев В., Кравчук Л. Украина 1991-1995. – К.: Центр духовной культуры, 1996. – 512 с.
116. Нарис з історії дипломатії України / За ред., В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
117. Нартов Н. Геополитика. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 359 с.
118. Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наукова доповідь Національного інституту стратегічних досліджень – Київ, 1997. – С.29.
119. Незалежна Україна в системі міжнародних зв’язків: Навчальний посібник. – 2-ге вид. / Катиренчук Б. А., Гетьманчук М.П. та ін. – Львів: Військовий інститут, 2000. – 190 с.
120. Олійник О. Угорщина крокує до ЄС, не забуваючи своє близьке зарубіжжя – Україну // Урядовий кур’єр. – 2000. – 26 лютого. – С.13.
121. Павлів О. Євро-американська єдність і Україна // Підтекст. – 1997. – № 45. – С.8.
122. Панчишин А. Україна–Польща: приклад для Центральної Європи // Міжнародний громадсько-політичний щорічний журнал “Президент”. – 2000. – С.46-48.
123. Пасічник В.М. Національна ідея в контексті українсько-російських відносин: Автореф. дис. канд. політ. наук. – Львів, 2004. – 20 с.
124. Плешаков К. Компоненты геополитического мышления // Международная жизнь. – 1994. – № 10. – С.32.
125. Політична історія України ХХ століття: У 6 т. / За ред. І. Ф. Крука. – Т. 6: Від тоталітаризму до демократії (1945-2002). – К.: Генеза, 2003. – 693 с.
126. Політологія / За ред. В.Ф. Смоляка. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 446 с.
127. Потульницький В. Історія української політології (Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці). – К.: Либідь, 1992. – 232 с.
128. Потульницький В. Теорія української політології: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993. – 192 с.
129. Пукіш І. Між Україною та Румунією назріває “зміїний” конфлікт // Високий Замок. – 2001. – 22 жовтня. – С.2.
130. Рудницький С. Коротка географія України. – Львів, 1910. – 154 с.
131. Рудницький С. Політична географія України. – Одеса, 1943. – 171 с.
132. Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії. – Берлін: Українське слово, 1923. – 284 с.
133. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів: Світ, 1994. – 413 с.
134. Рутувухери Т. Стратегический потенциал геополитического положения Украины // Підтекст. – 1997. – № 30. – С.13.
135. Савицкий П. Евразийство – Россия между Европой и Азией: Евразийский соблазн. – М.: Антология, 1993. – С. 100-101.
136. Сагайдачный И. Молдова – время дарить подарки // Зеркало недели. – 2001. – 21 августа. – С.5.
137. Санніков А. Нова роль України // Дзеркало тижня. –2005. – 13 травня. – С.5.
138. Силина Т. В НАТО с “хвостом” территориальных претензий? // Зеркало недели. – 2002. – 4 апреля. – С.6.
139. Силина Т. Европейский флер на украино-румынских раздраях // Зеркало недели. – 2001. – 1 декабря. – С.5.
140. Силіна Т. Александр Квасьнєвський: “Помаранчева революція була революцією гідності” // Дзеркало тижня. – 2005. – 1 квітня. – С.5.
141. Скіпальський О. Фактор політичної стабілізації // Військо України. – 1995. – № 1-2. – С.11.
142. Солодкий С. “Добровільна ревізія”: Україна й Румунія перевірять кордон. Уперше за 20 років // День. – 2004. – №234. – С.4.
143. Солодкий С. Інтерес Румунії – у сильній Україні // День. – 2002. – 8 травня. – С.3.
144. Солодкий С. Київ та Кишинів шукають компроміс // День. – 2002. – 2 лютого. – С.4.
145. Солодкий С. Навздогін за сусідом. Угорщина заявляє про підтримку асоційованого членства України в ЄС // День. – 2002. – №4. – С.4.
146. Солодкий С. Переговори зірвано // День. – 2002. – 1 червня. – С.3.
147. Соскін С. Балтія – Чорномор’я – Каспій // Євроатлантика. – 2006. – №2. – С 8-22.
148. Соціально-економічна географія України / За ред. проф. О. Шаблія. – Львів, 1994. – С.59.
149. Старосольський В. Національний і соціальний момент в українській історії. – Відень: Союз визволення України, 1915. – 176 с.
150. Старосольський В. Теорія нації. – Нью-Йорк; Київ, 1998. – 153 с.
151. Субтельний О. Україна. Історія. – К.: Либідь, 1993. – 720 с.
152. Супрунеко О. Час нещасливих знахідок // Дзеркало тижня. – 2005. – № 13. – С.5.
153. Супруненко О. “Премікс” пахне криміналом // Дзеркало тижня. – 2005. – №14. – С.5.
154. Сушко С. Квадратура кола // Євроатлантика. – 2006. – №2. – 29-36 с.
155. Твердохлиб В. Проект федерализации Молдовы: за и против // Зеркало недели. – 2002. – 7 сентября. – С.5.
156. Твердохлиб В. Румыния и Молдова: договор как привилегированное партнерство // Зеркало недели. – 2000. – 13 мая. – С.5.
157. Твердохліб В. Молдова стає парламентською республікою // Дзеркало тижня. – 2002. – 8 липня. – С.5.
158. Ткачук М. Східний кордон Європейського Союзу. Лінії бар’єру чи співробітництва // Матеріали міжнародної наукової конференції. – Чернівці, 2000. – 18-19 вересня. – С.185-200.
159. Толстов С. Зовнішньополітична дилема ставлення України до перспектив розширення НАТО // Студії політологічного центру “Генеза”. – 1998. – №1. – С.39-41.
160. Томашевський С. Під колесами історії: Нариси і статті. – Берлін: Бібліотека українського слова, 1922. – 415 с.
161. Трохимчук С. Політична географія з основами геополітики. – Львів: ЛНУ імені І. Франка, 1997. – 104 с.
162. Україна і НАТО: Навчальний посібник / Катиренчук Б.А., Гетьманчук М.П. та ін. – 2-ге видання. – Львів: Військовий інститут, 2000. – 218 с.
163. Усач В. Ференц Д’юрчань: “для наших відносин дуже важливою є економіка, економіка і ще раз економіка” // Дзеркало тижня. – 2005. – №5. – С.5.
164. Франко І. Статті і матеріали. – Харків, 1951. – 208 с.
165. Фукуяма Ф. Великий Разрыв. – М.: ACT, 2003. – 474 с.
166. Фукуяма Ф. Началась ли история опять? Чтобы перейти к отдаленному будущему, мы должны выжить в ближайшем будущем // Огонек. – 2002. – № 48. – С. 28-29.
167. Фукуяма Ф. Доверие. Социальные добродетели и путь к процветанию. – М.: Ермак, 2004. – 730 с.
168. Хантингтон С. Будущее демократического процесса // Мировая экономика и международные отношения. – 1995. – № 6. – С.47.
169. Хантингтон С. Кто мы? – М.: Транзиткнига, 2004. – 635 с.
170. Цимбалістий В. Теорія міжнародних відносин: / Навчальний посібник. – Ч.1. Львів: Новий світ, 2000. – 320 с.
171. Цыганков П. А. Теория международных отношений. – М.: Гардарики, 2004. – 590 с.
172. Цыганков П.А. Международные отношения. – М.: Новая школа, 1996. – 231 с.
173. Челлен Р. О политической науке, ее соотношении с другими отраслями знания и об изучении политического пространства // Полис. – №2. – 2005. – С.7-11.
174. Черник П. Вплив особливостей геополітичного положення на формування зовнішньої політики України // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів, 2002. – №10. – С.50-61.
175. Черник П. Геополітика як чинник формування зовнішньополітичного курсу України: історико-методологічні аспекти // Військово-науковий вісник. – Львів, 2002.. – № 4. – С.211-225.
176. Черник П. Загальні риси геополітичного положення України // Незалежний культурологічний часопис “Ї”.– 2005. – № 39. – С.184.-192.
177. Черник П. Незалежна Україна: геополітичний аспект // Збройні сили незалежної України: політичні, соціально-економічні та військові проблеми розвитку: Матеріали міжвузівської воєнно-наукової конференції. – Львів, 2002. – С.202-210.
178. Черник П. Україна–Угорщина сьогодні: стан та перспективи взаємин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів, 2005. – №16. – С.118-123.
179. Черник П. Україна між Росією та Польщею: геополітичний аспект // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів, 2002. – №11. – С.54-63.
180. Черник П. Україна–Молдова: проблеми взаємостосунків сучасної доби // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів, 2003. – №14. – С.28-32.
181. Черник П. Україна–Румунія: територіальне протистояння // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 2003. – № 173-174. – С.202-210.
182. Черник П. Українсько–польські відносини за сучасної доби: геополітичні зиґзаґи // Міжнародні зв’язки України в умовах незалежності: Матеріали науково–практичної конференції. Національний університет “Львівська політехніка”. – Львів, 2002. – 25 квітня. – С.81-89.
183. Шелухін С. В справах міжнародних // Нова Рада. – 1917. – 6 грудня.
184. Шелухін С. Історично правові підстави української державності // Правда і Воля. – 1929. – 1 травня.
185. Шепєлєв М. А. Теорія міжнародних відносин: Підручник. – К.: Вища школа, 2004. – 622 с.
186. Ярошенко А. Золотой ключик румынской дипломатии // Зеркало недели. – 2002. – 25 мая. – С.5.
187. Ярошенко О. Програна битва // Дзеркало тижня. – 2002. – 21 вересня. – С.5.
188. Beldeanu I. De ce depinde temperatura relaţiilor româno – ucrаіnene // Crai Nou. – 1999. – 11 februarie. – P.3.
189. Cohen Saul B. Geography and Politics in a World Devided. – New York: Oxford University Press, 1973. – 210 p.
190. De Seversky Alexander P. Air Power: key to survival. – New York: Simon & Schuster, 1950. - 376 p.
191. Gray C. The Geopolitics of Super Power. – Lexington: The University Press of Kentucky, 1988. – 274 р.
192. Haushofer K. Geopolitik der Pan-Ideen. – Berlin: Zentral-Verlag, 1931. – 217 s.
193. Haushofer K. Grenzen in ihrer geographischen und politischen Bedeutung. – Berlin: Vowinckel, 1927. – 175 s.
194. Haushofer K. Wehr Geopolitik. Geografische Grundlagen einer Wehrkunde. – Berlin, 1941. – 127 s.
195. Mackinder J. The Geographical Pivot of History // The Geographical Journal. – 1934. – № 4(23). – P.421-444.
196. Mahan A. The Influence of Seapower Upon the French Revolution and Empire 1793-1812. – London: Sampson Low, Marston, 1893. – 234 р.
197. Meazsheimer F. J. The case for Ukrainian nuclear deterrent: debate // International Affairs. – 1993. – Summer. – P.50.
198. Melescane T. Romania a trecut din tabara candidatilor la integrarea euro-atlantica, in tabara potentialilor membri ai acestei aliante // Romanul. – 1994. – 8 ian. – Р.5.
199. Morgentau H. Another “Great Debate”: The National Interest of United States. Contempory Teory in International Relations. – New York: Prentice Hall, 1969. – 101 p.
200. Morgentau H. Politics Among Nations: the Struggle for Power and Peace. –Chicago, 1952. – Р.68.
201. Morrison J. Pereyaslaw and after the Russian Ukrainian relationship // International Affairs. – 1993. – October. – P. 67.
202. Naumann F. Werke.  Opladen, 1966. – 464 s.
203. Sprengel B., Grünberg K. Trudne sąsiediztwo. Stosunki polsko–ukraińskie w X –XX wieku. – Warszawa: Książka i Wiedza, 2005. – 832 s.
204. Schmidt K. Das Ziel Rußlands. – Stuttgart: Verl. v. J. Engelhorns Nachf, 1916. – 52 s.
205. Slessor J. Strategy for the West. – New York: Morrow, 1954. – 347 р.
206. Spykman N. Americas’ Strategy in World Politics. – Handem, 1942. – Р.77.
207. Troglodizm de hohlizm // Flacara. – 1993. – 8 dec. – Р.4.
208. Ratzel F. Antropogeographie. 1. Teil: Grundzüge der Anwendung der Erdkunde auf die Geschichte. – Stuttgart: Engelhorn, 1882. – 197 s.
209. Ratzel F. Politische Geographie oder die Geographie der Staaten, des Verkehrs und des Krieges. – München: Oldenbourg, 1897. – 156 s.
210. Ukraine, Poland and the Eu–Enlargment to the East. Internatinol Conference of Heinrich – Boell – Stifftung // Lviv; Przemysl. 2001. – 22 – 25 may. Р.56.
211. Vidal de la Blanche P. La Geographie Humaine. – Paris.: A.Colin, 1921. – 306 р.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА
212. Атлас світу. – К.: Картографія, 2000. – 56 с.
213. Буцевицький В.С. Короткий словник політичної термінології. – Суми: Собор, 1997. – 80 с.
214. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
215. Географический энциклопедический словарь: географические названия / Гл. ред. А.Ф. Трешников. – 2-е, изд., доп. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – 592 с.
216. Енциклопедія політичної думки: Пер. з англ. – К.: Дух і літера, 2000. – 472 с.
217. Короткий оксфордський політичний словник: Пер. з англ. – К.: Основи, 2005. – 789 с.
218. Кухта Б., Романюк А., Старецька Л., Угрин Л., Краківський О. Політична наука. Словник і категорії, поняття і терміни. –Львів: Кальварія, 2003. – 500 с.
219. НАТО: Довідник. – Брюссель: НАТО, 2001. – 608 с.
220. Політичний енциклопедичний словник / Упор. В.П. Горбатенко, В.Д. Бабкін. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
221. Політичний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-ге вид., доп., і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
222. Малий етнополітичний словник / О.В. Антонюк, В.І. Волобуєв, М.Ф. Головатий та ін. – К.: МАУП, 2005. – 288 с.
223. Сучасний словник іншомовних слів / Укл. О.І. Скопленко, Т.В. Цимбалюк. – К.: Довіра, 2006. – 789 с.
224. Философский словарь / Под ред. И. Фролова. – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.

ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ
225. Бершеда Є. Сусідство України з Євросоюзом: нові геополітичні реалії та перспективи на сході Європи // Стратегічна панорама. Геополітика та геостратегія. – 2004. – №2. – http: www.niss.gov.ua
226. Бондаренко В. Граница что объединяет // http:www.zerkalo-nedeli.com.
227. Бондаренко В. Угорщина: крізь століття і простори – у Європу // http: www.zerkalo-nedeli.com.
228. В Україні вирішується доля шукачів політичного притулку з Білорусі // http: www. Intelekt. org. ua.
229. Варга Д. Угорсько-українське співробітництво в питанні національних меншин: міжнародний досвід // http: come. to. Geopolitics.
230. Волошин Ю. Білорусь ризикує отримати по руках трубою // http: www. zn. kiev. ua.
231. Волошин Ю. Ратифікація за борги // http: www. zn. kiev. ua.
232. Історія з дерунами в контексті міжрегіонального співробітництва // malito. politics @ mirror. kiev. ua.
233. Кіш Є. Словаччина: питання безпеки на нових східних кордонах Європейського Союзу // http: come. to. Geopolitics.
234. Ковальова O. Європейська стратегія сусідства: нові можливості для України // Стратегічна панорама. Геополітика та геостратегія. – №4. – 2004. – http: www.niss.gov.ua
235. Мітряєва С. Карпатський “єврорегіон” — інструмент євроінтеграційної стратегії України // Стратегічна панорама. Геополітика та геостратегія. – 2005 – №1.. – http: www.niss.gov.ua
236. Незалежна Україна в зовнішній політиці Чехії і Словаччини // http: come. to. Geopolitics.
237. Парахонський Б., Молостовцева В. Україна і Південно-Східна Європа // Стратегічна панорама. Геополітика та геостратегія. – 2002. – №4. – http: www.niss.gov.ua
238. Прейгер Д., Ягодка А. Розвиток українсько-польського транспортно-енергетичного співробітництва // http: come. to. Geopolitics.
239. Приходько О. Венгрия в лучах торжествуещего капитализма // http: www. zerkalo-nedeli. com.
240. Приходько О. Венгрия заинтересована в “адриатической дружбе” // http: www. zerkalo-nedeli.com.
241. Приходько О. Угорщина й Україна спільно боротимуться з повенями // http: www. zerkalo-nedeli.com.
242. Румунія зробить все, щоб зупинити будівництво Дунайського каналу // Українські новини 27.08.2004 // http: www. ukranews.com.
243. Силина Т. Люля. В. Чьи вы, сябры, будете? // http: www. zn. kiev. ua.
244. Силіна Т. В Європу – разом з Білоруссю. malito. politics @ mirror // kiev. ua.
245. Силіна Т. Навіть Білорусі винні. http: www. zn. kiev. ua.
246. Стратегічні інтереси України в країнах Чорноморського регіону та проблеми національної безпеки. Адміністрація Президента України. Національний інститут стратегічних досліджень. Серія “Зовнішньополітичні стратегії” // http: www.niss.gou.ua.
247. Україна висловила протест Румунії // 21.09.2004 ICTV http: ctv.ua.
248. Україна довела, що початок будівництва Дунайського каналу є безпечним // 06.10.2004. ICTV http: ictv.ua.
249. Україна і Молдова домовилися про транспортування української електроенергії до Європи // http: www.zerkalo-nedeli.com.
250. Україна й Румунія мають намір спростити візовий режим // 17.02.2005. УНІАН http: www.ukranews.com.
251. Шевцов Ю. Геополитика Белоруси. http: come. to. Geopolitics.