ТРАНСФОРМАЦІЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ І ПРОГНОСТИЧНИЙ ВИМІР

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ
ВІДНОСИН

На правах рукопису

ФЕСЕНКО Микола Васильович

УДК 327.001.73 (100)

ТРАНСФОРМАЦІЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ
ВІДНОСИН: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ І ПРОГНОСТИЧНИЙ ВИМІР

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Шергін Сергій Олександрович,
доктор політичних наук, професор

Київ - 2007

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ.1..
Загально-теоретичний і політологічний дискурс функціонування системи міжнародних відносин

12
1.1…Концептуальна інтерпретація системи міжнародних відносин 12
1.2. Структурно-функціональні особливості та закономірності розвитку міжнародної системи
43
Висновки до першого розділу 59
РОЗДІЛ 2
Трансформація системи міжнародних відносин в умовах глобалізації
62
2.1./Тенденції трансформацій міжнародних відносин в інформаційну добу
62
2.2...Глобалізаційний чинник трансформації системи міжнародних відносин
80
2.3...Інформаційно-технологічні чинники трансформації міжнародної системи
98
Висновки до другого розділу 113
РОЗДІЛ.3
Перспективи трансформації сучасної системи міжнародних відносин
119
3.1. Глобальне управління міжнародною системою в контексті трансформації інституту національних держав
119
3.2. Система міжнародних відносин в концептуальній ієрархії багатополярності
132
3.3. Проблеми адаптування України до формування нового міжнародного порядку
163
Висновки до третього розділу 173
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189

ВСТУП

Актуальність теми дисертації обумовлена динамікою та масштабністю трансформації системи міжнародних відносин та її структурних елементів, яка помітно випереджає теоретичне осмислення даного процесу і його глобальних наслідків з позицій класичних наукових парадигм.
Набувають нової якості такі основні фактори і тенденції як глобалізація, регіоналізація, фрагментація, інтеграція, демократизація міжнародних відносин, інформаційно-технологічний розвиток, швидке зростання населення, маргіналізація країн, що розвиваються, та інші. Внутрішні суперечності між цими явищами впливають на поведінку учасників міжнародних відносин, визначають трансформацію глобальної системи, ускладнюють прогнозування та обумовлюють потребу в більш ґрунтовних теоретичних дослідженнях. Виявлення нових факторів, які впливають на поведінку акторів, аналіз їх функцій має на меті вироблення нових політичних стратегій для здійснення ефективного управління міжнародною системою.
Актуальним з позицій теорії та праксеології є питання трансформації інституту національної держави, функціонування якої в умовах глобалізації, посилення ролі регіональних та багатьох інших чинників істотно змінюється. Аналіз змін в соціально-політичній структурі світу може дати відповідь на актуальне питання, яке вважається дискусійним у сучасній теорії міжнародних відносин. Воно стосується прийдешньої ролі та місця національної держави в міжнародних відносинах інформаційної доби.
Особливістю сучасного міжнародного процесу є інтенсифікація відносин між провідними державами та урядовими і неурядовими міжнародними організаціями, транснаціональними акторами, кількість яких постійно зростає. Зміцнення української державності потребує розвитку наукових знань у галузі міжнародних відносин, що дозволить ефективніше аналізувати швидкоплинний стан міжнародної системи, використовувати ці знання для досягнення головної мети нашої держави – зміцнити свої позиції на міжнародній арені та надати стійкості її політичному іміджу. Відтак, стратегію зовнішньої політики та безпеки України слід розбудовувати на сучасних засадах світової і вітчизняної міжнародно-політичної науки та праксеології.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планових тем відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України: \"Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку\" (номер державної реєстрації 0105U002591).
Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертації полягає в тому, щоб на основі сучасної методології та теоретичних засадах політології і соціології міжнародних відносин визначити характер і спрямованість глобальної трансформації міжнародної системи, а також з’ясувати взаємообумовленість ключових факторів, що впливають на даний процес.
Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:
●.Виявити характерні риси наявних концептуальних інтерпретацій сутності та змісту міжнародних відносин у контексті розвитку теорії міжнародних відносин як самостійної наукової дисципліни.
●.Проаналізувати та систематизувати особливості й закономірності функціонування та трансформації глобальної системи міжнародних відносин.
●.Уточнити роль і поглибити розуміння ключових тенденцій та взаємодій основних акторів у формуванні сучасної системи міжнародних відносин.
●.Довести взаємопов’язаність та взаємообумовленість глобалізаційних чинників трансформації сучасної міжнародної системи та з’ясувати їх вплив на процес формування нової політичної структури світу.
●.Узагальнити існуючі оцінки ролі й значення інформацiйно-технологiчних перетворень як одного з найважливіших факторів трансформації системи міжнародних відносин.
●.Актуалізувати питання ролі та місця інституту нації-держави як учасника міжнародного процесу в умовах динамічних трансформацій.
●.Критично осмислити новітні концепції глобального управління, визначити фактори, що впливають на його еволюцію та параметри його ефективності.
●.Розкрити зміст і характер мегатенденцій, що визначатимуть майбутню трансформацію міжнародної системи і на цій підставі дати прогностичний аналіз перспектив лідерства США та інших центрів сили у глобальній ієрархії багатополюсності.
●.Запропонувати оптимальні шляхи адаптації України до функціональних параметрів нового міжнародного порядку, зумовленого процесами глобалізації та регіоналізації.
Об’єктом дослідження є сучасна глобальна система міжнародних відносин.
Предметом дослідження є трансформація сучасної системи міжнародних відносин в умовах глобалізації та регіоналізації, а також фактори, що зумовлюють подальший напрямок глобальних міжнародно-політичних перетворень цієї системи.
Для досягнення мети дослідження і вирішення поставлених завдань у роботі контекстуально використовуються наступні методи:
Загально-історичний метод, який дає змогу проаналізувати еволюцію концептуально-теоретичної інтерпретації сутності та змісту міжнародних відносин в їх історичній послідовності з метою визначення етапів розвитку міжнародно-політичної науки.
Використання методів аналізу та синтезу дає можливість дослідити та проаналізувати явища і процеси в сучасній системі міжнародних відносин через розподіл їх на окремі елементи з метою вивчення їх внутрішніх особливостей, зв’язків та динаміки розвитку. Задля реалізації цього методу використовуються такі методичні прийоми, як аналогія, порівняння, структуризація, узагальнення та екстраполяція.
Системний метод дає можливість систематизувати головні процеси в міжнародному середовищі в якості моделей (\"біполярної\", \"монополярної\" чи \"багатополярної\" системи), аналізувати наслідки діяльності учасників міжнародної системи на її трансформацію і досліджувати її в цілісності та єдності. Він також дозволяє вивчити закономірності, особливості діяльності, характер та зміст взаємодій між учасниками міжнародних відносин, які є сукупністю взаємозалежних елементів і підсистемами нижчого порядку.
Синергетичний метод уможливлює розуміння ієрархічності організації світу, механізмів еволюції і стадій самоорганізації міжнародної системи. Він дозволяє припустити, що система міжнародних відносин перебуває у взаємодії з системами вищого порядку, які істотно впливають на неї, визначаючи її появу, розвиток, хід еволюції і перехід в інший стан. У поєднанні з методом моделювання він дозволяє визначати її біфуркаційні моменти, які призводять до зміни лінійного перебігу подій на нелінійний.
Застосування структурно-функціонального аналізу дає можливість з’ясувати основні принципи нерозривного причинно-наслідкового зв’язку та відносин між елементами міжнародної системи (структури-інваріанти), що обумовлюють її цілісність та необхідні для визначення підсистем її варіативних структур, функціональної визначеності їх зв’язків та опосередкувань.
Взаємозалежність елементів міжнародної системи зумовлює виникнення явищ якісно нового рівня, тобто факторів, які впливають на її існування, розвиток і трансформацію. Використання факторного аналізу дозволяє вивчати умови і рушійні сили, що визначають скерованість сучасної міжнародно-політичної трансформації, причини беззупинного процесу еволюції міжнародної системи, зробити узагальнення щодо її існування, розвитку і функціонування, а також дослідити якісні параметри факторів в динаміці їх розвитку й взаємозалежності.
Метод моделювання дає можливість конструювати вірогідні варіанти трансформації сучасної системи міжнародних відносин та моделювати ті чи інші ситуації в міжнародному середовищі, які можуть вплинути на її структуру і, таким чином, проаналізувати ймовірний розвиток міжнародних подій під впливом тих чи інших факторів або тенденцій.
Хронологічні рамки дослідження в першому розділі визначаються періодом виникнення і розвитком сучасної науки про міжнародні відносини та еволюцією концептуально-теоретичної інтерпретації сутності і змісту міжнародних відносин упродовж ХХ ст. початку ХХІ ст. У другому і третьому розділах хронологічні рамки обумовлені процесом динамічної трансформації системи міжнародних відносин постбіполярної доби та прогностичним спрямуванням аналізу сучасних трансформаційних процесів.
Джерельна та концептуальна база дисертації. Питання сутності, змісту, особливостей функціонування і трансформації системи міжнародних відносин належать до пріоритетів вітчизняної, західної та російської політологічних шкіл. Однак існуючі узагальнення і висновки щодо стану та перспектив розвитку сучасної системи міжнародних відносин є досить суперечливими.
Серед представників української політичної думки на особливу увагу заслуговує теоретичний доробок, який став серйозним підгрунтям дисертаційного дослідження, а саме праці О. Білоруса, В. Бебика, О.Зернецької, Є. Камінського, Б. Канцелярука, С. Кононенка, І. Коваля, В. Копійки, О. Коппель, В. Крушинського, В. Кузьменка, М. Мальського, В. Манжоли, М. Мацяха, І. Оніщенко, Ю. Павленка, Ю.Пахомова, О. Романчика, О. Скаленка, О. Сосніна, С. Толстова, С. Удовіка, С. Федуняка, І. Хижняка, В. Хоніна, В. Шевчука, С. Шергіна, С. Юрченка та інших.
Вагомий внесок у розвиток науки про міжнародні відносини зробили такі представники російської політологічної школи як Г. Аніліоніс, А. Багіров, О. Биков, О. Богатуров, К. Боришполець, К. Гаджієв, В. Гантман, Н. Зотова, В. Іноземцев, М. Косолапов, А. Кокошин, В. Кувалдін, М. Лебедєва, В. Мартинов, Ю. Мельвіль, М. Мойсєєв, О. Неклесса, О. Панарін, М. Сморгунов, П. Сорокін, А. Торкунов, А. Уткін, В. Федоров, М. Хрустальов, П. Циганков.
У межах наукових парадигм проаналізовано роботи західних вчених, представників, ідеалізму: В. Вільсон, Г. Дікенсон, Р. Касте, Р. Кларк, Л. Сон; реалізму - Р. Арон, Зб. Бжезинський, К. Боулдінг, Д. Кеннан, Г. Кіссінджер, Г. Моргентау, Р. Нібур, Н. Спайкман, А. Волферс; модернізму, в межах якого виокремлюються: системні теорії Л. фон Берталанфі, Б. Броуді, Ст. Гоффман, К. Дойч, Дж. Зінгер, Д. Істон, М. Каплан, А. Рапопорт, Р. Роузкранц, Г. і М.Спроути; теорії зв’язку - Дж. Кролл, С.Розен, Р. Том; факторні теорії - К. Райт та цивілізаційні теорії – Дж. Модельскі, С. Гантінгтон; неореалізму - К. Волтц, Р. Гілпін, Дж. Гріко, Є. Карр, К. Кіндерман, Дж. Міршаймер, Р. Снайдер; неолібералізму, в межах якого розглядаються: плюралізм - Х.Алкера, Р. Кеохейн, Дж. Най, Дж. Розенау і теорія світового суспільства - Н. Веллер, Т. Данн, Ф. Кратохвіл, С. Мендловіц, Дж. Раггі, Й. Фергюсон, Р. Фолк, Ф. Фукуяма; постпозитивістські концепції, в межах яких досліджуються: критична теорія - Р. Кокс, М. Хоффман, Е. Лінклейтер; історична соціологія - М. Манн, Ч. Тіллі, Т. Скокпол; постмодернізм - Дж. Вазкез, Р. Ешлі, У. Конноллі, Дж. Волкер, М. Фуко, М. Шапіро; неофункціоналізму - Л. Ліндберг, Д. Мітрані, Е. Хаас; теорії капіталістичної світ-системи - С. Амін, І. Валлерстайн, Й. Галтунг, М. Дойл, Р. Кокс, К. Мерфі, Т. Хопкінс; теорії інформаційного суспільства - З. Бауман, Д. Белл, Ж. Бодрійяр, Дж. Ватімо, Е. Гіденс, М. Кастельс, Ж. Ліотар, М. Постер, Ю. Хабермас, Г. Шіллер тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного аналізу та структуризації факторів і закономірностей трансформації постбіполярної системи міжнародних відносин. Крім того, представлена цілісна картина особливостей функціонування і трансформації структури міжнародної системи на основі критичного осмислення наукових парадигм та літератури з міжнародних відносин, загальнотеоретичних висновків політології та соціології міжнародних відносин.
● Виявлено основні фактори і тенденції, що істотним чином зумовили інтенсифікацію світових трансформаційних процесів та продовжують визначати подальшу еволюцію структури сучасної системи міжнародних відносин.
●.Аргументовано, що глобалізація та інформаційно-технологічні перетворення істотно змінюють політичну структуру світу, впливають на характер зовнішньополітичних рішень учасників міжнародної системи, коригують їхні доктрини і поведінку на міжнародній арені, змінюють суспільство і людину як ключові елементи міжнародної системи, що значною мірою зумовлює подальший розвиток світової спільноти.
●.Доведено, що динамічне зростання множинності учасників світового процесу різної зовнішньополітичної орієнтації є сутнісним фактором зміни політичної структури світу, котрий ускладнює прогнозування трансформації міжнародної системи на тлі біфуркаційного моменту, під впливом якого лінійний розвиток системи замінюється на нелінійний і події розвиваються непередбачувано.
● Визначено параметри впливу нових державних і недержавних акторів, а також гібридних утворень на міжнародно-політичну трансформацію, принагідно з’ясовано основні чинники модернізації інституту держави-нації в умовах глобалізації.
●.Констатовано доцільність вдосконалення процесу керованості глобальною системою міжнародних відносин і в цьому контексті розглянуто проблеми й перспективи глобального управління.
●.Введено категорію \"можливі фактори трансформації міжнародної системи\", запропоновано їхню класифікацію та змодельовано обставини, поява яких суттєво визначатиме подальший напрямок трансформаційних процесів і забезпечуватиме зв’язок системи міжнародних відносин із зовнішнім середовищем, яке перебуває з нею в тісній взаємодії.
●.Охарактеризовано основні тенденції сучасної міжнародної системи в контексті формування ієрархічної багатополюсності в першій половині ХХІ ст. та окреслені головні проблеми збереження лідерства США та перспективи інших центрів сили, зокрема проаналізовано можливість азійського і західноєвропейського викликів США щодо панування в сучасній системі міжнародних відносин, а також перспективи майбутніх взаємовідносин ЄС-США в межах єдиної євроатлантичної цивілізації.
●.Запропоновано шляхи адаптування України до формування нового міжнародного порядку в умовах процесів глобалізації та регіоналізації.
Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає у всебічному, комплексному та прогностичному аналізі явища глобальної трансформації структури міжнародної системи. Результати дослідження можуть використовуватися при виробленні концептуальних засад, доктрин та програм з метою оптимізації адаптування України до функціональних параметрів сучасної системи міжнародних відносин і світового порядку.
Основні положення та висновки дисертації є авторськими і можуть бути корисними науково-дослідницьким інститутам та інформаційно-аналітичним структурам органів державної влади України, зокрема МЗС України.
Матеріали дисертації автор використовує у навчальних курсах з теорії та політології міжнародних відносин. Результати дослідження можуть також використовуватися при підготовці таких курсів, як теорія і практика глобалізації, глобалістика, міжнародні системи та глобальний розвиток. Відповідно, робота може використовуватися при підготовці підручників і навчальних посібників із зазначених курсів у вищих навчальних закладах України.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були апробовані у доповідях на міжнародних наукових конференціях: ● \"Iнтелект. Особистiсть. Цивiлiзацiя\" (м. Донецьк, 22-23 травня 2003 р.). Доповідь на тему: \"Глобалізм і цивілізація: спільність та відмінність\"; ● \"Людський вимiр сучасної доби\" (м. Маріуполь, 17-18 вересня 2004 р.). Доповідь на тему: \"Особливості функціонування та розвитку сучасних міжнародних систем\"; ● \"Друга світова війна: людина, суспільство, цивілізація\" (м. Ялта, Лівадійський палац-музей 11-12 травня 2006 р.). Доповідь на тему: \"Формування сучасної системи міжнародних відносин під впливом наслідків Другої світової війни\"; ● \"Суспільна дипломатія, неурядові організації і еволюція міжнародних відносин у ХХІ ст. \" (м. Ялта, Лівадійський палац-музей, 15-17 лютого 2007 р.). Доповідь на тему: \"Тенденції та фактори трансформації системи міжнародних відносин інформаційної доби\"; ● \"Розвиток елінізму в Україні у 18-21 ст. \" ( м. Маріуполь, 21-23 травня 2007 р.). Доповідь на тему: \"Роль елінізму в трансформації сучасної системи міжнародних відносин\".
Публікації. Результати дослідження відображені у тринадцяти наукових публікаціях, одинадцять з яких опубліковано у фахових виданнях та збірниках наукових праць України, включаючи участь у колективній монографії ІСЕМВ НАН України \"Цивілізаційна структура сучасного світу\" в 3-х томах. Том 1. \"Глобальні трансформації сучасності\".

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і подане нове політологічне бачення наукової проблеми, яка стосується особливостей функціонування і трансформації сучасної системи міжнародних відносин. Відповідно до мети та завдань дослідження, автор дійшов таких висновків:
1..Дослідження питання щодо сутності та змісту міжнародних відносин показало, що оформлення теорії міжнародних відносин на початку ХХ ст. було зумовлене гострою потребою визначити фактори трансформаційних процесів в міжнародному середовищі, розкрити характер їх впливу на міжнародну систему, і, відповідно, на її структурні елементи.
Відсутність наукового тлумачення закономірностей керування подіями і процесами у міжнародному середовищі, також як і динамічні зміни в міжнародно-політичній, соціально-економічній та науково-технологічній сферах суспільного життя ХХ ст. закономірно стимулювало пошук об’єктивних причин буквально щоденних змін у вищезазначених сферах. Саме небачена раніше динаміка трансформаційних процесів виявила брак системних і креативних знань про закономірності існування, еволюцію, та взаємодію соціальних спільнот із зовнішнім середовищем, її відповідальність за наслідки своєї діяльності, місце та роль національних держав в загальній системі світобудови.
Основною проблемою при дослідженні теоретичного й політологічного дискурсів функціонування системи міжнародних відносин є відсутність чіткої системи методологічних принципів та єдиної системи понять і категорій, що істотним чином ускладнює формування ґрунтовних концепцій, які змогли би пояснити явища і процеси в ній та сприяли теорії міжнародних відносин ефективно виконувати свої прогностичні функції. Розвиток наукової думки з цього питання не встигає за об’єктивними змінами у міжнародному середовищі і, таким чином, значно більше уваги повинно приділятися саме розвиткові теоретичного знання. Лідером у розвитку теорії міжнародних відносин є США, що відіграє важливу роль у підтримці та збережені їх домінуючих позицій в світі.
Динамічна зміна наукових парадигм при дослідженні сутності та змісту міжнародних відносин з початку ХХ ст. свідчить про послідовний розвиток цієї дисципліни. При цьому погляди та висновки вчених змінюються настільки швидко, що якщо говорити про майбутнє теорії міжнародних відносин, то можна припустити, що за певний час погляди на сутність, зміст, закономірності трансформації міжнародної системи та її взаємодію із зовнішнім середовищем буде кардинально змінено, перш за все за рахунок нових відкриттів у всіх галузях знань та появі нових запозичень з інших дисциплін. Існування багатьох наукових дисциплін, які об’єднані спільним об’єктом (міжнародні відносини), але різняться предметом дослідження, впливає на узагальнюючий характер міжнародних відносин, і, що найважливіше, постійно змінюється їх вплив на дослідження міжнародної системи, що загалом позитивно позначається на еволюції наукових підходів до проблеми міжнародних відносин.
2..Вивчення особливостей та закономірностей функціонування системи міжнародних відносин і трансформації її глобальної структури є найбільш дискусійними та найменш вивченими питаннями, що перш за все пояснюється складністю виявлення повторюваності світових подій, процесів та виявлення їхніх причин.
Впровадження в середині ХХ ст. системного підходу дає змогу досліджувати міжнародні відносини як єдиний, ієрархічно-структурований "організм", який складається з підсистем й елементів учасників міжнародної взаємодії та сталих взаємозв’язків між ними. Функціонування та еволюція елементів системи обумовлені законами існування та трансформації глобальної міжнародної системи, а також її зовнішнього середовища. Міжнародна система постійно еволюціонує та послідовно переходить із стану в стан - статичний, трансформаційний, турбулентний тощо. Як і будь яка система, вона виникає, розвивається та занепадає, чи переходить в інший якісний стан своєї еволюції. Особливостями трансформаційного стану, в якому перебуває сучасна міжнародна система, є різке зростання взаємозалежності, інтернаціоналізація всіх сторін взаємодії, внутрішньосуспільних і міжнародних відносин, глобалізаційні та інтеграційні процеси, які є об’єктивними тенденціями розвитку світового соціуму.
Структурні характеристики системи зумовлюють напрямок діяльності та поведінку учасників міжнародних відносин. В реальних міжнародних відносинах це означає зміну конфігурації сил, сфер впливу, ієрархічного розташування учасників міжнародної взаємодії, реконфігурації полюсоутворення та прийняття зовнішньополітичних рішень. Рівновага сил, яка створюється найбільш важливими учасниками міжнародних відносин дозволяє зберегти відносну стабільність міжнародних систем.
Міжнародно-політична структура визначається впливом великих держав, конфігурацією співвідношення їхніх сил, зміни у співвідношенні яких можуть вплинути на структуру міжнародної системи, але її сутність і наявність обмеженого кола впливових учасників поки ще залишається не змінною. Отже, поводження учасників на міжнародній арені залежить від структурних характеристик системи, сукупності регулюючих міжнародні відносини формальних і неформальних принципів, норм, угод і процедур прийняття рішень.
Існуючі в політичній науці закони функціонування й трансформації міжнародних систем не мають такого ступеню строгості, що дозволяв би робити на їх основі безпомилкові прогнози. Існує багато ще не вивчених залежностей міжнародної системи від зовнішнього середовища, без знання про які, уявлення про міжнародну систему залишаються не повними.
3..Епохальні зміни в міжнародних політичних та економічних відносинах наприкінці ХХ ст. під впливом багатьох факторів і тенденцій зумовили модифікацію політичної структури світу і сприяли розширенню участі в глобалізаційних процесах більшості держав, регіонів світу, впливових урядових та неурядових учасників міжнародної взаємодії.
Серед основних тенденцій, які визначають напрям трансформації сучасної системи міжнародних відносин і характеризують сучасну міжнародно-політичну та соціально-економічну ситуацію в світі, поряд з глобалізацією, слід виокремити: інтеграцію, регіоналізацію, децентралізацію, фрагментацію та демократизацію, а також послаблення статусу держави-нації, "розмивання" суверенітету, зростаючий вплив недержавних організацій, подальшу маргіналізацію країн що розвиваються, природно-екологічні зміни.
Дискусійним залишається питання щодо суті та змісту глобалізації. В одних дослідженнях наголошується, що глобалізаційні процеси супроводжуються інтеграцією і стоять поряд з регіоналізацією та фрагментацією, в інших акцентується на їхньому паралельному розвиткові. Суперечливість цих підходів найкраще відображає запропонований Дж. Розенау термін "фрагміграція". Він означає взаємопов’язаність і взаємодоповнювання фрагментації та інтеграції, які найкраще описують сучасні трансформаційні процеси. Інший термін, "глокалізація", запропонований Р. Робертсоном, також акцентує увагу на взаємопов’язаності та взаємообумовленості глобалізації та локалізації. Але як би ми не називали процеси, що змінюють сучасну ситуацію в світі, усі вони стосуються кількісних та якісних змін в усіх сферах життя, і з цього погляду глобалізація є синонімом трансформації системи міжнародних відносин і включає всі суперечливі процеси, тенденції та фактори.
Розвиток демократизації відбувається нерівно і не прямолінійно, в протиборстві з авторитаризмом і з різновидами тоталітаризму. Крім цього, своєрідність Півдня виявляється в наявності перехідних, змішаних і проміжних структур політичної організації соціумів, які ще не достатньо зміцнили, включаючи такі екзотичні симбіози, як "демократичний авторитаризм" або "авторитарна демократія". Порушують загальну тенденцію зрушень до демократії етнічні, релігійні та інші конфлікти. Все це, безперечно, не може не ускладнювати відносин Північ-Південь, не кажучи вже про зв’язки між самими країнами, що розвиваються.
4. Усі фактори і тенденції трансформації міжнародної системи взаємопов’язані та обопільно активізують власну діяльність, а отже повинні вивчатися комплексно. Недостатні відомості про їхню природу та механізми взаємодії гальмують формування "загальної теорії", яка здатна була б відобразити усі бурхливі зміни у навколишньому світі та дати відповідь на питання про те, що управляє перебігом подій. Під впливом факторів формується нова структура взаємодій основних акторів міжнародної системи та визначається подальший напрямок її трансформації. У світовій та вітчизняній науці існує небагато досліджень, де глобалізація вивчалася б не як сукупність різнорідних явищ, а як єдина система, що функціонує за своїми специфічними закономірностями і не зводиться лише до законів функціонування її структурних елементів. Добре розробленими можуть вважатися лише теорії, що вивчають окремі аспекти глобалізації (теорія економічної, політичної та інформаційно-культурної глобалізації).
Інформацйно-технологічна революція водночас є її причиною й наслідком, оскільки уможливлює глобальний інформаційний обмін. Вона посилює міжнародну взаємодію її учасників, що, у свою чергу, сприяє подальшому розвитку обох взаємопов’язаних процесів. Інформаційно-комунікаційні технології сприяють мобільності, збільшенню інформації, усуненню бар’єрів часу і простору, міжнародній співпраці, розвиткові глобального інформаційного простору та формуванню єдиної планетарної структурно-функціональної системи. У культурному аспекті роль глобалізації в трансформації міжнародної системи аналізується разом з такими поняттями як універсалізація, гомогенізація, модернізація та вестернізація світу.
Зумовлене процесами глобалізації стрімке зростання різноманітних учасників міжнародної системи сприяє прискоренню її трансформації та ускладнює аналіз та можливість передбачати напрямки її розвитку. Разом з державами, на трансформацію сучасної системи міжнародних відносин впливають різні міжурядові та міжнародні неурядові організації, транснаціональні корпорації, внутрішньодержавні регіони. Всі ці актори мають досить різні цілі, одні позитивні, спрямовані на підтримку стабільного світового розвитку, а інші, такі, як терористичні організації, вбачають своє завдання в дестабілізації існуючого світопорядку. Відтак зміни в кількісному, а головне в якісному складі учасників сучасних світових політичних процесів викликають фундаментальні трансформації у світовій політичній структурі.
Існує необхідність перегляду таких понять державно-центристської моделі світу, як територія та відстань. З одного боку, територія поширюється за межі національних кордонів, відкриваючи можливості швидкого зв’язку та взаємодії між учасниками міжнародної системи, а з іншого звужується, зв’язуючи за допомогою новітніх комунікацій окремі корпоративні або інші групи за вподобаннями. Виникають нові спільності й форми ідентичності, які далеко не завжди співпадають з національними або іншими географічними кордонами.
5. Широке впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в усіх сферах суспільного життя зумовило актуальність появи нових підходів до розуміння сучасного суспільства та його значення в епоху глобальних трансформацій. ІКТ сприяють інтенсифікації взаємодії між окремими людьми, професійними групами, союзами та соціальними спільнотами. Вони послабляють роль держави як посередника між індивідом і зовнішнім світом, трансформують внутрішню та зовнішню політику. Внаслідок цього змінюється розподіл владних повноважень і прийняття зовнішньополітичних рішень, що, в свою чергу, значно впливає на подальше формування системи міжнародних відносин. В цих умовах актуальним стає питання керування процесами розвитку інформаційно-технічної галузі на міжнародному рівні та збільшення кількості якісних досліджень.
Використання та розвиток ІКТ відрізняється нерівномірністю. Вищий рівень науки і технологій концентрується головним чином у США, Західній Європі та Японії. Повна реалізація їхнього зростаючого потенціалу потребує системної узгодженості, гнучкої організації та інформаційно-орієнтованих інститутів. В інформаційну епоху визначальною організаційною формою є мережа взаємозалежних вузлів. Вона може бути організована ієрархічно, але при цьому не мати центру. Відносини між вузлами асиметричні, але всі вони необхідні для її функціонування, а саме для циркуляції грошей, інформації, технологій, образів, товарів чи послуг.
Новітні технології уможливлюють подальшу еволюцію віртуальної реальності, яка складатиме нове зовнішнє середовище для людини. Можливо у майбутньому буде все важче розрізнити природний зовнішній світ та штучний. Більш актуальними дискусіями стануть ті, що будуть з’ясовувати який з цих світів справжній, більш важливий та функціональний. Цілком можливо, що ідейні та практичні апологети втілення інформаційних технологій в соціальне та міжнародне життя прорахували та довели неминучий колапс людства до того, як воно здійснить найголовнішу мету великого шляху свого розвитку – "після земне" існування та еволюцію. Натомість підключення до системи та її мереж дасть можливість перейти в іншу площину політичних дій, соціальної свідомості, світосприйняття та трансформувати людську амбіційність та агресію у віртуальний світ, що в якийсь ступені зможе зберегти світ реальний.
6. Державоцентрична концепція світового порядку пояснює діяльність інших, окрім держави, впливових акторів на політичній арені світу тим, що вона відбувається в тих рамках, які визначають і контролюють держави. Міжнародні організації позбавлені автономної дієвої сили, тому що держава важить більше за будь-яку іншу політичну організацію. Але поширення міжнародних і транснаціональних організацій, від ООН та її спеціалізованих установ до міжнародних впливових груп і соціальних рухів, змінює як державне, так і громадянське суспільство, тому що держава вкрита державними і недержавними транснаціональними мережами.
В умовах глобалізації держава втрачає частину свого суверенітету і прагне поширити свій вплив, взяти під контроль зовнішні фактори та укріпити етнічну й політичну ідентичність громадян тієї політико-територіальної одиниці з чіткими й визнаними міжнародною спільнотою кордонами, яку вона представляє. У світі продовжує існувати чітка силова ієрархія держав які прагнуть зміцнити свій суверенітет. Кордони держав проведені з мінімальним урахуванням етнічних та культурних бажань населення, що спонукає сили націоналізму до самоствердження. Діяльність транснаціональних акторів на відміну від держави може обмежуватися часом та відповідальністю. Це дає їм поштовх розвиватися динамічніше, бути в тісних взаємозв’язках зо всіма головними учасниками міжнародних відносин та піддавати сумніву державно-центристську систему світу. Взаємодія різнорідних держав з недержавними акторами стимулює розвиток багатосторонньої та багаторівневої дипломатії, що сприяє знаходженню компромісів та вирішенню актуальних питань глобального масштабу. Кордони держав проведені з мінімальним урахуванням етнічних та культурних бажань населення, що спонукає сили націоналізму до самоствердження.
Трансформація інституту держави-нації супроводжується такими негативними факторами, що сприяють хаосу, як релігійний фундаменталізм, націоналізм, расизм, підривання авторитету міжнародних організацій, пріоритет місцевого самоврядування, релігійне самоствердження, етнічна нетерпимість, розповсюдження зброї, розширення військових блоків, формування центрів міжнародного тероризму та організованої злочинності, насильницька реалізація принципу самоствердження меншості, економічна нерівність, некероване зростання населення, міграційні процеси та крах екологічних систем.
7. На еволюцію глобального керування впливають об’єктивні й суб’єктивні фактори, різноманітні організовані або стихійні дії. Наслідки їх впливу на розвиток сучасної системи міжнародних відносин набагато менш передбачувані, ніж на політичне керування в тій або іншій країні. У цьому зв’язку, можна говорити про розширення підстав так званого "парадокса участі". Він полягає в тому, що чим менше учасників на міжнародній арені й чим більше вони однорідні, тим більше передбачувані їхні дії й наслідки цих дій. Прогноз стає проблематичним не тільки через збільшення кількості учасників, але також через розширення діапазону факторів, що впливають на міжнародне життя.
З метою ефективності глобального керування повинні сформуватися загальні цінності, стандарти й позиції, які сприйматимуться на рівні широкого кола усіх країн і соціальних спільностей. Суперечливий характер глобальних процесів ставить на порядок денний питання про свідоме керування їх розвитком. Вивчення проблем глобального керування так само, як і глобального співробітництва є надто важливою й актуальною темою. Головним питанням у цьому зв’язку є характер відносин між існуючими суверенними державами й глобальними наднаціональними інститутами. Дискусійним є питання про взаємодію двох рівнів наднаціонального керування - глобального й регіонального, розподілу повноважень між ними, домінування одного по відношенню до іншого. Відтак принципово важливо не допустити серйозних конфліктів у світі через не вирішення цього питання та поляризацію держав за цією ознакою.
8. Основними факторами, що впливатимуть на трансформацію міжнародної системи, є: демографічні тенденції; природні ресурси і навколишнє середовище; наука і технологія; світова економіка і глобалізація; національні та інтернаціональні владні системи; роль США у трансформації міжнародної системи. На початку третього тисячоліття можна говорити про незаперечне лідерство США в політичному, соціально-економічному, науково-технічному та військово-стратегічному вимірах. Це дає підстави стверджувати, що США керує еволюцією міжнародної системи та продовжує залишатися головним актором на світовій арені. Вони мають усі можливості протягом декількох десятиліть володіти ключовими світовими позиціями майже в усіх сферах та галузях суспільної діяльності. Але зберігати лідерство буде все важче через зростання нових центрів багатополюсного світу, що формується. Значну роль у новій конфігурації сил разом зі США будуть відігравати Китай, Індія, Японія, ЄС і, за певних умов, Росія.
Не зважаючи на глобальне лідерство, США зіштовхуються з такими викликами, як обмеженість національних ресурсів для виконання глобальних зобов’язань щодо підтримки Pax Americana, проблематичність керованості міжнародними процесами у масштабах усього світу, піднесення ЄС, Японії й Китаю, що підвищує геополітичні основи американської зовнішньої політики тощо. Серед найбільш вірогідних претендентів на статус полюсу, який з середини нинішнього століття може набути рангу вищого за японський (а також європейський), є Китай. Оптимальним вибором для Китаю буде не прагнення до насильницького запровадження своєї регіональної, не кажучи вже про глобальну однополюсність, а активне входження до багатополюсності, що формується у якості великого самостійного центру сили. Багатополюсність також відповідає національним інтересам країни-цивілізації Індії, тому що перед нею з’являються нові перспективи для співробітництва і конкуренції у глобальному масштабі.
Перспективи сталого розвитку євроатлантичної цивілізації та світу загалом полягають у подальшому їхньому співробітництві та недопущенні розвитку тенденцій до поляризації цієї унікальної "двоєдиної цивілізації", яка за умови збереження динаміки свого розвитку стане головним осередком високої технології, науки, ефективного виробництва та вирішення гострих економічних, соціальних, політичних і екологічних проблем у ХХІ ст.
З метою моделювання ймовірних змін в структурі міжнародної системи вбачається доцільним аналізувати "можливі фактори трансформації міжнародної системи", серед яких відзначаються: науково-технологічні, соціально-економічні, політичні, природно-екологічні (катастрофічні) та зовнішні. Завдяки їх дії існує ймовірність виникнення "біфуркаційних моментів", які поки ще невідомі, але евентуально існуватимуть у прийдешньому, і відтак можуть бути попереджені. Отже, ймовірна будь-яка консолідація полюсів в подальшій боротьбі за світове лідерство. Наприклад азійський виклик Росії, так само як і Заходу може спонукати їх до ситуативного об’єднання. РФ знайде захист в євроатлантичній цивілізації, яка має потребу в території та ресурсах. Росія може опинитися перед вибором і зробить цей вибір на користь Заходу, з яким вона має більше спільного, ніж з Азією. Не виключений вступ РФ з метою свого захисту до НАТО і повноправне її входження в євроатлантичну цивілізацію. Інтеграція України в західні структури може стати каталізатором подальшого переформатування міжнародної системи, яка ще не завершилася після періоду біполярного протистояння і сприяти вибору РФ саме на користь євроатлантичної цивілізації.
9. Складний процес адаптування України до сучасної міжнародної системи відбувається під впливом декількох глобальних полюсів. Перш за все, тих, що належать до євроатлантичної цивілізації, а саме ЄС та США, з одного боку, та РФ, з іншого. Адаптування України до умов формування нового міжнародного порядку проходить під впливом загально-планетарних тенденцій: глобалізації, регіоналізації, інтеграції, фрагментації та демократизації. Функціональна вага цих процесів означатиме подальшу необхідність адаптації зовнішньої політики України до умов нового світового порядку. Адже наша країна і далі прагнутиме інтегруватися в світ країн-лідерів, приєднання до яких означатиме перш за все виконання певних умов, які диктуються переліченими вище тенденціями з метою відповідності їх критеріям і стандартам.
Динамічність трансформації сучасної системи міжнародних відносин спонукає до швидкої адаптації зовнішньої політики України до нових світових реалій. Прагнення України ввійти у двоєдину трансатлантичну цивілізацію спричинить прогнозоване поводження Росії - намагання не допустити втратити геополітичниний та геоекономічний вплив на Україну. Небезпечною стає зміна у співвідношенні сил в Європі, за якою Україна може опинитися в геополітичній ізоляції. Розширення ЄС та НАТО обумовлюють подальшу зміну в формуванні полюсних інтересів між Росією, Європою та Америкою, в межах яких перебуває Україна. Зміни у співвідношенні цих інтересів безпосередньо впливатимуть на внутрішню та зовнішню політику нашої держави, яка повинна постійно адаптуватися до таких обставин і реалізовувати політику стабілізації відносин в межах вищезазначеного трикутника.
Стратегія модернізації України імперативно пов’язана з прискоренням процесу створення передових технологій та інформаційно-комунікаційних мереж, забезпеченням умов для випереджаючого розвитку суспільства та соціально-економічного прогресу, що уможливить її участь в процесах глобальних трансформацій як активного суб’єкта світової політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Rosenau J. The Study of World Politics.Volume 1: theoretical and methodological challenges. – London - New York: Routledge, 2006. – 301 р.
2. Rosenau J.The Study of World Politics.Volume 2: globalization and governance. – London - New York: Routledge, 2006. - 260 p.
3. Rosenau J. Undersnanding World Affairs: The Potential for Collaboration // Globalizations. - 2004.- December . - Vol. 1. - № 2. - P.329-339.
4. Rosenau J. Many Globalizations, One International Relations // Globalizations. - 2004. – September. -Vol. 1.- № 1. - P.1-8.
5. Rosenau J. Globalization and Governance: Bleak Prospects for Sustainability // International Politics and Society. - 2003. - №3. - P.11-29; Rosenau J.N. Turbulence in World Politics. A Theory of Change and Continuity. Princeton: Princeton. Uni. Press, 1990. - 490 p.
6. Kaplan Morton A. Strategic thinking and its moral implications,- Chicago: The University of Chicago Centre for Politic Study, 1973. - 155 p.
7. Kaplan Morton A. Is International Relations a Discipline?// Journal of Politics. – 1961. - Vol. 23. - №2. - P. 462-476.
8. Грум Дж. Растущее многообразие международных акторов // Международные отношения: социологические подходы.- М., 1998. - С. 222-239.
9. Nye J. Bound to Lead. The Changing Nature of American Power. - NY: Basic Books, 1990. - 307 p.
10. Хонин В.Н. Теория международных отношений. Общая часть. - К.: Академ-Пресс, 2005. - 456 с.
11. Шергін С. Гострі колізії сучасної міжнародної системи в умовах глобалізації // Політика і час. - 2006. - № 7-8. - C. 49-62.
12. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика: Навч. посібник / В.М. Бебик, С.О. Шергін, Л.О. Дегтярьова. - К.: Університет "Україна", 2006. - 208 с.
13. Шергiн С.О. Світова політика і наукова спільнота // Україна дипломатична. - 2005. Науковий щорічник. Випуск шостий. - К., 2005. С. 653-663.
14. Шергін С. До справедливого міжнародного порядку // Політика і час. - 2003. - №5. - С. 56-60.
15. Кононенко С. Теорія міжнародних відносин в системі суспільних дисциплін. Антологія творчих досягнень / К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004. - Випуск 1. - С.-197-199.-319 с.
16. Кононенко С. Теоретичне знання про міжнародну політику. Структура та еволюція. Антологія творчих досягнень / К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. - Випуск 2. – С-238-250.
17. Мальський М. З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. 2-е вид., перероблене і доп. - К.: Кобза, 2003. - 528 с.
18. Цыганков А.П., Цыганков П.А. Социология международных отношений: анализ российских и западных теорий. - М.: Аспект Пресс, 2006. - 238 с.
19...Цыганков П.А. Мировая политика: содержание, динамика, основные тенденции //Общественные науки и современность.- 1995.- №5.- С.131-141.
20. Международные отношения: теории, конфликты, движения, организации / П.А. Цыганков, Г. А. Дробот, М.М. Лебедева и др. Под ред. П.А. Цыганкова. - М.: Альфа-М: ИНФРА-М, 2007. - 320 с.
21. Теория международных отношений на рубеже столетий / Под ред. К. Буса и С. Смита: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. П. А. Цыганкова. - М.: Гардарики, - 2002. - 362 с.
22. Лебедева М. М., Мельвиль А.Ю. "Переходный возраст" современного мира // Международная жизнь. - 1999. - № 10. - С. 76-84.
23. Лебедева М. М. Современные технологии и политическое развитие мира // Международная жизнь. - 2001. - № 2. - С. 45-53.
24..Хрусталев М.А. Эволюция системы международных отношений и особенности ее современного этапа // Космополис. Альманах. -1999. - С. 48-51.
25. Кулагин В. М. Формирование новой системы международных отношений // Современные международные отношения / Под ред. А. В. Торкунова. М.: МГИМО, 1998. - С. 221- 236.
26. Мировая политика: теория, методология, прикладной аналіз / Отв. ред. А.А.Кокошин, А. Д. Богатуров. - М.: КомКнига, 2005. - 432 с.
27. Иноземцев В. Ленинский курс международной политики КПСС. - М.: Мысль, 1978. - 206 с.
28. Carr Edward Hallet. Public Opinion as a Safeguard of Peace // International Affairs. - 1936. -№ 4 (15).– P.846-862.
29. Niebuhr Reinhold. Illusioon of World Goernment // Foreign Affairs. - 1949.- № 3. (27). - P. 379-388.
30. Spykmen Nicholas. Geography and Foreign Policy // American Political Science Review. - 1938. - № 1 (32). - P.28-51.
31. William Wohlforth. Realism and the End of the Cold War // International Security. -1994/95. – Winter. - № 19 (3). - P.91-129.
32. Morgenthau Hans. Positivism. Functionalism and International Law // American Journal of International Law. - 1940. - № 34. - P.260-284.
33. Morgenthau H. Politics among Nations. N.Y.: Knopf, 1954. -540 p ; Morgenthau, Hans. Politics Among Nations. The Struggle for Power and Peace. Fifth Edition. New York: Alfred A. Knopf, 1973. - 597 p.
34. Арон Р. Этапы развития социальной мысли. - М.: Прогресс-Универс, 1993. - 608 с.
35. Арон Р. Демократия и тоталітаризм / Пер. с франц. Г.И Семенова. М.: Текст, 1993. - 303 с.
36. Арон Р. Мемуары. 50 лет размышления о политике. - М.: Ладомир, 2002.-873 с.
37. Киссинджер Г. Дипломатия: Пер. с англ. - М.: Ладомир, 1997. - 848 с.
38. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика?: Пер. с англ. Под ред. Л. В. Иноземцева. - М.: Ладомир, 2002. - 352 с.
39. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. - М.: Международ. отношения, 2005. – 256 с.
40.…Бжезинський..З..Преждевременное..партнерство.//.www.polistudies.ru/fulltext/1994/1/5.htm.
41. Bertalanffy Ludwig von. An outline of General Systems theory // British Journal of the Philosophy of Sciene. - 1950. - № 1. - P.139-164.
42. Wright Quincy. A Study of War. Abridged by Louise Leonard Wright. Chicago, IL: University of Chicago Press, 1964 - 474 p.
43. Лебедева М.М. Мировая политика. /Учебник. Издательство: Аспект Пресс, 2006. - 352 с.
44. Hoffmann S. An American Social Science: International Relations // Daedalus. -1977. – Summer. -Vol. 106. - № 3. - P. 41-60.
45. Hoffman S. The Clash of Globalisations // Foreign Affairs. - 2002. - July-August. - Vol. 80. № 4 - P.104-115.
46. Rapoport Anatol. Various Meanings of Theory // Amercan Science Review. - 1958. - № 4 (52). - P.972-988.
47. Easton David. The New Revolution in Political Science // American Political Sciene Review. - 1969. - № 4 (63). - P.1051-1061.
48. Easton David. The Political System: An Inquiry into the State of Political Science. Contributors: David Easton - author. Publisher New York: Alfred A. Knopf, 1953. - 332 p.
49. Easton David. Categories for the Systems Analysis of Politics. Approaches to the Study of Politics, 1992 with introductory essay by Bernard Susser. Джерело: // www.stetson.edu/~gmaris/Easton.htm.
50. Deutsch K. W. In The Nerves of Government: models of political communication and control. New York: Free Press, 1963. - 315 p.
51. Singer J. Daid. Theorizing About Theory of International Politics // The Journal of Conflict Resolution. - 1960. - № 4 (4). - Р.431-442.
52. Holsti K.J. Mirror, Mirror on the Wall, Which Are the Fairest Theories of All? // International Studies Quarterly. - 1989. – September. - № 3 (33).- P.255-261.
53. Haas Ernst. The Balance of Power: Prescription, Concept, or Propaganda? // World Politics.- 1953. - July. - № 4 (5). - Р.442-477.
54. Galtung Johan. A Structural Theory of Imperialism: Ten Years Later // Millenium. - 1980. - № 3 (9). - P.183-196.
55. Galtung Johan. A Structural Theory of Integration: Ten Years Later // Journal of Peace Research. - 1968. - № 4 (5). - P.375-395.
56. Modelsky George. Comparative International Systems // World Politics. - 1962. -№ 4 (14). - P.662-674.
57. Hanrieder Wolfarm F. Actor Objetives and International Systems // Journal of Politics. - 1965. - № 1 (27). - P.109-132.
58. Hanrieder Wolfarm F. Internetional Organisations and Internetional Systems // Journal of Conflict Resolution. - 1966. - No. 3 (10). - P.297-313.
59. Hedley Bull. International Theory: The Case for a Classical Approach // World Politics. - 1996. – April. - № 3 (18). - Р.361-377.
60. Rosecrance, R. The Rise of the Virtual State // Foreign Affairs. - 1996. - Vol. 75 № 4. – P. 45-62.
61. Rosecrance R. A New Concert оf Powers // Foreign Affairs. - 1992. - Spring. -Vol. 71. - № 2. - 1992. - P.64-82.
62. Galtung J. Western Civilization: Anatomy and Pathology // Alternative. – 1981. - Vol. 7.- № 2. - P. 145–170.
63. Holsti Kalevi J. Retreat from Utopia: International Relations Theory, 1945-1970 // Canadian Journal of Political Science. - 1971. - № 2 (4). - P.165-177.
64. Allison G. Conceptual Models and the Cuban Missile Crisis // American Political Science Review. - 1969. – September. - Vol. 63.- № 3. - P. 689-718.
65. Deutsch K., Singer D. Multipolar Power Systems and International Stability // Analyzing International Relations: a Multimethod Introduction / Colpin W. (eds.). - NY: Praeger, 1975. - 321 p.
66. Boulding K. Conflict and Defense. - Harper, 1962. - 349 p.
67. Schelling T. The Strategy of Conflict. – Harvard University Press, 1960. - 309 p.
68. Schelling T. Choice and consequences. - Harvard University Press, 1984. - 363 p.
69. Waltz Kenneth. Theory of International Politics. - Addison-Wesley, 1979. - 251 p.
70. Waltz Kenneth. Evaluating Theories // American Political Sciene Reviw. - 1997. - № 4 (91). - P.913-917.
71. Waltz Kenneth. Internetional Structures, National Fore and the Balance of World Power // Journal of Internetional Affairs. - 1967. - № 2 (21). - P.215-231.
72. Waltz Kenneth. Realist Thought and Neorealist Theory // Journal of Internetional Affairs. - 1990. - № 1 (44). - P.21-37.
73. Waltz Kenneth. The Emerging Structure of Internetional Politics // International Security. - 1993. - №. 2 (18). - 1993. - P.44-89.
74. Gilpin, Robert G. War and Change in International Politics. - Cambridge: Cambridge University Press, 1994 - 272 p.
75. Gilpin, Robert G. The Richness of the Tradition of Political Realism // International Organisations. - 1984. - № 2 (38). - P.288-304.
76. Mearsheimer J. Back to Future. Instability in Europe After the Cold War // International Security. – 1990. - Summer. - Vol. 15, № 1. - P. 5-56.
77. Hoffmann S., Keohane R., Mearsheimer J. Correspondance. Back to Future. Pt II: International relations Theory and Post-Cold War Europe // International Security. –1990. – Fall. - Vol. 15, № 2. - P. 191-222.
78. Gilpin R. War and Change in International Politics.Cambridge: Cambridge University Press, 1994. - 272 p.
79. Nye, J. S., Jr., American Strategy After Bipolarity // International Affairs. -1990.- Vol. 66.- №. 3. - P. 513-521.
80. Nye, J. S., Jr., Old Wars and Future Wars: Causation and Prevention // Journal of Interdisciplinary History. - 1988. -Vol. 8.- № 4. - P. 581-590.
81. Nye J.S.Jr. The Velvet Hegemon // Foreign Policy. - 2003. – May/June. - Р.72-75.
82. Nye, J. S., Jr., Energy and Security in the 1980s // World Politics. -1982. -Vol. 35. - № 1. - P. 121-134.
83. Nye J. What New World Order? // Foreign Affairs. – 1992.- Spring. -Vol. 71. -№ 2. - P.83-96.
84. Keohane Robert., Nye J. Transnational Relations and World Politis. Cambridge, 1972. - 428 p.
85. Keohane Robert and Joseph Nye, Power and Interdependence Revisited // International Organization.- 1987. –Autumn. - Vol. 41. - №. 4. - P.725-753.
86. Keohane Robert. International Institutions: Two Approaches // International Studies Quarterly.- 1988. - December -Vol. 32. - №. 4.- P.379-396.
87. Keohane R.J., Katzenstein P.J., Krasner St.D. International Organization and the Study of World Politics // International Organization. -1998. -Vol. 52.- №. 4. - P. 645-686.
88. Кеохейн Р.О.Международные отношения: вчера и сегодня // Политическая наука: новые направления / Под ред. Р. Година и Х-Д. Клингеманна. М.: Вече, 1999. - С. 438-452.
89. Bull H. Society and Anarchy in International Relations // Diplomatic Investigations./ Ed. by H. Butterfield, M. Wight. London: George Allen and Unwin, 1966.- P. 35-60.
90. Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее: последствия биотехнолог. революции / Ф. Фукуяма; Пер. с англ. М. Б. Левина. - М.: АСТ : ЛЮКС, 2004. - 349 с.
91. Fukuyama Francis. Оur posthuman future: Consequences of the Biotechnology Revolution.New York: Farrar, Straus & Giroux, 2002. - 261 p.
92. Fukuyama, Francis. The End of History and the Last Man. New York: Avon Books, 1992. - 417 p.
93. Kratochwil Friedrich and John Ruggie.International Organization: A State of the Art on the Art of the State // International Organization. - 1986. - Autumn. - №. 4 (40). - P.753-775.
94. Kratochwil Friedrich.The Force of Prescriptions // International Organization. -1984.- Autumn. - №. 4 (38).- P.685-708.
95. Kratochwil Friedrich. Regimes, Interpretation and the Science of Politics // Millennium.- 1988. Vol. 17. № 2. - P.263-284.
96. Falk Richard A. Human Rights and State Sovereignty. Holmes & Meier Publishers Inc., 1981. - 180p.
97. Falk Richard A. Human Rights Horizons: The Pursuit of Justice in a Globalizing World. London-New York:Routledge, July 2000. - 288 p.
98. Mitrany David. The Functional Approach to World Organization // International Affairs, July 1948. - P.128-142.
99..Хантингтон С. Столкновение цивилизаций // Полис. - 1994. - №1. - С. 33- 48.
100. Cox Robert. Gramsci, Hegemony and International Relations: An Essay in Methods // Millennium. - 1983. – Summer. - №. 2 (12). - P.162-175.
101. Cox Robert. Social Forces, States and World Orders: Beyond International Relations Theory // Millennium. - 1983. – Summer. - №. 2 (10). - P.126-155.
102. Habermas J. The Emergence of the Public Sphere // The Polity Reader in Cultural Theory. - Cambridge, 1994. - P. 81–90.
103. Shapiro M.J. G. Matthew Bonham, and Daniel Heradstveit. A Discursive Practices Approach to Collective Decision-making // International Studies Quarterly. - 1988. - Vol. 32. - № 4. - P.397-420.
104. John Vasquez.The Realist Paradigm and Degenerative vs. Progressive Research Programs: An Appraisal of Neotraditional Research on Waltz’s Balancing Proposition // American Political Science Review. - 1997. - Vol. 4. - № 91. - P. 899-912. Responses, - P. 913-935.
105. Huntington S. The Clash of Civilizations // Foreign Affairs. – 1993. – Summer.- Vol. 72. № 3. - P. 22 – 49.
106. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / Пер. с англ. Т. Велимееева, Ю.Новикова. - М.: ООО Издательство АСТ, 2003. - 603 с.
107. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от экспансии к консолидации // Мировая экономика и международные отношения. - 1995. - № 6. - С. 87-94.
108. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века: Пер. с англ. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2003.– 368 с.
109. Wallerstein I. The World System After The Cold War // Journal of Peace Research. - 1993. - Vol. 30. № 1.- P. 1 – 6; Валлерстайн И. Конец знакомого мира: социология XXI века / Пер. с англ. Иноземцева В.Л.: Центр исследований постиндустриального общества. - М.: Логос, - 2003. - 355 с.
110. Wallerstein I. The Capitalist World Economy. Cambridge: Cambridge University Press, 1979. - P.1-36.
111. Wallerstain I. The Modern World-System. - Vol. 1. Capitalist Agriculture and the Origins of the European World-economy in the XVI century.-N.-Y.,1974.- 410р.
112. Коппель О., Пархомчук О. Міжнародні системи та глобальний розвиток: Навчальний посібник.- К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. - 314 с.
113. Кузьменко В.Л., Романчук О.К. На порозі Надцивілізації: системний аналіз актуальних проблем сучасності, соціальне прогнозування та футорологія. - Львів: Універсум, 1998. - 164 с.
114. Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. Философский анализ. - 2 - е изд. - К.: Феникс, 2004. - 760 с.
115. Цивилизационные модели современности и их исторические корни / Ю.Н.Пахомов, С.Б. Крымский, Ю.В. Павленко и др. Под ред. Ю.Н.Пахомова. - Киев: Наукова думка, 2002. - 632 с.
116. Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. - К.: Благотворительный фонд содействия развитию гуманитарных и экономических наук "Международный деловой центр", 1998. – 432 с.
117. Цивилизационная структура современного мира в 3-х томах. Том 1. Глобальные трансформации современности / Под. ред. Ю.Н. Пахомова и Ю.В. Павленко. - К.: Наукова думка, 2006. – 686 с.
118. Камінський Є.Є. В ім’я національних інтересів. Чинники ефективності нашої зовнішньої політики // Політика і час. – 2001. - № 9. - С. 52-59.
119. Каминский Е.Е. Трансатлантическая цивилизация после Второй мировой войны // Вторая мировая война: человек, общество, государство / Под ред. С.В. Юрченко. - Симферополь: Изд. дом "Крым", 2006. - 220 с.
120. Камінський Є., Бассам А. Глобалізація, бідність і лівизна в сучасній західній футурології // Політична думка. - 2001. - № 3. – С. 43-52.
121. Кононенко С., Дударьов В. Теорія "середньодержавності" і глобалізація: історія, типи, концептуальний розвиток // Дослідження світової політики. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. - Вип. 24. - С. 14-30.
122. Хижняк І.А. Патронована культура та культурна демократія у США: Культ.процеси в амер. соціумі періоду індустр. та постіндустр. Трансформацій (друга половина ХХ ст.): соц.-політ. вимір. - К., 2001. - 448 с.
123. Зернецька О.В. Медіакратія: ґенеза та природа влади // Політика і час. - №4. – С. 34-44, № 5. - С. 41-48. - 2006.
124..Зернецька О.В. Битва титанів. Медіа-бізнес: німецькі стратегії конкурентної боротьби // Віче. - 2003. - № 1. - С. 68-71.
125..Зернецька О.В. Televisia: національні та глобальні стратегії конкурентоспроможності // Вісник Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення. - 2003. - № 5. - С. 76-80.
126..Білорус О. Глобальні трансформації і розвиток України в період незалежності // Політ. думка. – 2001. - № 3. - С. 9-13.
127. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. / Глобальні трансформації і стратегії розвитку. Монографія. - К., 1998. - 416 с.
128. Глобальные трансформации и стратегии развития. Под ред. О. Белоруса. - К.: Орияне, 2000. - 424 с.
129. Белорус О., Лукьяненко Д., Гончаренко М. Глобализация и безопасность развития. - К.: КНЭУ, 2002. - 789 с.
130. Скаленко О.К. Глобальні резерви росту. - К.: Інтелект, 2002, - 428 с.
131. Мировая политика: теория, методология, прикладной аналіз / Отв. ред. А.А. Кокошин, А.Д. Богатуров. - М.: КомКнига, 2005. - 432 с.
132..Теорія..міжнародних..відноси