ПОЛІТИКА США В СХІДНІЙ АЗІЇ В УМОВАХ ПОСТБІПОЛЯРНОСТІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

ФРАНЧУК НАДІЯ СЕРГІЇВНА

УДК: 327(73:5-11)

ПОЛІТИКА США В СХІДНІЙ АЗІЇ В УМОВАХ ПОСТБІПОЛЯРНОСТІ

23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
доктор політичних наук, доцент
ГАЛАКА Сергій Павлович
професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київ-2008

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП…………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ…………......

9
1.1 Концептуально-теоретичні засади та методологія дослідження…... 9
1.2 Стан наукової розробки проблеми та джерельно-документальна база ..…………………………………………………….............................. 25

РОЗДІЛ ІІ. СХІДНА АЗІЯ В СИСТЕМІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ США………………..

43
2.1 Проблема безпеки в східноазійській системі міжнародних відносин та інтереси США………………………………………………………….. 43
2.2 Доктринальні засади політики США в Східній Азії в постконфронтаційний період…………………………………………….. 65

РОЗДІЛ III. НАПРЯМИ ПОЛІТИКИ США ЩОДО ДЕРЖАВ СХІДНОЇ АЗІЇ……………………………………………………………

96
3.1 Еволюція американсько-японського союзу……………………........ 96
3.2 Китай у східноазійській політиці США……………………………... 118
3.3 Політика США щодо держав Корейського півострова…………….. 142

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….
167

СПИСОК ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…..…………...
173

ВСТУП
Актуальність теми. Східна Азія має особливе значення для США з позицій забезпечення їхньої національної безпеки та економічних перспектив. Основу зовнішньополітичних інтересів США в Східній Азії складає потреба запобігти формуванню в цьому регіоні потужного стратегічного суперника, зовнішня політика якого не узгоджувалася б із амбіціями Вашингтона на лідерство в системі міжнародних відносин у віддаленій перспективі.
Зовнішньополітичний курс США щодо держав цього регіону є характерним у структурному плані для розуміння політики Вашингтона в Азійсько-тихоокеанському регіоні та його позиції щодо основ регіональної системи міжнародних відносин. Тому аналіз основних доктринальних засад і практичних кроків адміністрації президента, зовнішньополітичного апарату США в окремо визначеному регіоні необхідний для розроблення певних пропозицій та рекомендацій для українських органів державної влади та політологічної науки в цілях їх подальшого використання за співпраці України з державами Східної Азії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” та наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” № 01БФ048-01 і, зокрема, її підрозділу 1 - “Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин”.
Мета і завдання дослідження. Мета цієї роботи полягає у визначенні особливостей зовнішньополітичного курсу США в Східній Азії в постбіполярний період у контексті основних подій світової політики.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- виявити та дати оцінку основним підходам провідних американських вчених до трансформації глобальної системи міжнародних відносин та її східноазійської підсистеми в період, що досліджується;
- визначити доктринальні засади політики США в Східній Азії;
- проаналізувати якісні зміни, здійснені в межах американсько-японського союзу, в контексті міжнародно-політичних обставин постбіполярного періоду;
- з’ясувати вплив американсько-китайського суперництва за лідерство в Східній Азії на геополітичну стабільність в АТР;
- дати оцінку позиції Вашингтона на шестисторонніх переговорах із вирішення ядерної проблеми Корейського півострова;
- розробити рекомендації щодо напрямів співробітництва між Україною та державами Східної Азії.
Об’єктом дисертаційного дослідження є політика США в Східній Азії в постбіполярний період.
Предметом дослідження є політичний та безпековий вимір політики США в Східній Азії в період, що досліджується.
Методи дослідження. У цілях досягнення наукової об’єктивності результатів автор застосував комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Системний підхід дав змогу автору представити комплексне бачення системи східноазійської політики США. Завдяки використанню принципу історизму процес формування та розвитку політики США в Східній Азії показано в динаміці. Аналіз сучасних підходів до трансформації світового порядку та доктринальних засад політики США в Східній Азії базувався на дескриптивно-експлікативних та нормативно-прескриптивних аналітичних методах. Застосування методу контент-аналізу в роботі з документальними джерелами передбачало врахування політичних орієнтацій і ставлення до проблеми авторів певного документального джерела. Позиції США з тайванської та північнокорейської ядерної проблеми аналізувалися з використанням проблемно-історичного, системного підходів та геополітичного аналізу. У процесі дослідження співробітництва між Україною та державами Східної Азії здобувач використав загальнологічний метод та метод прогнозування. При аналізі джерельної бази дисертації використовувались емпірико-аналітичний, логічний, історичний та інституційно-порівняльний методи дослідження. У роботі застосовано й інші методи наукового пізнання.
Наукова новизна дисертації зумовлена сукупністю та масштабністю поставлених завдань, а також засобами їх розв’язання та полягає в тому, що автор вперше в українській політології проаналізував позиції США в рамках моделі безпеки в Східній Азії в умовах постбіполярності в контексті останніх тенденцій глобального розвитку системи міжнародних відносин. Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі основні положення:
 дістав подальший розвиток аналіз концепції лідерства США в світі та, зокрема, в Східній Азії, що дав підстави стверджувати про зменшення ефективності американського регулюючого впливу внаслідок здобуття регіонального лідерства Китаєм та зростання впливу Японії на східноазійську підсистему;
 з’ясовано, що відмінність між доктринами президентів США У.Клінтона та Дж. Буша-молодшого, що втілювалися в постбіполярний період, полягала не за змістом, а за формами та методами їх реалізації за більшої агресивності адміністрації Дж. Буша-молодшого в досягненні поставлених цілей та високого рівня упередженості при оцінці стану системи безпеки в Східній Азії;
 визначено, що американсько-японський союз у постбіполярний період еволюціонував внаслідок перерозподілу відповідальності в його межах до функціональної готовності Сил самооборони Японії вести активні оборонні дії на значній відстані від національної території за підтримки США в цілях урівноваження китайського впливу в АТР та перетворення альянсу на ефективний механізм попередження та розв’язання локальних конфліктів між учасниками східноазійської системи безпеки;
 з’ясовано значення США у розв’язанні “тайванської” проблеми, що використовують її як засіб впливу на вирішення чутливих питань у двосторонніх відносинах із КНР, а також обґрунтована обумовленість цілей американської політики економічними інтересами та намаганням стримати лідерські амбіції КНР;
 виявлено, що США могли б сприяти розв’язанню питання припинення ядерної програми КНДР шляхом дипломатичного визнання КНДР та надання їй гарантій безпеки в обмін на повну ліквідацію ядерної програми військового призначення під постійним контролем інспекторів МАГАТЕ, водночас винісши питання економічної та енергетичної допомоги Північній Кореї на розгляд учасників шестисторонніх переговорів;
 запропоновані напрями інтенсифікації відносин України з країнами Східної Азії за допомогою розроблення та реалізації довгострокової програми співробітництва з країнами Східної Азії, оптимізації форм співпраці зі східноазійськими партнерами шляхом промислового кооперування, втілення спільних науково-технічних проектів, подальшого розвитку вже створених технопарків, а також можливої участі українських підприємств у модернізації об’єктів на території держав Східної Азії.
Наукове значення роботи визначається тим, що обґрунтовані в роботі наукові положення, її матеріали та висновки можуть бути використані при подальшому дослідженні окремих аспектів зовнішньополітичної стратегії США. Висновки роботи можуть стати в нагоді фахівцям-міжнародникам у діяльності науково-дослідних інститутів та установ.
Практичне значення здобутих результатів полягає в тому, що основні положення дисертації, висновки та пропозиції автора можуть бути використані у діяльності органів державної влади для підготовки та опрацювання пропозицій щодо аналізу питань безпеки в Східній Азії, а також розроблення рекомендацій стосовно інтенсифікації відносин України з державами цього субрегіону. Пропозиції автора використані Управлінням забезпечення міжпарламентських зв’язків Апарату Верховної Ради України при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів до офіційного візиту Голови Верховної Ради України до Китайської Народної Республіки (27-31 березня 2007 року), а також у роботі депутатських груп Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків із КНР, Японією та Республікою Корея (довідка № 17/347-1 від 06.03.2008).
Крім того, матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні нормативних і спеціальних курсів з історії міжнародних відносин і зовнішньої політики, новітньої історії країн Східної Азії, порівняльної політології (довідка № 324-34 від 20.02.2008).
Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на таких науково-практичних конференціях Інституту міжнародних відносин: науково-теоретичній конференції молодих вчених (24 квітня 2003 року, тема виступу: “Північно-Східна Азія у доктринальних засадах тихоокеанської політики США (кінець 1990-х-2000-і роки)”, конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (14 жовтня 2004 року, тема виступу: “Значення Північно-Східної Азії в зовнішньополітичній стратегії України”), міжнародній науково-практичній конференції “Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин” (18-19 листопада 2004 року, тема виступу: “Реформування американсько-японського союзу в постбіполярний період”), Третій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (10 березня 2005 року, тема виступу: “Позиція США з розв’язання кризи навколо КНДР”), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (3 березня 2006 року, тема виступу: “Інтереси США в Північно-Східній Азії на початку XXI століття”), конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (24 жовтня 2006 року, тема виступу: “Особливості інтеграційних процесів у Північно-Східній Азії”), конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (18 жовтня 2007 року, тема виступу: “Східноазійський вектор зовнішньої політики України”) та знайшли відображення у чотирьох наукових публікаціях.
Публікації. За результатами наукового дослідження у фахових виданнях, визначених ВАК України, опубліковано чотири наукові публікації та два матеріали наукових конференцій, у яких відображено основні результати роботи.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Текст дисертації викладено на 198 сторінках. Список використаних джерел містить 388 найменувань українською, російською та англійською мовами та поданий на 26 сторінках

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Події після вересня 2001 року не лише засвідчили передчасність тези щодо однополюсності глобальної системи міжнародних відносин, за якої США як полюс були б єдиним регулятором, а й поставили під сумнів власне здатність США утримати світ під своїм контролем. Зміни в глобальній системі пояснюємо не втратою якісних характеристик силового потенціалу США, а скоріш трансформацією світового порядку в інший стан, її тяжінням до поліцентричності. У найближчі роки за безперечного збереження лідерських позицій США в світі відбуватиметься дифузія сили внаслідок зменшення ефективності американського регулюючого впливу та здобуття регіонального лідерства певними державами, а також суттєвого зростання впливу міжнародних організацій (зокрема, Євросоюзу та АСЕАН) на регіональні підсистеми, що призведе до необхідності для Вашингтона зважати на їхні інтереси при формуванні своєї зовнішньої політики.
2. Аналіз доктринальних засад політики США в Східній Азії в постбіполярний період дає підстави стверджувати, що Східна Азія й надалі залишатиметься районом виключних інтересів для США з позицій забезпечення їхньої національної безпеки та економічних перспектив. Порівняльний аналіз доктрин президентів США Дж. Буша-старшого, У. Клінтона та Дж. Буша-молодшого, що втілювалися в період, що досліджувався, засвідчив, що відмінність між ними полягала не за змістом, а скоріш за формами та методами їх реалізації за більшої агресивності адміністрації Дж. Буша-молодшого в досягненні поставлених цілей та високого рівня упередженості при оцінці стану системи безпеки в Східній Азії.
3. Національні інтереси США в Східній Азії полягають у збереженні миру в районі Тайванської протоки й на Корейському півострові та досягненні довготривалого врегулювання між КНР та Японією на умовах, вигідних для США. Інструментом для збереження лідерства США в цьому субрегіоні залишиться американська військова присутність, система передового базування за її незначного скорочення, а також подальше зміцнення військово-політичних союзів із Японією та Республікою Корея.
4. Система безпеки в субрегіоні базується на двосторонніх військово-політичних союзах США з Японією та Республікою Корея. США не погодяться поставити свої відносини зі східноазійськими союзниками під контроль існуючих або новостворених регіональних механізмів безпеки. Специфікою субрегіону є розвиток фактичної інтеграції на неформальній основі без закріплення за нею організаційно-правових форм внаслідок міжсистемних протиріч, наявності територіальних спорів та тягаря історичного минулого у відносинах між державами субрегіону. Переваги регіонального економічного співробітництва, розв’язання застарілих проблем, що залишилися у спадок від “холодної” війни, пожвавлення регіонального економічного співробітництва стали б поштовхом для створення ефективного організаційно-правового механізму політичної та безпекової співпраці. У цих процесах США намагатимуться не допустити блокування держав Східної Азії без їх участі, використовуючи усі наявні в них важелі впливу.
5. Еволюція американсько-японського союзу в постбіполярний період від автономної позиції Японії в межах альянсу до функціональної готовності Сил самооборони Японії вести активні оборонні дії на значній відстані від національної території за підтримки США засвідчила пошук союзниками шляхів якісного вдосконалення участі японської сторони в цьому військово-політичному союзі до досягнення рівнозначності партнерів. З огляду на позицію японської громадськості та неоднозначну реакцію сусідніх із Японією держав реформування союзу здійснюється поступово та має за мету врівноважити китайський вплив у АТР та перетворити його на ефективний механізм попередження та розв’язання локальних конфліктів між учасниками східноазійської системи безпеки.
6. За усієї різновекторності своїх ідеологічних позицій та конкуренції за лідерство в Азійсько-тихоокеанському регіоні США та КНР зацікавлені скоріш у партнерстві, аніж у суперництві. США використовують тайванську проблему, а також подальше переозброєння Тайбею для впливу на вирішення чутливих питань у двосторонніх відносинах із КНР. Дипломатична підтримка, надана Пекіном Сполученим Штатам у боротьбі з тероризмом, поступове залучення КНР до інтеграційних процесів, обумовленість цілей американської політики економічними інтересами є чинниками стримування агресивних тенденцій у зовнішній політиці США. З іншого боку, без матеріалізації об’єднання Тайваню з материком КНР не зможе стати фактичним лідером у Східній Азії. Відтак, у ближчій перспективі США намагатимуться й надалі балансувати на інтересах держав Східної Азії для запобігання зміцненню свого суперника в особі КНР у регіональній системі міжнародних відносин.
7. Досвід переговорів із КНДР запевнив Сполучені Штати Америки в доцільності переходу від двостороннього формату переговорів до багатостороннього в цілях врахування інтересів усіх учасників східноазійської підсистеми міжнародних відносин. У ході переговорів Сполученим Штатам не вдалося пов’язати припинення ядерної програми Північної Кореї із питаннями забезпечення прав людини, лібералізації політичного режиму КНДР та скорочення звичайних озброєнь, а виведення північнокорейських ядерних установок із експлуатації стало можливим лише за умови зняття Вашингтоном фінансових санкцій, чим було продовжено тактику прийняття рішень, спрямованих на короткострокову перспективу.
При фактичній відмові від сценарію застосування воєнної сили для припинення північнокорейської ядерної програми Сполучені Штати могли б розв’язати це питання шляхом дипломатичного визнання КНДР та надання гарантій безпеки в обмін на повну ліквідацію ядерної програми військового призначення під постійним контролем інспекторів МАГАТЕ, водночас винісши питання надання економічної та енергетичної допомоги Північній Кореї на розгляд учасників шестисторонніх переговорів.
Разом із тим, розв’язання корейської проблеми залежить не лише від припинення ядерної програми, що є її вторинним чинником, а знаходиться у площині лібералізації політичного режиму КНДР, проведення структурних реформ в її економіці та поступовому залученні КНДР до інтеграційних процесів у Східній Азії.
У ближчій перспективі в інтересах США буде додержання стратегії на недопущення появи на Корейському півострові нових стратегічних суперників, що втілюватиметься за допомогою курсу на поступовість міжкорейського об’єднання та збереження стабільності військово-політичного союзу з Республікою Корея.
8. Географічне розташування України, історичні тенденції, особливості політичного розвитку та соціокультурна самоідентифікація Українського народу обумовили пріоритетність європейського вибору України. Разом із тим, потреба в реальній економізації зовнішньополітичної діяльності нашої держави, набутті зовнішньою політикою більшої прагматичності, утвердженні регіонального лідерства України, розширенні взаємодії з країнами - регіональними лідерами та рівнонаближеності нашої держави до основних акторів глобальної системи міжнародних відносин вимагають розроблення та реалізації довгострокової програми співробітництва України з країнами Східної Азії.
Україна та держави Східної Азії є асиметричними партнерами з погляду обсягів експортно-імпортних операцій та частки нашої держави в структурі зовнішньої торгівлі держав цього субрегіону. Причини асиметричності пов’язані насамперед із незначним інтересом українських органів державної влади до східноазійського напряму, відсутністю політичного впливу України на інтеграційні процеси в Східній Азії, внутрішньополітичною нестабільністю України, а також структурними деформаціями в національній економіці, що зумовлюють низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Усі зазначені чинники стали основою для сприйняття України державами Східної Азії як об’єкта своєї економічної експансії та джерела сучасних технологій і машинотехнічної продукції військового та цивільного призначення, а також партнера з розвитку євроазійського співробітництва.
Україна має можливості для оптимізації форм роботи на ринках держав Східної Азії. Українським підприємствам слід переорієнтуватися на виробництво високотехнологічної продукції з високою часткою доданої вартості. Суттєвим важелем у цих процесах може стати промислове кооперування, а також реалізація спільних науково-технічних проектів, подальший розвиток вже створених українсько-китайських технопарків.
Перспективною могла б стати співпраця України та КНР у сфері диверсифікації джерел енергопостачання в Україну з огляду на зацікавленість найбільших китайських нафтогазових компаній до видобування нафтогазових ресурсів на Азовсько-Чорноморському шельфі, а також Україна могла б брати участь у будівництві атомних електростанцій у КНР.
Послідовність у виконанні своїх зобов’язань за кредитними договорами, покращення інвестиційного клімату в України безперечно сприяли б здійсненню інвестицій японськими та корейськими партнерами та створенню спільних підприємств за їх участю на території нашої держави. Крім того, залишається значний потенціал для українсько-японського співробітництва в межах Офіційної допомоги розвиткові та у справі подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Найперспективнішими напрямами українсько-китайського та українсько-корейського співробітництва вбачаються можливості у сфері військово-технічного співробітництва. Українським підприємствам слід шукати способи стимулювання збуту своєї продукції шляхом пропозиції привабливих комплексних угод із створення спільних підприємств і ліцензійного виробництва окремих зразків військової техніки на території країн-замовниць, ремонту і модернізації зразків спецтехніки військового призначення, можливо, на базі країн-замовниць, а також обслуговування такої техніки в цих країнах. Крім того, український технологічний та інтелектуальний потенціал можна було б використати в разі мирного об’єднання КНДР та РК, зокрема у сфері реконструкції залізничної інфраструктури, будівництва нафто- та газопроводів, модернізації електростанцій та інших об’єктів енергетики в КНДР.

СПИСОК ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Алиев Р.Ш.-А. Внешняя политика Японии (70-80-е годы).¬ (Теория и практика).¬ - М.: Главная редакция восточной литературы, 1986. - 311 с.
2. Антюхина-Московченко В.И., Злобин А.А., Хрусталев М.А. Основы теории международных отношений. – М.: МГИМО, 1980. – 94 с.
3. Аппатов С.И., Глебов В.В., Коваль И.Н., Райнов П.Я. США: современная внешнеполитическая мысль. Анализ концепций американской политологии 80-х годов. – Одесса: Логос, 1992. – 236 с.
4. Арбатов Г.А. Российско-американские отношения: проблемы и задачи // США: экономика, политика, идеология. – 1994. - № 12. – с. 3-12.
5. Арешидзе Л.Г. Международные отношения в Восточной Азии. Угрозы и надежды. – М.: Междунар. отношения, 2007. – 296 с.
6. Арешидзе Л.Г., Крупянко М.И. Япония в Восточной Азии: эволюция внешней политики после "холодной войны" //Восток. - 2007 . - №1 . - с.86-100; № 2. – с. 50-61.
7. Арин О. Геометрия взаимозависимости // Азия и Африка. - 1998. - № 3. -с. 52-57.
8. Арин О. Двадцать первый век: мир без России. - М.: Альянс, 2001. - 352 с.
9. Арин О. Азиатско-тихоокеанский регион: мифы, иллюзии и реальность. - М: Наука, 1997. - 476 c.
10. Асиметрія міжнародних відносин / Під ред. Г.М. Перепелиці, О.М. Субтельного. - К.: Видавничий дім “Стилос", 2005. - 555 с.
11. Асмолов К. Военные специалисты США об актуальных проблемах Корейского полуострова // Проблемы Дальнего Востока.-2004.-№ 5.-с. 74- 92.
12. Бажанов Е.П. Движущие силы политики США в отношении Китая. - М.: Наука, 1982. - 238 с.
13. Баранова Н.С. Аналіз зовнішньополітичних доктрин президентів США У.Клінтона та Дж.Буша-молодшого: схожість змісту, відмінність у методах реалізації (на прикладі Північно-Східної Азії) // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - К: Інститут міжн. відн. Київ. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 2005. - Вип. 53 (ч. ІІ). – с. 86-96.
14. Баранова Н.С. Північно-Східна Азія у доктринальних засадах тихоокеанської політики США (кінець 1990-х-2000-і роки) // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. – 2003. – Вип. 43 (ч. ІІ). – с. 29-31.
15. Баранова Н.С. Реформування американсько-японського союзу в постбіполярний період // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – К.: Інститут міжн. відн. Київ. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 2006. - Вип. 62 (ч. І). - с. 157-169.
16. Батчаев Э.О. Стратегия Китайской Республики на Тайване в Азиатско-Тихоокеанском регионе / Э. О. Батчаев, А. В. Искрич. - М., 2001. - 60 с.
17. Бебик В.М., Шергін С.О., Дегтерьова Л.О. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика: Навч. посіб. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини “Україна". - К. : Університет “Україна", 2006. - 208 с.
18. Бжезинский Зб. Великая шахматная доска. Господство Америки и геостратегические перспективы.-М.: Международные отношения, 1999.-256с.
19. Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане. История и теория международных отношений в Восточной Азии после второй мировой войны (1945-1995). - М.: Конверт - МОНФ, 1997. - 353 с.
20. Богатуров А.Д. Лидерство и децентрализация в международной системе // Международные процессы. – 2007. - т.5. - № 1. – с. 3-15.
21. Богатуров А.Д. Плюралистическая однополярность и интересы России // Свободная мысль. – 1996. - № 2. – с. 23-42.
22. Богатуров А.Д., Косолапов Н.А., Хрусталев М.А. Очерки теории и методологии политического анализа международных отношений. - М.: НОФМО, 2002. - 382 с.
23. Богатуров А. Кризис миросистемного регулирования // Международная жизнь. - 1993. - № 7. – с. 30-40.
24. Болятко А. Обеспечение национальной безопасности Китая // Проблемы Дальнего Востока. – 2003. - № 4. – с. 32-45.
25. Братерский М.В. Политика США в отношении стран “оси зла” // США * Канада: экономика, политика, культура. – 2003. - № 4. – с. 39-57.
26. Браун С. Сила в инструментарии современной дипломатии // Международные процессы. - 2005. - т.3. - № 3. – с. 3-21.
27. Бунин В.Н. Возможно ли ядерное вооружение Японии // Проблемы Дальнего Востока. - 1994. - № 4. - с.20-34.
28. Бунин В.Н. Завершение очередной реформы японо-американского союза безопасности // Проблемы Дальнего Востока. - 1999. - № 6. - с. 19-26.
29. Войтович А.И. Политика США в отношении Японии в 1980-е- первой половине 90-х годов. Анализ концепций американской политологии: Дис... канд. полит. наук: 23.00.04 / Одесский гос. ун-т им. И.И.Мечникова. - О., 1997. – 166 л.
30. Володин Д.А. США и Северная Корея: от Буша-старшего к Бушу-младшему// США * Канада: экономика, политика, культура. – 2003. - № 3. - c. 33-52.
31. Володин Д.А. США, Китай и новое военно-стратегическое уравнение в АТР// Мир. экономика и межд. отношения. – 2006. – № 2. – с. 74-81.
32. Володин Д.А. Эволюция американо-южнокорейского военного альянса после холодной войны // США * Канада: экономика, политика, культура. – 2003. - № 7. - c. 13-31.
33. Волохова А. Изменения во внешнеполитических концепциях КНР (взгляды китайских политологов) // Проблемы Дальнего Востока. – 2006. - №3. – с. 74-82.
34. Вооруженные силы на 1 января 2007 года // Зарубежное военное обозрение. – 2007. – № 3. - с. 26-50.
35. Воронцов А.В. Россия и Корея в системе международных отношений на Дальнем Востоке в 90-годах // Проблемы Дальнего Востока. – 2002. - № 3. - с.60-68.
36. Воронцов А.В. Тенденции современной международной ситуации в Восточной Азии // Проблемы Дальнего Востока. - 2007. - № 3. - с. 27-40.
37. Воронцов А.В. “Треугольник” США-Япония-Южная Корея: миф и реальность. – М.: Наука, 1991. - 197 с.
38. Воскресенский А.Д. “Большая Восточная Азия”: Мировая политика и энергетическая безопасность. – М.: Эдиториал УРСС, 2006. - 128 с.
39. Воскресенский А.Д. Китай в контексте глобального лидерства? // Международные процессы. - 2004. - том. 2. - № 2 (5). - с. 3-12.
40. Воскресенский А.Д. Китай во внешнеполитической стратегии России // Свободная мысль. - 1996. - № 1. - С. 94-105.
41. Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. Учеб. пособие/ Под ред. Воскресенского А.Д. - М., 2002. - 523 с.
42. Выступление Президента Российской Федерации В.В.Путина на Мюнхенской конференции по вопросам политики безопасности. Мюнхен. 10 февраля 2007 года // http://www.kremlin.ru/text/appears/2007/02/118109.shtml.
43. Гаврилов В. Эволюция взглядов экспертов США и Великобритании на проведение миротворческих операций // Зарубежное военное обозрение. - 2002. - №8. – с. 5-6.
44. Галака С.П. Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у міжнародних відносинах: Монографія. - К.: Видавн.-поліграф. центр “Київський університет”, 2002. – с. 278 с.
45. Галенович Ю.М. “Белые пятна” и “болевые точки” в истории советско-китайских отношений. - т.1. - М.: Ин-т Дальнего Востока РАН, 1992. - 200 с.
46. Галенович Ю.М. Китай и сентябрьская трагедия Америки. - М.: НОФМО, 2002. - 170 с.
47. Гельбрас В., Кузнецова В. КНР: противоречивые итоги // Мировая экономика и международные отношения. - 1999. - № 8. - С. 101-110.
48. Головченко В.І. „Дракон у тумані”: геополітичний виклик Пекіна і відповідь Вашингтона // Людина і політика. – 2004. - № 3. – С.97-107.
49. Головченко В.І. Китайська дипломатія: традиційні засади й сучасність // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2005. - Випуск 53 (ч. ІІ). – К.: Інститут міжн. відн. Київ. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – с. 3-12.
50. Головченко В.І., Крижанівський В.П., Тамм А.Є. Міжнародні відносини в Азійсько-Тихоокеанському регіоні після Другої світової війни: Курс лекцій / Інститут міжнародних відносин Київського ун-ту ім. Тараса Шевченка; Інститут сходознавства і міжнародних відносин “Харківський колегіум". - Х., 1999. - 132 с.
51. Гончар Б., Таран М. США, КНР і Тайвань: трикутник взаємодії і суперечностей в 90-і роки XX ст. // Наукові записки Академії наук вищої школи України. - Вип. 2. – К., 1999. – с. 22-31.
52. Гончаренко О. М., Парахонський Б. О., Лисицин Е. М., Маначинський О.Я. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку / Національний ін-т стратегічних досліджень; Національний ін-т українсько-російських відносин. - К., 1999. – 192 с.
53. Гончарук А.З. Забезпечення стабільності в АТР: запорука розвитку чи чинник стагнації? // Стратегічна панорама. – 2000. - №3-4. – с. 43-50.
54. Горелый И.О. Концепции объединения. – М.: Вост. лит., 1997. - 126 с.
55. Готтемюллер Р., Федоров Ю. Корейский ядерный кризис: перспективы урегулирования/ Под ред. А. Торкунова, Дж. Метьюс. – М.: МГИМО - Московский центр Карнеги. – 161 с.
56. Гуменюк Б.І. Нова ситуація у світі і дипломатія // Дипломатична акад. України. Науковий вісник. - К., 2001. - Вип. 5: Українська зовнішня політика та дипломатія: десять років незалежності. - С.16-25.
57. Губерський Л.В. Порівняльний аналіз систем безпеки у Європі та Азіатсько-тихоокеанському регіоні (АТР) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1996. - Випуск 5. - с. 3-19.
58. Гура В. Глобальні зміни і “Третій світ” на початку третього тисячоліття // Збірник наукових праць. - К., 2002. - Вип. 34. - с.17–35.
59. Давыдов А. Китай в современной внешнеполитической стратегии США// Проблемы Дальнего Востока. – 2005. - № 3. – с. 44-73.
60. Дашкевич А.В. Еволюція системи доктринального забезпечення зовнішньої політики США повоєнного періоду: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.04 / НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. - К., 1998. - 32 с.
61. Дашкевич А.В. На роздоріжжі: Виклики сучасності і парадокси зовнішньої політики США. – К.: Наукова думка, 1996. – 240 с.
62. Дудко І.Д. Національні інтереси США у постбіполярному світі. - К.: КНЕУ, 2003. - 208 с.
63. Ежегодник СИПРИ 2001 г. Вооружение, разоружение и международная безопасность. - М., 2002. – с. 418.
64. Дубов С. Программа «трансформации» сухопутных войск США // Зарубежное военное обозрение. - 2001. - № 8. - с. 12.
65. Дузь П.Д. Части специального назначения Китая // Зарубежное военное обозрение. - 1999. - № 8. - с.51.
66. Инаугурационные речи президентов США: от Джорджа Вашингтона до Джорджа Буша 1789-2001 гг. с ист. коммент. - М.: Изд. дом «Стратегия», 2001. - 509 c.
67. История Кореи (Новое прочтение) / Под ред. Торкунова А.В. - М.: РОССПЭН, 2003. - 430 с.
68. Каменнов П. КНР: проблемы обороны // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - № 6. - с. 52-66.
69. Камінський Є.Є., Дашкевич А.В. Політика США щодо України (витоки, концептуальні основи, практична еволюція). - К.: Політ. думка, 1998. - 547с.
70. Камінський Є.Є. Україна і структура новостворюваної системи безпеки // Дослідження світової політики. - К., 1996. - с. 17-22.
71. Картер Э. Превентивная оборона: Новая стратегия безопасности США / Э.Б.Картер, У.Дж.Перри; [Науч. ред. С.К. Ознобищев] - М.: Наука, 2003. - 228 с.
72. Кашин В. Новые нюансы в военно-политической ситуации в Тайванском проливе // Проблемы Дальнего Востока. - 2005. - № 1. - с. 13-19.
73. Ким Г.Ф. Зарубежный Восток и современность. В 2-х т. - М.: Наука, 1974. - Т. 1 - 455 с.; Т.2 - 167 с.
74. Кистанов В. О. Япония в АТР: анатомия экономических и политических отношений. - М.: Восточная литература, 1995. – 334 с.
75. Китай в мировой политике / Отв. ред.-сост. Воскресенский А.Д.; Моск. гос. ун-т междунар. отношений. - М.: РОССПЭН, 2001. - 528 с.
76. Китай в мировой и региональной политике. История и современность. - М.: ИДВ РАН, 2001. - 210 с.
77. Коваленко И.И. Международные отношения на Дальнем Востоке в послевоенные годы. В 2-х кн. - М.: Наука, 1978. - Кн. 1 - с. 279; Кн. 2 - 286 с.
78. Коміренко I.Д. Міжнародні відносини та зовнішня політика країн Північно-Східної Азії / Miжнapoдні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник /Л.Ф. Гайдуков, В.Г. Кремень, Л.В. Губерський та інш. - К.: Либідь, 2001. - 624 с.
79. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика. – К.: ФАДА ЛТД, 2001. – 224 с.
80. Коппель О.А. Міжнародні відносини ХХ століття: Навч. посібник для студентів вузів. / [Відп. ред. Б.І.Гуменюк] - К.: Школяр, 1999. - 255с.
81. Корсаков Г.Б. Противоракетная оборона: какое наследство оставил президент Клинтон // США * Канада: экономика, политика, культура. – 2001. - № 1. - c. 41-49.
82. Костюнина Г.М. Азиатско-тихоокеанская экономическая интеграция. - М.: РОССПЭН, 2002. - 207 с.
83. Крижанівський В.П., Головченко В. І., Тамм А. Є. Міжнародні відносини в Азійсько-тихоокеанському регіоні після другої світової війни: Курс лекцій. - Київ-Харків: Інститут міжн. відн. Київ. ун-ту ім. Тараса Шевченка, Ін-т сходознавства і міжн. відн. “Харківський колегіум", 1999. – 131 c.
84. Крупянко М.И. Япония в системе Восток-Запад. - ¬¬¬М.: Наука, 1991. - 246 с.
85. Кулінич М. Дипломатія України в Азіатсько-тихоокеанському регіоні // Україна дипломатична – 2003. Науковий щорічник. - Вип. 4. - К.: Ген. дир-я по обслуговуванню іноземних представництв, 2004. – с. 34-59.
86. Лещенко Л.О. Зовнішня політика КНР і українсько-китайські відносини // Наук. вісн. - К., 2003. - Вип. 8: Зовнішня політика та дипломатія: витоки, традиції, новації. - с. 279-284.
87. Лещенко Л.О. Китай та Індія у процесах світової і регіональної інтеграції. Порівняльний аналіз // Дослідження світової політики. - К., 2004. - Вип. 28. - с. 164-177 .
88. Лещенко Л.О. Українсько-китайські відносини: здобутки і перспективи // Дипломатична акад. України. Науковий вісник. - К.,2001. - Вип.5: Українська зовнішня політика та дипломатія: десять років незалежності. - с. 149-154.
89. Литвин В.М. Зовнішня політика України: 1990-2000 // Віче. - 2000. - №11. - с. 3-57; Віче. 2000. - №12. – с. 13-66; Віче. – 2001. - № 1. – с. 16-46.
90. Литвин В.М. Україна і Китай в історичних зв’язках // Голос України. - 29 березня 2004. – с. 1-3.
91. Манжола В.А. Асиметрія міжнародних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2005. - Вип. 57, ч. 2. - с. 16–18.
92. Манжола В.А. Квадратура інтеграційного кола (Актуальні проблеми європейської політики України) // Політика і час. – 2007. - № 4. – с. 14-18.
93. Место Китая в глобальной политике США / Отв. ред. В.П. Лукин. - М.: Наука, 1987. - 357 с.
94. Мирзаян Г.В. США и северокорейская ядерная программа // США: политика, экономика и культура. – 2007. - № 6. – с. 35-48.
95. Михеев В. Внешняя политика Китая и современные вызовы для российско-китайских отношений // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - №6. - с. 16-30.
96. Михеев В. Восточноазиатское сообщество: китайский фактор и выводы для России. - М.: Моск. Центр Карнеги. - Рабочие материалы. - 2004. - № 1. - 23 с.
97. Михеев В. Интеграционная мотивация. Проблема формирования структуры безопасности через соразвитие в Северо-Восточной Азии// Проблемы Дальнего Востока. - 2002. - № 2. - с. 17-31.
98. Михеев В. Интересы России и перспективы сотрудничества в СВА // Проблемы Дальнего Востока. - 1995. - № 3. - с. 5 - 23.
99. Михеев В. Корейская проблема и возможности её решения (“Дорожная карта для Кореи”). - М.: Московский центр Карнеги. - Рабочие материалы. - 2003. - № 5. - 22 с.
100. Михеев В. Россия в азиатско-тихоокеанской интеграции // Проблемы Дальнего Востока. -1997. - № 1. - с. 25-34.
101. Михеев В. Экономика Северо-Восточной Азии: не состоявшееся (пока) единство (Проблема стратегического видения) // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - № 2. - с. 52-64.
102. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник / Л.Ф.Гайдуков, В.Г. Кремень, Л.В. Губерський та ін. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
103. Могилевский В.Д. Методология систем. – М: Международные отношения, 1999. – 235 с.
104. Накасоне Я., Окита С. После “холодной войны"... - М.: Международные отношения, 1993. – 382 с.
105. Нікішенко С.О. Вільні економічні зони Китаю// Політика і час. - 2001. - № 7. - с. 35-43.
106. Нікішенко С.О. Сталі концепції у зовнішній політиці Китаю (відносини з Японією, Кореєю та В’єтнамом): Дис… канд. іст. наук: 07.00.02/ НАН України, Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського. – К., 1996. – 253 с.
107. Нікішенко С.О. Тайвань в системі міжнародних відносин // Сходознавство. - К., 1997. - № 1. - с. 14-29.
108. Окита С. Тихоокеанский регион // Азия и Африка сегодня. - 1990. - №5. - с.15-16.
109. Окрут З.М. Модель экономического развития Южной Кореи: Путь к процветанию / З.М. Окрут, З.М. Фам.-М.: Финансы и статистика, 1992. - 95 с.
110. Организация Объединенных Наций. Сборник документов. – М.: Наука. – 1981. - 647 с.
111. Островский А.В. Тайвань накануне ХХI века. - М.: Восточная литература, 1999. - 223 с.
112. Ощепков В.П. Россия и Китай в зеркале региональной политики. - М.: Научная книга, 1998. - 168 с.
113. Павлятенко В. Политика США в Восточной Азии: интересы, проблемы, перспективы // Проблемы Дальнего Востока. – 2002. - № 6. – с. 10-35.
114. Павлятенко В. Япония и американский план создания ПРО ТВД в Северо-Восточной Азии // Проблемы Дальнего Востока. - 2001. -№3.-с. 31-45.
115. Парахонський Б.О. Асиметрія двосторонніх відносин України з Росією: виклики і перспективи // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2005. - Вип. 57, ч. 2. - с. 102–112.
116. Парахонський Б.О., Гончаренко О.М., Жангожа Р.Н., Потєхін О.В. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку. – К.: Нац. ін-т страт. досліджень, 1999. – 384 с.
117. Парахонський Б.О. Україна та Росія в системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива. – К.: Національний ін-т проблем міжнародної безпеки, 2001. – 634 с.
118. Перепелиця Г.М. Асиметрія міжнародних відносин як явище сучасного світу // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2005. - Вип. 57, ч. 2. - с. 5-15.
119. Перепелиця Г.М. Теоретичні аспекти асиметричних відносин в українсько-російському контексті // Україна дипломатична – 2003. Науковий щорічник. Вип. 4. – К.: Ген. дир-я по обслуговуванню іноземних представництв, 2004. – с. 580-587.
120. Петров А.О. О Всестороннем обзоре состояния и перспектив развития вооруженных сил США // Зарубежное военное обозрение.-2002. - № 2.- с. 2-6.
121. Петровский В. Режимы нераспространения и экспортного контроля в АТР. Проблемы и перспективы // Проблемы Дальнего Востока. - 1998. - №2. - с. 3-16.
122. Пик С.М. США-Велика Британія: “особливі відносини": Монографія. - К.: “Знання", 2006. - 283 с.
123. Пикаев А. Северокорейская “угроза” и как с ней бороться // Брифинг Московского центра Карнеги. - Том 5, вып. 1. - январь 2003. - с.1-6.
124. Погорєлова І.С. Корейське питання в зовнішній політиці США (90-і рр. XX-початок XXI ст.) : Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02. / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2007. - 18 с.
125. Поздняков Э.А. Системный подход и международные отношения. - М.: Наука, 1976. - 159 с.
126. Потапов М. Газовый рынок Китая и перспективы российско-китайского сотрудничества // Проблемы Дальнего Востока. - 2002. - № 3. - с. 88-106.
127. Потапов М. Стратегия стран Восточной Азии после финансового кризиса // Проблемы Дальнего Востока. - 2001. - № 6. - с. 25-34.
128. Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 року № 3360-XII “Про Основні напрями зовнішньої політики України” // Відомості Верховної Ради України. - 14.09.1993. - № 37. - ст. 379.
129. Проблемы безопасности в АТР и политика великих держав (1980-1988). - М.: Наука, 1990. – 195 с.
130. Проблемы лидерства во внешнеполитической деятельности США. Итоги первого срока администрации Буша. Отв. ред. Т.А. Шаклеина. - М.: ИСКРАН, 2005. - 327 с.
131. Пронь С.В. США та Японія в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (50-90-ті роки XX століття): Монографія. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. - 244 с.
132. Райс К. Внешняя политика США: осуществляя влияние во имя достижения идеалов // Известия. – 2004. – 3 марта. - с. 1.
133. Рамочное соглашение между Соединенными Штатами Америки и Корейской Народно-Демократической Республикой. Женева, 21 октября 1994 г. // Ядерное распространение. - № 5. – декабрь 1994. – с. 39-41.
134. Рейган Р. Жизнь по-американски. – М., 1992. – с. 446.
135. Рогов С.М. Россия и США в многополярном мире // США: экономика, политика, идеология. - 1992. - № 10. – с. 5-14.
136. Романшина Н. Ядерные программы КНДР и Ирана в контексте современной системы международных отношений // Мировая экономика и международные отношения. - 2006. - № 1. - с. 35-48.
137. Рижков М.М. Доктринальний вимір стратегій зовнішньої політики США: від стримування до глобальної демократизації : Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.04. / НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. - К., 2007. - 47 с.
138. Рижков М.М. «Grand strategies»: актуалізація американського досвіду стратегічного планування. - К.: Алькор, 2006. - 247 с.
139. Санжиев А. Русское оружие на юге Кореи // Международная жизнь. - 2005. - № 5. - с. 126-134.
140. Саэки Кэйси. Каково быть младшим партнером // Япония сегодня. - 2005. - №1. - с. 4.
141. Свешников А.А. Концепции КНР в области внешней политики // Китай в мировой политике. – М.: МГИМО; РОССПЭН, 2001. – 528 с.
142. Серегин Н.С. Роль США в современном мире // США * Канада: экономика, политика, культура. – 2003. - № 8. – с. 97-99.
143. Сєднєв В.В. Азійський досвід і Україна // Розбудова державності. – 2000. - № 7-12. – с. 100-110.
144. Сєднєв В.В. Еволюція зовнішньої політики КНР у 80-90-і роки // Сходознавство. - 1999. - № 7-8. - с. 232-243.
145. Сєднєв В.В., Лукаш О.І. АТР сьогодні: погляд з Києва // Політика і час. - 1998. - № 8. - с. 47-54.
146. Система, структура и процесс развития современных международных отношений. Отв. ред. Гантман В.И. - М: Наука, 1984.- 257с.
147. Совместное американо-китайское заявление от 29 октября 1997 г. // Компас. - 1998. - № 10. - с. 45.
148. Сорокин К.Э. Геополитика современности и геостратегия России. - М.: РОССПЭН. - 1996. – 167 с.
149. Спільна заява України та Японії// Політика і час. – 1995. - № 5. – с. 85.
150. Стадниченко В. Тайвань: крок у XXI століття. Журналістські записки на рисовому папері. – К., 1998. – 238 с.
151. Страус А. С. Униполярность. (Концентрическая структура нового мирового порядка и позиция России) // Полис. - 1997. - № 2. - с. 27-44.
152. Стратегия национальной безопасности США. Стратегия вовлеченности и распространения демократии в мире // США: экономика, политика, идеология. – М., 1994. - № 10. – с. 119; 1995. - № 2. – c. 117-125.
153. Стрельцов Д.В. Япония и «Восточноазиатское сообщество»: взгляд со стороны // Мировая экономика и международные отношения. - 2007. - № 2. – с. 57-66.
154. Сулицкая Т.И. Формирование нового регионального порядка в ЮВА. - М.: Наука, 1992. - 137 с.
155. Султанський П. Для нас це аж ніяк не шляхопровід (Китайська складова української зовнішньої політики) // Політика і час. – 1996. - № 11. – с. 32-39.
156. Соколов В. США и Япония заключили новый пакт по противоракетной обороне // Известия. – 23.06.2006. – с. 6.
157. США в новом мире: пределы могущества. – Москва: Рос. ин-т страт. исслед., 1997. – 562 с.
158. Таран М. Американо-китайські відносини та фактор безпеки Тайваню в 1990-і роки (сприйняття Вашингтоном деяких конфліктних аспектів) // Сходознавство. – 2001. - № 13-14. – с. 38-49.
159. Таран М.А. Вплив демократизації на Тайвані на зовнішню політику США в Східній Азії в 1990-і рр. – К.: Т-во “Знання” України, 2002. – 40 с.
160. Титаренко М. Китай в постдэновскую эпоху и российско-китайские отношения // Международная жизнь. - 1995. - № 8. - с. 27-36.
161. Титаренко М.Л. Российский Дальний Восток и Северо-Восточная Азия. – М.: Эдиториал УРСС, 1998. - 248 с.
162. Титаренко М.Л. Россия и Восточная Азия: Вопросы международных и межцивилизационных отношений. - М.: Фабула: Кучково поле, 1994. - 319 с.
163. Титаренко М.Л. Северо-Восточная Азия после “холодной войны” и интересы России // Проблемы Дальнего Востока. - 1994. - № 5. - с. 17-28.
164. Тихоокеанская безопасность. - М.: Наука, 1987. – 118 с.
165. “Тихоокеанское сообщество”: планы и перспективы. - М.: Наука, 1987. - 350 с.
166. Торкунов А. Международные отношения после косовского кризиса // Международная жизнь. – 1999. - № 12. – с. 45-52.
167. Торкунов А.В., Уфимцев Е.П. Корейская проблема. Новый взгляд. – М.: Анкил, 1995. – 256 с.
168. Труш С.М. Тайванская проблема в политике администрации Дж.Буша/ Проблемы безопасности в АТР и зоне Тайваньского пролива. Сб. статей. - М.: Изд-во “Муравей”, 2005. - 248 с.
169. Труш С.М. Отношения США – Китай: события, мотивации, глобальный контекст // США*Канада: экономика, политика, культура. – 2007. - № 2. – с. 25-42.
170. Турчак Н.І. Зовнішня політика адміністрації Дж. Буша: концептуальний і прикладний аспекти: Дис… канд. політ. наук: 23.00.04/ НАН України. Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 1998. – 174 с.
171. Указ Президента України 12 лютого 2007 року № 105/2007 “Про Стратегію національної безпеки України”// Офіційний вісник України. - 23.02.2007. - № 11. - ст. 389.
172. Уткин А.И. Тихоокеанская ось. - М.: Молодая гвардия, 1988. - 159 с.
173. Уткин А.И. Доктрина Буша – концепция, разделившая Америку // Россия в глобальной политике. – 2005. - № 4. – с. 29-42.
174. Уткин А.И. Единственная сверхдержава. - М., “Алгоритм”, 2003. - 575 с.
175. Федорович В.А. США: государство и экономика / В.А.Федорович, А.П.Патрон; Ин-т США и Канады РАН. - М.: Международные отношения, 2005. - 386 с.
176. Хейсканен М. Северо-Восточная Азия как субрегион Азиатско-Тихоокеанского региона и Евразии // Проблемы Дальнего Востока. - 2002. - № 2. - с. 32-41.
177. Хрусталев М.А. Системное моделирование международных отношений. - М.: Международные отношения, 1987. – 115 с.
178. Цыганков П.А. Международные отношения. - М.: Новая школа, 1996. -317 с.
179. Чумак В.М., Нікішенко С.О. Проблема перспективного партнерства України у регіонах Далекого Сходу та Південно-Східної Азії // Стратегічна панорама. – 2000. - № 3-4. – с. 76-79.
180. Шаклеина Т.А. В чем “призвание” Америки? // Международные процессы. – т. 2. - № 2 (5). - 2004. – с. 3-9.
181. Шаклеина Т.А. Современные американские концепции мирового лидерства. - М.: ИСКРАН, 2000. - 162 с.
182. Шаклеина Т.А. Россия и внешняя политика США: итоги десятилетия // США*Канада: экономика, политика, культура. - 2001. - № 12. - с. 53-69.
183. Шаклеина Т.А. Россия и США в новом мировом порядке. Дискуссии в политико-академических сообществах России и США (1991-2002). — М.: Институт США и Канады РАН, 2002. - 445 с.
184. Шенкар О. Китай: век ХХІ: Развитие Китая, его влияние на мировую экономику и геополитическое равновесие. - Пер. с англ. - Д.: Баланс Бизнес Букс, 2005. - 208 с.
185. Шергін С.О. Азіатсько-тихоокеанський регіон: історія та сучасність. – К.: Вища школа, 1993. - 91 с.
186. Шергін С.О. Асиметрія в регіональному вимірі // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2005. - Вип.57, ч. 2. - с. 53-58.
187. Шергін С.О. Геополітична конфігурація регіональних суб’єктів АТР у контексті трансформації міжнародної системи // Науковий вісник. - К., 2003. - Вип. 9: Зовнішня політика та дипломатія: історичні традиції, сучасні реалії, перспективи. - с. 51-61.
188. Шергин С.А. Запад и остальные: проблемы адаптации // Зеркало недели. - 2004. - № 3 (478). - 24-30 января. - с. 5.
189. Шергін С.О. Комплексні проблеми інтеграції в АТР: від Пусанського до Ханойського саміту АТЕС // Політика і час. – 2007. - № 6. - с. 24-29.
190. Шергін С.О. Країни Східної і Південно-Східної Азії у зовнішньополітичних пріоритетах України // Науковий вісник. - К., 2003. - Вип. 8: Зовнішня політика та дипломатія: витоки, традиції, новації. - с. 265-269.
191. Шергін С.О. Переборюючи протиріччя. Азійсько-тихоокеанська дилема: асиметрична інтеграція та регіональна безпека // Політика і час. - 2004. - № 7. - с.115-122.
192. Шлындов А. Япония и государства Корейского полуострова // Проблемы Дальнего Востока. - 2002. - № 4. - с. 41-53.
193. Шлындов А. Японо-американские отношения в политико-дипломатической и военно-стратегической областях // Проблемы Дальнего Востока.-2003.- №4.-с.64-78.
194. Щорічник СІПРІ 2005. Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека. - К.: Центр Разумкова. Заповіт, 2006. - 722 с.
195. Щорічник СІПРІ 2003. Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека. - К.: Центр Разумкова. Заповіт, 2004. - 765 с.
196. Ядерное распространение в Северо-Восточной Азии/ Под ред. А. Арбатова и В. Михеева. – М.: Московский центр Карнеги. – 38 с.

197. Address by Paul Wolfowitz. North American, European and Japanese Security // An American Perspective. – Washington. – 1990. - p. 3-4.
198. Agreement on the Establishment of the Korean Peninsula Energy Development Organization (KEDO), 09.03.1995 // http://www.kedo.org/pdfs/ EstablishmentKEDO.pdf.
199. America 2000. The Plan for the Future of the Democratic National Comm