ПОЛІТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ (НА ПРИКЛАДІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, РЕСПУБЛІКИ ІТАЛІЯ І УКРАЇНИ)

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

КАЛАШНЮК Євгенія Олександрівна

УДК 327.7(4-672ЄС):316.324.8

ПОЛІТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ (НА ПРИКЛАДІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, РЕСПУБЛІКИ ІТАЛІЯ І УКРАЇНИ)

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник Макаренко Є.А.,
доктор політичних наук, професор

Київ – 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 IНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО У СВІТОВИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ......................................................................12
1.1. Теоретико-концептуальні виміри проблеми становлення інформаційного суспільства у сучасному світі...............................................................................12
1.2. Інформаційна парадигма стратегій глобального та регіонального розвитку..................................................................................................................46
РОЗДІЛ 2 ПОЛІТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В ПРОГРАМАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ.........73
2.1. Політичні детермінанти соціальної моделі інформаційного суспільства Європейського Союзу та Центральної Європейської Ініціативи.....................73
2.2. Концептуальні чинники політики інформаційного суспільства Республіки Італія.......................................................................................................................97
РОЗДІЛ 3 ПРОГНОСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄС У СФЕРІ ПОЛІТИКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА.................................................................................................133
3.1. Аналіз сучасного стану співробітництва України та ЄС в сфері інформаційного суспільства...............................................................................133
3.2. Прогностика реалізації євроінтеграційної моделі інформаційного суспільства в Україні ..........................................................................................150
ВИСНОВКИ........................................................................................................175
Список використаних джерел............................................................................180
Додатки.................................................................................................................212

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дослідження наукової проблеми політики інформаційного суспільства зумовлюється інтенсивними інтеграційними процесами у політичній, економічній, науково-технологічній та інших важливих сферах міжнародного співробітництва. Міжнародна стратегія становлення глобального інформаційного суспільства змушує як інформаційно розвинуті країни світу, так і країни перехідного типу та країни, що розвиваються, об’єднати зусилля для реалізації програми, ухваленої на Всесвітньому саміті з інформаційного суспільства 2003-2005, яка впроваджується на рівні регіональних та національних урядових інституцій і співробітництва в рамках міжнародних організацій.
Показовими є теоретико-методологічне обґрунтування та політична практика Європейського Союзу, Центральної Європейської Ініціативи та країн-членів цих інституцій у сфері інформаційного суспільства, які мають суттєве значення для політичної стабільності, інноваційного економічного зростання, забезпечення конкурентоспроможності європейських інформаційних продуктів та послуг і створення інтелектуального потенціалу Європи.
Саме модель інформаційного суспільства, сформована в Італійській Республіці (члена-співзасновника ЄС та ЦЄІ), яка досить успішно реалізується урядовими структурами, дає підстави розглядати її як приклад для реалізації програми побудови інформаційного суспільства в Україні. Йдеться, передусім, про уніфікаційні параметральні характеристики цієї моделі розвитку суспільства з урахуванням соціальної спрямованості державної інформаційної політики Республіки Італія, про ступінь вірогідності адаптування її до українських реалій.
Вибір дослідження політики інформаційного суспільства Італійської Республіки зумовлений тим, що Італія виступає в різному статусі вищезазначених європейських інституцій і відіграє як роль інтегратора в європейському регіоні, так і роль каталізатора євроінтеграції для країн з перехідними економіками, зокрема, країн ЦСЄ та України.
З огляду на те, що євроінтеграційна стратегія України впливає на політичні та економічні пріоритети і програми співробітництва держави з європейськими міжурядовими інституціями у сфері інформаційного суспільства та комунікацій, які охоплюють напрями розвитку інформаційної інфраструктури, зокрема, національного сегменту мережі Інтернет, інформаційної економіки, інформаційного суспільства через впровадження соціально спрямованих проектів, адаптацію законодавства інформаційного сектору до законодавства ЄС задля інтеграції України в європейський інформаційний простір, актуалізується проблема варіативності побудови інформаційного суспільства, залежно від специфіки, національних особливостей, характерної ментальності та моделі інформаційного суспільства як чинника суспільного прогресу.
Тому важливим є дослідження політичного досвіду формування інформаційного суспільства в Європі та її державах-членах, де політична влада, демократичні інститути та громадянське суспільство постають перед наслідками поглиблення і розширення європейської інтеграції і необхідністю перегляду концептуальних та практичних підходів до здійснення інформаційної політики.
Потреба комплексного дослідження особливостей взаємовпливу програм та реалій інформаційного суспільства Європейського Союзу, Італійської Республіки та України, випливає з реалій сучасної української політики, оскільки держава постала перед доленосною проблемою вибору оптимального вектора свого розвитку на основі фундаментальних реформ, зміцнення демократії, утвердження верховенства права, ринкової економіки та відродження духовних цінностей української нації. В контексті євроінтеграційних прагнень України Італія виступає в ролі транзитивного актора, завдяки якому, беручи до уваги її важливу роль в ЦЄІ та в Європейському Союзі, політика європейської інтеграції, що запропонована українським урядом, матиме суттєве практичне наповнення. Незважаючи на відмінність вихідних передумов Італії та України у формуванні інформаційного суспільства, аналіз італійського досвіду уможливлює об’єктивні оцінки чинників, що сприяють або перешкоджають інтеграції української держави в європейській інформаційний простір.
Відтак, наукова гіпотеза роботи полягає у спробі обґрунтувати доцільність творчого, але критичного запозичення італійської моделі розвитку інформаційного суспільства в Україні, тобто визначити рольову функцію цього чинника у формуванні стабільної системи перехідного періоду. Цим обумовлюється авторський концептуальний підхід до теми дослідження, суть якого в тому, що, оскільки Європейський Союз є одним з пріоритетів зовнішньої, в тому числі й інформаційної політики України, позитивний досвід Італійської Республіки, набутий у цій сфері, може сприяти інтенсифікації політичного співробітництва України з країнами Західної Європи, поглибленню діалогу з Євросоюзом у сферах зовнішньої та інформаційної політики, тобто загалом вирішенню актуальної проблеми інтеграції до кола європейської спільноти. Загальноєвропейські тенденції та національний досвід становлення інформаційного суспільства в Італійській Республіці показують, що політичні і соціально-економічні зміни залежать, передовсім, від політичної орієнтації влади, зміни масової свідомості, демонополізації економічного сектору, впровадження нових технологій в державне та муніципальне управління, соціальної спрямованості державних інформаційних програм.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (номер державної реєстрації 0102U001229).
Мета та завдання дослідження. Окресленні позиції актуальності, а також базової наукової проблеми є підставою для постановки такої наскрізної мети, як: розробка комлексного наукового концепту формування і реалізації політики інформаційного суспільства на прикладі міжнародного співробітництва Європейського Союзу, Центральної Європейської Ініціативи, Республіки Італія та України, якій би враховував різноцільові зовнішньополітичні доктрини, а також диференційовані критерії інформаційної політики європейських інституцій щодо України і відтак з’ясування сутності інформаційної політики України в умовах переходу до моделі політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:
• виробити авторську концепцію євроінтеграційної політики України за напрямом «інформаційне суспільство» в рамках визначення її залежності від політико-системної модернізації та дій влади і громадянського суспільства;
• критично оцінити, систематизувати та долучити до вітчизняного політологічного дискурсу теоретичні положення і висновки зарубіжної, зокрема, європейської (італійської) та української суспільно-політичної науки з проблем постіндустріального розвитку;
• з’ясувати критеріальні особливості ідеологічних пріоритетів (політичні, правові, економічні та соціальні) інформаційного суспільства на європейському та національному рівнях;
• здійснити компаративний аналіз політики інформаційного суспільства Італійської Республіки та України в контексті двостороннього та багатостороннього міжнародного співробітництва;
• запропонувати рекомендації для встановлення стабільних відносин між Україною, європейськими інституціями та їх державами-членами, що базуються на спільних інтеграційних інтересах та цінностях, які сприятимуть здійсненню в Україні реформ в сфері інформаційної політики, відповідно до копенгагенських та мадридських критеріїв.
Об’єктом дослідження є міжнародне співробітництво Європейського Союзу, ЦЄІ, Республіки Італія та України в контексті реалізації глобальної стратегії інформаційного суспільства, а предметом дослідження визначено внутрішні і зовнішні політико-інформаційні чинники євроінтеграції, методи і механізми забезпечення політики інформаційного суспільства зазначених акторів європейського інформаційного простору.
Методологія і методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є загальні принципи об’єктивності, практичної доцільності та прогностики, які передбачають комплексний аналіз політичних та суспільних процесів на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. Зокрема, в роботі творчо використано методологічні підходи до аналізу теорій постіндустріального та інформаційного суспільства, теорій співробітництва та інтеграції, такі методи наукових досліджень, як: структурно-функціональний, системний, соціологічний, компаративний, прогностичного моделювання та аналізу, метод прийняття рішень, а також ситуативний та статистичний.
Реалізація мети і завдань наукового дослідження обумовили також потребу комплексного аналізу теорій глобальної цивілізації та її цінностей, відповідних економічних факторів, детермінантів міжнародних інформаційних відносин та інституційних категорій. В дослідницькому полі дисертаційної роботи – інформаційна політика Європейського Союзу, ЦЄІ, Республіки Італія та України як своєрідних підсистем європейського інформаційного простору, які певною мірою відображають характерну варіативність моделей інформаційного суспільства.
Наукова новизна дисертації полягає у з’ясуванні диференційованих складових політик інформаційного суспільства Європейського Союзу, ЦЄІ, Республіки Італія та України, систематизації різновимірних підходів України до реалізації євроінтеграційної стратегії в рамках відносин між Україною та ЄС і його державами-членами, що сприятиме утвердженню України як невід’ємної і органічної частини співтовариства демократичних держав та підвищенню ролі України та ЄС на міжнародній арені і розкривається у таких положеннях:
1. проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження політики інформаційного суспільства, з’ясовано сутність авторської концепції євроінтеграційної політики України за напрямом «інформаційне суспільство» в рамках визначення її залежності від політико-системної модернізації та дій громадянського суспільства і влади на підставі огляду досліджень з проблем інформаційного суспільства зарубіжних та вітчизняних фахівців. Акцентовано увагу на сутності феномену «інформаційного суспільства», оскільки існують різні підходи до його становлення і розвитку, а також до термінології зазначеного цивілізаційного та політичного явища, внаслідок чого, оптимально це явище слід характеризувати як «інформаційне суспільство»;
2. досліджено політико-правові, соціально-економічні та науково-технологічні передумови для формування європейського інформаційного суспільства, диференційні підходи акторів європейського інформаційного простору до реалізації глобальної стратегії постіндустріального розвитку з вирішальним наголосом на особливостях інформаційної політики в умовах регіональної інтеграції. Береться до уваги докладний аналіз доктрин і практики Європейського Союзу, включаючи документи останніх років, такі, зокрема, як Сьома рамкова програма, «і2010 – Європейське інформаційне суспільство задля розвитку та зайнятості», «Біла книга» про Європейську політику комунікацій», що дає підстави стверджувати про оптимальність політичних позицій ЄС як суб’єкта міжнародних інформаційних відносин. Центральна Європейська Ініціатива також будує свою політику інформаційного суспільства, виходячи з інтересів країн-сусідів ЄС щодо вступу до Співтовариства, і країн, що стали членами Євросоюзу упродовж 2005-2007 рр., з метою подолання інформаційної асиметрії в європейському регіоні, вдосконалення інформаційної сфери держав-членів ЦЄІ і поглиблення науково-технологічного співробітництва;
3. евристичне дослідження комплексу стратегічних елементів формування інформаційної політики Італійської Республіки не як інтегрованої частини Європейського Союзу, а як окремого суб’єкта міжнародних відносин дало змогу виокремити зовнішні детермінанти, напрямки міжнародного співробітництва держави, з’ясувати механізм реалізації політики інформаційного суспільства уряду Італії і довести, що різний статус Італії у вищезазначених європейських інституціях, визначає її роль як інтегратора в європейському регіоні, так і роль каталізатора євроінтеграції для країн з перехідними економіками, зокрема, України. Практичний досвід Італії у сфері побудови інформаційного суспільства має систематизований характер, отже стосується не тільки загальнонаціонального, а й регіонального рівня;
4. за допомогою компаративного аналізу доведено, що політика з формування інформаційного суспільства визначається як комплекс тактичних і стратегічних позицій, зумовлених пріоритетами зовнішньої та внутрішньої взаємодії акторів міжнародних інформаційних відносин, зокрема, специфіка двостороннього співробітництва Італії та України у сфері інформації і комунікації характеризуються об’єктивними та суб’єктивними факторами, пов’язаними з практикою прийняття керівних рішень щодо євроінтеграційного поступу України;
5. визначено параметральні характеристики національної інформаційної політики України в умовах нового формату відносин з Європейським Союзом, які можуть бути враховані у діяльності урядових структур, відповідальних за реалізацію європейської стратегії зовнішньополітичної діяльності держави та інтеграції України в європейський інформаційний простір. Україна, попри певні кроки щодо реалізації програми формування інформаційного суспільства та впровадження електронного урядування, залишається поза процесом європейської інформаційної інтеграції, поки не буде вироблено чіткої і прагматичної національної стратегії та усвідомлення її пріоритетності у реформуванні всього комплексу життєдіяльності держави владними структурами.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні положення і висновки роботи доповнюють і поглиблюють концептуальний доробок вітчизняної школи міжнародних відносин, зокрема, досліджень з проблем європейської інтеграції та діяльності окремих європейських інститутів, прикладних наукових розвідок з європейської інформаційної політики та формування інформаційного суспільства, а практичні аспекти стосуються актуалізації державних програм і проектів двостороннього співробітництва Італійської Республіки та України, а також ефективної діяльності представницьких і виконавчих органів влади.
Матеріали, висновки та рекомендації дослідження можуть бути використані в навчальних курсах з політології, міжнародних відносин, міжнародної інформації, аналізу зовнішньої політики, інформаційного суспільства, європейських аналітичних досліджень, європейського інформаційного права тощо.
Хронологічні рамки дисертації формально охоплюють період від 1991 до 2006 рр., тобто процеси розширення ЄС та становлення України як політичного актора європейської інтеграції.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи було викладено у доповідях і виступах на міжнародних, наукових та науково-практичних конференціях: науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин», присвяченої 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин (Київ, 14 жовтня, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин» (Київ, 18-19 листопада, 2004 р.); міжнародній конференції «Університети – інформаційне суспільство – ЮНЕСКО» (Київ, 2-3 грудня, 2004 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 27 жовтня, 2005 р.); міжнародній конференції «60-річчя ООН: осмислення звершень та шляхи посилення ефективності в ХХІ столітті» (Київ, 3-4 листопада, 2005 р.); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 3 березня, 2006 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 24 жовтня, 2006 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (Київ, 7 грудня, 2006 р.), П’ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 2 березня, 2007 р.), а також на засіданнях кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
В роботі враховано також безпосередній досвід співробітництва автора дисертації з італійським науковим центром Університету Тренто з проблем міжнародних відносин (вивчення теорії та практики формування італійської моделі інформаційного суспільства) та дипломатичним представництвом Італійської Республіки в Україні.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 6 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та розв’язання наукової проблеми політико-інформаційного виміру формування інформаційного суспільства на прикладі Європейського Союзу, Республіки Італія та України. Системне дослідження інформаційної політики Італійської Республіки, а також стратегічних завдань та механізмів їх реалізації дозволило реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути досвід Республіки Італія у сфері політики інформаційного суспільства як інтегратора та каталізатора інтеграційних процесів для перехідних країн і запропонувати соціально-спрямовану модель італійського інформаціоналізму для поглиблення співробітництва України з метою перспективної політичної, економічної, інформаційної асоціації з ЄС.
Основні наукові і практичні результати полягають у наступному:
1. Наукові концепції глобалізму, постіндустріалізму, інформаційного суспільства, які набули політичної актуальності в добу постіндустріальних трансформацій, стали предметом гострих політичних дискусій на початку XXI ст., створили ґрунтовну базу з теоретичних та прикладних досліджень інформаційної політики та формування інформаційного суспільства, засвідчили еволюцію та динаміку наукової доктрини глобальної цивілізації.
Амбівалентність глобалізаційних інформаційних процесів виявляється в існуванні суперечливих дискурсів щодо моделей інформаційного суспільства та їх ідеологічного і політичного обгрунтування. Саме диференційовані моделі інформаціоналізму дають можливість з’ясувати притаманні їм параметральні характеристики, основними з яких є: визнання ролі держави та приватного сектору у формуванні інформаційного суспільства, розвиток інформаційної економіки, визнання ролі громадянського суспільства у поширенні електронної демократії, інноваційних характер технологічних змін, соціальна спрямованість інформаційної політики, створення відповідних політичних регламентних і ринкових структур з урахуванням рівноправного доступу суспільства до інформаційних ресурсів.
2. Науковим підґрунтям італійської моделі інформаційного суспільства є теорії постмодернізму, гетероутопії, мультикультуралізму, інтелектуального капіталу та соціальної рівноправності таких дослідників як: Л. Спаланга, К. Массаріні, В. Амбріола, С. Бертаніні, Л. Пратезі, Дж. Ваттімо, Р. Луперіні, У. Еко, В. Конфорті, А. Лабелла, Н. Балестріні, М. Балестріні, Дж. Ферроні, Р. Чезерані, Дж. Фалетті, П. Тонделлі, А. Барікко, П. Вольпоне, А. Табуккі, Т. Віпраіо, які зазначали, що глобалізація формує нову складну соціальну систему, що потребує, для забезпечення і посилення позитивних ефектів інформаційного суспільства, оптимальних засобів та механізмів для реалізації ухвалених міжнародних програм з постіндустріального розвитку. Фахівці підкреслюють, що високі технології впливають на роль та місце кожної держави у світовій ієрархії, уможливлюють тісну взаємодію між країнами, спричиняють гостру конкуренцію у міжнародних відносинах, зумовлюють глобальні зіткнення міжнародних, регіональних та національних інтересів, принципів та норм діяльності держав. В цих умовах, особливого значення, на думку італійської наукової школи, набуває проблема співвідношення теорій та національної практики формування інформаційного суспільства, встановлення відносин взаєморозуміння та довіри між політичними акторами інформаційного простору, які діють на всіх рівнях державного управління, тобто інтелектуалізація, швидкі темпи модернізації технологій та методів виробництва, посилення нецінової конкуренції, технічні, технологічні й організаційні інновації, які характеризуються як „інтелектуальний капітал”. Саме цим обумовлюється авторський концептуальний підхід до теми дослідження, суть якого в тому, що, оскільки Європейський Союз є одним з пріоритетів зовнішньої, в тому числі й інформаційної політики України, позитивний досвід Італійської Республіки, набутий у цій сфері, може сприяти інтенсифікації політичного співробітництва України з країнами Західної Європи, поглибленню діалогу з Євросоюзом у сферах зовнішньої та інформаційної політики, тобто загалом вирішенню актуальної проблеми інтеграції до кола європейської спільноти.
3. Формування ідеології інформаційного суспільства, прискорена глобальна та регіональна інтеграція радикально змінили стратегію розвитку і спільні зовнішньополітичні доктрини європейських міжурядових інститутів (ЄС та ЦЕІ), національних урядів і європейської спільноти. Міжнародне співробітництво за напрямком «інформаційне суспільство» надає можливість використати потенціал регіональних інститутів, які задекларували у своїх політичних документах важливу роль проблем, що постали перед європейською спільнотою у процесі переходу до інформаційної доби. Європейський Союз та Центральна Європейська Ініціатива реалізують програми інформаційного суспільства, підкреслюючи необхідність диференціації і варіативності національних моделей як складового компонента реалізації регіональної і національної інформаційної політики.
Стратегічною метою досліджуваних європейських міжурядових організацій та держав-членів є прискорене формування європейського інформаційного суспільства, інтеграція і конкурентоспроможність у світовому інформаційному співтоваристві, розвиток інформаційного суспільства шляхом впровадження соціально-спрямованих проектів на основі національного сегменту мережі Інтернет за умови збереження багатокультурності і національної самобутності європейської спільноти, забезпечення вільного вираження поглядів і свободи засобів масової комунікації, доступу населення Європи до надбань цивілізації у цифровій формі. Дослідження політичних імператив європейських інститутів дає підстави зробити висновок про нові тенденції європейського співробітництва в галузі інформації і комунікації, які об’єктивно вказують на реалізацію інформаційної політики на регіональному рівні і формують нову ідеологію європейської інтеграції. Політична практика становлення постіндустріального суспільства в рамках програм і проектів Європейського Союзу та Центральної Європейської Ініціативи виявляє стратегічні підходи до міжнародних інформаційних відносин на регіональному та національному рівнях, включаючи широке представництво нових акторів міжнародних відносин.
Політичний вимір стану співробітництва України з Євросоюзом в контексті становлення інформаційного суспільства показує, що цей процес має еволюційний характер і, з огляду на нинішню ситуацію, розрахований на певну перспективу.
4. Соціально спрямована модель інформаційного суспільства Італійської Республіки визначає детермінантою інформаційної політики держави прагнення побудувати динамічну і конкурентоспроможну економіку знань, активізувати конкуренцію у сфері інформаційної індустрії, забезпечити рівноправний і безперешкодний доступ до фундаментальних інформаційних ресурсів задля оптимізації електронного врядування, електронної освіти та електронної зайнятості, поєднати у практиці формування інформаційного суспільства уніфікаційні параметральні характеристики європейської моделі інформаційного розвитку та національну специфіку. Європейськість інформаційної політики Італії забезпечується чітко скоординованою державною інформаційною політикою на основі загальних ініціатив Європейського Союзу, зокрема, «Електронної Європи», Ліссабонської стратегії, і2010 та ЦЄІ, що дає підстави охарактеризувати Італію як інтегратора в європейському регіоні та каталізатора євроінтеграції для країн з перехідними економіками, зокрема, для України. Специфікою політики інформаційного суспільства Італії є створення спеціального міністерства з питань інновацій і технологій, солідна адміністративна база забезпечення стратегій інформаційного суспільства, помітні досягнення у нормативній сфері, наприклад, прийняття Адміністративного цифрового кодексу 2006 року, який по суті є «цифровою реформою» країни.
5. Актуальною для України є розробка власної національної інформаційної стратегії, яка б гармонійно об’єднувала активізацію внутрішніх ресурсів і різнобічних зв’язків зі світовим інформаційним середовищем, забезпечувала б максимальне використання можливостей, наданих глобалізацією та регіональною інтеграцією, і мінімізувала б її негативні наслідки, забезпечуючи поступове формування інформаційного суспільства держави на засадах європейських стандартів, максимально враховуючи національні інтереси. Нові параметри політичних взаємовідносин, які формуються останнім часом, зокрема, в рамках європейської політики сусідства та нового базового договору між Україною з ЄС, на думку автора дисертації, уможливили б досягнення високого рівня співробітництва і добросусідства, стали б запорукою майбутнього процвітання і стабільності у регіоні, успішного розвитку відносин. Модель соціально спрямованого інформаційного суспільства Італійської Республіки може стати пріоритетним орієнтиром для України у вирішенні проблеми інноваційно-інформаційного розвитку держави, оскільки співробітництво з інформаційно розвинутими країнами ЄС та ЦЄІ істотно сприятиме реалізації обраного європейського вектора української інформаційної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Webster F. Theories of Information Society. – 2nd edition. – L.: Routledge, 2002. – 304 p.
2. Тоффлер А. Футурошок. СПб.: Лань, 1997. – 464 c.
3. Abbott K., Snidal D. Why State Act Through Formal International Organizations - “Journal of Conflict Resolution”, XLII, 1998, 3-32 p.
4. Вирилио П. Информационная бомба; Стратегия обмана.- Москва: Гнозис: Фонд научных исследований, Прагматика культуры, 2002.- 190 c.
5. Кулиджанишвили А.Э. Глобализация и национальные культуры // Человек: соотношение национального и общечеловеческого. Сб. Материалов международного симпозиума (Зугдиди, Грузия, 2004). Вып. 2 /Под ред. В.В. Парцвания, Спб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2004. - С. 144-145.
6. Brzezinski Z. Between Two Ages: America’s Role in the Technetronic Era. – New York: Viking Adult, 1970. – 334 p.
7. Ферхульст С. Точка зрения английского правительства на конвергенцию телекоммуникационных, вещательных и информационных технологий //Законы и практика СМИ. – № 6. – Лондон, 1998, С. 6-35.
8. Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії - Сучасна зарубіжна соціальна філософія. - К., 1996. - С. 362-380.
9. Toffler A. The Third Wave. – N.Y.: Bantambooks, 1980. – 448 p.
10. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе / Под ред. П.С. Гуревича. – М.: Прогресс, 1986. – С. 330-342.
11. Сорос Дж. О глобализации. Пер. с англ. Н. П. Соколова. Москва: Рудомино, 2002. - 183 c.
12. Капица С.П., Курдюмов С.П., Милецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущего. – 2-е изд. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 288 c.
13. Иноземцев В.Л. К теории постэкономической общественной формации. М.: Таурус, Век, 1995. – С. 203-231.
14. Міжкультурне співробітництво як чинник зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / О.П. Кучмій; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 20 c.
15. Sussman A. Communication, Technology and Politics in the Information Age. – L.-N.J., 1997. – 256 р.
16. Иноземцев В.Л. За десять лет. К теории постэкономического общества. М.: Аcademia, 1998. – 536 с.
17. Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества. М., Academia - Наука, 1998. – 614 c.
18. Фридланд А. Я. Об уточнении понятия «информация» // Педагогическая информатика, 2001, № 4, - С. 28-36.
19. Информатизация и Россия – 2001. Белая Книга информационных технологий (проект) / Подготовлен рабочей группой Экспертного совета по информационным технологиям при Администрации Президента Российской Федерации. http://rocit.ru/opinions/index.php3?path=whitebook (15 июня 2002 г.).
20. Социальная информатика: основания, методы, перспективы. Отв. ред. Н. И. Лапин. М.: Едиториал УРСС, 2003. – 216 c.
21. Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи: Автореф. дис... док. політ. наук: 23.00.04 / Є.А. Макаренко; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 41 c.
22. Чирченко О.А. Информационные аспекты компьютеризации. М.: Наука, 1989. – 125 c.
23. Балуев Д.Г. Информационная революция и современные международные отношения: Учебное пособие. – Нижний Новгород: ННГУ, 2000. – 107 c.
24. Левин Д.Я. Информационное общество и устойчивое развитие, Вестник РФФИ. – 1999. – №3 (17). [http://www.rfbr.ru/default.asp?doc_id=5211 (15 октября 2003 г.)].
25. Моисеев Н. Универсум. Информация. Общество. - М.: Устойчивый мир, 2001. - 200 c.
26. Sakaiya T. The Knowledge –Value Revolution or a History of the Future. – New York: Kodansha America Inc., 1991. – 379 p.
27. Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини: структура, тенденції, перспективи: Монографія. – К.: Наша культура і наука, 2002. – 452 c.
28. Boulding K.E. The Meaning of the Twentieth Century: The Great Transition. – New York: HarperCollins Publishers, 1983. – 208 p.
29. Norris Pippa. Editorial: Information Poverty and the Wired World.
The Harvard International Journal of Press/Politics - Volume 5, Number 3, Summer 2000, P. 1-6.
30. Bell D. The Coming of Post-Industrial Society: A Venture in Social Forcasting. – Reissue edition. – New York: Basic Books, 2001. – 616 p.
31. Masuda Y. The Information Society as Postindustrial Society. Wash.: World future soc., 1983.- 168 р.
32. Porat M., Rubin M. The Information Economy: Development and Measurement. Wash., 1978. - 56 - 112 p.
33. Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики. Новая технократическая волна на Западе. Под ред. П.С. Гуревича. – М.: Прогресс, 1986. – С. 392-409.
34. Katz R.L. The Information Society: An International Perspective.- N.Y.: Greenwood Pub. Group Inc., 1988. – 54 - 123 pp.
35. Keck T., Margaret Y., Sikkink N., Kathryn W.Activists Beyond Borders, Ithaca,Cornell University Press.1998.- 348 p.
36. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории 1. Гештальт и действительность. – М. : Мысль, 1993, Том 1. – 446 c.
37. Тойнби А. Дж. Постижение истории. – М.: Прогресс, 1991. – 736 c.
38. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество.-М.: Изд-во Политической литературы, 1992. – 331 c.
39. Braudel F. L’Europa Universale.- Venezia, Marsilio, 1990.- 376 p.
40. Rostow W. W. The Stages of Economic growth. A Non-Communist Manifesto. — Cambridge University Press, I960. — 320 р.
41. Jenkins W.I. Policy Analysis: A Political and Organizational Perspective. – New York: St. Martin’s Press, 1978. – 278 p.
42. Segal G. Asians in Cyberia// The Washington Quarterly. .– 1995.- № 18.- P. 5-16.
43. Фукуяма Ф. Доверие. Социальные добродетели и созидание благосостояния. М.: ООО «Издательство ACT»: ЗАО НПП «Ермак», 2004. -730 с.
44. Gordon S. Smith. Altered states: Globalization, sovereignty and governance. – IDRC, 2000.- 96 p.
45. Уэбстер Ф. Теории информационного общества Перевод с английского М. В. Арапова и Н. В. Малыхиной под ред. док. фил. наук, проф. Е. Л. Вартановой, Аспест Пресс, М. 2004.- С.45-67.
46. Bell D. Notes on the Post-Industrial Society, The Public Interest. 1967. № 7. - 102 р.
47. Кастельс M. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. с англ. Под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М.: ГУВШЭ, 2000. – 608 c.
48. Кастельс М. Становление общества сетевых структур, Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология /Под ред. В.Л.Иноземцева. М.: Academia, 1990.- 494 c.
49. The Ideology of the Information Age / Ed. by J.D. Slack and F. Fejes. – Norwood, New Jersey: Ablex Publishing Corporation, 1987. – 288 p.
50. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 640 с.
51. Giddens A. The Consequences of Modernity. – Stanford: Stanford University Press, 1990. – 200 p.
52. Ноув А. Какой должна быть экономическая теория переходного периода // Вопросы экономики. – 1993. – № 3. – С. 13.
53. Bonchek M. From Broadcast to Netcast: The Internet and the Flow of Political Information. Rand Corporation, Santa Monica – 1995. – 238 p.
54. Popper, K., The Open Society and its Enemies, Rev. Ed., Princeton U. Press, 1950. – 181 р.
55. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1999. - XXVI, 262 c.
56. Aron R. Eighteen Lectures on Industrial Society. – London: Weidenfeld & Nicolson, 1967. – 264 p.
57. Drucker P.F. The Educational Revolution // Etzioni-Halevy E., Etzi-oni A. (Eds.) Social Change: Sources, Patterns, and Consequences. N.Y., 1973. – 236 р.
58. Дракер П. Посткапиталистическое общество // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология. М.: Academia, 1990.-С.70-71.
59. John K. Galbraith, The Affluent Society. Houghton Mifflin Books: 1998, - 276 p.
60. Маклуэн М. С появлением Спутника планета стала глобальным театром. Пер. В. Терина. – Кентавр, 1994, № 1 – С. 21.
61. McLuhan M. The Gutenberg Galaxy. – London: Routledge and Kegan Paul, 1967. – 294 p.
62. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of the World Order. – N.Y. Simon and Shuster, 1996. – 368 p.
63. Wallerstein I. The End of the World as We Know It: Social Science for the Twenty – First Century.- Minneapolis Publ. by University of Minnesota, 2000. – 277 p.
64. Дюрозель Ж. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів.- К.: Основи, 1998. – 906 p.
65. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года. – В 2-х кн.- М.: Международные отношения. – 2000. – 1056 p.
66. Стоун Д. Парадокс політики: мистетство вироблення політичних рішень. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2001. – 304 p.
67. Mueller C. The Role Diplomacy in the Modern World. – Cambridge, 1989. – 112 p.
68. Gore A. Earth in the Balance. Forging a New Common Purpose. – L.: Earthsean Publications Ltd, 1992. – P. 35-64.
69. Sussman A. Communication, Technology and Politics in the Information Age. – L.-N.J., 1997. – 256 р.
70. Kahn H., Wiener A. The Next Thirty-Three Years: A Frame-Work for Speculation // Toward the Year 2000. Work in Progress / Ed. by D. Bell. Boston, 1968. – 75 р.
71. Kahn H., Bruce-Briggs B. Things to Come. Thinking About the Seventies and Eighties. N.Y., 1972. – P. 11.
72. Kahn H., Simon L. Global 2000 Revised. – Wash.: 1984. –P. 169 - 318.
73. Kahn H., Brow W., Martel L. The next 200 Years. A Scenari For America and the World. – N.Y., 1971. – P.111 - 115.
74. Шрадер Х. Глобализация, цивилизация и мораль //Журнал социологии и социальной антропологии. N. 2, 1999. - С. 81.
75. Machlup F. The Production and Distribution of Knowledge in the United States. – New York: Princeton University Press, 1973. – 436 p.
76. Мосдорф З. Глобальне село: прозорість і відповідальність в інформаційну добу //Internationale Politik, № 10, 2000 – С. 56.
77. Skleair L. Global Sociology and Global Environmental Change //Social Theory and Global Environmental. Eas. M. Redcliff, T. Benton.- London, 1999 – P. 16 – 121.
78. Thomas J. State Sovereignty in International Relation: Bridging the Gap Between, Theory and Empirical Research. International Studies Quartely.- N.Y., 1995. – P. 39.
79. Barton R.P. World Society. – L.: Cambridge University Press, 1973. – P. 30 - 45.
80. Пал Л.А. Аналіз державної політики. – К.:Основи, 1999. – 422 c.
81. Ferguson Y., Mansbach R. The Pats as the Prelude to the Future: Identities and Logasties in Global Politics//The Return of Culture and Identity to International Relations Theory. – Boulder, 1996. - P. 78 - 98.
82. Vattimo G., Rovatti P. A. Pensiero debole.- Ed. Feltrinelli, 1998.- 244 p.
83. De Vincenti G. Moderno e Postmoderno: dagli indici stilistici alle pratiche di regia. – Ed. Laterza, 2005. - 356 p.
84. Gallino L. Globalizzazione e disuguaglianze. – Ed. Trento, 2003. – 134 p.
85. Luperini R. Raccontare il postmoderno. – Ed. L’Immaginazione, 1992. – 278 p.
86. Eco U. Il nome della rosa.- Milano; Bompiani, 1980.- 532 p.
87. Falletti G. Io uccido. Goldmann, 2005.- 672 p.
88. La città dell’editoria: Dal libro tipografico all’opera digitale (1880-2020). A cura di Giorgio Montecchi. Milano: Skira, 2001.- 181 p.
89. Cantoni L. Piccini C. Il sito del vicino è sempre più verde. La comunicazione fra committenti e progettisti di siti internet. Ed: Franco Angeli – 2004.- 112 р.
90. Tiberi Vipraio P. Dal Mercantilismo alla globalizzazione. Lo sviluppo industriale trainato dalle esportazioni. Bologna: Mulino - 1999. – 367 p.
91. Donati P., Folgheraiter F. Gli operatori sociali nel welfare mix, Erickson, Trento, 2002 AAVV, Reti: l’analisi di network nelle scienze sociali, a cura di Piselli F. Roma: Ed. Donzelli, 2001.- 178 p.
92. Perniola M.Contro la comunicazione. Editore: Einaudi, 2004. - 118 р.
93. Guida alle etiche della comunicazione. Ricerche, documenti, codici. Curato da Fabris A. Editore: ETS , 2005.- 216 р.
94. Сhe fine ha fatto il postmodernismo? - A cura di Vittorio Spinazzola. Milano, 2004 - 320 p.
95. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. М., 1988.- 424 c.
96. Материалы постоянно действующего семинара Клуба ученых «Глобальный мир». Вып. 1(13)-11(23), М. Новый Век, 2002.- 92 c.
97. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. М.: Политиздат, 1991. – 287 c.
98. Changing Media and Communications: Concepts, Technologies and Ethics in Global and National Perspectives / Ed. by Y. Zassoursky and E. Vartanova. – Moscow: ICAR, Moscow State University Press, 1998. – 228 p.
99. Смолян Г.Л. Сетевые информационные технологии и проблемы безопасности личности // Информационное общество. – 1999. – №1. – С. 21-25.
100. Универсум. Информация. Общество. - М.: Устойчивый мир , 2001 - 203 c.
101. Денисов Ю.К. Информация, мировое развитие и ООН. – М.: Изд-во ДА МИД России, 1994. – 158 c.
102. Иноземцев В.Л. Перспективы постиндустриальной теории в меняющемся мире // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология. М.: Academia, 1990. – С. 4.
103. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. М.: Владос, 1994.- 336 c.
104. Гуторов В.А. Концепция киберпространства и перспективы современной демократии // Интернет и современное общество. Всероссийская научно-методическая конференция. Санкт-Петербург, 8 - 11 декабря 1998 г.: Тезисы докладов. СПб., 1998. – С. 35-38.
105. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. – М.: ЗАО, Изд-во “Экономика”, 2001. – С. 146-157.
106. Дятлов С.А. Предмет и метод теории информационной экономики // Экономическая теория на пороге XXI века. Том 2. М., 1998. – С. 497-519.
107. Сухарев О.С. Структурные изменения в экономике: философия, институты, инвестиции. Брянск: БГИТА, 1998. – 287 с.
108. Кутырев В.А. Естественное и искусственное: борьба миров. Нижний Новгород: Нижний Новгород, 1994. – 138 с.
109. Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Монографія / Білорус О.Г., Мацейко Ю.Г., Гончаренко А.Н. та ін. – К.: Оріяни, 2000. – 424 с.
110. Зернецька О.В. Глобальний розвиток масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 351 с.
111. Губерський Л., Москаленко А., Іванов В., Вергун В. Масова комунікація. К.:Либідь, 1997. – 216 с.
112. Пахомов Ю., Крымский С., Павленко Ю. Пути и перепутья современной цивилизации / НАН Украины. Ин-т мир. экономики и междунар. отношений. — К., 1998.- 432 с.
113. Гуменюк Б., Камінський Є., Дашкевич А., Трощинський В. Геополітичне майбутнє України. - К.: Дипакадемія при МЗС України, 1998.- 176 с.
114. Камінський Є., Несук М. Україна в зарубіжних доктринах і стратегіях XX століття //Політична думка. - 1995. - № 2-3, С. 23-27.
115. Почепцов Г. Коммуникативные технологии XX века. К.: Ваклер, 2000.- 352 с.
116. Бебик В., Політичний маркетинг і менеджмент. Монографія. - К.: МАУП, 1996. – 144 с.
117. Тихомирова Є. Зв’язки з громадськістю: Навчальний посібник. - Київ: НМЦВО, 2001. - 560 с.
118. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика: Монографія – К.: Наша культура і наука, 2000. – 368 c.
119. В. Бебик, В. Бортніков, Л. Дегтерьова, А. Кудряченко, Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації у глобальному світі; За заг ред. В. Бебіка, К. ІКЦ «Леста» – 2006. – 248 c.
120. Журавський В., Родіонов М., Жиляєв І., Україна на шляху до інформаційного суспільства (Нормативно-правові акти); За заг. ред. М. З. Згуровського– К.: ІВЦ “Видавництво «Політехніка»”, 2004. – 484 с.
121. Скаленко О.К. Глобальні резерви поступу. / Передм. О. Білоруса. – К.: Основи, 2000. – 394 c.
122. Філіпенко А. Економічний розвиток сучасної цивілізації. - К.: Знання, 2000. – 174 c.
123. Макаренко Є.А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО – К.: Наук. вид. центр «Наша культура і наука», 2001. – 384 c.
124. Михальченко М. І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. - Дрогобич ; К. : Видавнича фірма «Відродження», 2004. — 487 с.
125. Мастяниця Й.У., Соснін О.В., Шиманський Л.Є. Інформаційні ресурси України: проблеми державного регулювання: Монографія / За заг. ред. О.В. Сосніна. – К.: НІСД, 2002. – 141 c.
126. Інформаційні виміри політичного простору країн Європи (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / А.Л. Шинкарук; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. – К., 2004. – 17 c.
127. Інформаційна діяльність ООН: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / О.М. Степко; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 21 c.
128. Литвинєнко О. Спеціальні інформаційні операції та пропагандист¬ські кампанії: Монографія. - К.: ВКФ «Сатсанга», 2000. – 222 c.
129. Політика інформаційного суспільства в умовах євроінтеграції (на прикладі Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорської Республіки та Чеської Республіки): Автореф. дис...канд.політ.наук: 23.00.04/В.М.Парфенюк; НАН України - 2006 – 18 c.
130. Комунікаційні системи епохи формування глобального суспільства: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Т.М. Шульга; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнарод. відносин. – К., 2001. – 16 c.
131. Глобальные тенденции развития человечества до 2015 года. Материалы Национального разведывательного совета США. Перевод с англ. М. Леоновича под ред. К. Жвакина. Екатеринбург: У-Фактория, 2002. - 120 с.
132. Geoffrey Sachs, «New world’s map», Economist, 24/06/2000. - P. 7-11.
133. Формування та еволюція зовнішньополітичної стратегії України (1991-2004 рр.): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / А. М. Зленко; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 20 c.
134. Декларация принципов «Построение информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии» / Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества. Женева, 2003 г. – Тунис 2005 г. 12 декабря 2003 года. Документ WSIS-03/GENEVA/DOC/4-R. – Женева: ООН, Международный союз электросвязи. – 9 с. [Организация Объединённых Наций, http://www.un.org/russian/conferen/wsis/dec.pdf (1 февраля 2004 г.)].
135. План действий / Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества. Женева, 2003 г. – Тунис 2005 г. 12 декабря 2003 года. Документ WSIS-03/GENEVA/DOC/5-R. – Женева: ООН, Международный союз электросвязи. – 14 с. [Организация Объединённых Наций http://www.un.org/russian/conferen/wsis/plan.pdf (1 февраля 2004 г.)].
136. Европейский Союз: факты и комментарии / Под редакцией: Борко Ю.А. (отв.ред.), Буториной О.В., Журкина В.В., Потемкиной О.Ю. Выпуск 35, апрель 2004. – Москва: Ассоциация европейских исследований. [Ассоциация европейских исследований http://aes.org.ru/show.php?doc=210 (17 июня 2004 г.)].
137. Записка Виконавчого секретаріату ВВРІС, Звіт загальноєвропейської регіональної конференції (Бухарест, 7-9 листопада 2002 року). Документ WSIS/PC-2/DOC/5-R15. – Женева: ООН, Міжнародний союз електрозв’язку. - січень 2003 р. [ Організація Об’єднаних Націй http:/www.stc.gov.ua/data-storage/593/doc593/doc593/doc]/
138. Отчет о Тунисском этапе Всемирной встречи на высшем уровне по вопросам информационного общества, Тунис, Kram Palexpo, 16−18 ноября 2005. Документ WSIS-05/TUNIS/DOC/9(Rev.1)-R 26 января 2006 года, - Тунис. [http://www.inf4mi.iatp.org.ua/mi/wsis_ua.htm].
139. $100 Laptop News For The Community, Website : MIT media Laboratory OLPC, [http://laptop.media.mit.edu/].
140. Council decision 2001/48/EC (extract from the Official Journal of the European Communities number L14 of the 18/01/2001, [European Union http://ec.europa.eu/comm/information_society/econtent/ec200148_en.htm].
141. Safer Internet plus. A multiannual Community Programme on promoting safer use of the Internet and new online technologies, Work programme 2006. Luxemburg – 2006, p. 22. [European Commission http://ec.europa.eu/information_society/activities/sip/docs/call_2006/sip_work_programme_2006.pdf].
142. Manifesto della piattaforma italiana verso il WSIS, Diritti di comunicazione nella Societa’ dell’informazione. Website: Portale italiano della societa’ civile sul WSIS, del 8 novembre 2004, [http://www.wsisum.gn.apc.org/index.shtml].
143. L’etica della comunicazione e il ruolo della societa’ civile: da Genera a Tunisi, Sen. Fiorello Cortiana (Verdi-l’Ulivo). Website: Rete Civica di Milano, del 3 Dicembre 2003. [http://fc.retecivica.milano.it/Rete%20Civica%20di%20
Milano/Societa'%20e%20Politica/Polis/].
144. Council conclusions on The World Summit on the Information Society (WSIS) - Translating the Geneva principles into actions and preparing for the Tunis phase. International cooperation and regional aspects, COM(2004) 111, Bulletin of the European Union. Supplement No. 9/9. Brussels: 2004. [European Union http://europa.eu/bulletin/en/200412/p103079.htm ( December 2004)].
145. Шоста сесія ВР України четвертого скликання, Парламентські вісті, Хроніка законотворень, ВР України, № 8 (84), від 25 – 31 жовтня 2004 року, - С. 3.
146. Проект Закону України «Про Загальнодержавну програму «Електронна Україна» на 2005-2012 роки» [Державний департамент зв’язку та інформатизації Міністерства Транспорту і Зв’язку України http://www.stc.gov.ua/ukrainian/ info/el_ukraine (30 липня 2005 року)].
147. Communication from the Commission to the Council, the European Parliament, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions “i2010 – A European Information Society for growth and employment”. 1 June, 2005. COM (2005) 229 final. SEC (2005) 717. – Brussels: The European Commission, 2005. – 12 р. [Europe’s Information Society Thematic Portal http://europa.eu.int/
information_society/eeurope/i2010/docs/communications/com_229_i2010_310505_fv_en.pdf (19 July 2006)].
148. Інтеграція України у світовий інформаційний простір: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / О. М. Флюр; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – С. 18.
149. Державна політика в галузі управління інформаційним ресурсом України: Автореф. дис... док. політ. наук: 23.00.02 / О. В. Соснін; Одес. нац. юр. академія. – Одеса, 2005. – С. 36.
150. European Central Initiative, CEI - Executive Secretariat and Secretariat for CEI Projects at the EBRD. History, updated 2007/03/15. [European Central Initiative http://www.ceinet.org/main.php?pageID=16].
151. Цивилизационная структура современного мира. В 3-х томах. Том 2. макрохристианский мир в эпоху глобализации. Под ред. акад. НАН Украины Ю.Н. Пахомова, д.фил.н. Ю.В.Павленко. Киев, Наукова думка- 2007,691 с.
152. Снігир О.В. Україна у геополітичних концепціях Європейського Союзу: динаміка «об’єкт суб’єктних» відносин: Дис. канд. політ. Наук: 21.01.01 / Національний інститут стратегічних досліджень. - К.: 2004. - С.62.
153. Бусигіна И. Сьогодення й майбутнє «Європи регіонів» // Світова економіка й міжнародні відносини. - 1993. - № 9.
154. The Commission’s White Paper on European Communication Policy: Europe’s Discussion, People Including, 1 February, 2006. COM (2006). – Brussels: The European Commission, 2006. [The European Commission http://europa.eu.int/en/record/white/g185408/contents.html (1 February, 2006.].
155. Землянова Л.М. Современная американская коммуникативистика: теоретические концепции, проблемы, прогнозы. М.: Изд-во МГУ, 1995. – С. 196-201.
156. Ентин МЛ., Баймуратов М.О., Делинський О.А., Правовые основы внешней политики в сфере обороны й безопасности ЕС. Навчальний посібник, К.: 2004. – 224 c.
157. Brown M.M., The Information Revolution and Development. Outreach: 2000. № 2.- P. 4 - 5.
158. Commission Report on Europe and the Global Information Society: Recommendations of the High-level Group on the Information Society to the Corfu European Council. Bulletin of the European Union. Supplement No. 2/94 (commonly called the Bangemann Report). – Brussels: European Commission, 1994. – 47 p. [University of Pittsburgh, Archive of European Integration http://aei.pitt.edu/archive/00001199/01/info_society_bangeman_report.pdf (8 April 2004)].
159. Green Paper on the Convergence of the Telecommunications, Media and Information Technology Sectors, and the Implications for Regulation. Towards an Information Society Approach. COM (97) 623 final, 3 December 1997.-[ European Union, http://europa.eu.int/ISPO/convergencegp/97623.html (November 1993)].
160. Дроздовський Д. У бермудському трикутнику інформаційного суспільства // Дзеркало тижня. - № 43. 5 листопада, 2005. - С. 23.
161. European Commission’s e-Europe Action Plan: e-Europe – An information society for all. 8 December, 1999. COM (1999) 687 final. – Brussels: The European Commission, 1999. – 16 p. [University of Pittsburgh, Archive of European Integration http://aei.pitt.edu/archive/
00003532/01/000681_1.pdf (18 August 2005)].
162. European Commission’s Report: «Job Strategies in the Information Society». COM(2000)48. - Luxembourg: 2000. – 36 p.
163. Парфенюк В. Особливості політики формування інформаційного суспільства в країнах Центральної Європи // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 50 (у двох частинах). І частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2004. – С. 238-247.
164. Макаренко Є. Політичні аспекти міжнародного співробітництва у галузі комунікації та інформації ЦЄІ // Актуальні проблеми міжнародних відносин . Збірник наукових праць. Випуск 16 (у двох частинах). IІ частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 1999. – С.211-217.
165. European Central Initiative, CEI - Executive Secretariat and Secretariat for CEI Projects at the EBRD. Basic documents, updated 2007/03/15. [CEI http://www.ceinet.org/main.php?pageID=16].
166. InvestiGuide 2002-2003. 5th CEI Summit Economic Forum. CEI - Executive Secretariat and Secretariat for CEI Projects at the EBRD. Skopje, 13-15 November 2002. [European Central Initiative http://www.ceinet.org/download/Programme_Timetable_FINAL.pdf].
167. InvestiGuide 2002-2003. 6th CEI Summit Economic Forum. CEI - Executive Secretariat and Secretariat for CEI Projects at the EBRD.
Warsaw, 19-21 November 2003. [European Central Initiative http://www.ceinet.org/download/SEF03_Timetable_final_CEInet.pdf].
168. Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ). Mіністерство закордонних справ України. Публікації. [Mіністерство закордонних справ України http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2938.htm].
169. Двосторонні українсько-італійські відносини. Зустріч Президента України В.А.Ющенка з Головою Палати депутатів Італії П. Казіні. Київ, 14 лютого 2005 р. Website: Embassy of Ucraine in Italy. [http://www.amb-ucraina.com/Relazioni_ucraino_italiane/Ucraino/Dvostoronka.htm].
170. Segretariato dell’Iniziativa Centro Europea (InCE). Scheda sull’organizzazione. Web-site: Camera dei deputati. [http://new.camera.it/europ_rap_int/895/911/1195/documentotesto.asp].
171. European Commission’s eContentplus Programme. A multiannual Community programme to make digital content in Europe more accessible, usable and exploitable. Work Programme 2006, p.19. [European Commission http://europa.eu.int/econtentplus (2006)].
172. e-Europe 2002 – An Information Society For All. Action Plan prepared by the Council and the European Commission for the Feira European Council, 19-20 June 2000. – Brussels: The European Commission, 2000. – 29 p. [Europe’s Information Society Thematic Portal http://europa.eu.int/information_society/eeurope/2002/action_plan/pdf/
actionplan_en.pdf (19 December 2002)].
173. Communication from the Commission to the Council, the European Parliament, the Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. eEurope 2005: An information society for all. An Action Plan to be presented in view of the Sevilla European Council, 21/22 June 2002. 28 May, 2002. COM (2002) 263. – Brussels: The European Commission, 2002. – 22 р. [The portal to European Union law EUR-Lex http://europa.eu.int/eur-lex/en/com/cnc/2002/com2002_0263en01.pdf (17 February 2003)].
174. Communication from the Commission to the Council and the European Parliament. eEurope 2005: Benchmarking Indicators. 21 November, 2002. COM (2002) 655 final. – Brussels: The European Commission, 2002. – 11 р. [The portal to European Union law EUR-Lex http://europa.eu.int/eur-lex/en/com/cnc/2002/com2002_0655en01.pdf (17 February 2003)].
175. Кудряченко А.І., Рудич Ф.М., Храмов В.О. Геополітика.- К.: МАУП, 2004.- 296 с.
176. Rifkin J. Il sogno europeo. Come l’europa ha creato una nuova visione del futuro che sta lentamente eclissando il sogno americano.- Trento: Oscar Mondadori, 2005.- 339 p.
177. Communication to the Commission. Action plan to improve communicating Europe by the Commission. SEC (2005) 985 final - Bruxelles, The European Commission, 2005. – 14 p. [The European Commission Information Society Website http://ec.europa.eu/dgs/communication/pdf/communication
_com_en.pdf (20 July 2005)].
178. Green Paper on a European Transparency Initiative. 3 May, 2006. COM(2006) 194 final. – Brussels: The European Commission, 2006. - p.17. [The European Commission Information Society Website http://ec.europa.eu/transparency/eti/docs/gp_en.pdf (3 May 2006)].
179. The Commission’s Contribution to the period of reflection and beyond: Plan-D for Democracy, Dialogue and Debate COM (2005) 494 final, Brussels, The European Commission, 2005. - p.11. [The European Commission Information Society Website. http://ec.europa.eu/commission_barroso/wallstrom/pdf/
communication_planD_en.pdf ( 13 October)].
180. Калашнюк Є. О. Соціально-економічні та науково-технологічні детермінанти формування інформаційної політики в умовах глобалізації //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 65 (у двох частинах). І частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 167-171.
181. Кисарець І. А. Європейський ринок електронної комерції та телекомунікації: можливості економічного співробітництва між Україною та ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 63 (у двох частинах). ІІ частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 264-277.
182. Трассер Й. Перспективи розвитку мережі Інтернет // Deutschland. Журнал про політику, культуру, економіку та науку. – жовтень/листопад 2000 р. - № 5.- С. 5-8.
183. Фролова О. М. Структура і динаміка європейського ринку інформаційних продуктів та послуг // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 63 (у двох частинах). ІІ частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 244-254.
184. Местные электронные правительства в настоящее время: мировой взгляд. Резюме отчета Июнь 2002, Socitm and IdeA,- 2002. Москва.- 8 c.
185. Comitato dei ministri per la societa’ dell’informazione. Riunione del 13 febbraio 2002. Roma, 2002. – 25 p. [Comitato dei ministri per la societa’ dell’informazione http://www.cnipa.gov.it/site/_files/docu_base130202.pdf (13 Febbruary)].
186. Communication on a Commission initiative for the special European Council of Lisbon, 23 and 24 March, 2000: e-Europe – An information society for all. 8 December, 1999. COM (1999) 687 final. – Brussels: The European Commission, 1999. – 16 p. [University of Pittsburgh, Archive of European Integration http://aei.pitt.edu/archive/00003532/01/000681_1.pdf (18 August)].
187. Fariselli P., Baldoni G.L., Michoel K., Patrucco P.P. Survey on IS Programmes in CEECs, Mediterranean, Latin America. – Brussels: Nomisma, 2001. – 59 р. [Nomisma http://www.deeds-ist.org/Downloaddocs/Nomisma%20Paper%20no% 202_full_.pdf (23 January)].
188. Linee Guida del Governo per lo Sviluppo della Società dell’Informazione, Ministero per l’Innovazione e le Tecnologie, Perliele Ministro. Roma – 2002, 34 p.[ Comitato dei ministri per la societa’ dell’informazione http://innovazione.gov.it/ita/normativa/pubblicazioni/linneguida.html].
189. Piano di Azione del Governo, Piano di Azione la società dell’informazione, Il rapporto completo. Presidenza del Consiglio dei Ministri Dipartimento per l’innovazione e le tecnologie. Roma - 2000, 15 p. [Comitato dei ministri per la societa’ dell’informazione http://innovazione.gov.it/ita/soc_info/politiche_governo
/indice_piano.html (16 giugno)].
190. The Information Society in the Public Finance Programme 2000-2003. Presidenza del Consiglio dei Ministri Dipartimento per l’innovazione e le tecnologie. Rome – 2000, 27 p. [Presidenza del Consiglio dei Ministri www.dipartimentoinnovazione.it/eng/soc_info/politiche_governo/indice_eng.shtml
191. Pubblica Amministrazione - Quarto Rapporto sull’attuazione del Programma di Governo (giugno 2001 - giugno 2003). Presidenza del Consiglio dei Ministri Dipartimento per l’innovazione e le tecnologie. Roma – 2001, 14 p. [Presidenza del Consiglio dei Ministri www.inail.it/inaildocmult/2003/idm91.html].
192. The Information Society in the Public Finance Programme 2001-2004. UMTS Licence Fund, Rome - 2001 [Comitato dei ministri per la societa’ dell’informazione: www.dipartimentoinnovazione.it/eng/soc_
info/politiche_governo/indice_eng.shtml].
193. Information Society – The Information Society in the Economics and Finance Programme Document (DPEF) 2002 – 2006. Presidenza del Consiglio dei Ministri Dipartimento per l’innovazione e le tecnologie. New Economy and Innovation, Rome - 2002 [Comitato dei ministri per la societa’ dell’informazione www.dipartimentoinnovazione.it/eng/soc_info/politiche_governo/indice_eng.shtml (June 2002)].
194. Piano triennale per l’informatica della pubblica amministrazione 2006-2008, CNIPA - Centro Nazionale per l’Informatica nella Pubblica Amministrazione. Roma – 2006. [Centro Nazionale per l’Informatica nella Pubblica Amministrazione: www.irisipiemonte.it/contenuti.php?include=
elenco_risorse&IDcontenuto=349&lang=ita].
195. E - government Action Plan. Presidenza del Consiglio dei Ministri. Dipartimento della Funzione Pubblica. Rome - 2000, [Presidenza del Consiglio dei Ministri ec.europa.eu/idabc/servlets/Doc?id=22476 (22 June 2000)].
196. Il Rapporto del Forum sullo Sviluppo della Società e eEurope2002 . In coerenza con l’iniziativa eEurope 2002 (Feira 19-20 Giugno), [www.etx.it/news/gov/nerapint.htm (20 Giugno 2002)].
197. Linee guida in materia di digitalizzazione dell’amministrazione. Presidenza del Consiglio dei Ministri Dipartimento per l’innovazione e le tecnologie. Direttiva del 21 dicembre 2001. G.U. 5 febbraio 2002, n. 30. IL.
[Ministero per l’inovazione e nuove tecnologie www.cnipa.gov.it/site/_files/gf_Direttiva%20MIT%20del%2021%20dicembre%202001%20punto%203_c.pdf (21 dicembre 2001)].
198. Per il Sud e non solo. Delibera CIPE. n. 17/2003. 126. Valore. Programmi nazionali del MIT finanziati dal CIPE con le delibere 17/03. Milano – 2003. [Delibera CIPE www.dps.mef.gov.it/documentazione/CIPE/seminari/abruzzo/ministeri/De_Petra_Fondi_FAS_SI_L_AQUILA_14-06-05.ppt].
199. Grugel J., Hout W. Globalization, Regionalism and the States in the Semiperiphery – New York: 1999. – 257 p.
200. Anderson J.E. Public Policy-Making. – Third edition. – New York: Holt, Rinehart and Winston, 1984. – 354 p.
201. Weiss T., Gordnker L. NGOs, the UN, and Global Governance. Boulder: Lynne Rienner. – 1996.- 367 p.
202. Voxpolitics Bulletin. The Newsletter on e-Democracy and Wired Politics, UK and Worldwide. Issue 2. UK - May 2002. [http://www.voxpolitics.com/issues/2002/may2002.doc].
203. Comment fuctione la poste avec l’Integris France? Website officiel du Premier – Ministre della France. Version francais. Rapports. [http://www.premier-ministre.gouv.fr/en/acteurs/press_releases_184/acteurs/gouvernement/premier_ministre_m146/].
204. La mise en oeuvre du Programme d’Action Gouvernemental pour la Société de l’Information. Ministère de l’éducation nationale, de la recherche et de la tecnologie. Archives 1997 – 1999. [Ministère de l’éducation nationale www.education.gouv.fr/realisations/communication/samra.htm].
205. Lecture EPI du programme d’action gouvernemental «Preparer l’entrée de la France dans la société de l’information». Les nouvelles technologies de l’information et de la communication dans l’enseignement. Association EPI. - Février 1998, p. 4. [Association EPI http://ftp2.epi.asso.fr/epi/pdf/b89p030.pdf (Février 1998)].
206. Informationsgesellschaft Deutschland 2006. Bundesministerium für Wirtschaft und Arbeit, Berlin - Dezember 2003. [http://www.bmbf.de/pub/aktionsprogramm_informationsgesellschaft_2006.pdf (Dezember 2003)].
207. Moderner Staаt - Moderne Verwaltung. Die Bundesregierung. Meckenheim: Druck Center Meckenheim GmbH. Berlin - Mai 2000. [http://www.staat-modern.de/Anlage/original_550380/Moderner-Staat-Moderne-Verwaltung.pdf (Mai 2000)].
208. L’e-government nelle Regioni e negli Enti locali: II fase di attuazione obiettivi, azioni e modalità di attuazione. Ministero per l’Innovazione e le Tecnologie. 27 novembre 2003. 17 p. [Ministero per l’Innovazione e le Tecnologie http://www.cnipa.gov.it/site/_files/egov_Fase2.pdf (27 novembre 2003)].
209. Linee guida in materia di digitalizzazione dell’Amministrazione. Presidenza del Consiglio dei Ministri Dipartimento per l’innovazione e le tecnologie. Direttiva dal 20 dicembre 2002. Gazzetta Ufficiale N. 52 del 04 Marzo 2003, [Gazzetta Ufficiale http://gazzette.comune.jesi.an.it/2003/52/4.htm (4 Marzo 2003)].
210. Linee guida in materia di digitalizzazione dell’Amministrazione per l’anno 2004. Presidenza del Consiglio dei Ministri Dipar