ПОЛІТИКО-СИСТЕМНИЙ АСПЕКТ ОБ\'ЄДНАННЯ КРАЇНИ В СТРАТЕГІЇ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

КАН ДЕН СІК

УДК 327.56 (519.5)

ПОЛІТИКО-СИСТЕМНИЙ АСПЕКТ ОБ'ЄДНАННЯ КРАЇНИ В СТРАТЕГІЇ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Пахомов Юрій Миколайович
доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Седнєв Владислав Володимирович
кандидат історичних наук, професор

Київ – 2007

З М І С Т
Стор.
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНА І ДЖЕРЕЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

11
1.1. “Корейська проблема” в історичній ретроспективі 19
1.2. Політологічні концепції реінтеграції держав
в сучасній науково-теоретичній думці 31
1.3. Перспективні теоретичні моделі
політичного об'єднання Кореї 42
РОЗДІЛ 2. СТРАТЕГІЇ ОБ'ЄДНАННЯ КОРЕЇ В ПОЛІТИЦІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ
52
2.1. Політика РК у період диктатури 52
2.1.1. Уряд Лі Син Мана та політика примусового об’єднання 53
2.1.2. Політика урядів генералів Чжон ДУ Хвана та Ро Тхе У 63
2.2. Трансформація стратегій об'єднання Кореї
в період правління цивільних урядів 67
2.3. Саміт 2000 року та його значення для об'єднання Кореї 69
РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ЗОВНІШНІХ ЧИННИКІВ У ПРОБЛЕМІ ОБ'ЄДНАННЯ КОРЕЇ
82
3.1. “Корейська політика” США 83
3.2. Еволюція політика КНР щодо Кореї 99
3.3. Політика Росії на Корейському півострові 108
3.4. Корейське питання в контексті регіональної політики Японії
117
3.5. Корейська проблема як фактор розвитку політичних процесів в Південно-Східній Азії
121

РОЗДІЛ 4. ПРИНЦИПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ОБ'ЄДНАННЯ КОРЕЇ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
124
4.1. «Ядерний фактор» корейського діалогу 138
4.2. Політико-економічний вимір інтеграційного розвитку країн Корейського півострову 162
4.3. Багатостороння дипломатія як інструмент діалогу в питаннях об'єднання Кореї 178
4.4. Перспективні шляхи вирішення Корейської проблеми в умовах нового геополітичного світоустрою 178
ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Корейська проблема у своїй історико-політологічній ретроспективі тісно пов’язана з протистоянням двох систем у світовому масштабі. Її актуальність полягає в тому, що складне переплетіння різновекторних міжнародних інтересів і тенденції разом з внутрішньополітичними особливостями розвитку двох держав створювали і досі створюють небезпеку відновлення воєнного конфлікту на Корейському півострові, який прямо перешкоджатиме забезпеченню миру та безпеки передусім у Північно-Східній Азії, та, зрештою, і в усьому світі.
На початку XXI ст. у системі міжнародних відносин відбуваються докорінні зміни, що особливо чітко можна побачити на прикладі такого регіону як Північно-Східна Азія. Саме тут стикаються геополітичні інтереси найбільших країн, що входять до «ядерного клубу», – США, Росії й Китаю. Саме цей регіон посідатиме в XXI ст. одне з провідних місць у світовій політиці, економіці й торгівлі. Разом з тим, саме тут зберігаються релікти «холодної війни», що ще чекають на своє вирішення, саме тут жевріють гострі міжнародні конфлікти. Одним із них є більш ніж піввіковий «корейський конфлікт», що суттєво ускладнює міжнародну ситуацію в Азії. На початку XXI ст. з'явилися перспективи на мирне об'єднання корейської нації, а саме – відбулися перші політичні контакти лідерів Півдня й Півночі, що мали принциповий характер, які відновили процес мирного врегулювання ситуації.
За такий тривалий час існування двох Корей політологи та історики різних країн опублікували значну кількість праць, що стосувалися цієї проблеми. У цьому контексті слід згадати розвідки науковців США (Л. Гудріч, Г.Кісінджер, Т. Кристенсен, Р. Скарлапіно, Лі Джон Сік та ін.), Росії (М. Тригубенко, Т. Неєлова, Г. Левченко та ін.), а також Республіки Корея та Корейської Народно-Демократичної Республики (Хон Сон Хо, Кім Хак Джун, Ро Джунг Сон та ін.). Багато з них несуть на собі відбиток суб’єктивності, що пояснюється протиборством двох полярних політичних систем у світовому масштабі. Проте сьогодні, після розвалу соціалістичного табору протистояння двох систем відійшло у минуле, створилися всі можливості для переосмислення багатьох попередніх трактувань, у тому числі й тих, що стосувалися проблеми Кореї. Водночас не можна забувати й про те, що міжнародні інтереси “великих держав” існують і досі, визначаючи значною мірою світовий порядок.
Відтак існує потреба дати об’єктивну оцінку сучасному стану корейської проблеми, дослідити причини її виникнення, еволюції та можливих передумов її вирішення.
Джерельну базу дисертації склали твори сучасних економістів, істориків та політологів, у першу чергу інтеграційні та безпекознавчі теорії, а також суміжні дослідження в галузі міжнародних відносин. У роботі використовувались результати досліджень з історії та теорії міжнародних відносин, здійснені вітчизняними авторами, насамперед В. Гурою, Є. Камінським, Б. Канцеляруком, Л. Лещенком, Ю. Пахомовим, В. Сєднєвим, О. Шевчуком, О. Шморгуном. Окрему частину становлять переклади зарубіжних досліджень у галузі міжнародних відносин – російських (Ю.Ваніна, В.Тихомирова, В.Ткаченка, А.Торкунова та ін.), американських (Е.Бруна, Дж.Херша та ін.), корейських (Мін Бен Чена, Кім Хак Джуна та ін.) тощо.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана із планами фундаментальних і прикладних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, зокрема: “Цивілізаційні структури сучасного світу: дискретність та універсалізм” (2003-2004 рр., № 0103U006309), “Динаміка цивілізаційних зсувів в сучасному світі (2005-2007 рр., № 0105U002586), а також “Закономірності та перспективи еволюції країн Африки, Близького і Середнього Сходу в контексті їх еволюційної трансформації та загострення соціально-економічних проблем, процеси інтеграції та регіоналізації держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону”.
Мета і завдання дослідження - це комплексне та науково обґрунтоване дослідження корейської проблеми, що необхідне для формулювання зважених рекомендацій та окреслення науково вивірених шляхів нормалізації ситуації на Корейському півострові як фактора позитивного впливу на розвиток міжнародних відносин у Північно-Східній Азії і в усьому світі. На основі проведеного комплексного дослідження корейської проблеми зроблено відповідні висновки щодо розробки практичних рекомендацій для стабілізації міжкорейських відносин і розв’язання складної міжнародної проблеми.
Її реалізація передбачає вирішення таких наукових завдань:
 з’ясувати сутність корейської проблеми, визначити причини, що зумовили виникнення складного вузла внутрішньополітичних та зовнішньополітичних протиріч на Корейському півострові;
 на основі аналізу розвитку міжнародної ситуації в Північно-Східній Азії визначити етапи еволюції «корейської проблеми» у механізмі регіональних відносин;
 сформулювати системну концепцію об’єднання Республіки Корея та КНДР, яка враховувала б політико-економічні, соціально-політичні та культурно-політичні чинники обох країн, розглянути можливі варіанти об’єднання РК з КНДР;
 виявити основні напрями та тенденції розвитку процесу об’єднання Кореї як у рамках міжкорейських стосунків, так і багатосторонніх міжнародних відносин;
 розробити прогностичні сценарії розвитку політико-економічної ситуації на півострові після ймовірного об’єднання країн в єдину державу з урахуванням ключових соціально-політичних, соціально-економічних та соціально-гуманітарних і культурних факторів.
Об’єктом дослідження є система міжнародних відносин у Північній Азії, що характеризується наявністю розколотої Кореї як деструктивного фактору розвитку міжнародних відносин в регіональному і загальносвітовому вимірах.
Предметом дослідження є можливі варіанти інтеграції Кореї як інтегральної складової міжнародних відносин на політичному просторі Північно-Східної Азії з урахуванням як “внутрішніх” інтересів (РК і КНДР), так і “зовнішніх” інтересів ключових регіональних гравців (США, КНР, РФ та Японії).
Теоретико-методологічною основою роботи послужили системний і діалектичний підходи до аналізу ситуації на Корейському півострові на початку XXI ст. У методологічному відношенні дисертант намагався поєднати аналіз конкретних політичних ситуацій з історико-ретроспективним підходом, уважаючи, що це дасть можливість наблизитися до об'єктивного аналізу процесів, що відбуваються в Кореї, та з’ясувати прагнення основних «гравців» у питанні об'єднання країни. Під час роботи над дисертацією автор використовував спеціальні методи політологічного аналізу (логічний, порівняльний, цивілізаційний). Метод порівняльного аналізу допоміг чіткіше оцінити політику США, КНР, РФ, Японії стосовно двох корейських держав у питанні їхнього об'єднання, висвітлити цілі й стратегічні інтереси цих країн. Цивілізаційний метод потребує від дослідника врахування особливостей корейського етносу, корейської культури, корейської моделі об'єднання, багато в чому не схожої на західну. Метод логічного аналізу дав змогу екстраполювати різні аспекти досліджуваної проблеми в системно узгоджену та структуровану систему.
Під час аналізу фактичного матеріалу використовувалася низка традиційних підходів і методів: проблемно-хронологічний, аналітичний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, що дало можливість виявити основні етапи і ключові моменти та орієнтири політики в Кореї, зіставлення конкретні кроків на шляху об'єднання країни, показати визначальні причинно-наслідкові зв'язки та алгоритми можливого розвитку об’єднавчих процесів у корейському питанні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в дослідженні причин виникнення та сутності корейської проблеми у контексті як внутрішньополітичних, так і міжнародних процесів. Запропонована авторська концепція погляду на корейську проблему як складного суперечливий конфлікт, який був спричинений протиборством двох світових систем та переплетінням інтересів “великих держав”.
- Уперше в українській політології досліджено вплив «великих держав» на процес виникнення корейської проблеми та на процес об’єднання країн півострова.
- Виокремлено та проаналізовано фактори, що сприяють та заважають об’єднанню Кореї.
- Показано наслідки протиборства двох систем.
- Виявлено основні тенденції та складнощі процесу об’єднання.
- Спрогнозовано основні сценарії розвитку інтеграційних подій в соціально-політичній, соціально-економічній та соціально-гуманітарній сферах.
- Визначено ставлення міжнародної спільноти до проблем вирішення корейської проблеми.
До елементу новизни слід віднести з’ясування причин виникнення корейської проблеми, суперечностей, які склалися в системі тристоронніх відносин між двома Кореями і такими країнами, як Японія, США, Китай і Росія; детально розроблену концепцію об’єднання Кореї.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для вироблення стратегії і тактики дій МЗС України у корейському питанні, діяльності науково-дослідних установ відповідної спеціалізації, підготовки навчальних курсів історико-політологічної тематики, теорії та актуальних питань міжнародних відносин («Новітня історія», «Історія країн Сходу», «Країнознавство»).
Значення роботи полягає також у розкритті проблем геополітичного та геоекономічного характеру, доведенні необхідності враховування геокультурного (цивілізаційного) фактора при розробці прогностичних сценаріїв розвитку подій після евентуальної інтеграції.
Дослідження сприятиме розвитку українського кореєзнавства шляхом поглиблення науково-практичного аналізу інтеграційних процесів на регіональному рівні.
Особистим внеском здобувача є розробка прогностичних сценаріїв об'єднання Кореї шляхом структуризації соціально-політичного, економіко-політичного та культурно-політичного вимірів, що дало змогу, спрогнозувати основні тенденцій розвитку подій у різних інтеграційних ділянках регіону.
Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто авторові і є його науковим доробком. Дисертація є одноосібно виконаною працею, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо об'єднання Кореї.
Результати дослідження застосовано в аналітичній діяльності Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України та інших установ.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки доповідались на засіданнях відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, а також на наукових конференціях, у тому числі:
 Міжнародна наукова конференція “VI Сходознавчі читання А. Кримського”, м. Київ, 30-31 жовтня 2002 року;
 V Всеукраїнська науково-практична конференція «Україна – країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій», м. Київ, 18-19 квітня 2003 року;
 Міжнародна наукова конференція “VІІ Сходознавчі читання А. Кримського”, м. Київ 4-5 червня 2003 р.;
 Міжнародна конференція «Напрямки розвитку кореїстики в Україні та перспективи україно-корейських відносин» м. Київ, 29-30 червня 2004 р.;
 Международная научная конференция по корееведению «Содействие развитию корееведения в СНГ: проблемы и решения», Ташкентский государственный институт Востоковедения, м. Ташкент, 31.03 – 01.04. 2006 р.
Основні положення, результати та висновки дисертаційної роботи викладено у 11 публікаціях, з яких 5 були вміщені у фахових виданнях, що затверджені переліком ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. ЇЇ загальний обсяг становить 209 сторінок, з яких 14 сторінок займає список літератури, що нараховує 161 найменувань опрацьованих і використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. За роки, що минули після міжкорейського саміту та підписання Спільної декларації, підтвердилися припущення, що у близькому майбутньому корейське врегулювання залишатиметься досить складним та суперечливим процесом, який, очевидно, триватиме довгий час. А це означає, що напруга на Далекому Сході, особливо на тлі експансіоністської політики США в Азії, залишатиметься серйозною загрозою для всього світу.
2. Незважаючи на офіційні заяви обох корейських сторін про прагнення до об’єднання, інтереси збереження при владі нинішніх правлячих еліт та політичної стабільності обох частин Кореї, а також їх військово-політичних союзів з третіми країнами, домінують над питаннями інтеграції.
Відносини чотирьох провідних держав (РФ, КНР, США та Японії) з точки зору довгострокової перспективи та питання об’єднання двох корейських держав неоднозначне, хоча публічно ніхто не виступає проти об’єднання. У ситуації, що склалася, необхідно збільшити роль самих корейців. У найближчій перспективі усі зацікавлені держави підтримуватимуть політику миру, стабільності та статус-кво на Корейському півострові, тобто на даному етапі жодна країна не зацікавлена в об’єднанні Кореї. Підходи США, КНР, Японії та Росії до розв’язання корейської проблеми будуть скоріше за все, багатоваріантними, залежними від сукупності глобальних, регіональних та міжкорейських факторів.
3. Задля реального наближення вирішення корейської проблеми слід здійснити такі кроки:
Перший крок – це вирішення ядерної проблеми Півночі та прискорення мирного процесу, узгодження рішень з питань зброї масового знищення та ракетних технологій, проведення переговорів з військових питань на практичній основі шляхом продовження лінії на узгодження та співробітництва між Північчю та Півднем. Все це забезпечить сприятливу атмосферу мирного співробітництва для всієї Північно-Східної Азії.
Для досягнення вищеназваних цілей адміністрації президента РК Ро Му Хьона необхідно встановити збалансовані відносини із США та закласти підвалини для забезпечення власної оборонної могутності, добитися повного або хоча б часткове скорочення військової присутності США в Південній Кореї. Крім цього, необхідно укласти основний (рамковий) договір між Північчю та Півднем. Поряд з цим, треба синхронно укласти договір між КНДР та США щодо відмови від ядерної програми при забезпеченні гарантій політичній системі КНДР. І нарешті, всі регіональні країни та великі держави (Китай, Росія, Японія, США та Євросоюз) мають докласти всіх зусиль для спрямування Півночі у бажаному напрямку для вирішення даного питання.
Другий крок – це просування мирного співробітництва на Далекому Сході. Для цього Північ має відмовитися від ядерної програми, зупинити розробку та експорт ракет середньої дальності, підписати міжнародну конвенцію із заборони хімічної та біологічної зброї. Натомість США мають виключити КНДР із переліку ворожих країн, які підтримують міжнародний тероризм, завершити перехресне визнання Півночі та Півдня шляхом встановлення дипломатичних відносин між КНДР та США, КНДР та Японією.
Третій крок – створення економічної спільноти Півночі та Півдня. Для цього необхідно мирним шляхом вирішити ядерну проблему Півночі, оскільки лише за умови стабілізації становища на Корейському півострові можна очікувати співробітництва з боку світового співтовариства і у питаннях фінансування.
4. Міжнародні консорціуми (як надійна запорука міжнародних гарантій внесків та інвестицій) були б дуже доречними для здійснення таких проектів, як з’єднання транскорейської залізниці з транссибірською магістраллю, розробки енергоносіїв в районах Сибіру, Далекого Сходу та Сахаліну, транспортування енергоносіїв через газо- та нафтопроводи.
Крім того, для відновлення економіки Півночі необхідно безпосередньо залучити міжнародні кошти через Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, Азіатський банк розвитку тощо. Але для цього знову ж таки, КНДР має приєднатися до світового співтовариства.
Потрібно також створити сприятливі умови для залучення капіталу іноземних корейців для організації виробництва в Північній Кореї та пошуку шляхів продукції реалізації на світовому ринку.
5. Залучення південнокорейського капіталу для створення бази економічної спільноти Північ – Південь. Вже сьогодні обидві Кореї співробітничають в реалізації трьох великих проектів (створення промислово-економічної зони Кесон, яка знаходиться на території КНДР, туристичного комплексу Алмазних гір та побудова транскорейської залізничної магістралі). Необхідно активізувати процес залучення не тільки державного капіталу, але й коштів приватних компаній.
На етапі формування спільного економічного простору Півночі та Півдня, що стане перехідним етапом у процесі об’єднання Кореї, мають бути створені єдина система товаропотоку та побудова єдиної інформаційно-комунікативної мережі.
Економічне суспільство Півночі та Півдня має виконати місію моста між континентальною та острівною економікою, стати сходинкою до реалізації ідеї економічного простору Північно-Східної Азії (ПСА), що, безсумнівно, матиме позитивний вплив на регіональне співробітництво та сприятиме процвітанню ПСА.
Таким чином, формування спільного економічного простору має стати важливою частиною глобального завдання – будівництва єдиної демократичної Корейської держави в ПСА.
Четвертий етап – етап соціально-економічного реформування та організація суспільних інститутів, які стануть запорукою політичного співробітництва і створення єдиного уряду.
6. У вирішенні корейського питання необхідно використати співробітництво та допомогу таких країн, як США, Росія, Китай та Японія. Відповідно, Північ та Південь мають ставити своєю кінцевою метою мирне об’єднання, розвиток відносин з країнами, які межують з Кореєю.
7. Азійсько-Тихоокеанський напрям політики набуває дедалі більшої значущості у системі пріоритетів української дипломатії. Україна і Корея мають багато спільного в історичному плані: так, зокрема обидві країни ніколи не нападали на чужі землі, багаторазово ставали жертвами нападів ззовні та багато років знаходилися під іноземним пануванням. Україна вже сьогодні може стратегічно спланувати свою участь у Трансєвразійській магістралі (Корея-Китай-Росія-Україна-Європа) у разі об’єднання двох Корей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные проблемы корейского полуострова: Сб.статей – М., 1996. вып. 1.
2. Аносова Л.А., Матвеева Г.С. Южная Корея. Взгляд из России / РАН. – М.: Наука, 1994. — 253с.
3. Афонин М. В.Роль политических партий в объединении Кореи // Вестник Центра кореевед. исслед. Дальневост. ун-та. – 2000. – № 1. Спец. вып. – С. 106-111.
4. Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане. История и теория международных отношений в Восточной Азии после второй мировой войны (1945–1995). – М.: Конверт – МОНФ, 1997. – 353 с.
5. Богатуров А.Д. Евразийский устой мировой стабильности // Международная жизнь. – 1993. – № 2. – C. 34–46.
6. Богатуров А.Д. Современные теории стабильности и международные отношения России в Восточной Азии в 1970 – 90–е гг. / Моск. обществ. науч. фонд, Ин–т США и Канады РАН. – М., 1996. – 246 с. – (Монографии / Моск. обществ. науч. фонд).
7. Богатуров А.Д., Плешаков К.В. Динамика международной стабильности // Международная жизнь. – 1991. – № 2. – C. 35–46.
8. Ванин Ю.В. Корейская война (1950-1953) и ООН. – М.: Институт Востоковедения РАН, 2006. – 287 с.
9. Ванин Ю.В. Международный аспект Корейской войны: некоторые актуальные вопросы. // Материалы IV научной конференции. – М.,. 2000.
10. Воскресенский А.Д. Россия и Китай. Теория и история межгосударственных отношений. – М.: Муравей, 2004 – 600 с.
11. Гончар Ю.Б., Таран М.А. Тайвань у військово-стратегічних планах США і проблема об’єднання Китаю // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Серія історія. — 2000. — Вип. 46. — С. 33-36.
12. Гончарук О.З. Збереження стабільності в АТР: запорука розвитку чи чинник стагнації? // Стратегічна панорама. – 2000. – № 3–4.
13. Гура В. Ісламський світ: цивілізаційні виклики і проблеми розвитку в умовах глобалізації // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць, Вип.33. – Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
14. Заявление представителя МИД КНДР // ЦТАК, 13 марта 2002 г.,
15. История Кореи. – М.,1974. – Т.II.
16. Кан Ден Сік. Витоки і формування Корейської проблеми // Збірник наукових праць «Дослідження світової політики». – К.: ІСЕМВ НАН України, 2004, – Вип. 29. – С. 176 -187.
17. Кан Ден Сік. Саміт 2000 року та його значення // Збірник наукових праць «Дослідження світової політики». – К. : ІСЕМВ НАН України, 2005. – Вип. 32 – С. 69-79.
18. Кан Ден Сік. Сучасний стан між корейських стосунків // Східний світ. – К., 2003. – Вип. 1 – С. 146-149.
19. Кан Ден Сік Проблема об’єднання Кореї і аналіз існуючих концепцій і перспективні варіанти об’єднання // Сходознавство. – К., 2004. – Вип. 23-24 – С. 56-65.
20. Кан Ден Сік. Уряд Лі Сін Мана і політика насильницького об'єднання // Збірник наукових праць «Дослідження світової політики». – К. : ІСЕМВ НАН України, 2006, – Вип. 35. – С. 111-121.
21. Кан Ден Сік. Сучасний стан міжкорейських стосунків // Тези доповідей міжнародної наукової конференції “VІ Сходознавчі читання А. Кримського”.– Київ, 30-31 жовтня 2002 р. – С. 209-211.
22. Кан Ден Сік. Концепції і перспективи об’єднання Кореї // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна – країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій”.– Київ, 18-19 квітня 2003 р. – С. 94-101.
23. Кан Ден Сік Концепції і перспективні варіанти об’єднання Кореї // VІІ Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. – Київ, 4-5 червня 2003 р. – С. 207-208.
24. Кан Ден Сик. Становление традиционной социокультурной системы в Китайско-Дальневосточной цивилизации // Матеріали міжнародної конференції «Напрямки розвитку кореїстики в Україні», 29-30 червня 2004 року. – С. 32-47.
25. Кан Ден Сик. Проблема объединения Кореи: Концепции и перспективы // Содействие корееведению в СНГ: проблемы и решения. Материалы международной конференции. – Ташкент. – 2006. – С. 491-494.
26. Кан Ден Сік. Внесок великих держав у вирішення проблеми об'єднання Кореї // Українська орієнталістика: міждисциплінарний сходознавчий збірник наукових праць викладачів та студентів Інституту східних мов Київського національного лінгвістичного університету / Гол. ред І.В.Срібняк. – К., 2006. – Вип.1. – С.36-45.Ким Ир Сен. Отчетный доклад ЦК ТПК VI съезд партии. Пхеньян, 1980, с. 72, 78 – 79, 84.
27. Ким Ир Сен. Программа великой консолидации всей нации во имя объединения Родины из десяти пунктов. – Пхеньян, 1993.
28. Ким Мен Чхор. Ким Чен Ир: день объединения Кореи.// Северная Корея, сценарий войны и мира — М.: Общество дружбы и сотрудничества с зарубежными странами., 2002. — 251с.
29. Ким Хак Джун. Ханбандо бунданы дэнэвегек еин. Гукдзе джончинончон – дзе 27 дип, дзе 1 хо 1987. р. 4-5. (Внешние и внутренние причины раскола Кореи. Сб. статей по международной политике, № 27, вып. 1. 1987, с.4-5).
30. Ким Хак Джун, Ро Джунг Сон. Хенданге дзетхонил банган. (Задача по воссоединению Кореи на современном этапе). Сеул: Ханбенса, 1989.
31. Киссинджер Г. Дипломатия – М: Ладомир, 1997. – 848 с.
32. Китай в мировой политике – М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет); «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. — 528 с.
33. Китай на пути модернизации и реформ. 1949-1999 / РАН; Институт Дальнего Востока / М.Л. Титаренко (отв.ред.). — М. : Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 1999. — 735с.
34. Кокарев К.А. Политический механизм особых автономий Китая / РАН; Институт Дальнего Востока. — М. : БФРГТЗ "СЛОВО", 2004. — 136с.
35. Корсун В.А. Китайский мировой порядок: альтернативная интерпретация исторической трансформации внешнеполитической парадигмы – М.: МГИМО(У); РОССПЭН, 2001. — 528 с.
36. Латышев И.А. Россия и Япония в тупике территориального спора / Институт востоковедения РАН. — М.: Алгоритм, 2004. — 302с.
37. Лещенко Л.О. До питання про еволюцію авторитарних режимів у країнах Південно-Східної Азії // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць, Вип.33. – Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
38. Лещенко Л. А. Воссоединение родины – приоритетная задача внешней политики КНР // Украина – Китай – 2000. – №1 (2).
39. Лещенко Л. Засадничі принципи відносин Украіни і КНР: витоки й еволюція // Украина – Китай – 2002. – №1 (5).
40. Мазуров В.М. Южная Корея и США (1950-1970 гг.) /АН СССР. Ин-т востоковедения. – М.: Наука, Гл.ред.вост.лит, 1971. – 268 с.
41. Мешков А.Ю. Философия стратегической стабильности. Внешняя политика и политика безопасности России в начале ХХI века // Независимая газета. – 8 августа 2002 г. http://www.australia.mid.ru/press_1.html
42. МИД СССР. Женевское совещание министров иностранных дел. // Документы по Корейскому вопросу - М.: МИД СССР, 1956 - 296 с.
43. Мин Бен Чен. «Тхонил инемгва миндзю тхонгилрон бипхан» дзе 3 дип, 1 гвон 1986. (Концепции объединения и критика популистской теории объединения). Сб. № 3
44. Михеев В. Глобализирующийся Китай // Азия и Африка сегодня. — 2003. — №9. — С.2-9.
45. Мінчжу Чосон. 2000, 31 жовтня; Мінчжу Чосон. 2001, 8 травня.
46. Мунхва Ільбо. 24 листопада 2004
47. Нодон Сінмун 1972, 4 липня
48. Нодон Сінмун. 1999, 18 вересня; Мінчжу Чосон. 2001, 31 січня.
49. Нодон Сінмун. 2000, 15 грудня.
50. Нодон Сінмун. 2000, 15 червня.
51. Нодон Сінмун. 2000, 25 жовтня.
52. Нодон Сінмун. 2000, 28 жовтня.
53. Нодон Сінмун. 2000, 6 серпня; Нодон Сінмун. 2001, 5 червня.
54. Нодон Сінмун. 2000, 9 жовтня; Нодон Сінмун. 2000, 14 грудня.
55. Нодон Сінмун. 2001, 26 березня.
56. Нодон Сінмун. 2001, 7 червня.
57. Нодон Сінмун. 26.06.1950
58. О послании Президента РФ В. В. Путина Президенту РК Ким Дэ Джуну. // Сообщение МИД РФ 26 июня 2002 года
59. О приветствии Президента РФ В. В. Путина участникам «Российско – корейского поезда дружбы». // Сообщение МИД РФ 29 июля 2002 года
60. Об’єднані нації. Перша частина доповіді Тимчасової коміссії ООН по Кореї. Т. I, с. 32-33.
61. Об’єднані нації. Річна доповідь Генерального секретаря про роботу організації. Додаток №1. Лейк Сэксес – Нью-Йорк, 1948, с. 48-49.
62. Павленко Ю. В. История мировой цивилизации – К.: Феникс, 2002. – 760 с.
63. Пащенко Е. Г. Экономическая реформа в КНР и гражданское право / РАН; Институт Дальнего Востока. — М. : Спарк, 1997. — 188с.
64. Примаков Е. Многополярный мир и ООН // Международная жизнь. – 1997. – № 10. – С. 3—8.
65. Пронь С. В. США та Японія в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (50-90-ті роки ХХ століття) / Український держ. морський технічний ун-т ім. адмірала Макарова. — Миколаїв : Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2003. — 244с.
66. Пропозиція КНДР по об’єднанню країни. Пхеньян, 1982, с. 3.
67. Пхеньянське радіо. 2000, 3 листопада.
68. Развитие интеграционных процессов в Евразии и внешняя политика России. – М., ИМЭПИ РАН, 2001.
69. Реформа госсектора в промышленности КНР: проблемы и противоречия / РАН; Институт международных экономических и политических исследований. — М., 1997. — 126с.
70. Ро My Хен. Миндю пхенхва тхоинил дямунхвеы денчхехвеы енсел. У 2003. 09. 24. (Выступление на Консультативном Совете по демократическому и мирному объединению Кореи от 24.09.2003 г.) Сеул.
71. Седнєв В.В. Українсько-китайські відносини: надбання, проблеми, перспективи // Украина – Китай – 2002. – №1 (5).
72. Седнев В. В. Китай на пороге третьего тысячелетия // Украина – Китай – 2000. – №1 (2).
73. Седнев В.В. Размышляя о китайском феномене // Украина – Китай – 1999. – №1
74. Седнєв В. В. Секреты, которых не было (о зигзагах в истории китайской политики США) // Украина – Китай – 2002. – №2 (6).
75. Сеул Сінмун. 26 січня 2005
76. Сіновець П.А.Ядерне стримування в політиці США і Росії в постбіполярний період: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. — К., 2004. — 16 с.
77. Советский Союз и Корейский вопрос. Документы – М.: ОГИЗ, Госполитиздат, 1948. - 109 c.
78. Советский Союз на Международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941 – 1945 гг. – т. 4. – М., 1979.
79. Страны Восточной Азии в начале ХХI века: экономическая стратегия и внешнеэкономические связи. - М., ИМЭПИ РАН, 2003.
80. Султанов К.А. Политические аспекты модернизации китайского общества: Автореф.дис... канд.полит.наук: 23.00.02 / МГУ им. М.В.Ломоносова — М., 1993. — 24с.
81. Таран М.А. Вплив демократизації на Тайвані на зовнішню політику США в Східній Азії в 1990-і рр. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Товариство "Знання" України, 2002. — 39 с.
82. Титаренко М. Модернизация Китая: вызовы времени // Азия и Африка сегодня. — 2001. — №11. — С.2-3.
83. Тихомиров В.Д. Корейская проблема и международные факторы (1945 - начало 80-х годов) /МГУ им.М.В.Ломоносова. Междунар. центр корееведения, РАН. Ин-т востоковедения.- Москва: Восточная литература,1998. – 279 с.
84. Ткаченко В.П. Корейский полуостров и интересы России / РАН; Институт Дальнего Востока / М.Л. Титаренко (отв.ред.). — М.: Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 2000. — 207с.
85. Толорая Г. Д. Корейская политика России на рубеже десятилетий.// Россия и Корея на пороге нового столетия. – М.: ИДВ РАН, 1999. – С. 162-169.
86. Торкунов А. В. Загадочная война: Корейский конфликт 1950-1953 годов. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН),
87. Тригубенко М.Е, Неелова Т. А., Левченко Г. Я. Проблемы Корейского полуострова. Российская дипломатия в Корее в 1998-1999 годах / РАН; Институт международных экономических и политических исследований. — М. : АОЗТ «Эпикон», 2000. — 72с.
88. Тригубенко М.Е. Восточноазиатский вектор внешней политики России. – М.: ЭПИКОН, 1999.
89. Тригубенко М.Е., Неелова Т. А., Левченко Г. Я. Проблемы Корейского полуострова. Российская дипломатия в Корее в 1998-1999 годах / РАН; Институт международных экономических и политических исследований. — М. : АОЗТ "Эпикон", 2000. — 72с.
90. Тхонилгва гукдзе джонсэ. (Объединение Кореи и международная обстановка). Сеул, 1993. с. 63-64.
91. Укрепление корейско-российского взаимодействия для сохранения мира и безопасности на корейском полуострове. –М.: ИМЭПИ РАН, 2001.
92. Уткин А.И. Единственная сверхдержава – М: «Алгоритм», 2003. – 573 с.
93. Цивилизационные модели современности и их исторические корни / Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.Б. – К.: Наукова думка, 2003.
94. Челядинский А. Проблемы формирования новой парадигмы международных отношений // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2000. – № 2. – С. 68–73.
95. Чосон тхонса (История Кореи). T.2. Пхеньян, 1958, c.440.
96. Шаклеина Т. А. Дискуссии в США по внешней политике // США—Канада. – 1999. – № 12. – С. 29—39.
97. Шевчук О.В. Зміст, характер та шляхи врегулювання політичного статусу Тайваню у висвітленні американської політології 70-80-х років ХХ ст. // Наукові записки Національного університету Києво-Могилянської академії. Серія політичні науки. – 2001. – Т.19. – С. 54-58
98. Шевчук О.В. «Тайванська проблема» в системі міжнародних відносин Азіатсько- Тихоокеанського регіону: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин – К., 2002. – 20 с.
99. A white paper on south-north dialogue in Korea. – Seoul: South-North Coordinating Committee (Seoul side), 1979.
100. Abramovitz M. Catching up, Forging Ahead, and Falling Behind // Journal of Economic History. – 1986. – Vol. 66. – Р.385-406.
101. Ahn Pyong Joon. Triangle: Japan – China – USSR and Korea – Soviet Policy in Asia: Expansioner Accomodation. – Seoul, 1980.
102. Asian security in the 1980's : problems and policies for a time of transition / Richard H. Solomon (ed.) – RAND, 1993. – 315 p.
103. Asian Security. – Tokyo, 1980.
104. Barshefsky Ch. Impact of September 11 event on Sino-U.S. relations // Xinhua New Agencies dispatch – October 19, 2001.
105. Bradly B. Eurasia letter: a misguided Russian policy // Foreign policy. –1995/96. – № 101. – P. 81-97.
106. Brun E., Hersh J. The Korean War 20 years later. // Monthly Review Press. June 1973.
107. Christopher W. America’s leadership, America’s opportunity // Foreign policy. –1995. – № 98. – P. 6-27.
108. Chuck Down. Over the Line, North Korea’s Negotiating Strategy – Washington, DC: American Enterprise Institute, 1999. – 340 р.
109. Clark G. Leaders and followers // Foreign policy. – 1995/96. – № 101. – P. 37-51.
110. Could a Pan-Korea Development Corporation promote Economic Cooperation between South and North Korea? // Journal of Social, Political and Economic Studies. – Vol. 23, №2. – Summer 1998. – P. 177-188
111. Eisenhower D. D. , 1953-1956; The White House years. – Garden City, N.Y.: Doubleday, 1963.
112. Goodrich L.M. Korea, A Study of U.S. policy in the United Nations. – N.Y.: Council on Foreign Relations, 1956.
113. Henderson G. Constitutional Changes from the First to the Sixth Republics: 1948 to 1967. // Political Change in South Korea. / Ilpyong J. Kim and Young Whan Kihl (eds). – New York: Paragon House Publishers, 1988.
114. Hong Sun Но. A Study of the Policy Changes in the Korean Unification. – Seul, 1997.
115. International Policy Report – December, 1975. – Vol. 1.
116. International Relations Theory and the Asia–Pacific / G. John Ikenberry and Michael Mastanduno (eds.). —New York: Columbia University Press, 2003. —450 p.
117. Kim Hak-Joon. The Unification Policy of South and North Korea. – Seul, 1978 p.
118. Kim Jun Yop. The Signification and Problems of Korean Unification. // Korean Quaterly. – Winter 1970-1971. – Vol. 12, № 4.
119. Kim Se Jin. The Politics of Military Revolution in Korea. – Seoul 1971.
120. Kolko J., Kolko G. The Limits of Power: The World and United States Foreign Policy, 1945-1954. – N.Y.: Harper&Row, 1972.
121. Korea Newsreview. 02.08.1975.
122. Kupchan Ch. After Pax Americana // International Security. – 1998. – № 2. – P. 40—79.
123. Michael Breen, Kim Jong Il: North Korea’s Dear Leader – Hoboken, NJ: John Wiley & Sons, 2004, p. 39
124. Michael Vatikiotis, Ben Dolven and David Murphy. Terror Throws US Together, For Now // Far Eastern Economic Review. – November 1, 2001.
125. Jonathan Mirsky. Remind Beijing: Human Rights and Arms Control Do Matter // International Herald Tribune. – November 22, 2001.
126. New York Herald Tribune. – November 1, 949.
127. New York Times. – September 10, 1949.
128. Park Chung Hee. Our Nation’s Path: Ideology of Social Reconstruction. - Seoul, Hollym Corp., 1970.
129. Park Chung Hee. The Country, The Revolution and I. – Seoul: Hollym Corporation Publishers, 1970.
130. Park Jong Beck. A Study on the Policy Changes in the Korean Unification – 1998.
131. Raugh Cossa. ChinaoAn Outsider of the New World Order // Korea Times. – October 30, 2001.
132. Scarlapino R, Lee Chong-Sik. Communism in Korea. – Berkeley: University of California Press, 1972.
133. Selig Harrison. Korean Endgame: A Strategy for Reunification and US Disengagement – Princeton University Press, 2002.
134. Shneider P.L. Prospects for Korean Security // Asian Security in the 1980s. Problems for a time of transition. – Cambridge 1980. – Р. 138 – 139
135. Shuja Sh.M. Korean unification: some theoretical and analytical suggestions. / Asian Thought and Soc. – Oneonta, 1999.
136. Solomon R.H. Asian security in the 1980's: problems and policies for a time of transition. – RAND, 1979. – 315 p.
137. Strategic assessment 1995. US security challenges in transition. – Washington Institute for National Strategic Studies, 1995.
138. Sungwoo Kim. Agricultural Policy and Grain Production in North Korea // Journal of Social, Political and Economic Studies.– Spring 1997. – Vol. 22 №1 – P. 22-38
139. Sungwoo Kim. North Korea’s Unofficial Market Economy and its Implications // International Journal of Korean Studies. – Spring/summer 2003. – vol. 7, №1. – P. 147-164
140. Sungwoo Kim. Recent Economic Policies of North Korea, Analysis and Recommendations // Asian Survey. – September 1993. – Vol. 33, №9. – Р. 864-878.
141. Sungwoo Kim The inefficiency of North Korea’s Economic System // L. Cho, M. Park and C. Kim. Korea and Asia – Pacific Region. – Honolulu (Hawaii): East – West Center, 2001 – Р. 296 – 319
142. Te Huh Kim, North Korea’s Nuclear Factory. I have witnesses (in Japanese) – Tokyo: Toku-Gung Publisher, 2003
143. The 1998 National Public Opinion Poll on Unification Matters // KINO Research Abstracts 98. – Seoul, 1999. P. 68 – 69.
144. The China factor: Sino-American Relations and the Global Scene. The American Assembly. Columbia University and Council on Foreign Relations. – N. Y. 1981.
145. The future of U.S. foreign policy in Asia and the Pacific : hearings before the Subcommittees on International Economic Policy and Trade, Asia and the Pacific, and International Operations and Human Rights of the Committee on International Relations, House of Representatives, One Hundred Fourth Congress, 1995. – p. 252 – 256
146. The Korea Herald. 01.01.1970
147. The Korea Herald. 26, 27. 11.1961
148. The Korean Journal of International Studies. Seul, 1975. vol. VI, # 4, p.55.
149. The Pyonguang Times. December, 15, 2001
150. U.N. Document A/C 1/218, Wash., 1947
151. U.S. Department of State, Foreign Relations of the United States, 1945 (Washington D.C.: U.S.G.P.O.1969).
152. U.S. Department of State, Foreign Relations of the United States. Conferences at Cairo and Teheran, 1943. Wash., 1961, p. 399-404.
153. U.S. Department of State, Foreign Relations of the United States. The Conference of Malta and Yalta, Wash., 1955.
154. U.S. Department of State, Foreign Relations of the United States. The Conference of Malta and Yalta, Wash., 1955. p. 770.
155. U.S. Department of State, Korea 1945 to 1948, Publication 3305, Far Eastern Series 28, p. 102-103.
156. US foreign policy after the cold war / Ed. by B. Roberts. – Cambridge; London, 1992. – 392 р.
157. Vantage Point, vol. 27, №3, березень 2004, с. 19
158. Vantage Point. Vol. 27 №3, квітень 2004, с. 20
159. Vatcher W.H. In Panmunjom. The Story of the Korean Military Armistice Negotiations. – Greenwood Press Reprint, 1973. – 322 р.
160. Zagoria D. Triangular Relations: Mainland China – Soviet Union – North Korea. – Seoul., 1977