ФРАНЦУЗЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПАРТНЕРСТВО В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ (1989-2006 рр.)

Краткое описание

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ДОБРОВОЛЬСЬКА ІОЛАНТА-АННА БОРИСІВНА

УДК 327.39 (44+430)

ФРАНЦУЗЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПАРТНЕРСТВО В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ
(1989-2006 рр.)

23.00.04. – Політичні проблеми міжнародних
систем і глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Науковий керівник:
Копійка Валерій Володимирович,
доктор політичних наук,
професор

Київ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................6-9

РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...10-30
1.1. Концептуально-методологічні аспекти....................................10-13
1.2. Джерельно-документальна база дослідження..........................14-30

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСНОВИ ФРАНЦУЗЬКО-НІМЕЦЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА.......................................................31-89
2.1. П’ята республіка і закріплення концепції особливих відносин Парижа і Бонна.............................................................................................31-62
2.2. Формування французько-західнонімецького тандему та легалізація поглиблення політичного співробітництва в ЄЕС................63-79
2.3 Маастрихтські угоди та європейська політика Франції та ФРН...............................................................................................................80-89

РОЗДІЛ 3. АДАПТАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СТРАТЕГІЇ ФРАНЦІЇ І ФРН ДО НОВИХ УМОВ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН...90-115
3.1. Трансформація французько-німецьких відносин в умовах поглиблення європейської інтеграції.........................................................90-98
3.2. Динаміка двостороннього партнерства із приходом до влади Г.Шредера...................................................................................................99-115

РОЗДІЛ 4. КОНСТИТУЦІЯ ДЛЯ ЄВРОПИ ТА ФРАНЦУЗЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПАРТНЕРСТВО.................................................................116-164
4.1. Проблема інституційного реформування в політиці Берліна і Парижа......................................................................................................116-133
4.2. Еволюція підходів Франції та ФРН щодо спільної європейської
зовнішньої політики та політики оборони та безпеки..........................134-141
4.3 Багатосторонній вимір французько-німецького співробітництва........................................................................................142-164

ВИСНОВКИ..............................................................................................165-174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ....................175-197

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ВДП Вільна Демократична партія (ФРН)
ВВП Валовий внутрішній продукт
ВПК Військово-промисловий комплекс
ЕВС Економічний і валютний союз
ЄБОП Європейська безпекова і оборонна політика
ЄВС Європейська валютна система
Євратом Європейське співтовариство з атомної енергії
ЄЕС Європейські Економічні Співтовариства
ЄОВС Європейське об'єднання вугілля і стали
ЄС Європейський Союз
ЄСБО Європейський Союз в сфері безпеки та оборони
ЗЄС Західноєвропейський союз
ЗМЗ Зброя масового знищення
МПК Міжнародна політична комісія
МСЯС Міжнародні сили ядерного стримування
МУК міжурядова конференція
НАТО Організація Північноатлантичного договору
ОБСЄ Організація з питань безпеки та співробітництва в Європі
ОВД Організація Варшавського договору
ООН Організація Об’єднаних Націй
СДПН Соціал-демократична партія Німеччини
СЗПБ (CFSP) Спільна зовнішня і безпекова політика ЄС
СНД Співдружність незалежних держав
СОТ Світова організація торгівлі
СФРЮ Союзна Федеративна Республіка Югославія
ТМВ Теорія міжнародних відносин
УПС Угода про партнерство і співробітництво
ХДС Християнсько-демократичний союз
ХСС Християнсько-соціальний союз
ЦСЄ Центральна та Східна Європа

1. Терміни «нова Європа» та «стара Європа» були використані Міністром оборони США Д.Рамсфельдом під час виступу на Празькому саміті НАТО 24 січня 2003 р.
2. «Берлінська республіка» - усталений в зарубіжній і російській науковій літературі термін, що означає якісно новий період історії ФРН, що розпочався у 1998 році.
3. «Французько-німецький мотор» - усталений в науковій літературі вираз, що характеризує спільні зусилля та ініціативи Франції і ФРН у питанні поглиблення і розширення євроінтгерації.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перші кроки на шляху розбудови тісної економічної співпраці країн Західної Європи на початку 50-х років відбулися завдяки порозумінню між ФРН і Францією. У січні 1963 року Конрад Аденауер та Шарль де Голль підписали Єлісейський договір про співпрацю, що започаткував новий етап у відносинах між країнами і спрямував двосторонні відносини в русло європейського будівництва. Незважаючи на те, що дві держави споконвічно мали дуже різні, а іноді й протилежні політичні й економічні погляди на Європу, їм вдалося протягом більш як 40-річного періоду налагодити унікальний механізм координації спільних дій у зовнішньополітичній, оборонній, економічній, освітній та молодіжній сферах, що суттєво посприяв поглибленню і розширенню інтеграційних процесів на континенті.
У цьому зв’язку, актуальність запропонованої теми політологічного дослідження визначається потребою науково-практичного осмислення концептуальних основ, особливостей та досвіду взаємодії Франції і Німеччини в контексті європейської інтеграції. Феномен їх двосторонньої співпраці полягає в тому, що вона уможливила примирення двох сусідніх народів, які тільки у XX столітті двічі воювали між собою під час Першої і Другої світових війн.
Для вітчизняної політології дослідження європейської стратегії ФРН і Франції набуває особливого значення з огляду на те, що Україна проголосила інтеграцію в Європейський Союз стратегічним напрямком своєї зовнішньої політики. Саме ці країни є провідними гравцями в Європейському Союзі та здійснюють істотний вплив на розвиток інтеграційних процесів в Європі, що обумовлює додаткову потребу вивчення місця і ролі франко-німецького партнерства в розширеному ЄС.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень у рамках наукових тем кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Дисертаційна робота виконана у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», наукової теми № 06БФ048-01 Інституту міжнародних відносин – «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи», підрозділ 1 – «Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин».
Метою роботи є цілісний аналіз еволюції французько-німецького партнерства в європейській інтеграції та визначення його впливу на сучасний розвиток ЄС.
Визначена мета передбачає вирішення таких завдань дослідження:
• систематизувати теоретико-концептуальну базу французько-німецьких відносин у другій половині XX століття;
• виявити основні чинники, етапи та особливості партнерства Франції і ФРН в умовах поглиблення співпраці в ЄЕС;
• з’ясувати наслідки завершення «холодної війни» для французько-німецької співпраці в європейській політиці;
• дослідити проблеми співробітництва Франції і ФРН в умовах поглиблення і розширення Європейського Союзу;
• проаналізувати виміри взаємодії Берліна і Парижа в контексті політико-інституціонального реформування розширеного ЄС.
Об’єктом дослідження стали французько-німецькі відносини у другій половині XX століття.
Предметом дослідження – взаємодія Франції і ФРН у процесах розширення і поглиблення європейської інтеграції.
Теоретико-методологічною основою дослідження є закони діалектики із залученням історичного та аналітичних методів наукового дослідження.
Наукова новизна запропонованої до захисту дисертаційної роботи полягає в тому, що:
- з нових деідеологізованих позицій проаналізовано еволюцію французько-німецького партнерства у контексті європейської інтеграції у другій половині XX – на початку XXI століття;
- систематизовано підходи французької і німецької політичної еліти до процесів європейської інтеграції;
- проаналізовано потенціал французько-німецького співробітництва в контексті реалізації моделей та механізмів забезпечення політичної керованості розширеного Євросоюзу.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її положення і висновки дають можливість краще зрозуміти витоки й особливості франко-німецьких «особливих» відносин, їх стратегічну спрямованість і спонукальні мотиви у контексті європейської інтеграції.
Одержані результати дисертації можуть бути використані у подальших узагальнюючих дослідженнях проблем розвитку інтеграційних процесів в Європі, зовнішньої політики Франції і Німеччини, при розробці та викладанні курсів «Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики», «Історія дипломатії», «Зовнішня політика Франції», «Зовнішня політика ФРН», різноманітних спецкурсів для студентів гуманітарних факультетів вузів, а також у дипломатичній практиці МЗС України.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено і рекомендовано до захисту на засіданні кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення і висновки роботи викладено у чотирьох наукових публікаціях автора, в тезах доповідей і виступах на:
• міжнародній науковій конференції «Асиметрія міжнародних відносин в умовах глобалізації», організованій Центром міжнародних стратегічних досліджень Йоркського університету (Канада), Міністерством закордонних справ України, Дипломатичною академією України при МЗС України, Національним інститутом стратегічних досліджень та Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 6-7 жовтня 2005 р.)
• польсько-українському круглому столі «Польща та Україна перед новими викликами»: інтеграційні процеси у Центральній та Східній Європі», організованого Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститутом міжнародних досліджень Вроцлавського університету та Європейською фундацією «Діалог» (м. Київ, 18 квітня 2005 р.).
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів і чотирнадцяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури українською, російською, англійською, французькою та німецькою мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз етапів співпраці, що відбувалася між Францією і ФРН у повоєнний період, дає підстави для узагальнення наступних базових характеристик і особливостей франузько-німецького партнерства в контексті європейської інтеграції.
1. З проблематики французько-німецького партнерства в європейській політиці існує як значна кількість праць наукових вітчизняних і зарубіжних дослідників, так і широка джерельна база, яку становлять документи зовнішньої політики Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, а також спільні німецько-французькі ініціативи, прийняті в ході двосторонніх самітів. Незважаючи на це, в українській політологічній думці практично немає ґрунтовних досліджень, спеціально присвячених французько-німецькій співпраці в ЄС. Переважна більшість публікацій стосуються ще радянського періоду, мають історичне спрямування і відбивають ідеологічні настанови марксистсько-ленінської ідеології. Саме цими міркуваннями пояснюється прагнення автора з політологічних позицій переосмислити етапи становлення французько-німецького партнерства в контексті європейської інтеграції. Крім того, такий підхід дає можливість розширити і доповнити концептуальні основи їхньої співпраці в сучасних умовах.
Феномен партнерства між Францією та ФРН, а також його ключова роль у розвитку європейської інтеграції обумовлює необхідність політологічного аналізу і концептуалізації досвіду формування французько-німецьких відносин у контексті розбудови ЄС. Особливості сучасного співробітництва Франції і Німеччини в процесі поглиблення і розширення європейської інтеграції потребують також обов’язкового врахування новітніх тенденцій розвитку ЄС.
2. Розвиток французько-західнонімецьких відносин у повоєнний період відбувався, головним чином, під знаком європейської інтеграції. Успіхи й провали на цьому шляху дозволили розробити концептуальні основи даного процесу, зокрема, необхідність поетапної інтеграції й зближення сусідів по Рейну як фундаментальної умови їх співробітництва. У 1949-1958 рр. відносини між Бонном і Парижем характеризувалися такими рисами та особливостями:
- головними ініціаторами французько-німецького зближення були здебільшого керівники Франції і ФРН, а не партії, науковці чи представники великого капіталу;
- зближення позицій відбувалося на основі протидії комуністичній загрозі та в умовах налагодження економічного співробітництва у стратегічних галузях – виробництві вугілля і сталі;
- розвиток двосторонніх відносин характеризувався особливістю, згідно з якою Бонн свідомо віддавав Парижу першість у реалізації в життя ідеї «об'єднання Європи».
Активно реалізуючи курс на зближення в економічній сфері, Франція прагнула зміцнити свою економічну базу, а ФРН – полегшити свій шлях до рівноправної участі в союзі західних держав. Водночас дві країни мали різні підходи у безпековій сфері: Бонн віддавав перевагу обороні у рамках НАТО, Париж намагався зберегти самостійність у прийнятті зовнішньополітичних рішень.
У кінці 50-х – 60-х рр. конституційні зміни, що призвели до появи П’ятої Республіки у Франції, а також активізація контактів між СРСР і США внаслідок «карибської кризи» спонукали Шарля де Голля та Конрада Аденауера переглянути роль франко-німецьких відносин у Європі та світі.
Основою нової концепції двосторонньої співпраці стало примирення двох народів та закріплення «особливих відносин» між Бонном і Парижем на договірній основі. Єлісейський договір 1963 р. став однією з найважливіших віх у відносинах між обома країнами. Новим елементом стосунків Парижа і Бонна стала систематизація двосторонніх відносин на основі механізму, покликаного дати можливість завчасно виявляти розбіжності між країнами у низці конкретних сфер міжнародної політики. Заснована Єлісейським договором система двосторонніх консультацій мала своєю метою полегшити пошуки компромісу до того, як протиріччя прорвуться назовні.
Франко-західнонімецька консультаційна система довела певну ефективність, особливо у другорядних питаннях двосторонніх відносин, що не зачіпали життєво важливих інтересів партнерів. До цього Францію і ФРН підштовхували як міркування солідарності в рамках західних структур співпраці, так і регіональні інтереси, пов’язані з розвитком західноєвропейської інтеграції. Однак усвідомлення факту, що «абсолютне протистояння» послаблює Францію і ФРН, не призвело до розробки спільної зовнішньополітичної лінії.
«Охолодження» особливих відносин між Бонном і Парижем, що сталося за правління Л.Ерхарда, було спричинено суперечностями у підходах політичних еліт щодо поглиблення і розширення західноєвропейської інтеграції, а також ролі НАТО у забезпеченні безпеки в Європі.
У 70-х рр., під впливом кризових явищ у світовій економіці, пов’язаних із крахом Бретон-Вудської системи та нафтовим шантажем арабських країн, німецько-французька співпраця істотно активізувалася, передусім у завершенні, розширенні і поглибленні інтеграційних процесів у Західній Європі.
Основні зусилля Валері Жискар д’Естена та Гельмута Шмідта спрямовувалися на спільну діяльність в ЄС. Головними напрями взаємодії Парижа і Бонна було створення механізму співробітництва в економічній і фінансовій сферах, оптимізація інституціональної основи Співтовариства, посилення політичної співпраці між країнами-членами, а також розширення Європейського Союзу на північ і південь.
У 80-рр. зусилля вже Франсуа Міттерана та Гельмута Коля не тільки посприяли поглибленню економічного та політичного співробітництва в ЄС, а й доповнили франко-західнонімецьку співпрацю інтенсивним діалогом з безпекових питань. Зростання військово-політичної співпраці між ФРН і Францією свідчило про дедалі зростаючий рівень взаємозалежності обох країн, а також про конвергенцію французьких і західнонімецьких концепцій національної безпеки.
Французько-західнонімецьке співробітництво з 1974 по 1990 рр., незважаючи на певні розбіжності з тих чи інших питань, характеризувалося активним зближенням. Саме в цей період зміцнюється німецько-французька кооперація щодо питань європейської єдності, що сприщила подальшу еволюцію концепції двосторонніх відносин, змінивши «примирення» на «мотор» європейської інтеграції. Постійно тримаючи у полі зору головну лінію на зміцнення відносин, політичні керівники обох країн крок за кроком розширювали сфери двосторонньої співпраці, серед яких: економічна інтеграція, координація спільних дій у рамках Європейського політичного співробітництва, зростання воєнно-політичного співробітництва тощо. Основою такого зближення стало спільне бажання поглибити економічну інтеграцію країн Західної Європи, вивести її на якісно новий рівень, що в перспективі мало принести вагомі зовнішньополітичні дивіденди: для Франції – розв’язання власних економічних проблем, для ФРН – досягнення рівноправного статусу і кращу можливість конвертувати свою економічну вагу в умовах “обмеженого суверенітету” у політичний вплив.
3. Міжнародно-договірне оформлення об’єднання Німеччини, що постало на порядок денний європейської політики внаслідок кардинальних зрушень на рубежі 80-х – 90-х рр., об’єктивно змінювало політичні деремінанти франко-німецької співпраці. Це не тільки призвело до певних протиріч між Францією та ФРН, а й призвело до перегляду концепції двостороннього співробітництва в ЄС. Франсуа Міттеран висунув Гельмуту Колю умову, згідно з якою французи не стоятимуть на заваді німецького єднання, якщо німці погодяться пожертвувати своєю «маркою» заради створення валютного союзу. У відповідь на французьку ініціативу Коль запропонував пов’язати прогрес у напрямі валютного союзу з оформленням політичного союзу, що у той час відкидав Франсуа Міттеран. Результатом компромісу між Францією та Німеччиною, якого вони досягли під час переговорів щодо об’єднання двох німецьких держав, стало укладання Маастрихтського договору в 1991 р., що започаткував важливий етап у євроінтеграційному процесі, спрямувавши його динаміку в напрямі формування єдиної політичної системи та розбудови Економічного й валютного союзу.
Позиція французького керівництва протягом переговорного процесу щодо остаточного врегулювання німецького питання яскраво підтвердила стратегічну лінію французів на посилення, за допомогою європейського економічного і валютного союзу, контролю над Німеччиною та збереження свого впливу в Європі. У свою чергу німецькі керівники, блискуче провівши переговорний процес щодо остаточного врегулювання німецької проблеми, довели, що здатні вирішувати на свою користь складні питання міжнародної політики.
З успішним об’єднанням двох німецьких держав, було досягнуто визначеної ще Конрадом Аденауером головної мети європейської політики “старої” ФРН. Виходячи з нової політичної ситуації на континенті, що склалася з у 1990 р., як Франція, так і об’єднана Німеччина почали по-новому визначати свої інтереси в Європі і відповідно коригувати існуючі концептуальні основи європейської політики.
4. Спричинений німецькою єдністю виклик французько-німецьким відносинам було успішно подолано завдяки міцному фундаменту консультаційної системи, закладеної Єлісейським договором. Надавши 1991 р. нових імпульсів розвитку європейської інтеграції Франція і Німеччина вирішили зберегти «мотор», який у подальшому мав отримати нове концептуальне наповнення. Проте сприйнявши нову ситуацію в Європі, політичні еліти обох країн відстоювали різні підходи щодо поглиблення і розширення Союзу. Це спричинило певні суперечності у франко-німецькій співпраці. В той час як в рамках “другої та третьої опор” ЄС, які стосувалися відповідно спільної зовнішньої і безпекої політики, а також співпраці у сфері внутрішніх справ і юстиції, відбувалося активне співробітництво між двома країнами, формування економічного і валютного союзу, що згідно з положеннями Маастрихтського договору стосувалося “першої опори” ЄС, відбувалося в умовах зіткнення позицій Франції і ФРН.
Після приходу до влади нового уряду канцлера Герхарда Шредера франко-німецький “мотор” європейської інтеграції опинився у своєрідній перехідній фазі, що характеризувалася переоцінкою політичними елітами обох держав рольової функції і завдань “тандема” в “постбіполярній” Європі. Саме в цьому контексті слід розглядати суперечки між Шредером і Шираком в аграрній сфері, а також під час самітів ЄС у Берліні та Ніцці.
Протягом цієї фази “переоцінки” політичні еліти обох країн чітко усвідомили, що без їхньої обопільної згоди подальший розвиток інтеграційних процесів у Європі не може бути успішним, оскільки ні реформування різних сфер спільної політики, ні формування ефективних структур розширеної Європи неможливі без згоди однієї із сторін. Усвідомлення факту, що «абсолютне протистояння» послаблює Францію і ФРН, спричинило потребу розробки спільної зовнішньополітичної лінії. У цьому зв’язку успіх “блесхаймського процесу” засвідчив, що урядам Німеччини і Франції вдалося не тільки подолати найгостріші кризові явища у двосторонніх відносинах, а й завершити оновлення концепції двосторонньої співпраці, підвівши під діяльність «мотору» спільну зовнішньополітичну лінію.
5. Після 2002 р., сприятливі зовнішньо- і внутрішньополітичні чинники дали змогу Герхарду Шредеру і Жаку Шираку закріпити концепцію оновленого «мотора» євробудівництва на практиці. Саме про це свідчить аналіз франко-німецьких пропозицій щодо розвитку ЄС, висунутих керівниками двох країн під час святкування 40-ї річниці Єлісейської угоди. Починаючи із січня 2003 р., регулярно проводяться спільні засідання урядів обох країн у форматі німецько-французької Ради Міністрів. Цей унікальний механізм дає змогу оперативно обмінюватися думками і приймати важливі рішення.
В європейській політиці активізація двосторонньої співпраці Франції та Німеччини значно посприяла досягненню консенсусу всередині ЄС щодо реформування Союзу на основі Європейської конституції. Протягом роботи Конвенту дві країни представили 5 спільних пропозицій з ключових питань розвитку ЄС, завдяки яким Берлін і Париж добилися домінування французько-німецької концепції реформування Євросоюзу у “Проекті договору, що встановлює Конституцію для Європи”.
Ще однією особливістю оновленого «мотору» стало те, що обидві країни використовують його не тільки на європейському, а й на міжнародному рівні. Свідченням глобалізації ролі французько-німецького партнерства стала спільна опозиція двох країн ініціативам США щодо Іраку в Раді Безпеки. Цей перший в історії ФРН акт незгоди із стратегічними планами Вашингтона дає підстави говорити про серйозні концептуальні зміни у зовнішній політиці об’єднаної Німеччини, а саме про закріплення пріоритету франко-німецького альянсу у сфері безпеки і відповідно перевагу європейського вектора над трансатлантичним.
Істотною ознакою зближення Парижа і Берліна стала, з одного боку, інтенсифікація двостороннього діалогу в питаннях безпеки, а з іншого – активна співпраця щодо розбудови європейської системи безпеки та оборони. До того ж політика адміністрації Дж.Буша в Іраку посприяла певній конвергенції французьких і німецьких концепцій безпеки та прискорила реалізацію спільної ініціативи стосовно поглиблення інтеграції в ЄБОП. Саме у цьому контексті слід розглядати заяву Німеччини, Франції, Бельгії та Люксембургу від 29 квітня 2003 р., в якій містилися пропозиції щодо подальшого розвитку європейської безпекової і оборонної політики.
Динаміка міжнародно-політичної ситуації навколо Іраку й особливо дебати у Конвенті щодо інтенсифікації спільних зусиль у рамках СЗБП і ЄБОП висвітили цілу низку політико-системних проблем, що зменшують ефективність франко-німецьких ініціатив. Ідеться про суперечності між “новою” і “старою” Європою, що виникли через відмінності в оцінці американських планів з проведення військової операції в Іраку, а також про необхідність збереження політичної керованості розширеного Євросоюзу.
Відповіддю Франції і Німеччини на ці виклики стало розширення двосторонньої співпраці за рахунок створення створення альянсів за функціональною ознакою. Специфікою таких альянсів є їх здатність досягати у рамках посиленого співробітництва швидкого прогресу як у певних сферах європейської інтеграції, так і з деяких питань світової політики.
Зокрема, розвиваючи у 1990-х рр. тристоронні німецько-франко-польські відносини, Франція прагнула разом із Польщею створити систему регіонального співробітництва для контролю з об’єднаною Німеччиною. У свою чергу Гельмут Коль прагнув за рахунок такого формату співпраці ще глибше залучити ФРН до співпраці зі своїми сусідами, щоб, по-перше, забезпечити позиції німецького капіталу, а по-друге – показати, що об'єднана Німеччина віддає перевагу співпраці замість політики сили. Новий етап тристоронньої німецько-франко-польської співпраці пов'язаний із необхідністю зберігати політичну керованість розширеного до 25 країн-членів ЄС, а також прагненням Франції і Німеччини посилити свої позиції у Східній Європі.
Взаємодія франко-німецького «тандему» в рамках вісі Париж-Берлін-Москва спрямована на посилення зовнішньополітичної дієздатності Європи. Особливість підходу Німеччини та Франції до цього тристороннього формату співпраці полягає в тому, що вони розглядають його крізь призму власної стратегії в ЄС, а також для посилення позиції франко-німецької вісі у трансатлантичному діалозі.
Залучення Тоні Блера до співпраці у форматі “трійки” значно розширює європейську стратегію “тандему” Ширак-Шредер, оскільки дає змогу, з одного боку, інтенсивно розвивати ЄБОП у рамках концепції “різношвидкісної інтеграції”, а з іншого – зберігає їхнє домінування в розширеному ЄС, адже Велика Британія не входить до “єврозони”.
Той факт, що місцем регулярних зустрічей лідерів ФРН, Франції і Великої Британії став Берлін, свідчить про зміцнення ролі об’єднаної Німеччини як у цій “трійці”, так і у “тандемі”. Більше того, Берлін дедалі більше позиціонує себе як єднальну ланку між “проамериканським” Лондоном і “антиамериканським” Парижем, що разом із прийняттям Європейської конституції об’єктивно робить Німеччину лідером серед “великих країн” розширеного Євросоюзу.
Аналіз європейської стратегії Німеччини і Франції свідчить про її дворівневий характер. Перший рівень реалізується за концепцією “різношвидкісної Європи”, у рамках якої надаються імпульси для поглиблення інтеграції в ЄС і водночас з’являється можливість уникнути їх блокування іншими країнами. Відповідно проект Європейського безпекового і оборонного союзу – це приклад, що відображає франко-німецьку модель інтеграції з “різними швидкостями”. Другий рівень утілюється у підтримці Європейської конституції, ратифікація якої не тільки забезпечить дієздатність Союзу, а й збільшить політичну вагу великих держав-членів через фіксацію демографічного критерію в механізмі голосування в Раді міністрів.

ЛІТЕРАТУРА

1. "Kern Europa" in Document du grupe parlamentaire CDU/CSU du Parlament allemand (Bundestag) sur l’avenir de l’unification européenne, "Réflexions sur la politique européenne", Europe Documents, N 1895/96, 7 septembre 1994.
2. “За світовий лад, що ґрунтується на співпраці”. Інтерв’ю з федеральним канцлером Герхардом Шредером // Deutschland (на укр.мові). – 2003. – грудень-січень. – №6. – С. 11.
3. «Наша ответственность за мир». Правительственное заявление Федерального канцлера Герхарда Шредера в Германском Бундестаге по актуальному международному положению, четверг, 13 февраля 2003 года, Берлин // http://www.deutschebotschaft-moskau.ru/ru/aktuell / 205b73c0-b85d-000374890932.html
4. «Ось Бонн – Париж» – заговор против мира: (Обмен мнениями) // Международная жизнь. – 1963. – №3. – С. 65 – 76;
5. Abetz O. Das offene Problem: Ein Rückblick auf zwei Jahrzehnte deutscher Frankreichspolitik. – Köln, 1951.
6. Adenauer K. Erinnerungen 1945-1953. – Stuttgart: DVA, 1965. - 589 S.
7. Adenauer K. Erinnerungen 1953-1966. – Stuttgart: DVA, 1965. - 556 S.
8. Analyse de contenus de manuels scolaires parmi les plus importants en France et en Allemagne = Analyse von Inhalten einiger der wichtigsten Schulbücher in Deutschland und Frankreich / Office Franco-Allemand pour la Jeunesse = Deutsch-Französisches Jugendwerk. – Bad Honnef: DFJW, 1983. – 103 S.
9. Anlage IV: Erklärung für die Schlussakte der Konferenz zur Zukunft der Union, Vertrag von Nizza // Іnternationale Politik. – 2001. – № 2. – S. 99-102.
10. Aus dem Regierungsprogramm vom 18. Marz 1987 / Europa und die Europдische Integration in den Regierungserklдrungen 1982–1990 // http://www.helmut-kohl.de/index2.html
11. Aus dem Regierungsprogramm vom 25. November 1982. Begegnungen in Europa / Europa und die Europдische Integration in den Regierungserklдrungen 1982–1990// http: //www.helmut-kohl.de/index2.html
12. Aus dem Regierungsprogramm vom 4. Mai 1983. Europa, eine historische Aufgabe / Europa und die Europдische Integration in den Regierungserklдrungen 1982–1990 // http://www.helmut-kohl.de/index2.html
13. Balladur E. Pour un nouveau traité d’Elysée // Le Monde. 1994. 30 novembre.
14. Conseil franco-allemand de dйfense et de sйcuritй (CFADS). - http://www.france-allemagne.fr/public/index.php?sess_id=C6irQHkyw7VKiAOQZUAaEJRVeCA5BF&id_article=213; Conseil йconomique et financier franco-allemand (CEFFA). - http://www.france-allemagne.fr/public/index.php?sess_id=C6irQHkyw7VKiAOQZUAaEJRVeCA5BF&id_article=220
15. Das Deutsch-Französische Institut in den Medien: Eine Auswahl von Pressebeiträgen (05. 2004 – 11. 2004) = L'Institut Franco-Allemand dans les medias / Deutsch-Französisches Institut. – Ludwigsburg: DFI, 2004. – 35 S.
16. Das Deutsch-Französische Institut in der Medienberichterstattung: Eine Auswahl von Pressebeiträgen (Februar – Juli 2003) = L'Institut Franco-Allemand au coeur des medias / Deutsch-Französisches Institut. – Ludwigsburg: DFI, 2003. – 33 S.
17. Déclaration commune sur la coopération franco-allemande: Paris, 22 janvier 1963; Préambule à la loi portant ratification au Traité de l’Elysée (Bonn, 15 juin 1963). - http:// www.ena.lu.
18. Déclaration de Robert Schuman: 9 mai 1950. – http://www.france-allemagne.fr; Traité sur le règlement de la question sarroise (Luxembourg, 27 octobre 1956). – http://www.ena.lu; Traité entre la République Française et la République Fédérale d’Allemagne sur la coopération franco-allemande: dit Traité de l’Elysée. – http://www.france-allemagne.fr.
19. Deutsch-französischer Beitrag zum Europäischen Konvent über die institutionelle Architektur der Union, vorgestellt vom französischen Präsidenten, Jacques Chirac, und vom deutschen Bundeskanzler, Gerhard Schröder, am 15.Januar 2003 in Berlin und Paris // www.auswaertiges-amt.de/ www /de/ eu_politik/ aktuelles/ zukunft/ konvent/ bm_beitraege_html
20. Deutschland und Frankreich: Gemeinsam für mehr Wachstum in Europa, 18. September 2003 // http://www.bundeskanzler.de/Europa-.7698.527988/Deutschland-und-Frankreich-Gemeinsam-fuer-mehr-W...htm
21. Die deutsch-französischen Beziehungen: Rückblick und aktueller Stand / Yves Bizeul, Matthias Schulz. Mit einem Aufsatz von Laurent Leblond. – Rostok: Univ., Inst. für Politik – und Verwaltungswissenschaften, 2000. – S.52.
22. Die Zukunft der Europäischen Union. Erklärung von Laeken, Anlage I der Schlussfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates von Laeken am 14. und 15. Dezember 2001 // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 123-130.
23. Die Zukunft der Europäischen Union. Erklärung von Laeken, Anlage I der Schlussfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates von Laeken am 14. und 15. Dezember 2001 // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 123-130.
24. Dyson Kenneth. The Franco-German relationship and economic and monetary union: using Europe to 'bind Leviathan // West European Politics. - January, 1999. – Р.34-45.
25. Farcat I. Instituts Francais et Instituts Goethe // Le couple franco-allemand en Europe / Sous la dir. de H. Menudier. – Asnieres: Institut d'Allemand d'Asnieres, 1993. – S. 326 – 332.
26. Froehly J.-P. Der “neue” deutsch-französische Dialog. Abstimmung in der europäischen Aussenpolitik // Internationale Politik. – 1998. – №9. – S.26-32.
27. Froehly J.-P. Frankreich-Deutschland-Rußland im neuen Dialog: eine Troika für Europa // Politische Meinung. – 2001. – Jg.52. – №376. – S.24-33.
28. Froehly J.-P. Nizza – und wie geht es weiter? // Dokumente. – 2001. – Jg.57. – №1. – S.25-33.
29. Gemeinsame Erklärung der 78.Deutsch-Französischen Konsultationen über die großen europapolitischen Prioritäten vom 23.November 2001 in Nantes // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 101-103.
30. Gemeinsame Erklärung der 78.Deutsch-Französischen Konsultationen über die großen europapolitischen Prioritäten vom 23.November 2001 in Nantes // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 101-103.
31. Gemeinsame Erklärung der 78.Deutsch-Französischen Konsultationen über die großen europapolitischen Prioritäten vom 23.November 2001 in Nantes // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 101-103.
32. Gemeinsame Erklärung der 78.Deutsch-Französischen Konsultationen über die großen europapolitischen Prioritäten vom 23.November 2001 in Nantes // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 102.
33. Gemeinsame Erklärung Deutschlands, Frankreichs, Luxemburgs und Belgiens zur Europäischen Sicherheits-und Verteidigungspolitik, Brüssel, am 29.April 2003. - http:// www.bundesregierung.de/servlet/init.cms.layout. LayoutServlet?global.naviknoten...
34. Gemeinsamer Brief des französischen Staatspräsidenten, Jaques Chirac, und des deutschen Bundeskanzlers, Gerhard Schröder, an den amtierenden Präsidenten des Europäischen Rates und Ministerpräsidenten von Irland, John Bruton, 9 Dezember 1996 in Nürnberg (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1997. – № 3. – S.82-87.
35. Guerot U. Leerlauf im deutsch-französischen Tandem. Hat es noch eine Existenzberechtigung? // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.33-38.
36. Guerot U. Nach der Krise die „relance“? Anmerkungen zum Stand der deutsch-französischen Beziehungen // Politische Meinung. – 2001.– Jg.52 – №376. – S. 31-48.
37. Hacke Ch. Weltmacht wider Willen: die Aussenpolitik der Bundesrepublik Deutschland. – Berlin: Ullstein, 1997. – 605 S.
38. Kaiser К., Maull H.W. Deutschlands neue Aussenpolitik – Band 1: Grundlagen. – München, 1994. – 282 S.
39. Kaiser К., Maull H.W. Deutschlands neue Aussenpolitik – Band 2: Herausforderungen. – München, 1995. – 305 S.
40. Kohl H. Deutschlands Zukunft in Europa: Reden und Beiträge des Kanzlers. – Herford, 1990. – 758 S.
41. Kolboom I., Weisefeld E. Frankreich in Europa. Ein deutsch-französischer Rundblick. – Bonn, 1993. – S.93.
42. Krapoth S. Vision comparée des manuels scolaires d'histoire en France et en Allemagne // Documents. – 2002. – N° special. – S. 58 – 64.
43. Kusterer H. Der Kanzler und der General. – Stuttgart, 1995.
44. Le couple franco-allemand et l`Europe: légitime, efficace? Séminaire organisé par IFRI et SERFA, 2004.
45. Llanes Cavia J. La cooperación reforzada en el Tratado de Amsterdam ¿La nueva panacea de Europa? // Cuadernos Europeos de Deusto. 2000. N 22. P. 116—117.
46. London, Paris und Berlin rücken in Europa enger zusammen, 20. September 2003 // http://www.bundeskanzler.de /Kanzler-Aktuell-.7718.529235/London-Paris-und-Berlin-ruecken-in-Europa-enger-...htm
47. Louis J.-V. Algunos reflexiones sobre la reforma de 1996 // Revista de Instituciones Europeas. 1995. Enero—abril. Vol. 22. P. 34.
48. Manac'h B. France – Allemagne: Relations internationales et interdependances bilaterales: Une bibliographie 1983 – 1990 = Deutschland – Frankreich: Internationale Beziehungen und gegenseitige Verflechtung. – München [u.a.]: Saur, 1994. – 422 S.
49. Markovits A.S., Reich S. Das deutsche Dilemma / mit einem Vorwort von Joschka Fischer. – Berlin: Alexander Fest Verlag, 1998 – 363 S.
50. Menudier H. Das Deutsch-Französische Jugendwerk: Ein exemplarischer Beitrag zur Einheit Europas. – Stuttgart [u.a.]: Bonn Aktuell, 1991. – 288 S.
51. Menudier H. L'Office franco-allemand pour la jeunesse: Une contribution exemplaire a l'unite de l'Europe. – Paris: A. Colin, 1988. – 249 S.
52. Menyesch D., Manac'h B. France – Allemagne: Relations internationales et interdependances bilaterales: Une bibliographie 1963 – 1982 = Deutschland – Frankreich: Internationale Beziehungen und gegenseitige Verflechtung. – München [u.a.]: Saur, 1984. – 793 S.
53. Monchaty C. L'Institut Franco-Allemand de Ludwigsburg (Allemagne Federale) et la base de donnees "Relations internationales et etudes regionales". – Lyon: Ecole Nationale Superieure de Bibliothecaires, 1990. – 61 S.
54. Paterson W.E., Jeffery Ch. Deutschland, Frankreich – und Grossbritannien? Eine britische Sicht deutscher Europa-Politik // Іnternationale Politik. – 1999. – №11. – S. 19-27.
55. Pedersen T. Recent Trends in the Franco-German Relationship // Journal of Common Market Studies. – Volume 41. – Supplement 1, September 2003. – Рp. 13-25(13).
56. Poncet J.-F. Rétrospective et réalité franco-allemandes.
57. Pressekonferenz des französischen Aussenministers, Hubert Vedrine, zur Osrerweiterung der EU auf der Sitzung des Allgemeinen Rates am 19.November 2001 in Brüssel (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.100; Rede des Bundesministers des Auswärtigen und EU-Ratsvorsitzenden, Joschka Fischer zum Ende der deutschen Ratspräsidentschaft in der Europäischen Union vor dem Europäischen Parlament am 21. Juli 1999 in Strassburg (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1999. – № 11. – S.86-90.
58. Rede von Aussenminister Joseph Fischer vor der französischen Nationalversammlung am 20. Januar 1999 // Frankfurter Rundschau. – 03.02.1999.
59. Regierungserklärung des deutschen Bundeskanzlers, Gerhard Schröder, zum informellen Treffen des Europäischen Rates am 19. Oktober 2001 in Gent, am 19. Oktober 2001 vor dem Deutschen Bundestag in Berlin (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S.87-89.
60. Regierungserklärung des Kanzlers Gerhard Schröder vor dem Bundestag am 28.November 2000 zum Europäischen Ratsgiepfel in Nizza // Archiv Gegenwart. – 2000. – № 11. – S.44593-44598.
61. Regierungserklärung von Bundeskanzler Gerhard Schröder, abgegeben am 10. November 1998 vor dem Deutschen Bundestag in Bonn (Auszüge zur Aussen-, Sicherheits-und Europa-Politik) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 12. – S. 84-91.
62. Regierungserklärung von Bundeskanzler Helmut Kohl anläßlich der Debatte im Deutschen Bundestag über die Konvergenzberichte zur Teilnahme an der Europäischen Währungsunion am 2.April 1998 in Bonn (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 5. – S. 114-118.
63. Regierungserklärung von Bundeskanzler Helmut Kohl vor dem Deutschen Bundestag zu den Ergebnissen des Europäischen Rates in Cardiff am 18.Juni 1998 in Bonn (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 5. – S. 100-103.
64. Rolf Steininger. Deutsche Geschichte seit 1945. Darstellung und Dokumente in vier Bänden. - Band 2: 1948-1955. – Fischer-Taschenbuchverlag, Frankfurt am Main 1996. - 384 S.
65. Schlußfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates am 3. und 4.Juni 1999 in Köln (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 1999. – № 11. – S.64-73.
66. Schlußfolgerungen des Vorsitzes des Europäischen Rates von Laeken am 14. und 15. Dezember 2001 (Auszüge) // Іnternationale Politik. – 2002. – № 1. – S. 120.
67. Schmidt H. Die Deutschen und ihre Nachbarn. Menschen und Mächte. – Berlin. – 1990. – 456 S.
68. Schollgen G. Die Aussenpolitik der Bundesrepublik Deutschland. Von den Anfangen bis zur Gegenwart. - Muenchen: Verlag C.H.Beck, 1999. - 249 S.
69. Schröder und Bush wollen Irak-Resolution des Weltsicherheitsrats, 24. September 2003 // http: // www.bundeskanzler.de/Aussenpolitik-.7698.531341/Schroeder-und-Bush-wollen-Irak-Resolution-des-We...htm
70. Seydoux F. Beiderseits des Rheins: Erinnerungen eines französischen Diplomaten. –Frankfurt/Main, 1975
71. Seydoux F. Botschafter in Deutschland: Meine zweite Mission 1965 bis 1970. –Frankfurt/Main, 1978.
72. Soutou G.-H. L’Alliance incertaine. Les rapports politico-stratégiques franco-allemands, 1954-1996, Fayard, Paris, 1996.
73. The Franco-German relationship in the European Union / edited by Douglas Webber. – London, New York : Routledge, 1999. - 192 p.
74. Traitй entre la Rйpublique Franзaise et la Rйpublique Fйdйrale d'Allemagne sur la coopйration franco-allemande (dit Traitй de l'Elysйe). – http://www.france-allemagne.fr/public/index.php?sess_id=okt3Qh55rekm0RviPu4v7LdUPQjMqX&id_article=52
75. Tugenant CH. El sentido de Europa. Madrid: Alianza, 1987, P. 219.
76. Vernet D. Ungewissheiten in der Europa-Politik. Neue deutsch-französische Entscheidungsträger // Internationale Politik. – 1998. – №9. – S.1-6.
77. Vortrag des ehemaligen Präsidenten des Europäischen Parlaments, Klaus Hänsch, zum Thema “Deutschland und Frankreich – zwei Konzepte für ein Europa?”, am 12.März 1998 in Paris (gekürzt) // Іnternationale Politik. – 1998. – № 9. – S.64-65.
78. Yturriaga Barberan J. A. de. "La V ampliaciуn de la Unión Europea y sus condicionamientos institucionales", GJ de la CE y de la competencia, 1996, D-25, P. 195.

***
79. Аксенова Г.Ф. Конрад Аденауэр и процесс примирения ФРГ с Францией: (В контексте европейской интеграции): Автореф. дис. … канд. ист. наук / Челябинский гос. ун-т. – Челябинск, 2002. – 27 с.
80. Акульшина А.В. Европейская политика Франции: Автореф.дисс. … к.и.н. - Воронеж, 2002. – 20 с.
81. Акульшина А.В. Поиски решения «германского вопроса» в 1948 – 1950 гг.: План Р. Шумана // Исторические записки: Науч. тр. истфака ВГУ. – 2000. – Вып. 5. – С. 182 – 192.
82. Арзаманова Т.В., Арзаманов М.Г. Политика безопасности Германии на рубеже веков: аналит. обзор / РАН ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глобал. и регионал. проблем. Отд. Зап. Европы и Америки; Отв. ред. Пархалина Т.Г. – М., 2001. – 108 с.
83. Бар Э. «Нормализация» германской внешней политики. Партнерство с совершеннолетней страной вместо удобной опеки // Internationale Politik (на рус.языке). – 1999. – №1. – С.3-18.
84. Бар Э. «Нормализация» германской внешней политики. Партнерство с совершеннолетней страной вместо удобной опеки // Internationale Politik (на рус.языке). – 1999. – №1. – С.6.
85. Барановский В.Г. Западная Европа: Военно-политическая интеграция. – М.: Междунар. отношения, 1988. – 200 с.
86. Бариев Р.Р. Елисейский договор 1963 г. и его преамбула: к вопросу о дискуссии о формах европейской интеграции // Уч. зап. / Тат. гос. гуманитарный ин-т. – 2005. – Вып. 13. – С. 102 – 104.
87. Бариев Р.Р. Елисейский договор 1963 года и европейская интеграция: постановка проблемы // Современные проблемы международных отношений и политологии: сб. науч. тр. / Редколлегия: Р.Н. Имангалиев [и др.]; под ред. Я.Я. Гришина. – Казань: КГУ, 2004. – Ч. 3. – С. 181 – 187.
88. Бариев Р.Р. Отечественная историография франко-западногерманских отношений (вторая половина ХХ – начало XXI в.): Автореф.дис…канд.ист.наук: 07.00.09. - Казань: КГУ, 2006. – 21 с.
89. Бариев Р.Р. Франко-западногерманские отношения на страницах научно-политического журнала «Международная жизнь» (1954 – 1956 гг.) // Современные проблемы международных отношений и политологии: сб. науч. и образовательных тр. / Редколлегия: Р.Н. Имангалиев [и др.]; под ред. Я.Я. Гришина. – Казань: КГУ, 2005. – Ч. 4. – С. 116 – 121.
90. Бернар Бенуа, Бен Холл. Европейская "Большая тройка" сближается по проблемам обороны // Financial Times. – 22 сентября 2003 года. - http://www.inopressa.ru/details.html?id=14703
91. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америкии его геополитические императивы / Пер. с англ. – М.: Международные отношения, 1999. – 256 с.
92. Бирюков Н.С. Возрождение германского милитаризма – угроза безопасности Франции. – М.: Госполитиздат, 1955. – 168 с.
93. Бирюков Н.С. Мост через Рейн? – М.: Междунар. отношения, 1968. – 200 с.
94. Бирюков Н.С. Франко-западногерманские отношения на современном этапе (1954 – 1964 гг.): Автореф. дис. … канд. ист. наук / Моск. гос. ин-т междунар. отношений. – М., 1965. – 20 с.
95. Борухсон Ю. Вилли Брандт – великий канцлер // Партнер. – №79(4). - 01. 04.2004. - http://www.partner-inform.de/www/modules.php?name=News&file=print&sid=1383
96. Бочевер А.Ю., Рубинский Ю.И., Мотков А.В., Телегина И.П. Франция в Европейском Союзе. - ДИЕ РАН. - № 108. - М., 2002. – 67 с.
97. Брандт В. Воспоминания / Пер. с нем. – М.: Новости, 1991. – 528 с.
98. Ветланин В.А. [=Гневашев В.А.] Франция и Западная Германия в «общем рынке». – М.: Изд-во Ин-та междунар. отношений, 1962. – 208 с.
99. Володимир Посельський. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції. – К.: Смолоскип, 2002. – С.145.
100. Восленский М. Что скрывается за лозунгом «франко-германского примирения» // Мировая экономика и международные отношения. – 1959. – №3. – С. 114 – 116
101. Германия: факты. – Франкфурт-на-Майне: Социетас-ферлаг, 1996. – 516 с.
102. Гневашев В.А. Франция и Западная Германия в «общем рынке»: Автореф. дис. … канд. экон. наук / Моск. гос. ин-т междунар. отношений. – М., 1962. – 20 с.;
103. Даниэль Верне. Париж, Берлин и Лондон хотят вместе руковдить Европой // Monde Le, 21.01.2004. - http://www.inopressa.ru/lemonde/2004/01/21/12:35:57/troika
104. Добровольска І.-А. Точки зіткнення Веймарського трикутника // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб.наук.праць. Випуск 55. Частина І (у двох частинах). – К.: Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, 2005. – С.47.
105. Доктрины и концепции национеальной безопасности США, Франции и Японки // Актуальные проблемы национальной безопасности России на современном этапе / Информационно-аналитическое управление Аппарата Совета Федерации ФС РФ. – http://www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/VestnikSF/2000/vestniksf117-05/vestniksf117-05030.htm
106. Долинин В. [=Гневашев В.А.] «Ось Бонн – Париж» и ее экономическая основа // Международная жизнь. – 1962. – №11. – С. 24 – 32.
107. ЕС на пороге ХХI века: выбор стратегии развития / Под ред. Ю.А.Борко и О.В.Буториной. – М.:Эдиториал УРСС, 2001. – С.176.
108. Європейські студії. Навч.-метод. Матеріали Полтавського Євроклубу. Модуль 1. – Полтава, 2003. – 78 с.
109. Жискар д’Эстен В. Французы: Размышления о судьбе народа / Пер. с фр. Г. Абрамова. - М.: Ладомир, 2004. - 248 с.
110. Жлуктенко В. Саміт «прагматиків». ЄС хочуть раціоналізувати // День. – 2004. – 20 лютого. - №30.
111. Загоруйко Ю. Битва за фермерські гроші відбулася // http://www.zn.kiev.ua/nn/show/417/36641/
112. Зацепилов С.Я. Франко-западногерманское военно-политическое сотрудничество и проблемы европейской безопасности (вторая половина 70-х – первая половина 80-х гг.): Автореф. дис. … канд. ист. наук / Дипл. академия МИД СССР. – М., 1986. – 16 с.
113. Заявление ТАСС // Правда. – 1962. – 19 сент.; Советский Союз о договоре Париж – Бонн: Вкладка: Документы: Нота Советского правительства правительству Франции; Нота Советского правительства правительству Федеративной Республики Германии // Новое время. – 1963. – №7. – С. 37 – 48.
114. Интервью Федерального канцлера Герхарда Шредера российскому информационному агентству Интерфакс, 30 мая 2003 // http://www.deutschebotschaft-moskau.ru/ru/aktuell / 75587b63-9658-11d7-b8d6-000374890932..html
115. Истягин Л. Франко-западногерманская Антанта // Мировая экономика и международные отношения. – 1962. – №11. – С. 113 – 115.
116. Канинская Г.Н. Борьба Французской коммунистической партии против перевооружения Западной Германии в 1954 г. // Механизм формирования и осуществления внешней политики империалистических государств в ХХ в.: Межвуз. сб. / Под ред. О.А. Колобова; Горьковский ун-т. – Горький, 1988. – С. 44 – 52.
117. Киссенджер Г. Дипломатия, М. – 1997.
118. Клименко О.А. Німеччина та Франція на шляху до євро: національний контекст загальноєвропейської інтеграції // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2001. — Вип. 16. — С. 27-33.
119. Коаліційна угода між СДПУ і ХДС/ХСС // http://www.bundesregierung.de/artikel-,413.920000/IX.-Deutschland-als-Partner.htm
120. Кожокин Е. Внешняя политика Франции: взгляд из Москвы. – htp://www.politcom.ru/2002/aaa_c_geo5.php
121. Кокшаров А., Рубанов И. Предложение, от котрого можно отказаться // Эксперт. - №39(533). – 23 октября 2006. – http://www.expert.ru/printissues/expert/2006/39/energeticheskoe_partnerstvo_es_i_rossii/
122. Коловняков В.А. Франко-западногерманские противоречия по вопросам аграрной интеграции стран «Общего рынка»: Автореф. дис. … канд. экон. наук / Всес. заочный финанс.-экон. ин-т. – М, 1972. – 21 с.
123. Колосков И.А. Внешняя политика Пятой республики: Эволюция основных направлений и тенденций: 1958 – 1972. – М.: Наука, 1976. – 304 с.
124. Колосков И.А. Внешняя политика современной Франции. – М.: Мысль, 1964. – 384 с.
125. Кондратюк С.В. Динаміка німецько-французьких відносин після 2002 року // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. – Вип.27. – С.187-199.
126. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничій Дім «Ін Юре», 2001.
127. Кортунов В.В. Обострение империалистических противоречий между Францией и Западной Германией после второй мировой войны в связи с возрождением германского милитаризма (1945 – 1952 годы): Автореф. дис. … канд. ист. наук / Академия обществ. наук при ЦК КПСС. – М., 1955. – 15 с.
128. Кривонос Р.А. Німеччина в структурі європейської співпраці: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. – 166 с.
129. Кудряченко А.І.Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970 – 1990рр.). – К.: Наук. думка, 1996. – 240 с.
130. Лозовицкий А. Системные разногласия регионализма – специфика евроатлантического стратегического партнерства // Персонал. - №6. – 2003. – С.24.
131. Лозовицький О. Фактор "голлізму" як чинник національного та зовнішньополітичного піднесення Франції 60-х рр. ХХ ст. / // Людина і політика. — 2001. — N 3. — С. 42-57.
132. Лозовицький О. Французький вимір загальноєвропейської та світової безпеки // Людина і політика. — 2003. — N 1. — С. 10-23.
133. Любимова В. Саар: (Справка) // Вопросы экономики. – 1956. – №5. – С. 130 – 136.
134. Максимычев И.Ф. Объединенная Германия как фактор европейской безопасности. - М.: Институт Европы РАН, 1997. - 43 с.
135. Максимычев И.Ф. Российско-германские отношения: формирование, состояние, перспективы. - М.: Ин-т Европы РАН, 1997. - 53 с.
136. Манжола В. А. Україна і Франція: нариси багатовікової історії відносин (у співавторстві) – Львів, 2001. – 354 с.
137. Манжола В.А. Ядерное оружие Франции и вопросы европейской безопасности. – К.: Выща школа, 1989. – 256 с.
138. Манфред А. Путь к Седану // Новое время. – 1963. – №19. – С. 11 – 14.
139. Манфред А. Франция и германская проблема // Мировая экономика и международные отношения. – 1959. – №8. – С. 33 – 49
140. Манфред И.А. Париж – Бонн: Франко-западногерманские отношения во внешней политике Пятой республики: 1958 – 1968 / АН СССР. Ин-т мировой экономики и междунар. отношений. – М.: Наука, 1970. – 184 с. – Библиогр.: с. 176 – 182.
141. Манфред И.А. Франция – ФРГ: Внешнеполитическая проблема Пятой республики (1958 – 1966 гг.): Автореф. дис. … канд. ист. наук / Ин-т мировой экономики и междунар. отношений АН СССР. – М., 1967. – 21 с.
142. Мартанс С. «Берлинское поколение». Германия глазами французов // deutschebotschaft-moskau.ru/ ru /library/ internationale-politik/2000-09/article 04. html
143. Международное обозрение: германская дипломатия - две опоры и первенство Европы. – http://china.org.cn/russian/208198.htm
144. Мельников Д. Троянский конь в Фонтенбло // Международная жизнь. – 1957. – №4. – С. 105 – 110.
145. Мертес M. Немецкие вопросы – европейские ответы. – М.: Московская школа политических исследований, 2001. – 336 с.
146. Миллер С., Поттхоф Х. Краткая история СДПГ. 1848 – 1990. – К.: Основні цінності, 2000. – 340 с.
147. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980 - 2000): Підручник / Л.Ф.Гайдуков, В.Г.Кремень, Л.В.Губерський та ін. – К.: Либідь, 2001.
148. Мінгазутдінов І.О. Міжнародна та європейська безпека: Конспект лекцій. – К.: ІМВ КНУ ім.Тараса Шевченка, 1998. – С.41-42.
149. Мітрофанова О.О. Безпекова політика Франції в контексті сучасних європейських геополітичних трансформувань: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04. – НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2002. — 19 с.
150. Мовчан М.П. Вплив ідеології НАТО на формування зовнішньої та оборонної політики Франції та ФРН у євроатлантичному просторі у 1991 - 2003 рр. (за матеріалами мас-медіа Франції та ФРН): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03. – Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 20 с.
151. Молчанов Н. За параграфами договора Париж – Бонн // Новое время. – 1963. – №5. – С. 10 – 12
152. Молчанов Н.Н. Внешняя политика Франции: (Пятая республика). – М.: Изд-во Ин-та междунар. отношений, 1961. – 120 с