МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ В СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЯХ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВОЛИНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

УДК 327.704.312

Вознюк Василь Степанович

МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ В СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЯХ

Спеціальність 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
доктор політичних наук, професор Канцелярук Борис Іванович

Луцьк – 2005

Зміст
ст.
ВСТУП 3

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ІМПЕРАТИВ 15
1.1.Концептуальні альтернативи 20
1.2.Джерелознавча база дослідження 30
Висновки до першого розділу 34

Розділ 2. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ США 36
2.1.Традиційне і ситуативне у стратегії національних інтересів 36
2.2.Доктринальні особливості безпекової стратегії 47
2.3.Зовнішньополітичні парадигми в умовах постбіполярності 58
Висновки до другого розділу 81
Розділ 3. МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 82
3.1.Тероризм як глобалізаційний виклик 83
3.2.Антитерористична кампанія 95
3.2.1.Фаза перша: афганська антитерористична війна 109
3.2.2.Фаза друга: іракська антитерористична війна 133
3.3.Україна у стабілізаційній кампанії в Іраку 163
Висновки до третього розділу 175
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179

Вступ
Всеохоплюючий процес світової глобалізації засвідчує не тільки настання нового етапу цивілізаційного розвитку, а й, водночас, супроводжується дедалі зростаючим антиглобалістським спротивом, який спричинює появу низки інших непередбачуваних колізій, що набули значного міжнародного резонансу. В першу чергу це стосується такого суспільно-політичного явища, як міжнародний тероризм. Спроби тлумачити його природу та сутність за допомогою наявності відомих цивілізаційних, конфесійних чи етнічних відмінностей виявляються досить спрощеними, оскільки при цьому зазвичай не береться до уваги вплив цілої низки політичних, соціальних, економічних, культурних, історичних та інших чинників.
Серед них дієвим каталізатором терористичних актів, вочевидь, є інтенсивний процес глобалізування. Відтак проблему міжнародного тероризму доцільно розглядати комплексно і, передусім, у форматі “глобалізм – антиглобалізм”, певною мірою як “виклик – відповідь”. Концептуально важливо виходити з того, що власне явища глобалізму, так само як і тероризму, не є прикметою сьогодення: вони мають чималу історію і відповідні виміри, хоч переважно локального масштабу. Тим часом нині тероризм набув такого розмаху і резонансу, що справді за масштабом став планетарним, створивши безпосередню загрозу поступові світової цивілізації. Нагальна необхідність боротьби з ним актуалізувала потребу консолідування зусиль міжнародної спільноти на всіх напрямках антитерористичної кампанії.
Однак саме тут виникає чимало проблем, пов’язаних з браком спільного, узгодженого підходу до оцінки цього феномену сучасності, та, відповідно, з виробленням ефективних механізмів подолання не лише наслідків дії його, як це досі робиться, а перш за все усунення корінних причин виникнення. Перед політичною наукою, таким чином постала потреба пояснити суть сукупних ціннісних та діяльнісних настанов і орієнтацій, що відбивають власне імперативи нинішнього буття і обумовлюють появу новітнього різновиду феномену тероризму. Зокрема, важливо визначити його місце в нинішньому стрімко глобалізуючому світі, який невідворотно наближається до інформаційної ери. Не менш суттєво з’ясувати і пояснити фактичну рольову функцію тероризму через призму каталізуючого впливу на перебіг процесу інтегрування в глобалізаційному руслі.
Заява американців про те, що ХХІ-ше століття пройде під знаком боротьби з тероризмом дає серйозні підстави для роздумів. Передовсім, в сенсі самої постановки проблеми, тобто, традиційного способу її розв’язання: адже очевидно, що для досягнення позитивного результату тут слід зосередити увагу на передумовах, які здебільшого й спричинюють (провокують) терористичні дії. Застосування ж суто силових методів, як переконливо показує досвід чеченської, афганської та іракської воєн, не дає бажаного ефекту, а, навпаки, заганяє проблему вглиб. Йдеться про назрілу потребу парадигмального переосмислення явища тероризму, котре орієнтувало б на сприйняття і пояснення цього феномену на тлі закономірностей, а не несподіваних випадковостей самого непередбачуваного процесу нинішніх цивілізаційних трансформувань.
З іншого боку, в даній дисертації ми робимо спробу дослідити міжнародний тероризм як явище, яке, крім певної рольової функції в системі міжнародних відносин, окремими політичними акторами використовується і як ефективний механізм реалізації певної глобалізаційної стратегії, зокрема, всебічного поширення амбіційних гегемоністських устремлінь та утвердження західної системи цінностей в мусульманському світі.
Між іншим, автор вважає необґрунтованими наявні численні припущення (нерідко – й констатації) щодо нинішньої конфігурації центрів сили світу, до яких зараховуються також і Японія, і “молоді азійські тигри”, і Індія, і т.д. Об’єктивний стан речей і тенденції розвитку показують, що є підстави говорити про подальше зміцнення позицій Сполучених Штатів як традиційно провідного центру сили і впливу; про активне формування як своєрідного альтернативного центру на Європейському континенті; послідовне нарощування автономних силових геополітичних “аргументів” Пекіном; нарешті, про активні зусилля нинішнього кремлівського керівництва щодо реанімування втраченого статусу одного з центрів сили. Решта акторів світової геополітики приречені перебувати в орбіті зазначених чотирьох центрів, а в кращому разі – в зоні нейтральності, але це скоріше зі сфери віртуальної, зважаючи на нинішній процес глобалізації світу.
Таке авторське тлумачення геополітичного розкладу сил обумовлюється потребою об’єктивно оцінити ситуацію, що склалася навколо проблеми тероризму, зокрема, наявністю численних спроб по-різному її інтерпретувати як політиками, так і суспільствознавцями. Показово, що спостерігаються неоднозначні підходи до цієї проблеми в самій Америці, яка виступила ініціатором ведення антитерористичної війни.
З одного боку, переважна частина американців вважають силові методи Дж. Буша цілком виправданими, такими, що відповідають потребам захисту національних інтересів Америки (хоч останнім часом чимало з них вже висловлюють сумнів щодо цього). Натомість дедалі більше зростають лави тих, хто осуджує дії адміністрації Президента як антигуманні і навіть злочинні. При цьому спонукальними причинами такої поведінки Білого дому вважається традиційне устремління до створення пан-американської імперії. Про це, зокрема, писали політологи Джейкоб Гайлбрюнн і Майкл Лінд, котрі стверджують, що загалом упродовж своєї історії США сповідують суто імперські принципи. Так, вони створили свою першу імперію ще 1898-го року, після завершення іспано-американської війни, коли вдалося захопити Кубу, Пуерто-Ріко, частину країн Карибського басейну та Філіппіни (вона розпалася наприкінці другої світової війни). Друга імперія, яку американці зуміли створити довкола Західної Європи і Азії, проіснувала з 1945-го до 1989-го року. Третя сформована з настанням постбіполярного світу, “серцевина” її знаходиться на території між Балканами та Перською затокою, а сама вона сягнула меж Східної Європи. Основи імперії закладалися заздалегідь: підписанням близькосхідних військових угод ще задовго до американо-іракської війни. Маються на увазі укладені адміністрацією Дж. Картера Кемп-Девідські угоди, за якими було встановлено мир між Єгиптом та Ізраїлем і закріплено присутність американського військового контингенту для гарантування безпеки на Сінайському півострові. В такий спосіб набрала, отже, чинності доктрина Картера, в якій зазначалося, що спроба будь-якої сторонньої держави поширити свій вплив у регіоні Перської затоки “розцінюватиметься як безпосередня загроза життєвим інтересам Америки”. Збільшення американського військового контингенту в Саудівській Аравії та сусідніх еміратах, зокрема, дислокування тут п’ятого військово-морського флоту США, засвідчило, що цей регіон став одним з найважливіших в геополітичній стратегії Вашингтона.
Таким чином, реакція адміністрації Дж. Буша-молодшого на трагічні події “чорного вівторка” і характер практичних сконцентрованих дій у проголошеній антитерористичній тотальній війні дають підстави припускати, що ми є свідками формування нової, четвертої імперії США. Однак було б хибно пояснювати це лише традиційними закономірностями втілення американського зовнішньополітичного курсу: означене значною мірою посилюється і ситуативною обумовленістю – прагненням нинішньої адміністрації Білого дому виокремитися на тлі діяльності своєї попередниці, яку так гостро критикували за надмірне захоплення проблемами саме зовнішньої політики, більше того – переймання проблемами інших країн на шкоду своїм національним інтересам. Конкретно такі закиди стосувалися, передусім, ліберального ставлення Б.Клінтона до поведінки провідних європейських держав, яким він потурав у спробах реалізування європоцентристської стратегії. Так само гострою була критика явної поблажливості Білого дому до силкувань Кремля відроджувати свій імперський статус.
Якщо абстрагуватися від суто внутрішньополітичних нашарувань у цих закидах, то слід визнати, що йдеться лише про певні доктринальні відмінності реалізування американських національних інтересів на зовнішній арені, тобто про практичну імплантацію системи американських базових цінностей в довкілля. В цьому сенсі актуалізується проблема використання свого шансу нинішньою адміністрацією президента Дж.Буша в нових геополітичних умовах, позначених загостренням конкуренції за переділ сфер впливу між провідними світовими потугами та ускладнених активізацією проявів глобалізованого тероризму як певною мірою знакового феномену, що спонукально впливає на радикальний перегляд формату і змісту системи міжнародних відносин. Відтак потребує відповідного коригування саме поняття “національні інтереси” США в умовах нинішніх динамічних трансформувань, адже дотеперішнє трактування його у вимірах економічних, соціально-політичних чи військових вже є явно спрощеним, оскільки дедалі більшої вагомості набирають екологічний, безпековий, геополітичний, природоресурсний, конфесійний, духовний та інші чинники, котрі сукупно впливають на процеси світ-системних докорінних змін.
З огляду на це, теоретично і практично актуалізується потреба комплексного дослідження проблеми міжнародного тероризму у глобалізаційних стратегіях Заходу та, зокрема, США (у доктринальних засадах адміністрації Дж.Буша-молодшого).
Актуальність теми зумовлена й тим, що в умовах нинішніх глобальних трансформувань системи міжнародних відносин проблема тероризму (так само, як війни або збройного конфлікту) набула загальносвітового значення і становить собою загрозу справді на національному, регіональному та глобальному рівнях безпеки людства.
Дослідження тематично пов’язане з планами теоретичних і прикладних наукових розробок Національного Інституту проблем міжнародної безпеки та Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної Академії наук України ("Глобалізація процесів розвитку і міжнародні та національні антикризові стратегії" (1999-2000), 0199, №00099); кафедри політичних інститутів і процесів Волинського державного університету імені Лесі Українки та Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти.
Мета дисертації: з'ясувати рольову функцію і місце феномену міжнародного тероризму в сучасних глобалізаційних стратегіях, зокрема, США; виявити доктринальні особливості зовнішньополітичного курсу адміністрації президента Дж.Буша-молодшого в умовах антитерористичного світу; показати перспективи адаптування України до нинішніх геополітичних обставин.
Завдання дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети автор зробив спробу розв’язати такі завдання:
- визначити роль і місце міжнародного тероризму в глобалізаційних процесах сучасності;
- показати підходи зарубіжних і вітчизняних дослідників до тлумачення і обстоювання національних інтересів у зовнішній політиці;
- виробити і застосувати авторський концептуальний підхід до висвітлення теми, ґрунтований на осмисленні доктринальних особливостей зовнішньої політики адміністрації Дж.Буша-молодшого;
- наукове дослідження проблеми базувати на творчому використанні методологічних положень теорії синергетики із застосуванням компаративістського, хронологічно-історичного і структурно-функціонального методів аналізу трьох рівнів виміру проблеми: національного, регіонального, глобального;
- виявити геополітичні імперативи Заходу в антитерористичній кампанії;
- показати роль антитерористичної коаліції в нових геополітичних трансформуваннях;
- визначити перспективи адаптування України до умов "антитерористичного світу";
- довести ефективність застосованого концептуального підходу до висвітлення теми дослідження.
Об’єктом дослідження є "антитерористичний світ", тобто система міжнародних відносин, що почала формуватися після 11-го вересня 2001-го року.
Предметом дослідження є процес використання країнами Заходу феномену міжнародного тероризму для реалізації стратегічних імператив утвердження західних цінностей і, зокрема, парадигми панамериканізму, за допомогою антитерористичних війн в Афганістані та Іраку.
Методи дослідження. Тема “Міжнародний тероризм в сучасних глобалізаційних стратегіях" досліджується за допомогою творчого застосування комплексу методів політологічного та міждисциплінарного аналізу відповідно до постановки проблеми і її вузлових аспектів. Так, при опрацюванні джерельної бази першого розділу дисертації автор послугувався здебільшого історико-хронологічним та порівняльно-історичним методами аналізу, що дало можливість вийти на узагальнення номотетичного характеру. В другому і третьому розділах використано елементи структурно-функціонального аналізу окремих складових (підсистем) зовнішньо-політичного курсу офіційного Вашингтона в умовах адаптування як до умов постбіполярного світу загалом, так і до обставин, що склалися після подій 11-го вересня 2001-го року.
Наукова новизна дисертації визначається новаторською постановкою проблеми – спробою комплексного аналізу тенденцій "антитерористичного світу", політики провідних країн в умовах глобалізації та ескалації міжнародного тероризму і коротко зводиться до наступного:
- на концептуальному рівні досліджено явище антитероризму з погляду оцінки його не лише як лиховісного чинника загрози мирові та стабільним міжнародним відносинам, а й намагання використати його як привід для поглибленої інвазії західних цивілізаційних цінностей;
- застосовано системний політологічний підхід до розкриття теми, ґрунтований на положеннях теорії синергетики, що уможливило комплексне дослідження за допомогою різних методів аналізу;
- досліджено особливості зовнішньополітичної доктрини США через призму традиційного сприйняття Білим домом поняття "національні інтереси" та застосованих механізмів їхнього "узгодження" з довкіллям (в даному разі – це афганська та іракська війни);
- з’ясовано і пояснено спонукальні причини, що привели до необхідності узгодження геополітичної парадигми країн Заходу в умовах антитерористичної кампанії;
- здійснено спробу визначити національні інтереси України в контексті формування нового європейського та світового порядку;
- категорії "тероризм" і "антитероризм" розглянуто у їхньому співвідношенні з поняттями "національні інтереси США", "національні інтереси України", "антитерористичний світ", "система міжнародної безпеки";
- показано, що обраний адміністрацією президента Дж. Буша-молодшого спосіб відповіді на терористичні виклики виявився лише паліативом; нинішня світосистема не володіє ефективними механізмами захисту демократичних цінностей.
Хронологічні межі дослідження, з одного боку, чітко обумовлені об’єктом уваги дослідника, з іншого – власне предметом аналізу і концептуальним підходом, якими передбачається системне висвітлення проблеми захисту національних інтересів за допомогою використання коаліційних сил для завдання воєнного удару по країні, де, ймовірно, дислокується база терористів або є бази зброї масового знищення. Превентивна антитерористична війна водночас була використана країнами Заходу як механізм вторгнення на територію чужої країни для встановлення там “свого порядку”, що, як показують подальші події, зробити значно важче. Поширення західних цінностей у світі будь-яким способом стало чи не домінантою антитерористичної кампанії: зокрема, світові нав’язується американська цивілізаційна модель – american Way of life. Саме спроба закцентувати увагу на цьому і обумовила відповідно значно ширші хронологічні межі дослідження.
Під час опрацювання теми дисертантові довелося стикатися додатково з низкою різноманітних проблем, безпосередньо чи опосередковано причетних до процесу реалізації західних стратегічних імператив в нинішніх умовах глобалізації.
Зокрема, йдеться про відповідність впливових міжнародних структур і організацій (ООН, НАТО, ОБСЄ, МВФ, ЄБРР, ЄС) викликам нинішніх реалій, оскільки характер їхньої діяльності позначений інерційністю, статути і програми не передбачають використання ефективних заходів-відповідей на виклики нинішніх непередбачуваних загроз і, в першу чергу, з боку міжнародного тероризму. Поступово втрачає своє значення як структура глобальної безпеки ООН, котра вже неспроможна ефективно виконувати свою місію без допомоги інших євроатлантичних та європейських міжнародних організацій. Змінюється власне характер діяльності ООН: вона змушена дедалі більшою мірою перейматися проблемами миротворчої діяльності, залучаючи до цього країни Євроатлантичного Союзу (і не тільки), а також питаннями надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок збройних конфліктів. Невідповідність ООН своєму дотеперішньому статусові ще більше дається взнаки при триваючій антитерористичній кампанії, яку самовільно розпочали кілька провідних країн світу.
Інші міжнародні структури, передусім, ОБСЄ, ЗЄС, ЄС, за характером діяльності регіональні, дедалі помітніше перебирають на себе функції у сфері безпеки, що досі було прерогативою окремих держав. Означене істотним чином позначається не лише на трансформуванні системи регіональної безпеки, а й докорінно змінює рольову участь її складових та обумовлює нагальність потреби пошуку оптимальних механізмів для боротьби та відвернення новітніх типів загроз і, в першу чергу, з боку міжнародного тероризму. Йдеться, отже, про назрілу необхідність здійснення посутніх інституційних змін зазначених впливових міжнародних організацій, які можуть стати ефективними суб’єктами забезпечення міжнародної стабільності і миру.
За такої ситуації непрості проблеми постають перед Україною, геополітичне становище котрої протягом тривалого історичного періоду було своєрідною ареною протистоянь між Сходом і Заходом, що з новою силою проявляється в нинішньому стрімкому процесі загострювання глобалізаційних трансформувань. Певним індикатором перспективи адаптування нашої країни до умов нинішнього змінюваного світу є її безпосередня участь в антитерористичній коаліції, зокрема, в її другій фазі – у відбудові зруйнованого війною господарства Іраку і забезпечення на його території миру та стабільності. Висока оцінка роботи українських миротворців керівництвом ООН і запрошення їх взяти участь у миротворчій місії в Ліберії (з такою пропозицією виступив Генеральний секретар ООН Кофі Аннан на 58-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку 24 вересня 2000-го року) засвідчують виваженість політичних рішень нашого керівництва, реалізація яких створить сприятливі передумови для входження України до євроатлантичного простору.
Проблеми становлення української державності, перспективи адаптування її до цивілізованої спільноти в умовах низки складних, динамічних викликів сучасності обумовлюють потребу з’ясування ступеня і видів загроз національній безпеці України, чіткого визначення міри сукупного впливу внутрішніх і зовнішніх чинників на забезпечення стабільності процесу державотворення. З огляду на загрозу тероризму, зокрема, постає питання про встановлення надійної мережі кордонів, належної безпеки транспортних коридорів і загалом участі у створенні системи трансрегіональної безпеки як складової в боротьбі з міжнародним тероризмом. Означене передбачає відповідне коригування зовнішньої політики Києва в напрямкові прискорення процесу входження нашої країни до впливових міжнародних європейських та євроатлантичних структур.
Авторський концептуальний підхід до розкриття теми ґрунтується на дослідженні доктринальних особливостей політики країн Заходу (і зокрема адміністрації президента США Дж.Буша), яка полягає у прагненні використати контртерористичні дії (так звану створену міжнародну антитерористичну коаліцію), спрямовані на знешкодження та в кінцевому підсумку ліквідацію міжнародного тероризму, з метою реалізації своїх внутрішньополітичних і зовнішньополітичних стратегічних імператив, і, отже, в такий спосіб розширити зону впровадження західних цінностей.
Основні положення дисертації висвітлені в таких авторських публікаціях:
1. Вознюк В.С. Знаковий виклик цивілізаційному розвиткові? Монографія. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2004. – 104 с.
2. Вознюк В.С. Стратегічні дивіденди антитерористичної кампанії // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / ред. Є.Є. Камінський. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – Випуск 21. – С. 199-205.
3. Вознюк В.С. Синдром "антитерористичного світу" // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / ред. Є.Є. Камінський. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. – Випуск 25. – С. 107-118.
4. Вознюк В.С. Америка і Україна у викликах сучасності // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / ред. Є.Є. Камінський. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. – Випуск 28. – С. 213-225.
Апробація результатів дисертаційної роботи здійснювалася на наукових конференціях, присвячених проблемам зовнішньої політики і, зокрема, перспектив участі України в миротворчих місіях на території Іраку та інших країн. Дисертація обговорена на засіданні відділу трансантлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України та на засіданні вченої ради Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти.
Дисертація структурно складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (14 сторінок). Обсяг основного тексту – 176 сторінок.

Список литературы

Висновки

1. Феномен міжнародного тероризму безпосередньо пов’язаний з динамічним процесом глобалізації світу в різних її проявах, зокрема, з традиційною політикою країн Заходу нав’язувати мусульманському світові свої ціннісні орієнтири.
2. Застосований з ініціативи США традиційно силовий метод боротьби з тероризмом засвідчив нехтування ними міжнародно-правових норм, громадської позиції переважної частини світової спільноти, принципів демократії і прав людини; продемонстрував свою неадекватність, отже – безперспективність.
3. Світова спільнота виявилася не готовою для адекватної відповіді на виклики міжнародного тероризму. Натомість гасло боротьби з цим злом разом з тим прагматично використовується для утвердження геополітичних амбіцій, передусім США, при формуванні нової конфігурації світового порядку.
4. Стереотипні концептуальні підходи до оцінки явищ тероризму і антитероризму загалом спричинили їхнє спрощено однобічне висвітлення в науковій думці – оцінку головним чином у форматі констатації трагічності наслідків та осудження як явища. Потрібне, отже, кардинальне парадигмальне переосмислення цього феномену сучасності.
5. Історичний досвід боротьби з тероризмом показує, що альтернатив застосуванню воєнної сили не було знайдено; проблеми тероризму в силовий спосіб не були розв’язані, навпаки, частіше набували більшого загострення; сьогодні, як ніколи, актуалізувалась потреба пошуку адекватної антитерористичної парадигми.

6. Реакцію України на сучасні терористичні виклики можна вважати певною мірою адекватною: неприйняття суто воєнних методів боротьби та участь в миротворчих заходах в Іраку, з одного боку, засвідчують, що зовнішня політика Києва ґрунтується на цивілізованих принципах, а, з іншого, що це може стати сприятливою передумовою для перспектив розв’язання низки проблем українського державотворення.

Список використаних джерел

1. Ліпкан В.А. Боротьба з тероризмом / В.А. Ліпкан, Д.Й. Никифорчук, М.М. Руденко. – К.: Знання України, 2002. – С. 29-44, С. 227.
2. Черней Э.И. Закономерная связь между понятиями территория государственная и государственная граница / Э.И. Черней, О.Э. Черней, А.Д. Калько. – Рівне: Волинські обереги, 2002. – 352 с.
3. Черней Э.И. Закономерная связь между понятиями территории государственные государств участников международного терроризма, государств антитеррористической коалиции и государств нейтральных к международному терроризму / Э.И. Черней, Н.П. Сорока, Р.М. Постоловский и др. – Рівне: Волинські обереги, 2004. – С. 17.
4. Tran-Tam. Crimes of Terrorism and International Criminal Law // A Treatise on International Criminal Law, 1973. – Vol. 1: Crimes and Punishment, USA. – P. 493.
5. Foreign Affairs, 1974. – № 1. – Р. 14.
6. Patterns of International Terrorism: 1980 // Central Intelligence Agency. PA 81 – 10163 U, 1981. – June. – P. jj.
7. Jenkins, Brain Michael. International Terrorism: the Other World War// International Terrorism. Characteristics, Causes, Controls. – University of South Carolina, 1990. – P. 27.
8. Беглов С.Н. Терроризм: поиск решения проблемы // США: экономика, политика, идеология. – 1991. – № 1. – С. 40.
9. Пресса позволила Вашингтону вступить в войну // "2000". – 2004. – 27 фев. ¬– С. F8.
10. The Washington Post, 2002. – August 20.
11. Грачев С.И. Соединенные Штаты и международный терроризм / С.И. Грачев, О.А. Колобов, А.А. Корнилов. – Нижний Новгород: Институт стратегических исследований ННГУ, 1998. – 350 с.
12. Канцелярук Б.І. Наукове пізнання у "викликах" часу // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. – К., 2003. – Випуск 24. – С. 11.
13. Джонсон, Пол. Современность. Мир с двадцатых по девяностые годы. – М.: Анубис ТОО "ВИЛАД", 1995. – Ч. 1. – С. 31.
14. Телешун С.О. Сучасний тероризм – українські реалії // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. – С. 166.
15. Камінський Є.Є. Політика США щодо України. Витоки. Концептуальні основи. Практична еволюція / Є.Є. Камінський, А.В. Дашкевич. – К.: Політична думка, 1998. – 547 с.
16. Beisner, Robert. Twelve against Empire: The Anti-Imperialists, 1898-1900. – New York, 1968. – P. 162.
17. Bell, Daniel. The End of American Exceptionalism // The Public Interest, 1975. – P. 199.
18. US Intervention Policy for the Post Gold War Wored. New Challenges and New Responses. Ed. by A. Kanter and L.F.Brooks. – New York – London, 1994. – P. 45.
19. Hunter, Robert E. Starting at Zero: U.S. Foreign Policy for the 1990s. – In: Y.S. Foreign Policy After the Gold War. Ed. By Brad Roberts. – MIT Press, 1992. – P. 15.
20. William F., Buckley Jr. Human Rights and Foreign Policy // Foreign Affairs, Spring 1980. – Р. 18.
21. J.F. Kennedy. Public Papers etc. – Washington DC, 1963-1964. – T. 2. – Р. ff.
22. Джонсон, Пол. Современность. Мир с двадцатых по девяностые годы. –М.: Анубис ТОО "ВИЛАД", 1995. – Ч. 2. – С. 229.
23. Leslie H. Gelb and Kichard K. Betts. The Irony of Vietnam: the System Worked. – Washington DC, 1979. – Р. 70.
24. Graff, Henry. The Tuesday Cabinet: Deliberation and Decision in Peace and War under Lyndon B. Johnson. – New York, 1970. – P. 53.
25. Discriminate Deterrence. Report of the Commission on Integrated Long – Term Strategy. – Washington DC, 1988. – Р. 5-7.
26. America and Europe. A Partnership for a New Era. Edited by David C. Gompert and Stephen Larrabee. – Cambridge (Mass), 1997. – P. 11.
27. Shaw B. The rationalization of Russia. – Bloomington, Ind., 1964. – P. 112.
28. Jean Lacourure, Andre Malraux. The changing face of terrorism. – New York, 1975. – P. 230.
29. Stephen F. Cohen. Bukharin and the Bolshevik Revolution. – London, 1974. –
P. 376.
30. Muqqeridge. Chronicles of Wasted Time. – P. 254-255.
31. Duranty, Walter. The Kremlin an the People. – New York, 1941. – P. 65.
32. Антонян Ю.М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование. – М.: Щит-М, 1998. – С. 54.
33. Ляхов Е.Г. Терроризм и межгосударственные отношения. – М.: Проспект, 1991. – С. 27.
34. Porter M.E. The Competitive Advantage of Nations. – New York, 1990.
35. London Times, 1991. ¬– January 16.
36. Daily Telegraph, 1991. – March 2.
37. Sunday Telegraph, 1991. – March 3.
38. Daily Telegraph, 1991. – March 2.
39. Грєбцов В. Криза "подвійного стримання": американська політична думка про політику США в Перській затоці (кінець 90-х рр. ХХ ст.) // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Випуск 18. – С. 93.
40. Hook S.W., Spanier J. American Foreign Policy Since World War // Washington: CQ Press, 2000. – P. 299-300; Kagan R. The Benevolent Empire // American Foreign Policy 00/01 // Ed. by G. Hastedt. – Guilford: Dushkin / Mc Graw-Hill, 2000. – P. 32-35; Rodman P. Foreign Policy and Domestic Scandal // American Foreign Policy 00/01 // Ed. by G. Hastedt. – Guilford: Dushkin / Mc Graw-Hill, 2000. – P. 128-130.
41. Garfinkle A. Aliening on Saddam // The Washington Quarterly. – Summer 1998. – Vol. 21. – № 3. – P. 15-17.
42. Bymen D., Pollack K., Rose G. The Rollback Fantasy // Foreign Affairs. – January / February 1999. – Vol. 78. – № 1. – P. 24.
43. Ковальов П. Деякі критерії класифікації сучасної американської політичної думки щодо Західної Європи // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. – К., 2002. – Випуск 20. – С. 202.
44. Walt S. International Relations: One Vision, Many, 1. Theories // Foreign Policy. – Spring 1998. – P. 30-39.
45. Dougherty J. and Pfalzgraff R. Contending Theories of International Relations. A Comprehensive Survey. – 3-d edition. – Harper Collins Publishers, 1990. –
P. 10.
46. Hyland W. The Case for Pragmatism // Foreign Affairs, America and The World 1991/92. – P. 42.
47. Камінський Є.Є. Міжнародна безпека у ХХІ столітті: загальний прогноз // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Випуск 15. – С. 3.
48. Сушко О.В. Косовська криза і міжнародне втручання: уроки для Європи // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Випуск 17. – С. 69.
49. Torop, Jonathan. Arafat and the Uses of Terror // Commentary. – 1997. – Vol. 103. – № 5. – P. 31.
50. Watch Podhoretz, Norman. Oslo: The Peacemongers Return // Commentary. – 2001. – Vol. 112. – № 3. – P. 31.
51. Pipes, Daniel. The Danger Within: Militant Islam in America // Commentary. – 2001. – Vol. 112. – № 4. – P. 24-25.
52. Norton, Augustus Richard. American's Middle East Peace Crisis // Current History. – 2001. – Vol. 100. – № 642. – P. 7-9.
53. Bennis, Phillis. U.S. Israel Policy // Foreign Policy in Focus. – 1996. – Vol. 1. –
№ 9. – Р. 14; Telhami, Shibley. Camp David 2: Assumptions and Consequences // Current History. – 2001. – Vol. 100. – № 642. – P. 12.
54. Дудко І.Д. Структурні компоненти сучасної зовнішньої політики США // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Випуск 16. – С. 45-53.
55. Лапкин В.В. Поздняя античность и современность: опыт сравнительного политического анализа // Политические исследования / В.В. Лапкин, В.И. Пантин. – М., 2003. – № 4. – С. 82.
56. Хантингтон С. Запад уникален, но не универсален // Международная экономика и международные отношения. – 1997. – № 8.
57. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма: открытое общество в опасности. – М.: ВЛАДОС, 1999. – С. 6-15.
58. Kupchan C.A. The End of the American Era: US Foreign Policy and the Geopolitics of the Twenty-First Century. – New York, 2002.
59. Купчинский В.А. Перспективы мировых финансовых рынков: доллар или евро? // Бизнес и банки. – 2002. – № 33.
60. Кейган Р. Сила и слабость // Pro et Contra. – 2002. – T. 7. – № 4. – C. 133.
61. Максименко В.И. Соблазн и иллюзия глобального управления // Pro et Contra. – 2002. – T. 7. – № 4. – C. 49-50.
62. Бродель Ф. Время мира. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. XV-XVIII вв. – М.: ВЛАДОС, 1992.
63. Валлерстайн И. Рождение и будущая кончина капиталистической миросистемы: концептуальная основа сравнительного анализа // Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. – СПб., 2001. – С. 24-25.
64. Ильин М.В. Критерий современности в политике. Национальный интерес. Заочный "круглый стол" // Политические исследования. – 1995. – № 1. – С. 85.
65. Denver Post, 2002. – April 4.
66. Глобализация: контуры XXI века: Реф. сб. – М.: Мысль, 2002. – Ч. 1. – С. 156-158.
67. Канцелярук Б. Геополітичний синдром антитероризму. – К.: Політична думка, 2003. – С. 7.
68. Чешков М.А.Глобальный контекст постсоветской России. Очерки теории и методологии мироцелостности. – М.: Центр конвертируемого образования Московского общественного научного фонда – ООО "Издательский центр научных и учебных программ", 1999. – С. 7.
69. Рудич Ф. Політична наука в Україні: стан і перспективи // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1. – С. 14.
70. Токаревський Г. "Собаки пекла" повертаються // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1. – С. 128.
71. Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2002. – С. 320-321.
72. Hudson R., Williams A.M. Divided Europe // Sage Publications. – 1998. –
P. 5-6.
73. Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України. – Броди: Просвіта, 2001. – С. 31.
74. Пахомов Ю.Н. Пути и перепутья современной цивилизации / Ю.Н. Пахомов, С.Б. Крымский, Ю.В. Павленко. – К.: Благотворительный Фонд содействия развитию гуманитарных и экономических наук "Международный деловой центр", 1998. – С. 39.
75. Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. – К.: Фенікс, 2002. – С. 59.
76. Кушніренко В. Ісламське суспільство та його вестернізація // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1. – С. 136.
77. Канцелярук Б.І. Кризовість як інгредієнт поступу // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. – К., 2000. – Випуск 9. – С. 3-7.
78. Черній А.Л. Детермінуюча роль кризових явищ // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. – К., 2003. – Випуск № 22. – С. 196-205.
79. Свідзинський А. Між буттям і небуттям // Розбудова держави. – 2002. – № 7-12. – С. 11.
80. Жулинський М.Г. Національні культури і проблеми глобалізації // Розбудова держави. – 2002. – № 7-12. – С. 4.
81. Владимиров А. О войнах третьего тысячелетия (цивилизационный аспект) // Власть. – 2001. – № 2. – С. 61.
82. Шкода В. Україна – не Росія. Але Росія – не Америка // День. – 2003. – 1 лист. – С. 5.
83. Шаблінський І. Розуміння сили // Політичний менеджмент. – 2003. –
№ 1. – С. 126.
84. Толипов Ф. Изменяются ли Хартлэнд и Римлэнд в результате операции в Афганистане? // Центральная Азия и Кавказ. – 2003. – № 5 (29). – С. 116.
85. Hauner M. What is Asia to Us?: Russian's Asian Heartland Yesterday & Today. – London – New York: Routlenge, 1992. – P. 75-115; Pipes D. The Event of Our Era: Former Soviet Muslim Republics Change the Middle East // Central Asia and the World / Ed. by M. Mandelbaum. New York: Counsil of Foreign Relations Books, 1994. – P. 47-90.
86. Перегудов С.П. Неолиберальная глобализация: есть ли альтернатива? // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 4. –
С. 22-28.
87. Международный терроризм и право: Реф. сб. / Ред. кол.: Ю.С. Пивоваров (отв. ред.) и др. – М.: РАН. ИНИОН, 2002. – С. 8.
88. Foreign Affairs, 1966. – Sept.-Oct. – P. 24.
89. Hirschmann K. The changing face of terrorism // Intern. Politik u. Ges. – Bonn, 2000. – № 3. – Р. 299.
90. Hirschmann K. Terrorismus in neuen Dimensionen Hintergruede und Schlussfolgerungen // Aus Politik u. Zeitgeschichte. – Bonn, 2001. – № 51. –
S. 7-15.
91. Cotta A. L’age du terrorisme // Commentaire. – Paris, 2000-2001. – Vol. 23. –
№ 92. – P. 819-822.
92. Parsi V.E. Nuove Guerre e Antiehe Fraturre // Vita e pensiero. – Milano, 2001. – A. 84. – № 5. – P. 413.
93. Conte A. The cost of terror // New Zeland law j. – Wellington, 2001. – № 11. – P. 412.
94. Dupont P. La guerre le droit: guel espoir puor le XXI siecle? // Defence nat. – Paris, 2001. – № 1. – P. 61.
95. Biancki A. La communuita internazionale di fronte alle stide del terrorismo // Vita e pensiero. – Milano, 2001. – A. 84. – № 5. – P. 430-431.
96. Terrorism and International Law / Ed. by Higgins R., Flory M.-L. – New York, 1997. – P. 38.
97. Дашкевич Я. Терор і тероризм // Розбудова держави. – 2001. – № 7-12. – С. ¬¬2-10.
98. Винников О. Голем як невдалий термінатор цивілізації // Критика. – 2001. – № 12. – С. 7-8.
99. Швейцер П. Победа. – Минск: Авет, 1995. – С. 37.
100. Remarks of the President After Two Polanes Crash into World Trade Center. Emma Booker Elementary School. Sarasota, Florida, 2001. – September 11.
101. Text of a Letter from the President to the Speaker of the House of Respresentatives, 2001. – September 12.
102. The Taliban Connection // http://usinfo.usemb.kijv.ua/networkofterrorism/
0.6html.
103. The Internatuional Coalition // http://usinfo.usemb.kijv.ua/networkofterrorism/
09html.
104. Поляков Л. Военное измерение антитеррористической операции // Зеркало недели. – 2001. – 13 окт. – № 40 (364).
105. Afganistan's Future // http://usinfo.usemb.kijv.ua/networkofterrorism/0.7html.
106. Terrorism and U.S. Policy // http://usinfo.usemb.kijv.ua/networkofterrorism/
10html.
107. Osama bin Laden and al Qaeda // http://usinfo.usemb.kijv.ua/ networkofterrorism/12html.
108. A Jong and Determined Commitment // http://usinfo.usemb.kijv.ua/
networkofterrorism/14html.
109. Courage and Hope // http://usinfo.usemb.kijv.ua/networkofterrorism/11html.
110. Устинов В.В. Обвиняя терроризм. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. – С. 76.
111. Самагори Я. О причинах развала Римской империи. Обратная сторона американской борьбы с терроризмом // http://www.iamik.ru/21998html.
112. Мировий порядок после терактов в США: проблемы и перспективы (февраль-2002) // http://www.kvp.icepee.org.
113. Гриняев С.Н., Чугунов В.С. Последствия террористических актов в США (аналитический доклад) // Евразийский вестник. – 2001. – № 21. – С. 18.
114. Яковенко А. Главы МИД G-8 обсудили проблемы борьбы с терроризмом // http://www.terrorism.ru./news.phtmlcat=&day=11&month=06&year=2002#8288.
115. Майнерт Н., Ранкс К. Агрессия Запада и тихое вторжение Востока // http://11september.utro.ru/articles/2001102203172042394.shtml.
116. Dobbins, James. America’s Role in Nation-Building from Germany to Iraq // http://www.rand.org./publications/MR/MR1753.
117. Anthony H. Cordesman, Arleigh A. Burke. Center for Strategie and International Studies, 2001. – December 7.
118. Jenkins, Brian Michael. Foreword // Countering the New Terrorism. – 2002. – Р. VII // http://www.rand.org/publications/MR/MR989/MR989.foreword.pdf.
119. Devis, Paul K., Jenkins, Brian Michael. Deterrence and Influence in Counterterrorism: a component in the war on al Qaeda. – Santa Monica, CA: National Defense Research Institute, 2002. – 99 p. // http://www.rand.org/ publications/MR/MR1619/MR1619.pdf.
120. Arquilla, John, Ronfeldt, David and Zanini, Michele. Chapter Three: Networks, Netwar, and Information-Age Terrorism // Countering the New Terrorism. – 2002. – P. 39-84 // http://www.rand.org/publications/MR/MR989/MR989. chap3.pdf.
121. Ian O. Lesser. Chapter Four: Implications for Strategy // Countering the New Terrorism. – 2002. – P. 85-144 // http://www.rand.org/publications/MR/ MR989/MR989.chap4.pdf p.
122. Office of the Coordinator for Counterterrorism, Patterns of Global Terrorism. – 1996. – P. 29.
123. Lagueur, Walter. Postmodern Terrorism // Foreign Affairs. – September/October 1996. – Vol. 75. – № 5. – P. 24-36.
124. Ikij, Fred. The problem of the Next Lenin // The national Interest. – Spring 1997. – Vol. 47.
125. Hoffman, Bryce. Inside Terrorism. – New York: Columbia University Press, 1998.
126. Gutteridge, William. Contemporary Terrorism, Facts on Full. – England. Oxford, 1986 // netandpolitics.narod.ru/MR989.chap3.pdf.
127. George, Alexander. Forceful Persuasion: Coercive Diplomacy as an Alternative to War. – Washington DC: United States Institute of Peace Press, 1991.
128. Jenkins, Brian. The potential for Nuclear Terrorism // http://portal.grsu.by/ portal/LIBRARY/CD1/journals/itps/1101/ijpe/pj63hoff.htm.
129. Barkun, Michael. Disaster and the Millennium. – New Haven: Yale University Press, 1974.//http://www.amazon.com/exec/obidos/tg/detail/-/0815623925/qid= 1118638377/sr=1-3/ref=sr_1_3/104-5243786-72599492v=glance&s=books.
130. Huntington, Samuel. The Crash of Civilization and the Remaking of World Order. – New York: Simon and Schuster, 1996.
131. Perl, Raphael. Terrorism and National Security // Issues and Trends, 2003. – October 17.
132. Goerzel, T. Conceptualization of terrorism // American Sociological Review, 54, 329240, 1980.
133. Conway R., Siegelman J. A Holy War heads our way // Reader's Digest, 76780, 1978.
134. Implications for Strategy. – 2003. – P. 127.
135. A Global Perspective on Terrorism and Organized Crime // http://www.state.gov/documents/organization/24268.pdf.
136. Progress Report on the Global War on Terrorism // http://www.state.gov/documents/organization/10288.pdf.
137. President’s International Affeirs Budget for 2004 // http://www.state.gov/documents/organization/20121.pdf.
138. The Washington Post, 2004. – March 9.
139. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. – К.: Оріяни, 2000. – 448 с.
140. Гриняев С., Чугунов В. Международный терроризм как инструмент глобального управления // http://www.agentura.ru/dossier/russia/people/ grinyaev/obob.
141. Куликов С. Терроризм: причины и последствия // http://ratnikiotechstva.ru.
142. Дельпех Т. Збірка статей Центру наукових досліджень міжнародної політики // http://www.deutschebotschaft-moskau.ro/ru/bibliothek/internationale-politic/2001-11/article08p.html.
143. Делонг Дж. Бредфорд. Псевдоконсервативна революція Буша // День. – 2003. – 30 жовт. // www.day.kiev.ua.
144. Каддафи Муамар. США и международный терроризм // Правда. – 2002. –
15-16 янв. // www.pravda.ru.
145. Фара Дж. Мифы Ближнего Востока // http://www.sem40.ru/warandpeace/ military/action/3978.
146. Бризар Ж.-Ш. Саудовские спонсоры Аль-Кайеды // http://www.sem40.ru/ warandpeace/trror/today/9244/index.shtml.
147. Гурейба Ибрахим. Культурное и политическое будущее исламского движения // http://www.ansar.ru/archives/leftprint.html.
148. Фейрз У. Как арабский мир отреагировал на обращение Президента США // http://www.sem40.ru/politics/israel/opinion/9381.
149. Насир аль-Фадаля. Как далеко зайдет террористическая война против ислама? // Газета "Ахбар аль-Холидж". – 2003. – 4 мар.
150. Taheri Amir. Irak: reponte aux anti-querre // Politique international. – 2003. – № 101. – P. 142.
151. Абдель Азиз аль-Рантиси. Подрыв безопасности: причины и побудительные мотивы // http://www.palestine-info.ru/code/AFF/aff.phpid=
5644andcateguorie=7.
152. Eloge de l'Afro-realisme.Entretien avec Omar Bondo // Politique international. – 2001-2002. – № 94. – P. 260.
153. Merat Zarir. La guerre d'Irak vue ce Teheran // Esprit juillet. – 2003. –
P. 111-112.
154. Masud, Zafar. Washington-Islamabad: dey relation tres peciales // Pollitique international. – 2003-2004. – № 102. – P. 407- 411.
155. Karzai, Hamid. Washington-Kabul: la belle alliance // Pollitique international. – 2002. – № 95. – P. 200.
156. Cholath, Nabil. Proche-orient: la paix malgre tou? Pollitique international. – 2002. – 95. – P. 218.
157. Perthes, Volker. Guerre en Arsk: vers un nouvel ordre reqional? // Politigue etrangere. – 2003. – № 3-4. – P. 539.
158. Washington Profile. – 2004. – February 11.
159. Kramer, Martin. Who lost Middle Eastern Studies? // Foreign Affairs. – September/October 2003.
160. Sifaoi M. Poris: Le Cherche Midi. – 2003. – P. 2.
161. Brzezinski Zbigniew. Pour une nouvelle, strategie americaime de paix et de securite. – P. 497. // http://perso.cs3i.fr/do/ag/354.htm.
162. Карасьов В. Три "імперські виклики" Україні // День. – 2003. – 30 жовт. // www.day.kiev.ua.
163. Карасьов В., Сухих О. Ліберальний гегемон. "Американський інтерес" України // День. – 2003. – 8 серп. – С. 5.
164. Ростоу Д.А. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. – 1996. – № 5. – С. 6-7.
165. Пайфер С, Паскуаль К. Заявка України на вирішальне місце в історії // http://kiev.usembassy.gov/files/Bid-for-histiry_PD_u.html.
166. Пирожков С. Україна у системі міжнародної безпеки та військового співробітництва // http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.phs= gpgs1&issue=2004_3.
167. Погрібний А. Якою бути українській геополітиці? Або чи варто відповідати на виклик трьох імперій // День. – 2004. – 16 січ. // www.day.kiev.ua.
168. Guicverg Catberine. The Enlarged EU's Eastern Border. Integrating Ukraine, Belarus and Moldova in the European Project. – SWP – Berlin. – Juni 2002. – P. 18.
169. Снігир О.В. Концепція "Нове сусідство" та інші підходи до відносин Україна – ЄС. // Українська політична нація: генеза, стан, перспективи. – К.: НІСД. – 2003. – С. 575.
170. Бедрик Р., Сухих О. Усвідомлення національного інтересу // День. – 2003. – 10 січ. // www.day.kiev.ua.
171. Пауелл Колін. Стратегія, цінності, справжні інтереси // День. – 2004. – 10 січ. – С. 5.
172. Білоус Артур. Не тільки американська трагедія // Нова політика. – 2001. – № 4. – С. 3.
173. Косолапов М. Международные отношения и мировое развитие // МЭИМО. – 2000. – № 2. – С. 112.
174. Рокар Мішель. Відкритий лист американським демократам // День. – 2004. – 10 лют. // www.day.kiev.ua.
175. Кучерук Дарина. "Передчасна" влада. Іракцям передадуть керівництво країною раніше запланованого // День. – 2003. – 14 лис. – С. 3.
176. Зам'ятін В. Інтерв’ю з Послом США Джоном Гербстом // День. – 2003. – 4 лис. – С. 3.
177. Солодкий С. Непаперові досягнення // День. – 2004. – 13 лют. – С. 2.
178. Карасьов В. Як відповісти на виклик трьох імперій? // День. – 2003. – 3 груд. – С. 4.
179. Солодкий С. Передвиборна "розминка" // День. – 2003. – 5 вер. – С. 3.