Євроінтеграційний вимір в політиці соціал-демократії (на прикладі Німеччини, Франції та Великобританії)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

БОЛОТНІК Вадим Юрійович

УДК 327.39(430+44+410):329.14

Євроінтеграційний вимір в політиці соціал-демократії (на прикладі Німеччини, Франції та Великобританії)

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація
на здобуття наукового
ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
доктор політичних наук, професор
КАНЦЕЛЯРУК Борис Іванович

Київ – 2009

З М І С Т
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 14
1.1. Ідейні основи соціал-демократії 14
1.2. Теоретичні аспекти європейської інтеграції 41
1.3. Джерельно-документальна база дослідження 65
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 69
РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКО-СИСТЕМНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ 71
2.1. Програмні стратегії соціал-демократичних партій Західної Європи
(1950 – 1960-ті роки) 71
2.2. Євроінтеграційні імперативи європейської соціал-демократії
(1970 – 1990-ті роки) 81
2.3. Трансформація інституційних засад соціал-демократичної ідеології (1990-ті роки) 96
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 118
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРАДИГМА В ПОСТБІПОЛЯРНІЙ ЄВРОПІ 120
3.1. Європейська соціал-демократія у постбіполярний період 120
3.2. Соціал-демократи і проблеми реформування Європейського Союзу 145
3.3. Соціал-демократичний підхід до проблем і викликів глобалізації 170
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 190
ВИСНОВКИ 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199

ВСТУП

Актуальність теми. Звернення до тематики дослідження визначається статусом соціал-демократії як однієї з провідних політичних течій у країнах ЄС, де її представники традиційно беруть участь у національних урядах або формують потужну парламентську опозицію. Починаючи з 1979 р., коли були запроваджені загальні прямі вибори до Європарламенту, фракція соціал-демократів завжди була однією з найчисельніших. Визначення ступеню впливу соціал-демократії на процеси європейської інтеграції важливе в контексті дискусії про посилення повноважень керівних інституцій ЄС та структурування його зовнішньої політики та політики в сфері безпеки.
Після доволі переконливого періоду домінування в 1990-ті рр., упродовж останнього десятиліття спостерігалося певне послаблення впливу соціал-демократичних партій, що доволі часто супроводжувалося втратою ними лідируючих позицій у політичному житті окремих європейських країн. У Європейському парламенті 2004 – 2009 рр. соціалістична фракція мала 213 мандатів із 785, займаючи друге місце після Європейської народної партії. Після виборів 2009 р. представництво соціалістів скоротилося до 161 мандату з 736.
В середньостроковій перспективі вплив соціал-демократів зазнає відчутних коливань. Поверненню до влади німецьких соціал-демократів (Соціал-демократична партія Німеччини, СДПН) і британських лейбористів у 1990-ті рр. передували тривалі періоди перебування в опозиції. Перемога Французької соціалістичної партії (ФСП) на парламентських виборах 1997 р. виявилася тимчасовим успіхом. У 2002 та 2007 рр. ФСП зазнала нищівної поразки від правоцентристського Союзу за народний рух.
Водночас зазначимо, що Партія Європейських Соціалістів (ПЄС) включає 33 членів, і залишається єдиною загальноєвропейською партією, що має афілійованих учасників в усіх країнах-членах ЄС. Соціалістичні та соціал-демократичні партії-члени Соціалістичного Інтернаціоналу діють у 45 державах Європи, що свідчить про стабільність і значне поширення цієї політичної течії.
Прихід соціал-демократів до влади зазвичай супроводжувався світоглядним оновленням. Цей процес знайшов втілення у програмних концепціях «Третій шлях» (Великобританія), «Новий центр» (Німеччина), «Реалізм лівиці» («realisme de gauche», Франція), які були позначені ідеологічною конвергенцією та збільшенням уваги до основних проблем європейської інтеграції. Однак попри переконливі виборчі успіхи, на початку 2000-х рр. у політиці соціал-демократів виявилися істотні вади та слабкі риси. Партійні лідери, обтяжені реаліями урядової роботи, в цілому не встигали адаптувати соціал-демократичну ідеологію до нових, мінливих умов. Це негативно позначилося на зв’язках соціал-демократичних партійних структур з прихильниками та новими суспільними групами. Зокрема, така ситуація була характерна для керівництва СДПН, яке після відставки Г.Шрьодера зіткнулося з проблемами стратегічної та програмної невизначеності.
Сучасна політична динаміка в країнах ЄС мотивує пошук відповіді на ряд питань. Зокрема, наскільки глибоким є скорочення впливу соціал-демократії? Чи слід вважати послаблення соціал-демократів та соціалістів ознакою занепаду чи кризи лівого руху в європейських країнах, або ж ситуативне скорочення впливу та втрата ініціативи є проявами трансформаційних процесів, що можуть призвести до відновлення лівоцентристської перспективи, зростання ролі та міжнародного впливу європейської соціал-демократії? В цьому сенсі також не варто відкидати досвід соціал-демократії, накопичений у постсоціалістичних країнах, включаючи Україну. Перелічені проблеми мають як теоретичне, так і безпосереднє практичне значення, оскільки істотно впливають на вибір перехідними суспільствами моделей власного суспільно-політичного розвитку.
Стан наукової розробки проблеми. Ідейні витоки та основні риси світогляду соціал-демократії доволі ґрунтовно проаналізовані вітчизняними і зарубіжними дослідниками. Значну увагу цій проблематиці було приділено дослідниками радянського періоду (Б.А.Айзін, Б.М.Бессонов, С.М.Брайович, В.А.Єщін, В.Д.Кульбакін, Х.Н.Момджян, С.М.Морозов, М.Є.Овчаренко, В.С.Павлов, Г.М.Садова, Н.П.Шелудченко). Наукові підходи цих вчених були позначені значною ідеологічною ангажованістю. Ідейні витоки соціал-демократії розглядалися здебільшого як «хибні», «ревізіоністські» стосовно «класичного» марксизму, та «опортуністські» щодо імперативів соціалістичної революції і диктатури пролетаріату. Особливо виразно це проявилося у спеціальних працях, присвячених аналізу демократичного соціалізму. При цьому не лише недооцінювались домарксистські та немарксистські витоки європейської соціал-демократії, а й заперечувалась можливість розвитку марксистської ідеології в межах соціал-демократичної теорії і практики. Така «приватизація» марксизму в руслі радянської офіційної концепції «марксизму – ленінізму» призводила до жорсткого протиставлення комуністичної і соціал-демократичної ідеологій та відповідала практиці витіснення соціал-демократичних партій з лівого крила європейського політикуму, яку тривалий час за часів СРСР намагалися здійснювати комуністичні партії Європи, значною мірою саме під впливом КПРС. Ця тактика була продовженням боротьби В.Леніна з «ревізіонізмом» Е.Бернштейна та К.Каутського, а згодом – російських «меншовиків».
На пострадянському просторі ця тенденція знайшла специфічне відтворення в практиці новітніх соціал-демократичних партій: як раніше комуністи «відхрещувалися» від соціал-демократів і не «віддавали» їм К.Маркса, так і нині соціал-демократи нерідко «відхрещуються» від дискредитованих радянською практикою комуністів та спадщини К.Маркса, намагаючись ґрунтувати соціал-демократію лише на немарксистських джерелах (утопічному соціалізмі, бернштейніанстві та інших ідейних течіях західноєвропейських соціал-демократів). Хоча така позиція теоретично може бути пояснена і сприяє скорішому опануванню раніше табуйованих соціал-демократичних ідей, однак, на наш погляд, не може слугувати основою повноцінного і об’єктивного виявлення ідейних джерел соціал-демократії, а також сучасної ідейної та політичної позиції європейських соціал-демократів.
Водночас, ще в радянський період, з’явилися наукові праці, в яких доволі об’єктивно висвітлювався ряд аспектів діяльності західноєвропейських соціал-демократичних партій. Поштовхом до цього стала «перебудова», проголошена М.С.Горбачовим, який залишається одним із російських соціал-демократичних лідерів. Згаданий підхід спостерігався в працях Б.С.Орлова, С.П.Перегудова, В.С.Пенькова, І.П.Шадріна та колективних виданнях за редакцією В.Я.Швейцер і Т.І.Дудникової. В Росії після розпаду СРСР цю наукову течію уособлюють Д.Д.Івашкявічене та С.Ю.Наумова. Хоча демонстрація владою зневажливого ставлення до лівих та посилення авторитарних традицій в Росії значно послабили запит на наукове дослідження засадничих основ соціал-демократії, окремі узагальнюючі праці з цієї проблематики з’являються і досі.
Після 1991 р. в Україні значний інтерес до соціал-демократичної проблематики виявляли І.Бегей, А.Голуб, О.Гарань, О.Майборода. У їхніх працях простежено витоки вітчизняної соціал-демократичної думки та ряд аспектів, що стосуються досвіду західноєвропейських соціал-демократичних партій. Звернення до цієї проблеми мотивувалося потребами пошуку оптимальної моделі державотворення. Наукові дослідження з питань соціал-демократичної ідеології дістали підтримку з боку українських соціал-демократичних партій. У цьому плані слід відзначити серію публікацій «Сучасна думка», серед яких – ґрунтовне дослідження А.Мартинова, присвячене аналізу еволюції німецької соціал-демократії у ХХ ст., переклад монографії Томаса Майєра з проблеми трансформації соціал-демократичної ідеології у другій половині ХХ ст., монографія російського вченого Я.Певзнера, присвячена економічній теорії соціал-демократії та інші. В Україні з проблематики, пов’язаної з розвитком соціал-демократичного руху, було захищено ряд дисертацій (О.І.Босак, Л.В.Глушкова, О.С.Жерноклеєв, А.А.Завадовський, О.М.Назарчук, С.М.Остюченко, В.М.Федорченко, О.Г.Чувардинський, О.Є.Швець).
Однак попри чималу кількість досліджень з окремих аспектів діяльності європейської (та української) соціал-демократії, вітчизняними дослідниками досі не ставилося завдання здійснення системного аналізу еволюції ідейних та програмних засад діяльності європейської соціал-демократії у постбіполярному світі, у тому числі з питань європейської інтеграції.
При визначенні методології дослідження міжнародної діяльності соціал-демократії автор використовував праці І.Вітер, Л.Гальперіної, О.Зернецької, Б.Канцелярука, С.Кондратюка, Н.Маслової-Лисичкіної, Т.Мірошніченко. Особливо корисними в цьому сенсі є розробки Б.Канцелярука та С.Кондратюка, що стосуються процесів модернізації та євроатлантичної інтеграції.
Дослідження соціал-демократичних підходів до проблем європейської інтеграції потребувало ретельного аналізу праць теоретиків західної соціал-демократії ¬¬¬– Е.Бернштейна, К.Каутського, Ф.Мерінга, а також пізніших політичних філософів і політологів – Ю.Габермаса, Дж.Еспін-Андерсена, О.Негта, Е.Манделя, Т.Маєра, Е.Фішера, Г.Фогеля та інших. Значний внесок у теорію і практику міжнародної соціал-демократичної політики здійснили лідери національних соціал-демократичних та лівоцентристських партій, зокрема Л.Жоспен, Г.Шрьодер і Т.Блер.
В контексті загальних оцінок розвитку євроінтеграційних процесів, у яких провідну роль відіграють Німеччина, Франція та Великобританія, автором використано праці вітчизняних дослідників (А.Кудряченко, С. Кондратюк, О.Бесараба, В.Вовк, Т.Гогунська, О.Деменко, О.Клименко, О.Коломієць, Р.Кривонос, В.Крушинський, О.Лозовицький, О.Мітрофанова, М.Мовчан, О.Полтораков, О.Снігир і А.Шинкарук).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах наукової тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України в рамках теми «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку», № 105U002591 державного реєстру.
Мета і завдання дослідження. Метою є виявлення змісту, специфіки та перспектив соціал-демократичної політики в умовах європейської інтеграції. В якості прикладного матеріалу проаналізовано політико-ідеологічний досвід соціал-демократичних партій Німеччини, Франції та Великобританії.
Відповідно до мети автором поставлено такі завдання:
• визначити базові засади ідентифікації та основні тенденції розвитку європейських соціал-демократичних партій на прикладі Німеччини, Франції та Великобританії;
• дослідити політико-системні трансформації соціал-демократії в західноєвропейському регіоні (друга половина ХХ століття);
• встановити взаємовплив між ідейною еволюцією європейської соціал-демократії та розвитком інтеграційних процесів у Європі;
• дослідити специфіку підходів соціал-демократичних урядів до питання реформування і розширення Європейського Союзу;
• проаналізувати напрями корекції та модернізації підходів соціал-демократії до євроінтеграційних процесів і викликів глобалізації.
Об’єктом дослідження є політика європейських соціал-демократичних партій на прикладі Німеччини, Франції та Великобританії
Предметом дослідження є ставлення соціал-демократичних партій Німеччини, Франції і Великобританії до процесів поглиблення та розширення європейської інтеграції. Аналіз розвитку загальноєвропейських аспектів соціал-демократичної ідеології та політики простежено з кінця ХІХ століття. Основну увагу приділено концепціям і процесам періоду постбіполярності (з 1991 р.).
Наукова проблема полягає у визначенні спроможності соціал-демократії впливати на розвиток європейських інтеграційних процесів та формувати їхню змістовну складову.
Методи дослідження. Основними методами, які застосовувались у дослідженні, є історичний (для аналізу еволюції вироблення програмових документів, впровадження інституційних змін та практичної політики європейських соціал-демократичних партій); системний (для дослідження політичних систем різних країн та ЄС як політичного цілого в контексті виявлення ролі, яку відіграють у них соціал-демократичні партії як їх невід'ємна складова); порівняльний (для виявлення спільних та відмінних рис в ідейних засадах, програмових документах, інституційних змінах та практичній політиці цих партій); методи якісного аналізу (в тому числі герменевтичний – для з‘ясування соціал-демократичної сутності реальної політики тих партій, які не виносять у свою назву соціал-демократичну атрибутику), а також елементи кількісних методів аналізу (статистичного та інші).
Наукова новизна одержаних результатів визначається виявленням основних тенденцій розвитку європейської соціал-демократії в умовах євроінтеграції та включає наступні положення:
• Визначено, що базовими засадами ідентифікації соціал-демократичних партій Німеччини, Франції та Великобританії є подібні, а останні десятиліття навіть переважно взаємозалежні тенденції розвитку, свідченням чого є: спільна соціал-демократична ідеологія, близькі програмні положення, однотипна урядова політика та політичні технології. Так, проблеми міжнародної політики стратегічно вирішуються соціал-демократами на засадах загального бачення ними суспільних та людських цінностей; зокрема, визначено, що соціал-демократичні партії є «програмними» на противагу, наприклад, партіям «виборчим» – чітко відстежують послідовність своїх програмних принципів від виборів до виборів, уникають неузгодженості між заданими цілями і засобами їх досягнення, надають великої ваги процедурним питанням, передбачають широке залучення всіх своїх членів до вироблення, а не лише прийняття, політичних рішень.
• Обґрунтовано основні внутрішні та зовнішні фактори, що визначали етапи розвитку міжнародної політики соціал-демократії Німеччини, Франції і Великобританії. З точки зору еволюції ідейних засад ці етапи включають: марксистський період інтернаціоналізму; період пріоритетного розвитку національних демократій; період політики захисту класичної держави добробуту від економічних і політичних факторів глобалізації; період формування загальноєвропейської моделі активної соціальної політики.
• Встановлено взаємний вплив між ідейною еволюцією європейської соціал-демократії та розвитком інтеграційних процесів у Європі, зокрема виявлено ті соціальні групи, які виступають спільною соціальною базою соціал-демократії в Європі: середні та вищі верстви робітничого класу (перший період); демократично налаштована частина національно свідомих громадян (другий період); соціально вразливі групи населення (молодь, пенсіонери, жінки тощо) та представники малого і середнього бізнесу (третій період); широкі верстви громадян, орієнтовані на цінності особистих досягнень (четвертий період).
• Досліджено специфіку підходів соціал-демократичних урядів до питання реформування та розширення Європейського Союзу, яка полягає, передусім, у здійсненні балансу між основними політичними стратегіями сучасної Європи: неоліберальна економічна політика надто послаблює контроль за підприємницькою діяльністю і фінансовим сектором, постмодернізм апелює до експериментальних соціальних проектів, тоді як соціал-демократична держава потребує збалансування та взаємної підтримки економіки і громадянського суспільства, ринку та планування, міжнародної взаємодії і підтримки національних політичних проектів.
• Проаналізовано напрями корекції та модернізації підходів соціал-демократії до євроінтеграційних процесів та викликів глобалізації ХХІ століття, до яких слід віднести: модернізацію держави добробуту в кожній з європейських країн, вдосконалення сучасних національних демократій у деліберативному дусі, поглиблення інституціоналізації спільних європейських політичних, економічних, соціальних проектів соціал-демократії, в тому числі за рахунок впливу на формування спільної європейської політики в різних галузях. Модернізована у напрямі подолання крайнощів неолібералізму та постмодернізму соціал-демократична держава подається як орієнтир для країн-учасниць європейської інтеграції. Базовою для європейської соціал-демократії є модель «деліберативної демократії» як такої, що базується на досягненні консенсусу шляхом обговорення суспільно-важливих проблем і не визнає легітимними ті рішення, які спираються на наперед утверджену формулу. Європейська соціал-демократична держава делегує частину своїх повноважень спільним європейським політичним органам, здійснюючи водночас і власну економічну, соціальну та культурну політику.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Досліджено та систематизовано досвід адаптації європейської соціал-демократичної теорії до реалій сучасної європейської інтеграції. Основні положення, узагальнення та висновки дисертації можуть бути використані в подальших дослідженнях з проблематики європейської соціал-демократії, а також зацікавленими структурами у сфері вироблення оптимальних програм розвитку перехідних суспільств. Результати дослідження можуть застосовуватися при розробленні навчальних лекцій, спецкурсів, навчально-методичних рекомендацій для викладачів та студентів за спеціальністю «Міжнародні відносини».
Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки і положення наукової новизни зроблені автором на основі результатів, отриманих в процесі дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження обговорювались на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України. Результати роботи доповідалися на міжнародних наукових конференціях – «Міжнародна інформація: історія, теорія, практика» (7 листопада 2008 р., м. Київ), «Дні науки філософського факультету» (18 – 19 квітня 2007 р., м. Київ) та Міжнародній науковій конференції «Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій» (25 жовтня 2007 р., м. Київ).
Публікації. Результати дослідження відображені у 6 наукових публікаціях, що опубліковані у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації обумовлена специфікою предмету дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев‘яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту – 198 сторінок. Список використаних джерел містить 362 найменування українською, англійською, німецькою та російською мовами (на 27 сторінках).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз євроінтеграційного виміру в політиці соціал-демократії (на прикладі Німеччини, Франції та Великобританії) дав підстави для таких висновків:
1. Базовими засадами ідентифікації соціал-демократичних партій Німеччини, Франції та Великобританії є схожі, а в останні десятиліття – взаємозалежні тенденції суспільно-політичного розвитку, що сприяють формуванню спільної соціал-демократичної ідеології, зближенню програмних положень, однотипній урядовій політиці та застосуванню близьких за змістом політичних технологій. Проблеми міжнародної політики стратегічно вирішуються соціал-демократами на засадах спільного бачення ними суспільних та людських цінностей. «Програмний» характер соціал-демократичних партій знаходить прояв у прагненні послідовно дотримуватися ідейних принципів від виборів до виборів, уникати неузгодженості між заданими цілями та засобами їхнього досягнення, наданні значної ваги процедурним питанням, орієнтації на широке залучення своїх членів до розробки політичних рішень.
Винесення на передній план політичної боротьби загальносуспільних інтересів як у національному, так і в міжнародному масштабах, зумовило не тільки перегляд марксистської ідеології, але й суттєве доповнення її іншими концептуальними аспектами – просвітницькими та екологічними ідеями, принципами християнства, неолібералізму та постмодернізм. Серед доктринальних положень соціал-демократії слід розрізняти ті, які тяжіють до ідей соціалізму, й ті, що тяжіють до ідей демократії. Перший напрям стосується ролі держави, обмеження та регулювання ринку, гарантій освіти, екологічного та соціального захисту, підтримки солідарності та традиційних цінностей. Другий стосується прав особистості, розвитку економіки, справедливого розподілу відповідальності, процедур раціонального дискурсу як у межах партії, так і в масштабі країні, розвитку меншин і місцевих громад, новітніх і ліберальних цінностей.
2. Системний аналіз ідейних засад політики соціал-демократичних партій Німеччини, Франції та Великобританії дозволив визначити основні періоди розвитку соціал-демократичної парадигми – від інтернаціоналізму марксистського типу до створення держави загального добробуту та розробки і реалізації активної загальноєвропейської соціальної політики. Значний вплив на модифікацію соціал-демократичної ідеології та політики справляють суспільні трансформації. В свою чергу соціальні зміни впливають на настрої соціальних груп, які формують спільну соціальну базу соціал-демократії країн Європи, що знаходить відображення в ідейній еволюції соціал-демократичних партій, їхньому ставленні до європейських інтеграційних процесів, визначенні форм та цілей інтеграції.
3. Специфіка підходів соціал-демократичних урядів до питання реформування і розширення Європейського Союзу полягає, насамперед, у здійсненні балансу між основними політичними стратегіями сучасної Європи: неолібералізм робить основний акцент на скороченні державного регулювання в сфері економічної політики, постмодернізм апелює до пріоритетності соціальних проектів, тоді як соціал-демократична держава потребує збалансування та взаємної підтримки економіки і громадянського суспільства, ринку і планування, міжнародної взаємодії і автономії національних політичних процесів.
4. Напрями еволюції соціал-демократичної політики в умовах євроінтеграційних процесів і викликів глобалізації передбачають модернізацію держави добробуту в кожній з європейських країн, проте з урахуванням їхніх внутрішніх можливостей, вдосконалення сучасних національних демократій у деліберативному дусі, поглиблення інституалізації спільних європейських політичних, економічних та соціальних проектів, в тому числі за рахунок впливу на формування спільної європейської політики в різних галузях. Політичним орієнтиром вважається модернізована у напрямку подолання крайнощів неолібералізму і постмодернізму соціал-демократична держава, що забезпечує індивідам баланс між індивідуальними свободами та гарантованими соціальними стандартами.
Враховуючи ефективність та дієвість ЄС, переважна більшість європейських соціал-демократичних партій погоджується на делегування частини урядових повноважень держав-членів єдиним керівним органам ЄС, а деякі з них пропагують федералістські проекти, що мають завершитися повною уніфікацією. Головною причиною, через яку європейські соціал-демократи досі не мають спільної позиції щодо кінцевої мети інтеграції в межах ЄС є фактор національних інтересів та потреба в досягненні загальнонаціонального консенсусу з означених питань. Позиції європейських соціал-демократів варіюються в широкому діапазоні між федералізмом (Німеччина, Бенілюкс), більш поміркованими конфедеративними проектами та вільним союзом національних держав. Враховуючи небажання населення ряду країн Західної Європи виділяти значні бюджетні кошти на допомогу новим країнам–членам, можна очікувати, що максималістські плани федеративного характеру не мають перспективи бути затвердженими, принаймні в середньостроковій перспективі. Натомість найближчі плани проведення інституціональних реформ у ЄС мають значно вужчий характер, передбачаючи посилення повноважень керівних органів та обов’язковість виконання ухвалених рішень. Показово, що з метою прискорення набуття чинності Лісабонським договором фракція соціалістів у Європарламенті відклала обрання керівництва Європейської Комісії до парламенту до проведення референдуму в Ірландії.
5. Поряд зі спільними рисами, що стосуються ідейної еволюції та формування позицій щодо економічних, соціальних та зовнішньополітичних проблем, політика соціал-демократичних партій Великобританії, Німеччини та Франції має істотні відмінності. Вони стосуються ролі та функцій держави, економічного регулювання, спрямованості соціальної політики, ставлення до перспектив ЄС, політики в сфері міжнародної безпеки. Серед ознак таких розбіжностей можна виокремити позицію ФСП як прибічниці традиційних методів соціал-демократії (сильна роль держави в суспільному і економічному житті, пріоритетність колективності і солідаризму як форми інтеграції суспільства), а також модерністів в СДПН і ЛПВ (реалізація позитивної ролі держави як арбітра у вирішенні соціальних конфліктів; пріоритетність індивідуалістичних цінностей перед колективістськими; беззастережне визнання права приватної власності; визнання ефективності ринкового господарства; перевага ліберальних економічних рецептів, запозичені з практики монетаризму).
6. Аналіз формування зовнішньої та безпекової політики європейських соціал-демократичних урядів дозволяє визначити взаємозв’язок між динамікою інтеграції в межах ЄС та зовнішньополітичними інтересами провідних акторів. Політична однорідність владних кіл провідних країн ЄС сприяє прискоренню європейської політичної інтеграції, подоланню найгостріших суперечностей та забезпечує європейському вектору певного пріоритету, в тому числі стосовно НАТО. Лейбористський кабінет Т.Блера підтримав процес поглиблення інтеграції в межах ЄС. Позиція Великобританії щодо ЄС стала більш гнучкою, тривалі протиріччя вдалося здебільшого перевести в тактичну площину.
Що стосується німецьких соціал-демократів, мета прискорення та поглиблення європейської інтеграції визначається усвідомленням нової ролі ФРН, що набула ряд ознак, властивих «великій державі». Водночас ставка на продовження взаємовигідного балансу політичних інтересів з Францією залишається незмінною як для правоцентристських, так і для соціал-демократичних політиків, оскільки це дозволяє підтримувати франко-німецьке домінування та впливати на позиції ЄС як регіонального та глобального центру сили.
Посилення ролі ЄС як одного з провідних центрів сили в глобальній міжнародній системі коригує зміст відносин трансатлантичного співробітництва, що відповідає реалізації французької програми комплексної автономізації європейського регіону від впливу з боку США та стимулювання більш активної внутрішньої та зовнішньої політики ЄС.
7. Коливання впливу соціал-демократів у країнах ЄС пов’язані як з ідеологічними трансформаціями, так і з конкуренцією між лівими та правими політичними течіями. Надмірне наближення соціал-демократичної платформи до основних правоцентристських течій дозволило європейським правим, насамперед християнським демократам, перехопити політичну ініціативу. Частковим поясненням програшу лівих на виборах можна також вважати їхні недостатньо ефективні виборчі кампанії, які не змогли вдало використати контекст економічної ситуації в європейських країнах. В 2009 р. це призвело до скорочення підтримки соціал-демократів як у відносному, так і в абсолютному значенні. Представництво соціал-демократів у Європейському парламенті скоротилося з 27,6% до 21,9% місць (з 213 до 161 мандату). Частина голосів соціалістів відійшла до зелених, фракція яких у складі Європарламенту істотно збільшилася, та альтерглобалістів. Іншу частину перехопили ідейні противники лівих – націоналісти та праві консерватори.
Важлива причина послаблення впливу соціал-демократів полягає в складності поєднання підприємницької ініціативи з регулюючими можливостями держави на засадах загальних інтересів суспільства. Хоча цей орієнтир висувався соціал-демократами впродовж другої половини ХХ століття, це завдання й досі залишається принципово не розв’язаним. Невдоволення соціал-демократів соціальними та екологічними наслідками глобалізації по суті зводиться до аргументованої критики, однак не супроводжується розробкою реалістичних способів розв’язання гострих глобальних проблем, окрім визнання необхідності багатостороннього діалогу за участю найбільш впливових держав та пошуку засобів переконання провідних економічних суб’єктів у необхідності модифікації їх асоціальної короткозорої політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андерсон Б. Уявлені спільноти: міркування щодо походження й поширення націоналізму / Б. Андерсон. — 2-ге вид., переробл. — К. : Критика, 2001. — 272 с.
2. Айзин Б. А. Революционные германские социал-демократы против империализма и войны (1907—1914) / Б. А. Айзин. — М. : Наука, 1974. — 242 с.
3. Багер О. Національне питання і соціал-демократія / О. Багер. — К. : Основні цінності, 2004. — 120 с.
4. Балібар Е. Ми громадяни Європи? Кордони, держава, народ : пер. з фр. / Е. Балібар. — К. : Курс, 2006. — 354 c.
5. Бачинський Ю. Україна irredenta / Ю. Бачинський. — К. : Основні цінності, 2003. — 176 с.
6. Бегей І. І. Українська соціал-демократія (лівиця): історія, теорія, особи / І. І. Бегей ; Нац. банк України, Львів. банків. ін-т. — Львів : ЛБІ НБУ, 2005. — 350 с.
7. Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-политическая экономия / У. Бек. — М. : Прогресс–Традиция : Изд. дом "Территория будущего", 2007. — 464 с.
8. Беккер Г. С. Человеческое поведение. Экономический подход : избран. тр. по экон. теории / Г. С. Беккер ; пер. с англ., сост., науч. ред. послесловия Р. И. Капелюшников ; авт предисловия М. И. Левин. — М. : ГУВШЭ, 2003. —358 c.
9. Бернштейн Э. Воспоминания: Социал-демократические годы учения. В годы моего изгнания / Э. Бернштейн. — К. : Основні цінності, 2005. — 328 с.
10. Бернштейн Э. История рабочего движения в Берлине. От 1848 г. до издания закона против социалистов / Э. Бернштейн. — СПб. : [б. и.], 1908. — 235 с.
11. Бесараба О. Регіоналізація Європи / О. Бесараба // Людина і політика. — 2000. — № 4. — С. 21—24.
12. Бессарабов А. Н. Политическая институционализация современной западноевропейской социал-демократии : дис. ... канд. полит. наук: 23.00.02 / Бессарабов А. Н. — Ростов н/Д, 2002. — 238 с.
13. Бессонов Б. Н. Антимарксизм под флагом "неомарксизма" / Б. Н. Бессонов. — М. : Мысль, 1978. — 342 с.
14. Бжезинський З. Великая шахматная доска. Господство Америки и ее геостратегические императивы / Збигнев Бжезинський. — М. : Междунар. отношения, 2005. — С. 36—42.
15. Блер Т. Використання влади в прогресивних цілях завжди краще, ніж опозиція / Тоні Блер // Наше гасло. — 2003. — № 1. — С. 76—81.
16. Блер Т. Третий путь / Блер Т., Шредер Г. // Товарищ. — 2004. — № 34—35. — С. 24—45.
17. Бортніков В. І. Етичні цінності соціал-демократії та християнства / В. І. Бортніков // Наше гасло. — 2003. — № 1. — С. 23—29.
18. Босак О. І. Українська соціал-демократична партія в соціальному і національному рухах Галичини (90-ті рр. ХІХ ст. — 1914 р.) : дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / О. І. Босак. — Львів, 2003. — 224 с.
19. Брайович С. М. Карл Каутский — эволюция его воззрений / С. М. Брайович. — М. : Наука, 1982. — 232 с.
20. Вегер Л. Л. XXI век — капитализм или социализм? [Електронний ресурс] / Вегер Л. Л. // Политология, политика. — 2001. —— Режим доступу : http://www.lib.ru/POLITOLOG/maksimow.txt.
21. Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций / Дж. Вико. — Москва ; Киев : Refl—book—ИСА, 1994. — 618 с.
22. Відродження соціал-демократії в Україні: можливості і перспективи / [під ред. М. В. Поповича]. — К. : Стилос, 1997. — 164 с.
23. Вовк В. Франція та США: регіональна гегемонія і трансатлантичне суперництво / В. Вовк // Дослідження світової політики. — 2003. — № 23. — С. 74—84.
24. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: Дослідження категорії "громадське суспільство" / Ю. Габермас. — Львів : Літопис, 2000. — 320 с.
25. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. — М. : Мысль, 1990. — 524 с.
26. Глушкова Л. В. Соціал-демократичні партії України наприкінці XX— початку XXI століть : дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Л. В. Глушкова. — Дніпродзержинськ, 2002. — 234 с.
27. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс. — М. : Мысль, 1989— .
Т. 1 : Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского. — 1989. — С. 26—504.
28. Гогунская Т. А. Европейская политика Великобритании в 1980-е годы / Т. А Гогунская // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74. — С. 157—160.
29. Голуб А. І. Українська соціал-демократія і міжнародний соціалізм: сторінки політичної історії (кінець XIX— перша чверть ХХ століття) : навч. посіб. / А. І. Голуб. — Дніпропетровськ : [б. в.], 1998. — 92 с.
30. Громадянське суспільство в Україні за доби глобалізації: ціннісно-нормативне та інституційне забезпечення його розбудови. — К. : Ін–т лібер. сусп–ва, 2007. — 318 с.
31. Громыко А. А. Победы и поражения современной социал-демократической Европы [Електронний ресурс] / А. А. Громыко // Полис. — 2000. — № 3. — Режим доступу : http://www.gromyko.ru/Russian/CPE/alex6.htm.
32. Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації / О. Гьофе. — К. : ППС-2002, 2007. — 436 с.
33. Дауерштадт М. Драматичний перехід: соціал-демократія у Східній та Центральній Європі / Дауерштадт М., Геррітс А., Маркус Д. — К. : Основні цінності, 2000. — 232 с.
34. Делез Ж. Логика смысла / Ж. Делез. — М. : Раритет ; Екатеринбург : Деловая книга, 1998. — 480 с.
35. Делез Ж. Что такое философия? / Ж. Делез.— СПб. : Алетейя, 1998. — 288 с.
36. Деменко О. Інтеграція країн Заходу: історія та сучасність / О. Деменко // Наукові записки / Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — 2003. — Вип. 24. — С. 293—304.
37. Дерріда Ж. Позиції: Бесіди з Анрі Ронсом, Юлієм Крістєвою, Жаном-Луї Удбіном, Гі Скарпетта / Ж. Дерріда. — К. : [б. в.], 1994. — 160 с.
38. Дерріда Ж. Привиди Маркса: Держава заборгованості, робота скорботи та новий Інтернаціонал / Ж. Дерріда. — Х. : Око, 2000. — 272 с.
39. Дефарж Ф. М. Введение в геополитику / Ф. М. Дефарж. — М. : Конкорд, 1996. — 288 с.
40. Дуло А. Голлизм как модель национальной безопасности Франции [Електронний ресурс] / А. Дуло // Белорусский журнал международного права и международных отношений. — 2002. — № 2. — Режим доступу : http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=492&Itemid=53
41. Етика майбутнього / Т. Майор і С. Міллер. — К. : Основні цінності, 2003. — 264 с.
42. Європейська соціал-демократія. Трансформація у прогресі / Бекер Ф., Бере П., Б'ю Д. та ін. ; ред. Рене Куперус ; пер. з англ.: Сергій Левченко, Йоганес Кендел. — К. : Основні цінності, 2001. — 508 с.
43. Борко Ю. А. Европейский Союз на пороге ХХI века: выбор стратегии развития / Ю. А. Борко, О. В. Буторина. — М. : Эдиториал УРСС, 2001. — 471 с.
44. Гусаров Ю. Европейский союз после расширения / Ю. Гусаров. — М. : Европа. ХХI век, 2005. — 212 с.
45. Ещин В. А. Германская социал-демократия и экспансионистская политика германского империализма (1895—1905) / В. А. Ещин. — М. : [б. и.], 1985. — 168 с.
46. Жерноклеєв О. С. Український соціал-демократичний рух в Галичині в кінці ХІХ—на початку ХХ ст. (1899—1918 рр.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.02 / О. С. Жерноклеєв.— Чернівці, 1995. — 228 с.
47. Заводовський А. А. Преса української соціал-демократії та українське питання в Російській імперії 79на початку ХХ ст. : дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Заводовський Анатолій Анатолійович. — К., 2006. — 242 с.
48. Западноевропейская социал-демократия: поиски обновления / Перегудов С. П., Пеньков В. С., Шадрина И. П. и др. — М. : [б. и.], 1989.— 246 с.
49. Зінченко В. В. Аналіз історії і сучасного розвитку лівого руху в неомарксистській теорії соціальних досліджень / В. В. Зінченко // Людина і політика. — 2002. — №3. — С. 94—108.
50. Зінченко В. В. Неомарксизм і духовно-правові засади соціал-демократії / В. В. Зінченко // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. — К. : Вид. центр КДЛУ, 2000. — С. 90 — 98.
51. Зінченко В. В. Неомарксистська ідея соціалізму та християнство / В. В. Зінченко // Українське релігієзнавство / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. — 2000. — № 16. — С. 11 — 22.
52. Ивашкявичене Д. Д. Концепция социальной справедливости СДПГ : автореф. дис. ... канд. ист. наук / Д. Д. Ивашкявичене.— М. : [б. и.], 1992. — 246 с.
53. Канцелярук Б. Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні / Б. Канцелярук // Антологія творчих досягнень. — 2004. — Вип. 1. — С. 260—263.
54. Канцелярук Б. Модернізація "теорії модернізації" / Б. Канцелярук // Антологія творчих досягнень. — 2005. — Вип. 2. — С. 317 — 320.
55. Кара-Мурза С. Сноп индивидуумов — или коммуна личностей (размышления о фашизме и коммунизме) / С. Кара-Мурза // Наш современник. — 1996. — № 6. — С. 174.
56. Кардашов С. М. Модернізація програми соціал-демократичної партії Німеччини і її організаційно-комунікативна стратегія: 1992—2000 рр. : дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / С. М. Кардашов. — Воронеж : [б. в.], 2002. — 242 с.
57. Каутский К. Демократия или диктатура / К. Каутский. — Владивосток : Владивостокская организация РСДРП, 1921. — 57 с.
58. Каутский К. К критике теории и практики марксизма. Анти—Бернштейн / К. Каутский. — М. ; Пг. : Госиздат, 1923. — С. 278.
59. Каутский К. На другой день после социальной революции / К. Каутский. — Пг. : Пролетарская мысль, 1917. — 64 с.
60. Каутский К. Очередные проблемы международного социализма / К. Каутский. — М. ; Пг. : Коммунист, 1918. — 368 c.
61. Каутский К. Сочинения : в 12 т. / К. Каутский.— М. ; Пг. : Госиздат, 1923— .
Т. 10. — 1923. — C. 23—378.
62. Каутский К. Путь к власти. Славяне и революция / К. Каутский. — М. : Госполитиздат, 1959. — 328 с.
63. Каутский К. Сочинения : в 12 т. / К. Каутский. — М. ; Пг. : Госиздат, 1923— .
Т. 12. — 1923. — C. 267—310.
64. Каутский К. Эрфуртская программа (Комментарии к принципиальной части) / К. Каутский. — М. : Госполитиздат, 1959. — С. 209.
65. Клименко О. Німеччина та Франція на шляху до євро: національний контекст загальноєвропейської інтеграції / О. Клименко // Дослідження світової політики : зб. наук. пр. — 2001. — Вип. 16. — С. 27—33.
66. Колодко Г. Від шоку до терапії. Економіка і політика трансформації / Колодко Г. — Львів : КОЛО, 2004. — 564 с.
67. Коломієць О. В. Трансформація політичної ідеології держави в контексті боротьби з міжнародним тероризмом: проблеми і шляхи вирішення : автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.03 / Коломієць О. В. ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006. — 20 с.
68. Кондратюк С. В. Європейська політика об’єднаної Німеччини : монографія / С. В. Кондратюк. — К. : Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, 2008. — 264 c.
69. Кононенко С. Теоретичне знання про міжнародну політику. Структура та еволюція / С. Кононенко // Антологія творчих досягнень / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. — 2005. — Вип. 2. — С. 238—250.
70. Кононенко С. Теорія міжнародних відносин в системі суспільних дисциплін / С. Кононенко // Антологія творчих досягнень / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. — Вип. 1. — 2004. — С. 197—198.
71. Копійка В. В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна / В. В. Копійка. — К. : Юрид. думка, 2005.
72. Коппитерс Б. Европеизация и разрешение конфликтов: конкретные исследования европейской периферии : пер. с англ. / Коппитерс Б., Эмерсон М., Хёйссен М. — М. : Весь мир, 2005. — 312 с.
73. Кремень В. Соціал-демократія: вчора, сьогодні, завтра / В. Кремень // Альтернатива. — 1998. — № 51/52. — 21—27 грудня. — С. 13.
74. Кривонос Р. А. Німеччина після виборів 1998 р.: проблеми і перспективи / Р. Кривонос // Людина і політика. — 1999. — № 1. — С. 57—64.
75. Крушинський В. Ю. Британська Європа чи європейська Британія: Великобританія в європейських інтеграційних процесах / В. Ю. Крушинський. — К. : ВПЦ "Київ. ун-т", 2003. — 214 с.
76. Кульбакин В. Д. Германская социал-демократия, 1924—1932 / В. Д. Кульбакин. — М. : Наука, 1978. — 309 с.
77. Куперус Р. Магічне повернення соціал-демократії. Вступ / Р. Куперус, Й. Кандел // Європейська соціал-демократія: трансформація у прогресі. — К. : Основні цінності, 2001. — С. 43.
78. Курило О. В. Світові моделі соціально-економічного розвитку: сучасні тенденції / Курило О. В. // Політологічний вісник. — 2001. — № 8. — С. 371—388.
79. Лиотар Ж. П. Состояние постмодерна / Ж. П. Лиотар. — М. : Раритет ; Екатеринбург : Деловая книга, 1998. — 168 c.
80. Лозовицький О. Фактор "голлізму" як чинник національного та зовнішньополітичного піднесення Франції 60-х рр. ХХ ст. / О. Лозовицький // Людина і політика. — 2001. — № 3. — С. 42—57.
81. Майєр Т. Трансформація соціал-демократії. Партія на шляху у ХХІ століття / Т. Майєр. — К. : Основні цінності, 2004. — 208 с.
82. Мартинов А. Соціал-демократична партія у політичній історії Німеччини ХХ століття : монографія / А. Мартинов. — К. : Основні цінності, 2003.— 352 с.
83. Медведчук В. Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива / В. Медведчук. — К. : Основні цінності, 1998. — 200 с.
84. Медведчук В. Новий вимір демократії / В. Медведчук. — К. : Основні цінності, 2001. — 144 с.
85. Матеріали конгресу "Соцінтерн в епоху глобалізації", 1996 р., м. Нью-Йорк ; 1999 р., м. Париж. — К. : Основні цінності, 2000. — С. 5—16.
86. Медведчук В. Соціал-демократичний вибір — історичний шанс для України / В. Медведчук. — К. : Основні цінності, 1999. — 254 с.
87. Медведчук В. В. Соціал-демократія і соціальна політика: європейський досвід і українська перспектива / В. Медведчук // Наше гасло. — 2004. — № 1/2. — С. 5—13.
88. Меринг Ф. История германской социал-демократии / Ф. Меринг. — М. : Госиздат, 1923. — 264 с.
89. Миллер С. Краткая история СДПГ: 1848 — 1990 / С. Миллер, Х. Постхофф. — К. : Основні цінності, 2000. — 376 с.
90. Мітрофанова О. О. Безпекова політика Франції в контексті сучасних європейських геополітичних трансформувань : автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 "Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку"/ О. О. Мітрофанова. — К., 2002. — 19 с.
91. Мовчан М. П. Вплив ідеології НАТО на формування зовнішньої та оборонної політики Франції та ФРН у Євроатлантичному просторі у 1991 — 2003 рр. (за матеріалами мас-медіа Франції та ФРН) : автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.03 / М. П. Мовчан. — К., 2004. — 20 с.
92. Молчанов Н. Н. Генерал де Голль / Н. Н. Молчанов.— М. : Междунар. отношения, 1988. — 480 с.
93. Момджян Х. Н. Поль Лафарг и философия марксизма / Х. Н. Момджян. — М. : Мысль, 1978. — 327 с.
94. Морозов С. М. О ревизионистской концепции "поливариантного марксизма" / Морозов С. М. // Философские науки. — 1971. — № 4. — С. 122—130.
95. Московичи П. Новое европейское самосознание французских социалистов [Електронний ресурс] / П. Московичи. — 2004 — Режим доступу : http://www.project—syndicate.org/commentary/moscovici2/Russian
96. Московичи П. Падение Франции [Електронний ресурс] / П. Московичи // Проект "Синдикат". — 2004. — Режим доступу : http://www.project—syndicate.org/commentary/moscovici1/Russian .
97. Назарчук О. М. Відродження та розвиток соціал-демократичного руху в Україні в 90-х рр. XX ст. : дис. .. канд. іст. наук: 07.00.01 / О. М. Назарчук. — К., 2003. — 228 с.
98. Наринский М. М. История международных отношений. 1945—1975 гг. : учеб. пособие / М. М. Наринский. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. — 264 с.
99. Наумов С. Ю. Экосоциализм — как одно из идейно-политических течений в СДПГ в 70—80-е годы : автореф. дис. ... канд. ист. наук / С. Ю. Наумов. — М., 1992. — 18 с.
100. Овчаренко Н. Е. Германская социал-демократия на рубеже двух веков (Идейно-политическая эволюция СДПГ в период империализма) / Н. Е. Овчаренко. — М. : Мысль, 1975. — 319 с.
101. Ожегин Д. Ю. Новая идеология социал-демократии [Електронний ресурс] / Д. Ю. Ожегин // Ломоносовские чтения. — 2003. — Том 2. — Режим доступу : http://lib.socio.msu.ru/l/library?e=d-000-00---0lomon--00-0-0-0prompt-10---4------0-1l--1-ru-50---20-about---00031-001-1-0windowsZz-1251-10&a=d&c=lomon&cl=CL1&d=HASH703a8ca832c6cad0685868.4.5.
102. Орлов Б. С. Социал-демократия: история, теория, практика: Работы 2000 — 2005 гг. / Б. С. Орлов. — М. : Собрание, 2005. — 712 с.
103. Орлов Б. С. Эволюция концепции социализма в программных документах СДПГ / Б. С. Орлов. — М. : АН СССР, 1990. — 267 с.
104. Остюченко С. Н. Модернизация социал-демократической парадигмы в контексте конвергенции идеологий : дис. ... канд. полит. наук: 23.00.02 / С. Н. Остюченко. — Одесса, 2002. —19 с.
105. Павлов В. С. Эволюция социал-демократической партии Германии в колониальном вопросе (1906 — 1914 гг.) : автореф. дис. ... канд. ист наук: 07.00.02 / В. С. Павлов. — Горький, 1973. — 20 с.
106. Панкеєв В. Соціал-демократія: традиція і модерн, Європа і Україна [Електронний ресурс] / В. Панкеєв // Київ. центр політич. досліджень та конфліктології, Центр ефективної політики. — 2005. — Режим доступу : http://www.analitik.org.ua/author/4177920c44a9b/pagedoc3432_7/.
107. Певзнер Я. Вступ до економічної теорії соціал-демократизму / Я. Певзнер. — К. : Основні цінності, 2004. — 178 с.
108. Перегудов С. Западная социал-демократия на рубеже веков / С. Перегудов // Мировая экономика и Международные Отношения. — 2000. — № 7. — С. 56 — 57.
109. Петров Г. Испытание Ираком / Г. Петров // Журнал Европейского Союза "Европа". — 2003. —№ 5. — С. 13 — 15.
110. Пиаже Ж. Избранные психологические труды: психология интеллекта. Генезис числа у ребенка. Логика и психология / Ж. Пиаже. — М. : [б. и.], 1994. — 677 с.
111. Пироженко В. Трансформація соціал-демократії — український контекст / В. Пироженко // День. — 2004. — № 141. — 11 серп. — С. 2.
112. Политическая социология : учеб. пособие для вузов / [отв. ред. Г. П. Сопов]. — Ростов н/Дону : Феникс, 1997. — 637 с.
113. Полтораков О. Європейська інтеграція як чинник формування системи Європейської безпеки / О. Полтораков // Дослідження світової політики. — 2003. — Вип. 25. — С. 167—179.
114. Полтораков О. Ю. Європейська політична інтеграція в сучасній цивілізаційній системі : автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 "Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку" / О. Ю. Полтораков. — К., 2004. — 16 с.
115. Программа принципов Социал-демократической партии Германии. Декабрь 1989 г. — М. : АОН НИО, 1990. — 90 с.
116. Рубинський Ю. І. Ліонель Жоспен, Тоні Блер, Гергард Шрьодер. Політичні портрети / Ю. І. Рубинський, С. П. Перегудов, Б. С. Орлов. — К : Основні цінності, 2004. — 222 с.
117. Рябика В. Л. Генезис и эволюция социал-демократии: историко-политологическое исследование : монография / В. Л. Рябика. — Одесса : Астропринт, 2004. — 436 с.
118. Рябіка В. Сучасна європейська соціал-демократія: досвід і проблеми / В. Рябіка // Політичний менеджмент. — 2005. — № 6 (15). — C. 58—65.
119. Світовий соціал-демократичний рух: розвиток, стан, організація / Віктор Медведчук. Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива [Електронний ресурс] / Медведчук Віктор. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/books/2000/00mvvdup.html#5.
120. Свобода / Толковый словарь : русско-английский. — М. : ИНФРА : Весь мир, 2001. — С. 480.
121. СДПГ: концепция совместной безопасности / Т. И. Дудникова. — М. : [б. и.], 1989. — 239 с.
122. Семений А. Политический ландшафт ФРГ накануне больших изменений [Електронний ресурс] // Зеркало недели. — 2008. —№ 12 (691). — 29 марта — 5 апреля. — Режим доступу : — http://www.zn.ua/1000/1600/62515/.
123. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы: от Европейского сообщества до Европейского союза / Д. Сиджански. — М. : Российский гос. гуманитар. ун-т, 1998. — 329 с.
124. Сміт А. Добробут націй: Дослідження про природу та причини добробуту націй / А. Сміт.— К . : Port-Royal, 2001. — 593 с.
125. Снігир О. В. Україна у геополітичних концепціях Європейського Союзу: динаміка "об'єкт-суб'єктивних" відносин : автореф. дис. ... канд. політ. наук: 21.01.01 / О. В. Снігир. — К., 2004. — 16 с.
126. Советско-французские отношения во время Великой Отечественной войны 1941 — 1945 гг. : документы и материалы. — М. : Политиздат, 1983. — Т. 2.
127. Современная социал-демократия : словарь-справочник / сост. В. Я. Швейцар ; под общ. ред. А. А. Галкина. — М. : Междунар. отношения, 1990. — 348 с.
128. Солідарність, що нас єднає : матеріали ХХІІ Конгресу Соціалістичного Інтернаціоналу, жовтень, 2003 р., м. Сан-Паулу. — К. : Основні цінності, 2004. — 248 с.
129. Соціал-демократія в Україні: історія і сучасність / Соціал- демократична партія України (об'єднана). — К. : [б. в.], 1996. — 22 с.
130. Соцінтерн в епоху глобалізації : матеріали конгресу, 1996 р., м. Нью-Йорк ; 1999 р., м. Париж. — К. : Основні цінності, 2000. — 236 с.
131. Статут Соціал-демократичної партії України. — К., 1999. — 60 с.
132. Статут Соціалістичного Інтернаціоналу [Електронний ресурс] // Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива / уклад. Віктор Медведчук. — 2000. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/books/2000/00mvvdup.html#5.
133. Стокгольмська декларація Соціалистичного інтернаціоналу. — К. : Київське братство, 1997. — 60 с.
134. Тейлор Ч. Джерела себе: Творення новочасної ідентичності / Ч. Тейлор. — К. : Дух і Літера, 2005. — 696 с.
135. Тело М. Трансформація програмних тез / М. Тело ; под ред. Р. Куперуса // Європейська соціал-демократія: Трансформація у прогресі. — К. : Основні цінності, 2001. — С. 65—79.
136. Терентьев А. Торииская внешняя политика Тони Блэра / А. Терентьев // Мировая экономика и международные отношения. — 2005. — № 10. — С. 45 — 53.
137. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії : у 2 т. / А. Дж. Тойнбі. — К. : Основи, 1995— .
Т.1.— 1995. — 614 с.
138. Тюрго А. Р. Избранные философские произведения / А. Р. Тюрбо. — М. : [б. и.], 1937. — 191 с.
139. Українські ліві: між ленінізмом і соціал-демократією / [за ред.: О. Гараня, О. Майбороди]. — К. : Вид. дім "КМ Academia", 2000. — 256 с.
140. Федорченко В. М. Ренесанс бернштейніанства в сучасній соціал-демократії (причини, сутність, еволюція) : дис. ... канд. політ. наук: 23.00.01 / В. М. Федорченко. — К., 2001. — 20 с.
141. Философско-литературное наследие Г. В. Плеханова : в 3 т. — М. : [б. и.], 1973— .
Т. 2. — 1973. — 387 с.
142. Франция / [отв. ред. Ю. И. Рубинский]. — М. : [б. и.], 1973. — 380 с.
143. Фуко М. Воля к истине по ту сторону знания, власти и сексуальности / М. Фуко ; [пер. с фр. С. Табачниковой ; ред. А. Пузырея]. — М. : Магистериум—Касталь, 1996. — 447 с.
144. Фуко М. Наглядати й карати. Народження в’язниці / М. Фуко ; [пер. з фр. Т. Комендант]. — К. : Основи, 1998. — 392 с.
145. Фуко М. Слова и вещи: Археология гуманитарных наук : пер. с фр. / М. Фуко. — СПб. : Academia, 1994. — 406 с.
146. Фукуяма Ф. Конец истории? / Ф. Фукуяма // Философия истории. — М. : Аспект—Пресс, 1995. — С. 290—310.
147. Хабермас Ю. Демократия, разум, нравственность. (Московские лекции и интервью) / Ю. Хабермас. — М. : АО "KAMI", 1995. — 247 с.
148. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Ю. Хабермас. — СПб. : Наука, 2000. — 389 с.
149. Хабермас Ю. В поисках национальной идентичности. Философские и политические статьи / Ю. Хабермас. — Донецк : Донбасс, 1999. — 123 с.
150. Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860—1890) / Дж.-П. Химка. — К. : Основні цінності, 2002. — 328 с.
151. Что такое "демократический социализм"? / [П. Н. Федосеев, С. В. Александров, Г. Л. Еганов]. — 2-е изд., доп. — М. : Политиздат, 1979. — 248 с.
152. Чувардинський О. Г. Становлення і розвиток новітньої соціал-демократії в Україні : дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / О. Г. Чувардинський. — Рівне, 2002. — 21 с.
153. Швеція: проблеми зразкової соціал-демократії [Електронний ресурс] / відп. ред. Олена Трегуб // Школа політичної аналітики. — 2009. — Режим доступу : http://www.spa.ukma.kiev.ua/article.php?story=20080229153257620.
154. Швець О. Є. Ідейні та політико-практичні засади діяльності соціал-демократії : дис. ... канд. політ. наук: 23.00.03 / О. Є. Швець. — Запоріжжя, 2003. — 20 с.
155. Шелудченко Н. П. Деятельность германских социал-демократов в прусских коалиционных правительствах (1919 — 1932 гг.) : автореф. дис. ... канд. ист. наук / Н. П. Шелудченко. — М., 1979. — 19 с.
156. Шинкарук А. Л. Інформаційні виміри політичного простору країн Європи (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна) : автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 / А. Л. Шинкарук. — К., 2004. — 17 с.
157. Шлях вперед для соціал-демократів Європи. Пропозиція Г. Шрьодера і Т. Блера [Електронний ресурс] / Віктор Медведчук // Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива. — 2000. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/books/2000/00mvvdup.html#5.
158. Шпенглер О. Закат Европы / О. Шпенглер. — Ростов н/Дону : Феникс, 1998. — 638 с.
159. Шредер Г. Гергард Шредер: Oтдать, чтобы найти [Електронний ресурс] / Г. Шредер // Товарищ. — 2005. — 21 сент. — Режим доступу : http://tovarish.com.ua/news/Za_rubezhom/Herkhard_S.html.
160. Экспериментальная психология : в 6 вып. / [ред.-сост.: Фресс П. и Пиаже Ж. ; общ. ред. А. Н. Леонтьева]. — М. : Прогресс, 1978— .
Вып. 6. — 1978. —301с.
161. Ahmed K. At the heart of Europe — or out of it for good? / K. Ahmed // The Observer. — 2004. — 25 april.
162. Amin A. The Negotiated Economy: State and Civic Institutions in Denmark / Amin A., Thomas D. // Economy and Society. — 1996. — Vol. 25, № 2. — P. 255—281.
163. Aron R. Immuable et changeante. De la IV-e а la V-e République. / R. Aron. — Paris, 1959. — P. 219.
164. Avineri S. Hegel's Theory of the Modern State / S. Avineri. — Cambridge : Cambridge University Press, 1972. — 386 p.
165. Bakke E. Patterns of Stability: Party Competition and Strategy in Central Europe since 1989 / E. Bakke, N. Sitter // Party Politics. — 2005. — Vol. 11, № 2. — P. 243—264.
166. Bar E. Zu meiner Zeit / Bar E. — München : Karl Blessig Verlag, 1996. — 342 s.
167. Barber B. Strong Democracy: Participatory Politics for a New Age / Barber B. — London : University of California Press, 1984. — 421 p.
168. Barthes R. The Death of the Author / Barthes R. ; transl. Stephen Heath // Image, Music, Text. — London : Fontana Press, 1977. — 283 p.
169. ВВС. "On the Record", Broadcast [Електронний ресурс]. — 1999. — 7. 11. — Режим доступу : http://www.bbc.co.
170. Bell D. Parties and Democracy in France: Parties under Presidentialism / Bell D. — Aldershot : Ashgate, 2000. — 246 p.
171. Bell D. S. Conflict and Cohesion in Western European Social Democratic Parties / Bell D. S. and Shaw E., eds. — London : Pinter, 1994. — 432 p.
172. Benner M., Vad T. Sweden and Denmark: defending the welfare state / Benner M. and Vad T. ; Fritz W. Scharpf and Vivien A. Schmidt (eds.) // Welfare and Work in the Open Economy. — Oxford : Oxford University Press, 2000— .
Vol. 2 : Diverse Responses to Common Challenges in Twelve Countries. — 2000. — Р. 399—466.
173. Bergmann R. Rebellion der Studenten oder die Neue Opposition / Bergmann R., Dutschke D., Lefebvre F., Rabehl E. — 1988. — 365 s.
174. Bild Zeitung. [Електронний ресурс]. — 2000. — 17 Mai. — S. 2. — http://www.bild.de.
175. Blair T. and Schröder G. Europe: The Third Way [Електронний ресурс] / T. Blair // Die Neue Mitte. — 1999. — Режим доступу : http://www.labour.org.uk.
176. Blair T. PM Speech to the European Parliament [Електронний ресурс] / T. Blair. — 2005. — 23 June. —– Режим доступу : http://www.number—10.gov.uk
177. Blair T. The Third Way: New Politics for the New Century / Blair T. — London : Fabian Pamphlet 588, 1998. — 56 p.
178. Blessing K. SPD 2000. Die Modernisierung der SPD / Blessing K. — Bonn : Schueren, 1993. — 176 p.
179. Boix C. Political Parties, Growth and Equality / Boix C. — Cambridge : Cambridge University Press, 1998. — 234 p.
180. Borneman F. Europenization / Borneman F., Fowler N. // Annual Review of Anthropology. — 1997. — № 26. — Р. 487—514.
181. Bourdieu P. Homo Academicus / Bourdieu P. ; transl. Peter Collier. — Cambridge : Polity Press, 1984. — 308 p.
182. Bourdieu P. The Field of Cultural Production / Bourdieu P. — Cambridge : Cambridge University Press, 1998. — 328 p.
183. Buckler S. and Doliwitz D. Theorising the third way: New Labour and social justice / Buckler S. and Doliwitz D. // Journal of Political Ideologies. — 2001. — P. 34—52.
184. Budge I. The Politics of the New Europe / Budge I. and Newton K. et al. — London ; New York : Longman, 1997. — 498 p.
185. Bury H.-M. Writing / Bury H.-M. // Vorwärts. — 1999. — November. — S. 23—37.
186. Byers S. All out to sell this treaty. Take on the anti—Europeans and their neo—con Thatcherite politics / Byers S., Mandelson P., Milburn A. // The Guardian.— 2004.— 27 April.
187. Callinicos A. Against Postmodernism / Callinicos A. — Cambridge : Polity Press, 1989. — 143 p.
188. Cameron D. The 1992 Initiative: Causes and Consequences / Cameron D ; ed. A. Sbragia // In Euro—Politics: Institutions and Policymaking in the "New" European Community. — Washington : Brookings Institution, 1992.
189. Castles F. G. Needs—based strategies of social protection in Australia and New Zealand / Castles F. G. ; Esping-Andersen G. (ed.) // Welfare States in Transition. National Adaptations in Global Economies. — London : Sage, 1996. — P. 88—115.
190. Cole A. Understanding Jospin / Cole A. // Modern and Contemporary France. — 2002. — 10/3. — P. 293—296.
191. Chambers G. European Social Democracy in the 21s' Century (2000) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.fes.de.
192. Clift B. The Jospin Way / Clift B. // Political Quarterly. — 2001. — 72/2. — P. 170—79.
193. Cox R. H. From safety net to trampoline: labor market activation in the Netherlands and Denmark / Cox R. H. // Governance 11(4). — 1998. — P. 397—414.
194. Crouch C. A third way in industrial relations? Paper presented at the conference "Labour in Government: The "Third Way" and the Future of Social Democracy" / Crouch C. // Center for European Studies / Harvard University. — 1998. — № 13—15. — P. 2—18.
195. Cuperus R. European Social Democracy Transformation in Progress / Cuperus R. ; Kandel J. (eds.). — Amsterdam : Wiardi Beckman Stichting and Friedrich Ebert Stiftung, 1998. — 458 p.
196. Dauderstädt M. Wege, Umwege und Dritte Wege zu einem sozialen und demokratischen Europa [Електронний ресурс] / Dauderstädt M. // Eurokolleg 44 (2000). — Режим доступу : http://www.fes.de.
197. Dataset CMP94 / A. Volkens // Comparative Manifestos Project / Science Centre Berlin, Research Unit Institutions and Social Change (Director H.-D. Klingemann) in cooperation with the Manifesto Research Group (Chairman I. Budge). — Berlin, 1994. — 367 p.
198. Declaration de Stockholm : XVIII Congres de I'IS / G. Devin // L'lnternationale socialiste. — 1998. — P. 4.
199. Défense nationale [Електронний ресурс]. — 1999. — Décembre. — Р. 4. — Режим доступу : http://www.defnat.com.
200. De Gaulle Ch. Discours et messages / Ch. de Gaulle — Paris. — 1970. — Vol. 5. — 333 p.
201. Delanty G. Conceptions of Europe. A Review of Recent Trends / Delanty G. // European Journal of Social Theory. — 2003. — Vol. 6, № 4.
202. Delanty G. Inventing Europe. Idea, Identity, Reality / Delanty G.— London : Macmillan, 1995. — 200 p.
203. Delanty G. Rethinking Europe: social theory and the implications of Europenization. / Delanty G., Rumford C. — London : Routledge, 2005. — 232 p.
204. Die Welt [Електронний ресурс]. — 2004. — Juli, 26. — S. 4. — Режим доступу : http://ww