ІНТЕРВЕНЦІОНІСТСЬКА СТРАТЕГІЯ США У КОНТЕКСТІ ЄВРО-АМЕРИКАНСЬКИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

КОЩЕНКО АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 327.8 (73)

ІНТЕРВЕНЦІОНІСТСЬКА СТРАТЕГІЯ США У КОНТЕКСТІ ЄВРО-АМЕРИКАНСЬКИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Камінський Євген Євменович
доктор історичних наук, професор

Київ – 2006

ЗМІСТ
ВСТУП 3
Розділ 1 ПРОСТОРОВИЙ ТА ЛІБЕРАЛЬНО-
ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТСЬКИЙ ІМПЕРАТИВИ ПЕРЕРОСТАННЯ
ІЗОЛЯЦІОНІЗМУ США В ІНТЕРВЕНЦІОНІЗМ 11
1.1. Методологічні аспекти визначення стану і перспектив
консолідованої міжнародної політики США і ЄС 12
1.2. Еволюційні особливості формування геополітики США 29
1.3. Неоконсервативна альтернатива ізоляціонізмові 42
Розділ 2 БАЗОВІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОСИН МІЖ
ТРАНСАТЛАНТИЧНИМИ СОЮЗНИКАМИ
2.1. Вплив біполярності на формування і розвиток європейської
політики США 59
2.2. Фундаментальні причини європейської настороженості до
американського інтервенціонізму 71
2.3. Перехідний етап у формуванні євро-американських
відносин після розпаду СРСР 88
Розділ 3 ПАРТНЕРСЬКІ ВІДНОСИНИ США І ЄВРОСОЮЗУ НА
СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 103
3.1. Формування нової європейської і глобальної стратегії США у
контексті подолання євро-американських суперечностей 104
3.2. Фундаментальний вимір формування нових відносин
партнерства між США і Євросоюзом 124
Розділ 4 СУПЕРЕЧНОСТІ ПОСТБІПОЛЯРНОЇ ЕПОХИ І
ТРАНСАТЛАНТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО 148
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 181

ВСТУП

Актуальність теми дослідження пояснюється потребою у виявленні і систематизації стійких елементів впливу доктринальних та геостратегічних засад і спонукально-цільових мотивів зовнішньої політики США на американо-європейські відносини як важливого чинника триваючого формування постбіполярної системи міжнародних відносин. На друге місце в ряду актуальності виводимо очевидну доцільність поглибленого розуміння причин і наслідків новітніх суперечливих поворотів у зовнішньополітичній стратегії Сполучених Штатів Америки після розпаду СРСР на концептуальному і практичному рівнях. Розкол між політичними силами і в суспільстві України у ставленні до європейського і євроатлантичного напрямів інтегрування є додатковим елементом політичної актуальності дослідження.
За всього розмаїття і масовості наукових досліджень зовнішньої політики США, політологи та політичні експерти постійно відчувають потребу додаткових наукових пошуків з метою віднайдення стійких фундаментальних пояснень спорадичних девіацій практичної політики офіційного Вашингтону на міжнародній арені від розроблених, стверджених і узаконених концепцій, доктрин та стратегій. Без цього доведеться кожного разу розпочинати з нуля при виявленні причинно-наслідкових зв’язків між певними планами, діями і результатами міжнародно-політичних стратегій США.
Наступний аспект актуальності визначаємо у контексті трагічних для Америки терористичних акцій 11 вересня 2001 року і деструктивних для іміджу американського керівництва і власне самої держави результатів військового втручання в Іраку. Фактичний розкол Європи у ставленні до іракської війни суттєво вплинув на цільове наповнення політики США щодо європейських союзників у сенсі спроб відновити ефективність спеціального партнерства, а американо-європейські відносини опинилися в центрі вкрай контраверсійних оцінок з боку не тільки традиційних опонентів міжнародно-політичних стратегій Сполучених Штатів (скажімо, у Франції чи Росії), але й власне у середовищі самих американських політологів і опонентів республіканської адміністрації.
Відтак, прагненням актуалізувати усталені і часто вже неадекватні сучасним реаліям науково-політологічні оцінки витоків і якісних показників міжнародно-політичної стратегії США на тлі дедалі частіших суперечностей між державами трансатлантичного простору, починаючи з епохи становлення і успішного захисту американської незалежності й завершуючи переходом до реалізації глобального демократизаційного проекту, визначається узагальнений варіант авторського представлення наукової проблеми, яка розв’язується у дисертації.
Дисертант із переважним застосуванням методів геополітичного аналізу і синтезу як способів розчленування на частини та подальшого узагальнення глобального курсу США прагне розв’язати надзвичайно складну і заплутану дилемну наукову проблему, яка у першу чергу полягає у причинах дедалі частіших розходжень у позиціях Сполучених Штатів і їхніх європейських союзників стосовно міжнародної політики адміністрації Дж.Буша – молодшого за умов спеціального партнерства. Автор намагається дати актуалізовану базову відповідь на питання про рівень фундаментальності та міцності цих розходжень і протиріч, а також можливість і потенціал їхнього переростання у непримиренні суперечності й конфліктність або узгодження через зближення і консолідацію позицій.
Емпіричний матеріал у “чистому” вигляді і, відповідно, дескриптивність при цьому виступають для дисертанта радше загальним фоном аналізу і висновків, ніж обов’язковим для істориків елементом представлення в роботі.
Теоретична спрямованість дисертації формально виключає потребу в жорсткому дотриманні чітких хронологічних рамок, оскільки здійснюється спроба виявити здебільшого доктринальні витоки інтервенціоністських стратегій зовнішньої політики США у контексті їхнього загального і постійного, а не контекстуального і спорадичного впливу на стан відносин з державами-членами Євросоюзу. Для України такий науковий пошук є практично важливим також з огляду на існуючі проблеми у розробці й реалізації консолідованої, цілісної та постійної європейської і американської політики нашої держави як окремо, так і в сукупному сприйнятті євроатлантичного вибору.
Переважне використання методологічного арсеналу геополітичної науки спільно з напрацюваннями теоретичної школи гегемоністської стабільності пояснюється особливостями вибору об’єкту і предмета дослідження, що стало наслідком попереднього опрацювання значної маси першоджерел і літератури.
Відтак, об’єктом авторського дослідження є власне інтервенціоністські стратегії Сполучених Штатів в еволюції їхнього доктринального забезпечення, а предметом – доктринальний і причинно-наслідковий аспекти витоків, формалізації і загострень відносин між США і “старою” Європою у контексті суперечностей між ізоляціонізмом та ліберальним інтернаціоналізмом як постійного двовимірного фундаменту американського міжнародно-політичного курсу.
Метою даного дослідження є виявлення і систематизація фундаментальних спонук і чинників євро-американських суперечностей.
У рамках поставленої мети автор здійснив спробу розв’язати відповідні наукові завдання:
• Розробити концептуальне обґрунтування глибинних і стійких фундаментальних причин євро-американських протиріч і суперечностей в питаннях міжнародно-політичних стратегій.
• Поглибити розуміння однієї з базових американських зовнішньополітичних доктрин – інтервенціонізму – у контексті її впливів на європейську політику США та реагування європейців на її конкретне застосування.
• Актуалізувати розуміння Доктрини Монро як найбільш сталої в системі фундаментального забезпечення зовнішньої політики США, такої, що визначила суттєві суперечності між доктринами ізоляціонізму та інтервенціонізму як базових засад всіх американських міжнародних стратегій.
• Еволюційно представити міжнародно-політичну доктрину і стратегію інтервенціонізму у європейському вимірі геополітики США.
• Встановити рівні впливів інтервенціоністської стратегії США на міжнародній арені на дво – і багатосторонні відносини між Америкою і “старою” Європою.
• Довести геополітичний контекст євро-американських суперечностей епохи постбіполярності.
• Проаналізувати і систематизувати євро-американські протиріччя епохи системного протистояння та президентства Б.Клінтона і Дж.Буша – молодшого.
• Окремо представити переростання цих протиріч у суперечності від часу підписання Маастрихтських угод до іракської війни епохи Дж.Буша – молодшого.
Пріоритет використання методичних напрацювань наукової школи гегемоністської стабільності зумовлений, з одного боку, чинником американського глобалізму, котрий вже самою своєю глибинною суттю передбачає застосування силових підходів минулих епох до розв’язання конфліктних ситуацій у сучасному світі, а з другого боку – майже повним відходом повоєнних адміністрацій США від сприйняття та здійснення практичної геополітики в класичних рамках географічного експансіонізму, тобто радикальною актуалізацією геополітики у сенсі її адаптування до нової міжнародної системи. Автор установив аксіоматичність тези про те, що так звана вульгарна геополітика великих держав, спрямована на захоплення нових і розширення існуючих колоніальних володінь, Сполученими Штатами формально заперечувалася завжди. Це знайшло своє відображення ще у грудневому 1823 року посланні президента Дж. Монро конгресові, яке ми у першу чергу розглядаємо як першооснову європейської політики США, котра формувалася на тлі закономірних і об’єктивно зумовлених суперечностей з Європою як демографічним і цивілізаційним джерелом американської державності.
Методична цілісність, застосована в дисертації, полягає у паралелізмі критичного переосмислення геополітичної літератури, якою переважно представлений європейський вектор існуючих досліджень зовнішньої політики США, та авторського також критичного аналізу базових американських міжнародно-політичних доктрин, що розглядаються нами як предтеча всіх повоєнних інтервенціоністських стратегій Сполучених Штатів, включно з демократизаційною стратегією адміністрації Дж.Буша - молодшого. Періодично вкраплюються методичні напрацювання інших політологічних теорій, про що детальніше йдеться на початкових сторінках першого розділу дисертації.
З багатьох причин, які представлені у дисертації, ми не розглядаємо американську геополітику у спрощених - в межах глобалізаційного сьогодення - рамках географічного виміру. Для нас гегемоністська стабільність є насамперед теорією і методологією дослідження ставлення США до Європи як території з відповідними політико-системними особливостями, суспільствами та появою після Маастрихтських угод доволі серйозних ресурсів для здійснення спільної зовнішньої політики консолідованого ґатунку. Воднораз такий підхід уможливлює справді системний і різновимірний аналіз конкретної просторової політики сучасного характеру, що виключає географічну експансію як винятковий чинник забезпечення національно-державних інтересів епохи імперіалізму. При цьому демократизаційний фактор глобального американського впливу для нас виступає окремим елементом предмета дослідження у сенсі врахування дедалі більш помітного розколу в позиціях європейських і американських політиків.
Сутнісне і часом вирішальне для багатьох сучасних дослідників геополітики США застосування принципів прикладної політичної географії для автора є другорядним якраз з погляду актуалізованих уявлень про американську геополітичну парадигму. Річ у тім, що наявні нині у Сполучених Штатів сучасні засоби зв’язку і транспорту категорично нівелюють значимість географічної віддаленості чи близькості розташування певних держав і територій у спробах знаходження точних відповідей на питання, пов’язані з геополітикою єдиної глобальної держави сучасності. У такий спосіб поглиблюється авторський концепт про багатовимірність американської геополітики, тобто її змішане існування у різних проявах, зокрема, таких, як відстороненість і задіяність, активне втручання і пасивне спостереження, підтримка нейтралітету інших держав та/чи їхнього входження у нові альянси, силовий тиск на одні авторитарні держави та партнерські відносини з іншими антидемократичними режимами.
Що стосується хронологічного акцентування європейського і трансатлантичного векторів як першооснови дослідження на повоєнному періоді, то це пояснюється аргументованим доведенням світовою політичною думкою того факту, що, говорячи словами З.Бжезінського, саме “після другої світової війни Західна Європа вперше стала центральною стратегічною зоною” 1, р. 49. Вкрай важливим для нас є те, що за десять років до розпаду біполярної системи цей американський дослідник наполягав на використанні “змішаних” зовнішньополітичних інструментів у цій новій “центральній стратегічній зоні”, базованих на розміщенні американських військ і озброєнь на європейському континенті. Більше того, 1980 року Бжезінський прогнозував, що така американська задіяність в цьому геостратегічному регіоні розтягнеться на три десятиліття.
Наукова новизна дослідження полягає у виявленні та системному і цілісному представленні постійно діючих, тобто доктринальних і політико-стратегічних, причин розходжень та протиріч між ключовими акторами сучасних міжнародних відносин, якими залишаються Сполучені Штати і Європейський Союз. Інший аспект наукової новизни полягає в аргументації і доведенні відносності цих протиріч та неможливості їх переростання у критичні суперечності і конфлікт з огляду на аналогічність цінностей демократії і ринкових свобод, якими сторони керуються у здійсненні своєї зовнішньої політики.
Практична значимість дисертації обумовлена можливістю використання концептуальних положень і висновків для розробки і уточнень європейської та євроатлантичної стратегії України у контексті надання їй цілісності та постійності. Дослідження пропонує аргументовані поправки в нормативні і спеціальні університетські курси з питань історії та теорії міжнародних відносин, зовнішньої політики США і країн Європейського Союзу всього повоєнного періоду.
Дисертація виконана в рамках державних планових тем відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України “Міжнароднополітичний вимір ефективності євроатлантичної стратегії України” (державний реєстраційний номер 0103U006308) та “Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку (державний реєстраційний номер 0105U002591)
Окреслені тут авторські міркування й зумовили принциповий підхід до структури дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, восьми підрозділів, кожен з яких представляє один із важливих напрямків дослідження, а також висновків та списку використаних джерел і літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Застосування найбільш поширених методологій і методів дослідження міжнародних відносин, якими, зокрема і у першу чергу, є реалізм, ідеалізм, функціоналізм та структуралізм, унеможливлює цілісний аналіз природи політичних відносин між ЄС і США. З огляду на постійну первинність цих двох суб’єктів міжнародних відносин у сучасній світ-системі, а також очевидне геополітичне наповнення міжнародно-політичних стратегій Сполучених Штатів і, дещо меншою мірою, Європи спричиняє потребу у пріоритетному залученні арсеналу методологічних і методичних напрацювань геополітичної науки. І вже тільки у такий спосіб можна перейти від вивчення євро-американської взаємодії в різних питаннях зовнішньої політики до виявлення причин появи і наростання протиріч, суперечностей і навіть конфліктних ситуацій у дво – і багатосторонніх відносинах. З іншого боку, такий принциповий теоретико-методологічний вибір дозволяє розглядати відносини між цими ключовими акторами міжнародної системи поза рамками односторонньої залежності. А саме в таке русло помилково збиваються окремі дослідники, безпідставно вважаючи, що сам факт американського глобалізму робить Європу і Європейський Союз якщо однобічно не залежними від США, то принаймні відносно другорядними чинниками у розробці, прийнятті і реалізації рішень міжнародно-політичного рівня. Позиція дисертанта полягає в тому, що євро-американські відносини, незалежно від становлення США єдиною глобальною державою, базуються на засадах взаємозалежності. Протиріччя, які постають в окремих питаннях, не носять стратегічного і тим паче вирішального характеру. Вони не можуть спричинити фундаментальний конфлікт з огляду, передусім, на аналогічність ціннісних і цільових орієнтирів у здійсненні зовнішньої політики.
Відтак, протиріччя та суперечності, що вже широко дискутуються у світовій політичній думці, у даному випадку є відносними, такими, що у видимій історичній перспективі не можуть призвести до інституційного розколу в трансатлантичній співдружності націй.
Разом з тим, в тривалу історичну епоху домінування ізоляціоністської доктрини і відповідної стратегії у зовнішній політиці Сполучених Штатів протиріччя у їхніх відносинах із США у мирні часи ніколи не набували такої гостроти, яка їм ставала притаманною на піках американського інтервенціонізму. На перших порах вони вписувалися у загальне протистояння імперіалістичної епохи, коли великі європейські держави активно боролися за територіальне розширення і набуття нових колоніальних володінь у той час як Сполучені Штати практично ніколи не здійснювали збройні втручання на чужі території з метою заволодіти новими територіями. Однак, діючи в рамках Доктрини Монро, американські адміністрації у мирні часи ніколи скільки не будь активно не виступали проти європейських імперій та їхніх завойовницьких воєн, відмежовуючись від участі у великих європейських війнах і протистояннях. Через високий рівень відповідності такої позиції інтересам європейських потуг євро-американські протиріччя рідко набували ознак глибинної суперечності. До того ж, Сполучені Штати одержували реальну можливість для поступового економічного зміцнення. Головним же для Сполучених Штатів ізоляціоністських часів завжди було недопущення такого втручання європейських імперій на територіях сусідніх Америці держав Південної Америки. В інших випадках можна говорити про окремі винятки, які підтверджують окреслене нами правило.
Так було аж до завершення другої світової війни і її поступового переростання у війну холодну, в ході якої поетапно, тобто у контексті розробки й реалізації доктрин і стратегій інтервенціоністського характеру, наростала тенденція до переходу зовнішньої політики США в русло постійної задіяності у світові справи мирних часів. Перехід від подвійного стримування - Радянського Союзу та Німеччини і Японії, - до стратегій визволення і глобальної відповідальності спричинився до перших базових протиріч у відносинах між європейцями і американцями. У багатьох питаннях єдність між ними стає тільки зовнішньою, розходження маскувались окресленим вище фактором спільності відстоюваних суспільних цінностей. Саме цим пояснювалась формальна європейська підтримка агресії США у Кореї і В’єтнамі, американської рішучості під час низки берлінських криз та угорської кризи 1956 року, карибської кризи 1962 року тощо. Показово, що спроби адміністрації Р.Ніксона перейти до розрядки міжнародної напруженості викликали щиру підтримку в європейських суспільствах, спричинивши включення європейців в інституціональне забезпечення цього процесу у формі Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі.
Це був новий прояв і перша формалізація фундаментальної причини постійно наростаючої настороженості європейців до американського інтернаціоналізму і глобалізму. Йдеться про явне небажання європейської спільноти знову брати участь у великих війнах та інтервенціоністських авантюрах. Ставши на шлях регіональної інтеграції, європейці вбачали в ній і можливість назавжди покінчити з європейськими війнами та участю своїх держав у воєнних конфліктах. З цієї причини збройні втручання за кордоном в Європі більшою мірою, ніж у Сполучених Штатах, вважалися пережитком минулого, історичним рудиментом.
Американські адміністрації перших двох-трьох десятиліть 19-го віку заклали підвалини сучасної міжнародно-політичної стратегії США, суть якої близька сучасним неоімперіалістичним стратегіям, що передбачають економічну експлуатацію без встановлення колоніального управління, “підпорядкування впливом”, а не загарбання. Демократизаційна доктрина Дж.Буша – молодшого у цьому сенсі також бере витоки в національній історії початку 19-го століття, виключаючи територіальний експансіонізм.
Вершина американського інтервенціонізму епохи холодної війни приходиться на президентство Р.Рейгана з його нестримним антикомунізмом, що викликав у європейському світосприйнятті небезпеку глобальної війни. Хоча, з одного боку, це спричинилося до радикального зміцнення глобальних позицій США на тлі критичного послаблення Радянського Союзу, авторський концепт полягає в тому, що, виходячи з небезпек не прогнозованого хаосу на теренах великої ядерної потуги, в Європі ситуація сприймалася саме у контексті таких небезпек для загальної безпеки.
Відтак, європейці в епоху першого президентства Рейгана помітили перспективу порушення базових принципів Доктрини Монро як найбільш сталої в системі фундаментального забезпечення зовнішньої політики США.
Як радикальний неоконсерватор Рейган прагнув досягти консенсусу між політико-стратегічними і моральними елементами у зовнішній політиці, ставши на шлях унілатеризму без активного залучення союзників по НАТО, поширення політико-культурних впливів на засадах винятковості американських цінностей та прийняття рішень на основі оцінок поточного моменту. У цих аспектах спостерігається близькість, а подекуди й аналогічність його підходів з тими, що в інших історичних умовах реалізуються Дж.Бушем – молодшим. Свого часу у Європі інтервенціоністський запал у планах і діях Р.Рейгана був сприйнятий як такий, що повертав Америку і, можливо, увесь світ в мілітаристське історичне минуле людства, на початку ХХІ століття щось подібне відбувається в оцінках зовнішньої політики 43-го президента США Дж.Буша.
З крахом біполярної системи міжнародних відносин зазнала суттєвих змін парадигма взаємозалежності як фундаментального сутнісного принципу епохи глобалізації, тобто Сполучені Штати у політичній сфері почали поводитися на міжнародній арені з висоти власного домінування. Відповідно до цього в Європі далі наростала тривога з приводу не контрольованості американських міжнародно-політичних авантюр, які могли і можуть негативно позначитися на дво – і багатосторонніх відносинах по трансатлантичній осі.
Якщо упродовж “холодної війни” формувалися різновимірні варіанти американського інтервенціонізму з врахуванням позиції європейських союзників США, то інтервенціоністська американська зовнішня політика епохи постбіполярності будується без такої обов’язковості. Тобто в епоху холодної війни домінував принцип практичної реалізації політичної взаємозалежності США і європейських держав, розпад СРСР спричинив рішучі зміни змісту американського інтервенціонізму, що набув ознак самостійності прийняття та реалізації рішень.
Іншими вирішальними причинами настороженості європейських суспільств і політикумів до політики США на міжнародній арені після завершення епохи біполярності автор вважає:
• Радикалізм оцінок мотивів реагування на перебіг подій в різних регіонах і національних державах, а також самостійні рішення про форми і методи реагування на кризові ситуації.
• Алогізм у сприйнятті європейців інтервенціонізму США після розпаду СРСР – у Європі сподівалися на повернення Америки до так званого обмеженого інтервенціонізму у випадках появи безпосередніх загроз мирові і стабільності союзників.
• Відсутність традиційних загроз для національної безпеки, якими зазвичай вважалися небезпеки для територіальної цілісності і державного суверенітету, змушував європейську спільноту відмовлятися від прямої участі у так званих миротворчих операціях, якщо для цього не існує видимих причин та очевидних аргументів.
• Якщо американська сторона цілеспрямовано переносить ліберально-демократичний принцип верховенства прав і свобод людини на рівень дво – і багатосторонніх відносин, то Європа зайнята проблемами розширення та адаптування до нових умов життєдіяльності Європейського Союзу.
• Загалом же європейська настороженість до зовнішньої політики США в сучасних умовах найвиразніше визначається так званим американським глобалізмом. Перенесення відповідної філософії на рівень міжнародно-політичної діяльності США спричинило політико-психологічний бар’єр в дво – і багатосторонніх відносинах.
• З епохи президентства Дж.Буша – старшого Сполучені Штати самочинно перебирають на себе низку функцій, які раніше належали до виняткових повноважень ООН. Якщо за двох президентств Б.Клінтона це відбувалося спорадично, то Дж.Буш – молодший вже досить часто не обмежує себе у прийнятті рішень на ниві реалізації стратегій боротьби з міжнародним тероризмом і глобального поширення демократії євро-американського зразка.
• Ще на першому етапі формування постбіполярної системи американські адміністрації визначилися з доцільністю інтервенціонізму, якщо відповідна акція відповідає інтересам Сполучених Штатів, що не може влаштовувати європейців з економічних міркувань.
• Європа як батьківщина демократичної політичної думки і відповідних суспільних відносин від самого початку епохи глобалізації насторожено поставилася до демократизаційної стратегії Дж.Буша – молодшого. Європейська політична думка не сприймає американського “диктату” у справі демократизаційних впливів на інші держави та суспільства.
• Поступова кристалізація незалежної спільної зовнішньої політики ЄС як передової інтеграційної структури сучасного світу є самостійним чинником протиріч з американським інтервенціонізмом, а різні позиції США і Європи стосовно демократизаційних та інших інтервенціоністських стратегій визначаються і так званим російським фактором. Газовий конфлікт між Росією і Україною наприкінці 2005 року підтвердив, що Європа змушена бути більш обережною у ставленні до глобальних претензій Росії та в оцінках політичної системи Російської Федерації.
• ЄС і США по різному оцінюють загрози переростання регіональних і національних конфліктів у “третіх” країнах у такі, що містять небезпеки трансатлантичному альянсові чи окремому його учасникові. Відомі випадки, коли окремі європейські держави вже на початковому рівні розвитку конфлікту мають різні і навіть протилежні оцінки сторін, які беруть в ньому участь.
• Загострене відчуття Америкою небезпек, які йдуть від міжнародного тероризму після подій 11 вересня 2001 року, викликало реакцію нестримної протидії в США, а Європа у відповідь на терористичні акції частіше шукає шляхів мирного полагодження проблем.
• Відсутність загального „консенсусу” щодо впровадження нових правил гри на світовій арені в економічній сфері викликає закономірний опір азійських держав, на бік яких часом стають європейці.
• Фундаментальними причинами і безпосередніми спонуками до розходжень і суперечностей між євроатлантичними союзниками в епоху президентств Б.Клінтона і Дж.Буша стали поступово наростаючі протиріччя стосовно полагодження конфліктів на території постсоціалістичної Югославії, форм і методів боротьби з міжнародним тероризмом та розкол в оцінках самої доцільності іракської війни США та інших учасників коаліції. При цьому близькосхідний конфлікт залишається центральним елементом як спільності, так і розходжень між державами трансатлантичного альянсу.
І, нарешті, подаємо базові висновки прогнозного характеру, до яких автор прийшов у ході свого дослідження еволюції концептуальних і політичних причин суперечностей у відносинах між державами трансатлантичної спільноти:
1. На даному етапі історичного розвитку дво – і багатосторонніх відносин між США і державами Європейського Союзу мають місце переважно протиріччя, що стримуються спільними суспільно-політичними цінностями і критеріями.
2. Відсутні радикальні моменти у цих відносинах, що дозволяє стверджувати про відносність існуючих розходжень та цілісність позицій союзників, коли йдеться про стратегічні міркування та цілі.
3. В критичних ситуаціях для національної безпеки окремих держав і союзу в цілому трансатлантичний альянс далі здатний виступати як єдина воєнно-політична сила і структура.
4. З іншого боку, у дво – і багатосторонніх відносинах домінують спільні стратегічні підходи, коли йдеться про доцільність демократичних змін у політичні системи нових незалежних держав. Вирішальна відмінність полягає тут у більшій обережності європейців, коли йдеться про відповідні зміни у Російській Федерації.
5. Для України вкрай важливо брати до уваги той факт, що реалізація демократичних планів подальшого розвитку неможлива без налагодження і розвитку рівних відносин між Європейським Союзом і США.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. National Security Adviser Brzezinski Interviewed on “Issues and Answers” // Department of State Bulletin. – 1980. - Vol. 80, №. 2039. – 49 p.
2. Hufbauer G.C., Schott J.J. Western Hemisphere Economic Integration. – Washington: Institute for International Economics, 1994. – 279 p.
3. Herrera G. The Politics of Bandwidth: International Political Implications of a Global Digital Information Network // Review of International Studies. – 2002. - Vol. 28. – P. 93-122.
4. Farrell H. Constructing the International Foundations of E-Commerce - The EU-U.S. Safe Harbor Arrangement // International Organization. - 2003. - Vol. 57. – P. 277-306.
5. Reilly K. The West and the World. A History of Civilization. 1400 to the Present. – Princeton: Markus Wiener Publishers, 2002. – 408 p.
6. Gordon P.H., Shapiro J. Allies at War. America, Europe, and the Crisis Over Iraq. – McGraw-Hill: A Brookings Institution Book, 2004. – 266 p.
7. Krasner S.D., Goldsmith J. The Limits of Idealism // Daedalus. – 2003. - Vol. 132. – P. 47-63.
8. Young O. International Regimes: Problems of Concept Formation // World Politics. – 1980. - Vol. 32. – P. 331-356.
9. Martin L. Interests, Power, and Multilateralism // International Organization. – 1992. - Vol. 46. – P. 765-792.
10. Wolf K.D. The New Raison D’Etat as a Problem for Democracy in World Society // European Journal of International Relations. – 1999. - Vol. 5. – P. 333-363.
11. Elliott K.A., Debayani K., Richardson J.D. Assessing Globalization’s Critics: Talkers are No Good Doers? // Institute for International Economics. - Working Paper. – 2002. - May. - http://www.ciaonet.org/wps/elk02/elk02.pdf.
12. Монбриаль Т. Действие и система мира. – Москва: РОССПЭН, 2005. – 486 c.
13. Chomsky N. World Order Old and New. – New York: Columbia University Press, 1996. – 343 p.
14. Tincq H. The Clash of Two Fundamentalisms // Le Monde. – 2003. - March 31.
15. Armstrong, K. Our Role in Terror // Guardian, 2003. - September 18.
16. Schawcross W. Allies. The U.S., Britain, Europe, and the War in Iraq. – New York: Public Affairs, 2004. – 261 p.
17. Rosenau J.N. Governance in the Twenty-first Century // Global Governance, 1995, Vol. 6. – P. 13-43.
18. Keohane R.O., Nye J.S. Power and Interdependence. - 2nd ed. – Glenview etc.: Scott, Foresman and Co., 1989. – 315 p.
19. Roche J.G., Pickett G.E. Organizing the Government to Provide the Tools for Intervention // U.S. Intervention Policy for the Post-Cold World. New Challenges and New Responses / Ed. by A.Kanter, L.E. Brooks. – New York: W.W. Norton & Co., 1994. – P. 195-224.
20. Burly A-M., Mattli W. Europe before the Court: A Political Theory of Legal Integration // International Organization. – 1993. - Vol. 47. – P. 41-76.
21. Knowledge, Power and International Policy // International Organization. Special Issue. – 1992. - Vol. 46. – P. 187-224.
22. Viotti P., Kauppi M.V. International Relations Theory. Realism, Pluralism, Globalism, and Beyond. - 3rd ed. – Boston: Allyn and Bacon, 1999. – 509 p.
23. Viotti P., Kauppi M.V. The Global Philosophers: World Politics in Western Thought. – New York-San Francisco: Lexington Books/Macmillan, 1992. – 346 p.
24. Martin L., Beth S. Theories and Empirical Studies of International Institutions // International Organization. – 1998. - Vol. 52. – P. 729-757.
25. Камінський Є. Протодемократичні концепції світового правління і перспективи України у ХХІ столітті // Політична думка. – 2001. – №3. – С. 102-108; Канцелярук Б. Детермінанти нового світопорядку // Розбудова держави. – 2000. - № 7-12. – С. 3-7.
26. Юрченко С. Моделі геополітичної структури світу і проблема нової біполярності // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2003. - Вип. 23. - С. 20-26.
27. Ковальова О.О. Українська політика щодо євроінтеграційних процесів: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.04 / Ін-т політ. і етнонац. дослідж. НАН України. – К., 2004. – 20 c.
28. Константинов В.Ю. Проблема європейської регіональної стабільності в контексті розширення НАТО (90-ті роки): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. — К., 2000. – 18 c.
29. Бєлов О. Україна та міжнародна безпека // Міжнародна безпека. - http://www.niss.gov.ua/Tasko/001.htm.
30. Бодрук О.С. Системи національної та міжнародної безпеки в умовах формування нового світового порядку: 1991-2001 роки: Автореф. дис… д-ра політ. наук: 20.01.01 / Національний інститут стратегічних досліджень. – K., 2003. – 19 c.
31. Singer J.D. The Responsibilities of Competence in the Global Village // International Studies Quarterly. – 1985. - Vol. 29. – P. 245-259.
32. Stein A.A. The Hegemon’s Dilemma: Great Britain, the United States, and the International economic Order // International Organization. – 1984. - Vol. 41. – P. 551-574.
33. Wagner R.H. The Theory of Games and the Problem of International Cooperation // American Political Science Review. – 1983. - Vol. 70. - P. 330-346.
34. Камінський Є., Дашкевич А. Політика США щодо України. – К.: Політична думка, 1998. – 547 c.
35. Smith T. America’s Mission. The United States and the Worldwide Struggle for Democracy in the Twentieth Century. – Princeton: Princeton University Press, 1994. – 455 p.
36. Roberts S.V. Return to the Land of the Gipper // New York Times. – 1988. - March 9.
37. Buckley W.F. The Monroe Doctrine, I Presume? // National Review. – 1981. - April 17. - P. 446 - 461.
38. Tucker, R.W. Toward a New Détente // The New York Times Magazine, - 1984. - December 9. - P. 90.
39. Smith G. The Last Years of the Monroe Doctrine. 1945 – 1993. – New York: Hill and Wang, 1994. – 280 p.
40. Nathan J.A., James K.O. United States Foreign Policy and World Order. - 4th ed. – Boston: Little, Brown, 1989. – 514 p.
41. Craig, G.A. The United States and the European Balance // Two Hundred Years of American Foreign Policy / Ed. by W.P. Bundy. – New York: University Press, 1977. – P. 67-73.
42. Lieber R.J. Oil and Power after the Gulf War // International Security. – 1992. - Vol. 17. – P. 158-169.
43. Statement of the Secretary of Defense Dick Chaney before the Senate Armed Services Committee in Connection with the FY 1992-1993 Budget. - Washington, DC: GPO, 1991. – P. 1-22.
44. Dahl R.A. How Democratic Is the American Constitution? – New Haven: Yale University Press, 2001. – 198 p.
45. Bacevich A.J. American Empire. – Cambridge: Harvard University Press, 2002. – 302 p.
46. The United States and Latin America in the 1990s. Beyond the Cold War / Ed. by J. Hartlyn, L. Scoultz, A. Varas. – Chapel Hill: The University of North Carolina Press, 1992. – 657 p.
47. Merck F. Manifest Destiny and Mission in American History. – Cambridge: Harvard University Press, 1995. – 278 p.
48. May E.R. Imperial Democracy: The Emergence of America as a Great Power. – New York: Harcourt, Brace & World, 1961. – 448 p.
49. Bemis S.F. John Quincy Adams and the Foundations of American Foreign Policy. – New York: A.A. Knopf, 1949. – 732 p.
50. Fuller J. Movement for the Acquisition of All Mexico. 1846-1848. – Baltimore: Johns Hopkins Press, 1971. - 174 p.
51. Anderson T.H. The United States, Great Britain, and the Cold War, 1944-1947. – Columbia: University of Missouri Press, 1981. – 348 p.
52. Selected Addresses and Public Papers by Woodrow Wilson. - New York: Boni and Liveright, Inc., 1918. – 316 p.
53. Hula E. Nationalism and Internationalism. European and American Perspectives. – Lanham: University Press of America, 1984. – 387 p.
54. Eisenhower D.D. Second Inaugural Address, 1957 // New York Times. – 1957. - January 22.
55. Holsti K.J. International Theory and War in the Third World // The Insecurity Dilemma: National Security of Third World States / Ed by B. Job. – Boulder: Lynne Rienner Publishers, 1992. – 723 p.
56. Barck O.T., Blake N.T. Since 1900. A History of the United States in Our Times. - 3rd ed. – New York: Macmillan, 1959. – 424 p.
57. Hall R.B. Moral Authority as a Power Resource // International Organization. – 1997. - Vol. 51. – P. 591-622.
58. Drezner D.W. Bargaining, Enforcement, and Multilateral Economic Sanctions // International Organization. – 2000. - Vol. 54. – P. 73-102.
59. Haas P. Introduction: Epistemic Communities and International Policy Coordination // International Organization. – 1992 - Vol. 46. – P. 1-35.
60. The Reagan Foreign Policy / Ed. by W.G. Hyland. – New York: A Meridian Book, 1987. – 268 p.
61. The National Security Strategy. 2006. - March. - Washington: GPO, 2006. - 54 p.
62. Mack J. Nationalism and the Self // The Psycohistory Review. – 1983. - Spring. - P. 47-48.
63. Tallberg, J. Paths to Compliance: Enforcement, Management, and the European Union // International Organization. – 2002. - Vol. 56. – P. 609-643.
64. Emmott B. Twentieth-Century Lessons for the Twenty-First Century. – New York: Picador, 2003. – 435 p.
65. Nash G.H. The Conservative Intellectual Movement in America: Since 1945. - 2nd ed. – Wilmington: Intercollegiate Studies Institute, 1996. – 367 p.
66. Woodward B. Plan of Attack. – New York: Simon & Schuster, 2004. – 467 p.
67. Hayward S.J. The Age of Reagan: The Decline of the Old Liberal Order, 1964-1980. – New York: Prima, 2001. – 432 p.
68. Trilling L. The Liberal Imagination. – New York: Viking Press, 1950. – 249 p.
69. Lang T., Hines C. El Nuevo proteccionismo. – Barcelona: Editorial Ariel, 1996. – 567 p.
70. Conservatism in America Since 1930 / Ed. by G.L. Schneider. – New York: New York University Press, 2003. – 723 p.
71. Lang A. The Politics pf Armageddon: Reagan Links Bible Prophecy with Nuclear War / Washington. The Christic Institute // Convergence. 1985. - Fall. - P. 3-12.
72. Rusher W.A. The Rise of the Right. – New York: Wm. Morrow, 1984. – 187 p.
73. New York Times, 1972. - August 24. – P. 47.
74. Ford G.R. A Time to Heal. – New York, 1979. – 525 p.
75. Stroud K. How Jimmy Won. – New York: William Morrow & Co., 1977. – 276 p.
76. Podhoretz N. Breaking Ranks: A Political Memoir. – New York: Harper & Row, 1979. – 432 p.
77. Kirkpatrick J. Dictatorships and Double Standards // Commentary. - 1979, November. – P. 34-45.
78. Podhoretz N. The Present Danger // Commentary. – 1980. - March. – P. 27-40.
79. Stacks J. F. Watershed: The Campaign for the Presidency, 1980. – New York: Times Books, 1981. – 390 p.
80. Gottfried P., Fleming T. The Conservative Movement. – Boston: Twayne, 1986. – 569 p.
81. Внешнеторговые аспекты торгового законодательства США // Экономические перспективы. Электронный журнал Информационного агентства США. - 1997. - Том 2. - № 4. – 29 с.
82. Kobliska D. Reagan: The Key Figure Most Deserving of Credit for Ending the Cold War. Senior Thesis. Final Draft, 2005, April 22. http://www.stfrancis.edu/srsymposium/projects/hist/dkobliska_hist.pdf.
83. Scott J.M. Deciding to Intervene The Reagan Doctrine and American Foreign Policy. - Durham - London: Duke University Press, 1996. – 316 p.
84. Rostow E.V. Toward Managed Peace. The National Security Interests of the United States, 1759 to the Present. – New Haven - London: Yale University Press, 1993. – 401 p.
85. Ambrose S.E. Rise to Globalism. American Foreign Policy since 1938. - 6th revised edition. – New York: Penguin Books USA, 1993. – 413 p.
86. Naylor T.H. The Cold War Legacy. – Lexington: Lexington Books, 1991. – 237 p.
87. Take Me to Your Leader // The New York Times. – 1989. - May 21.
88. Watt D. As a European Saw It // Foreign Affairs. - Special Issue “America and the World 1983”. - 1983. - P. 521-532.
89. Schultz G. P. Turmoil and Triumph: My Years as Secretary of State. – New York: Scribners, 1983. – 836 p.
90. Национальная безопасность США: команда Буша // Внешняя политика США. Электронный журнал Госдепартамента США. – 2001. - Том 6. - № 1. – 40 с.
91. EU-U.S. Relations Beyond Iraq // Euro-Focus. - 2003. - № 3. Vol. 9. – 4 p.
92. Jervis R. Understanding the Bush Doctrine // Political Science Quarterly. – 2003. - № 3, Vol. 118. – P. 366 – 389.
93. Hendrickson D.C. The Curious Case of American Hegemony: Imperial Aspiration and National Decline // World Policy Journal. – 2005. - № 2, Vol. 22. – P. 1-4.
94. Gardiner N. The Myth of U.S. Isolation: Why America Is Not Alone in the War on Terror // WebMemo. – 2004. – № 558. – September 7. – 4 p.
95. Hershberg J.G. Explosion in the Offing’: German Rearmament and American Diplomacy, 1953-1955 // Diplomatic History. – 1992. - № 4, Vol. 1. – P. 511-549.
96. Foreign Relations of the United States. 1951. - Vol. 3. – Washington: GPO, 1981. – 1014 pp.
97. Foreign Relations of the United States. 1952-1954. - Vol. 7. – Washington: GPO, 1986. – 1345 p.
98. Cromwell W.C. The United States and the European Pillar: The Strained Alliance. – New York: Macmillan, 1992. – 253 р.
99. Foreign Relations of the United States. 1952-1954. - Vol. 7. – Washington: GPO, 1986. – 1345 p.
100. Origins of Overkill: Nuclear Weapons and American Strategy, 1945-1960 // International Security. – 1983. - Vol. 7. – P. 3-71.
101. Dingman R. Atomic Diplomacy During The Korean War // International Security. - 1988/89. - Vol. 13. - P. 50-91.
102. Hogan M.J. The Marshal Plan: America, Britain, and the Reconstruction of Western Europe, 1947-1952. – Cambridge: Cambridge University, 1987. – 578 p.
103. Papers delivered at the 14th Annual Conference of the National Committee for the Study of International Affairs at the Royal Irish Academy. – Dublin. – 1992. - Nov. 19-20.
104. Carafano J.J. Missions, Responsibilities, and Geography: Rethinking How the Pentagon Commands the World // Backgrounder, 2004. - № 1792. - August 26. – 7 p.
105. Dalby S. Geopolitics, Grand Strategies, and Bush Doctrine / Working Papers of the Institute of Defence and Strategic Studies. - Singapore, 2005. - October. – 31 p.
106. Shariff I. Global Realignment In The New Millennium: Three Possible Scenarios // World Affairs. – 1998. - № 4, Vol. 2. – P. 11-17.
107. Rabe S. Controlling Revolutions: Latin America, the Alliance for Progress, and Cold-War Anti-Communism // Kennedy’s Quest for Victory: American Foreign Policy, 1961-63. – Oxford University Press, 1989. – P. 105-122.
108. Guzzini S. Self – Fulfilling Geopolitics? Or: the Social Production of Foreign Policy Expertise in Europe // DIIS Working Paper. – 2003. - Vol. 23. – 22 p.
109. Hansen B. European State Formation 1900-2000 // DUPI Working Paper. – 2003. - Vol. 3. – 10 p.
110. Kalb M.G. Where Consensus Ends // The New York Times Magazine. – 1985. - October 27.
111. Talbott S. The Russians and Reagan. – New York: Vintage Books, 1984. – 677 p.
112. Gordon A.C., George А. Force and Statecraft: Diplomatic Problems of Our Time. – Oxford: Oxford University Press, 1990. – 429 p.
113. The New Transatlantic Agenda - Joint U.S.-EU Action Plan. – Washington: U.S. Department of State. Office of European and Canadian Affairs. – 1995. - December 3 // http://www.dosfan.lib.uic.edu/ERC/ bureaus/eur/releases/ 951203EUAction.html.
114. Gillies A.I., Faux J., Sanders J.W. and others. Post-Reagan America. – New York: World Policy Institute, 1987. – 174 p.
115. Jakobson M. Collective Security in Europe Today // Order and Disorder after the Cold War / Ed. by B. Roberts. - Cambridge: MIT Press, 1995. – 449 p.
116. Brzezinski Z. The Choice. Global Domination or Global Leadership. – New York: Basic Books, 2004. – 242 p.
117. The Pew Global Attitude Survey. What the World Thinks in 2002. – 2002. - December. – P. 63-69.
118. Isnard J. Europe Threatened by Technological Disarmament // Le Monde. – 2003. - April 15.
119. Karatnycky A. Freedom in the World: The Annual Survey of Political Rights and Civil Liberties, 1999-2000. - New York: Freedom House. – 112 p.
120. Scott J.M. Deciding to Intervene The Reagan Doctrine and American Foreign Policy. - Durham - London: Duke University Press, 1996. – 317 p.
121. Chomsky N. Deterring Democracy. – New York: Vintage, 1992. – 464 p.
122. Globalization and Europe: Theoretical and Empirical Investigation / Ed by R. Axtmann. – London: Pinter, 1998. – 214 p.
123. Dempsey J. Russia tells Ukraine gas prices could triple // International Herald Tribune. – 2005. - August 1.
124. Weir F. Russia expects orange wave reversed as its man tops Ukraine opinion polls // Calgary Sun. – 2006. - March 12.
125. The Economics of Intervention // Comparative Studies in Society and History, 1989. - Vol. 31. – P. 55-80.
126. Waltz K.N. The Emerging Structure of International Politics // International Security. – 1993. - Fall. – Vol. 18, № 2. – P. 44-79.
127. Zelikov P., Rice C. Germany Unified and Europe Transformed: A Study in Statecraft. – Cambridge etc.: Harvard University Press, 1995. – 679 p.
128. Bluth C. Arms Control and Nuclear Safety: The National and International Politics of Russia’s Nuclear Arsenal // Government and Opposition. – 1995. - Vol 30. – P. 510-532.
129. Brada J.C., Schonfeld R., Slay B. The Role of International Financial Institutions in Central and Eastern Europe // Journal of Comparative economics. – 1995. - Vol. 20. - P. 49-56.
130. Asmus R., Blackwill R., Larrabee S. Can NATO Survive? // The Washington Quarterly. – 1996. - Vol. 19. – P. 79-101.
131. Duffield J.S. NATO’s Functions After the Cold War // Political Science Quarterly. - 1994-95. - Vol. 109. – P. 763-787.
132. Chomsky N., Paxman J. Bush Doctrine // http: //www.zmag.org/content/showarticle.cfm?SectionID=11&ItemID =5565
133. Wortzel L.M. Conservative Principles, Political Reality, and the War on Terrorism // Heritage Lecture. – 2004. - August 2. - № 847.
134. Loosing The Moment? The United States and the World after the Cold War // The Washington Quarterly. – 1995. - Vol. 18. – P. 87-107.
135. Levi M.A. Prevent Defence: Kerry's Non-Proliferation Strategy // The New Republic. – 2004. - June 16.
136. Preeg E.H. The US Leadership Role in World Trade: Past, Present, and Future // Order and Disorder after the Cold War / Ed. by B. Roberts. – Cambridge: The MIT Press, 1995. – P. 327-338.
137. Baker J.A. III. America in Asia // Foreign Affairs. - 1991. - № 5, Vol. 70. – P. 9 - 14.
138. Nye J.S. Bound to Lead: the Changing Nature of American Power. – New York: Basic Books, 1990. – 339 p.
139. Baker J.A. III. Power for Good: American Foreign Policy in a New Era // Department of State Bulletin. – 1989. - June. – P. 9.
140. The U.S. Military After the Cold War // The Defense Monitor. – 1990. - Vol. 18. – P. 4.
141. Gates R. Change, Hope, and Uncertainty (Address). – Washington, 1990. - June 4. – 19 p.
142. Transcript of President Bush's address to a joint session of Congress on Thursday night, September 20, 2001. - http://archives. cnn.com/2001/US/09/20/gen.bush.transcript/.
143. Mearsheimer J. Back to the Future: Instability in Europe After the Cold War // International Security. – 1990. - № 1, Vol. 15. – P. 47-55.
144. Mandlebaum M. The Bush Foreign Policy // Foreign Affairs. - 1991/91. - № 1, Vol. 70. – P. 3-22.
145. Holbrooke R.C. America, a European Power // Foreign Affairs. – 1995. - March/April. – Vol. 74, № 2. – P. 38-51.
146. Beschloss M.R., Talbott S. At the Highest Levels. The Inside Story of the Cold War. – Boston: Little, Brown and Co., 1993. – 876 p.
147. The United States and NATO in an Undivided Europe. – Washington: John Hopkins Foreign Policy Institute, 1991. – 457 p.
148. Layne C. The Unipolar Illusion: Why New Great Powers Will Rise // International Security. – 1993. - № 4, Vol. 17. – P. 5-51.
149. Waltz K. Theory of International Politics. – Reading, Mass.: Addison-Wesley Publ. Co., 1979. – 665 p.
150. Daadler I.H., Lindsay J.M. Unilateralism Disgraced // The American Prospect. – 2003. - October 1.
151. Sarkesian S.C. U.S. National Security. Policymakers, Processes, and Politics. - 2nd ed. - Boulder & London: Lynne Rienner Publ., 1995. – 272 p.
152. U.S. Congress, 102nd Cong., 1st session, Senate Armed Services Committee. Department of Defense Authorization for Appropriations for Fiscal Years 1992 and 1993. – Washington: GPO, 1991. – 1556 p.
153. Senate Armed Services Committee. Threat Assessment, Military Strategy and Defense Planning. – Washington: GPO, 1992. – 809 p.
154. Cooper A.F., Higgot R.A., Nossal K.R. Bound to Follow? Leadership and Fellowship in the Gulf Conflict // Political Science Quarterly. – 1991. - № 3, Vol. 106. – P. 391-410.
155. EU Security and Defense Policy. The First Five Years (1999-2004) / Ed. by N. Gnesotto. – Paris: Institute for Security Studies, 2004. – 298 p.
156. Address by President Bush. Future of Europe // Current Policy. – 1990. - № 1177.
157. Scowcroft B. America Can’t Afford to Turn Inward // National Policy Quarterly. – 1992. - Autumn. - P. 3-8.
158. Rede von Bundeskanzler Gerhardt Schroder zum Wahlkampfauftakt am August 2002 in Hannover // http://www.spd.de/servlet/PB-/18xzsglpqhgcq1md8qev9b3tak1nt8tb5/menu/1011220/1019528.html.
159. Joffe J. Überpower. The Imperial Temptation of America. – New York – London: W.W. Norton & Co., 2006. – 271 p.
160. Worner M. The Allience in the New European Security Environment // NATO’s Sixteen Nations. – 1993. - Vol. 38. – P. 8-11.
161. Gordon P.H. One Year On: Lessons from Iraq // Chaillot Paper. – 2004. - Vol. 68 // http://www. apps49.brookings.edu/pagedeffs/1b403344 ba83ff3a1a2797530a141465.xml.
162. Silberberg D. Old Demons, New Demons // Armed Forces Journal International. – 1993. - November. - P. 3-14.
163. Kohut A. Anti-Americanism: Cases and Characteristics. Recounting the gist of the 1983 Newsweek poll in Pew Research Center // http://www. pages.zdnet.com/trimb/id214.html.
164. The Last Word: Dominique de Villepin // Newsweek. – 2003. - 15 December. – P. 66.
165. Wallerstein I. Two Hegemonies: Britain 1864-1914 and the United States 1941-2001 // Three Hegemonies / Ed. by K. O’Brien, A. Cless. – Aldershot/Burlington, Vt,, 2002. – P. 357-361.
166. Zelikow Ph. The Transformation of National Security: Five Redefinitions // National Interest. – 2003. - Vol. 71. – P. 17-28.
167. Kimball J. The Influence of Ideology on Interpretive Disagreement: A Report on Survey of Diplomatic, Military and Peace Historians on the Causes of 20th Century U.S. Wars // The History Teacher. – 1984. - May 17. – P. 355-381.
168. Joulwan G.A. A New NATO: New Strategy, New Structure, and New Programs // International Defense Review. - 1995. – P. 4-6.
169. President Harry S. Truman’s Address Before a Joint Session of Congress, 1947, March 12 // http://www.yale.edu/lawweb/avalon/trudoc.htm.
170. The Other Balkan Wars. – Washington: Carnegie Endowment for International Peace, 1993. – 13 p.
171. Daschle T. The Water’s Edge // Foreign Policy. – 1996. -,№ 103. – Р. 3-18.
172. MacCain, J. Imagery or Purpose? The Choice in November // Foreign Policy. – 1996. - №. 103. – Р. 20-34.
173. Schlesinger A. Jr. Back to the Womb? Isolationism’s New Threat // Foreign Affairs. – 1995. - Vol. 74, № 2 – P. 2-8.
174. New York Times. – 1992. - September 1. – P. A10.
175. Washington Post National Weekly Edition. – 1992. - November 9-15. – P. 10.
176. The International Herald Tribune. – 1992. - November 19. – Р. 2.
177. International Herald Tribune. – 1992. - November 18. – P.11.
178. International Herald Tribune, 1992, November 14-15. – P.2.
179. Hoff J., Farnham С. Theories about the End of Everything // Journal of Women’s History. – 1990. - Vol. 1. – Р. 6-12.
180. International Herald Tribune, 1992, November 6. – P. 1-2.
181. U.S. Intervention Policy for the Post-Cold World. New Challenges and New Responses / Ed. by A.Kanter, L.E. Brooks. – New York: W.W. Norton & Co., 1994. – 256 p.
182. Dale H. Challenges Facing Europe in a World of Globalization /Heritage Lecture. – 2005. - № 91. – November 28. – 11 p.
183. Keohane R.O., Nye J.S. Power and Interdependence. - 2nd ed. – Glenview - Boston – London: Scott Foresman and Co., 1989. – 315 p.
184. Featherstone K., Ginsberg R.H. The United States and the European Union in the 1990s. Partners in Transition. - 2nd ed. – New York: Saint Martin’s Press, 1996. – 310 p.
185. Lindstrom G. Shift or Rift. Assessing US – EU Relations after Iraq. – Paris: Institute for Security Studies, 2002. – 259 p.
186. French and British Foreign Policies in Transition: The Challenge of Adjustment. – Oxford: Berg, 1990. – 511 p.
187. Cerny P. The Politics of Grandeur: Ideological Aspects of De Gaulle’s Foreign Policy. – Cambridge University Press, 1980. – 388 p.
188. Comments by George Bush at the Conference of the European Community Studies Association // US Department of State Dispatch. – 1993. - Vol. 4, - March 29. – P. 1-3.
189. European Community News. – 1990. - November 27. – P. 1.
190. New York Times. - 1995. – P. 20.
191. Zoelick R. How to Achieve Transatlantic Free Trade // Wall Street Journal. - 1995. - June 14.
192. Kennedy P. The Rise and Fall of the Great Powers; Economic Change and Military Conflict from 1500 to 2000. – N.Y.: Random House, 1989. – 889 p.
193. Gordon P.H., Shapiro J. Allies at War. America, Europe, and the Crisis Over Iraq. – New York: McGraw-Hill, 2004. – 266 p.
194. Bill Clinton Address to the Diplomatic Corps. January 18, 1993 // Department of State Dispatch. – 1993. - February 1. – P. 57-58.
195. America’s Purpose. New Visions of U.S. Foreign Policy / Ed. by H. Owen. – San Francisco: ICS Press, 1991. – 175 p.
196. New York Times. – 1993. - March 23.
197. Clinton B. Between Hope and History. Meeting America’s Challenges for the 21st Century. – Westminster, Md.: Random House, 1996. – 178p.
198. America and Europe. A Partnership for a New Era / Ed. by D.C. Gompert, F.S.Larrabee. – Cambridge: Cambridge University Press, 1997. – 276 p.
199. Lake A. Address at the John Hopkins School of Advanced International Studies, Washington, D.C., September 25, 1993 // Department of State Dispatch. – 1993. - Vol. 4, № 39. – P. 1-3.
200. George W. Bush’s Project // High Risk and Big Ambition / Ed. by S.E. Schier. – Pittsburgh: University of Pittsburg Press, 2004. - 292 p.
201. Zakaria F. The Arrogant Empire // Newsweek. – 2003. - March 3.
202. Power in Trip: U.S. Unilateralism and Global Strategy After September 11 / Ed. by J. Feffer. – New York: Seven Stories Press, 2003. – 123 p.
203. Podhoretz J. Bush Country. – New York: Saint Martin’s Press, 2004. – 275 p.
204. The Post 9/11 Partnership: Transatlantic Cooperation Against Terrorism. – Washington, DC: The Atlantic Council Policy Paper, 2004. – 43 p.
205. Mueller A. What's Wrong With Economic Growth? // http;//www.blog.mises.org/blog/archives/.
206. U.S. Statement on the Situation in Yugoslavia, May 24, 1991. // Self Determination in the New World Order / Ed. by M.H.Halperin, D.J. Scheffer, P.L. Small. – Washington, DC: Carnegie Endowment for International Peace, 1992. – 177 p.
207. Curtis M. Some see in Clinton policy a casualty of Balkan War // Boston Globe. – 1993. - March 25.
208. Tellis A.J. Assessing America’s War on Terror: Confronting Insurgency, Cementing Primacy // Washington: NBR Analysis. – 2004. - Vol. 15. -№ 4. – 104 p.