НЕДЕРЖАВНІ АКТОРИ В СИСТЕМІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НІМЕЧЧИНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ПРИМАЧЕНКО ЛІДІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 327 (430)

НЕДЕРЖАВНІ АКТОРИ В СИСТЕМІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НІМЕЧЧИНИ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
д. політ. наук, доц. Галака С.П.

Київ – 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1
ДЖЕРЕЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ТА
КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 15
1.1. Джерельно-документальна база дослідження 16
1.2. Концептуально-теоретичні основи дослідження 25

РОЗДІЛ 2
РОЛЬ ТА МІСЦЕ ЕКОНОМІЧНИХ НЕДЕРЖАВНИХ АКТОРІВ
У СИСТЕМІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НІМЕЧЧИНИ 60
2.1. Вплив німецьких економічних союзів на зовнішню політику ФРН 60
2.2. Роль профспілкових об’єднань у зовнішній політиці Німеччини 71
2.3. Залучення підприємств та банків до процесу формування
та реалізації німецької зовнішньої політики 83

РОЗДІЛ 3
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ НЕДЕРЖАВНІ АКТОРИ
В СИСТЕМІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НІМЕЧЧИНИ 96
3.1. Значення громадської думки, об’єднань громадян та ЗМІ
для німецької зовнішньої політики 97

3.2. Місце релігійних організацій в системі зовнішньої політики ФРН 123
3.3. Роль політичних фондів у процесі формування
та реалізації німецької зовнішньої політики 131
3.4. Вплив німецьких неурядових організацій на двосторонні
відносини між ФРН та Україною 158

ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРД - Об’єднання (Комітет) радіостанцій Німеччини
ВДПН – Вільна демократична партія Німеччини
ЄЄА – Єдиний європейський акт
ЄС – Європейський союз
ЗЄС – Західноєвропейський союз
ЗМІ – Засоби масової інформації
КБСЄ - Конференція з безпеки та співробітництва в Європі
КНР – Китайська народна республіка
МЗС – Федеральне міністерство закордонних справ
МСНП – Міжнародний союз незалежних профспілок
НАТО – Північноатлантичний альянс
НДР – Німецька демократична республіка
НТПП - Німецька торгово-промислова палата
ОБСЄ - Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ООН – Організація об’єднаних націй
ПАР – Південно-Африканська республіка
РФ – Російська федерація
СДПН – Соціал-демократична партія Німеччини
СЗППБ – Спільна зовнішня політики та політика безпеки
СНД – Союз незалежних держав
СНП – Союз німецьких профспілок
СНС - Союз німецьких селян
СРСР – Союз радянських соціалістичних республік
США – Сполучені штати Америки
ТНК – Транснаціональна корпорація
ФРН – Федеративна республіка Німеччини
ФСГЗТ - Федеральний союз німецької гуртової та зовнішньої торгівлі
ФСНП - Федеральний союз німецької промисловості
ФСНР – Федеральний союз німецьких роботодавців
ХДС – Християнсько-демократичний союз
ХСС – Християнсько-соціальний союз
ЦДФ – Другий німецький канал

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси, які набули особливого прискорення в останні десятиліття, здійснюють безпосередній вплив на світові політичні процеси. Посилення глобалізації, розмивання географічних кордонів між державами, поглиблення інтеграційних процесів, прискорення міжнародної комунікації призвели до змін у системі міжнародних відносин та зовнішній політиці ФРН. Важливим результатом трансформації системи міжнародних відносин стала еволюція примату суверенних держав, який виступав основою Вестфальської моделі світоустрою. Залишаючись основними акторами міжнародних відносин, держави втрачають свою монополію на міжнародне спілкування. За таких умов, недержавні актори поряд із державами все частіше демонструють свою активність на міжнародній арені. Актуальність теми даного дисертаційного дослідження, таким чином, обумовлена збільшенням кількості недержавних акторів у сучасній системі міжнародних відносин та підвищенням їхнього впливу на зовнішню політику держав.
Посилення впливу недержавних акторів на світову політику призводить до зміни системи взаємодії не тільки на глобальному рівні - між різними суб’єктами міжнародних відносин, а й на національному рівні - між державними інституціями та недержавними акторами. Існуючі механізми та інструменти реалізації зовнішньої політики держави потребують глибокого осмислення та пристосування до реалій сучасної системи міжнародних відносин. В цій ситуації актуальним є дослідження нових принципів функціонування процесу прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень в демократичних державах при залученні до нього недержавних акторів, оскільки вони в перспективі можуть стати загальноприйнятими для всіх суб’єктів міжнародних відносин.
В якості країни, на прикладі якої буде проаналізована взаємодія держави із недержавними акторами в системі зовнішньої політики, автором дисертаційного дослідження було обрано Федеративну Республіку Німеччини. ФРН виступає класичним прикладом країн західних демократій, які, враховуючи сучасні реалії міжнародних процесів, розвинули систему співпраці із недержавними акторами. Традиція співпраці із недержавними акторами призвела до актуалізації для ФРН питання, в якій мірі недержавні актори можуть визначати зовнішньополітичний курс, і яке місце вони займають в системі німецької зовнішньої політики. Основною категорією в дисертаційному дослідженні виступає поняття „недержавний актор“, до якого, відносяться всі союзи, об’єднання та групи громадян, які у своїй діяльності незалежні від уряду, держави та представляють інтереси певних соціальних груп. Недержавні актори здійснюють вплив на німецьку зовнішню політику як через взаємодію із державними інституціями, так і завдяки власній міжнародній діяльності. В цьому контексті актуальним є визначення того, як активність недержавних акторів на міжнародній арені може впливати на офіційний зовнішньополітичний курс Німеччини і як держава реагує на таку діяльність.
Важливим для даного дослідження є визначення причин, відповідно до яких німецька держава частково відмовляється від суверенітету у зовнішньополітичних справах на користь участі у них недержавних акторів. З’ясування таких причин допоможе виявити загальну тенденцію взаємодії держави та недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини та спрогнозувати, як така взаємодія може вплинути на зовнішньополітичний курс ФРН загалом.
Відтак, актуальність теми дисертації визначається необхідністю узагальнення на прикладі ФРН досвіду участі німецьких неурядових об’єднань в зовнішньополітичному процесі країни задля можливого виявлення загальних принципів та механізмів співробітництва недержавних акторів із державними інститутами, а на міжнародному рівні – із іншими суб’єктами міжнародних відносин. Аналіз участі неурядових організацій Німеччини є особливо актуальним для України, зважаючи на створення недержавних інституцій в нашій державі, які своїми діями намагаються впливати як на внутрішні, так і на зовнішньополітичні процеси в країні. Інший аспект дослідження, який становить для України особливу актуальність, полягає у з’ясуванні того, як німецькі недержавні актори можуть впливати на зовнішньополітичні відносини між Україною та Німеччиною. В роботі має бути з’ясовано, по яким питанням німецька зовнішня політика по відношенню до України реалізується німецькими недержавними акторами, доповнюючи офіційну політику ФРН. В цьому контексті особливо важливим є вплив діяльності політичних фондів на двостороннє співробітництво між Україною та Німеччиною, які найбільш представлені в нашій державі.
Дослідження є актуальним, виходячи з потреби наукового обґрунтування мотивів та цілей діяльності неурядових об’єднань в зовнішньополітичному процесі, нових можливостей, які отримують недержавні актори внаслідок посилення взаємозалежності світу та зміни традиційних функцій державних інституцій в зовнішньополітичній сфері.
Актуальність теми дослідження обумовила сутність наукової проблеми дисертаційної роботи, яку вирішує автор – визначення місця та ролі недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини. Це є можливим при врахуванні взаємодії із державними інституціями та на основі аналізу їхньої незалежної міжнародної активності. Особливо актуальним є дослідження діяльності недержавних акторів на європейському рівні, оскільки система ЄС знаходиться у безпосередньому зв’язку із системою зовнішньої політики ФРН.
Зв’язок дисертаційної роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” і наукової програми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” (номер державної реєстрації 06БФ048-01). Дослідження виконано згідно з науковою програмою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин”.
Наукова проблема, яку вирішує автор, полягає у дослідженні принципів та механізмів взаємодії державних інституцій із недержавними акторами в системі зовнішньої політики ФРН.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система зовнішньої політики ФРН.
Предметом дослідження виступають недержавні актори у системі зовнішньої політики Німеччини.
Хронологічні рамки роботи пов’язані із емпіричними даними дисертаційного дослідження та охоплюють період існування Федеративної республіки Німеччини. Ці хронологічні межі дозволяють дослідити еволюцію впливу недержавних акторів на зовнішню політику, їхню взаємодію із державними інституціями в системі зовнішньої політики Німеччини та іншими суб’єктами міжнародних відносин, починаючи від заснування ФРН до сучасного етапу.
Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності теми та враховуючи наявність низки аспектів, що потребують поглибленого дослідження, метою дисертації є визначення місця та ролі недержавних акторів у системі зовнішньої політики ФРН.
Відповідно до сформульованої мети визначено головні завдання дослідження:
– дослідити теоретичні основи дослідження недержавних акторів у системі зовнішньої політики держав;
– запропонувати типологію „недержавних акторів”, які представлені в системі зовнішньої політики Німеччини;
– простежити еволюцію взаємовідносин німецьких недержавних акторів із державними органами влади;
– встановити сфери і методи впливу різних типів недержавних акторів на офіційну зовнішню політику Німеччини;
– виявити особливості та механізми міжнародної діяльності недержавних акторів;
– розкрити вплив діяльності недержавних акторів на розвиток двосторонніх відносин між ФРН та Україною.
Методи дослідження. Системний підхід є методологічною основою дисертації, оскільки зовнішня політика Німеччини розглядається в даній роботі у вигляді складної, відносно самостійної системи, в якій взаємодіють гравці різних рівнів та на яку здійснюють вплив фактори внутрішнього та зовнішнього середовища. В рамках системного підходу особливе значення відігравали системно-аналітичний та системно-структурний методи дослідження. На основі системно-структурного методу досліджено місце недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини. Системно-аналітичний метод дав змогу проаналізувати стратегії взаємодії недержавних акторів із державою в зовнішньополітичному процесі Німеччини та визначити цілі і мотиви їхньої активності на міжнародній арені.
Враховуючи різноплановість проблематики дисертаційного дослідження, для вирішення широкого спектру поставлених завдань автор спирався на загальнонаукові методи дослідження, такі, як емпірико-аналітичний і логічний. На основі цих методів були проаналізовані чисельні приклади взаємодії недержавних акторів із державою в зовнішньополітичному процесі з метою розкриття механізмів і виявлення особливостей зовнішньополітичної поведінки кожної окремої групи у спілкуванні з іншими суб’єктами міжнародних відносин. Використаний в дисертації компаративний метод аналізу дозволив порівняти сфери, які для кожної окремої групи недержавних акторів відзначаються особливою пріоритетністю.
На додаток до цього нормативний аналіз був застосований у роботі з установчими документами та звітами, у яких визначається статус недержавних акторів та сформульовано основні напрямки їхньої діяльності в зовнішньополітичній сфері. Спираючись на аналіз нормативних текстів, було простежено еволюцію зовнішньополітичної стратегії недержавних акторів, починаючи від заснування ФРН до сучасного етапу. Крім того, вирішення завдань було неможливе без дотримання принципів історизму та об’єктивності.
З метою визначення місця, яке в подальшому займатимуть недержавні актори в системі німецької зовнішньої політики, було використано прогностичний метод. У цій частині важливим було визначення сфер, в яких держава з одного боку буде співпрацювати із недержавними акторами, а з другого – сприяти їхній незалежній активності на міжнародній арені.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що запропонована дисертація є спробою комплексного дослідження місця недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини. Цей аспект був розкритий при дослідженні їхньої взаємодії із головними державними органами влади, які виконують зовнішньополітичні функції в державі, та на основі їхньої самостійної діяльності на міжнародній арені. В дисертаційній роботі вперше була здійснена спроба провести типологізацію німецьких недержавних акторів та проаналізувати еволюцію їхнього впливу на основні напрямки зовнішньої політики ФРН.
Наукова новизна визначається оригінальністю підходу до вирішення зазначеної проблеми. Для з’ясування ролі недержавних акторів у системі зовнішньої політики ФРН, автор проводить комплексний аналіз механізмів їхнього співробітництва як на національному, так і на регіональному та глобальному рівнях взаємодії. Такий ракурс роботи гарантує системний аналіз визначеного предмета дослідження. Наукова новизна зумовлена такими результатами:
- запропоновано авторське визначення категорії „недержавних акторів“ як всіх суб’єктів суспільної діяльності, які діють незалежно від держави та представляють інтереси певних соціальних груп. До цієї категорії потрапили не тільки громадсько-політичні неурядові організації, які розглядають „класичними“ недержавними акторами, а й економічні недержавні актори, які у своєму статусі незалежні від держави та представляють інтереси певних соціальних груп; крім того, в роботі аналізується вплив суспільства та ЗМІ на зовнішню політику Німеччини, які в німецьких дослідженнях класифікуються в якості недержавних акторів. В роботі було проаналізовано зовнішньополітичну активність тих груп недержавних акторів, які у відносинах із державними інституціями сформулювали певну систему взаємодії. Приклади їхньої участі в зовнішньополітичному процесі мають закономірний, а не поодинокий характер;
- запропоноване авторське бачення наслідків утвердження недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини. Було встановлено, що вплив економічних недержавних акторів призвів до „економізації“ – посилення економічного фактору – в процесі прийняття зовнішньополітичних рішень в Німеччині. Залучення громадсько-політичних недержавних акторів було, в свою чергу, пов’язане із процесом „осуспільнення“ німецької зовнішньої політики - підвищенням значення в ній громадсько-політичної складової;
- виявлено групи чинників, під впливом яких ФРН почала активно співпрацювати із недержавними акторами в питаннях зовнішньої політики. До них відносяться нові виклики, комплексні загрози, трансформаційні процеси сучасної системи міжнародних відносин, які на сьогодні вимагають від держави їхнього комплексного вирішення. Демократизація процесу формування та здійснення зовнішньополітичних рішень Німеччини стала адекватною відповіддю держави на ці процеси;
- розглянуто діяльність політичних фондів як німецьких неурядових організацій, які володіють особливим поміж інших недержавних акторів статусом. В роботі було проаналізовано, як наближені, але у своєму статусі незалежні від політичних партій фонди можуть діяти на міжнародній арені, погоджуючи свою позицію із офіційною позицією партії, так і у супереч їй;
- дано оцінку впливу громадського чинника в діях суспільства та ЗМІ на німецьку зовнішню політику. В роботі було досліджено міру врахування громадської думки державними інституціями в процесі утвердження та здійснення ними зовнішньополітичного курсу країни. Загалом було з’ясовано, що масштаб врахування в офіційній зовнішній політиці позиції німецького суспільства щодо зовнішньополітичних тем залежить від рівня консенсусу політичної еліти щодо проблеми та шляхів її вирішення. Тільки у випадку відсутності спільної позиції підвищується значення громадської думки для зовнішньополітичного процесу;
- визначено особливості діяльності німецьких недержавних акторів в Україні. З’ясовано, що співробітництво із недержавними акторами представляє собою додатковий потенціал для розвитку двосторонніх відносин із ФРН, оскільки їхні проекти спрямовані на розвиток відносин в економічній, соціальній, культурній сферах між українськими та німецькими партнерами. Зважаючи на комплексність завдань, які стоять перед державними інституціями по відношенню до України, німецька держава не тільки не стримує, а й стимулює зовнішньополітичну активність недержавних акторів в Україні. Особливу активність в Україні проявляють німецькі політичні фонди, які розвинули стійку систему взаємодії із українськими державними та недержавними акторами.
Наукова новизна роботи визначається також введенням у науковий обіг значної кількості установчих документів та звітних матеріалів, використання яких дає змогу відтворити становлення зовнішньополітичної активності недержавних акторів в Німеччині, поглибити наші знання про процес формування та здійснення зовнішньої політики Німеччини, принципи взаємодії між основними учасниками цього процесу.
У науковий обіг введено також матеріали закордонних авторів із зазначеної проблематики, які збагачують аргументаційну базу для розуміння окремих аспектів дослідження. Дається комплексна характеристика теоретичних підходів шкіл міжнародних відносин, які досліджують роль недержавних акторів в міжнародних відносинах.
Теоретичне і практичне значення дисертації. Практичне та теоретичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що вона присвячена дослідженню наукової проблеми, яка є особливо актуальною для держав в процесі трансформації системи міжнародних відносин. Основні положення дисертації висвітлюють становлення та розвиток участі недержавних акторів у системі зовнішньої політики ФРН, визначення системи взаємодій державних та недержавних акторів у процесі формування та здійснення німецької зовнішньої політики.
Матеріали і висновки дисертації можуть бути використані для підготовки підручників, навчальних посібників із теорії міжнародних відносин, зокрема в частині процесу формування та здійснення зовнішньої політики держав, нормативних та спеціальних курсів лекцій, які викладаються у вищих навчальних закладах, частково, з теорії міжнародних відносин та особливо зовнішньої політики ФРН.
Висновки та результати дослідження, фактичний матеріал можуть враховуватися при підготовці спеціальних і узагальнюючих праць із зовнішньополітичної тематики. В роботі сформульовані проблеми, кожна з яких у подальшому може бути темою самостійного наукового дослідження. Поміж них - аналіз економічних недержавних акторів Німеччини, релігійних організацій, політичних фондів, ролі суспільного фактору у зовнішньополітичному процесі. Крім того, окреме дисертаційне дослідження може бути присвячене системі взаємодії німецьких недержавних акторів із інституціями ЄС, де основний акцент може бути зроблений на існуючих механізмах співпраці при розкритті процесу вироблення рішень на рівні ЄС. Широке поле для наукового вивчення, з точки зору автора, представляє собою проблематика діяльності німецьких неурядових організацій в Україні та їхні можливості покращувати двосторонні відносини між країнами.
З огляду на новизну та актуальність теми дослідження в нашій країні, дана праця може бути використана Міністерством закордонних справ України, а також підрозділами інших державних установ, діяльність яких пов‘язана із розвитком міжнародного співробітництва нашої держави та поглибленням контактів із неурядовими організаціями інших країн. Важливим для України є з’ясування тих напрямків німецької зовнішньої політики, по яким ФРН підтримує зовнішньополітичну активність неурядових об’єднань.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на наукових конференціях, науково-практичних семінарах, що були організовані кафедрою міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського міжнародного університету. Виступи та обговорення відбувалися на конференціях по наступним темам: „Посилення „демократизації“ процесу формування та здійснення зовнішньої політики ФРН на прикладі впливу профспілкових об’єднань“ (м.Київ, 27 жовтня 2007); „Процес прийняття зовнішньополітичних рішень ФРН під впливом внутрішніх факторів“ (м. Київ, 13 березня 2008 р.); „Україно-німецьке неурядове співробітництво в контексті євро-інтеграційних устремлінь України” (м.Київ, 22 травня 2008 р.); „Суспільно-політичний фактор в системі зовнішньої політики ФРН“ (26 жовтня 2008 р.).
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 6 наукових статтях.
1. Примаченко Л. В. Соціально-політичні аспекти процесу формування та здійснення німецької зовнішньої політики у контексті взаємодії державних та недержавних акторів / Примаченко Л. В. // Вісник Інституту Світової економіки та міжнародних відносин „Дослідження світової політики: збірка наукових працях“. – 2007. - №39. – С. 108-123.
2. Примаченко Л. В. Теоретичні основи формування зовнішньої політики ФРН в контексті взаємодії державних та недержавних акторів / Примаченко Л. В. // Нова парадигма. – 2007. – Вип.71. – С. 196-206.
3. Примаченко Л. В. Релігійний фактор в зовнішній політиці ФРН / Примаченко Л. В. // Нова парадигма. – 2007. – Вип.72 – С. 174-183.
4. Примаченко Л.В. Роль політичних фондів в процесі формування зовнішньої політики ФРН / Примаченко Л. В. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірка наукових праць. – Вип.70 (Частина ІІ) . – 2007. – С. 140-146.
5. Примаченко Л.В Теоретичні дослідження процесу прийняття рішень у сфері зовнішньої політики в Німеччині / Примаченко Л. В. // Політологічний вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. 31. - 2008. – С. 279-292.
6. Примаченко Л.В. Економічні союзи в системі зовнішньої політики Німеччини / Примаченко Л. В. // Нова парадигма – 2008. - Вип. 77. – С. 132-140.
Структура та обсяг дисертації. Структурно робота складається з вступу, чотирьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 219 сторінок. Список використаних джерел містить 339 найменувань німецькою, українською, англійською, російською мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі аналізу теоретичних та практичних аспектів дослідження було визначено, що недержавні актори виступають складовою частиною системи зовнішньої політики ФРН. Свій вплив на офіційну німецьку зовнішню політику вони можуть здійснювати як при взаємодії із органами державної влади в процесі прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень, так і через власну діяльність в якості незалежних суб’єктів міжнародних відносин. Висновки даної роботи спираються на низку праць американських, німецьких, російських та українських науковців, які присвячені зазначеній проблематиці. Крім того, нормативно-правові документи, заяви політиків, офіційні документи недержавних акторів, такі як статути, річні звіти діяльності, інформаційні повідомлення, виступають важливим джерелом для формулювання висновків даної роботи.
Аналізуючи роль недержавних акторів національного рівня в системі зовнішньої політики Німеччини, відповідно до поставлених завдань, автор дійшов наступних висновків:
1. В основу дослідження було покладено теоретичні підходи неоліберальної школи міжнародних відносин, оскільки автор виходив з того, що на сучасному етапі зовнішня політика формулюється на основі конфігурації взаємозалежних преференцій соціальних груп та індивідуумів, які мають найбільший доступ до носіїв зовнішньополітичних рішень держави.
Аналізуючи теоретичні дослідження американських, німецьких, російських та вітчизняних дослідників, учасників системи зовнішньої політики ФРН було розподілено на три групи. До першого рівня були віднесені індивідуальні гравці, такі, як глава уряду (канцлер), президент, міністри, політики та службовці. Друга група представлена колективними внутрішньодержавними акторами, такими як парламент, уряд, міністерства, політичні фракції, урядові комітети тощо. Учасниками третьої групи акторів виступають ситуативні гравці, такі як неурядові організації, громадські об’єднання, економічні недержавні актори, ЗМІ, групи інтересів. Основою класифікації слугував рівень їхньої участі в зовнішньополітичному процесі ФРН. Взаємодія між всіма групами відбувається в рамках офіційного процесу прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень, в якому визначаються рамки для формування основних напрямків зовнішньої політики німецької держави. Враховуючи велику кількість учасників системи зовнішньої політики та їхню взаємодію як між собою, так і із системою як цілісністю, зроблено висновок, що Німеччина належить до групи держав із децентралізованою системою прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень, яка передбачає налагодження співпраці гравців перших двох груп із похідними акторами, до яких і відносяться недержавні актори.
Формулювання зовнішньої політики держави залежить не тільки від акторів зовнішньополітичного процесу, системи взаємодії між ними, а й знаходиться під впливом процесів міжнародного середовища загалом. Підвищення значення недержавних акторів в міжнародних відносинах та в системі зовнішньої політики держав, стало поштовхом до демократизації зовнішньополітичного процесу Німеччини шляхом розширення кількості учасників, які своїми діями можуть впливати на офіційний зовнішньополітичний курс.
Рівень регіональних особливостей пов’язаний із включенням системи зовнішньої політики ФРН до європейської підсистеми міжнародних відносин. Плюралістична політична культура в Європі, яка спирається на систему демократичних цінностей західного світу, сприяє прозорості процесу прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень в Німеччині.
2. Зважаючи на різноманітність недержавних акторів, які представлені в Німеччині, автор сформулював типологію основних недержавних суб’єктів, які своїми діями можуть впливати на німецьку зовнішню політику. В якості основної категорії дослідження – поняття „недержавний актор“ – автор розглянув організаційно оформлені об’єднання, які створені за спільними або подібними політичними, економічними, соціальними, ідейними, професійними та іншими інтересами різними соціальними групами. Важливою ознакою недержавних акторів є їхній незалежний від держави статус. Основою типологізації виступали такі складові, як характер діяльності та наявність спільних сфер впливу в рамках процесу формування та реалізації зовнішньої політики ФРН.
До першої групи недержавних акторів віднесено об’єднання економічної сфери, головною ціллю яких виступає отримання прибутків, або забезпечення втілення інтересів суб’єктів економічної діяльності в практичні зовнішньополітичні рішення. Найбільш впливовими акторами цієї групи є економічні союзи, німецькі транснаціональні компанії, банки та профспілки, діяльність яких хоч і не пов’язана із отриманням прибутку, але виступає частиною економічної сфери взаємовідносин.
Досліджуючи різні групи недержавних акторів, автор прийшов до висновку, що для суб’єктів економічного сектору є характерним об’єднання окремих акторів в союзи з метою підвищення ймовірності врахування їхніх інтересів в практичній зовнішній політиці. Одним із найбільш впливових економічних союзів є Федеральний союз німецької промисловості. Особливістю ФСНП виступає те, що він діє не ситуативно, а готує чітко визначену стратегію у відносинах із основними носіями зовнішньополітичних рішень. Більш спеціалізований характер мають всі інші економічні союзи, учасники та інтереси яких пов’язані із певних сектором економічних відносин. До таких відносяться Федеральний союз німецьких роботодавців, Економічне об’єднання сталі, Союз хімічної промисловості, Німецький союз по виготовленню автомобілів і установок, Союз автомобільної промисловості, Союз німецьких селян тощо.
Підприємства виробничого сектору та банки в багатьох випадках або спираються на інструменти впливу німецьких економічних союзів, або незалежно від них намагаються донести свої інтереси до державних органів влади. Створення союзів характерне також для профспілкових об’єднань, виразником інтересів яких виступає Союз німецьких профспілок. Найбільш впливові приватно-комерційні банки Німеччини взаємодіють із Федеральним союзом німецьких банків, Союзом комерційних банків, Федеральним союзом кооперативних банків з метою вироблення спільної позиції щодо питань зовнішньої політики.
Друга група недержавних акторів представлена учасниками, характер діяльності яких носить громадсько-політичний вимір. До цієї групи віднесені всі об’єднання громадян, які створені та діють незалежно від держави і зосереджують свою увагу на реалізації загальносуспільних цілей, а не на отриманні прибутків. Враховуючи велику кількість учасників, які відносять до цієї групи, автор розглянув саме тих акторів, які мають тривалу традицію взаємодії із державними органами влади в системі зовнішньої політики Німеччини. Такими були визначені об’єднання громадян, релігійні об’єднання, науково-аналітичні центри та політичні фонди.
В ході дослідження було виявлено, що загальний вплив німецького суспільства на зовнішню політику проявляється через висловлення громадської думки щодо зовнішньополітичних тем. В цьому взаємозв’язку було також встановлено, що німецькі ЗМІ виконують роль посередника в донесенні громадської думки до носіїв зовнішньополітичних рішень.
Поміж релігійних об’єднань в Німеччині найбільш впливовими виступають Католицька та Євангелічна церкви, які уже тривалий час долучаються до процесу формування та реалізації зовнішньополітичних рішень по питанням, які становлять для них особливий інтерес. Німецькі політичні фонди представляють собою окрему групу громадсько-політичних недержавних акторів. Їхня особливість полягає в тому, що, з одного боку, вони офіційно мають незалежний від держави статус, а з іншого, наближеність до політичних партій та парламентарів є чітко вираженою. Основними політичними фондами Німеччини виступають фонд Конрада Аденауера, пов’язаний із Християнсько-демократичним Союзом, фонд Ганса Зайделя (ХСС), Фрідріха Наумана (ВДПН), Фрідріха Еберта (СДПН), Генріха Бьолля (Союз 90/“Зелені“) та фонд Рози Люксембург (ПДС-Ліві).
3. Місце та значення недержавних акторів в системі зовнішньої політики Німеччини виражається частково через їхню взаємодію із основними носіями державної зовнішньої політики. Традиція співробітництва із державою розпочалася в період створення ФРН і в наступні десятиліття набула свого посилення. Ця взаємодія відбувалася в процесі збільшення прозорості та демократичної легітимності німецької зовнішньої політики, виступаючи, одночасно, їх основою. Демократизація німецького зовнішньополітичного процесу призвела до розширення кількості учасників, які на різних рівнях почали залучатися до процесу формування та реалізації зовнішньої політики. Ці всі тенденції тісно пов’язані із новими викликами, загрозами, трансформаційними процесами системи міжнародних відносин, які на сучасному етапі вимагають від держав їхнього комплексного вирішення.
З моменту створення ФРН еволюція взаємодії державних акторів із недержавними оцінювалася за ступенем інтенсивності залучення їх до зовнішньополітичного процесу. В перші повоєнні роки особливо помітною була роль релігійних об’єднань, які, за відсутності дієздатного державного апарату встановлювали контакти із союзниками. На сьогодні взаємодія німецьких церков із державними органами влади в системі зовнішньої політики відбувається по певним питанням і не має стратегічної спрямованості. Те ж саме стосується і профспілкових об’єднань, які активну участь в обговоренні зовнішньополітичних питань, яка була характерна для них в 1960 та 1970-ті роки, в період після об’єднання замінили на поодинокі заяви із зовнішньополітичної проблематики та сконцентрували свою діяльність на темах внутрішньої політики. Якщо аналізувати вплив економічних союзів та підприємств на зовнішню політику Німеччини, то він відзначається своєю послідовністю і в останні роки посилився через посилення процесів глобалізації.
Особливо чітка еволюція взаємовідносин німецьких недержавних акторів із державними органами влади простежується на прикладі громадсько-політичних недержавних акторів та суспільства загалом. Тривалий час позицію німецького суспільства щодо питань зовнішньої політики ФРН визначали таким поняттям, як „умовна згода”, оскільки ці питання не виносилися на обговорення і приймалися урядовцями без погодження із громадською думкою у відповідності до чітко визначеного офіційного курсу. Переломний момент щодо впливу громадськості на зовнішню політику наступив в 2002 році, коли тема війни в Іраку та участь Німеччини стала визначальною для перемоги СДПН та партії Зелених на парламентських виборах. Із проаналізованих прикладів стає очевидно, що підтримка суспільством певного вектору зовнішньої політики може тільки прискорити його реалізацію. Найбільш яскравий приклад для підкріплення цієї тези стосується Східної політики В. Бранта, яка спрямована була на примирення із соціалістичними країнами та НДР, або питання залучення німецьких збройних сил до операцій з підтримання миру у світі.
В процесі проведення дослідження автор прийшов до висновку, що можливості громадської думки впливати на зовнішню політику залежать від системи взаємозв’язку між державними інституціями та суспільством, яка характеризується великим ступенем відкритості. Аналізуючи таку взаємодію, автор прийшов до висновку, що тільки за умови відсутності консенсусу поміж державних інституцій, політичних партій, через вираження громадської думки, суспільство може впливати на процес формування та реалізацію зовнішньополітичних рішень. Основними інструментами тут є представлення громадської думки в німецьких ЗМІ, врахування її в рекомендаціях науково-дослідницьких інститутів. Якщо ж політична еліта сформулювала спільне бачення проблеми та шляхи її вирішення, то значення громадської думки для зовнішньополітичного процесу буде мінімальним.
Спираючись на емпіричні приклади дослідження, було встановлено, що посилений вплив громадсько-політичних недержавних акторів на німецьку зовнішню політику пов’язаний із тенденцією „осуспільнення” німецької зовнішньої політики – доповнення її громадсько-соціальним виміром. Крім того, науково-аналітичні інститути посилили свої позиції у відносинах із державними органами влади, оскільки комплексність сучасної системи міжнародних відносин змушує державу шукати альтернативні джерела інформації для формулювання адекватних відповідей на нові глобальні проблеми.
Політичні фонди відносяться до громадсько-політичних недержавних акторів, які мають особливий статус. З моменту свого створення політичні фонди пройшли еволюцію від допоміжних органів політичних партій до самостійних неурядових організацій, які займаються зовнішньополітичною проблематикою. Однією із можливостей зміцнити незалежний від держави статус фондів стало утвердження процедури фінансування їхньої діяльності, яка за новим законодавством не може відбуватися із ресурсів політичних партій. Перші успішні проекти, проведені в період біполярної системи міжнародних відносин, привернули увагу держави до політичних фондів. Після завершення „холодної війни” фонди довели свою дієздатність в якості організацій, які можуть виступати партнерами офіційних інституцій у сфері зовнішньої політики.
Аналізуючи еволюцію взаємовідносин державних та недержавних суб’єктів, було встановлено, що роль недержавних акторів національного рівня у офіційній зовнішній політиці ФРН підвищується під впливом трансформації системи міжнародних відносин, демократизації зовнішньої політики. Такий вплив не тільки не стримується державою, а й активно підтримується нею, оскільки вона розглядає недержавних акторів в якості партнерів, які допомагають сформулювати дієву систему реагування на зовнішньополітичні виклики глобалізованого світу. Враховуючи ці тенденції, автор визначив, що недержавні актори будуть і надалі виступати активними партнерами державних інституцій, доповнюючи офіційну дипломатію у тих сферах, які вимагають комплексного осмислення нових реалій міжнародних процесів.
4. Сфери впливу недержавних акторів національного рівня визначаються основними напрямками німецької зовнішньої політики. Найбільш активну позицію як економічні, так і громадсько-політичні недержавні актори займають на європейському та трансатлантичному напрямках. При цьому, таку активність досить легко пояснити, враховуючи пріоритет даних напрямків для офіційної зовнішньої політики. На європейському рівні, державні інституції не перешкоджають діяльності недержавних акторів, прагнучи забезпечити прозорість процесу прийняття та реалізації рішень в ЄС.
На інших зовнішньополітичних напрямках різні групи недержавних акторів проявляють свою активність по-різному. Як приклад, економічні недержавні актори намагаються впливати на офіційну зовнішню політику тільки в тих регіонах, які зачіпають їхні інтереси та безпосередньо пов’язані із отриманням прибутків. До таких відноситься відносини із ЄС, Південною та Східною Європою, США, Росією та азійськими партнерами. Намагаючись вплинути на офіційну політику в цих регіонах, економічні недержавні актори можуть спровокувати цільовий конфлікт між власними прагненнями та позицією Федерального уряду, яка направлена на захист прав людини. У взаємовідносинах між економічними недержавними суб’єктами та державними інституціями встановлено наступну закономірність: якщо їхній вплив на уряд є недостатнім, то політичний раціоналізм переважає економічну доцільність. Яскравий приклад цьому можна знайти у питанні введення єдиної європейської валюти в ЄС, коли відсутність чіткого схвалення економічними недержавними акторами не вплинуло на втілення цього стратегічно важливого проекту для ФРН. І навпаки, коли певне зовнішньоекономічне питання виступає пріоритетним для недержавних акторів економічного сектору, вони всіма засобами намагаються забезпечити його реалізацію. В цій частині варто згадати економічну співпрацю із ПАР та РФ, де, не зважаючи на значні порушення прав людини, уряд ФРН підтримав участь економічних недержавних акторів в цьому регіоні.
Громадсько-політичні недержавні актори залучаються до процесу формування та реалізації зовнішньої політики і в інших регіонах, таких як Близький та Середній Схід, Центральна Азія, Далекий Схід, Африка, Латинська Америка, де офіційна німецька зовнішня політика спрямована на реалізацію гуманітарних проектів, утвердження миру, стабільності та демократії. Зважаючи на комплексність завдань в цих регіонах та на різноманітність країн, з якими співпрацює ФРН, участь громадсько-політичних акторів в офіційному процесі формування та здійснення зовнішньої політики в цих регіонах є доцільною і активно підтримується державою. В європейські частині найбільший інтерес для громадсько-політичних неурядових організацій представляє регіон Центрально-Східної Європи. Основні їхні проекти тут пов’язані із зміцненням демократії, правової держави, громадянського суспільства, загальновизнаних прав та свобод людини.
5. Методи впливу недержавних акторів на зовнішню політику ФРН полягають у опосередкованому залученні недержавних акторів до зовнішньополітичного процесу через контакти на рівні бундестагу, відомства федерального канцлера, федерального уряду, окремих міністерств тощо.
Незважаючи на використання опосередкованих методів впливу всіма недержавними учасниками, для кожної групи притаманна традиція співробітництва із певними державними інституціями, які ухвалюють важливі для відповідного актора зовнішньополітичні рішення. У відносинах із економічними недержавними акторами уряд ФРН спирається на Форум „Бізнес назустріч дипломатії”, Комісію з дотримання прав людини та розвитку економічного співробітництва, в ході роботи яких відбувається обговорення та пошук спільних позицій щодо питань економічної проблематики. Громадсько-політичні недержавні актори співпрацюють із урядовими структурами в рамках Координаційного комітету з гуманітарної допомоги, який відповідає за офіційну політику у відносинах із країнами, що розвиваються. У відносинах із МЗС існують три категорії співробітництва із недержавними акторами, а саме: консультації, переговори та залучення їх до реалізації зовнішньополітичних рішень. Ці можливості доповнюються такими механізмами впливу, як участь у Форумі глобальних питань, який був створений для поглиблення співробітництва із німецькими громадськими організаціями. В рамках цього Форуму консультації можуть проводитися як щодо глобальних питань, таких як захист прав людини, розвиток відносин із стратегічними партнерами, визначення зовнішньополітичних загроз, так і щодо вузькоспеціалізованих тем.
У відносинах із парламентом економічні недержавні контакти, в переважній більшості, спираються на неформальні контакти для втілення своїх зовнішньополітичних преференцій в практичні рішення. На відміну від них, громадсько-політичні недержавні актори намагаються використовувати традицію співробітництва із законодавчою владою для відкритого обговорення міжнародних питань на конференціях, круглих столах, нарадах та зустрічах. Особливо успішними на цьому напрямку є політичні фонди, які історично наближені до основних політичних партій, представлених в бундестазі.
6. Крім опосередкованих методів впливу, які проявляються у взаємодії із державними інституціями, для успішного досягнення необхідних результатів німецькі недержавні актори активно спираються на безпосередні методи впливу на зовнішню політику ФРН. Безпосередній вплив недержавних акторів на німецьку зовнішню політику відбувається, коли вони, незалежно від держави, проявляють активність в міжнародному спілкуванні. Інструментами безпосередньої зовнішньополітичної діяльності виступають поїздки за кордон, встановлення безпосередніх контактів з іноземними урядами, неурядовими організаціями, союзами підприємств, підтримка інвестиційних проектів, співробітництво в рамках міжнародних організацій. Незалежна активність недержавних акторів допомагає їм привернути увагу державних інституцій до пріоритетних для них питань та, де необхідно, залучитися їхньою підтримкою.
Поміж економічних недержавних акторів активну позицію у спілкуванні із іншими акторами міжнародних відносин займає Федеральний союз німецької промисловості. Свою зовнішньополітичну активність ФСНП реалізовує через власні представництва у країнах-партнерах, механізми співробітництва на рівні ЄС та в рамках міжнародних організацій та форумів. Навіть у той період, коли через певні причини офіційні відносини ФРН із певною країною ускладнюються, ФСНП намагається розвивати економічне співробітництво для покращення відносин на політичному рівні. Одним із останніх прикладів такої самостійної зовнішньополітичної діяльності можна розглядати відносини зі США в період війни в Іраку. В ситуації погіршення відносин на офіційному рівні, зовнішньоекономічна активність ФСНП в США слугувала основою для покращення політичного спілкування між країнами.
Союз німецьких профспілок основну увагу зосереджує на питаннях міграції, захисту прав робітників при перенесенні виробництва за кордон, співпрацю із профспілками інших країн. Взаємодія із акторами на міжнародній арені стає помітною на європейському рівні, у співпраці із інституціями ЄС в рамках тарифної та соціальної політики. Для реалізації зовнішньополітичних преференцій німецькі профспілки спираються в цій сфері на ресурси міжнародних рухів та організацій. Особливо тут варто відзначити участь Союзу німецьких профспілок в Міжнародному русі профспілок та Європейському союзі незалежних профспілок. Досліджуючи незалежну зовнішньополітичну активність німецьких профспілок, було встановлено, що така активність поступово знижується і зосереджується на опосередкованих інструментах впливу при взаємодії із державою.
Релігійні організації Німеччини, представлені Католицькою та Євангелічною церквами, активно залучаються до міжнародного спілкування. Основний вимір діяльності релігійних об’єднань на міжнародній арені проявляється через їхнє членство в міжнародних неурядових організаціях, релігійних союзах тощо. Поміж найбільш впливових неурядових організацій слід виокремити Форум з питань захисту навколишнього середовища та розвитку, Форум із захисту прав людини, Союз розвитку німецьких неурядових організацій, в роботі яких німецькі церкви відзначаються особливою активністю. При цьому, слід відмітити, що релігійні організації виокремлюють певні зовнішньополітичні сфери, які становлять для них особливий інтерес. До таких відносять проблеми збереження миру, свободи, демократії та екологічно чистого навколишнього середовища, по яким вони активно висловлюють позицію у взаємодії із іншими акторами міжнародних відносин.
На відміну від церков, незалежна зовнішньополітична активність німецьких політичних фондів носить більш глобальний характер. Протягом всього існування політичні фонди намагаються вдосконалювати інструментарій зовнішньополітичного співробітництва та поширювати свою діяльність на нові сфери та регіони. Визначальними напрямками роботи політичних фондів лишаються проекти зі сприяння здійсненню демократичних перетворень, підтримання діалогу та взаємодії між різними культурами, посередництво при вирішенні конфліктів, розвиток глобального співробітництва, утвердження прав людини. В країнах пострадянського простору та країнах, що розвиваються, основна увага приділяється проектам з розвитку демократії, утвердженню громадянського суспільства, сприяння соціальним перетворенням.
Географічний вимір співробітництва поступово змінюється. Якщо раніше для політичних фондів регіон Латинської Америки мав пріоритетне значення, то після розпаду біполярної системи міжнародних відносин все більше проектів реалізовуються в Східній Європі та РФ. В процесі стабілізації Східної Європи, основна робота політичних фондів була направлена на наближення країн цього регіону до країн Західної Європи та підготовку їх до майбутнього членства в ЄС. Але, крім східноєвропейського напрямку політичні фонди залишаються активними у всіх регіонах світу.
Важливою можливістю впливати на офіційну політику ФРН виступає європейський рівень. Основним адресатом впливу німецьких недержавних акторів виступає Європейська комісія, яка організовує активний діалог з недержавними акторами на рівні ЄС, залучаючи їх до активної участі в процесі вироблення рішень шляхом проведення консультацій, обговорень, нарад із зовнішньополітичних питань. Свою позицію німецькі недержавні актори можуть відстоювати, спираючись на підтримку Європейських галузевих економічних союзів, Європейської торгово-промислової палати, Союзу із розвитку німецьких неурядових організацій тощо. Незалежно від держави, економічні союзи можуть формулювати свою позицію також із зовнішньоекономічних питань у рамках міжнародних економічних об’єднань, таких як Європейська конфедерація промисловості та підприємців, Європейська промислова та торгівельна палата, Об’єднання союзів селян, Союз промисловості ЄС, який об’єднує національні економічні союзи країн членів ЄС. Крім того, як економічні недержавні актори, так і окремі німецькі громадсько-політичні об’єднання можуть лобіювати свої інтереси через власні представництва в Брюсселі. Безпосередня присутність в Брюсселі надає можливість німецьким недержавним акторам швидко мобілізувати зусилля на підтримку важливого для них зовнішньополітичного рішення.
На глобальному рівні вплив німецьких недержавних акторів на міжнародні процеси стає можливим завдяки співпраці з інституціями ООН при їхньому залученні до роботи Економічної та соціальної ради ООН, участі в ініціативі ООН „Глобальний пакт”, яка переслідує за мету розвиток активного діалогу із економічними недержавними акторами. Крім того, важливим для німецьких громадсько-політичних недержавних акторів є їхня співпраця із глобальними неурядовими організаціями, такими як Міжнародна амністія та Центр антикорупційних досліджень та ініціатив. Ареною для лобіювання інтересів для німецьких економічних недержавних суб’єктів виступає Міжнародний економічний форум в Давосі, Міжнародна промислова палата. Додаткове представлення інтересів на рівні міжнародних організацій та форумів сприяє їхньому швидшому втіленню в практичні зовнішньополітичні рішення ФРН.
7. Проводячи наукове дослідження, автор з’ясував, що поміж німецьких недержавних акторів, тільки політичні фонди активно працюють в Україні. Першим в Україні відкрив свої представництва фонд К. Аденауера. Пізніше приклад фонду К. Аденауера наслідували фонди Ф. Еберта, Г. Зайделя та Г. Бьолля. Зацікавленість політичних фондів Україною можна пояснити як офіційним інтересом федерального уряду до регіону Східної Європи, так і такими фактами, як вигідне геополітичне становище України, важливість успіху трансформаційних перетворень для гарантування стабільності в регіоні, високий рівень економічного, політичного, культурного розвитку нашої країни. Такі напрямки діяльності, як підтримка демократичних перетворень, утвердження ринкових механізмів управління, розвиток громадянського суспільства, які були важливими в перші роки роботи політичних фондів в Україні, не втратили своєї актуальності і на сучасному етапі.
На сьогодні політичні фонди додатково зосереджують увагу на проектах, які сприяли б наближенню України до європейських та євроатлантичних структур. Крім того, політичні фонди здійснюють активний внесок в успішність реалізації Європейської політики сусідства та поглиблення співпраці України з ЄС. Використовуючи власні інструменти діяльності, політичні фонди доповнюють в цій сфері зусилля Європейської комісії, посольств країн-членів ЄС та дипломатичного представництва ФРН в Україні.
Основними партнерами німецьких політичних виступають органи законодавчої та виконавчої влади, представники регіональних та місцевих інституцій. Співробітництву із науковими інституціями та неурядовими організаціями політичні фонди відводять окрему роль. Основними партнерами тут виступають Інститут політичної освіти, Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова, Національний інститут стратегічних досліджень, Інститут євроатлантичного співробітництва.
За період роботи німецьких політичних фондів в Україні, їхня діяльність була високо оцінена як урядом ФРН, самими політичними фондами, так і їхніми партнерами в Україні. В офіційних документах, заявах висловлюється позитивне схвалення діяльності німецьких політичних фондів в Україні, які здійснюють значний внесок в покращення двосторонніх відносин між країнами. Зважаючи на велику кількість зовнішньополітичних завдань, які мають вирішувати офіційні представництва, політичні фонди в багатьох випадках доповнюють офіційну дипломатію ФРН.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Baumann R. Neorealist Foreign Policy Theory / Baumann R., Rittberger V., Wagner W. // German foreign policy since unification. Theories and case studies. – Manchester: Mancester Uni. Prress, 2001. – 37-67 S.
2. Boekle H. Constructivist Foreign Policy Theory / Boekle H., Rittberger V., Wagner W. // German foreign policy since unification. Theories and case studies. – Manchester: Mancester Uni. Prress, 2001. – 37-67 S.
3. Wagner W. Die Außen-, Sicherheits- und Verteidigungspolitik der Europäischen Union / Schmidt S., Hellmann G., Wolf R. (Hrsg.) // Handbuch zur deutschen Außenpolitik, Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften, 2007. - S. 143-156.
4. Hoffmann C. Entscheidungsgestaltung. Neue Perspektiven außenpolitischer Entscheidungstheorie und Planung / Hoffmann Claudia. – München: tuduv-Verl.-Ges., 1993. - 267 S.
5. Krippendorff E. Kritik der Außenpolitik / Krippendorff Ekkehart. – Frankfurt: Suhrkamp, 2000. – 240 S.
6. Krell G. Theorien in den Internationalen Beziehungen / Knapp M., Krell G. (Hrsg.) // Einführung in die Internationale Politik. Studienbuch 4. – München, Wien: Oldenbourg, 2004. – S. 57-90.
7. Müller H., Risse-Kappan T. Internationale Umwelt, gesellschaftliches Umfeld und außenpolitischer Prozess / Rittberger V. (Hrsg.) // Theorien der Internationalen Beziehungen, Bestandsausnahme und Forschungsperspektiven: PVS-Sonderheft 21. – Opladen: Leske+Budrich, 1990. – S. 375-400.
8. Peters D. Ansätze und Methoden der Außenpolitikanalyse / Schmidt S., Hellmann G., Wolf R. (Hg.) // Handbuch zu deutschen Außenpolitik. - Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften, 2007. - S. 815–835.
9. Risse-Kappen T. Die Krise der Sicherheitspolitik. Neuorientierungen und Entscheidungsprozesse im politischen System der Bundesrepublik Deutschland, 1977-1984 / Risse-Kappen Thomas. – Mainz, München: Grünewald, 1988. – 388 S.
10. Rittberger V. German foreign policy since unification. Theories and case studies / Rittberger Volker. – Manchester: Mancester Uni. Prress, 2001. – 385 S.
11. Freund C. Utilitarian-liberal Foreign Policy Theory / Rittberger V. (Hrsg.) // German foreign policy since unification. Theories and case studies. – Manchester: Machester Univ. Press, 2001. – S. 68-104.
12. Hagan Joe D. Domestic political explanations in the analysis of foreign policy / Neack L., Hey J., Haney P. J. // Foreign policy Analysis. – New Jersey: Prentice Hall, Englewood Cliffs, 1995. – P.117-143.
13. Harnisch S. Theorieorientierte Außenpolitikforschung in einer Ära des Wandels / Hellmann G., Wolf Klaus-Dieter, Zürn M. (Hrsg.) // Die neuen internationalen Beziehungen. Forschungsstand und Perspektive in Deutschland. – Baden-Baden: Nomos-Verl. Ges., 2003. – S. 313-360.
14. Haftendorn H. Zur Theorie außenpolitischer Entscheidungsprozesse / Rittberger V. (Hrsg.) // Theorien der Internationalen Beziehungen, Bestandsausnahme und Forschungsperspektiven: PVS-Sonderheft 21. – Opladen: Westdt. Verl., 1990. – S. 401-423.
15. Hellmann G. Deutsche Außenpolitik. Eine Einführung / Hellmann G., Baumann R., Wagner W. – Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften, 2006. – 260 S.
16. Schmiedl-Neuburg H. Normative Theorien der Internationalen Beziehungen / Schmiedl-Neuburg Hilmar. – Norderstedt: Books on Demand GmbH, 2005. – 472 S.
17. Czempiel E.-O. Internationale Politik: Ein Konfliktmodell / Czempiel Ernst-Otto. - Paderborn: Schöningh, 1981. – 268 S.
18. Schneider G. Die bürokratische Politik der Außenpolitikanalyse. Das Erbe Allisons im Licht der gegenwärtigen Forschungspraxis / Schneider Gerald // Zeitschrift für Internationale Beziehungen. – 1997. – Jg. 4. - H. 1. – S. 107-123.
19. Allison G. T. Essence of Decision. Explaining the Cuban Missile Crisis / Allison Graham T. – Boston: Little Brown, 1977. – 338 p.
20. Allison G. T. Begriffliche Modelle und das Wesen der Entscheidung / Allison Graham T., Haftendorn Helga // Theorie der internationalen Politik. – Hamburg: Hofmann und Campe. – 1975. – 255-274 S.
21. Allison G. T. Essence of Decision. Explaining the Cuban Missile Crisis / Allison Graham T., Zelikow Phillip D. – New York: Longman, 1999. - 416 p.
22. Karzenstein P. International Relations and Domestic Structures: Foreign Economic Policies of Advanced Industrial States / Karzenstein Peter // International Organization.– 1976. – № 30 (1). - P. 1-45.
23. Moravcsik A. Taking Preferences Seriously: A Liberal Theory of International Politics / Moravcsik Andrew M. // International Organisation. - Jg. 51. – 1997. - Nr. 3. – S. 513-553.
24. Moravcsik A. M. Liberal International Relations Theory: A Scientific Assessment / Elman Colin, Fendius Elman, Mirian (Hg.) // Progress in international relations theorz. Appraising the field. – Cambridge Mass.: MIT Press, 2003. – S. 159-204.
25. Snyder R. Entscheidungsanalyse und Internationale Beziehungen / Snyder Richard C., H.W.Bruck, Burton Sapin. – Frankfurt: Peter Lang Verl., 1996. - S. 227-243.
26. Процесс формирования и осуществления внешней политики капиталистических государств / под ред. Гантман В.И. – М.: Наука, 1981.– 488 c.
27. Макарычев А. Система внешнеполитического планирования и анализа: опыт США 70-90-х годов / Макарычев А. // МЭиМО. - 1994.- №12. - С.40-49.
28. Афонцев С.А.Транснациональные компании в мировой политике / Афонцев С.А. // „Приватизация“ мировой политики: локальные действия – глобальные результаты“ под ред. Лебедевой М.М.. – Москва: “Голден-Би“, 2008. – С. 234-254.
29. Зегонов О.В. Роль СМИ как сетевого актора в мирополитических процессах / Зегонов О.В. // „Приватизация“ мировой политики: локальные действия – глобальные результаты“ под ред. Лебедевой М.М.. – Москва: Голден-Би, 2008. – С. 140-178.
30. Лебедева М.М. Политическая система мира: проявление „внесистемности“, или новые акторы – старые правила / Лебедева М.М. // „Приватизация“ мировой политики: локальные действия – глобальные результаты“ под ред. Лебедевой М.М.. – Москва: Голден-Би, 2008. – С. 53-66.
31. Лебедева М.М. Мировая политика / Лебедева М.М. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 365 с.
32. Михеев А.Н. Неправительственные объединения как акторы мировой политики / Михеев А.Н. // „Приватизация“ мировой политики: локальные действия – глобальные результаты“ под ред. Лебедевой М.М.. – Москва: “Голден-Би“, 2008. – С. 116-139.
33. Современные международные отношения / под ред. Торкунова А.В. – М.: „Российская политическая энциклопедия“, 2001. – 584 с.
34. Фельдман Д.М. К оценке государства как актора мировой политики / Фельдман Д.М. // „Приватизация“ мировой политики: локальные действия – глобальные результаты“ под ред. М.М. Лебедевой. – Москва: “Голден-Би“, 2008. – С. 68-80.
35. Цыганков П.А. Акторы и факторы в международных отношениях и мировой политикие / Цыганков П.А. // „Приватизация“ мировой политики: локальные действия – глобальные результаты“ под ред. М.М. Лебедевой. – Москва: “Голден-Би“, 2008. – С. 30-52.
36. Цыганков П.А. Теория международных отношений / Цыганков П.А. – М.: Гардарики, 2006. – 590 с.
37. Галака С.П. Ядерне нерозповсюдження у світовій політиці / Галака С.П. — К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006. — 478 с.
38. Каменецький М.С., Суботін А.А. Теорія міжнародних відносин: посібник-хрестоматія / Каменецький М.С., Суботін А.А. – К.: Видавництво поліграфічний центр „Київський університет”, 2007. – 192 с.
39. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи та глобальний розвиток: Навчальний посібник / Коппель О.А., Пархомчук О.С. – Київ: ВПЦ „Київський університет“, 2004. – 314 с.
40. Нечаев Д. ФРГ: принципы сотрудничества государства с неправительственными объединениями (90-е годы) / Нечаев Д. // МЭиМО. - 2002.- №12. - С.25-31.
41. Суботін А.А. Структурний аналіз міжнародної системи / Суботін А.А. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірка наукових праць. – 2007. – Випуск 70 (Частина ІІ). – С. 39 – 44.
42. Чернявська Л.Н. Суб’єктність міжнародних неурядових організацій у світовій політиці. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.04. / Чернявська Л.Н. - Київ, 2007. – 20 с.
43. Algieri F. Deutsche Außen- und Sicherheitspolitik im europäischen Kontext: Zur Parallelität von Kontinuität und Wandel / Algieri F., Jäger T., Höse A., Oppermann K. // Deutsche Außenpolitik. Sicherheit, Wohlfahrt, Institutionen und Normen. – Wiesbaden: Verlag für Sozialwissenschaften, 2007. - S.106-123.
44. Auffermann B. Nordeuropa und die deutsche Herausforderungen / Auffermann, Burkhard / Visuri, Pekka. – Baden-Baden: Nomos-Verl.-Ges., 1995. – 200 S.
45. Kreft M. Die Europäische Union als Sicherheitsinstitution: die gemeinsame Außen- und Sicherheitspolitik und die Europäische Verteidigungsgemeinschaft im kulturell-institutionellen Kontext der Europäischen Integration / Kreft Michael. – Osnabrück: der Andere Verl., 2002. – 392 S.
46. Knipping F. Rom, 25. März 1957. Die Einigung Europas / Knipping Franz. – München: Deutscher Taschenbuch-Verlag, 2004. – 354 S.
47. Hacke C. Deutsche Außenpolitik unter Bundeskanzlerin Angela Merkel / Hacke Christian // Aus Politik und Zeitgeschichte: Beilage zur Wochenzeitung Das Parlament. – 56 (2006). - № 43. – S.30-37.
48. Hanrieder Wolfram F. Deutschland, Europa, Amerika: die Außenpolitik der Bundesrepublik Deutschland 1949-1994 / Hanrieder, Wolfram F. – Paterborn; München; Wien; Zürich: Ferdinand Schöningh, 1995. – 602 S.
49. Jünemann A. Die Sicherheits- und Verteidigungspolitik der „Zivilmacht Europa“. Ein Widerspruch in sich? // Jünemann Annette, Schörnig Niklas. – HSFK- Report 13/2002 (Hessische Stiftung Friedens- und Konfliktforschung). – 46 S.
50. Janning J. Europäische Union und deutsche Europapolitik / Schmidt Siegmar, Hellmann Gunther, Wolf Reinhard (Hrsg.) // Handbuch zur deutschen Außenpolitik, Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften, 2007. - S. 747-762.
51. Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland / Bundeszentrale für politische Bildung. - Bonn: bpb, 1999. – 96 S.
52. Gesetz über den Auswärtigen Dienst / Bonn. - in der Fassung der Bekanntmachung vom 30. August 1990. – 11 S.
53. Bankrecht. Textausgabe: Gesetz über die Deutsche Bundesbank. Gesetz über das Kreditwesen / Häuser, Franz (Hrsg.). - München: Dt. Taschenbuch-Verl., 2002.