УКРАЇНСЬКА ПРОБЛЕМА У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ ПЕРІОДУ 1914-1923 рр.

Краткое описание

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису
ФЕДІВ Юлія Олександрівна

УДК 327(4-15):94(477) „1914/1923”

УКРАЇНСЬКА ПРОБЛЕМА У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ У ПЕРІОД 1914-1923 рр.

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
кандидат політичних наук, доцент
Макар Віталій Юрійович

Чернівці-2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧН ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 12
1.1. Теоретико-методологічні засади дисертаційної роботи 12
1.2. Джерельна база дослідження 23
РОЗДІЛ 2 УКРАЇНСЬКА ПРОБЛЕМА У ПЛАНАХ І ПОЛІТИЦІ АНТАНТИ ТА ЦЕНТРАЛЬНИХ ДЕРЖАВ ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 39
2.1. Питання українських земель у планах блоку Центральних держав у роки Першої світової війни 40
2.2. Роль українських земель у зовнішній політиці держав Антанти 53
2.3. Проголошення УНР та позиція європейських держав 59
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 79
РОЗДІЛ 3 ВПЛИВ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ НА ВИРІШЕННЯ ДОЛІ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ДЕРЖАВАМИ У 1914-1918 рр. 81
3.1. Ставлення українських політичних сил до вирішення української проблеми на міжнародній арені у період Першої світової війни 81
3.2. Діяльність військового Легіону українських січових стрільців 98
3.3. Зовнішня політика європейських держав щодо українських емігрантів та біженців 104
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 113
РОЗДІЛ 4 МІЖНАРОДНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У 1919-1923 рр. 115
4.1. Позиція Німеччини, Австрії та Угорщини щодо вирішення статусу західноукраїнських земель 115
4.2. Політика держав Антанти стосовно питання статусу західноукраїнських земель 124
4.3. Остаточне врегулювання статусу Західної України згідно з рішенням Ради послів у березні 1923 року 131
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 145
ВИСНОВКИ 147
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 153
ДОДАТКИ 184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ

ГУР Головна Українська Рада
ЗУНР Західно-Українська Народна Республіка
ЗУР Загальна Українська Рада
МЗС Міністерство Закордонних Справ
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РУП Революційна Українська Партія
СВУ Союз визволення України
ТУП Товариство Українських Поступовців
УБУ Українська Бойова Управа
УГА Українська Галицька Армія
УНР Українська Народна Республіка
УНС Український Національний Союз
УНТП Українська Націонал-Трудова Партія
УПСР Українська Партія Соціалістів-Революціонерів
УСДРП Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія
УСС Українські січові стрільці
УЦР Українська Центральна Рада

ВСТУП
Обгрунтування актуальності обраної теми. З проголошенням незалежності України наприкінці ХХ ст. відбувається жвавий пошук шляхів об’єктивно-наукового висвітлення процесів українського державотворення. Процес не з легких, якщо мати на увазі ту спадщину, яка дісталась сучасним суспільствознавцям. Тривалий час українському народові намагались нав’язати ідею його неспроможності самостійно вирішувати проблему становлення і розвитку своєї державності, наголошуючи на тому, що факт проголошення Україною своєї незалежності є наслідком збігу зовнішніх обставин без ролі внутрішнього елементу. Саме тому необхідно показати витоки, довготривалість та послідовність ідеї незалежності українського народу, взаємовплив зовнішньо- та внутрішньополітичних процесів. Нині вже загальновизнано, що вперше незалежність України була проголошена ще на початку ХХ ст. у роки Першої світової війни.
Характеристика періоду Першої світової війни 1914-1918 рр. та облаштування післявоєнного світу викликає суперечки серед вітчизняних та іноземних авторів. Процес дослідження подій того часу розпочався ще на початку ХХ ст. і триває досі.
Перша світова війна спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-Угорської, Німецької, Османської та Російської, а післявоєнні облаштування 1919-1923 рр. визначили трансформацію Віденської міжнародної системи та сприяли утворенню низки нових незалежних держав на європейських теренах. Основною причиною війни стало прагнення великих країн перерозподілити світ. Питання ж етнічних меншин у Центрально-Східній Європі ще більше посилили суперечності, що виникли між двома ворогуючими блоками. Закономірним було бажання правлячих кіл ворогуючих держав залучити на свій бік народи, які вступили у війну задля досягнення національного самовизначення.
У повоєнний період європейські держави зверталися до української проблеми тому, що територія України була у центрі військових дій, і українські землі часто використовувалися з метою вирішення геополітичних суперечок. Водночас 1914-1923 рр. вважаються періодом активної боротьби українського народу за своє місце на міжнародній арені. При цьому, 1917-1918 рр. були найуспішнішими щодо боротьби українського народу за свою державність, адже саме в цей період українська держава заявила про себе на міжнародній арені.
Тому важливим є дослідження зовнішньої політики провідних європейських держав щодо вирішення української проблеми у Першій світовій війні та по її завершенні й аналіз внутрішньополітичної ситуації на українських землях у воєнні роки, а також вміння українських політичних сил використати зовнішні фактори в процесі державотворення.
У контексті постановки наукової проблеми зовнішня політика провідних європейських держав стосовно української державності періоду Першої світової війни залишається контроверсійним питанням і на сучасному етапі формування стосунків України з країнами Європейського Союзу.
Попри існування окремих вагомих праць, присвячених різним аспектам значення української проблеми у політиці держав-учасниць Першої світової війни, висвітлення аспекту ролі української проблеми у зовнішній політиці європейських держав періоду 1914-1923 років є недостатнім, що актуалізує значення пропонованого наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами та темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної наукової теми, яка розробляється кафедрою міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича ,,Суспільно-політичні проблеми сучасних міжнародних відносин” (0112U000318).
Мета і завдання дослідження. У контексті визначення актуальності дисертаційного дослідження метою роботи є дослідження української проблеми у зовнішній політиці провідних європейських держав періоду 1914-1923 років.
Поставлена мета визначила необхідність розв’язання наступних завдань:
- вивчити зовнішньополітичні передумови, які зумовили політику провідних європейських держав (Німеччини, Австро-Угорської імперії, Франції та Великої Британії) щодо української проблеми у 1914-1923 рр.;
- дослідити основні внутрішньополітичні чинники, які визначали ставлення правлячих кіл європейських держав до політичних представників українського народу;
- проаналізувати еволюцію ставлення блоку Центральних держав і Антанти до проблеми вирішення питання стосовно долі українських земель;
- визначити позиції українських політичних сил на міжнародній арені у процесі відстоювання національних інтересів шляхом аналізу впливу політичних, економічних, військових і соціальних чинників на формування української проблеми у зовнішній політиці європейських держав;
- проаналізувати післявоєнні зміни на міжнародній політичній арені 1919-1923 рр. та визначити їхній вплив на ставлення європейських держав до остаточного вирішення статусу західноукраїнських земель.
Об’єктом дисертаційного дослідження є події воєнно-політичного протиборства в Європі на початку ХХ століття.
Предметом дисертаційного дослідження є українська проблема у зовнішній політиці провідних європейських держав періоду 1914-1923 рр. Автор сконцентрувала своє дослідження на планах і політиці Німеччини, Австро-Угорської імперії, Франції та Великобританії з метою ретроспективного аналізу тогочасних подій для кращого розуміння сучасного формулювання політик держав-членів Європейського Союзу до України.
Хронологічні межі дослідження зумовлені процесом становлення української державності та остаточним вирішенням питання долі західноукраїнських земель і охоплюють період 1914-1923 рр. Нижня межа визначається початком Першої світової війни. Верхня межа зумовлюється остаточним розв’язанням питання статусу Галичини на користь Польської держави на основі рішення Ради послів у березні 1923 року.
Географічні межі дисертаційного дослідження охоплюють українські території, які знаходилися на початку 1914 р. під владою Австро-Угорської та Російської імперій.
Методи дослідження. Специфіка об’єкта і предмета дисертаційної роботи визначила потребу комплексного використання низки теоретико-методологічних підходів, які забезпечили дослідження концептуальних основ зовнішньої політики провідних європейських держав щодо української проблеми періоду 1914-1923 рр. В основу методів дослідження покладено принципи наукової об’єктивності та системності, раціональності наукового пошуку.
Системний підхід у дослідженні зовнішньої політики європейських держав щодо української проблеми забезпечив отримання загальної картини тогочасних подій, беручи до уваги погляди двох протилежних блоків, адже кожна окремо взята країна була частиною певного воєнного блоку і загалом всі країни перебували в стані війни. Важливим також є дослідження не лише поглядів європейських урядів стосовно долі України, але і поглядів українських політичних лідерів, які в основі своїй і визначали політику двох блоків стосовно України. Вони були основними каналами постачання інформації про український національно-визвольний рух на українських землях по обидва боку фронту.
Історичний підхід до аналізу зовнішньої політики європейських держав щодо української проблеми, який дав змогу ґрунтовно дослідити, по-перше, коли, як і чому формувалася зовнішня політика окремих європейських держав щодо української проблеми, які важливі етапи вона пройшла у своєму розвитку, яких змін зазнала і яке значення мала для остаточного вирішення питання українських земель на міжнародній арені в 1923 р. та, по-друге, як змінювалася політика двох ворогуючих блоків держав на різних етапах досліджуваного періоду.
Методи структурно-функціонального аналізу дали змогу дослідити докладно генезу зовнішньої політики провідних європейських держав щодо України та ставлення українських політичних сил до вирішення української проблеми на міжнародній арені. Також цей метод дав змогу, з іншого боку, синтезувати одержані відомості й отримати цілісну картину виникнення та вирішення української проблеми на міжнародній арені в період та по завершенні Першої світової війни.
Порівняльний метод відіграв важливу роль при порівнянні планів і політики провідних європейських держав щодо української проблеми по різні боки фрону.
Дійовий метод дав змогу розглянути політику провідних європейських держав та українських сил як циклічний процес, що має послідовні етапи: визначення мети діяльності, прийняття рішень, організація мас і мобілізація ресурсів на їх здійснення, регулювання діяльності, облік і контроль, аналіз отриманих результатів і постановка нових цілей і завдань.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань та засобами їх розв’язання.
Уперше отримано:
- порівняння зовнішньої політики обох ворогуючих блоків стосовно значення української проблеми у 1914-1923 рр. з одночасним аналізом впливу політичних рішень українських сил на формування політики Німеччини, Австро-Угорської імперії, Франції та Великої Британії щодо України;
- формулювання зовнішньополітичних позицій країн Антанти та Центральних держав стосовно української проблеми на основі теорії прийняття політичних рішень.
Удосконалено:
- тематику дослідження ролі українських земель у політиці Антанти та блоку Центральних держав протягом Першої світової війни та по її завершенні.
Дістало подальший розвиток:
- дослідження закритих раніше від науковців архівних джерел, що дало можливість опублікувати позиції українських та іноземних політичних діячів, які відстоювали інтереси українського народу і не завжди були почуті.
Практичне значення отриманих результатів визначається науковою новизною, актуальністю і полягає у можливості їх застосування у науково-дослідних, навчальних та прикладних цілях. Зокрема, у використанні результатів дисертаційного дослідження у навчальному процесі, а саме при підготовці наступних навчальних курсів: „Нації та націотворення”, „Теорія міжнародних відносин”. Також можуть бути використаними органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, засобами масової інформації у їх практичній діяльності, спрямованій на формування нового політичного знання в українській державі, яка на сьогоднішній день виступає активним суб’єктом європейської політики. Міністерство закордонних справ може використовувати результати даного дисертаційного дослідження для розробки поглиблених аналітико-прогностичних розробок у царині міжнародних відносин ХХ століття.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Зміст та окремі положення дисертації апробовано автором на міжнародних („Актуальні проблеми зовнішньої політики України”, Чернівці, 19 листопада 2010 р.; VII Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 140-річчю заснування першого Українського культурно-освітнього товариства на Буковині „Руська бесіда”, Чернівці, 27-28 листопада 2009 р.; „Актуальні проблеми зовнішньої політики України”, Чернівці, 4-5 листопада 2011 р.; „Проблеми конструкції та розвитку форм самоорганізації людських спільнот”, Київ - Лондон, 21-28 квітня 2011 р.) та всеукраїнських („Сучасні соціально-гуманітарні дискурси”, Дніпропетровськ, 24 вересня 2011 р.; „Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень”, Луцьк, 10-11 травня 2011 р.; „Сучасна освіта і наука в Україні: наукові здобутки, стан і перспективи”, Запоріжжя, 27-28 січня 2011 р.) наукових конференціях.
Окремі положення даного дослідження були висвітлені під час виступу перед науковцями та студентами Оттавського університету (м. Оттава, Канада) та під час інтерв’ю на канадському радіо CHIN Radio у лютому 2012 року.
Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення у дванадцяти публікаціях, шість з яких надруковані у наукових фахових виданнях України.
Структура дисертації. Поставлені мета і завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (359 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку, з них основного тексту – 152 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Минуло вже майже століття після початку Першої світової війни, а отже важливо роглянути тогочасні політичні події та переосмислити їх наслідки для розвитку ідеї Української державності та формування стосунків між Україною та європейськими державами. У зв’язку з цим у дисертаційній роботі нами наведене теоретичне узагальнення та висвітлено маловідомі раніше архівні джерела, що дозволило по-новому поглянути на українську проблему як фактор зовнішньо- та внутрішньополітичного життя європейських держав та проаналізувати досягнення і прорахунки українських політичних сил у 1914 – 1923 рр.
У результаті дослідження з’ясовано, що стан української проблеми у зовнішній політиці європейських держав на початку і в період Першої світової війни свідчив, що українська нація, відносилася в силу тогочасних політичних обставин до типу необ’єднаних націй, що перебували повністю під владою іншої чи інших держав. На початок війни українські землі були поділені між двома великими імперіями – Російською та Австро-Угорською. Вже майже століття проходив процес українського національно-культурного відродження – універсальний європейський процес відродження пригноблених народів.
Українська проблема постала на міжнародній арені напередодні Першої світової війни, коли виникла можливість його вирішення завдяки використанню протистояння між двома ворогуючими блоками –Центральними державами та Антантою. Німеччина та Австро-Угорська імперія завжди були зацікавлені у вирішенні територіальних питань на Сході, адже мрії про колонізацію Сходу ніколи не полишали німецьку керівну верхівку. У зв’язку з чим Центральним державам формування Української держави було вигіднішим, ніж державам Антанти.
Еволюція стратегії ворогуючих блоків і революційні події на українських землях сприяли поступовій актуалізації української проблеми серед європейських політичних кіл від ідей широкої української автономії у складі Російської чи Австро-Угорської імперій до ідеї створення самостійної Української держави. Однак, існування української незалежності у планах ворогуючих блоків було можливим лише під протекторатом великої європейської чи російської нації. Українці по обидва боки фронту також не знаходили спільної мови, що поставило під сумнів українську проблему на міжнародній арені. Вважалося, що українська проблема – це фантом, якого насправді не існує.
Між Німеччиною та її союзницею по блоку Австро-Угорською імперією існували суперечки стосовно вирішення української проблеми. Погляди австрійських та угорських державних діячів суперечили один одному, постійно змінюючись залежно від конкретної політичної ситуації. На початку війни в австрійських політичних колах існував план приєднання Польського королівства до Галичини та створення під гербом Габсбургів Польської буферної держави. По завершенню війни ця ідея знайшла своє втілення у невиконанні Австрією Брестських домовленостей про поділ Галичини та визнанні Польщі незалежною державою і передачі до її складу західноукраїнських територій.
Відлік німецької зацікавленості в українській проблемі, на думку більшості вчених, починається з підписання Брестського мирного договору. Насправді ж німці почали цікавитися українською проблемою ще на початку Першої світової війни і через віденських колег встановлювали зв’язки з українськими політичними колами Галичини. Однак, німецькі політичні та інтелектуальні кола неоднозначно трактували майбутнє українського народу: соціал-демократи виступали за сепаратний мир з Росією, Партія Католицького Центру – за відродження Польської держави і лише німецькі імперіалісти в особі Пангерманської Ліги ставилися прихильно до вирішення української проблеми. Превалюючою стала теорія окраїнних держав, розроблена німецькими інтелектуалами, яка передбачала розчленування Російської імперії та створення буферної української держави або під спільним протекторатом Австрії та Німеччини, чи під протекторатом Німеччини і третій варіант – створення союзу Наддунайських держав за участю України, Болгарії та Румунії. Однак, Листопадова революція в Німеччині, поразка Німеччини у війні та прихід до влади соціал-демократичних сил, які ніколи не визнавали української проблеми і виступали за збереження цілісності Росії, скасували українсько-німецькі Брестські домовленості. При цьому зацікавленість українською проблемою перейшла в приватну площину і лише поодинокі виступи німецьких інтелектуалів організації „Ukraine” ставали на захист українських інтересів на міжнародній арені.
На початку Першої світової війни країни Антанти були мало зацікавлені українською проблемою. Українці ніколи не належали до сфери інтересів Франції та Англії, двох колоніальних імперій, інтереси яких спрямовувалися далеко на Південь та Захід, а не на Схід. Франція та Великобританія, як згадується в меморандумах французьких та англійських експертів, визнавали насамперед державу, а потім народ, який проживає на території цієї держави, а отже й не знали про існування окремого українського народу, не визнавали існування української мови, українських (відмінних від російських) традицій, культури, історії. Держави Антанти, які перемогли у Першій світовій війні, стверджували, що українці є нацією некультурною, безсилою, інертною, яка не має історичної традиції, не має минулого, а тому і не в змозі створити гідне майбутнє. Після завершення війни народам Європи було нав’язано новий порядок, що став однією з вирішальних передумов втрати Україною суверенності, поділу й четвертування її етнічних земель. Антанта, виходячи із своїх геополітичних домагань, надавала допомогу лише тим народам, національно-визвольна боротьба яких не стільки мала реальну силу, скільки велась проти Центральних держав або хоча б мала на меті інтереси, що збігалися з прагненнями Антанти.
Українське національне відродження в період Першої світової війни відбувалося для більшості українців ─ в Російській державі, для меншості – в Австро-Угорській імперії. Крім поділу між двома державами, український народ був також розділений у межах цих державних формацій: у Росії мало місце розділення на Правобережну та Лівобережну Україну (на Лівобережній Україні відчувався вплив російської культури, а на Правобережній, яка була частиною Польщі до її трьох поділів, – вплив польської культури), у Австро-Угорській імперії Україна була розділена на угорську та австрійську (австрійська Україна, яка включала Галичину та Буковину, була центром усього українського життя). Відповідно до територіального поділу були створені три осередки українського національно-визвольного руху: провідні кола Наддніпрянської України, Політичний центр галицьких українців, а також Союз визволення України (створений політичними емігрантами з російської частини України). Серед цих трьох осередків розрізняли також австрофільський, русофільський та українофільський напрями.
На території Австро-Угорської імперії внаслідок політичних подій кінця ХІХ – початку ХХ століть ситуація була сприятливішою для розвитку національно-визвольного руху і поширення радикальних поглядів стосовно майбутнього Української держави. Австрійські українці, відчуваючи потребу одного політичного центру, сприяли об’єднанню трьох українських партій у міжпартійну коаліцію – Головну Українську Раду, переоформлену опісля в Загальну Українську Раду. Крім того, вони зорганізували самостійні українські легіони, виступаючи за поділ Галичини на дві частини і створення в Східній Галичині окремого українського коронного краю, об’єднаного з Буковиною, та створення української буферної держави з Наддніпрянської України під протекторатом Австрії.
Частина політично активних українців Наддніпрянської України емігрувала до Галичини і створила Союз визволення України, який виступав за самостійність української держави у формі конституційної монархії, а у випадку входження українських земель до складу Австро-Угорщини – у формі широкої автономії. При розгляді діяльності СВУ можна виокремити три її напрямки: репрезентативно-дипломатичний, пропагандистський, а також праця в таборах полонених української національності, де проводилися просвітницька робота, національно-політичне виховання та навчання свідомих українців стосовно ведення громадського життя на практиці. Результатом активної просвітницької діяльності стало створення колишніми військовополоненими власних громадських організацій, які виступали за самостійність української держави та визнання її європейською спільнотою.
По завершенні Першої світової війни українська проблема трансформувалося у питання визначення статусу західноукраїнських земель, де українці почали робити рішучі заходи зі створення власної держави, що викликало зацікавленні зі сторони європейських держав – переможниць у війні. Однак, незважаючи на всі намагання українських політичних лідерів вирішити питання західноукраїнських земель на користь Української державності, Рада послів держав Антанти визнала фактичні кордони Польщі на Сході з умовою надання автономії для Східної Галичини.
Отже, можна константувати, що представники українського національно-визвольного руху протягом та по завершенні Першої світової війни не достатньо добре володіли інформацією про зовнішньополітичні реалії того часу та не вміло ними керували з метою досягнення найвигіднішого для себе результату, а тому не зуміли спільно виступити на міжнародній арені від імені єдиного народу, що негативно вплинуло на ставлення європейських держав до вирішення українського питання по завершенню Першої світової війни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Центральний архів Канади (м. Оттава)
Матеріали Міністерства зовнішніх справ Канади
1. League of Nations. Aid to Ukraine. – RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1280, File: 1920–1540.
2. League of Nations. Ukrainian Diplomatic Mission to United Kingdom. – RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1270, File: 1920–727.
3. The autonomous Ruthenian Territory South of the Carpathian. – RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1318, File: 1922–286.
4. Protest against decision of Allied Powers recording Eastern Galicia. – RG25, External Affairs, Series A–3– a, Volume 1246, File: 1919–869.
5. Treaty determining the attribution and status of Eastern Galicia. – RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1276, File: 1920–1288.
6. Status of Eastern Galicia. League of Nations. – RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1302, File: 1921–1227.
7. Status of Eastern Galicia. ¬– RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1329, File: 1922–1163.
8. Status of Eastern Galicia and the nationality of its people. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1324, File: 1922–846.
9. Newspaper report that passports are issued to emigrants of Eastern Galicia in which they are denominated as „subjects of Allied Powers”. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1348, File: 1923–333.
10. Acivities in Canada of representatives of the nationalist government of East Galicia. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1352, File: 1923–814–C.
11. Franco-British Mission to Poland. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1277, File: 1920–1309.
12. Treaty with Poland. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1264, File: 1920–457.
13. Guarantee of League of Nations regarding Treaty stipulations between Poland and Allied Nations. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1268, File: 1920–571.
14. Russo-British diplomatic correspondence regarding state of affairs in Poland. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1351, File: 1923–602.
15. Agreement between France, Russia, Great Britain and Italy. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1270, File: 1920–667.
16. Resolutions of the exiled Ukrainian Parliament protesting Russian occupation of Ukraina. ─ RG25, External Affairs, Series A–3–a, Volume 1322, File: 1922–697.

Ф. MG 31, D 130 Фонд Дмитра Донцова
17. Оп. 2. – Спр. 34. – Особистий щоденник (№ 6) – 4 травня 1919 – 26 травня 1919.
18. Оп. 2. – Спр. 35. – Особистий щоденник (№ 7) – 31 травня 1919 – 03 липня 1919.
19. Оп. 2. – Спр. 36. – Особистий щоденник (№ 8) – 11 липня 1919 – 09 січня 1920.
20. Оп. 2. – Спр. 37. – Особистий щоденник (№ 9) – 10 січня 1920 – 30 – 1920.
21. Оп. 2. – Спр. 38. – Особистий щоденник (№ 10) – 10 серпня 1920 – 02 лютого 1921.
22. Оп. 2. – Спр. 39. – Особистий щоденник (№ 11) – 12 лютого 1921 – 24 березня 1921.

Ф. 1663 MG 30 C 167 Фонд Андрія Жука
23. Оп. 7. – Спр. 1. ─ Щоденник організації СВУ – Відень, серпень─грудень 1914 року.
24. Оп. 7. – Спр. 5. – Український інформаційний комітет: записки, брошури – Das Ukrainische Informationskomitee (Tätigkeitsbericht) von 16. August 1914. – 5 арк.
25. Оп. 7. – Спр 11. – Головна Українська Рада на еміграції у Відні: протоколи, записки – СВУ. План діяльності. – 3 арк.
26. Оп. 7. – Спр. 16. – Головна Українська Рада на еміграції у Відні – Проект звернення СВУ до урядів Німеччини та Австро-Угорщини серпень – грудень 1914 року. – 7 арк.
27. Оп. 7. – Спр. 17. – Проект договору між СВУ і урядами країн Німеччини та Австро-Угорщини. – 3 арк.
28. Оп. 8. – Спр. 1. – СВУ. Дипломатична діяльність. Швеція. Рев’юк. Січинський – Звіт Ревюка. – 6 арк.
29. Оп. 8. – Спр. 2. – СВУ. Дипломатична діяльність. Швеція. Звіт Назарука. – 19 арк.
30. Оп. 8. – Спр. 5 – Володимир Темницький на міжнародному соціалістичному Конгресі в Стокгольмі. – 19 липня 1917. – 2 арк.
31. Оп. 8. – Спр. 6 –Звіт М. Меленевського та Л. Ганкевича по поїздку на Балкани 1914 – 1915. – Звернення СВУ до турецького народу.
32. Оп. 8. – Спр. 7 – Експедиція в Туреччину – Звернення СВУ до ГУР стосовно УСС від 16 грудня 1914 року. – 4 арк.
33. Оп. 8. – Спр. 12 – Подорож до Балкан, 1915.
34. Оп. 8. – Спр. 15 – СВУ і Болгарія: записки, газети.
35. Оп. 8. – Спр. 17 – СВУ і Болгарія. Документи.
36. Оп. 8. – Спр. 18 – СВУ і Румунія. Документи – З румунських голосів про українську справу, ВСВУ, ч. 27 – 28 (87 – 88), 2 квітня 1916.
37. Оп. 8. – Спр. 21 – СВУ та контакти з Україною.
38. Оп. 9. – Спр. 1 – Резолюція про реорганізацію Головної Української Ради – 13 арк.
39. Оп. 9 . ─ Спр. 4 – Статут ЗУР – 2 арк.
40. Оп. 9. – Спр. 7. – Регулярій ЗУР травень 1915 р. – 3 арк.
41. Оп. 9. – Спр. 9 – Загальна Українська Рада: меморіали та інші документи 1915 – 1916 рр.
42. Оп. 10. – Спр. 2. – Зносини СВУ з урядовими чинниками Німеччини 1918 рр. Похід на Київ.
43. Оп. 10. – Спр. 8. – Кореспонденція СВУ з Австро-Угорщиною 1915 – 1916.
44. Оп. 10. – Спр. 14 – Австро-Угорщина та українське питання.
45. Оп. 11. – Спр. 20. – Доповідь „Україна: проблема чи фантом” (Die Ukraina. Ein Problem oder ein Phantom?) – 50 арк.
46. Оп. 12 – Спр. 10. – Проект роботи Союза визволення серед полонених жовнірів з Російської України – 4 арк.
47. Оп. 13. – Спр. 1. – Звіт Др. Михайло Новковський Союзу визволення України у Відні з транспорту з. бранців з Фрайштадту до Константинополя. – 6 арк.
48. Оп. 13. – Спр. 6. – Звіт про ситуацію на Україні (німецькою мовою) 1915 р. (Entgegnung auf die von einem „Kenner Südrusslands“ verfasste und der kaiserlich deutschen Regierung überreichte Denkschrift über die ukrainische Frage). – 26 арк.
49. Оп. 13. – Спр. 18. – Угорське керівництво та українське питання (жовтень 1916) (Königreich Ungarn und die ukrainische Frage, Wien, Oktober 1916). – 14 арк.
50. Оп. 13 – Спр. 19. – Проголошення самостійності Польщі та СВУ листопад 1916 р.
51. Оп. 13 – Спр. 19. – Заяви і приречення представників і мужів державних Австрії та Німеччини в справі конфігурації українських земель по війні – занятих від початку війни до жовтня 1916 р. – 6 арк.
52. Оп. 13 – Спр. 21. – Протест українців Володимира Волинського й округа проти евентуального вилучення відібраних від Росії українських земель до Польщі від 12 грудня 1916 року. – 1 арк.
53. Оп. 13. – Спр. 33 – Холмска справа в німецькому та австрійському парламентах.
54. Оп. 14. – Спр. 1. – УСС: історичні записки 1917 – 1918. – 2 арк.
55. Оп. 15. – Спр. 20. – Українці та війна. – Вирізки з газет, записки, 1911, 1914 – 1916. – 3 арк.
56. Оп. 15. – Спр. 22. – Українська проблема у часі Першій світовій війні і Союз визволення України. – 48 арк.
57. Оп. 16. – Спр. 1. – Звернення Союза визволення України до німецького уряду (серпень 1915) (Memorial vorgelegt der hohen kaiserlich-deutschen Regierung vom Bunde zur Befreiung der Ukraine). – 20 арк.
58. Оп. 16. – Спр. 13. – Українсько – англійський комітет у Лондоні із Вістника Союза визволення України (Ч. 69 – 70, 23 січня 1916 р., С. 75 – 76).
59. Оп. 16 – Спр. 14. – Революційна афера М. Залізняка під час Першої світової війни 1914 – 24 арк.
60. Оп. 16 – Спр. 17. – А. Жук: Як дійсно: до заснування СВУ. Стаття в „Дніпрі” 1935, Львів, С. 103 – 117.
61. Оп. 16 – Спр. 21. – Зустріч у Відні 1919 – 3 арк.
62. Оп. 16 – Спр. 26. – Протокол конференції послів та глав дипломатичних місій України, 6 – 14 серпня 1919 р. в Карльсбаді – 41 арк.
63. Оп. 16 – Спр. 31. – Український національно – державний союз 1919, Кам’янець 1919, Українська національна рада в Кам’янці 1920 р. – Протест українського національно – державного союзу до культурних народів світу.
64. Оп. 16 – Спр. 32. – Національна рада і Рада республіки 1921 – 1922.
65. Оп. 16 – Спр. 34. – Нотатки про ситуацію в Галичині 1922 – 1923 рр.
66. Оп. 16 – Спр. 40. – Меморіял президента Української національної Ради д-ра Е. Петрушевича до Загального Збору і Ради Союза народів – 21 арк.
67. Оп. 16 – Спр. 41. – Зустріч Ради ЗУТЛН 1928 р.
68. Оп. 17. – Спр. 1. – Перепис населення: звіт для дипломатичних представників ЗУНР від 1922 року. – 2 арк.
69. Оп. 17. – Спр. 6 – Комітет оборони західних українських земель – Лист Біберовича до Левицького від 24.10.1922. – 2 арк.
70. Оп. 17. – Спр. 6 – Комітет оборони західних українських земель –Звернення до держав Антанти від Української національної Ради Галичини. – 4 арк.
71. Оп. 17. – Спр. 7 – Комітет оборони західних українських земель. Статті А. Жука – У справі порішення державного становища західних українських земель. – Визволення. – Ч. 2. – Березень 1923 р. – с. 69 –71.
72. Оп. 17. – Спр. 7 – Комітет оборони західних українських земель. Статті А. Жука – Західноукраїнська справа і Радянський Союз, „Об’єднання”, Відень, – Кн. І, листопад 1924 р., криптан А.В. – 4 арк.
73. Оп. 17. – Спр. 7 – Комітет оборони західних українських земель. Статті А. Жука – З нагоди зборів Унії Товариства Ліги Націй у Відні. ─ Український прапор. Число 26. Відень, 30 червня 1923 р. Рік V. – с. 1 – 2.
74. Оп. 17. – Спр. 8 – Комітет оборони західних українських земель 1921 – 1925. Резолюції до західних урядів. – 12 арк.
75. Оп. 17. – Спр. 10 – Комітет оборони західних українських земель. Публікації, плани, проекти – Українська кореспонденція у Відні (проспект). – 21 арк.
76. Оп. 17. – Спр. 14 – Меморіали та петиції до держав Антанти та Ліги Націй – Комітет оборони західних українських земель від 13.12.1922. – 23 арк.
77. Оп. 17. – Спр. 17 – Звіти про західноукраїнські землі 1923 – 1925. ─ В справі західних українських земель. – 6 арк.
78. Оп. 21. – Спр. 6 – Кореспонденція П. Бензя – Французька Ліга відбудови незалежної Польщі. Вістник СВУ. ─ Ч. 107 – с. 472.
79. Оп. 22. – Спр. 3. ─ Листування А. Семенова, лист від 2.08.1915. – 16 арк.
80. Оп. 22. – Спр. 3. ─ Листування А. Семенова, лист від 10.08.1915. – 6 арк.
81. Оп. 22. – Спр. 3. ─ Листування А. Семенова, лист від 27.08.1915. – 6 арк.
82. Оп. 22. – Спр. 6. ─ Заклик за визволення України Р. Смаль-Стоцького січень – в 1915 (Aufruf zur Befreiung der Ukraine). – 4 арк.
83. Оп. 22. – Спр. 6. ─ Р. Смаль-Стоцький (січень – вересень 1915), Лист Смаль-Стоцького до президії СВУ від 28.02.1915. – 4 арк.
84. Оп. 22. – Спр. 8. ─ Генеральна кореспонденція 1914 – 1915 рр. – Основаннє Загальної Української Ради, Вістник Союза визволення України, Відень, травень – червень 1915. – Ч. 19 – 20. – с. 1 – 2.
85. Оп. 22. – Спр. 9. – Загальна кореспонденція СВУ 1916. – Записка Е. Олесницького. – 3 арк.
86. Оп. 22. – Спр. 10 – Загальна кореспонденція СВУ 1917. – Статут німецько-українського товариства. – 2 арк.
87. Оп. 22. – Спр. 11 – Загальна кореспонденція 1918 р. – Заклик Т. Ганкевича, Відень, 30 грудня 1920. – 6 арк.
88. Оп. 22. – Спр. 12. – Делегація в Константинополь. – Уваги до питання про константинопольську акцію і про перенесення президії союзу до Константинополя (Скоропис-Йолтуховський). – 6 арк.
89. Оп. 22. – Спр. 16. – Кореспонденція. Комітет Вістника СВУ.
90. Оп. 22. – Спр. 17. – Ліквідація СВУ: кореспонденція стосовно О. Грицая та П. Карманського. – Стан східно-галицької справи. – Український прапор, Відень, 26 листопада 1921. Рік ІІІ. Число 47. – с. 1.
91. Оп. 22. – Спр. 17. – Ліквідація СВУ: кореспонденція стосовно О. Грицая та П. Карманського. – Справа державности Великої України. – Український прапор, Відень, 26 листопада 1921. Рік ІІІ. Число 47. – с. 1.
92. Оп. 22. – Спр. 17. – Ліквідація СВУ. Кореспонденція. – Листи до хвальної редакції „Українського Прапору” у Відні, грудень 1921 року стосовно ліквідації СВУ. – 11 арк.
93. Оп. 22. – Спр. 19. – Кореспонденція. Президія СВУ у Відні. – Ухвала Конференції українських таборових організацій в Німеччині. – 2 арк.
94. Оп. 22. – Спр. 31. – Центральна СВУ в Берлін – План дій для просвітницьких офіцерів та комітету просвітництва в українських лагерях військовополонених (Geheim. Richtlinien für den Aufklärungsoffizier und den Unterrichtausschuss in den Ukrainerlagern Nr. 53. 16. U.K.R.). – 3 арк.
95. Оп. 22. – Спр. 43. ─ Відділення СВУ в Берліні. Кореспонденція.
96. Оп. 32. – Спр. 1. – Памфлет „Самостійна Україна”, 12 арк.
97. Оп. 32. – Спр. 8. – Українське питання в Англії 1913 – 1924 рр. – Публікація О. Кравченюка „Ще про „українське питання в Англії 50 рр. тому” в журналі „Сучасність”, Ч. 9, вересень 1963, – с. 113 – 117.
98. Оп. 32. – Спр. 27. – Reports of foreign press on Ukrainian situation. Newspaper clippings – 1914 – 1915. – Англійська преса. ВСВУ, ч. 11–12, березень 1915, 5 арк.
99. Оп. 32. – Спр. 27. – Reports of foreign press on Ukrainian situation. Newspaper clippings – 1914 – 1915. – Голос француза в українській справі. ВСВУ, ч. 28, 18/7, 1917, 3 арк.
100. Оп. 38. – Українські видання часів Першої світової війни.
101. Оп. 40. – Спр. 1. – Розвага – часопис для полонених – Фрайштадт.
102. Оп. 42. – Короткий огляд розвитку політичної думки та організації в Україні, Вістник Союза визволення України, Ч. 1, Відень, 5 жовтня 1914, с. 4 – 7.
103. Оп. 42. – Чужа преса про нас, Вістник Союза визволення України, Ч. 25 – 26, Відень, 30 серпня 1914, – с. 15 – 18.
104. Оп. 42. – Українське питання в англійській пресі, Вістник Союза визволення України, Ч. 31 – 32, Відень, 19 вересня 1915, – с. 12 – 14.
105. Оп. 43. – М. Лозинський Галичина в життю України, Вістник Союза Визволення України, Ч. 61 – 62, Відень, 6 січня 1916 р., – с. 9 – 11.
106. Оп. 43. – Е. Левицький Листи з Німеччини ІІ, Вістник Союза визволення України, Ч. 79 – 80, Відень, 5 березня 1916, – с. 147 – 149.
107. Оп. 43. – Е. Левицький Листи з Німеччини ІІІ, Вістник Союза визволення України, Ч. 85 – 86, Відень, 26 березня 1916, – с. 202 – 204.
108. Оп. 43. – Е. Левицький Листи з Німеччини IV, Вістник Союза визволення України, Ч. 87 – 88, Відень, 2 квітня 1916, – с. 217 – 218.
109. Оп. 43. – Німецька преса про українську справу, Вістник Союза визволення України, Ч. 87 – 88, Відень, 2 квітня 1916, – с. 227 – 228.
110. Оп. 43. – Е. Левицький Листи з Німеччини V, Вістник Союза визволення України, Ч. 95 – 96, Відень, 30 квітня 1916, – с. 284 – 286.
111. Оп. 43. – В. Темницький Автономія народів у програмі й політиці німецької соціал-демократії Австрії, Вістник Союза визволення України, Ч. 95 – 96, Відень, 30 квітня 1916, – с. 286 – 288.
112. Оп. 43. – В. Темницький Автономія народів у програмі й політиці німецької соціал-демократії Австрії, Вістник Союза визволення України, Ч. 95 – 96, Відень, 30 квітня 1916, – с. 286 – 288.
113. Оп. 43. – Політичні питання світової війни, Вістник Союза визволення України, Ч. 105, Відень, 2 липня 1916, – с. 445 – 448.
114. Оп. 43. – Французька преса про українську справу, Вістник Союза визволення України, Ч. 122, Відень, 28 жовтня 1916, – с. 711 – 712.
115. Оп. 50. – Проти анексії Холмщини, Вістник Союза визволення України, Ч. 184, Відень, 11 січня 1918, – с. 19.
116. Оп. 50. – Мирові переговори в Берестю й державні межі України, Вістник Союза визволення України, Ч. 186, Відень, 20 січня 1918, – с. 25 ─ 27.
117. Оп. 50. – Четвертий універсал Української Центральної Ради про самостійність України, Вістник Союза визволення України, Ч. 188 . 189, Відень, 9 лютого 1918, – с. 57 – 58.
118. Оп. 50. – Мировий договір держав почвірного союза з Україною, Вістник Союза визволення України, Ч. 190, Відень, 16 лютого 1918, – с. 82 – 83.
119. Оп. 50. – Московсько – українська мирова конференція, Вістник Союза визволення України, Ч. 208, Відень, 23 червня 1918, – с. 387 – 391.
120. Оп. 50. – В справі договору про поділ Галичини, Вістник Союза визволення України, Ч. 213, Відень, 28 липня 1918, – с. 442 – 445.
121. Оп. 50. – З голосів про австро-польську розв’язку, Вістник Союза визволення України, Ч. 216, Відень, 18 серпня 1918, – с. 480 ─ 482.
122. Оп. 54. – Die Deutschen in der Ukraine, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 1. Jahrgang Nr. 2, 2. Januarheft 1916, – S. 25 – 26.
123. Оп. 54. – O. Keßler Die wirtschaftliche Bedeutung der Ukraine, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 1. Jahrgang Nr. 2, 2. Januarheft 1916, – S. 28 – 29.
124. Оп. 54. – Dr. F. Schupp Das Cholmerland, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 1. Jahrgang Nr. 3, 1. Februatheft 1916, – S. 43 – 45.
125. Оп. 54. – K. F. von Gebsattel Die Bedeutung der Ukraine für Deutschlands Zukunft, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 1. Jahrgang Nr. 7, 1. Aprilheft 1916, – S. 97 – 100.
126. Оп. 54. – F. Köhler Die Ukraine und ihre Bedeutung für den neuen Dreibund, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 1. Jahrgang Nr. 21, 1. Novemberheft 1916, – S. 321 – 328.
127. Оп. 54. – Dr. K. Guenther Die Ukrainer, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 2. Jahrgang Nr. 11, 1. Juniheft 1917, – S. 168 – 172.
128. Оп. 54. – Dr. H. Zahirnyj Die gelizische Bevölkerungsstatistik, ein Mittel zur Vernichtung der Ukrainer, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 2. Jahrgang Nr. 13, 1. Juliheft 1917, – S. 200 – 203.
129. Оп. 54. – Dr. R. F. Kaindl Deutsche und Ukrainer, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 2. Jahrgang Nr. 17, 1. Septemberheft 1917, – S. 245 – 247.
130. Оп. 54. – Dr. F. Schupp Die Bedeutung der Ukraine für den Weltkrieg, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 2. Jahrgang Nr. 20, 2. Oktoberheft 1917, – S. 289 – 290.
131. Оп. 54. – B. Burbela Das galizische Problem und der deutsch – ukrainische Friede, Osteuropäische Zukunft. Zeitschrift für Deutschlands Aufgaben im Osten und Südosten, 3. Jahrgang Nr. 3, 2. Februarheft 1918, – S. 25 – 26.
132. Оп. 55. – Die Ukrainer über Burian, Ukrainisches Korrespondenzblatt, Wien, Donnerstag, 28. Jänner 1915, Nr. 4, 2. Jahrgang, – S. 1.
133. Оп. 55. – Das ukrainische Problem, Ukrainisches Korrespondenzblatt, Wien, Donnerstag, 22. April 1915, Nr. 16, 2. Jahrgang, – S. 1 – 2.
134. Оп. 55. – Die Ukrainafrage, Ukrainisches Korrespondenzblatt, Wien, Donnerstag, 27. Mai 1915, Nr. 21, 2. Jahrgang, – S. 1 – 2.
135. Оп. 56. – Der Krieg und die ukrainische Frage, Ukrainische Nachrichten, Wien, am 27. Oktober 1914, Nr. 7, 1. Jahrgang, – S. 1.
136. Оп. 56. – Paul Rohrbach über die ukrainische Frage, Ukrainische Nachrichten, Wien, am 22. Mai 1915, Nr. 36, 2. Jahrgang, – S. 1.
Матеріали до історії „січових стрільців”:
137. Отвертий лист до редакції „Українського прапору” у Відні, Комітету Української Молоді у Львові, у віденському журналі „Воля”, ч. 3─5 за серпень 1921 р., – с. 158 – 160.
138. С. Рудницький Галичина та Соборна Україна, стаття в „Українському прапорі”, ч. 32, Відень, 13 серпня 1921 р.
139. О. Назарук „Початкуюча маска” (Про Павла Лисяка), в „Українському Прапорі”, ч. 39, з дати 1.10.1921.
140. С. Рудницький „Кінцеве Слово”, на тему Галичина та Соборна Україна, в ч. 29 „Українського Прапору” від 1.10.1921.
141. П. Лисяк „Совіт нечестивих”, стаття в журналі „Воля” у Відні, від 3 жовтня 1921, – с. 349 – 359.
142. О. Назарук „Про новий тип кирині” (про Павла Лисяка), стаття в „Українському Прапорі”, ч. 42 від 22 жовтня 1921 р.
143. В. Липовець „Десятиліття української революції” в журналі „Розбудова нації”, Прага, ч. 12, грудень 1928, – с. 433 – 434.
Архів Карлтонського університету
Фонд Евгенія Бачинського
144. Оп. 33 – Січень – серпеь 1914. – С. Русова Книжка про Україну англійською мовою. Б. Сандс. Україна. Лондон 1914 р.
145. Оп. 33 ─ Січень – серпеь 1914. – To the public opinion of Europe, 25. August 1914. – 2 арк.
146. Оп. 33 ─ Січень – серпеь 1914. – Die nationale Organisation der Ukrainer. Neue freie Presse, 17 August 1914.
147. Оп. 33 ─ Січень – серпеь 1914. – Der Bund zur Befreiung Ukrainas an das Tuerkische Volk, 25. August 1914.
148. Оп. 33 ─ Січень – серпеь 1914. – Ein Manifest der Ruthenen Galiziens für eine „freie Ukraine“.
149. Оп. 33. – Вересень 1914. – „Польскій Пьемонть”, Речь № 248, 15(28) сентябрь 1914.
150. Оп. 33. – Вересень 1914. – Конфликть народностей в Галиціи, Речь № 263, 30 (13) октябрь 1914.
151. Оп. 33. – Жовтень 1914. – Galizien und seine Hauptstadt, die Woche (Berlin), 31.10.1914, Nr. 44, – S. 1801─1802.
152. Оп. 33. – Жовтень 1914. – Dr. R. Ditmar, Die wirtschaftliche Bedeutung von Galizien und der Bukowina.
153. Оп. 33. – Листопад 1914. – G. Kleinow Das Problem der Ukraina, „Grenzboten Zeitschrift für Politik, Literatur und Kunst” (Berlin), 11.11.1914., – S. 166 – 177.
154. Оп. 33. – December 1914 (3). – The War – a Russian Plot? By a Russian expert, The Labour Leader, Tuesday, December 10, 1914, – p. 4.
155. Оп. 33. – December 1914 (3). – The war in Galicia, The New Age, December 17, 1914, – p. 181 – 182.
156. Оп. 33. – December 1914 (4). – Спомини про Остапа Галицького (1914 – 1923). Жахливе життя інтернованого українця у Франції. – 3 арк.
157. Оп. 33 – 1914. – W. Doroschenko, Die politischen Parteien in der russischen Ukraina, Sonderabdruck aus Nummer 4 der „Ukrainischen Nachrichten”.
158. Оп. 33. – Березень 1915. – Aus der Geschichte der ukrainischen Frage, Die Post (Berlin), 9.03.1915.
159. Оп. 33. – Березень 1915. – E. Lewitzki Die Ukraine und der Krieg, Frankfurter Zeitung, 26.03.1915.
160. Оп. 33. – Червень 1915 (1). – Короткий нарис партійної історії, написав А. Жук для „Роб. Прапору” у 1915 р. – 22 арк.
161. Оп. 33. – Серпень 1915 (3). – Memorial vorgelegt der hohen kaiserlich-deutschen Regierung vom Bunde zur Befreiung der Ukraine. Das Cholmerland, – 20 S.
162. Оп. 33. – Серпень 1915 (3). – Entgegnung auf die von einem „Kenner Südrusslands“ verfasste und der kaiserlich deutschen Regierung überreichte Denkschrift über die ukrainische Frage, – 30 S.
163. Оп. 33. – Серпень 1915 (3). – Die Grossen Ziele der Krieges im Osten und die ukrainische Frage von Dr. Longin Cehelskyj. Reichsratsabgeordnete, – 73 S.
164. Оп. 33. – Серпень 1915 (3). – Wie die Polen ihre Freiheit verstehen von Dr. jur. Michael Lozynskyj, – 30 S.
165. Оп. 35. – Лютий 1919 (1). ─ Die Konstituirung des Grundungs – Komitees der „Ukraine“ Handelsgesellschaft in Genf, 5.02.1919.
166. Оп. 35. – Вересень 1919 (4). – Ukrainische Pressedienst, No. 3, 15. September 1919, Wirtschaftliche Nachrichten, – 3 S.
167. Оп. 35. – Грудень 1919 (1). – Спогади О.В. Вілінського, 24 – 26.11.1919. – 5 арк.
168. Оп. 36. – 1919: Info. Section of Ukr. Embassy in Berlin: Economic Survey. – Інформаційній відділ українського посольства у Берліні. Економічний огляд (від 1 до 15 липня 1919), Ч. 3, Берлін, 16 липня 1919. – 4 арк.
169. Оп. 36. – 1919: Перепилиця, Степан Васильович – представник Українбанку при Надзвичайній Торговельно – Фінансовій Місії у Францію, Бельгію та Італію. – Нота про те, що потрібно негайно Україні і що вона може дати, Женева, 20.07.1919 р. – 4 арк.
170. Оп. 36. – Лютий 1920 (2). – Послам і Головам Надзвичайних Дипломатичних Місій Української Народної Республіки від 25 лютого 1920 року., м. Відень. – 2 арк.
171. Оп. 36. – Березень 1920 (1). – М. Райт, Що робить Український Народний Комітет, Нью-Йорк, 11 березня 1920 р. – 4 арк.
172. Оп. 36 . – Вересень 1920 (2). – Конференція Бальтійських держав у Ризі, 20 вересня 1920 р., Бюлетень Українського Пресового Бюро в Латвії, № 5. – 9 арк.
173. Оп. 36. – Березень 1922 (2). – Економічна Україна, редаговано французьким консорціумом праць металевих і рухомого складу залізниць до французьких промисловців. – 2 арк.
174. Оп. 36. – Березень 1922 (2). – Нота до французького уряду швейцарських та французьких промисловців.
175. Оп. 38. ─ Жовтень 1923. – Nasi przyjaciele francuscy, Swiet, 17.10.1923, – p. 6 – 7.
176. Оп. 43. – Вересень 1919 (1). ─ Ukraine. Wochenschrift des Ukrainischen Pressebureaus in Budapest.
177. Оп. 43. – Грудень 1919. – The Ukraine. Weekly Bulletin, The Ukrainian press bureau in London.
178. Оп. 43. – Грудень 1919. – For Galicia! Appeal to the world democracy, Delegation of the Ukrainian socialistic revolutionary party, Geneva, 1920 – 15 p.
179. Оп. 43. – Травень 1920. – To the civilized nations of the world, Committee of the Independent Ukraine, Geneva, 1920. – 5 p.
180. Оп. 43. – Жовтень 1920. – Борітеся – поборите! Закордонний орган Української партії соціалістів-революціонерів, № 2, жовтень 1920.
181. Оп. 43. – Грудень 1921. – W. Masurenko Die wirtschaftliche Selbständigkeit der Ukraine in Zahlen, 1921, 20 S.
182. Оп. 64. – Листування з Чижевським. – П. Чижевський Основ української державності, Відень – Київ: Видавництво „Наша Воля”, 1921. – 64 с.
183. Додаток до звіту консула Гайнце від 6 серпня 1914 р. // Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Berlin. – Bestand Österreich. – Band R 20950. – Bl. 1. – S. 24 – 25.
184. Авдошин І. Мирні переговори в Брест-Литовську 1918 року і їх значення в становленні української дипломатії / І. Авдошин // Науковий вісник Диломатичної академії України. – Вип. 14. – Зовнішня політика і дипломатія: історична ретроспектива, традиції, сьогодення. – Київ, 2008. – С. 217 – 222.
185. Адамович С. Інформаційно – дипломатична діяльність СВУ серед слов’янських народів / С. Адамович // Галичина. – 2001. ─ № 5 – 6. – С. 174 – 179.
186. Бахтурина А. Окраины Российской империи: государственное управление и национальная политика в годы Первой мировой войны (1914 – 1917 гг.) / А. Бахтурина. – Москва: РОССПЭН, 2004. – 209 с.
187. Бевз Т. Українські есери / Т. Бевз // Історія України. – К., 1998. ─ № 15. – С. 4 – 7.
188. Бережинський В. Україна в роки Першої світової війни / В. Бережинський // Науково-дослідний центр гуманітарних проблем Збройних Сил України. – К., 2001. – 90 с.
189. Білодід О. Помилявся я двічі... : Про останнього гетьмана України і військ козацьких Павла Скоро¬падського / О. Білодід // Україна. – 1991. – № 23. – с. 26 – 33.
190. Боєчко В. Формування державних кордонів України 1917 – 1940 рр. / В.Д. Боєчко, Б.І. Захарчук. – К., 1991. – 34 с.
191. Борщак І. Ідея Соборної України в Європі в минулому: по невиданих документах і стародавніх працях / І. Борщак. – Париж: Український друкар, 1923. – 28 с.
192. Брицький А. Ставлення українських політичних партій до Першої світової війни / А. Брицький // Перша світова війна: історичні долі народів у Центр. та Сх. Європі: мат. міжн. наук. конф., присвяченій 80-р. Бук. Нар. Віча (Чернівці, 22 – 24 вересня 1998). – Чернівці, 2000. – С. 128 – 132.
193. Брицький П. Західноукраїнські землі у роки Першої світової війни / П. Брицький // Історична панорама: зб. наук. ст. – Чернівці: Рута, 2004. – Вип. 2: Проблеми історії Першої світової війни. – С. 98 – 109.
194. Будков Д. Слово правди про Україну: міжнародно – інформаційна діяльність Української держави, 1917 – 1923 рр. [Монографія] / Д. В. Будков, Д.В. Вєдєнєєв. – К.: К.і С., 2004. – 203 с.
195. Вєдєнєєв Д. Дипломатична служба Української держави. 1917 – 1923 рр.: навч. посібник Національн. академії Служби безпеки України. / Д. Вєдєнєєв. – К.: Наук. – видавнич. відділ НА СБ Укр., 2007. – 260 с.
196. Вєдєнєєв Д. Юність української дипломатії. Становлення зовнішньополітичної служби України у 1917 – 1923 рр. / Д.В. Вєдєнєєв, Д.В. Будков. – Київ: К. і С., 2006. – 312 с.
197. Вєдєнєєв Д. Міжнародно – інформаційна діяльність Української держави 1917 – 1923 рр.: навчальний посібник / Д. Вєдєнєєв. – К.: Науково-видавничий відділ Національної академії Служби безпеки України, 2009. – 165 с.
198. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення / В. Винниченко. – К.: Криниця, 1991. – 127 с.
199. Винниченко В. Відродження нації / В. Винниченко. – К.: Відень, 1920. – Ч. 1. – 348 с., Ч. 2. – 328 с., Ч. 3 – 535 с.
200. Винниченко В. В чому наша сила? / В. Винниченко. – Прага, 1916. – 28 с.
201. Вислоцький І. Спомини розвідника з часів Першої світової війни: Австрійська армія. Київські Січові Стрільці і Українська Галицька Армія / О. Вислоцька – Тритяк (упоряд.) – Л. : Галицька видавнича спілка, 2007. – 228 с.
202. Вівчарик М. Українці в світі: східна і західна діаспора / М. Вівчарик // Український історичний журнал. ─ 1993. ─ № 11, 12. ─ С. 57 – 67.
203. Вільшанська О. Повсякденне життя населення України під час Першої світової війни / О. Вільшанська // Український Історичний Журнал, – 2004, – № 4, – С. 56 – 70.
204. Волковинський В. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни / В. Волковинський // Український історичний журнал. – 2004. – № 4. – С. 38 – 56.
205. Вопросы германской истории: украинско – немецкие связи в новое и новейшее время: межвуз. св. науч. тр. / [С.И. Бобылева и др. (отв. ред.)]: Днепропетров. гос. ун-т. – Днепропетровск, 1995. – 178 с.
206. Галицька-Дідух Т. Дипломатична боротьба навколо питання українського представництва на мирній конференції в Ризі (вересень 1920 – березень 1921 рр.) / Т. Галицька-Дідух // Український історичний журнал. – 2001. – № 6. – С. 100 – 110.
207. Гетьманчук М. П. Між Москвою та Варшавою: українське питання у радянсько-польських відносинах міжвоєнного періоду (1918 – 1939 рр.): Монографія / Нац. ун-т „Львівська Політехніка” / М. П. Гетьманчук. – Л.: вид-во „Нац. ун-ту „Львівська Політехніка”, 2008. – 432 с.
208. Головченко В. Проблема формування міжнародного іміджу України на початку ХХ ст. : маловідомі сторінки історії / В. Головченко // Нова політика. – 2001. – № 5. – С. 28 – 31.
209. Головченко В. Українське питання в роки Першої світової війни: Монографія / В.І. Головченко, В.Ф. Солдатенко; НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса. – К.: Парламентське видавництво, 2009. – 448 с.
210. Городня Н. Становлення української державності в роки Першої світової війни: пошук союзників / Н. Городня // Людина і політика. – 2001. ─ № 3. – С. 13 – 32.
211. Готлиб В. Тайная дипломатия во время Первой мировой войны / В.А. Альтшулер, В.П. Готовицкая (пер. с англ.), Н.П. Полетика (предисл.). – М.: Соцэкгиц, 1960. – 604 с.
212. Грушевський М. Вільна Україна: статті останніх днів (березень – квітень 1917). / М. Грушевський.– 3 вид. – К., 1917. – 16 с.
213. Грушевський М. На порозі нової України / М. Грушевський. – К.: Наукова думка, 1991. – 128 с.
214. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії і федерації / М. Грушевський. – К., 1917. – 16 с.
215. Грушевський М. Ілюстрована історія України / М. Грушевський. – Київ, 1990. – 572 с.
216. Гусев В. Украина в Первой мировой войне между молотом и наковальней / В. Гусев // Зеркало недели. – 1998. – 14 ноября. – 20 с.
217. Дацків І. Брест 1918: європейський прорив України: Монографія / І. Дацків. – Т.: Астон, 2008. – 253 с.
218. Держалюк М. Міжнародне становлення України та її визвольна боротьба у 1917-1922 рр. / М. Держалюк. – К.: Оріяни, 1998. – 240 с.
219. Дмитришин В. Повалення німцями Центральної Ради у квітні 1918 року: Нові дані з німецьких ар¬хівів / В. Дмитришин // Політологічні читання. – 1999. – № 1. – С. 108 – 115.
220. Дністрянський С. Нова держава / С. Дністрянський. – Відень та інш.: Український скиталець, 1923. – 29 с.
221. Дорнік В., Карнер С. Окупація України 1918 року. Історичний контекст-стан дослідження – економічні та соціальні наслідки / В. Дорнік, С. Карнер. – Чернівці: Зелена Буковина, 2009. – 204 с.
222. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914 – 1918). Ч. 2. З початків відродження україн¬ської державності / Д. Дорошенко. ─ Л. : Червона калина, 1923. ─ 96 с.
223. Дорошенко С. Міжвоєнна українська еміграція у Франції в політичній системі третьої республіки / С. Дорошенко // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип.14. – Львів: НУ „Львівська політехніка”, 2003. – С. 65 – 69.
224. Думин О. Історія Легіону Українських Січових Стрільців 1914 – 1918 / О. Думін. – Львів, 1936. – 375 с.
225. Євтух В. Етнічність: глосарій / В. Євтух. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 170 с.
226. Жванко Л. Біженство Першої світової війни в Україні. Документи і матеріали (1914 – 1918 рр.) / Л. Жванко. – Харків: ХНАМГ, 2010 – 360 с.
227. Жванко Л. Зовнішнє відомство Української Народної Республіки та врегулювання проблеми біженців П