СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ЛОКАЛЬНИХ ВІЙН І ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ
КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Сірий Сергій Володимирович

УДК 327:355.018

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ КОНТЕКСТ
ЛОКАЛЬНИХ ВІЙН І ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ
В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність23.00.04політичніпроблеми
міжнароднихсистем таглобальногорозвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Хилько Микола Іванович, доктор філософських наук, професор

Київ-2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ................................................................. 3
ВСТУП ................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОКАЛЬНИХ ВІЙН
І ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ ............................................................................... 14
1.1. Війни і конфлікти: еволюція уявлень, основні підходи
та визначення........................................................................................................ 14
1.2. Типологія локальних війн і воєнних конфліктів ....................................... 34
Висновки до першого розділу................................................................... 55
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕР І СУЧАСНА ПРИРОДА ЛОКАЛЬНИХ ВІЙН
І ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ ............................................................................... 59
2.1. Глобальні чинники конфліктності в міжнародних
соціально-економічних і політичних процесах ................................................. 59
2.2. Політичні фактори в міжнародних локальних конфліктах ....................... 91
2.3. Воєнні фактори в локальних війнах і конфліктах ................................... 117
Висновки до другого розділу...................................................................... 134
РОЗДІЛ 3 ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ
СФЕРИ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЛОКАЛЬНИХ
ВІЙН І ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ ................................................................... 139
3.1. Суспільно-політичні наслідки локальних війн і воєнних
конфліктів ........................................................................................................... 139
3.2. Соціально-гуманітарні виміри сучасних локальних війн
і воєнних конфліктів .......................................................................................... 165
Висновки до третього розділу ................................................................... 184
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 187
ДОДАТКИ .......................................................................................................... 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВБ Всесвітній банк
ВВТ Високі воєнні технології
ВНП Валовий національний продукт
ГДК Гранично допустима кількість
ЄС Європейський Союз
ЗМЗ Зброя масового знищення
ЗМІ Засоби масової інформації
ЗС Збройні сили
ІРІ Ісламська Республіка Іран
МВФ Міжнародний валютний фонд
МО Мiнiстерство оборони
НАТО Організація Північноатлантичного договору
ОВД Організація Варшавського Договору
ОБСЄ Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ООН Організація Об’єднаних Націй
РБ ООН Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй
РФ Російська Федерація
СНД Співдружність незалежних держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
СРЮ Союзна Республіка Югославія
США Сполучені Штати Америки
ТНК Транснаціональні корпорації

ВСТУП
Актуальність теми. На межі XX XXIст. сприйняття проблем міжнародної безпеки та напрямків суспільно-політичної еволюції основних регіонів світу зазнало істотних змін. Закінчення «холодної війни» та доби біполярності позначилося стрімким поширенням процесів глобалізації, перш за все на економічну, політичну та інформаційну сфери, та становленням нової моделі світового порядку. Трансформація сучасної системи міжнародних відносин відбувалася в напрямі встановлення однополюсної моделі. Комплексний і синхронний характер глобальних процесів, включаючи посилення конкуренції та боротьби за контроль над ресурсами, зумовлює істотні зміни в становищі окремих держав та регіонів планети. В державах колишнього «третього світу» спостерігалося усунення зовнішніх обмежень для старих і виникнення нових локальних і регіональних конфліктів, що мають, здебільшого, довготривалий і насильницький характер. Зворотній бік зростаючих взаємозв’язків і асиметричної взаємозалежності різних країн і регіонів, пов’язаних з процесами та наслідками глобалізації, полягає в посиленні конфліктогенності та подекуди в зміні характеру економічних і соціальних конфліктів, які дедалі істотніше впливають на стан охоплених конфліктами держав і територій.
Хоча з розпадом біполярної системи деякі старі загрози зникли, на їхнє місце постали нові, подекуди не менш небезпечні. Світова спільнота дедалі частіше стикається з новими, нетрадиційними формами війн і конфліктів, які стали постійним атрибутом сучасного етапу міжнародних відносин. У багатьох регіонах світу посилюється міждержавне суперництво на регіональному і місцевому рівнях, що зумовлює зростання небезпеки виникнення значної кількості насильницьких конфліктів, більшість з яких набули форми збройного протистояння.
Експерти підрахували, що за останні 5 тисяч років на Землі відбулося 15 тисяч війн і воєнних конфліктів (в середньому по 3війни на рік). При цьому впродовж існування цивілізації спостерігалася чітка тенденція до статистичного збільшення кількості війн. З початку XIXст. до 90-х рр. ХХст. було зареєстровано 420війн і воєнних конфліктів (в середньому 4,2 конфлікти на рік). За 21рік між двома світовими війнами сталося 80війн (по 4 на рік). З 1945року по 1990рік 300війн (в середньому по 7,5-8 війн на рік). Проте за останні 10років XXст. щорічно фіксувалося по 33-37 війн і воєнних конфліктів[97,с.25].
Нові тенденції у функціонуванні системи міжнародних відносин свідчать, що локальні війни і воєнні конфлікти різного масштабу та інтенсивності стали формою силового вирішення політичних, територіальних, етнонаціональних, релігійних, економічних та інших протиріч. Як крайні форми соціально-політичних конфліктів сьогодні вони становлять одну з основних загроз як для національної, так і для міжнародної безпеки. Більшість з таких конфліктів можна розглядати як прояв посилення ієрархічних тенденцій, які дедалі більше характеризують силові та несилові форми відносин між державами. За умов нової, допоки неформальної, ієрархічної структури сучасного світу прояви конфліктів у різних регіонах зберігають певні відмінності. Проте очевидно, що за відсутності зовнішніх стримуючих чинників будь-який локальний конфлікт може набути надзвичайно руйнівного та небезпечного для інших держав характеру.
Важливість наукового аналізу ролі локальних війн і воєнних конфліктів в сучасних міжнародних відносинах обумовлена не тільки небезпечним зростанням їх кількості, але й негативними наслідками цих явищ з політичної, економічної та соціально-гуманітарної точок зору. Локальні війни на тривалий час дестабілізують суспільства окремих країн, загрожують поширенням на інші території та створюють загрозу дестабілізації міжнародних відносин в межах окремих регіонів. Важливою ознакою багатьох конфліктів є незавершеність процесів і нестабільність форм їх врегулювання, що створює перспективи для поновлення конфронтації. Наслідки численних війн (у тому числі локальних) і воєнних конфліктів, що сталися в ХХ столітті, й досі суттєво відчутні в таких країнах, як В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Ангола, Нікарагуа, Гаїті, Боснія і Герцеговина, Македонія. Що стосується таких країн, як Шрі-Ланка, Ліван, Афганістан, активний стан конфлікту з деякими проміжками зберігається в них вже впродовж декількох десятиліть. Специфічну проблему становлять так звані заморожені конфлікти в декількох пострадянських державах. Постійне вдосконалення засобів знищення і руйнування може призвести до того, що кожна подальша локальна війна чи воєнний конфлікт, незалежно від ступеня їхньої інтенсивності, може мати тенденцію до розростання і поширення, загрожуючи дестабілізацією міжнародних відносин, а подекуди загостренням суперечностей на глобальному рівні. Навіть нетривала локальна війна і воєнний конфлікт, незалежно від того, були вони результатом свідомого рішення чи певного збігу обставин, завжди спричиняють ряд наслідків, подолання яких може розтягнутися на довгі роки, часто породжуючи умови для нових воєнних зіткнень різного характеру і масштабів або провокуючи нові вогнища збройного протистояння. Прикметно, що більшість уражених конфліктами країн потрапляють до умовної категорії «держав, що не відбулися», й становлять найнижчу верству в новій глобальній міжнародній ієрархії.
Локальні війни і воєнні конфлікти останніх півтора-двох десятиліть докладно описані з точки зору їх цілей, перебігу, використання в них зброї та техніки, розвитку військового мистецтва, військової промисловості та впливу на формування структури Збройних Сил. Значно менша увага приділялася дослідженню трансформації соціальної і політичної сфер суспільства під впливом локальних війн та воєнного насильства.
З огляду на важливість проблеми, актуальність теми дисертації визначається необхідністю політичного та порівняльного аналізу умов виникнення, сутності, характеру та руйнівних наслідків локальних війн і воєнних конфліктів за умов постбіполярності, їх впливу на процеси соціального і політичного розвитку окремих держав та міжнародної системи в цілому. Ці чинники зумовлюють необхідність наукового аналізу проблеми в міждисциплінарному контексті. Осмислення наслідків локальних війн і воєнних конфліктів та їх впливу на процеси соціального і політичного розвитку дає підстави зробити певні узагальнення щодо локалізації їх впливу та подолання наслідків.
Вивчення зазначеної проблеми має важливе значення і для України:
- після розпаду СРСР в безпосередній близькості від кордонів України виникла низка збройних насильницьких конфліктів (придністровський конфлікт, воєнні конфлікти у республіках Південного Кавказу, вогнище конфліктів на Балканському півострові), наслідком яких стали складні соціально-політичні проблеми;
- Україна як нова незалежна країна проходить процес утвердження державності, становлення і побудови громадянського суспільства, формування і розвитку демократичних інституцій, що подекуди супроводжується гострими соціально-політичними конфліктами, які містять певні загрози застосування насильницьких форм протистояння;
- розподіл багатства та співвідношення багатства і бідності в умовах глобалізації посилює майнове розшарування суспільства в різних країнах, що стає додатковим соціально-політичним джерелом конфліктності;
- Україна не тільки бере активну участь у діяльності з підтримки миру у рамках миротворчих операцій ООН, а й співпрацює з регіональними організаціями, які здійснюють безпосередню присутність у кризових регіонах та зонах конфліктів. Проголошений вищим політичним керівництвом України курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію, передбачає розвиток практичної співпраці України з НАТО, що передбачає ретельне врахування певних ризиків і подолання можливих загроз, зокрема в безпековій, політичній і соціальній сферах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний з комплексною державною програмою «Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку» та науково-дослідною роботою (НДР) «Дослідження проблем воєнної безпеки України в контексті її воєнної політики» (шифр «Гортензія» № 0201U000196), яка проводиться Національною академією оборони України (НАОУ). Питання, які розглядаються в дисертації, тісно пов’язані з реалізацією положень Воєнної доктрини України та Державної програми будівництва і розвитку Збройних Сил України до 2011 року, а також із проблемами входження України до євроатлантичних, у тому числі військових структур.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні сутності, особливостей локальних війн і воєнних конфліктів в умовах глобалізації та основних напрямків їх впливу на соціально-політичні процеси як всередині окремих держав, так і в сфері міжнародних відносин. Визначена мета передбачає розв’язання наступних завдань:
· проаналізувати еволюцію поглядів і концептуальних уявлень стосовно проблеми локальних війн і воєнних конфліктів та сформулювати категоріально-понятійний науковий апарат проблеми (уточнити схожі за смисловим навантаженням поняття і категорії «локальна війна» і «воєнний конфлікт», показати їх спільні риси та відмінності, розглянути й уточнити типологію локальних війн і воєнних конфліктів постбіполярного періоду);
· визначити та проаналізувати основні джерела посилення конфліктності за умов глобалізації та постбіполярності;
· дослідити роль сучасних локальних війн і воєнних конфліктів як фактора та явища міжнародних відносин, з’ясувати їх характерні ознаки та особливості;
· визначити вплив локальних війн і локальних конфліктів на стан і перспективи міжнародної безпеки;
· розробити методику дослідження наслідків локальних війн і воєнних конфліктів як цілісного, системного явища та сформулювати структурну систематизацію наслідків локальних війн і воєнних конфліктів (розкрити зміст, динаміку і характер їх впливу на соціально-політичні процеси внутрішнього і міжнародного життя, встановити взаємозв’язок наслідків збройного протиборства з їх джерелами, причинами, характером і основними результатами).
Об’єктом дослідження є локальні війни і воєнні конфлікти як специфічне явище міжнародних відносин та суспільно-політичного життя окремих країн і регіонів.
Предметом дослідження є вплив локальних війн і воєнних конфліктів на соціально-політичний розвиток окремих суспільств та регіонів і сучасні міжнародні відносини в цілому.
Методи дослідження. Дисертація має міждисциплінарний характер. Узагальнення результатів дослідження передбачає поєднання соціально-філософського, історичного, політологічного і культурологічного бачення проблеми. Емпіричною базою дослідження є документальні та інформаційні матеріали, що стосуються окремих локальних війн і воєнних конфліктів, які сталися за останні півтора десятиріччя після завершення «холодної війни». Вибір орієнтовних хронологічних меж дисертаційної роботи пояснюється зміною системних ознак і характеристик міжнародних відносин після розпаду біполярної моделі, що відкрило шлях для динамічного поширення процесів глобалізації. Зі зміною полярності міжнародна система зазнає значних структурних змін, які характеризуються різними ступенями організованості та керованості процесами на глобальному і регіональному рівнях.
Розкриття теми і розв’язання поставлених завдань ґрунтується на комплексі методів, що включають загальнонаукові та спеціально-наукові методи досліджень. Автор застосував діалектичний підхід з використанням співвідносних категорій одиничного і загального, змісту і форми, сутності і явища, суб’єкта й об’єкта. Загальнонауковий метод сходження від абстрактного до конкретного дає можливість з’ясувати сутність різнотипних локальних війн і воєнних конфліктів як окремого загального явища. Застосування методів аналогії та порівняльного аналізу дає змогу визначити поняття «локальна війна» і «воєнний конфлікт», їх спільні риси і відмінності, типологію локальних війн і воєнних конфліктів та їх особливості.
Порівняльні та структурно-функціональний підходи використовуються при відстеженні еволюції наукових і концептуально-теоретичних уявлень про війну та конфлікт. Системний підхід дає можливість розглянути локальні війни та воєнні конфлікти і як фактор, і як специфічне явище міжнародного життя. Історико-порівняльний метод дослідження (співставлення однотипних явищ і відстеження розвитку явища у часі) поєднується в даній роботі з логічними методами, які уможливлюють встановлення зв’язку між процесами. При вивченні особливостей і наслідків локальних війн і воєнних конфліктів використані переважно методи системного аналізу, порівняльні, статистичні та загальнонаукові логічні методи.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше у вітчизняній політології здійснено комплексне дослідження сутності, особливостей локальних війн і воєнних конфліктів в умовах глобалізації та постбіполярності і основних напрямків їх впливу на соціально-політичні процеси як всередині окремих держав, так і в сфері міжнародних відносин. В цьому контексті сформульовано такі основні результати даного дослідження, які характеризуються науковою новизною та розкривають базову концепцію дисертації:
1. На основі систематизації існуючих наукових підходів до проблеми локальних війн і воєнних конфліктів та аналізу нових тенденцій доби глобалізації уточнено науково-понятійний та категоріальний апарат проблеми. Розроблено авторське визначення понять «війна», «локальна війна» та «воєнний конфлікт». Уточнено зміст категорій «локальна війна» і «воєнний конфлікт», встановлено їхні спільні риси та відмінності. На цій основі розроблено загальну авторську типологію локальних війн і воєнних конфліктів постбіполярного періоду з урахуванням соціально-політичних, правових та військово-технічних аспектів.
2. Здійснено дослідження основних форм впливу процесів глобалізації на посилення джерел конфліктності в контексті міжнародних відносин, насамперед на периферії сучасної міжнародної системи. На цій основі уточнено і систематизовано причини зростання конфліктогенних чинників за умов глобалізації та постбіполярності. Встановлено причини і наслідки зростання конфліктності через збільшення розриву в рівнях розвитку, посилення глобальної конкуренції за ресурси, ускладнення продовольчих проблем та викликаних ними дисбалансів, прискорення глобальних кліматичних змін, екологічні кризи та зміни в навколишньому природному середовищі. Простежено основні форми негативного впливу факторів глобалізації, які містить небезпечний потенціал подальшого поширення локальних війн і конфліктів, підносять на якісно новий рівень ступінь їх інтенсивності та можуть потенційно впливати на розвиток конфліктних відносин між провідними та впливовими регіональними державами.
3. Виявлено та проаналізовано роль локальних війн і воєнних конфліктів як явища та фактора сучасних міжнародних відносин. Визначено характерні особливості локальних війн і воєнних конфліктів, які за умов глобалізації стають системною ознакою міжнародних відносин і процесів на периферії однополярно-ієрархічної міжнародної системи. Простежено вплив трансформації сучасної системи міжнародних відносин на характер, форми і ступінь інтенсивності локальних війн і воєнних конфліктів, залежно від їх зв'язку з інтересами провідних та впливових держав. Аргументовано тезу про те, що стан залучення та інтереси провідних держав, які представляють основні центри сили, безпосередньо визначає підходи до врегулювання існуючих локальних конфліктів та їх перспективи, посилюючі суб’єктивістські тенденції та скорочуючи ефективність миротворчих зусиль. Проаналізовано роль і вплив конфліктів, що виникли після розпаду СРСР в безпосередній близькості від кордонів України, на формування підходів щодо їх врегулювання.
4. На новому рівні досліджено вплив сучасних локальних війн і воєнних конфліктів на суспільно-політичні процеси, стан і перспективи міжнародної безпеки та розвиток військової сфери. Визначено комплекс загроз, які локальні війни і воєнні конфлікти становлять для національної і міжнародної безпеки. Визначено зв’язок між застосуванням сучасних засобів збройної боротьби в локальних конфліктах з удосконаленням науково-технічних складових збройного протиборства на локальному і регіональному рівнях, розвитком воєнних доктрин і тактичних підходів. Проаналізовано вплив досвіду сучасних локальних війн та конфліктів на еволюцію засобів збройної боротьби та зміни в способах її ведення.
5. Розроблено авторську методику оцінки та дослідження наслідків локальних війн і воєнних конфліктів за умов постбіполярності та глобалізації як цілісного, системного явища. Запропоновано комплексну структурну систематизацію наслідків локальних війн і воєнних конфліктів, яка розкриває зміст, динаміку і характер впливу конфліктів на соціально-політичні процеси внутрішнього розвитку окремих країн та міжнародні відносини в цілому. Встановлено взаємозв’язок наслідків збройного протиборства з їх джерелами, причинами, характером і основними результатами. Сформульовано узагальнену оцінку найбільш типових проявів впливу локальних війн і воєнних конфліктів на внутрішні соціально-політичні процеси в окремих країнах та на міжнародні відносини в цілому, що посилює їх нестаціонарний стан. Визначено і обґрунтовано умовний поділ наслідків локальних війн і воєнних конфліктів на суспільно-політичні та соціально-гуманітарні. Простежено деструктивний вплив сучасних периферійних конфліктів на стан екології, який можна вважати співмірним з техногенним навантаженням, яке виникає внаслідок економічної, насамперед промислової діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Значення дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є сходинкою в науковому пізнанні феномену «локальних війн», «воєнних конфліктів», дослідженні їх соціально-політичного виміру і в умовах кризи суспільно-політичних та цивілізаційних відносин, особливо в період соціальних трансформацій. Запропонована автором методика дослідження наслідків локальних війн і воєнних конфліктів може бути основою для визначення «ціни» воєнного насильства, усвідомлення негативних наслідків збройного протиборства, що зумовлює необхідність активізації пошуку шляхів запобігання і мирного врегулювання конфліктів. Аналіз проблеми переконливо свідчить про доцільність посилення уваги до проблем попередження, обмеження і врегулювання локальних війн і воєнних конфліктів на всіх етапах їх розвитку. Постійний моніторинг конфліктних зон з урахуванням можливих наслідків застосування військової сили може сприяти ефективнішому проведенню миротворчих операцій з боку ООН і інших міжнародних організацій.
Концептуальні положення і фактологічний матеріал дисертації можуть бути використані при підготовці комплексних досліджень з питань міжнародних відносин, спеціальних довідково-аналітичних матеріалів та в навчальному процесі з дисциплін політології, конфліктології, міжнародних відносин. Використання висновків та положень дисертації сприятиме подальшій розробці методики розрахунку наслідків локальних війн і воєнних конфліктів, засобів реагування на локальні кризові ситуації, сприятиме розвиткові воєнної політології як окремого теоретичного напряму в межах вітчизняної політологічної науки та пошуку шляхів запобігання і врегулювання локальних війн і воєнних конфліктів. Аналіз і врахування наслідків воєнних дій на локальному рівні та їх впливу на суспільні процеси має враховуватися при розробці та корекції стратегії воєнної політики і воєнної доктрини держави.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації були оприлюднені у виступах на наукових конференціях та семінарах, що проводилися Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Міжрегіональною академією управління персоналом.
Основні положення дисертації відображено в п’яти наукових статтях автора (чотири статті опубліковано у фахових наукових виданнях) і тезах трьох виступів на наукових конференціях. Результати досліджень використовуються в навчальній роботі з курсантами і слухачами ВІКНУ ім. Тараса Шевченка

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 232 сторінки. Обсяг основного тексту дисертації складає 192 сторінки; додатків 8 (9 сторінок); список використаних джерел 384 найменування (31 сторінка).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Важливість наукового осмислення ролі локальних війн і воєнних конфліктів як явища, яке позначає стан сучасної міжнародної системи, зумовлена не стільки небезпечним зростанням їх кількості, скільки дестабілізуючими та довготерміновими руйнівними наслідками локальних війн. Здійснене дослідження локальних війн і воєнних конфліктів як соціально-політичного явища, аналіз їх особливостей і соціально-політичних вимірів в умовах глобалізації з позицій сучасних реалій дає підстави сформулювати ряд висновків теоретичного і практичного характеру.
1. В історії людства локальні війни і воєнні конфлікти були невід’ємною ознакою відносин між державами та окремими групами (верствами) населення, виступаючи одним з дієвих засобів досягнення цілей різних членів суспільства, політичних угруповань і їх лідерів. Сучасне тлумачення війни ґрунтується на полікаузальному підході. Відповідно до нього, основними причинами війни є комплекс суперечностей, що спричинені економічними, політичними, соціальними, психологічними, духовними, демографічними, географічними, етнічними, конфесійними, особистісними та іншими факторами суспільних відносин людей. Проте за сучасних умов головними детермінантами воєнних конфліктів стають економічні та ресурсні фактори, часто поєднані з політичними, соціокультурними, етнічними та релігійними мотиваціями, які виконують обслуговуючу та допоміжну ідейно-мобілізаційну роль.
На відміну від біполярної доби, коли локальні конфлікти обов’язково так чи інакше розглядалися під кутом зору їхнього впливу на відносини між основними центрами сили, в постбіполярний період локальні війн та конфлікти набули істотно більшої автономності. Якщо за умов біполярності основна загроза міжнародній безпеці та стабільності, яку становили локальні війни і конфлікти, полягала в перспективі їх ескалації, то в постбіполярних умовах основна загроза локальних війн та конфліктів, полягає в їх дифузії. Спостерігається вибіркове та некоординоване ставлення основних міжнародних акторів до локальних війн та конфліктів, залежно від індивідуальних інтересів учасників міжнародної системи. Лише в тих випадках, коли в країнах колишнього «третього світу» локальні, переважно внутрішні конфлікти, набувають форми «тотальних» внутрішніх війн із застосуванням методів етнічних чисток та висуненням цілей фізичного винищення окремих етнорелігійних груп, це створює підґрунтя для підвищеної уваги з боку міжнародної спільноти і супроводжується застосуванням методів миротворчості у формі використання зовнішніх силових факторів, спрямованих на припинення воєнних дій та посиленням контролю з боку міжнародних інституцій.
Систематизація сучасних локальних війн і воєнних конфліктів дає підстави класифікувати їх за військово-технічними і стратегічними критеріями, ступенем застосування різних поколінь зброї, симетричністю / асиметричністю сторін; контактністю / безконтактністю бойових дій (з наземними битвами або без них; з охопленням всіх географічних сфер або тільки окремих із них і т. д.). Спостерігаються зміни і в колі учасників конфліктів, що власне й визначає основну градацію локальних війн і воєнних конфліктів як різних явищ.
2. В економічному сенсі глобалізація не зближує держави і суспільства за рівнем розвитку, а сприяє встановленню ієрархічного поділу країн і регіонів та закріплює периферійний статус значної частини сучасних держав. Глобалізація призводить до зростання поляризації багатства і бідності, розбалансування економіки багатьох слаборозвинутих країн, руйнування традиційних укладів господарювання. Поглиблюється розшарування регіонів і держав на «бідний Південь» і «багату Північ». Розшарування відбувається також і всередині умовного «Півдня», і серед різних верств населення провідних держав системного ядра. Внаслідок локальних конфліктів, незалежно від їх результатів, статус окремих держав у світовій ієрархії конкурентоспроможності, стабільності, інвестиційної привабливості та умов внутрішньої безпеки суттєво знижується, призводячи в крайніх випадках до фактичної ізоляції. Проте навіть за умов втрати повноважень структурами центральної виконавчої влади, це не призводить до формального скасування державного статусу і зовнішніх функцій суверенітету.
Порівняно новою формою локальних війн і воєнних конфліктів стали «ресурсні конфлікти», позначені конкуренцією сусідніх держав у боротьбі за володіння життєво необхідними (водні ресурси), або вигідними з точки зору ринкової вартості ресурсними джерелами (поклади природних копалин). Потенційно найбільш конфліктними зонами стають країни і території, які містять значні поклади невідновлювальних природних ресурсів, насамперед нафти і газу, що спричиняє конкуренцію за контроль над цими територіями з боку основних центрів сили.
Посилення глобальної конкуренції та поширення суперництва за доступ до ресурсів і можливостей їх використання спричиняють зростання конфліктогенного потенціалу міжнародної конкуренції та посилення ієрархічних тенденцій міжнародної системи. Країни, в яких відбувалися довготривалі війни і конфлікти, зазнають «кризи можливостей» (загалом ця група включає 59 країн, які неспроможні «задовольняти базові потреби» свого населення, включаючи Індію і Пакистан). Водночас ці країни все частіше переживають «кризу легітимності» влади. Кризові тенденції в країнах цієї групи потенційно спроможні призвести до збільшення кількості країн «глибокого Півдня», які зазнають розпаду централізованих владних структур, втрачають перспективи сталого розвиту і майже повністю вилучаються з процесів міжнародної конкуренції та розподілу праці. Паралельно простежується піднесення ваги міжнародних локальних конфліктів, які можуть бути використані як стримуючі чинники в політиці західних альянсів та багатосторонніх структур проти окремих важливих регіональних держав, або використовуються регіональними державами з метою стримування поширення впливу США і НАТО на субрегіони, прилеглі до євроатлантичного простору (Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія).
3. Становлення нового однополюсно-ієрархічного світового порядку є динамічним процесом, який змінює характер і форми прояву конфліктності в міжнародних відносинах, й, відповідно, форми конфліктного управління і врегулювання. На відміну від біполярної системи, потенційна можливість виникнення локальних війн та конфліктів має тенденцію до зростання, оскільки такі конфлікти на периферії міжнародної системи не зустрічають спротиву і стримування з боку держав-лідерів основних сучасних воєнно-політичних союзів. Глобальна конфігурація поширення конфліктності також істотно змінюється. Локальні конфлікти в просторі, який контролюють США, або стають практично неможливими, або набувають форми політико-ідеологічної протидії гегемонії Америки з боку ліво-популістських рухів. Посилення консолідаційних тенденцій всередині Європейського Союзу сприяє припиненню конфліктів на Балканах і в перспективі унеможливлює виникнення нових локальних війн у контрольованому ЄС європейському просторі. Натомість ситуація в периферійних зонах нової міжнародної системи стає менш контрольованою, що супроводжується пониженням місця багатьох держав і окремих регіонів у глобальній ієрархії.
4. Після розпаду біполярної системи спостерігалося істотне зростання ролі силових факторів у світовій політиці. В контексті процесів глобалізації локальні війни і воєнні конфлікти виступають як типове явище міжнародних відносин, яке можна вважати системною ознакою проявів конфліктності за умов нового міжнародного порядку. Провідні економічно розвинуті держави утримуються від ведення масштабних війн, однак не відкидають різних форм участі в конфліктах та проведення силових акцій на периферії міжнародної системи. Використовуючи досвід локальних і регіональних конфліктів провідні у військовому відношення держави беруть на озброєння концепцію «випереджувальної оборони», планують, в разі потреби, діяти поза національними кордонами, використовуючи силові чинники для захисту економічних інтересів, постконфліктного врегулювання і боротьби з міжнародним тероризмом.
Визначені автором критерії дають змогу встановити певну ієрархію наявних і потенційно можливих локальних війн і конфліктів за такими ознаками, як їхня роль і важливість з точки зору інтересів ядра світової системи і впливових регіональних держав, впливу на тенденції еволюції (формування) міжнародної системи, перспективи та терміни врегулювання. На початку XXI ст. будь-який воєнний конфлікт чи локальна війна різною мірою відтворюють чинники глобальної ієрархії та владно-силові інтереси провідних акторів міжнародної системи. Вони зберігають істотне значення компоненти горизонтальних і вертикальних чинників взаємодії, що спричиняє асиметричне реагування на окремі конфлікти з боку глобальної міжнародної системи. Процеси глобалізації, що посилюють ієрархічний характер міжнародної системи, обумовлюють збільшення конфліктного потенціалу саме в периферійних зонах міжнародної системи, а також на межі зіткнення інтересів США / НАТО і впливових регіональних центрів сили.
Комплексний аналіз явища локальних і регіональних конфліктів дає підстави зробити висновок про зростання ступеня їх інтенсивності, що впливає на стан державного ладу периферійних країн, включаючи сфери політики, економіки, ідеології, інформації. Виникнення локального конфлікту в слаборозвинутій периферійній країні унеможливлює її швидке економічне відновлення і нормалізацію політичного життя. Специфіка конфліктів у багатьох державах Азії та Африки за останні півтора-два десятиліття свідчить про невідновлювальний характер їхніх наслідків і позначається збільшенням кількості «держав, що не відбулися».
5. В перебігу локальних війн і воєнних конфліктів можна виокремити низку етапів, які свідчать про безперервний зв’язок подій та процесів від джерела війни і її безпосередніх причин до соціальних аспектів та наслідків. Згідно із сучасними уявленнями, вирізняються такі стадії конфлікту / війни, як насильницький конфлікт, криза, випадковий мир, умовний мир та стабільний мир. Подолання наслідків збройного протиборства набуває «самостійного» значення поза часовими межами війни і стає завершальною фазою воєнного конфлікту як складної системи взаємодії суб’єктів.
Розроблена автором методика дослідження наслідків локальних війн і воєнних конфліктів як цілісного, системного явища, дозволяє визначити основні наслідки локальних конфліктів, найбільш характерні для сучасних умов:
- абсолютне і відносне зростання прямих і непрямих економічних витрат, що зумовлено вдосконаленням і подорожчанням нових систем озброєнь, масовою «технізацією» Збройних Сил, різким зростанням руйнівної потужності «звичайних» озброєнь;
- зростання кількості людських жертв з неухильним збільшенням частки втрат серед мирного населення;
- зростання тяжкості екологічних наслідків локальних війн і воєнних конфліктів у результаті масованого застосування сучасних озброєнь і потенційної загрози застосування ЗМЗ;
- усвідомлення потенційних катастрофічних наслідків воєнних конфліктів для високорозвинутих індустріальних суспільств призводить до скорочення спроможності ведення такими суспільствами локальних війн і конфліктів, що сприяє професіоналізації ЗС та супроводжується подальшим вдосконаленням технічних засобів ведення війни;
- стає все більш очевидною потенційна неможливість досягнення суспільно значущого позитивного результату внаслідок локальної війни чи воєнного конфлікту для його ініціаторів і учасників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аклаев А.Р. Этнополитическая конфликтология: Аналіз и менеджмент: Учеб. пособие. М.: Дело, 2005. 472 с.
2. Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. М.: Политиздат, 1985. 367 с.
3. Аннан Кофи А.Предотвращение войн и бедствий: глобальный вызов растущих масштабов.: Годовой доклад о работе Организации за 1999 год. Нью-Йорк: ООН, 1999 139 с.
4. Арістотель. Політика: Пер. з давньогрецької. К.: Основи, 2003. 239с.
5. Арцибасов И.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. М.: Международные отношения, 1989. 248 с.
6. Асиметрія міжнародних відносин / Перепелиця Г.М., Заремба О.В., Д’Аньєрі П. та ін. К.: Видавничий дім Стилос», 2005. 555 с.
7. Бакуменко Р. Армія «за». Справа за політиками // Народна армія. 2006. № 230. 14 грудня.
8. Бардін О. Насильство, війна, тероризм як спроба розв’язання конфліктної ситуації: політологічний аналіз сутності понять // Людина і політика. 2003. №5. С. 83 94.
9. Барынькин В.М. Локальные войны на современном этапе (характер, содержание, классификация) // Военная мысль. 1994. №6. С. 7 11.
10. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества: Пер. с англ. М.: Издательство «Весь мир», 2004. 188 с.
11. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну: Пер.с нем. М.: Прогресс-Традиция, 2000. 383 с.
12. Бжезинский З. Великая шахматная доска: Господство Америки и его геостратегические императивы: Пер. с англ. М.: Международные отношения, 2002. 254 с.
13. Бжезинский З. Выбор: Мировое господство или глобальное лидерство: Пер.с англ. М.: Международные отношения, 2005. 288 с.
14. Бжезинский З. Последний суверен на распутье // Россия в глобальной политике. 2006. Т.4, №1. С. 8 26.
15. Блищенко В.Н., Солнцева М.М. Региональные конфликты и международное право (вторая половина ХХ начало ХХІ века): Учебное пособие. М.: ОАО Издательский дом «Городец», 2005. 496 с.
16. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: Методологія дослідження та шляхи забезпечення: Монографія. К.: Дельта, 2002. 322 с.
17. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: Монографія. К.: НІПМБ, 2001. 300 с.
18. Боришполец К.П. Национальное измерение глобального» мира // Вестник Московского университета. Серия 18: Социология и политология, 2001. №1. С. 3 15.
19. Будз В. Техніка як чинник глобального міжцивілізаційного конфлікту // Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій. Матеріали науково-практ. конф. К.: Нац. акад. упр., 2003. С.146 148.
20. Булавин В.Д. Социально-политические последствия локальных войн и военных конфликтов: Дис. ... канд. филос. наук: 09.00.02. М., 1984. 182 с.
21. Валлерстайн И. Анализ мирових систем и ситуация в современном мире. СПб.: Университетская книга, 2001. 416 с.
22. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология ХХІ века: Пер. с англ. М.: Логос, 2003. 368 с.
23. Валлерстайн И. Социальное изменение вечно? Ничто никогда не изменяется? // Социологические исследования. 1997. №1. С 8 21.
24. Вебер А. Две модели мирового развития и новые протестные движения. Альтерглобализм: теория и практика антиглобалистского движения. М.: Едиторал УРСС. 2003. 325 с.
25. Вевйорка М. Новая парадигма насилля // Демоны мира и боги войны. Социальные конфликты в посткоммунистическом мире. К.: Політична думка, 1997. С. 133 144.
26. Вельяминов Г. Россия и глобализация // Россия в глобальной политике. 2006. Т.4, №3. С. 88 105.
27. Военный энциклопедический словарь / Горкин А.П., Золотарёв В.А и др. М.: «РИПОЛ КЛАССИК», 2002. 1664 с.
28. Воєнна доктрина України // Вартові Неба. 2004. №61 62. 23 червня.
29. Воєнні аспекти міжнародного права: Навчальний посібник / За ред В.Б. Тулубка. К.: Азимут-Україна, 2004. 240 с.
30. Воєнні конфлікти другої половини XX століття. Зб. наук. статей / За ред. С.В. Кульчицького. К.: Інс-т історії Укр., 2004. 100 с.
31. Война и армия. Философско-социологический очерк / Под. ред. Д.А.Волкогонова, А.С. Миловидова, С.А. Тюшкевича. М.: Воениздат, 1977. 415с.
32. Война и мир в терминах и определениях / Под ред. Д.О. Рогозина. М.: Издательский дом «ПоРог», 2004. 624 с.
33. Волков В.К. «Новый мировой порядок» и Балканский кризис 90-х годов // Новая и новейшая история, 2002. №2. С. 11 50.
34. Воробьёв И.Н. Какие войны грозят нам в будущем веке // Военная мысль. 1997. №2. С. 18 24.
35. Ворожцов Е. Меняться и менять беспорядки во Франции: причины и уроки // Россия в глобальной политике. 2005. Т3, №6. С. 118 126.
36. Воронкова В.Г. Глобалистика как наука о современном мире // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2004. №17. С. 5 23.
37. Воронов І.О. Глобалізація і політика: Реалії і перспективи соціальних трансформацій: Монографія. К.: Генеза, 2004. 288 с.
38. Гаджиев К.С. Введение в геополітику: Учебник для вузов. М.: Логос, 2000. 416 с.
39. Гаджиев К.С. Геополитика. М.: Международные отношения, 1997. 384 с.
40. Гелбрейт Д.К. Суспільство блага. Пора гуманності. К.: Видавничий дім «Скарби», 2003. 160 с.
41. Гелд Дейвід, Мак-Грю Єнтоні. Глобалізація / антиглобалізація: Пер. з англ. К.: К.І.С., 2004. 180 с.
42. Глобализация и безопасность развития / Белоус О.Г., Лукьяненко Д.Г., Гончаренко М.О., Зернецкая О.В. и др. К.: КНЭУ, 2002. 789 с.
43. Глобализация, рост и бедность: Построение всеобщей мировой экономики: Доклад Всемирного Банка: Пер.с англ. М.: Весь мир, 2004. 216 с.
44. Глобальні трансформації: Політика, економіка, культура: Пер с англ. / Гелд Д., Мак Грю Е., Голдблатт Д., Перратон Д., Курганский В., Сікора В. К.: Фенікс, 2003. 580 с.
45. Глобальные трансформации и стратегия развития / Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. К.: Орияне, 2000. 424 с.
46. Гоббс Т. Левиафан. М.: Мысль, 1964. Т.2. 748 с.
47. Голобуцкий А.П., Шевчук О.Б. Судный век: Информатизация, глобализация, терроризм и ближайшее будущее человечества. К.: Вид. дім КМ Академія», 2004. 96 с.
48. Голычев А. «Поход в монастырь» не удался. Политика США относительно Афганистана и Ирака. Попытка сравнительного анализа // Газета 2000. 2007. 12 января.
49. Гольбах П.А. Избранные произведения: Пер. с фр. М., Соцэкгиз, 1963. Т.2. 563 с.
50. Горбулін В.П. Український фронт четвертої світової війни // Дзеркало тижня. 2006. №23. 29 липня.
51. Горбулін В.П., Качинський А.Б. Стратегічні ризики нова парадигма стратегії національної безпеки України // Стратегічна панорама. 2005. №1. С. 18 25.
52. Горин А.О., Толстов С.В. Региональные конфликты в системе международных отношений // Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право. Киев, 1990. Вып. 31. С. 9 13.
53. Горовіц Д.Л. Міжетнічні конфлікти: Пер з англ. Харків: Каравела, 2004. 684 с.
54. Грани глобализации, трудные вопросы современного мира / Под ред. А.Б. Вебера. М.: Горбачёв-фонд, 2003. 592 с.
55. Гроций Г. О праве войны и мира: Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права: Пер. с итал. М.: Ладомир, 1994. 868 с.
56. Гулин В.П. О новой концепции войны // Военная мысль. 1997. №2. С. 13 17.
57. Гусев Б.В. «Иосиф Гломб. О некоторых показателях современности» // Вопросы философии. 2003. №2. С. 188 190 с.
58. Гусейнов В. Иран между прошлым и будущим // Вестник аналитики. 2004. № 3. С. 62 94.
59. Гусейнов В. Каспийская проблема: геополитические и экономические аспекты // Вестник аналитики. 2001. №2. С. 56 122.
60. Гусейнов В. О некоторых тенденциях в развитии общеевропейской безопасности и сотрудничества // Вестник аналитики. 2002. №1. С. 24 38.
61. Гусейнов В., Савин Н. Балканы: натоцентризм в действии? // Вестник аналітики. 2001. №4. С. 21 39.
62. Гушер А. Грузино-абхазский конфликт как геополитическая реальность и источник нестабильности в зоне Южного Кавказа // Вестник аналитики. 2001. №5. С. 76 91.
63. Давыдов Ю.П. США: меняющееся видение меняющихся угроз // США Канада: экономика, политика, культура. 2004. №10. С. 3 22.
64. ДарвинЧ. Происхождение видов путем естественного отбора или сохранение благоприятных рас в борьбе за жизнь / Под ред. А.Л. Тахтаджяна 2-е изд., доп. СПб.: Наука, 2001. 568 с.
65. Делягин М.Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации: Курс лекций. 3-е изд., перераб. и доп. М.: ИНФРА, 2003. 768 с.
66. Дергачёв В.А. Цивилизационная геополитика (геофилософия): Учебник для вузов. К.: Вира-р, 2004. 672 с.
67. Дмитренко М.А. Суспільні трансформації та політичні аспекти загроз національній безпеці України. К.: Знання України, 2006. 348 с.
68. Дмитриев А.В., Залысин И.Ю. Насилие: социально-политический анализ. М.: РОССПЭН, 2000. 328 с.
69. Дорошко М.С., Кривонос Р.А. Конфлікти, співробітництво та розбудова довіри в міжнародних відносинах // Актуальні проблеми міжнародних відносин. К., 2002. Вип. 37. Ч.1. С. 26 27.
70. Дугин А.Г. Проект «Евразия». М.: Эксмо, Яуза, 2004. 512 с.
71. Дюпюи Э.Р., Дюпюи Т.Н. Всемирная история войн. СПб.: Полигон, 1997. Кн. 1. 937 с.
72. Дяченко В.І., Цюрупа М.В., Шумський П.В. Міжнародне гуманітарне право: філософсько-правова доктрина регулювання збройних конфліктів: Історія становлення. К.: Сфера, 1999. Ч.І. 128 с.
73. Евстигнеев В. Финансовая глобализация явление и методологический инструмент // МЭ и МО. 2001. №3. С. 74 76.
74. Евстигнеева Л.П., Евстигнеев Р.Н. Экономическая глобализация и постмодерн. // Общественные науки и современность. 2000. №1. С. 5 15.
75. Екологічні аспекти військової діяльності: Навч. посіб. / І.А. Вінклер, Я.Ю. Тевтуль. Навч. посібник. Чернівці: Рута, 2005. 74 с.
76. Жиляев М.Л. Соціально-философский аналіз последствийв войн и военных конфликтов ХХ века: Дис... канд. филос. наук: 09.00.11. М., 1996. 174с.
77. ЖуравльовЄ.П. Еколого економічний вектор розвитку: системний підхід // Стратегічна панорама. 2004. №4. С. 61 66.
78. Загладин Н.В. Глобализация: вызовы структуре миропорядка // МЭ и МО. 2002. №9. С. 10 13.
79. Зарубежная политология / Под. ред. А.В.Миронова, П.А. Цыганкова. М.: Соц.-полит. журн., Независимый открытый университет, 1998. 360 с.
80. Згурец С. ПРО это // Зеркало недели. 2007. №3. 27 января.
81. Золян С.Т. Проблема и конфликт (Опыт логико-семантического анализа) // Полис. 1996. №4. С. 96 105.
82. Зотов А.Ф. Европейская культура и научная рациональность: история, современность, перспективы // Человек. Наука. Цивилизация. К семидесятилетию академика В.С. Стёпина. М.: Кантон+, 2004. C. 463 482.
83. Иванов Д.В. Виртуализация общества. СПб.: ПВ, 2002. 224 с.
84. Иванов Н.П. Вызовы глобализации: экономический аспект // МЭ и МО. 2002. №9. С. 4 10.
85. Игнатенко А.А. Ибн-Хальдун. М.: Мысль, 1980. 160 с.
86. Ильин И А. Сочинения: В 10 т. М.: Русская книга, 1993. Т.1. 415 с.
87. Иноземцев В.А. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. М.: ЗАО «Экономика», 2003. 776 с.
88. Иноземцев В.А. Расколотая цивилизация. М.: «Academia», Наука, 1999. 724 с.
89. Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества: М.: «Academia», Наука, 1998. 640 с.
90. Ирак, Грузия, доктрина Буша»: влияние на отношения Россия США // Вестник аналитики. 2002. №4 С. 123 145.
91. Иракский кризис и становление нового мирового порядка / Под ред. В.А. Гусейнова и С.В. Кортунова. М.: Орбита-М, 2004. 798 с.
92. История Древнего Рима / Сост. К.В. Паневин. СПб.: Полигон, Москва: АСТ, 1999. 888 с.
93. Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформаційним війнам: Навчальний посібник / За ред. В.Б.Толубка. К.: НАОУ, 2004. 176 с.
94. Кант И. Сочинения: В 6 т. М.: Мысль, 1963. Т.1. 543 с.
95. Капітоненко М.Г. Асиметричний конфлікт у постбіполярній системі міжнародних відносин // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Міжнародні відносини. 2002. Вип. 24. С. 252 257.
96. Капітоненко М.Г. Конфліктогенність постбіполярної системи міжнародних відносин: Дис канд. політ. наук: 23.00.04. К., 2004. 210 с.
97. Капто А.С. От культуры войны к культуре мира. М.: Республика, 2002. 431 с.
98. Каспрук В. Ірак: між анархією та диктатурою // Дзеркало тижня. 2007. №7. 24 лютого.
99. Кирюхін Е.В. Кирюхіна М.Л. Сьогодення народилося вчора // Політика і час. 2001. №3. С. 87 94.
100. Киссинджер Г. Дипломатия: Пер. с анг. М.: Ладомир, 1997. 848 с.
101. Клаузевиц К. О войне: Пер. с нем. М.: Логос, Наука, б. г. 448 с.
102. Клименко А.Ф. Глобализация и её влияние на военную политику и военную стратегию // Военная мысль. 1992. №5. С. 2 15.
103. Клименко А.Ф. К вопросу о теории военных конфликтов // Военная мысль. 1992. №10. С. 24 35.
104. Колодко Г.В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн: Пер. с польськ. К.: Основні цінності, 2002. 248 с.
105. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи та глобальний розвиток: Навчальний посібник. К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. 314 с.
106. Коробов А.А. Геополитический аспект международных конфликтов: Дис... канд. полит. наук: 23.00.02. Саратов, 2002. 154 с.
107. Корсунський С.В. Геополітика нафти і газу в контексті трансформації світових ринків енергоносіїв // Стратегічна панорама. 2004. №3. С. 48 58.
108. Косолапов Н. Конфликты постсоветского пространства: фактор стабильности? // МЭ и МО. 1996. №2. С. 5 16.
109. Кравченко В. Грузинська парасолька // Дзеркало тижня. 2007. №7. 24 лютого.
110. Кривега Л.Д., Ширіна О.О. Глобалізація: проблеми й осмислення // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, 2002. Вип.11. С. 54 55.
111. КузнєцовВ. Что такое глобализация? // МЭ и МО. 1998. №2. С. 12 21.
112. Ландабасо А.И., Коновалов А.М. Терроризм и этнополитические конфликты. Книга вторая. Терроризм сегодня. М.: Огни, 2004. 416 с.