Нагорняк Іван Михайлович олітика сусідства у відносинах ЄС з державами-учасницями ініціативи Східного партнерства

Краткое описание

Нагорняк Іван Михайлович, тимчасово не працює: «Політика сусідства у відносинах ЄС з державами-учас- ницями ініціативи Східного партнерства» (23.00.04 - полі­тичні проблеми міжнародних систем та глобального роз­витку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти та науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти та науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
Нагорняк Іван Михайлович
УДК 327.7: 061.1 ЄС
ПОЛІТИКА СУСІДСТВА У ВІДНОСИНАХ ЄС
З ДЕРЖАВАМИ-УЧАСНИЦЯМИ ІНІЦІАТИВИ СХІДНОГО
ПАРТНЕРСТВА
ДИСЕРТАЦІЯ
23.00.04 – політичні проблеми
міжнародних систем та глобального розвитку
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: Дорошко Микола Савович
доктор історичних наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….13
ВСТУП…………………………………………………………….………….…….14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНОДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ……………………….……......22
1.1 Теоретичні та методологічні передумови дослідження …………………...22
1.2 Документально-джерельна база дослідження …………………………......40
1.3 Висновки до розділу 1…………………………………………………….....52
РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКА ЄС ЩОДО КРАЇН СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА ТА
СПІВПРАЦЯ З НИМИ В ГАЛУЗІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ……………….54
2.1 Європейська політика сусідства та ініціатива Східне партнерство як основа
відносин зі східними сусідами ЄС. ……………………………………….……….54
2.2 Співпраця з країнами Східного партнерства в галузі безпеки та оборони…..95
2.3 Висновки до розділу 2………………………………………..………………..115
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА СПІВПРАЦЯ ЄС З КРАЇНАМИ СХІДНОГО
ПАРТНЕРСТВА ………………………………………………………….……...118
3.1 Економічна політика та торговельні відносини ЄС з країнами Східного
партнерства…………………………………………………………………...…...118
3.2 Економічна допомога ЄС в країнах Східного партнерства…………..……..152
3.3 Висновки до розділу 3. ………………………………………………….…….176
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………...179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ…………….......187
ДОДАТКИ …………………………………………………………………..……226

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження співпраці Європейського Союзу з країнами Східної Європи
та Південного Кавказу, що входять до ініціативи Східного партнерства
дозволило сформулювати наступні наукові положення та висновки:
1. Теоретичне осмислення та систематизація основних концептуальнометодологічних підходів у вивченні проблеми формування Європейської
політики сусідства дають підстави стверджувати, що основним чинником
існування "спільної" східної політики Європейського Союзу стало забезпечення
політичної стабільності у сусідстві, під якою розуміється повага до
територіальної цілісності індивідуальних партнерів. При цьому задля
дослідження ЄПС необхідно використовувати низку підходів класичних шкіл
теорії міжнародних відносин та концепцій європейської інтеграції,
демократизації та європеїзації, на які досить широко посилаються українські та
зарубіжні вчені.
Однак особливий характер та сутність політики ЄС щодо країн Східної
Європи і Південного Кавказу, які входять до ініціативи Східного партнерства,
доводять, що жодна із вивчених в рамках цього дослідження концепцій повною
мірою і комплексно їх не досліджує, також відсутній спільний підхід до оцінки
політичних, економічних та безпекових компонентів цих відносин.
2. Серед намірів створення Європейської політики сусідства після
розширення 2004 року було бажання розвинути лінії добробуту і приятельського
сусідства – кола друзів – з якими ЄС мав би близькі, мирні та взаємовигідні
стосунки. Однак ЄПС також надає доступ до участі у перевагах розширення, а
також застосовує гнучку модель економічної інтеграції та політичної асоціації.
У свою чергу такий підхід сприяв створенню в країнах, які підтримують
європейську інтеграцію, доволі хибного сприйняття ЄПС як можливості
політичної інтеграції з ЄС.
Європейська політика сусідства була призначена для запобігання
створенню нових ліній поділу між ЄС та сусідніми країнами й забезпечення їм
можливості брати участь у різних ініціативах ЄС у рамках співробітництва в
180
політичній, економічній і культурній сферах. Натомість у самому Східному
партнерстві створилась чітка лінія розподілу між країнами, які прагнуть тіснішої
інтеграції з ЄС та країнами, що зберігають нейтралітет або приєдналися до
альтернативних геополітичних проектів Росії. При цьому у відносинах ЄС з
країнами Східного партнерства бракує можливості переговорів щодо
стратегічних питань, на яких повинна будуватись основа співробітництва.
Побудова спільної політики щодо східних сусідів ЄС вимагала від держав
ЄС пошуку консенсусу, який би гарантував врахування їхніх національних
інтересів. Результатом стало те, що в основу розподілу ресурсів ЄПС було
поставлено демографічний фактор. Оскільки у країнах Південного сусідства
проживає набагато більше людей, то основна формула розподілу ресурсів мала
співвідношення 1:3 на користь південних сусідів. Цей розподіл простежується
надалі у всіх інструментах допомоги ЄС у рамках Європейської політики
сусідства. Однак він відрізняється в об’ємах макрофінансової допомоги та
технічного співробітництва, що пояснюється необхідністю забезпечення їхньої
фінансової стабільності.
3. Зовнішня політика ЄС щодо країн регіону будується на непримусових
концепціях «м’якої», «нормативної», «економічної» сили, що, у свою чергу,
опирається на «привабливість» самої ідеї євроінтеграції та вступу до ЄС, який,
хоч і не передбачається у ЄПС, все ж не заборонений відповідно до установчих
документів ЄС. Однак при цьому ЄС часто переоцінює свою «привабливість» у
сусідстві. У країнах Східного партнерства є різні політичні та економічні еліти,
соціально-економічні актори та групи впливів, які часто розділені між собою.
У той час, як ЄС та ідея євроінтеграції може бути привабливою для
представників суспільства, вона досить часто є невигідною для політичної та
економічної еліт, які не зацікавлені у поширенні демократичних принципів
(прозорих виборів) та ринкової конкуренції з європейськими товарами та
послугами на своїй території. Це підтверджується тим, що у країнах, що явно
проголошують проєвропейську зовнішню політику, влада дуже неохоче виконує
умови Угоди про асоціацію та вимоги ЄС у рамках макрофінансової співпраці
181
щодо політично чутливих питань. Варто також відзначити, що відсутність
перспективи членства в рамках ЄПС провокує відповідну модель поведінки
проєвропейських еліт у самих країнах Східного партнерства. Зокрема, бажання
представників таких сил максимально використовувати те, що надає ЄС, як їхнє
досягнення та втримувати отриману за це підтримку замість продовження
реформ, які можуть мати коротко та середньострокові негативні наслідки для
країн СхП.
Пошук компромісу між державами ЄС відобразився і у форматі даної
Ініціативи. Залучивши до Східного партнерства Азербайджан, Вірменію та
Білорусь, які не виявляли чітких євроінтеграційних прагнень, автори Східного
партнерства надали членам ЄС, які не підтримують ідею подальшого
розширення на Схід, гарантію, що ініціатива не передбачатиме собою членства
в Європейському Союзі. Як результат: для деяких країн (України, Молдови,
Грузії) можливостей, запропонованих програмою, виявилось надто мало, а для
деяких (Білорусі, Вірменії, Азербайджану), - надто багато. Тому з моменту появи
Ініціативи помітно явний поділ на країни, що активно беруть участь в розвитку
партнерства, і країни, які відстають від них у цьому. Даний розподіл буде тільки
збільшуватись залежно від виконання країнами-партнерами угод про асоціацію
та ПВЗВТ, а також у разі їхньої подальшої галузевої інтеграції з ЄС, що
перебуває на стадії узгодження.
4. Діяльність ЄС у рамках Спільної оборонної та безпекової політики ЄС у
східному сусідстві є додатковою сферою співробітництва, що, зважаючи на
слабкість країн СхП, становить спільний інтерес. ЄС робить спроби бути
активним і залученим гравцем у конфліктах, що є в регіоні, однак через низку
інституційних факторів, його дії є обмеженими. Безпекові місії ЄС у країнах
Східного партнерства часто критикуються щодо їхньої ефективності та
доцільності, натомість кошти, які виділяються на їхнє функціонування, є досить
значними. При цьому все ж варто наголосити на значній ролі Лісабонської угоди,
яка упорядкувала політику ЄС з країнами в рамках ЄПС та СБОП надавши
більше повноважень в управлінні Європейській Комісії та залишивши право
182
визначати кроки в оборонній політиці державам-членам через Раду ЄС та
Європейську Раду.
Важливим документом для відносин ЄС із країнами Східного партнерства
у сфері безпеки та оборони стала прийнята у 2016 році Глобальна стратегія ЄС
«Спільне бачення, загальні заходи: Сильніша Європа - глобальна стратегія
зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу». У ній ЄС визначає
державну та соціальну стійкість як стратегічний пріоритет своєї політики у
сусідстві. В ній же підтримуються більше інструменти «м’якої сили» ЄС,
оскільки в документі визначається, що ЄС продовжуватиме використовувати
прагнення країн до інтеграції із європейськими структурами для стимулювання
трансформації в цих країнах. Для більш рішучої відповіді на ці виклики ЄС
потребує консолідації позицій країн-членів щодо кризових явищ у сусідстві,
більш чіткого розподілу повноважень між різними інституціями при виконанні
оперативних завдань та інтеграції самих збройних сил. Ці фактори негативно
впливають на результати СПБО ЄС у сусідстві, зважаючи на те, що окремі країни
Східного партнерства неодноразово висловлювали свою прихильність до
тіснішої взаємодії в цій царині.
5. Співробітництво в економічній сфері базувалось на ідеї, що доступ до
ринку ЄС та наближення до норм і стандартів, які діють в Союзі, допоможуть у
розвитку економік та сприятимуть модернізації країн СхП. Для цього у рамках
ЄПС було створено інструменти, що сприяють галузевій співпраці та
імплементації норм ЄС у країнах сусідства. При розробці даних інструментів ЄС
вважав пріоритетом розширення власних норм та правил на дані країни, що
знайшло своє відображення у формулюваннях економічних статей Планів дій
щодо країн Східного партнерства. Однак у цих документах не було враховано
специфіки економік цих країн та можливості максимального використання
наявного у них потенціалу та модернізації. Часто трансформація їхніх економік
відповідно до норм ЄС вимагала додаткових інвестицій та витрат, які були
досить значними для фінансових ресурсів у рамках інструментів ЄС.