Мельник Тетяна Анатоліївна Ядерне стримування в Євроатлантичній системі безпеки




  • скачать файл:
  • Название:
  • Мельник Тетяна Анатоліївна Ядерне стримування в Євроатлантичній системі безпеки
  • Альтернативное название:
  • Мельник Татьяна Анатольевна Ядерное сдерживание в Евроатлантической системе безопасности Melnyk Tetyana Anatoliivna Nuclear deterrence in the Euro-Atlantic security system
  • Кол-во страниц:
  • 231
  • ВУЗ:
  • Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2021
  • Краткое описание:
  • Мельник Тетяна Анатоліївна, акредитований парламентський асистент офісу депутата Європарламенту Марека Балта. Назва дисертації «Ядерне стримування в Євроатлантичній системі безпеки». Шифр та назва спеціальності 23.00.04 політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Спецрада Д 26.001.29 Київського національного університету імені Тараса Шевченка





    ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА
    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    Кваліфікаційна наукова праця
    на правах рукопису
    МЕЛЬНИК ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА
    УДК: 327.7:623.454.8-049.65(1-622)НАТО +(4-672ЄС)(043.5)
    ДИСЕРТАЦІЯ
    ЯДЕРНЕ СТРИМУВАННЯ В ЄВРОАТЛАНТИЧНІЙ СИСТЕМІ
    БЕЗПЕКИ
    23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
    та глобального розвитку
    Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
    Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
    результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
    _____________ Т. А. Мельник
    Науковий керівник: Коваль Ігор Миколайович,
    доктор політичних наук, професор
    Київ – 2021




    ЗМІСТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………….. 13
    ВСТУП………………………………………………………………….. 14
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
    ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ЯДЕРНОГО СТРИМУВАННЯ В
    СИСТЕМІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ…………………….. 24
    1.1. Безпека та ядерне стримування в концептуальнотеоретичному дослідженні системи Євроатлантичної
    безпеки…………………………………………………………... 24
    1.2. Стан вивченості проблеми……………………………………... 45
    1.3. Характеристика методів та методології дослідження………... 63
    1.4. Категоріальний апарат дослідження…………………………... 71
    Висновки до розділу 1………………………………………………….. 76
    РОЗДІЛ 2. ЯДЕРНЕ СТРИМУВАННЯ В СУЧАСНІЙ
    СТРАТЕГІЇ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ…….. 79
    2.1. Ядерна стратегія США, Великої Британії та Франції як
    ключових елементів Євроатлантичної системи безпеки…… 79
    2.2. Стратегія ядерного стримування в сучасній концепції
    безпеки ЄС та НАТО…………………………………………… 113
    Висновки до розділу 2 135
    РОЗДІЛ 3. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ВИКЛИКИ
    ЄВРОАТЛАНТИЧНІЙ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ:
    ПЕРСПЕКТИВИ ЯДЕРНОГО СТРИМУВАННЯ………………… 138
    3.1. Вертикальне розповсюдження ядерної зброї та його вплив на
    баланс сил……………………………………………………….. 138
    3.2. Горизонтальне розповсюдження ядерної зброї та
    Євроатлантична безпека………………………………………... 157
    3.3. Ядерне стримування в умовах нових асиметричних викликів
    та тенденцій в міжнародній безпеці…………………………… 177
    Висновки до розділу 3………………………………………………….. 186
    ВИСНОВКИ……………………………………………………………. 190
    СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ…………………………. 197
    ДОДАТОК 1……………………………………………………………. 228
    13
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
    БРПЧ – Балістичні ракети на підводних човнах
    ВД – Воєнна доктрина
    ВПКО РФ – Війська повітряно-космічної оборони Російської Федерації
    ДНЯЗ – Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
    ДРСМД – Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності
    ЗС – Збройні Сили
    ІРІ – Ісламська Республіка Іран
    МАГАТЕ – Міжнародна агенція з атомної енергії
    МБР – Міжконтинентальна балістична ракета
    НВАК – Народно-визвольна армія Китаю
    НЯЗП – «незастосування ядерної зброї першими»
    ОНБМ – Огляд національних безпекових можливостей
    ОЯП – Огляд ядерної політики
    ПА ООН – Парламентська Асамблея Організації Об’єднаних Націй
    ПРО – Протиракетна оборона
    СВПД – Спільний всеосяжний план дій
    СНБ США – Стратегія національної безпеки Сполучених Штатів Америки
    СНО – Договір між Російською Федерацією і Сполученими Штатами
    Америки про скорочення й обмеження наступальних озброєнь
    СПРН – Система попередження про ракетний напад
    ТЯЗ – Тактична ядерна зброя
    ЯЗ – Ядерна зброя
    PESCO – Постійне структуроване співробітництво з питань безпеки та
    оборони
    14
    ВСТУП
    Обґрунтування вибору теми. Практика використання погроз як
    інструменту утримання інших від заподіяння шкоди власним інтересам
    застосовується з давніх давен. Однак в якості теоретичної концепції та
    найважливішого елементу політики національної безпеки струмування
    оформилося одразу після випробування ядерної зброї. Початок «холодної
    війни» та подальша гонка ядерних озброєнь посилила важливість
    стримування як тактики та стратегії політики США та СРСР, які розуміли
    катастрофічність наслідків ядерної війни для кожного з них та світу загалом.
    Завершення «холодної війни», яке призвело до зменшення напруги між
    великими державами, скорочення ядерних арсеналів та скорочення кількості
    збройних сил, стратегічних та тактичних, серед колишніх супротивників та їх
    союзників, зменшило наукову та практичну увагу до стримування. Однак на
    початку ХХІ століття концепція ядерного стримування знову повернулася на
    порядок денний американських та європейських теоретиків і практиків.
    Цьому сприяло, по-перше, зростання конфліктності між провідними
    акторами; по-друге, активізація ракетно-ядерних програм ряду інших держав,
    які прагнуть стати ядерними (в першу чергу, Іран та КНДР); по-третє,
    поширення міжнародного тероризму разом із зростанням кількості
    звичайних, асиметричних та гібридних конфліктів; по-четверте, стрімкий
    розвиток нових військових та інших технологій, що сприяє появі нової зброї
    та систем озброєнь, які постійно збільшуються (зокрема, Росія та Китай
    знову вкладають значні кошти у створення більш досконалих та
    різноманітних ядерних арсеналів) та поширюються серед радикально
    налаштованих акторів (Північна Корея успішно випробувала ядерну зброю та
    МБР, а Іран посилив розвиток своєї ядерної та ракетної програм).
    Невдачі міжнародних зусиль із стримування і попередження
    розповсюдження ядерної зброї та засобів доставки, а також конфліктів на
    регіональному та навіть глобальному рівнях доводять необхідність
    15
    ретельного вивчення потенціалу стримування з урахуванням тенденцій
    сучасного мінливого середовища безпеки. «Стримування через відмову» та
    стримування міжнародними колективними суб’єктами або спеціальними
    групами держав, які прагнуть підтримувати мир і безпеку, сьогодні
    розглядаються як один з найперспективніших напрямків в цьому питанні.
    НАТО від початку спиралася на ядерну зброю як важливий елемент
    колективної безпеки, яка слугувала водночас і стримуванням виникнення
    збройного конфлікту з СРСР, і гарантією безпеки членів об’єднання. Лідери
    держав-членів Північноатлантичного альянсу неодноразово наголошували,
    що НАТО є ядерним союзом, метою якого є зберігання миру, запобігання
    насиллю та стримування агресії, а отже, залишатиметься таким, доки існує
    ядерна зброя та загрози, що пов’язані з її використанням державними та
    недержавними акторами. Дослідження сприйняття загроз сучасного
    безпекового середовища ядерними державами-членами НАТО та особливості
    їх підходів до застосування ядерного стримування для протидії загрозам
    безпеки та стабілізації з урахуванням нових тенденцій розвитку військовотехнічного сектору потребує більшої уваги та подальшого вивчення.
    Для України актуальність дослідження обумовлена тим, що на даному
    етапі українська держава продовжує стратегічний курс на здобуття членства
    в НАТО, що є єдиним ефективним воєнно-політичним союзом із
    забезпечення безпеки своїх членів та Європи в цілому. Додатковим чинником
    є також той факт, що Україна сьогодні залишається об’єктом агресивної
    політики Росії, яка неодноразово наголошувала на належності нашої держави
    до її сфери пріоритетних державних інтересів, які Москва готова захищати
    усіма доступними їй засобами, включаючи ядерну зброю.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Серед
    пріоритетних напрямків роботи кафедри міжнародних відносин Факультету
    міжнародних відносин, політології та соціології Одеського національного
    університету імені І.І. Мечникова є безпекові студії, американістика та
    європейські студії, які спрямовані на виокремлення та ґрунтовний аналіз
    16
    основних процесів в сфері міжнародної та євроатлантичної безпеки, ролі
    провідних акторів, зокрема США, а також чинників, що визначають стан та
    динаміку сучасної системи міжнародних відносин, важливе місце серед яких
    займає фактор ядерної зброї. Ця дисертація є внеском у комплексне
    дослідження Євроатлантичної системи безпеки, а також продовжує
    традиційне для кафедри дослідження в рамках науково-дослідної роботи
    «Трансформаційні процеси в сучасній світовій політиці та міжнародних
    відносинах: глобальний та регіональний вимір» (Державний реєстраційний
    номер 0113UО04891), одним з виконавців якої є дисертантка.
    Мета дослідження полягає у визначені ролі ядерного стримування як
    інструменту гарантування безпеки Євроатлантичної системи з урахуванням
    сучасних викликів та загроз.
    Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
    – здійснити аналіз концептуально-теоретичних засад системи
    Євроатлантичної безпеки з урахуванням стратегії ядерного стримування та
    актуальних викликів, що пов’язані з сучасними процесами в сфері ядерного
    нерозповсюдження;
    – розкрити спільні та особливі риси ядерних стратегій США,
    Великої Британії та Франції, які виступають ключовими елементами
    Євроатлантичної системи безпеки;
    – виокремити внутрішні та зовнішні чинники, які визначають роль
    та здатність ЄС та НАТО як системо-утворюючих структурних елементів
    Євроатлантичної системи до протидії загрозам безпеки;
    – визначити місце стратегії ядерного стримування в сучасних
    концепціях ЄС та НАТО в контексті адаптації до нових безпекових викликів
    та загроз;
    – проаналізувати вплив процесів розвитку ракетно-ядерних
    технологій у вертикальному (Росія та КНР) та горизонтальному (КНДР та
    Іран) зрізах з метою виокремлення перспектив подальшої реалізації стратегії
    ядерного стримування для гарантування безпеки Євроатлантичної системи;
    17
    – розглянути перспективи ядерного стримування в контексті
    поширення асиметричних викликів та тенденцій, які визначатимуть системи
    Євроатлантичної та міжнародної безпеки в цілому в майбутньому.
    Об’єктом дослідження є ядерне стримування.
    Предметом дослідження є ядерне стримування в системі
    Євроатлантичної безпеки.
    Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 2009 року до
    кінця 2020 року. Нижня часова межа визначається приходом до влади США
    Б. Обами, Празька промова якого стала символічним початком
    «перезавантаження» стратегічного мислення на користь «ядерного нуля», що
    певним чином відобразилося у стратегічних документах США, ВеликоЇ
    Британії та НАТО в цілому. Верхня хронологічна межа обумовлена низкою
    важливих подій 2020 року, які є результатом процесів, що відбувалися в
    сфері стратегічних озброєнь та безпеки, та які визначатимуть динаміку
    Євроатлантичної безпеки та її підходи до ядерного стримування у короткота середньостроковій перспективі. Разом з тим, межі роботи є досить
    умовними, оскільки вони можуть обмежувати повноцінний аналіз питання,
    що досліджується.
    Територіальні рамки дослідження охоплюють, по-перше, офіційні
    ядерні держави, а саме США, Велика Британія, Франція, Росія та Китай, подруге, НАТО та ЄС, які виступають структурною надбудовою системи
    Євроатлантичної безпеки; по-третє, країни, що визначаються як джерела
    загроз та об’єкти ядерного стримування в обороно-безпековій політиці
    Євроатлантичної системи.
    Методологічна основа дослідження. Комплексний характер
    проблеми, яка досліджується у даній роботі, обумовив поєднання загальних
    та спеціальних методів пізнання. Основним методом є метод системного
    аналізу, який слугує методологічною основою дисертаційного дослідження
    та на засадах якого побудована модель дослідження питання, що вивчається
    авторкою. Важливим інструментом наукового пошуку є також синергетичній
    18
    підхід, який дозволяє розкрити особливості процесів самоорганізації
    складних нелінійних систем з урахуванням численних активних компонентів
    системи Євроатлантичної безпеки. Особливістю даного дисертаційного є
    застосування закону виклику-відповіді, який пояснює взаємозв’язок між
    викликами та вибором відповіді на ті чи інші виклики, що робить актор для
    протидії потенційній загрозі.
    Мета, завдання, а також міждисциплінарний характер дисертаційної
    роботи обумовили використання додаткових методів загально-логічного
    характеру. Так, за допомогою аналізу та синтезу, індукції та дедукції,
    об’єктивності, сукупність яких сприяє виявленню та вивченню усього
    комплексу факторів (суб’єктивні й об’єктивні; внутрішні та зовнішні;
    глобальні й регіональні) та їх взаємозв’язків, які власне детермінують роль
    ядерного стримування в євроатлантичній системі безпеки та дозволяють
    встановити максимально об’єктивну картину-модель існуючої системи.
    Вивчення авторкою складного процесу формування стратегії ядерного
    стримування в рамках Євроатлантичної системи відбувалося також за
    допомогою загальних методів дослідження політичних об’єктів та процесів, а
    саме порівняльно-історичного, критичного, формально-юридичного та
    контект-аналізу.
    Застосування порівняльно-історичного методу дає можливість
    розкрити спільні та відмінні риси функціональних зв’язків елементів
    системи, а також впливів середовища на систему. Використання цього
    методу дозволило порівняння підходів та політики ключових елементів
    Євроатлантичної системи безпеки в контексті відповіді на зовнішні впливи та
    внутрішні чинники, зіставити специфіку їхніх підходів до проблеми ядерної
    зброї та стримування.
    Використання критичного підходу сприяло визначенню ступеню
    відповідності реальної політики ядерних держав-членів Євроатлантичної
    спільноти до офіційних декларацій та документів з ядерного стримування,
    аналіз концепцій американських, британських та французьких дослідників та
    19
    їхнього впливу на формування підходів до майбутнього ядерного
    стримування як інструменту гарантування Євроатлантичної безпеки.
    Під час аналізу джерельної бази, що становлять собою, головним
    чином, документи, пов’язані з національною безпекою та обороною, а також
    виступи американських, британських та французьких лідерів, автором був
    використаний формально-юридичний метод дослідження та методика
    контент-аналізу. Розкриття особливостей проблеми ядерного стримування в
    контексті сучасних глобальних та регіональних викликів системі
    Євроатлантичній безпеці посилено використанням методу напівструктурованого інтерв’ю, доповнено запитаннями під час конференцій та
    публічних заходів.
    Наукова новизна отриманих результатів. Дисертаційна робота є
    першим у вітчизняній політичній науці системним аналізом сучасної
    Євроатлантичної безпекової системи крізь призму ролі ядерного фактору.
    Найвагоміші результати наукового дослідження полягають у
    наступному:
    Вперше:
    - здійснене комплексне дослідження місця ядерного стримування в
    контексті функціонування Євроатлантичної системи безпеки з урахуванням
    нових загроз міжнародній безпеці, що пов’язані з подальшим розвитком та
    розповсюдженням ракетно-ядерних технологій;
    - проведено комплексний аналіз сучасних національних стратегічних
    документів ключових елементів системи Євроатлантичної безпеки – ядерних
    держав-членів з визначенням ключових загроз та підходів до їх нівелювання;
    - на рівні дисертаційного дослідження розглянуто вплив
    асиметричних викликів та загроз стратегічного характеру на міжнародну та
    євроатлантичну безпеку;
    - проаналізовано здатність Євроатлантичної системи давати адекватні
    компенсаторі відповіді на класичні та нові виклики із використанням закону
    «виклику-відповіді»
    20
    Уточнено:
    - положення конструктивістського підходу до вивчення ядерного
    чинника в політиці окремих держав та системи безпекового співробітництва
    цих держав;
    - визначення структури Євроатлантичної системи безпеки,
    взаємозв’язок між відносинами внутрішнього та зовнішнього середовища цієї
    системи з урахуванням особливостей відносин між ядерними державамичленами.
    Набуло подальшого розвитку:
    - дослідження впливу російського та китайського чинників на
    безпекове середовище на регіональному та глобальному рівнях, їх впливу
    на стратегічну стабільність та ефективність ядерного стримування;
    - визначення ступеню загроз для Євроатлантичної системи безпеки з
    боку таких регіональних акторів, як Корейська Народно-Демократична
    Республіка та Іран з урахуванням поточного стану відносин між ключовими
    елементами системи;
    - застосування в українській політичній науці концепції «стратегічна
    культура» для аналізу цілей, пріоритетів та рішень, які приймаються
    акторами в сфері безпеки та оборони в контексті ядерного розповсюдження
    та стратегічній нестабільності.
    Теоретичне та практичне значення отриманих результатів
    дослідження полягає в можливості їх використання в двох основних сферах:
    - науково-дослідницький: здобутки авторки дисертаційного
    дослідження, викладені у висновках до роботи, є внеском у вивчення
    ядерного стримування як інструменту забезпечення безпеки на прикладі
    Євроатлантичної системи. Разом з тим, дане дослідження може бути
    використано для подальшої науково-теоретичної розробки проблематики, яка
    вирізняється динамізмом та постійним розвитком, зміною середовища та
    чинників, що мають локальний, регіональний та глобальний вимір.
    21
    - прикладний: результати та висновки, що їх наводить авторка
    наприкінці дослідження, можуть бути застосовані в роботі як
    зовнішньополітичних органів та відомств України при розробці стратегії
    інтеграції у Євроатлантичний безпековий простір, зокрема, Комітету
    Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та
    міжпарламентського співробітництва, Комітету Верховної Ради України з
    питань національної безпеки, оборони та розвідки, МЗС України,
    Національного інституту стратегічних досліджень Офісу Президента
    України, Міністерства оборони й інших структур і організацій, діяльність
    яких пов’язана з формуванням та реалізацією зовнішньої політики України
    на двосторонньому та міжнародному рівнях. Крім того, положення та
    результати дослідження буде корисною для поглибленого вивчення
    особливостей Євроатлантичної системи безпеки, а також у викладацькій
    роботі у вищих навчальних закладах, що спеціалізуються з питань
    міжнародних відносин, міжнародної безпеки та європейських досліджень; у
    підготовці науково-методичних та навчальних посібників, призначених для
    студентів спеціальностей «міжнародні відносини, суспільні комунікації та
    регіональні студії», «політологія», «історія».
    Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення та висновки
    дисертаційного дослідження, зокрема ті, що характеризують наукову новизну
    і практичне значення одержаних результатів, авторка отримала самостійно. В
    статті надрукованій у співавторстві із П. А. Сіновець «Born in the ashes:
    Nuclear uncertainties ‘rising’ strategic stability» (особистий внесок здобувача
    0,7 авторських аркушів) та розділі колективної монографії з В. І.
    Подшивалкіною «Гуманітарні проблеми прикордоння: соціологічні виміри»
    (особистий внесок здобувача 0,3 авторських аркушів) розробка проблеми та
    основний зміст належить автору дисертації.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати
    дисертаційної роботи пройшли апробацію у вигляді доповідей і виступів під
    час засідань Одеського міського семінару з теорії, історії та історіографії
    22
    міжнародних відносин, Студентського наукового семінару з глобальної
    безпеки та нерозповсюдження ядерної зброї Одеського національного
    університету імені І.І, Мечникова, а також наступних науково-практичних
    конференцій, літніх шкіл та круглих столів: міжнародної конференції «НАТО
    у глобальному безпековому середовищі, що змінюється» (жовтень 2013, м.
    Львів), Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми
    зовнішньої політики України» (листопад 2013, м. Чернівці), Всеукраїнської
    науково-практичної конференції «Придністровські соціально-гуманітарні
    читання» (травень 2014, м. Кіровоград), Зимової школи Інституту
    міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
    Шевченка (лютий 2014, м. Київ), міжнародної конференції «НАТО назустріч
    до викликів сучасного світу – підсумки Варшавського саміту 2016»
    (листопад 2016, Лодзь, Республіка Польща), науково-практична конференція
    «Стан та перспективи реформування сектору безпеки і оборони України
    (листопад 2016, м. Київ), літньої школи «Безпека в небезпеці. Як охолодити
    гарячі точки: від Донбасу до Північної Кореї» (червень 2017, м. Київ); VII
    Одеського міжнародного літнього семінару «Новий ядерний порядок:
    виклики та відповіді» (серпень 2017, м. Одеса), міжнародної літньої школи
    «Інституційне розповсюдження та зовнішні дії ЄС» (липень 2018, м. Женева,
    Швейцарія), міжнародної наукової конференції «Криза сучасної системи
    безпеки: у пошуках нового міжнародного порядку» (травень 2019, м. Львів),
    міжнародного круглого столу «Ініціатива ракетного діалогу» (жовтень 2019,
    м. Берлін, Німеччина); Х Одеської міжнародної літньої школи «Актуальні
    проблеми нерозповсюдження та роззброєння: регіональні перспективи»
    (серпень 2020, м. Одеса) та І Одеська міжнародна зимова школа
    „Європейська безпека 2021: виклики для контролю над озброєнням та
    нерозповсюдження ядерної зброї” (лютий 2021, м. Одеса). Дисертація
    обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародних відносин Інституту
    соціальних наук ОНУ.
    23
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження були
    викладені автором у 14 наукових працях, загальним обсягом 9,37 д.а., з них 3
    у наукових фахових виданнях України; 3 публікації в зарубіжних фахових
    виданнях, одна з них підготовлена у співавторстві; а також у 7 публікаціях
    апробаційного характеру. Результати дослідження додатково відображені у
    розділі колективної монографії опублікованому у співавторстві загальним
    обсяном в 0,65 д.а.
    Структура дисертації обумовлена об’єктом, предметом, метою та
    завданнями дослідження. Робота складається з переліку умовних позначень,
    вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних
    джерел (290 найменування українською, російською, англійською,
    французькою та китайською мовами) та додатку. Загальний обсяг дисертації
    становить 231 сторінки, з яких 183 сторінки – основна частина роботи, та
    32 сторінка – список використаних джерел.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Дослідження ролі ядерного стримування в Євроатлантичній системі
    безпеки на сучасному етапі, здійснене в рамках даної дисертаційної роботи,
    дає підстави зробити наступні висновки.
    1. На основі загального огляду наявного теоретичного доробку
    стосовно ядерного стримування та його ролі у стратегічній концепції
    Євроатлантичної системи безпеки встановлено, що найбільш ефективним для
    аналізу сучасного стану даної проблематики є використання комплексного
    підходу з двох теорій: неореалізму та конструктивізму, що доповнюють одна
    одну та разом створюють всеохоплюючу формулу дослідження інтересів,
    ідей та можливостей елементів Євроатлантичної системи та їх
    супротивників, а також структурної надбудови.
    Використання широкого спектру емпіричних методів дослідження, які
    доповнюються новою для української науки концепцією закону «викликавідповіді», сприяло доведенню існування і обґрунтованості виокремлення
    окремої Євроатлантичної системи із усіма відповідними атрибутами
    (елементи структури, надбудова, зовнішнє та внутрішнє середовища, а також
    їх взаємодія між собою), в якій ключову роль забезпечення безпеки відіграє
    ядерне стримування.
    2. Порівняння стратегічних підходів ключових елементів системи
    Євроатлантичної безпеки – ядерних держав, а саме США, Великої Британії та
    Франції, демонструє певні розбіжності у підходах до ядерного стримування,
    які, однак, не суперечать загальному та спільному для всіх постулату про
    важливість подальшого застосування ядерного стримування як стратегії
    забезпечення миру та стабільності в трансатлантичному просторі.
    Сполучені Штати як і раніше відіграють в цьому процесі провідну
    роль, а дослідження їх стратегічних документів дозволяє зробити висновок
    про нерозривність євроатлантичного зв’язку, не дивлячись на певну
    мінливість пріоритетів адміністрацій президента США. Разом з тим, зміна
    191
    адміністрації Обами, який був прихильником досягнення «ядерного нуля» на
    адміністрацію Трампа внесла корективи до ядерної стратегії. Підхід
    адміністрації Білого дому за президентства Трампа ґрунтується на пріоритеті
    стримування перед роззброєнням, важливості модернізації та створення
    ядерної зброї малої сили та жорсткої риторики по відношенню до
    потенційних ворогів. Очікується, що нова адміністрація Байдена збалансує
    ядерну стратегію та поверне США до ключових договорів по контролю над
    озброєнням.
    Велика Британія залишається базовим євроатлантичним елементом, що
    пов’язує безпеку Європи зі Сполученими Штатами через надзвичайно тісні
    та спеціальні відносини з США. До того ж ця країна має свій власний
    ядерний арсенал і нещодавно розпочала процес його модернізації. Зважаючи
    на кількісний та якісний склад ядерного арсеналу, який Британія модернізує,
    з’ясовано, що Лондон дотримується стратегії мінімального стримування, що
    визначає оборонний характер та орієнтування на удар у відповідь. Тож,
    ядерна зброя ВБ не може самостійно гарантувати безпеку союзників, але
    вносить значний геополітичний та стратегічний вклад, в тому числі шляхом
    підвищення рівня невизначеності Західної відповіді. Ядерні сили Британії
    входять до планування НАТО, але остаточне рішення про їх використання
    приймається прем’єр-міністром країни.
    Французькі ж ядерні сили не входять до системи планування НАТО, а
    сама Франція не є учасницею групи ядерного планування НАТО, зберігаючи
    пріоритет власній стратегічній автономії. Але цей факт не заважає їй
    надавати безпекові гарантії та запевнення союзникам, бути автором
    інтеграції концепції стратегічної автономії до стратегії ЄС та заключати
    пакти про особливі відносини, як Аахенський договір з Німеччиною чи
    Ланкастерські угоди з Британією.
    З’ясовано, що ключові елементи Євроатлантичної системи поділяють
    думку щодо пріоритетності пошуку оптимальної ефективної компенсаторної
    відповіді на актуальні виклики, що передбачає комбінування ядерної та
    192
    конвенційної компоненти, а також урахуванням розвитку новітніх
    технологій.
    3. Роль надбудови в Євроатлантичній системі безпеки відіграють ЄС
    та НАТО, які органічно доповнюють одна одну. Участь у обох забезпечує
    державі-члену найвищий рівень захищеності від загроз завдяки гарантіям
    статті 5 Вашингтонського договору та статті 42,7 Договору про ЄС, що
    передбачають принцип «один за всіх та всі за одного» та залученість усіх
    держав-членів до протидії агресії, спрямованої проти одного з них. У разі
    лише часткового залучення країни до Євроатлантичної системи, особливо у
    комбінації з можливою нелінійною агресією, безпекові гарантії залишаються,
    але впевненість у їх дотриманні знижується прямопропорційно їхнього місця
    та ролі у системі ядерного стримування. Це обумовлює прагнення країн
    Центральної, Східної та Південно-Східної Європи до якнайглибшої
    інтеграції, особливого значення така інтеграція набуває для неядерних країн,
    що як члени структурної надбудови отримують можливість бути почутими та
    посилювати оборону у найбільш вразливих точках. Саме ці міркування
    сьогодні посилює стратегічний курс України щодо членства в НАТО на
    даному етапі.
    Європейський Союз із часом все більше перетворюється на політичний
    альянс, що потребує підкріплення військовою силою. Прикладом таких
    метаморфоз є активація закріпленого в Договорі про ЄС PESCO з особливою
    увагою координації оборонних політик держав-учасниць та інтеграції
    проектів розвитку ВПК та багато іншого. Встановлено, що стаття 42,7
    Договору про ЄС за формулюванням є навіть більш зобов’язуючою, ніж
    стаття 5 Вашингтонського договору НАТО.
    Особливістю ж НАТО та його принципу «один за всіх та всі за одного»
    є безпосереднє членство США, що транслюються в гарантії США по
    розширеному ядерному стримуванню в Європі. Крім того, Альянс є суто
    воєнно-політичним союзом та спільнотою з формулювання спільної
    оборонної політики та планування. Останнім часом було прийнято цілий ряд
    193
    кроків направлених на посилення обороноздатності Альянсу, особливо на
    східних кордонах із новоствореними багатонаціональними батальйонами в
    Польщі, Латвії, Литві та Естонії, посилених ініціативою «4-30». Зазнала змін
    і командна структура Альянсу, у співробітництві з ЄС покращується
    сумісність інфраструктури і логістики країн-членів.
    4. З’ясовано, що ТЯЗ США на території держав-членів НАТО гарантує
    залученість США і цим посилює переконливість розширеного стримування.
    До того ж ТЯЗ створює можливість активного приєднання неядерних держав,
    на території яких воно базується, до участі в колективному ядерному
    стримуванні. Система ПРО в Європі є іншим важливим контроверсійним
    чинником, адже може розглядатися і як стабілізуючий, і як дестабілізуючий
    фактор для стратегічної стабільності. Визначено, що для Євроатлантичної
    безпекової системи ЄвроПРО відіграє одразу дві функції: в практичному
    плані – захист від потенційної атаки однієї з так званих «держав-ізгоїв»,
    зокрема Ірану та КНДР; а в стратегічному – посилює залученість США із їх
    ядерною зброєю через присутність американських військових безпосередньо
    на території європейських країн.
    На підставі вищенаведених факторів встановлено, що в контексті
    забезпечення миру та стабільності в Євроатлантичній системі ядерна зброя та
    ядерне стримування відіграє ключову роль. Це робить ядерне стримування
    системоутворюючим елементом функціонування системи як такої, що
    уможливлює адекватну відповідь на виклики із зовнішнього середовища
    системи, яке є доволі комплексним і неоднорідним.
    5. Надсистема в рамках досліджуваної тематики представлена
    системою нерозповсюдження ядерної зброї та контролю над озброєнням, а в
    основі стримування знаходиться трикутник балансу сил між США/НАТО –
    КНР – РФ.
    Сучасна російська ядерна стратегія на тлі агресивної зовнішньої
    політики робить РФ одним із основних фігурантів серед геополітичних
    викликів Євроатлантичній безпеці. Цьогорічна публікація «Засад державної
    194
    політики РФ в сфері ядерного стримування» вперше виокремлює ядерне
    стримування як окрему політику, але основні принципи залишаються
    незмінними з 2000 року. Окремо варто відзначити контроверсійну доктрину
    «ескалації для де-ескалації», що може бути використана не з метою деескалації як такої, а задля проведення агресивної політики та спроби
    закріплення нового статус-кво під загрозою переходу конфлікту в ядерну
    стадію. І хоча РФ офіційно заперечує використання цієї концепції на
    сучасному етапі, її готовність використовувати ядерну зброю у разі
    програвання конвенційної боротьби де-факто її підтверджує. Також
    викликають занепокоєння масштабна військова модернізація та активна
    залученість РФ у різні гібридні війні, що змушують сумніватися в
    задекларованому оборонному характері російської зовнішньої політики.
    КНР також декларує оборонний характер зовнішньої політики, що
    ґрунтується на принципі про незастосування ядерної зброї першою, але ці
    декларації ставляться під сумнів, зважаючи на практичні можливості тріади,
    поточні активну модернізацію та нарощування арсеналів. Зазначається, що
    небажання Китаю на даний час долучатися до переговорів по скороченню
    ядерної зброї, що ведуть США з РФ, політика щодо Ірану та КНДР, а також
    програми з освоєння космосу створюють додаткові підстави розглядати
    Китай як виклик для безпеки Європи з потенціалом до перетворення на
    загрозу.
    Зазначено, що Північна Корея та Іран знаходяться в переліку
    найбільших загроз для Євроатлантичної системи безпеки через порушення
    режиму ДНЯЗ. Саме ці дві країни вважаються рушіями горизонтального
    ядерного розповсюдження. До того ж ці країни відрізняються від інших
    неофіційних ядерних держав ворожою до Заходу риторикою. Останнім часом
    Іран обрав більш компромісну політику та підписав СВПД, але після краху
    цього договору не виключено, що до влади в цій країні прийдуть більш
    радикально налаштовані сили. Із новообраним президентом США з’являється
    надія на сприятливе вирішення цього питання до того, як ситуація пройде
    195
    точку неповернення. У випадку із КНДР, що де-факто вже є ядерною
    державою та навіть має носії, здатні доставляти ядерну зброю до території
    США, ситуація є ще більш складною. Ключ до розв’язанні останньої полягає
    в комбінації політичних, дипломатичних економічних та гуманітарних
    методів впливу та залучення КНР до перемовин.
    6. Розмірковуючи про перспективи ядерного стримування, зазначено,
    що ядерне стримування не претендує на універсальне рішення будь-якої
    проблеми, але його ефективність доводиться відсутністю великомасштабної
    війни за участю ядерних держав та їх союзників. Воно виступає
    фундаментальним та системоутворюючим елементом Євроатлантичної
    системи, існує з самого її створення і постійно трансформується в контексті
    нових викликів, серед яких є гібридна війна, що розмиває межі між війною та
    миром, заснована на принципі ескалації та комплексі військових та
    цивільних методів. НАТО вважає гібридні загрози одним із своїх пріоритетів
    і окрім посилення військової могутності робить особливий акцент на
    покращенні стійкості та підвищення ефективності розширеного ядерного
    стримування.
    У випадках з кібер та терористичними атаками основною проблемою
    для стримування є визначення відповідальної сторони, але сучасні технології
    вже дозволяють це робити. В цьому випадку ядерне стримування працює
    через загрозу відповіді по країнах-спонсорах та країнах-постачальниках
    зброї, що має стримувати їх від таких дій.
    Зазначено, що новітні технології допомагають зробити більш точним і
    ефективним збір та обробку даних, а також проведення самих операцій.
    Разом з тим, розвиток технологій, особливо ракетних технологій подвійного
    призначення, які розмивають лінії між конвенційною та ядерною зброєю,
    відкриває й нові досі другорядні поля для проведення військових дій і
    вимагають від Євроатлантичної спільноти швидкого реагування. Саме
    такими стали кібер-оборона та космос, що були затверджені НАТО у якості
    четвертого та п’ятого операційного простору (після повітряного, наземного
    196
    та морського). Безвідповідальне використання нових космічних технологій та
    дронів може призвести до порушення стратегічної стабільності, загального
    балансу сил та навіть ядерної війни через атаки на комунікаційні системи і
    особливо системи попередження про ракетний напад (СПРН).
    Україна знаходиться в епіцентрі багатьох вищезгаданих процесів і
    Євроатлантична безпека нерозривно пов’язана з ситуацією в Україні. Разом з
    тим, наявного рівня інтеграції України до системи не достатньо для виходу із
    «сірої зони» і потрібно інтенсифікувати реалізацію задекларованого курсу на
    інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури. Участь в таких
    структурних надбудовах системи, як ЄС та НАТО, суттєво збільшить
    залученість України до західної спільноти та надасть реальні гарантії
    безпеки. До того ж Україна має унікальний досвід боротьби із такими новими
    загрозами, як гібридна війна, протистояння російській пропаганді та боротьбі
    за європейські цінності в цілому. Поступова реінтеграція до Євроатлантичної
    системи безпеки вбачається шляхом збільшення секторальної замученості та
    механізм партнерства з розширеними можливостями НАТО.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)