ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА




  • скачать файл:
  • Название:
  • ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА
  • Альтернативное название:
  • ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО СТАНОВЛЕНИЯ ТРЕНЕРА-ПРЕПОДАВАТЕЛЯ
  • Кол-во страниц:
  • 379
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ


    На правах рукопису



    ВОЛЯНЮК НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА

    УДК 159.9:796.071.4


    ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА


    19.00.01 загальна психологія, історія психології


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук


    Науковий консультант
    доктор психологічних наук, професор
    ЛОЖКІН Георгій Володимирович



    Київ-2006









    ЗМІСТ




    ВСТУП ...............................................................................................................


    5




    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕПЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА
    СПОРТИВНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ..................................




    14




    1.1. Філософсько-психологічні концепції особистості як суб’єкта професійної діяльності ..................................................................................


    17




    1.2. Суб’єкт професійної діяльності: суть, зміст.............................................
    1.2.1. Суб’єкт і суб’єктність у професійній діяльності: диференціація понять ..................................................................................................................


    31

    31




    1.2.2. Суб’єктна активність у ході професійного становлення тренера-викладача ............................................................................................................


    57




    1.3. Основні підходи та проблеми вивчення професійного зростання суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності ...........................................



    74




    1.4. Акмеологічні інваріанти професіоналізму тренера-викладача як суб’єкта професійної діяльності ......................................................................



    86




    1.5. Етапи професійного розвитку тренера-викладача ..................


    95




    ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ ..............


    109












    РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ І МЕТОДИЧНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА ............................................................................




    113




    2.1. Методологія дослідження професіогенезу тренера як суб’єк­та спортивно-педагогічної діяльності ..................................................................



    113




    2.2. Методи об’єктивної психодіагностики тренера-викладача як суб’єкта професійної діяльності ......................................................................



    121




    2.3. Організація науково-пошукової роботи в процесі дослідження професійного становлення тренера-викладача .......................



    136






    РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНА СУТЬ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА ...............................................





    139




    3.1. Особливості професійної самосвідомості тренера-викладача у процесі професійного становлення ......................



    139




    3.2. Емпіричні референти суб’єктності тренерів-викладачів у процесі професійного становлення ............................



    160




    3.3. Дослідження рефлексії тренера-викладача у процесі про­фе­сійного становлення..........................................................................................................



    168




    3.4. Індивідуально-психологічні риси та особливості особистості тренерів-викладачів ...........................................................................................



    184




    3.5. Критерії готовності тренера-викладача до спортивно-педагогічної діяльності ................................................



    190




    3.6. Суб’єкт-об’єктні орієнтації тренерів-викладачів у життєвих ситуаціях..............................................................................................................



    200




    3.7. Психологічний вік тренера-викладача як інтегральний показник його ставлення до вікового періоду свого життя .................................................



    210




    ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ .............


    222












    РОЗДІЛ 4. КРИЗОВІ СТАНИ ТА СУПЕРЕЧЛИВІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА СПОРТИВНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ .......................................




    225




    4.1. Психологічна сутність криз професійного розвитку суб’єкта
    діяльності ............................................



    225




    4.2. Емпіричне дослідження криз професійного розвитку трене­рів-викладачів .......................................................



    234




    4.3. Професійні зміни-деформації особистості тренера-викладача у процесі професіоналізації ..............................................



    268




    4.3.1. Психологічні характеристики проявів адаптації та дезадаптації тренера-викладача у професійній діяльності ......................



    272





    4.3.2. Деформація емоційної сфери тренера-викладача.
    Емоційне вигорання тренера-викладача ..........................................................




    286




    ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ ............


    300












    РОЗДІЛ 5. ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА ..........



    303




    5.1. Модель системи психологічного супроводу тренера-викладача..............................................................................................................



    303




    5.2. Моніторинг професійного становлення тренера-викладача ...................


    311




    5.3. Самофутурування професійного розвитку тренера-викладача ..............
    5.4. Супервізорство як супровідна техніка професійного станов­лення тренера-викладача...........................................................................................


    316

    349




    5.5. Детермінанти професійного довголіття спортивного педагога та його оптимізація .........................................................................................................


    364




    ВИСНОВКИ ДО П’ЯТОГО РОЗДІЛУ .................


    370




    ВИСНОВКИ ................................


    373




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................


    379





    ВСТУП
    Актуальність теми. Психологія, яка все активніше включається у вирішення важливих для спорту завдань, зіштовхується з необхідністю осмислення змін у діяльності тренера-викладача. Використання багатьох традиційних поведінкових проявів, об’єктивних характеристик діяльності, кваліфікаційних показників у вигляді особливих вимог до особистості тренера для аналізу його можливостей є, вочевидь, недостатнім. Реалії сучасного спорту стоять перед необхідністю вивчення тренера-викладача як суб’єкта діяльності, здатного до самостійного й відповідального визначення власного вектора професійного розвитку.
    Осмислення проблеми людини як суб’єкта своєї діяльності, який здатен цілеспрямовано реформувати об’єктивну дійсність і здійснювати творчий саморозвиток, представлено у наукових працях Г.О.Балла (2003), М.Й.Боришевського (2001), А.В.Брушлінського (1992), Ж.П.Вірної (2004), Л.М.Карамушки (2004), А.Б.Коваленко (2004), Н.Л.Коломінського (2000), С.Д.Максименка (2001), В.О.Моляко (2002), О.М.Лактіонова (2006), Л.Е.Орбан-Лембрик (2004), М.І.Пірен (2003), Н.І.Пов’якель (2003), В.А.Семиченко (2001), В.О.Татенка (1998), В.В.Третьяченко (1997), Н.В.Чепелєвої (2003), В.Є.Чудновського (1993) та ін. Щодо основного загалу емпіричних розвідок, то в них ідеї суб’єктного розвитку людини наразі ще не отримали достатньо змістовного втілення й використовуються переважно як вихідні абстрактно-пояснювальні моменти досліджень. Аналогічні тенденції простежуються й у спортивно-педагогічних дослідженнях. У роботах І.П.Волкова (2000), Г.В.Ложкіна (2004), В.М.Платонова (1998, 2001), О.П.Саннікової (1995), В.Ф.Сопова (2005), Н.Б.Стамбулової (1999), О.Я.Чебикіна (1992) та інших представлені численні аспекти професійної діяльності спортивних педагогів, які дозволяють зробити наукові узагальнення, дотичні як до підготовки майбутніх фахівців у галузі фізичної культури та спорту, так і до власне тренувального процесу. Однак проблема суб’єктності та індивідуальної неповторності тренера-викладача в процесі професійного становлення розглядалася обмежено.
    Підставами для судження про те, чи є тренер-викладач активним суб’єктом процесу професійного становлення можуть виступати сутнісні атрибутивні характеристики. В якості таких основоположних критеріїв виділяють: розвиток (С.Л.Рубінштейн, 1922); цілісність, активність, соціальність (А.В.Брушлінський, 1996); цілісність, активність, ініціативність, відповідальність (К.О.Абульханова-Славська, 1991); активність, свідомий характер діяльності, самосвідомість і відповідальність як складові свободи вибору (О.М.Волкова, 1992); цілісність, розвиток, свобода, цілеспрямованість (В.А.Петровський, 1993); розвиток, усвідомленість, самостійність, спонтанність (В.О.Татенко, 1997); саморегулювання діяльності і суб’єктивний досвід (А.К.Осницький, 1996) та ін. Проте більшість із перерахованих критеріїв мають складний та не завжди операціоналізований характер, що загалом ускладнює можливість їх експериментального вивчення.
    Таким чином, важливість і актуальність обраної проблеми обумовлена необхідністю визначення соціально-психологічних особливостей становлення тренера-викладача як суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності; з’ясування об’єктивних та суб’єктивних чинників, які детермінують професіогенез спортивного педагога, механізмів проектування власної діяльності й себе як професіонала; а також специфіки криз та суперечливих тенденцій професійного розвитку. Актуальність та значущість дисертаційного дослідження визначається також і практичними завданнями, що пов’язані з розробкою системи психологічного супроводу професійного становлення тренера-викладача.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України за темою «Особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах» номер державної реєстрації 0100U000072. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол №2 від 26 лютого 2004) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №3 від 30.03.2004).
    Мета дослідження полягала у розробці концепції професійного становлення тренера-викладача з позиції розвитку його суб’єктності та визначенні ключових положень із психологічного супроводу цього процесу.
    Завдання дослідження:
    1. Сформувати та подати концептуальні засади функціональної моделі суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності на основі теоретико-методологічного аналізу.
    2. Розкрити суть та охарактеризувати взаємодію і взаємовплив соціально-психологічних феноменів, що обумовлюють зміст професійного становлення суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності.
    3. Виокремити та обґрунтувати атрибутивні характеристики, які дозволяють здійснити моніторинг становлення суб’єктності тренера-викладача.
    4. Експериментально виявити роль та місце емпіричних референтів, що відображають динаміку суб’єктності тренера-викладача у процесі професійного становлення.
    5. В межах запропонованої концептуальної схеми з’ясувати провідні суперечливі тенденції й сутність криз професійного розвитку суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності.
    6. Визначити вихідні положення для обґрунтування й розробки моделі системи психологічного супроводу професійного становлення спортивного педагога.
    Об’єктом дослідження виступає процес професійного становлення тренера-викладача.
    Предметом дослідження є особливості розвитку суб’єктності тренера-викладача в процесі професіогенезу.
    Методологічну основу дослідження склали: загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості як суб’єкта власної життєдіяльності (Г.С.Костюк, В.О.Моляко, В.А.Роменець, В.О.Татенко, Т.С.Яценко); суб’єктно-діяльнісна психологічна концепція С.Л.Рубінштейна; системно-структурна методологічна розробка проблеми людини як суб’єкта психічної активності А.В.Брушлінського; теоретичні положення про активність особистості, яка розвивається в ініціативному, самостійному та перетворюючому ставленні суб’єкта до дійсності, інших людей та до самого себе (К.О.Абульханова-Славська, В.А.Петровський); життєвий та професійний розвиток особистості в межах онтогенетичних досліджень проблем життєвого шляху (Є.І.Головаха, О.О.Кроник, О.М.Лактіонов, В.А.Роменець, О.П.Саннікова, В.А.Семиченко, Т.М.Титаренко); наукові уявлення про природу, функцію і засоби розвитку професіоналізму педагога (І.А.Зязюн, Є.О.Климов, А.К.Маркова, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, Н.А.Побірченко); концептуальні засади та методи дослідження особистості тренера-викладача і тренерської діяльності загалом (Г.Д.Бабушкін, Б.О.Вяткін, Г.В.Ложкін, Л.В.Маріщук, І.Н.Решетень, М.В.Прохорова, О.Я.Чебикін та ін.); психологічні засади раціогуманістичного підходу (Г.О.Балл); методологічні принципи організації психологічного дослідження (Л.Ф.Бурлачук, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко та ін.).
    У процесі теоретичного вивчення проблеми та науково-експериментальної роботи застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні дослідницькі методи: а) теоретичні: аналіз, осмислення й узагальнення надбань, представлених у філософській, психологічній і науково-методичній літературі за проблемою дослідження, класифікація, структурно-функціональне моделювання; б) емпіричні: спостереження, анкетування, напівстандартизовані індивідуальні бесіди, метод наративу, контент-аналіз, експериментальний метод. Використання методів статистичної обробки даних дозволило провести кореляційний і факторний аналіз, порівняння середніх величин за параметричним критерієм Стьюдента, непараметричним критерієм Фішера, а також виявлення тенденцій змін ознак за непараметричним χ²-критерієм та S-критерієм тенденцій Джонкіра. Статистична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.

    Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведених досліджень:
    · вперше обґрунтовано принципово новий концептуальний підхід до аналізу процесу професіоналізації тренера-викладача з позиції становлення його суб’єктності;
    · вперше розроблено функціональну модель суб’єкта професійної діяльності та операціоналізовано показники суб’єктності тренера-викладача;
    · вперше на репрезентативній вибірці апробовано науково-обґрунтовані прийоми моніторингу становлення суб’єктності фахівця;
    · здійснено психологічний аналіз етапів професійного становлення тренера-викладача;
    · осмислено теоретичні й емпіричні дані, що дозволяють аналізувати механізми розвитку суб’єктності тренера-викладача;
    · досліджено залежність процесу професійного становлення від рівня сформованості емпіричних показників суб’єктності тренера-викладача;
    · вперше розроблено систему психологічного супроводу, що ґрунтується на активізації механізмів професійного саморозвитку.
    Теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці концепції професійного становлення тренера-викладача як суб’єкта діяльності, виокремленні показників, що дозволяють здійснювати моніторинг становлення суб’єктності тренера-професіонала, у поглибленні психологічних знань про сутнісні характеристики особистості тренера-викладача як суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності, в обґрунтуванні моделі та форм реалізації психологічного супроводу професійного становлення тренера-викладача: на всіх етапах моніторинг як інформаційна основа; на етапах професійної підготовки та професійної адаптації самофутурування як спосіб конструювання професійного майбутнього; на етапах первинної та вторинної професіоналізації супервізія як процес ідентифікації та стимулювання психічних резервів суб’єктного та професійного зростання; на етапі майстерності професійне самозбереження, що має на меті зміцнення психічного здоров’я та протистояння несприятливим факторам професійного середовища.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі створеної концепції професійного становлення тренера-викладача як суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності розроблено систему психологічного супроводу цього процесу, а також програми психологічних тренінгів, реалізація яких створює передумови істотного підвищення ефективності професійного розвитку фахівців відповідного профілю. Практична значущість роботи пов’язана також із можливістю розробки експертних критеріїв та показників професіоналізму тренера-викладача на основі аналізу його суб’єктності, котрі можуть бути використані в процесі переатестації спеціалістів.
    Шляхи впровадження результатів дослідження. Обґрунтовані автором положення і рекомендації апробовані та впроваджені у процес вдосконалення підготовки спеціалістів на освітньо-кваліфікаційному рівні магістр Національного університету фізичного виховання і спорту України, під час проведення тренінгів «Самофутурування професійного шляху» та «Формування аутопсихологічної компетентності фахівця» в рамках викладання курсів «Психологія життєвого середовища», «Гендерна психологія» та «Психологія спорту», а також під час надання консультативної і науково-методичної допомоги тренерам-викладачам. Обґрунтовані автором положення і рекомендації апробовані та впроваджені у роботу Центру ліцензування Федерації футболу України під час підготовки та викладання курсів лекцій «Емоційний ресурс тренера-викладача» та «Особистісні детермінанти професійного довголіття тренера-викладача»; у процес організації та проведення науково-методичного семінару тренерів резерву з легкої атлетики, у процес підготовки і проведення науково-практичного тренінгу-семінару «Формування аутопсихологічної компетентності тренера-викладача» на базі дитячої юнацької спортивної школи Луцького району; при підготовці та проведенні науково-практичного семінару для тренерів та суддів з зимових олімпійських видів спорту; при підготовці та проведенні науково-практичного семінару тренерів з гандболу та в системі підвищення кваліфікації; при підготовці та проведенні науково-методичного семінару на кафедрі фізичного виховання Хмельницького державного університету, спрямованого на перевірку ефективності розробленого моніторингу показників професійного розвитку фахівців з фізичного виховання і спорту, а також доцільності його використання для оцінки кадрового потенціалу тренерсько-викладацького складу спортивного клубу. Впровадження підтверджено відповідними актами.
    Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні загальної методології та організації дослідження, аналізі, узагальненні, а також безпосередньому виконанні всього об’єму дослідницької роботи. У п’яти фахових наукових статтях, написаних у співавторстві, доробок здобувача полягає у визначенні загальної ідеї, теоретичному аналізі проблеми, узагальненні експериментальних даних, формулюванні висновків. У інших працях (17), написаних у співавторстві, доробок автора полягає у постановці проблеми та інтерпретації отриманих даних.
    Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були оприлюднені на численних наукових та науково-практичних зібраннях, а саме: на XXVII Міжнародному конгресі з психології (Стокгольм, Швеція, 2000); на VII Європейському конгресі з психології (Лондон, Великобританія, 2001); на IV Міжнародному конгресі: «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини і реабілітації» (Київ, 2000); на V Міжнародному конгресі: «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Варшава, Польща 2002); на XVII Міжнародному конгресі з психології з проблем поведінки та розвитку (Оттава, Канада, 2002); на VIII Європейському конгресі з психології (Відень, Австрія, 2003); на VI Міжнародному конгресі: «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Москва, Росія, 2003), на XXVIII Міжнародному конгресі з психології (Пекін, Китай, 2004), на IX Європейському конгресі з психології (Гранада, Іспанія, 2005), на XXVI Міжнародному конгресі із практичної психології (Афіни, Греція, 2006); на Міжнародній науково-практичній конференції: «Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства» (Київ, 1999); на науково-практичній конференції «Українська еліта та її роль в державотворенні» (Київ, 2000); на науково-методичній конференції «Рекреація і оздоровча фізична культура як напрям підготовки спеціалістів» (Київ, 2002); на Перших Ірпінських науково-педагогічних читаннях: «Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому навчальному закладі освіти» (Ірпінь, 2003); на відкритій науково-методичній конференції: «Фізична підготовка військовослужбовців» (Київ, 2003); на IV Міжрегіональному науково-практичному семінарі: «Сучасний гуманізм і психологічні проблеми освіти» (Рівне, 2003); на науково-практичній конференції «Управління конфліктами в сучасних організаціях» (Київ, 2003); на III Міжнародній науково-методичній конференції «Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи» (Київ, 2003); на Міжнародній науково-практичній конференції «Формування парадигми самосвідомості у психологічній науці» (Рівне, 2004); на IV Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства» (Луганськ, 2004); на V Міжнародній науково-практичній конференції «Фізична культура, спорт та здоров’я нації (Вінниця, 2004); на III Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень» (Київ, 2004); на II Міжнародному конгресі конфліктологів (Санкт-Петербург, Росія, 2004), на VII-IX Міжнародних наукових конференціях «Молода спортивна наука України» (Львів, 2003, 2004, 2005); на X Міжнародному науковому конгресі «Олімпійський спорт і спорт для всіх» (Київ, 2005); на V Міжнародній науково-практичній конференції «Особистісно-розвиваюча професійна освіта» (Єкатеринбург, Росія, 2005); на Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2006).
    Результати роботи доповідалися автором на розширених засіданнях кафедри психології і педагогіки Національного університету фізичного виховання і спорту України (2002; 2003; 2004; 2005) та міжкафедральних науково-методичних конференціях Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України 2005; 2006.
    Публікації. Результати дисертації викладено у 64 друкованих працях: 1 монографії, 27 статтях у фахових журналах, затверджених ВАК України, 24 статтях у інших наукових виданнях та 12 тезах доповідей міжнародних науково-практичних конференцій.

    Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури, який включає 474 джерела. Обсяг основного змісту дисертації складає 379 сторінки. Вона містить 50 таблиць та 50 рисунків.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Резюмуючи викладені в дисертаційній роботі результати теоретичних і експериментальних досліджень, можна зробити такі підсумкові висновки:
    1. Систематизація наукових підходів до вивчення означеної проблеми свідчить, з одного боку, про наявність значної кількості експериментальних розвідок, а з іншого про те, що як в теорії, так і на практиці дослідження змісту та особливостей професійного становлення тренера-викладача обмежується етапами професійної підготовки та адаптації. При цьому залишаються маловивченими особистісні новоутворення, смислові аспекти індивідуальної самосвідомості, психологічні особливості суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності на таких етапах професійного становлення, як первинна і вторинна професіоналізація, майстерність та наставництво. Упорядкування теоретичних положень онтогенетичних, соціогенетичних, адаптивно-фінальних моделей професійного розвитку фахівців різних сфер діяльності засвідчує про недостатнє використання в них методологічного потенціалу суб’єктного принципу і категорії самодетермінації.
    2. В основу авторської концепції професійного становлення тренера-викладача покладено вивчення та врахування процесів, пов’язаних із розвитком його суб’єктності. Категорія суб’єкта в розробленій концепції вказує на потенційну спроможність і здатність спортивного педагога бути ініціатором, інтегратором та координатором складових власного професійного розвитку. У рамках такої концепції кінцевою метою професіоналізації є суб’єктне самоствердження фахівця, досягнення ним духовної зрілості, що знаходить своє вираження у вільній, творчій та відповідальній професійній діяльності. Залучення категорії «суб’єкт» забезпечує концепції рівень системності, необхідний і достатній для того, щоб отримати відповіді на запитання про сутність професіонала, про механізми його формування і функціонування в конкретних соціально-економічних умовах.
    3. Розроблена функціональна модель суб’єкта професійної діяльності містить сукупність взаємопов’язаних структурних компонентів, а саме: професійну самосвідомість, психологічну готовність, базові орієнтації життєдіяльності, рефлексію, здатність до організації часу життя та активність. Мотиваційно-операціональними механізмами, що зумовлюють динаміку й особливості розвитку суб’єктності спортивного педагога, виступають: сутнісного самопокладання, самопобудови, самовизначення та самореалізації. У структурі моделі визначено умови становлення тренера-викладача як суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності, зокрема: психічні ресурси професіонала, свобода і відповідальність за власний розвиток та існування «інтроекта», ідеально значущого іншого.
    4. Вивчення суб’єктних характеристик тренера-викладача на кожному з етапів професійного становлення вміщує аналіз психологічних складових, що виконують роль провідних детермінант його саморозвитку та самореалізації. Змістовний аналіз унікальних історій життєвого та професійного шляхів видатних тренерів дозволив виокремити акмеологічні інваріанти професіоналізму, які розкривають суб’єктні сторони успіху у конкретній сфері діяльності.
    5. З’ясовано, що процес професійного розвитку тренера-викладача, на відміну від інших професій, припускає спочатку проходження ним етапів багаторічної спортивної підготовки і становлення його як кваліфікованого спортсмена. Цей період позначено як ранню професіоналізацію, пов’язану з набуттям не лише соціально обов’язкових загальнокультурних знань і навичок, але й оволодіння первинними практичними навичками і знаннями, які носять специфічний у професіональному відношенні характер. Виходячи із цього, весь процес професійного становлення припускає проходження тренером семи етапів: допрофесійного розвитку, оптації, професійної підготовки, професійної адаптації, первинної професіоналізації, вторинної професіоналізації та майстерності.

    6. Встановлено, що основу професійного розвитку фахівця складають процеси, пов’язані, насамперед, із його професійною самосвідомістю як фундаментальною умовою творчої реалізації суб’єктом власних цілей та цінностей. Цілісні та адекватні уявлення про себе виступають суттєвою передумовою цілеспрямованого планування тренером-викладачем стратегії професійного розвитку. Емпірично визначено, що когнітивна підструктура професійної самосвідомості у процесі професійного становлення тренера-викладача посилюється за рахунок усвідомлення своєї професійної ідентичності, усвідомлення змісту професійної діяльності та усвідомлення власної соціально-психологічної компетентності. Порівняльний аналіз даних афективної підструктури професійної самосвідомості тренерів-викладачів показав, що їм властивий середній (4555) та завищений (5595) рівні виразності її складових показників. Найбільшою цілісністю й структурованістю у кількісному (кількість інтеркореляційних зв’язків) та якісному (тіснота зв’язків) відношенні характеризується архітектоніка регулятивної підструктури професійної самосвідомості тренерів-викладачів із середнім стажем роботи 25 років. Локалізація контролю над значущими подіями у тренерів-викладачів трьох груп знаходиться у сфері інтернальності. Найвищі показники локусу контролю зафіксовано у тренерів-викладачів із середнім стажем роботи 11 років.
    7. Отримані дані дозволяють стверджувати, що факторна структура суб’єктності тренерів-викладачів залежить від етапу професіоналізації. На етапах професійної підготовки, професійної адаптації та первинної професіоналізації суб’єктність спортивного педагога має трифакторну структуру, а на етапі майстерності двофакторну. Фактори «рефлективності» та «активності» виступають детермінантами суб’єктності й презентують її інваріантну частину. Фактори «самосвідомість», «свобода вибору й відповідальність за нього», «розуміння і прийняття іншого» є варіативними компонентами суб’єктності спортивного педагога та відображають його індивідуальну своєрідність. Динаміка рефлексивності тренера-викладача впродовж професіоналізації має хвилеподібний характер з тенденцією до зростання.
    8. Виявлено, що в процесі професійного розвитку спортивного педагога відбуваються якісні зміни у ступені його суб’єктної включеності в життєві ситуації. У тренерів-викладачів, середній стаж роботи яких становить 3 роки, відмічені достовірно нижчі (порівняно із результатами досліджуваних другої і третьої груп) рівні виразності показників «трансситуаційного освоєння світу», «трансситуаційної рухливості» і «трансситуаційної творчості»; найвищий ступінь виразності показників суб’єкт-об’єктних орієнтацій в життєвих ситуаціях мають тренери-викладачі із середнім стажем роботи 11 років; зниження ряду характеристик (загального показника суб’єкт-об’­єктних орієнтацій, трансситуаційного локусу контролю, трансситуаційного освоєння світу, трансситуаційної творчості) зафіксовано у тренерів-викладачів, середній стаж роботи яких становить 25 років.
    9. З'ясовано, що інтегральним показником ставлення людини до часу свого життя виступає психологічний вік. Значна частина досліджуваних (69%) відчуває неузгодженість між хронологічним і психологічним віком, його або збільшують (44%), або зменшують (25%). Зміни відображення категорії часу в тренерів-викладачів відбуваються відповідно до етапів його професійного становлення й обумовлені основними психологічними новоутвореннями відповідного періоду розвитку. Висока оцінка насиченості подіями життя спостерігається в тренерів-викладачів починаючи з першого п’ятиріччя, і зберігається протягом усього життєвого шляху. Суб’єктивний показник рівня здоров’я впродовж професіоналізації у чоловіків-тренерів постійно знижується, а в жінок-тренерів його динаміка є хвилеподібною з тенденцією до зростання.
    10. Виявлені в дослідженні кризові явища невід’ємний атрибут динамічного процесу професійного розвитку суб’єкта діяльності. На різних етапах професіоналізації спортивний педагог як суб’єкт діяльності неодноразово опиняється в кризових ситуаціях, основу яких складають не лише психофізіологічні сенситивні періоди, вікові нормативні кризи, соціальні переходи, а й значущі життєві події, що вимагають вибору нової траєкторії професійного та життєвого шляху. Професійна криза в контексті дослідження розглядається як психічний стан суб’єкта, що характеризується внутрішніми переживаннями неможливості реалізації професійних планів, які виникають при блокуванні цілеспрямованої діяльності об’єктивними і суб’єктивними чинниками.
    11. Якісно-кількісний аналіз розподілу індикаторів у текстах автонаративів дозволив встановити, що найбільш вираженими в професійній свідомості тренерів-викладачів є кризи професійного зростання (29%), професійної ідентичності (18%) і професійної кар’єри (16%); менш вираженими є кризи професійних експектацій (14%) і компетентності (12%); найменш вираженою є криза вибору професії (4%). Змістовний аналіз текстів автонаративів дозволив визначити, що кризи вибору професії, професійного зростання і професійної кар’єри ініціюються більшою мірою суб’єктивними чинниками, а криза ідентичності, компетентності та професійних експектацій об’єктивними чинниками. Результати кореляційного аналізу дають підстави стверджувати, що процес подолання професійних криз складається із декількох моделей копінг-поведінки або їх варіантів. При цьому результативність подолання залежить від того, яка з них є домінуючою. Вибір стратегії подолання залежить від рівня розвитку суб’єктності тренера-викладача. Низький рівень саморозвитку, а також інформаційна, соціальна, економічна, ментальна несвобода вибору зумовлюють вибір пасивних та асоціальних стратегій копінг-поведінки (уникнення проблем, агресивні дії та конфронтація). Результати факторного аналізу засвідчують істотний зв’язок інтернального локусу контролю із просоціальною стратегією подолання.
    12. Наявність реальних механізмів негативного впливу професійного середовища на особистість спортивного педагога актуалізує завдання розробки відповідних психопрофілактичних заходів, які необхідно впроваджувати в загальну систему психологічного супроводу його професійної діяльності. Розроблена модель психологічного супроводу професійного становлення тренера-викладача представлена у вигляді конкретних методів, технік і технологій активізації суб’єктного розвитку фахівця. Обґрунтовано форми реалізації психологічного супроводу професійного розвитку тренера-викладача: на всіх етапах моніторинг як інформаційна основа; на етапах професійної підготовки та професійної адаптації самофутурування як спосіб конструювання професійного майбутнього; на етапах первинної та вторинної професіоналізації супервізія як процес ідентифікації та стимулювання психічних резервів суб’єктного і професійного зростання; на етапі майстерності професійне самозбереження, що має на меті зміцнення психічного здоров’я, психопрофілактику негативних професійних станів, відновлення та розвиток лабільності й пластичності особистісних якостей суб’єкта.
    Щодо перспективи вивчення феноменології суб’єктності професіонала, то можна припустити, що подальше дослідження в обраному напрямку дозволить поглибити існуючі уявлення про механізми, які визначають динаміку й спрямованість професійного розвитку фахівця як суб’єкта діяльності, та створити продуктивніші психологічні засоби актуалізації цих механізмів. Потребують подальшого вдосконалення конкретні форми і методи психологічного супроводу професійного становлення спортивного педагога. Цікавим, на наш погляд, було б здійснити порівняльний аналіз векторів професійного розвитку українських тренерів із траєкторіями професіогенезу тренерів інших країн.




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
    1. Абульханова К.А., С.Л.Рубинштейн ретроспектива и перспектива // Проблема субъекта в психологической науке. М.: Изд-во «Академический проект», 2000. С. 1327.
    2. Абульханова-Славская К.А. Жизненные перспективы личности // Психология личности и образ жизни / Отв. ред. Е.В.Шорохова. М.: Наука, 1987. С. 87124.
    3. АбульхановаСлавская К.А. Психология и сознание лично­сти. МоскваВоронеж, 1999. 320 с.
    4. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. М.: Наука, 1973. 287 с.
    5. АбульхановаСлавская К.А. Принцип субъекта в философ­ско-психологической концепции С.Л.Рубинштейна // Сергей Леонидович Рубинштейн. Очерки. Воспоминания. Материалы. М.: Наука, 1989. С. 1061.
    6. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 301с.
    7. Абульханова-Славская К.А. Мировоззренческий смысл и научное значение категории субъекта // Российский менталитет: во­просы психологической теории и практики. М.: ИПРАН, 1997. С. 5675.
    8. Агеевец В.У. Анализ динамики процесса повышения квалификации специалистов по физической культуре и спорта // Теория и практика физической культуры. 1997. № 12. С. 1315.
    9. Агиенко И.В. Социально-философский анализ формирования личности как субъекта культуры: Дис. канд. философ. наук: 09.00.03 / Национальная горная академия. Д., 1998. 184 с.
    10. Акмеология: Учебное пособие / А.А.Деркач, В.Г. Зазыкин. СПб.: Питер, 2003. 256 с.
    11. Александров М.Н. Призвание тренер. Документальная повесть о А.И.Чернышеве. Физкультура и спорт, 1979. 190 с.
    12. Александрова Н.Х. Особенности субъектности человека на поздних этапах онтогенеза: Дис. д-ра псих. наук: 19.00.13 М., 2000. 212 с.
    13. Алексеева Л.Н. Рефлексия как средство творческого понимания: Дис. канд. псих. наук / 19.00.01 РАН Институт психологии. М., 1988. 165 с.
    14. Алексеева Л.Ф. Проблема активности личности в психологии: Дис. д-ра псих. наук: 19.00.01. Томск, 1997. 301 с.
    15. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. / Под ред. А.А.Бодалева, Б.Ф. Ломова. М.: Педагогика. 1980. Т. 1. 250 с.; Т. 2. 287 с.
    16. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. Избранные психологические труды. Под ред. А.А.Бодалева. МоскваВоронеж, 1996. Глава IV. Психологическая структура личности и ее становление в процессе индивидуального развития человека. С. 196280.
    17. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. 336 с.
    18. Ананьев Б.Г. Современные проблемы человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
    19. Анцыферова Л.И. Развитие личности и проблемы геронто­психологии. М.: ИПРАН, 2004. 415 с.
    20. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысление, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал, 1994. Т. 15. № 1. С. 318.
    21. Аптер М.Дж. Теория реверсивности и человеческая активность // Вопросы психологии. 1987. № 1. С. 162199.
    22. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 150 с.
    23. Ахмеров Р.А. Биографические кризисы личности.: Дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / РАН Институт психологии. М., 1994. 210 с.
    24. Бабушкин Г.Д. Актуальные проблемы профессионального становления и воспитания специалистов по физической культуре и спорту // Теория и практика физической культуры. 1991. № 7. С. 1115.
    25. Бабушкин Г.Д. Мотивация спортивнопедагогической деятельности: структура, динамика // Теория и практика физической культуры. № 1. 1990. С. 5657.
    26. Бабушкин Г.Д. Психология труда тренера по спорту. Омск: ОГИФК, 1985. 84 с.
    27. Бадалова М.В. Тренинг интеллектуальных навыков консультирования. Практическое руководство. Севастополь: Стрижак-пресс, 2003. 214 с.
    28. Балл Г. А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. № 1. С. 5764.
    29. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. Донецк: Ровесник, 1993. 32 с.
    30. Балл Г.О. До обґрунтування раціогуманістичного підходу у психології // Психологія і суспільство. 2004. № 4 . С. 6074.
    31. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: «Ліста-М». 2003. 128 с.
    32. Батищев Г.С. Введение в диалектику творчества. Спб.: РХТИ, 1997. 464 с.
    33. Безносов С.П. Профессиональная деформация личности. СПб.: Речь, 2004. 272 с.
    34. Бекасова С.Н. Информационные потребности студентов как фактор профессионального и личностного развития (на материале цикла педагогических дисциплин): Автореф. дис. канд. пед. наук: 19.00.13 / СПб ГАФК им. П.Ф.Лесгафта. Санкт-Петербург, 1999. 24 с.
    35. Белова Д.Е. К проблеме психологического сопровождения самоопределения личности в профессии //Психология профессиональнообразовательного пространства личности: Сб. науч. статей, Екатеринбург: Рос. гос. проф.-пед. ун-т. 2003. С. 9495.
    36. Белова Д.Е. Смысловое будущее в контексте профессионального самоопределения студентов-психологов: Автореф. дис канд. псих. наук: 19.00.01 /Уральский государственный университет. Екатеринбург, 2004. 25 с.
    37. Бергсон А. Собрание сочинений в четырех томах. Т. 1 / Пер. с французского. М.: Московский клуб, 1992. 336 с.
    38. Бердяев Н.А. Смысл истории. М.: Мысль, 1990. 173 с.
    39. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. Минск, 1992. 384 с.
    40. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: пер с анг. М.: Прогресс, 1986. 416 с.
    41. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
    42. Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: УкраїнаВіта, 1995. 202 с.
    43. Бинсвангер А. Феноменология и психопатология // Логос: Философско-литературный журнал (1). № 3. М., 1992. С. 125135.
    44. Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А. Личность в спорте / Очерки исследований психологии спортсмена. М.: Советская Россия, 1987. 160 с.
    45. Бодалев А.А. Психологическое исследование проблемы профессионализации личности // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала /Под ред. В.А.Бодрова. М.: Институт психологии АН СССР, 1991. С. 826.
    46. Бодров В.А. Информационный стресс. М.: ПЕР СЭ, 2000. 352 с.
    47. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологические исследования проб­лемы формирования личности профессионала: Сборник научных трудов. М.: Институт психологии АН СССР. 1991. С. 326.
    48. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности. Учебное пособие для вузов. М.: ПЕР СЭ, 2001. 511 с.
    49. Болобан В.Н. Спортивная акробатика. К.: Выща школа. Головное изд-во, 1988. 168 с.
    50. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпресс, 1997. 216.
    51. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. К.: КГПИИЯ, 1991. 167 с.
    52. Бондарчук А.П. Автографи золотого молота. К.: Молодь, 1984. 111с.
    53. Бондарчук О.І. Гендерні характеристики та аналіз основних підходів до їх вивчення // Синдром «професійного вигорання» та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядипломної освіти / За наук. ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки, Т.В.Зайчикової. К.: Міленіум, 2004. С. 6680, 92101.
    54. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дис. в форме доклада на соиск. уч. ст. д-ра психол. наук К., 1982. 77 с.
    55. Бочелюк В.Й. Психологічні засади готовності учасників ос­вітньої діяльності до управління інноваційними процесами в школі: Автореф.... докт. псих.наук: 19.00.05. / Інститут психології ім. Г.С.Кос­тюка АПН України. Київ, 2004. 36 с.
    56. Бриль М.С. Отбор в спортивных играх. М.: Физкультура и спорт, 1980. 127 с.
    57. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психол. журнал. 1991. № 6. С. 311.
    58. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М.: Институт психологии РАН, 1994. 109 с.
    59. Брушлинский А.В. Психология субъекта / Отв. ред. проф. В.В. Знаков. М.: Институт психологии РАН; СПб.: издат. «Алетейя», 2003. 272 с.
    60. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение. М.: Институту практической психологии; Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. С. 1327.
    61. Брынза И.В. Особенности переживания профессионального кризиса у лиц с различным типом эмоциональности: Дис. канд. наук: 19.00.01 / Южноукраинский гос. пед. ун-т им. К.Д. Ушинского. О., 2000. 281 с.
    62. Буганова В. Н. Дискретность психического развития в масштабе времени: Дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Одесский гос. ун-т им. И.И. Мечникова. О., 1997. 215 с.
    63. Бузник А.И., Волянюк Н.Ю., Дорошенко Н.Н. Психология взаимодействия в системе «тренерспортсмен» / Государственный научно исследовательский институт физической культуры и спорта, Федерация футбола Украины. Киев, 2003. 60 с.
    64. Булгакова Н.Ж., Афанасьев В.З., Морозов С.Н., Аль-Ведьян Хасан Формирование профессионально-педагогических навыков преподавателя по плаванию у студентов ИФК // Теория и практика физической культуры. 1998. № 5. С. 5658.
    65. Булюбаш И.Д. Основы супервизии в гештальт-терапии. М.: Издательство Института Психотерапии, 2003. 223 с.
    66. Буржуазная философия XX века. М.: Политиздат, 1974. 335 с.
    67. Бурлачук Л.Ф. Введение в практическую психологию. К.: Ника-Центр, 1997. 126 с.
    68. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наукова думка, 1989. 198 с.
    69. Вайцеховский С.М. Быстрая вода. М.: Молодая гвардия, 1983. 175 с.
    70. Варбан М.Ю. Рефлексия профессионального становления в студенческие годы: Дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Киевский гос. лингвистический ун-т. К., 1998. 181 с.
    71. Варламова Е.П. Динамика творческой уникальности человека в рефлексивно-инновационном процессе.: Дис. канд. псих. наук / 19.00.01 РАН Институт психологии. М., 1997. 160 с.
    72. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
    73. Вассерман Л.И., Беребин М.А., Косенков М.И. О системном подходе в оценке психической адаптации // Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. В.М.Бехтерева. 1994. № 3. С. 8991.
    74. Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб. пособие / В.И.Вачков, И.Б. Гриншпун, Н.С.Пряжников; Под ред. И.Б.Гриншпуна. М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. 464 с.
    75. Верзилина Н.А., Лысенко И.А. Организационно-педагогические аспекты инноваций в системе непрерывного образования физкультурных кадров в Украине // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць ВДУ ім. Лесі Українки. Луцьк, 1999. С. 126130.
    76. Виленский М.Я. Личность студента в гуманитарном, образовательно-развивающем пространстве физической культуры / Личность студента в образовательно-развивающем пространстве физической культуры. Тез. докл. М., 2003. С. 1117.
    77. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіона­лізації психолога: Монографія. Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. 320 с.
    78. Войтик И.М., Семенов И.Н. Оценка и развитие рефлективного мышления: Учебное пособие. Новосибирск: Сиб АГС, 2001. 144 с.
    79. Волков И.П. Социально-психологический тренинг как метод подготовки физкультурных кадров // Теория и практика физической культуры. 1993. № 8. С. 3537.
    80. Волкова Е.Н. Субъектность как интегративное свойство личности педагога: Дисс. канд. психол. наук / 19.00.01 РАН Институт психологии. М., 1992. 46 с.
    81. Волкова Е.Н. Субъектность педагога (теория и практика): Дис. д-ра псих. наук: 19.00.07. М., 1998. 308 с.
    82. Волочков А.А. Активность субъекта как фактор психического развития // Психологический журнал. 2003. Том 24. № 3. С. 2231.
    83. Волочков А.А. Учебная активность в интегральном исследовании индивидуальности.: Дис. д-ра псих. наук: 19.00.01/ Пермь, 2002. 416 с.
    84. Волянюк Н.Ю. Готовність до професійно-педагогічної діяльності тренера-викладача, як показник суб’єктності // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України /За ред. Максименка С.Д. К.: 2004. Т. IV, Випуск 1. С. 9096.
    85. Волянюк Н.Ю. Анализ философско-психологических учений о человеке как о субъекте // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. Харків: ХДАДМ (ХХПІ). 2002. № 28. С. 2734.
    86. Волянюк Н.Ю. Афективно-оцінююча підструктура професійної самосвідомості тренера-викладача // Актуальні проблеми психології. Том.1.: Економічна психологія. Організаційна психологія. Соціальна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міленіум, 2004. Вип.12. С. 2528.
    87. Волянюк Н.Ю. Теоретичні основи проблеми професіоналізації суб’єкта діяльності // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. Київ: ІВЦ «Політехніка», 2002. № 3. С. 105114.
    88. Волянюк Н.Ю. Емпіричне дослідження криз професійного розвитку тренерів-викладачів // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. Випуск 4. К.: КиМУ, 2004. С. 2030.
    89. Волянюк Н.Ю. Емпіричні референти суб’єктності тренера-викладача // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Кос­тюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К.: 2004. Т. VI, Випуск 3. С. 6570.
    90. Волянюк Н.Ю. Использование биографического метода в психолого-педагогических исследованиях // Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 1 (58). С. 3740.
    91. Волянюк Н.Ю. Індивідуальнопсихологічні властивості осо­бистості спортивногопедагога // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. Київ: ІВЦ «Полі­техніка», 2003. № 1 (7). С. 133140.
    92. Волянюк Н.Ю. Концептуальні засади дослідження профе­сійного розвитку спеціаліста // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому навчальному закладі освіти: матеріали перших Ірпінських науково-педагогічних читань. Ірпінь, 2003. С. 242247.
    93. Волянюк Н.Ю. Особистісний потенціал психологічної адаптації тренера-викладача // Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міленіум, 2003. Ч. 10. С. 8487.
    94. Волянюк Н.Ю. Особливості вибору стратегії копінг поведінки тренерів-викладачів // Соціальна психологія. № 4 (12). 2005. С. 101112.
    95. Волянюк Н.Ю. Особливості професійної самосвідомості тренера-викладача // Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціаль­на психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міле­ніум, 2003. Вип. 11. С. 101108.
    96. Волянюк Н.Ю. Профессиональное развитие спортивного педагога как субъекта деятельности // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Збірник наукових праць. Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, 2002. № 2 (4). С. 271274.
    97. Волянюк Н.Ю. Психологічна сутність криз професійного розвитку суб’єкта діяльності // Актуальні проблеми психології. Том 1: Економічна психологія. Організаційна психологія. Соціальна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міленіум, 2004. Вип. 13. С. 2024.
    98. Волянюк Н.Ю. Психологічний вік тренера-викладача в особистісному вимірі // Соціальна психологія. № 5 (7). 2004. С. 130140.
    99. Волянюк Н.Ю. Психологічний супровід професійного розвитку тренера-викладача // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К.: 2004. Т. ІV, Випуск 8. С. 6774.
    100. Волянюк Н.Ю. Рефлексивність як детермінанта суб’єктності тренера-викладача // Соціальна психологія. № 2 (10). 2005. С. 114127.
    101. Волянюк Н.Ю. Самоактуалізація спортивного педагога на фазі адепта // Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міленіум, 2003. Ч. 9. С. 6972.
    102. Волянюк Н.Ю. Самофутурирование профессионального развития тренера-преподавателя // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Збірник наукових праць. Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, 2004. № 3 (8). С. 4753.
    103. Волянюк Н.Ю. Суб’єктивна оцінка продуктивності життя тренерів-викладачів // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві / Зб. наукових праць ВДУ ім. Лесі Українки Луцьк, 2005. С. 119123.
    104. Волянюк Н.Ю. Феноменологія суб’єктної активності // Со­ціальна психологія. № 3(5). 2004. С. 97109.
    105. Волянюк Н.Ю. Функціональна модель суб’єкта професійної діяльності // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. Випуск 6. К.: КиМУ, 2005. С. 3745.
    106. Волянюк Н.Ю. Эмоциональное выгорание спортивного педагога // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. № 599. 2003. С. 6772.
    107. Волянюк Н.Ю., Цьось А.В. Акмеологічна специфіка підготовки майбутнього спеціаліста з фізичної культури та спорту // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві / Зб. наукових праць. Луцьк, 2002. Том 1. С. 131133.
    108. Воронова В.І., Ложкін Г.В., Плющ О.М. Особливості становлення структури ідентичності студентів-спортсменів // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. 1998. № 8. С. 146150.
    109. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М.: Изд-во Академии педагогических наук, 1960. 500 с.
    110. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т. 1. М.: Педагогика, 1982. 488 с.
    111. Вяткин Б.А. Лекции по психологии интегральной индивидуальности человека / Перм. гос. пед. ун-т. Пермь, 2000. 179 с.
    112. Вяткин Б.А. Спорт и развитие индивидуальности человека (опыт системного исследования) // Теория и практика физической культуры. 1993. № 2. С. 15.
    113. Галактионов И.Н. Педагогические способности тренера и их совершенствование у студентов-тяжелоатлетов институтов физической культуры: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.04 / ГЦОЛИФК. М., 1987. 21 с.
    114. Гегель Г. Сочинения. Т.IV. Система наук. Ч. 1. Феноменология духа / Пер. Г.Штепа. М., 1959. 438 с.
    115. Гегель Г. Энциклопедия философских наук. Т. 3: Философия духа. М.: Мысль, 1977. 471 с.
    116. Гегель Г. Энциклопедия философских наук. Т. 1: Наука логики. М.: Мысль, 1974. 452 с.
    117. Глуханюк Н.С. Психология профессионализации педагога / Екатеринбург: Урал. гос. проф. пед. ун-та, 2000. 219 с.
    118. Глуханюк Н.С. Практикум по психодиагностике. М.: Изд-во Мосовского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2003. 192 с.
    119. Головаха Е.И. Жизненные перспективы и профессиональное самоопределение молодежи. К.: Наукова думка, 1998. 143 с.
    120. Головаха Е.И., Кроник А.А. Понятие психологического времени // Категории материалистической диалектики в психологии / Отв. ред. Л.И.Анцыферова. М.: Наука, 1988. С. 4498.
    121. Гомельский А.Я. Докажи прав
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)