Розвиток політичної психології в Україні: історична ретроспектива і новітній досвід




  • скачать файл:
  • Название:
  • Розвиток політичної психології в Україні: історична ретроспектива і новітній досвід
  • Альтернативное название:
  • Развитие политической психологии в Украине: историческая ретроспектива и новейший опыт
  • Кол-во страниц:
  • 193
  • ВУЗ:
  • Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • Харківський національний університет
    імені В.Н.Каразіна


    На правах рукопису


    Москаленко Вікторія Василівна

    УДК 159.92:32(091)

    Розвиток політичної психології в Україні:
    історична ретроспектива і новітній досвід


    19.00.01 загальна психологія, історія психології


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук



    Науковий керівник
    Доктор психологічних наук, професор Лактіонов О.М.



    Харків-2006











    ЗМІСТ
    ВСТУП.........................................................................................................................3
    РОЗДІЛ І.
    Історія розвитку політичної психології: світовий досвід та Україна.....................................................................................................10

    1.1. Витоки політичної психології в працях українських мислителів
    кінця XІХ початку ХХ століть....................................................................10
    1.2. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку
    західної політичної психології.......28
    1.3. Формування політико-психологічної проблематики
    у часи радянського періоду...42
    1.4. Розвиток вітчизняної політичної психології
    у сучасний період....55
    Висновки до першого розділу.....69
    РОЗДІЛ 2.
    Теоретико-методологічні основи української
    політичної психології.71
    2.1 Концептуальні підходи в сучасній українській політичній
    психології та роздуми про її предмет у працях вітчизняних дослідників.71
    2.2 Особливості розвитку основних напрямків
    політичної психології в Україні............................................................................88
    2.3 Влада і маси як головні об’єкти сучасних
    політико-психологічних досліджень..108
    2.4 Системний комплекс сучасних політико-психологічних методів
    дослідження в історичному контексті...130

    Висновки до другого розділу..........150
    Висновки...152
    Література.156
    Додатки.....185











    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Нескінчений потік глобальних змін у політичній, соціальній, економічній, духовній та інших сферах українського суспільства, незворотливо приводить до нових перетворень у напрямку наукових досягнень. Останнім часом у науковому товаристві спостерігається тенденція амбівалентності, згідно з якою, з одного боку, є всі підстави стверджувати, що вітчизняна наука поступово розвивається, робиться багато важливих відкриттів, навіть у класичних науках; з іншого боку, в результаті історичного збігу різних наукових парадигм, сьогодні відбувається мозаїчне існування різнополюсових рефлексій. Такий стан справ позначається і в психології, тим більше, коли мова йде про зовсім молоду і неусталену галузь психологічного знання - політичну психологію.
    Формування і становлення вітчизняної політичної психології відбувалось поетапно: в дореволюційний, радянський та сучасний періоди. Вивчення змісту культурно-історичних зв’язків між основними етапами української політичної психології виявляється нам досить актуальним науковим рішенням. По-перше, вибір даної проблеми зумовлений відсутністю у психологічній науці чіткого і системного уявлення про особливості розвитку вітчизняної політичної психології в ці історичні періоди. По-друге, необхідність вивчення даної теми пов’язана з виникненням нових напрямів у науковому осмисленні політико-психологічних проблем. По-третє, в постійно змінюючому соціумі спектр політико-психологічних проблем не зменшується, а тільки збільшується і розширюється. Відповідно зростає кількість теоретичних та емпіричних досліджень, переважно, з ініціативи фахівців непсихологічного профілю. Це відбувається з причини гострої необхідності високоякісного кваліфікованого підходу до вирішення реально існуючих проблем у сучасній політичній психології. Основною серед яких є відсутність методологічних досягнень у даній галузі, начебто у ситуації широкого розмаїття сучасних політико-психологічних підходів. У зв’язку з цим звернення до проблеми узагальнення історичного і новітнього досвіду теоретичного, методологічного та прикладного аспектів політичної психології виглядає вельми актуальним завданням вітчизняної психологічної науки.
    Доцільним у межах вирішення запропонованої наукової проблеми є ґрунтовний аналіз витоків політико-психологічних ідей у працях українських мислителів кінця XIX початку XX століть, а також виявлення теоретико-методологічних засад, які визначились у політичній психології за часи радянського та пострадянського періоду. Зрозуміло, що нагальна необхідність вивчення історичного і сучасного аспекту специфіки і змісту процесів становлення та розвитку української політичної психології дозволяє окреслити шляхи подальшої її розробки, можливості використання її досягнень у різних галузях.
    Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається не тільки глибинним аналізом історичних етапів розвитку вітчизняної політичної психології, але й наявними політико-психологічними проблемами у житті суспільства і його громадян. Пізнавальний інтерес до психології будь-то простих людей чи політичної еліти надає науковцю багатий фактичний матеріал про психологію цілого народу, держави, нації. Політичні психологи, використовуючи знання певних психологічних закономірностей та особливостей політичної поведінки різних соціальних груп, сьогодні відіграють провідну роль у розбудові істотно нового українського суспільства.
    Отже, актуальність окресленої проблеми і недостатня розробленість як об’єкта, так і предмета дослідження зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з тематиками держбюджетної НДР «Психологія взаємостосунків влади і мас» за 2000-2002рр. і «Сучасні психологічні феномени масової та індивідуальної свідомості в українському суспільстві» за 2004-2006 рр. (реєстраційний номер 0101U002796), що розробляється на кафедрі прикладної психології Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна.
    Об’єкт дослідження процес розвитку політичної психології в Україні.
    Предмет дослідження особливості методологічних, теоретичних та прикладних аспектів вітчизняної політичної психології в дореволюційний, радянський і сучасний періоди.
    Мета дослідження періодизація, особливості та напрямки розвитку вітчизняної політичної психології.
    Для реалізації поставленої мети необхідно виконання наступних науково-дослідницьких завдань.
    Завдання дослідження:
    1. Висвітлити та проаналізувати теоретико-методологічні підходи до визначення політико-психологічних проблем у дореволюційний, радянський та пострадянський періоди розвитку вітчизняної політичної психології.
    2. Узагальнити і систематизувати концептуальні засади дослідження політичної психології в сучасній Україні відповідно до її об’єкта і предмета.
    3. Окреслити головні напрямки сучасних досліджень політичної психології відповідно до рівня наукового доробку кожного з них.
    4. Охарактеризувати рівень вітчизняного доробку щодо головних об’єктів сучасних політико-психологічних досліджень.
    5. Здійснити детальний аналіз методів сучасної політичної психології та охарактеризувати їх практичну значущість.
    Методологічна та теоретична основа дослідження: філософсько-психологічні та суспільно-політичні концепції Т.Шевченка, Г.Сковороди, М.Драгоманова, М.Костомарова, М.Грушевського, В.Липинського, Ю.Липи, Д.Донцова, О.Потебні та ін.; теорії «масової психології» Г.Тарда, Ш.Сігеле, Г.Лебона, Х.Ортега-і-Гассета, С.Московічі, Г.Блумера, Е.Канетті та ін.; психоаналітична (З.Фрейд, У.Мак-Даугал, К.Лоренц, У.Джемс, А.Адлер, К.Юнг, К.Хорні, Е.Фромм, В.Рейх, Т.Адорно, Г.Айзенк, М.Дейч, Е.Еріксон, Г.Кельман, М.Лінден, Ч.Осгуд, М.Рокич) і поведінкова (Дж.Уотсон, Е.Торндайк, Ч.Мерріам, Г.Лассуел) парадигми; ліберально-демократична концепція С.Петлюри, В.Маркуся, С.Рудницького, І.Лисяк-Рудницького, Г.Грабовича, Я.Пеленського; в руслі марксистської методології концепції С.Рощина, Є.Шестопал, Д.Ольшанського; соціально-психологічний доробок Г.С.Костюка, Л.В.Сохань, Р.Х.Шакурова, С.Д.Максименка, Л.А.Лєпіхової та ін.; у межах міждисциплінарного підходу праці В.П.Андрущенка, Г.О.Балла, В.М.Бебіка, І.Є.Бекешкіної, В.О.Васютинського, М.Ф.Головатого, Є.І.Головахи, О.А.Донченко, І.В.Жадан, М.Н.Корнєва, О.М.Лактіонова, В.С.Небоженка, Е.Л.Носенко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.В.Паніної, В.І.Полохала, Г.Г.Почепцова, М.М.Слюсаревського, В.О.Татенка, Т.М.Титаренко, Н.В.Хазратової, Т.Б.Хомуленко та ін. Концепції, які розробляються вказаними дослідниками, єдиної методологічної основи не складають.
    Враховуючи багатоманітність політико-психологічної проблематики, в даній роботі застосовується комплекс методів. Метод системного аналізу, який дозволяє систематизувати політико-психологічні проблеми; аналітико-інтегративний метод, котрий включає процедури аналізу і синтезу, індукції та дедукції в дослідженні політико-психологічних явищ. Історичний метод, що дає змогу виявляти початкові умови розвитку політичної психології та її основні тенденції і шляхи розвитку. Порівняльний метод з метю уточнення місця і ролі політичної психології в різні періоди її розвитку. Порівняльно-історичний метод і метод політичного аналізу дають можливість визначити специфіку політико-психологічних проблем світової та вітчизняної суспільно-політичної думки. Прогностичний метод дає змогу вести пошук можливостей підвищення рівня пріоритетності політпсихології в державі. У роботі застосовується міждисциплінарний підхід як метод комплексного аналізу фактів, явищ та процесів політико-психологічного змісту.
    Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням методів, адекватних меті та завданням дослідження, історико-поріяняльним та хронологічним аналізом вітчизняної та зарубіжної літератури, структуруванням концептуальних підходів та напрямків розвитку політичної психології, застосуванням методу системного аналізу окремих історичних фактів.
    Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що вона є однією з перших спроб ґрунтовного і комплексного аналізу історичного та новітнього досвіду розвитку вітчизняної політичної психології. Авторкою дисертації було розроблено теоретико-методологічну базу історичної оцінки української політичної психології у культурно-історичному вимірі та подано особливості її розвитку.
    Вперше
    - проведено інтегрований аналіз теоретико-методологічної бази вітчизняної політичної психології в період з XIX по XXI століття;
    - розроблена трьохкомпонентна структура концептуальних підходів до вивчення політико-психологічних процесів у сучасній Україні: владоцентрований, індивідоцентрований, ціннісний.
    - розроблена модель структури основних напрямків політичної психології, що складається з політичної психології особистості, психології політичної еліти, психології влади, масової політичної психології, етнопсихології, електоральної психології, галузево-прикладної політичної психології;
    - визначено системний комплекс спеціальних політико-психологічних методів дослідження, який складається із групи методів, що стосується вивчення індивідуальних і колективних суб’єктів політико-владних відносин.
    Розширено уявлення
    - про поняття, предмет, об’єкт, термінологічний апарат і методологічні засади вітчизняної політичної психології;
    - про проблематику вітчизняної політичної психології в сучасний період;
    - про методи політико-психологічного спрямування.
    Дістало подальшого розвитку
    - застосування теорій і концепцій вітчизняних і зарубіжних авторів у контексті комплексного аналізу історичного і новітнього досвіду української політичної психології.
    Теоретичне значення дослідження полягає, по-перше, у вдосконаленні уявлень про історію вітчизняної політичної психології; по-друге, у розширенні уявлень про теорію та методологію сучасної політичної психології в Україні; по-третє, у теоретичному обґрунтуванні необхідності визначення державного пріоритету політичної психології в Україніі у науковому, навчальному і соціальному аспекті. Було розкрито специфіку і зміст процесу розвитку політичної психології в державі за період з середини XIX століття на початок XXI століття. Визначено періоди формування теоретико-методологічних принципів вітчизняної політичної психології.
    Практичне значення роботи, по-перше, полягає у тому, що проведене дослідження поширює можливості адекватно пояснювати проблеми дихотомії «влада-народ» у сучасному суспільстві. По-друге, результати дослідження можуть складати основу для концепції державної підтримки громадсько-політичних інститутів, політико-психологічних консультацій і громадських приймалень, унормуванні в законі чи іншому юридичному акті статусу, завдань організаційних, фінансових та інших аспектів їх функціонування. По-третє, отримані результати можуть бути використані політичними психологами, політологами, соціологами і політтехнологами при дослідженні політико-психологічної проблематики у міжвиборчий період, а також у період президентських і парламентських виборів. По-четверте, висновки дисертації знадобляться для підготовки загальних і спеціальних курсів з історії психології, політичної психології, соціальної психології та психології масових комунікацій, написанні підручників та навчальних посібників для вищих і середніх навчальних закладів освіти.
    Наукова апробація роботи. Результати дослідження були представлені й обговорені на засіданнях кафедри прикладної психології Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, на IІІ Харківських Міжнародних психологічних читаннях Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти (м.Харків, 1999), на IV Харківських Міжнародних психологічних читаннях Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика” (м.Харків, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції «Психологія сучасності: наука і практика» (м. Одеса, 2003), на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість (м. Київ, 2004), на VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта «2005» (м. Дніпропетровськ, 2005), на Першому Всеукраїнському конгресі психологів (м. Київ, 2005), на IV Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави» (м. Київ, 2005).
    Публікації. Основні положення дисертації відображені у 12 публікаціях, серед них 9 статей у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.
    Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 193 сторінки. Список літератури нараховує 338 найменувань. Робота містить 2 рисунки.
  • Список литературы:
  • Висновки


    У результаті проведеного ретроспективного і сучасного аналізу особливостей розвитку методологічних, теоретичних та прикладних аспектів української політичної психології ми досягли мети дисертаційного дослідження, а саме виявили періодизацію, особливості та напрямки розвитку вітчизняної політичної психології.
    Відповідно до завдань нашого дослідження ми дійшли до наступних висновків:
    1. Здійснений у роботі системний та істоорико-поріяняльний підходи до вивчення і систематизації теоретико-методологічної бази світової та вітчизняної політичної психології дозволяє визначити і конкретизувати процес її становлення та розвитку, який триває впродовж трьох історичних періодів: дореволюційного, радянського та сучасного.
    Хронологічні рамки дореволюційного періоду означені, починаючи з 50-х років XIX до 20-х років XX ст., радянського з 20-х років XX ст. до 90-х років XX ст. і сучасного з 90-х років XX ст. донині. У процесі аналізу особливостей протікання відповідних періодів було встановлено, що культурно-історична ситуація є домінуючим і визначальним чинником у формуванні політичної психології в Україні.
    2. В результаті аналізу наукової спадщини українських мислителів дореволюційного періоду, наукових праць радянських та сучасних учених можна констатувати, що формування вітчизняної політичної психології це процес тривалий та суперечливий. Сьогодні вітчизняна політична психологія розвивається перш за все екстенсивним шляхом.
    Зарубіжний досвід політико-психологічних досягнень мав значний вплив на розвиток політичної психології в радянський, а ще більше в пострадянський періоди, надавши свою методологію і методи. На дореволюційний період зарубіжні дослідження політико-психологічної спрямованості суттєвого впливу не мали.
    3. Основними чинниками розвитку політичної психології в Україні впродовж історичних періодів, що досліджуються, постають, по-перше, історична динаміка культури соціуму, по-друге, власна логіка розвитку науки, по-третє, значний вплив суміжних гуманітарних наук. Показано, що аналіз особливостей дореволюційного, радянського та сучасного періодів вітчизняної політичної психології є найбільш ефективний у такій послідовності: методологія; концептуальні підходи та теорії; політико-психологічна проблематика, і нарешті, методи досліджень.
    4. Дореволюційний період розвитку політичної психології в Україні визначився як своєрідний та унікальний. Рушійним фактором становлення політико-психологічного знання у дореволюційний період є філософський світогляд українських мислителів XIX ст. Проблематика дореволюційного періоду складається у політологічному (ідеологія державного устрою, особливості міжнародної політики), етнічному (проблеми національної гідності, національного характеру, особливості українського менталітету) і психологічному (характер взаємовідносин вождя і народу, психологічні портрети еліти і пересічного українця) напрямках.
    5. Предметом дослідження радянського періоду були психологія національної еліти, психологія політики, психологія мас та масових проявів. Домінувала єдина методологія - об’єктивний підхід до аналізу політико-психологічних явищ. Заохочувалася критика буржуазних концепцій в руслі теорії соціальної предметної діяльності. Прикладний рівень молодої науки ще не мав слушного місця, в окремих дослідженнях використовувались лише історичний та компаративний методи дослідження.
    6. Теоретико-методологічні засади української політичної психології представлені трьома концептуальними підходами: владоцентрованим (в рамках якого предметом дослідження є влада), індивідоцентрованим (політичний індивід), ціннісним (особливості політико-психологічних образів особистості). Індивідоцентрований підхід до вивчення і аналізу українського політико-психологічного простору сьогодні виявляється найбільш актуальним серед наукового товариства, що надає можливість розвиватись суб’єктній парадигмі як провідній у вітчизняній політичній психології.
    У структурі напрямків сучасної політичної психології виокремлено сім провідних аспектів: політична психологія особистості; психологія політичної еліти; психологія влади; психологія мас та масових проявів; етнопсихологія; електоральна психологія; галузево-прикладна психологія. Проблеми психології політичної еліти та психології влади, психологія мас та масових проявів досліджуються найбільш активно на відміну від галузево-прикладних сфер політичної психології.
    7. Сучасні політичні психологи використовують методи, які переважно були асимільовані від зарубіжної політичної психології. Їх головними вітчизняними джерелами є загальна психологія (психодіагностика) та соціальна психологія. Існує дві найбільш об’ємні групи методів у сучасній політичній психології. Перша група методів стосується вивчення індивідуального суб’єкта політико-владних відносин політичних лідерів, політичних активістів, друга колективного суб’єкта маси, електорату тощо.
    Прикладний рівень вітчизняної політичної психології знаходиться на розвідувальному етапі. Проведений аналіз сучасних політико-психологічних методів свідчить про те, що на сьогодні українська політична психологія власного методу поки ще не виробила. В сучасній політичній психології спостерігається тенденція до переважного використання психосемантичних методів дослідження.
    Результати дослідження дають змогу окреслити перспективи теоретичних і практичних розробок, що випливають із його контексту. Головним практичним наслідком проведеного дослідження є висвітлення та можливість співвіднесення різних етапів розвитку політичної психології в Україні. Перспективним, зокрема, може стати систематизація великої кількості розрізнених у часі та за науковими настановами праць у середовищі політичної психології, починаючи з поглядів видатних українських мислителів минулого і до недавніх напрацювань українських політичних психологів. Класифікаційно-порівняльний підхід дає можливість обґрунтовано зрозуміти методологічний рівень сучасної політичної психології, стан її сучасного методичного оснащення та окреслити шляхи її подальшого розвитку як у теоретичному, так і прикладному аспектах.
    Оскільки вітчизняна політична психологія знаходиться на етапі становлення, відтак подальша дослідницька робота буде розвиватися через аналіз не тільки галузевих засад сучасної політичної психології, але й за предметно-змістовним спрямуванням, і, перш за все, у векторі розвитку новітньої суспільної практики, яка фактично не мала місця за радянських часів. До того ж залишається актуальним теоретико-методологічний рівень аналізу сучасних психолого-політичних розвідок прикладного характеру, що дасть змогу продовжити пошуки більш чіткого і концентрованого уявлення психологів щодо предмету політичної психології у найближчий час.






    Список використаних джерел


    1. Арутюнов В.Х., Зирянов О.Я. Парадокси національної безпеки в політико-психологічному вимірі// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції, 13-14 листопада 1997 р. К., 1997. С.296-299.
    2. Астафьев А. Национальная єлита: иерархия или хаос?//Персонал. 1999. - №6(54). С. 25-27.
    3. Ашин Г.К., Понеделков А.В., Игнатов В.Г., Старостин А.М. Основы политической элитологии. М., 1999. 302 с.
    4. Бак В. Осмислення суспільного розвитку Галичини другої половини XIX ст. у поглядах В. Барвінського // Людина і політика. 2002. - №3. С.126- 130.
    5. Балл Г.О.До обґрунтування раціогуманістичного підходу у психології//Психологія і суспільство. 2004. №4. С.60 74.
    6. Бандурка А.М., Друзь В.А. Психология власти. Харьков: Ун.т внутр.дел, 1999. 323 с.
    7. Баранцева Н.К. Еліта як духовно-інтелектуальний феномен (соціально-філософський аналіз): Автореферат на здобуття наукового ступеню кандидата філософ. наук. Київ, 2001.
    8. Баталов Э.Я. Политическая культура современного американского общества. М.: Наука, 1980. 254 с.
    9. Батенко Т.И. Роль опозиционного лидера в общественно-политическом процессе Украины второй половины XX столетия: Автореферат на соискания ученой степени кандидата полит. наук. Львов, 1999.
    10. Батракова І.В. Інститут президентства як суб’єкт концептуальної влади в демократичних політичних системах: Автореферат на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук. Київ, 2003. 16 с.
    11. Батраченко І.Г. Психологія політичного вибору: перспективи розвитку// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Зб. Наук. Праць. К., 2001. Вип. 3. С.233 235.
    12. Баштанник В. Регіональний рівень. Влада і партії//Віче. - №6(87). 1999. С.34 38.
    13. Бебік В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. К.: МАУП, 2000. 383 с.
    14. Бебік В.М. Про поняття, предмет, методологію і функції політичної психології// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали Всеукр. наук. конф., 13-14 лист. 1997 р. / За ред. М.Слюсаревського та ін. К., 1997. С. 10 11.
    15. Бебік В.М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі: (Соціопсихологія і технологія політичної боротьби). К.: Абрис, 1993. 128 с.
    16. Бевзенко Л. Проблема еліти з погляду соціальної самоорганізації// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. - №2. С.118-135.
    17. Белановский С.А. Индивидуальное глубокое итнервью. М.: Никколо-Медиа, 2001.
    18. Белановский С.А. Метод фокус-групп: Учебное пособие. М.: Никколо-Медиа, 2001. 280 с.
    19. Бихевиоризм в политической психологии. //Ольшанский Д.В. Политико-психологический словарь. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. С. 41-46.
    20. Бицька Ю.Б. Формування політичних орієнтацій виборців: вплив особистості політика// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Зб. Наук. Праць. К., 2001. Вип. 3. С. 235-237.
    21. Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. М., 1992.
    22. Бойко Н. С. Єфремов представник української політичної еліти початку XX ст.// Людина і політика. 2001. - №3. С.144-151.
    23. Брехаря С.Г Особистість як суб’єкт політики: мотиваційний аспект реалізації політичної влади: Автореферат на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук. Київ, 2004. 19 с.
    24. Будз В. Проблема визначення законів і закономірностей історичного процесу в філософсько-історичній концепції М.Грушевського //Людина і політика. 2001. -№6. С.114-120.
    25. Булах Л.П. Основні підходи до аналізу проблеми політичного вибору// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Зб. Наук. Праць. К., 2001. Вип. 3. С.237 240.
    26. Булах Л.П. Політична психологія: етапи становлення// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції, 13-14 листопада 1997 р. К.: ДОК-К, 1997. С.10 - 14.
    27. Васютинський В. Інтеракційна психологія влади. К., 2005. 492 с.
    28. Васютинський В.О. Стан і зміст масової політичної свідомості в сучасній Україні//Психологія масової політичної свідомості та поведінки. К.: Донецьк, 1997. С. 42-81.
    29. Вашутин А.Н. Политическая психология в вооруженных силах Украины и проблема национальной безопасности// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції, 13-14 листопада 1997 р. К.: ДОК-К, 1997. С. 229 232.
    30. Введенская Т.Ю., Дзигульськая Е.А. Международный терроризм: психологический аспект// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції, 13-14 листопада 1997 р. К., 1997. С. 232-236.
    31. Винниченко В. Відродження нації: історія української революції. К.: Політвидав Укр., 1990. 542 с.
    32. Вінокурова С.П. Масова свідомість у ситуації соціальної кризи: пошук еквівалента втрачених ілюзій//Філософська і соціологічна думка. 1993. - №1. С. 9-18.
    33. Войтко В.И. Чмут Т.К. Психология пропаганды: состояние и актуальные проблемы// Психологический журнал. 1982. Т. 3. - №6. С.98-105.
    34. Вятр Е. Социология политических отношений. М., 1979. 464 с.
    35. Гавріловска К, Тимофіюк О. До проблеми персоніфікації державної влади: психологічний аспект//Психологічні перспективи. Випуск 2, 2002. С.70 77.
    36. Гаман-Голутвина О.В. Определение основных понятий элитологии// ПОЛИС 2000. - №3.
    37. Гансова Е.Л. Аналіз ролі соціально-психологічного фактору в управлінні.// Зб.: Соціологічні дослідження. Вип. 2. К., 1971.
    38. Гладкий О. До проблеми політичної еліти України// Нова політика. 1999. №3. С. 43-45.
    39. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. К., 1999. 463 с.
    40. Гнатенко П.І. Український національний характер. К.: Док-к, 1997. 114 с.
    41. Гнатко М.М. Психологічні чинники електоральної поведінки сучасного українського виборця// Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали 2 з’їзду Товариства психологів України. Т.6. Симпозіум Методологічні засади та прикладні проблеми політичної психології”. К., 1996. С. 64-66.
    42. Гнатюк Я. Філософсько-теософський кордоцентризм у текстах Г.С.Сковороди: історико-типологічний вимір//Людина і політика. 2001. - №3. С. 114 -121.
    43. Гнатюк Я. Філософсько-науковий кордоцентризм П.Юркевича //Людина і політика. 2002. - №1. С. 107 121.
    44. Головатий М. Проблеми і біль становлення української еліти//Нова політика. 1999. - №2. С.45-49.
    45. Головатий М.Ф. Мистецтво політичної діяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: МАУП, 2002 175с.
    46. Головатий М.Ф. Політична психологія: Навч. посібник для вузів: К.: МАУП. 2001. 136с.
    47. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности: От тоталитаризма к демократии.- К.: Наукова думка, 1992. 124с.
    48. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 168с.
    49. Гончар Я.В. До питання про роль когнітивних факторів у конфліктах: образ противника та конфліктної ситуації у соціальній психології та психології міжнародних відносин//Вісник Харківського університету: Серія: Психологія і політологія”. - №439. 1999. С. 230-234.
    50. Горський В.С. Історія української філософії. К.: Наукова думка. 1996. 280с.
    51. Горшков М.К. Общественное мнение: история и современность. М.: Политиздат, 1988. 383 с.
    52. Грабович Г. До історії української літератури: дослідження, есе, полеміка. К.: Основи, 1997. 604 с.
    53. Гречанинов В.А. Психологические аспекты внешних военных отношений Украины// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції, 13-14 листопада 1997 р. К., 1997. С.244-246.
    54. Грібова І.О., Лактіонов О.М. Сприймання державної еліти: образ влади”/ Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали ІІ з’їзду Товариства психологів України (Київ, 23-27 вересня 1996 р.). Т.6. Симпозіум Методологічні засади та прикладні проблеми політичної психології”. К., 1996. С. 90-92.
    55. Грушевський М. Вибрані твори. Нью-Йорк, 1960. 263 с.
    56. Грушевський М. На порозі нової України: гадки і мрії. К.: Наук. думка, 1991. 121 с.
    57. Грушевський М. науковець і політик у контексті сучасності//За заг. ред. В.І. Сергійчука К., 2002 399 с.
    58. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. К.: Наук. думка, 1991. 156 c.
    59. Грушевський М. Як жив український народ. К.: Укрвузполіграф, 1991. 108 с.
    60. Грушевський М.На порозі нової України: гадки і мрії. К.: Наук. думка, 1991. 121 с.
    61. Грушевський М.С. Історія України-Руси. Т.1. Київ: Наукова думка, 1913. 648 с.
    62. Грушин Б.А. Массовое сознание: опыт определения и проблемы исследования. - М.: Политиздат, 1987. 367 с.
    63. Губенко О.В. Феномен Віктора Ющенка//Практична психологія та соціальна робота. 2005. - №4. С. 78 80.
    64. Гуцал А.Ф., Недбаєвський С.Л. Портрет політичного лідера в історичній інтер’єрі // Стратегічна панорама. 1999. - № 1-2.
    65. Дем’яненко В.М. Політична свідомість українського суспільства в умовах демократичної трансформації: Автореферат на здобуття вченого ступеня кандидата політ. наук. Київ, 2003. 17 с.
    66. Дембицька Н.М. Психологічні особливості політичної соціалізації студентів: Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. К, 2004. 20 с.
    67. Дилигенский Г.Г. В поисках смысла и цели: проблемы массового сознания современного капиталистического общества. М.: Политиздат, 1986. 255 с.
    68. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология. М.: Новая школа, 1996. 351 с
    69. Донцев А.И. Психология и политика: истоки и перспективы сотрудничества/ Человек, политика, психология (Материалы «круглого стола»)//Вопросы философии. 1995, №4. С. 3 23.
    70. Донцов Д. Націоналізм. Лондон, Торонто, 1966. 363 с.
    71. Донцов Д. Підстави нашої політики. Київ, 1957. 212 с.
    72. Донцов Д.І. Дух нашої давнини. Дрогобич, 1991. 143 с.
    73. Донченко Е.А. Социетальная психика. К.: Наукова думка, 1994. 208 с.
    74. Драгоманов М.П. Вибране. К.:Дніпро, 1991. 489 с.
    75. Дубов И.Г., Пантилеев С.Р. Восприятие личности политического лидера// Психологический журнал. Т. 13. 1992, №6. С. 25 34.
    76. Дубровская И.М. Из истории идей украинской государственности //Українська державність: становлення, досвід, проблеми: Зб. Наук. Праць. Х., 2001. 175 с.
    77. Дубс Т.Е., Вавіліна Н.В. Психосемантичне дослідження іміджу політичного лідера// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. Праць/За заг. Ред. М.М.Слюсаревського. К.: Міленіум, 2005. Вип. 4. С.190 196.
    78. Дудок А.І. Політична психологія як наукова дисципліна // Проблеми та перспективи розвитку психології на Україні: Матеріали 2 з’їзду Товариства психологів в Україні (23-27 вересня 1996 р., м. Київ). вариства психологівк наукова дисципліна // Проблеми та перспективи розвитку психології на Укр
    79. Єфремов С. За рік 1912. К.: Обрій, 1993. 135 с.
    80. Єфремов С. Як люди прав собі добувають. К.: Криниця, 1919. 24 с.
    81. Жадан І.В. Психологічні аспекти політичної соціалізації особистості//Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали ІІ з’їзду Товариства психологів України (Київ, 23-27 вересня 1996 р.). Т.6. Симпозіум Методологічні засади та прикладні проблеми політичної психології”. К., 1996. С.14 16.
    82. Жадан І.В. Психологічні проблеми політичної освіти молоді//Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції, 13-14 листопада 1997 р. К., 1997. С.122 124.
    83. Зливков В. Психологія перемоги: віртуальні та реальні чинники//Соціальна психологія. 2005. - №3. С. 33 41.
    84. Зорій Н.І. Соціально-психологічні чинники соціально-психологічної напруги в Україні та проблема цінностей// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. Праць/За заг. ред. М.М.Слюсаревського. К.: Міленіум, 2005. Вип. 4. С. 120 - 126.
    85. Иванов В. Политическая психология. М., Философское общество СССР, 1990. 219 с.
    86. Инстиктивизм в политической психологии. //Ольшанский Д.В. Политико-психологический словарь. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. С. 175-177.
    87. Іваненко Б.Б., Яценко Т.С. Психологічні аспекти розуміння помаранчевої революції// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. Праць/За заг. ред. М.М.Слюсаревського. К.: Міленіум, 2005. Вип. 4. С. 95 - 99.
    88. Іванченко Р.П. Українська державність в 20-90 роках: Навч. Посібник. К.: МІЛП, 2000. 255 с.
    89. Ідея державності в історичній думці та суспільно-політичному житті Укра. кінця XIX поч.XX ст./ За ред. Коцур А.П. Чернівці: Золоті метаври”, 2000. 424с.
    90. Інтерв’ю із М.М.Слюсаревським, директором Інституту соціальної та політичної психології АПН України// Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний та освітньо-методичний журнал/За гол. ред. Губенко О.В. К.: «Социс», 2004. - № 6(63). С.1 5.
    91. Історичні концепції М.С.Грушевського та В.К.Липинського. Методологічний і суспільно-політичний виміри української історичної думки 1920 р./ За ред. МасненкоВ.В./ Ін-т політ. та етнонац. досл. НАН України. К., Черкаси, 2000. 284с.
    92. Історія України в особах: XIX XX ст./ І.Войцехівська (кер. авт. кол.), В.Абліцов, О.Божко та ін. К.: Україна, 1995. 479 с.
    93. Каламаж Р.В. Психологічні аспекти формування правової культури виборців: Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. К, 2004. 20 с.
    94. Калина Н.Ф., Левченко Т.Ю. Поле политики и политическая ментальность//Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали II з’їзду Товариства психологів України. Т.6. Симпозіум Методологічні засади та прикладні проблеми політичної психології”. К., 1996. С.18-19.
    95. Калина Н.Ф., Черный Е.В., Шоркин А.Д. Лики ментальности и поле политики. К.: Агропромвидав України, 1999. 183 c.
    96. Канетти Э. Масса и власть. М., 1997. 527 с.
    97. Карасев В.И.Феномен политического лидерства. М: Моск. психолого-социальный ин-т, Воронеж» МОДЭК», 2000. 176 с.
    98. Кирилюк Ф.М., Кремень Л.А., Ирхин Ю.В. Психология и политика: Учебное пособие, - К, 1993.
    99. Кияшко Л.А. Психологічні особливості вияву стереотипів і установок в електоральній поведінці громадян// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Зб. Наук. Праць. К., 2001. Вип. 3. С. 244 248.
    100. Кіцак Н. Етнопсихологічні ідеї В.Липинського й Д.Донцова // Наук. Зап. Тернопіль. Держ. Пед. Ун-ту. Сер. 3. Педагогіка і психологія. 1998. - №5(3). С.68-72.
    101. Кічий С. Погляд на теорію Д.Донцова (замість рецензії на його працю „Націоналізм”) // Спец. істор. Диск.: питання теорії та методики / Ун-т історії НАН України. 2000. Чис. 4, Ч. 2. С.567-577.
    102. Климанська М.Б. Феномен майдану: громадська активність проти соціального утриманства// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. Праць/За заг. ред. М.М.Слюсаревського. К.: Міленіум, 2005. Вип. 4. С. 137 - 145.
    103. Комаровский В.В. Переходное состояние переходного периода//ОНС. 1994. - №1. С. 39-46.
    104. Корнєв М.Н. До аналізу психолого-політичного стану українського суспільства у перехідний період//Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції, 13-14 листопада 1997 р. К., 1997.
    105. Корнєв М.Н., Слюсаревський М.М. Про історію політичної психології, її предмет і завдання на сучасному етапі суспільного розвитку// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали I Всеукраїнської наук. конф., 29 31 травня 1995 р. К., 1995. С. 40 42.
    106. Корнєв М.Н., Фомічова В.М. Вступ до соціальної психології (курс лекцій). Част. 1. К.: Ін-т післядипл. освіти КНУ ім. Т.Шевченка, 2002. 139 с.
    107. Корогод Л.П. Деякі культурологічні проблеми політичної психології в творчій спадщині М. Грушевського //Проблеми та перспективи розв
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)