ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КАТЕГОРІЇ ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ ОСОБИСТОСТІ

Краткое описание

Академія педагогічних наук України
Інститут психології ім. Г. С. Костюка

На правах рукопису

ПІДЛАСА ІРИНА АНДРІЇВНА

УДК159.922

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КАТЕГОРІЇ
ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 загальна психологія. Історія психології

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук
Панок В. Г.

Київ 2005

ЗМІСТ

Вступ .. 3

Розділ І. Теоретико-методологічний аналіз категорії
життєвого шляху особистості у психології
1.1. Визначення категорії життєвого шляху особистості
у психологічній науці .......................................................................................... 10
1.2. Методологічні підходи до проблеми життєвого
шляху особистості ..................................................................................... 20
1.3. Категоріально-поняттєвий апарат дослідження
проблем життєвого шляху особистості ................................................... 48
Висновки до розділу 1 ....................................................................................... 81

Розділ ІІ. Проектування життєвого шляху особистості
2.1. Мотивація проектування життєвого шляху ............................................ 83
2.2. Задум, програма і сценарій життєвого шляху особистості ................... 88
2.3. Активізація особистості як суб’єкта життєвого шляху ......................... 94
2.4. Особливості проектування життєвого шляху молоддю ...................... 110
Висновки до розділу 2 ..................................................................................... 116

Розділ ІІІ. Психотехніка життєтворчості як засіб самоздійснення життєвого шляху особистості
3.1. Культура життя особистості ................................................................... 119
3.2. Життєтворчість як основна функція особистості
в умовах самоздійснення життєвого шляху .................................................... 123
3.3. Внутрішні умови життєтворчості особистості ..................................... 132
3.4. Систематизація психотехнік розв’язання особистісних
життєвих ситуацій ............................................................................................. 136
Висновки до розділу 3 ..................................................................................... 163

Загальні висновки ........................................................................................... 166
Список використаних джерел ........................................................................170

ВСТУП

Актуальність та доцільність дослідження. В сучасній психологічній науці існує значна кількість концепцій життєвого шляху особистості. Це зумовлено низкою причин. По-перше, категорія життєвого шляху особистості у багатьох психологічних концепціях є змістовним інтегруючим поняттям, за допомогою якого можна узгодити і систематизувати цілу низку явищ індивідуального розвитку людини. Інтерпретації феноменів людського буття із застосуванням категорії життєвого шляху у філософії, соціології, педагогіці і психології, особливо — у практичній психології, набувають повноти, системності та остаточного значення. В сучасній психології, особливо в практичній, приділяється велика увага окремим складовим життєвого шляху, серед яких — життєві і психологічні ситуації, проблеми і кризи, психологічний час особистості, проектування життєвого шляху, методи і техніки життєдіяльності, вчинок та інші, що складають певну поняттєву систему і мали б узгоджуватись між собою.
По-друге, специфічною умовою, за якої відбувається дослідження проблем життєвого шляху особистості сьогодні, є ситуація суспільної кризи, під час якої загострюються всі життєві і сутнісні проблеми індивіда. Це вимагає від особистості рефлексії своїх вчинків і поведінки, здібностей, інтенцій і нахилів, а також планування своєї поведінки у найближчій і віддаленій перспективі, формування умінь і навичок розв’язання різного роду конфліктів і проблем, узгодження своїх життєвих планів і задумів з власними можливостями, з одного боку, та з суспільними умовами — з іншого.
По-третє, велика кількість практикуючих психологів, що надають кваліфіковану допомогу особистості в скрутних для неї життєвих ситуаціях, на емпіричному рівні оперують поняттями життєвого шляху, оскільки саме останні є адекватними змісту і результатам психокорекційної і психотерапевтичної практики.

По-четверте, постійна підвищена увага з боку науковців, методологів— соціологів і психологів до зазначеної проблеми зумовлюється й тим, що подальша розробка проблеми життєвого шляху особистості вимагає конкретизації, уточнення, систематизації та узагальнення основних понять цієї категорії.
Усі ці проблеми складали предмет уваги значної кількості радянських і пострадянських, вітчизняних та зарубіжних дослідників, таких як К.А.Абульханова-Славська, А.Адлер, Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, О.Г.Асмолов, Г.О.Балл, Н.А.Бердяєв, Л.С.Виготський, М.Вебер, Е.Дюркгейм, І.С.Кон, Д.О.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, К.Левін, С.Д.Максименко, А.Маслоу, В.О.Моляко, С.Московічі, К.Роджерс, С.Л.Рубінштейн, В.Франкл, Е.Фромм та багато інших, що здійснювали вивчення проблеми на загальнометодологічному рівні. На рівні конкретних теоретико-експериментальних і прикладних досліджень проблеми життєвого шляху були предметом таких дослідників, як О.Ф.Бондаренко, М.Й.Боришевський, Л.Ф.Бурлачук, Є.І.Головаха, О.А.Донченко, В.П.Казмиренко, О.В.Киричук, З.Г.Кісарчук, В.В.Клименко, Г.С.Костюк, О.О.Кронік, І.П.Маноха, В.Ф.Моргун, В.В.Москаленко, В.Г.Панок, Ю.Н.Пахомов, В.В.Рибалка, В.А.Роменець, М.Л.Смульсон, В.О.Соловієнко, Л.В.Сохань, О.Б.Старовойтенко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, Ю.М.Швалб, С.І.Яковенко, Т.С.Яценко та ін.
Здійснений нами аналіз літературних джерел засвідчив, що більшість публікацій з цієї проблематики присвячено розвиткові окремих аспектів проблеми життєвого шляху, які можуть скласти певну картину життєвого шляху особистості. Проте важко не помітити, що створення відповідної інтегруючої категорії вимагає обґрунтованого розгляду. Виправданим в цьому зв’язку постає бажання осягнути, як поступово складається цілісна категорія життєвого шляху особистості у всій її повноті. Зазначені обставини зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження — «Психологічний аналіз категорії життєвого шляху особистості».

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексу програм науково-дослідної роботи Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, зокрема проблемної теми лабораторії консультативної психології і психотерапії «Теоретико-методичні основи індивідуального та сімейного консультування і психотерапії», РК№0100U000066.
Об’єктом дослідження є процес дослідження життєвого шляху особистості у вітчизняній і зарубіжній психології.
Предметом дослідження є теоретичні та експериментальні моделі дослідження психологічного змісту, становлення і розвитку поняттєвого апарату категорії життєвого шляху особистості.
Мета дослідження — здійснити теоретичний аналіз та систематизацію концепцій життєвого шляху особистості у вітчизняній і зарубіжній психології на основі узгодження базових понять.
Основні завдання дослідження:
1. Вивчити сучасний стан розробки проблеми життєвого шляху особистості у науковій психологічній літературі.
2. З’ясувати концептуальні засади дослідження категорії життєвого шляху особистості, психологічний зміст основних понять та побудувати теоретичну модель категорії життєвого шляху особистості.
3. Дослідити особливості та умови проектування життєвого шляху особистістю, зокрема студентською молоддю.
4. Систематизувати психотехніки життєтворчості як засоби здійснення особистістю власного життєвого шляху.
Гіпотези дослідження:
Накопичений у вітчизняній та зарубіжній психології досвід дослідження категорії життєвого шляху особистості створює можливість узагальнення теоретичних моделей життєвого шляху особистості як багатовимірної і цілісної програми індивідуального розвитку та життєдіяльності особистості.
2. Життєвий шлях особистості, як явище — це багатовимірна, узагальнена і цілісна програма індивідуального розвитку та життєдіяльності особистості, яка має свої межі, певні періоди, міру завершеності й вичерпаності; як категорія психології— це фундаментальне системне поняття, що передбачає розкриття індивідуальної історії людини, сукупність подій та обставин індивідуального розвитку особистості.
3. Проектування життєвого шляху особистістю — це процес програмування життєтворчості за умов невизначеності; складання і реалізація планів, зміст і методи здійснення яких недостатньо визначені.
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять положення гуманістичної філософії і психології про проблему особистості і творення нею власного життєвого шляху (Г.О.Балл, А.Маслоу, К.Роджерс, В.А.Роменець, В.Франкл, Е.Фромм), теоретичні праці з проблем розвитку особистості і її самосвідомості (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, К.К.Платонов, В.В.Столін), дослідження з проблем самовизначення особистості (М.Й.Боришевський, Є.І.Головаха, М.Р.Гінзбург, Є.О.Клімов, О.О.Кронік, І.П.Маноха, Л.В.Сохань), вітчизняні та зарубіжні підходи щодо дослідження категорії життєвого шляху особистості (К.А.Абульханова-Славська, А.Адлер, Л.І.Анциферова, О.Г.Асмолов, М.Вебер, З.Г.Кісарчук, І.С.Кон, Г.С.Костюк, О.О.Кронік, Д.О.Леонтьєв, В.Ф.Моргун, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, В.Г.Панок, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко, В.Франкл, Е.Фромм, Н.В.Чепелєва, С.І.Яковенко).
Методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми на базі вітчизняних і зарубіжних джерел, теоретичне дослідження психологічного змісту категорії життєвого шляху особистості у наукових психологічних концепціях та практичних розробках, експеримент.

На захист виносяться такі основні положення:
1.Комплексне дослідження життєвого шляху особистості неможливе без психологічного аналізу і вивчення основних його категорій, зокрема таких, як доля, вчинок, соціальна активність суб’єкта, психологічний час, самовиявлення особистості, самовизначення особистості, образ «Я», життєвий задум, життєва програма, життєві стратегії, техніки життєтворчості, культура життя особистості тощо, які широко застосовуються в практичній психології.
2.Проектування життєвого шляху (визначення життєвої програми) має динамічний характер упродовж усього життя, по-перше, внаслідок складності відповідних питань, а по-друге, внаслідок постійної зміни обставин, зовнішніх і внутрішніх.
Проектування життєвого шляху вимагає від особистості значних зусиль, уваги, обізнаності, досвідченості, вдосконалення методів і прийомів проектування, залучення до цього процесу життєвого досвіду, суб’єктивних уявлень про час життя, життєвих задумів тощо.
3. Сучасне дослідження життєвого шляху особистості дозволяє зробити висновок, що найбільш адекватним засобом застосування цього досвіду в практичній психології є використання технік життєтворчості, за допомогою яких можна впливати на механізми життєтворчості особистості, зробивши їх ефективнішими, а ставлення до них — свідомішим.
Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в роботі:
• на основі теоретичного аналізу робіт вітчизняних і зарубіжних дослідників обґрунтовано структуру категорії життєвого шляху особистості через психологічний аналіз та узгодження змісту понять «життєві проблеми», «проектування життєвого шляху особистості», «життєтворчість», «техніки життєтворчості», «життєві стратегії» тощо, розкрито їх динаміку в індивідуально-психологічному просторі, подано характеристику теоретичних концепцій дослідження даної проблеми;

• конкретизовано теоретичні уявлення про психологічну модель життєвого шляху як багатовимірної і цілісної програми індивідуального розвитку та життєдіяльності особистості, як фундаментальну системну багатовимірну категорію, що передбачає розкриття індивідуальної історії людини, сукупність подій та обставин індивідуального розвитку особистості;
• дістали подальший розвиток концептуальні положення щодо формування стратегій життєтворчості особистості, подано узагальнений аналіз шляхів та умов формування навичок планування особистістю життєвого шляху із застосуванням психотехнік життєтворчості.
Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні системи методів, технік і технологій надання соціально-психологічної допомоги особистості на основі проектного підходу до власного життя; у систематизації підходів до інтерпретації категорії життєвого шляху особистості та побудові на цій основі навчальних курсів з підготовки практичних психологів у вищих навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що в роботі автором була розроблена теоретична модель життєвого шляху особистості, яка дозволила врахувати якісну своєрідність даного психологічного явища шляхом вивчення аспектів та структурних компонентів і механізмів формування активної життєвої позиції особистості через виділення і обґрунтування основних психологічних понять і категорій. Обрано новий напрям у дослідженні проблеми, пов’язаної з психологічними умовами та механізмами життєтворчості особистості.
Апробація та впровадження результатів дослідження в практику. Основні ідеї та результати дисертації повідомлялись та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи» (Київ, 2000 р.), засіданнях лабораторії консультативної психології і психотерапії Інституту психології ім.Г.С.Костюка, засіданнях кафедри психології Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у шести публікаціях, з них п’ять у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань, з них — 5 іноземною мовою). Робота містить 3 таблиці й 3 рисунки. Основна частина дисертації займає 169 сторінок друкованого тексту.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сучасна соціальна ситуація розвитку молодої людини у нашій країні характеризується високим ступенем невизначеності майбутнього, постійними змінами зовнішніх умов. Усе це обумовлює необхідність зростання динаміки внутрішнього життя, вимагає планування життєдіяльності в нових, невідомих раніше умовах, збільшення ролі аналізу, волі, творчості, мотивації утворення подальших планів і проектів, які доводиться постійно змінювати і корегувати. Все це потребує теоретичного і експериментально-психологічного дослідження проблем життєвого часу, стилів життя, життєвого планування та ін.
Теоретико-історичний аналіз психологічних концепцій життєвого шляху особистості і тих проблем, які при цьому виникають, обумовлений низкою причин.
По-перше, категорія життєвого шляху особистості у багатьох психологічних концепціях є змістовним інтегруючим поняттям, за допомогою якого можна узгодити і систематизувати цілу низку явищ індивідуального розвитку людини. Інтерпретації феноменів людського буття із застосуванням категорії життєвого шляху у філософії, соціології, педагогіці і психології, особливо — у практичній психології, набувають повноти, системності та остаточного значення. В сучасній психології, особливо в практичній, приділяється велика увага окремим складовим життєвого шляху, серед яких — життєві і психологічні ситуації, проблеми і кризи, психологічний час особистості, проектування життєвого шляху, методи і техніки життєдіяльності, вчинок та інші, що складають певну поняттєву систему і мали б узгоджуватись між собою.
По-друге, специфічною умовою, за якої відбувається дослідження проблем життєвого шляху особистості сьогодні, є ситуація суспільної кризи, під час якої загострюються всі життєві і сутнісні проблеми індивіда. Це вимагає від особистості рефлексії своїх вчинків і поведінки, здібностей, інтенцій і нахилів, а також планування своєї поведінки у найближчій і віддаленій перспективі, формування умінь і навичок розв’язання різного роду конфліктів і проблем, узгодження своїх життєвих планів і задумів з власними можливостями, з одного боку, та з суспільними умовами — з іншого.
По-третє, велика кількість практикуючих психологів, що надають кваліфіковану допомогу особистості в скрутних для неї життєвих ситуаціях, на емпіричному рівні оперують поняттями життєвого шляху, оскільки саме останні є адекватними змісту і результатам психокорекційної і психотерапевтичної практики.
По-четверте, постійна підвищена увага з боку науковців, методологів— соціологів і психологів до зазначеної проблеми зумовлюється й тим, що подальша розробка проблеми життєвого шляху особистості вимагає конкретизації, уточнення, систематизації та узагальнення основних понять цієї категорії.
Невизначеність майбутнього, постійні зміни зовнішніх умов вимагають від особистості більшої динамічності внутрішнього життя, вимагають планування життєдіяльності в нових, невідомих раніше умовах, збільшення ролі творчості, волі, утворення подальших планів і проектів, які доводиться весь час змінювати і коригувати. Наслідком цього є збільшення ролі віртуального життя, тобто програвання життя у фантазіях, мріях, імітаційних (анімаційних) моделях.
Узагальнено результати дисертаційного дослідження можна представити у вигляді таких тверджень:
1. Категорія життєвого шляху особистості є однією із найважливіших категорій практичної психології. Вона розкривається через такі поняття, як «життєва ситуація», «соціальна ситуація розвитку», «життєві плани», «життєва програма», «життєва стратегія», «психологічна проблема» та інші, які складають певну систему. Систематизація та узгодження названих понять здатна об’єднати різні психологічні школи і технології практичної психології. Система базових понять і пояснювальних принципів, побудована в межах такого підходу, здатна бути внутрішньо несуперечливою і теоретично обґрунтованою.
На основі теоретичного аналізу встановлено, що життєвий шлях особистості— це багатовимірна, узагальнена і цілісна програма індивідуального розвитку особистості, яка має свої межі, періоди, міру завершеності й вичерпаності. Як категорія психології життєвий шлях розглядається в якості фундаментального системного багатовимірного поняття, що передбачає розкриття індивідуальної історії людини, сукупність подій та обставин індивідуального розвитку особистості
2. Визначення життєвих перспектив, життєвих намірів і проектування життєвого шляху (визначення життєвої програми) має динамічний характер, по-перше, внаслідок розвитку особистості та окремих її рис і якостей (життєвий досвід, спрямованість, здатності і нахили, інтереси, образ «Я» та ін.), а по-друге, внаслідок постійної зміни обставин життєдіяльності (соціальних, політичних, економічних умов тощо).
Життєвий шлях, виступаючи предметом і результатом проектувальної діяльності особистості, зумовлює, у свою чергу, вдосконалення методів і прийомів проектування, залучення до цього процесу життєвого досвіду, суб’єктивних уявлень про час життя, життєвих задумів і стратегій.
3. Накопичений досвід дослідження життєвого шляху особистості дозволяє зробити висновок, що найбільш адекватним засобом застосування методології проектування у практичній психології є використання психотехнік життєтворчості. Йдеться про те, щоб зробити їх ефективнішими, а ставлення до них з боку молоді— свідомішим. До основних психотехнік життєтворчості можна віднести такі засоби самоздійснення життєвого шляху особистості: розв’язання життєвих ситуацій, когнітивну репрезентацію, тематичне структурування світу, особистісні смисли і життєву стратегію.
4. У результаті проведеного емпіричного дослідження життєвих планів і перспектив студентів виявлено їх прогнози стосовно матеріальних і соціальних досягнень та видів діяльності після закінчення вищого навчального закладу. Зокрема, аналіз результатів дослідження засвідчив, що студентам притаманна соціальна зрілість, розкутість, детерміновані, вірогідно, загальним цілісним баченням ними власного життя, реалістичним осмисленням життєвого шляху. Водночас студенти, заохочені соціальними успіхами, прагнуть нових досягнень у майбутньому, що зумовлено їх досить реалістичним, цілісним, об’єктивним сприйманням життя із закономірними на цьому шляху помилками, невдачами, фрустраціями, втратами.
Розвиток подальших досліджень проблеми життєвого шляху особистості може відбуватись в таких напрямках: уточнення станів, які можна назвати пастками життєтворчості; виявлення моментів упродовж життєвого шляху, які щонайкраще підходять для того, щоб робити корекцію в методах і техніках життєтворчості, у програмуванні життєвого шляху, в наданні допомоги під час творення життєвих планів і проектів; виявлення і розвиток технік життєтворчості; адаптація до вітчизняних умов зарубіжних технік і методів життєтворчості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-СлавскаяК.А. Диалектика человеческой жизни. Соотношение философского, методологического и конкретно-научного подходов к проблемам индивида. — М.: Наука, 1997. — 224с.
2. Абульханова-СлавскаяК.А. Стратегия жизни. — М.: Мысль, 1991.— 299с.
3. Абульханова-СлавскаяК.А. Типология личности и гуманистический подход / Гуманистические проблемы психологической теории.— М.: Мысль, 1995.— С.2748.
4. Абульханова-СлавскаяК.А.идр. Совместная деятельность. Методоло­гия, теория, практика / Отв. ред. А.Л.Журавлев, Ин-т психологии АН СССР.— М.: Наука, 1988. — 220с.
5. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. — М.: Наука, 1995. — 360с.
6. АлешинаЮ.Е., ДанилинК.Е., ДубровскийЕ.М. Спецпрактикум по социальной психологии: опрос, семейное и индивидуальное консультирование. — М.: Наука, 1989. — 228с.
7. АмбрумоваА.Г. Анализ состояний психологического кризиса и их динамика // Психол. журнал. — 1985. — №6. — С.1216.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания // Избр. психол. труды.— М.: Наука, 1980.— Т.1. — 352с.
9. АнаньевБ.Г. Человек как предмет познания.— Л.: Педагогика, 1969.— 324с.
10. Антоний Марк Аврелий. К самому себе. Размышления. — СПб.: Питер, 1995.— 212с.
11. АнцифероваЛ.И. К психологии личности как развивающейся системы. Психология формирования и развития личности. — М.: Мысль, 1981. — С.319.
12. АнцифероваЛ.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психол. журнал. — 1994. — №1. — С.3.
13. АнцифероваЛ.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и техники ее бытия // Психол. журнал. — 1993. — Т.14 — №2. — С.316.
14. АрсеньевА.С. Научная проблема: личность в ситуации кризиса // Мир психологии и психология в мире. — 1994. — №10. — С.426.
15. АртемовВ.А. Социальное время: проблемы изучения и использования.— М.: Наука, 1987. — 185с.
16. АсмоловА.Г. Психология личности. — М.: Изд-во МГУ, 1990. — 367с.
17. Асмолов А.Г., Ягодин Г. А. Образование как расширение возможностей развития личности (от диагностики отбора к диагностике развития) // Вопросы психологии. — 1992. — №12. — С.613.
18. АхундовМ.Д. Концепция пространства и времени : истоки, эволюция, перспективы. — М.: Мысль, 1982. — 198с.
19. БагроваН.Д. Фактор времени в восприятии человеком. — Л.: Педагогика, 1980. — 123с.
20. БаллГ.А. Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність // Міжнародні наукові Костюківські читання, 911 червня 1992 р. НДІ психології АПН України. — 1992. — Т.1,2. — С.7687.
21. БаллГ.А. Психологическая наука: Проблемы и перспективы // Доклады Всесоюзной конференции, посвященной 90-летию со дня рождения действительного члена АПН СССР Г.С. Костюка. — К. — 1991. — Т.1,2. — С. 9799.
22. БаллГ.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психол. журнал. — 1997. — Т.18. — №5. — С.718.
23. БаллГ.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. — Рівне: Ліста-М, 2003. — 128 с.
24. Балл Г.А. Теория учебных задач. — М.: Педагогика, 1990. — 183 с.
25. БелицкаяБ.Э. Социальная компетентность личности / Субъект и социальная компетентность личности. — М.: Наука, 1995. — С.24108.
26. БердяевН.А. О назначении человека. — М.: Наука, 1993. — 343 с.
27. БердяевН.А. Русский духовный ренесанс начала ХХ века и журнал «Путь» // Журнал практикующего психолога — 1995. №5. — С. 933.
28. БердяевН.А. Самопознание. — М.: Книга, 1991. — 445 с.
29. БобневаМ.И. Социальные нормы и регуляция поведения. — М.: Наука, 1978. — 311 с.
30. БогоявленскаяД.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. — Ростов-на-Дону, 1983. — 187 с.
31. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. — Харків: Фомо, 1996. — 237 с.
32. БочкареваЛ.П. Жизненный путь и судьба человека // Человек: инди­видуальность, творчество, жизненный путь. — СПб, 1998. — С.817.
33. Братусь Б. Аномалии личности. — М.: Мысль, 1988. — 303 с.
34. БрушлинскийА.В. Мышление как прогнозирование. — М.: Наука, 1979.— 221 с.
35. БурлачукЛ.Ф., КоржоваЕ.Ю. К построению теории «измеренной индивидуальности» в психодиагностике // Вопросы психологии. — 1994.— №5. — С.511.
36. БурлачукЛ.Ф., КоржоваЕ.Ю. Психология жизненных ситуаций. — М.: Просвещение, 1998. — 243 с.
37. БурлачукЛ.Ф., МорозовС.М. Словарь-справочник по психодиагнос­тике.— СПб.: Питер, 2000. — 528 с.
38. Бюлер Ш. Самосуществование личности. — М.: Педегогика, 1957.— 37с.
39. ВалявкоІ.В. Філософія Г.Сковороди в осмисленні Д. Чижевського.— К.: Київське братство, 1996. — 150 с.
40. Василюк Ф.Е. Психология переживания. — М.: Изд-во МГУ, 1980.— 170с.
41. Василюк Ф. Е. Психология переживания. — М.: Изд-во МГУ, 1984.— 199с.
42. ВасилюкФ.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. — М.: Изд-во МГУ, 1984. — 169 с.
43. Васьковская В.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование. Ситуационные задачи. — К.: Наукова думка, 1996. — 226 с.
44. Висневска-Рошковская К. Новая жизнь после шестидесяти. — М.: Педагогика, 1989. — 140 с.
45. ВоронинВ.Н., Князев В.Н. К определению психологического понятия ситуации // Актуальные вопросы организационно-психологического обеспечения работы с кадрами. — М., 1989. — С.121126.
46. ВыготскийЛ.С. Вопросы детской (возрастной) психологии // Собр. соч.— М.: Просвещение, 1984. — Т.4. — 389 с.
47. Гегель Г.В. Феноменология духа // Соч. в 14 т. — М.: Просвещение, 1959.— Т.4. — 360 с.
48. ГоловахЕ.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодёжи. — К.: Ин-т философии АН УССР, 1988. — 112с.
49. ГоловахаЕ.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопредиление молодежи. — К.: Наукова думка, 1988. — 143 с.
50. ГоловахаЕ.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. — К.: Наукова думка, 1988. — 150 с.
51. Головаха Е.И., Кроник А.А. Понятие психологического времени // Категории материалистической диалектики в психологии. — М.: Наука, 1988. — С. 199215.
52. ГоловахаЕ.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. — К.: Наукова думка, 1984. — 207 с.
53. ГоловахаЕ.И., ПанинаН.В. Критерии и принципы разумной организации жизни // Разумная организация жизни личности. — К.: Наукова думка, 1988. — С. 88104.
54. ГоловахаЕ.И., ПанинаН.В. Психология человеческого взаимо­понимания. — К.: Политиздат Украины, 1989. — 189 с.
55. ГребеньЛ.А. Идеи времени и свободы в философии Анри Бергсона и их значение для современной психотерапии // Консультативна психологія і психотерапія. Вип. 1 / За ред. С.Д.Максименка, З.Г.Кісарчук. — К.: ІПАПН, 2002. — С. 118131.
56. Горностай П.П., Васьковская В.В. Теория и практика психологического консультирования. — К.: Наукова думка, 1995. — 128 с.
57. ГрибакинА.В. Жизненный путь индивида как социологическая категория // Социальная диалектика в категориях истор. материализма.— Свердловск., 1980. — С. 149157.
58. ГрибакинА.В. Жизненный путь как социально-историческое утверждение человека. — Иркутск, 1985. — 135 с.
59. ГримакЛ.И. Общение с собой. — М.: Политиздат, 1989. — 280 с.
60. ГримакЛ.П. Общение с собой. — М.: Политиздат, 1991. — 319 с.
61. ГумилевЛ.Н. География этноса в исотрический период. — Л.: Педагогика, 1990. — 168 с.
62. ГуревичА.Я. Время как проблема истории культуры // Вопросы философии. — 1969. — № 3. — С. 2324.
63. ДавыдовВ.В. Проблемы развивающего обучения. — М.: Педагогика, 1986. — 239 с.
64. ДементийЛ.И. Типология ответственности личности / Гуманистические проблемы психологической теории. — М.: Наука, 1995. — С.204213.
65. Дильтей В. Понимающая психология / Хрестоматия по истории психологии. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. — С. 258285.
66. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. — К.: Политиздат Украины, 1987. — 189 с.
67. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. — К.: Политиздат Украины, 1989. — 173 с.
68. Ерёмин В. Жизненный путь личности. — К.: Наукова думка, 1987.— 226с.
69. Жизнь как творчество / Под ред. Л.В.Сохань, В.А.Тихоновича. — К.: Наукова думка, 1985. — 226 с.
70. Життєві кризи особистості. Науково-метод. посібник / Л.В. Сохань, І.Г.Єрмаков, В.М. Доній / Ін-т змісту і методів навчання. — К.: ІЗМН, 1998. — Ч. 1: Психологія життєвих криз особистості. — 360 с.
71. Життєві кризи особистості. Науково-метод. посібник / Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков, В.М. Доній / Ін-т змісту і методів навчання. — К.: ІЗМН, 1998.— Ч. 2: Діти і молодь у кризовому суспільстві: технології допомоги і підтримки. — 280 с.
72. Злобина Е.Г. Общение как факт развития личности. — К.: Наукова думка, 1981. — 116 с.
73. Ильин И.А. Путь к очевидности. — М.: Мысль, 1993. — 160 с.
74. КаганМ.С., МальскийИ.С. Обсуждение проблемы свободы на философском семинаре // Вестник СПб ун-та. Сер. 6. — 1993. — Вып.1— С.116121.
75. КазмиренкоВ.П. Психология социальной организации. — К.: Наукова думка, 1994. — 382 с.
76. КарамушкаЛ.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. — К.: Ніка-Центр. 2000. — 332 с.
77. КарцеваТ.Б. Изменение образа «Я» в ситуациях жизненных перемен. Автореф. дис. канд. психол. наук. — М, 1989. — 24 с.
78. КісарчукЗ.Г. Психологічне консультування і психотерапія: актуальні проблеми на сучасному етапі // Консультативна психологія і психотерапія. Вип. 1 / За ред. С.Д. Максименка, З.Г. Кісарчук. — К.: ІПАПН, 2002. — С. 7 — 14.
79. КовалевВ.И. Категрия времени в психологии (личностный) аспект // Категории материалистической диалектики в психологии. — М., 1988— С.216230.
80. КовальС.Б. Психологічні чинники розвивальної комунікативної ситуації у вищих закладах освіти. Автореф. дис. канд. психол. наук.— Івано-Франківськ, 2001. — 19 с.
81. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. — М.: Мысль, 1984. — 137 с.
82. Коган Л.Н. Человек и его судьба. — М.: Мысль, 1988. — 181 с.
83. КонИ.С. В поисках себя: Личность и её самопознание. — М.: Политиздат, 1984. — 334 с.
84. КонИ.С. Жизненный путь как предмет междисциплинарного исследования // Человек в системе наук. — М.: Наука, 1989.— С.471583.
85. КонИ.С. Постоянство и изменчивость личности // Психол. журнал.— 1987. — №4. — С. 135140.
86. КондрашинаЕ.Ю., ЛитвинцеваЛ.В., ПоспеловД.А. Представление знаний о времени в интеллектуальных системах. — М.: Наука, 1989.— 225с.
87. Коржова Е.Ю. Методика «психологическая автобиография» в психодиагностике жизненных ситуаций. Методич. пособие. — К.: Наукова думка, 1994. — 122 с.
88. Костюк Г.С. Избранные психологические труды / Под ред. Л.Н.Проколиенко. — М.: Наука, 1988. — 342 с.
89. КостюкГ.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К.: Радянська школа, 1989. — 480 с.
90. КостюкГ.С. Питання загальної психології. — К., 1952.
91. Кроник А.А. Новые методы психологии жизненного пути. — М.: Наука, 1990. — 224 с.
92. Кроник А.А. Новые методы психологии жизненного пути. — М.: Наука, 1993. — 280 с.
93. КроникА.А. Межличностное оценивание в малых группах. — К.: Наукова думка, 1982. — 134 с.
94. КроникА.А., КроникЕ.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я. Психология значимых отношений. — М.: Мысль, 1989. — 204 с.
95. КсенофонтовВ.И. Духовность как экзистенциальная проблема // Философские науки. — 1991. — № 12. — С. 4152.
96. КудрявцевО.Ф. Античные представления о Фортуне в ренессансном мировоззрении / Античное наследие и культура Возрождения. — М.: Наука, 1984. — 50 с.
97. Культура жизни личности. Проблемы терии и методологии социально-психологических исследований / Л.В.Сохань, В.А.Тихонович, Е.А.Донченко и др., АН УССР. — К.: Ин-т философии, 1988. — 120 с.
98. ЛевыкинИ.Т., ДридзеТ.М., ОрловаЭ.А., РейзенаЯ.В. Вопросы конкретного социологического исследования основных тенденций в социалистическом обществе: (Концепция, понятийный аппарат и методы исследования) // Состояние и основные тенденции развития советского образа жизни. — М.: Наука, 1980. — С. 3598.
99. ЛеонтьевА.Н. О психологической функции искусства // Художественное творчество и психология / Под ред. А.Я.Зися, М.Г.Ярошевского. — М.: Наука, 1991. — С. 4568.
100. ЛеонтьевД.А. Психология свободы: к постановке проблемы самодетерминации личности // Психологический журнал. — 2000.— Т.21.— №1.— С.1525.
101. ЛеонтьевД.А., ПилипкоН.В. Выбор как деятельность // Вопр. психологии.— 1995.— №4.— С.97110.
102. ЛидерсА.Г. Основы возрастно-психологического консультирования.— М.: Мысль, 1991. — 160 с.
103. ЛойА.Н., ШинкарукВ.Е. Время как категория социально-исторического бытия // Вопр. философии. — 1979. — № 12. — С.1218.
104. Ломов Б.Ф. Психология личности в социалистическом обществе. Личность и ее жизненный путь. — М.: Мысль, 1990. — 228 с.
105. МагнуссонД. Ситуационный анализ. Эмпирические исследования выходов и ситуаций // Психол. журн. — 1983. — № 2. — С. 2833.
106. МаксименкоС.Д. Загальна психологія. — К.: Форум, 2000. — 543 с.
107. МаксименкоС.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці.— К.: Наукова думка, 1998. — 226 с.
108. МалеевК. Необхідність свободи // Філософські студії.— 1993.— №1.— С.4462.
109. МанохаИ.П. Человек и потенциал его бытия. — К.: Стимул, 1995. — 126с.
110. МанохаИ.П. Человек и потенциал его бытия: Опыт синтезирования онтологических и психологических познавательных техник. — К.: Стимул, 1995. — 221 с.
111. МанохаІ.П. Самопізнання. Основи психології // За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. — К., 1995. — С.370373.
112. МартинюкІ.О., СоболєваН.І. Люди і ролі. — К.: Наукова думка, 1993.— 185 с.
113. МартынюкИ.О. Жизненные цели личности: понятие, структура, механизмы формирования. — К.: Наукова думка, 1990. — 120 с.
114. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. — СПб.: Евразия, 1997. — 226 с.
115. Маслоу А. Мотивация и личность. — СПб.: Евразия, 1999. — 228 с.
116. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. — М.: Смысл, 1999.— 226 с.
117. Маслоу А. Психология бытия. — М. — К.: Ваклер, 1997. — 334 с.
118. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование. — К.: БВ, 1994.— 50 с.
119. Мистецтво життєтворчості особистості: Науково-метод. посібник у 2-х част. / В.М. Доній, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін. Ін-т змісту та методів навчання. — К.: ІЗМН, 1997. — Ч.1: Теорія і технологія життєтворчості. Ч.2: Життєтворчий потенціал нової школи. — 936 с.
120. МитинаЛ.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях // Вопросы психологии.— 1997.— № 4.— С.2330.
121. МихайловА.В. Мартин Хайдеггер: Человек в мире. — М.: Наука, 1990.— 112 с.
122. МолчановВ.И. Время и сознание: Критика феноменологической философии. — М.: Высшая школа, 1988. — 144 с.
123. Моляко В.А. Психология творческой деятельности. — К.: Знание, 1978.— 16 с.
124. Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистост