СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ КОЛЕКТИВУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПСИХОЛОГІЇ (1920-1990 РОКИ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

НІКОЛАЄНКО ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

УДК 151. 15(09)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ
ТЕОРІЇ КОЛЕКТИВУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ
ПСИХОЛОГІЇ (1920-1990 РОКИ)

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Наукові керівники:
Шпалінський В.В.
кандидат психологічних
наук, професор;
Дусавицький О.К.
доктор психологічних
наук, професор

Харків 2004

Зміст
сторінки
Вступ 3
Розділ 1. Теоретико-методологічні та історичні аспекти
дослідження психології колективу у вітчизняній психології 8
1.1.Соціально-історичні передумови становлення та розвитку психологічної теорії колективу 8
1.2. Розвиток психологічної теорії колективу та феноменів спілкування і взаємодії у 1920-1940 роки 20
1.3. Відновлення інтересу до психології колективу у 1960-1980 роки 39
Висновки до першого розділу 57
Розділ 2. Основні концепції побудови психологічної теорії
колективу у вітчизняній психології (1960-1990 роки) 59
2.1. Зарубіжні теорії дослідження малих груп та їх значення в побудові вітчизняної психологічної
теорії колективу 59
2.2. Соціально-психологічні дослідження проблеми організації
та самоорганізації первинних колективів 76
2.3. Теорія діяльнісного опосередкування між особистісних
стосунків А.В.Петровського 98
Висновки до другого розділу 124
Розділ 3. Психологічні феномени колективу 126
3.1 . Феномени колективу в концепції А.В.Петровського 126
3.2 . Лідерство в теорії діяльнісного опосередкування 162
3.3 .Прикладні аспекти використання розробок психологічної
теорії колективу в діяльності педагога та вихователя 173
Висновки до третього розділу 183
Висновки 185
Список використаних джерел 188

Вступ
В умовах сучасної України особливої актуальності набувають проблеми формування творчої особистості, виховання молоді завдяки оволодінню гуманістичними цінностями, нормами демократичної культури. Особистість можна зрозуміти тільки в системі стійких міжособистісних зв’язків, що опосередковуються змістом, цінностями сумісної діяльності. Ці міжособистісні зв’язки проявляються в кожному члені колективу і разом з тим утворюють особливу якість групової діяльності, яка їх опосередковує. Ці та інші завдання неможливо вирішити без звернення до вітчизняної психологічної теорії колективу, центральним питанням якої була і є проблема поведінки та формування особистості в колективі. Для виявлення закономірностей та тенденцій розвитку теорії колективу важливим залишається аналіз соціально-економічних і політичних умов у країні, що сприяли формуванню підґрунтя її становлення. Теорія колективу дозволила зрозуміти основні ознаки колективу як суб’єкта діяльності, як групи вищого рівня розвитку, теоретично їх обґрунтувати, а також запропонувала загальний методологічний принцип, який можна застосовувати при вивченні будь-якої групи, а саме: принцип діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків.
Виконуючи різні соціальні функції, людина стає членом чисельних соціальних груп, вона формується в атмосфері цих груп, є фокусом, у якому схрещуються різні групові явища. Для особистості це важливо з огляду на те, що, з одного боку, визначається об’єктивне місце особистості в системі соціальної діяльності, з іншого боку, впливає на формування свідомості людини. Особистість віддзеркалює систему поглядів, уявлень, норм, цінностей численних груп, тому уважне вивчення цих груп та колективів є важливим для розуміння того, якою особистістю стане людина, для визначення складної системи її ставлень до оточуючої дійсності.
Цим проблемам присвятили свої праці такі дослідники, як Є.А.Аркін, А.С.Залужний, В.М.Бехтерев, Г.А.Фортунатов, А.С.Мака ренко, В.О.Сухомлинський, Г.М.Андреєва, О.О.Бодальов, О.І.Донцов, О.К.Дусавицький, Л.П.Буєва, Я.Л.Коломінський, А.Б.Коваленко, М.Н.Корнєв, Р.Л.Кричевський, Б.Д.Паригін, А.В.Петровський, К.К.Пла тонов, Л.І.Уманський, В.В.Шпалінський, М.Г.Ярошевський та інші.
Однак аналіз вітчизняної психологічної літератури показав, що проблема формування та практичного застосування психологічної теорії колективу не була предметом системного вивчення й окремого аналізу, який передбачив би цілісну характеристику умов становлення та розвитку психологічної теорії колективу.
Досліджувана проблема потребує всебічного цілісного вивчення. Це пояснюється тим, що: критичне осмислення історичного шляху психологічної теорії колективу допоможе запобігти помилок у роботі як практичного психолога, так і керівника будь-якої галузі суспільства; вивчення історико-психологічного досвіду дає можливість проаналізувати подальший розвиток і використання методологічних принципів та прийомів, запропонованих вітчизняною психологічною теорією колективу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри психології Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. Психологічні основи формування особистості у навчально-виховному процесі в школі та педагогічному вузі” (номер держреєстрації 200199U004104).
Об’єкт дослідження система теоретичних положень про колектив, сформованих у вітчизняній психології.
Предмет дослідження шляхи розвитку психологічної теорії колективу у вітчизняній психології в 1920-1990 роки.
Мета дослідження аналіз передумов і основних етапів становлення психологічної теорії колективу у вітчизняній психології в 1920-1990 роки.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати передумови становлення психологічної теорії колективу на початку 20-х років.
2. Розкрити динаміку становлення психологічної теорії колективу у вітчизняній психології в 1950-1990 роки.
3. Виявити специфічні риси основних концепцій психологічної теорії колективу.
4. Визначити напрямки актуалізації основних надбань психологічної теорії колективу за досліджуваний період у сучасній психологічній практиці.
Методи дослідження. Для повного розкриття поставлених завдань був використаний комплекс взаємодоповнюючих методів.
Хронологічний, що дозволило розглянути процес становлення вітчизняної психологічної теорії колективу в динаміці та послідовних змінах; діахронічний, за допомогою якого досліджувалися етапи розвитку психологічних концепцій колективу та якісні зміни в них; історично-змістовий та критичний аналіз психологічних поглядів зарубіжних авторів та сучасних вітчизняних психологів.
Теоретичний - при аналізі й узагальненні психологічної літератури з проблеми; метод аналізу та синтезу на етапі визначення предмету, мети, завдань дослідження.
Методологічну основу дослідження становить теорія наукового пізнання з її вимогами об’єктивності, науковості, зв’язку історії з сучасністю; фундаментальні положення і принципи психологічних наук щодо психологічних механізмів міжособистісного сприймання (О.О.Бодальов, Г.Оллпорт, О.І.Папкін та інші), психологічна теорія діяльності (О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн та інші). У ході дослідження використовувались принципи історизму, детермінізму, послідовності, системності, а також ідеї формування всебічно розвиненої гуманної особистості, її духовності, творчого використання спадщини минулого в сучасній психологічній практиці.
Теоретичну основу дослідження складають: психологічна теорія особистості (О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, К.К.Платонов, В.А.Петров ський та інші), формування особистості в колективі (В.С.Агеєв, О.О.Бодальов, М.П.Бондаренко, Я.Л.Коломінський, О.В.Киричук, О.М.Лу тошкін, А.С.Макаренко, Л.І.Уманський та інші), розвиток колективу (О.І.Донцов, О.К.Дусавицький, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, Е.Л.Носенко, Р.С.Нємов, А.В.Петровський, В.В.Шпалінський та інші).
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній:
вперше виявлено та узагальнено історичні передумови становлення психологічної теорії колективу;
визначено основні концепції психологічної теорії колективу, які найбільшою мірою вплинули на подальший її розвиток та стали методологічною базою для нового підходу в дослідженні впливу міжособистісних стосунків на розвиток особистості в групах та колективах;
проаналізовано вплив зарубіжного досвіду на процес становлення і розвитку вітчизняної психологічної теорії колективу, а саме: на відкриття нових феноменів малих груп, що дозволяють визначати рівень їх розвитку та аналізувати динаміку міжособистісних стосунків.
Теоретичне значення полягає в узагальненні теоретичного матеріалу та експериментальних досліджень з психології малих груп та колективів; обґрунтуванні сукупності умов, які забезпечують високу ефективність суспільної діяльності при використанні положень психологічної теорії колективу; розкрито специфіку і зміст процесу становлення психологічної думки з проблеми вивчення груп та колективів в період 1920-1990 років; показано нерозривний зв’язок між формуванням психологічної теорії колективу та соціально-економічними умовами на різних етапах розвитку суспільства.
Практичне значення полягає в тому, що проаналізоване в дисертації широке коло проблем з психологічної теорії колективу, різних підходів до її становлення дає змогу у нових соціальних умовах вирішувати практичні задачі з проблем міжособистісних стосунків в малих групах, виявляти рівень їх розвитку, вирішувати проблеми керівництва та лідерства, діагностувати психологічний клімат, забезпечувати високий рівень ефективності діяльності. Розглянута в роботі історія становлення психологічної теорії колективу може бути використана для удосконалення таких навчальних курсів вищої школи, як загальна, вікова психологія, соціальна психологія, а також при підготовці відповідних навчальних посібників та методичних рекомендацій з вищезазначених курсів. На основі матеріалів дослідження дисертантом розроблений спец. семінар Розвиток особистості в групі” для студентів різних факультетів.
Достовірність дослідження та його висновків забезпечується широким використанням великої кількості історично-психологічної літератури та першоджерел досліджуваного періоду, а також комплексом методів, що відповідають предмету, об’єкту та завданням дослідження, всебічним обговоренням його концептуальних положень та результатів.
Апробація роботи. Результати дослідження були представлені й обговорені на засіданнях кафедри психології Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, на Всеукраїнській науково-практичній конференції (м. Суми, 1998), IVМіжнародних психологічних читаннях (м. Харків, 2002).

Публікації. Основний зміст роботи відображений у 12 публікаціях, із них 7 статей у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Список литературы

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення історичного становлення загальних принципів, понять, законів та закономірностей психологічної теорії колективу у вітчизняній психології; визначено напрямки актуалізації основних надбань психологічної теорії колективу за досліджуваний період у сучасній психологічній практиці
1. Створення психологічної теорії колективу обумовлюється з одного боку, принципово новими соціально-економічними та політичними умовами, що склалися в країні на початку 20 х років, а з іншого боку, новими методологічними задачами загальної психології. Визначення колективу як групи особливого рівня розвитку, дає можливість побачити перспективність використання в психології принципу діяльності у нових історичних умовах, сприяє розв’язанню проблеми взаємостосунків групи та особистості, а також побудувати певну класифікацію груп з точки зору ефективності сумісної діяльності та різних форм активності особистості в групах.
2. У дослідженні груп та колективів у вітчизняній психології виділяється ряд етапів, на кожному з яких були внесені суттєво нові положення в саме трактування поняття колективу, його ролі та значенні у формуванні особистості в системі міжособистісних стосунків.
2.1. Перший етап (1920-1950 роки) дозволив визначити і охарактеризувати основні умови та напрями наукових пошуків учених з проблеми дослідження: визначення поняття колективу й побудова його типів; обґрунтування певних елементів структури та функцій колективу; розробка методів дослідження основних феноменів міжгрупової взаємодії. В цей період основна увага досліджень спрямовується на виявлення характеру впливу колективу на формування особистості, при цьому розглядається не фатальна залежність особистості від колективу, не заперечення в колективі індивідуальності, а свідома, активна позиція особистості в групі. Однак дослідження носили частковий характер, не мали єдиного методологічного принципу і головне, основні принципи дослідження особистості переносилися на дослідження груп, що привело до обмеженості пануючих на той час теорій груп.
2.2. Другий етап (60-ті роки ХХ ст.) характеризувався створенням та відкриттям психологічних центрів, зорієнтованих на проблему морального формування особистості в колективі та вивчення емоційної сфери колективу. У цей період психологічна теорія колективу формувалася в особливих ідеологічних умовах і мала ряд недоліків та обмежень. Її педа гогічна спрямованість привела до того, що поняття сумісної діяльності не носило розгорнутого психологічного змісту, а самі експерименти прово дилися на особливих групах, тому застосування положень психологічної колективу теорії в інших сферах практичної діяльності було обмеженим.
2.3. Третій етап (70-80-роки) характеризувався інтенсивним використанням принципу діяльності в психологічних дослідженнях теорії колективу. На підставі принципу предметної діяльності, який став головним принципом дослідження в той період, вивчалися психологічні феномени міжособистісних стосунків у колективі, активність особистості в групах різного рівня розвитку. В цей час була сформована психологічна теорія колективу та визначені пріоритетні концепції (теорія діяльнісного опосередкування між особистісних стосунків А.В.Петровського та парамет рична концепція Л.І.Уманського), що найбільшою мірою вплинули на подальший розвиток наукової думки в цій галузі.
Параметрична концепція дозволила вирішувати проблему формування особистості на різних етапах розвитку малої груп, враховуючи такі параметри групи як її моральна спрямованість та організаційна єдність. Однак дослідження велись тільки до моменту утворення колективу, не низначалося його подальше існування, не фіксувалися ті зміни, що відбувалися в процессі функціонування групи як колективу.
В концепції А.В.Петровського, яка реально відрізнялась за основними позиціями від усієї традиційної психології малих груп і колективів, уперше було застосовано принцип діяльності для вивчення психології колективів. Це дозволило розглядати саму соціальну групу як колективний суб'єкт діяльності. Особистість вивчалась тільки в системі стійких міжособистісних зв’язків, опосередкованих змістом та цінностями сумісної діяльності. Вона формується в групах, які ієрархічно розташовані на ступенях онтогенезу, а характер розвитку особистості визначається рівнем розвитку групи, до якої вона належить і в якій інтегрована.
Однак в концепції А.В.Петровського не була досліджена дійсна логіка розвитку особистості в колективі та самого колективу в умовах розвитку предметної діяльності. Таке дослідження було реалізоване у 80 роки у межах генетико-моделюючого експерименту у формуванні навчальної діяльності на основі доробок В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна, В.В.Рєпкіна, що дозволило описати взаємозв’язок розвитку особистості та рівня розвитку групи.
2.4 Четвертий етап (90 роки) відзначався широким використанням положень психологічної теорії колективу при дослідженні особистості на різних етапах вікового розвитку в педагогічній психології, а також при дослідженні колективів у нових видах трудової діяльності, де мала група стає основним елементом соціальної дії.
3. Основними феноменами психологічної теорії колективу, які були визначені в психологічних дослідженнях, дозволяють діагностувати рівень розвитку групи та робити пропозиції щодо підвищення ефективності її діяльності є: ціннісно-орієнтаційна єдність, колективістичне самовизначення, згуртованість, діюча групова емоційна ідентифікація, наднормативна та надситуативна активність, референтометрія.
4. Ураховуючи виникнення нових видів груп та об’єднань в нових соціальних умовах, виникає необхідність глибокого вивчення функціонування особистості в цих спільностях з використанням позитивного досвіду психологічної теорії колективу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абраменкова В.В. О внутренней структуре действенной групповой
эмоциональной идентификации // Психология возрастных коллективов. М.: 1978.- С.3-10.
2.Абраменкова В.В. Развитие действенной групповой эмоциональной
идентификации в дошкольном возрасте // Исследования по проблемам детской и педагогической психологии. М.: 1978. - С.15-21.
3.Абраменкова В.В., Воробьев А.В. Экспериментальные методы
исследования личности в коллективе //Вопросы психологии.
1985. №3. С.118-125.
4.Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие и внутригрупповые
социально-психологические процессы //Вестник МГУ. 983. - №2. С.70-79.
5.Агеев В.С. Межличностное восприятие в группе / Под ред.
Г.М.Андреевой, А.И.Донцова. М.: МГУ, 1981. 294с.
6.Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. М.: МГУ, 1983. 144с.
7.Акатов Л.И. К вопросу о коллективной воле // Общественная активность личности и группы. /Под ред. Л.И.Уманского. Курск, 1978. С.43-51.
8.Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: ЛГУ, 1968. 183с.
9.Андреева Г.М. Методологические проблемы социально
психологического исследования //Вопросы психологии. 1975. №2. С. 46-58.
10. Андреева Г.М. К построению теоретической схемы исследования
социальной перцепции //Вопросы психологии. 1977. - №2.-С. 3-15.
11. Андреева Г.М. Современная социальная психология на западе. М.: МГУ, 1978. 270с.
12. Андреева Г.М. Принцип деятельности и построения системы социально-психологического знания // Психология. - МГУ, 1980. №4.
С. 32-39.
3. Андреева Г.М. Леонтьев А.Н. и современная психология. М.: Наука, 1983. 53с.
14. Андреева Г.М. Современная зарубежная социальная психология
//Тексты /Под ред. Г.М.Андреевой. М.: МГУ, 1984. 255с.
15. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Аспект Пресс, 1996. 375с.
16. Антипина Г.С. Изучение малых групп в социологии и социальной
психологии. Л.: ЛГУ, 1967. 110с.
17. Антипина Г.С. Теоретико-методологические проблемы исследованиямалых социальных групп. Л.: ЛГУ, 1982. 112с.
18. Аркин Б.Н. Об изучении детского коллектива. М., 1927. 254с.
19. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: МГУ, 1979. 151с.
20. Асмолов А.Г. Основные принципы психологического анализа в теории деятельности //Вопросы психологии. 1982. №2. С.42-51.
21. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. М.: изд. МГУ, 1990. 239с.
22. Асмолов А.Г. О предмете психологии личности //Вопросы психологии. 1983. №3. С.118 - 125.
23. Бакеев В.А Влияние мнения неорганизованной группы и
сложившегося коллектива на проявление внушаемости личности
//Вопросы психологии. 1971. №4. С.89-101.
24. Бандурко А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В.. Психология
управления. Фортуна-пресс, 1998. 464с.
25. Беляев Б.В. Проблема коллектива и его экспериментально
психологического изучения //Психология. 1929. - №2.-Т.2. C.37-45.
26. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. Петроград, 1921.
205с.
27. Бехтерев В.М. Объективная психология. С.-Пб., 1910. 222с.
28. Бехтерев В.М., Ланге М.В. Влияние коллектива на личность. М.,
1928. 234с.
29. Бехтерев В.М. Избранные работы по социальной психологии /Под ред. В.А Кольцовой. М.: Наука, 1994. 399с.
30. Богданов В.А. Структурная модель личности и психическая
деятельность // Экспериментальная и прикладная психология. Л.:
ЛГУ, 1982. №1. Вып.11. С.26 - 32.
31. Бодалев А.А. Психолого-педагогические проблемы коллектива и
личности // Научные труды. М.: АПН РСФСР, 1976.- С. 64-72.
32. Бодалев А.А. Психология межличностного познания. - М.: МГУ,
1981. 193с.
33. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: МГУ, 1988. 187с.
34. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464с.
35. Бойко В.В., Ковалев А.Г., Панферов В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. М.: Мысль, 1983. 207с.
36. Большая советская энциклопедия /Под ред. Б.А.Введенского. М., Т.21. 612с.
37. Боришевский М.И. Формування ціннісних орієнтацій у молодшого учня //Початкова школа. 1976. №9. С.11 - 16.
38. Будасси С.А. Способ исследования количественных характеристик
личности в группе //Вопросы психологии. 1971. №3. С.138 - 144.
39. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности, - М.: МГУ,
1968. 220с.
40. Введение в психологию. /Под ред. А.В.Петровского. М.: Academia, 1997. 496с.
41. Волков И.П. Социометрические методы в социально-психологических исследованиях. Л.: изд. Ленингр. ун-та, 1970. 88с.
42. Волков И.П. Социальная психология малых групп и коллективов:Автореф. дис док-ра. психологических наук:19.00.01 /Ленинградский пед. ин-т. Л., 1979. 25с.
43. Вопросы психологии коллектива школьников и студентов. //Научные труды Курского пед. института. Курск, 1972. Т.12. 105с.
44. Выготский Л.С и развитие социально-психологической теории
//Научное творчество Выготского Л.С. и современная психология. М., 1981. 145с.
45. Глазова Л.А. Проявление коллективистического самоопределения, внушаемости и конформности в группах разного уровня развития
//Психология возрастных коллективов. М., 1978. С.76-85.
46. Горбатенко А.С. Открытость” группы для новичка как параметр
коллектива // Психология возрастных коллективов. М., 1978. С 68-76.
47. Глоточкин А.Д., Каширин В.П. Социально-психологические аспекты самоутверждения личности в коллективе //Психологический журнал. 1983. №4. Т.3. С.67 - 77.
48. Головньова І.В., Найдовська І.В. Жіноча самореалізація: гендерно-рольовий аспект // Вісник ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Психологія. Харків: ХДПУ, 2001. Вип.7. С.37 - 43.
49. Головаха Е.И. Структура групповой деятельности. К.: Наукова
Думка, 1979. 140с.
50. Голубева Н.В. Опыт исследования малых групп //Вопросы психологии.1969. №3. С 52-59.
51 Горбатенко А.С., Горбатенко Т.М. Методика определения структуры малой группы с помощью формализованного анализа межличностных выборов //Вопросы психологии. 1984. №4. С.112 - 118.
52. Гузман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.:Книга,
1987. 243с.
53. Давыдова Т.Б. Экспериментально-психологические исследования
коллективизма и сплоченности групп //Проблемы высшей школы. Киев, 1974. С. 78-85.
54. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття”) К.: Райдуга, 1994. 61с.
55. Донцов А.И. К вопросу об управлении ценностными ориентациями личности // Проблема управления процессом воспитания. М., 1971. С.82-95.
56. Донцов А.И. О ценностных отношениях личности //Советская
педагогика. 1974. №5. С 47- 53.
57 Донцов А.И. Принципы социально-психологического анализа
групповой сплоченности // Теоретические и методологические
проблемы социальной психологии. М.: МГУ, 1977. С. 50-74.
58. Донцов А.И., Петровский В.А. Групповая сплоченность и
формирование мотивационной сферы личности // Некоторые проблемы мотивации общественной деятельности старшеклассников. М.: МГУ, 1974. С. 38-46.
59. Донцов А.И. Методологические проблемы исследования групповой сплоченности // Социологические исследования. М.: МГУ, 1975. вып.2. С. 56-69.
60. Донцов А.И. О природе сплоченности коллектива. //Советская
педагогика. 1975. №6. С. 27- 36.
61. Донцов А.И., Полозова Т.А. Проблемы объективных детерминант
межличностного конфликта в группах // Вестник МГУ, 1977. №4. С. 43-48.
62. Донцов А.И. Проблемы групповой сплоченности. М.: МГУ,
1979. 128с.
63. Донцов А.И. Психологическое единство коллектива. М.: Знание,
1982. 63с.
64. Донцов А.И. Психология коллектива. М.: изд. Московского ун-та, 1984. 207с.
65. Дусавицкий А.К. О системном подходе к исследованию в социальной психологии //Вестник ХГУ. 1982. №224. С. 47- 54.
66. Дусавицкий А.К. Активность личности и коллектив как
развивающаяся система // Психологический журнал. 1983. №6. Т.4. С.75 83.
67. Дусавицкий А.К. Принцип деятельностного опосредствования
межличностных отношений и проблема лидерства в коллективе
// Вестник ХГУ. 1986. №287. С.3-5.
68. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогики”, 1996. 208с.
69. Дьяконов Г.В., Макеева А.И. Психолого-педагогические проблемы коллектива и личности //Вопросы психологии. 1977. - №5. С.182-186.
70. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение.
Л.: ЛГУ, 1985. 167с.
71. Ершов А.А. Личность и коллектив. Л.:ЛГУ, 1976. 40с.
72. Журавлев А.Л. Совместная деятельность как объект социально-
психологического исследования. //Совместная деятельность. М.,
1988. С.102-110.
73. Залужный А.С. Учение о коллективе. М. -Л., 1930. 236с.
74. Залужный А.С. Детский коллектив и методы его изучения. М.: ГИЗ, 1931. 251с.
75. Здравомыслов А.Г. Методология и процедура социологических
исследований. М.: Мысль, 1969. 175с.
76.Запорожец А.В., Эльконин Д.Б. Психология личности и деятельности школьника. М.: Просвещение, 1965. 254с.
77. Иванов В.Г. Коллектив и личность. Л.: ЛГУ, 1971. 120с.
78. Иванова Л. Формирование детского коллектива //Воспитание
школьников. 1971. №1. С.112-118.
79. Киричук О.В. Проблема спілкування як об’єкт педагогічних
досліджень //Рад.школа. 1973. №6. С. 5-14.
80. Киричук О.В. Спілкування в колективі як фактор формування
особистості учня //Рад. школа. 1977. №2. С. 32 40.
81. Кирпичник А.Г. Исследование динамики коллективообразования в юношеских группах: Автореф. дис канд. психологічних наук: 19.00.04 /Моск. гос. пед ин-т.- М, 1980. 25с.
82. Кисловская В.Р. К вопросу об эмоциональном отношении школьника к коллективу //Вопросы психологии. 1971. №1 С. 106-114.
83. Ковалев А.Г. Социально-психологические аспекты руководства
коллективом. М.: Наука, 1975. 142с.
84. Ковалев А.Г .Коллектив и социально-психологические проблемы
руководства. М.: Политиздат, 1978. 279с.
85. Ковалев А.Г., Панферов В, Парыгин Б.Д. Социально-психологический климат коллектива. М.: Наука, 1981. 129с.
86. Коломинский Я.Л. Психология личных взаимоотношений в детском коллективе. Минск: Нар. асвета, 1969. 238с.
87. Коломинский Я.Л. Социально-психологические проблемы
взаимоотношений в малых группах и коллективах //Вопросы психологии. 1971. №6. С.101 - 111.
88. Коломинский Я.Л. Социально-психологическая характеристика
детских коллективов //Вопросы психологии. 1973. №5 С. 74-85.
89. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. Минск: БГУ, 1976. 350с.
90. Коломинский Я.Л. Некоторые педагогические проблемы социальной психологии. М.: Знание, 1977. 63с.
91. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. Минск: Нар. асвета, 1984. 239с.
92. Комарова Л.Э. Теоретический анализ проблемы группового развития. М.: Наука, 1970. 130с.
93. Конникова Т.Е. Организация коллектива учащихся в школе. М.:
МГУ, 1957. 400с.
94. Конникова Т.Е. Механизмы воздействия коллектива на личность
школьника //Советская педагогика. 1969. №11. С.114-120.
95. Корнєв М.Н. Про предмет і завдання соціальної психології на
сучасному етапі розвитку //Проблеми соціальної психології: Між від.наук.збірник. Вип.1. Київ, 1992. С. 11-17.
96. Кочубей Б.И., Новикова Е.В., Эмоциональная устойчивость
школьника. М., 1988. 101с.
97. Кричевский Р.Л. Проблема сплоченности малых групп в зарубежной социальной психологии. //Вопросы психологии. №3. С. 68-75.
98. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. М., 1991. 205с.
99. Кричевский Р.Л. Исследования малых групп в американской
социальной психологии. М., 1992. 186с.
100. Краткий психологический словарь. /Под ред. А.В.Петровского,
М.Г.Ярошевского. М.: Изд.политич.литер., 1985. 420с.
101. Кроник А.А. Межличностное оценивание в малых группах. К.:
Наукова думка, 1982. 159с.
102. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. Л.: ЛГУ, 1967.
350с.
103. Кузьмин Е.С., Волков И.П., Емельянов Ю.Н. Руководитель и
коллектив. Л.: ЛГУ, 1972. 256с.
104. Кузьмина З.В. Соотношение социометрического и
референтометрического выбора в разновозрастных группах
// Психология возрастных коллективов. М., 1978. С.93- 102.
105. Кузьминский Е.Ф. Коллектив как предмет социально-
психологического исследования // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. М., 1977. С.92- 109.
106. Куракин А.Т., Новикова Л.И. Коллектив и личность ребенка.
М.,1971. 37с.
107. Куракин А.Т., Новикова Л.И. Школьный ученический коллектив. М.: Знание, 1982. 96с.
108. Левитин К.Е. Личностью не рождаются. М.: Наука, 1990. 208с
109. Леонов А.А., Лебедев В.И. Психологические проблемы
межпланетного полета. М., 1975. 227с.
110. Леонтьев А.Н. Деятельность и личность //Вопросы философии.
1974. №4-5. С.118-125.
111. Леонтьев А.Н. Общие понятия о деятельности // Основы теории
речевой деятельности. М.: Наука, 1974. С. 75-83.
112. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат,1975. 304с.
113. Лийметс Х.Й. Групповая работа в системе коллективной организации познавательной деятельности //Теоретические проблемы воспитательного коллектива. Тарту: изд. ТГУ, 1975. С. 171 - 174.
114. Лисовский В.Т., Дмитриев А.В.. Личность студента. Л.: ЛГУ,
1974.158с.
115. Лихачев Б.Т. Воспитание в труде и коллективе. Архангельск:Сев.-Зап. Изд., 1964. 174с.
116. Личность и деятельность // Экспериментальная и прикладная
психология. Л.: ЛГУ, 1982. вып.11. 95с.
117. Ломов Б.Ф. Проблемы деятельности в психологии //Психологический журнал. 1981. - №5. Т.2. С. 121-126.
118. Ломов Б.Ф. История становления и развития экспериментально-
психологических исследований в России. М., 1990. 213с.
119. Лутошкин А.Н. Проблемы групповой психологии в педагогической теории А.С.Макаренко //Вопросы психологии. 1973. №5. С. 66 73.
120. Лутошкин А.Н. Эмоциональная жизнь детского коллектива
М.:Знание, 1978. 48с.
121. Лутошкин А.Н. Как вести за собой. М.: Просвещение, 1986. 25с.
122. Лутошкин А.Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. М.:
Педагогика, 1988. 128с.
123. Макаренко А.С. Сочинения, - Т.5.: Изд-во АПН РСФСР, 1958. 455с.
124. Макаренко А.С. Коллектив и личность // А.С.Макаренко. Львов, 1963. книга5. 215с.
125. Макаренко А.С. Лекции о воспитании //Избр. пед.соч.: В 2Т. М.: Педагогика, 1977. Т.2. С.40 - 48.
126. Мальковская Т.Н. Социальная активность старшеклассника. М.: Педагогика, 1988. 130с.
127. Маслова Н.Ф. Стиль руководства учителя как способ социально-
психологического воздействия. М.: МГУ, 1975. 87с.
128. Мельников В.М., Солнцева Л.С. Психология личности, детерминанты ее формирования. М.: ГЦОЛИФК, 1982. 52с.
129. Морозов А.С. Анализ иерархического строения групповой
активности //Психологическая теория коллектива. М., 1979. С. 105-112.
130. Мудрик А.В. Коллектив. Общение. Личность. М.,1983. 238с.
131. Мудрик А.В. Общение как фактор воспитания школьников
//Советская педагогика. 1983. - №5. С. 42 - 47.
132. Немов Р.С. Стратометрическая концепция и активность личности в коллективе // Проблемы детской и педагогической психологии. М., 1976. С. 62-75.
133. Немов Р.С., Птичкина Е.Л. Связь межличностных взаимоотношений и эффективности группы в зависимости от сложности групповой задачи //Психология возрастных коллективов. М., 1978. С. 63-70.
134. Немов Р.С. Связь межличностных отношений с групповой
эффективностью деятельности //Вопросы психологии. 1977. - №4 С. 64-74.
135. Немов Р.С., Янотовская Ю.В. Методика изучения ценностно-
ориентационного единства по качествам личности // Вопросы
психологии личности. Ульяновск, 1977. С. 45-51.
136. Немов Р.С. Психологическая теория коллектива и проблемы
групповой эффективности //Вопросы психологии. 1978. - №5 С. 53-63.
137. Немов Р.С. Психологические условия и критерии эффективной
работы коллектива. - М.: Знание, 1982. 64с.
138. Немов Р.С. Социально-психологический анализ эффективной
деятельности коллектива. М.: Педагогика, 1984. 201с.
139. Немов Р.С., Кирпичник А.Г. Путь к коллективу. М.: Педагогика, 1988. 144с.
140. Ніколаєнко О.В. Історичні аспекти розвитку психологічної теорії
колективу //Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць ХДПУ.-Вип.5.-Харків: ХДПУ,1997. С. 153 157.
141. Ніколаєнко О.В. Психологічна теорія колективу А.В.Петровського (методологічні та історичні передумови) //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць ХДПУ. Вип.8-9. Харків: ХДПУ, 1998. С.142-145.
142. Ніколаєнко О.В. Вивчення міжособистісних стосунків у колективі
//Психологія: Вісник ХДПУ.Вип.4 Харків: ХДПУ, 2000.-С.99-103.
143. Ничкало Н.Г. Державній політиці в галузі професійної освіти
наукове обгрунтування //Вісник АПН України, 1993.- №1. С.52-64
144. Новиков В.В. Некоторые особенности формирования студенческого коллектива //Некоторые вопросы научной организации труда в педагогическом институте. Ярославль, 1969. С.238-244
145. Новиков М.А. Коммуникативные структуры и эффективность
групповой деятельности оператора //Вопросы психологии. 1970.-№4 С.51-59.
146. Новикова Л.И. Коллектив и личность. М.: Знание, 1974. 274с.
147. Новикова Л.И. Педагогика детского коллектива. М.: Педагогика, 1978. 143с.
148. Новикова Л.И. Детский коллектив и подросток. М.: Знание, 1979. 33с.
149. Новикова Л.И. Проблема воспитательного коллектива в наследии А.С.Макаренко и его современников // Педагогические идеи А.С.Макаренко и современная школа. Воронеж, 1981. С. 116-123.
150. Новикова Л.И., Куракин А.Т. Педагогическая концепция детского коллектива //Вопросы психологии. 1983. - №5. С.9 18.
151. Новикова Л.И., Куракин А.Т. Педагогические проблемы общения в воспитательном коллективе. - М.: Знание, 1974. 95с.
152. Новикова Л.И. Самоуправление в школьном коллективе. М.:
Знание, 1988. 79с.
153.Носенко Е. Л. Толерантність до невизначеності як
системоутворювальний особистісний чинник творчої
обдарованості //Психологія і суспільство, 2002. №1. С. 97-107.
154. Носенко Е.Л. Формування когнітивних структур особистості як
проблема педагогічної психології. Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2002. 204с.
155. Обозов Н.Н. Психология малых групп и коллективов. Л.: ЛГУ,
1979. 128с.
156. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. Л.: ЛГУ, 1979. 151с.
157. Обозов Н.Н. Модель регуляции совместной деятельности /Под ред. Е.С.Кузьмина, В.Е.Семенова. Л., 1979. С. 67- 75.
158. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Лыбидь,1990. 190с.
159. Оботурова И.А. К истории проблемы конформизма и
нонконформизма //Личность в психологическом эксперименте. М., 1973. - С. 140-152.
160. Оботурова И.А. Экспериментально-психологическое исследование групповой сплоченности: Автореф. дисканд. психологічних наук: 19.00.01/ Моск. гос. пед. ин-т. М., 1973. 23с.
161. Ольшанникова А.Е. Эмоции воспитания. М., 1983. 81с.
162. Осипова Н.Ф. Студенческая группа как субъект формирования
личности специалиста. Харьков, 1991. 253с.
163. Основи психології /Под ред. О.В.Киричук, В.А.Романець. К.:
Либідь, 2002. 631с.
164. Основы педагогики и психологии высшей школы / Под ред.
А.В.Петровского. М.: изд. Моск. ун-та, 1986. 304с.
165. Папкин А.И. Психологические исследования проявлений
эмоциональной идентификации личности в коллективе: Автореф. дис. канд. психологических наук:19.00.04 / Моск. гос. пед. ин-т - М.,
1975. 20с.
166 Папкин А.И. Экспериментальное изучение личностных
взаимоотношений в малых группах // Социально-психологические аспекты общественной активности личности и коллектива школьников и студентов. Ярославль, 1975. вып.39. С.103-112.
167. Папкин А.И. Эмоциональная идентификация личности в коллективе //Социально-психологически аспекты общественной активности школьников и студентов. Ярославль, 1975. вып.42. - С. 98-110.
168. Парыгин Б.Д. Что такое социальная психология. Л.: ЛГУ,
1965. 39с.
169. Парыгин Б.Д. Личность и группа. Л.: Изд. ЛГУ, 1971. 195с.
170. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М.:
Мысль, 1971. 348с.
171. Парыгин Б.Д. Социально-психологический климат коллектива /Под ред.В.А.Ядова. Л.: Наука, 1981. 190с.
172. Парыгин Б.Д. Климат коллектива как предмет диагностического
исследования //Психологический журнал. 1982. - №3. Т.3. С.49 62.
173. Пейсахов Н.М. Психологические и психофизиологические
особенности студентов. Изд-во Казанского ун-та, 1977. 296 с.
174. Петровская Л.А. Теоретические и методологические проблемы
социально-психологического тренинга. М., 1982. 54с.
175. Петровский А.В. История советской психологии. М.: Просвещение, 1967. 366с.
176. Петровский А.В. В начале пути //Вопросы психологии. 1967. - №2 С.3-12.
177. Петровский А.В. Основы психологии личности //Народное
образование. 1968. - №7 С. 69-76.
178. Петровский А.В. Конформизм и коллективизм // Материалы ХІХ
психологического конгресса. М., 1969. С. 74-77.
179. Петровский А.В. О некоторых проблемах социально-
психологических исследований //Вопросы психологии. 1970. - №4. - С.66-73.
180. Петровский А.В. На путях развития социальной психологии в СССР //Вопросы психологии. 1971. - №6. С.89 100.
181. Петровский А.В. Опыт построения социально-психологической
концепции групповой активности //Вопросы психологии. 1973. №5. С 3 - 18.
182. Петровский А.В. К построению социально-психологической теории коллектива //Проблемы общения и воспитания. Тарту, 1974.
С. 95 107.
183. Петровский А.В. Предпосылки и очерк стратометрической
концепции групповой активности // Возрастная и педагогическая психология. Пермь, 1974. С. 32-41.
184. Петровский А.В. Психология межличностных отношений в группах и коллективах //Советская педагогика. 1974. №4. С.52-60.
185. Петровский А.В. Еще раз об устойчивости личности, независимости, комфортности //Вопросы психологии. 1975. №2. С. 46-58.
186. Петровский А.В. К проблеме диагностики уровня групповой
активности //Проблемы теории и методологии социальной психологии. Вильнюс, 1975. С.47 49.
187. Петровский А.В. К разработке социально-психологического подхода к групповой психотерапии // Групповая психотерапия при неврозах и психозах. Л.: ЛГУ, 1975. С.140-154.
188. Петровский А.В. Социально-психологические проблемы малых групп и коллективов //Опыт построения концепции групповой активности. М.: МГУ, 1975. С.3 - 9.
189. Петровский А.В. Ст