Міфологічний компонент ментальності особистості (культурно-історичний підхід)

Краткое описание

Одеський національний університет
імені І.І.Мечникова

На правах рукопису

УДК 159.923.2:82-343(043.3)

ЯРЕМЧУК ОКСАНА ВАСИЛІВНА

Міфологічний компонент ментальності особистості
(культурно-історичний підхід)

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття вченого ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор

Одеса - 2004

ЗМІСТ
Ст.
Вступ 3

Розділ І. Концептуалізація понять ментальності та міфу
в сучасній психології 15
1.1. Предметно-понятійний дискурс вивчення ментальності
вітчизняними та зарубіжними психологічними школами 15
1.2. Міф у структурі ментальності особистості:
культурно-історичний аналіз 41
Висновки до І розділу 62

Розділ ІІ. Психологічне дослідження міфологічного компоненту
в структурі ментальності особистості в глобалізаційну епоху 66
2.1. Глобальність та етнічність як полюсні тенденції прояву
міфологічного компоненту ментальності особистості 66
2.2. Міфологізація етнічної ідентичності особистості в умовах
культурної глобалізації 97
Висновки до ІІ розділу 149

Розділ 3. Психо-історична реконструкція глобальних та етнічних
вимірів архетипу Світового Дерева: структура
та результати системного прикладного дослідження 154
3.1. Архаїчний міф: архетип Світового Дерева як загальнокультурна
модель картини світу 154
3.2. Індивідуальний авторський міф: Я”-маніфестація архетипу
Світового Дерева (на прикладі драми-феєрії Л.Українки
Лісова пісня”) 192
3.2.1. Поняття індивідуальний авторський міф” в структурі
системного прикладного дослідження міфологічного
компоненту ментальності особистості 192
3.2.2. Я”-маніфестація архетипу Світового Дерева
в індивідуальній авторській міфотворчості Л.Українки
як форма актуалізації та модифікації етнічної ментальності 213
Висновки до ІІІ розділу 227
Висновки 231
Список використаних джерел 236

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається, насамперед, нагальною потребою науково-зваженого вивчення впливу сучасних системних глобалізаційних процесів на психологічний простір людської життєдіяльності, у виявленні передумов, форм, наслідків інтенсифікації взаємозв’язку між соціокультурними та психологічними феноменами. Різноманіття психокультур лежить в основі багатства людської цивілізації, особливо в епоху глобалізації, у той самий час розходження в плані культурної самобутності, ментальності часто стають причинами криз і конфліктів.
У контексті вироблення нових парадигм психологічного знання, здатних вмістити всю складність позначених процесів, слід оцінити можливості психологічної науки, інвентаризувати її конкретні методи і наробітки. Сучасному етапу розвитку психології властиві дискусії з приводу подальших шляхів виходу з кризи психологічного знання. На думку А.В.Юревича, «В психології розірвані три фундаментальні зв'язки, без яких єдина система знання неможлива: між окремими фрагментами знання, між його минулим і сьогоденням, між його дослідницькою і практичною складовими» [328].
Діалог між етнічними ментальностями, узгодження світоглядних позицій, вироблення певних моделей мультикультурності та поліетнічності постають найважливішими вимогами ХХІ сторіччя. У контексті вивчення ментальності особистості, включаючи її філо- та онтогенетичні складові, інваріантні, усталені та динамічні рівні, прийнятним є формування методологічного простору, декларованого постмодерністською парадигмою знання. На наш погляд, інтегральним поняттям для культурно-історичного підходу, досить ємним для охоплення впливу об'єктивних змін у постмодерністському соціокультурному, інформаційному, економічному, політичному просторі на індивідуальне й етнічне психічне є ментальність. Для осмислення дилеми глобальна ментальність етнічна ментальність у контексті пошуку індивідуальної ідентичності необхідно враховувати модифікацію етнічного в сучасному світі. Це виражається не в подоланні етнічної чи будь-якої традиції, а скоріше у вільній грі з нею, що маніфестує розвиваючий, креативний ефект постмодерністського світосприймання.
На наш погляд, особливої актуальності набуває культурно-історичний підхід до вибору методології у дослідженні взаємодії між світом культури та ментальністю особистості. Як перспективну модель медіатора між світом культури та внутрішнім світом людини, її ментальністю слушно розглядати міф як систему архетипів колективного несвідомого. Вступ у глобалізаційну епоху характеризується якісно іншим рівнем вимог до креативно-ментальної сфери особистості: у минулі століття, за рідким винятком, більшість людей почувала себе комфортно під захистом авторитету, будь-то традиція, отці церкви, глашатаї наукового комунізму тощо. Людська психіка завжди мала потребу у визначеності і всіма способами упорядковувала світ; тепер же людство вчиться облаштовуватися у вкрай динамічному, повному несподіванок світі. У зв'язку з позначеною тенденцією, необхідно виробити новий інтелектуальний інструментарій культурно-історичного осмислення навколишньої дійсності, а це в свою чергу потребує концептуалізації поняття ментальність, аналізу його змістової наповненості як системи взаємозв’язаних компонентів, що відрізняються за часом походження, стійкістю, віднесеністю до свідомості чи несвідомого тощо.
Актуальність дисертаційного дослідження полягає в аналізі ментальності як феномену індивідуального та колективного свідомого і несвідомого в культурно-історичному підході: так, предметно-понятійне поле ментальності простежено в наукових вишукуваннях Л.Февра, М.Блока, Ж. Ле Гоффа, Л.С.Виготського, Б.Ф.Поршнєва, А.Я.Гуревича, М.М.Бахтіна, Б.С.Гершунського, Г.Д.Гачева, та українських вчених І.Г.Білявського, Н.В.Роменця, І.Г.Манохи, Н.Ф.Каліна, В.Т.Куєвди, В.Храмова, М.-Л.А.Чепи, В.М.Павленко, М.Й.Боришевського, Б.Г.Попова, М.І.Пірен та дослідників з української діаспори О.Кульчицького, Ю.Липи, Д.Донцова, В.Яніва, М.Шлемкевича та інш.
Дослідження феномену міфу в структурі ментальності зумовило звернення до праць таких дослідників, як К.-Г.Юнг, М.Гайдегер, Е.Кассірер, М.Еліаде, В.Тернер, Б.Маліновський, Л.Леві-Брюль, К.Леві-Стросс, Н.Фрай, Дж.Фрейзер, О.М.Афанасьєв, О.О.Потебня, О.Ф.Лосєв, А.Л.Топорков, Я.А.Голосовкер, Е.М.Мелетинський, О.Веселовський, В.Пропп, та праць таких українських дослідників як Г.Грабович, С.Кримський, Т.Мейзерська, Я.Поліщук та ін.
Актуальність даної роботи забезпечується також розглядом явища глобалізації як чиннику колективного несвідомого, оскільки ментальність індивіда зумовлена культурно-психологічними, інформаційними, політичними та економічними аспектами глобалізаційного процесу. Необхідне осмислення психологічного виміру глобалізаційних процесів крізь призму ментальності, спираючись на праці авторитетних експертів з культурологічної, філософської та суспільно-політичної сфер: Е.Гідденса, Ж.-Ф.Ліотара, С.Кастлза, А.Турена, А.Тоффлера, Ф.Фітера, А.Печчеї, В.І.Вернадського, П.-Т. де Шардена, Д.Радьяра, М.М.Мойсеєва, Т.Фрідмена, М.Маклюена, М.Хайдеггера, Е.Гуссерля, М.К.Мамардашвілі, Г.Д.Гачева, В.В.Степанова, В.Н.Сусоколова, К.С.Гаджиєва, О.С.Панаріна, М.О.Бердяєва, В.Л.Іноземцева, М.Г.Делягіна та наших вітчизняних вчених: Е.Кіш, В.Масштабей, О.Зінченка, В.О.Дергачова, І.О.Василенко, З.В.Балабаєвої, О.Г.Білоруса, О.К.Скаленка, О.В.Зернецької, О.А.Донченко та багатьох інших. Співзвучні теоретичні ідеї ми знаходимо також у психологічних дослідженнях вчених холістичного напрямку А.Маслоу [178], К.Роджерса [234], Р.Ассаджолі [8], С.Грофа [74], Ч.Тойча [269] та ін.
Структура ментальності особистості, взаємозв’язок її компонентів, вплив колективного несвідомого на ментальність у цілому аналізовані нами на матеріалі універсального міфу про Світове Дерево як системи засадних архетипів, що конструюють інваріантне підґрунтя ментальності особистості. Наша принципова позиція полягає в розгляданні архетипу Світового Дерева як стрижневого та інтегрального, з’єднуючого навколо себе решту загальновідомих архетипів колективного несвідомого, що справляють відчутний вплив на індивідуальну та колективну ментальність. Розробляючи даний малодосліджений у психологічній науці аспект несвідомого рівня ментальності, ми залучили до аналізу низку релігійно-міфологічних першоджерел та праць теолого-міфологічного напрямку, а також наробки зарубіжної та вітчизняної етнографічної та етнопсихологічної науки.
Теолого-міфологічний напрямок представлений оригінальними творами: Біблія, Кабала, Бхагаватгіта, Старша Едда, Тибетська Книга Мертвих, Літопис Руський, Велесова Книга, а також працями таких вчених, як: К.-Г.Юнг, В.Н.Сокир, А.Я.Гуревич, Б.А.Рибаков, М.Драгоманов, К.Сосенко, С.Губерначук, В.Шаян, О.Потебня, Г.Лозко, Я.Гарасим, Е.Мелетинський та інш. Ми залучаємо до власного дослідження етнічних та глобалізаційних вимірів ментальності такі види міфу, як: архаїчний, міф масової культури та індивідуально-авторський міф.
Індивідуальний авторський міф є малодослідженою проблемою в психології, через це ми запроваджуємо власний аналіз індивідуального авторського міфу на прикладі драми-феєрії Л.Українки Лісова пісня”, простежуючи такі аспекти, як переломлення архетипу Світового Дерева в авторській свідомості, що є проявом української ментальності, творче застосування структури архетипів, які поєднуються авторською уявою в систему, здатну відобразити актуальні проблеми взаємовідносин людини та світу. Ми спираємося при зазначеному дослідженні на наукові міждисциплінарні доробки з філології, міфології, психології творчості тощо таких вчених, як Е.Мелетинський, М.Еліаде, А.І.Паньков, Т.С.Мейзерська, Я.Поліщук, Л.Українка, В.Кордун, В.Давидюк, Т.Борисюк, Ф.Бабій, М.Драй-Хмара, Т.Гундорова, Т.Возняк. Зазначені наукові праці допомагають осмислити етнонаціональну специфіку індивідуальної та колективної ментальності та психоетнічний компонент ментальності особистості в період сучасного глобалізаційного процесу та формування світової культури.
Продовження традицій наукових шкіл Л.Виготського, Ш.Блонделя та ін., які декларували необхідність зрозуміння сутності вищих психічних функцій шляхом вивчення психоісторичного і психокультурного простору особистості, відкриває перспективи пошуку адекватної методології, здатної залучити описові методи етнографічних та історико-культурних наук (з використанням таких понять, як звичаї, обряди, нрави, побут й т.ін.) та евристичний потенціал культурно-історичної психології, представленої дослідженнями М.Коула, С.Скрібнера, Д.Лихачова, А.Гуревича, О.Асмолова, В.А.Шкуратова, І.Білявського, В.Роменця, І.Манохи, В.Куєвди, М.-Л.Чепи, з метою побудови структурної моделі ментальності.
Дослідження міфу в структурі ментальності та системи архетипів як загальнокультурного підґрунтя формування колективного психічного має теоретичне, методологічне, дослідницьке, психотерапевтичне та стратегічне значення та фундується на результатах масштабної та різноманітної наукової роботи. До важливих напрямків психологічних досліджень відноситься, безперечно, вивчення передумов, форм, наслідків динаміки глобальності та етнічності в контексті зміни ментальності особистості.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дане дослідження є складовою частиною наукової теми кафедри психології Інституту математики, економіки і механіки Одеського національного університету Роль психологічної освіти у становленні та розвитку української ідеї у свідомості національних меншин України” (№ держреєстрації 0197U01/689).
Мета роботи - встановлення особливостей міфологічної складової в структурі ментальності особистості. Для досягнення даної мети поставлені такі дослідницькі завдання:
· визначити основні теоретико-методологічні основи вивчення ментальності;
· дослідити предметно-понятійне поле вивчення міфу;
· проаналізувати місце міфу в структурі ментальності;
· розглянути глобальність як тенденцію прояву міфологічної свідомості особистості;
· проаналізувати вплив культурної глобалізації на стан етнічної ідентичності особистості;
· здійснити психологічний аналіз феномену архетипу.
Об'єкт дослідження - ментальність особистості.
Предмет дослідження - особливості репрезентації міфологічного компоненту в структурі ментальності особистості.
Теоретико-методологічною основою дослідження були:
1. принципи:
· історизму,
· єдності психіки та культури,
· історико-психологічного генезису особистості,
2. загальнопсихологічна концепція діяльності (О.М.Леонтьєв, Л.С.Виготський, Б.Ф.Ломов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, М.Й.Боришевський, Н.В.Чепелєва),
3. Принципи єдності свідомості та діяльності , активності суб’єкта у процесі діяльності і спілкування (К.О.Абульханова-Славська, С.Л.Рубінштейн, М.I.Алексєєва, Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.В.Андрієвська, Г.О.Балл, В.В.Клименко, В.О.Моляко, В.О.Татенко),
4. наробки шкіл:
· культурно-історичної школи (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Поршнєв, Д.С.Лихачов, Н.В.Роменець, В.Т.Куєвда,В.М.Павленко, М.Й.Боришевський, І.Г.Маноха,)
· школа аналітичної психології К.-Г.Юнга,
· школи Анналів” (М.Блок, Л.Февр, А.Я.Гуревич та ін.),
· школи історичної психології (І.Г.Білявський, В.А.Шкуратов, М.-Л.А.Чепа),
· школи гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл),
· підходи до вивчення міфу Дж.Фрейзера (міфоритуальна або кембриджська” школа) та К.-Г.Юнга (юнгіанська школа),
· школи міфокритики Н.Фрая та його послідовників в російській та українській науці (О.Веселовський, О.Лосєв, В.Грабович, В.Нарівська, Т.Мейзерська, О.Стужук, Я.Поліщук, Г.Кернер та ін),
· підхід до вивчення міфу М.Еліаде,
· структуралістський напрямок у дослідженні міфу (К.Леві-Стросс та його послідовники: В.Пропп, Ю.Лотман, Б.Успенський, З.Мінц, В.Топоров та ін.),
· етнопсихологічні концепції національної картини світу (С.Кримський, В.Жмирь, М.Пірен, Е.Онацький, О.Кульчицький, Б.Цимбалістий, М.Шлемкевич та ін.).
Методи дослідження.
Для досягнення мети наукового дослідження ми використовуємо:
· системний метод (забезпечує розгляд феномену ментальності як певної динамічної системи з власними закономірностями, характерологічними рисами та протиріччями;
· комплексний метод (уможливлює дослідження глобальності та етнічності в контексті розгляду ментальності особистості);
· історико-хронологічний (застосовується при розгляді формування предметно-понятійного поля ментальності та виявленні історичних закономірностей науково-теоретичного аналізу тематики ментальності особистості);
· проблемно-логічний (забезпечує визначену логіку дослідження ментальності як феномену індивідуального та колективного свідомого і несвідомого);
· порівняльний (порівнює характерологічні риси психологічного, суспільно-політичного, культурологічного глобалізаційного процесу, визначаючи як позитивні, так і проблемні тенденції глобального та етнічного компоненту ментальності особистості);
· структурно-функціональний (дозволяє проаналізувати представленість міфу в структурі ментальності особистості, етнопсихологічний та глобалізаційний виміри архетипу Світового Дерева та функціональні зв'язки, що розглядаються в результаті співвіднесення глобальності та етнічності в контексті розгляду ментальності особистості);
· крос-культурного (уможливлює розгляд семантичного поля архетипу Світового Дерева у різних культурах з метою виявлення етнопсихологічних розбіжностей та універсальних ментальних рис).
Часні методи дослідження, застосовувані нами, такі:
· метод психологічної герменевтики (використовується при аналізі індивідуального авторського міфу як маніфестації архетипу Світового Дерева в драмі-феєрії Л.Українки Лісова пісня” і т.ін.);
· метод психо-історичної реконструкції (оприявнює об’єктивації психічної діяльності у явищах матеріальної та духовної культури, зокрема, при аналізі етнічного компоненту ментальності (фіксує розбіжності в сприйнятті символів хати, жіночності, землі тощо в українській та російській картинах світу);
· психолінгвістичні методи (застосовується при інтерпретації сталих мовних словосполучень для демонстрації стародавньої представленості архетипу Світового Дерева в українській ментальності).
· метод аналізу ментальності крізь призму універсальних категорій культури (А.Я.Гуревич) (застосовується при аналізі зміні ментальності в глобалізаційну епоху);
· метод архетипів (К.Юнг) (використовується при вивчення предметно-понятійного поля ментальності, при уточненні поняття міф”, для обґрунтування наявності універсальної моделі світу у вигляді Світового Дерева, при аналізі етнічних та глобальних вимірів даного архетипу, при розгляді створення міфів маскультури, при розгляді індивідуального авторського міфу);
· метод міфокритики (Н.Фрай) (уможливлює уточнення поняття міф”, розгляд індивідуального авторського міфу).
В якості гіпотези висунуте положення, що саме міф є інтегральним чинником у структурі несвідомої частини ментальності завдяки своїй давності, усталеності в індивідуальному та колективному психічному, спроможності охоплювати світ загалом, задавати координати картини світу. Через міф можливе осягнення та усвідомлення таких формальних елементів ментальності, як архетип, символ, образ тощо.
Важливість структурування даних елементів ментальності полягає в тому, що це сприятиме досягненню цілісності індивідуальної та колективної картини світу, усвідомлюванню несвідомого чи не до кінця усвідомленого у психіці, уможливить розширення особистісної свідомості на шляху до індивідуації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснюється спроба структурувати ментальність і представити її як поліфункціональну динамічну систему, що включає в себе як складові елементи форми прояву свідомого та несвідомого ментальності. Особливий акцент ми робимо на несвідомих формах об’єктивації ментальності, вважаючи їх особливо актуальними для концептуалізації змін ментальності особистості у глобалізаційну епоху. Серед останніх особлива роль нами надається міфу й архетипу, в яких виявляється загальнолюдський зміст при істотному акценті на цілісності й універсальності людського існування.
В дисертації здійснено комплексний систематичний аналіз предметно-понятійного поля ментальності, простежено глобальність та етнічність в контексті зміни ментальності особистості, досліджені архаїчний та індивідуальний авторський міфи як маніфестація архетипу Світового Дерева, продемонстровано значення досліджуваної теми для запровадження методу міфокритики в психології як найбільш оптимального для вивчення індивідуального та колективного несвідомого, що справляє істотний вплив на структуру ментальності особистості.
Практична значущість полягає в поглибленому розгляді феномену ментальності, що дозволяє комплексно, широкомасштабно, панорамно простежити сутність, специфіку глобальності та етнічності в процесі трансформації картини світу, спричиненому глобалізацією у сфері економіки, політики та культури, а також у дослідженні глобальних та етнічних вимірів архетипу Світового Дерева.
Матеріали дисертаційного дослідження служитимуть подальшій розробці теоретичних проблем загальної, етнічної, соціальної та політичної психології, філософії, культурології, націології, психолінгвістики та можуть бути застосовані практикуючими психологами, психотерапевтами та психіатрами при визначенні й уточненні основних параметрів і пріоритетів формування індивідуального та колективного свідомого та несвідомого, а також при концептуалізації поняття особистого міфу, що є операціональним та евристичним у психотерапевтичному процесі.
Основні положення, висновки роботи можуть використовуватися при викладанні загальної та соціальної психології, політичної психології, економічної психології, курсів з глобалізації та глобалістики, управлінської культури, філософії культури, історії філософії й історії науки, етнопсихології, народознавства, міжнародних відносин та інших дисциплін у навчальних закладах різного рівня, у тому числі при розгляді таких наукових проблем: ментальність, міф, глобалізація, етнізація, глобалізаційні проблеми сучасності, світова культура та її суспільно-психологічний вимір.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні висновки і теоретичні положення дисертації апробовані в наукових публікаціях, обговорені на аспірантських і професорсько-викладацьких семінарах кафедри психології Інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, у виступах на регіональних, усеукраїнських та міжнародних конференціях, семінарах, читаннях. Серед них: Міжнародні Рубінштейнівські читання (Одеса, 20-23 травня 1992 р.); Міжнародна конференція ЮНЕСКО «Історичне пізнання: традиції і новації» (Іжевськ, 18-20 жовтня 1993 р.); Міжнародні психологічні читання пам’яті П.І.Зінченко (Харків, 10-13 листопаду 1993 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості» (Луцьк, 18-23 червня 1994 р.); Міжнародні Костюківські читання (Київ, 22-25 травня 1998 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Динаміка наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 28 жовтня 4 листопаду 2002 р.); ІV Харківські Міжнародні психологічні читання «Психологія в сучасному вимірі: теорія та практика» (Харків, 18-19 квітня 2002 р.); Усеукраїнська науково-практична конференція «Практична психологія і суспільство» (Одеса, 4-6 липня 2001 р.); Усеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика» (Київ, 25-27 листопада 2002 р.); 57 наукова конференція професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2-6 грудня 2002 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція Підприємництво як чинник економічного та соціального розвитку” (Одеса, 24-25 жовтня 2003).
Теоретичні підходи до дослідження, його емпіричні результати обговорювалися на засіданнях кафедри психології Інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова.
Ряд аспектів дисертаційної роботи були впроваджені при викладанні дисертантом в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова, Міжрегіональній Академії управління персоналом (Одеська філія) лекційних курсів для спеціалістів-психологів, філософів, культурологів, менеджерів, а також спецсемінарів, спецпрактикумів тощо (акт №22 від 17.04.2004). Результати дисертаційного дослідження Яремчук О.В. були використані при розробці психологічних аспектів спецкурсу Сучасні концепції глобалістики” для магістрів Одеського державного економічного університету (акт №01-17/310 від 10.03.2004), а також при викладанні курсу Політична психологія” в зазначеному вузі (акт №01-17/309 від 10.03.2004).
Надійність i вiрогiднiсть отриманих результатів забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; використанням методик, якi відповідали меті та завданням дослідження.
Публікації.
Результати дисертаційного

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснено теоретико-методологічний аналіз феномену ментальності та запропоновано модель її дослідження у безпосередньому зв’язку з глобалізацією суспільства та міфологією.
1. Аналізуючи предметно-понятійний дискурс вивчення ментальності та міфу вітчизняними та зарубіжними психологічними школами, ми дійшли висновку, що значення і структура понять ментальність” та міф” потребують подальшого уточнення з урахуванням полісемантичності та поліфункціональності, а також принципово міждисциплінарного статусу цих категорій. На наш погляд, уявляється продуктивним окрім раціонального, свідомого рівня ментальності включати в її структуру також несвідомий, розглядаючи в рамках останнього міфологічний компонент ментальності особистості, репрезентований, перш за все, міфом та архетипом.
2. Міф трактується нами як універсальний культурно-психологічний феномен, значення якого виходить поза конкретні часові виміри (проте, в кожну епоху інсталюється в духовних координатах часу), як первісний код символів, смислів, світоглядних уявлень, відбиваючих універсальні архетипи колективного несвідомого. Зафіксовано, що специфічна якісна структура міфу дозволяє відбити тенденцію до холістичності в психіці та соціальному житті, що виявляється, насамперед, у синтезі логіки й емоцій. Тому міф є оригінальною формою пізнання і включеності людини у світ і навколишню дійсність, способом структурування й упорядкування психічних конструктів на шляху до набуття людської психікою переважної цілісності.
3. Це можливе завдяки таким особливостям міфу, як здатність крізь призму індивідуальності людини чи речі вбачати всезагальність устрою живого; принципова синкретичність використання понять-образів, що є комплексами розуміння, емоційного сприйняття і поведінки, сполучення символічно-конкретного за допомогою метафори; використання інтелектуального бриколажу”, надання онтологічного простору для об’єктивації системи архетипів, взаємозв’язок яких може бути здійснений завдяки приналежності останніх до однієї міфологічної картини світу.
4. Ментальність є складною поліфункціональною системою, що представлена усвідомлюваними та неусвідомлюваними психічними змістами на глобальному, етнічному та особистісному рівнях, і може розглядатися як: 1) процес і результат креації образу світу; 2) спосіб створення картини світу і своєрідна методологія пізнавальних стратегій особистості; 3) семантична матриця свідомості, на яку накладається жива функціонуюча дійсність”; 4) дискурс, що відбиває процес роздумування, а також правила ”обговорювання світу”; 5) синкретичний гнозис навколишньої дійсності, що є логіко-інтуїтивним і раціонально-емоційним водночас та відбиває свідомий та несвідомий рівні пізнавальної діяльності особистості. В міфологічному компоненті ментальності особистості оприявнюються як інваріантний, так і культурно-історичний шари ментальності, цей компонент є інтегральним у структурі несвідомого рівня останньої.
5. Психологічне дослідження міфологічного компоненту в структурі ментальності особистості в глобалізаційну епоху показало, що глобальність та етнічність є полюсними тенденціями прояву міфологічного компоненту ментальності в умовах культурної глобалізації, причому ця полюсність має як позитивні, так і негативні прояви, які дають змогу системно оцінити психологічні наслідки глобалізації, її вплив на ментальність особистості. Серед найбільш значущих проявів зміни ментальності в епоху глобалізації слід назвати зміну просторово-часового континууму, віртуалізацію людської життєдіяльності.
6. В умовах культурної глобалізації спостерігаються тенденції міфологізації етнічної ідентичності особистості й індивідуального авторського міфотворення (альтернативних засобів актуалізації та трансформації етнічної ментальності). Індивідуальне авторське міфотворення впливає на формування етнічної ментальності і водночас виступає явищем, супроводжуючим особистісний розвиток та реалізацію індивідуального потенціалу Я”.
7. Міфологізація етнічної ідентичності особистості позначається комплексом психокультурних чинників, що відіграють роль своєрідних механізмів психологічного захисту національної Я-концепції”. Серед них: 1) міфологізація мови як основного елементу збереження етнічної ідентичності; 2) міфологізація конфесійної належності та посилення її значення для формування етнічної ідентичності особистості; 3) формування символічної належності до певних соціо-культурних верств, що традиційно визначають самототожність етносу; 4) усвідомлення належності до пращурів, ідея кревної родинної спільності всіх поколінь певного етносу; 5) відродження язичництва, первісних міфів, що відбивають прадавній етнічний політеїзм; 6) психологічна ідентифікація з видатними постатями національної історії та культури, що, в свою чергу, є здебільшого зміфологізованими; 7) сакралізація етнічної території як життєдайного джерела вітальності та духовності етносу; 8) формування міфологічного образу ворога, що виконує функцію психологічного захисту особистості і етносу в ситуації інтерпретування негативного соціального і індивідуального досвіду; 9) поляризація етнічної ідентичності біля визначених історичних періодів етнопсихокультурного, соціально-політичного та економічного розвитку спільноти, що пов’язані з віхами становлення національного характеру та ментальності; 10) актуалізація пошуку вісі психокультурного розвитку етнічної особистості та спільноти з метою орієнтування процесу етнічної самореалізації та презентації етносу у світовому співтоваристві (відродження національної ідеї, створення імідж-легенд етносу).
8. Система психо-культурних чинників міфологізації етнічної ідентичності може бути запропонована: 1) у якості психологічної програми діагностування стану національної Я”-концепції; актуальності механізмів психологічного захисту етнічної ментальності та визначення рівня самоактуалізації етнічної особистості, стану етнічної ідентичності особистості, сформованості національного іміджу; 2) у якості формування зони найближчого розвитку” етнічної особистості, сталості національної самосвідомості та можливостей самореалізації індивідуального потенціалу Я” на терені етнічної ментальності в умовах культурної глобалізації, створення моделі нового типу людини (Homo Globalis”), .
9. Психо-історична реконструкція глобальних та етнічних вимірів архетипу Світового Дерева підтвердила доцільність розглядання данного архетипу як загальнокультурної моделі картини світу, інтегрального структуроутворюючого конструкту ментальності, моделюючого індивідуально-особистісний образ світу через інтеріоризацію етнічного світобачення та трансформацію національного традиційного світогляду в процесі креації індивідуального авторського міфу. Шляхом психоісторичної реконструкції Я”-маніфестацій даного архетипу в індивідуальному авторському міфотворенні уможливлюється простеження інтегрування нових психічних змістів у сталу картину світу особистості.
10. Встановлено, що на рівні повсякденної практики процеси глобалізації охоплюють психічне в разі підключеності людини до певного глобалізаційного міфу, котрий, подібно до всіх міфів, пропонує деякий проект порятунку, не забезпечений раціональними пропозиціями, а такий, що апелює до почуттів, неодмінного несвідомого прагнення людини повернутися до міфічного втраченого раю. Глобалізація в проекції на особистісні структури виявляється у вигляді певних трансформацій цих структур, що відбивається на системі уявлень, переживань, ідентифікаційних інтенцій, ціннісних орієнтацій і настановлень особистості.
11. Сучасність характеризується актуалізацією елементів стародавнього міфологічного мислення в різних сферах культури та громадського життя, проявом чого є тенденції карнавалізації драматичного мистецтва, музики, неоміфи та неоритуали в кіномистецтві, маскультурі, політиці, рекламі, внаслідок чого змістовна глибина архаїчної міфології мінімізується. Сучасні міфи використовують архаїчну схему та форму міфу, набуваючи характер виконання обряду чи магічного акта, що заміняє реальність, та пристосовуючи її до потреб сучасної цивілізаційної ситуації; виступають в ролі поліфункціонального засобу здійснення соціальних стратегій, створюючи і картину світу, і її споживачів, які вже самі підтримують її своєю діяльністю. Ренесанс міфологізованої свідомості не в останню чергу визваний потребою сучасної масової людини заново об’єднати світ, що втратив для неї визначеність і зрозумілість.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє окреслити ряд актуальних проблем, що можуть виступати перспективними напрямками подальшої розробки даної теми, зокрема: концептуалізація понять ментальність” і міф”, їхня інтеграція у категоріальний апарат загальної психології; представленість міфологічного компоненту на свідомому та несвідомому рівнях ментальності особистості; вивчення взаємозв’язку архетипів колективного несвідомого в міфологічній складовій ментальності особистості; дослідження природи глобалізаційної та міфологічної свідомості і т.ін.

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 235с.
2. Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира: Пролегомены к психологической теории смысла. М.: БАХРАХ, 2000. 335 с.
3. Айванхов О.М. Истинное учение Христа. М.: Просвета, 1997. 123 с.
4. Андрусів С. Міфологема Європи в сучасній українській культурній свідомості // Сучасність. 2001. - №2. С.110-116.
5. Аргуэлес Х., Аргуэлес М. Мандала. М.: Благовест, 1993. 128 с.
6. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. М.: Ин-т практ. Психологии; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 312 с.
7. Асмолов А.Г. Мир Александра Лурии и культурно-историческая психология / По ту сторону сознания: методологические проблемы неклассической психологии. М.: Смысл, 2002. 480 с. С.428-433.
8. Ассаджоли Р. Психосинтез: Теория и практика. М.: «REFL book», 1994. 314 с.
9. Афанасьев А.Н. Народные русские сказки А.Н.Афанасьева. В 3-х т. Т.1. М.: Наука, 1984. 511 с.
10. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов. В 3-х т. М., 1865-1869.
11. Бpосс Ж. Священное деpево // Куpьеp Юнеско. 1989. февpаль. С.4-9.
12. Балабаева З.В. Идеология социального глобализма. К.: Вища школа, 1989. 163 с.
13. Балл Г.О. До аналізу сутнісного змісту внутрішньої свободи особи / Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Випуск 23. Актуальні проблеми сучасної психології. К.: Нора-Друк, 2003. С.35-47.
14. Балл Г.О. До визначення засад раціогуманістичного підходу в методології психологічної науки // Психологія і суспільство. 2000. - №2. С.74-90.
15. Балл Г.О. Ідея раціогуманістичного підходу в методології психологічної науки / Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Випуск 20 (1). Розвиток ідей Г.С.Костюка в сучасних писхологічних дослідженнях. К.: Нора-Друк, 2000. 239 с. С.49-55.
16. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М.: Прогрес, 1994. - 402 с.
17. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Наука, 1986. 410 с.
18. Белявский И.Г. Историческая психология. Одесса: Изд-во Одесского государственного университета им. И.И.Мечникова, 1991. 250 с.
19. Белявский И.Г. Место исторической психологии в системе наук о человеке / Контраверсивная психология. Одесса: Виктория, 2003. 302 с.
20. Белявский И.Г. Мистические учения в новейшей истории психологической науки. Одесса: Астропринт, 2002. 424 с.
21. Белявский И.Г., Кишинская А.Н. Исповедь пасынка века и немного исторической психологии. Одесса: ОКФА, 1997.- 472 с.
22. Белявский И.Г., Шкуратов В.А. Введение в историческую психологию. Ростов: РГУ, 1989.-327 с.
23. Бердяев Н.А. Судьба России. М.: Изд-во МГУ, 1990. 256 с.
24. Бердяєв М. Національність і людство // Сучасність. 1993. - №1. С.149-162.
25. Березко И.В. Личный миф в ценностно-смысловом пространстве личности // Актуальні проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Т.ІІ (1). Психологічна герменевтика. - К.: Нора-Друк, 2002. 207 с. - С.97-107.
26. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: два философских введения в двадцать первый век - М.: Наука, 1991.-351с.
27. Болсуновский К.В. Пеpунов дуб. Вип.2. - Киев: Памятники славянской мифологии, 1914. - 17 с.
28. Большой энциклопед. словарь. Мифология / Под ред. Е.М.Мелетинского. М.: Научн. изд-во «Большая Рос. энцикл.», 1998. 736 с.
29. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
30. Борисюк Т.Фольклор і міфологія в Лісовій пісні” Лесі Українки // Народна творчість і етнографія. 1991. - №2. С.31-40
31. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість та ідентифікація громадян як чинник демократичних перетворень в українському суспільстві / Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За редакцією Максименка С.Д., Циби В.Г. та ін. К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. С.138-144.
32. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1998. 297 с.
33. Братусь Б.С. К проблеме нравственного сознания в культуре уходящего века // Вопросы психологии. 1993. - №1. С.6-13.
34. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психологический журнал. - Т.12. - 1991. №6. С.301-311.
35. Бук Дж. Тест Дом, Дерево, Человек” (ДДЧ) / Проективная психология: Пер. с англ. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. 528 с. С.260-345.
36. Букалов А.В. Архетипы, принцип синхронистичности К.-Г.Юнга и феномен периодичности человеческой истории // Соционика, ментология и психология личности. 1997. - №5. С.39-56.
37. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування. К.: Фірма Довіра”, 1992. 414 с.
38. Булгаков С.Н. Философия имени. СПб., 1998.-315 с.
39. Бурлачук В.Ф. Смысловые структуры политического мифа // Методологія, теорія та практика сучасного суспільства. Зб.наук.праць. Харків: Вид. Центр Харк. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2000. С.22-25.
40. Бхагавадгіта: Божественна пісня: Перекл. та прим. М.Ільницького, передм. Г.Дідківської. Париж: Зерна, 1999. 100 с.
41. Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учебное пособие для вузов. М.: Логос, 2000. 360 с.
42. Велесова книга: Збірка праукраїнських пам`яток І тис. до нової доби І тисячоріччя нової доби / Упорядн., ритм. Переклад, підг. автентичного тексту, довід. мат. Яценко Б. К.: ТОВ Бівалент”, 2000. 330 с.
43. Вернадский В.И. Размышления натуралиста. Кн. II. - Научная мысль как планетное явление. М.: Наука, 1997. 189 с.
44. Весільні пісні. У 2 кн. К.: Наукова думка, 1982..-212 с.
45. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 366 с.
46. Возняк Т. Народження трагедії з духа музики” та Лісова пісня” // Тексти та переклади. Харків: Фоліо, 1998. 340 с.
47. Войтюк А. Поетичний сад” українського Сократа // Віче. 1995. - №1 (34). К., 1995. С.153-157.
48. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1993. 589 с.
49. Габермас Ю. Філософський дискурс модерну: Пер. з нім. В.М.Куплін. К.: Четверта хвиля, 2001. 424 с.
50. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика / Вибрані твори: Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 288 с.
51. Гадамер Г.-Г. Міф і логос / Герменевтика і поетика / Вибрані твори: Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 288 с.- с.106-109.
52. Гадамер Г.-Г. Міф і розум / Герменевтика і поетика. / Вибрані твори: Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 288 с.- с.100-105.
53. Гаджиев К.С. Политическая философия. М.: Экономика, 1999. 606 с.
54. Ганшина К.А. Французско-русский словарь: 51 тысяча слов. 8-е изд., стереотип. М.: Рус. яз., 1979. 960 с.
55. Гачев Г. Национальные образы мира. М.: Советский писатель, 1988. 448 с.
56. Гершунский Б.С. Россия и США на пороге третьего тысячелетия. Опыт экспертного исследования российского и американского менталитета. М.: Флинта, 1999. 602 с.
57. Гершунский Б.С. Философия образования. М.: МПСИ, Флинта, 1998. 432 с.
58. Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе / Пер. з англ. К.: Дух і Літера, 2001. 542 с.
59. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г.Білорус, Д.Г.Лук’яненко та ін.; керівник авт. колективу і наук. ред. О.Г.Білорус. К.: КНЕУ, 2001. 2001. 733 с.
60. Гнатенко П.И., Павленко Н.В. Идентичность: философский и психологический анализ. К., 1999. 463 с.
61. Голан А. Миф и символ. М.: Русслит., 1993. 375 с.
62. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. 217 с.
63. Горностаева М.Ф. Миф и сказка как символические системы // Вестник Моск. Ун-та. Сер.18. Социология и политология. 2001. - №2. С.113-125.
64. Горский В.С. Украина в историко-философском измерении // Философская и социологическая мысль. 1993. - №2. - С.24-25.
65. Горский Д.П., Ивин А.А., Никифоров А.Л. Краткий словарь по логике. М.: Просвещение, 1991. -285 с.
66. Грабович Г. Епілог: Прихований Шевченко. (Підтексти самозображення та рецепції) / Шевченко, якого ми не знаємо. (З проблематики символічної автобіографії і сучасної рецепції поета). К.: Критика, 2000. 317 с. С.255-303.
67. Грабович Г. Поет як міфотворець. Семантика символів у творчості Тараса Шевченка: Пер. з англ. 2-е вид. К.: Часопис Критика”, 1998.
68. Грабовська І. Україна в пошуках позитивного культурно-антропологічного типу // Сучасність. 2001. - №3. С.63-71.
69. Грабовський С. Україна в соціологічному вимірі: кризис напередодні 10-ліття незалежності // Сучасність. 2001. - №4. С.75-84.
70. Грабовський С. Постмодерний дискурс і кризове буття людини / Топос поразки / Незалежний культурологічний часопис. 2002. - №26. Львів: ТзОВ ЮМІ”, 2002. 301 с. - С.8-32.
71. Граус Ф. Ментальность в средневековье / История ментальностей и историческая антропология. Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. М.: Рос.гос.гуманитарн.ун-т, 1996. 215 с. С.79-85.
72. Грачев Г. Национальные образы мира: Америка в сравнении с Россией и славянством. М.: Раритет, 1997. 680 с.
73. Гримич М.В. Два виміри національного характеру // Наука і суспільство, 1991. - №8. С.27-30.
74. Гроф С. За пределами мозга. М.: Наука, 1993. 340 с.
75. Гроф С. Космическая игра: исследование рубежей человеческого сознания. М.: Наука, 1997. 278 с.
76. Гроф С. Области человеческого бессознательного. М.:М.: REFL book, К.: Ваклер, 1993. 304 с.
77. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. К.: Лыбидь, 1991. 397 с.
78. Губерначук С.С. Райське деревце над раєм стояло / Як гул століть, як шум віків рідна мова. К.: Бліц-ІНФОРМ, 2002. 232 с. С.129-135.
79. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь / Предисл. Д.С.Лихачева. М.: Мысль, 1993. 781 с.
80. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. Ленинград: Гидрометеоиздат, 1990. 528 с.
81. Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа Анналов”. М.: Наука, 1993. 240 с.
82. Гуревич А.Я. К читателю. В альманахе Одиссей” 1989.- М.: Наука, 1989.-217 с. - с. 127-132.
83. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Искусство, 1984. -389 с.
84. Гуревич А.Я. Смерть как проблема исторической антропологии: о новом направлении в зарубежной историографии // Одиссей, 1989.- М.: Наука, 1989. -217с. - с. 133-141.
85. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства, 1990. 628 с.
86. Гуревич А.Я. Уроки Люсьена Февра / Люсьен Февр. Бои за историю. М.: Наука, 1991. -327 с.
87. Гусельцева М.С. Культурно-историческая психология и вызовы” постмодернизма // Вопросы психологии. 2002. - №3. С.119-131.
88. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296 с.
89. Давидюк В. Позатекстова міфологічна символіка Лісової пісні” // Дивослово. 1995. - №2. С.6-9.
90. Даль В.И. Толковый словарь рус. яз. Современ. версия. М.: Эксмо-пресс, Эксмо-маркет, 2000. 736 с.
91. Данилов А.Н. Глобализм, регионализм и современный трансформационный процесс // Социс. 1998. - №9. С. 12-19.
92. Данилова А.Г. Возможности исследования ценностных ориентаций в исторических обществах // Вопросы психологии. 2002. - №3. с.52-68.
93. Делягин М. 11 сентября 2001 года: завершение формирования пост-советского мира / Глобализация: варианты для России. - СПб.: Информационное агентство «РосБалт». - 2001. -С.38-49.
94. Дерево до неба. Українські народні казки та легенди на християнські теми / Упор. М.Зінчук. Львів: Свічадо, 2000. 200 с.
95. Дикман Х. Сказание и иносказание. СПб: Петрополис, 2000. 152 с.
96. Дилигенский Г. Актуальные вопросы глобализации // Мировая экономика и международные отношения. 1999. - №4. С.37-53.
97. Довженко А.П. Киноповести, рассказы - К.: Научная мысль, 1986.-217 с.
98. Донченко Е.А. Социетальная психика. К.: Наукова думка, 1994. 208 с.
99. Донченко О. Основні властивості українського менталітету / Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. К.: Либідь, 2001. 334 с. - С.217-266.
100. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. К.Либідь, 2001. 334 с.
101. Достоевский Ф.М. Бесы. - Собр. Соч. в 10 т. М.: ГИХЛ, 1957. Т.7. 757 с.
102. Драгоманов М. Малороссия в ее словесности. Вибране. К., 1991.- 327с.
103. Драй-Хмара М. Леся Українка. Життя і творчість. К.: Радянський письменник, 1989. 520 с.
104. Дубов И.Г. Ментальность россиян: Специфика сознания больших групп населения России. - М.: РА Образования. Психологический ин-т; Имидж-контакт, 1997. - 315с.
105. Дубов И.Г. Феномен менталитета: психологический анализ // Вопросы психологии. 1993. - №5. С.20-29.
106. Дьяконов И.М. Архаические мифы Востока и Запада. М.: Наука, 1990. 246 с.
107. Евсюков В.В. Мифы о Вселенной. Новосибирск: Наука. Сиб. отд-е. 1988. 175 с.
108. Еліаде М. Мефістофель і андрогін. К.: Основи, 2001. - 591 с.
109. Євшан М. Леся Українка // Літературно-науковий вісник. 1913. - №10. С.53-58..
110. Жовтянська В.В. Реклама: міфологія сьогодення? // Актуальні проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.І.Костюка АПН України. Т.І (7). - К.: Нора-Друк, 2002. 297 с. - С.57-64.
111. Жулинський М. Лицарство духу // Вітчизна. 2000. - №3-4, с. 29-36.
112. Жулинський М. Українська культура як феномен маргінальності // Схід. - 1998. - №1. С.3-4.
113. Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. К: Основи, 1993. 377 с.
114. Забужко О.С. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. К.: Абрис, 1997. 144 с.
115. Заповедники нашей страны: Сборник / Ред. Н.Филипповский. М.: Знание, 1979. 95 с.
116. Зборовська Н. Фемінний характер української ментальності // Сучасність. 2001. - №7-8. С.146-150.
117. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упорядкування, передмова та переклади М.Москаленка. К.: Дніпро, 1988. - 294 с.
118. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учебное пособие для студентов вузов. М.: Логос, 2000. 304 с.
119. Иоанн Павел ІІ. Единство в многообразии. Размышления о Востоке и Западе: Пер. с итал. Милан: Христианская Россия, 1993. 239 с.
120. История ментальностей и историческая антропология. Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. М.: Рос.гос.гуманитарн.ун-т, 1996. 215 с.
121. Інтерпретація та історія / Еко У. Маятник Фуко. Львів: Літопис, 1998. 705 с.
122. Каббала или наука о Боге, Вселенной и человеке: Перевод с французского А.В.Трояновского. Спб.: Мысль, 1910. 315 с.
123. Каган М.С., Эткинд А.М. Индивидуальность как объективная и субъективная реальность // Вопросы психологии. 1989. - №4. С.5-15.
124. Калина Н.Ф., Черный Е.В., Шоркин А.Д. Лики ментальности и поле политики. К.: Агропромвидав України, 1999. 184 с.
125. Канак Ф. Міф про прекрасний світ. Теорії і життя, вожді й народ // Сучасність. 2001. - №1. С.75-87.
126. Кастлз С. Глобализация и миграция: некоторые очевидные противоречия // Международный журнал социальных наук. 1998. - №23. С. 23-32.
127. Кессиди Ф. От мифа к логосу. М.: Мысль, 1972. 235 с.
128. Киричук О.В., Карпенко В.І. Метаморфози духу. До питання про предмет гуманітарної психології / Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. К., 1994. - №4(5). С.15-25.
129. Кіцак Н.М. Розвиток української етнопсихології в західній діаспорі ХХ ст.: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / АПН України. К, 2000. 19 с.
130. Кордун В. Фольклорно-міфологічна образність у структурі Лісової пісні” // Народна творчість і етнографія. 1983. - №3. С.60-65.
131.