Емоційні та психосоціальні чинники ставлення до здоров’я

Краткое описание

Одеський державний медичний університ

На правах рукопису

Башмакова Олена Владиславівна

УДК 159.942:159.96:316.6:312.6

Емоційні та психосоціальні чинники ставлення до здоров’я

Науковий керівник: Єршова-Бабенко І. В.,
д. філос.н., професор

19.00.01 - Загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Одеса 2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...........................................3
ВСТУП ........................................................................................................4
Розділ 1 ставлення до здоров'я: проблеми та перспективи дослідження (огляд літератури)....12
1.1. Ставлення до здоров'я як культурно-історичний феномен ............ ..12
1.2. Ставлення до здоров'я як психічне явище.......................18
1.3. Вплив психологічних, соціальних і демографічних чинників та стану здоров’я на ставлення до здоров’я ....................42
Висновки до розділу 1 ..................................................................................56
РОЗДІЛ 2 Матеріали та методи дослідження.................. ................58
2.1. Характеристика досліджених ..........................................................58
2.2. Методи дослідження..............................................................................60
2.3. Структура і процедура дослідження....................66
Висновки до розділу 2 ..................................................................................69
РОЗДІЛ 3 ЕМОЦІЙНІ ТА ПСИХОСОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ СТАВЛЕННЯ
ДО ЗДОРОВ’Я як до природного об’єкта........70
3.1. Емоційні та психосоціальні детермінанти локуса контролю стосовно здоров'я .................70
3.2. Психологічні та психосоціальні чинники інтенсивності ставлення до здоров’я та її компонентів ...91
3.3. Психологічний зміст та модальність ставлення до здоров’я, їх зв’язок із емоційним та психосоціальнім статусом.....125
3.4. Особливості індивідуального ставлення до здоров’я як основа типології ставлення до здоров’я...148
Висновки до розділу 3................................................................................166
ВИСНОВКИ ......................................................................................... ...170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................174
Додатки.............................................................................................................196

Вступ

Стан здоров'я населення України викликає велику тривогу. Відповідно до різних підходів до оцінки здоров'я і різних досліджень в цій галузі, в нашій країні катастрофічно зменшується кількість здорового населення. За даними одних дослідників, в Україні можна вважати здоровими 20 % населення, за іншими що лише 5 % населення здорові насправді; за даними соціологічних опитуваннь лише 15 % українців вважають себе здоровими [29, 40, 168]. За статистичними даними останнього десятиріччя, 85 % смертності населення обумовлені трьома причинами - захворюваннями системи кровообігу, травмами та отруєннями, новоутвореннями. Особливу тривогу викликають соціально залежні і професійно обумовлені дефекти здоров'я населення, до числа яких відносяться туберкульоз, психічні і венеричні захворювання, соціально та екологічно зумовлене стомлення та перевтома, а також стресогенні захворювання. Значна частина населення має дизадаптаційні ознаки, хронічну стомленість та перевтому, які мають прояв у зниженні розумової і фізичної працездатності. Означені стани, а також порушення, зумовлені тривалою дією негативних фізичних і соціальних чинників, з високою вірогідністю призводять до загострення основних соматичних і психічних захворювань хронічного перебігу, а також до розвитку супутніх розладів.
Наведені показники, що характеризують стан здоров'я населення України, свідчать про те, що хронічні неінфекційні хвороби є визначальними в структурі захворюваності і смертності населення нашої країни і залежать в першу чергу від чинників ризику захворювань та стилю життя. Їх коріння лежить в способі життя населення, поширеності шкідливих звичок, зміні традицій харчування, підвищенні рівня психоемоційних навантажень, зниженні фізичної активності населення.
У ситуації, що склалася, все більше значення набуває формування здорового способу життя населення, яке, перш за все, стосується рівня культури людини, ії гігієнічних навичок, які дозволяють зміцнювати та зберігати здоров'я, попереджувати розвиток його порушень та підтримувати оптимальну якість життя. Стає все більш очевидним, що центром прикладання зусиль медицини повиннна бути, перш за все, здорова людина, охорона та зміцнення ії здоров'я [8, 19, 72, 73]. Ця проблема останніми роками займає центральне місце в діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я, згідно із даними якої здоров'я людини на 70-80 % обумовлюється ії власним ставленням до здоров'я, або можливістю впливати на чинники, які мають до нього відношення. У зв'язку з цим виконавчий комітет Всесвітньої організації охорони здоров’я наголосив (1995 р.), що усвідомлена відповідальність суспільства і, перш за все, - кожної людини за збереження та підтримку на належному рівні власного здоров'я... є ключовим чинником, без якого зусилля служб національної охорони здоров'я по досягненню здоров'я для всіх залишатимуться недостатньо ефективними” [27].
Поява й загострення глобальних проблем сучасності, демографічна криза в Україні, зростання поширеності хронічних неінфекційних захворювань примушують по-новому переосмислити теоретичні стереотипи та філософсько-методологічні погляди на людину, що складалися протягом другої половини ХХ століття. При цьому також потребують перегляду погляди на сім'ю, здоров'я, смислові та життєві орієнтири сучасної людини [47, 59, 60, 62, 237]. Стає все більш очевидним, що найважливіша роль в збереженні і формуванні здоров'я належить самій людині, її способу життя, її системі цінностей, настановам, рівню гармонізації її внутрішнього світу і стосунків з оточенням. У зв'язку з цим першчерговим завданням дослідників та фахівців прі вирішенні питань підвищення рівня здоров'я населення повинний стати не тільки і не стільки розвиток медицини, як свідома, цілеспрямована робота самої людини по відновленню та розвитку її життєвих ресурсів, по прийманню на себе відповідальності за власне здоров'я, створення таких умов, коли здоровий спосіб життя стає потребою [106, 172, 236].
Здоровий спосіб життя за своєю суттю є комплексом раціональних поведінкових правил, що гарантують індивіду максимальний захист від чинників ризику навколишнього середовища, які мають негативний вплив на нього. Таким чином, саме здоровий спосіб життя, який реально формує передумови максимальної захищеності від хвороб цивілізації” [78, 205, 227], зародився і закріпився на рівні наукових уявлень. Останніми роками ця точка зору починає завойовувати позиції й в галузі популярних знань”, популярної науки. Проте процес переходу відповідної системи переконань на рівень здорового глузду і буденної свідомості, очевидно, ще не є завершеним. Це має прояв в тому, що, не дивлячись на достатьньо високий рівень загальної освідченості та формальної інформованності населення щодо принципів збереження та зміцнення здоров’я, значна кількість людей не дотримуються правил здорового способу життя [109, 143, 166]. Крім того, як свідчать поодинокі дослідження, проведені в Росії та Україні, останніми роками [25, 180, 226], на особовому рівні і на рівні суспільної свідомості відсутнє системне уявлення про здоров'я як соціальну цінність, а в способі життя більшості людей відсутні реальні дії, спрямовані на підтримку свого здоров'я та іміджу здорової людини [7, 24, 26].
Особлива увага до особи є характерною рисою особисто-орієнтованого підходу до збереження здоров'я і формування у людини мотивації до здорового способу життя, оскільки саме особистий вибір або модель поведінки можуть бути вирішальними у виникненні захворювань, пов'язаних із способом життя. Можна затверджувати, що є два типи чинників, що впливають на поведінку людей - внутрішні і зовнішні. Внутрішні чинники укорінені в самій людській природі - це індивідуальні знання, вірування і ставлення до того або іншого явища. До зовнішніх чинників можна віднести культуру, соціальні норми, економічні аспекти життя людини і навіть державну політику; особистий вибір завжди здійснюється в певному соціокультурному контексті, в поведінковому середовищі, яке створюється очікуваннями інших людей, правилами і нормами суспільного життя. Тобто моделі поведінки людини стосовно свого здоров'я знаходяться під сильною формуючою дією суспільних груп, сім'ї, соціального середовища і культури суспільства. І в цих умовах важливо знати, як використовувати інформацію про здоров'я для того, щоб впливати на ризиковану” поведінку людини через означені широкі соціокультурні структури [176, 258, 262, 263].
Отже, якщо формування пріоритету здоров'я”, моди на здоров'я”, культури здоров'я” і стійкої орієнтації на здоровий спосіб життя”, тобто формування стереотипу дбайливого ставлення до здоров'я на рівні індивідуальної і суспільної свідомості є головним завданням інформаційно-просвітницької діяльності, діяльність відповідних фахівців, на нашу думку, має починатися саме з вивчення особливостей ставлення населення конкретної країни до свого здоров'я взагалі. При цьому ми виходимо з уявлення про те, що суб'єктивне ставлення особи до свого здоров'я і здорового способу життя є, з одного боку, важливим чинником регуляції її здоров'я, а з другого боку, - джерелом зміни її поведінки стосовно здоров'я.
Таким чином, дослідження кола феноменів, які пов’язані зі ставленням сучасної людини до свого здоров'я, зокрема певних компонентів цього ставлення [124, 155, 157], та локалізації контролю стосовно здоров’я [262] представляє безперечний науковий і практичний інтерес.
Разом з тим, проблема психологічної діагностики і корекції суб'єктивного ставлення особи до свого здоров'я та особливостей локуса контролю стосовно здоров’я залишається малодослідженою.
У числі досліджень, предмет і цілі яких найбільшою мірою пов'язані із пошуком психологічно та соціально обумовлених відмінностей якості” ставлення людей до свого здоров'я, слід назвати роботи Р. О. Березовської, І. М. Гурвич та Г. С. Никифорова [45, 185], які присвячені проблемі впливу статі, віку та професійної діяльності дорослих росіян на іх ставлення до здоров'я. Крім того, проблема оцінки та опису ставлення до здоров'я та до здорового способу життя останніми роками активно вивчається в галузі екологічної педагогіки та психології [51, 54, 235]. Розглядаючи результати цих досліджень, слід звернути увагу на те, що пріоритет російських вчених в розробці методів діагностики особливостей ставлення до здоров'я має бути признаним, але одержані авторами дані, безумовно, не можуть бути екстрапольовані на всі вікові та соціальні групи, чиє ставлення до здоров'я представляє теоретичний і практичний інтерес.
Протягом останнього десятиріччя в галузі соціальної медицини і валеології вивчаються обізнаність населення щодо проблем здоров'я та чинників ризику розвитку основних хронічних неінфекційних захворювань [30, 226], відмінності суб'єктивних та об'єктивних оцінок стану здоров'я [10, 161], проблеми та стратегії формування здорового способу життя [13, 69, 97 та ін.]. Деякі дослідження присвячені аналізу уявлень про здоровий спосіб життя [25, 26], соціальних та соціально-економічних нерівностей у здоров'ї [18, 239, 247], соціальних характеристик споживачів медичних послуг [193]. Соціально- та медико-психологічні дослідження виділяють деякі психологічні характеристики стану соматичного здоров'я [214, 217, 260], констатують зв'язок між чинниками та інтенсивністю психоемоційної напруги та суб'єктивною оцінкою здоров'я [91, 251], описують індивідуальні особливості систем ціннісних орієнтацій та місця здоров'я в загальній ієрархії цінностей людини [68, 79]. У ряді досліджень міждисциплінарного характеру наголошуються зв'язки між особливостями локуса контролю стосовно здоров'я та такими об'єктивними та суб'єктивними характеристиками досліджених як академічна успішність [203], переживання бідності [148] і глибина віри [231].
Таким чином, є очевидною недостатність експериментальних даних і теоретична нерозробленість проблеми ставлення особи до свого здоров'я у зв'язку із особливостями ії психологічного, та суб'єктивно оцінюваного соціального і фізичного статусу. Разом з тим, знання про ставлення людей до свого здоров'я можуть стати підставою для проведення ефективної профілактики та розробки всеосяжної концепції зміцнення здоров'я населення. Тобто проблема діагностики ставлення до здоров'я та локуса контролю стосовно здоров’я, пошук зв’язків цих характеристик із психологічним та суб’єктивно оцінюваним фізичним і соціальним статусом населення мають важливе прикладне значення для охорони здоров'я населення України. Визнання цього факту обумовлює актуальність та вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Дисертаційне дослідження виконане згідно з тематичним планом наукових досліджень Одеського державного медичного університету Людина і життя: можливості та межі. (Методологія дослідження)” (номер держреєстрації 0199U000259) та Культура нелінійного мислення: концептуальна модель” (номер держреєстрації 0103U007948). Тему дисертації узгоджено із Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (24.05.05 р., протокол № 5).
Мета роботи полягає у дослідженні впливу емоційних та психосоціальних чинників на ставлення особи до здоров’я; у вивченні особливостей емоційного, психосоціального та суб’єктивно оцінюваного фізичного стану і локусу контролю стосовно здоров’я в осіб із різними характеристиками ставлення до здоров’я.
Для досягнення обраної мети розв'язувалися такі задачі:
1. На базі аналізу літературних даних визначити основні напрямки дослідження ставлення до здоров’я.
2. Розробити логіку емпіричного дослідження та систему дослідниицких процедур, спрямовану на діагностику основних аспектів ставлення до здоров’я, локусу контролю стосовно здоров’я та особливостей психоемоційного та суб’єктивно оцінюваного соціального і фізичного статусу, гіпотетично пов’язаних із ставленням до здоров’я.
3. Дослідити характеристики психоемоційного та психосоціального стану в осіб, які розрізняються за локусом контролю стосовно здоров’я.
4. Вивчити особливості емоційного, психосоціального та суб’єктивно оцінюваного фізичного стану в осіб із різною інтенсивністю та співвідношенням компонентів ставлення до здоров’я.
5. Визначити індивідуально-типові особливості осіб, ставлення до здоров’я яких розрізняється за модальністю (суб’єктністю-об’єктністю, прагматичністю-напрагматичністю).
6. Виділити типи ставлення до здоров’я як природного об’єкта та описати основні характеристики психоемоційного та психосоціального стану носіїв такого ставлення.
Гіпотеза дослідження. Індивідуально-типові особливості ставлення до здоров’я як до природного об’єкта виявляються у сукупності таких характеристик ставлення як психологічний зміст, модальність, інтенсивність та її компоненти (емоційний, пізнавальний, практичний). Параметри індивідуального ставлення до здоров’я зазнають впливу психологічних чинників (локусу контролю стосовно здоров’я, тривоги, психоемоційної напруги, домінуючих психічних станів особи), а також суб’єктивно оцінюваного соціального і фізичного стану особи. Змінення емоційного стану особи та її самопочуття має наслідком зміщення локусу контролю стосовно здоров’я та переважання певних компонентів ставлення до здоров’я. Афективні та вольові складові тривалих і домінуючих психічних станів різною мірою впливають на інтенсивність ставлення до здоров’я, проявленість окремих його компонентів, а також на модальність ставлення за параметрами суб’єктність-об’єктність, прагматичність-непрагматичність.
Об'єкт дослідження психологічні особливості суб’єктивного ставлення до здоров’я.
Предмет дослідження структурно-динамічні та якісно-змістовні параметри ставлення до здоров’я та особливості емоційного, психосоціального стану в осіб із різними характеристиками ставлення до здоров’я.
Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі різних аспектів ставлення дорослого населення до здоров'я. Вперше досліджено специфіку ставлення до здоров’я та його параметрів в осіб з різним рівнем психоемоційної напруги, проявленої тривоги, домінуючого психічного стану, локусу контролю стосовно здоров’я, з різним психосоціальним статусом, станом здоров’я та його самооцінкою. Створено опитувальник та досліджена модальність та психологічний зміст ставлення дорослої особи до здоров’я як природного об’єкта. На підставі аналізу показників ставлення до здоров’я вперше виділені типи ставлення до здоров’я та описані психоемоційні та психосоціальні характеристики осіб, яким притаманне ставлення таких типів.
Теоретичне значення роботи полягає в розшренні знань про ставлення до здоров’я як до природного об’єкта, про індивідуальні та типові особливості ставлення до власного здоров’я, у вивченні його зв’язків з особливостями психоемоційного, психосоціального та суб’єктивно оцінюваного фізичного стану та локуса контролю стосовно здоров’я.
Практичне значення: результати дослідження можуть бути використаними для розробки, реалізації та прогнозування ефективності заходів щодо пропаганди та впровадження здорового способу життя серед окремих категорій громадян; для консультування з проблем здоров’я та здорового способу життя; при підготовці лекційних та практичних занять для студентів середніх та вищих медичних закладів, в системі післядипломної освіти лікарів.
Основні результати дослідження представлялися на III Українській науково-практичної конференції Актуальні питання сімейної медицини” (Одеса, 2000), IV Міжнародній науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної медицини (Київ, 2002), Міській науково-практичної конференції Актуальні проблеми первинної профілактики серцево-судинних захворювань” (Одеса, 2003), науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії ОДМУ (Одеса, 2003), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень ‘2004” (Дніпропетровськ, 2004), V Міжнародній науково-практичній конференції Психосинергетика на межі філософії, природознавства, медицини та гуманітарних наук” (Одеса, 2004), ІІ та ІІІ Міжнародних науково-практичних конференцях молодих вчених Вчені майбутнього” (Одеса, 2004, 2005).

Результати дослідження впроваджені в роботу Одеської міської поліклініки № 6 та амбулаторії сімейних лікарів при ній; лікувально-діагностичного центру при ГКБ № 9 м.Одеси; в процес підготовки студентів Одеського державного медичного університету за курсом Основи педагогіки та психології”.

Список литературы

Висновки
1. Ставлення до здоров'я є системою зв'язків особи із різними явищами навколишньої дійсності, які сприяють чи загрожують здоров'ю особи, воно містить певну оцінку особою свого фізичного і психічного стану. Поняття ставлення до здоров’я” слід відрізняти від понятть настанова щодо здоров’я”, спрямованість”, потреба в здоров’ї”, інтерес до здоров’я”, переконання відносно здоров’я”, внутрішня картина здоров'я” та ін.
В якості основних параметрів суб’єктивного ставлення до здоров’я як до природного об’єкта виділені суб’єктивний психологічний зміст, модальність ставлення як якісно-змістовна характеристика та інтенсивність як структурно-динамічна характеристика. В структурі інтенсивності ставлення до здоров’я виділяють емоційний (афективний), пізнавальний (когнітивний), практичний на індивідуальному рівні та практичний на соціальному рівні компоненти. Локус контролю стосовно здоров’я спряжений із ставленням до здоров’я та розглядається як атрибуція контролю та міра відповідальності ставлення.
2. В результаті аналізу психодіагностичного інструментарію були обрані методики діагностики локусу контролю стосовно здоров’я, інтенсивності ставлення до здоров’я та її компонентів, особливостей психоемоційного і суб’єктивно оцінюваного фізичного статусу. Для вирішення завдання у частині аналізу модальності та змісту ставлення розроблений орігінальний опитувальник.
3. На основі кількісного аналізу з’ясовані особливості психоемоційного, психосоціального та суб’єктивно оцінюваного фізичного стану в досліджуваних з різною локалізацією та рівнем локусу контролю стосовно здоров’я. Висока інтернальність локусу контролю стосовно здоров’я більшою мірою притаманна особам з низькими доходами, тим, хто працює та вважає себе атеїстом; соціальна екстернальність домогоподаркам, протестантам та атеїстам; фатальна екстернальність православним християнам.
При цьому спостерігається відповідність між емоційним станом, який за сукупністю характеристик може бути описаний як позитивний рівноважний, та більшою готовністю особи приймати на себе відповідальність за власне здоров’я та меншою схільністю покаладатись у цьому на інших людей та обставини. При погіршенні емоційного стану (зростанні тривоги, незадоволеності собою, життям чи його окремими аспектами, зниженні активаційних та енергетичних компонентів психічного стану) зменшується особистістна активність у контролюванні власного здоров’я та поведінки стосовно нього, а схильність покладати контроль та відповідальність на інших (соціальне чи метафізичне оточення) суттєво зростає.
4. Основними чинниками інтенсивності ставлення до здоров’я є тривалі та домінуючі емоційні стани особи - задоволеність життям, умовами життя, основних життєвих потреб, соматична та нейротична тривога й загальна тривожність, переважаюча модальність настрою (від смутку до бодьорості) та стійкість-нестійкість емоційного тону. Емоційна та практична на соціальному рівні складові найбільшою мірою обумовлюють загальну інтенсивність ставлення до здоров’я із тенденцією до підвищення значущості цих компонентів при погіршенні самопочуття. Краще фізичне самопочуття (принаймні, суб'єктивно оцінюване як відносно добре) тісно пов'язане з активізацією пізнавальної і практичної діяльності. Освідченість про наявність та характер хвороби значно не впливає на інтенсивність ставлення до здоров’я та співвідношення її компонентів.
5. Домінуючі психічні стани, у яких переважає афективний компонент, більшою мірою впливають на емоційний та когнітивний компоненти інтенсивності ставлення до здоров’я; характеристика активність-пасивність ставлення до життєвої ситуації”, яка відображає переважно вольовий компонент стану, значною мірою впливає лише на праксичні аспекти ставлення до здоров’я (як на індивідуальному, так й на соціальному рівнях). Чинниками малої інтенсивності ставлення до здоров’я та проявленості окремих її компонентів є стійкий тужливий стан, середня (умовно нормальна) тривога та стабільність емоційного тону. Важливими факторами ставлення до здоров’я високої інтенсивності є активне ставлення до життя та життєвої ситуації, домінуючий стан бодьорості при нестійкому емоційному тоні та підвищеній тривожності.
6. Встановлено, що на модальність ставлення до здоров’я за параметрами суб’єктності-об’єктності та прагматичності-непрагматичності впливають різні складові загального психічного стану. На об’єктність-суб’єктність сприйняття здоров’я рішучий вплив здійснюють переважно афективні стани (бодьорість-смуток, спокій-тривога, задоволеність-незадоволеність, стійкість-нестійкість емоційного тону), а на прагматичність-непрагматичність - вольові стани та стани свідомості-уваги (активність, тонус). Суб’єктивний стан здоров’я, відображений у самооцінці, майже не пов’язаний із модальністю ставлення до здоров’я за параметром суб’єктності-об’єктності, але значно відбивається на прагматичності-непрагматичності підходу до здоров’я. Важливими психосоціальними чинниками модальності ставлення до здоров’я є вік та освіта.
7. За параметрами модальності та змісту ставлення до здоров’я виділено чотири типи ставлення. Стан осіб з гіперсаногнозичним (афективно-поведінковим суб’єктно-прагматичним) типом ставлення до здоров’я описується як нерівноважно позитивний стан підвищеної психічної активності з переважанням тривоги соматичної та нейротичної спрямованості; цей тип ставлення до здоров’я пов’язаний з високою інтенсивністю, розвиненістю та внутрішньою злагодженістю її компонентів і переважанням інтернального локусу контролю стосовно здоров’я. Іпохондричний тип ставлення до здоров’я (афективно-пізнавальний суб’єктно-непрагматичний) обумовлений нерівно-важним негативним станом зниженої психічної активності з домінуванням тривоги та незадоволеності усіма сферами життя; цьому типу властивий екстернальний (соціальний та фатальний) локус контролю. Стан особи з ігноруючим (афективним об’єктно-непрагматичним) типом ставлення характеризується як рівноважний стан середньої (оптимальної) психічної активності з переважанням спокою та стійкості емоційного тону; цей тип ставлення до здоров’я пов’язаний з найменшою інтенсивністю та розвиненістю її компонентів. Прагматичний (афективно-практичний об’єктно-прагматичний) тип ставлення до здоров’я базується на рівноважно позитивному стані оптимальної психічної активності з домінуванням задоволеності та інтернальному локусі контролю стосовно здоров’я.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алтухов Ю. П., Щедрина А. Г. Методологические основы оценки здоровья человека: системный подход // Бюлл. СО РАМН - 1987. - № 5. - С. 5-8.
2. Амосов Н. М. Раздумья о здоровье. - М.: Медицина, 1987. - 63 с.
3. Ананьев Б.Г. Социальные ситуации развития личности и ее статус // Хрестоматия по психологии / Под ред. А. В. Петровского. М., 1977. - С. 152-156.
4. Ананьев В. А. Введение в психологию здоровья. - СПб.: Питер, 1998. С. 14-37.
5. Ананьев В. А. Психология здоровья: пути становления новой отрасли человекознания // Психология здоровья / Под ред. Г. С. Никифорова. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 2000. С. 106-117.
6. Ананьев В. А. Психология здоровья: синтез знаний о личностном росте // Вестн. психосоциальной и коррекционной работы. 1995. - № 3. С. 58-69.
7. Апанасенко Г. А. Валеология: первые итоги и ближайшие перспективы // Валеология. - 2002. - № 1. С. 81-83.
8. Апанасенко Г. А. Охрана здоровья здоровых: некоторые проблемы теории и практики // Валеология: Диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. СПб., 1993. - С.49-60.
9. Атаманенко Л.М. Дослідження соціальних і психологічних складових суб’єктивного образу здорового способу життя // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2004. - Т.VIІ. Вип. 3. С. 15-27.
10. Баевский Р. М., Берсенева А. П. Донозологическая диагностика в оценке состояния здоровья // Валеология: Диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. СПб., 1993. С. 33-48.
11. Басалаева Н. М., Савкин В. М. Здоровье нации: стратегия и тактика (о проблемах здравотворчества в регионах России) // Валеология. 1996. - № 2. - С. 35-37.
12. Беленов В.Н. Формирование ценностного отношения старшеклассников к здоровью: Автореф. дисс. канд. пед. наук. - М., 2000. -18с.
13. Белов В. И. Психология здоровья. СПб.: Наука, 1994. - 272 с.
14. Бессмертный Б. С. Математическая статистика в клинческой, профилактической и экспериментальной медицине. М.: Медицина, 1966. 303 с.
15. Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. К.: Вища шк., 1978. С. 73-81.
16. Бодалев А. А. Психология о личности. М., Изд-во МГУ, 1988. 192 с.
17. Браун В. Дж, Русинова Н. Л. Социокультурные ориентации сознания и отношение к индивидуальной ответственности за здоровье, автономности пациента и медицинскому патернализму // Качество населения Санкт-Петербурга / Отв. ред. Б. М. Фирсов - СПб., 1996. - С.132-159.
18. Браун В. Дж., Русинова Н. Л. Социальные неравенства и здоровье // Журнал социологии и социальной антропологии. 1999. - Т.2. - Вып.1. С. 44-57.
19. Брехман И. И. Валеология - наука о здоровье. - М.: Медицина, 1990. С. 12-23.
20. Брехман И. И. Введение в валеологию - науку о здоровье. - Л.: Медицина, 1987. - 125 с.
21. Быстрова А., Евдокимова Е., Игнатова С., Серебренникова А., Еремичева Г., Соловьева Н., Травин И. Стратегия выживания населения в изменяющихся условиях // Мир России. - 1995. - № 2. С. 22-31.
22. Валеология человека. Здоровье - Любовь - Красота / Под ред. В. П. Петленко. СПб.: Медицина, 1997. - Т.5. С. 14-31.
23. Василюк Ф. В. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. - М.: Книга, 1984. С. 64-89.
24. Васильева О. С. Валеология - актуальное направление современной психологии // Психологический вестник РГУ. - Ростов-на-Дону, 1997. - Вып. 3. - С. 406-411.
25. Васильева О. С., Журавлева Е. В. Исследование представлений о здоровом образе жизни // Психологический вестник РГУ. - Ростов-на-Дону, 1997. - Вып. 3. - С. 420-429.
26. Васильева О. С., Филатов Ф. Р. Психология здоровья человека: эталоны, представления, установки. М.: Прогресс, 2001. - 352 с.
27. Венедиктов Д. Д., Иванова А. Е., Максимов Б. П. Аналитическая справка о проблемах глобальной стратегии Всемирной организации здравоохранения по достижению здоровья для всех в ХХI веке // http://www.cjncept.com.ru/law.
28. Виленский М.Я. Социально-психологические детерминанты формирования здорового образа жизни // Теор. и практ. физ. культ. - 1994. - № 9. С. 9-11.
29. Вишневский А., Школьников В. Смертность в России: главные группы риска и приоритеты действия // Московский Центр Карнеги. Научные доклады. - 1997. - Вып. 19. С. 22-29.
30. Волков В. С., Петрухин И. С., Виноградов В. Ф., Платонов Д. Ю., Сергеева С. Ф. Осведомленность населения о факторах риска развития основных хронических неинфекционных заболеваний. Реферат. // Профилактика заболеваний и укрепление здоровья. 1999. - № 2. С. 63-81.
31. Волович В. И. Надежность информации в социологическом исследовании: Проблемы методологии и методики. К.: Вища шк., 1974. С. 112-117.
32. Воронков В., Фомин Э. Типологические критерии бедности // Социологический журнал. - 1995. - № 2. - С. 59.
33. Воскресенский В. А. Здоровый образ жизни и гигиеническое воспитание подростков. М.: Медицина, 1987. 136 с.
34. Гайдис В. А. Сравнительный анализ различных вариантов вопросов для получения информации об образовании респондента // Проблемы сравнительных исследований в социологии: Методы сбора данных / Отв. ред. В. Г. Андреенков, О. М. Маслова. - М., 1988. - С. 121144.
35. Ганзен В. А. Систематизация психических состояний // Психические состояния /Сост. и общ. ред. Л. В. Куликова. - СПб.: Питер, 2000. С. 60-64.
36. Ганзен В. А. Системные описания в психологии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. 176 с.
37. Гарбузов В. И. Человек - жизнь здоровье. Древние и новые каноны медицины. СПб.: Здоровье, 1995. С. 7-24.
38. Головаха Е. И. Изменение социальной структуры и формирование среднего класса на Украине // Социологический журнал. 1997. - № 4. С. 22-32.
39. Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984. 144 с.
40. Голяченко О. А., Голяченко А. М. Здоров’я людності та діяльність медичних закладів України у 80-і роки та прогноз на майбутнє. Тернопіль, 1991. 57 с.
41. Горбунова С. М. Валеологія: філософсько-антропологічні аспекти: Автореф. дис. канд. філос. наук. Сімферополь, 2000. 20 с.
42. Грибков Д.А. Современный подросток и условия его жизнедеятельности как культурная необходимость возвращения к вопросу о здоровом образе жизни // Сборник научных трудов молодых ученых и студентов РГАФК. - М.: Университетская книга, 2000. - С. 82-87.
43. Грись А.М. Роль образу Я” в процесі засвоєння валеологічних знань соціально-дезадаптованими підлітками // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2004. - Т.VI. Вип. 6. С. 78-85.
44. Губіна Т.І., Тищенко Н.М. Вивчення системи чинників формування ЗСЖ підлітків та юнаків // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2004. - Т.VI. Вип. 2. С. 89-95.
45. Гурвич И. Н. Социальная психология здоровья. - СПб.: Ювента, 1999. С. 54-102.
46. Гущина О. Т. Тенденции развития здравоохранения в период перехода к рынку // Медико-социальные проблемы охраны здоровья на этапе перехода к страховой медицине. СПб.: Медицина, 1992. - С. 8-9.
47. Давидович В. В., Чекалов А. В. Здоровье как философская категория // Валеология. 1997. - № 1. С. 22-30.
48. Давыдов А. А. Респондент как источник информации. - М.: Высш. шк., 1993. С. 17-21.
49. Данилова Н. Н. Психофизиология. М.: Аспект Пресс., 1999. 373 с.
50. Дауд Д. Влияние религии на реабилитацию после болезни // http://www.crimea.com.
51. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Методики диагностики и коррекции отношения к природе. М.: Прогресс, 1995. С. 26-49.
52. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Отношение к здоровью и к здоровому образу жизни: методика измерения // Директор школы. 1999. - № 2. С. 30-42.
53. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Психологический тест Индекс отношения к здоровью” // Прикладная психология. 2000. - С. 42-51.
54. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Экологическая педагогика и психология // Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 342 с.
55. Дерябо С.Д. Феномен субъектификации природных объектов // Развитие личности. 2002. - № 3. С. 275-277.
56. Дильман В. М. Четыре модели медицины. - Л.: Медицина, 1987. - 287 с.
57. Добротворская С.Г. Воспитание готовности к здоровому образу жизни // http://www.ksu.ru.
58. Жабокрицька О.В. Педагогічні умови виховання основ здорового способу життя підлітків у позакласній діяльності: Автореф. дис.канд. пед. наук. - К., 2004. - 20 с.
59. Завгородня О.В., Курганська Л.О. До проблеми психологічного здоров’я першокласника // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2004. - Т.VI. Вип. 2. С. 115-119.
60. Задачи по достижению здоровья для всех. Европейская политика здравоохранения. - Пересмотренное издание. - Копенгаген, 1991, Евробюро ВОЗ, серия № 4, ISBN 92 890 4311 3, ISSN, 1012-1380.
61. Залесский Г. Е. Психология мировоззрения и убеждений личности. М.: Смысл, 1994. С. 35-51.
62. Здоровый образ жизни: социально-философские и медико-биологические проблемы / Отв. ред. Н. С. Илларионов. Кишинев: Штиинца, 1991. - 183 с.
63. Здоров'я чоловіків в Україні: поінформованість, ставлення та поведінка. http://www.cure.org.ua.
64. Здоровье населения важнейший фактор социально-экономического развития общества // Аналитический вестник. Основные проблемы социального развития России. 2000. - № 13(125). 84 с.
65. Здоровье, развитие, личность / Под ред. Г. Н. Сердюковой, Д. Н. Крылова, У. Кляйнпетер - М.: Медицина, 1990. - 360 с.
66. Зейгарник Б. Ф. Патопсихология. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Класс, 2003. 208 с.
67. Зотова О. И., Бобнева М. И. Ценностные ориентации и механизм социальной регуляции поведения // Методологические проблемы социальной психологии / Отв. ред. Е. В. Шорохова. - М.: Наука, 1975. - С. 241-254.
68. Иванюшкин А. Я. Здоровье” и болезнь” в системе ценностных ориентаций человека // Вестник АМН СССР. - 1982. - Т.45. - №1. - С.49-58.
69. Ионова Т. И. Разработка и внедрение исследования качества жизни населения как высокоинформативного метода оценки эффективности социальной политики и социального обеспечения // Социальная политика: реалии XXI века / Под. ред. И. А. Хромова. М.: Класс, 2001. С. 83-92.
70. Кабаева В. М. Формирование осознанного отношения к собственному здоровью у подростков: Автореф. дис.канд. псих. наук. - М., 2002. 20 с.
71. Каган В. Е. Внутренняя картина здоровья - термин или концепция // Вопросы психологии. - 1993. - № 1. С. 57-64.
72. Казначеев В. П. Основание формирования программы общей и частной валеологии // Валеология. 1996. - № 4. - С. 75-82.
73. Казначеев В. П. Очерки теории и практики экологии человека. М.: Речь, 1983. С. 17-31.
74. Калинина А. М. Пропаганда здорового образа жизни: многофакторная профилактика основных неинфекционных заболеваний. // Всемирное здоровье. - 1995. - № 9502. - С. 34-36.
75. Каминский Л. С. Статистическая обработка лабораторных и клинических данных. Л.: Медицина, 1964. - 252с.
76. Каныгин Г. В. Базовые структуры анкетного метода // Бюллетень российской социологической сети. 2002. - № 6. С. 13-19.
77. Кассирский И. А. О врачевании. М.: Медицина, 1970. 271 с.
78. Керилей Дж. Мировоззрение и образ жизни: слово и дело // http://www.crimea.com.
79. Кирилова Н. А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопросы психологии. 2000. - № 4. С. 15-23.
80. Климчук В. О., Музика О. О. Методи математичної статистики у психології: Методичний посібник до курсу з основ експериментально-психологічних досліджень. Житомир: ЖДПУ, 2003. 74 с.
81. Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. 2-е международное изд. СПб.: Питер, 2002. - С.281-392.
82. Книга о здоровье / Под ред. Ю. П. Лисицина. М.: Медицина, 1988. С. 6-43.
83. Коваль А. В. Категорія стиль життя” та її соціокультурна експлікація: Автореф. дис.канд. філос. наук. К., 2002. 22 с.
84. Ковальчук А. М Особливості внутрішньої картини юнаків та підлітків, які ведуть поведінку, що загрожує здоров’ю // Актуальні проблеми психології: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. К., 2003. Ч. 10. С. 98-101.
85. Козлов В. И. К вопросу о детерминации здорового образа жизни // Вестник ОГУ. 2002 - № 7. С. 32-41.
86. Кондаков И. М., Нилопец М. Н. Экспериментальное исследование структуры и личностного контекста локуса контроля // Психологический журнал. 1995. Т. 16. - №1. С. 53-57.
87. Кондратюк С.М. Інтегративний підхід до виховання у молодших школярів здорового способу життя: Автореф. дис.канд. пед. наук. - К., 2003. - 20 с.
88. Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине. Прага: «Авиценум», 1993. 405 с.
89. Концепция охраны здоровья здоровых в Российской Федерации // Документы Коллегии Минздрава РФ. - 2002. - С. 12-13.
90. Копина О. С. Есть в жизни счастье? // Неделя. - 1992. - № 7. - С.5.
91. Копина О. С. Показатели психосоциального стресса при стенокардии и артериальной гипертонии // Материалы Всесоюзного симпозиума Многофакторная профилактика ИБС”. - Томск, 1989. - С.76.
92. Копина О. С., Суслова Е. А., Заикин Е. В. Психоэмоциональное напряжение и его источники у населения г. Клинцы Брянской области // Здравоохранение Росссийской Федерации. - 1994. - № 5. С. 46-53.
93. Копина О. С., Суслова Е. А., Заикин Е. В. Экспресс-диагностика уровня психоэмоционального напряжения и его источников // Вопросы психологии. 1995. - № 3. - С.119-133.
94. Корегин К.И. Отношение человека к познаваемому им миру как психологическая проблема. Челябинск: Изд-во Челябинского гос. пед. ин-та, 1974. 52 с.
95. Корольов Д. К. Структура, детермінанти та функції емоційно-оціночного ставлення до життя: Автореф. дис.канд. психол. наук К., 2001. 18 с.
96. Корхова И.В. Методы оценки здоровья // Женщина, мужчина, семья в России: последняя треть ХХ века / Под ред. Н. М. Римашевской. - М.: Изд-во ИСЭПН, 2001. - С. 224-252.
97. Кочан И. В. Формирование здорового образа жизни - основа сохранения и воспроизводства здоровья // Советское здравоохранение. - 1991.- № 8. - С.25-31.
98. Краткая философская энциклопедия. М.: Прогресс, 1994. С. 325-326, 422.
99. Кудрявцева Е. Н. Методические подходы к изучению влияния образа жизни на здоровье населения // Здравоохранение РФ. 1982. - № 4. С. 6.
100. Кулагина И. Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология: полный жизненный цикл развития человека. - М.: ТЦ "Сфера", 2001. - С. 73-99.
101. Куликов Л. В. Здоровье и субъективное благополучие личности // Психология здоровья / Под ред. Г. С. Никифорова. СПб.: Изд-во СпбГУ, 2000. - С. 405-442.
102. Куликов Л. В. Осознание здоровья как ценности // Психология здоровья / Под ред. Г. С. Никифорова. СПб.: Изд-во СпбГУ, 2000. - С. 240-284.
103. Куликов Л. В. Психологическое исследование. СПб.: Наука, 1994. С. 36-74.
104. Куликов Л.В. Психологическое исследование: методические рекомендации по проведению. СПб.: Речь, 2001. 258 с.
105. Куликов Л.В. Руководство к методикам диагностики психических состояний, настроений и сферы чувств. СПб.: Изд-во СПГУ, 2003. С. 70-91.
106. Кулиниченко В.Л. Предпосылки, общие условия и пути гуманизации медицины и здравоохранения // Гуманистические аспекты биологического познания. К.: Наукова думка, 1991. С.136-150.
107. Кулиниченко В.Л. Современная медицина: трансформация парадигм теории и практики (Философско-методологический анализ). К.: Центр практичної філософії. 2001. - 240 с.
108. Кулініченко В. Л. Філософсько-методологічний аналіз процесу зміни парадигм у сучасній медицині та охороні здоров’я: Автореф. дис.докт. філос. наук. К., 2002. 28 с.
109. Кураев Г. А., Сергеев С. К., Шленов Ю. В. Валеологическая система сохранения здоровья населения России // Валеология. 1996. - № 1. - С. 7-17.
110. Лазарев С.В. Здоровый образ жизни в России миф или реальность // http://www.vvs-c.narod.ru/show/zdorovyy.
111. Лебединский М. С., Мясищев В. Н. Введение в медицинскую психологию. - Л.: Медицина, 1966. 430 с.
112. Лёвкин В.Е. Психические состояния и общее состояние человека // Человек в зеркалах гуманитарного познания. Тюмень: «Вектор Бук», 2002. - С.61-76.
113. Левченко Е. В. История психологии отношений: Автореф. дис....докт. психол. наук. - СПб., 1995. 26 с.
114. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Наука, 1975. С. 173-182, 231.
115. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы, эмоции // Психология эмоций: Тексты. М., 1984. С. 73-79.
116. Лисицын Ю. П. Здоровье населения и современные теории медицины. - М.: Медицина, 1982. - С.38.
117. Лисицын Ю. П. Концепция "человеческого капитала": медико-экономический аспект // Экономика здравоохранения. - 1998. - № 2 (26). - С. 5-9.
118. Лисицын Ю. П. Образ жизни и здоровье // Руководство по социальной гигиене и организации здравоохранения: В 2 т. / Под ред. Ю. П. Лисицына. - М.: Медицина, 1987. - Т. 1 - С.148.
119. Лисицын Ю. П. Образ жизни и здоровье населения. - М.: Медицина, 1982. - 40 с.
120. Лисицын Ю. П. Перестройка здравоохранения и задачи научных исследований // Здоровье человека в условиях НТР. Методологические аспекты. - Новосибирск, 1989. - С. 11-12.
121. Лисицын Ю. П. Социальная гигиена и организация здравоохранения. Проблемные лекции. М.: Медицина, 1992. 512 с.
122. Лисицын Ю. П., Петленко В. П. Детерминационная теория медицины: Доктрина адаптивного реагирования. СПб.: Медицина, 1992. С.387-388.
123. Лисицын Ю. П., Полунина И. В. Здоровый образ жизни ребенка. - М.: Медицина, 1984. С. 82-103.
124. Личко А. Е. Психология отноше