СТРУКТУРНО-ДИНАМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ІДЕНТИТЕТІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ :

Краткое описание

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ВАКУЛЕНКО ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 159.922.4-057.87(=161.2)

СТРУКТУРНО-ДИНАМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ІДЕНТИТЕТІВ
УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
ДАНИЛЮК ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ
доктор психологічних наук, доцент

Київ - 2012

Зміст
Вступ 3
Розділ І. Теоретико-методологічні засади дослідження структурно-динамічних характеристик етнонаціональних ідентитетів 13
1.1. Проблема етнонаціональних ідентитетів у вітчизняному і світовому контекстах. 13
1.2. Зв'язок національних моделей з відповідними системами ідентитетів. 20
1.3. Комплексна модель системи ідентитетів української молоді. 34
Висновки до розділу І. 44
Розділ ІІ. Стратегія та процедурно-методичне забезпечення емпіричного дослідження етнонаціональних ідентитетів української молоді 47
2.1. Загальна програма дослідження. 47
2.2. Соціально-психологічні та етнополітичні чинники трансформації етнонаціональних ідентитетів. 50
2.3. Інтелектуальні конструкти етнічності у процесі етнонаціональної ідентифікації. 59
2.4. Консолідуюча та дезінтегруюча функції українських автостереотипів 72
2.5. Вплив соціальної динаміки на зміну етностереотипів. 79
2.6. Механізми захисту базових ідентитетів у свідомості сучасної української молоді. 91
Висновки до розділу ІІ. 101
Розділ ІІІ. Динамічні характеристики та структурні зміни системи етнонаціональних ідентитетів студентської молоді в період 2003-2011 років 104
3.1. Досвід дослідження колективного та індивідуального рівнів етнонаціональної рефлексії «помаранчевого» періоду 104
3.2. Логіка структурно-динамічних зрушень у системі етнонаціональних ідентитетів. 114
3.3. Результати комплексного емпіричного дослідження системи етнонаціональних ідентитетів української молоді 132
3.4.Емпіричне підтвердження значення символічних дій та соціальних репрезентацій для позитивної динаміки етнонаціональної ідентифікації української молоді 165
Висновки до розділу ІІІ. 172
Висновки 176
Список використаної літератури 181
Додатки 204

ВСТУП
Актуальність проблеми. За роки незалежності проблема етнонаціональної ідентифікації виявилася найбільш складною для вирішення і важливою для розбудови суспільства. Вже виросло покоління ровесників молодої держави; від їхньої згуртованості та національної свідомості залежатиме майбутнє України, її самототожність як основа позитивного іміджу у світі. Проте досі немає жодного дослідження, присвяченого аналізу системи етнонаціональних ідентитетів сучасної української молоді: виявленню окремих елементів, структурних зв’язків, динаміки, тенденцій розвитку цієї системи.
Один із засновників етнопсихології, Густав Шпет, назвав об’єктом цієї науки усвідомлення народом того, що він є саме цей народ [234, с. 152]. Це особливе переживання етноідентичності ґрунтується, за Г. Шпетом, на типах людських переживань, що визначаються за мовою, віруваннями, звичаями, мистецтвом, світоглядами тощо. Свідомо «обрати» або навіть «перемінити» свій народ людина може не довільно, а шляхом засвоєння (чи перетворення) «духовного устрою» [234, с. 153]. За визначенням Г. Шпета, «духовний устрій» народу є величиною історичною, змінною, але незмінно присутньою при будь-якому повному переживанні народу. Елементи цього «устрою» є етнічними ідентитетами.
До етнічних ідентитетів насамперед відносять мову, характеристики психотипу, моральні та культурні коди, традиційні символи-інтегратори, відчуття власних меж (як у розумінні кордонів, так і в розрізненні «свого» та «чужого»), модель етнічної особи тощо. Автори етнопсихологічних досліджень спорадично звертаються до терміну «ідентитети», навіть уводять поняття «система об’єктивних ідентитетів» [164, с. 43], проте цілісного підходу до аналізу окремих структур їхньої взаємодії та трансформації досі не вироблено. Визначимо власне розуміння поняття «етнонаціональна ідентитети» та сутність нашого дослідницького підходу.
Константні етнопсихологічні елементи духовного устрою спільноти, притаманні індивіду як риси «приписної», «передвизначеної» ідентичності [162, с. 12; 103, с. 116], доповнюються тими нормами, стандартами та ідеалами, які виникають у процесі розвитку нації, свідомо обираються (або не обираються) індивідом. Соціальна динаміка, історичний досвід та особиста позиція суб’єкта етнонаціональної ідентифікації відіграють у цьому вирішальну роль. Зміни у системі ідентитетів (зсув домінанти, маргіналізація окремих елементів, виникнення нових символів-інтеграторів) пов’язані з постійним оновленням ідентичності, інтеграцією етнічних компонентів свідомості у національну свідомість. Ми відносимо до етнонаціональних ідентитетів змінні та константні елементи духовного устрою народу, які обумовлюють переживання солідарності, функціонують як система і є основою етнонаціональної самоідентифікації суб’єкта.
Видається незаперечним той факт, що змістові характеристики етнонаціональної ідентичності значною мірою залежать від історико-культурних та соціополітичних обставин. Проаналізувавши основні моделі етнічної особистості, що склалися в різні епохи, можна виявити конвергентні риси цих моделей у нинішньому процесі етнонаціональної ідентифікації. Звідси – суперечливість самооцінки, амбівалентність автостереотипу молодих українців, зафіксована сучасними дослідниками [20; 146]. Зазначимо також, що існує переважання тих чи інших стратегій етнонаціональної ідентифікації у суспільстві в певний історичний період. Наприклад, за доби першого національного відродження переважала автосугестія і поширився навіть феномен «інтелектуально спорудженої українськості» [220, с.5] серед представників інших етносів. Для періоду існування України як держави, характерні соціальна сугестія та контрсугестія, що виникають у процесі «українізації» суспільства. В основі самого процесу етноідентифікації лежить та чи інша система ідентитетів, яка є чутливою для зовнішніх впливів. Неспрацювання національної ідеї значною мірою зумовлене невдалими соціальними конструктами етнічності, етносимулякрами (тобто гіперреалістичними образами відсутньої реальності), які впроваджувалися у навчально-виховну роботу. Вивчення цього явища засвідчило, зокрема, розбіжність традиційних уявлень у різних регіонах України (і як наслідок – недовіру до с конструйованих ідентитетів), що спричинило справедливу критику нашого національного виховання з боку науковців сусідніх держав [115, с. 152-153].
Перший аспект проблема, яку ми досліджуємо, пов’язаний з моделюванням системи етнонаціональних ідентитетів та визначенням динамічних характеристик цієї системи. Соціологічні дослідження, проведені в період «помаранчевої революції», показали, що згуртування етносу і стрімке зростання національної свідомості супроводжувалися трансформацією системи ідентитетів і зміною окремих рис психотипу українця, – виділених, зокрема, у дослідженні О. Донченко, Ю. Романенка [83]. Окреме дослідження психосоціальних властивостей українців доби «помаранчевого переходу» виявило стрімку трансформацію основних показників соцієтальної психіки (динаміку формування нової ідентичності), а також відповідні контроверсійні зміни у «пост-помаранчевий період» [9, 84-92].
Упродовж «помаранчевої революції», спостерігаючи та вивчаючи поведінку Майдану, ми також досліджували перебіг процесу етноідентифікації серед різних груп студентів, зосередивши увагу на рисах етнічних авто- та гетеростереотипів, які віддзеркалювали вплив історичних реалій, засвідчували потребу нової ідентичності спільноти. «Постпомаранчевий» період спричинив як певні контроверсійні зміни етностереотипів, так і зсув деяких ідентитетів з центра на периферію структури. Це визначило другий аспект даного дослідження: аналіз окремих ідентитетів, їх взаємозв’язків, виявлення системотвірного елементу та закономірностей трансформації структур. Аби проаналізувати структурні й динамічні характеристики етнонаціональних ідентитетів української молоді на сучасному етапі, необхідно здійснити кросреференційне дослідження різних за часом процесів формування національної ідентичності, зосередивши увагу на специфіці внутрішніх системних зв’язків. Система є ієрархічним утворенням, рух якого можна виявити та осмислити лише шляхом комплексного дослідження трансформації та саморегуляції відповідних структур. Будь-які структуральні дослідження пов’язані з аналізом синхронічного зрізу діахронічної системи; виявлені в такий спосіб елементи структури визначаються як її функції, а фокусуючий компонент визначають як домінанту. (За зразок структурального підходу можемо назвати структурну антропологію К. Леві-Стросса, структурний психоаналіз Ж. Лакана, структурну лінгвістику Р. Якобсона). Таким чином, актуальність теми зумовлена як самою проблематикою, так і необхідністю пошуків нових дослідницьких підходів, які доповнили б традиційну соціально-психологічну методологію.
Ступінь розробки проблеми є недостатнім. Загалом, щодо визначення параметрів етнічної та національної ідентичності, її трансформацій, зв’язків з психологією особистості та соціуму сучасна світова наука висуває суперечливі теорії. Локальність і неузгодженість дослідницьких підходів, специфічність українського досвіду націєтворення зумовлюють складність розробки нашої проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом наукових досліджень за держбюджетною темою: «Інноваційна поведінка молоді в період становлення української держави». Номер державної реєстрації теми 0198V000061.
Об’єктом дослідження є етнонаціональна ідентичність українців.
Предмет дослідження – система етнонаціональних ідентитетів української молоді, її структурні особливості та динамічні характеристики.
Мета дослідження: виявити основні елементи, структурні зв’язки та динамічні зміни системи етнонаціональних ідентитетів студентської молоді.
Гіпотеза дослідження. Структурно-динамічні характеристики етнонаціональних ідентитетів української молоді обумовлені історичним досвідом спільноти та соціальною динамікою; закономірності системних трансформацій можна визначити за принципом історичної аналогії; кількісний склад, зміст і валентність окремих елементів системи зумовлені логікою її розгортання / згортання.
Для перевірки гіпотези, з метою визначення структурно-динамічних характеристик етнонаціональних ідентитетів української молоді на тлі діахронічної парадигми національної ідентичності, нами було сформульовано наступні завдання дослідження:
• здійснити теоретичний аналіз проблеми та обґрунтувати доцільність міждисциплінарного підходу до її вирішення;
• виявити емпіричним шляхом психологічні характеристики української ідентичності та дослідити психосемантичний простір сприйняття сучасною молоддю базового ідентитету «Україна»;
• проаналізувати співвідношення, кількісні та якісні зміни етнонаціональних ідентитетів української студентської молоді в період 2003-2011 рр.;
• дослідити характер та чинники структурно-динамічних зрушень у системі етнонаціональних ідентитетів, розробити відповідні моделі та визначити суспільні стратегії оптимізації процесу позитивної етнонаціональної ідентифікації молоді.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають: загальнонаукові принципи соціокультурної детермінації та динаміки психічних процесів і явищ, розроблені Л.С. Виготським, О.Р. Лурією, Б.Ф. Поршнєвим, С.Л. Рубінштейном; системно-діяльнісний підхід (О.М. Леонтьєв, Д.О. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов), теорії ідентифікації (Е. Еріксон, А.В. Петровський), теорія соціальної ідентичності (Г. Теджфел, Дж. Тернер), теорія домінанти (О.О. Ухтомський), концепція соціально-психологічної сугестії та контрсугестії (Б.Ф. Поршнєв), теорія соціальних репрезентацій (С. Московічі); окремі теоретичні положення про психологічні виміри національної спільноти (В.О. Васютинський, І.В. Данилюк, В.Б. Євтух), етнопсихологічне (Г.Г. Шпет) та етносоціологічне (Е. Сміт) розуміння механізмів оновлення національної ідентичності. Спираємося також на аналіз психічного складу українців як етносу і як нації (П.І. Гнатенко, О.А. Донченко, М.І. Костомаров, О. Кульчицький, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.М. Павленко, М.І. Пірен, Д.І. Чижевський, В. Янів) та концептуально-методологічні засади вивчення етнічної ідентичності на основі аналізу етностереотипів (А.Г. Байбурін, О.В. Бичко, Г.У. Солдатова-Кцоєва, Т.Г. Стефаненко).
Методи дослідження: аналіз наукових джерел та історичних документів; теоретичне моделювання, спостереження (опис значущих ситуацій); тестування; опитування; методика комплексного дослідження етнічних стереотипів (складання довільних портретів з елементами асоціативного експерименту та модифікована шкала соціальних дистанцій Е. Богардуса); методика незакінченого речення; метод застосування моделі утвердження національної ідентичності, «дерево історії етносу» (Л. Абрамян); методи психосемантичного аналізу (В.Ф. Петренко) та математичної статистики.
Експериментальна база дослідження. Дослідна робота проводилася впродовж 2003-2011 рр. у різних регіонах України; загалом до участі було залучено 612 осіб, у тім числі студенти КНУ імені Тараса Шевченка (42 особи: 18 чоловіків, 24 жінки, середній вік – 19 років) та групи студентської молоді у Києві, Севастополі, Донецьку, Львові (загальна кількість – 125 осіб, віком від 18 до 27 років). У цих же містах, з метою перевірки регіональних тенденцій та визначення вікових і освітніх залежностей у процесі етнонаціональної ідентифікації було сформовано відповідні групи порівняння (125 осіб, віком 35-59 років). Загальний обсяг вибірки генерального дослідження склав 320 осіб: 160 студентів Волинського національного університету імені Лесі Українки (середній вік – 20 років) і 160 студентів та аспірантів Національного університету «Києво-Могилянська академія» (середній вік – 22 роки). До числа респондентів НаУКМА увійшла стала вибірка тривалого дослідження (50 осіб: 21 чоловік, 29 жінок; станом на 2003-2004 навчальний рік середній вік – 17,5 років); ці студенти представляли практично всі регіони України та були безпосередньо причетні до подій «помаранчевої революції».
Така вибірка зумовлена логікою дослідження: для опису системи етнонаціональних ідентитетів, аналізу взаємозв’язків окремих елементів ідентитетів у динаміці необхідно було зосередитися на «Ми-уявному» національної ідентичності в максимально виражених формах. Це дозволило виділити характерні риси «Ми-реального», простежити вплив соціальної динаміки та історичного досвіду на зрушення у системі етнонаціональних ідентитетів.
Надійність результатів забезпечувалася: а) методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних положень; б) цілісною організацією та тривалістю дослідження; в) сталим складом основного контингенту; г) компаративним аналізом у синхронічній та діахронічній площинах; д) поєднанням математично-статистичних методів обробки емпіричних даних із їх якісним психологічним аналізом.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше:
 запропоновано наукове визначення поняття «етнонаціональні ідентитети»; розроблено концептуальну модель системи ідентитетів сучасної української молоді, виявлено логіку розгортання/згортання системи; емпірично доведено системотвірну функцію патріотично-прогностичного ідентитету;
 досліджено структурно-динамічні характеристики етнонаціональних ідентитетів української молоді; на основі принципу історичної аналогії окреслено соціополітичні та культурно-історичні контексти розуміння проблеми; до наукового обігу введено нові матеріали.
Доповнено та розширено існуючі характеристики етностереотипів, на матеріалі тривалого дослідження визначено їх кількісні та якісні зміни; проаналізовано трансформацію уявлень про етнічну особу українця під впливом реального історичного досвіду та соціальної динаміки; конкретизовано форми взаємозв’язків авто- та гетеростереотипів.
Набули подальшого розвитку наукові уявлення про вплив символічних дій у суспільстві та соціальних репрезентацій на процес етнонаціональної ідентифікації молоді.
Практичне значення отриманих результатів пов’язане з можливістю прогнозувати та коригувати розвиток системи етнонаціональних ідентитетів. Теоретичні та емпіричні матеріали, результати дослідження та рекомендації можуть бути використані у навчально-виховній роботі вчителів шкіл, викладачів ВНЗ; у практиці психологів, політологів, соціологів, соціальних працівників. Матеріали дослідження також можуть бути використані у процесі підготовки та читання навчальних курсів «Соціальна психологія», «Етнопсихологія», «Етносоціологія». Тестовий матеріал та окремі методики можуть бути застосовані в педагогічній практиці; при створенні програм, орієнтованих на формування позитивної етнонаціональної ідентичності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській науковій конференції «Олександр Кисельов і літературний процес в Україні (30-60 роки ХХ століття)» (Хмельницький, 2003); на Міжнародних науково-практичних конференціях «Шевченківська весна» (Київ, 2004, 2005); на щорічних Днях науки факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003-2005); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність» (Київ, 2011). Наукову роботу «Процесуальні та змістові характеристики етнічної ідентичності українців» було нагороджено грамотою Президії НАН України (2005). Матеріли дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дослідження впроваджено: у практику роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 016/172 від 11.04.2012 р.); в межах проекту «Націокультурна ідентичність в літературно-філософському дискурсі ХІХ-ХХ століть», здійснюваного Національним університетом «Києво-Могилянська академія» (довідка № 17/543 від 05.04.2012 р.).
Публікації. Зміст роботи відображено у 12 одноосібних публікаціях, з них 7 наукових статей опубліковано у фахових виданнях, внесених до переліку ВАК України.
Структура і обсяг дисертації зумовлені порядком виконання завдань у їх змістовній взаємозалежності. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (261 джерело, з них 16 – іноземними мовами) та 10 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках, обсяг додатків – 37 сторінок. Крім таблиць, наведених у додатках, робота містить 5 рисунків на 3 сторінках та 3 таблиці на 2 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Проаналізувавши наукові джерела та взявши за основу критерій процесуальності, ми розробили загальну теоретичну модель, яка унаочнює систему національних ідентитетів українців, актуальні та потенційні зв’язки між її структурами в соціально-історичному та в соціально-психологічному вимірах. Узагальнення результатів теоретичного аналізу свідчить про доцільність поєднання примордіалістської та конструктивістської теоретичних парадигм у комплексному аналізі досліджуваної проблеми, з урахуванням специфіки вітчизняного контексту. Здійснена нами перевірка окремих критеріїв визначення ідентитетів (критерій національної пам'яті, за Л. Абрамяном, та критерій ЗМІ, за Б. Андерсоном) засвідчила їх непридатність для аналізу проблеми на українському матеріалі. Було застосовано комплексну методику на основі поєднання та модифікації існуючих і розробки власних дослідницьких підходів. Було доведено, що предметне поле дослідження структурно-динамічних характеристик етнонаціональних ідентитетів української молоді диктує необхідність міждисциплінарного підходу та багаторівневого аналізу у різних наукових площинах: етнопсихології, націології, політичної історії, біографістики, філософії культури, антропології, семіотики. При цьому гетерогенність ідентитетів вимагає поєднання пізнавальних засобів різних дисциплін. Дієвими у цьому плані виявилися компаративний, історико-морфологічний та структурно-типологічний методи гуманітарних наук, діалогічна концепція М. Бахтіна, принцип історичної аналогії, біографічний метод особистісно-орієнтованої соціології; глибшому розумінню і адекватній інтерпретації досліджуваних елементів системи та чинників її динаміки сприяли теорія пародії О. Фрейденберг і теорія символічних дій В. Тернера.
2. Шляхом використання авторського опитувальника, комплексного аналізу етностереотипів та психосемантичного дослідження поля рецепції базового ідентитету «Україна» було виявлено: такі риси етнічної ідентичності української молоді як індивідуалізм, інтроверсія, естетизм, толерантність / конформізм, емоційність; наявність традиційних структур ритуально-міфологічного мислення та національних символів-інтеграторів у культурній свідомості. Було доведено, що структурно-динамічні характеристики ідентитетів залежать від семантичних просторів їх сприйняття, категоріальної перебудови особистісної свідомості; цим визначається і змістове наповнення базового ідентитету «Україна». У свідомості української молоді формуються стратегії його захисту: гумористична авторефлексія,пародіювання клішованих патріотичних гасел, романтична іронія як засіб збереження сакрального змісту, актуалізація історичних, культурних та соціально-політичних вимірів ідентичності.
Для виявлення логіки трансформації системи етнонаціональних ідентитетів було застосовано принцип аналогії. У ході аналізу матеріалів різних за часом дискусій довкола проблеми національної ідентичності (двох визначальних періодів, 1917-1920 рр. та новітнього) нами було виявлено факт незаперечної симетрії основних питань. Зокрема, це стосується саме тих зрушень у системі ідентитетів молоді та контроверсійних змін соціально-психологічних властивостей українців, які зумовлені реальними історичними досягненнями чи втратами. Внаслідок пожвавлення процесу національної ідентифікації стає неуникною ревізія культурно-історичних ідентитетів, їх деміфологізація; водночас переосмислюються ключові символи-інтегратори нації та формуються нові. Мову визнають за абсолютний ідентитет, висуваються вимоги максимального розширення й поглиблення її лексичного складу та сфери вжитку (аналогічні процеси спостерігаються зараз, хоча у середовищі сучасної української молоді мовний ідентитет, як показали результати дослідження, стає менш значущим). Аналіз феномену «інтелектуально спорудженої українськості» підтвердив, що для молоді доби УНР українська мова була запорукою незворотності етнонаціональної ідентифікації, стимулом для розбудови держави та втіленням самої ідеї державності. Виявлена тенденція до уособлення ключових ідентитетів у конкретному історичному діячеві, а також гостра суспільна рефлексія стосовно моделі етнічної особи увиразнюють зв'язок етнічного та політичного складників етнонаціональної ідентичності. «Конкурентні» моделі етнічної особи («героя-українця» та «невдахи-чухраїнця») відповідають позитивному й негативному досвіду націєтворення. Кожна з них, в залежності від соціально-політичного контексту, впливає на самоставлення молодих громадян, визначає зміст етнічних автостереотипів. Емпіричні дослідження засвідчили наявність зазначених тенденцій у процесі етнонаціональної ідентифікації сучасної української молоді; подібною є логіка трансформацій системи ідентитетів.
3. У якості основних елементів системи визначилися наступні: базовий ідентитет «Україна», що постає як територіально-родовий і є основою когнітивного та афективно-емоційного змістового комплексу; патрітичнио-прогностичний ідентитет (переживання солідарності на основі спільного об’єкту прив’язаності та спільних перспектив розвитку), мовний ідентитет, група культурно-історичних ідентитетів; риси етнічної особи українця (психосоціальні властивості та етностереотипні уявлення). Шляхом тривалого дослідження етностереотипів було доведено, що амбівалентний автостереотип української молоді є хитким, здатним до перетворень. Аналіз динаміки автостереотипів у середовищі української молоді в «помаранчевий» і «постпомаранчевий» періоди засвідчив контроверсійні зміни ряду показників. Під час подій на Майдані зафіксовано винятково позитивний автостереотип, тоді як «посттравматичний синдром» суспільства позначився поверненням амбівалентного і негативного, а також зростанням показника ксенофобії. Аналіз гетеростереотипів у динаміці засвідчимв, що історичний досвід спілкування не скасовує основні стереотипні визначення, проте суттєво впливає на них; спричиняє позитивізацію / негативізацію, розширення / звуження спектру характеристик. Зберігається тенденція до інверсії негативних гетеростереотипів у власні автостереотипи, проте під впливом соціальної динаміки, співучасті різних етнофорів у визначальних для політичного буття нації подіях спостерігається інша тенденція: винайдення «свого» в «чужому», дублювання рис авто- і гетеростереотипів. Виявлений нами взаємозв’язок авто- та гетеростереотипів дозволяє розглядати етностереотипнеі структури як динамічний блок етноконсолідуючих уявлень про етнічну особу українця. Порівняльний аналіз етностереотипів унаочнив такі характерні риси української молоді як волелюбність, естетизм, демократичність, індивідуалізм. Зумовлена досвідом зміна етностереотипних уявлень, у свою чергу, викликає зміну деяких психосоціальних характеристик і оновлена система етнічних стереотипів стає одним із чинників трансформації структур етнонаціональної ідентичності.
4. Системотвірну функцію виконує патріотично-прогностичний ідентитет. Внаслідок соціальної динаміки, яка сприяє посиленню патріотично-прогностичного ідентитету, система етнонаціональних ідентитетів зазнає радикального оновлення; за його відсутності відбувається згортання системи або її ретроспективний розвиток. У цьому випадку догматизуються культурно-історичні та мовний ідентитети, мають місце тенденції до ксенофобії, етнофанатизму, девіантних суспільних проявів. Динамічні характеристики окремих ідентитетів наступні: перспективний розвиток системи зумовлює марґіналізацію міфологічного елементу у групі культурно-історичних ідентитетів; суттєво змінюються риси етностереотипів; зазнають контроверсійних змін полярні властивості психотипу українця (екзекутивність / інтенціональність, екстраверсія / інтроверсія, екстернальність / інтернальність, ірраціональність / раціональність, інтуїтивність / сенсорність, емоційність / прагматичність).
Модель розгортання / згортання базової структури етнонаціональної ідентичності варіює в залежності від домінуючого в конкретний історичний період елементу. Поєднання територіально-родового («телюричного») начала з мовним та патріотично-прогностичним елементами зумовлює оптимальну структуру ідентичності (стійку і таку, що має позитивну валентність). При зсуві домінанти – патріотично-прогностичного компоненту – структура згортається або виявляє ретроспективний вектор розвитку. Відбувається ре міфологізація ідентитетів, створення віртуального простору національного буття та нежиттєздатних конструктів етнічної тотожності. За результатами базового дослідження структур етнонаціональної ідентичності української молоді найбільш частотним є поєднання територіально-родового та патріотично-прогностичного ідентитетів, що корелює з інтенціональністю, інтернальність і відносно низьким або нульовим показником ксенофобії. Відсутність патріотично-прогностичного ідентитету та переважання культурно-історичних ідентитетів супроводжується здебільшого екзекутивністю, екстернальністю і вищим показником ксенофобії. Найвагомішим чинником змін у системі етнонаціональних ідентитетів є соціальна динаміка; важливе значення мають символічні дії та соціальні репрезентації етнонаціональної ідентичності в суспільстві, а також позиціонування української держави у світі.
Результати проведених досліджень дозволили розробити загальні рекомендації стосовно суспільних стратегій оптимізації процесу етнонаціональної ідентифікації українською молоді та визначити подальші напрями дослідження даної проблеми, яка потребує пильної уваги та масштабних розробок.
Перспективи дослідження.
• розширити емпіричну базу; скорочену версію комплексної анкети використати в режимі експрес-діагностики в різних регіонах України, в містах та селах, формуючи вибірки молоді віком 15-30 років різних соціальних станів; проаналізувати відмінності між містом і селом; дослідити гендерний аспект етнонаціональної ідентифікації молоді;
• дослідити та порівняти регіональні відмінності соціальних репрезентацій національної ідентичності; розробити конкретні рекомендації стосовно оптимальних стратегій формування та захисту етнонаціональних ідентитетів – з урахуванням місцевих особливостей та консолідуючих елементів;
• проаналізувати описаний феномен «інтелектуально спорудженої українськості» в сучасних його формах;

Список використаної літератури
1. Абрамян Л. Беседы у дерева / Левон Абрамян. – М. : Языки славянской культуры, 2005. – 272 с.
2. Абрамян Л. Современные тенденции в антропологических исследованиях / Левон Абрамян // Антропологический форум. – 2004. - № 1. – С. 8-13.
3. Адлер А. Очерки по индивидуальной психологии / А. Адлер. – М.: «Когито-Центр», 2002. – 220 с.
4. Альтер П. Звільнення від залежності і пригноблення – до типології націоналізму / П. Альтер // Націоналізм: Антологія [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 664-687.
5. Альтер П. Націоналізм: проблема визначення / П. Альтер // Націоналізм: Антологія [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 211-215.
6. Андерсон. Б. Национализм, идентичность и логика серийности / Б. Андерсон // Логос. – 2006. - №2 (53). – С. 58-72.
7. Андерсон. Б. Уявлені спільноти: Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Б. Андерсон. К.: Критика, 2001. – 271 с.
8. Андрусів С. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х рр. ХХ ст. / С. Андрусів – Львів, Тернопіль: Джура, 2000. – 340 с.
9. Афонін Е. Психокультура України: «помаранчевий перехід» / Е. Афонін, О. Донченко, В. Антоненко // Соціальна психологія. – 2006. – № 4 (18). – с. 77-93.
10. Ачкасов В.А. Этническая идентичность в условиях общественного выбора / В.А. Ачкасов // Журнал социологии и социальной антропологии. – 1999. – Т. 2. - №1. – С. 45-56.
11. Байбурин А.Г. Этнические аспекты изучения стереотипных форм поведения и традиционная культура / А.Г. Байбурин // Советская этнография. – 1985. - № 2.
12. Барчук П. Національна свідомість / П. Барчук // Шлях. – К., 1917. - №7 (Вересень). С. 63-72.
13. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / З. Бауман [пер. з англ. І Андрущенка]. – К.: Києво-Могилянська академія, 2008. – 112с.
14. Белинская Е.П. Социальная психология личности / Е.П. Белинская, О.А. Тихомандрицкая. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 301 с.
15. Белова О. «Мы жили по соседству…»: Этнокультурные стереотипы и живая традиция / О.Белова // Антропологический форум. – СПб., 2004.- № 1. – С. 230-238.
16. Бергер П.-Л. Социология: биографический поход / П.-Л. Бергер, Б. Бергер; пер. В.Ф. Анурина // Личностноориентированная социология / П.-Л. Бергер, Б. Бергер, Р. Коллинз. – М.: Академический проект, 2004. – с. 23-396.
17. Берри Д.В. Кросс-культурная психология. Исследования и применение / Д.В, Берри, А.Х. Пуртинга, М.Х. Сигалл, П.Р. Дасен. – Харьков: Изд-во «Гуманитарный центр», 2007. – 560 с.
18. Біднов В. Школа й освіта на Україні / В. Біднов // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича [упоряд. С.В. Ульяновська]. – К.: Либідь, 1993. – С. 197-222.
19. Бичко І. Онтологія української духовності / І. Бичко // ІІІ Міжнародний конгрес україністів 26-29 серп. 1996 р.: Філософія. Історія культури. Освіта. – Харків, 1996. – С. 9-14.
20. Бичко О.В. Актуальні проблеми вивчення психологічних особливостей етнічної ідентичності української молоді / О.В. Бичко // Вісник. Київ. нац. ун-ту. Серія: Соціологія, психологія, педагогіка. – 2002. - № 14. С. 35-38.
21. Бичко О.В. До проблеми етнопсихологічного категоріального апарату / О.В. Бичко // Збірник наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – Т. IV, ч. 5. – К., 2002. – С. 10-15.
22. Бичко О.В. Концептуальні засади вивчення етнічної ідентичності / О.В. Бичко // Вісник. Київ. нац. ун-ту. Серія: Соціологія, психологія, педагогіка. – 2003. - № 19. – С. 52-54.
23. Бичко О.В. Регіональні особливості параметрів етнічної ідентичності студентської молоді / О.В. Бичко // Соціальна психологія. – 2004. - № 3(5)., С. 72-81.
24. Бондаревська І. Теорія соціальних репрезентацій. Напрями досліджень у країнах Європи / І. Бондаревська, Д. Глазунова // Соціальна психологія. – 2011. – № 1 (45). – С. 58-66.
25. Брас П.Р. Етнічні групи і формування етнічної ідентичності / Пол Р. Брас // Націоналізм: антологія [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 462-467.
26. Братасюк М.Г. Етнонаціональна ідентичність особистості як філософська проблема / М.Г. Братасюк // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доповідей і матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ-Луцьк, 1994. – С. 28-30.
27. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса / Ю.В. Бромлей. – М.: Наука, 1983. – 412 с.
28. Бублик П. Філософсько-психологічні аспекти соціальної ідентичності / П. Бублик // Соціальна психологія. – 2011.- № 1 (45). – С. 78-87.
29. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов / Л.Ф.Бурлачук – СПб.: Питер, 2003. – 352 с.
30. Вакуленко О.Л. На роздоріжжях долі: юнацький щоденник О.І. Кисельова // Олександр Кисельов і літературний процес в Україні (30-60 роки ХХ ст.). Збірник наукових праць за ред. В.П. Мацька – Хмельницький: Просвіта, 2003. – С. 91-128.
31. Вакуленко О.Л. Потреба міждисциплінарних альянсів у системних дослідженнях процесів етнонаціональної ідентифікації. // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: Збірник наук. праць. – Вип. 1. – К., 2003. – С. 109-112.
32. Вакуленко О. Проблема «збентеженої ідентичності» та національних ідентитетів у вітчизняному контексті / О. Вакуленко // Соціальна психологія. – 2011. – №4 (48). – С. 130-141.
33. Вакуленко О.Л Соціальні репрезентації та символічні дії як стратегічний вектор досліджень української національної ідентичності / О.Л. Вакуленко // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. – Вип. 6: збірник наукових праць. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. – С. 159-168.
34. Вакуленко О. Стратегії захисту базових етнонаціональних ідентитетів в Україні / О. Вакуленко // Соціальна психологія. – 2006. - №4 (18). – С. 58-66.
35. Васильченко О. Уявлення молодих українців про українців / О.Васильченко // Соціальна психологія. – 2003. – № 1. – С. 123-133.
36. Васютинський В. Інтеракційні виміри особистісного і соцієтального буття / В. Васютинський // Соціальна психологія. – 2005. – № 3 (11). – С. 8-19.
37. Васютинський В. Психологічні виміри спільноти: Монографія / Вадим Васютинський. – К.: Золоті ворота, 2010. – 120 с.
38. Васютинський В. Самовизначення мовних спільнот в сучасній Україні: між ідеологією і мораллю / В. Васютинський // Соціальна психологія. – 2007. – Спеціальний випуск. – С. 23-29.
39. Винер Б.Е. Формы этничности, бывает ли у этноса сущность и что сторонники академика Бромлея могут взять у новых теорий / Б.Е. Винер // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2005. – Т.8. - №2. – С. 142-164
40. Вирост Й.С. Національна самосвідомість: проблеми визначення й аналізу / Й.С. Вирост // Філософська та соціологічна думка – 1989. – №7. – С. 11-19.
41. Вілсон Е. Національна ідентичність в Україні / Е. Вілсон // Політична думка. – 1999. - № 3. – С 120-123.
42. Вільчинська І.Ю. Етнічна та національна ідентичність сучасної української молоді: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. політ. наук: спец. 23.00.05. «Етнополітологія та етнодержавознавство» / І.Ю. Вільчинська – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 15 с.
43. Вільчинська І.Ю. Українське студентство як носій оновленої етнонаціональної свідомості / І.Ю. Вільчинська // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 14. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 409-414.
44. Вільчинська І.Ю. Українство у пошуках етнічної та національної ідентичності / І.Ю. Вільчинська // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 10. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 487-492.
45. Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології / Хведір Вовк. – К.: Мистецтво, 1995. – 336 с.
46. Волкогонова О.Д. Этническая идентификация русских, или Искушение национализмом / О.Д. Волкогонова, И.В. Татаренко // Мир России. – 2001. – Т.10. – №2. – С. 149-166.
47. Володарська Н.Д. Архетипи особистості як складові ментальності / Н.Д. Володарська // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доповідей і матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ-Луцьк, 1994. – С. 37-39.
48. Воропаєва Т.С. Ментальність як етнопсихологічний феномен: методологічні та теоретичні аспекти / Т.С. Воропаєва // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доповідей і матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ-Луцьк, 1994. – С. 39-41
49. Воропаєва Т.С. Ідентифікація як психологічний механізм формування національної самосвідомості / Т.С. Воропаєва, О. І. Полубояринова // Национальная психология и духовные ценности народа. Материалы международной науч. конф. – Днепропетровск: ДГУ, 1994. – С. 53-55.
50. Выготский Л.С. Психология развития человека / Л.С. Выготский. – М.: Смысл; Эксмо, 2005. – 1136 с.
51. Глотов Б.Б. Вплив міфологічного світогляду на психологічні риси українського народу / Б.Б. Глотов, О.А. Матюхина // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доповідей і матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ-Луцьк, 1994. – С. 43-45.
52. Геллнер Э. Пришествие национализма. Мифы нации и класса / Э. Геллнер // Нации и национализм / [Б. Андерсон, О. Бауэр, М. Хрох и др.; пер. с англ. и нем. Л.Е. Переяславцевой, М.С. Панина, М.Б. Гнедовского]. – М.: Праксис, 2002. – С. 146-200.
53. Гнатенко П.И. Национальная психология / П.И. Гнатенко. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2000. – 213 с.
54. Гнатенко П.И. Национальная психология и бытие общества / П.И. Гнатенко, М.П. Бузский – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2000. – 212 с.
55. Гнатенко П.И. Идентичность: Философский и психологический анализ / П.И. Гнатенко, В. Н. Павленко. – К.: Арт-Пресс, 1999. – 466 с.
56. Гнатюк О. Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність / Оля Гнатюк. – К.: Критика, 2005. – 528 с.
57. Гнатюк О. Рецензія на три збірки вибраних есеїв Р. Шпорлюка / Оля Гнатюк // Україна модерна. – Київ-Львів: Критика, 2005. - № 9. С. 331-339.
58. Головаха Є. Українське суспільство 1992-2008. Соціологічний моніторинг / Є. Головаха. – К.: Інститут соціології НАНУ, 2008. – 84 с.
59. Головко В. «Відсутній елемент» системи українських ідентичностей: нотатки до історії мод українського етногенезу http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=9083
60. Гордузенко В. Етнонаціональна група як компонент етнонаціональної структури українського суспільства / В. Гордузенко // Соціальна психологія. – 2006. - № 3 (17). – С. 173-180.
61. Грабовський С. Українська людина у вимірах ХХ століття: до постановки проблеми / С. Грабовський – К.: Київське братство, 1997. – 118 с.
62. Гримич М. Два виміри національного характеру / М. Гримич // Наука і суспільство. – 1991. - №9/10. С. 27-30.
63. Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців (Когнітивна антропологія) / М. Гримич // К.: Віпол, 2000. – 380 с.
64. Грицак Я. Про змістовність і беззмістовність націоналізму в Україні // Страсті за націоналізмом. – К.: Критика, 2004. – С. 191-195.
65. Грицак Я. Страсті за націоналізмом: стара історія на новий лад. Есеї / Я. Грицак. – К.: Критика, 2011. – 350 с.
66. Гриценко О. «Своя мудрість». Національні міфології та громадянська релігія в Україні / О. Гриценко – К.: УЦКД, 1998. – 180 с.
67. Гумилёв Л.Н. Этносфера: История людей и история природы / Л.Н. Гумилёв – М.: АСТ, Астрел, 2010. – 576 с.
68. Данилюк І.В. Етнічна психологія як галузь наукового знання: історико-теоретичний вимір: Монографія / І.В. Данилюк. – К.: «САММІТ-КНИГА», 2010. – 432 с.
69. Данилюк І.В. Культурна психологія як окремий напрям етнічної психології / І.В. Данилюк // Соціальна психологія. – 2008. – №4 (30). – С. 86-93.
70. Данилюк І.В. Мова як чинник згуртованості групового «Ми» / І.В. Данилюк // Соціальна психологія. – 2008. - № 1 (27). – С. 105-112.
71. Данилюк І.В. «Мовні конфлікти» та конструювання етнічної і національної ідентичності / І.В. Данилюк // Соціальна психологія. – 2005. – №3 (11). – С. 43-51.
72. Данилюк І.В. Становлення та розвиток основних понять етнічної психології: від духу народу до ментальності / І.В. Данилюк // Вісник Київського університету. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К., 2003. – Вип. 17-18. – С. 33-36.
73. Данилюк І.В. Франц Боас як фундатор етнологічного напрямку сучасної етнічної психології / І.В. Данилюк // Вісник Київського університету. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К., 2005. – Вип. 22-23. – С. 91-94.
74. Дашдамиров А.Ф. К методологии исследования национально-психологических проблем / А.Ф. Дашдамиров // Советская этнография. – 1983. - № 2. – С. 62-74.
75. Де-Вос Дж. Этнический плюрализм: конфликт и адаптация / Дж. Де-Вос // Личность, культура, этнос: современная психологическая антропология / [под общей ред. А.А. Белика]. – М.: Смысл, 2001. – С. 229-276.
76. Дейкер Х.П.Й. Национальный характер и национальные стереотипы / Х.П.Й. Дейкер, Н.Х. Фрейда // Современная зарубежная этнопсихология. Реферативный сборник / [под ред. С.А. Арутюнова и др.] М.: ИНИОН СССР, 1979. – С. 23-44.
77. Демська-Будзуляк Л. Зміна поколінь – реальність проблеми? / Л. Демська-Будзуляк // Слово і час. – 2001. - №1. – С. 21-31.
78. День і вічність Джеймса Мейса / За заг. ред. Л. Івшиної. – К.: ЗАТ «Українська прес-група», 2005. – 448 с.
79. Діброва В. Проблема збереження національної тотожності за умов тоталітаризму / В. Діброва // Слово і час. – К., 1991. - №3. – С. 15-23.
80. Довгунь Т.І. Місце і роль етнонаціональних чинників у процесі становлення громадянського суспільства / Т.І. Довгунь // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В. М. Литвина та М. М. Слюсаревського. – К.: Інформ.-вид. центр Тов-ва “Знання” України, 2001. – Вип. 3. – С. 304–307.
81. Донскіс Л. Збентежена ідентичність і сучасний світ / Леонідас Донскіс. – К.: Факт, 2010. – 312 с.
82. Донцов А.И. Язык как фактор этнической идентичности / А.И. Донцов, Т.Г. Стефаненко, Ж.Т. Уталиева // Вопросы психологии. – 1997. - №4. – С. 75-86.
83. Донченко О. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія / О. Донченко, Ю. Романенко. – К.: Либідь, 2001. – 334 с.
84. Донченко О. Колективне психічне у соціальному повсякденні / О. Донченко // Соціальна психологія. – 2008. - № 1 (27). – С. 3-14.
85. Донченко Е.А. Социетальная психика / О. Донченко. – К.: Наукова думка, 1994. – 208 с.
86. Дробижева Л.М. Актуальная задача: союз с социальными психологами / Л.М. Дробижева // Советская этнография. – 1983. - №4. – С. 63-67.
87. Дробижева Л.М. Национальное самосознание: база формирования и социально-культурные стимулы развития / Л.М. Дробижева // Советская этнография. – 1985. - №5. – С. 3-16.
88. Дроздов И.Ф. Являются ли традиции признаком нации? / И.Ф. Дроздов // Вопросы истории. – 1968. – №3. – С. 83-91.
89. Еріксен Т. Етнічність, раса, клас і нація / Т. Еріксен // Націоналізм: Антологія [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 458-461.
90. Євтух В.Б. Етнічність: глосарій / В.Б. Євтух. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 170 с.
91. Євтух В.Б. Етносоціологія: терміни та поняття. Навчальний посібник / В.Б. Євтух, В.П. Трощинський, К.Ю. Галушко та ін. – К.: Вид-во УАННП «Фенікс», 2003. – 280 с.
92. Євтух В.Б. Етносуспільні процеси в Україні: можливості наукових інтерпретацій / В.Б. Євтух. – К.: ВД. «Стилос», 2004. – 243 с.
93. Євтух В.Б. Проблеми етносоціального розвитку: український і світовий контексти / В.Б. Євтух . – К.: Стилос, 2001. – 206 с.
94. Євтух В.Б. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції / В.Б. Євтух. – К.: Стилос, 2000. – 236 с.
95. Єрофіїв І. [Рецензія] / Іван Єрофіїв // Червоний шлях. – 1924. - № 3. – С. 198-200.
96. Жижко С. Нація як спільнота / С. Жижко. – К.: Дніпро, 2008. – 808 с.
97. Жмир В. На шляху до себе. (Етно-соціологічна розвідка) / В. Жмир. – К.: Демократичні ініціативи, 1995. – 112 с.
98. Жмундуляк Д.Д. Українознавство в старших класах / Д.Д. Жмундуляк, Р.Д. Вержак. – Чернівці: Митець. – 1996. – 180 с.
99. Жуйкова М.В. Мова як вияв ментальності нації / М.В. Жуйкова // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доповідей і матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ-Луцьк, 1994. – С. 63-65.
100. Журавлёв А.А. Специфика междисциплинарного исследования в психологии / Журавлев А.А. // Психологический журнал. – 2002. – №6. – С. 83-89.
101. Зашкільняк Л. Виклики сучасної історіографії: світовий та український контексти / Л. Зашкільняк // Україна модерна. – Київ-Львів: Критика, 2005. – № 9. – С. 7-14
102. Зборовська Н. Фемінний характер української ментальності / Н. Зборовська // Сучасність. – 2001. – № 7-8. – С. 146-150.
103. Зеленська Т. Особливості статусів ідентичності особистості в умовах ступеневої освітньої підготовки / Т. Зеленська // Соціальна психологія. – 2011. – № 1 (45). – С. 111-123.
104. Ионин Л.Г. Культурный шок: конфликт этнических стереотипов / Л.Г. Ионин // Психология национальной нетерпимости: хрестоматия / [сост. Ю.В. Чернявская]. – Минск: Харвест, 1998. – С. 104-114.
105. История и психология / [под ред. Б.Ф. Поршнева, Л.И. Анциферовой]. – М.: Наука, 1971. – 384 с.
106. Кайгер В. Особливості процесу соціалізації особистості в сучасних умовах / В. Кайгер // Соціальна психологія. – 2007. – Спеціальний випуск. – С. 116-120.
107. Кайгер В. Ціннісний підхід у вивченні структури етнічної самосвідомості німців в Україні / В. Кайгер // Соціальна психологія. – 2008. – № 1 (27). – С. 121-127.
108. Касьянов Г.В. Теорії націй та націоналізму: Монографія / Г.В. Касьянов – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
109. Квас О.В. Вплив етнічних стереотипів на процес міжособистісного оцінювання: автореф. дис.. на здобуття наук. ступ. канд. психол. наук: спец. 19.00.05: соціальна психологія / О.В. Квас. – К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2003. — 20 с.
110. Кисельова Л.О. Новітнє антихристиянство в Україні / Л.О. Кисельова // Троєщина православна. – К., 2001. – №1. – С. 19-21.
111. Кисельова Л.О. Спогад про батька: у пам'яті і в документах / Л.О. Кисельова // Олександр Кисельов і літературний процес в Україні (30-60 роки ХХ ст.). Збірник наукових праць за ред. В.П. Мацька – Хмельницький: Просвіта, 2003. – С. 26-51.
112. Когут З. Коріння ідентичності. Студія з ранньомодерної та модерної історії України / Зенон Когут – Київ: Критика, 2004. – 352 с.
113. Колісник О.В. Особливості втілення української ментальності в духовному просторі національної культури / О.В. Колісник – К.: Науковий світ, 2000. – 57 с.
114. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні: Монографія / Антоніна Колодій. – Л.: Червона Калина, 2002. – 276 с.
115. Колосова В.Б. Конструирование фольклора как способ формирования национального самосознания (по материалам фольклорно-этнографических экспедиций в село Старые Бросковцы Сторожинецкого района Черновицкой области) / В.Б. Колосова // Антропология. Фольклористика. Лингвистика. Сборник статей / [под. ред. А.К. Байбурина, В.Б. Колосовой]. - СПб.: Изд-во Европейского ун-та в Санкт-Петербурге, 2001. - Вып. 1. С. 144-155.
116. Кон И.С. К проблеме национального характера / И.С. Кон // История и психология / [под ред. Б.Ф. Поршнева, Л.И. Анциферовой]. – М., 1971. – С. 122-158.
117. Кон И.С. Нужна помощь психологов / И.С. Кон // Советская этнография. – 1983. – № 3. – С. 75-78.
118. Кон И.С. Психология предрассудка. / И.С. Кон // Психология национальной нетерпимости: хрестоматия / [сост. Ю.В. Чернявская]. – Минск: Харвест, 1998. – С. 5-48.
119. Королев С.И. Вопросы этнопсихологии в работах зарубежных авторов / С.И. Королев. – М.: Наука, 1970. – 100 с.
120. Корнієнко Н. Українська та російська ментальність: проекція в сучасне / Н. Корнієнко // Слово і час. – 1991. - № 7. – С. 3-9.
121. Короленко В. Листи до А. Луначарського про большевицьку політику / В. Короленко // Літературно-науковий вістник. – Львів, 1923. – Річник ХХІІ. – Т. 79. – Кн.2. – С. 127-135.
122. Костенко Л. Записки українського самашедшого / Л. Костенко. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2001. – 416 с.
123. Костомаров М.І. Две русские народности / М.І. Костомаров. – Киев-Харьков: Майдан, 1991. – 72 с.
124. Кривонос І.В. Національний характер: проблема визначення / І.В. Кривонос // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В. М. Литвина та М. М. Слюсаревського. – К.: Інформ.-вид. центр Тов-ва “Знання” України, 2001. – Вип. 3. – С. 310–313.
125. Крысько В.Г. Этнопсихология и межнациональные отношения. Курс лекций / В.Г. Крысько. – М.: «Экзамен», 2002. – 448 с.
126. Куєвда В.Т. Етнопсихологічні джерела історичної пам’яті у контексті формування національної свідомості / В.Т. Куєвда // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. пр. / [За заг. ред. В. М. Литвина та М. М. Слюсаревського]. – К.: Інформ.-вид. центр Тов-ва “Знання” України, 2001. – Вип. 3. – С. 313–315.
127. Куєвда В.Т. Поведінкові стереотипи у системі традиційності / В.Т. Куєвда // Зб. наук. праць КВГІ. - 1999.- №1 (8). - С. 12-21.
128. Куєвда В.Т. Психологія української символіки: міф, життєвий ідеал, національна ідея / В.Т. Куєвда // Образотворче мистецтво. – 2004. - № 4. - С. 68-72.
129. Куєвда В.Т. Світотворчий міф українського етносу. У надрах генетичної пам’яті / В.Т. Куєвда // Артанія. - 1999. - №5. - С. 6-11.
130. Кузнецов И.М. Об обыденных этнокультурных психологических представлениях / И.М. Кузнецов // Советская этнография. – 1983. – №2. – С. 84-87.
131. Кулик В. Мова про мову: нормалізація амбівалентності / В. Кулик // Критика. – 2004. - № 5 (79). – С. 19-24.
132. Кульчицький О. Риси характерології українського народу / О. Кульчицький // Енциклопедія українознавства. У 2 т. – Т. 2. – Мюнхен – Нью-Йорк, 1949. – С. 708-718.
133. Кульчицький О. Світовідчування українця / О. Кульчицький // Українська душа: Зб. наук. праць / [відп. ред. В. Храмова]. – К.: Фенікс, 1992. – С. 48-65.
134. Кучма І. Змагання ідентичностей / І. Кучма // Критика. – 2004. - № 5 (79). – С. 17.
135. Кцоева Г.У. Опыт эмпирического исследования этнических стереотипов / Г.У. Кцоева // Психологический журнал. – 1986. - №2. – С. 41-51.
136. Лебедева Н.М. Введение в этническую и кросс-культурную психологию // Н.М. Лебедева. – М.: «Ключ-С», 1999. – 224 с.
137. Лебедева Н.М. Социальная идентичность на постсоветском пространстве: от поисков уважения к поискам смысла / Н.М. Лебедева // Психологический журнал. – 1999. – Т. 20. – №3. – С. 48-58.
138. Лебедева Н.М. Социальная психология этнических миграций / Н.М. Лебедева. – М.: ИЭА РАН, 1993. – 195 с.
139. Лебедева Н.М. Социально-психологические закономерности аккультурации этнических групп / Н.М. Лебедева // Этническая психология и общество / [под ред. Н.М. Лебедевой]. – М.: Старый сад, 1997. – С. 271-288.
140. Левкович В.П. Социально-психологические аспекты проблемы этнического сознания / В.П. Левкович, Н.Г. Панкова // Социальная психология и общественная практика / [под ред. Е.В. Шороховой и В.П. Левкович]. – М.: Наука, 1985. – С. 138-153.
141. Левкович В.П. Этноцентризм как социально-психологический феномен / В.П. Левкович, И.Б. Андрущак // Психологический журнал. – 1995. - №2. – С. 70-81.
142. Леонтьев А.А. Национальная психология и этнопсихология / А.А. Леонтьев // Советская этнография. – 1983. – №2. – С. 80-82.
143. Леонтьев А.Н. Образ мира / А.Н. Леонтьев // Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т. 2. – М.: Педагогика, 1983. – С. 251-261.
144. Літературна хроніка [Б.а.] // Червоний шлях. – 1925. – № 11-12. С. 345-351.
145. Липа Ю. Призначення України / Ю. Липа. – К.: Фундація імені О. Ольжича, 1997. – 270 с.
146. Лисий І. Українці: амбівалентність менталітету і дуальність культури / І. Лисий // ІІІ Міжнародний конгрес україністів 26-29 серп. 1996 р.: Філософія. Історія культури. Освіта. – Харків, 1996. – С. 115-121.
147. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии / А.Р. Лурия. – СПб.: Питер, 2006. – 320 с.
148. Лурье С.В. Историческая этнология / С.В. Лурье. – М.: Академический Проект; Гаудеамус, 2004. – 624 с.
149. Лярская Е.В. Культурная ассимиляция или два варианта культуры? (на примере ненцев Ямала) / Е.В. Лярская // Антропология. Фольклористика. Лингвистика. Сборник статей / [под. ред. А.К. Байбурина, В.Б. Колосовой]. - СПб.: Изд-во Европейского ун-та в Санкт-Петербурге, 2001. - Вып. 1. С. 36-55.
150. Магочий М. Українське національне відродження. Нова аналітична структура / М. Магочий // Український історичний журнал. – 1991. - № 3. – С. 97-107
151. Майборода О.М. Формування української народності: правда історії і клерикальні вигадки / О.М. Майборода – К.: Т-во «Знання УРСР», 1986. – 48 с.
152. Маланюк Є. Книга спостережень / Є. Маланюк. – К.: Дніпро, 1995. – 430 с.
153. Масенко Л. Мова і політика / Л. Масенко.– К.: Соняшник 2004. – 120 с.
154. Мацейків М.А. Питання етнічної психології в науковій спадщині О.О. Потебні / М.А. Мацейків // О.О. Потебня і проблеми сучасної філології: Зб. наук. праць / АН України, Інститут мовознавства ім. О.О. Пртебні. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 111-123.
155. Меженко (Іванів) Ю. Можливості і обов’язки української поезії: кілько думок з приводу пройдених шляхів / Ю. Меженко (Іванів) // Шлях. – К., 1919. - №1. С. 59-64.
156. Мекрайдіс Р.К. Етнонаціоналізм / Рой К. Мекрайдіс // Націоналізм: Антологія / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К.: Смолоскип 2000. – С. 485-486.
157. Мельників Р. Людина з химерним ім’ям // Йогансен М. Вибрані твори. – К.: Смолоскип, 2001. – С. 5-28.
158. Милграм С. Национальность и конформность / С. Милграм // Милграм С. Эксперимент в социальной психологии. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – С. 199-211.
159. Мнацаканян М.О. Глобализация и национальное государство: три мифа / М.О. Мнацаканян // Социологические исследования. – 2004. – №5. – С.137-142.
160. Мнацаканян М.О. Нации, «нациестроительство» и национально-этнические процессы в современном мире / М.О. Мнацаканян // Социологические исследования. – 1999. – №5. – С.118-127.
161. Мовчан Р.Г. Сковорода в контексті українського модернізму / Р.Г. Мовчан // Антипролог: Зб. наук. праць, присвячених 60-річчю члена-кор. НАН України Миколи Сулими. – К.: ВД «Стилос», 2007. – С. 345-361.
162. Москаленко В. Діалектика ідентифікації та ідентичності в процесі самоідентифікації особистості / В. Москаленко, Т. Зеленська // Соціальна психологія. – 2011. - № 2 (46). – С. 3-17.
163. Москаленко В.В. Проблеми ідентичності в політичній соціалізації особистості / В.В. Москаленко // Психологія. Зб. наук. праць НДПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: НДПУ, 2002. – Вип. 17. – С. 65-70.
164. Нагорна Л.П. Національна ідентичність в Україні / Л.П. Нагорна. – К.: ІПіЕНД, 2002. – 271 с.
165. Націоналізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий – К.: Смолоскип, 2000. – 872 с.
166. Національні процеси в Україні : історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник. У 2 ч. / Упоряд. І.О. Кресіна, В. Ф. Панібудьласка. Ч 2. – К.: Вища школа, 1997. – 704 с.
167. Надъярных Н.С. Случай Д. Чижевского во времяпотоке национального портретирования / Н.С. Надъярных // Надъярных Н.С. Аксиология перечтений. – М.: ИМЛИ РАН, 2008. – С. 205-231.
168. Обушний М.І. Етнос і нація: Проблеми ідентичності. – К,: Український Центр духовної культури, 1998. – 204с.
169. Онацький Є. Українська емоційність // Українська душа: Зб. наук. праць / [відп. ред. В. Храмова]. – К.: Фенікс, 1992. – С. 36-47.
170. Орбан-Лембрик Л. Виховний потенціал етнічної психології / Л. Орбан-Лембрик // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія – Вип.-Ч. 2. – Івано-Франківськ, 1996. – С. 3-16.
171. Орбан-Лембрик Л. Психологія етнічних спільностей і груп: Від перших наукових розвід