СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ЮРИСТА В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ : СОЦИАЛЬНОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ СТАНОВЛЕНИЯ КОММУНИКАТИВНОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩЕГО ЮРИСТА В процессе ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ

Краткое описание

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України

На правах рукопису

БІЛОНОЖКО АНЖЕЛА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.9:316.77

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ЮРИСТА В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Спеціальність 19.00. 05 соціальна психологія,
психологія соціальної роботи

Науковий керівник
Максименко Сергій Дмитрович,
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ
Вступ...3 9
РОЗДІЛ 1 Соціально-психологічні умови й чинники формування комунікативної культури студентів юридичних навчальних закладів...10 52
1.1. Теоретичні засади формування комунікативної культури особистості в умовах освітнього процесу ..10 19
1.2. Комунікативна культура як суттєва складова в структурі професійної самосвідомості студентів майбутніх юристів.19 40
1.3. Ціннісні орієнтації особистості як важлива передумова становлення комунікативної культури майбутніх юристів41 52
РОЗДІЛ 2 Експериментальне дослідження соціально-психологічних чинників становлення комунікативної культури студентів - майбутніх юристів.53 101
2.1. Методологічні основи експериментального дослідження53 75
2.2. Психологічний аналіз результатів розуміння та інтерпретування текстів студентами майбутніми юристами та юристами..75 101
РОЗДІЛ 3 Формування комунікативної культури у майбутніх юристів як передумова їх професійної успішності.102 174
3.1. Концептуальне обґрунтування та зміст методичного апарату формувального експерименту..102 173
3.2. Психологічний аналіз результатів формувального експерименту.173 174
ВИСНОВКИ175 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..179 - 205
ДОДАТКИ...206 - 208

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. „Мова це дім буття”, писав Мартін Гайдеґґер. Мова і мовлення не лише сприяють осягненню буття, а фактично його визначають. Саме завдяки мовленню буття входить у свідомість, тобто стає „вісткою” для людини. Тому особливості мовлення постають як особливості буття. Відтак, мовлення як справді онтологічне явище є предметом найпильнішого психологічного пізнання. Адже лише завдяки переживанню, що є суто психологічним процесом, буття проявляється певної миті, в певній точці простору. Тож у психології може йтися про „переживання мови” і мовлення.
Очевидним є, що комунікативна культура правників це соціальний феномен у найширшому розумінні. У комунікативному процесі процесі обміну цінностями визначається статус як речей, так і суб’єктів комунікації. Стає явним зв’язок таких понять, як „мовлення”, комунікація”, „соціум”, „адаптація суб’єкта”. Звідси постають високі вимоги до комунікативної культури студентів юридичних навчальних закладів, що є вагомою передумовою їх професійної компетентності. Власне, сформована комунікативна культура юриста уможливлює подальше професійне зростання та самореалізацію спеціаліста, професійна діяльність якого потребує постійної взаємодії у системі "людиналюдина". Майбутні юристи мають бути готові до різнобічних ділових контактів і ґрунтуватися при цьому на принципах взаємоповаги, підтримки, справедливості й об'єктивності. Таким чином, важливим завданням професійної освіти є пошук ефективних засобів формування комунікативної культури у майбутніх юристів. Слід зауважити, що саме високий рівень розвитку комунікативної культури фахівця-юриста забезпечує успішність виконання ним професійних обов'язків, своєчасне розв’язання поточних завдань. Однак сучасна юридична практика свідчить про наявність певних труднощів у налагодженні співробітниками МВС взаємодії з контингентом їх професійної діяльності.
Тим часом досить поширеними є погляди, що становлення комунікативної культури фахівця залежить лише від його професійної діяльності й багаторічного досвіду. Але численні наукові дослідження не свідчать про наявність статистично значущої залежності між професійним стажем і рівнем розвитку комунікативної культури юриста. Проте вони висвітлюють чітку тенденцію: викладачі, котрі використовують освітні технології, що спираються на традиційні підходи до формування комунікативної культури у майбутніх юристів, відчувають певні труднощі у залученні студентів до спілкування, формуванні їх активної позиції у професійних та соціальних стосунках, становленні продуктивних взаємин керівника і підлеглого у процесі розв’язання завдань спільної діяльності. Відтак, актуальним є завдання формування комунікативної культури у майбутніх юристів упродовж їх навчання у вищій школі з урахуванням вимог щодо розвитку професійних якостей, знань, умінь та навичок правників.
У науковій літературі є багато досліджень, спрямованих на визначення сутності комунікації, комунікативної компетентності, комунікативних умінь і комунікативної культури в цілому, на розкриття їх основних функцій (Б.М.Андрушків, О.А.Жирун, О.Б.Зверінцев, Д.П.Кайдалов, Л.М.Кроль, П.М.Керженцев, С.Д.Максименко, А.П.Панфілова, Г.Х.Попов, Е.І.Суїменко й ін.). Приділяється також велика увага обґрунтуванню моделі ефективної комунікації (Г.О.Балл, В.М.Галузяк, Ю.М.Ємельянов, Р.Л.Кричевський, Л.Е.Орбан-Лембрик й ін.), аналізу суспільно-психологічних аспектів комунікації (Л.М.Карамушка, Т.М.Титаренко, Ю.М.Швалб й ін.).
У працях Г.О.Балла, О.Б.Добровича, М.М.Заброцького, В.А.Кан-Каліка, Я.Л.Коломінського, Н.В.Чепелєвої, Ю.М.Швалба, Т.І.Федотюк, Т.С.Яценко розкриваються різні сторони професійного спілкування. Процес становлення комунікативної культури висвітлюється у працях Ю.М.Жукова, О.М.Корніяки, М.І.Лісіної, Л.А.Петровської, В.В.Рижова, В.В.Рубцова. Особливості комунікації у зв’язку з підготовкою спеціалістів у вищих навчальних закладах з’ясовуються у дослідженнях В.Л. Зливкова, А.Г.Курбанова, Ф.М.Рахматулліна.
Питання комунікації в правовій діяльності порушуються у працях В.Г.Андросюка, В.С. Медведєва, Л.І.Казміренко, Я.Ю.Кондратьєва, В.Л.Васильєва, М.В.Костецького, В.М.Розіна, Г.О.Юхновця. Однак, приділяючи істотну увагу психологічному забезпеченню професійної підготовки правників, дослідники все-таки не розглядають комунікативну культуру як безпосередній чинник професіоналізації. Очевидна актуальність цієї проблеми та її недостатня розробка і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Соціально-психологічні чинники становлення комунікативної культури майбутнього юриста в процесі професійної підготовки”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до держбюджетної теми № 168 Розробка і впровадження технології оцінки і психокорекції стресостійкості в роботі експериментальних професій” (№ держреєстрації: 0107U003866) і теми кафедри клінічної психології Створення психодіагностичних засобів та їх застосування в умовах діяльності психологічної служби МНС”. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту інноваційної та післядипломної освіти Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова (протокол № 8 від 19.05.2006 р.) та погоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 23.05.2006 р.).
Об'єкт дослідження комунікативна культура студентів юридичних освітніх закладів.
Предмет дослідження соціально-психологічні чинники становлення комунікативної культури майбутніх юристів на етапі навчання у вищих навчальних закладах.
Мета дослідження полягає у визначенні й експериментальному обґрунтуванні соціально-психологічних передумов формування комунікативної культури студентів майбутніх юристів у процесі професійної підготовки.
Гіпотези дослідження:
1). Навчаючись у юридичних вищих навчальних закладах, майбутні правники засвоюють особливу субкультуру: уявлення про соціальні норми та цінності, зразки організаційної поведінки, а також професійне мовлення. Засвоєння професійного мовлення є необхідною умовою становлення фахівця.
2). Правове мовлення та мова юридичної субкультури не тотожні загальній структурі мовлення, яким послуговується суспільство. Тож явним стає комунікативний розрив між правниками та суспільством.
3). Наявність комунікативного розриву може проявлятися: а) у прогалинах розуміння (правники не розуміють соціальних запитів, суспільство правових повідомлень); б) у фрустрованості правників і суб’єктів, що не належать до юридичної субкультури: адже без комунікативної спільності їхня співпраця є неефективною - жоден з учасників комунікації не досягає поставленої мети. Спричиняє фрустрованість, обмежуючи свободу вибору та варіанти розуміння, і сам монологічний правовий дискурс. Відтак, уміння правників „перекладати” цей дискурс зрозумілою соціуму мовою, тобто адаптувати його до особливостей соціального розуміння сприятиме, з одного боку, соціалізації правників і, з другого, підвищенню успішності їх професійної діяльності.
Задля вирішення вищезазначених проблем, досягнення мети і перевірки гіпотез дослідження поставлено такі завдання:
1.Проаналізувати ступінь теоретичного узагальнення проблеми становлення і соціального вияву комунікативної культури майбутніх правників.
2. Визначити специфіку комунікативної діяльності студентів юридичних навчальних закладів, особливості професійного спілкування юристів, а також з’ясувати критерії оцінки якості комунікативної діяльності майбутніх юристів (загальні параметри комунікативної культури, успішності розуміння текстів).
3. Встановити тенденції і визначити принципи формування текстових умінь студентів в умовах професійного навчання юристів, а також критерії оцінки якості комунікативної діяльності майбутніх юристів; з’ясувати показники сформованості комунікативної культури.
4. Проаналізувати особливості психологічного сприйняття пояснень правових текстів студентами майбутніми юристами, юристами-правниками, особами без юридичної освіти.
5. Розробити й апробувати програму оптимізації змісту, методів і засобів розвитку комунікативних вмінь і навичок студентів юридичних закладів; а також спеціалізований тренінг вмінь рефлексивності, децентрації як передумови успішної професійної комунікації юристів-правників.
Методологічну основу роботи склали: загально-психологічні положення теорії діяльності (К.О. Абульханова-Славська, А.В.Брушлінський, Г.С.Батищев, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн), теорії розвиваючого навчання (О.Г.Асмолов, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін); концепції гуманізації освіти (М.Н.Берулава, Г.О.Балл, В.О.Сластьонін); теоретичні положення поняття "комунікативної культури" (О.М.Корніяка); теоретичне положення щодо необхідності розвитку комунікативних умінь майбутніх спеціалістів як вагомого психолого-педагогічного завдання розвитку освіти (К.О.Абульханова-Славська, О.Г.Асмолов, І.І.Ільясова, Л.Ю.Сіроткін) теоретичні проблеми спілкування на міжособистісному та міжгруповому рівнях (Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодалєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв). Теоретичні положення особливостей спілкування впродовж професійної підготовки юристів (В.Л.Васильєва, В.В.Романова, О.М.Столяренко, Т.К.Чмут).
Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи: а) психологічний аналіз, узагальнення і систематизацію теоретичних та емпіричних даних; б) психологічний експеримент, порівняння експериментальних даних, статистичний аналіз результатів дослідження.
Наукова новизна дослідження
Обґрунтовано програму розвитку комунікативних вмінь майбутніх юристів, що ґрунтується на формуванні текстових умінь студентів, засвоєнні навичок професійного мовлення і розуміння текстової інформації. Визначено соціально-психологічні передумови створення змісту, системи і технологій професійного юридичного мовлення.
Описано психологічні особливості сприйняття правових текстів, а саме: у непідготовлених реципієнтів монологічні правові тексти зумовлюють фрустраційні прояви (апатію, агресію, тенденцію до уникнення, регресію тощо). Разом з тим ці тексти викликають ірраціональну увагу до себе: текстам і суб’єктам, що їх повідомляють, надається підвищеного соціального значення. У комунікації між підготовленими реципієнтами, котрі, однак, не працюють юристами, і правниками спостерігається висока конфліктність: фрустрованість переживають самі правники. Найбільш раціональні комунікативні прояви зафіксовано у взаємодії між правниками, здатними адаптувати юридичне мовлення до рівня соціального сприйняття, й їхніми партнерами з комунікації, котрі володіють основами правових знань.
Визначено тенденції розвитку комунікативних здібностей майбутніх юристів упродовж навчання, соціально-психологічні передумови формування мовлення студентів у проблемно-комунікативних ситуаціях, принципи організації комунікативної діяльності студентів, особливості побудови мовленнєвих вправ на підставі показників аналізу комунікативної діяльності майбутніх юристів.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні й конкретизації науково-методичних уявлень про розвиток комунікативних вмінь майбутніх юристів в умовах набуття юридичної освіти: обґрунтовано потребу у врахуванні висхідного рівня мовленнєвої діяльності студента, визначено залежність розвитку комунікативних вмінь від рівня сформованості мовленнєвої діяльності. Розроблено програму соціально-психологічних способів (і засобів) формування комунікативних умінь, спрямовану на становлення професійної ідентичності майбутніх юристів, вироблення смисложиттєвих орієнтацій, психологічної готовності до професійної комунікативної діяльності. Доведено, що розвиток у майбутніх юристів комунікативних умінь, ціннісного ставлення до власної професії, людей і світу сприяє формуванню усталеного змістового орієнтування особистості на професійну юридичну культуру.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані для вдосконалення комунікативної підготовки фахівців юридичної спеціалізації. Крім того, методичні засоби визначення рівня розвитку у студентів комунікативних вмінь можуть бути застосовані викладачами вищих навчальних закладів і центрів підвищення професійної кваліфікації для психодіагностичного обстеження студентів. Програма комунікативно-мовленнєвих вправ може використовуватися під час роботи зі студентами вищої школи.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечуються відповідністю методів дослідження його меті та завданням, поєднанням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних, репрезентативною вибіркою досліджуваних, порівнянням теоретичних і практичних результатів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації доповідалися на засіданнях лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, а також на засіданнях кафедри клінічної психології ЛІПО Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (довідка № 33 від 18.03.08 р.) й Інституту державного управління у сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України (довідка № 91-03/09 від 18.02.08 р.).
Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків. Дисертаційний текст містить 12 таблиць. Матеріали дисертаційного дослідження викладено на 178 сторінках тексту. Список літератури налічує 219 джерел, з них 47 іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результати нашого теоретико-експериментального дослідження показали, що поняття «комунікативної культури» постає у філософському, соціологічному, соціально-психологічному вимірах. В процесі теоретичного аналізу наукових джерел за тематикою зазначеної проблеми, виявлено, що комунікативна культура сучасного спеціаліста юридичної справи розглядається як умова ефективності його професійної діяльності, а також виступає показником його професійної компетентності та професійного самовдосконалення.
Таким чином, комунікативна культура є універсальною системою спілкування людей на всіх рівнях. Проте культура спілкування система, що історично розвивається, своєрідна програма людської поведінки. Ці „програми” не успадковуються, а передаються від покоління до покоління завдяки вихованню, освіті, через знання, літературу, мистецтво.
Варто зауважити, що комунікативна культура майбутніх юристів розглядається нами як система внутрішніх ресурсів, що необхідні для створення ефективної комунікації у процесі міжособистісної взаємодії. Отже, комунікативна культура сукупність спеціальних комунікативних якостей особистості, здібностей, знань, умінь, навичок, завдяки яким, особистість запобігає виникненню психологічних труднощів й прогнозує результативність міжособистісної і професійної взаємодії.
Окрім цього, у ході теоретичного аналізу проблеми з’ясовано - комунікативна культура особистості є проявом особистісної рефлексії, інтеріорізованим досвідом загальнолюдської культури, що й зумовлює індивідуальну своєрідність особистості. Також зазначається, що комунікативна культура є ефективним засобом та своєрідним стимулом щодо самореалізації, самостворення, ціннісного ставлення до свого життя й спільноти. Встановлено, що на особливості прояву комунікативної культури, як особистісної властивості, впливають: флексибільністьригідність, екстравертованістьінтровертованість; діалогічність свідомості й рефлексії; особистісна рефлексія; особистісні смисли, мотиви; інтегральне самоставлення; емпатія; конформність; особливості самосприйняття особистості й унаслідок цього почуття самотності, диференційні емоції.
Таким чином, основу її формування складає досвід людського спілкування на рівні мікро- та макрогрупи. Так, основним джерелом комунікативної культури є досвід. Загалом досвід це основа когнітивного компонента комунікативної культури особистості як суб'єкта комунікації. Разом із тим, реальне існування різних форм спілкування, запозичених із різних етнічних культур, перехід з одного культурного середовища до іншого, може призвести до стану когнітивного дисонансу. А це породжує протиріччя між знаннями норм спілкування в різних формах спілкування і тим його способом, що пропонує ситуація конкретної взаємодії.
Тобто, досвід спілкування займає особливе місце в структурі комунікативної культури особистості юриста. З одного боку, він соціальний і включає інтеріоризовані норми й цінності культури, з іншого боку індивідуальний, оскільки ґрунтується на індивідуальних комунікативних здібностях і психологічних подіях, пов'язаних із спілкуванням у житті особистості.
Важливо зауважити, що становлення комунікативної культури майбутнього юриста тісно пов'язане із процесом розуміння текстової інформації. Серед найважливіших проблем розуміння виокремлюються: проблема об’єкта розуміння, його механізмів, етапів, рівнів; проблема суб’єкта розуміння й ситуації розуміння; проблема результатів розуміння, його особистісних й міжособистісних ефектів.
Найчастіше розуміння визначається настановами, що мають в собі пізнавальну позицію, а також цінності суб’єкта розуміння. Традиційно, розуміння пов’язується з особистісним способом осмислення людиною самої себе й світу. Проблема інтерсуб’єктивності порушується завдяки аналізу тексту як трансформуючого поля смислів”, що виникає на поєднанні закладеного смислу автором твору й тим смислом, що є зрозумілим для читача. Найчастіше розуміння розглядається як процес й результат функціонування інтерпретаційних схем, або стереотипів; як процес формування понять та впливів на нього ситуацій спілкування, виявлення рівнів, стратегій.
Отже, комунікативна культура є необхідною умовою успішної реалізації спеціаліста. Утім, комунікативна культура майбутнього юриста постає як властивість особистості, що інтегрує комунікативні знання, цінності, досвід, реалізація яких дозволяє досягати взаєморозуміння між суб'єктами юридичної діяльності й вирізняє наступні компоненти: культуру почуттів, культуру мислення, культуру мовлення і культуру здоров'я. Отже, комунікативна культура є основою цілісної професійної культури юристів.
Також з'ясовано, що найбільш узагальненими параметрами комунікативної культури й високої успішності розуміння тексту є: аналітичне мислення, чіткість, продуманість дій, послідовність переходів від одного етапу до іншого; креативність, дивергентність мислення, незалежність у судженнях, мотивація самоактуалізації; уява; саморегуляція, спокійне обмірковування своїх дій, уміння прогнозувати події; емоційність, чутливість до оточуючого середовища; знакове мислення, перетворення інформації за допомогою умовиводів. Знаки поєднуються у більші за обсягом одиниці й у результаті у поняття, або вислови, що фіксують суттєві зв’язки між предметами; символічне мислення, перетворення інформації за допомогою правил висновку. Результатом є думка, що виражається у вигляді структур, формул, що фіксують значимі зв’язки між символами.
Специфіка студентів-майбутніх юристів, в тому, що їх успішність розуміння тексту виявилася пов’язаною з емоційністю, розвинутою уявою, аналітичним мисленням, креативністю, не з орієнтацією на факти, а на їх смисл та інтерпретацію.
Важливим показниками сформованості комунікативної культури юристів є впевненість щодо власної життєвої позиції, пріоритетне значення комунікативної, а також статусної, екзистенційної категорій як суттєвих життєвих смислів. Також показовим є той факт, що розвиненість техніки спілкування у юристів не завжди сприяє їх розумінню іншими.
Відтак встановлено, що впродовж сприйняття пояснень юридичних текстів студентами-юристами та юристами-правниками особам без спеціальної юридичної освіти у останніх виникають фрустраційні прояви (апатія, роздратування, агресія, тенденції до уникання, регресія тощо). Поряд із цим, їм притаманна ірраціональна повага: текстам і суб’єктам, що їх повідомляють, надається висока соціальна оцінка. У комунікації підготовлених реципієнтів, котрі однак не працюють юристами, та правників спостерігається висока конфліктність: фрустрованість переживають самі правники. Найбільш ефективні прояви комунікації спостерігаються між правниками, здатними адаптувати юридичне мовлення до соціального сприйняття, та їхніми партнерами з комунікації, котрі володіють основами правових знань.
Виявлено, що розроблена програма соціально-психологічних засобів формування комунікативних умінь, сприяє становленню професійної ідентичності майбутніх юристів, а також розвитку комунікативних умінь, ціннісного ставлення до власної професії, людей, світу у майбутніх юристів, що в цілому створює передумови для становлення спрямованості особистості на розвиток власної професійної юридичної культури.
Проведене дослідження не вичерпує всієї різноманітності питань, пов'язаних із формуванням комунікативної культури як професійної цінності майбутніх юристів. Однак, воно дозволяє окреслити коло проблем, які потребують додаткового вивчення: це питання подальшого реформування системи вищої освіти, адаптації юристів на ринку праці, створення нових особистісно-орієнтованих методик професійного навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К.А. Личностный аспект проблемы общения [Текст]: /Ксения Александровна Абульханова-Славская // Проблема общения в психологии / Отв. ред. член-кор. АН СССР Б.Ф. Ломов; Акд.наук. СССР. Ин-т психологии. - М.: Наука, 1981. - С.218 241.
2. Адмони В.Г. Грамматика и текст / Владимир Григорьевич Адмони // Вопросы языкознания. - 1985. - №1. С. 51-64.
3. Андреева Г.М. Социальная психология: [Текст] учеб. для вузов / Галина Михайловна Андреева. М.: АспектПресс, 2004. 376 с.
4. Андреева Г.М. Психология социального познания [Текст] / Галина Михайловна Андреева.- М.: Аспект-пресс, 1998. 520с.
5. Азаев Э. Ч. Развитие коммуникативных способностей политических лидеров [Текст]: автореф. дис. канд. психол. наук : 19.00.12/ Азаев Эльхан Черкез; Рос.акад.наук гос.службы при Президенте Рос.Федерации. - М., 1995. 24 с.- Библиогр.: 24 с.-
6. Алёшина Ю.Е., Петровская Л.А. Психологическая компетентность пропагандиста / Ю.Е.Алешина, Л.А.Петровская. - М.: Знание, 1989. - 64 с.
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания [Текст]: / Борис Герасимович Ананьев. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т. 1. М.: Педагогика, 1980. 170-178 с.; 232 с.: ил. (Труды д.чл. и чл-кор. АПН СССР).
8. Арсентьєва Г.О. Спілкування як сумісна діяльність людей: соціально-філософський аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 / Галина Олександрівна Арсентьєва - Запоріжжя, 2001. 18, [1] с.
9. Аргентова Т.Е. Стиль общения как фактор эффективности совместной деятельности: дис. канд. психол. наук: 19.00.05. / Т.Е. Аргентова - М., 1984. - 182 с.
10. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества/ Михаил Михайлович Бахтин. М.: Искусство, 1979. 445с.
11. Бацевич Ф.С. Атмосфера спілкування: спроба психолінгвістичного дослідження / Ф.С.Бацевич // Мовознавство. 2002. № 4. С. 26-32.
12. Берестова Л.И. Социально-психологическая компетентность как профессиональная характеристика руководителя [Текст]: автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05. / Берестова Людмила Ивановна; Рос.акад.упр. ин-т социологии и психологии управл. М., 1994. 24 с. Библиогр. 24 с. -
13. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. О методах активной социально-психологической подготовки / Н.Н.Богомолова, Л.А.Петровская // Вестник МГУ. - Сер. 14. - Психология. 1977. - № 1. С.53-61.
14. Богомолова Н.Н. Ситуационно-ролевая игра как активный метод социально-психологической подготовки / Н.Н.Богомолова // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. М.: Изд-во МГУ, 1977. С. 183-204.
15. Бодалев А.А. Международная конференция «Психология общения 2000: проблемы и перспективы» [Текст]: [Организ. Рос.акад.образования, Москва, 25 27 окт. 2000 г.: Обзор материалов] (А.А.Бодалев, Н.Л.Карпова, Б.Д.Парыгин // Мир психологии. 2001. - № 1. С. 264 277.
16. Бочелюк В.Й., Зарицька В.В. Психологія: вступ до спеціальності [Текст]: Навч.посібник / В.Й. Бочелюк, В.В.Зарицька. К.: Центр учбової літератури, 2007. 288 с.- Бібліограф. 255 260.- ISBN 978-966-364-438-7.
17. Блинова Е.Е. Формирование открытости к общению у будущего учителя: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Блинова Елена Евгеньевна. Херсонский гос. педагогический ун-т. - Херсон, 2000. - 184л. - Бібліогр.: л. 171-184.
18. Бондаренко О.І., Волобуєва О.Ф. Типова модель міжпрофесійної комунікації / О.І.Бондаренко, О.Ф.Волобуєва // Збірник наукових праць № 28. Частина ІІ. Хмельницький: Вид-во НА ДПСУ, 2004. С. 2426.
19. Братченко С. Полноценность межличностного общения и критерии её оценки / Сергей Леонидович Братченко // Б.Г. Ананьев и Ленинградская школа в развитии современной психологии. Тезисы научно-практической конференции 5-6 декабря 1995 года. СПб, 1995. С.40 41.
20. Брудный А.А. Психологическая герменевтика [Текст]: учебное пособие. /Арон Абрамович Брудный. М.: Лабиринт, 1998. 332, [3] с.: ил. Библиогр.: 318-322 с. ISBN 5-87604-120-3: 26.00 р.
21. Бубер М. Два образа веры [Текст]. / Мартин Бубер. М.: Республика, 1995. 462 [1] с.: ил. (Мыслители хх века). 26000 экз. ISBN 5-250-02327-4:11 5000.00 р. Указ. имен.: с.454-461.
22. Бугрименко Е.А., Эльконин Б.Д. Знаковое опосредствование в процессах формирования и развития / Е.А.Бугрименко, Б.Д.Эльконин // Вестник Моск.ун-та. - Сер.14. - Психология. 1994. - №4. С. 27 35.
23. Буякас Т.М. Процесс обучения как диалог между профессиональным и личностным становлением / Татьяна Марковна Буякас // Вестник МГУ. - Серия 14. Психология. - 2001. - № 2. С. 69-77.
24. Буякас Т.М. Проблема и психотехника самоопределения личности / Татьяна Марковна Буякас // Вопросы психологии. - 2002. - № 2. С. 28-39.
25. Васильев В.Л. Юридическая психология [Текст]: Уч. для вузов / Владислав Леонидович Васильев. М.: Юрид.лит., 1991. 464 с. Библиогр. 459. ISBN 5 7260-0577-5.
26. Волобуєва О.Ф. Формування професійно-комунікативної спрямованості у слухачів мовної спеціальності військових вузів (психолого-лінгвістичний аспект). дис... канд. психол. наук: 20.02.02 / Волобуева О.Ф.; Акад. Прикордон. Військ України ім. Б.Хмельницького. Хмельницький, 1999. 149 с.
27. Волков В.Н. Юридическая психология [Текст]: учеб.пособие / В.Н.Волков, С.И. Янаев. М.: Щит-М, 2001. 217 с. Библиогр.: 213-214 с. ISBN 5-93004 088-5: 60.00 р.
28. Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод [Текст]: / Ганс-Ґеорг Ґадамер / Пер. з нім. Миколи Кушніра. - Т. 2. Герменевтика ІІ / Пер. за виданням: Hans-Georg Gadamer. Hermeneutik II. Wahreit und Methode, TÜBINGEN, J.C.B. Mohr (Paul Siebrck), 1990. К.: Юніверс”, 2000. 478 с. - предметний покажчик с.: 457-466. іменний покажчик с.: 467 476. Бібліогр.: с. 453-457. - ISBN 966-7305-31-7/
29. Гальперин И.Р. О понятии текст”. / И.Р.Гальперин // Вопросы языкознания. 1974. - № 6. С. 68-77.
30. Галузяк В.М. Мотиваційно- ціннісні детермінанти індивідуального стилю педагогічного спілкування: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Василь Михайлович Галузяк. Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 1998. - 199л. - Бібліогр.: л. 181-199.
31. Гах Й.М. Етика ділового спілкування [Текст]: Навч.посібник / Йосип Гах. М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та ек-ки Галицька академія, К.: Центр навчальної літератури, 2005. 166 с.
32. Глухова Т.И., Ковалевский В.И. Методы активного обучения как фактор развития профессионально-педагогического общения / Т.И.Глухова, В.И.Ковалевский// Психология педагогического общения: Тезисы докладов научно-практической конференции. Кировоград, 1990. С. 208 209.
33. Гічан І.С., Назаренко Д.В. Психотехнологія ділового спілкування / І.С.Гічан, Д.В.Назаренко. К.: НАУ, 2003. 78 с.
34. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / А.Гольдштейн, В.Хомик./ В. Хомик (пер.з англ.). К. : Либідь, 2003. 520 с.
35. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания / Е.И.Головаха, Н.В.Панина. К.: Политиздат Украины, 1989. 190 с.
36. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивности межличностного взаимодействия / В.А.Горянина // Психологический журнал. 1977. - № 6. С. 7384.
37. Грейліх О.О. Підготовка майбутніх вчителів до міжособистісної професійної взаємодії: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Грейліх Ольга Олексіївна. Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2000. - 162 арк. - Бібліогр.: арк. 149-162.
38. Дуткевіч Т.В., Савицька О.В. Вступ до спеціальності: Практична психологія [Текст]: Курс лекцій і практикум (навчальний посібник) / Т.В.Дуткевич, О.В.Савицька. Кам'янець-Подільській: Аксіома, 2005. 208 с.
39. Джемс У. Психология / Под ред. Л.А.Петровской / Уильям Джемс. М.: Педагогика, 1991. 368 с.- (серия «Классики мировой психологии»). ISBN 5-7155-0402-3.
40. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: [Текст]: Кн.для учителя и родителей / Анатолий Борисович Добрович. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
41. Донцов А.И., Баксанский О.Е. Схемы понимания и объяснения физической реальности / А.И.Донцов, О.Е.Баксанский // Вопросы философии. 1998. - № 11. С. 75 90.
42. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей / М.С.Дороніна. К.: КМ Academia, 1998. 191 с.
43. Дубов И.Г. Влияние личности учителя на личностные проявления учащихся: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. / Дубов И.Г. М., 1985. 191 с.
44. Дьяконов Г.В. Психология диалога: теоретико-методологическое исследование / Геннадий Витальевич Дьяконов. Кировоград.: РВЦ КГПУ им. В.Винниченко. 2006. 693 с.- Библиогр. в конце глав. ISBN 966-8089-39-1.
45. Ермолаева Е.П. Преобразующие и идентификационные аспекты профессиогенеза / Е.П.Ермолаева // Психологический журнал. - 1998. Т. 19. - № 4. С. 51-59.
46. Зажирко М. П. Глибиннопсихологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Черкаський держ. ун-т ім. Б.Хмельницького. - Черкаси, 1998. - 247л. - Бібліогр.: л. 176-185.
47. 3алюбовская Е.В. Преодоление коммуникативных барьеров в условиях совместной деятельности: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05 / Залюбовская Е. В. М., 1984. 222 с.
48. Зливков В.Л. Психологический анализ формирования и развития коммуникативной компетентности молодого учителя: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. / Зливков Валерий Лаврентиевич. К., 1991. 191 с.
49. Зеер Э.Ф., Павлова А.М., Садовникова Н.О. Профориентология: Теория и практика: [Текст]: Учеб.пособие для высшей школы / Эвальд Фридрихович Зеер, Анна Михайловна Павлова, Надежда Олеговна Садовникова. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2004. 192 с.- библиогр.: с.170-172. (Gaudeamus”) ISBN 5-8291-0309-5 (Академический Проект) ISBN 5-88687-161-6 (Деловая книга).
50. Зеер Э.Ф. Психология профессий [Текст]: Учеб.пособие для студ.вузов / Эвальд Фридрихович Зеер. М.: Академический проект, Фонд Мир”, 2005. 336с.
51. Знаков В.В. Понимание в познании и общении [Текст] / Виктор Владимирович Знаков; Ин-т психологии РАН, Самар.гос.пед.ун-т, Фак-т психол. Сам.ГПУ.- 2-е изд., испр. и доп. Самара: СамГПУ, 1998. 187с. Библиогр.: 172-182 с. 30.00 р.
52. Знаков В.В. Понимание как проблема психологии человеческого бытия / Виктор Владимирович Знаков //Психологический журнал. 2000. - № 2. С. 7 16.
53. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методологические основы социально-психологического тренинга / Ю.Н.Емельянов, Е.С.Кузьмин. - Л.: ЛГУ, 1983. 106 с.
54. Емельянов Ю.Н. Учиться мастерству общения. Социально-психологический тренинг руководителей и специалистов / Юрий Николаевич Емельянов // Психология в управлении / Сост. А.М.Зимичев. Л, 1983. С. 55 72.
55. Жемчугова Л.В. Исследование динамических характеристик общительности в юношеском возрасте: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. / Жемчугова Л. В. М., 1987. 188с.
56. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении: [Текст]: Спец. практикум по социальной психологии / Ю.М.Жуков, Л.А.Петровская, П.В.Растянников. М.: МГУ, 1990.-104 с.
57. Жуков Ю.М. Методы диагностики и развития коммуникативной компетентности: Общение и оптимизация совместной деятельности / Юрий Михайлович Жуков. / Под ред. Г.М.Андреевой, Я.Яноушека. М.: Изд-во Москов. ун-та. 1987. - С. 64 74.
58. Жуков Ю.М. Эффективность делового общения [Текст] / Юрий Михайлович Жуков. - М.: Знание, 1988. 63, [1] с. (Библиотечка «Психология общения») - 250.00.
59. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий / Евгений Петрович Ильин. СПб.: Питер, 2004. 701с.
60. Ильиных Л.М. Социально-психологический тренинг как один из путей повышения компетентности в общении / Л.М.Ильиных // Психология педагогического общения: Тезисы докладов научно-практической конференции. Кировоград, 1990. С. 225 226.
61. Ионин Л.Г. Понимание и экспертиза / Леонид Григорьевич Ионин // Вопросы философии. 1991. - № 10. С. 48-58.
62. Кабардов М.К. Коммуникативные и когнитивные составляющие языковых способностей [Текст]: (индивидуальнотипологический подход): автореф.дис...докт. психол. наук: 19.00.01, 19.00.07. / Кабардов Мухамед Каншобневич; Психол.ин-т Рос.акад.образования. М., 2001. 52 с.: - Библиогр. : 49-52 с.
63. Кабрин В.И. Транскоммуникация и личностное развитие: Психология коммуникативного развития человека как личности / В.И.Кабрин. Томск: Изд-во Томск, ун-та, 1992. 256 с.
64. Каган М.С., Эткинд А.М. Общение как ценность и как творчество / М.С.Каган, А.М.Эткинд // Вопросы психологии. 1988 - № 4. С. 25 34.
65. Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений / Моисей Самойлович Каган. М.: Политиздат, 1988. 319 с.
66. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. Семиотика и психотерапія / Надежда Федоровна Калина. М.: Рефл-букф. Ваклер, 1997. 270 с. ISBN 5-87983-063-2(Рефл-бук); ISBN 966-543-012-2 (Ваклер).
67. Калина Н.Ф. Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.01 / Каліна Надія Федорівна.; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2000. — 32 с. — укp.
68. Калмыкова Е.С., Чеснова И.Г. Анализ нарративов пациента / Е.С.Калмыкова, И.Г.Чеснова //Московский психотерапевтический журнал. 1996. - № 2. С. 177 201.
69. Кала У.В. О креативности в области общения / Ульве Валентиновна Кала // Измерения в исследовании проблем воспитания. Обзорная информация НИИ ОП АПН СССР. Вып. IX. - Тарту, - 1973. - С. 171 - 181.
70. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении [Текст]: Кн. для учителя / Виктор Абрамович Кан-Калик. М.: Просвещение, 1987. 190 с.
71. Карамушка Л.М. Психологія управління [Текст]: Навчальний посібник / Людмила Миколаївна Карамушка. К.: Міленіум, 2003 344 с.- пред.покажчик. с.: 321-329.- бібліогр. в кінці глав.
72. Карпов А. В. Психология рефлексивных механизмов деятельности/ Анатолий Викторович Карпов; Рос. акад. наук, Ин-т психол.. - М.: Ин-т психологии РАН, 2004. - 422 с.: ил.; 22 см. - Библиогр.: с. 404-418.
73. Кидрон А.А. Умение общаться как фактор взаимодействия / А.А.Кидрон // Сборник тезисов: Взаимодействие коллектива и личности в коммунистическом воспитании. Таллин, 1979. 276 с.
74. Кириченко Р.В. Вплив смислової структури тексту на його розуміння студентами : Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Кириченко Римма Вікторівна. Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2004. - 162арк. - Бібліогр.: арк. 150-162.
75. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения : учеб. пособие / Евгений Александрович Климов. - 2-е изд., испр. - М. : Academia, 2005. - 301 с.
76. Климов Е.А. Введение в психологию труда : учеб. пособие / Евгений Александрович Климов ; МГУ им. М.В. Ломоносова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Изд-во Моск. ун-та : Академия, 2004. - 334 с.
77. Климов Е.А. Психология профессий и акмеология / Евгений Александрович Климов // Психология сегодня. Т.2., Вып. 2. М., 1996. 225 с.
78. Ковалев Г.А. Об активном социальном обучении как методе оптимизации возможности субъекта общения личности в системе общественных отношений / Георгий Алексеевич Ковалев. М., 1983. 253 с.
79. Коваль І.А. Психологічні чинники розвивальної комунікативної ситуації у вищих закладах освіти [Текст]: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / І.А. Коваль / Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2003. — 18 с. — укp.
80. Кондратьева С.В. Психолого-педагогические аспекты понимания людьми друг друга // Психология межличностного познания / [Текст]: / Светлана Витальевна Кондратьева / Под.ред. А.А.Бодалева. М.: Педагогика, 1981. С. 158 174.
81. Коммуникативная компетентность // Коллектив. Личность. Общение. Словарь социально-психологических понятий / Под. ред. Е.С. Кузьмина и В.Е.Семенова. Л.: Лениздат, 1987. 144 с.
82. Криворучко П.П. Соціальна психологія. Курс лекцій [Текст]: / П.П.Криворучко /Під заг.ред. М.С.Корольчука. К.: КиМУ, 2004. 428 с.
83. Криворучко П.П. Культура спілкування у професійній діяльності практичного психолога [Текст] / П.П.Криворучко. К.: Вісник Київського міжнародного університету. - Випуск 3. - 2004. - С. 106-111.
84. Корніяка О.М. Психологія комунікативної культури особистості школяра: автрореф. дис. на здобуття наук.ступеня д-ра психол.наук: спец: 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Ольга Миколаївна Корніяка Київ, 2007. 43. [1] с.
85. Корніяка О.М. Лабірінти розуміння: Текст як об’єкт розуміння [Текст] / Ольга Миколаївна Корніяка. К.: Т-во Знання” УРСР, 1990. 48 с.
86. Кроник А.А. Методика экспериментального исследования взаимопонимания в диаде / Ал