ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ У СОЦІАЛЬНО СКЛАДНИХ СИТУАЦІЯХ : ОСОБЕННОСТИ ПРОЯВЛЕНИЙ ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ УСТОЙЧИВОСТИ ЛИЧНОСТИ СОТРУДНИКОВ ТАМОЖЕННОЙ СЛУЖБЫ В СОЦИАЛЬНО СЛОЖНЫХ СИТУАЦИЯХ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПОДЛЯШАНИК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 159.9: 316.6:339. 5 (477)

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ У СОЦІАЛЬНО СКЛАДНИХ СИТУАЦІЯХ

19.00.05 соціальна психологія, психологія соціальної роботи

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник -
доктор психологічних наук, професор
ЛОЖКІН Георгій Володимирович

Київ-2008

ЗМІСТ

ВСТУП ...............................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. ЕМОЦІЙНА СТІЙКІСТЬ ОСОБИСТОСТІ СПІВРОБІТНИКА МИТНОЇ СЛУЖБИ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ..................................................................

10

1.1. Основні напрями вивчення природи та особливостей емоційної стійкості особистості..........................................................................................

10

1.2. Формалізоване описання й оцінка митної діяльності в системі «людина-людина»...............................................................................................

19

1.3. Соціально складна ситуація: сутність, зміст та рівні її подолання

31

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ ..............

40

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ............

42

2.1. Методологічна основа емпіричного дослідження емоційної стійкості .

42

2.2. Організація науково-пошукової роботи ..................................................

52

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ ..

54

3.1. Психологічний аналіз типових соціально складних ситуацій і оцінка ефективності діяльності співробітників митної служби ................................

54

3.2. Експертний аналіз професійно важливих якостей співробітника митної служби в соціально складних ситуаціях (інспектора пасажирського відділу)..

61

3.3. Особливості прояву емоційної стійкості особистості інспектора пасажирського відділу у соціально складних ситуаціях

77

3.4. Психологічний аналіз біосоціального компоненту емоційної стійкості особистості інспекторів пасажирського відділу..

87

3.5. Дослідження мотиваційного, афективного та інтелектуального компонентів емоційної стійкості інспекторів пасажирського відділу ..

93

3.6. Емпіричне дослідження стильових особливостей саморегуляції інспекторів пасажирського відділу

103

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ .............

109

РОЗДІЛ 4. ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ КОРЕКЦІЇ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ .

112

4.1. Передумови вибору експериментальної концепції .

112

4.2. Програма активної саморегуляції емоційної стійкості співробітників митниці

124

4.3. Особливості психологічної підготовки інспекторів пасажирського відділу залежно від темпераменту

140

ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ ............

144

ВИСНОВКИ ...................................

146

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...............

150

ВСТУП
Актуальність теми. Специфіка діяльності співробітників митної служби характеризується численними контактами у соціально невизначених умовах, які пов’язані, насамперед, із контингентом, котрий є неоднорідним за віком, статтю, досвідом, віросповіданням, фінансовими можливостями та метою перетинання кордону. Праця співробітників митної служби також пов’язана з емоційною та інтелектуальною напругою, нерегулярною зміною чергувань, підвищеною активністю психічних функцій, а також із проявами несприятливого психологічного мікроклімату у групах, які тривалий час перебувають в умовах підвищеної відповідальності за прийняте рішення. Все це обумовлює появу соціально складних ситуацій, які вимагають від співробітника митної служби емоційної стійкості, потрібної для його конструктивної поведінки та діяльності.
У працях К.К.Платонова [99], Г.М.Зараковського [43], В.О.Бодрова [14], О.О.Деркача, В.Г.Зазикіна [2], В.О.Пономаренко [106], Л.Г.Дикої [131], Г.В.Ложкіна [64] та ін. показано, що характерними властивостями соціально складних ситуацій є невизначеність характеру їх розвитку і наслідків, а також, як правило, дефіцит часу, наявність недостатньої та неправдивої інформації, її інтерференція, зміни функціонального стану людини. Проблема особистісних механізмів результативності професійної діяльності в соціально складних умовах належить до вельми значущих як у суто науковому, так і у практичному плані. Попри велику кількість досліджень природи та механізмів психічної стійкості, серед яких праці Л.М.Аболіна [149], П.Б.Зільбермана [47], В.А.Плахтієнка [112], О.А.Сиротіна [134], О.А.Чернікової [150] та ін., сьогодні бракує наукових розвідок, присвячених проблемі емоційної стійкості особистості, яка перебуває у соціально складних ситуаціях. К.К.Платонов [99], С.Д.Максименко [71], М.І.Дяченко [38], В.Л. Маріщук [72], О.Я.Чебикін [148], О.П.Саннікова [129] та ін. розглянули різні аспекти емоційної стійкості в певних сферах діяльності (навчальній, спортивній, військовій), проте вивчення означеної проблеми у співробітників митної служби не було предметом окремого дослідження.
Розгляд емоційної стійкості поза соціальним контекстом зумовив абстрактне розуміння її місця і ролі в діяльності професіонала. Соціальні психологи приділяють недостатню увагу дієвому реагуванню людини на дійсність, переважно обмежуючись дослідженням змін установок, уявлень тощо. Вивчення емоційної стійкості в контексті соціальних уявлень становить безсумнівний інтерес, позаяк дозволяє по-новому подивитися на поведінку суб’єкта конкретної діяльності.
Розв’язання завдань дослідження, діагностики та формування емоційної стійкості вимагає аналізу соціально-психологічних чинників, які беруть участь у її детермінації. Недостатня розробленість багатоманітних проблем емоційної стійкості співробітників митної служби, відсутність цілісних досліджень щодо методів її діагностики та корекції, важливість та актуальність проблеми зумовили вибір теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (тема «Особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах», номер державної реєстрації 0100U000072). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 2 від 26 лютого 2004) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 28.04.2004).
Об’єктом дослідження виступає емоційно-вольова сфера особистості фахівця митної служби.
Предмет дослідження особливості емоційної стійкості особистості митника у соціально складних ситуаціях.
Мета дослідження полягала у розкритті змісту і структури емоційної стійкості співробітників митниці у соціально складних ситуаціях та визначенні психологічних умов її забезпечення.
Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано низку завдань:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми емоційної стійкості особистості в соціально-психологічному аспекті.
2. Емпірично визначити стійкі характеристики типових соціально складних ситуації, що мають місце у діяльності співробітників митної служби.
3. Дослідити прояви емоційної стійкості, характерні для співробітників митниці.
4. Розробити і апробувати тренінг корекції емоційної стійкості особистості митника.
Методологічну основу дослідження становили: принцип єдності внутрішнього і зовнішнього у детермінації психічного (К.О.Абульханова-Славська, В.П.Зінченко, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, А.В.Петровський); уявлення про роль особистісних факторів (зокрема, стійких ознак емоційності) у регуляції поведінки (М.Й.Боришевський, К.Ізард, В.Д.Небиліцин, А.Є.Ольшаннікова, О.П.Саннікова та ін.); системний підхід до вивчення механізмів впливу емоцій на різні аспекти діяльності та успішність адаптаційних процесів людини (Ф.Ю.Василюк, В.К.Вілюнас, Л.В.Занюк, Р.Лазарус, О.М.Леонтьєв, О.Я.Чебикін та ін.); комплексний підхід до вивчення емоційної стійкості за прямими та побічними показниками працездатності (О.А.Блінов, В.І.Осьодло, В.В.Стасюк).
Для вирішення поставлених завдань була розроблена програма, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, адекватних предмету дослідження. Зокрема, застосовувались:
теоретичні методи аналіз, синтез, осмислення та узагальнення положень психологічної, соціально-психологічної, юридичної літератури, класифікація, структурно-функціональне моделювання;
психодіагностичні методи анкетування, опитування, тестові методики, серед останніх: методика оцінки «Емоційного інтелекту» (Н.Холл), методика визначення рівня невротизації (Л.І.Вассерман), методика «Визначення стану фрустрації» (В.В.Бойко), методика «Діагностика рівня соціальної фрустрованості» (Л.І.Вассерман), методика «Діагностика емоційності» (В.М.Русалов), самооціночний тест «Характеристика емоційності» (Є.П.Ільїн), опитувальник темпераменту (Я.Стреляу), тест «Формула темпераменту» (А.Бєлов), методика оцінки тривожності (Ч.Спілбергер), методика «Мотивація досягнення успіху» (Т.Елерс), методика «Мотивація уникання невдач» (Т.Елерс), тест «Порівняння подібних фігур» (Каган), тест «Вбудованих фігур» (Уткін) та опитувальник стильової саморегуляції поведінки (В.Моросанова).
Для обробки одержаних емпіричних даних було використано методи математичної статистики перевірка достовірності відмінностей (критерій χ2, t-критерій Стьюдента) та багатовимірної статистики (кореляційний та факторний аналіз). Статистична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою персонального комп’ютера на базі пакета статистичних програм SPSS 10.0.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
· вперше емоційна стійкість співробітників митниці розглядається як багатокомпонентне утворення в системі професійно обумовленої структури особистості, визначаються її змістові, структурні та динамічні характеристики;
· виявлено і проаналізовано особливості змін емоційної стійкості митника під впливом соціально складних ситуацій;
· систематизовано соціально складні ситуації, що мають місце у професійній діяльності митника та детермінують зміни його емоційної стійкості;
· виокремлено особистісні якості митників, що обумовлюють рівень емоційної стійкості у соціально складних ситуаціях;
· обґрунтовано діагностичні прийоми оцінки варіативності емоційної стійкості митників;
· розроблено і апробовано тренінг корекції емоційної стійкості співробітників митниці.
Теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає у розширенні та поглибленні знань про роль, специфіку, структуру та компоненти емоційної стійкості як соціально-психологічного феномену; у визначенні основних психологічних детермінант розвитку емоційної стійкості фахівців, які стикаються із соціально складними ситуаціями.
Практичне значення роботи полягає у виявленні й характеристиці соціально складних ситуацій, що мають місце у процесі професійної діяльності співробітників митної служби, а також у розробці практичних рекомендацій щодо формування емоційної стійкості особистості залежно від особистісних якостей митника.
Особистий внесок здобувача. У публікації, підготовленій у співавторстві доробок автора полягає у постановці проблеми та інтерпретації отриманих даних.
Шляхи впровадження результатів дослідження. Обґрунтовані автором положення і рекомендації апробовані та впроваджені в процес психологічного супроводу професійної діяльності співробітників митної служби. Впровадження підтверджено відповідними актами.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення роботи були представлені для обговорення на IV Міжрегіональному науково-практичному семінарі: «Сучасний гуманізм і психологічні проблеми освіти» (Рівне, 2003); на науково-практичній конференції «Управління конфліктами в сучасних організаціях» (Київ, 2003); на Третій Міжнародній науково-методичній конференції «Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи» (Київ, 2003); на Міжнародній науково-практичній конференції «Формування парадигми самосвідомості у психологічній науці» (Рівне, 2004); на III Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень» (Київ, 2004); на IV та V Міжнародних науково-практичних конференціях «Психологічна наука і практика: соціально-психологічні проблеми удосконалення організаторської діяльності» (Київ, 2005, 2006); на Міжнародних науково-практичних конференціях «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2006, 2007); на I Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах» (Київ, 2006); на II Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах» (Київ, 2007); на Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти» (Київ, 2007), на Міжнародній науково-практичній конференції «Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку» (Луцьк, 2008).
Результати роботи доповідалися автором на розширених засіданнях кафедри загальної та соціальної психології Волинського державного університету імені Лесі Українки (2006; 2007).
Публікації. Зміст та результати дисертації відображено у 7 наукових роботах (наукові статті та тези), з них шість у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Основний зміст роботи викладено на 163 сторінках друкованого тексту, він містить 18 таблиць, 10 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Резюмуючи викладені в дисертаційній роботі результати теоретичних і експериментальних досліджень, можна зробити такі підсумкові висновки:
1. Здійснений логіко-семантичний аналіз дозволив встановити, що більшість дослідників під емоційною стійкістю розуміють системну якість особистості, що забезпечує цілеспрямовану поведінку людини та її високоефективну діяльність у складних напружених умовах. Розуміння емоційної стійкості як інтегративної, полісистемної якості дає можливість її розгляду з позицій системного підходу, що має важливе теоретичне та прикладне значення.
2. На основі аналізу та вивчення методологічних принципів та концептуальних праць розроблено структуру емоційної стійкості особистості. До найбільш важливих компонентів емоційної стійкості віднесено: біосоціальний, що пов’язаний з проявами типологічних властивостей темпераменту; мотиваційний, що характеризує диспозицію мотивації; афективний, який відображає емоційний досвід особистості; інтелектуальний, що визначає спроможність суб’єкта оцінити ситуацію, зробити прогноз можливих змін цієї ситуації та прийняти правильне рішення.
3. Емпіричним шляхом виділено 18 типових соціально складних ситуацій, характерних для діяльності особового складу оперативних підрозділів митниці. До найбільш важливих належать наступні ситуації: перевірка документів при отриманні повідомлення про підозру в порушеннях митних правил; значне перевищення кількості товару; виявлення наркотичних засобів та зброї у транспортному засобі переміщуваного через кордон; небезпека для здоров'я і життя.
4. На основі отриманих результатів виявлено три групи досліджуваних: 1-а група 44 % інспектори з високим рівнем емоційної стійкості; 2-а група 47 % із середнім; 3-я група 9% з низьким рівнем. Динаміка емоційної стійкості трьох груп обстежуваних виявлялася у фонових умовах (1-й етап), коли вплив психотравмуючих факторів був найменшим, і в соціально складних ситуаціях (2-й етап), коли досліджувані були під впливом дії різних стрес факторів професійної діяльності. Виявлено, що під впливом дії стрес-факторів кількість досліджуваних з високою емоційною стійкістю знизилась з 44 % на 1-му етапі до 20 % на 2-му етапі; кількість досліджуваних з середнім рівнем зменшилася з 47 % на 1-му етапі до 36 % на 2-му етапі; з низьким рівнем з 9 % на 1-му етапі до 44 % на 2-му етапі.
5. Виявлено, що найменша чисельність досліджуваних з високим рівнем особистісної тривожності була зафіксована у 1-й групі 5,2%, трохи більша у 2-й 9,6% і ще більша у 3-й 23,1%. Під час дії стрес-факторів для досліджуваних 1-ї групи властиві незначні зміни в показниках особистісної тривожності. Для досліджуваних другої групи характерне зростання рівня ситуативної тривоги з 32,82 до 46,14 балів. У досліджуваних третьої групи, згідно результатів дослідження, динаміка особистісної тривожності значно відрізнялася від першої та другої груп. При тривалій дії стрес-факторів на 2 етапі у досліджуваних 3-ї групи зафіксовано зростання показників особистісної (з 37,6 до 48,7) та ситуативної тривожності.
6. В результаті факторизації дев’яти показників афективного компоненту виокремлено два найбільш значущих фактори. Перший фактор умовна назва «загальна емоційність» пояснює 32,2 % загальної дисперсії. Зі значним навантаженням і однаковим знаком у його складі домінують компоненти: психомоторна емоційність (0,855), інтелектуальна емоційність (0,887), комунікативна емоційність(0,807), загальна емоційність (0,984) та невротизація (0,640). Другий фактор «управління власними емоціями» (21,6 % загальної дис­персії) суперечливий за своїм складом і репрезентує явну опозицію складових компонентів. Невротизація (-0,627) у цьому факторі протистоїть емоційній обізнаності (0,655), управлінню власними емоціями (0,870) та розпізнаванню емоцій інших людей (0,684).
7. Інтелектуальний компонент емоційної стійкості характеризує спроможність суб’єкта оцінити ситуацію, зробити прогноз можливих змін цієї ситуації та прийняти правильне рішення. В цьому процесі значну роль відіграє індивідуально своєрідний спосіб когнітивної оцінки інформації, когнітивний стиль, що властивий конкретному спеціалісту. Виявлено, що серед співробітників із високим рівнем емоційної стійкості відносна кількість «рефлексивних» складає 67%, а «імпульсивних» 33%. Аналіз взаємозв’язку когнітивного стилю «полезалежність-поленезалежність» із проявом емоційної стійкості показав, що серед співробітників із середнім та низьким рівнем її виразності переважають «полезалежні» у порівнянні із «поленезалежними».
8. Емпірично доведено, що у досліджуваних із високим рівнем емоційної стійкості домінує «гармонійний» профіль саморегуляції. Для них характерні високий рівень свідомого планування та програмування власної діяльності, адекватність в оцінюванні результатів дій, відсутності фіксації на невдачах, високий рівень гнучкості, швидке орієнтування в ситуації, стійкість і здатність не губитися в умовах невизначеності, творчість у підходах до розв’язання нетипових ситуацій, середній рівень самостійності, контакти з керівництвом, наполегливість у досягненні власних цілей, точність і своєчасність у корекції власних помилок. Для досліджуваних із низьким рівнем емоційної стійкості характерним є «шпилястий» профіль саморегуляції, коли у профілі представлені одночасно середні й високі показники регуляторних ланок. Це можна пояснити дією компенсаторних механізмів, коли «слабкий» бік регуляції перекривається «сильним».
9. Головним принципом корекції емоційної стійкості є розуміння її не як часткового та другорядного фактора (компонента) продуктивності діяльності у соціально складних ситуаціях, який діє поряд із іншими, а як результат функціонування цілісної системи саморегуляції.
10. Формуючий експеримент полягав у впровадженні програми, спрямованої на розвиток активної саморегуляції емоційної стійкості співробітників митниці. Кількісний і якісний порівняльний аналіз результатів, отриманих у ході експерименту, дозволяє стверджувати, що розроблена програма тренінгу є ефективним засобом корекції емоційної стійкості співробітника митниці.
Щодо перспективи вивчення емоційної стійкості співробітників митниці, то можна припустити, що подальше дослідження в обраному напрямку дозволить поглибити існуючі уявлення про механізми, які визначають динаміку її зростання та створити продуктивніші психологічні засоби актуалізації цих механізмів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АбульхановаСлавская К.А. Психология и сознание лично­сти. МоскваВоронеж, 1999. 320 с.
2. Акмеология / Под ред. А.А.Деркача, В.Г. Зазыкина. СПб.: Питер, 2003. 256 с.
3. Александров Ю.И. От эмоций к сознанию // Психология творчества: школа Я.А.Пономарева / Под ред. Д.В.Ушакова. М.: «Институт психологии РАН», 2006. С. 293-329.
4. Алмаев Н.А. Элементы психологической теории значения. М.: «Институт психологии РАН», 2006. 432 с.
5. Асмолов А.Г.Когнитивный стиль личности как средство разрешения проблемно-конфликтных ситуаций // В кН. Когнитивные стили: Тезисы научно-практического семинара / Под ред. В.Колга. Таллин: Таллиннский педагогический институт, 1986. С.21-23.
6. Балл Г. А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. № 1. С. 5764.
7. Балл Г.О. До обґрунтування раціогуманістичного підходу у психології //Психологія і суспільство. 2004. № 4. С. 60-74.
8. Батаршев А.В. Диагностика темперамента и характера. СПБ: Питер, 2006. 368 с.
9. Безносов С.П. Профессиональная деформация личности. СПб.: Речь, 2004. 272 с.
10. Блинов О.А. Організація надання психологічної допомоги військовослужбовцям у воєнний час. К.: НАОУ, 2006. 88 с.
11. Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А. Личность в спорте /Очерки исследований психологии спортсмена. М.: Советская Россия, 1987. 155 с.
12. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. С.24-46.
13. Бодров В.А. Информационный стресс. М.: ПЕР СЭ, 2000. 352 с.
14. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологические исследования проб­лемы формирования личности профессионала: Сборник научных трудов. М.: Институт психологии АН СССР. 1991. С. 326.
15. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности. М.: ПЕР СЭ, 2001. 511 с.
16. Болтівець С.І. Теоретико-методичні засади педагогічної психогігієни: Автореф.... докт. псих.наук: 19.00.07. / Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. Київ, 2005. 40 с.
17. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпресс, 1997. 216.
18. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. К.: КГПИИЯ, 1991. 167 с.
19. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. К.: Беркут, 200. 251 с.
20. Брушлинский А.В. Психология субъекта / Отв. ред. проф. В.В. Знаков. М.: Институт психологии РАН; СПб.: издат. «Алетейя», 2003. 272 с.
21. Бурлачук Л.Ф. Введение в практическую психологию. К.: Ника-Центр, 1997. 126 с.
22. Варданян Б.Х. Механизмы регуляции эмоциональной устойчивости // Категории, принципы и методы психологии. Психические процессы. М., 1983. С.542-543.
23. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
24. Вассерман Л.И., Беребин М.А., Косенков М.И. О системном подходе в оценке психической адаптации // Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. В.М.Бехтерева. 1994. № 3. С. 8991.
25. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: МГУ, 1990 . 288 с.
26. Витт Н.В. Личностно-эмоциональная опосредованность выражения эмоций // Вопросы психологии. 1991. № 1. С. 95-99.
27. Волянюк Н.Ю. Психологія професійного становлення тренера. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. 444 с.
28. Гарскова Г.Г. Введение понятия «эмоциональный интеллект» в психологическую теорию // Ананьевские чтения-99: тезисы научно-практической конференции. Спб, 1999. С. 25-26.
29. Генковска В.М. Особенности саморегуляции как формы психической устойчивости личности в стрессовых ситуациях: Автореф. ... канд. псих. наук: 19.00.01. / Киевский Ордена Ленина и Ордена Октябрьской революции государственный университет имени Т.Г.Шевченко. Киев, 1990. 18 с.
30. Гребенюк Г.С. Розвиток саморегуляції у навчально-професійній діяльності майбутніх рятівників: Монографія. Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. 2006. 397 с.
31. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Наука, 1970. 189 с.
32. Дашкевич О.В. Эмоциональная регуляции деятельности в экстремальных условиях: Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.11. М., 1985. ­ 36 с.
33. Деркач А.А., Орбан Л.Э. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности. М.: РАГС, 1995. С. 542.
34. Деркач Л. Митниці України надійне джерело поповнення державної скарбниці.// Фінанси України. 1997. №3.
35. Деркач Л. Пріорітети митної системи.// Урядовий кур’єр. 1997. 4 січня.
36. Джексон П. Импровизация в тренинге. СПб.: Питер, 2002. 256 с.
37. Дорфман Л.Я. Индивидуальный эмоциональный стиль // Вопросы психологии. № 5. 1989. С.89-95.
38. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Мн.: Изд-во БГУ, 1976. С. 2389.
39. ЖуравельА.П. До питання про суб’єктивний характер труднощів в оперативно-службовій діяльності прикордонників //Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2005, Ч. 3. С. 129135.
40. Журавлев А.Л., Соснин В.А., Красников М.А. Социальная психология. М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2006. 416 с.
41. Забродин Ю.М. Методологические проблемы исследования и моделирование функциональных состояний человека-оператора // Вопросы кибернетики. М.: АНССР, 1983. С. 3-27.
42. Закон України «Про митну справу в Україні» від 25.06.1991.
43. Зараковский Г.М., Смолян Г.Л. Информационно-психологическая безопасность: основные понятия // Психология и безопасность организации / Под ред. А.В.Брушлинского и В.Е.Лепского. М.: ИП РАН, 1997. С.40-44.
44. Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Психология деструкций. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2005. 240 с.
45. Зейгарник Б.В. Саморегуляция в норме и патологии // психологический журнал. Т.10. № 2. 1989. С.122-132.
46. Землякова Т.В. Емоційний фактор в структурі процесу адаптації: Автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.01 / Київський університет імені Тараса Шевченка. Київ, 1996. 16 с.
47. Зильберман П.Б. Эмоциональная устойчивость оператора // Очерки психологии труда / Под ред. Е.А. Милеряна. М.: Наука, 1974. С. 138-172.
48. Зинченко В.П. Функциональная структура испольнительных (перцептивно-моторных) действий // Эргономика. М.: ВНИИТЭ, 1978. №16. С.7-40.
49. Изард К. Эмоции человека. М.: МГУ, 1980. 440 с.
50. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. СПб: Питер, 2001. 752 с.
51. Киршбаум Э.И., Еремеева А.И. Психологическая защита. М., 2003. 212с.
52. Ківалов С.В. Митна практика як важлива складова державної політики // Митна справа. 2001. - № 1. С.3-5.
53. Климов Е.А. Введение в психологию труда. М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. 364 с.
54. Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності: Автореф.... докт. псих. наук: 19.00.02. / Інститут психології ім. Г.С.Кос­тюка АПН України. Київ, 2004. 31 с.
55. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (со­ціально-психологічний аспект): [Монографія]. К.: МАУП, 2000. 286 с.
56. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека: (Структурно-функциональный аспект) // Вопр. психологии 1995. № 1. С. 5-12.
57.Корнійчук О.П. Підвищення етико-психологічної культури один з основних напрямів професійної підготовки митників // Вісник Академії митної служби України. 2001. № 4 (12). С. 131-134.
58. Коцан Н.Н. Територіальна організація митної діяльності України: Монографія. Луцьк: РВВ „Вежа” ВДУ ім. Лесі Українки, 2005. 384 с.
59. Криворучко П.П. Психологічні проблеми управлінської діяльності випускника ВВНЗ // Збірник наук. праць Київського воєнного гуманітарного інституту. № 5. 1999. С. 23-30.
60. Крипник Е.П. Соотношение показателей эмоциональности и динамических характеристик общения // Вопросы психофизиологии активности и саморегуляции личности. Свердловск, 1989. С. 17-25.
61. Леонова А.Б., Медведев В.И. Функциональные состояния человека в трудовой деятельности. М.: Наука, 1981. С. 24-68.
62. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
63. Липман О. Психология профессий. Пг., 1923. 96 с.
64. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология в системах «человек-техника». К.: МАУП, 2003. С.244-251.
65. Ложкін Г.В., Волянюк Н.Ю., Подляшаник В.В., Форми реалізації психологічного супроводу професійного становлення практикуючого психолога // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки: Зб. Наукових праць К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. № 17 (41). Част. II. С. 76-81.
66. Ломов Б.Ф. Личность в системе общественных отношений // Психол. журн. 1981. Т.2. № 1. С. 317.
67. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
68. Ломов Б.Ф. Психологическая регуляция деятельности: Избранные труды. М.: «Институт психологии РАН», 2006. 624 с.
69. Лушин П.В. Психология личностного изменения. Кировоград: Имекс ЛТД, 2002. 360 с.
70. Максименко С.Д. Метод дослідження особистості // Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 7. С.18.
71. Максименко С.Д. Основи генетичної психології: Навч. посібник. К.: НПЦ Перспектива, 1998. 220 с.
72. Марищук В.Л. Психологические основы формирования профессионально значимих качеств: Автореф.... докт. псих.наук. Л., 1982 20 с.
73. Маслоу Абрахам Г. Мотивация и личность / Пер. с анг. Татлыбаевой А.М. Вступительная статья Акулиной Н.Н. СПб.: Евразия, 1999. 478 с.
74. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія. К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. 192 с.
75. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 256 с.
76. Милерян Е.А. Очерки психологии труда оператора. М.: Наука, 1974. 308с.
77. Митний кодекс України від 12.12.1991.
78. Моляко В.А. Психологический анализ творческого потенциала М.А.Врубеля // Психология творчества: школа Я.А.Пономарева / Под ред. Д.В.Ушакова. М.: Институт психологии РАН», 2006. С. 394-408.
79. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности. М., 1983. 134с.
80. Моляко В.А. Творческая одаренность и воспитание творческой личности. К.: Знание, 1991. 20 с.
81. Моросанова В.И. Индивидуальный стиль саморегуляции: Феномен, структура и функции в произвольной активности человека / РАН, Психологический институт. М.: Наука, 1998. 192 с.
82. Моросанова В.И., Коноз Е.М. Стилевая саморегуляция поведения человека // Вопросы психологии. 2000. №2. С.118-127.
83. Москаленко В.В. Економічна соціалізація // Соціальна психологія: Підручник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - С.284-316.
84. Москаленко В.В. Соціальна психологія. К.: Центр навчальної літератури, 2005. 624 с.
85. Мэскон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Москва,1992. 346 с.
86. Наенко Н.И. Психическая напряженность. М.: МГУ, 1976. ­ 112 с.
87. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. СПб.: Речь, 2004. 392 с.
88. Небылицин В.Д. Основные свойства нервной системы человека. М.: Просвещение, 1966. 221 с.
89. Никифоров В.Н. Методы принятия управленческих решений. Рига: Балтийский русский институт, 2005. 122 с.
90. Овчинникова О.В. Психологические и психофизиологические пути повышения эффективности деятельности. К.: Знание, 1990. 19 с.
91. Ольшанникова А.Е. К психофизиологической диагностике эмоциональности // Проблемы общей, возрастной и педагогической психологи. М., 1978. С. 93-105.
92. Орбан-Лембрик Л.Е. Активність особистості як форма вияву її індивідуальності професіоналізму // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка, 2002. Т.1. С. 140143.
93. ОрбанЛембрик Л.Е. Соціальна поведінка як спосіб вияву активності особистості // Соціальна психологія. № 5 (7). 2004. С. 1217.
94. Основы таможенного дела. Под общ. ред. Драганова В.Г.- М.: «Экономика», 1998.
95. Осьодло В.І. Самоорганізація власного життя особистості на шляху самореалізації // Вісник. Збірник наукових праць Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. - Випуск 5. К.: КиМУ, 2004. С. 116-122.
96. Охременко О.Р. Проблеми психологічної інтервенції // Актуальні проблеми психології. 2005. Т.5, Ч.1. С. 8893.
97. Павлов И.П. Полное собрание сочинений. М.: Наука, 1951.
98. Писаренко В.М. Роль психики в обеспечении эмоциональной устойчивости человека // Психологический журнал. 1986. № 1. С. 62-72.
99.Платонов К.К. Структура и развитие личности. М.: Наука, 1986. 255 с.
100. Пов’якель Н.І. Професіогенез саморегуляції мислення практичного психолога: Монографія. Київ, НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. 295 с.
101. Подляшаник В.В. Фактори емоційності стійкості співробітників митної служби // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. № 1 (10). Київ: ІВЦ «Політехніка», 2004. С. 143-147.
102. Подляшаник В.В. Адаптаційний потенціал та професійне здоров’я особистості // Практична психологія та соціальна робота. № 12. 2006. С.71-74.
103. Подляшаник В.В. Експертний аналіз професійно важливих якостей співробітника митної служби // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. Вип.. К.: КиМУ, 2007. С.
104. Подляшаник В.В. Психологічна інтерпретація соціально-складних ситуацій в діяльності співробітників митної служби // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т. IX, част.1. ­ К., 2007. С. 344-349.
105. Подляшаник В.В. Психологічний зміст діяльності особового складу оперативних підрозділів митниці // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. Київ: ІВЦ «Політехніка», 2006. С. 85-87.
106. Пономаренко В.А., Лапа В.В., Лемещенко Н.А. Человеческий фактор и безопасность посадки. М.: Воениздат, 1993. 112 с.
107. Посадові інструкції начальника, старшого інспектора, головного інспектора, інспектора пасажирського відділу, 1999.
108. Потапчук Н.Д., Журавель А.П. Психологічні проблеми підготовки психологів для органів охорони державного кордону // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи: Тези доповідей ІІІ міжнародної науково-практичної конференції. Хмельницький: ХНУ, 2005. С.67-68.
109. Практикум по инженерной психологии и психологии труда / Под ред. А.А.Крылова. Л.: ЛГУ, 1983. С. 46-54.
110. Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности: учебное пособие / Под ред. Г.С.Никифорова, М.А. Дмитриевой, В.М. Снеткова. СПб.: Речь, 2003. С. 311321.
111. Проблеми психологічної герменевтики. Монографія / За ред. Н.В.Чепелєвої. К.: Міленіум, 2004. 276 с.
112. Проблемность в профессиональной деятельности: теория и методы психологического анализа. М.: Издательство «Институт психологии РАН», 1999. 358 с.
113. Профессиональная пригодность: субъектно-деятельностный подход. М.: Изд. ИП РАН, 2004. 387 с.
114. Психодиагностика: Конспект лекций / Сост. С.Т. Посохова. М.: ООО «Изд-во АСТ»; СПб.: ООО «Сова», 2004. 156 с.
115. Психологические исследования: Вып.1 /Под ред. А.Л.Журавлева, Е.А.Сергиенко. М.: «Институт психологии РАН», 2006. 224 с.
116. Психологический словарь / Под ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1990. 389 с.
117. Психология XXI века / Под ред. В.Н.Дружинина. М: ПЕР СЭ, 2003. 863с.
118. Психология творчества: школа Я.А.Пономарева / Под ред. Д.В.Ушакова. М.: Институт психологии РАН», 2006. 624 с.
119. Психология труда. М.: Владос, 2004. 361 с.
120. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. М.: Прогресс, 1979. 392 с.
121. Рибалка В.В. Психологія праці особистості. К.: КМПУ імені Б.Д.Гринченка, 2005. 60 с.
122. Роджерс К. Консультирование и психотерапия / Пер. с анг. М.: ЭКСМО. Пресс, 2000. 412 с.
123. Родионов А.В. Психология физического воспитания и спорта. М.: Академический Проект; Фонд «Мир», 2004. 576 с.
124. Рождественская В.И. Функциональное состояние при монотонной работе и сила нервной системы // Проблемы дифференциальной психофизиологии. Т. VII. М., 2002. С. 124-136.
125. Роменець В.А. Суб’єкт психічної активності як предмет історичної психології // Психологія суб’єктної активності особистості. Київ: Інститут психології АПН України , 1993. С. 8182.
126. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2004. 713с.
127. Русалов В.М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальных свойств человека // Вопросы психологию 1985. № 1. С.19-32.
128. Самосознание и защитные механизмы личности: Хрестоматия. Самара, 2004. 228 с.
129. Санникова О.П. Эмоциональность в структуре личности. Одесса: Хорс,1995. 334 с.
130. Секач М.Ф. Психическая устойчивость руководителя. М., 1997. 265 с.
131. Семикин В.В. Произвольная саморегуляция функционального состояния в условиях режима непрерывной деятельности: Автореф. ... канд. псих. наук. М.: ИП АН СССР, 1986. 24 с.
132. Семиченко В.А. Психологія особистості. К.: Видавець Ешке О.М., 2001. 427 с.
133. Синдром «Професійного вигорання»та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти / За наук. ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки, Т.В.Зайчикової. К.: Міленіум, 2004. 264 с.
134. Сиротин О.А. К вопросу о психофизиологической природе эмоциональной устойчивости спортсменов // Вопросы психологи. № 1. 1973. С. 129-133.
135. Современная психология: многообразие научного поиска / под ред. Р.А.Ахмерова, С.П. Дырина, А.Л.Журавлева. М.: «Институт психологии РАН»; Набережные Челны: Институт управления, 2007. 420 с.
136. Соловков Ю. Українська митниця сьогодні.// Урядовий кур’єр. 1999. 13 січня.
137. Соловьев В.Д. Экспериментальные исследования концептов эмоций // Когнитивные исследования: Сборник научных трудов: Вып.1 / Под ред. В.Д.Соловьева. 2006. С. 173- 186.
138. Спилбергер Ч.Д. Концептуальные и методологические проблемы исследования тревоги // Стресс и тревога в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1983. С. 12-24.
139. Степанов С.Ю. Психология творчества и рефлексии в современных социальных практиках // Психология творчества: школа Я.А.Пономарева / Под ред. Д.В.Ушакова. М.: «Институт психологии РАН», 2006. С. 482- 515.
140. Стреляу Я. Месторасположение регулятивной теории темперамента (RTS) среди других теорий темперамента // Иностранная психология. 1993. Т.1. № 2. С. 37-48.
141. Третьяченко В.В. Колективні суб’єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка. К.: Стилос, 1997. 585 с.
142. Т