мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм наративної ідентичності студентської молоді : мотивационно-смысловую структурирование будущего как механизм нарративной идентичности студенческой молодежи

Краткое описание

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Черемних Катерина Олегівна

УДК: 159.923:316.61

мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм наративної ідентичності студентської молоді

19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор ТитаренкоТетяна Михайлівна

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ розгляду особистісної ІДЕНТИчності ЯК ПРОЦЕСУ наративного ЖИТТЄСТРУКТУРУВАННЯ...........................................................................9
1.1. Трансформації ідентичності як загальнонаукової категорії..........................................................................................9
1.2. Особистісна ідентичність в перспективі соціальної психології......................................................................................21
1.3. Мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм розгортання наративної ідентичності........................34
РОЗДІЛ2. Стратегія дослідження мотиваційно-смислового структурування студентами майбутнього як імеханізму наративної ідентичності...................................39
2.1. Методологічні основи дослідження...........................................39
2.2. Емпірична модель дослідження.................................................45
2.3. Організація та процедура збору інформації..............................64
РОЗДІЛ3. Емпіричне дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності студентської молоді....................68
3.1. Якісне дослідження способів мотиваційно-смислового структурування майбутнього студентською молоддю та побудова типології моделей наративної ідентичності.............68
3.2. Кількісне дослідження факторів часової локалізації та суб’єктивної оцінки подій майбутнього студентами...............99
ВИСНОВКИ.........................................................................................................144
ЛІТЕРАТУРА........................................................................................................147
ДОДАТКИ............................................................................................................159

вступ
Актуальність теми дослідження. Проблема ідентичності опинилася сьогодні в центрі зарубіжних та вітчизняних соціогуманітарних досліджень. Вона актуалізується на перетинах дисциплін та виступає синтетичною по відношенню до різних напрямків наукового пошуку: історичного, культурологічного, лінгвістичного, соціологічного, соціально-психологічного. Переосмислення питань, пов’язаних із біографічними процесами та структурами, обумовлено феноменом, що універсально характеризує психологічну сферу сучасної соціокультурної ситуації та фіксується у метафоричному терміні криза ідентифікації”. Цей феномен не лише вказує на неможливість переживання сучасною людиною власної семантичної цілісності через ототожнення з певною аксіологічною конфігурацією. Криза ідентифікації обумовлює актуальність пошуку форм персональної ідентичності, лояльних до часової і просторової нетотожності, та змушує принципово переглянути самі підвалини її інтерпретації, у зв’язку з чим артикулюється поняття наративної ідентичності.
Психологічний зміст проблеми наративної ідентичності бере початок з комунікативно-діалогічного повороту в психології, який на методологічному рівні постає як наративно-дискурсивний поворот і фактично вказує на соціально-психологічний зміст проблеми (Р.Барт, Й.Брокмейєр, Дж.Брунер, К.Герген, М.Готдинер, Ф.Джеймісон, К.Меррей, Т.Р.Сабрін, Х.Уайт, Дж.Уард, Р.Харре, Дж.Шоттер). В межах цього повороту через поєднання ідей аутентичності і осмисленості життя, з одного боку, та його діалогічності і культурної опосередкованості з іншого, знімається опозиція суб’єктивізму та антисуб’єктивізму в розумінні персональної ідентичності, що презентована традиційною психологією. Наративна ідентичність розглядається як інтертекстуальність діалог Я-тексту і тексту культури (компліментарність інтеріоризації та екстеріоризації). Внаслідок цього актуалізуються питання аксіологічного змісту дискурсу та мотиваційно-смислового (подієвого) структурування життя як ідентифікаційної практики, що виявляються топологічно близькими до вітчизняної традиції психології події та вчинку (М.М.Бахтін, С.Л.Рубінштейн, В.А.Роменець, К.О.Абульханова, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва).
Наративні та дискурсивні дослідження на сьогоднішній день складають одне з найбільш актуальних та активно розроблюваних теоретичних та емпіричних полів сучасної психології (як зарубіжної, так і вітчизняної), що відповідають численним запитам психологічної практики. Проте питання про релевантність моделі наративної ідентичності особистості умовам актуального інформаційного простору, про збереження особистістю можливості переживання процесуальності і осмисленості життя в умовах "кризи ідентифікації" поки що залишаються відкритими. Розв’язання цих питань пов’язане, в першу чергу, з мотиваційно-смисловим структуруванням майбутнього як формою розгортання особистісних смислів, в світлі яких людина інтерпретує своє життя. Отже, запропонована робота передбачає дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації належить до комплексних науково-дослідних тем лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України "Життєві домагання як соціально-психологічний механізм самоздійснення особистості", що розроблялася у 2003-2006 роках (державний реєстраційний номер 0199 U 000432) та "Життєві завдання як передумова особистісного самоздійснення в соціумі", що розробляється у 2007-2010 роках (державний реєстраційний номер 0106 U 002160).
Об’єктом дослідження є наративна ідентичність особистості.
Предметом дослідження виступає мотиваційно-смислове структурування студентами майбутнього як механізм наративної ідентичності.
Мета дослідження полягає у визначенні моделей наративної ідентичності студентської молоді на основі мотиваційно-смислового структурування майбутнього.
Відповідно до предмета і мети дослідження було сформульовано такі завдання:
1. обґрунтувати роль і місце мотиваційно-смислового структурування майбутнього у процесі розгортання наративної ідентичності особистості;
2. визначити профіль емпіричного дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності на епістемологічному, теоретико-методологічному та методичному рівнях;
3. здійснити емпіричне дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності студентської молоді та окреслити перспективні напрямки досліджень наративної ідентичності особистості.
Теоретико-методологічні основи дослідження складають положення наративної психології (Р.Барт, Й.Брокмейєр, К.Герген, М.Готдинер, Ф.Джеймісон, К.Меррей, Х.Уайт, Дж.Уард, Р.Харре, Дж.Шоттер), що звертаються до витоків комунікативно-діалогічного повороту у психології (М.М.Бахтін, Л.С.Виготський, Б.Ф.Поршнєв) та згідно яких феномену автобіографії надається наративний характер, у зв’язку з чим будь-яка історія життя зазвичай охоплює декілька історій. В силу семіотичної артикульованості простору особистісного буття розповіді про життя реально змінюють сам його хід. Розщеплене у дискурсивних практиках "Я" може набути своєї єдності лише в контексті суб’єкт-суб’єктних стосунків через зверненність своїм життям до Іншого. Також дослідження ґрунтується на концепції життєвого світу особистості та реалізується в межах суб’єктно-вчинкового методологічного підходу (М.М.Бахтін, С.Л.Рубінштейн, В.А.Роменець, К.О.Абульханова, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко), беручи за основу інтерпретацію людини як активного суб’єкта власного життя та розвитку і спираючись на положення про соціальну обумовленість просторово-часових меж життєвого світу.
Для розв’язання завдань дослідження було застосовано наступні методи: аналіз та узагальнення теоретичних та емпіричних розробок досліджуваної проблеми у науковій літературі, наративне інтерв’ю, анкетування, модифікована для дослідження перспективного життєструктурування методика життєвих прагнень РЕммонса, якісний аналіз наративних оповідань та еквівалентних їм форм я-тексту, факторний аналіз, ієрархічний кластерний аналіз, порівняння середніх K-незалежних субвибірок (Крускал-Уолліс тест), порівняння середніх значень показників двох незалежних вибірок (T-тест Ст’юдента), теоретичний синтез. Математична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою пакету статистичних програм SPSS.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що розкрито соціально-психологічний зміст категорії наративної ідентичності. Наративну ідентичність визначено як пожиттєвий процес підтримки людиною динамічної цілісності себе та свого життя. Обгрунтовано розгляд мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності. Визначено інтегральні характеристики та емпіричні вияви мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності. Запропоновано типологію моделей наративної ідентичності студентської молоді. Визначено основні фактори часової локалізації та суб’єктивної оцінки студентами подій майбутнього. Визначено роль концептів ідентичності та наративу в контексті трансформаційних процесів в історії соціогуманітарного пошуку та його сучасного стану на епістемологічному та теоретико-методологічному рівнях, що дозволяє локалізувати сучасну соціальну психологію у просторі міждисциплінарного наукового пізнання.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані в психоконсультативній та психотерапевтичній практиці, в роботі центрів психологічної допомоги та соціальних служб при супроводі людей з проблемами ідентифікації та адикції. Результати дослідження розширюють можливості практичного психолога на методологічному, методичному, діагностичному та корекційному рівні.
Вірогідність і надійність отриманих даних забезпечувалися шляхом побудови емпіричного дослідження відповідно до теоретичних положень; використання методик і методичних прийомів, які відповідали меті та завданням дослідження; поєднання якісного і кількісного аналізу емпіричних фактів; застосування методів математичної статистики з використанням комп’терних програм обробки даних.
Апробація результатів. Результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на науковому семінарі Домагання. Досвід. Особистість” (Київ, 2 червня 2005 року), міжнародній науково-практичній конференції Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями” (Полтава, 19-21 квітня 2007 року), науковому семінарі Інтерпретація життєвого досвіду та життєві завдання людини” (18 червня 2007 року, м.Київ), міжнародній конференції Каузометрия в исследованиях психологического времени и жизненного пути личности: прошлое, будущее, настоящее” (Київ, 28-29 лютого 2008 року), звітній науковій сесії співробітників Інституту соціальної та політичної психології АПН України за підсумками досліджень 2008 року (Київ, 10 квітня 2008 року), науковому семінарі Розуміння життєвого досвіду та конструювання майбутнього” (Київ, 12 червня 2008 року), засіданнях лабораторії соціальної психології особистості (2005-2008).
Публікації. Результати дослідження представлено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях та тезах доповіді на науковій конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 176 сторінок, у тому числі представлено 1 таблицю, 20 рисунків та 4 додатки, які займають 29 сторінок. Список використаних джерел нараховує 140 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На основі теоретико-методологічного аналізу досліджуваної проблеми наративна ідентичність визначена як реконструювання людиною власної семантичної цілісності у часі та просторі. Встановлено, що така цілісність переживається людиною як процесуальність і осмисленість життя та реалізується як подієве структурування останнього у різних комунікативних контекстах. Обґрунтовано розгляд мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності. Зафіксовано кризу ідентифікаційного механізму ототожнення в сучасних соціокультурних умовах та проблематизовано пошук динамічних форм персональної ідентичності.
На цих засадах змодельовано якісно-кількісне емпіричне дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності студентської молоді, проведення якого дає підстави для наступних висновків:
1. Мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм наративної ідентичності інтегрально характеризується здатністю особистості до динамічного подієвого життєструктурування. Критерієм виокремлення способів мотиваційно-смислового структурування та відповідних їм моделей наративної ідентичності є те, наскільки бажані події жорстко маркують просторово-часові межі ситуації майбутнього та стримують розгортання екстеріоризаційних та інтеріоризаційних процесів.
2. Наративна ідентичність студентської молоді реалізується у вигляді семи основних моделей: моделі самоконституювання, творчої моделі, неперервної моделі, замісної моделі, інфантильної моделі, скептичної моделі та примітивної моделі наративної ідентичності. Найбільш популярними серед студенської молоді є замісні та примітивні моделі наративної ідентичності, що пояснюється схильністю до інтенсивних захисних реакцій та недостатньою особистісною зрілістю відповідної вікової групи.
3. Означені моделі виступають або стадіями розгортання наративної ідентичності, або формами реакції на порушення останнього, що визначає їх релевантність сучасним соціокультурним умовам. В першому випадку йдеться про моделі самоконституювання, творчі та неперервні моделі, які постають динамічними містять у собі джерела життєвої зміни. В другому випадку, залежно від інтенсивності захисної реакції, мають місце статичні або полюсно-статичні моделі. До статичних належать інфантильні та скептичні моделі наративної ідентичності, в їх межах життєва ситуація є незмінною. Полюсно-статичні моделі передбачають поляризацію життя відносно певного дефіциту і об’єднують примітивні та замісні моделі.
4. Відповідно до результатів кількісного аналізу суб’єктивна локалізація подій майбутнього у часі реалізується у вигляді актуально-процесуальної, лінійно заданої та невизначеної моделей, а життєструктурування в цілому може бути охарактеризоване за допомогою факторів активності і адекватності.
5. Результати кількісного аналізу мотиваційно-смислового структурування майбутнього узгоджуються з класифікацією моделей наративної ідентичності та розглядаються як специфічні вияви способів мотиваційно-смислового структурування, що були диференційовані в якісному аналізі.

Перспективи подальшого дослідження наративної ідентичності визначаються попередніми співставленнями результатів кількісного і якісного аналізів мотваційно-смислового структурування. Встановлення зв’язків між результатами якісного і кількісного аналізу мотиваційно-смислового структурування майбутнього дозволить описати моделі наративної ідентичності на рівні виявів, що фіксуються методами самозвіту, та розкриє можливості їх непрямої діагностики.
Перспективними також видаються порівняння особливостей наративної ідентичності молоді і людей зрілого віку та проведення лонгітюдного дослідження вікової динаміки розгортання наративної ідентичності. Особливий інтерес становить поглиблене вивчення зовнішніх і внутрішніх умов конструювання та підтримки особистістю неперервних моделей наративної ідентичності та виявлення типових ситуацій втрати людиною динамічної цілісності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абульханова-Славская К.А., Березина Т.Н. Время личности и время жизни. — СПб., 2001. — 304c.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегии жизни. — М.: Мысль, 1991. — 299с.
3. АбушенкоВ.Л. Идентичность. // История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — с.383—388.
4. АдорноТ.В. Негативная диалектика. — М.: Научный мир, 2003. — 374с.
5. АнаньевБ.Г. Человек, как предмет познания. — Л.: Изд0во ЛГУ, 1969. — 336с.
6. АнцыфероваЛ.И. К психологии личности как развивающейся системе // Психология формирования и развития личности. — М.: Наука, 1981. — с.3-19.
7. АпельК.-О. Трансформация философии. — М.: Логос, 2001. — 344с.
8. Аристотель. Сочинения в четырех томах / ред. В. Ф. Асмус.. — М.:»Мысль», 1976. — Т.1.—550с.
9. Бауман З. Индивидуализированное общество. / Пер. С англ. Под ред. В.Л. Иноземцева. — М., Изд-во «Логос», 2002. — 390с.
10..БахтинМ.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. — М.: Наука, 1985. — С. 82—160
11.БахтинМ.М. Архитектоника поступка // «Ars vetus — Ars nova»: М.М.Бахтін. — К.: Гнозис, 1999. — 2-е вид., стереотип. — с.183—200.
12.БергерП., ЛукманТ. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания. М.: Медиум, 1995 — 323с.
13.БрокмейерЙ., ХарреР. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы // Вопросы философии. — 2000. — №3. — С.29—42.
14.Брубейкер Р., Купер Ф. За пределами «идентичности» // Ab Imperio. 2002. №3. — Режим доступу до ресурсу: http://abimperio.net/cgi-bin/aishow.pl?idlang=2&state=shown&idnumb=17
15.БрунерДж. Жизнь как нарратив // Постнеклассическая психология. — 2005. — №1(2). — С.9—30.
16.БурдьеП., ШартьеР. Люди с историями, люди без историй // Новое литературное обозрение, 2003. — №60. — Режим доступу до ресурсу: http://www.nlo.magazine.ru
17.Ван Дейк Т. К определению дискурса. — Режим доступа к ресурсу: http://www.hum.uva.nl/~teun/ .
18.ВитгенштейнЛ. Избранные работы. Пер. С англ. И нем. В. Руднева. М.: Территория будущего, 2005. — 440 с.
19.ВыготскийЛ.С. Собрание сочинений в 6-ти т. Т.3 Проблемы развития психики / Под ред. Матюшкина. — М.: Педагогика, 1983. — 368с.
20.ГваттариФ, ДелезЖ. Введение в шизоанализ. // Русский журнал. 2007. — 20.07. — Режим доступу до ресурсу: http://www.russ.ru/stat_i/vvedenie_v_shizoanaliz
21.ГегельГ. Энциклопедия философских наук. Т.2. Философия природы. М.: Мысль. — 1975. — 695с.
22.ГофманИ. Стигма: Заметки об управлении испорченной идентичностью // Русский социологический форум, 2000 — № 1—4. — Режим доступу до ресурсу: http://www.sociology.ru/forum/ogl3-4-2000.html
23.ГрицановА.А. Гумбольдт. // История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — с.272—273
24.ГрицановА.А. Джемс. // История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — с.310—311.
25.ГумбрехтХ-У. «Современная история» в настоящем меняющегося хронотопа // «НЛО», 2007 — № 83. — Режим доступа к ресурсу: http://magazines.russ.ru/nlo/2007/83/
26.ГуссерльЭ. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. М.: ДИК, 1999. — Т.1: Общее введение в чистую феноменологию. — 335с.
27.ДелезЖ. Различие и повторение. СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1998. — 384с.
28. ДеридаЖ. Письмо та відмінність. — К.: Основи, 2004. — 602с.
29.ДжемсУ. Личность. // Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, А.А.Пузырея. — М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982. — С.61—70.
30.ДжердженК. Социальный конструкционизм: знание и практика. Сб. статей. Мн.: БГУ, 2003 — Режим доступу до ресурсу: http://charko.narod.ru/texts/gergen/2/html
31.ДжердженК.Дж. Социальная психология как социальное коструирование (русский перевод GergenK.J. Social psychology as social construction: The emerging vision) Realities and relationships: Soundings in social construction, Gergen, K. J. (1997). Social psychology as social construction: The emerging vision. In C.McCarty & A.Haslam (Eds.), The message of social psychology: Perspectives on mind in society (pp. 113—128). Oxford: Blackwell. 1997. — Режим доступу до ресурсу: http://www.swarthmore.edu/SocSci/kgergen1/web/page.phtml/?st=home
32.ЗарецькаО.О. Ситуативні чинники розуміння та інтерпретації особистого досвіду: спроба класифікації // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / За ред. Н.В.Чепелєвої. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агенство», 2007. — Том2, вип.5. — С.37—49.
33.Зейгарник Б.В. Теория личности КЛевина. — М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1981. — 118c.
34.Иоанн Дунс Скот. Избранное. М.: Издательство Францисканцев, 2001. С. 166—191, 336—447
35.ИонескоЭ. Носорог. /Серия: Лучшие книги за XX лет Текст. — М.: АСТ, 2008 — 272 с.
36.КантИ. Критика способности суждения. — Соч. — Т.5. — М., 1966. — 334с.
37.КалинаН.Ф. Основы психоанализа. — М.: Рефл — бук, К.: Ваклер, 2001. — 352 с.
38.КапрараДж., СервонД. Психология личности. — СПб.: Питер, 2003. — 640с.
39.КвалеС.Исследовательское интервью. — М.: Смысл, 2003. — 301с.
40.КулиЧ. Первичные группы // Американская социологическая мысль / Под ред. В.И.Добоенького. — М., 1994. — С. 330—335
41.КунТ. Структура научных революций. — М., 1975. — 304c.
42.ЛактіоновО.М. Структурно-динамічна організація індивідуального досвіду: Автореф. Дис д-ра психол. наук: 19.00.01 — К., 2000. — 36с.
43.Лебединская И.В. Post-modern и проблема нового синтеза // «Ars vetus — Ars nova»: М.М.Бахтін. — К.: Гнозис, 1999. — 2-е вид., стереотип. — с.127—132.
44.ЛевинК., ДембоТ., ФестингерЛ., СирсП. Уровень притязаний. // Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, А.А.Пузырея. — М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982. — 288с.
45.Лейбниц Г. Новые опыты о человеческом разумении // Соч.: В 4-х т. М., 1983. Т.2. С. 47—109, 363—406.
46.ЛеонтьевД.А. Психология смысла: Природа, структура и динамика смысловой реальности. — М.: Смысл, 1999. — 486с.
47.ЛеонтьевД.А. Неклассический вектор в современной психологии // Постнеклассическая психология. — 2005. — №1(2). — С.51—71
48.ЛехциерВ. Введение в феноменологию художественного опыта. — Самара: Двадцать первый век, 2002. — 236с.
49.ЛиотарЖ.-Ф: Состояние постмодерна. — М.; СПб.: Алетейя, 1998. — 160с.
50.Локк.Дж. Опыт о человеческом разуме. «Опыт о человеческом разуме» // Избранные философские произведения в двух томах. Т. I. М., 1960. С. 153—162.
51.ЛомовБ.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. — М.: Наука, 1984. — 444с.
52.ЛэнгР.Д. Расколотое «Я». — СПБ.: Белый Кролик, 1995. — 352 с.
53.ЛюббеГ. Историческая идентичность // Вопросы философии, 1994, №4. — С.94-113.
54.МамардашвилиМ. Классический и неклассический идеалы рациональности. — М.: Логос, 2004. — 240с.
55.МамардашвилиМ. Сознание и цивилизация. Тексты и беседы. — М.: Логос, 2004. — 272с.
56.МамардашвилиМ. Лекции по античной философии. — М.: Аграф, 2002. — 320с.
57.Масієнко Ю.О. Дискурсивні моделі сукупного я-тексту особистості”: психологічний аспект// Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — Київ: 2003. — Том V. — № 7. — c. 176—183
58.Масієнко Ю.О. Личностный сетевой протокол. Методическое пособие. — Киев: Гнозис, 2006. — 36с.
59.МаслоуА. Мотивация и личность / Пер. С англ. — СПб.: Евразия, 1999. — 478с.
60.МаслоуА. Психология бытия. — М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. — 304с.
61.Мерло-Понти М. Феноменология восприятия / Пер. с фр. Под ред. И.С.Вдовиной, С.Л.Фокина.— СПб.: Ювента; Наука, 1999.— 603 c.
62.МідД.Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста. — К.: Український центр духовної культури, 2000. — 374с.
63.МиненковГ. Концепт идентичности: перспективы определения (часть I Идентичность как социально-теоретическия проблема и как концепт) // Сайт интеллектуального сообщества Беларуси. Дискуссии.—2005—Режим доступу до ресурсу: http://belintellectuals.com/discussions/?id=68
64.МиненковГ. Концепт идентичности: перспективы определения (часть II Идентичность и сообщество: источники самости и принадлежности) // Сайт интеллектуального сообщества Беларуси. Дискуссии.—2005—Режим доступу до ресурсу: http://belintellectuals.com/discussions/?id=68
65.МожейкоМ.А. Классика неклассика постнеклассика. // История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — с.459—463
66.МожейкоМ.А. Постмодернизм. // История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — с.812—815
67.МожейкоМ.А. «Смерть субьекта» // История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — с.990—993
68.МожейкоМ.А. Трансгрессия // История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — С.842—844.
69.Наративні психотехнології / за заг. Ред. ЧепелєвоїН.В. — К.: Главник, 2007. — 144с.
70.НьюкомТ.М. Социально-психологическая теория: интеграция индивидуального и социального подходов // Современная зарубежная социальная психология: тексты. — М., 1984. — с. 61—82.
71.Основи психології: Підручник / За заг. Ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. — 5-тє вид., стереотип. — К.: Либідь, 2002. — 632с.
72.ПавловаО.Н. Идентичность: история формирования взглядов и ее структурные особенности. — Режим доступу до ресурсу: http://pavolga.narod.ru/identity.html
73.ПетренкоВ.Ф. Конструктивистская парадигма в психологической науке. // Психологический журнал. — 2002. — Т.23 — № 3. — с.113—121.
74.ПодорогаВ. Выражение и смысл: Ландшафтные миры философии: Серен Киркегор, Фридрих Ницше, Мартин Хайдеггер, Марсель Пруст, Франц Кафка. — М.:Ad Marginem, 1995. — 428с.
75.ПоршневБ.Ф. О начале человеческой истории (проблемы палеопсихологии). — М.: Мысль, 1974 — 487с.
76.Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. — М.: Изд-во: Институт практической психологии, Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. — 246 с.
77.РікерП. Сам як інший. — К.: Дух і Літера, 2002. — 458с.
78.РикерП. Герменевтика и метод социальных наук. — Режим доступу до ресурсу: http://ihtik.lib.ru/
79.Рикер П. Повествовательная идентичность. — Режим доступу до ресурсу: http://ihtik.lib.ru/
80.РоменецьВ.А. Вчинок і постання канонічної психології. // Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії. — К.: Либідь, 2006. — с.11—36.
81.РоменецьВ.А. Унікальність та відповідальність вчинку, як засади його рефлексивності // «Ars vetus — Ars nova»: М.М.Бахтін. — К.: Гнозис, 1999. — 2-е вид., стереотип. — с.7—15.
82.РоменецьВ.А., МанохаІ.П. Історія психології ХХ століття: Навч. Посібник. — Вид. 2-ге стареотип. — К.: Либідь, 2003. — 992с.
83.РумянцеваТ.Г. Шеллинг. // История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — с.1278 — 1281.
84.РубинштейнС.Л. Основы общей психологии. — СПб.: Питер Ком, 1999. — 720с.
85.РубинштейнС.Л. Проблемы общей психологии. — М.: Педагогика, 1976. — 423с.
86.Рубинштейн С.Л. Человек и мир // Проблемы общей психологии. М., 1976. С. 253—382.
87.СабринТ.Р. Нарратив как базовая метафора для психологии // Постнеклассическая психология, 2004 — №1 — Режим доступу до ресурсу: http://narrativepsy.narod.ru
88.СлюсаревськийМ.М. Методологічна ситуація у психологічній науці і перспективи соціальної психології // Наукові студії із соціальної та політичної психології. — К.: Міленіум, 2004. — Вип.. 8 (11). — С.3 — 14.
89.ТатенкоВ.А. Психология в субъектном измерении. — К.: Просвіта, 1996. — 404с.
90.ТейлорЧ. Джерела себе. — К.: Дух і літера, 2005. — 696с.
91.ТитаренкоТ.М. Вчинок у приватному житті. Погляд психотерапевта. // Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії. — К.: Либідь, 2006. — с.280—303.
92.Титаренко Т.М. Життєві домагання особистості: феноменологічний та структурно-функціональний підходи // Психологія і суспільство. — Тернопіль, 2004. — №4. — с.128—145
93.ТитаренкоТ.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. — К.: Либідь, 2003. — 376с.
94.Титаренко Т.М. Особливості функціонування життєвих домагань як способу самоздійснення особистості // Наукові студії із соціальної та політичної психології. — К., 2005. — Вип. 10 (13). — с.96—104.
95. Титаренко Т.М. Чого чекаю від життя (психологічний зміст поняття життєві домагання”) // Наукові студії із соціальної та політичної психології. — К.: Міленіум, 2004. — Вип.. 8 (11). — с.3 — 14.
96.Томэ Х., Кэхеле Х. Современный психоанализ. Т.1. Теория: Пер. С англ. / Общ. Ред. А.В. Казанской. — М.: Литера, 1996. — 576 с.
97.ТроцукИ.В. Нарративный анализ в психологии: возможности практического применения: дис. На соискание научн. Степени канд. Социол. Наук: спец. 22.00.01. — М., 2005. — С.17—151
98.ТрубинаЕ.Г. Рассказанное Я: отпечатки голоса. — Екатеринбург: Изд-во Урал. Ун-та, 2002. — 279с.
99.ТрубинаЕ.Г.Нарратология: основы, проблемы, перспективы. Материалы курса. — Екатеринбург: Изд-во Урал. Ун-та, 2002. — Режим доступа к ресурсу: http//:www2.usu.ru/philosophy/soc_phil/rus/courses/narratology.html
100. УзнадзеД.Н. Психологические исследования. — М.: Наука, 1966. — 450с.
101. Улановский А.М. Качественная методология и конструктивистская ориентация в психологии // Вопросы психологии, 2006 — №3. — С.27—37
102. УлановскийА.М. Феноменологический подход как качественная исследовательская методология: автореф. Дис. На соискание научн. Степени канд. Психол. Наук: спец. 19.00.01. — М., 2006 — С.3—14.
103. ФестингерЛ. Теория когнитивного диссонанса. — СПб.: Ювента, 1999. — с.15—52
104. ФилиповичА.В. Лингвистический поворот// История философии: Энциклопедия. — Мн., 2002. — с.552 — 553.
105. ФихтеИ.Г. Сочинения. Работы 1792 — 1801 гг. — М., 1995. — 656с.
106. ФранклВ. Человек в поисках смысла. — М.: Прогресс, 1990. — 367с.
107. Фреге Г. Смысл и значение. — Режим доступу до ресурсу: http://ihtik.lib.ru/
108. ФрейдЗ Психология безсознательного: Сб. произведений / Сост. М.Г.Ярошевский. — М.: Просвещение, 1989. — 448с.
109. ФроммЭ. Бегство от свободы. — М.: Прогресс, 1989. — 272с.
110. ФридманД., КомбсД. Конструирование иных реальностей. История и рассказы как терапия. — М.: Класс, 2001. — 362с.
111. Фуко М. Археология знания. — Киев: Ника-Центр, 1996. — 208с.
112. Фуко М. Жизнь: опыт и наука // Вопросы философии — М, 1993. — № 5. — С. 44—53.
113. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. Пер. с фр. В.П.Визгина и Н.С.Автономовой. СПб. А-сad. 1994г. 408с.
114. ХайдеггерМ. Преодоление метафизики // Философия Мартина Хайдеггера и современность. М., 1991. С.214.ХьеллЛ., ЗиглерД. Теории личности — Спб.: Питер, 2001 — 608с.
115. ХарреР. Вторая когнитивная революция // Психологический журнал. — 1996. — Т.17. — №2 — С.3—15.
116. ЧепелєваН.В.Розуміння — Інтерпретація — Діалог // «Ars vetus Ars nova»: М.М.Бахтін. — К.: Гнозис, 1999. — 2-е вид., стереотип. — с.58—76.
117. ЧепелєваН.В. Особистий досвіт суб’єкта у контексті психологічної герменевтики. // Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії. — К.: Либідь, 2006. — с.280—303.
118. ЧепелєваН.В. Теоретичні засади наративної психології // Наративні психотехнології / за заг. Ред. ЧепелєвоїН.В. — К.: Главник, 2007. — С.3—37.
119. ЧепелеваН.В. Текст как средство знаково-смысловой репрезентации социокультурного мира // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика. — К, 2007. — Том2, вип.5. — С.5—15.
120. ШелерМ. Избранные произведения: Пер. С нем. М.: Гнозис, 1994. 450с.
121. Шоттер Д. М.М.Бахтин и Л.С.Выготский: интериоризация как «феномен границы» // Вопросы психологии. 1996. № 6. — С.107—117
122. ШпарагаО Поиск идентичности в контексте пограничья: беларуская версия. — Режим доступу до ресурсу: http://belintellectuals.com/community/community.php?id=48
123. ЭкоУ. Отсутствующая структура. Введение в семиологию / Перев. С итал. В.Г.Резник и А.Г.Погоняйло. — Спб.: «Симпозиум», 2006. — 544с.
124. ЭммонсР. Психология высших устремлений: мотивация и духовность личности / Перев. С англ.; Под ред. Д.А.Леонтьева. — М.: Смысл, 2004 — 416с.
125. ЭриксонЭ. Идентичность: юность и кризис. — М.: Прогресс, 1996. — 344с.
126. ЮмД. Трактат о человеческой природе. // ЮмД. Сочинения в 2 т. Т. 1.—М.: Мысль, 1996.
127. ЯворськаГ. Мусульмани та іслам в українських дискурсивних практиках (до проблеми колективних ідентичностей) — Режим доступу до ресурсу: http://www.cidct.org.ua/uk/studii/5-6(2004)/5.html
128. Янчук В.А. Введение в современную социальную психологию. — Минск: АСАР, 2005 — с.148—161.
129. CalhounC. Critical Social Theory: Culture, History, and Challenge of Difference. Oxford; Cambridge: Blackwell, 1995. — pp. 1—12.
130. Giddens A. Modernity and Self-Identity. Stanford 1991. P. 375.
131. Hall S.‘Who Needs Identity”? // Hall, S. And Gay, P. Du (eds). Questions of Cultural Identity. London: Sage, 1996.— pp. 1—17.
132. MayoC. Foucauldian Cautions on the Subject and the Educative Implications of Contingent Identity. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ed.uiuc.edu/EPS/PES-yearbook/97_docs/mayo.html
133. MelucciA.