СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМЦІВ : СОЦИАЛЬНО - ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Паламарчук Ольга Миколаївна

УДК 316.723

СОЦІАЛЬНО ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМЦІВ

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
д.п.н., професор
Ю.М. Швалб

Київ - 2006

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Екологічні проблеми сучасного виробництва та роль соціально-психологічних факторів у їх вирішенні....... ........................................................ 8
1.1. Вплив виробництва на екологічні процеси та роль держави у їх
вирішенні ...............................................................................................................8
1.2. Становлення та розвиток екологічної свідомості в контексті розвитку сучасного підприємництва в Україні ................................................................. 31
1.3. Поняття еколого-економічної культури та соціально-психологічні фактори
її формування ...................................................................................................... 57
РОЗДІЛ 2. Соціально-психологічні чинники формування еколого-економічної культури підприємництва ...................................................................................86
2.1. Екологічні рухи, як вияв суспільного ставлення до підприємницької діяльності .............................................................................................................86
2.2. Ставлення громадян Вінниччини до еколого - економічних проблем...... 108
2.3. Ставлення урядовців регіонального рівня до еколого-економічних проблем в Україні ............................................................................................................ 130
РОЗДІЛ 3. Соціально-практичні напрямки формування еколого-економічної культури підприємця ........................................................................................ 147
3.1. Освітні шляхи формування та корекції еколого-економічної культури майбутніх суб’єктів підприємницької діяльності ........................................... 147
3.2. Динаміка змін екологічних уявлень у майбутніх підприємців в процесі навчання ............................................................................................................ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................ 192

ВСТУП
Динаміка розвитку суспільства та поява можливостей для розкриття професійного потенціалу сучасного підприємця вимагає від нього не тільки знання економічних і політичних механізмів ринку та законів розгортання нових форм діяльності, але й здатності до еколого-економічного керування, постійної роботи над екологічним вдосконаленням виробничих процесів. Сьогодні поряд із зростанням великої кількості фірм, корпорацій, організацій, загальної переорієнтації політичної та економічної діяльності має ставитись питання еколого-економічної культури організації та її керівників зокрема.
Погіршення стану довкілля підвищує комплекс екологічних вимог, що стосуються підприємця й вимагають аналізу виробництва з точки зору його еколого-економічної культури. Вплив підприємств на навколишнє середовище стає все більш інтенсивним, що спричиняє знищення усталених екологічних систем, забруднення природи та погіршення умов життя людей. Це зумовлює необхідність екологічного вдосконалення стилю і методів підприємницької діяльності, використання всіх сучасних можливостей для покращення в екологічному плані результатів діяльності. Одне з основних завдань, яке зараз має стояти перед спеціалістами з управління, перед теоретиками, практиками та державними структурами, є розвиток та вдосконалення системи еколого-економічної культури.
Нове покоління підприємців повинно бути здатним розв’язувати завдання, поставлені ринковими умовами, з врахуванням еколого-економічних наслідків своєї діяльності. Дослідження еколого-економічної культури пов’язано з пошуком шляхів підвищення екологічної безпеки підприємницької діяльності та з оптимізацією екологічної складової професійної свідомості підприємця.
У працях вітчизняних та зарубіжних учених пропонуються різні підходи до вивчення та розвитку екологічної культури та екологічної свідомості. Так, В.Л.Деркач, С.Д.Дерябо, М.М.Кисельов, О.С.Мамешина, А.А.Толстоухов, В.А.Ясвін та інші досліджують феномен екологічної свідомості у широкому діапазоні його теоретичних та практичних виявів; В.С.Крисаченко та М.І.Хилько розкривають способи взаємозв’язку екології, культури та політики; В.О.Скребець розглядає проблеми природного адаптогенезу масової екологічної свідомості та дає системний структурно-функціональний аналіз екопсихологічної феноменології буденної свідомості в умовах екстремальності; А.М.Льовочкіна розглядає та обґрунтовує основні підходи до проблеми побудови системи безперервної екологічної освіти; Ю.М.Швалб пропонує новий підхід до визначення основних категорій екологічної психології та пропонує системну модель відношення „Людина навколишнє середовище”; В.О.Моляко звертає особливу увагу на суб’єктивну картину світу, розглядає формування певних екологічних образів.
Проте досі не існує чіткого розуміння психологічної структури еколого-економічної культури, особливостей її формування та механізмів їх детермінації на соціальному та особистісному рівнях. На сучасному етапі розвитку суспільства потрібна еколого-економічна підготовка нових підприємницьких кадрів, з чого і впливає актуальність теми: „Соціально-психологічні умови формування еколого-економічної культури підприємців”. Тема розроблялась в рамках НДР лабораторії екологічної психології Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України „Еколого-психологічні чинники сучасного способу життя” (реєстраційний номер 0103U000816).
Об’єктом дослідження є еколого-економічна культура підприємця на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
Предметом дослідження є соціально-психологічні чинники становлення еколого-економічної культури підприємців.
Метою дослідження є з’ясування соціально-психологічних умов формування еколого-економічної культури підприємців України та розроблення практичних освітніх заходів, спрямованих на забезпечення цих умов.
Основна гіпотеза дослідження полягає в тому, що провідними умовами формування еколого-економічної культури є наповненість економічної свідомості підприємця екологічним змістом та особистісне прийняття екологічних цінностей суб’єктами економічної діяльності.
Для досягнення мети і перевірки гіпотези були означені такі завдання:
1. Розкрити зміст і особливості еколого-економічної культури підприємця у контексті досягнення цивілізованих форм природокористування.
2. Визначити провідні соціально-психологічні чинники розвитку еколого-економічної культури сучасної підприємницької діяльності.
3. Дослідити провідні соціально-психологічні фактори екологічної діяльності суб’єктів підприємництва.
4. Розробити й апробувати навчальну програму та систему практичних рекомендацій з метою формування еколого-економічної культури майбутніх суб’єктів підприємницької діяльності.
Методологічною основою дослідження є: системний підхід до поняття культури (О.І.Генісаретський), культури підприємництва (Р.Рюттингер) та культури особистості (В.М.Розін); концепція діяльнісного опосередкування розвитку особистості (С.Д.Максименко); теорія колективних суб’єктів управління (В.В.Третьяченко); концепція соціокультурної зумовленості зв’язку управління із соціальним середовищем (Л.Е.Орбан-Лембрик); системний підхід до визначення екологічної культури та екологічної свідомості (М.М.Кисельов, В.С.Крисаченко, А.В.Толстоухов, М.І.Хилько, Ю.М.Швалб); основні теоретичні положення щодо змісту та організації екологічної освіти (С.Д.Дерябо, А.М.Льовочкіна, О.В.Рудоміно-Дусятська, В.А.Ясвін).
Для реалізації завдань дослідження були використані такі методи: теоретичний аналіз концепцій становлення екологічної свідомості, анкетування, психодіагностичні методики, зокрема, методика незавершених речень екологічного спрямування, тест екоціннісних диспозицій (В.О. Скребець), формуючий експеримент та методи кількісної обробки даних.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше визначено психологічний зміст поняття еколого-економічної культури підприємницької діяльності; обґрунтовано, що еколого-економічна культура підприємницької діяльності проявляється у формах вільного екологічно спрямованого волевиявлення підприємця, на протилежність діям, що відбуваються під тиском чинників соціального примусу; показано, що провідними умовами формування еколого-економічної культури є наповненість економічної свідомості підприємця екологічним змістом та особистісне прийняття екологічних цінностей суб’єктами економічної діяльності.
Теоретичне значення дослідження полягає у розкритті сутності, структури і особливостей еколого-економічної культури; у встановленні чинників, від яких залежить ступінь розвитку еколого-економічної культури; в обґрунтуванні значення та ролі еколого-економічної культури у процесі розвитку свідомого підприємництва; визначенні рівнів сформованості екологічної культури; у з’ясуванні соціально-психологічних умов формування еколого-економічної культури.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані при прийнятті управлінських рішень щодо напрямків розвитку підприємницької діяльності в регіоні; запропонований методичний комплекс дає можливість здійснювати психологічну діагностику рівня розвитку еколого-економічної культури підприємця; розроблено програму формування еколого-економічної культури. Отримані матеріали можуть бути використані у практичній роботі при підготовці майбутніх підприємців як основа навчального спецкурсу.
Результати досліджень доповідалися та обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Сучасні проблеми екологічної психології” (Київ, 2003, 2005), „Проблеми і перспективи культурологічної особистісно-орієнтованої освіти” (Кривий Ріг, 2003.) Основні положення та результати дослідження повідомлялись та обговорювались на засіданнях лабораторії екологічної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, на засіданнях методичних семінарів Вінницького фінансово-економічного університету.
Зміст і результати дослідження викладено у 7 публікаціях, з них 6 у фахових виданнях, включених до списку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлюється логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 191 сторінці. У роботі містяться 2 графіки, 2 рисунки, 27 таблиць та 5 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Еколого-економічна культура є складовою частиною загального культурного простору буття людини. Вона почала складатися у другій половині ХХ століття, як наслідок усвідомлення руйнівних впливів виробництва на великі екологічні системи та біосферу Землі у цілому. На сьогодні еколого-економічна культура є детермінуючим фактором із забезпечення цивілізованих форм природокористування. Проте, досі дотримання цих форм спирається, переважно, на використання елементів соціального примусу, що реалізується через відповідні соціальні вимоги та норми, а не на власну культуру підприємців та підприємницької діяльності.
2. Еколого-економічна культура підприємців є складним світоглядним утворенням, в якому можна виділити три провідні чинники: спрямованість на використання екологічно орієнтованих виробничих технологій; прийняття підприємцем соціальної відповідальності за екологічні наслідки виробничої діяльності; особистісна екологічна культура підприємця. Особистісна екологічна культура підприємця проявляється у вільному екологічному волевиявленні, що спирається на особистісний пріоритет цінності збереження природного середовища над отриманням прибутків. Формування еколого-економічної культури підприємців передбачає трансформацію екологічної свідомості людини на рівні світоглядних установок та переконань.
3. Провідними соціально-психологічними чинниками становлення еколого-економічної культури підприємців є, по-перше, наповненість економічної свідомості підприємця екологічним змістом та, по-друге, особистісне прийняття ним екологічних цінностей. Виявлено залежність еколого-економічної культури від рівнів сформованості структурних компонентів професійної екологічної відповідальності кожного працівника підприємства. Становлення еколого-економічної культури підприємців як суспільного явища залежить не тільки від соціальних чинників (екологічної політики держави, стану громадської думки, спрямованості засобів масової інформації, активності екологічних рухів тощо), але й, насамперед, від рівня сформованості екологічної свідомості та екологічно спрямованої діяльності.
4. Формування та корекція еколого-економічної культури майбутніх суб’єктів підприємницької діяльності має відбуватися через систему освітніх заходів, побудованих відповідно до цільової програми, спрямованої на інтенсивне формування екологічної відповідальності підприємництва в цілому і кожного окремого підприємця. За структурою освітня програма має відповідати загальній структурі еколого-економічної культури підприємницької діяльності.
Перспективними надалі вбачаються дослідження, які забезпечать поглиблений аналіз особистісної компоненти еколого-економічної культури та вплив соціальних механізмів на її практичну реалізацію.

Список використаних джерел
1. Абоньяно Н. Экзистенция как свобода // Вопросы философии. 1992. - № 8
2. Абрамова Ю.Г. Психология среды: источники и направления развития // Вопросы психологии.- 1995.- № 2.- С. 130-136.
3. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности // Психологический журнал. 1985. Т.6. № 5.
4. Абульханова-Славская К.А О субъекте психической деятельности. Методологические проблемы психологии. М. Наука, 1973. 287 с.
5. Агесс П. Ключи к экологии. Л.: Гидрометиздат, 1982. 96 с.
6. Гор Альберт. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух. - К.: Інтелсфера, 2001.
7. Американская социологическая мысль: Тексты. М., 1996. 193 с.
8. Амджадін Л. Соціальна складова сучасної екологічної політики: екологічно відповідальний бізнес // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. - № 1. - С. 71
9. Андерсон Дж.М. Экология и науки об окружающее среде: биосфера, экосистемы, человек: Пер. с англ. Л.: Гидрометиоиздат, 1985.- 155 с.
10. Андрейцев В.І. Екологічне право. Вентурі, 1996. 208 с.
11. Ануфриева Экологический дневник на уроке и дома // Химия в школе .- 1999.- № 1. С. 39-40.
12. Аристотель. Сочинения: пер. с древнегреческой: в 4-х т. М.: Мысль, 1983.- Т.4.
13. Арсеньев В.Р. Звери-боги-люди. - М., 1991.- 81 с.
14. Асламов Л., Векслерський Р., Комарський К., Пшеничний С. Проблеми та концептуальні ідеї екологічної освіти і виховання в Україні // Ойкумена.- 1994.- № 1-2. - С.87-91.
15. Асмолов А.Г. Классификация неосознаваемых явлений и категория деятельности // Вопросы психологии. 1980. - № 3. С.45-53.
16. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. К.: Атака, 2000. 216 с.
17. Бганка-Церера В. Р. Экологическая проблема: социально-философские основания и пути решения. - М.: РАУ, 1993. 78 с.
18. Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. Монография. К.: Орияне, 2000. 242 с.
19. Білявський Г.О., Фурдуй Р. Основи екологічних знань. К.: Либідь, 1995.- 228 с.
20. Блаватський В.Д. Природа и античное общество. М.: Наука, 1976. 79 с.
21. Бровдій В.М., Гаца О.О. Екологічні проблеми України: Навчальний посібник з екології / Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. Науково-дослідна лабораторія з проблем екологічної освіти. - К., 2000. 110 с.
22. Бусыгин А.Г. Десмоекология или теория образования для устойчивого развития. Книга первая. 2-е изд., испр., доп. Ульяновск, Сибирская книга, 2003. - 216 с.
23. Бугаев А.Ф. Введение в единую теорию мира. М.: Балые альвы, 1998. 320 с.,
24. Вачков И.В. Основы технологи группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. М.: Ось-89, 1999. 176 с.
25. Веклич О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні // Економіка України.- 1998. - № 9.
26. Вернік О.Л. Деякі особливості специфічного ставлення і поведінки підлітків у довкіллі. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. С.Д. Максименка К., 2003, Т.7.- Ч.1. 469 с.
27. Веклич О.О Людина і природа: як стимулювати природоохоронну діяльність ? // Вісник НАН України. - 1996. -№ 11-12
28. Вичев В. Мораль и социальная психика. - М., 1978. - Ч. II, гл. III . С. 247-267.
29. Гардашук Т.В. Екологічна освіта: досвід міжнародних комунікацій // Ойкумена.- 1994.- № 1-2.- С.184-188.
30. Гардашук Т.В. Сучасний екологізм: теоретичні засади та практичні імплікації // Практична філософія. - 2001. - № 1. С. 146-157.
31. Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. К., 2000.
32. Гегель Г.В. Философия Духа // Энциклопедия философских наук.- Т.3.-С. 327, 343, 347
33. Гельман В.Я. Постсоветские политические трансформации: наброски и теории // Общественные науки и современность. 2001. - № 1. - С. 55-69.
34. Гидденс Э. Социология. М., 1999. 584 с.
35. Гирусов Э.В. Основные исторические этапы и формы взаимодействия общества и природы // Общество и природа: Исторические этапы и формы взаимодействия / Отв. ред. М.П. Ким. М.: Наука., 1981. С. 48-57.
36. Глобальная экологическая проблема / Отв. ред. Г.И. Морозов, Р.А Новиков. М.: Мысль, 1988. 204 с.
37. Григорьян Т.Г. Природа и общество.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977.- 150 с.
38. Голуб А.А., Струнков О.Б. Экономика природоиспользования. М.: Аспект-пресс, 1995. 188 с.
39. Голубець М.А. Екологія й культура: до питання про структурно-функціональні зв’язки // Ойкумена. 1991. - № 1.
40. Горак Г.І. Про особливості суспільного пізнання // Філософська думка. - 1981.- № 5.
41. Горбовский А.А. Загадки древнейшей истории. Книга гипотез. - М.: Знание, 1971. - 80 с.
42. Горелов А.А. Человек-гармония-природа. М.: Наука, 1990. 188 с.
43. Городецкая И. Организация защитников окружающей среды в Великобритании // Мировая экономика и международные отношения. - 1985.- № 6.- С. 93-99.
44. Горшков В.Г., Кондратьев К.Я. Лосев К.С. Глобальные экологические перспективы // Вестник РАН. 1992. - № 5. С. 70-81.
45. Дальник В. Р. Непослушное дитя биосферы: Беседы о человеке в компании птиц и зверей. М.: Педагогика-Пресс, 1994. 208 с.
46. Дерябо С., Ясвин В. Слогаемые экологического сознания // Человек. 1999. - № 3. 23 с.
47. Дерябо С.Д. Ясвін В.А. Культурно-історична обумовленість кризи європейської екологічної свідомості. К., 1994. - 1-2 с.
48. Дерябо С.Д., Ясвін В.А. Экологическая психология и педагогика. -Ростов на Дону: Феникс, 1996.- 477 с.
49. Джорабаев Г.К. Формирование социально-активной личности школьников в учебно воспитательном процессе. М., 1986.
50. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент. К., 1996.
51. Дмитроца О.С. Екологічна культура як політичне явище: суть і проблеми формування: Автореферат кандидатської дисертації. Львів, // 1995. 26 с.
52. Дмитроца О.С. До питання про екологічну культуру як цілісне явище // Вісник КНУ ім. Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 2003 . - С. 43
53. Донченко О. Концепція соціальної психіки суспільства // Філософська і соціологічні думка. 1994. - № 1-2. С. 118-158.
54. Дробноход М.І., Вольвач В.Ф., Іваненко С.Г. Концептуальні основи формування екологічного мислення та здібностей людини будувати гармонійні відносини з природою. - К.: МАУП, 2000. 76 с.
55. Дубровский Д.И. Проблемы идеального. М., 1983.
56. Экзарьян В. Геоэкология и охрана окружающей среды. М.: Экология, 1997.
57. Екологія і ресурси. Екосистемні дослідження. 2003. - № 4 Волошкіна О.С., Ющенко І.І. Вплив санітарно-екологічного стану Дніпра на питне водопостачання.
58. Екологічне підприємництво: Навч. посіб. / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Ю.М. Навроцький та ін. К.: Мета, 2001. 191 с.
59. Екологічний аудит: Підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Ю.М. Навроцький та ін. К.: Вища школа, 2000. 344 с.
60. Экологическая азбука для детей и подростков. М.: Изд-во МНЭПУ, 1995.- 164 с.
61. Экологические проблемы: Что происходит, кто виновен и что делать ? М.: Издательство МНЭПУ, 1997.
62. Жибуль И. Я. Экологические потребности: сущность, динамика, перспектива / Под ред. А. И. Савастюка. Минск: Наука и техника, 1991. 464 с.
63. Заика Е. В. Комплекс интеллектуальных игр для развития мышления учащихся // Вопросы психологии. 1990. - №6. С. 86-92.
64. Закон України про охорону навколишнього середовища. К., 1991.
65. Залыгина С. Экология и культура // Новый мир. 1992. - № 9. С.13.
66. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. К.: Вища школа, 2001.- 357 с.
67. Захлебный А.Н. Школа и проблемы охраны природы: Содержание природоохранительного образования.- М.: Педагогика, 1981.- 184 с.
68. Захлебный А.Н. Содержание экологического образования и пути его реализации в общеобразовательной школе // Экологическое образование и воспитание / Ред. кол.: Н.С. Егоров (отв. ред.) и др. М.: Изд-во МГУ, 1987. с. 12-14.
69. Зверев И.Д. Экология в школьном обучении: Новый аспект образования.- М.: Знание, 1980.- 96 с.
70. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Лібра, 1998.- 248 с.
71. Зубаков В.А. Куда идем? К экокатастрофе или экореволюции?. Ч. - III. Куда идем ? Философия выбора будущего // Философия и общество. - 2000.- № 2
72. Каган М.С. О духовности (опыт категориального анализа) // Вопросы философии. - 1985. № 9. С. 95-98.
73. Калошин М. Глобальные измерения экологии // Международная жизнь. 1990. - № 3. С. 102-108.
74. Карпенко Е.И. Социально-экологическая ответственность как фактор разрешения противоречия «общество-природа». - М.: Наука, 1996.
75. Касьян В.І., Скрипка П.І. Людина і природа // Людина і світ: Підручник / За ред. Л.В. Губерського, А.О. Приятельчука. К.: Український центр духовної культури, 1999. С. 185-223.
76. Кашлев С.С. Интерактивные методы эколого-педагогической деятельности. М.: ГОРИЗОНТ, 2004. 174 стр.
77. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу.- М., 1972.- С. 44
78. Кисельов М.М. Екологічна політика та державотворення // Схід. - 1998.-№ 4.- С.38, 42.
79. Кисельов М.М. Феномен екології: світоглядно-філософський аспект // Освіта і управління. - 1997. - Том 1.- № 3
80. Кисельов М.М. Екологічні зрізи глобалізації //Практична філософія. 2002. - № 1. С. 11-122.
81. Кисельов М.М. Біологічна етика в системі практичної філософії // Практична філософія. 2000. - № 1. С. 166-174.
82. Кисельов М.М., Деркач В.Л., Толстоухов А.В. та ін. Концептуальні виміри екологічної свідомості: Монографія. К.: Парапан, 2003. 312 с.
83. Кисельов М. М., Крисаченко В.С., Гардащук Т.В. Методологія екологічного синтезу. К.: Наукова думка, 1995. 158 с.
84. Когай Е.А. Экологическая парадигма культуры и образования // Социально-гуманитарное знание. - 2000. - № 4.- С.114-129.
85. Кондратьев К.Я. Глобальная безопасность и ее экологический компонент // Известия Всесоюзного географического общества. Т. 122. Вып 3. 1990. С. 212-220.
86. Контакт: Бюлетень ЮНЕСКО ООН з освіти в галузі навколишнього середовища. - Т. XVI.- № 4.-1991.- Грудень; Т.XVII.- № 1.- 1992. -Березень; Т.XVII. -№ 2.-1992.-Червень.
87. Контроль і моніторинг природного середовища в Україні та Польщі. Варшава, 1994.
88. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. - Д.: Поліграфіст, 1999.- 255 с.
89. Костецька І.М. Реалізація між предметного підходу в екологічній освіті // Педагогіка і психологія. 1997. - № 2. - С. 194-203.
90. Кравченко С.А., Мнацаканян М.О., Покровський Н.Е. Социология: парадигмы и темы.- М., 1998. 185 с.
91. Красилов В.А. Охрана природы: принципы, проблемы, приоритеты. М., 1992
92. Крисаченко В.С. Людина і довкілля. Антологія. У 2-х кн. К.: Заповіт, 1995.- Кн. 1. 432 с.; Кн. 2. 432 с.
93. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. К., 1996.
94. Крисаченко В.С. Еколого-етнічна цілісність України: генеза, сутність, руйнування // Ойкумена. - 1992. - № 1. С. 4-14.
95. Крисаченко В.С., Хилько М.І. Екологія. Культура. Політика. К.: Знання України, 2001.- 597 с.
96. Крупнов А.И. Об изучении и формировании базовых свойств личности студента // Студент на пороге XXI века. М., 1990.
97. Крупнов А.И. Системно-структурный анализ активности интеллектуальных действий человека // Психология и психофизиология индивидуальных различий в активности и саморегуляции поведения человека. - Свердловск, 1986.
98. Крупнов А.И. Психологическая структура действий человека. - М., 1990.
99. Кучерявий В. П. Екологія.- Л.: Світ, 2000.- 500 с.
100. Куценюк Б.М. Эмоции и религия. К.: Политиздат, 1982. 105 с.
101. Леонтьев А.Н. Некоторые психологические вопросы воздействия на личность // Проблемы научного коммунизма. - 1969. - № 2.
102. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. - М., 1978. 289 с.
103. Лосев А.Ф. Мифология древнего мира. - М., 1977.
104. Льовочкіна А. М. Екологічна психологія: Навчальний посібник. К.: Міленіум, 2003. 120 с.
105. Левочкина А.М. Психологические проблемы непрерывного экологического образования в Украине. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. С.Д. МаксименкаК.: 2004. - Т.7. - Вип. 3. 346 с.
106. Левочкина А.М. Использование активных методов в изучении экологической психологии с целью формирования экологического сознания студентов высших учебных заведений. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. С.Д Максименка К., 2003. - Т.7. Ч. 1 469 с.
107. Мавчан В.С. Проблема становлення рівня екологічної культури // Філософські проблеми сучасного природознавства. - К., 1991. Вип. 73. С. 106-112.
108. Максименко С.Д. Формування екологічних цінностей необхідна складова екологічного виховання. // Актуальні проблеми психології. / За ред. С.Д Максименка. Т.7. - Вип.2 К.: Міленіум, 2004. 200 с.
109. Мамлеев А.Г. Экологическая культура как социальное явление: Автореферат диссертации кандидата философских наук. Свердловск, 1982
110. Марчук Г.И., Кондратьев К.Я. Приоритеты глобальной экологии. М.: Наука, 1992. 263 с.
111. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы.- М.: Смысл, 1999.- 61 с.
112. Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. - М., 1979.- С. 375.
113. Медицина Вінниччини / За ред. О.О.Приходського, О.В. Миронка, В.Д. Желєзняка. - Вінниця: Обл. мед. стат. ін форм. аналіт. центр, 2000. С. 192-208.
114. Минкина Н.А. Социальная ответственность и объективность отношений ответственной зависимости: Диссертация доктора философских наук. - М., 1998
115. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід: Посібник з екологічного менеджменту / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. К.: Символ-Т, 1997. 245 с.
116. Моисеев Н.Н. Экология и образование. М., 1996. 141 с.
117. Нулльмайер Ф., Рашке Й. Социальные движения // Общественные науки за рубежом. Сер. 4. Государство и право. 1990.- № 6.- С. 14-20
118. Основи екології та економіки природокористування О.М.Царенко, О.О.Нєсвєтов, М.О.Кадацький. - Суми 2001. 324 с.
119. Основи екології та соціоекології. Львів: Афіша 254 с.
120. Парсон Р. Природа предъявляет счет: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1969, - 567 с.
121. Пахомова Н., Эндрес А., Рихтер К. Экологический менеджмент. СПб.; Питер, 2003
122. Пиджаков А.Ю. Советская экологическая политика 1970-х начала 1990 годов. СПб.:Изд-во СПбУЭФ, 1994. 160 с.
123. Політичні читання. - 1995. - №2 Соппа Микола Екологічний рух: короткий нарис розвитку. С. 140
124. Программа действий: Повестка дня на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении.- Женева: Центр «За наше общее будущее», 1993.- 70 с.
125. Промашкова И.А. Об ответственности как системном качестве личности студента // Студент на пороге XXI века. М., 1990.
126. Промислова екологія і її економічний аспект / Гончаров В.М., Пащенко Т.В., Харьковський Б.Т. та ін.; За заг. ред. В.М. Гончарова. К.: Техніка, 1996.- 160 с.
127. Психологія і суспільство. 2003. - № 4 Буян Іван „Взаємодія людини та економіки як суспільна проблема. С. 54-60
128. Пясковський Б.В. Діалектика розвитку екологічної свідомості // Філос. проблеми сучасного природознавства. К., 1991. Вип. 73. - С. 71-78.
129. Самерсова Н.В. Сущность и основные направления экологического образования // Материалы научной конференции «Европа наш общий дом».- Минск, 1999.- с. 274-275.
130. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. М: Народное образование, 1998. 256 с.
131. Сигал А. Пути решения экологических проблем. М+Т, Киев. - 1999.- № 1.
132. Синяк К.М. Мораль та екологія // Трибуна. 1995. - № 3-4. С. 38-39.
133. Ситаров В.А., Пустовойтов В.В. Социальная экология.- М: ACADEMA.- 2000. 165 с.
134. Скребець В. О. Екологічна психологія у віддалених наслідках техногенної катастрофи: Монографія. К.: Видавничий Дім „Слово”, 2004. 240 с.
135. Скребець В. О. Принцип адаптації у створенні нових психолого-педагогічних технологій екологічної освіти і виховання // Екологія, охорона природи, екологічна освіта і виховання / Зб. статей, присв. 80-річчю Чернігівського держ. педінституту. Чернігів, 1996. С. 122-132.
136. Скребець В.О. Екологічна свідомість: історичний розвиток, сучасний стан, психологічна діагностика. Чернігів, 1997. 66 с.
137. Скребець В.О. Екологічна психологія: Навчальний посібник. К.: МАУП, 1998. 144 с.
138. Скребець В.О. Психологическая диагностика: Учебное пособие. К.: МАУП, 1999. 120 с.
139. Смелзер Н. Социальные движения // Социолигия.- М. - 1994.- С. 595-605
140. Смит Р.Л. Наш дом планета Земля: Политичекские очерки об экологии человека: Пер. с англ. М.: Мысль, 1982.- 382 с.
141. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. К.: Логос, 1999. 568 с.
142. Сосновикова Ю.Е. К сравнительной характеристике психических состояний индивида и масс // Вопросы психологии. 1972. - № 2. С. 141-144.
143. Сперанский В.И. Социальная ответственность личности, сущность и особенности ее формирования. - М.: Изд-во МГУ, 1987.
144. Сушков И.Р. Самокатегоризационная теория и групповые феномены // Психологический журнал. 1994. Т.15. - № 1. С. 158-167.
145. Тен Н.М. Взаимосвязь совершенствования общественно-полезной деятельности коллектива и процесса формирования ответственности личности школьника. - Хабаровск, 1998.
146. Толстоухов А.В., Хилько М.І. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегій. К.: Знання України, 2001. С. 236-237
147. Толстоухов А.В. Планетарный социум и его экобудущее // Практична філософія. 2001. - № 3. С. 21-36.
148. Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории. М., 1995
149. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла. М., 1993.
150. Уайт Г. География. Ресурсы и окружающая среда. М.: Прогресс. 1990. С. 274.
151. Узнадзе Д.Н. Экспериментальные основы психологии установки.- Тбилиси: Изд-во АН Груз. ССР, 1961.-70 с.
152. Урсул А.Д. Экологическая безопасность развития // Социально-политические науки. 1991. - № 12. - С.3.
153. Урсул А.Д. О понятии «Экологическая деятельность» // Философские науки. - 1986. - № 1. С. 35-42.
154. Урсул А.Д. Перспективы экоразвития. М.: Наука, 1990. 270 с.
155. Филлиповский Н. Человек. Мифология и природа. - М.: Знание, 1991.
156. Філософія політики. 1999. - № 4. - С. 28 Марина Остапенко Політична свідомість студентської молоді
157. Хесле В. «Философия и экология»/ Перевод с немецкого. - М.: Наука, 1993.- 204с.
158. Хилько М.І. Екологічна культура: стан та проблеми формування. К.: Здоров’я, 1995. 232 с.
159. Хилько М.І. Пріоритети політики екологічно безпечного розвитку. К.: Знання, 1999. 36 с.
160. Шагун Г., Павлов В.И., Рыженков П.Е. Исследование экологического сознания детей и подростков // Психологический журнал. 1994. Т. 15. - № 1. С. 41-49.
161. Швалб Ю.М., Данчева О.В. Практична психологія в економіці та бізнесі . К.: Лібра, 1998. - 269 с.
162. Швалб Ю.М. К проблеме определения экопсихологических систем // Актуальні проблеми психології. - Т.7. Вип. 1. К. - 2003
163. Швалб Ю.М. К определению понятий среды и пространства в жизнедеятельности человека // Ак