КОҐНІТИВНІ ЧИННИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ : когнитивных ФАКТОРЫ Суицидальное поведение ПОДРОСТКОВ

Краткое описание

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ЛОСІЄВСЬКА ОЛЬГА ГЕННАДІЇВНА

УДК 159. 923 — 053. 6 (048)

КОҐНІТИВНІ ЧИННИКИ
СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 19.00.05. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ;
ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

ДИСЕРТАЦІЯ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
КАНДИДАТА ПСИХОЛОГІЧНИХ НАУК

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
доктор психологічних наук, професор
ТРЕТЬЯЧЕНКО ВІКТОРІЯ ВІТАЛІЇВНА

Луганск2006

ЗМІСТ

ВСТУП

3

Розділ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ

9

1.1.

Самогубство як соціокультурний феномен

9

1.2.

Чинники та прояви суїцидальної поведінки

23

1.3.

Суїцидальні прояви у підлітковому віці

34

Висновки до 1-го розділу

49

Розділ 2.

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ

52

2.1.

Теоретико-методологічні основи дослідження та програма експерименту

52

2.2.

Особистісні характеристики підлітків iз суїцидальною поведінкою

75

2.3.

Експериментальне дослідження соцієтальних характеристик підліткових груп iз суїцидальними тенденціями

86

Висновки до 2-го розділу

121

Розділ 3.

РОЗВИТОК РЕФЛЕКСІЇ ТА СОЦІЄТАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПІДЛІТКОВИХ ГРУП ЯК ЗАСІБ ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

123

3.1.

Тренінг інтелектуальної, особистісної та соціальної рефлексії підлітків

123

3.2.

Розвиток в умовах спільної діяльності комунікативних форм прояву рефлексії

153

Висновки до 3-го розділу

172

ВИСНОВКИ

174

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

178

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Явище самогубства завжди привертало увагу філософів, теологів, соціологів, психологів і митців. Мислителі прагнули збагнути, виправдати або засудити цей акт. У різні періоди історії й у різних культурах наявні відмінні оцінки самогубства. У нашій культурі усталилось виключно негативне ставлення до самогубства. Християнською церквою цей акт вважається гріховним, оскільки є замахом на «образ Божий». Він заперечується персоналістичною філософією М.Бердяєва як відступництво перед обов’язком самореалізації, але й тлумачиться як іманентний наслідок індустріальної цивілізації. У соціології Е.Дюркгайма акт самогубства розглядається як прояв загальнокультурної аномії (безнормативність); у творах Ф.Достоєвського він є наслідком відчуття вседозволеності; а в екзистенціалізмі Ж.-П.Сартра виступає вказівкою на неповноту буття і, більше того, запереченням самого існування (буття потенційного). Проте проблема самогубства ще й до цього часу не вирішена. Вихід у світ «Страждань юного Вертера» І.Ґьоте та «Гранатового браслету» М.Буніна свого часу спричинили справжні хвилі самогубств. Ці події вказують на своєрідну спокусливість самогубства, існування в культурі конструктів, які виправдовують, уможливлюють і спонукають до самогубства. Такий погляд на проблему наштовхує на думку, що існуюче тлумачення суїцидального акту як поведінкової реакції на соціальні та поведінкові негаразди є принаймні неповними.
Розгляд проблеми у контексті підліткового віку надає їй особливої гостроти (О.Є.Блінова [28], Г.В.Старшенбаум [165], С.Г.Шебанова [203], К.Хоутен [221]). Психофізіологічні особливості притаманні підліткам зумовлюють спонтанність і значну неконтрольованість суїцидальної поведінки. Спілкування з однолітками, яке в суїцидальній поведінці є провідним видом діяльності, визначає певну самодостатність підліткової субкультури, що також ускладнює можливості психологічного впливу на суїцидальні прояви. Відтак, вивчення проблеми суїциду взагалі та його проявів у підлітків зокрема постає актуальним як у соціокультурному, так і суто науковому плані.
Недостатній рівень вивчення проблеми та її актуальність і зумовили вибір теми дослідження «Коґнітивні чинники суїцидальної поведінки підлітків».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля і є складовою дослідницької теми «Соціально психологічне забезпечення інноваційних технологій у навчально-виховному процесі вищої школи». Номер держреєстрації - № 0105U000263).
Об’єкт дослідження суїцидальна поведінка підлітків.
Предмет дослідження коґнітивні чинники формування суїцидальних сценаріїв і їхнього поведінкового прояву у підлітків.
Мета дослідження виявити коґнітивні чинники створення суїцидальних сценаріїв у підлітків, і розкрити роль, яку можна знівелювати за допомогою підліткової субкультури у формуванні суїцидальних намірів, що виступає основним джерелом передбачення й профілактики суїциду.
Відповідно до предмету та мети визначено такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати феноменологію суїцидальної поведінки, відокремивши соціальні та психологічні фактори, що провокують їхнє виникнення.
2. З’ясувати особливості індивідуальні мотивації, яка перешкоджує самогубству.
3. Простежити взаємозв’язок між формуванням суїцидального сценарію й стереотипами підліткової субкультури.
4. На базі розвитку особистісної та предметної (соціальної) рефлексії розробити програму корекції усвідомлення цінності життя, що є засобом запобігання розгортанню суїцидальної поведінки у підлітків.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали загальнопсихологічні положення про сутність свідомості та розвиток особистості в процесі діяльності (К.О.Абульханова-Славська [1], Г.С.Костюк [81], О.М.Леонтьєв [92], С.Д.Максименко [102], Л.Е.Орбан-Лембрик [121], С.Л. Рубінштейн [145], Т.М.Титаренко [177]) та теоретико-методологічні тлумачення самосвідомості в контексті проблеми розвитку особистості (Б.Г.Ананьєв [12], Л.І.Божович [30], Л.С.Виготськй [44], О.О.Бодальов [29], С.Л.Рубінштейн [145], В.В.Столін [166], П.Р.Чамата [194], І.І.Чеснокова [199], К.В.Шорохова [205]).
У вивченні проявів і чинників суїцидальної поведінки за основу брались філософські та соціологічні тлумачення явища (В.А.Бачинін [20], М.О.Бердяєв [23], Е.Дюркгайм [60], О.Ф.Коні [77]); загальні положення психодинаміки суїцидальності (К.Лукас, Г.М.Сейден [96], К.Маннінґер [105], В.Франкл [186], З.Фрейд [187], Е.Фромм [188], Е.С.Шнейдман [231]); дослідження соціальних і особистісних чинників суїцидальної поведінки (Н.В.Абдюкова [139], Н.І.Бережна, О.Г.Пасічний [24], В.П.Москалець [139], О.М.Моховіков [111], Л.Е.Орбан-Лембрик [139], В.В.Суліцький [172]); положення про зв’язок суїцидальності з особливостями рефлексії (Е.Стенґель [232]) та коґнітивності (М.Урсула [233]); тлумачення патопсихологічних проявів суїцидальності (М.В.Миколайський [139]); дослідження особливостей суїцидальної поведінки у підлітків (А.Аптер [115], О.Є.Блінова [28], О.О.Куракін [87], О.Б.Старовойтенко [164], Г.В.Старшенбаум [165], С.Г.Шебанова [203], К.Хоутен [221]); уявлення про імітаційні чинники суїцидальної поведінки (В.В.Кобильченко [69], Д.Вассерман, С.Шаллер, А.Шмітке [115]); вивчення діагностично-профілактичних засобів попередження та способів корекції суїцидальності (Г.Я.Пилягіна [127], Ю.Р.Сидорик [139]). Феномен суїцидальності аналізувався в контексті діалектики адаптаційних процесів (Г.О.Балл [17], Ж.Піаже [126], Н.І.Сарджвеладзе [150]); концепції соцієтальності (Т.Парсонса [124]); в якості визначального чинника розглядалась коґнітивність (Л.Фестінґер [185], О.М.Холодна [192], Н.В.Чепелєва [195]). В емпіричних заходах застосовувались результати дослідження гносеологічних характеристик рефлексії та їхнього проявлення у пізнавальних процесах (Г.О.Антипов [16], Е.В.Ільєнков [66], В.О.Лефевр [93], Ж.Піаже [126], П.Г.Щедровицький [206]); теорії інтелектуальної та особистісної рефлексії (В.В.Давидов [56], О.З.Зак [64], І.М.Семенов, С.Ю.Степанов [153, 154]); дослідження рефлексії як феномену комунікації (Г.П.Щедровицький [206], Н.В.Чепелєва [195]) та розкриття сутності та проявів соціальної рефлексії (М.І.Алексєєва [4], М.Й.Боришевський [34], Г.Г.Дилігенський [58]); застосовувались методи активного соціально-психологічного навчання (Ю.М.Ємельянов [61], Л.М.Карамушка [67], В.В.Третьяченко [179], Ю.М.Швалб [202], Т.С.Яценко [210]).
Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: теоретичний аналіз концепцій суїцидальної поведінки у підлітків, спостереження, анкетування, інтерв’ю, бесіди, тестування, соціально-психологічний експеримент (констатуючий, формуючий і контрольний). Отримані у ході дослідження дані піддавались кількісному аналізу з подальшим якісним обґрунтуванням й узагальненням. Обробка даних здійснювалася на базі комп’ютерних програм SPSS 10.0.5., Statistica v. 5.5 A., MathCAD 2000 Pro.
Наукова новизна дослідження:
1. Доведено, що для підлітків, яким не притаманні патопсихологічні властивості, у становленні суїцидальної поведінки визначальними є соціально-психологічні чинники. Даний чинник в особистісному плані проявляється у вигляді коґнітивних процесів.
2. З’ясовано, що домінуючим фактором суїцидальної поведінки у підлітків виступає наслідування поведінкових взірців, які поділяються субкультурою. У такий спосіб набувають становлення усі конформістські мотиви суїцидальності.
3. Виявлено, що підліткова субкультура, містячи елементи автономності, ригористичності, максималізму, нігілізму, конформізму, посутньої текстуальності, проявляючись в ігрових формах, не тільки не містить пересторог проти суїцидальності, а навпаки за своєю структурою сприятлива для вироблення суїцидальних сценаріїв та їхньої реалізації. Проявлення суїцидальних тенденцій вимагають психокорекційного впливу;
4. Експериментально доведено, що чинники суїцидальної поведінки не актуалізуються за наявності високого ступеню розвитку особистісної та соціальної рефлексії у підлітків. Рефлексивний акт уможливлює: а)розуміння відносності соціальних феноменів, б)вироблення особистісного соціального ідеалу, в)усвідомлення власного життя як об’єктивного уможливлення наближення до ідеалу. Опосередковування у мисленні зазначених трьох рефлексивних компонентів перешкоджає становленню суїцидальної поведінки.
Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні розуміння, коґнітивно проявлених, соціально-психологічних чинників становлення суїцидальної поведінки у підлітків, які у підлітковому віці виступають визначено-детермінативними і реалізуються когнитивно, шляхом створення суїцидальних сценаріїв.
Практична значущість дослідження забезпечується розробкою й апробацією програми, спрямованої на попередження суїцидальної поведінки у підлітків. Програма може застосовуватись у психопрофілактичній та психокорекціній роботі з ними.
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням статистичних методів обробки експериментальних даних з їхнім якісним психологічним аналізом, достатньою репрезентативністю вибірки.
Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення та результати емпіричного дослідження доповідались на засіданнях кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, на ІІ Міждународній науковой конференції «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту» (м. Донецьк, 25 жовтня 2002 р.), на Міждународних науково-практичних конференціях «Соціально- психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства» (м. Луганськ, 2004-2005 рр.), на ІІ Всеукраїнської науково-практичній конференції «Соціально-психологічні проблеми гендерної стратифікації суспільства» (м. Луганськ, 3-4 червня 2005 р.), на ІІ Міждународній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми екологічної психології» (м.Київ, 12-14 травня 2005 р.), на Першому Всеукраїнському конгресі психологів (ІV з’їзд Товариства психологів України) (м. Київ, 24-26 жовтня 2005 р.), на ХІ науково-практичной конференції з проблем вищої освіти «Університет і регіон»(м. Луганськ, 19-20 жовтня 2005р.), на Міжрегіональному науково-практичному семінарі «Актуалізація творчого потенціалу учнівської молоді в контексті глобалізації освіти» (24 листопада 2005 р.), на Міждународній науково-практичній конференції «Психологічні проблеми збереження репродуктивного здоров’я» (м. Київ, 1-2 грудня 2005 р.) .
Відображення змісту дисертації в публікаціях. Основний зміст дисертації викладено у 7 одноосібних публікаціях. Роботи опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (235 наймення, з них 14 іноземною мовою) та 3 додатків. Матеріали дисертації викладено на 177 сторінках основного тексту, який містить 17 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Заборону на самогубство, притаманну й сучасності, було сформульовано у рамках родового суспільства. Праці Платона й Аристотеля дають приклад ставлення до самогубства як «капітуляції» перед життям; позитивний ідеал героїка та мужність у зустрічі з життєвими труднощами. Така аксіологія пов’язана з первісним самосприйняття людини як частини родового колективу: замах на власне життя є посяганням на життя колективне. З розпадом полісного устрою, як засвідчують праці Цицерона, Плутарха, Сенеки, Епікура, Епіктета й М.Аврелія, змінюється і ставлення до самогубства. З’являється своєрідна суїцидальна етика регламентаційні норми, які визначають не тільки можливість, а за певних обставин і доцільність самогубства.
З утвердженням християнства з’являється категорична заборона суїцидальних актів. Негативні причини: 1)богословська людина «образ Бога», відтак, самогубство замах на Творця; 2)соцієтальні: а)юдейські витоки прищепили самоатрибуцію християн як «обраного народу», у такий спосіб відродилось первісне родове уявлення про цінність людини як члена колективу, людина втратила «самотність», увійшовши до тіла Церкви; б)до утвердження в якості державної релігії, християнство функціонувало на рівні общин, таким чином самогубство знову ж таки проявлялось як замах на колективну цілісність. Утім, окрім негативних існували й позитивні застороги проти самогубств: 1) богословські вчення про страждання як просвітлення. Саме через страждання людина могла наблизитись до образу Христа. Життєві труднощі перетворились з перепон на обставини, що уможливлювали становлення людини як істинного християнина, ставали фактично бажаними. Соціальна самотність модифікувалася на «усамітнення» з метою досягнення релігійного ідеалу, що набуло проявлення в інституті чернецтва; 2) соцієтальні як засвідчують «Послання апостолів», праці Августина Блаженного та інших авторів у християнських общинах була нормативною тісна комунікація, моральна та матеріальні підтримка, що контрастувала з загальною соціальною атомізацією, притаманною пізній античності. Поєднання негативних та позитивних засторог уможливило утвердження аксіології, за якою самогубство не тільки протизаконне, а й особистісно недоцільне.
В умовах Новочасовості, загальним соціальним чинником суїцидальної поведінки в умовах європейської культури виступила аномія (беззаконня). Секуляризація культури та розпад патріархальної родини усунули антисуїцидальні норми, що усталились в рамках християнства в часи середньовіччя.
Аналіз суїцидальності як соціально-психологічного явища дав змогу з’ясувати, що у становлення суїцидології варто виділити такі наукові школи: донауковий, що характеризується відсутністю методологічних засад у підході до проблеми самогубства; галузевий, що характеризується спробами обґрунтування проблеми самогубства спираючись на положення несистематизованих наукових знань та життєвого досвіду; науковий (соціологічна, філософська, епідеміологічна, психіатрична, фізіологічна, психологічна та юридична школи), що характеризується спробами пояснити феномен самогубства з позиції проведеного експерименту в межах тієї чи іншої наукової концепції; міждисциплінарний, що характеризується встановленням зв'язків між поглядами окремих наукових шкіл з метою впровадження комплексного підходу щодо вивчення проблеми самогубства.
У сучасній науці при значній кількості шкіл та напрямків сформувалося розуміння полімодальності, комплексності та багаторівневості проблеми самогубства, стосовно якого мають значення індивідуально-психологічні, соціально-психологічні, соціальні, конституційно-біологічні та спадково-генетичні чинники у різних співвідношеннях. Але окремі наукові школи та напрямки не забезпечують цілісного розуміння соціально-психологічного феномена суїцидальної поведінки, а існуючі уявлення (релігійні, етнічні тощо) перешкоджають діагностичній та профілактичній роботі серед суїцидентів.
Визначено, що такі психологічні властивості особистості, як рішучість, ситуативна й особистісна тривожність, та психологічні стани почуття провини, образа, негативізм, роздратованість є прогностичними показниками схильності підлітків до суїцидальних спроб (самогубства).
Встановлено, що чим вищий показники за шкалами ситуативної та особистісної тривожності, образи, негативізму, почуття провини, рішучості й нижчий за шкалами роздратованості, тим вірогіднішим є вдавання підлітка до суїцидальних спроб.
Здійсненим дослідженням поглиблено розуміння соціально-психологічних чинників становлення суїцидальної поведінки у підлітків. У літературі значна увага приділяється патопсихологічним та психофізіологічним факторам суїцидальності. Соціально-психологічні тлумачаться як імовірнісні; у дослідженні розкрито, що для підліткового віку дані фактори виступають визначено-детермінативними і реалізуються коґнітивно, шляхом створення суїцидальних сценаріїв
Зокрема дослідження проявів суїцидальної поведінки у підлітків дала змогу виявити такі особливості:
1. визначальним чинником суїцидальної поведінки у підлітків, яким не властиві патопсихологічні риси, є соціально-психологічний чинник. Зокрема, значимим вплив справляє наслідування поведінкових взірців, які поділяються субкультурою. сугестивний чинник проявляється у юнаків як «ефект Вертера». З сугестивним чинником пов’язані й усі конформістські мотиви суїцидальності. Його ключовим моментом є коґнітивний вплив, що зумовлює вироблення суїцидальних сценаріїв;
2. Підлітковій субкультурі притаманні риси автономності, ригористичності, максималізму, нігілізму, конформізму, посутньої текстуальності, проявлення в ігрових формах. Такі характеристики виступають сприятливими для становлення суїцидальних сценаріїв, що мають таку структуру: а) завваження суїцидального акту (джерелом може виступати повідомлений досвід інших осіб чи персонажів літератури, фільмів тощо); б)прийняття завваженого досвіду в якості поведінкового взірця, суїцидальний акт стає етично нормативним; в)оформлення й повідомлення суїцидального тексту, що включає пресуїцидальні обставини, суїцидальні дії та постсуїцидальні наслідки; г)аналіз життєвих обставин, які спонукають або відволікають від реалізації виробленого сценарію;
3. існують позитивні та негативні чинники запобігання суїцидальній поведінці, які проявляються ефективно лише у сув’язності. Об’єктивною основою цих чинників виступає: а) соцієтальність (причетність (непричетність) до групи), б) екзистенційно-сенсова аксіологія, що може проявлятися у вигляді релігійних, політичних чи метафізичних проектів життя індивіда.
4. Чинники суїцидальної поведінки у підлітків не актуалізуються за наявності високого ступеню розвитку особистісної та соціальної рефлексії. Рефлексивний акт уможливлює: а)розуміння відносності соціальних феноменів, б)вироблення особистісного соціального ідеалу, в)усвідомлення власного життя як об’єктивного уможливлення наближення до ідеалу. Засобом профілактики становлення суїцидальної поведінки у підлітків є розвиток соцієтальних характеристик підліткових груп. Має місце залежність між рівнями розвитку рефлексії та соціальною самоактуалізацією підлітка.
Отримані у даному теоретико-експериментальному дослідженні дані в цілому підтвердили гіпотези, актуальність і перспективність загальної стратегії дослідження. Розроблена й апробована програма спрямована на попередження суїцидальної поведінки у підлітків може застосовуватись з метою роботі з учнями середніх класів шкіл-інтернатів задля психокорекції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Методологический аспект проблемы субъективного / Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1969. С. 317-347.
2. Авдеев Д.А. Духовная сущность психических расстройств (размышления православного врача). М.: Русский Хронорафъ, 1998. 63 с.
3. Александров А.А. Современная психотерапия. Курс лекций. СПб.: «Академический проект», 1997. 335 с.
4. Алексєєва М.І. Мотиваційні аспекти громадянської свідомості та самосвідомості особистості у підлітковому віці // Вісник: Соціологія, психологія, педагогіка. Вип. 5. Київський університет, 1998. С.56-61.
5. Аллахвердова О.В. Исследование мотивационного компонента совместной деятельности: Автореф. дис канд. психол. наук. Л., 1981. 19 с.
6. Амбрумова А.Г. Возрастные аспекты суицидального поведения // Сравнительно-возрастные исследования в суицидологии. М., 1989. С. 8-24.
7. Амбрумова А.Г. Непатологические ситуационные реакции в суицидологической практике // Научные и организационные проблемы суицидологии. М., 1983. С. 40-52.
8. Амбрумова А.Г. Психология самоубийства // Социальная и клиническая психиатрия. М., 1996. Т. 6. С. 5-13.
9. Амбрумова А.Г., Калашникова О.Э. Психологические аспекты одиночества // Социальная и клиническая психиатрия. М., 1996. Т. 6. С. 53 63.
10. Амбрумова А.Г. Постовалова П.И. Социальные и клинико-психологические аспекты самоубийств в современном обществе // Обозрение психиатрии и медицинской психологии. 1991. № 1. С.26-40.
11. Амбрумова А.Г., Тихоненко В.А. Суицид как феномен социально психологической дезадаптации // Актуальные проблемы суицидоло-гии. М., 1978. С. 8-14.
12. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1980. Т. 2. 288 с.
13. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Наука, 1994.— 344 с.
14. Анисимов О.С. Развивающие игры и игротехника. Новгород, 1989. 178с.
15. Анисимов О.С. Управление. Рефлексия. Методология. Петропавловск, 1989. 178 с.
16. Антипов Г.А. Философская рефлексия // Проблемы рефлексии. Новосибирск: НГУ, 1989. С. 29-35.
17. Балл Г.О. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. № 1. С. 92-100.
18. Баранов Г.В. Рефлексивное управление и рефлексивная структура решения в играх со строгим соперничеством. В кн. Проблемы приятия решения. М.: Наука, 1976. С. 27-34.
19. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя // Вопросы психологии. 1990. №2. С. 153-158.
20. Бачинин В.А. Достоевский: метафизика преступления (художественная феноменология русского протомодерна). СПб: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2001. 412 с.
21. Беляев М.Ф. Социальные высказывания детей: Метод казусов в применении к изучению. Иркутск: Изд. Иркут. ун-та. 1928. 44 с.
22. Бемеева В.В., Ручкина Е.В., Покровский В.В. Суицидальное поведение инфицированных ВИЧ // Терапевтический архив. 1996. Т. 68, № 4. С. 71-73.
23. Бердяев Н.А. О самоубийстве (психологический этюд). Российская Академия наук // Психологический журнал. 1992. Т. 13. С. 84-96.
24. Бережная Н.И., Пасичный А.Г. Анализ психотравмирующих ситуаций, приводящих к аутоагрессивному поведению // Актуальные вопросы клиники, диагностики и лечения психических заболеваний: Тез. докл. Полтава, 1988. С. 4-6.
25. Бернацкий В.B. Самоубийства среди воспитанников военно-учебных заведений // Педагогический сборник. СПб., 1911. С. 132-143.
26. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 416 с.
27. Бехтерев В.М. О причинах самоубийств и о возможной борьбе с ними. СПб., 1912. 76 с.
28. Блінова О.Є. Психологічні фактори суїцидальної поведінки у підлітковому віці // Актуальні проблеми суїцидології. Зб. Наукових праць. Частина 1. К., 2002. С. 31-32.
29. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 272 с.
30. Божович Л.И. Изучение мотивации поведения детей и подростков. — М.: Педагогика, 1972. — 351 с.
31. Бородин СВ., Кузнецов В.Е. Проблема самоубийства и его предупреждения с позиций правового подхода (исторический аспект) // Проблемы профилактики и реабилитации в суицидологии. К., 1984. С. 35-47.
32. Бородин СВ., Михлин А.С Мотивы и причины самоубийств // Актуальные проблемы суицидологии. М., 1978., С. 28-43.
33. Бровина Н.Н., Ситченко Н.М. О структуре суицидов у лиц пожилого возраста // На фоне нормы и патологии. Харьков, 1994. - С 53-55.
34. Борышевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников. Дис. в форме науч. докл докт. психол. наук: 19.00.07 // Киев. гос. пед ин-т. К., 1992. 77 с.
35. Бубер М. Проблема человека. // Два образа веры. - М.: Республика, 1995. - 464 с.
36. Булацель П.О. Исследование о самовольной смерти. Ревель, 1984. 94с.
37. Булацель П.О. Исторический очерк философских познаний законодательства о самоубийстве. Ревель, 1984. 68 с.
38. Булацель П.О. Самоубийство с древнейших времен и до наших дней. СПб., 1900. 134 с.
39. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психо-диагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). К.: А.Л.Д, 1995. 120 с.
40. Веселовский О.H. Исследование о самоубийстве в России // Журнал Министерства Внутренних дел. 1847. Кн. VI. С. 124-129.
41. Войцех В.В. Фактры риска повторных суицидальных попыток// Социальная и клиническая психиатрия. 2002.№ 3. С.14-21.
42. Вроно Е.М. О суицидоопасных кризисных состояниях подростков // Шестой Всероссийский съезд психиатров. Томск, 24-26 октября 1990г.: Тез.докл. Т.1. М.: Всероссийск. Научное Мед.Общество психиатров, 1990.- С.56-60.
43. Вроно Е.М. Особенности суицидального поведения детей и подростков и меры его профилактики // Проблемы профилактики и реабилитации в суицидологии: Сб. науч. Тр. М.: Изд.Московского НИИ психиатрии, 1984. 120с.
44. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 125с.
45. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Т. 1. М.: Педагогика, 1982. С. 50-52.
46. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Т. 4. М.: Педагогика, 1984. 433 с.
47. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.: Педагогика, 1976. 243с.
48. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Т. 1 М.: Мысль, 1977. 452 с
49. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Т. З. М.: Мысль, 1977. 472 с.
50. Геґель Ґ.В.Ф. Феноменологія духу. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 548 с.
51.Гласе Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М.: Прогресс, 1976. 495 с.
52. Гернет М.Н. Вопрос об учреждениях для изучения преступности на Международном пенитенциарном конгрессе // Изучение преступности и пенитенциарная практика. Одесса, 1927. С. 6 10.
53. Гордон Г.И. Современные самоубийства. Русская мысль 1912. № 5. С.16-28.
54. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. Л.: ЛГУ, 1988. 560 с.
55. Гуткина Н.И. Личностная рефлексия в подростковом возрасте: Автореф. дис... канд психол. наук: 19.00.07. М., 1983. 24 с.
56. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: ИНТОР, 1996. 544с.
57. Диагностика способностей и личностных черт учащихся в учебной деятельности [В.Н.Дружинин, Е.А.Миронов, А.В.Карпов] // Под ред. В.Д.Шадрикова. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. 218 с.
58. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология. М. Изд-во МГУ, 1996. 354 с.
59. Донцов А.И., Дубровская Е.М., Улановская И.М. Разработка критериев анализа совместной деятельности // Вопросы психологии. 1998. №2. С. 61-71.
60. Дюркгайм Е. Самогубство: Соціологічне дослідження / Пер. з фр. К.: Основи, 1998. 519 с.
61. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд. ЛГУ, 1985. 168 с.
62. Ерухановский Н.П. Самоубийцы. Л., 1927 127 с.
63. Жабокрицький С.А. Визначення поняття «самогубство» та його диференціація з іншими випадками смерті. Методичні рекомендації. К.: Укр. НДІ соціальної та судової психіатрії, 1996. 18 с
64. Зак А.З. Экспериментальное изучение рефлексии у младших школьников. // Вопросы психологии, 1978, № 2. С.27-34.
65. Зарецкий В.К. Семенов И.Н., Степанов С.Ю. Рефлексивно личностный аспект формирования решения творческих задач // Вопросы психологии, 1980, № 5. С.12-28.
66. Ильенков Э.В. Проблема идеального // Вопросы философии. 1979. № 7. С.69-75.
67. Карамушка Л.М. Попередження та подолання конфліктів в установах середньої школи. К.: Ін-т психології АПН України, 1994. 53 с.
68. Катастрофы сознания. Самоубийства религиозные, ритуальные, бытовые способы самоубийств / Подгот. текста Т.И.Ревяко, Н.В.Трус Мн.: Литература, 1996. 576 с.
69. Кобильченко В.В. Проблема підліткового суїциду // Психологія суїцидальної поведінки: Діагностика, корекція, профілактика: 36. наук, пр. / За заг. ред. С. І. Яковенка. К.: РВВ КІВС, 2000. С. 17-22.
70. Коридубова В.М. Барычева Э.Н. Суицид у подростков на грани нормы и патологии // На гране нормы и патологии. Харьков, 1994. С. 78-79.
71. Коридубова В.Н., Барычева Э.Н. Возрастные особенности суицидального поведения у подростков с акцентуированными чертами характера // Український вісник психоневрології. 1994. С. 127-129.
72. Комплексные исследования в суицидологии: Сб. науч. тр. М.: Изд-во Московского НИИ психиатрии, 1986. 216 с.
73. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
74. Кон И.С. Психология ранней юности. М, 1994 С. 241-243.
75. Кондрашенко В.Т. Суицидальное поведение // Психология экстремальных ситуаций. Хрестоматия. / Сост. А.Е. Тарас, К.В.Сельченок. Мн.: Харвест, 2000. С. 292-302.
76. Кони А.Ф. По поводу самоубийств. // Протоколы заседаний общества психиатров в литературе. СПб., 1893.
77. Кони А.Ф. Самоубийство в законе и жизни. М., 1923. 118 с.
78. Коровин А.М. Самоубийство и потребление водки в Европейской России с 1903 по 1912 год. М., 1916. 24 с.
79. Короленко Ц.П., Донских Т.А. Почему люди отказываются от жизни? (Суицидальное поведение) // Семь путей к катастрофе. Новосибирск, 1990. С. 123-142.
80. Корчижинский О.И. Самоубийства в Казани в 1921 году. Казань, 1922. 36с.
81. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості.- К.: Рад. школа, 1989. - 608 с.
82. Костюк Г.С., Андриевская В.В., Балл Г.А., Кисарчук З.Г., МусатовС.А., Чмут Т.К. Сравнительное исследование индивидуального и совместного решения мыслительных задач младшими школьниками // Психологический журнал. Т.4. 1983. № 5. С. 23-31
83. Краевский Б.A. По поводу самоубийств среди учащихся. Психологические соображения. Харьков, 1910. 22 с.
84. Кричевский Р.Л. К вопросу о социально перцептивном механизме идентификационного процесса // Вопросы психологии познания людьми друг друга и общение. Краснодар, 1978. Вып. 261. Кн.2. С. 111-118.
85. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: вы, мы, он, ты, я. М.: Просвещение, 1989.
86. Кун М., Макпартленд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя // Современная зарубежная социальная психология: Тексты. / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петров- ской. М.: Изд. МГУ, 1984. С. 180-187.
87. Куракин А.А. О демонстративных суицидальных действиях и их экспериментально-психологической оценке //Неврозы и пограничные состояния / Под ред. В.Н. Мясищева, Б.Д. Карвасарского, А.Е.Личко: Сбор. науч. трудов НИИ психиатрии им. В.М. Бехтерева. Л.: ЛНИПИ им. В.Н.Бехтерева, 1972, С. 90-96.
88. Кутько И.И., Ситченко Н.М. Суицид. Норма или патология? // На гране нормы и патологии. Харьков, 1994. С. 58-59.
89. Ларичев В.П. Психотерапевтическая помощь в практике суицидологии // Актуальные проблемы суицидологии. Труды Московского НИИ психиатрии. Т. 92. М.: Изд-во Московского НИИ психиатрии. 1981. С. 256-163.
90. Лактионов А.Н. О рефлексивном компоненте мнемического действия // Категории, принципы и методы психологии. Психические процессы: Тез. науч. сообщ. сов. психол. к VI Всесоюз. съезду О-ва психол. СССР: В 3-х ч. // Отв. ред. Б.Ф.Ломов. М., 1983. С.455-456.
91. Левицкий И.И. Борьба с самоубийствами среди учащихся. Доклад сенатору Гарину и Министерству народного просвещения. Иркутск, 1911.
92. Леонтьев А.Н. Избран. психол. произвед.: В 2-х томах М.: Педагогика, 1983. Т. 1. 392 с. С. 360-369.
93. Лефевр В.А. Рефлексия. М.: «Когито-Центр», 2003. 496 с.
94. Ломов Б.Ф. Проблема общения в психологии // Проблема общения в психологии. М.: Педагогика, 1981. С. 3-8.
95. Ломов Б.Ф. Совместная деятельность людей, формирование трудовых коллективов и психологические аспекты управления ими // Правовые и социально-психологические аспекты управления. М.: Знание, 1972. С. 4-18.
96. Лукас К., Сейден Г.М. Молчкаливое горе. Жизнь в тени самоубийства. М., 2000. 217 с.
97. Магазинник В.Д. Группирование человеком объектов в серийной последовательности // Психол. журнал, 1986. Т. 7. № 1. С. 108-123.
98. Магнуссон Д. Ситуационный анализ: эмпирические исследования соотношений выходов и ситуаций // Психологический журнал. 1984. Т. 5. № 2. С. 28-33.
99. Магурдумова Л.Г. Психогенные суицидоопасные реакции и их возрастные особенности в инволюции. // Научные организационные проблемы в суицидологии. М., 1983. С. 105-109.
100. Магурдумова Л.Г. Реабилитация лиц после попытки самоубийства в условиях кабинета социально-психологической помощи. // Проблемы профилактики и реабилитации в суицидологии. М.. 1984. С. 110-116.
101. Максименко С.Д., Бех И.Д. Психологический анализ механизма классификации у младших школьников // Вопросы психологии. 1980. № 5. С. 78-88.
102. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. Навч. пос. для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 226 с.
103. Максимова Н.Ю., Толстоухова СВ. Соціально-психологічні аспекти профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді. К., 2000. 200 с.
104. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге Санкт-Петербург: ЛГУ, 1993. 102 с.
105. Маннингер К. Война с самим собой: Перев. с нем. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000 480 с.
106. Махова Т.В. Особенности процессов рефлексии в подростковом возрасте // Вестник МГУ. Серия 14. Психология, 2000, № 2. С. 79-83.
107. Мейшелом У. Анализ самодеструкции: Перев. с ивр. М., 1994. 281с.
108. Методичні рекомендації з надання психологічної допомоги молоді, яка схильна до суїциду, чи здійснила спробу суїциду. / Уп. Б.П. Лазорен- ко К.: УДЦССМ, 1998. 43 с
109. Михайлова Е.С. Коммуникативный и рефлексивный компоненты и их соотношение в структуре педагогических способностей: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. Л.,1990. 19 с.
110. Морозов О.М. Психодинаміка суїциду // Суїцидологія: теорія та практика. К., 1998. С. 5-15.
111. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. М: Смысл, 1999. 410 с.
112. Моховиков А.Н., Розанов В.А., Стилиха Р. Профилактика самоубийств. Краткое руководство по суицидологии для работников пенетенциарной системы. Одесса, 2001. 54 с.
113. Найденов М.И. Групповая рефлексия в решении творческих задач при различной степени готовности к интеллектуальному труду. Диссер. канд. психол. наук: 19.00.01. К., 1989. 239 с.
114. Найденова Л.А. Роль рефлексивного потенциала группы в активизации творческих способностей учащихся: Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. К., 1993. 192 с.
115. Напрасная смерть: причины и профилактика самоубийств. / Ред. Д.Вассерман. М.: Смысл, 2005. 310 с.
116. Невзоров И.А. О самоубийстве. Казань, 1891. 215 с.
117. Обозов Н.Н. Психология межличностного взаимодействия. Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. 188 с.
118. Обозов Н.Н. Психические процессы и функции в условиях индивидуальной и совместной деятельности. В кн.: Проблемы общения в психологии. М.: МГУ, 1981. С. 24-45.
119. Обозов Н.Н., Обозова Л.Н. Типология межличностных взаимоотношений (постановка проблемы) // Психологический Жур- нал. 1982. № 4. С. 24-44.
120. Оболонская Н. А. Самоубийство в г. Киеве. К., 1902. 38 с.
121. Орбан Л.Э. Становление личности. М.: Луч, 1992. 227 c.
122. Острогорский А.Н. Избранные педагогические сочинения. М.: Смысл, 1985. 215 c.
123. Паперно И. Самоубийство как культурный институт. М.:Мысль, 1999. 280c.
124. Парсонс Т. Теория социального действия. М.: Мысль, 1999. 274 с.
125. Петровский А.В. О некоторых феноменах межличностных взаимоотношений в коллективе // Вопросы психологии. 1976. № 3. С.133-134.
126. Пиаже Ж. Избранные психол. труды. М.: Международ, пед. акад., 1994. 680С.
127. Пилягина Г.Я. Коррекция суицидальных тенденций у больных шизофренией с помощью латеральной физиотерапии // Питання екологічної психіатрії. К., 1995. С. 98-99.
128. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. М.: Высш. школа, 1981. 175 с.
129. Плюс-минус жизнь. / Сост. Е.М.Обухов, Л.А.Сладков. М.: Мол. Гвардия, 1990. 125 с.
130. Положение о подростковых суицидах // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. К., 1998. С. 56-57.
131. Пономарев О.M. Статья о самоубийстве // Сборник сочинений по судебной медицине: В 3 т. СПб., 1880. Т.З. С. 123-128.
132. Попов И. Самоубийство: Этико-психологический очерк. Сергиев Посад, 1898. 124 c.
133. Постовалова Л.И. Распространенность самоубийств в СССР. // Сравнительно-возрастные исследования в суицидологии. М.: Мысль, 1989. С. 24.
134. Православная церковь. Современные ереси и секты в России. СПб.: Православная Русь, 1995.
135. Проблемы формирования социогенных потребностей. Тбилиси: Мециереба. 1981. 354 с.
136. Прозль Л. Воспитание и самоубийство детей. Психологический и социологический этюд. СПб., 1908. 115 c.
137. Психологічні закономірності розвитку громадської свідомості та самосвідомості особистості: У 2-х т. Т.1. / За загальною редакцією М.Й.Боришевського. К.: Дніпро, 2001, 244 с.
138. Психология подростка. Полное руководство. / Под общей ред. А.А.Ренана. СПб.: «прайм-ЕВРОЗНАК», М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2003. 432с.
139. Психологія суїциду: Посібник / За ред. В.П.Москаль ця. К.: Академвидав, 2004. 288 с.
140. Ранк О. Психоанализ и травма рождения: Перев с нем. СПб.; «Питер», 2000. 234 с.
141. Рефлексивные процессы и творчество. Методологические рекомендации Всесоюзной конференции 3-5 апреля 1990 года. Новосибирск, НГУ, 1990. 80 с.
142. Розанов А.В. Основы танатологии. &nda