СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ В БАГАТОПРОФІЛЬНИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ : СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ Управления учебным процессом В многопрофильных ТЕХНИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Полікевич Наталія Олексіївна

УДК 159.9:316.37

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ
В БАГАТОПРОФІЛЬНИХ ТЕХНІЧНИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Спеціальність 19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук, професор Третьяченко Вікторія Віталіївна

Київ - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП ...

3

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ

9

1.1.

Психологія менеджменту в системі управління ...

9

1.2.

Уявлення про організацію та її структуру

19

1.3.

Психологічні особливості управління закладами освіти .

31

Висновки до розділу 1

49

РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ЗАСОБИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

52

2.1.

Методичний апарат дослідження та його обґрунтування ..

52

2.2.

Аналіз та обговорення отриманих результатів .

79

Висновки до розділу 2

110

РОЗДІЛ 3
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СПЕЦІАЛЬНО ОРГАНІЗОВАНОГО НАВЧАННЯ

113

3.1.

Програма та етапи організації процесу формування ...

113

3.2.

Порівняльний аналіз і підсумкова інтерпретація
отриманих даних ..

130

Висновки до розділу 3

148

ВИСНОВКИ ..

151

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .

161

ВСТУП
Актуальність дослідження. Процес соціально-економічних трансформацій, впровадження нових технологій управління загалом, навчальними закладами зокрема, надають проблемі удосконалення психотехнік управління особливої теоретичної й практичної гостроти, адже система управління закладами освіти повинна забезпечувати не тільки високий рівень професійної підготовки, але й конкурентоспроможність майбутнього спеціаліста у різних галузях виробництва. Розв’язати ці завдання покликана така система управління, яка відповідає динамічним запитам суспільства, з одного боку, і потребам освітянської галузі з іншого.
В цьому контексті вимагає спеціального дослідження проблема удосконалення системи соціально-психологічного забезпечення процесу управління у закладах технічної освіти, зокрема багатопрофільних.
Значна кількість публікацій останнього часу, присвячених проблемам психології управління в закладах вищої і середньої освіти, свідчить про наявність гострого інтересу до цієї проблеми як у науковців, так і у практиків керівників різноманітних організацій та підрозділів. Самостійний інтерес становить коло питань, що стосуються проблеми соціально-психологічного забезпечення технології управління закладами освіти: ці питання на сьогодні залишаються розробленими недостатньо.
Здійснений нами аналіз літературних джерел з порушеної проблеми показав наявність доволі значного корпусу праць, присвячених як теоретичним аспектам сутності та функцій управлінської діяльності (В.Г.Афанасьєв, М.Й.Боришевський, А.Г.Журавльов, А.І.Кітов, Г.С.Костюк, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, А.Л.Свенцицький, А.В.Філіпов, В.Т.Циба, Р.Х.Шакуров, Ю.М.Швалб), так і широкому колу питань щодо психолого-педагогічних особливостей реалізації вказаної діяльності в системі закладів освіти (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, С.Д.Максименко, В.В.Олійник, М.І.Пірен, А.Г.Соколов, В.В.Третьяченко, Р.Х.Шакуров Т.С.Яценко).
За всієї значущості наявного у сучасній соціально-психологічній літературі досвіду теоретико-експериментального дослідження процесу управління не можна не помітити пріоритетності дослідницького інтересу, головним чином до ланки вищої і середньої освіти, внаслідок чого ланка технічної освіти й дотепер залишається предметом поодиноких досліджень.
Тим часом, як свідчить сучасна практика роботи в закладах вищої технічної освіти 1 - 2 рівнів акредитації (багатопрофільні технікуми, технічні коледжі), переважна більшість керівного складу таких закладів складається із фахівців технічного профілю із значним досвідом роботи на підприємствах, який механічно екстраполюється ними в практику управління освітнім закладом, що спричиняє низку складнощів соціально-психологічного порядку, відтак і незадовільну ефективність діяльності освітнього закладу в цілому.
Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній соціальній психології, а також її вагомості у розв’язанні сучасних практичних завдань освіти щодо оптимізації процесу управління навчальним процесом, було визначено тему дисертаційного дослідження „Соціально-психологічні особливості управління навчальним процесом в багатопрофільних технічних навчальних закладах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми кафедри педагогіки і психології Запорізького національного університету.
Тема затверджена на засіданні науково-технічної ради Запорізького національного університету (протокол №7 від 19 лютого 2004 р.) та затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН в Україні (протокол №2 від 24 лютого 2004 р.).
Об’єкт дослідження процес управління у багатопрофільних технічних навчальних закладах 1-2 рівнів акредитації.
Предмет дослідження соціально-психологічні особливості управління навчальним процесом в багатопрофільному технічному коледжі.
Мета дослідження полягає у виявленні соціально-психологічних особливостей процесу управління закладом технічної освіти, а також у психологічному обґрунтуванні засобів підвищення його ефективності.
Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:
- особливості процесу управління багатопрофільним технічним навчальним закладом освіти значною мірою зумовлені як специфікою мети навчання (підготовка фахівців технічного профілю), так і наявною у переважної частини керівників цих установ технократичної домінанти мислення, що суттєво обмежує можливість реалізації вимог сьогодення щодо перебудови освіти на засадах гуманізації й гуманітаризації;
- психологічним корелятом результативності здійснюваних керівником функцій управління постає рівень гармонізації взаємовідносин всіх членів організації як об’єкта спільної діяльності;
- процес становлення особистості, як суб’єкта управлінської діяльності, може бути істотно прискорений за умови застосування для керівників технічного навчального закладу спеціальної програми, спрямованої на розвиток у них управлінських здібностей.
Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв’язання таких завдань:
1. Визначити провідні теоретико-експериментальні підходи до дослідження проблеми управління освітянськими установами, в тому числі багатопрофільними технічними навчальними закладами.
2. Розкрити зміст і особливості управлінської діяльності керівників закладів технічної освіти, а також психологічні вимоги до її ефективного виконання.
3. Визначити комплекс психодіагностичних методів з огляду на специфіку умов і особливостей управління закладом технічної освіти.
4. Емпіричним шляхом встановити базовий перелік психологічних утворень управлінця, якими зумовлюється продуктивність його діяльності з керування навчальним закладом.
5. На базі отриманих результатів розробити й експериментальним шляхом верифікувати програму цілеспрямованого розвитку у керівників психологічної готовності до управлінської діяльності в системі закладів технічної освіти.
6. Запропонувати можливі шляхи впровадження цієї програми у зміст навчально-виховного процесу багатопрофільного технічного закладу освіти.
Методологічну основу дослідження склали: загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості як суб’єкта діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, В.А.Брушлінський, Г.С.Костюк, В.О. Моляко, В.В. Москаленко, С.Л. Рубінштейн, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко); концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, А.В.Петровський); концептуальні положення теорії спілкування (О.О. Бодальов, О.О. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Л.А. Петровська) загалом, професійного (С.Л. Братченко, М.М. Забродський, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва) зокрема; загальні положення теорії управління в соціальній психології (В.П.Казміренко, Л.Є.Орбан-Лембрік, В.В.Третьяченко, В.Т.Циба, Р.Х. Шакуров); соціально-психологічні підходи в управлінні освітою (В.Й.Бочелюк, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, М.Н.Корнєв, М.І.Пірен, А.Л. Свенцицький, Ю.М. Швалб, Т.С. Яценко).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі були застосовані методи теоретичного (зіставлення, систематизація, класифікація, узагальнення) та емпіричного дослідження. На різних етапах емпіричного дослідження добирався і використовувався комплекс методів і прийомів, що включав спостереження, опитування (у формі анкетування, інтерв’ю, бесіди), аналіз продуктів діяльності, експертне оцінювання, індивідуальні та групові техніки, спрямовані на оптимізацію в особистості здатності до управлінської діяльності.
Отримані дані піддавалися кількісному аналізу з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовним узагальненням. Статистичне оброблення даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 12.0.
Організація і експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось на базі багато профільного технічного навчального закладу Запорізького електротехнічного коледжу. Загальна кількість досліджуваних становила 716 осіб. Серед них 316 студентів першого і 293 другого курсів, а також 86 осіб викладацького і 21 особа управлінського складу. Дослідження здійснювалося впродовж 2002-2004 рр.
На першому етапі (2002р.) були визначені теоретико-експериментальні підходи до порушеної проблеми, конкретизовані методи та загальна стратегія дослідження.
На другому етапі (20022003 рр.) шляхом констатуючого дослідження із використанням комплексу психодіагностичних методів і прийомів кількісного аналізу отриманого масиву даних було встановлено актуальний рівень сформованості в управлінського складу певних психологічних утворень, визначено програму удосконалення останніх, а також критерії її результативності.
На третьому етапі (20032004 рр.) здійснювалася апробація та верифікація результатів соціально-психологічного навчання, сформульовано висновки, накреслено шляхи практичного впровадження.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у психологічному обґрунтуванні шляхів удосконалення процесу управління багатопрофільним закладом технічної освіти на засадах особистісно-центрованого підходу; в уточненні уявлень про психологічні особливості, структуру і функції управління в системі закладів технічної освіти; у встановленні залежності успішності управління від мотиваційно-смислової сфери особистості керівника, а також від світоглядних і комунікативно-стильових її настановлень; у розробці експериментально обґрунтованої програми розвивальних впливів, якими забезпечується досягнення належної ефективності управлінської діяльності.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані результати можуть бути використані у процесі психологічної підготовки керівного складу навчальних закладів технічного профілю, а також з метою удосконалення змісту вузівського навчання спеціалістів з технічною освітою в галузі організації і управління освітою. Отримані дані можуть бути також використані у роботі психологічної служби, створюваної в закладах вказаного типу.
Особистий внесок автора. В опублікованих у співавторстві роботах концептуальні ідеї, методичні розробки та результати, отримані співавтором, не використовувалися; спільною була організація дослідження та структурування його викладу. Розроблені автором наукові положення та здобуті експериментальні дані є самостійним внеском у розробку досліджуваної проблеми.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні положення та результати наукового дослідження були опубліковані в наукових збірниках та наукових періодичних виданнях, доповідалися і були схвалені на засіданнях кафедри педагогіки і психології Запорізького національного університету, а також на науково-практичних конференціях: „Вища технічна освіта проблема магістратури” (Київ, 1995), „Сучасні проблеми підготовки інженерних кадрів” (Запоріжжя, 1997), „Сучасні проблеми управління” (Київ, 2003), „Управління в освіті” (Львів, 2005), обговорювалися на засіданнях лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у практику організації та управління навчальним процесом Запорізького металургійного технікуму Запорізької державної інженерної академії (довідка №495 від 23.09.2005) та Запорізького коледжу радіоелектроніки Запорізького національного технічного університету (довідка №353 від 23.09.2005).
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відбито у 9 публікаціях. Із них 6 у фахових виданнях, включених до списку, затвердженого ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 196 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 160 сторінках. Дисертація містить 18 таблиць та 8 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дослідженні подано результати аналізу існуючих у соціально-психологічній літературі підходів до змісту і функцій управління загалом, освітянськими закладами зокрема.
Показано, що процес управління розглядається у сучасній літературі як діяльність, спрямована на оптимізацію професійних обов’язків працівників шляхом застосування різноманітних засобів у складі яких психологічним надається пріоритетне місце.
Відзначається, що психологічне забезпечення процесу управління базується на таких задачах і принципах, як:
- попередження непередбачуваних ситуацій у діяльності організацій, що можуть вплинути на загальну ефективність її діяльності (ситуація невизначеності, атмосфера у колективі тощо);
- задоволення умов праці;
- відповідності змісту останньої як інтересам індивідуального, так і колективного суб’єкта;
- сприяння ініціативі і самовдосконаленню працівників.
Показано, що досягнення бажаної ефективності діяльності організації уможливлюється за умови дотримання як базових принципів організації і впровадження психологічного аналізу (науковості, гуманістичної спрямованості, цілісності психологічної структури діяльності, індивідуалізації, системності, єдності свідомості і діяльності тощо), так і наявності психологічно обґрунтованої функціонально-структурної (змістово-процесуальної) моделі діяльності конкретної організації у конкретних умовах реалізації нею своїх повноважень.
За існуючим у сучасній літературі з досліджуваної проблематики розмаїттям поглядів на зміст поняття організації виокремлюються три найпоширеніших як об’єднання, як певна інституція, що має усталене місце і окреслені суспільні задачі (стаціонарний об’єкт), як вид управлінської діяльності щодо інших установ, отже як осередок, що виконує функцію координації, нарешті, як міра впорядкованості певного об’єкту (організована неорганізована, ефективна неефективна організація, наприклад).
Що стосується сутнісних ознак структурної будови організації, останні, із незначними розбіжностями, включають такі ланки як:
- розподіл праці з урахуванням ролей і спеціалізації, адекватних цим ролям функцій;
- організаційні підрозділі (кількість яких має відповідати меті організації) і вимогам до максимальної ефективності як діяльності організації загалом, так і її окремим працівникам зокрема;
- управлінська субординація (система службового підпорядкування);
- обсяг контролю;
- чисельність групи, за якою досягається ефективний процес управління;
- міра централізації децентралізації прийняття відповідних рішень.
Констатується, що досягнення належної ефективності діяльності організації, в тому разі і освітнього спрямування, зумовлюється успішністю реалізації таких принципів як:
- спільна мета;
- ефективність;
- наявність чіткої мети і засобів її досягнення;
- відповідність структури організації обсягу повноважень кожного із її членів;
- соціально-економічні і політичні чинники;
- обов’язковість урахування індивідуально-психологічних характеристик у процесі розподілу тих чи тих професійних повноважень.

Проте центральним для ефективної роботи організації залишається питання щодо евристичності тієї чи тієї психологічної моделі управління організацією, насамперед такої специфічної соціальної одиниці, як багатопрофільних технічний навчальний заклад.
У роботі констатується, що процес управління закладами освіти здійснюється на рівні його зовнішніх й внутрішніх характеристик, які складають нерозривну єдність. Маючи загальний характер, вказана єдність отримує свою конкретизацію (особливості), яка зумовлюється специфікою і спрямованістю освітнього закладу. Залежно від цього, процес управління базується на адекватних для вказаних закладів теоретичних і емпіричних моделях (сегментних, лінійних, колегіальних, матричних, модульних). В цьому контексті у дослідженні викладається загальна стратегія і принципи дослідження психологічних особливостей управлінської діяльності в багатопрофільних закладах технічної освіти.
Основним завданням другого розділу дослідження полягало у доборі і застосуванні в процесі емпіричного дослідження блоку методичних засобів, спрямованих на визначення соціально-психологічних особливостей управління в системі закладів багатопрофільної технічної освіти (коледж). Дотримуючись уявлення про управління як ланку в системі взаємодії членів організації як колективного суб’єкта, зокрема, в системі керівник-педагог-студент, було дібрано і апробовано на попередньому пошуковому етапі дослідження діагностичний комплекс, що складався із десяти методик шість із яких призначалися для оцінки актуального стану сформованості у керівників навчального закладу (21 особа) складових, якими, як припускалося, значною мірою зумовлюється ефективність здійснення ними управлінської діяльності, а саме чотири самооціночні шкали, спрямовані на ідентифікацію ціннісної сфери, професійно-педагогічної мотивації, соціально-психологічної адаптованості, а також домінуючого стилю спілкування керівників, і дві експертні призначені для валідизації актуального стиля керівництва і оцінки загальної ефективності управлінської діяльності керівників.
Ефект трансляції керівниками стратегії управління на викладацькій вибірці (n = 86) фіксувався за допомогою двох методик оцінки соціально-психологічного клімату і професійно-педагогічної мотивації. Відповідно, результативність педагогічної діяльності визначалася шляхом констатації на вибірці студентів (n = 609) спрямованості навчальної мотивації (зовнішньої-внутрішньої) і психологічного клімату.
Здійснений окремо для кожної із досліджуваних вибірок якісно-кількісний аналіз дозволив встановити для групи керівників виразну їх установку на оцінку у підлеглих головним чином процесу і результату їх діяльності на шкоду установці на розвиток і перспективу, превалювання цінностей безпеки і автономності, прагнення до збереження актуальної соціально-рольової позиції (керівника), схильність до використання авторитарних і ліберальних (ліберально-потуральних) прийомів стилів керівництва, які у своєї цілісності виявляються непродуктивними, з огляду досягнення належної ефективності управлінської діяльності. Відповідно до змісту отриманого комплексу характеристик зазначений стиль управління був проінтерпретований нами як такий, що відповідає помірковано-адаптивному типу.
Психологічним корелятом застосовуваних керівниками управлінських дій постають низько-середній рівень у групі викладачів соціально-психологічного клімату і професійно-педагогічної мотивації. З цим узгоджується низький соціально-психологічний клімат у студентських групах і переважна спрямованість їх навчальної мотивації на зовнішні чинники.
В результаті доведена необхідність спеціальної психологічної підготовки керівників до управлінської діяльності із урахуванням індивідуально-психологічних і типологічних характеристик особистості керівника.
Програма такої підготовки спрямовувалася головним чином на ту частину керівників, що дотримувалися авторитарного і ліберального стилю управління при домінуванні одночасно адаптивної орієнтації і мотивації на утримання утвореного в процесі управлінської діяльності досвіду самоідентифікації.
У дослідженні наведено результати формувального дослідження, присвяченого проблемі оптимізації соціально-психологічних умов управління навчальним процесом. Подано зміст розробленої програми, а також оцінка загальної ефективності розробленої системи формувальних впливів.
Розроблена і впроваджена програма формування соціально-психологічних характеристик оптимізації управління навчальним процесом у коледжі включала такі змістовні й організаційні завдання:
а) визначення психологічного змісту програми оптимізації процесу управління навчальним процесом у освітніх закладах;
б) визначення значимості для викладацького складу соціально-психологічних аспектів діяльності організації;
в) формування здатності до активної взаємодії у процесі розв’язання управлінських і педагогічних ситуацій.
Показано, що впровадження програми стало можливим внаслідок встановленому на констатуючому етапі рівня сформованості у управлінського персоналу низки психологічних утворень, що дало змогу дібрати відповідну систему заходів розвивального характеру.
Для оцінки ефективності системи впроваджених засобів щодо оптимізації процесу управління навчальним процесом у освітній організації використовувалися отримані у емпіричному дослідженні інформативні соціально-психологічні показники. Здійснений порівняльний аналіз результатів двох діагностичних зрізів (до і після формувального експерименту) виявив, що в експериментальній групі мала місце позитивна динаміка (зафіксовано статистично значущі відмінності між даними двох зрізів).
Узагальнення отриманих результатів оволодіння управліннями змістом експериментальною програмою навчання дало підстави констатувати, що у досліджуваної групи суттєво підвищилися такі характеристики, як:
- довіра і вимогливість;
- доброзичливість і ділова критика;
- вільне висловлювання власної думки при обговоренні питань, що стосуються всього колективу;
- відсутність тиску на підлеглих і визнання за ними права приймати важливі для колективу рішення;
- чуйність, водночас і вимогливість керівника у ставленні до кожного члена колективу;
- достатня поінформованість усіх про основні завдання колективу та стан їх виконання, можливість займати активну позицію у процесі ділового спілкування;
- створення в колективі умов для активної професійної та творчої діяльності, самореалізації, самоствердження та саморозвитку кожного працівника;
- взаємодопомога членів колективу в проблемних ситуаціях;
- прийняття на себе відповідальності за стан справ у колективі кожним його членом;
- уболівання за честь колективу, бажання зробити посильний внесок в подальший його розвиток.
Одержані за інтегральним показником ефективності діяльності організації результати підтвердили факт істотних позитивних змін у свідомості і поведінці керівників внаслідок застосування спеціальної програми навчання засобам ефективного управління навчальним процесом, зокрема у технічному закладі освіти.
Вагомим аргументом на користь ефективності впровадженої програми слугують позитивні зміни соціально-психологічного клімату як в групі викладачів, так і студентів, а також орієнтації викладачів на критерій розвитку студента, на тактику актуалізацію у нього потенційних можливостей.
Показано, що результативна сторона вказаної тактики виявилася у кардинальній зміні спрямованості навчальної мотивації, зокрема, від зовнішньої до внутрішньої.
Узагальнюючи наведене вище, відмітимо:
- наслідком застосування активних психотехнічних вправ стало також поглиблена рефлексія керівниками власної системи критеріїв стратегії і тактики взаємин із педагогами;
- оволодіння засобами пізнання партнерів у спілкуванні;
- переосмислення на основі теорії соціально-психологічного управління власних цільових установок на зміст управління в освіті загалом, навчальним процесом у технічному закладі зокрема.
Отже, в результаті проведеного дослідження було виявлено соціально-психологічні особливості управління навчальним процесом у багатопрофільному вищому технічному навчальному закладі (на прикладі електротехнічного коледжу) та обґрунтовано можливість формування гнучкої системи управління на засадах урахування соціально-психологічних факторів.
Узагальнення результатів дослідження дають належні підстави вважати розв’язаними поставлені у ньому завдання, а також доведеною висунуту гіпотезу.

Отримані результати узагальнені у таких висновках:
1. Отримані у дослідженні результати дають вагомі підстави стверджувати, що ключовою умовою подолання пануючої в системі навчальних закладів технічної освіти тенденції до побудови керівниками цих закладів виробничо-господарського типу організації управлінських взаємин є радикальна трансформація останніх на засадах гуманістичного підходу.
2. Підтверджено, що продуктивною основою діагностики й оптимізації процесу управління навчальними закладами, включно і багатопрофільної технічної освіти, є особистісно-центрований підхід. Змістовою реалізацією вказаного підходу у матеріалі даного дослідження є уявлення про керівника як ініціатора встановлення дійових взаємостосунків в системі управлінських взаємин на основі активного, самостійного і ефективного оволодіння новими видами і засобами управлінської діяльності, відповідно і новими формами інтеракцій в організації як колективному суб’єкті діяльності.
3. Показано, що здатність до управлінської діяльності як системна суб’єктна якість охоплює низку психологічних складників, єдністю і взаємопов’язаністю яких забезпечується ефективність виконання суб’єктом управлінських функцій. До вказаних складників належать:
- система цільових настановлень,
- система життєвих орієнтацій,
- стильові особливості керівництва і спілкування.
4. Встановлено, що спосіб структурування зазначених складників утворює відносно інваріантну їх констеляцію, яка за своїм психологічним змістом і діяльнісними корелятами, відповідає певному типу управління (зокрема, помірковано-адаптивному і інноваційно-пошуковому).
5. У ході дослідження знайшло підтвердження припущення про те, що ефективним психологічним засобом оптимізації управлінської діяльності керівника слугує впроваджена нами система спеціальних прийомів розвивальних впливів (рольові ігри, групові дискусії, моделювання управлінських ситуацій, рефлексивне навчання), застосування яких значно розширює простір можливостей для успішної реалізації керівником управлінської діяльності, а також сприяє підвищенню загальної ефективності навчально-виховного процесу через створення у педагогічному і студентському колективах сприятливих психологічних передумов соціально-психологічного клімату і мотивації
6. Показано, що рівень інтеграції практичних навичок взаємодії і особистісних властивостей керівника, що був досягнутий завдяки запропонованій у дослідженні програмі соціально-психологічної підготовки, істотно сприяє підвищенню:
- самооцінки ним власних можливостей;
- емоційного тонусу;
- соціально-психологічної адаптованості;
- мотиваційній готовності до інноваційних прийомів управління;
- значному зростанню ефективності управлінської діяльності загалом.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані результати можуть бути рекомендовані до використання у процесі психологічної підготовки керівного складу навчальних закладів технічного профілю, а також з метою удосконалення змісту вузівського навчання спеціалістів з технічною освітою в галузі організації і управління освітою. Отримані дані можуть бути також використані у роботі психологічної служби, яку доцільно створювати в закладах вказаного типу і враховувати в структурній моделі освітньої організації.
Очевидно, що поданий у даному дослідженні матеріал залишає низку дискусійних питань, що потребують додаткового дослідження і пояснення. У цьому зв’язку перспективним, на наш погляд, убачається звернення до генетичного методу, що дозволить з’ясувати умови і особливості становлення управлінських здібностей особистості на ранньому етапі, відтак спрямувати психологічну думку на пошук відповідних засобів диференційної діагностики і прогнозування управлінського потенціалу особистості як умови успішного керування нею закладами освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АбрамоваС.Г. Психология в управлении и для управления. - М.: Сентябрь, 1998. - 159 с.
2. Абульханова-СлавскаяК.А. Социальное мышление личности // Психологический журнал. 1994. - № 4. с. 39 55.
3. АлександроЖ. Рефлексивне самовизначення особистості як фактор готовності до управлінської діяльності // Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 2000. 16 с.
4. Александрова Ю.В. Построение и валидизация проективной методики для диагностики отношения к другому человеку // Психологический журнал. 1999. - №3. с. 111-118.
5. Аминов Н.А. Модели управления образованием и стили преподавания // Вопросы психологии. 1994. - № 2. с. 89 99.
6. Андреева Г. М. Социальная психология. М.: Аспект-пресс, 2004. 365с.
7. АндросМ.Є. Психічне здоров’я особистості: психологічне консультування керівників шкіл // Освіта і управління. 1998. - № 2. с.63 69.
8. АронсонЭ., УилсонТ., ЭйкертР. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. Спб.: ЕВРОЗНАК, 2002. 560 с.
9. АсмоловА.Г. Личность: Психологическая стратегия воспитания // Новое педагогическое мышление / Под ред. А.В. Петровского. М.: Педагогика, 1989. с. 206 220.
10. АстаховаЕ.В. Трансформация социальных функций высшего образования в современных условиях. Харьков.: ХГИ «НУА», 2000. 75 с.
11. Бабкин Н.И., Глебов А.А., Кузибецкий А.Н. Обновление образования: Управленческое и профессионально-методическое обеспечение. Волгоград, Перемена, 1995. 164 с.
12. Багдасарьян Н.Г., Иванченко Г.В. Психология в цикле социально-гуманитарных дисциплин в техническом вузе // Психологический журнал. 2000. - № 2. с. 108 112.
13. Балл Г.О. Системи цінностей, формування громадянської свідомості та ідейні засади розбудови освіти // Психологічні аспекти гуманізації освіти Київ Рівне: 1996. с. 35 42.
14. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: Фортуна-пресс, 1998. 464 с.
15. Барбіна Є.С. Педагогічна майстерність як чинник інтеграції професійної підготовки майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія. 1996. - № 1. с. 133 141.
16. Беззубцев С.А. Слухи в реализации управленческих функций // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 2002. № 2. с. 73 82.
17. БеловаН.Г. Факторы успешности управленческой деятельности заместителя декана технического вуза // Автореф. дис. канд. психол. наук. Л., ЛГУ, 1987 16 с.
18. Белошапка В., Загорий Г. Стратегическое управление: принципы и международная практика. К.: Абсолют В, 1998. 562 с.
19. Беспалько В.П., Татур Ю.Г. Системно-методологическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов. М.: Высшая школа, 1989. 218 с.
20. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. Харків.: Фоліо, 1996. 237 с.
21. БондарьВ.И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. К.: Рад. Школа, 1987. 160 с.
22. БорисоваЕ.М., ЛогиноваГ.П., МдиваниО.М. Диагностика управленческих способностей // Вопросы психологии. 1997. - № 2. с.112 121.
23. Боришевський М.Й., Галян І.М. Саморегуляція оцінної діяльності вчителя як вид психічної активності. Навч. метод. посібник. К.: Дніпро, 2001. 74 с.
24. Боришевський М.Й. Національна ідея у соціально-психологічному контексті // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць. Луганськ, 2005. - № 1. с. 24 31.
25. Бохонкова Ю.О. Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів // Автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 2005. 19 с.
26. Бохонкова Ю.О. Позиції психокорекційної роботи підвищення рівня соціально-психологічної адаптованості першокурсників до умов вищого навчального закладу // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць. Луганськ, 2005. - № 1(9). с. 43 50.
27. Бочелюк В.Й. Особливості проведення формуючого експерименту для психологічної підготовки учасників освітнього процесу до управління розвитком школи // Актуальні проблеми психології. Т.1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Невтес, 2002. ч.5. с.191-200.
28. Бочелюк В.Й. Розвиток самосвідомості керівника // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозис, 2005. Т.7. Вип. 3. с. 30 36.
29. БурковВ.Н., ИриковВ.А. Модели и методы управления организационными системами. М.: Наука, 1994. 269 с.
30. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. Спб.: Питер, 2002. 352 с.
31. Буякас Т.М. Процесс обучения как диалог между профессиональным и личностным становлением // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 2001. - № 2. с. 69 77.
32. ВазинаК.Я. Педагогические основы развивающих технологий в профессиональных учебных заведениях инновационного типа // Автореф. дис. док. пед. наук. Екатеринбург, 1998. 39 с.
33. Васильев Н.Н.Тренинг преодоления конфликтов. Спб.: Речь, 2002. 174с.
34. Василюк А., Ляшенко Л. Нові підходи до планування та реформування освіти (Зарубіжний досвід) // Освіта і управління. 2002. - №1. с. 59-68.
35. Веракса Н.Е. Модель позиционного обучения студентов // Вопросы психологии. 1994. - № 3. с. 122 130.
36. Винославська О.В. Самоменеджмент у структурі психологічної культури викладача технічного університету. // Вісник НТУУ КПІ”: Філософія. Психологія. Педагогіка. 2002. - № 2(5). с. 83 94.
37. ВинославськаО.В. Розвиток навичок саморегуляції у педагогічній творчості аспірантів як майбутніх викладачів // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць. Луганськ, 2005. - № 1(9). с. 56 65.
38. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. М.: МГУ, 1995. 252 с.
39. Власенко Л.В. Соціально-психологічний супровід академічної групи як засіб розвитку культури спілкування студентів // Автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 2005. 20 с.
40. Власова О.І. Психологія соціальних здібностей: структура, динаміка, чинники розвитку. Монографія. К.: Київський університет, 2005. 302с.
41. Выготский Л.С. Психология развития как феномен культуры / Под ред. М.Г. Ярошевского. М.: Воронеж: МОДЭК, 1996. 512 с.
42. Габдреев Р.В. Психологическая концепция управленческих решений // Психологический журнал. 1999. - № 4. с. 121 123.
43. Генов Ф. Психология управления: Основные проблемы. М.: Прогресс, 1982. 422 с.
44. Герасимова І.Г. Проблеми професійної підготовки майбутніх управлінців виробничої сфери у контексті гуманізації теорії та практики менеджменту // Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2000. - №3. с.33-35.
45. Глущенко Е.В., Захарова Е.В., Тихонравов Ю.В. Теория управления. М.: Вестник, 1997. 332 с.
46. Голубева Э.А. Способности и склонности. Комплексные исследования. М.: Педагогика, 1989. 200 с.
47. Гуревич К.М., Раевский А.М. Личность как объект психологической диагностики // Психологический журнал. 2004. - № 5. с. 29 37.
48. Гуревич Р.С. Теоретичні і методичні основи організації навчання у професійно-технічних навчальних закладах. К.: Вища школа, 1998. 229 с.
49. Данченко Г.В. Психологічні детермінанти розвитку комунікативної компетентності менеджера освіти шкільного рівня // Автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 2002. 20 с.
50. ДеркачА.А. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований. М.: РАГС, 1999. 392 с.
51. Дзюба Л.А. Психологічні чинники впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі //Автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 2003. 20 с.
52. Донцов А.И., Дубовская Е.М., Жуков Ю.М. Группа коллектив команда: Модели группового развития // Социальная психология в современном мире. М.: Аспект Пресс, 2002. с. 96-114.
53. Дубовицкая Т.Д. К проблеме диагностики учебной мотивации // Вопросы психологии. 2005. №1. с. 73-78.
54. Дудников В.В. Менеджмент сферы образования. Самара.: ИПКИПРО, 1994. 42 с.
55. Дуракова И.Б. Управление персоналом: отбор и наем. Исследование зарубежного опыта. М.: Центр, 1998. 321 с.
56. Дусавицкий А.К. Психология личности в социальном измерении // Практична психологія та соціальна робота. 2003. - № 2-3. с. 1 4.
57. Егоршин А.П. Управление персоналом. Н.Новгород: НИМБ, 1997. 148с.
58. Ермолаева Е.П. Теневые функции должностной роли в структуре профессионального маргинализма // Психологический журнал. 2003. - № 3. с.56 65.
59. Журавлев А.Л. Коммуникативные качества личности руководителя и эффективность руководства коллективом // Психологический журнал. 1983. - № 1. с. 57-67.
60. Забродин Ю.М., Сосновский В.А. Мотивационно-смысловые связи в структуре направленности человека // Вопросы психологии. 1989. - № 6. с.100 108.
61. Завлин П.Н. Косвенные методы стимулирования инновационной деятельности // Наука і наукознавство. 1999. - № 1. с. 59 65.
62. Загвязинский В.И. Проектирование региональных образовательных систем // Педагогика. 1999. - № 5. с. 8 13.
63. Зигерт В., Ланг Л. Руководитель без конфликтов. М.: Экономика, 1990. 271 с.
64. ЗанюкС.С. Мотиваційний тренінг. Спецпрактикум з психології мотивації. Луцьк.: ВДУ, 1998. 64 с.
65. Занюк С.С. Психология мотивации. К.: Эльта-Н, Ника-Центр, 2001. 352с.
66. Ильин Е.П. Стили деятельности: новые подходы и аспекты // Вопросы психологии. 1988. - № 6. с. 95 99.
67. Исаев Е.И. Теория и практика психологического образования педагога // Психологический журнал. 2000. - № 6. с. 57 65.
68. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя. М.: Издательский центр „Академия”, 2002. 208 с.
69. Іванова Л.С. Аналіз підходів до вивчення стилів керівництва колективом // Актуальні проблеми психології. Т.1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: НЕВТЕС, 2002. ч.7. с. 221-225.
70. Кабаченко Т.С. Психология управления. М.: Рос. пед. аге