ПСИХОЛОГІЯ ВІДНОСИН ОСОБИСТОСТІ Й ДЕРЖАВИ

Краткое описание

Волинський державний університет імені Лесі Українки

На правах рукопису

УДК 316.61

Хазратова Нігора Вікторівна

ПСИХОЛОГІЯ ВІДНОСИН ОСОБИСТОСТІ Й ДЕРЖАВИ

19.00.05 соціальна психологія,
психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант:
доктор психологічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Татенко Віталій Олександрович

Луцьк 2005

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1
ПСИХОЛОГІЧНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ВІДНОСИН ОСОБИСТОСТІ Й
ДЕРЖАВИ:ІСТОРІЯПРОБЛЕМИ............................................................ 21
1.1. Державаякпсихологічнареальність........................................... 21
1.2. Ірраціональне, раціональне та надраціональне у сприйманні держави........................................................................................ 44
1.3. Логіка здорового глузду як механізм розуміння
держави........................................................................................ 70
Висновки................................................................................................. 83

РОЗДІЛ 2
СУБ’ЄКТНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ОСОБИСТОСТІ Й ДЕРЖАВИ...................................................................................................................... 95
2.1. Проблема відносин особистості й держави у сучасних соціально-психологічнихдослідженнях........................................
2.2. Особистість у відносинах з державою........................................ 98
2.3. Держава як колективний суб’єкт............................................... 111
Висновки............................................................................................... 125

РОЗДІЛ 3
ПСИХОЛОГІЧНІ ПАРАДИГМИ ВІДНОСИН ОСОБИСТОСТІ Й ДЕРЖАВИ................................................................................................. 127
3.1. Перцептуальні та смислові передумови типологізації відносин особистості й держави.............................................................................. 127
3.2. Парадигми відносин особистості й держави та деякі їх чинники.... 137
3.3. Національна ментальність як чинник домінування певної парадигми відносин особистості й держави................................................ 158
Висновки................................................................................................. 174

РОЗДІЛ 4
ОБРАЗ ДЕРЖАВИ У РАКУРСІ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕРЦЕПЦІЇ............. 177
4.1. Структурна модель.................................................................. 178
4.2. Типологічна модель................................................................. 210
4.3. Емпірична верифікація особистісно-психологічних моделей
образу держави.................................................................................. 227
Висновки............................................................................................ 261

РОЗДІЛ 5
КОНЦЕПТ ОСОБИСТОСТІ В АКСІОЛОГІЧНОМУ ВИМІРІ
ДЕРЖАВИ265
5.1. Елементи концепту особистості як зміст формально-ієрархічної взаємодії.................................................................................. 268
5.2. Суб’єктивно-смисловий контекст правових відносин........... 299
5.3. Концепт особистості у ціннісно-сенсових утвореннях економічного простору держави............................................ 332
Висновки............................................................................................ 372

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ........................................................................ 374
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................... 382
ДОДАТКИ............................................................................................... 410

ВСТУП

Актуальність дослідження
Сучасна дійсність, яка характеризується цілою низкою найрізноманітніших за своєю масштабністю та спрямованістю державотворчих процесів у різних пострадянських країнах, вимагає особливої уваги науковців до проблеми відносин особистості й держави. Передусім, такої уваги потребує психологічна складова означеної проблеми. Це пов’язано з тим, що психологія відносин особистості й держави являє собою не лише певний супровід їх економічних чи правових відносин, але й утворює окрему, відносно автономну реальність, що суттєво впливає як на ціннісно-смислову сферу особистості (незалежно від рівня рефлексії нею своїх відносин з державою), так і на функціонування держави. Тому проблемою нашого дослідження стала психологічна детермінація відносин особистості й держави.
Роль держави у формуванні ціннісно-смислової сфери особистості є значно більшою, ніж це рефлексується буденною свідомістю. Психологічна реальність причетності до держави у якості її громадянина не лише істотно впливає на життя особистості (зокрема, на її життєвий задум та його реалізацію), а й стає нерідко джерелом різноманітних соціальних перверзій.
Ефективність функціонування держави також пов’язана з психологічною реальністю сприймання і бачення її особистістю. Так, деякі сучасні політологи пропонують аналізувати державу не лише як апарат управління, політико-територіальної організації населення, а і як духовно-нормативне утворення, яке втілює менталітет, політичну культуру та стан масової політичної свідомості. Висловлюється думка, що існування держави як ідеї масової психіки є однією з найістотніших форм її існування. Ця форма пов’язана з такими психологічними процесами, як міфологізація та символізація, які безпосередньо впливають на суб’єктивну легітимність держави в очах громадян. Якщо суб’єктивна легітимність держави є низькою, то всі ініційовані нею організаційні процеси будуть ускладненими.
Услід за політичним народженням” відбувається поступове формування держави як психологічної реальності, здійснюється її суб’єктивна легітимація у свідомості людей. Вирішується, яким соціально-психологічним потребам буде релевантна новостворена держава; які потреби будуть систематично фрустровані і яким способом психологічно компенсовуватимуться; наскільки сформується в нових умовах громадянська спільнота і чи стане вона суб’єктом політичної волі. Від цього залежить, зокрема, і життєздатність, і конкурентоспроможність новостворених держав.
У наш час статус держави в очах особистості зазнає серйозних змін. Цей процес заторкнув не лише країни пострадянського простору, а й чимало потужних супердержав світу. Відбувається загальне суб’єктивне знецінення державної потуги, яка попри свої надзвичайні технічні та організаційні можливості не може убезпечити пересічного громадянина від свавілля терориста, криміналу, можновладця. Тому рефлексія і пошук можливостей побудови нових відносин між особистістю і державою (що традиційно є прерогативою гуманітарних наук, зокрема, психологічної науки) набуває сьогодні особливої актуальності та ваги.
Проблема відносин особистості й держави як автономний предмет науково-психологічного аналізу була порушена ще К.Г. Юнгом; вона розроблялася у західній психології В. Одайником, В. Райхом, Е.Фромом тощо. При цьому вчені зосереджували увагу передусім на перверзійних тенденціях таких відносин, пов’язаних зі сферою несвідомого особистості зокрема, перверзії патріотичного ідеалу, ідентифікації з державною потугою як різновидом психічної інфляції, проекції батьківського (материнського) архетипного образу на державу як таку, ірраціональному бунті проти держави тощо.
Протягом останніх десятиліть відбувається переосмислення і трансформація ракурсу аналіза психологічного підґрунтя відносин особистості і держави. Цей процес є тісно пов’язаним з тим, що сучасні методологічні підходи дозволяють адекватніше аналізувати особистість як активно діючого суб’єкта (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, О.В.Брушлінський, В.В.Знаков, Д.О.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко тощо); державу як суб’єкта (В.Є.Лепський, В.В. Москаленко, В.Т. Циба), досліджувати особистість у контексті соціальних організацій (В.П. Казміренко, Л.М.Карамушка), здійснювати подальший розвиток вчення про колективний суб’єкт (Л.П.Буєва, В.В.Третьяченко).
Процес трансформації ракурсу аналіза психологічної детермінації відносин особистості й держави виявляється у трьох основних тенденціях.
По-перше, чітко виявляє себе як у закордонній, так і у вітчизняній психології тенденція розглядати психологічні аспекти відносин особистості й держави у ракурсі проблеми громадянської самоідентичності, свідомості та самосвідомості (М.І.Алексеєва, В.В.Антоненко, М.Й.Боришевський, В.О.Васютинський, О.В.Мітіна, В.Ф.Петренко, С.Фелдман, Л.Хадді, Д.Шилдкраут). Зокрема, увага приділяється вивченню впливу найбільш резонансних політичних подій на американську ідентичність; соціальних репрезентацій європейського громадянства та їх трансформації. Вітчизняними дослідниками-психологами порушено проблему вивчення громадянської свідомості та самосвідомості особистості, розглянуто їх вікову специфіку та динаміку розвитку, проблему еталонної моделі особистості громадянина тощо.
По-друге, здійснюється філософсько-психологічний аналіз сприймання держави особистістю у контексті проблеми української національної ментальності пострадянського періоду (П.І.Гнатенко, О.А.Донченко, О.Ф.Іванова, С.Б.Кримський, П.Масляк, Ю.Н.Пахомов, Ю.О.Романенко). Виділяються інваріантні риси та властивості національної ментальності, що здійснюють визначальний вплив на сприймання особистістю держави.
По-третє, набирає ваги такий напрям досліджень, що передбачає аналіз суб’єктивної репрезентації результатів соціальної перцепції особистістю таких складних соціальних систем та явищ, як держава, право, економічна система, гроші, історичне минуле тощо (М.Ю.Арутюнян, В.Вагнер, О.С.Дейнека, Т.П.Ємельянова, О.М.Здравомислова, Ш.Курильскі-Ожвен, С.Московісі, І.Н.Трушков, А.Б. Фенько, Ю.М. Швалб). У рамках цього підходу однією з базових категорій аналізу, якою оперують дослідники, є категорія образу, інтерпретованого як амодальне, абстраговане від безпосередніх перцептивних образів, категоризоване відображення смислових та системних властивостей об’єкта (О.М.Леонтьєв). Відтак, дослідниками вивчаються образ правової системи держави, образ її економічної системи та грошей (національної валюти), образ минулого” та його вплив на історичне, ретроспективне бачення особистістю своєї держави та нації.
Отже, у всіх згаданих тенденціях помітні відхід від надання переважаючої ролі ірраціональним чинникам і зростання уваги до смислової сторони відносин особистості і держави.
Розробка цілісної психологічної концепції відносин особистості й держави є необхідною для вирішення цілої низьки практичних завдань, що виникають у наш час у житті суспільства. Так, результати досліджень можуть бути застосовані у сфері державного регулювання економіки (для прогнозування переважаючих способів економічної активності особистості в економічному просторі держави); правового регулювання суспільного життя (визначення рівня суб’єктивної легітимності законів та нормативних актів і передбачення відповідної правової поведінки); для оптимізації ієрархічної взаємодії у системах державної влади.
Зважаючи на відсутність спеціальних досліджень і суспільну значущість окресленої проблеми, її вивченя є у наш час особливо актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаійне дослідження виконувалося відповідно до комплексного плану наукової роботи кафедри загальної та соціальної психології Волинського державного університету імені Лесі Українки. Частково її виконано у межах держбюджетної теми Соціопсихологічний моніторинг економічної та політичної ситуації в регіонах з підвищеною соціальною напруженістю” (номер держреєстрації 019U002053), а також згідно з тематикою науково-дослідної роботи Волинської філії Інституту соціальної та політичної психології АПН України (протокол №11 від 15 жовтня 1995 р.).
Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №10 від 23 грудня 2003 року).
Об’єкт дослідження: відносини особистості й держави.
Предмет дослідження: психологічні детермінанти, перцептивні та регулятивні особливості відносин особистості й держави.
Мета дослідження: з’ясувати психологічні чинники, перцептивні та регулятивні особливості відносин особистості й держави, структурні та типологічні характеристики смислових утворень, що лежать у їх основі.
У дослідженні сформульовано гіпотези:
1. Умовою продуктивного дослідження психологічної природи відносин особистості й держави є теоретико-методологічний підхід, згідно з яким кожний компонент цієї діади розглядається в якості своєрідного носія суб’єктної активості, зокрема, активності смислотворення.
2. Психологічні особливості відносин особистості й держави зумовлені специфічними смисловими утвореннями, що формуються і набувають розвитку в процесі їх взаємодії.
У відповідності до мети і гіпотез було сформульовано такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати роль ірраціональних, раціональних та надраціональних чинників у сприйманні держави особистістю та у взаємодії особистості й держави.
2. Дати змістовну характеристику основним психологічним детермінантам взаємодії особистості з державою та її сприймання особистістю.
3. Показати специфіку держави як колективного суб’єкта (порівняно з особистістю як суб’єктом індивідуальним) і своєрідної форми організації буття великих груп людей.
4. Виявити найбільш поширені й типові особистісні конструкти, що визначають сприймання та оцінювання держави особистістю.
5. Визначити структуру та типологію індивідуально-психологічного образу держави як складного багаторівневого утворення, зміст якого складають концептуалізовані, структуровані, водночас емоційно забарвлені диспозиції щодо держави.
6. Дослідити концепт особистості як імпліцитну систему тлумачень пересічного громадянина даної держави і вияви цього концепту у формально-ієрархічному, економічному та правовому вимірах організаційного середовища держави.
7. Виявити основні соціально-психологічні парадигми відносин особистості й держави, їх репрезентованість у сучасному українському суспільстві та тенденції їх трансформацій.
Методологічні засади дослідження ґрунтуються на таких загальних принципах психологічної науки:
1) принципи системного підходу в психології (В.М. Дружинін, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Д.Максименко, В.О. Моляко, С.Л. Рубінштейн та ін.);
2) принцип cуб’єктності у вивченні особистості, що реалізовується, зокрема, у межах суб’єктно-орієнтованого підходу (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлінський, Г.С.Костюк, В.А.Лекторський, В.В.Москаленко, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко, А.Ш.Тхостов та ін.);
3) принципи соціально-когнітивного та соціально-конструктивістського підходів (Ж.-К.Абрік, В.Вагнер, Дж.Келлі, С. Московісі та ін.).
Теоретичну основу дослідження складають концептуальні положення:
1) про систему ставлень до навколишнього соціального світу, інших людей і до себе як одну з найважливіших характеристик особистості (Г. Блумер, Ч. Кулі, О.М.Леонтьєв, В.М. Мясищев, В.О.Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В.Чепелєва та ін.);
2) про образ психічного відображення як цілісне, амодальне, абстраговане від безпосередніх перцептивних образів, категоризоване відображення смислових та системних властивостей об’єкта (О.М.Леонтьєв);
3) про особистісний конструкт як референтну біполярну вісь оцінювання об’єктів навколишнього світу (Д. Банністер, Дж. Келлі, В.М. Похилько, Ф. Франселла);
Методи дослідження
У роботі використовується комплекс психологічних методів, вибір яких залежав від змісту проблеми, яка вивчалася, та етапу дослідження. Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотез було застосовано загально-наукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, зокрема, аналіз основних понять, систематизація матеріалу, порівняння та узагальнення даних, моделювання. Прикладна частина дослідження виконувалася із застосуванням методів анкетування, інтерв’ювання, психодіагностичного тестування, експерименту, рангових репертуарних ґраток, експертних оцінок, контент-аналізу.
На захист виносяться наступні положення:
1. Психологічними детермінантами відносин особистості й держави є: внутрішньомотиваційна (інтенція реалізації власного потенціалу), зовнішньонормативна (нормативна регуляція та регламентація активності) і аксіологічна (ціннісно-смислова).
2. Психологічні парадигми відносин особистості й держави визначаються залежно від ролі (об’єктної чи суб’єктної), яку особистість приписує собі і державі у ході взаємодії.
3. Чинниками сприймання особистістю держави є: ірраціональні (апріорні утворення архетипного характеру), раціональні (логіка здорового глузду) та надраціональні (екзистенцій ні, сенсоутворюючі).
4. Психологічним регулятором відносин особистості й держави є імпліцитна „картина” партнера відносин (особистості або держави), що ґрунтується на узагальненому досвіді взаємодії та апріорних утвореннях.
5. Психологічним регулятором взаємодії особистості з державою є образ держави смислове утворення, зміст якого складають концептуалізовані, структуровані, емоційно забарвлені диспозиції щодо держави.
6. Психологічним регулятором взаємодії держави з особистістю є концепт особистості узагальнене, схематичне уявлення щодо психології пересічного громадянина, яке втілюється в правових, економічних та інших регульованих державою відносинах.
7. Суб’єктно-орієнтований підхід як методологічна парадигма надає можливість наукового аналізу особистості й держави як суб’єктів (джерел активності й смислотворення) і забезпечує локалізацію дослідницького пошуку в психологічній площині.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісних та якісних методів аналізу отриманих емпіричних даних, використанням методів математичної статистики.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у:
· експліцитній постановці проблеми психологічної детермінації відносин особистості й держави;
· застосуванні до характеристики держави поняттєвого апарату психологічної науки; розумінні держави як колективного суб’єкта, здатного до відображення психологічних особливостей пересічного громадянина;
· виявленні системи психологічних детермінант відносин особистості й держави (внутрішньомотиваційної, зовнішньонормативної, аксіологічної);
· визначенні чотирьох основних психологічних парадигм відносин особистості й держави: об’єкт-об’єктної, об’єкт-суб’єктної, суб’єкт-об’єктної, суб’єкт-суб’єктної; встановленні міри репрезентованості кожної з них в соціумі;
· розкритті ірраціональних, раціональних та надраціональних чинників сприймання особистістю держави;
· виокремленні феноменів, означених як образ держави” і концепт особистості”, як психологічних результатів і регуляторів взаємодії особистості й держави; здійсненням теоретичного аналізу та емпіричного вивчення цих явищ;
· розробці структурної та типологічної моделей індивідуально-психологічного образу держави;
· виявленні основних особистісних конструктів оцінювання організаційного середовища держави: 1) сприятливість несприятливість для соціальної самореалізації особистості; 2) впорядкованість невпорядкованість; 3)екзистенційна виправданість невиправданість існування держави.
Теоретичне значення дослідження полягає у:
- розширенні проблематики психологічної науки за рахунок нової сфери наукового аналізу психологічного підґрунтя відносин особистості й держави;
- поглибленні розуміння відносин особистості й соціальної організації;
- подальшій розробці суб’єктно-орієнтованої парадигми шляхом її застосування для аналізу відносин особистості й держави;
- систематизації теоретичних підходів у психології, в рамках яких вивчаються ірраціональні, раціональні та надраціональні чинники сприймання особистістю держави;
- уточненні розуміння феномену соціального пізнання як такого, що передбачає абстрагування від перцептуальних властивостей предмету і сприймання його системних і смислових властивостей;
- встановленні основних психологічних детермінант відносин особистості й держави.
Практичне значення дослідження забезпечується тим, що результати досліджень можуть бути використані у законотворчій діяльності при проведенні психологічної експертизи створюваних законів щодо їх психологічної легітимності; при розробці державної ідеології; для діагностики і профілактики соціальних перверзій у сприйманні держави особистістю та її ставленні до неї; для перспективного прогнозування ставлення громадян до держави (як усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних його компонентів) та його динаміки.
Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному порушенні проблеми дослідження; здійсненні теоретико-методологічного аналізу відповідної наукової літератури; побудові концепції відносин особистості й держави; розробці моделей досліджуваних явищ; підборі, модифікації та розробці адекватних цілям емпіричних досліджень методик; проведенні емпіричних досліджень та збору первинних даних; статистичній обробці результатів досліджень; їх узагальненні та інтерпретації.
Апробація і впровадження результатів дослідження
Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися і дискутувалися в ході таких конференцій:
- Всеукраїнської конференції Проблеми політичної психології” К., 1995;
- ІІ-го з’їзду Товариства психологів України Київ, 1996;
- Міжнародної науково-практичної конференції Стреси у житті дітей” Одеса, 2000;
- Всеукраїнської науково-практичної конференції Українська еліта та її роль у державотворенні” К., 2000;
- Міжнародної науково-практичної конференції Особистість у розбудові демократичного суспільства” Івано-Франківськ, 2000;
- Міжнародної науково-практичної конференції Розвиток особистості дошкільника” Київ, 2001;
- Всеукраїнської конференції Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави” Київ, 2001;
- Міжнародної науковій конференції, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д.Максименка Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” Київ, 2001;
- Всеукраїнської конференції Соціально-психологічні детермінанти становлення громадянськості сучасної молоді у контексті спадщини А.С. Макаренка” Полтава, 2004;
- щорічних звітно-наукових конференцій Науково-практичного центру політичної психології АПН України, пізніше Інституту соціальної та політичної психології АПН України (1996-2000 рр.);
- щорічних звітно-наукових конференцій професорсько-викладацького складу Волинського державного університету імені Лесі Українки, а також наукового семінару кафедри психології названого університету.
Результати досліджень було застосовано при розробці навчальних програм з курсів Політична психологія”; Економічна психологія”; Юридична психологія”; Психологія організаційної поведінки”, які читалися автором у рамках підготовки студентів по психологічних спеціальностях у Волинському державному університеті імені Лесі Українки; при розробці навчальної програми з курсу Соціальна психологія”, що читається автором студентам Житомирського державного університету імені Івана Франка. Матеріали дисертації (зокрема, результати досліджень щодо вияву концепта особистості в ієрархічній взаємодії) використовувалися у роботі соціально-психологічної служби Волинського державного університету при розробці психологічних тренінгів, присвячених адаптації студента до умов організаційного середовища вищого закладу освіти.
Структура й обсяг дисертації
Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (375 джерел) і додатків. Дисертація містить 410 сторінок.
Публікації

Основний зміст дисертації викладено у 37 публікаціях автора, серед яких 1 монографія, 32 статті, з яких 22 опубліковано у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Відтак, спираючися на результати проведених теоретичних та емпіричних досліджень, можна сформулювати такі основні висновки:
1. Застосування у нашому дослідженні суб’єктно-орієнтованого підходу, згідно з яким особистість і держава постають як носії та джерела суб’єктної активності, виявилося продуктивним і евристичним: це дало змогу вперше в експліцитній формі порушити проблему психологічної детермінації відносин особистості й держави і зосередити науковий пошук власне у психологічній площині, а також розкрити психологічну природу цих відносин.
2. Відносини особистості й держави можуть реалізовуватися в рамках чотирьох парадигм: об’єкт-об’єктної (особистість вбачає в державі інструмент у руках влади, механізм, а себе вважає його елементом); об’єкт-суб’єктної (особистість переживає цілковиту залежність від держави, за якою визнає право визначати свою долю); суб’єкт-об’єктної (переслідуються вузькоособисті інтереси, в державі вбачається об’єкт використання); суб’єкт-суб’єктної (особистість визнає суб’єктність і за собою, і за державою, намагається встановити партнерські відносини).
3. Реалізація певної парадигми відносин особистості й держави зумовлюється специфічними смисловими утвореннями, що є продуктами їх взаємного відображення, а також регуляторами їхньої взаємодії.
4. Сприймання особистістю держави є складним опосредкованим процесом, на хід і результати якого зійснюють суттєвий вплив ірраціональні, раціональні та надраціональні чинники. Ірраціональні чинники зумовлюють апріорні компоненти сприймання особистістю держави, що зазвичай призводить до неадекватності її сприймання. Раціональні чинники сприймання особистістю держави забезпечують пізнання і розуміння феномену держави на основі логічних міркувань (як на рівні здорового глузду, так і наукового пізнання). Надраціональні чинники (зокрема, процеси духовного розвитку) забезпечують смислотворення в ході відображення держави; спонукають формування громадянської позиції.
5. Психологічним результатом сприймання держави особистістю є образ держави складне багаторівневе утворення, репрезентоване як у свідомості, так і у несвідомому, яке виступає регулятором поведінкової активності особистості в організаційному середовищі держави. Структура образу держави включає в себе: архетипне ядро праобраз соціальної організації; стереотипи та атитюди щодо держави; вербальні соціальні судження (публічні та приватні) щодо держави; особистісні конструкти біполярні референтні осі, які дають змогу структурувати уявлення, думки, атитюди щодо держави; громадянську позицію особистості як найвищий рівень її самоусвідомлення та самовизначення у відносинах з державою.
6. Основними психологічними детермінантами взаємодії особистості і держави є внутрішньомотиваційна, зовнішньонормативна і аксіологічна. Кожній з цих детермінант відповідає певний особистісний конструкт оцінювання держави, якому можна поставити у відповідність біполярну шкалу. Конструкт Я Анти-Я” дає змогу оцінити організаційне середовище держави як сприятливе чи несприятливе для власної соціальної самореалізації; конструкт Лад Безлад” призначений для оцінювання цього середовища як упорядкованого чи невпорядкованого; конструкт Сенс Абсурд” дає змогу оцінити сенсову виправданість або абсурдність існування держави як організації та власної причетності до неї. Наявність зазначених конструктів зумовлює вісім типів образу держави.
7. Найбільш поширеними серед сучасних українських громадян є такі типи образу держави: Відчужена держава”, Корумпована держава”, Спаплюжена ідея” та Апарат насилля”. Існує кореляційний зв’язок між віком та переважанням типу образів держави: серед людей похилого віку частіше зустрічається тип Відчужена держава”; і навпаки, серед носіїв” типу Корумпована держава” більше людей середнього та молодшого віку. Має місце також кореляційний зв’язок між родом занять та домінуванням двох типів образу держави. Тип образу держави Апарат насилля” найчастіше є притаманним підприємцям, а Спаплюжена ідея” інтелігенції.
8. У ході взаємодії особистості і держави відбувається відображення пересічного громадянина як державоутворюючою спільнотою загалом, так і репрезентантами державної влади різних рівнів виразниками державних інтересів. Результатом такого відображення є концепт особистості узагальнена думка щодо пересічного громадянина, його бачення представниками держави з погляду державних (національних”) інтересів. Концепт особистості виявляє себе як елемент смислового контексту різноманітних суспільних відносин, регульованих державою: формально-владних, економічних, правових тощо.
Дослідження психології відносин особистості й держави продовжує і розвиває основні методологічні принципи суб’єктно-орієнтованого підходу. Водночас воно відкриває перспективи подальшого науково-психологічного пошуку у напрямку, який можна було б назвати „психологія держави” і включити до нього дослідження проблем ціннісного (аксіологічного) виміру держави як колективного суб’єкта; психологічних феноменів функціонування держави; апріорних та раціональних складових сприймання особистістю держави; соціально-психологічної регуляції відносин особистості й держави. Такі дослідження сприяли б науковій рефлексії, поглибленому аналізу та оптимізації відносин особистості й держави в українському суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. М.: Наука, 1973. 287 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. 1994. Т. 15, №4. С. 39-55.
4. Авторханов А. Технология власти. М.: Слово, 1991. 638 с.
5. Адлер А. Индивидуальная психология // История зарубежной психологии. 30-60 годы. Тексты. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. С. 131-140.
6. Адлер А. Наука жить // Психология личности в трудах зарубежных психологов. СПб: Питер, 2000. С. 52-65.
7. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Фонд За экономическую грамотность”, 1995. 296 с.
8. Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психологический журнал. 1984. Т.5, № 5. С. 63 70.
9. Альтернативы социальных преобразований посттоталитарного общества: исследовательская программа. Зб. наук. праць. М.: ИС РАН, 1992. 215 с.
10. Анастази А. Психологическое тестирование. Пер. с англ. В 2-х тт. М.: Педагогика, 1982. Т.1. 378 с.
11. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. Пер. с англ. СПб: Питер, 2001. 688 с.
12. Андреева Г.М. К построению теоретической схемы исследования социальной перцепции // Вопросы психологии. 1997. №2. С. 3-14.
13. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для студентов вузов. М.: Аспект-Пресс, 2002. 363 с.
14. Анцыферова Л.И. Психология старости: особенности развития личности в период поздней взрослости // Психологический журнал. 2001. Т. 22, №3. С. 86-99.
15. Аристотель. Никомахова этика // Соч.: В 4 т. М.: Мысль, 1983. Т.4. С. 53-294.
16. Аристотель. Политика // Соч.: В 4 т. М.: Мысль, 1983. Т.4. С. 375-644.
17. Артемьева Е.Ю., Мартынов Е.М. Вероятностные методы в психологии. М.: Изд. МГУ, 1975. 206 с.
18. Бакунин М.А. Государственность и анархия // Философия. Социология. Политика. М.: Правда, 1989. С. 291-527.
19. Балл Г.О. До аналізу сутнісного змісту внутрішньої свободи особи // Актуальні проблеми сучасної української психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д. Максименка. К.: Нора-Друк, 2003. Вип. 23. С. 35-47.
20. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления: Учебное пособие. Харьков: Фортуна-пресс, 1998. 464 с.
21. Барабанщиков В.А. Онтологические характеристики перцептивного процесса // Психологический журнал. 2001. Т. 22, №5. С. 17-28.
22. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Художественная литература, 1975. 504 с.
23. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М: Искусство, 1986. 445 с.
24. Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі (соціопсихологія і технологія політичної боротьби) К.: Абрис, 1993. 128 с.
25. Бевзенко Л. Проблема еліти з погляду соціальної самоорганізації // Соціологія. 1999. № 2. С. 118136.
26. Белобородов А.Г. Образ права как смысловой уровень правового сознания и деформации процесса социализации индивида // Мир психологии. 2001. №2. С. 166-177.
27. Березина Т.Н. Исследование внутреннего мира человека методом анализа характеристик мысли и образа // Психологический журнал. 1999. Т.20, № 5. С. 27-38.
28. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1988. 400 с.
29. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных: Пер. с англ. СПб: МФИН, 1992. 448 с.
30. Бжезинський З. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи: Пер. з англ. Львів Івано-Франківськ: Лілея-НВ”, 2000. 223 с.
31. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мыслей. Учебное пособие. М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. 576 с.
32. Бичко Б. Ментальні чинники національної самосвідомості // Філософські обрії. 2002. №8. С. 132-139.
33. Блау П.М. Исследование формальных организаций // Американская социология. Проблемы, перспективы, методы: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1972. С. 93105.
34. Блумер Г. Общество как символическая интеракция // Современная зарубежная социальная психология. Тексты. М.: Изд. Моск. ун-та, 1984. С. 173-179.
35. Бобнева М. И. Особенности нормативной регуляции поведения человека в организации // Психологические механизмы регуляции социального поведения. М.: Наука, 1979. С. 44 75.
36. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. 127 с.
37. Богомолова Н.Н., Стефаненко Т.Г. Контент-анализ. Спецпрактикум по социальной психологии. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. 60 с.
38. Божович Л.И., Неймарк М.С. Значащие переживания” как предмет психологии // Вопросы психологии. 1972. №1. С. 130-134.
39. Брушлинский А.В. О формировании психического // Психология формирования и развития личности. М.: Педагогика, 1981. С. 106-126.
40. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М.: Ин-т психологии РАН, 1994. 109 с.
41. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психологический журнал. 1991. Т. 12, №6. С.3-11.
42. Брушлинский А.В. Проблема субъекта главная в психологии // Сучасна психологія у ціннісному вимірі”: Матеріали Третіх Костюківських читань (20-22 грудня 1994 р.). Т.1. К., 1994. С. 23-29.
43. Бубер М. Избранные произведения: Пер. с нем. М.: Библиотека Алия, 1989. 345 с.
44. Бубер М. Веление духа. Статьи. Путь человека. Я и Ты: Пер. с нем. Иерусалим: Изд-во Р.Портной, 1990. 288 с.
45. Буева Л.П. Деятельность как объект социальной психологии // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С. 76-84.
46. Буева Л.П. Общественные отношения и общение // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С. 126-129.
47. Буева Л.П., Ковальзон М.Я. Социальная среда и формирование личности // Социология и идеология. М.: Наука, 1969. С. 235247.
48. Бункина М.К., Семенов В.А. Экономика и психология. На перекрестке наук: Учебное пособие. М.: Дело и Сервис, 1998. 400 с.
49. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер Ком, 1999. 528 с.
50. Васютинський В.О. Масова політична свідомість українського суспільства як об’єкт політико-психологічного вивчення // Наукові студії з політичної психології. 1995. Вип. 2. С. 9-22.
51. Ватцлавик П. Конструктивизм и психотерапия // Вопросы психологии. 2001. №5. С. 101-113.
52. Вебер М. Объективность” социально-научного и социально-политического познания // Избр. произв. М.: Мысль, 1990. С. 345-415.
53. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избр. произв. М.: Мысль, 1990. С. 644-706.
54. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Избр. произв. М.: Мысль, 1990. С. 61-272.
55. Вебер М. Предварительные замечания // Избр. произв. М.: Мысль, 1990. С. 44-60.
56. Виханский О.С. Способы установления взаимодействия человека и организации // Организационная психология. СПб: Питер, 2000. С. 227-233.
57. Влияние современной американской психологии на практическую психологию в России (специальное приложение к Журналу практического психолога” за 1998 г. ) / Под ред. М. Котэ и А.Г. Лидерса. Москва: Дело, 1998. 220 с.
58. Воронков В., Чикадзе Е. Ленинградские евреи: этничность и контекст // Биографический метод в изучении постсоциалистических обществ. СПб, 1997. С. 74-78.
59. Восленский М.С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. М.: Советская Россия” совм. с МП Октябрь”, 1991. 624 с.
60. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. М.: Дело, 1991. 315 с.
61. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч.: В 6-ти т. Т. 3. Проблемы развития психики. / Под ред. А.М. Матюшкина. М.: Педагогика, 1983. 368 с.
62. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования // Вопросы философии. 1991. № 7. С. 19-35.
63. Гвишиани Д.М. Главные школы и направления теории организации и управления // Организационная психология. СПб: Питер, 2000. С. 42-61.
64. Гегель Г.Ф. Философия права. М.: Мысль, 1990. 279 с.
65. Гнатенко П.І. Український національний характер. К.: ДОК-К, 1997. с.
66. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Избр. произв.: В 2 т. М.: Мысль, 1964. Т.2. С. 45-678.
67. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во Моск. ун-та,1987. 176 с.
68. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 448 с.
69. Голиков Ю.А., Костин А.Н. Проблемы методологических оснований анализа межсистемных взаимодействий в психологических исследованиях // Психологический журнал. 1995. Т. 16, №4. С. 11-24.
70. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 168 с.
71. Голынчик Е.О., Гулевич О.А. Обыденные представления о справедливости // Вопросы психологии. 2003. №5. С. 80-93.
72. Горшков М.К. Общенародное общественное мнение. М.: Знание, 1983. 64 с.
73. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Учебное пособие. Пер. с англ. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 464 с.
74. Грин Р. 48 законов власти. Пер. с англ. М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2002. 768 с.
75. Гроф С. За пределами мозга: Пер. с англ. М.: Изд-во Московского Трансперсонального Института, 1993. 504 с.
76. Грушин Б.А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. М.: Политиздат, 1987. 367 с.
77. Гулевич О.А. Социальные представления о преступлениях в межличностной и массовой коммуникации // Вопросы психологии. 2001. №4. С. 53-67.
78. Гулевич О.А. Теоретический анализ и опыт эмпирического исследования правосознания как системы социальных представлений о преступлении // Мир психологии. 1999. №3. С. 120-131.
79. Гуревич А.Я. Историческая наука и историческая антропология // Вопросы философии. 1988. №1. С. 56-61.
80. Давыдов В.В. Значение творчества Л.С. Выготского для современной психологии // Советская педагогика. 1982. № 6. С. 84-87.
81. Данільян О. Практичні моделі трансформації посттоталітарних країн: порівняльний аналіз // Філософські обрії. 2002.— №7. С. 116-129.
82. Данилова А.Г. Возможности исследования ценностных ориентаций в исторических обществах // Вопросы психологии. 2002. №3. С. 52-68.
83. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. К.: Лібра, 1998. 270 с.
84. Дейнека О.С. Динамика макроэкономических компонентов образа денег в обыденном сознании // Психологический журнал. 2002. Т. 23, №2. С. 36-46.
85. Дембицька Н.М.Психологічні особливості політичної соціалізації студентів: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. К., 2004. 179 с.
86. Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. Зб. наук. праць. К.: Політична думка, 1997. 508 с.
87. Динамика социально-психологических явлений в изменяющемся обществе. Зб. наук. праць. М.: ИП РАН, 1996. 115 с.
88. Дмитренко Г. Может ли Украина стать великой? // Персонал. 1998. № 4. С. 4-11.
89. Долгова А.И. Знать и исполнять закон. М.: Юридическая литература, 1987. 223 с.
90. Долгова А.И. Правовое воспитание несовершеннолетних. М.: Знание, 1977. 95 с.
91. Донцов А.И. К проблеме целостности субъекта коллективной деятельности // Вопросы психологии. 1979. № 3. С. 25-34.
92. Донченко Е.А. Социетальная психика. К.: Наукова думка, 1994. -- 208 с.
93. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (глибинні регулятиви психополітичного повсякдення). К.: Либідь, 2001. 334 с.
94. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. М.: Ин-т психологии РАН, 1994. 163 с.
95. Емельянова Т.П. У Международная конференция Социальные представления: новые структуры” // Психологический журнал. 2001. Т. 22, №2. С. 133-134.
96. Емельянова Т.П. Социальное представление как инструмент коллективной памяти (на примере воспоминаний о Великой Отечественной войне) // Психологический журнал. 2002. Т 23, №4. С. 49-59.
97. Емельянова Т.П. Социальное представление понятие и концепция: итоги последнего десятилетия // Психологический журнал. 2001. Т. 22, №6. С. 39-47.
98. Журавлев А.Л. Социально-психологическая динамика в изменяющихся экономических условиях // Психологический журнал. 1998. Т. 19, №3. С. 3-17.
99. Журавлев И.В., Тхостов А.Ш. Феномен отчуждения: стратегии концептуализации и исследования // Психологический журнал. 2002. Т. 23, №5. С. 42-48.
100. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку ХХ століття. Навчальний посібник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
101. Здравомыслов А.Г. Методология и процедура социологических исследований. М.: Мысль, 1969. 205 с.
102. Здравомыслов А.Г. Этнополитические процессы и динамика национального самосознания россиян // Социс. 1996. №12. С. 23-32.
103. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. К.: Юринком Интер, 1999. 238 с.
104. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. СПб: Питер, 2001. 448 с.
105. Зиновьев А.А. Глобальное сверхобщество и Россия. М.: АСТ, 2000. 127 с.
106. Зиновьев А.А. «Homo soveticus». М.: АСТ, 1994. 289 с.
107. Зиновьев А.А. На пути к сверхобществу. М.: Центрполиграф, 2000. 638 с.
108. Зиновьев А.А. Смута. М.: Келвори, 1995. 496 с.
109. Знаков В.В. Западные и русские традиции в понимании лжи: размышления российского психолога над исследованиями Пола Экмана // Послесловие к работе П. Экмана «Психология лжи». СПб: Питер, 2003. С.
110. Знаков В.В. Макиавеллизм, манипулятивное поведение и взаимопонимание в межличностном общении // Вопросы психологии. 2002. №6. С. 45-54.
111. Знаков В.В. Понимание как проблема психологии человеческого бытия // Психологический журнал. 2000. Т. 21, №2. С. 7-15.
112. Зуєв А. Формування особистісної свідомості в умовах глобалізації: аксіологічний аспект // Філософські обрії. 2003. №9. С.122-132.
113. Іванова О. Феномен внутрішньої еміграції // Соціальна психологія. №1(3).—2004. С. 53-63.
114. Инкельс А. Личность и социальная структура // Американская социология. Проблемы, перспективы, методы: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1972. С. 3753.
115. Исаев И.А. Психологическая концепция власти Н.М.Коркунова // Советское государство и право. 1989. №9. С.120-124.
116. Каганець І. Політична антропологія // Мандрівець. 1998. № 1. С. 327.
117. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
118. Кампанелла Т. Город Солнца: Пер. с лат. Лондон: Джоурниман Пресс, 1981. 64 с.
119. Камю А. Бунтующий человек: Пер. с фр. М.: Политиздат, 1990. 415 с.
120. Камю А. Сочинения. Пер. с фр. М.: Прометей, 1989. 416 с.
121. Киричук О.В. Ментальність: сутність, функції, генеза // Труди Міжнародної науково-практичної конференції Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості”. Т.1. Київ Луцьк, 1994. С. 7-20.
122. Китов А. И. Экономическая психология. М.: Экономика, 1987. 303 с.
123. Ковтун В.В., Степаненко А.В. Города Украини: Экономико-географический справочник. К.: Вища школа, 1990. 279 с.
124. Козлова Н.И. Личность как система конструктов: Некоторые вопросы психологической теории Дж.Келли // Системные исследования. М.: Наука, 1975. С. 128148.
125. Колесин И.Д. Математическая модель развития массового энтузиазма (на материале рассмотрения примеров героико-трудовой активности советских людей в 20-30е годы) // Психологический журнал. 2001. Т. 22, №1. С. 113-118.
126. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
127. Кон И.С. Открытие Я. М.: Политиздат, 1979. 367 с.
128. Коновалова В.Е. Правовая психология. Харьков: Основа, 1990. 198 с.
129. Корецька С.В. Вивчення особливостей сприймання особитістю закону і влади методом піктограми // Колективне несвідоме як об’єкт вивчення політичної психології. Зб. наук. статей. К.:ДОК-К, 1997. С. 48-52.
130. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальн