СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ВІДДІЛІВ ОСВІТИ : СОЦИАЛЬНОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ МОТИВАЦИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ СПЕЦИАЛИСТОВ ОТДЕЛОВ ОБРАЗОВАНИЯ

Краткое описание

Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України
На правах рукопису

СИЧ Василь Михайлович

УДК 37.015.3

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ВІДДІЛІВ ОСВІТИ

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Карамушка Людмила Миколаївна
професор, доктор психологічних наук

Київ - 2005

ЗМІСТ

Вступ..3
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти..11
1.1. Зміст та особливості професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти....11
1.2. Мотивація як провідний чинник професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти ......26
1.3. Соціально-психологічні детермінанти мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти........44
Розділ 2. Емпіричне вивчення соціально-психологічних особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.......................................................................................................66
2.1. Методика та організація дослідження .......................66
2.2. Структура мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти....73
2.3. Аналіз соціально-психологічних чинників мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти....................................98
Розділ 3. Соціально-психологічні умови формування мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти126
3.1. Методика та організація соціально-психологічного навчання спеціалістів відділів освіти.........126
3.2. Результати експериментального навчання спеціалістів відділів освіти138
Висновки...165
Література.171
Додатки..190

ВСТУП

Актуальність дослідження. Суттєву роль у розв’язанні завдань сучасної освіти, зокрема середньої загальноосвітньої школи, відіграє взаємодія відділу освіти з навчальними закладами. Основна місія у цій взаємодії покладена на спеціалістів відділів освіти, які повинні спрямовувати педагогічних працівників на успішне виконання освітянських завдань.
Як свідчить досвід діяльності освітніх організацій, практичне розв’язання складних управлінських проблем в освіті можливе за умови належної психологічної підготовки спеціалістів відділів освіти, які повинні ефективно здійснювати управлінську діяльність та організовувати діяльність керівників закладів освіти, педагогічних колективів та педагогічних працівників. Від їх психологічної та професійної компетентності багато в чому залежить успішність системи середньої освіти, тим більше в час, коли сучасна вітчизняна освіта почала розвиватися на демократичних засадах. На теперішньому етапі розвитку освіти управлінська діяльність спеціалістів відділів освіти повинна оцінюватися, насамперед, за їх компетентністю, професійними здібностями, певними ціннісними спрямуваннями та ставленням до оточуючої дійсності, до інших людей, до самого себе.
Аналіз психолого-управлінської літератури свідчить, що дослідження психологічних основ управління закладами середньої освіти є предметом уваги багатьох дослідників (О.І.Бондарчук, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, М.І.Пірен, В.В.Третьяченко, Р.Х.Шакуров та ін.). Проте не досить вивченими є аспекти, пов’язані із соціально-психологічними особливостями управлінської діяльності спеціалістів відділів освіти. В педагогічній літературі представлені лише класичні та модернізовані функції працівників апарату районного відділу освіти, питання планування, організації та здійснення контролю в їх управлінській практиці (Є.С.Березняк, Л.І.Даниленко, О.І.Зайченко, Н.М.Островерхова, В.Г.Стіоса та ін.). Що ж стосується психологічних основ управлінської діяльності спеціалістів відділів освіти, то лише в роботах Н.Л.Коломінського висвітлено окремі професійно-значущі якості спеціалістів та деякі шляхи удосконалення стилю їх діяльності.
Слід зазначити, що реалізація того чи іншого стилю управління спеціаліста відділу освіти залежить від того, які спонукання лежать в основі здійснення ним професійної діяльності. Тому проблема впливу на управління з боку мотиваційної сфери спеціаліста відділу освіти є надзвичайно актуальна.
Різноманітним аспектам психології мотивації приділяли увагу ряд вітчизняних дослідників (В.Г.Асеєв, Г.О.Балл, Л.І.Божович, В.К.Вілюнас, С.С.Занюк, В.І.Ковальов, О.М.Леонтьєв, М.Ш.Магомед-Емінов, А.К.Маркова, С.Г.Москвичов, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семиченко, П.М.Якобсон та ін.). Загальнотеоретичні основи психології мотивації представлені у працях О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна та ін. Вікові особливості мотивів діяльності вивчали М.І.Алексєєва, В.Г.Асєєв, Л.І.Божович, С.Д.Максименко та ін. Мотивацію педагога до підвищення професійної кваліфікації досліджувала К.О.Кальницька. Т.В.Панчук виділено та емпірично апробовано сукупність ознак поведінки, адекватних різним типам мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації.
Разом з тим, зазначені дослідження не дають достатньої відповіді на всі питання, що стосуються особливостей мотивації професійного вдосконалення. Можна стверджувати, що спеціальних досліджень, які стосується мотиваційної сфери спеціалістів відділів освіти, проведено не було.
Актуальність і недостатня розробленість даної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Соціально-психологічні особливості мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів світи”.
Зв’язок роботи з науковими програмами і планами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної теми лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Теоретико-методологічні основи підготовки практичних психологів до надання психологічної допомоги управлінському персоналу організацій” (1999-2004 рр.) (державний реєстраційний номер 0100U000100). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол №2 від 31.01.2002 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 26.02.2002).
Об’єктом дослідження обрано професійне вдосконалення спеціалістів відділів освіти.
Предмет дослідження соціально-психологічні чинники та умови розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.
Мета дослідження полягала у вивченні змісту мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти та визначенні соціально-психологічних чинників та умов її розвитку.
В основу дослідження покладено припущення про те, що розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти сприятиме впровадження спеціальної системи їх соціально-психологічної підготовки. Така система передбачає: а) розкриття змісту управлінської діяльності спеціалістів та залежності її ефективності від психологічного та професійного вдосконалення; б) визначення змісту та структури мотивації професійного вдосконалення спеціалістів, психологічних умов та засобів її розвитку; в) організацію активної взаємодії спеціалістів в процесі спеціально організованого навчання з метою розвитку мотивації професійного вдосконалення.
Відповідно до мети і гіпотези поставлені такі основні завдання дослідження:
1. Розкрити сутність та соціально-психологічні особливості професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.
2. Виявити структуру мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти та соціально-психологічні чинники, що впливають на її розвиток.
3. Обґрунтувати та експериментально перевірити соціально-психологічні умови розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали загальні принципи психологічної науки (детермінізму, активності, розвитку, системно-структурного підходу та ін.)
В основу дослідження покладено концепцію психологічного забезпечення управління закладами середньої освіти (Л.М.Карамушка). Істотну роль у розумінні змісту, структури та психологічних особливостей професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти відіграли роботи, що відображають методологічні та психолого-педагогічні основи управління сучасними освітніми закладами (О.І.Бондарчук, Н.Л.Коломінський, С.Д.Максименко та ін.), загальні положення теорії управління в соціальній психології (В.П.Казміренко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Третьяченко та ін.), положення про роль гуманістичного підходу в освіті (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський та ін.), положення про етапи життєвого шляху особистості з точки зору зростання суб’єктності, власної ролі у життєтворчості (Г.В.Ложкін, В.В.Москаленко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.).
Важливу роль в осмисленні сутності мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти відіграли загально-теоретичні основи психології мотивації (М.І.Алексєєва, В.Г.Асеєв, Л.І.Божович, В.К.Вілюнас, Є.П.Ільїн, О.М.Леонтьєв, А.К.Маркова, А.Маслоу, В.М.М’ясищев, С.Л.Рубінштейн та ін.), основні теоретичні положення, що розкривають мотиваційні процеси у професійній діяльності (В.П.Казміренко, К.О.Кальницька, Т.В.Панчук, В.А.Семиченко та ін.).
Особливе місце для розробки системи активного навчання з розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти відіграли праці в галузі активного соціально-психологічного навчання (Ю.М.Ємельянов, Л.М.Карамушка, В.В.Третьяченко, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб, Т.С.Яценко).
Методи дослідження. У процесі дослідження реалізовувався комплексний підхід, що включає сукупність теоретичних (аналіз проблеми на базі психологічної та управлінської літератури), емпіричних (спостереження, опитування, тести, проективні методики, констатуючий і формуючий експерименти) методів та методів математичної статистики.
Організація дослідження. На першому етапі (2001 р.) було вивчено теоретичні та практичні аспекти мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти, визначено провідні ідеї дослідження і розроблено програму роботи.
На другому етапі (2001-2002 рр.) у процесі констатуючого експерименту було здійснено психолого-педагогічне спостереження, анкетування, тестування, які забезпечили збір і інтерпретацію емпіричних даних щодо якісних і кількісних особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціалістів та визначено соціально-психологічні чинники, що впливають на її розвиток.
На третьому етапі (2003-2004 рр.) у процесі формуючого експерименту було апробовано систему соціально-психологічного навчання, яка включає: проблемні лекції, психологічні практикуми, мозкові штурми”, тренінги, рольові ігри та ін.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась протягом 2001-2004 рр. у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти та на базі відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації Полтавської області, а також у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України. Усього в дослідженні взяли участь 208 спеціалістів відділів освіти.
Надійність та вірогідність результатів забезпечувалися методологічним обґрунтуванням вихідних положень; сукупністю методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням якісного і кількісного аналізу експериментальних даних; застосуванням методів математичної статистики. Обробка даних та їх графічна презентація здійснювалась за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (10.0.5) та MS Excel.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній автором: а) визначено зміст та психологічні особливості професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти; б) вивчено особливості мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; в) досліджено соціально-психологічні фактори розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; г) розроблено та експериментально перевірено програму соціально-психологічного навчання з розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що автором: а) розкрито зміст та роль професійного вдосконалення в оптимізації управлінської діяльності спеціалістів відділів освіти; б) з’ясовано структуру мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; в) виявлено соціально-психологічні чинники, що впливають на розвиток мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; г) розроблено програму соціально-психологічного навчання з метою розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів.
Практичне значення дослідження визначилось тим, що фактичні матеріали, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у системі післядипломної педагогічної освіти з метою розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти. Окрім того, отримані дані можуть бути використані у роботі практичних психологів системи середньої освіти.
Впровадження результатів дослідження здійснювалось протягом 2003-2004 рр. у вигляді програми розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 98/07 від 02.07.2004 р.), в практиці роботи відділу освіти Кобеляцької райдержадміністрації Полтавської області для роботи із спеціалістами відділу освіти та методистами райметодкабінету (довідка про впровадження № 498 від 23.06.2004 р.), а також у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (довідка про впровадження № 01-14/399 від 09.04.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми соціально-психологічних особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціаліста відділу освіти. У 1 публікації, написаній у співавторстві, доробок здобувача становить 25%. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення і результати дослідження викладено в доповідях на: Міжнародній науково-практичній конференції Суспільство в ХХІ столітті: психологічні проблеми гармонізації, гуманізації, демократизації” (Київ, МАУП, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології” (Київ, 2002), VI Костюківських читаннях Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003), науково-практичній конференції Управління конфліктами в сучасних організаціях” (Київ, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції Міжкультурні комунікації: діалог та співробітництво” (Алушта, 2003), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень” (Київ, МАУП, 2004).
Публікації. Зміст та результати дослідження відображено у 4 статтях у фахових збірниках, включених до списку ВАК України, 4 публікаціях у інших виданнях, 3 тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 237 найменувань та 18 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 170 сторінках, текст містить 12 таблиць, 22 рисунка.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведений науково-теоретичний аналіз проблеми мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти та результати емпіричного дослідження дають підстави зробити такі висновки:
1. Специфічними характеристиками професійної діяльності спеціалістів відділів освіти є те, що вона за своїм змістом є управлінською діяльністю, яка передбачає виконання значної кількості управлінських функцій, як власне управлінського, так і психологічного рівнів; має свою специфічну мету забезпечення умов для навчання і виховання підростаючих поколінь; здійснюється не в межах однієї освітньої організації, а стосується значної кількості дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти різних форм власності, які знаходяться на певній адміністративній території (районі, місті); за своїм основним змістом є діяльністю, спрямованою на перевірку того, як діяльність закладів середньої освіти відповідає певним державним вимогам; важливою складовою управлінської діяльності спеціалістів є не тільки перевірка якості діяльності освітніх закладів, але і надання їм консультативної допомоги щодо підвищення успішності навчально-виховного процесу.
2. В процесі своєї професійної діяльності спеціалісти відділів освіти зустрічаються з рядом організаційно-управлінських та соціально-психологічних проблем: а) контрольна функція досить часто постає чи не єдиною серед управлінських функцій; б) здебільшого спеціалісти зосереджуються не на змістовно-смислових, а на формальних показниках своєї діяльності; в) нерідко діяльність навчального закладу оцінюється ними несистемно, без урахування всіх необхідних організаційно-управлінських та соціально-психологічних параметрів діяльності закладів середньої освіти, що приводить до однобічного бачення діяльності освітніх організацій і утруднює надання адекватної консультативної допомоги; г) однією із виражених соціально-психологічних проблем у діяльності спеціалістів є відсутність чіткої спрямованості на партнерську взаємодію; д) наявність певної амбівалентної позиції, яку займають спеціалісти в структурі управління районних (міських) відділів (управлінь) освіти. Конструктивне розв’язання цих проблем можливе за умови професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.
3. Професійне вдосконалення спеціалістів відділів освіти це процес розвитку професіоналізму, під яким слід розуміти інтегративну характеристику професійно зрілої особистості, творчого суб’єкта діяльності, спілкування, досягання фахівцем соціальної, особистісної, діяльнісної, духовної зрілості в межах професії.
Складовими професійної досконалості спеціалістів відділів освіти є: а) теоретична компетентність сукупність загальних та спеціальних знань, якими володіє фахівець у певній професійній сфері і які є базою для професійного вдосконалення; б) практична компетентність сукупність практичних умінь і навичок, якими володіє фахівець, і які забезпечують успішність його професійного вдосконалення; в) професійно-важливі якості особистості властивості особистості, сукупність яких є потенційними або актуальними здібностями до професійної діяльності, що сприяють її вдосконаленню; г) мотивація професійного вдосконалення сукупність мотивів, які спонукають особистість до вдосконалення професійної діяльності.
Професійне вдосконалення спеціаліста відділу освіти має здійснюватися: а) на гуманістичних засадах; б) на основі підвищення психологічної компетентності; в) в комплексі з особистісним удосконаленням; г) на основі розвитку мотивації професійного вдосконалення.
4. Під мотивацією професійного вдосконалення спеціаліста відділу освіти варто розуміти сукупність стійких спонукань, складний механізм співвіднесення спеціалістом зовнішніх та внутрішніх (відносно змісту професійного вдосконалення) спонукальних факторів поведінки, що визначають, спрямовують, а також регулюють процес професійного зростання.
Структура мотивації професійного вдосконалення спеціаліста відділу освіти складається із сукупності мотивів (внутрішніх і зовнішніх) та ставлень до різних аспектів професійної діяльності і їх удосконалення, які повинні бути адекватні цілям та завданням управління.
До внутрішніх мотивів належать: а) власне управлінські мотиви; б) мотиви особистісного та професійного самовдосконалення.
Групу зовнішніх мотивів складають: а) широкі соціальні мотиви; б) престижні мотиви; в) прагматичні мотиви.
Крім цього структуру мотивації професійного вдосконалення складають ставлення спеціалістів до різних аспектів професійної діяльності та їх вдосконалення: а) до професійного вдосконалення загалом; б) до управлінської діяльності та її вдосконалення; в) до особистісного зростання і шляхів особистісного зростання; г) до психологічної компетентності та її вдосконалення; е) до професійної кар’єри; д) до педагогічних колективів і їх активізації; ж) до вдосконалення навчально-виховного процесу як до важливої цілі діяльності спеціалістів; з) до процесу підвищення кваліфікації та його ефективності.
5. Дослідження мотивів професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти засвідчило наявність певної ієрархії цих мотивів.
Дослідження ієрархії мотивів професійного вдосконалення спеціалістів з високою поведінковою активністю щодо професійного вдосконалення виявило високий рівень розвитку престижних мотивів та мотивів особистісного й професійного самовдосконалення, порівняно із спеціалістами з низькою поведінковою активністю щодо професійного вдосконалення, що вказує на особливу значущість цих мотивів для розвитку мотивації професійного вдосконалення.
6. Результати дослідження дозволили встановити особливу значущість у розвитку мотивації професійного вдосконалення зростання позитивного ставлення до більшості із аспектів професійної діяльності спеціалістів відділів освіти: до особистісного зростання, до удосконалення навчально-виховного процесу, до професійної кар’єри та до педагогічних колективів.
7. Розвиток мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти забезпечують специфічні об’єктивні (зовнішні) та суб’єктивні (внутрішні) чинники-мотиватори та чинники-демотиватори.
До внутрішніх чинників професійного вдосконалення належать: наявність самого бажання та потреби спеціаліста у професійному зростанні; прагнення спеціаліста до самоосвіти; прагнення спеціаліста до самовдосконалення; свідома соціально-активна позиція спеціаліста; відмовлення спеціалістів від орієнтації на певні норми і стандарти поведінки, зумовлені культурними і, зокрема, гендерними стереотипами; наявність здатності до самоздійснення у професійній кар’єрі; усвідомлення престижу професії тощо.
До зовнішніх чинників професійного вдосконалення належать: вивільнення часу, зокрема, через зменшення його витрат на нефункціональні справи; покращення відповідних матеріальних умов; навчання та курсова підготовка; наявність інформаційно-методичного забезпечення; наявність сучасних технологій; сприяння та визнання керівництва; створення відповідного розвиваючого середовища; зміна на краще державної політики в галузі освіти; морально-психологічне забезпечення; нормативно-правове забезпечення тощо.
8. Дослідження соціально-демографічних та соціально-психологічних характеристик спеціалістів відділів освіти щодо розвитку мотивації професійного вдосконалення довело взаємозв’язок статі, віку, загального стажу роботи, стажу управлінської діяльності та регіону проживання і особливостей мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.
9. Результати спеціального дослідження довели, що розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти може сприяти впровадження спеціальної системи їх соціально-психологічної підготовки.
Така система включає: а) визначення змісту управлінської діяльності спеціалістів та залежності її ефективності від психологічного та професійного вдосконалення; б) визначення змісту, структури та основних підходів щодо розвитку мотивації професійного вдосконалення; в) організацію активної взаємодії спеціалістів в процесі соціально-психологічного навчання з метою розвитку мотивації професійного вдосконалення.
Реалізація цієї системи стала можливою в результаті використання таких спеціальних психологічних засобів: а) створення навчальної програми з розвитку мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти; б) вивчення, аналіз та проектування конкретних управлінських ситуацій в процесі навчання спеціалістів; в) використання активних форм та методів навчання (проблемні лекції; практичні заняття: мозкові штурми”, навчально-рольові та ділові ігри, соціально-психологічний тренінг; індивідуальні домашні завдання) з метою розвитку основних компонентів мотивації професійного вдосконалення спеціалістів; г) вибір та обґрунтування найбільш доцільних організаційних форм навчання.
Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти.

Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються таких актуальних проблем мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти: підготовка практичних психологів до надання психологічної допомоги спеціалістам відділів освіти щодо мотивації професійного вдосконалення; розробка моделі психолого-управлінського консультування спеціалістів з проблем розвитку професійної мотивації та ін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексєєва М.І. Особливості мотивації учіння у вузі // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матеріали Міжнародної наукової конференції присвяченої 35 - річчю наукової та педагогічної діяльності академіка Сергія Дмитровича Максименка. К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2002, Т.4. С. 9-14.
2. Алексєєва М.І., Дригус М.Т. Дослідження мотиваційної сфери особистості підлітка / За. ред. М.Т. Дригус. К.: Інститут психології АПН України, 1994. С. 50-61.
3. Ананьев Б. Г. Некоторые проблемы психологии взрослых. М.: Наука, 1973. 280с.
4. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Питер, 2001. 272 с.
5. Анохин П.К. Социальное и биологическое в мотивации человека: Материалы к симпоз.: Соотношение биологического и социального в человеке. М.: Всерос. науч. о-во невропатологов и психиатров ИП АН СССР, 1975. С. 301-318.
6. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. М.: Мысль, 1976. 158 с.
7. Асеев В.Г. Проблема мотивации и личности // Теоретические проблемы психологии личности. М., Наука, 1974. С.122-144.
8. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
9. Бабанский Ю.К. Мотивация учения // Избр. пед. тр. / Сост. М.Ю.Бабанский. М.: Педагогика, 1989. С.338-341.
10. Бадоев Т.Л. Динамика мотивов трудовой деятельности // Проблемы индустриальной психологии. Ярославль: Изд-во Яр. Ун-та, 1979. С. 93-110.
11. Бакирова Г.Х. Тренинг управления персоналом. СПб.: Речь, 2004. 400 с.
12. Балл Г.О. Методологічні засади гуманізації (особистісної орієнтації) професійної діяльності та підготовки до неї // Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. посібник / За ред. П.С.Перепелиці, В.В.Рибалки. Хмельницький: ТУП, 2001. С.5 25.
13. Бегей В.М. Районні (міські) відділи народної освіти // Роботу з педагогічними кадрами на рівень сучасних вимог життя: Метод. рекомендації відділам народної освіти, методичним кабінетам, керівникам шкіл. Львів: Обласн. інст. удосконален. вчителів, 1985. С.7-16.
14. Березняк Е.С. Важнейшее звено управления школой. К.: Рад. школа, 1981. 131 с.
15. Березняк Є.С. Громадсько-демократичні структури в управлінні школою // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. 1995 - № 2. С. 164-171.
16. Березняк Є.С., Стіоса В.Г. Питання інспектування роботи школи і вчителя. К.: Рад. школа, 1977. 166 с.
17. Березняк С.С. Плануванню роботи школи наукову основу // Рад. школа. 1978. - № 8. С. 75-82.
18. Бех І.Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. 1994. - №3. С. 3-12.
19. Бодалев А.А. О предмете акмеологии // Психологический журнал. 1993. - № 5. Т. 14. С. 73-79.
20. Божович Л.И. Изучение мотивации поведения детей и подростков. М.: Педагогика, 1972. 351 с.
21. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
22. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации поведения детей и подростков. М.: Педагогика, 1972. С.41-42.
23. Бондарчук О., Шкурко Я. Проблеми підвищення психологічної компетентності керівників шкіл // Освіта і управління. 1997. Т.1. - №2. С. 114-122.
24. Бондарчук О.І. Професійна кар’єра керівників шкіл: психологічний аспект // Актуальні проблеми психології. Т.1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інтитут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2002, Ч.6. С. 86-89.
25. Бондарчук О.І. Психологічні умови становлення мотивації керівників загальноосвітніх шкіл до професійного вдосконалення / Актуальні проблеми психології. Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2001. Вип. 1. С. 111-115.
26. Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. К.: Рад. школа, 1987. С. 6.
27. Борисова Е.М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности // Психология формирования и развития личности / Под. ред. Л.И.Анцыферовой. М.: Наука, 1981. С. 159-176.
28. Боришевський М.Й. Розвиток самоактивності дитини як основа гуманізації педагогічного процесу // Міжнародний семінар з гуманістичної психології та педагогіки (Рівне 15-17 червня 1998 р.): Тези допов. і повідом. Відп. ред. Г.О.Балл. Київ Рівне: Ліста, 1998. С. 22-23.
29. Вайсман Р.С. К проблеме развития мотивов и потребностей человека в онтогенезе // Вопр. психологии. 1973. № 5. С. 30-39.
30. Варфоломеева О. В. Основы психологии деятельности: Учебное пособие. Симферополь: Таврия, 1999. С. 20.
31. Васильев И.А., Магомед-Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. М.: Изд-во МГУ, 1991. 144 с.
32. Васильев Ю.В. Педагогическое управление в школе. М.: Педагогика, 1990. 142 с.
33. Вершловський С.Г. Общее образование взрослых: стимулы и мотивы. М.: Педагогика, 1987. 184 с.
34. Вилюнас В. К. Психологические механизмы биологической мотивации. М.: Изд-во МГУ, 1986. 206 с.
35. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд.-во МГУ, 1990. 288с.
36. Винославская Е.В., Ковалева Л.И. Алгоритм исследования мотивации педагогической деятельности // Вестник Киев. политехн. ин-та. Науч.-метод. Серия, 1989. Вып. 13. С.24-30.
37. Гальперин П.Я. Проблема деятельности в советской психологии // Проблема деятельности в советской психологии. М., 1977. С. 19-39.
38. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т.: Пер. с франц. М.: Мир, 1992. Т.1. 496 с.; Т.2. 376 с.
39. Гоноболин Ф.Н. Книга об учителе. М.: Просвещение, 1965. 260 с.
40. Гордієнко В.І. Розвиток особистості в професіоналізації: професіогенез особистості // Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. посібник / За ред. П.С. Перепелиці, В.В. Рибалки. Хмельницький: ТУП, 2001. С. 48 67.
41. Дарманський М.М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні. Хмельницький: Поділля, 1997. 384 с.
42. Деркач А.А. Акмеология: Личностное и профессиональное развитие человека. Кн. 1-5. Акмеологические основы управленческой деятельности. Кн. 2. М.: РАГС, 2000. 536 с.
43. Джидарьян И.А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности // Теоретические проблемы психологии личности. М., 1974.
44. Джидарьян И.А. Эстетическая потребность. М.: Наука, 1976. 190 с.
45. Долинський Г.Д. Динаміка соціально-психологічних вимог до керівника школи // Психологія. Вип. 11. К.: Рад. школа, 1972. С. 150-160.
46. Елканов С.Б. Профессиональное самовоспитание учителя: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1986. 143 с.
47. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: ЛГУ, 1985. 180 с.
48. Ершов А. Взгляд психолога на активность человека. М.: Луч, 1991. 159с.
49. Жерносек І.П., Колібабчук В.З. Відділ освіти на шляху оновлення. К.: Хрещатик”, 1995. 89 с.
50. Зайченко О. Керівник школи в центрі уваги районного відділу освіти // Освіта і управління. 1997. Т.- № 2. С. 157-163.
51. Зайченко О.І., Островерхова Н.М., Даниленко Л.І. Теорія і практика управлінської діяльності районного відділу освіти: Монографія. К.: ВПЦ Техпрінт”, 2000. 352 с.
52. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоції. Луцьк: Ред.-вид. віддылення Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. 180 с.
53. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 304с.
54. Захаров М.Г. Организация труда директора школы. М.: Просвещение, 1971. 176 с.
55. Зейгарник Б.В. Введение в патопсихологию. М.: Изд. Моск. ун-та, 1969. 172 с.
56. Зубко А.М. Організаційно-педагогічні умови удосконалення навчального процесу в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів: Автореф. дис. канд. пед. наук. Київ, 2002. 22 с.
57. Зюзько О.В. Соціально-психологічні особливості управління освітою на регіональному рівні // Актуальні проблеми психології. Т.1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002, Ч.4. С. 189-194.
58. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. М.: Изд-во МГУ, 1991. 142 с.
59. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы СПб: Питер, 2000. 512с.
60. Имедадзе И.В. Потребность полимотивации поведения // Вопросы психологии. 1984. № 6.
61. Инспектирование школы. Под ред. Стрезикозина В.П.. М.: Просвещение, 1977. 303 с.
62. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монография. К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
63. Кальницька К.О. Мотивація педагога до підвищення професійної кваліфікації: Дис. канд. психол наук. К., 1999. 212 с.
64. Канюка Г.С. Психологічні основи успішності управлінської діяльності керівників закладів охорони здоров’я: Автореф. канд. психол. наук: 19.00.05 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2002. 19с.
65. Карамушка Л.М Програма вивчення дисципліни Основи психолого-управлінського консультуваняя”. К.: МАУП, 1999. 44 с.
66. Карамушка Л.М. Актуальні проблеми практичної психології управління в системі середньої освіти // Практична психологія і школа. К.; Луцьк, 1992. С. 114-119.
67. Карамушка Л.М. Актуальні проблеми психології управління загальноосвітніми закладами освіти, заснованими на приватній формі власності // Загальноосвітні заклади приватної власності в системі освіти України / За ред. Б.Г. Чижевського. Одеса: Імідж-Прес”, 1999. С.12-24.
68. Карамушка Л.М. Модель психологічного консультування керівників освітніх закладів з проблем управління // Практична психологія в контексті культур. К.: Ніка-Центр, 1998. С. 125-146.
69. Карамушка Л.М. Практична психологія управління та актуальні проблеми освітнього менеджменту // Практична психологія: теорія, методи, технології / Відп. ред. З.Г. Кісарчук. К.: Ніка-Центр, 1997. С. 117-125.
70. Карамушка Л.М. Програма вивчення дисципліни Організація діяльності психологічної служби”. К.: МАУП, 1999. 35 с.
71. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1997. 180 с.
72. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. Київ: Ніка-Центр, 2000. 332 с.
73. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. К.: Міленіум, 2003. 344 с.
74. Карамушка Л.М. Рівень сформованості загальної психологічної готовності керівних кадрів освіти до управління // Управління закладами середньої освіти: Психологічні аспекти: Наук.-метод. посібник. / За ред. Л.М. Карамушки. К., 1997. С. 37-40.
75. Карамушка Л.М. Чи потрібен психолог в школі?: Проблеми та перспективи співробітництва між директором та психологом школи // Практична психологія та соціальна робота. 2000. - № 22. С. 2-4.
76. Ковалев А.Г. Психология личности. М.: Мысль, 1973. 341 с.
77. Ковалев В.И. К проблеме мотивов // Психол. журн. 1981. - № 1. С. 29-44.
78. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности. М.: Наука, 1988. 192 с.
79. Кокурина И.Г., Телегина Л.И. Исследование научной деятельности (на прим. изуч. науч. кол. ЦНИИЧМ) // Мотивация личности (феноменология, закономерности и механизмы формирования): Сб. науч. тр. М.: АПН СССР, 1982. С. 49-58.
80. Коломинский Н.Л. Организация повышения социально-психологической компетентности заведующих рай(гор)оно: Метод. рекомендации. К.: ЦИУУ, 1986. 56 с.
81. Коломинский Н.Л. Повышение психологической компетентности педагогических кадров // Повышение квалификации педагогических кадров / Под ред. И.Ф. Жерносека, М.Ю. Красовицкого, С.В. Крисюка. К.: Освита, 1992. С. 62-69.
82. Коломинский Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посібник. К.: МАУП, 1996. 176 с.
83. Коломинский Н.Л. Самообразование заведующего рай(гор)оно по психологическим проблемам: Метод. рекомендации. К.: ЦИУУ, 1988. 20 с.
84. Коломинский Н.Л. Содержание социально-психологической компетентности руководителя рай(гор)оно: Информ. Письмо. К.: ЦИУУ, 1982. 25 с.
85. Коломинский Н.Л., Жегулина З.А. Примерный план и программа подготовки резерва заведующих рай(гор)оно. К.: ЦИУУ, 1989. 10 с.
86. Коломінський Н.Л. Актуальні проблеми психологічної підготовки керівників установ нового типу // Школы нового типа: опыт становления, технологии и перспективы: Сб. докл. и сообщ. межрегион. науч.- практ. конф. (Запорожье, 12-15 мая 1993 г.) Запоріжжя, 1993. С. 91-93.
87. Коломінський Н.Л. Підвищення психологічної компетентності як умова саморозвитку особистості керівника освіти // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доп. та матер. Міжнар. конф. К., 1994. Ч.ІІ. С. 377-378.
88. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): [Монографія]. К.: МАУП, 2000. 286 с.
89. Коломінський Н.Л. Соціально-психологічні особливості створення позитивного іміджу районного (міського) відділу освіти // Матеріали Міжрегіон. Наук.-дослідн. Семінару Створення іміджу сучасного закладу освіти” (Запоріжжя, 8-9 квітня 1997 р.). Запоріжжя, 1997 р. С. 17-21.
90. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ учебно-воспитательного процесса и управление школой. М.: Педагогика, 1986. 143 с.
91. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К., 1995. 304 с.
92. Корніяка М.Я. Райво і школа: Посібник для вчителя. К.: Рад. школа, 1988. 126 с.
93. Котенева А.В. Исследование факторов мотивации деятельности ученых в научном коллективе: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.05 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1989. 21 с.
94. Котлер Ф. Основы маркетинга: пер. с англ. 2-е европ. изд. М., 2000. с. 244.
95. Кошинець О.Ю. Соціально-психологічні особливості управлінської діяльності керівника закладу освіти: Автореф. дис. канд. психол. наук. 19.00.05. / Ін-т психології АПН України. К., 2001. 18 с.
96. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. 182 с.
97. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. М.: Высш. шк., 1990. 117 с.
98. Кузьмина Н.В., Руднева Т.И., Смирнов А.В. Особенности организаторской деятельности по руководству факультетом // Психология производству и воспитанию. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. С. 182-193.
99. Кулюткин Ю.Н. Психологические проблемы образования взрослых // Вопр. психологии. 1989. - № 2. С. 5-13.
100. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. М.: Просвещение, 1985. 128 с.
101. Лабунская В.А. О структуре социально-перцептивной способности личности // Вопросы психологии межличностного познания и общения. Краснодар, 1983. С. 63-71.
102. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., Политиздат, 1997. 304 с.
103. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции: Курс лекций. М.: Изд-во МГУ, 1994. 62 с.
104. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Изд-во МГУ, 1989. 495 с.
105. Леонтьєв В.Г. Психологические механизмы мотивации учебной деятельности. Новосибирск: Изд-во НГПИ, 1987. 89 с.
106. Лехан В.М., Канюка Г.С. Управлінські здатності та обмеження у керівників закладів охорони здоров’я / Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2001. Вип. Т.1. С. 205-212.
107. Лингарт Й. Процесс и структура человеческого учения: Пер. с чеш. М.: Прогресс,1970. 687 с.
108. Ложкін Г.В. Личностное развитие практического психолога в процессе профессионального становления // Актуальные проблемы профессиональной подготовки практических психологов: Зб. науч. Труджов. Приложение №10 (15) к научному журналу «Персонал». - №5 (59). 2000. С. 170-173.
109. Лозниця В.С. Психологія менеджменту. Теорія і практика : Навч. посібник. К.: ТОВ „УВПК „Екс об”, 2001. 512 с.
110. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с
111. Магомед-Эминов М.Ш. Трансформация личности. М., 1998. &n