СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАЩЕНКО НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 316.6

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ
СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ
СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Спеціальність: 19.00.05 соціальна психологія,
психологія соціальної роботи

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник:
Корнєв Микола Ничипорович,
кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри соціальної психології Національного університету імені Тараса Шевченка

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

3-8

Розділ І

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ТА ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВНЗ

9-63

1.1.

Автентичність, самовизначення, ідентичність як основа становлення самосвідомості особистості

9-17

1.2.

Поняття професійної самосвідомості й особистісні риси фахівців технічних спеціальностей

18-39

1.3.

Соціально-психологічний аналіз професійної культури інженерів

40-63

1.4.

Висновки

64-66

Розділ ІІ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВНЗ

67-118

2.1.

Методичний апарат констатуючої частини дослідження

67-71

2.2.

Результати констатуючого експерименту. Моделі трудової діяльності студентів технічних внз

72-112

2.3.

Висновки

116-118

Розділ ІІІ

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВНЗ

119-169

3.1.

Концептуальне обґрунтування та зміст методичного апарату формуючої частини дослідження

119-145

3.2.

Результати формуючої частини дослідження. Психопрофілактична програма запобігання негативної Я-концепції” та її впливу на становлення професійної самосвідомості

146-166

3.3.

Висновки

167-169

ВИСНОВКИ

170-176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

177-192

ДОДАТКИ

193-195

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Психологічна наука значну увагу приділяє дослідженню чинників соціального і, зокрема, професійного буття людини. Одним із таких чинників виступає професійна самосвідомість. Це явище може розглядатись у рамках психології особистості або ж психології праці, однак специфічні особливості професійної самосвідомості потребують звертання до соціально-психологічних методів. Саме у рамках соціальної психології можуть бути простежені ціннісні впливи, інституційні форми соціалізації, професійно-субкультурні фактори, що у своїй сукупності визначають характеристики професійної самосвідомості
Усталеним є розуміння професійної самосвідомості як специфічного феномена людської психіки, що зумовлює саморегуляцію особистістю власних дій у професійній сфері завдяки усвідомленню професійних вимог, своїх професійних можливостей й емоційного ставлення до себе як суб'єкта професійної діяльності. Важливим є й динамічний аспект професійної самосвідомості, суть якого в утворенні цілісного образу професіонала й ототожненні з ним якщо не на рівні „Я-реального”, то „Я-ідеального".
Варто зазначити, що дослідження професійної самосвідомості зазвичай розгортається у напрямку з'ясування ставлення суб'єкта до професійної діяльності як такої. Однак за такого підходу бракує розгорнутого аналізу специфіки самосвідомості у фахівців конкретних галузей, а також у молодих людей, що оволодівають відповідними професіями. Це стосується, зокрема, інженерних професій, де своєрідне поєднання труднощів, спричинених, з одного боку, їхньою об'єктивною складністю й динамічністю, а, з іншого, соціально-економічними негараздами та потрясіннями, створює у багатьох випадках особливо напружені психологічні (й соціально-психологічні) ситуації. Це зумовлює потребу в дослідженнях самосвідомості, що завважували б специфіку предмету з способів і соціальних умов інженерної діяльності, й у яких досягався б належний ступінь узагальнення. Поки що ця потреба не задовольняється.
Ступінь вивчення проблеми та її актуальність і зумовили вибір теми дослідження „Соціально-психологічні чинники становлення професійної самосвідомості студентів технічних університетів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до наукової теми лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах трансформації суспільства” (номер держреєстрації 0100U000544).
Об'єкт дослідження самосвідомість студентів технічних університетів.
Предмет дослідження професійна самосвідомість студентів технічних університетів у її взаємозв'язку з рефлексією.
Мета дослідження з'ясувати характеристики професійної самосвідомості студентів технічних університетів і можливості їхнього цілеспрямованого вдосконалення.
Гіпотези дослідження:
професійна самосвідомість, як усвідомлення (переживання) фаху в якості особистісно значущого, є необхідною умовою фахової соціалізації;
успішність професійного становлення передбачає максимальне наближення особистісного ідеального образу „я-фахівець" до (з одного боку) соціально заданого, а з іншого, критично усвідомленого і прийнятого ідеального образу фахівця;
становлення ідеального образу „я-фахівець" і прийняття ідеального образу фахової діяльності здійснюється засобами особистісної, предметної та соціальної рефлексії;
рефлексія, як процес реалізації ідеального взірця, може породжувати конфлікт з існуючими соціальними стереотипами. Відтак, необхідним моментом професійного становлення є здатність до успішного подолання цього неминучого конфлікту.
Відповідно до предмета, мети та гіпотез визначено такі завдання дослідження:
1) конкретизувати поняття професійної самосвідомості, визначивши її посутні риси, які проявляються у фахівців технічних спеціальностей;
2) виділити провідні соціальні цінності, визначальні для професійної соціалізації, інтеріоризація яких і забезпечує зміст професійної самосвідомості (когнітивний аспект становлення професійної самосвідомості);
3) простежити закономірності професійної соціалізації інженерів, з'ясувавши вплив цього процесу на становлення професійної самосвідомості (поведінковий аспект становлення професійної самосвідомості);
4) розкрити вплив професійної самосвідомості на процес фахової соціалізації (особистісний аспект становлення професійної самосвідомості);
5) розробити й апробувати програму формування професійної самосвідомості у студентів технічних університетів.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали загально психологічні положення про сутність свідомості та розвиток особистості в процесі діяльності (К.О. Абульханова-Славська, Л.Т. Анциферопа, Г.С. Костюк, ОМ. Леонтьєв, С.Д. Максименко, В.П. Москалець, Л.Е. Орбан-Лембрик, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко); загальнотеоретичні та методологічні дослідження самосвідомості в контексті проблеми розвитку особистості (Б.Г.Ананьев, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, О.О. Бодальов, С.Л. Рубінштейн, В.В.Столін, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова, К.В. Шорохова); результати дослідження гносеологічних характеристик рефлексії та їхнього проявлення у пізнавальних процесах (Г.О. Антипов, Е.В. Ільєнков, В.О. Лефевр, О.П. Огурцов, Ж. Піаже, Л.С.Родос, М.О. Розов, П.Г. Щедровицький); теорії інтелектуальної та особистісної рефлексії (В.В. Давидов, Г.О. Голіцин, О.З. Зак, І.М. Семенов, С.Ю.Степанов, О.О.Тюков, Б.Д. Ельконін); дослідження рефлексії як феномену комунікації (І.Ю. Берлянд, Р.Я. Гузман, Г.П.Щедровицький, Н.В. Чепелєва); розкриття сутності та проявів соціальної рефлексії (М.Т. Алексєєва, М.Й.Боришевський, В.О. Васютинський, Г.Г. Дилігенський); аналіз діалектики адаптаційних процесів (Г.О. Балл, А.А. Налчаджян, Ж. Піаже, Н.Т.Сарджвеладзе); концепції фрустрації як психічного стану (М.Д. Левітов); дослідження феноменології фрустрації (Дж. Доллард, Л. Дуб, Н. Міллер, О.Мауер, Б. Сірс, Л. Берковіц, Л.Бандура, Н. Майєр, Р. Баркер); теоретичні положення та методи активного соціально-психологічного навчання (Ю.М.Ємельянов, Л.М. Карамушка, В.В.Третьяченко, Н.В. Чепелєва, Ю.М.Швалб, Т.С. Яценко).
Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувались наступні методи: теоретичний аналіз концепцій становлення професійної самосвідомості студентів та професійної соціалізації загалом, спостереження, анкетування, інтерв'ю, бесіди, тестування, соціально-психологічний експеримент (констатуючий, формуючий і контрольний). Отримані у ході дослідження дані піддавались кількісному аналізу з подальшим якісним обґрунтуванням й узагальненням. Обробка даних здійснювалася на базі комп'ютерних програм SPSS 10.0.5., Statistica v. 5.5 A., MathCAD 2000 Pro.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалась використанням методів, адекватних меті та завданням дослідження, кількісного та якісного аналізу одержаних даних. В основу дослідження покладено соціально-психологічний експеримент, у ході якого широко використовувалися активні методи соціально-психологічного навчання: операційні, імітаційні, навчально-рольові, особистісно-рольові ігри, тренінг комунікативної компетентності, аналіз конкретних професійних ситуацій, виконання практичних завдань творчого характеру тощо. На різних етапах дослідження використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз наукової літератури та трудової практики, спостереження, інтерв’ю, психодіагностичні методики, оціночні шкали, анкетне опитування. Інтерпретація даних здійснювалася на основі використання методів математичної статистики та подальшого якісного аналізу.
Наукова новизна дослідження:
1. З'ясовано, що соціально психологічними чинниками професійного становлення студентів технічних університетів виступають загальні уявлення про цінність їхнього фаху (аксіологічний фактор) і соціальні прояви діяльності (феноменологічний фактор).
2. Встановлено, що образ „я-фахівець" є стрижневим компонентом професійної самосвідомості. Прагнення до зближення ідеального образу „я-фахівець" й соціально заданого образу професійності набуває розгортання як „адаптація у середовищі". Саме останній тип адаптації, фактично, і забезпечує професійне становлення.
3. Показано, що успішне професійне становлення фахівців інженерних спеціальностей вимагає актуалізації особистісної, предметної та соціальної рефлексії. Особистісна рефлексія пов'язана з виробленням образу „я-фахівець"; предметна рефлексія засвідчує успішність (правильність/неправильність) дій; соціальна рефлексія значущість фаху, його роль у суспільному бутті.
Теоретичне значення дослідження визначається поглибленням розуміння явища самосвідомості, зокрема професійної, у студентів технічних університетів. Цей процес розкрито як багатофакторний, зумовлений соціальністю (інституційно-організаційним впливом; соціальними стереотипами, притаманними культурі; впливом субкультури, до якої належать певні фахівці) і особистісним становленням, яке пов’язане із набуттям фахового ідеалу. Засвідчено, що становлення ідеальної концепції „я-фахівець" може набувати форм переживання фрустрації. Виокремлено типи професійної самосвідомості, що розрізняються за співвідношенням соціальної й індивідуальної мотивації; конкретизовано „особистісно-соціальний" прояв мотивації, як поєднання цих типів.
Практичне значення дослідження полягає у розробці й впровадженні у навчально-виховний процес вищої школи авторської практико-орієнтованої програми, спрямованої на сприяння становленню професійної самосвідомості студентів технічних внз. Отримані результати дослідження можуть бути використані також практичними психологами з метою профорієнтації.
Апробація дослідження. Основні положення та результати дослідження були опубліковані в наукових збірках та наукових періодичних виданнях, доповідалися й були схвалені на наукових конференціях: „Проблеми створення нових машин і технологій" (Кременчук, 2001) та „Проблеми оптимізації навчально-виховного процесу в технічних вищих навчальних закладах у контексті інтеграції в європейський освітній простір, гуманізації та гуманітаризації" (Кременчук, 2004). Матеріали дослідження апробовані у авторських курсах лекцій: „Основи психології та педагогіки" (Кременчук, 1998) та „Основи педагогіки і психології вищої школи" (Кременчук, 2005). Обговорювалися на засіданнях кафедри соціально-політичних наук Кременчуцького державного політехнічного університету та лабораторії соціальної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України.
Зміст і результати відображено у 8 публікаціях, у тому числі у 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 нефахових публікаціях і в 2 тезах наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 176 сторінках. Робота містить 6 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати нашого теоретико-експериментального дослідження показали, що проблема становлення професійної самосвідомості студентів технічних вищих навчальних закладів є досить актуальною як для соціальної психології, так і для сучасного суспільства в цілому, що відчуває потребу у підготовці спеціалістів, які можуть вирішувати складні виробничі завдання, схильні до постійного розвитку професійних умінь у відповідності з вимогами сучасної економіки, відчувають ідентичність із своєю професійною діяльністю, відповідальність за наслідки власних вирішень професійних завдань, професійну реалізованість.
На основі теоретико-експериментального дослідження вдалося з’ясувати, що професійна самосвідомість виступає специфічним феноменом людської психіки, що обумовлюється саморегуляцією особистістю власних дій у професійній сфері завдяки усвідомленню професійних вимог, своїх професійних можливостей й емоційного відношення до себе як до суб'єкта професійної діяльності. Професійна самосвідомість це своєрідний комплекс уявлень людини про себе як професіонала, індивід створює цілісний образ професіонала й ототожнюється з ним, тобто, це система відношень й установок до себе як до професіонала.
Професійна самосвідомість уособлює певний рівень самовизначення особистості. Оскільки професійна самосвідомість змінюється з підвищенням майстерності та професійної компетентності, все це впливає на розвиток професійної культури. Посутні якості професійної самосвідомості розгортаються у площині самовизначення, самоороганізації, персоналізації. Психологічне єство самосвідомості експлікується у перспективі фаху”, образу Я”, професійної спільноти”. Ця сукупність створює цілісне, динамічне утворення професійну самосвідомість.
Структурними компонентами професійної самосвідомості виступають зацікавленість майбутньою професією, професійне самовизначення, усвідомлений вибір професії, прийняття професійної ролі, мотивація досягнення професійної майстерності, самовдосконалення, наявність образу Я-професіонал”, усвідомлення характеру професійної діяльності, потреба у самоствердженні, визнанні, усвідомлення себе членом професійної спільноти. Окрім цього, вагомим чинниками формування професійної самосвідомості виступають смисли здійснюваної діяльності, індивідуальні цінності людини.
На основі аналізу теоретичного матеріалу виділено основні критерії професіоналізму як найвищого прояву компетентності у конкретній діяльності. Професіоналізм передбачає не тільки високий рівень знань, умінь, результатів, досягнутий людиною у певній сфері діяльності, а й системну організацію свідомості й усієї психіки людини. Виділено, зокрема, наступні компоненти професіоналізму: образ світу; спрямованість, соціальні мотиви; ставлення до суспільства, діяльності; до самого себе, особливості саморегуляції; креативність; інтелектуальні здібності; емоційність і її прояви; усвідомлення взаємозв’язку власного фаху з іншими; уявлення про особистісні якості, що очікуються у даній спільноті.
Унаслідок того, що професійна самосвідомість у студентів різних курсів представлена неоднорідно, ми зафіксували рівневу динаміку професійної самосвідомості на різних етапах навчання й становлення професійної діяльності у межах навчального закладу. На молодших курсах (1-2) переважає низький рівень професійної самосвідомості. Середній та високий рівні менше представлені в цих групах. Серед студентів 3-х курсів відбувається зміна в кількісній характеристиці професійної самосвідомості: домінує середній рівень професійної самосвідомості, низький рівень професійної самосвідомості знижується, високій рівень професійної самосвідомості відповідно зростає. На старших курсах (4-5) спостерігається подальше збільшення питомої ваги середнього та високого рівнів професійної самосвідомості, знижується низький рівень професійної самосвідомості. У професійно успішних інженерів, які мають п’ять років стажу, середній рівень професійної самосвідомості стає домінуючим.
Академічна успішність й продуктивність мисленнєвої діяльності у студентів виявилися пов’язаними. З одного боку, рефлективність зумовлює порушення смислової регуляції. Це виявляється, насамперед, у формі блокади при розв’язанні творчих завдань. Смислова регуляція не виконує своєї конструктивної функції, що спричинюється особистісними зациклюваннями”. Активізація центрування індивіда на особистісних проблемах зумовлює відвернення уваги від завдань, призводить до їхнього поверхового розв’язання. При проведенні дослідження особливостей мисленнєвої діяльності було виявлено, що продуктивність мисленнєвої діяльності найвища у студентів з високим рівнем професійної самосвідомості. Динаміка та організованість мисленнєвої діяльності вище у студентів з високим рівнем, ніж із середнім чи низьким рівнем професійної самосвідомості. Високий рівень професійної самосвідомості супроводжується, як правило, середнім та високим рівнем інтелекту. Середній рівень професійної самосвідомості, більшою мірою, співвідноситься з середнім рівнем розвитку інтелекту. Низький рівень професійної самосвідомості найчастіше співвідноситься із середнім рівнем розвитку практично всіх показників сформованості інтелектуальних умінь.
Ми зазначили взаємозв’язок між професійною самосвідомістю та показниками ставлення до самого себе. Високий рівень професійної самосвідомості співвідноситься з високим рівнем упевненості в собі, значущістю ставлення інших, самоприйняттям, симпатією до власної зовнішності, очікуванням позитивного ставлення з боку інших. Середній рівень професійної самосвідомості співвідноситься з високим рівнем упевненості в собі, значущістю позитивного ставлення інших, самоприйняттям, розумінням та усвідомленістю мотивів власних вчинків, симпатією до власної зовнішності, очікуванням позитивного ставлення інших; низьким рівнем самозвинувачування, самоповаги, інтегрального ставлення до самого себе. Низький рівень професійної самосвідомості співвідноситься, в основному, з високим рівнем значущості позитивного ставлення інших та очікування позитивного ставлення інших. Тобто, досліджувані цієї групи більше, ніж попередні, зацікавлені в прийнятті себе групою, вирізняються залежністю від громадської думки.
Визначена значуща кореляція між професійною самосвідомістю та показниками ставлення до самого себе. Ми відзначили взаємозв’язок між професійною самосвідомістю та індивідуально-психологічними особливостями студента. У результаті дослідження особливостей місця та ролі професійної самосвідомості в структурі особистісних властивостей ми відзначили, що високий рівень професійної самосвідомості взаємопов’язаний з такими особистісними факторами: стриманість, висока нормативність поведінки, високий рівень самоконтролю. У студентів із середнім рівнем професійної самосвідомості загалом спостерігається середній рівень особистісних факторів. За допомогою факторного аналізу ми встановили, що професійна самосвідомість особистості є чинником, який справляє виражений вплив на підвищений самоконтроль та нормативність поведінки. Таким чином, констатуюча частина дослідження показала, що професійна самосвідомість виступає ключовою детермінантою професійного становлення особистості на етапі підготовки у внз, з динамікою підвищення на 3 курсі навчання й закріплення формування відбувається на старших курсах та у випускників закладу. Вплив рефлексії, що виступає підґрунтям професійної самосвідомості, спостерігається в показниках мисленнєвої діяльності студента: продуктивність, організованість, динаміка. Аналіз продуктів діяльності досліджуваних дозволяє виділити наступні аспекти професійної самосвідомості у студентів: мотиваційний, поведінковий, когнітивний.
У рамках формуючого експерименту ми дійшли висновку, що психопрофілактику та психокорекцію негативних наслідків негативної Я-концепції”, що впливає на формування професійної самосвідомості в цілому, слід проводити комплексним методом. Нами апробований тренінг формування професійної самосвідомості, який включає формування умінь особистісної, предметної, соціальної, інтелектуальної рефлексії, децентрації, уміння планувати свою діяльність, сприяє в цілому усуненню негативних проявів негативної Я-концепції”.
У ході 1 етапу тренінгу, на основі відпрацювання умінь особистісної рефлексії, у досліджуваних відбулося значне підвищення когнітивного, морального, поведінкового аспектів професійної самосвідомості. Дане положення ґрунтується на базі порівняльного аналізу показників учасників тренінгових груп до тренінгу та після 1 етапу тренінгу. Крім того, формується емоційне-ціннісне ставлення до себе й інших людей, уміння дивитися на себе з боку й ототожнити себе зі словесним портретом, складеним експериментатором чи членами групи. Шляхом відпрацювання умінь децентрації, продуктивності мисленнєвої діяльності протягом 2 етапу тренінгу студенти навчаються змінювати пізнавальну позицію, точку зору за наявності інформації, що суперечить початковому досвіду. Учасники тренінгових груп навчаються приймати роль, соціальну позицію іншої людини, перетворювати смисл образів, понять, уявлень у власній пізнавальній позиції.
Окрім цього, на підставі порівняльного аналізу результатів контрольних та експериментальних груп було виявлено, що формування умінь децентрації сприяє:
- формуванню позитивного ставлення до себе у студентів: підвищенню рівня впевненості в собі, самоприйняття, самоконтролю, інтересу до своєї особистості, саморозуміння, самоповаги, симпатії до своєї зовнішності, інтегральному самоставленню, оптимальному ставленню до свого статусу в групі, почуття провини;
- зменшенню кількості досліджуваних з низьким рівнем професійної самосвідомості, збільшенню кількості досліджуваних із середнім та високим рівнем професійної самосвідомості.
У ході 3 етапу тренінгу умінь рефлексії, фрустраційної толерантності, цільової активності на базі формування умінь соціальної, інтелектуальної рефлексії було виявлено, що продуктивність мисленнєвої діяльності залежить від організованості її компонентів та особистісної позиції. Репродуктивна особистісна позиція в розв’язанні творчих завдань характеризується переважанням змістової сфери над смисловою, переважанням екстенсивної рефлексії, низьким ступенем усвідомленості способів розв’язання.
Децентрована особистісна позиція демонструє високий рівень залученості смислової сфери та переважання смислової сфери над змістовою, відрізняється високою інтенсивністю рефлексії, усвідомленістю засобів розв’язання, яскраво вираженим рефлексивним компонентом мисленнєвої діяльності. Формування децентрованої особистісної позиції, вплив на особистісну позицію студентів через рефлексивний та особистісний компонент мисленнєвої діяльності сприяє ефективності організаційного, динамічного компонентів та продуктивності мисленнєвої діяльності в цілому.
Динаміка професійної самосвідомості в експериментальних групах показує, що цілеспрямована корекція негативних наслідків негативної Я-концепції” сприяє поступовому підвищенню когнітивного, морального, поведінкового аспектів професійної самосвідомості, а також оптимізації представленості професійної самосвідомості за рівнями. Крім того, порівняльний аналіз контрольних та експериментальних груп демонструє позитивний вплив тренінгу продуктивності мисленнєвої діяльності на корекцію негативних проявів негативної Я-концепції” в експериментальних групах. У результаті порівняльного аналізу показників самоставлення, емоційно-ціннісного ставлення до себе й оточуючих, сформованості показників мисленнєвої діяльності в контрольних та експериментальних групах ми відзначили явне зниження наслідків негативної Я-концепції” в експериментальних групах.
Корекція наслідків негативної Я-концепції” відбувається в результаті відпрацювання умінь рефлексії, фрустраційної толерантності, цільової активності, децентрації. Одночасно з корекцією Я-концепції” підвищується продуктивність мисленнєвої діяльності, а також професійна самосвідомість в цілому.
На підставі наших спостережень ми дійшли висновку, що інформування студентів, використання активних методів подолання негативних наслідків негативної Я-концепції” сприяє формуванню усвідомленої децентрованої особистісної позиції, об’єктивному сприйманню себе, оточуючих, інформації. У результаті формуючої частини нашого дослідження ми відзначили зміни в проявах Я-концепції”. Так, студенти научаються самостійно коректувати Я-концепцію”, регулювати свій стан та керувати ним, використовуючи уміння децентрації та рефлексії, фрустраційної толерантності, цільову активність.
Успішне становлення професійної самосвідомості у студентів технічних університетів залежить від їхньої здатності досягати ціннісної єдності (що фактично являє собою єдність діалектичну) між соціально-професійними та особистісними цінностями. Така єдність забезпечує високу і (що важливо) не суперечливу трудову мотивацію: особистісні пріоритети досягаються за допомогою соціально-прийнятної фахової діяльності, соціальні (професійні) за допомогою особистісної зацікавленості. Професійна самосвідомість не досягається лише за допомогою фахової підготовки. Її уможливлення вимагає спеціальної підготовки, застосування засобів соціально-психологічного впливу.

Особистісно-позиційний підхід у формах тренінгів формування професійної самосвідомості, організації практико-орієнтованого навчання дозволяє проектувати, конструювати і організовувати умови для досягнення профідентичності спеціалістів технічних внз. Задіяні формуючі заходи проявились як ефективні. Їм властива системність, що зумовлюється поетапністю впливу, його несуперечливістю та цілеспрямованістю. Такі характеристики й визначають перспективність застосування задіяних формуючих заходів з метою сприяння розвиткові професійної свідомості молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельс Х. Интеракция, идентификация, презентация. Ведение в интерпретирующую социологию. С.-Пб.: Алетейя, 1999. 272 с.
2. Арзаканян Ц., Горохов В.Г. Философия техники как новая область знания // Вестник высшей школы, 1990. - № 5. С. 58 64.
3. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности// Психологический журнал, 1985. -№5. -Т.6. - С. 3 17.
4. Адрианова В.Е. Деятельность человека в системах управления. Л: Изд-во ЛГУ, 1974. 138 с.
5. Аладьев В.З., Вээтыусме Р.А., Хунт Ю.Я. Общая теория статистики. Учебное пособие. Таллинн: ТТГ & SALCOMBE Eesti Ltd., 1985. 200с.
6. Александрова Ю.В. Взаимосвязь отношения к другому и самоотношения взрослого человека // Мир психологии. 1999. №2. С. 38-44.
7. Алексеева И.Ю. Американская философия техники в конце ΧΧ века // Вопросы истории естествознания и техники, 1997. - № 1. С. 139 150.
8. Андреева Г.М. Психология социального познания. М.: Аспект-Пресс, 1997. 238 с.
9. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб М.: Аспект Пресс, 2001. 378 с.
10. Аргайл М. Психология счастья. М.: Прогресс./ Пер. с англ., 1990. 330 с.
11. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. 560 с.
12. Багдасарьян Н.Г., Тихая-Тищенко И.Г. Этический императив профессиональной культуры инженера // Тезисы ΧІ международной конференции Логика, методология, философия науки”. М.- Обнинск, 1995. С. 30 35.
13. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. - № 1. С.92 100.
14. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424с.
15. Бердяев Н.А. О назначении человека. - М.,1991. 340 с.
16. Бердяев Н.А.Мир объектов: опыт философии одиночества и общения /Мир философии: в 2т.- М.,1991, Т.2. -234с.
17. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитания: Пер. с англ. - М.: Прогресс,1986. -420с.
18. Бех І.Д. Категорія ставлення” в контексті розвитку образу я” особистості //Педагогіка і психологія. 1997. - №3. - С.9-22.
19. Библер В.С. Нравственность. Культура. Современность. (Философские раздумья о жизненных проблемах) // М.: Знание, 1990. 64с.
20. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: два философских введения в двадцать первый век. М.: Изд-во полит. литературы, 1991. 413с.
21. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мыслей. Учеб. Пособие. М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. 576с.
22. Бобнева М.И. техническая психология. М.: Наука, 1966. 126 с.
23. Борисюк А.С. Прогностична модель професійної підготовки лікаря-психолога // Актуальні проблеми психології. Т.1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб.наук.праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Макименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: міленіум, 2003. Ч.10. С.75 77.
24. Бодров В.А., Орлов В.Я. Психология и надежность: человек в системах управления техникой. М.: Наука, 1998. 286 с.
25. Брунер Дж. Психология познания. М.: Прогресс, 1977. - 412 с.
26. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке (статья первая) // Психологический журнал. 1991.- №6.- С. 3-10.
27. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке (статья вторая) // Психологический журнал. 1992. -№6. -С. 3-12.
28. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке (статья третья) // Психологический журнал. 1993. -№6. -С. 3-15.
29. Бубер М. Два образа веры. М.: ООО «Фирма «Изд-во АСТ», 1999. 592с.
30. Будасси С.А. Способ исследования количественных характеристик личности в группе //Вопросы психологии. 1971. -№3. С.138-143.
31. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наукова думка, 1989. 200с.
32. Бурлачук Л.Ф., Духневич В.Н. Исследование надежности опросника Р.Кэттелла 16РF //Психологический журнал. 2000. -Т.21. -№5. - С. 82-95.
33. Визгина А.В., Столин В.В. Внутренний диалог и самоотношение // Психологический журнал. 1989. -№6. -С. 50-57.
34. Вейнингер О. Пол и характер. М.: Терра, 1992. 480 с.
35. Варламова Е.П., Степанов С.Ю. Психология творческой уникальности человека (рефлексивно-гуманистический подход) / Под ред. Я.А. Пономарева. М.: ИПРАН, 1998., - 204с.
36. Васильченко А.А. О понятии самости / Актуальні проблеми психології. Т.2. Психологічна герменевтика / За ред. Н.В.Чепелєвої. К., 2002. Вип. 2. С. 24 32.
37. Воланен М.В. Профессиональная адаптация молодежи/ Психология личности и образ жизни. М.: Наук, 1987. С.117 120.
38. Волков Ю.Г. Социология: Лекции и задачи: Учебник. М.: Гардарики, 2003. 316 с.
39. Венда В.Ф. Инженерная психология и синтез систем отображения информации. М.: Машиностроение, 1976. 196 с.
40. Галам С., Московичи С. Теория принятия коллективных решений в иерархических и неиерархических группах // Психологический журнал. 1992. -№6. -С.93-104.
41. Горохов В.Г., Русин В.М. Техническое знание в современной культуре. М., 1987.
42. Гозман Л.Я. Психологическкие аспекты торможения социальных изменений // Вопросы психологии, 1988. - № 6. С. 5 14.
43. Гавриленко В.А. Структура профессионального самосознания студентов-психологов / Психологические проблемы самореализации личности. Сб.научных трудов, 2001. С. 48 52.
44. Гаранина Ж.Г. Формирование психологической компетентности у будущих инженеров // Особенности и тенденции развития инженерного университетского образования Саранск, 1997. С.34.
45. Гаранина Ж.Г. Исследование психологической компетентности будущих специалистов // Психология и практика. Саранск, 1999. С. 127 131.
46. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376с.
47. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивности межличностного взаимодействия // Психологический журнал. 1997. - №6. С. 73-84.
48. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Учебное пособие: Пер. с англ. М.: Изд-во Моск. ун-та, - 1982. 464 с.
49. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 136 с.
50. Гулякина В.В. Нормативно-ценностные факторы самоопределения личности в группе. Ежегодник Российского Психологического Общества. -Т.4. Вып.2. Ярославль, 1998. С. 60 61.
51. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. Функциональная структура действия. М., 1982. 208 с.
52. Гусейнов А.Ш. Социально-психологический климат студенческой группы / Психологические проблемы самореализации личности. Сб.научных трудов / Под ред. О.Г.Кукосяна, 2001. -С. 73-84.
53. Деркач А.А., Зазыкин В.Г. Акмеология: Учеб.пособие. СПб.: Питер, 2003. 256 с.
54. Дюбуа Я., Прад А. Теория возможностей. Приложения к представлению знаний в информатике. М., 1990.
55. Дмитриева М.А., Крылов А.А., Нафтульев А.И. Психология труда и инженерная психология: Учеб.пособие. Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. 224 с.
56. Динамика техносферы: социокультурный контекст Круглый стол” в МГТУ им. И.Э.Баумана // Alma mater, 1997. - № 2. С. 26 31.
57. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников Р.В. Диагностика и развитие компетентности в общении. Практическое пособие. Киров: Эниом, М.: МГУ, 1991. 96 с.
58. Зарецкий В.К., Семенов И.Н., Степанов С.Ю. Рефлексивно-личностный аспект формирования решения творческих задач. //Вопросы психологии. 1980. -№5. С.112-117.
59. Завалишина Д.Н. Психологический анализ оперативного мышления. М.: Наука, 1985. 220 с.
60. Завалишина Д.Н., Пушкин В.Н. О механизмах опреативного мышления // Вопросы психологии. 1964. - № 3. С. 74 81.
61. Зараковский Г.М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. М.: Наука, 1966. 170 с.
62. Зеер Э.Ф., Павлова А.М., Садовникова Н.О. Профориентология: Теория и практика: Учеб.пособие для высшей школы. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2004. 192 с.
63. Зиммель Г. Экскурс по проблеме: как возможно общество? // Вопросы социологии, 1993. - № 3. С. 16 27.
64. Зязюн І.А. Рефлексія людини в гуманітарній філософії // Світло. 1998. -№ 1. С. 6 9.
65. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. М., 1987. 208 с.
66. Игры обучение, тренинг, досуг / Под ред. В.В.Петрусинского. М.: Новая школа, 1994. 368с.
67. Инженерная психология. Теория, методология, практическое применение / Под ред. Б.Ф.Ломова, В.Ф.Рубахина, В.Ф.Венды. М.: Наука, 1977. 302 с.
68. Инженерная психология / Под ред. Г.К.Середы. К.: Вища школа, 1976. 306 с.
69. Инженерная психология в применении к проектированию оборудования / Под ред. К.Т.Моргана, А.Чапаниса и др.: Пер. с англ. М.: Машиностроение, 1971. 488с
70. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер, 2004. 701с.
71. Карпов А.В. Психология принятия решения в профессиональной деятельности. Ярославль: Изд-во ЯрГУ, 1991. 152 с.
72. Климов Е.А. Введение в психологию труда. М.: Изд-во МГУ, 1998. 180с.
73. Климов Е.А. Психология профессионала. М.- Воронеж, 1996. С. 3 108.
74. Климов Е.А. Психология профессий и акмеология // Психология сегодня. Т.2., Вып. 2. М., 1996. 225 с.
75. Крылов А.А. Человек в автоматизированных системах управления. Л.: Изд-во ЛГУ, 1972. 190 с.
76. Клюева Н.В., Свистун М.А. Программы социально-психологического тренинга. Ярославль: НПЦ Психодиагностика”, 1982. 66с.
77. Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения. Екатеринбург: АРД ЛТД, 1997. 144 с.
78. Ковалев Г.А., Радзиховский Л.А. Общение и проблемы интериоризации // Вопросы психологии. 1985. -№1. -С. 110-120.
79. Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития // Вопр. психол. 1989. - №5. С. 158-164.
80. Кон И.С.В поисках себя. Личность и ее самосознание.- М.: Политиздат, 1984.- 334с.
81. Короткий психологічний словник./За ред. В.І.Войтка.- К.: Вища школа”, 1976. 192 с.
82. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес: психічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989. 608 с.
83. Коул М. Культурно-историческая психология: наука будущего. М: «Когито-Центр», 1997. 432 с.
84. Кристофер Э., Смит Л. Тренинг в рекруитменте. СПб.: Питер, 2002. 224с.
85. Кроль Л.М., Михайлова Е.Л. Человек-оркестр: микроструктура общения. М.: ТОО «Независимая фирма «Класс», 1993. 160 с.
86. Крэйг Г. Психология развития. СПб.: Изд-во «Питер», 2000. 992с.
87. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. К.: Знання-Прес, 2003. 418 с.
88. Кукосян О.Г. Непрерывное образование и социализация личности/ Психологические проблемы самореализации личности. Сб.научных трудов. /Под ред. О.Г.Кукосяна, 2001. -С. 146 157.
89. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение: Учебник для вузов. СПб: Питер, 2003. 544 с.
90. Ленк Х. Ответственность в технике, за технику, с помощью техники // Философия техники в ФРГ. М., 1989. - С. 372-393.
91. Левитов Н.Д. Фрустрация один из видов психических состояний // Вопросы психологии. 1967. - № 6. С. 118 129.
92. Ложкин Г.В. Расстановка операторов АСУ по рабочим местам с учетом психологического фактора // Кибернетика и вычислительная техника. Вып. 57. 1982. С. 48 57.
93. Ложкин Г.В. и др. Имитационная модель для оценки комплексного влияния инженерно-психологических факторв // Кибернетика и вычислительная техника. 1- 1988. - № 61. С. 88 93.
94. Литвинова Л.В. Актуальні проблеми адаптації студентів першокурсників до навчання у вищих навчальних закладах. Актуальні проблеми психології. -Т.1. Зб.наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К.: Міленіум, 2003. Ч. 10. С.101-104.
95. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология в системах человек техника”: Учеб. Пособие. К.: МАУП, 2003. 296 с.
96. Ляхович Е.С. О категории идеал” в историческом познании // Уч.записки Томского ун-та, 1969. - № 79. С. 17 25.
97. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. М.: Совершенство, 1998. 208 с.
98. Маслоу А. Психология бытия. М.: Рефл бук : Ваклер, 1997. 300с.
99. Матвеев В.А., Степанов Б.А. Исследовательское планирование развития техники // Вопросы философии, 1986. - № 8. С. 77 83.
100. Методология инженерной психологии, психологии труда и управления / Под ред. Б.Ф.Ломова, В.Ф.Венды. М.: Наука, 1981. 284 с.
101. Методики психодиагностики в учебно-воспитательном процессе/ Сост. Гришин В.В., Лушин П.В. М.:ИКА Москва”, 1990. 64с.
102. Митин Б.С., Мануйлов В.Ф. Инженерное образование на пороге XXI века. М., 1995. - 144 с.
103. Москаленко О.В. Акмеологические основы профессионального самосознания личности. Астрахань, 2000. 188 с.
104. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности М.: Машиностроение, 1983. 132 с.
105. Орбан Л.Э. Акмеологическая концепция нравственного становления личности: Автореф. дисс докт. Психол. наук. М., 1992. 61 с.
106. Орлов В.Ф. Педагогічні технології рефлексивної дії у професійному становленні особистості // Проблеми педагогічних технологій. Зб.наук.праць. Луцьк, 2000. С. 88 92.
107. Основы инженерной психологии: Учеб. Для вузов / Под ред. Б.Ф.Ломова. М.: высшая школа, 1986. 448 с.
108. Павленко В.Н., Корж Н.Н. Трансформация социальной идентичности в посттоталитарном обществе // Психологический журнал . 1998. -№1. -С.75-85.
109. Панфилова А.П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности: Учебное пособие. СПб: Знание, ИВЭСЭП, 2001. - 496 с.
110. Педагогическая психоло