ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Дембицька Наталія Миколаївна

УДК 316.6

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ

19.00.05-соціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Москаленко Валентина Володимирівна,
доктор філософських наук,
професор

Київ-2004

ЗМІСТ

ВСТУП.3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
1.1 Основні підходи до проблеми політичної соціалізації в науковій літературі.9
1.2 Психологічні особливості процесу політичної соціалізації особистості в юнацькому віці .....21
1.3 Політичні уявлення як форма організації політичних знань суспільства 44
1.4 Роль політичних уявлень у формуванні психологічної залученості особистості до політичного життя..56
Висновки до розділу 1 66
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИЧНІ ЗАСОБИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Теоретико-методологічні засади дослідження уявлень студентів про відносини політичної влади й особистості.........70
2.2. Психологічна характеристика вибірки ....................78
2.3. Методи дослідження семантико-символічних характеристик політичних уявлень студентів .....88
2.4. Методи дослідження особливостей психологічної залученості студентів до політичного життя ..104
Висновки до розділу 2 ..110
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ
3.1. Зміст політичних уявлень студентів ......114
3.2. Особливості психологічної залученості студентів до політичного життя.142
3.3. Взаємозв’язок особливостей психологічної залученості до політичного життя з семантико-символічними характеристиками політичних уявлень студентів.......................................................................................................................151
Висновки до розділу 3 ..156
ВИСНОВКИ ...162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......172
ДОДАТКИ ......194

ВСТУП
Побудова громадянського суспільства і встановлення демократичних відносин між державною владою й особистістю потребує активної участі громадян у політичному житті. Очевидною є необхідність формування активного громадянина, налаштованого на конструктивну взаємодію з політичною владою. Значущим є формування та розвиток політичних якостей у підростаючих поколінь, зокрема, студентської молоді. Особливо актуальною ця проблема стає в сучасних умовах, коли в політичній культурі суспільства одночасно співіснують антагоністичні політичні цінності: авторитаризму й демократії. У зв’язку з цим виникає потреба у дослідженні проблеми політичної соціалізації особистості.
У науковій літературі проблема політичної соціалізації висвітлюється як вітчизняними, так і зарубіжними авторами. В рамках філософсько-політологічної та соціологічної парадигм вивчається соціально-політичний контекст становлення особистості громадянина. Досліджується розвиток політичних якостей індивіда під впливом різних соціальних інституцій (Н.П.Гедікова, Ф.М.Рудич); формування національної ідентичності в умовах трансформації політичної системи країни (С.Н.Оксамитна, Е.В.Швачко); особистість як об’єкт зовнішніх соціалізуючих впливів політичного оточення (А.Бандура, Д. Істон, Дж.Денніс, Р.Уолтерс, Б.Скіннер). У психологічній науці усе розмаїття досліджень проблеми політичної соціалізації центрується навколо особистості з її власним потенціалом щодо активного освоєння наявних у суспільстві політичних цінностей. Це наукові пошуки, розгорнуті в рамках теорії когнітивізму (Дж.Адельсон, Л.Кольберг, Ж.Піаже), гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс), психоаналізу (Т.Адорно, А.Адлер, Ф.Грінстайн, Г.Лассвел, Г.Маркузе, З.Фрейд), теорії соціального мислення (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський), психосемантичного підходу, який широко застосовується у прикладних дослідженнях особливостей політичних орієнтацій в епоху перехідного суспільства (А.М.Мітіна, В.Ф.Петренко), акмеологічної концепції становлення особистості (А.О.Деркач, Л.Е.Орбан-Лембрик ). Досліджується проблема політичного виховання молоді в умовах суспільних змін (М.Й.Боришевський, Н.В.Гаврилів, І.В,Жадан, О.М.Кожем’якіна, Л.А.Лєпіхова, С.Д.Максименко, О.І.Пенькова); вивчаються особливості масової політичної свідомості українців та проблеми взаємодії влади і громадянина (О.Т.Боришполець, О.І.Валевський, М.Н.Корнєв, М.І.Пірен, А.М.Пойченко, М.М.Слюсаревський, В.О.Татенко, В.М.Фомічова); проблема політичної соціалізації, в рамках якої актуалізується питання становлення політичної ідентичності особистості в умовах трансформації політичної системи країни (В.В.Москаленко), концептуальні основи регулятивних і детермінуючих параметрів політичної соціалізації особистості (В.Т.Циба). Робляться спроби окреслити основи політичної психології як науки у комплексних дослідженнях політичної свідомості й поведінки індивіда (М.Й.Боришевський, Г.Я.Гозман, Г.Г.Дилігенський, М.І.Пірен, О.Б.Шестопал).
Разом з тим підкреслимо відсутність узгодженої позиції стосовно феномена політичної соціалізації загалом, та його особливостей на юнацькій стадії, зокрема. Наукові розробки проблеми політичної соціалізації студентів не включали цілісного теоретико-методологічного обґрунтування соціокогнітивних чинників психологічної залученості особистості студента до політичного життя й розгляду специфіки їх співвідношення в умовах трансформації політичної системи суспільства. Недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів проблеми, об’єктивна потреба суспільства у формуванні особистості громадянина як суб’єкта державотворення зумовили вибір теми даного дослідження: ”Психологічні особливості політичної соціалізації студентів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дослідження, представлені в дисертаційній роботі, пов’язані з тематикою лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах трансформації суспільства”, реєстраційний номер 0100U000544. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України від 1 липня 2002 року, протокол № 7 і погоджена в Раді з координації АПН України, протокол № 7 від 17.09.2002 року.
Об’єктом дослідження є процес політичної соціалізації студентів.
Предметом дослідження є політичні уявлення як чинник політичної соціалізації студентів.
Мета дослідження: дослідити взаємозв’язок змістових характеристик політичних уявлень з особливостями психологічної залученості до політичного життя у студентів в умовах становлення нової політичної системи.
Аналіз наукової літератури з проблеми та результати пошукових досліджень дозволили сформулювати основну гіпотезу дослідження, яка полягає у припущенні про те, що існує взаємозв’язок між змістовими характеристиками політичних уявлень студентів та особливостями їх психологічної залученості до політичного життя.
Перевірка висунутої гіпотези дослідження та досягнення його мети передбачали розв’язання наступних завдань:
1. Проаналізувати сучасний стан розробки проблеми політичної соціалізації у науковій літературі, з’ясувати психологічні особливості політичної соціалізації студентів.
2. Розробити інструментальну модель психологічної залученості особистості до політичного життя як засіб дослідження результатів політичної соціалізації студентів.
3. Здійснити емпіричне дослідження змістових характеристик політичних уявлень студентів та особливостей психологічної залученості студентів до політичного життя.
4. Встановити, як взаємопов’язані особливості психологічної залученості студентів до політичного життя зі змістовими характеристиками політичних уявлень.
5. Визначити соціально-психологічні засади оптимізації процесу політичної соціалізації студентів в умовах суспільних трансформацій.
Методологічною основою дослідження є: системний підхід до аналізу психологічних явищ (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, Б.Ф.Ломов, В.Т.Циба та ін.); культурно-діяльнісна концепція соціалізації (А.В.Андрущенко, Л.С.Виготський, М.Коул, О.Р.Лурія, В.Л.Шинкарук, В.В.Москаленко та ін.); концепція соціальних репрезентацій С.Московічі та його послідовників (Дж.Абрік, Г.Бреквелл, В.Дуаз, Дж.Дювін, Д.Жоделе, Б.Ллойд, Г.Яхода, Р.Фарр та ін.); фундаментальні дослідження проблеми активності особистості й співвідношення в ній між соціальним та індивідуальним (К.О.Абульханова-Славська, С.А.Белічева, А.В.Брушлинський, А.О.Деркач, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Л.Е.Орбан-Лембрик, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, Н.В.Чепелева, Ю.М.Швалб та ін.); концепція смислової реальності (М.М.Бахтін, В.В.Знаков, Б.М.Гаспаров, С.М.Джакупов, Д.О.Леонтьев).
Для реалізації завдань дослідження було використано такі методи: теоретичного аналізу наукових джерел, анкетування, методика визначення рівня політичного інтересу, розроблена автором, методика семантичного диференціала, модифікована методика Неіснуюча тварина”, тест двадцяти відповідей М.Куна і Т.Макпартленда Хто я?”, методи кількісної обробки емпіричних даних.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розширенні розуміння політичної соціалізації як процесу формування й розвитку політичних якостей особистості на основі інтеріоризації нею семантико-символічного порядку політичної культури суспільства. Розроблено концептуальний апарат дослідження політичної соціалізації як суб’єкт-об’єктної реалізації особистості у сфері політичних відносин. Дістало наукового обґрунтування поняття політичного уявлення як чинника політичної соціалізації особистості студента в умовах суспільних перетворень. Створено інструментальну модель психологічної залученості особистості до політичного життя як засіб дослідження результатів політичної соціалізації особистості.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у розширенні і поглибленні знань про особливості політичної соціалізації студентів в умовах трансформації суспільства; в обґрунтуванні детермінуючої ролі семантико-символічного порядку політичної культури суспільства в процесі політичної соціалізації особистості; у виявленні особливостей психологічної залученості студентів до політичного життя залежно від наявності досвіду активної громадсько-політичної діяльності; у розкритті зв’язку цих особливостей зі змістовими характеристиками політичних уявлень особистості.
Практичне значення одержаних результатів. Встановлені в процесі дослідження факти і сформульовані на їх основі висновки можуть бути використані: політиками для корекції власного іміджу як політичного діяча, орієнтуючись на уявлення електорату; викладачами - для удосконалення існуючих та розробки нових навчальних програм із політичної психології і політичного виховання молоді (використовуючи розроблену автором програму формування демократичної культури студентської молоді); політичними психологами при дослідженні результатів політичної соціалізації особистості (використовуючи розроблену автором модель психологічної залученості до політичного життя); при вивченні політичних уявлень респондентів (використовуючи розроблені автором анкету політичної поінформованості та методику СД); при визначенні рівня політичності особистості (використовуючи розроблену автором методику визначення політичного інтересу, анкету для визначення рівня сформованості почуття причетності до політичного життя).
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечена теоретико-методологічним обґрунтуванням його вихідних положень; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних; репрезентативністю вибірки.
Апробація результатів дисертації
Результати досліджень, що включені до дисертації, були оприлюднені на наступних наукових заходах: Третій Всеукраїнській конференції молодих науковців Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”, у Києві 28 - 29 вересня 2000 р.; Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції Україна країни Сходу в ХХI столітті: діалог мов, культур, цивілізацій”, у Києві 18-19 травня 2001 р.; Четвертій Міжнародній конференції молодих науковців Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” у Києві 26 - 28 вересня 2001 р.; Міжнародній конференції Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах безперервної освіти” у Києві 25 26 квітня 2001 року; Міжнародній науковій конференції, присвяченій 35-річчю наукової та педагогічної діяльності акад. С.Д.Максименка 17 18 грудня 2001р.
Публікації
Результати дисертації опубліковані у семи публікаціях у наукових журналах (із них чотири фахових) та у матеріалах і тезах конференцій.
Структура та обсяг дисертації
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст дисертації викладено на 171 сторінці комп’ютерного тексту. Список використаних джерел нараховує 250 найменувань. Робота містить 13 таблиць, 11 рисунків, 9 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. В дисертаційній роботі здійснено дослідження особливостей політичної соціалізації студентів з точки зору культурно-діяльнісного підходу до розуміння соціалізуючих процесів.
Результати дослідження підтвердили гіпотезу, згідно з якою особливості психологічної залученості особистості до політичного життя визначаються семантико-символічними характеристиками її політичних уявлень.
Обґрунтовано положення про те, що політична соціалізація індивіда є процесом формування і розвитку політичності. Політичність є конкретизацією всезагального характеру чисельних проявів соціальності. Політичність - це цілий комплекс особистісних якостей, які забезпечують здатність особистості реалізовуватись і в якості суб’єкта управління політичним процесом, і в якості об’єкта політичного впливу.
2. Теоретичний аналіз основних концептуальних та емпіричних напрямків дослідження політичної соціалізації особистості дозволив розробити модель психологічної залученості особистості до політичного життя як інструмент для визначення рівня розвитку її політичності. Модель включає: а) роль і місце політичної ідентичності в ідентифікаційній системі особистості; б) рівень сформованості почуття причетності до політичного життя; в) співвідношення між інструментальною та ціннісною мотивацією політичної участі; г) рівень інтересу до політичного життя.
3. Передумовою психологічного залучення студентів до політичного життя є процес політичної комунікації, через який вони засвоюють семантико-символічну систему політичної культури, зокрема ті її компоненти, що втілені в політичних уявленнях суспільства.
4. Зміст політичних уявлень становить буденне політичне знання, в основі якого лежить здоровий глузд, наука та ідеологія, які існують у постійному взаємозв’язку і взаємопроникненні. В політичних уявленнях у зміненому вигляді, максимально спрощеному, аби забезпечити автоматизм у розпізнаванні нової незнайомої політичної інформації, репрезентована політична дійсність.
5. Розуміння політичного уявлення як невід’ємної складової і носія політичної культури суспільства, як чинника політичної соціалізації особистості розширене і поглиблене у таких основних положеннях:
1) В змістових особливостях, внутрішніх зв’язках між елементами, які конституюють уявлення, проекується глибинна смислова структура політичної системи, відтворюються смислові зв’язки між явищами політичного життя.
2) Політичне уявлення є багаторівневим знаково-символічним універсумом, семантичний і образний порядок якого взаємоорганізовують внутрішній смисл репрезентованої політичної дійсності за допомогою різних взаємодоповнюючих один одного засобів. За умов відносної завершеності, цілісності уявлення набуває ознак системи.
3) Політичні уявлення виконують такі основні функції: є інструментом пізнання світу політики, через посередництво якого індивід описує, класифікує, пояснює політичні події; є способом опосередкування поведінки, засвоєння якого дає індивідові можливість спрямовувати політичну комунікацію; є засобом соціокогнітивної адаптації особистості.
4) Політичні уявлення зумовлюють особливості політичної соціалізації особистості, оскільки:
- являють собою семантико-символічний контекст, у якому розгортається процес соціалізації індивіда;
- формують єдину думку щодо значення життєдіяльності членів політичної спільноти, її смислу в цілому;
- є смисловим, семіотичним матеріалом, що становить зміст ідентифікаційної системи особистості.;
- зумовлюють внутрішню організацію ідентифікаційної системи особистості, її остаточне оформлення завдяки своїй внутрішній матричній організації як певної інформаційної мережі;
- здійснюють нормативний вплив на політичні дії суб’єкта, оскільки є ємною, концентрованою формою як загальнолюдських, так і специфічних для певної політичної культури політичних цінностей та ідеалів.
- є носіями інформації про те, що є життєво важливим на даний момент в політичній системі, актуальним і поцінованим є носіями предмету політичного інтересу, генерованого суспільством.
5) Політична соціалізація в рамках вказаного підходу є процесом формування і розвитку політичності особистості шляхом інтеріоризації нею семантико-символічного порядку політичної культури суспільства.
6. У ході аналізу та інтерпретації результатів емпіричного дослідження виявлено специфіку політичних уявлень студентів, а також зумовленість її досвідом активної громадсько-політичної діяльності. Це розкривається у наступному:
1) Семантичний зміст політичних уявлень в обох групах студентів, що репрезентує партнерську з рисами ідеального громадянина позицію особистості студента щодо влади демократичної, є суперечливим.
- В уявленнях студентів рольові позиції суб’єктів політичних відносин (авторитарна, партнерська або демократична та потуральницька) не диференціюються. Власну політичну позицію студенти ідентифікують одночасно з трьома цими позиціями. Система рольових приписів для суб'єктів політичної взаємодії як на рівні макросоціальному, так і на рівні особистісному є розмитою.
- Образ сьогоднішнього громадянина, сформований в свідомості студентів, втілює в собі невизначену позицію щодо політичної влади, не ідентифікується з ідеалом громадянина та власним Я” студента.
- Взаємні позиції політичної влади і особистості репрезентовані в уявленнях як асиметричні, нерівноцінні. Взаємовідносини між ними базуються на принципі домінування-підлеглості відповідно, із гіпертрофованою функцією контролю та застосування насильства з боку влади.
2) Результати емпіричного дослідження показали взаємозв’язок специфіки політичних уявлень студентів з їх досвідом громадсько-політичної діяльності. А саме:
- У студентів, які не мають достатнього досвіду громадсько-політичної діяльності (І група) порівняно з тими, у кого є такий досвід, символічний рівень політичних уявлень репрезентує здебільшого пасивну, індиферентну позицію особистості стосовно політичної влади, яка в їх уявленнях позбавлена ознак партнерства і конструктивної взаємодії.
В І групі в два рази рідше репрезентується активна позиція власного Я щодо політичної влади (у 16% студентів порівняно з 34% в ІІ групі, р < 0.01); відповідна різниця між групами спостерігається і з репрезентацією пасивної позиції (84% - в І гр., 66% - в ІІ гр, р < 0.01).
У студентів з досвідом активної політичної участі характерне значне переважання рівня опозиційності (22% - ІІ група, 9% - І група, р < 0.01). Спостерігається також залежність у оцінці власних сил і можливостей у відносинах з політичною владою, ступеню зацікавленості у своєму положенні в системі відносин із політичною владою, наявності прагнення самоствердитись у цій сфері. Для І групи всі ці параметри виражені на низькому рівні (зображення образу Я” внизу листа 68% І групи, 48% - з ІІ групи, р < 0.01; зображення Я” у позиції підпорядкування щодо влади в Україні” 52% - І гр., 27% - ІІ гр., р < 0.01; зображення образу Я” у партнерській позиції щодо влади в Україні” (поряд”) 42% - І гр, 61% - ІІ гр., р < 0.01). Це свідчить про формальну участь особистості студента у політичному житті, про політичну позицію, притаманна громадянинові за умов авторитарного режиму.
На основі наведених даних можна констатувати, що із набуттям досвіду активної громадсько-політичної діяльності зростає оцінка студентів власних сил і можливостей у відносинах з політичною владою, з чим пов’язана і тенденція частіше займати активну, партнерську позицію у політичних відносинах і рідше позицію пасивного підпорядкування, або індиферентну.
- В уявленнях студентів І групи влада сьогодні є більш наближеною до влади 20 років тому. Політична влада репрезентована в уявленнях студентів як влада 20 років тому, позбавлена потенціалу партнерства і конструктивізму у відносинах з особистістю і суперечить ідеалові громадянина. Вона уявляється антидемократичною. В групі студентів з досвідом активної громадсько-політичної діяльності відстань між образом сьогоднішній народний обранець” та представник влади 20 років тому” майже в 2 рази більша, ніж серед студентів, які не мають такого досвіду. Останнє дає підстави говорити про те, що участь у політичній діяльності сприяє більш лояльному ставленню до політичної влади, формуванню образу влади, що несе в собі більше позитивних характеристик.
- Специфіка відносин політичної влади і особистості громадянина сприймається студентами, які не мають досвіду громадсько-політичної діяльності, крізь призму наступних категорій: Активна позиція щодо справ громади”, Аморальний егоцентризм”, Соціально заперечувана безвідповідальність Власна відповідальність”. У студентів із досвідом політичної діяльності такими категоріями є: Причетність до справ громади Відчуженість від справ громади”, Егоцентризм Соціоцентризм”, Обережність Готовність до самопожертви”, Нонконформізм”.
- Виявлені значущі відмінності між двома групами у рівнях політичної поінформованості. Хоча жодна з груп не демонструє високого рівня поінформованості про явища політики. Однак у студентів І групи переважає низький рівень політичної поінформованості (58% порівняно з 40% в ІІ гр., р < 0.01) а в ІІ групі середній (60% порівняно з 42% в І групі, р < 0.01). Ці дані дозволяють стверджувати, що із зростанням досвіду політичної діяльності зростає політична поінформованість.
- Виявлено, що зростання рівня політичної поінформованості, більш диференційоване і точне відображення політичної дійсності, зростання активності, лояльності і конструктивності позиції студента щодо політичної влади пов’язані з набуттям досвіду політичної діяльності. Це свідчить про те, що включення особистості у суспільний контекст, засвоєння циркулюючих в ньому політичних уявлень відіграє визначальну роль у формуванні політичності особистості студента.
7. В результаті емпіричного дослідження особливостей психологічної залученості студентів до політичного життя виявлене наступне:
1) В групі студентів, які не мають досвіду активної громадсько-політичної діяльності, спостерігається високий рівень інструментальної мотивації політичної участі (бажання зробити кар’єру, налагодити ширші корисні зв’язки, матеріальне благополуччя) (у 80% опитаних) порівняно з низьким рівнем ціннісної мотивації (у 29%); почуття причетності до політичного життя сформоване на середньому рівні; низький рівень політичної ідентифікації (в найбільшій мірі в ідентифікаційній системі групи представлена громадянська 1.9% та національна ідентичності 1.4%) як показник того, що студенти не категоризують себе в якості суб’єктів політики, не співвідносять свою поведінку із завданнями і цілями політичної спільноти, що утруднює процес їх адаптації до нових статусно-рольових обов’язків справжнього громадянина демократичної держави.
2) Особливості психологічної залученості до політичного життя студентів членів громадських молодіжних організацій характеризуються більш збалансованим співвідношенням мотиваційних тенденцій (інструментальні мотиви політичної участі сформовані у 54% опитаних, ціннісні у 32%) порівняно з першою групою; середнім рівнем політичного інтересу (у 58%); високим рівнем сформованості почуття причетності до політичного життя (у 60%) та сформованою громадянською ідентичністю як однією з провідних ідентичностей, які визначають організацію всієї ідентифікаційної системи особистості (громадянська 4.7%; національна 2.4%; політична 3.1% у порівнянні з першою групою).
8. Результати дослідження свідчать про те, що досвід громадсько-політичної діяльності сприяє формуванню більш цілісної, точної, внутрішньо узгодженої системи політичних уявлень особистості, що, в свою чергу, зумовлює зростання рівня політичної соціалізації: високий рівень сформованості почуття причетності до політичного життя та підвищення рівня громадянської ідентифікації, збалансоване співвідношення інструментальної та ціннісної мотивації політичної участі.
9. У ході статистичної обробки емпіричних даних методом кореляційного аналізу підтвердилось припущення про існування кореляційних зв’язків між семантико-символічними особливостями політичних уявлень особистості та складовими психологічної залученості до політичного життя. Виявлено значущі відмінності у взаємозв’язках між змістовими характеристиками політичних уявлень та особливостями політичної соціалізації студентів серед досліджуваних груп.
- Серед студентів, які не мають досвіду активної громадсько-політичної діяльності, тенденція не ототожнювати себе з певною політичною спільністю пов’язана з оцінкою сьогоднішньої політичної влади і влади 20 років тому як аморальних та егоцентричних (схильність до використання нечесних способів просування по службових щаблях, популізму, підступності та безвідповідальності у політичних стосунках, неробства, соціальної байдужості).
Важливу роль у підвищенні політичної ідентифікації студентів цієї групи можуть відігравати політичні ідеали, які б інтегрували в собі цінності активної позиції людини щодо проблем спільноти, заснованої на принципах партнерства, справедливості, толерантності; орієнтованості не лише на власний інтерес, але і на досягнення суспільного блага, соціоцентризму, честі, віри у власні сили, політичної відповідальності. Інтеграція цих цінностей до структури власного Я” студентів, інших суб’єктів політики, насамперед представників політичної влади в майбутньому та майбутніх громадян країни сприятиме політичній ідентифікації студентської молоді.
Студенти, які мають досвід активної громадсько-політичної діяльності, у своїй ідентифікації з об’єктами політики вже спираються на політично активну, самостійну, раціонально мислячу частину сьогоднішнього громадянства (на сповідувані ним патріотизм, політичну толерантність, залученість до справ громади, готовність відстоювати не лише власні інтереси). Певною мірою впливати на рівень політичної ідентифікації може усвідомлення таких рис, як раціоналізм, поміркованість, схильність перестраховуватись, демагогія, популізм, притаманних владі минулих десятиліть і сьогоднішнім суб’єктам політики, які сприймаються як партнери по політичній взаємодії, нездатність протистояти зовнішньому тискові, невміння приймати самостійні рішення, приписувані останнім.
- Рівень політичного інтересу в першій групі пов’язаний з рівнем поцінованості ідеалів справедливості, політичної толерантності, активної позиції щодо справ політичної спільноти, їх інтегрованістю у структуру власного Я” студента.
Політичний інтерес в групі студентів з досвідом активної громадсько-політичної діяльності, очевидно, підтримується усвідомленням необхідності розвитку в майбутніх суб’єктів політичного процесу (і у підростаючих поколінь громадян, і у майбутньої політичної влади) причетності до справ політичної спільноти, патріотизму, політичної толерантності, усвідомлення неприйнятності для спільноти самоізоляції, безчестя, конформізму, безвідповідальності, популізму, демагогії.
- Меркантильний інтерес, бажання отримати особисту користь від участі у політиці, потреба кар’єрного росту в першій групі студентів можуть стати провідними мотивами політичної участі за умови поширення таких тенденцій у розвитку свідомості усіх суб’єктів політики, як безсилля, нечесність, невіра у власні сили, безвідповідальність, безпорадність. Ці мотиви можуть спричиняти політичну поведінку студентів і за умови розвитку егоцентризму, байдужості до справ громадянського суспільства, підступності, популізму сьогоднішньої політичної влади.
Прагнення домінувати у відносинах з іншими суб’єктами політики, а також відчуженість від справ політичної спільноти, егоцентризм, обережність, демагогія, характерні для політичної влади 20 років тому, можуть супроводжуватись зростанням ролі інструментальної мотивації політичної поведінки студентів ІІ групи.
Активний пошук політичної інформації, бажання поліпшити становище в країні (ціннісні мотиви) актуалізуються в першій групі студентів у зв’язку з розвитком політичної відповідальності громадян у майбутньому. Ці мотиви стають фактором політичної участі в другій групі в зв’язку з прагненням особистості студента активно впливати на перебіг політичних подій, стати справжнім суб’єктом політики.
- Подальше зниження рівня почуття причетності до політичного життя студентів першої групи пов’язане зі зниженням рівня активності громадян в майбутньому щодо справ політичної спільноти. Високий рівень сформованості почуття причетності до політичного життя студентів ІІ групи підтримується рівнем політичної поінформованості сумою знань про політичний процес, прагненням ототожнювати себе з певною політичною спільнотою, з активним пошуком студентами політичної інформації, бажанням поліпшити становище в країні.
10. Результати дисертаційного дослідження дають підстави стверджувати що основними соціально-психологічними засадами оптимізації процесу політичної соціалізації студентської молоді
1) На рівні соцієтальному і соціальному є:
- актуалізована цілісна система цінностей, політичних ідеалів (національна ідея), що втілюють принципи демократичних соціально-політичних відносин, серед яких найвищою цінністю є особистість;
- дієвість ідей і цінностей демократичних владно-підвладних відносин, в основу яких покладено принципи партнерства і конструктивної взаємодії між усіма суб’єктами політики, насамперед між політичною владою і особистістю громадянина;
- розвинена система інститутів політичної соціалізації, функціонування якої спрямовується національною ідеєю;
- розвинена система політичних груп, які за світоглядними уявленнями і політичною поведінкою є взірцями громадянськості;
- реорганізована система політичної освіти і виховання молоді, основною метою якої є формування і розвиток демократичної політичної культури підростаючих поколінь.
2) На рівні індивідуальному - розвинена демократична політична культура громадянина, а саме:
- сформована цілісна, внутрішньо узгоджена система політичних уявлень, центральним елементом якої є політичні переконання, що базуються на демократичних цінностях, зокрема, орієнтована на особистість громадянина як активного суб’єкта політики, здатного відстоювати свої політичні права і реалізовувати обов’язки і як найвищу цінність політичної системи;
- сформовані ґрунтовні знання про демократію та історичні, соціально-економічні передумови її розвитку на теренах України;
- розвинена система політичних ідентичностей, серед яких провідну роль відіграє громадянська ідентичність;
- збалансоване співвідношення інструментальних і ціннісних мотивів участі у політичному житті;
- заснована на принципах конструктивної, партнерської взаємодії політична поведінка, в тому числі у сфері владно-підвладних відносин;
- високий рівень інтересу до політичного життя;
- засвоєння і апробація суспільно значущих політичних (насамперед - громадянських) цінностей, асоціювання останніх з потребою індивіда у самореалізації;
- сформоване почуття причетності до політичного життя (патріотизм, політична толерантність, критична оцінка дій політичної влади тощо);

Подальша наукова розробка представленої проблеми полягає у вивченні глибини і масштабів трансформації політичних уявлень суспільства, того, як відбиваються зміни в їх структурі та змісті на адаптивних можливостях підростаючих поколінь; у з’ясуванні, чи стають основні положення національної ідеї змістом повсякденних політичних знань молоді; у розробці і впровадженні у педагогічну практику програм політичного виховання підростаючих поколінь; у дослідженні гендерних особливостей політичних уявлень молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности. // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. С. 110 - 134.
2. Абульханова-Славская К.А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. 1994. - Т. 14. - № 4. С. 39 55.
3. Абульханова-Славская К.А. Субъект символ российского самосознания // Сознание личности в кризисном обществе /Под ред. К.А.Абульхановой-Славской, А.В.Брушлинского, М.И.Воловиковой. М.: Ин-т психологии РАН, 1995. С. 10 - 28.
4. Аверинцев С.С. Софія Логос: Словник / Упорядн. К.Сігов. К.: Дух і Літера, 1999. 464 с.
5. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. 1992. - № 4. С. 122 134.
6. Андреева Г.М. Конструирование образа социального мира в условиях социальной нестабильности // Социальная психология в трудах отечественных психологов. - СПб.: Издательство Питер”, 2000. - С. 315 - 336.
7. Андреева Г.М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. М.: Аспект Пресс, 2000. 288 с.
8. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для высших учебных заведений. М.: Аспект Пресс, 1998. 376 с.
9. Андреенкова Н.В. Проблема социализации личности //Социальные исследования. М.: Наука, 1970. Вып.3.- 237 с.
10. Антонова Н.В. Личностная идентичность современного педагога и особенности его общения // Вопросы психологии. - 1997. - № 6. С. 23-30.
11. Барабанова В.В., Зеленова М.Е. Представления старшеклассников о будущем как аспект их социализации // Психологическая наука и образование. 1998. - №2. С. 76-89.
12. Барулин В.С. Социальная жизнь общества. Вопросы методологии. М.: МГУ, 1987. 188 с.
13. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Советская Россия, 1979. 318с.
14. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. - К.: МАУП, 2000. - 384 с.
15. Белицкая Г.Э. Социальная компетентность личности // Субъект и социальная компетентность личности. - М.: Институт психологии РАН, 1995. - С. 24 - 108.
16. Белицкая Г.Э., Николаева О.П. Многопартийные выборы в России: опыт психологического анализа // Психологический журнал. - 1994. - Т. 15, №6. - С. 107 - 115.
17. Белоусова А.К. Общение в совместной мыслительной деятельности: теоретический анализ проблемы // Личность в деятельности и общении /Отв.ред. В.А. Лабунская, А.К.Белоусова. Ростов-на-Дону: Гефест, 1997. С. 61 84.
18. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания. - М.: Медиум, 1995. 333 с.
19. Бергер П., Лукман Т.. Идентичность // Психология самосознания. Хрестоматия. Самара: Издательский Дом БАХРАХ-М”, 2000. С. 567-588.
20. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. Петроград: Колос”, 1921. 432 с.
21. Бобрышева Т.В. Социальные представления как объект психологического исследования: Автореф.дис канд. психол.наук.: 19.00.05 / МГУ. М., 1996. 23с.
22. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.
23. Болл Т. Власть // Психология и психоанализ власти. Самара: БАХРАХ”, 1999. Т.1. С. 29 37.
24. Бондарчук Е.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. К.: МАУП, 1999. 168 с.
25. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. К.: МАУП, 2001. 96с.
26. Боряз В.Н. Молодёжь. Методологические проблемы исследования. - Л.: Наука, 1973. 155 с.
27. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственнй информации: Пер с англ. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
28. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Сознание личности в кризисном обществе /Под ред. К.А.Абульхановой-Славской, А.В.Брушлинского, М.И.Воловиковой. М.: Ин-т психологии РАН, 1995. С. 28 - 42.
29. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М.: Ин-т психологии РАН, 1994. 301 с.
30. Брушлинский А.В. Социальность субъекта и субъект социальности // Субъект и социальная компетентность личности /Под ред. А.В.Брушлинского. - М.: Институт психологии РАН, 1995. - С. 3 - 24.
31. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. К.: Ника-Центр, Серия Новейшая психология”. - 1997. - Вып. 3. 125 с.
32. Бююль А., Цёфель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей: Пер. с нем./Ахим Бююль, Петер Цёфель. СПб.: ООО ДиаСофтЮП”, 2002. 608 с.
33. Валевський О.В. Україна на шляху до ідеологічної ідентифікації // Національний інститут стратегічних досліджень. К.: 1991. - Вип.19. 36 с.
34. Валевський О.І., Ребкало В.А., Логунова М.М., Пірен М.І., Пойченко А.М. Державна політика: аналіз і механізми її впровадження в Україні: Навчальний посібник. - К.: Академія державного управління при Президентові України, 2000. - 228 с.
35. Васильченко О.М. Етносоціальні уявлення в структурі Я”-концепції університетської молоді: Автореф.дис канд.пс.наук: 19.00.05. / Київський держ.ун-т. - К., 2003. 19 с.
36. Васильченко О.М. Психосемантичний підхід до дослідження соціальних уявлень особистості // Актуальні проблеми сучасної української психології. До 60-річчя від дня народження академіка С.Д.Максименка: Наукові записки Ін-ту психології АПН України./ За ред.члена-коресп. АПН України Н.В.Чепелевої. К.: Нора-прінт, 2002. Вип.22. С. 24 37.
37. Васютинський В.О. Владно-підвладна взаємодія і сім’ї як чинник формування дитячої особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наук. Праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка К.: НЕВТЕС”, 2001. Т.ІІІ, Ч.3. С. 36 39.
38. Васютинський В.О. Соціально-психологічні параметри ставлення громадян до влади // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д.Максименко, М.М.Слюсаревський та ін. К.: Агропромвидав України, 1999. Вип.1 (4). С.18 - 26.
39. Васютинський В.О., Данилюк І.В. Про результати психосемантичного дослідження залежності індивідуально-психологічних особливостей і політичних позицій громадян // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 29 31 травня 1995р. / За заг.ред. О.В.Киричука. М.І.Михальченка, М.М.Слюсаревського. К.: Реклама”, 1995. С. 176 177.
40. Васютинський В.О., Калачнікова Л.М. Тенденції розвитку масової політичної свідомості сучасного українського суспільства // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 29 31 травня 1995р. / За заг.ред. О.В.Киричука. М.І.Михальченка, М.М.Слюсаревського. К.: Реклама”, 1995. С. 178 - 179.
41. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 498 с.
42. Вятр Е. Социология политических отношений. - М.: Изд-во ПРОГРЕСС”, 1979. 462 с.
43. Гавел Вацлав. Про громадянське суспільство.// Демократія це дискусія. Громадянська заангажованість у старих і нових демократіях: Посібник /Ред.С.Майєрс. Нью-Лондон, Коннектікутський коледж, 1997. - Вип.2. С.28 29.
44. Гаврилів Н.В. Політична соціалізація і політична наука // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб.наук.праць / За заг.ред. В.М.Литвина та М.М.Слюсаревського. К.: Інф.-вид.центр Тов-ва Знання” України, 2001. Вип. 3. С. 171 173.
45. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник для высших учебных заведений. 2-е изд., перераб и доп. М.: Логос”, 1997. 544 с.
46. Гаджиев К.С. Геополитика. - М.: Международные отношения, 1997. - 384 с.
47. Ганчев Д. Изучение и формирование общественного мнения. М.: Мысль”, 1983. 208 с.
48. Гаспаров Б.М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования. М.: Новое литературное обозрение, 1996. 352 с.
49. Гедікова Н.П. Політична соціалізація особистості в період демократизації українського суспільства. Автореферат дис канд. політич. наук. Одеса, 1999. 19 с.
50. Гнатенко П.И. Национальная психология. - Днепропетровск: ДГУ, 2000. - 213с.
51. Годіані Клер Л. У пошуках глобальних громадянських чеснот // Демократія це дискусія. Громадянська заангажованість у старих і нових демократіях: Посібник /Ред.С.Майєрс. Нью-Лондон, Коннектікутський коледж, 1997. - Вип.2. С. 33 34.
52. Гозман Г.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. Ростов-на-Дону: Изд-во Феникс”, 1996. 448 с.
53. Гончаров Д.В., Гоптарёва И.Б. Введение в политическую науку. - М.: Юристъ, 1996. - 232 с.
54.