РЕФЛЕКСИВНІ МЕХАНІЗМИ СВІДОМОСТІ ВИБОРЦІВ ЯК СУБ’ЄКТІВ ПОЛІТИЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Краткое описание

Інститут соціальної та політичної психології АПН України

На правах рукопису

ПОЗНЯК Дмитро Валерійович

УДК 159.923.2:316.64:323.2

РЕФЛЕКСИВНІ МЕХАНІЗМИ СВІДОМОСТІ ВИБОРЦІВ
ЯК СУБ’ЄКТІВ ПОЛІТИЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Спеціальність 19.00.05 — соціальна психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
ВАСЮТИНСЬКИЙ Вадим Олександрович,
кандидат психологічних наук,
старший науковий співробітник

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕФЛЕКСИВНИХ МЕХАНІЗМІВ СВІДОМОСТІ...............................................................................11
1.1. Місце та роль рефлексії в структурі політичної свідомості..............11
1.2. Теорії формування „Я-образу” як когнітивної структури
свідомості особистості.................................................................................21
1.3. Дослідження функціональної ролі рефлексивних
механізмів свідомості..................................................................................36
1.4. Рефлексивний характер соціально-психологічних
механізмів політичної свідомості виборців...............................................43
Висновки до першого розділу.55

РОЗДІЛ 2. КАТЕГОРІАЛЬНО-РЕФЛЕКСИВНІ СТРУКТУРИ СВІДОМОСТІ ВИБОРЦІВ: СТРАТЕГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЕМПІРИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ......59
2.1.Методологічні засади і теоретична модель дослідження..................59
2.2. Емпірична модель відтворення категоріально-рефлексивних
структур свідомості виборців ....................................................................67
2.2.1. Розробка словника соціально-психологічних механізмів політичної взаємодії та проведення експертного опитування......69
2.2.2. Розробка опитувальника для серії психосемантичних досліджень..........................................................................................72
2.3. Психосемантичне дослідження категоріально-рефлексивних
структур свідомості виборців на інтеріндивідному рівні........................83
2.3.1. Визначення атрибутивних оцінних конструктів
виборців на інтеріндивідному рівні.................................................83
2.3.2. Визначення рефлексивних механізмів свідомості
виборців на інтеріндивідному рівні.................................................98

2.4. Психосемантичне дослідження категоріально-рефлексивних
структур свідомості виборців на метаіндивідному рівні.......................106
2.4.1.Визначеннясистемиекспектаційнихоцінних
конструктів виборців на метаіндивідному рівні...........................109
2.4.2.Визначення рефлексивних механізмів свідомості
виборців на метаіндивідному рівні.111
2.5. Рефлексія виборцями дзеркальних „Я-образів” у процесі
відтворення типажів учасників політичної взаємодії............................115
2.5.1. Відтворення смислових образів (типажів) учасників політичної взаємодії на інтеріндивідному рівні рефлексії..........116
2.5.2. Відтворення віддзеркалених „Я-образів” виборців на метаіндивідному рівні рефлексії....................................................122
2.5.3. Рефлексивні механізми в реконструкції відображених
„Я-образів” виборців та типажів інших суб’єктів політичної взаємодії............................................................................................128

Висновки до другого розділу.140

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ДИНАМІЧНА МОДЕЛЬ
РЕФЛЕКСИВНИХ МЕХАНІЗМІВ СВІДОМОСТІ ВИБОРЦІВ......................143
3.1. Психологічний зміст категоріальних структур
свідомості виборців....................................................................................144
3.1.1. Психологічний зміст системи атрибутивних
оцінних конструктів виборців.........................................................146
3.1.2. Психологічний зміст системи експектаційних
оцінних конструктів виборців.........................................................157
3.2. Функціональна роль рефлексивних механізмів свідомості
виборців в процесі політичної взаємодії..................................................165

3.3. Динамічна модель „розгортання” категоріально-рефлексивних процесів у свідомості виборців в процесі політичної взаємодії............178

3.4. Перспективні сфери впровадження результатів дослідження у політико-психологічну практику.............................................................183

Висновки до третього розділу..........190

ВИСНОВКИ..........................................................................................................192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................196

ДОДАТКИ.............................................................................................................223

ВСТУП

Актуальність дослідження. Звернення до проблеми рефлексивних механізмів свідомості виборців зумовлюється низкою важливих обставин. Становлення демократичних відносин вимагає прискіпливого аналізу політичних процесів, що розкриваються, зокрема, і як специфічна форма соціально-психологічної взаємодії. На передній план тут виходить рефлексія як щонайважливіший її психологічний механізм. Така думка підтверджується в ряді досліджень, присвячених взаємодії політичних акторів, де вона розглядається крізь призму рефлексивних процесів. Роль рефлексії як системотвірного фактора взаємодії визнавалася в „демократичній” теорії політичних взаємин Ж.-Ж.Руссо, Ш. Монтеск’є, „ліберальній” моделі політичної взаємодії А. Сміта, Т. Пенна, філософських дослідженнях Е.Гуссерля, Ж.-П. Сартра, М. Гайдеґґера, соціологічних доробках Е.Дюркгейма, М. Вебера, П.Сорокіна тощо.
На основі ідей провідних вітчизняних та зарубіжних дослідників (Г.М.Анд­реє­ва, В.П.Казміренко, В.О.Лефевр, В.Ф.Петренко, Дж.Келлі, Т.Лукман, В.О.Татен­ко) визначається роль рефлексії як одного з найважли­віших регуляторів політичної свідомості громадян, що виступає необхідним засобом їхнього політико-ідеологічного самовизначення, усвідомлення себе як суб’єктів політичних відносин. Такий широкий зміст рефлексії вже сам по собі викликає особливу увагу до її ролі в політичному процесі.
Водночас феномен рефлексії та її зміст виявляються недостатньо вивченими в сучасній психології. Попри розлогу традицію досліджень тут дотепер відсутня єдність поглядів. У загальній психології рефлексія тлума­читься насамперед як самопізнання суб’єкта (Л.С. Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Д. Максименко, Т.М.Титаренко); у соціальній психології рефлексивні процеси розглядаються крізь призму інтеракції як усвідомлення суб’єктом свого сприймання іншими (Г.М.Андреєва, М.Н. Корнєв, Л.Е. Орбан-Лембрик). Не досить дослідженою залишається й роль рефлексії в соціально-політичній взаємодії: тут кількість основних питань на сьогодні істотно перевищує кількість наявних відповідей.
У політичній психології склалася традиція висвітлення мотивів політичної поведінки та вибору громадян осторонь рефлексії. Проте відомо, що саме рефлексія відіграє ключову роль у процесах політичної ідентифікації, формуванні „Я-концепції” особистості (Г.М.Андреєва, О.М.Васильченко, І.В.Жадан, І.С.Кон, О.А.Донченко, Н.Ф.Каліна). Вивчення рефлексивних механізмів свідомості виборців дасть змогу поглянути на ці та інші важливі психологічні феномени з „процесуального” боку, з боку особливостей та динаміки їхнього формування з урахуванням як активності самих виборців, так і їхньої взаємодії з іншими суб’єктами політичних відносин.
Увага до рефлексії значною мірою об’єктивується й самим змістом трансформаційних процесів, що відбуваються в українському суспільстві. Свого часу Е. Дюркгейм вважав, що швидкі соціальні та економічні зміни відбуваються не тільки в зовнішньому, об’єктивному, а й у т.зв. „психоло­гічному” просторі. Як зазначає М.М. Слюсаревський, сьогодні в Україні та інших посткомуністичних державах дедалі більшого значення, поряд з еконо­мічною, набуває соціально-психологічна регуляція поведінки окремих індивідів і груп. Відкритими тут залишаються питання динаміки та механізмів політико-ідеологічного самовизначення виборців. Тому особливу увагу привертають ті малодосліджені в політико-психологічній науці рефлексивні механізми, що зумовлюють становлення та регуляцію політичної свідомості громадян.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень лабораторії психології мас та організацій Інституту соціальної та політичної психології АПН України на тему „Психосоціальні детермінанти та механізми розвитку суспільних структур”, номер Держреєстрації 0199U000432. Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №9 від 25.11.2003 р.).
Об’єктом дослідження є політична свідомість виборців.
Предметом дослідження є рефлексивні механізми функціонування категоріально-рефлексивних структур свідомості виборців.
Виходячи з аналізу науково-теоретичної та практичної актуальності проблеми і міри її розробленості в психологічній літературі, сформульовано мету, гіпотезу та завдання дослідження.
Метою дослідження є з’ясування функціонального змісту рефлексивних механізмів та їхнього місця в структурі політичної свідомості виборців, побудова функціонально-динамічної моделі актуалізації рефлексивних механізмів свідомості виборців у відповідності з логікою етапів політичної взаємодії.
Основні гіпотези дослідження полягають у тому, що:
В умовах політичної взаємодії актуалізуються складні рефлексивні процеси, які відіграють провідну роль у становленні та регуляції політичної свідомості виборців.
Формування політичної свідомості виборців відбувається на двох основних рівнях рефлексії: рівні самоусвідомлення і рівні віддзеркалення ставлень до себе значущих інших. Дослідження когнітивних процесів на цих рівнях дасть змогу розкрити динаміку та специфіку формування політичного „Я-образу” виборців.
Важливу роль у формуванні політичного „Я-образу” відіграють рефлексив­ні механізми, які актуалізуються в процесі відтворення громадянами ставлень значущих інших та виконують функцію інтеграції цих ставлень до структури самосвідомості виборців.
Основні завдання дослідження:
•проаналізувати соціально-психологічні концепції, у межах яких досліджується психологічна природа політичної взаємодії і вивчається роль рефлексії в ній;
•вивчити природу категоріальних структур свідомості виборців, які актуалізуються в процесі політичної взаємодії, виявити психологічний зміст цих структур на різних рівнях рефлексії;
•з’ясувати зв’язок між категоріальними структурами і рефлексивними механізмами свідомості виборців та дослідити особливості їхніх взаємовпливів у процесі політичної взаємодії.
•визначити психологічний зміст рефлексивних механізмів свідомості виборців;
•побудувати функціонально-динамічну модель актуалізації рефлексивних механізмів свідомості виборців у процесі політичної взаємодії;
Методологічним і теоретичним фундаментом дослідження стали основні положення суб’єктного (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, В.О.Татенко) і діяльнісного підходів (Л.С.Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко); положення вітчизняних дослідників стосовно змісту та характеру рефлексивних процесів (В.П.Казміренко, І.С.Кон, Л.А.Найдьонова, В.А.Петровський, М.М.Слюсаревський); основні здобутки когнітивної психології: теорії „особис­тісних конструктів” (Дж.Келлі) та „категоризації” (Дж.Брунер); уявлення про „категоріальні” (В.Ф.Петренко, О.Г.Шмельов) та „рефлексивні” (В.О.Лефевр) структури свідомості; концепції „соціального мислення” (К.О.Абульханова-Славська) та „структурно-динамічної організації індивідуального досвіду” (О.М.Лактіонов).
Основними методами дослідження є: теоретичне узагальнення і моделювання, експертне опитування, методи експериментальної психосе­мантики (особистісний семантичний диференціал). Для кількісної обробки отриманих даних використовувалися методи контент-аналізу, багатомірної статистики (факторний аналіз), статистичної перевірки значущості даних.
Наукова новизна роботи полягає в застосуванні принципів рефлек­сивного підходу до аналізу політичної взаємодії. Відтворено семантичні простори міжособистісних стосунків учасників політичної взаємодії, що існують у свідомості виборців; досліджено психологічний зміст категорі­ально-рефлексив­них структур, що актуалізуються у свідомості виборців у процесі політичної взаємодії. Установлено зміст смислових оцінних критеріїв, на основі яких відбуваються категоризація виборцями суб’єктів політичної взаємодії та рефлексування їхніх ставлень до себе. Уперше визначено рефлексивні механізми свідомості виборців та побудовано динамічну модель їх „розгортання” за етапами політичної взаємодії. Отримано емпіричне підтвердження того, що процес політичної ідентифікації істотно залежить від усвідомлюваного виборцями рівня оберненої „рефлексивної ідентифікації”.
Теоретичне значення роботи виявляється в узагальненні основних психологічних підходів до вивчення феномена рефлексії та рефлексивних механізмів свідомості виборців; дослідженні функціонального змісту рефлексивних механізмів у контексті політичної взаємодії; відтворенні психо­логічного змісту системи особистісних оцінних конструктів виборців і поділі їх на атрибутивні та експектаційні оцінні конструкти; простеженні психоло­гічного взаємозв’язку між процесами категоризації і рефлексії виборців; побудові функціонально-динамічної моделі актуалізації рефлексивних механізмів свідомості виборців у процесі політичної взаємодії.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в:
•уточненні засобів підвищення політичної та електоральної активності виборців;
•оптимізації методів прогнозування ймовірних тенденцій політичного вибору громадян;
•можливості використання результатів дослідження в практиці політичного іміджмейкінґу для розробки цільових („переможних”) іміджів політиків з урахуванням експектацій виборців;
•виявленні засобів протидії маніпулятивним технологіям впливу на свідомість виборців у політиці.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем було проаналізовано основні парадигмальні напрями, у межах яких відбуваються теоретичні дослідження рефлексивних механізмів свідомості. Проведено багатоетапне емпіричне дослідження рефлексивних механізмів свідомості виборців та проаналізовано його основні результати. За допомогою методів статистичної обробки даних і методів теоретичного узагальнення визначено основні психологічні конструк­ти відтворення суб’єктами рефлексії (виборцями) образів учасників політич­ної взаємодії (атрибутивні оцінні конструкти) та своїх дзеркальних „Я-образів” (експектаційні оцінні конструкти). Визначено основні рефлексивні механізми свідомості виборців, представлено динамічну модель їх „розгортання” в процесі політичної взаємодії.
Результати дисертаційного дослідження покладено в розроблений та апробований автором навчальний курс „Політична психологія”. У навчаль­ному посібнику, написаному в співавторстві, автор дібрав основний матеріал та уклав теоретичну частину (розділи 118). У тезах наукових конференцій, написаних у співавторстві внесок автора становить 50%. Розробки та ідеї, що належать співавторам (за винятком словника соціально-психологічних механізмів), у дисертації не використовуються. В укладеному словнику автору належить добір та визначення половини з представленого переліку механізмів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних науково-практичних психологічних конференціях „Рефлексивні процеси і управління” (Москва, 810 жовтня 2001р.), „Ананьєвські читання 2001” (Санкт-Петербург, 2325 жовтня 2001р.), „Другий міжнародний симпозіум з біоетики” (Київ, 46 березня 2002р.), „Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Кам’янець-Подільський, 1011 жовтня 2002р.), „Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика” (Луцьк, 30 травня 1 червня 2003р.) „Психологія ХХІ століття” (Санкт-Петербург, 1820 квітня 2002р.), „Соціально-психологічні детермінанти особистіс­ного становлення сучасної молоді” (Луганськ, 13 жовтня 2003р.), „Психологія освіті та вихованню” (Чернігів, 78 листопада 2003р.), на засіданнях лабораторії психології мас та організацій Інституту соціальної та політичної психології АПН України, кафедри психології Чернігівського державного педуніверси­тету імені Т.Г.Шевченка, міжлабораторного дисертаційного семінару Інсти­туту соціальної та політичної психології АПН України.
Результати дослідження покладено в основу курсів політичної психології, що викладаються в Київському славістичному університеті та Чернігівському педуніверситеті імені Т.Г. Шевченка.
Відображення змісту дисертації в публікаціях. Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження відображені в 12 публікаціях (1 у співавторстві), з них 5 у виданнях, визнаних ВАК України за фахові з психології; у посібнику „Політична психологія” (у співавторстві).
Структура дисертації зумовлюється логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який налічує 399найменувань, додатків. Основну частину дисертації виконано на 195 сторінках. Повний обсяг роботи становить 259 сторінок, основний текст дисер­тації містить 1 таблицю та 18 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Теоретичне та емпіричне дослідження рефлексивних механізмів свідомості виборців, дало змогу зробити певні висновки та окреслити проблеми, які залишаються відкритими в проблемному полі, що вивчалося.

1. В ході політичної взаємодії в свідомості виборців актуалізуються складні рефлексивні процеси. Їх функціональний зміст становлять диференціація об’єк­тивної і суб’єктивної дійсності, ідентифікація і формування політичного „Я-образу” виборців, передбачення, „домислювання” перебігу політичної взаємодії. На основі узагальнення різних підходів дано визначення рефлексії як здатності індивіда бути об’єктом пізнання для самого себе та усвідомлювати й пізнавати власну об’єктність для інших учасників взаємодії.
Проаналізовано три парадигмальні моделі, у межах яких аналізувалися психологічні механізми політичної свідомості виборців: соціологічну, соціально-психологічну та раціонально-поведінкову. На цій основі здійснено рефлексивний аналіз психологічних механізмів політичної свідомості та розроблено їхню змістову типологію.

2. Досліджено категоріальні структури (системи оцінних конструктів), що актуалізуються на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії. На їх основі в свідомості виборців відбуваються, відповідно, відтворення образів учасників політичної взаємодії і рефлексування їхніх ставлень до себе. Такі „атрибутивні” та „експектаційні” конструкти є інтегральними структурними елементами загальної системи особистісних оцінних конструктів виборців.
Зміст цих конструктів свідчить, що самі виборці відводять собі принципово іншу роль та місце у політичній взаємодії порівняно з тим, як їх визначають інші суб’єкти інтеракції. Психологічний зміст атрибутивних оцінних конструктів доводить, що виборці прагнуть бачити себе провідними учасниками політичної взаємодії, усвідомлюючи важливість власної суб’єктної ролі. Натомість, зміст експектаційних оцінних конструктів відображає віддзеркалювану виборцями об’єктність, що нав’язується їм значущими іншими в процесі політичної взаємодії, та рефлексовану громадянами загрозу політичній ідентичності.
За шкалами атрибутивних оцінних конструктів відтворено семантичні простори свідомості виборців, у яких відображено позиції основних учасників політичної взаємодії. З’ясовано роль і місце самих виборців у структурі політичної взаємодії, визначено домінуючий тип політичної ідентичності виборців групову ідентичність.

3. Поєднання процесів рефлексії та категоризації в політичній взаємодії зумовлює утворення специфічних категоріально-рефлексивних структур свідомості виборців. Ці структури визначено як когнітивні утворення, функціо­нальний зміст яких полягає у формуванні оцінних ставлень до суб’єктів політичної взаємодії і рефлексуванні їхніх ставлень до себе, актуалізації відповідних рефлексивних механізмів як регуляторів свідомості, що забезпе­чують несуперечність „Я-образу” виборців на межі безпосереднього і опосередкованого „себебачень”.
Шляхом актуалізації категоріально-рефлексивних структур свідомості на інтер- і метаіндивідному рівнях відбувається формування політичного „Я-образу” виборців, у ході якого до його структури інтегруються відрефлексовані ставлення „значущих інших”.

4. Процес формування політичної свідомості виборців здійснюється на двох рівнях рефлексії: інтеріндивідному (рівні безпосереднього самоусвідомлення) та метаіндивідному (рівні віддзеркалення ставлень „значущих інших”). Перебіг цих процесів опосередковується складною системою рефлексивних механізмів Їх визначено як механізми регуляції свідомості виборців, що актуалізуються в процесі соціально-політичній взаємодії під час віддзеркалювання експектацій „значущих інших”. Рефлексивні механізми відіграють значущу роль у процесах формування й регуляції політичного „Я-” та „Ми-образів” виборців, становлення та захисту їхньої політичної ідентичності.

5. Актуалізація рефлексивних механізмів у свідомості виборців відбувається в кілька етапів, пов’язаних з етапами відтворення образу політичної взаємодії та її основних суб’єктів.
Рефлексивні механізми інтеріндивідного рівня зумовлюють „Я-образ” виборців, що задається їхнім власним баченням процесу та учасників політичної взаємодії. Основними рефлексивними механізмами інтеріндивідного рівня рефлексії є політична інтернальність, рефлексивна ідентифікація, позитивна і негативна проекції і диференціація впливу. В процесі їх актуалізації здійснюється формування бажаного „Я-образу” виборців як суб’єктів політичної взаємодії. Він характеризується як образ політично інтернальних, повноцінних суб’єктів політичних відносин; „значущих” для суб’єктів політики; таких, що диференціюють вплив різних суб’єктів політичної взаємодії та прагнуть до захисту особистісної та політичної ідентичностей.
Складні регулятивні процеси політичної свідомості тривають і на метаіндивідному рівні рефлексії, де для виборців важливим є визначення того, як і в яких аспектах зміни їхнього політичного „Я-образу” відбиваються у свідомості інших. Чільну роль тут відіграють механізми політичної інтернальності, політичної екстернальності, позитивної і негативної проекцій, політичної стереотипізації. Шляхом їхньої актуалізації у виборців формується враження, що об’єкти ідентифікації („свої”) формують власне позитивне ставлення до них, а у свідомості об’єктів відособлення („чужі”), навпаки, „посилюється” негативне ставлення до виборців. В ході цих процесів здійснюється захист політичної ідентичності та триває регуляція „Я-образу” виборців як активних суб’єктів політичної взаємодії.
Таким чином, шляхом актуалізації рефлексивних механізмів здійснюються складні процеси саморегуляції політичної свідомості виборців, які тривають на різних рівнях рефлексії. Провідна роль рефлексивних механізмів полягає в регуляції „Я-образу” виборців за умов розбіжності їхнього себебачення на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії у процесі політичної взаємодії.
* * *
Результати дослідження дають змогу окреслити перспективи теоретичних і практичних розробок, що випливають із його контексту. Перспективними, зокрема, можуть стати лонгитюдні дослідження динаміки рефлексивних механізмів свідомості вітчизняного електорату, визначення особливостей політичної рефлексії виборців різних вікових, статевих, етнолінгвістичних, регіональних, професійних груп. Новий напрям досліджень можуть становити кроскультурні аналізи оцінних конструктів і рефлексивних механізмів свідомості виборців в умовах різних представницьких систем.
Побудова відповідних семантичних просторів політичної взаємодії відкриє нові можливості для визначення особливостей політичної та електоральної поведінки різних груп населення. Особливо актуальним для дальших доробок у галузі політичного іміджмейкінґу та реклами є вивчення системи психологічних засобів протидії маніпулятивним впливам.
Дальші дослідження проблеми рефлексивних механізмів у галузі соціальної та політичної психології дадуть змогу якнайтісніше підійти до розуміння закономірностей активності вітчизняного електорату, аналізу складної проблеми політичного абсентеїзму і його соціально-психологічних механізмів, сприятимуть підвищенню виборчої активності населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К.А О путях построения типологии личности // Психологический журнал. 1983. Т. 4, №1. С. 1428.
2. Абульханова К.А., Воловикова М.И., Елисеев В.А. Проблемы исследо­вания индивидуального сознания // Психол. журнал. 1991. №4. С. 2740.
3. Абульханова К.А. Психология и сознание личности (проблемы методологии, теории и исследования реальной личности): Избранные психологические труды / Академия педагогических и социальных наук; Московский психолого-социальный ин-т. М., 1999. 224 с.
4. Абульханова-Славская К.А, Гордиенко Е.В. Представления личности об отноше­нии к ней значимых других // Психологический журнал. 2001. Т. 22, №5. С. 3847.
5. Адорно Т. Исследование авторитарной личности. М.: Академия исследова­ний культуры, 2001. 416 с.
6. Алексієнко О.О. Інтерсуб'єктивність: естетико-психологічний аналіз: Дис... канд. філос. наук: 09.00.08. К., 2000. 166 арк.
7. Алешандре Ж. Рефлексивное самоопределение личности как фактор готовности к управленческой деятельности: Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. К., 2000. 128 с.
8. Алюшин А.Л., Порус В.Н. Власть и „Политический реализм” (поведенческие концепции власти в политической науке США) // Власть: очерки современной политической философии Запада / В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко, Е.В.Осипова и др. М.: Наука, 1989. C. 95127.
9. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1968. 339 с.
10. Андреева Г.М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студ. пси­хол. и пед. спец. вузов. 2.изд., перераб. и доп. М.: Аспект Пресс, 2000. 288с.
11. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская, Л.А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы: Учебное пособие для вузов. М.: Аспект Пресс, 2001. 288 с.
12. Арендт Г. Становище людини / Марія Зубрицька (пер.). Л.: Літопис, 1999. 254 с.
13. Артемьева Е.Ю. Психология субъективной семантики. М.: Изд-во МГУ, 1980. 126 с.
14. Артемьева Е.Ю. Семантические измерения как модели // Вестник Моск ун-та. Сер. 14. Психология. 1991, №1. C. 6172.
15. Асмолов А.Г., Братусь Б.С., Братченко С.Л., Бреслав Г.М., Василюк Ф.Е. Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / Д.А. Леонтьев (ред.), В.Г. Щур (ред.). М.: Смысл, 1997. 336 с.
16. Бажанов В.А. Рефлексия в современном науковедении // Рефлексивные про­цессы и управление. 2002. №2, Т. 2. C. 7389.
17. Бажин Е.Ф., Эткинд А.М. Личностный дифференциал. Методическая рекомендация. Л., 1983.
18. Бандура А. Теория социального научения: Пер. с англ. СПб.: Евразия, 2000. 320 с.
19. Баранов С.Д. Экспектационная структура // Структура и динамика российского электорального пространства. Круглый стол // Полис. 2000. № 2. C. 102103.
20. Барабанщиков В.А. Восприятие и событие // РАН: Институт психологии. СПб.: Алетейя, 2001. 512 с.
21. Баталов Э.А. Типология политических отношений // Политические исследова­ния. 1995. № 2 C. 88 99
22. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. M., 1979. 423 с.
23. Бахтин М.М. Проблемы творчества Достоевского. К.: Next, 1994. 186 с.
24. Бебик В.М. Депутатська діяльність очима виборців: оцінки мотиви, наста­нови, очікування // Філософська і соціологічна думка. 1991. № 4.
25. Безрукавников И.А. Участие в выборах как форма политического действия: проблемы методологии и методики социологических исследований. Дис канд. по­литол. наук: 22.00.05. Волгоград, 1999. 141с.
26. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. М.: Медиум. 1995. 323 с.
27. Берн Э. Трансактный анализ в группе / В.К. Калиненко (пер.), Е.С. Калмыкова (пер.). М.: Лабиринт, 1994. 176 с.
28. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. М.: „Прогресс”, 1986. 420 с.
29. Богатырёва Т.Г. Кризис социальной идентичности человека в условиях модер­низации российского общества // Социальная теория и современность. М., 1996. Вып. 24. С. 187191.
30. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. Л., 1970. 135 с.
31. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные психол. труды. 2. изд., пере­раб. М.: Междунар. пед. академия, 1995. 326 с.
32. Бодалев А.А. Психология общения / Академия педагогических и социальных наук; Московский психолого-социальный институт. М., 1996. 256 с.
33. Боришевський М.Й., Музичук С.Т., Антоненко В.В., Удодова Л.П., Пилипе­нко Л.І. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навч.-метод. посіб. / Інститут змісту і методів навчання; Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 1999. 190 с.
34. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
35. Бурдье П. Общественное мнение не существует: Пер. с франц. / Бурдье П. Социология политики (Сост., общ. ред. и предисловие Н. Шматко). М.: Socio-Logos, 1993. С. 159177.
36. Бурлацкий Ф.М., Галкин А.А. Современный Левиафан: Очерки полити­ческой социологии капитализма. М.: Мысль, 1985. 384 с.
37. Быстров А. Роль идентификационных дихотомий „Мы” и „Они” в про­цессе политического самоопределения // Тез. докладов Рос. науч.-прак­т. конф. „Политические процессы в России и современность”, 1418 июня 1993 г. СПб, 1993. С. 26-27.
38. Васильченко О.М. Етносоціальні уявлення в структурі „Я”-концепції уні­вер­ситетської молоді: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.05 К., 2003. 19 с.
39. Васютинський В.О. Про особливості електорального самовизначення громадян України // Українські варіанти. 1998. №1. С. 3741.
40. Вишняк О.І. Електоральна соціологія: історія, теоріЇ, методи / НАН України; Інститут соціології. К., 2000. 308 с.
41. Возняк Т.С. Тексти та переклади: Семантичний простір мови. Одвічні запитання. Мартін Гайдеггер. Ганс Георг Гадамер. Габріель Марсель. Х.: Фоліо, 1998. 666 с.
42. Воробьёв Ю.Л. Электоральное поведение как фактор политической социализа­ции россиян: Дис... канд. социол. наук: 22.00.05 М., 1997. 189 с.
43. Воронкова В.Г. Метафізичні виміри людського буття. Запоріжжя, 2000.
44. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1999. 357 с.
45. Выготский Л.С. Собр. соч. в 6 т. Т. 3. Проблемы развития психики /Под ред. А.М. Матюшкина М.: Педагогика, 1983. 368 с.
46. Вятр Е. Социология политических отношений. М.: Прогресс, 1979. 463 с.
47. Гаджиев К.С. Политическое сознание или политическая культура? // Кен­тавр. 1991. № 12. С. 1425.
48. Галкин А. Дефицит политического доверия и пути его преодоления // Власть. 1998. № 1011. С. 2429.
49. Гегель Г. Энциклопедия философских наук. Т. 2. Философия природы, М., Мисль. 1975. 695 с.
50. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. К.: Арт-Пресс, 1999. 466с.
51. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. Ростов-на-Дону: Издательство „Феникс”, 1996. 448 с.
52. Голосов Г.В. Поведение избирателей в России: теоретические перспек­тивы и результаты региональных выборов // Полис. 1997. №4. С. 4456.
53. Горбачева В.В. Методологические основания и социально-психологи­ческие механизмы самоопределения личности тренера // Теория и практика физической культуры. 1997. №5. С. 47-51.
54. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни: Пер. с англ. М.: „КАНОН-пресс-Ц”, „Кучково поле”, 2000. 304 с.
55. Грачев Г.В. Психология манипуляций в условиях политического кризиса // Общественные науки и современность. 1997, № 4. С. 106114.
56. Грачёв Г.В., Мельник И.К. Манипулирование личностью: организация, спо­собы и технологии информационно-психологического воздействия. М.: Ин-т философии РАН, 1999.
57. Грекова Е.В. Политическое сознание и поведение личности: соотноше­ние и взаимодействие в политическом процессе. 09.00.10. Дис... канд. филос. наук. М., 1994. 139 с
58. Грин Д.П., Шапиро И. Объяснение политики с точки зрения рациональ­ного выбора: почему так мало удалось узнать? // Полис. 1994. № 3. С. 5974.
59. Громова Р. К типологии политического сознания россиян // Мониторинг об­щественного мнения: экономические и социальные перемены. 1999. № 2. С. 1116.
60. Гулевич О.А., Онучин А.Н. Изучение эффектов межгруппового восприятия // Вопросы психологии. 2002. № 3. С. 132145.
61. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии / А.В. Михайлов (пер. с нем.). М.: ДИК, 1999. Т. 1: Общее введение в чистую феноменологию. 335 с.
62. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М., 1986. 240 с.
63. Данливи П. Политическое поведение: институциональный и эмпири­ческий подходы // Политическая наука: новые направления. М., 1989. с. 281-286.
64. Деева Н.А. Рефлексивные механизмы функционирования ценностно-смысловой сферы. // Тез. конф. третьего съезда Рос. психол. общ. СПб., 2003.
65. Декарт Р. Избранные произведения. М., 1950. 712 с.
66. Джемс У. Психология. М., 1991. 369 с.
67. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология / Учебное пособие для высших учебных заведений. М.: Новая школа, 1996. 352 с.
68. Домнич Т.М. Опитувальник на визначення механізмів захисту // Практична психологія та соціальна робота. № 6, 2001. С. 1821.
69. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита М.: ЧеРо, 1997. 344 с.
70. Дурдин Д.М. „Образ” политического лидера и возможности его изменения // Полис Политические исследования. 2000. № 2. С. 133151.
71. Егорова Е. Психологические методики исследования личности поли­тических лидеров. М., ИСКАН, 1988.
72. Егорова-Гантман Е, Косолопова Ю., Минтусов И. Восприятие власти. Поиск явных образов // Власть. 1994. № 1. 14-27.
73. Закон України від 18 жовтня 2001 р. № 2766-ІІІ „Про вибори народних депутатів України”.
74. Захарова Ю.Б. О моделях психологической защиты на уровне межгруппового взаимодействия // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 1991. №3. С. 1117.
75. Захарова А.В. Психология формирования самооценки. Минск, 1993. 99 с.
76. Зейгарник Б.В. Теория личности К.Левина. М.: Издательство Московского университета, 1981. 118 с.
77. Знаков В.В., Павлюченко Е.А. Самопознание субъекта // Психологичес­кий журнал. 2002. Т. 23, № 1. С. 3144.
78. Иванникова О.В. Влияние ситуации в регионе на восприятие политиков феде­рального уровня: Кубань // Полис. 2000. № 4. С. 145148.
79. Ильенков Э.В. Что же такое личность? // С чего начинается личность. М., 1979. С. 183—237.
80. Ильин М.В. Политическое самоопределение России. // Pro et Contra. 1999. № 3. С.3143.
81. История теоретической социологии. В 4-х т. / Ответ. ред. и составитель Ю.Н.Давыдов. М.: Канон, 1997. Т. 3. 448с.
82. Истошин И.Ю. Ценностные ориентации в личностной системе регуляции поведения // Психологические механизмы регуляции социального поведения. М.: Наука. 1979. С. 252267.
83. Кант И. Критика спосбности суждения. Соч. Т. 5. М., 1966.
84. Карпов А.В. Рефлексивность как психологическое свойство и методика ее диагностики // Психологический журнал. 2003. Т. 24. №5. С.4557.
85. Капелюшников Р.И. Экономический подход Гэри Беккера к человеческому пове­дению // США Канада: Экономика, политика, идеология. 1993. № 11. С. 1732.
86. Качанов Ю. А. Диспозиции и поля политики // Российский монитор. Архив современной политики. 1992. Вып. 1. С.27-43.
87. Качанов Ю.А. Агенты поля политики: позиции и идентичность // Вопросы социологии. 1992. Т. 1. С. 6181.
88. Келли Г. Процесс каузальной атрибуции // Современная зарубежная социаль­ная психология: тексты М.: Изд-во МГУ, 1984. С. 111137.
89. Кириченко Т.В. Психологічні механізми саморегуляції поведінки підлітків: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2001. 20 с.
90. Климова С.Г., Якушева Т.В. Образы политиков в представлениях россиян // Политические исследования. 2000. № 6. С. 6681.
91. Колективне несвідоме як об'єкт вивчення політичної психології: Зб. наук. статей / АПН України; Інститут соціальної та політичної психології / В.О. Васютин­ський (ред.). К., 1997. 56 с.
92. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335с.
93. Крамник В.В. Власть и мы: ментальность российской власти традиции и новации // Общество и политика: Современные исследования, поиск концепций / Под ред. В. Ю. Большакова. СПб., 2000. С. 90142.
94. Кун М., Макпартланд Т. Эмпирическое исследование установок личнос­ти на себя // Современная зарубежная социальная психология. Тексты. / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомолова, Л.А.Петровской. М., 1984. С. 180187.
95. Лабковская Е.Б. Психологические детерминанты поведения избира­телей в ситуации политических выборов. Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05. СПб., 1996. 21 с.
96. Лактіонов О.М. Структурно-динамічна організація індивідуального досвіду: Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.01 К., 2000. 36 с.
97. Лейбниц Г.В. Новые опыты о человеческом разуме: М.; Л.: Гос. социал.-экон. изд-во, 1936. 484 с.
98. Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. М., 1980. 359 с.
99. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. 3-е изд. М.: Изд-во МГУ, 1972. 576 с.
100. Леонтьев А.Н. Психология образа // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психоло­гия. 1979, № 2.
101. Леонтьев А.Н. Категория деятельности в советской психологии // Избр. пси­хол. произв. М., 1983. Т. 3. С. 243246.
102. Леонтьев А.Н. Некоторые вопросы психологии искусства (гипотеза) // Худо­жественное творчество и психология / Под ред. А.Я. Зися, М.Г. Ярошевского. М.: Наука, 1991. С. 184187.
103. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. М.: Смысл, 2001. 509 с.
104. Леонтьев Д.А. Психология смысла: Природа, структура и динамика смысло­вой реальности. М.: Смысл, 1999. 486 с.
105. Леонтьев Д.А. Психология свободы: к постановке проблемы самоде­термина­ции личности // Психол. Ж. Т. 21, № 1. 2000. С. 15-25
106. Лепский В. Рефлексивный подход знамение времени // Знаниесила. 2002. №3. С. 27-23
107. Лесная Л.В. Менталитет россиян: история и современность // Вестник Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. 1996. № 1. С. 103