Соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління

Краткое описание

Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля

На правах рукопису

УДК 159.9:316:35

Баранова Світлана Вячеславівна

Соціально-психологічні механізми
формування професійної відповідальності
колективних суб’єктів управління

Спеціальність 19.00.05 соціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Доктор психологічних наук, професор Третьяченко В.В.

Луганськ 2004

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення професійної відповідальності в умовах колективної управлінської діяльності.

1.1. Теоретичний соціально-психологічний аналіз категорії відповідальність”.
1.2. Специфіка колективної управлінської діяльності.
1.3. Особливості професійної відповідальності колективного суб’єкта управління.

Розділ 2. Соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності в умовах спільної управлінської діяльності.

2.1. Взаємна відповідальність та відповідальна взаємозалежність як соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління.
2.2. Психологічні механізми формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління.
2.3. Соціально-психологічна характеристика рівнів професійної відповідальності колективних суб’єктів управління, та їх діагностичне обґрунтування.

Розділ 3. Соціально-психологічні умови активізації механізмів формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління.

3.1. Програма формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління.
3.2. Характеристика соціально-психологічних умов формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління.
3.3. Аналіз результатів реалізації програми формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління.
Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. У світовій історії зміна однієї економічної формації на іншу завжди супроводжувалася соціально-економічними і політичними кризами. Наша країна на сучасному етапі розвитку зазнає змін у всіх сферах життєдіяльності суспільства політичній, економічній, соціальній, культурницькій тощо. Відбувається перехід від моноцентристської системи управління до поліцентристської. Управлінська діяльність усе частіше набуває спільного (колективного) характеру. У таких умовах підвищується значення як індивідуальні так і групової професійної відповідальності в управлінських системах. Це означає, що питання формування професійної відповідальності в умовах спільної управлінської діяльності є вельми актуальною проблемою.
Відповідальність складне і багаторівневе явище. Тому проблема відповідальності є предметом наукового інтересу фахівців різних галузей філософії, соціології, політології, психології, зокрема соціальної психології та психології управління.
У філософії відповідальність розглядалася як форма взаємозв'язку особистості і суспільства. В роботах Арістотеля, Демокріта, Платона, Г.Гегеля, Т.Гоббса, І.Канта, Д.Локка, Ф.Ніцше, Г.Сковороди, М.Бердяєва, Л.Гумильова, Л.Грядунової, А.Плахотного, В.Сперанського, А.Чермениної та ін. підкреслюється її двоїстий характер: з одного боку відповідальність розглядається як сукупність вимог суспільства до його членів (моральні принципи і норми, що віддзеркалюють суспільну необхідність); а з іншого усвідомлення людиною свого обов’язку перед суспільством, іншими людьми і перед собою.
В психології під відповідальністю розуміють різні форми контролю суб'єкта за своєю діяльністю з точки зору виконання ним прийнятих норм і правил. Психологічному аналізу особистісної відповідальності присвячені праці К.Абульханової-Славської, Є.Дорофєєва, В.Каліна, С.Карпухіна, В.Крутецького, К.Муздибаєва, В.Розанової, С.Рубінштейна, М.Савчина, Л.Славіної, Л.Фрідмана, О.Шушериної тощо.
Професійна відповідальність розглядається як ступінь усвідомлення особистістю своїх професійних обов'язків за умови їх добровільного виконання та можливість негативних наслідків за умови їх невиконання. В умовах спільної (колективної) діяльності професійна відповідальність є показником активної життєвої позиції особистості. У той же час професійна відповідальність є самостійною характеристикою колективного суб’єкту управління (КСУ). Проте, у вітчизняній соціально-психологічній літературі практично відсутні дослідження, які безпосередньо присвячені проблемі професійної відповідальності в умовах спільної управлінської діяльності. Окремим аспектам цієї проблеми присвячені праці В.Казміренка, В.Каліна, Л.Карамушки, Г.Ложкіна, С.Максименка, К.Муздибаєва, Л.Орбан-Лембрик, А.Петровського, М.Слюсаревського, В.Татенка, В.Третьяченко, Ю.Швалба та ін.
Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, ми зосередили нашу увага на дослідженні професійної відповідальності колективних суб’єктів управління і механізмів її формування.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з тематичним планом НДР кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в межах комплексної теми Життєві стратегії молоді в умовах суспільства, що трансформується”; код 2201020, номер державної реєстрації 0102U002220.
Об'єктом дослідження є професійна відповідальність колективного суб'єкту управління в умовах спільної управлінської діяльності.
Предметом дослідження соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності колективного суб'єкта управління.
Мета дисертаційної роботи визначити специфічні особливості професійної відповідальності колективних суб'єктів управління і соціально-психологічні механізми її формування в умовах спільної (колективної) управлінської діяльності.
Основна гіпотеза полягає у припущенні, що соціально-психологічними механізмами формування професійної відповідальності колективних суб'єктів управління є:
· взаємодія внутрішньогрупових процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності;
· узгодженість структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена колективного суб’єкту управління;
· забезпечення взаємодії внутрішньогрупових процесів з урахуванням рівня сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного його члена.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання конкретних завдань дослідження:
1. Розглянути якісні характеристики професійної відповідальності колективних суб'єктів управління на основі застосування системного підходу.
2. Виявити соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління.
3. Розробити критерії для визначення рівнів сформованості професійної відповідальності колективних суб'єктів управління.
4. Розробити й апробувати цільову програму формування професійної відповідальності колективних суб'єктів управління засобами соціально-психологічного тренінгу.
Методологічну і теоретичну основу дослідження складають: положення системного підходу, які знайшли відображення у вітчизняній (Б.Ананьєв, Г.Балл, І.Блауберг, М.Боришевський, Ю.Горянський, В.Зінченко, Г.Костюк, Б.Ломов, С.Максименко, М.Сєтров, М.Слюсаревський й ін.) і зарубіжній науці (А.Акофф, Л.Берталанфи, В.Мерлін, Т.Парсонс, А.Холл й ін.); теоретичні підходи до аналізу спільної управлінської діяльності та відповідальності, представлені в зарубіжних студіях (Д.Мак-Грегор, А.Маслоу, В.Франкл, Е.Фромм, А.Фойль) і вітчизняних дослідженнях (В.Гончаров, В.Казміренко, В.Калін, Л.Карамушка, Ю.Козлов, Г.Ложкін, С.Максименко, А.Омаров, Л.Орбан-Лембрик, В.Основін, В.Рубахін, М.Слюсаревський, В.Татенко, В.Третьяченко, Ю.Швалб й ін.).
Основними методами дослідження були теоретичні методи (аналіз, синтез, систематизація, класифікація, узагальнення), які дали можливість наукового осмислення одержаних даних; на етапі емпіричного дослідження використовувалися спостереження, опитування (у формі анкетування, бесіди), формуючий експеримент із застосуванням активних методів навчання і статистичні методи обробки даних.
Наукова новизна дослідження полягає у:
· виявленні соціально-психологічних механізмів формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління;
· розкритті соціально-психологічних механізмів формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління: взаємодії внутрішньогрупових процесів (взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності); узгодженості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена колективного суб’єкту управління; забезпеченні взаємодії внутрішньогрупових процесів з урахуванням рівня сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного його члена;
· доведенні залежності рівня сформованості професійної відповідальності колективних суб’єктів управління від особливостей взаємодії внутрішньогрупових процесів і рівнів сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена колективного суб'єкту управління;
· методичному обґрунтуванні формування професійної відповідальності КСУ засобами соціально-психологічного тренінгу.

Теоретична значущість дисертаційного дослідження:
· розроблені методологічні засади формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління.
· обґрунтовані можливості застосування системного підходу до вивчення механізмів формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління;
· визначені рівні сформованості професійної відповідальності колективних суб’єктів управління, що дало змогу доповнити поняттєвий апарат теорії управління і соціальної психології відповідними категоріями;
· виявлені соціально-психологічні умови формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління;
Практична значущість отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані:
· при розробці комплексних прикладних програм вивчення і формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління та його членів;
· для удосконалення методичного і теоретичного забезпечення діяльності психолога в галузі прикладних досліджень організацій і КСУ;
· при здійсненні цільової підготовки і консультування з питань професійної діяльності колективного управління;
· для сприяння підвищенню рівня соціально-психологічної культури управлінської діяльності;
· при організації та проведенні цільової підготовки фахівців кадрового і організаційного менеджменту, працівників кадрових служб, служб соціального розвитку.
Надійність і вірогідність отриманих результатів забезпечено: адекватністю застосованих методів меті та завданням роботи, що дозволило мати достатньо повну інформацію про стан досліджуваних явищ; використанням сукупності надійних діагностичних методик; поєднанням кількісного й якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням пакетів Microsoft Excel, Statistic.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Професійна відповідальність колективного суб’єкту управління (КСУ) може розглядатися як одна з системних якостей управлінського колективу, який за своїми формальними ознаками відповідає вищому рівню розвитку малої групи.
2. Професійна відповідальність колективного суб’єкту управління (КСУ) має чотири рівні сформованості:
· низький рівень професійної відповідальності;
· середній рівень професійної відповідальності;
· рівень професійної відповідальності вище середнього;
· високий рівень професійної відповідальності творча відповідальність”.
3. Соціально-психологічними механізмами формування професійної відповідальності КСУ є: взаємодія внутрішньогрупових процесів (взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності); узгодженість структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена колективного суб’єкту управління; забезпечення взаємодії внутрішньогрупових процесів з урахуванням рівня сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного його члена.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні засади і зміст дисертації були викладені на Міжнародній науково-практичній конференції Психологічні і соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (19-20 грудня 2000 р, м. Луганськ); на Всеукраїнській науково-практичній конференції Тенденції та сучасні психолого-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищій школі” (24-25 квітня 2002 р, м. Луганськ); на Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика” (30-31 травня 2002 р, м. Одеса); на Міжнародній науково-практичній конференції Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (10-12 жовтня 2002 р, м. Кам'янець-Подільський); на ІІ Міжнародній науковій конференції Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (25 жовтня 2002 р. м. Донецьк); на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (30-31 жовтня 2002 р, м. Луганськ); на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти” (12-13 лютого 2003 р, м. Херсон); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (5-6 листопаду 2003 р, м. Луганськ).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження віддзеркалені пошукувачем у 5 наукових статтях (з них 5 у фахових виданнях, 4 - одноособові), одному навчальному посібнику, та 2 тезах матеріалів науково-практичних конференцій

Структура і обсяг дисертації зумовлені логікою дослідження і складаються зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 168 сторінок, текст дисертації містить: таблиць 33, рисунків 11. Список виконаних джерел складається з 246 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило визначити специфічні особливості професійної відповідальності колективних суб’єктів управління і соціально-психологічні механізми її формування. Розроблена цільова програма формування професійної відповідальності КСУ засобами соціально-психологічного тренінгу.
Аналіз проблеми формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління дозволив розглядати професійну відповідальність як складне і структуроване явище, а процес її формування зв’язати із забезпеченням взаємодії внутрішньогрупових процесів: взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності з урахуванням рівня сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного його члена.
Системний підхід дозволив розглянути колективний суб’єкт управління як носія професійної відповідальності в структурі спільної управлінської діяльності.
1. У процесі дослідження було виявлено, що професійна відповідальність колективних суб’єктів управління є результатом віддзеркалення об’єктивно існуючих взаємин у колективі. Вони характеризуються здатністю кожної особистості свідомо виконувати професійні вимоги відповідно моральним і професіональним обов’язкам і соціальним нормам; необхідністю відповідати за свої професійні дії перед собою, колегами, колективом і суспільством і відтворюються у специфіці внутрішньогрупових процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності.
Розроблено структурно-функціональну модель професійної відповідальності, яка включає внутрішньогрупові процеси взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності та рівні сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена КСУ.
2. Виділено соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності, якими є: взаємодія внутрішньогрупових процесів (взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності); узгодженість структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена колективного суб’єкту управління; забезпечення взаємодії внутрішньогрупових процесів з урахуванням рівня сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного його члена.
Встановлено залежність рівнів сформованості професійної відповідальності колективних суб’єктів управління від особливостей взаємодії внутрішньогрупових процесів і рівнів сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена колективного суб'єкта управління. Виокремленні критерії рівнів сформованості професійної відповідальності колективних суб’єктів управління в залежності від особливостей внутрішньогрупових процесів: низький рівень професійної відповідальності; середній рівень професійної відповідальності; рівень професійної відповідальності вище середнього; високий рівень професійної відповідальності - творча відповідальність”.
3. Розроблено цільову програму формування професійної відповідальності КСУ, що дозволяє інтенсивне формування як професійної відповідальності колективного суб’єкту управління в цілому так і кожного окремого його члена. Застосування у процесі соціально-психологічного тренінгу активних методів навчання дозволило зорієнтувати членів КСУ на психологічно грамотні дії та необхідність їх актуалізації у повсякденній управлінській діяльності.
4. Реалізація цільової програми формування професійної відповідальності колективного суб’єкту управління сприяє підвищенню рівнів сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена КСУ. Для особистості це виявляється в адекватності самооцінці, підвищенні рівня інтернальності; формуванні в собі впевненості у колективі, членом якого вона є; формуванні позитивної мотивації, спрямованої на успіх; ініціативності; вбалюванні за спільну справу. Важливим також є уміння приймати рішення в умовах спільної діяльності на індивідуальному та груповому рівнях.
5. Результати дослідження можуть бути використані в практиці підготовки управлінських кадрів, а також у консультуванні з проблем підвищення ефективності професійної діяльності колективних суб’єктів управління; формування соціально-психологічної культури управлінської діяльності.
Перспектива подальшого дослідження полягає у розробці методичного інструментарію для діагностики та формування професійної відповідальності колективного суб’єкту управління. Вивчення значення професійної відповідальності для інноваційного регулювання та управління розвитком колективів.

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности // Психология личности в социалистическом обществе. Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. с.110-134.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 196 с.
4. Агапонов А.К. Ответственность как фактор мотивации организационно-управленческой деятельности // Организационно-управленческая психология. Проблемы и перспективы. Мат.конфер. Ростов-на-Дону, 1990. С. 77-80.
5. Агеев В.С. Атрибуция ответственности за успех или неудачу группы в межгрупповом взаимодействии // Вопр. психологии. 1982. - № 6. С.101-106.
6. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. М.: Изд-во МГУ, 1983. 143 с.
7. Агеев В.С Взаимоотношения групп с неравным социальным статусом и психологические последствия несправедливости // Психол. журнал. 1990. - № 4. С.12-19.
8. Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта / Пер. з англ.: Навч. посібнник. К.: Сфера, 1998. 342 с.
9. Аллинг Э. Подготовка к общению при помощи видеотренинга // Проблемы подготовки к общению. Таллинн: Изд-во Таллиннск. ун-та, 1979. С. 31-40.
10. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
11. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1968. 338 с.
12. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник. — М.: Изд-во МГУ, 1988. 432.с
13. Андреева Г.М. Методологические проблемы и практика социально-психологических исследований // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. М.: Изд-во МГУ, 1977. С.3-21.
14. Андреева Г.М., Донцов А.И., Хараш А.У. Принципы исследования межличностного восприятия в условиях совместной деятельности // Межличностное восприятие в группе / Под ред. Г.М. Андреевой, А.И. Донцова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. С.69-89.
15. Анисимов С.Ф. Мораль и поведение. М.: Мысль, 1985. 158 с.
16. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональных систем: Избранные труды. М.: Наука, 1978. 400 с.
17. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности: личность как субъект и объект социальных отношений. М.: МГУ, 1984, 287 с.
18. Антонюк В.И., Зотова О.И., Моченов Г.А, Шорохова Е.В. Проблема социально-психологического климата в советской социальной психологии // Социально-психологический климат коллектива: теория и методы изучения. М.: Наука, 1980. с.5-25.
19. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом: опыт, системного исследования. М.: Политиздат, 1973. 392 с.
20. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
21. Базаров Т.Ю. Практика работы с персоналом в организациях // Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю.М.Жукова, Л.А.Петровской, О.В.Соловьевой. М.: Смысл, 1996. С. 68-86.
22. Балл Г.О. Види наукової діяльності і предмет практичної психології // Практична психологія: теорія, методи, технології: М-ли наукового семінару 9-10 червня 1997 р. К.: Ніка-центр, 1997. С.28-32.
23. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія: вісник АПН України. 1994. № 2. С.3-12.
24. Бандурка А.М., Бочарова С.П, Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: Фортуна-Пресс, 1998. 464 с.
25. Бишоп С., Тэйлор Д. Тренинг изменений в организации СПб.: Питер, 2002. 384 с.
26. Блауберг И.В., Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Системный подход в современной науке // Проблема методологии системного исследования / Под ред. И. В. Блауберга. М.: Наука, 1970. 455с.
27. Бойко В.В., Ковалев А.Г., Панферов В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. М.: Мысль, 1983. 206 с.
28. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком // Проблемы общей и инженерной психологии. Л., 1964. с.3-11.
29. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Учб.пос. для студентів ст. курсів психол. фак-та від-нь ун-тів. Харків: Фоліо, 1996. 237 с.
30. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у становленні особистості громадянина // Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. К.: Любіть Україну, 1999. С.14-15.
31. Боришевський М.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних закономірностей виховання громадянської свідомості та самосвідомості особистості // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка /За ред. С.Д.Максименка. К., 1999. Вип.19. С.36-44.
32. Бех І.Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. 1994 - № 3. С. 3-12.
33. Братусь Б.С. Психология нравственного сознания в контексте культуры. М.: Педагогика, 1994. - 60 с.
34. Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки. М.: Наука, 1981. 348 с.
35. Вереина Л.В. Третьяченко В.В. Психологические проблемы делового общения. Луганск: ВУГУ, 1998. 178 с.
36. Верещагина Л.А., Карелина И.М. Психология потребностей и мотивация персонала. Х.: Изд-во Гуманитарный центр, 2002. 152с.
37. Войтоловский Л.Н. Очерки коллективной психологии: В 2 ч. М., Л.: 1924. Ч. 1. 88с.
38. Волков Б.С. Психология ранней юности: Учебное пособие. М.: ТЦ «Сфера», 2001. 96 с.
39. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1990. 288 с.
40. Выготский Л.С. Спиноза и его учение об эмоциях в свете современной психоневрологии // Вопр.философии. 1970. № 6. С.127-132.
41. Гавриленко І.М. Соціологічний моніторинг і діагностика в освіті // Освіта і управління. 1998. Т.2 - № 2. С.7-9.
42. Гаврилишин Б. Корпоративна ефективність: відповідність стратегії, структури та стилю управління // Постметодика. 1998. - № 3 (21). С. 47-51.
43. Гаджиева Н.М., Никитина Н.Н., Кислинская Н.В. Основы самосовершенствования: Тенинг самосознания. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 144 с.
44. Гаєвська Б.А. Реформування системи управління в Україні // Україна на зламі тисячоліть: Історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи / За заг. ред. Г.В.Щокіна, М.Ф. Головатого. К.: МАУП, 2000. С.319-336.
45. Гегель Г.В.Ф. Философия духа / Энциклопедия философских наук. М.: Мысль, 1977. Т. 3. 471 с.
46. Гибш Г., Форверг М. Введение в марксистскую социальную психологию. М.: Прогресс, 1972. 296 с.
47. Григас Р. Социально-психологические противоречия на предприятии и пути их решения. Психологический журнал. 1987. - № 6. с.12-21.
48. Гоббс Т. Избранные произведения: в 2 т. М.: Мысль, 1989, Т. 1. 621 с.
49. Головаха Е.И. Структура групповой деятельности. Социально-психологический анализ. К.: Наук.думка, 1979. 138 с.
50. Головко Н.А. Моральные нормы личности. М.: знание, 1976. 64 с.
51. Гончаров В.Н., Бурбело О.А., Вавин А.И., Эффективность производственной инфрастуктуры предприятия. Луганск: Издание ВУГУ, 1994. 168 с.
52. Гуманістична психологія: Антологія: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закладів: У 3-х т. / Упорядники й наукові редактори Роман Ткач (США) і Георгій Балл (Україна). К.: Університетське видавництво Пульсари”, 2001. Т.1: Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст. 252 с.
53. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. Київ: Лібра, 1999. 270 с.
54. Дарвин Ч. Собрание сочинений в 4 томах. СПб., 1899, Т.2, - 682 с.
55. Декарт Р. Сочинения: В 2 т. Т. 1. М.: Мысль, 1989.
56. Деркач А.А., Ситников, А.П. Формирование и развитие профессионального мастерства руководящих кадров: социально-психологический тренинг и прикладные психотехнологии. М.: Луч, 1993.- 72 с.
57. Диагностика социально-психологических характеристик малых групп с внешним статусом. Учебное пособие /Под ред. С.А. Багрецова. СПб., 1999. 402 с.
58. Дмитренко Г.А., Шарапатова Е.А., Максименко Т.М. Мотивация и оценка персонала. К.: МАУП, 2002. 248 с.
59. Добрынин В.В. Основы научного управления предприятиями и учреждениями. Л.: Изд-во ЛГУ, 1972. 127 с.
60. Дорофеев Е.Д. Внутригрупповая ответственность в условиях совместной деятельности. / Автореф. дис канд. психол. наук.: 19.00.05 /Российская Академия Институт психологии М, 1994. 19 с.
61. Дробноход М., Левицький В. Проблема формування управлінської еліти в Україні // Освіта і управління. 1997. Т.1. - № 4. С.29-36.
62. Друкер, Питер Ф. Практика менеджмента: пер. с англ.: Уч.пос. М.: Издат. дом «Вильямс», 2000. 398 с.
63. Емельянов Ю.Н. Деловые игры как средство социально-психологического обучения мастеров промышленного производства // Психология производству и воспитанию. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1977. С.55-61.
64. Журавлев А.Л. Об изучении личности руководителя производственного коллектива // Проблемы психологии личности. М.: Наука, 1982. С. 74-90.
65. Журавлев А.Л., Рубахин В.Ф. Проблема «человеческого фактора» в управлении // Психологические проблемы социальной регуляции поведения. М.: Наука, 1987. С. 140-150.
66. Журавлев Г.Е. Социально-психологическая структура производственного коллектива // Психологический журнал. 1988. Т.9. - № 6. С. 53-64.
67. Завадская Ж.Е., Шевченко Л.В. Воспитание ответственности у старшеклассников. Миск, 1981. 152 с.
68. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. Ленинград: ЛГУ, 1989. 56 с.
69. Занковский А.Н. Организационаа психология. М.: Флинта: МПСИ, 2000. 648 с.
70. Зеленевский Я. Организация трудовых коллективов (введение в теорию организации и управления). Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1989. 42 с.
71. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. М.: Наука, 1991.
72. Имедадзе И.В. Потребность и установка. Психологический журнал. 1984. - № 3. с.35-45.
73. Имедадзе И.В. Проблема полимотивации поведения Психологический журнал. 1984. - № 6. с.87-94.
74. Имедадзе И.В. К проблеме побуждения деятельности. Психологический журнал. 1986. - № 5. с.124-131.
75. Искусство управления. Конкретные ситуации: Изучающим курс «Труд руководителей». М.: Экономика, 1977. 246 с.
76. Кайгородова И.В. О формировании у научных работников навыков коллективного взаимодействия // Интеллектуальная культура специалиста. Новосибирск: Наука, 1988. с. 194-203.
77. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монография. К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
78. Казмиренко В.П. Психологическая культура как фактор профессиональной зрелости инженера // Психолого-педагогические вопросы гуманитарного образования в техническом вузе. Новосибирск: Изд. НЭТИ, 1989. С.56-68.
79. Карамушка Л.М. Актуальні проблеми психології управління загальноосвітніми закладами освіти, заснованими на приватній формі власності // Загальноосвітні заклади приватної власності в системі освіти України / За ред. Б.Г. Чижевського. Одеса: Імідж-Прас”, 1999. С. 12-24.
80. Карамушка Л.М. Модель психологічного консультування керівників в контексті культур. К.: Ніка-Центр, 1998. С.125-146.
81. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. Київ: Ніка-Центр, 2000. 332с.
82. Карпов А.В. Проблемы принятия управленческих решений. М.: Юрист, 1998. 432 с.
83. Карпов А.В. Организационная психология кризисного периода // Прикладная психология. 1999. № 2. С. 3-14.
84. Карпухин С.В. Социальная ответственность как фактор профессиональной деятельности личности офицера / Автореф. дисканд. философ. наук.: 09.00.11 / Военно-морская Академия им. Адмирала флота Советского Союза Кузнецова Н.Г. СПб., 1995. 17 с.
85. Карташова л.В., Никонова Т.В., Соломанидина Т.О. Поведение в организации. М.: ИНФРА-М, 1999. 220 с.
86. Китов А.И. Психология хозяйственного управления. М.: Экономика, 1984. 303 с.
87. Кісарчук З.Г. Теоретико-методологічні проблеми діяльності практикуючого психолога // Практична психологія: теорія, методи, технології. К.: Ніка-Центр, 1997, С.18-27.
88. Кісарчук З.Г., Журавльова Н.Ю., Онищенко Г.І., Юрченко Т.П. Спеціалізована психологічна служба: основні види психологічної допомоги населннню: Метод. Рекомен-ції для психологів-практиків. К.: Мінчорнобиль, 1995. 46 с.
89. Кларин М.В. Корпоративный тренинг от А до Я: Науч.-практич. пособие. М.: Дело, 2000. 224 с.
90. Клиланд Д, Кинг У. Системный анализ и целевое управление. М.: Прогресс, 1974. 329 с.
91. Когнитивная психология /Под ред. В.Н.Дружинина, Д.В.Ушакова. М.: ПЭР СЭ, 2002. 480с.
92. Климова К.А. О формировании ответственности у детей 6-7 лет. В кн.: Формирование коллективных взаимоотношений у детей старшего дошкольного возраста. М.: Накуа, 1968. С.328-353.
93. Коломинский Я.Л. Социометрия в социально-психологическом исследовании: ее возможности и ограничения //Методология и методы социальной психологии. М.: Наука, 1977. с.72-85.
94. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К.: Вид-во Київського ун-та ім. Тараса Шевченка, 1995. 304 с.
95. Корнилова Т.В. Диагностика мотивации и готовности к риску . М: Ин-т психологии РАН, 1997. 232 с.
96. Корнилова Т.В. Многомерность фактора субъективного риска (в вербальных ситуациях принятия решений) // Психологический журнал . 1998. № 6. С. 40-51.
97. Корнилова Т.В. Психология риска и принятия решений. М.: Аспект Пресс, 2003. 286 с.
98. Красовский Ю.Д. Организационное поведение. М.: ЮНИТИ, 1999. 472 с.
99. Крупнов А.И Об изучении и формировании базовых свойств личности студента // Студент на пороге ХХI века М.: Изд-во УДН, 1990. 152с. С.33-38.
100. Куванова О.А. Ответственность как профессионально-этическое качество учителя и пути его развития в послевузовский период. / Автореф. дис канд. пед. наук.: 13.00.01 / Владимирск. государст. пед. ун-тет. Владимир, 1999. 19 с.
101. Кудрявцева Т.В., Шегунова В.Ю. Психологический анализ динамики профессионального самоопределения личности // Вопр. психологии. 1983. 3 1. С. 51-60.
102. Кузьмин Е.С., Волков И.П., Емельянов Ю.Н. Руководитель и коллектив: Социально-психологический очерк. Л.: Лениздат, 1974. 167 с.
103. Левченко О.А., Третьяченко В.В. Психологическая культура организаций (психолого-педагогический аспект). Луганск: изд-во ВНУ им. В.Даля, 2002. 224 с.
104. Ложкин Г.В. Профилактика конфликтов в первичных трудовых коллективах. Киев: Знание, 1990. 16 с.
105. Ложкин Г.В., Петровская Т.В. Проницательность менеджера в конфликте // Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров: Приложение к научному журналу Персонал”. 2000. № 1 (55). С.124-128.
106. Ложкін Г.В., Сьомін С.В., Петровська Т.В., Кисельова О.Р. конфлікти у сумісній діяльності .- К.: Сфера, 1995. 95 с.
107. Локк Д. Английская философия XVII в. // Сочинения: В 3 т.- м.: Мысль, 1988.
108. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: 1984. 443 с.
109. Лутошкин А.Н. Эмоциональный потенциал коллектива. М.: Педагогика, 1988. 128с.
110. Макаренко А.С. Некоторые выводы из педагогического опыта. Соч. в 7-ми т. Т. 5. М.: Наука, 1958.
111. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури:. К.: Наук. Думка, 1998. 225 с.
112. Максименко С.Д. Теоретико-методологічний контекст сучасної практичної психології // Практична психологія в контексті культур: Зб. наук. пр. К.: Ніка-Центр, 1998. С.6-17.
113. Максименко С.Д. Общая психология. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 1999. 528 с.
114. Майерс Д. Социальная психология. СПб: Питер, 2001. 752 с.
115. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. 3-е изд., исправл. и дополн. М.: Изд-во «Совершенство», 1998. 208 с.
116. Марков Ю.Г. Функциональный подход в современном научном познании. Новосибирск: Наука, 1982. 256 с.
117. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 годов // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. т.46. ч. 1. С.3-508.
118. Мартынов С.Д. Профессионалы в управлении . Л.: Лениздат, 1991. 144с.
119. Маслоу А. Маслоу о менеджменте /Пер. с англ.- СПб.: Питер, 2003. 416 с.
120. Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита, и Эпикура. М.: Госполитиздат, 1955. 230 с.
121. Машбиць Ю.І. Теоретичні основи проектування нових інформаційних технологій навчання // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. К., 1999.- Вип.19. С. 137-146.
122. Минкина Н.А. Воспитание ответственностью. М.: Высш. шк., 1990. 144 с.
123. Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. К., 1989. 48 с.
124. Морено Дж. Социометрия: экспериментальный метод и наука об обществе. М.: Академический Проект, 2001. 384с.
125. Мордовин С.К. Управление человеческими ресурсами. М.: ИНФРА-М, 2000. 288 с.
126. Морозов Ю.И., Паповян С.С. системный подход к исследованию психологической структуры контактного коллектива // Методология и методы социальной психологии. М.: Наука, 1977. С. 96-108.
127. Муздыбаев К. Влияние форм организации труда на ответственность личности на производстве. Психологический журнал. 1983. с. 61-68.
128. Муздыбаев К. Психология ответственности. Л.: Наука, 1983. 240 с.
129. Муздыбаев К. Ответственность личности в производственном коллективе // Социально-психологические проблемы производственного коллектива. М.: Наука, 1983. С.133-145.
130. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Кн.1. Общие основы психологии. М.: ВЛАДОС, 1997. 688 с.
131. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Кн.3. Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики. М.: ВЛАДОС, 1997. 632 с.
132. Немов Р.С. Психологические теории коллектива и проблемы групповой эффективности. // Вопросы психологии. 1978. № 5. с. 53-62.
133. Новиков В.В., Забродин Ю.М. Психология управления организацией. М.. 1992.
134. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Лыбидь, 1990. 192 с.
135. Обозов Н.Н., Щекин г.В. Психология работы с людьми: советы руководителю. К.: Политиздат Украины, 1990. 250 с.
136. Овчаров А.А. Еволюція організацій у суспільстві, що змінюється // Українські варіанти. 1999. - № 3-4. С.96-100.
137. Овчаров А.А. Идеология организации и стили управления // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методолог. семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С.92-100.
138.