Психологічні особливості етнічної ідентичності студентської молоді Східного та Південного регіонів України

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Бичко Олександр Васильович

УДК 159.922.4-057.87(477.52/.6+477.7)

Психологічні особливості етнічної ідентичності студентської молоді Східного та Південного
регіонів України

спеціальність 19.00.05 - соціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник Корнєв Микола Никифорович,
доцент, кандидат філософських
наук

Київ 2004

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................5
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення
етнічної ідентичності..............................................12
1.1. Проблема етнічної ідентичності в науковій літературі.................................12
1.1.1. Теоретичні підходи до вивчення етнічної ідентичності в
зарубіжній психології...................... ..........................................................13
1.1.2. Вивчення етнічної ідентичності в радянській психології
та країнах СНД............................................................................................24
1.2. Застосування системного підходу до аналізу структури та добору
емпіричних референтів етнічної ідентичності...........................................29
1.2.1. Етнічна ідентичність в структурі самосвідомості особистості..............30
1.2.2. Етнічна ідентичність в структурі соціальної ідентичності.....................36
1.2.3. Сутність та структура етнічної ідентичності......................................... ..42
1.2.4. Етнічні стереотипи в контексті етнічної ідентифікації...........................51
1.3. Вивчення психологічних особливостей етноідентичності молоді................58
Висновки з розділу 1...................................................................................................63
Розділ 2. Організація та методичне забезпечення емпіричного
дослідження етнічної ідентичності української молоді.......................................................................................................67
2.1. Загальні принципи, логіка та структура дослідження
етнічної ідентичності.........................................................................................70
2.2. Обґрунтування добору та характеристика методів дослідження
етнічного автостереотипу................................................................................76
2.3. Методи соціально-психологічного дослідження
етнічної ідентичності........................................................................................85
Висновки з розділу 2...................................................................................................88

Розділ 3. Зміст та результати емпіричного дослідження
етнічної ідентичності української молоді.......................90
3.1. Етнічна ідентичність в системі особистісних та соціальних
ідентичностей студентської молоді..................................................................90
3.1.1. Етнічність, яка декларується, та параметри
етнічної ідентичності....................................................................................90
3.1.2. Трансформація і типологія етнічної
ідентичності студентства.............................................................................107
Висновки з підрозділу 3.1.........................................................................................115
3.2. Регіональні особливості змісту та структури етнічної ідентичності
студентської молоді...........................................................................................117
3.2.1. Когнітивна структура етнічної ідентичності............................................117
3.2.2. Афективний компонент етнічної ідентичності........................................159
3.2.3. Параметри етнічного автостереотипу.......................................................170
Висновки з підрозділу 3.2.........................................................................................177
3.3. Самоставлення та самооцінка в контексті типології трансформації
етнічної ідентичності........................................................................................180
3.3.1. Психологічні особливості компонентів
структури самоставлення...........................................................................181
3.3.2. Взаємозв’язок типології трансформації етнічної ідентичності
та самоставлення........................................................................................190
Висновки з підрозділу 3.3.........................................................................................198
Висновки.....................................................................................202
Список використаних Джерел.............................................209
Додатки.......................................................................................233

ВСТУП
Криза ідентичності, визначена Е.Еріксоном як одна з провідних проблем для американського суспільства 40-50 років ХХ століття, в сучасному світі набуває такого статусу для всього людства. Обумовлено це насамперед інтенсифікацією інтеграційних процесів, які відбуваються протягом останніх десятиріч. Можна констатувати факт небувалого загальнолюдського експерименту, коли карколомні зміни зачіпають кожного та закономірно вимагають від людини соціального самовизначення. Тобто актуалізується питання: хто Я? Спроба відповісти на нього формує в свідомості суб’єкта систему його самоідентичностей, або ідентифікаційну матрицю (С.Московичі, 1984). Наприклад, такі самовизначення, як "Я - чоловік, син, економіст", виявляють статеву, родинну і професійну ідентичності. У цьому ж ряді знаходиться й етнічна самоідентичність людини. Відповідаючи собі: Я - українець чи Я - росіянин, Я - поляк, Я - єврей і т.д., людина ідентифікує себе з етнічною спільністю.
Слід зауважити, що в сучасній етнопсихологічній літературі спостерігається розмаїття думок, підходів до визначення етнічної ідентичності та методів її дослідження. Існують спроби виокремити її специфічні властивості (Ж.Девос, Г.У.Солдатова). Інші наполягають на тому, що сутнісні відмінності полягають у структурних співвідношеннях складових частин соціальної ідентичності у представників певного народу, в певному соціальному контексті (Т.Г.Стефаненко). Але, незважаючи на суперечності, що виникають у визначенні поняття етноідентичності, її структури, та змістовного наповнення її компонентів, загальновизнаною можна вважати схему, за якою етнічна ідентичність є одним з компонентів соціальної ідентичності поряд з родинною, класовою, територіальною, національною, загальнолюдською.
Виходячи з цього доречним буде гносеологічній аналіз теоретичних підходів у рамках яких формулювалась проблематика соціальної ідентичності та одного з її важливих компонентів - етнічної ідентичності.
Актуальність теми. Вибір теми зумовлений практичною і теоретичною актуальністю. Загально визнано, що етнічна ідентичність - надзвичайно важлива структура самосвідомості, яка спричиняє найбільш соціально значущі форми поведінки і впливає на відносини між людьми, починаючи міжособистісними і завершуючи міждержавними. Зрозуміло, що участь у міжетнічних конфліктах пов’язана власне з цим компонентом самосвідомості, але й такі феномени, як національна злагода, підтримка населенням політично пріоритетних цілей, перевага суспільних інтересів над власними, також обумовлюється етнічною самосвідомістю.
В останні роки в світі спостерігається актуалізація наукового інтересу до даної психологічної проблеми, але в Україні робіт за нею недостатньо. До останнього часу небагато відомо про психологію сучасної етнічної самосвідомості українців, особливо в компаративному аспекті з іншими етносами, що живуть в Україні, та етносами інших країн, а також по регіонах. Дослідження самосвідомості молоді у такому ракурсі було б корисним, тому що саме вона буде визначати майбутнє міжетнічних взаємодій. Врахування якісних характеристик етнічної самосвідомості стане умовою оптимізації взаємодій етносів у країні та на міждержавному рівні.
Інший аспект практичної актуальності полягає в необхідності змін етнічної самосвідомості українців, напрацюванні неконфліктної, несуперечливої ментальності.
Крім політичного і соціального характеру, проблема, безперечно, має і психологічний характер. Якщо спробувати визначити діапазон цих проблем, то вони можуть носити як особистісну, так і соціально-психологічну спрямованість, а також обумовлюватися взаємодією названих факторів.
У теоретичному плані тема є також актуальною. Етнічна ідентичність займає центральну позицію в системі етнопсихологічних феноменів, але серед психологів немає єдності поглядів на її феноменологію і структуру. Констатуються значні труднощі в поясненні конструювання і трансформації етнічної ідентичності, не визначені її детермінанти і, нарешті, не визначені фактори, що обумовлюють місце етноідентичності в структурі самосвідомості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою дослідницької теми Інноваційна поведінка молоді в період становлення Української держави”. Номер держреєстрації 0198U000061.
Об’єкт дослідження - етнічна ідентичність студентської молоді.
Предмет дослідження - типологія трансформацій етнічної ідентичності в умовах міжетнічної взаємодії.
Мета дослідження дослідити вплив російсько-української міжетнічної взаємодії на трансформацію етнічної ідентичності у студентської молоді Східного та Південного регіонів України та взаємозв’язок типів трансформацій і модальностей самоставлення.
Відповідно до мети та предмета дослідження основна гіпотеза полягала у тому, що російсько-українська міжетнічна взаємодія є умовою трансформації етнічної ідентичності у представників обох етносів.
Для досягнення мети та перевірки гіпотез були поставлені такі завдання дослідження:
1. На основі системного підходу теоретично обґрунтувати концептуальні засади емпіричного дослідження. Знайти та обґрунтувати емпіричні референти етнічної ідентичності.
2. Визначити специфіку самоідентичності студентської молоді та особливості прояву параметрів етнічної ідентичності.
3. Дослідити вплив фактору міжетнічної взаємодії на трансформацію етнічної ідентичності та встановити типи трансформацій етнічної ідентичності.
4. Вивчити специфіку когнітивних і емоційних компонентів етнічної ідентичності у студентської молоді різних регіонів України.
5. Встановити взаємозв’язок між типами трансформацій етнічної ідентичності та модальностями самоставлення особистості.
Методологічну і теоретичну основу дослідження склали:
1. Загальнонаукові принципи соціокультурної детермінації психічних процесів і явищ, понад усе культурно-історична теорія Л.С.Виготського (В.С.Агєєв, Г.М.Андрєєва, Б.Г.Ананьєв, О.Г.Асмолов, О.О.Бодальов, В.П.Зінченко, В.В.Іванов, І.С.Кон, М.Коул, О.М.Леонтьєв, О.Р.Лурія, Х.Маркус, С.Московичі, Б.Ф.Поршнєв, С.Л.Рубінштейн, Г.Тріандіс, Е.Фром, Т.Г.Шпет, Е.Еріксон).
2. Теорії ідентифікації (Е.Еріксон, М.Кун, Дж.Мід, М.Тард, Г.Тешфел, Дж.Тернер, З.Фрейд, О.О.Бодальов, Б.Д.Паригін, А.В.Петровський, В.О.Ядов) та теорія соціальної самокатегорізації (Дж.Тернер).
3. Етнопсихологічні дослідження (Г.Лебон, Е.Сміт, Г.Тард, К.Юнг, Л.А.Алієва, Ю.В.Бромлей, Л.В.Дробіжева, Г.У.Солдатова-Кцоєва, Е.Гелнер, П.І.Гнатенко, Є.І.Головаха, В.М.Павленко, М.І.Пірен, С.О.Таглін, М.О.Шульга, І.О.Кресіна та ін.)
4. Теорія самосвідомості особистості (О.М.Леонтьєва, В.В.Століна) та самоставлення (М.І.Сарджвеладзе, В.В.Столін, І.С.Кон).
Методи дослідження: теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, емпіричне дослідження, що включає такі методи: анкетування, тестування, експертне оцінювання, статистичні методи обробки. В емпіричному дослідженні були застосовані: методична розробка Типи етнічної ідентичності” Г.У.Солдатової, С.В.Рижової (для визначення тенденції трансформації етнічної ідентичності); Діагностичний тест ставлень” Г.У.Солдатової (для вивчення етнічної ідентичності, етнічної диференціації, параметрів етнічних стереотипів, параметрів самоставлення); особистісний семантичний диференціал (для вивчення когнітивної структури етнічного автостереотипу та когнітивної структури соціальних очікувань щодо власної етнічної групи); тест Самоставлення особистості” В.В.Століна (для вивчення модальностей самоставлення в контексті трансформації етнічної ідентичності); тест М.Куна і Т.Макпартленда Хто Я?” (для вивчення параметрів етнічної ідентичності та вивчення когнітивної структури самоставлення); методика незакінченого речення Україна - це...” й Українці - це...” (для виявлення когнітивної і емоційної складових етнічного автостереотипу).
Застосування методів математичної статистики кореляційного, кластерного та факторного аналізу забезпечило всебічний кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.
Наукова новизна полягає у застосуванні принципів системного підходу до теоретичного аналізу та емпіричного дослідження етнічної ідентичності.
У результаті емпіричного дослідження доведено, що російсько-українська міжетнічна взаємодія детермінує амбівалентність етнічної ідентичності українців Східної та Південної України та визначає трансформацію етнічної ідентичності на різних рівнях категоризації.
Доведено існування взаємозв’язку між особливостями етнічного самовизначення та видом трансформації етнічної ідентичності.
Доведено існування взаємозв’язку між типом трансформації етнічної ідентичності та модальностями самоставлення.
Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає у визначенні структури етнічної ідентичності як результату застосування системного підходу.
Отримані нові емпіричні дані поглиблюють уявлення про особливості трансформацій етнічної ідентичності української молоді в умовах російсько-українського етноконактактного середовище. Виявлені напрями трансформації етнічної ідентичності.
Згідно теоретичних положень емпірично доведена роль етнічних авто- та гетеростереотипів у етнічних трансформаційних процесах.
Практичне значення одержаних результатів Отриману інформацію можна використовувати для прогнозування подальших змін етнічної ідентичності українців, а також прогнозування наслідків управлінських рішень, що стосуються різних аспектів національного життя.
Дані дослідження можуть бути використані у навчальному процесі: у програмах навчальних дисциплін, побудові нових концепцій виховання, розробці принципово нових методик тренінгів та програм, орієнтованих на формування позитивної етноідентичності.
Результати досліджень могли б бути використані у практиці психологічної корекції міжнаціональних відносин, що має надзвичайно важливе значення для сучасної України.
Результати дослідження використовувались при розробці навчальної програми та методичних рекомендацій для студентів з курсу Соціальна психологія”, що викладається у Національному університеті Києво-Могилянська академія” (довідка №7 від 21.06.2004 р.), а також курсів Соціальна психологія” та Етнічна психологія”, які викладаються у Гуманітарно-технічному інституті (довідка №272 від 31.08.2004 р.).
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; використанням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних; репрезентативністю вибірки.
Апробація результатів роботи. Матеріали дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2002,2003,2004); на науково-практичній конференції Університет і регіон” (Луганськ, 2001); на Міжнародній науково-практичній конференції Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Кам’янець-Подільський, 2002), на конференції молодих науковців (Одеса, грудень 2003), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка)” (Київ, травень 2004), на наукових конференціях студентів і аспірантів КНУ ім. Т.Шевченка (2002,2003,2004).

Публікації: Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження відображені в 7 публікаціях (6 статтях та 1 тезах доповідей на науковій конференції, з них 1 стаття у співавторстві). Роботи опубліковані у виданнях, визнаних ВАК України за фахові з психології.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні структури і психологічних особливостей етнічної ідентичності. Запропонована теоретична база і методологічна послідовність аналізу дослідження етнічного компоненту самосвідомості дозволила виокремити проблемну область дослідження та підтвердити висунуті на початку гіпотези.
1. Етнічна ідентичність є компонентом етнічної самосвідомості та одночасно з тим виступає структурним елементом соціальної ідентичності. Чисельність належностей до соціальних груп формує ідентифікаційну матрицю особистості. Інформацію в ідентифікаційній матриці розподіляє ідентичність або група ідентичностей, що домінують у певний момент.
Результатом теоретичного аналізу етнічної ідентичності на основі застосування системного підходу стали нові уявлення про структуру етнічної ідентичності. Системоутворюючими структурними складовими етнічної ідентичності є когнітивний і афективний блоки. Заперечення існування несвідомого компоненту в складі етнічної ідентичності ґрунтується насамперед на невідповідності вимогам системності. Іншим результатом застосування системного підходу стала відмова від включення до структури етнічної ідентичності конативного компоненту. Згідно з запропонованими теоретичними засадами операціональним аналогом етнічної ідентичності виступили етнічні автостереотипи, змістом яких стали образи України та типових українців. Одержані в ході емпіричного дослідження результати дозволяють говорити про вірність вихідних теоретичних положень про формування етнічної ідентичності виходячи з ефективності джерел знання про себе.
2. В етнічній самоідентичності студентської молоді України існують значні розбіжності: в той час як студенти українці Західного регіону України виявили майже 100% одностайність в узгодженості етнічної самоідентичності, на Сході та Півдні України етнічна самоідентичність характеризується складністю, невизначеністю та проблематичністю (38,27% випадків) у представників російського і українського етносів. Але порівняно із студентами-росіянами для студентів українців Сходу та Півдня їх етнічна самоідентичність більш проблемна. Існує також невідповідність етнічного самовизначення змісту етнічної ідентичності виявленому за допомогою тесту ДТС співпадіння Я-образу” з конструктом Типовий українець” відбувається лише в третю чергу в групі УУсп та в четверту в групі УРНсп. Для обох російських груп (РРсп і РУНсп) збіжність Я-образу” з конструктом типовий росіянин” відбувається в третю чергу.
Низькі відсоткові частки етнічної ідентичності студентської молоді в колективній ідентифікаційній матриці свідчать, що вона є малоактуальною, а великі рангові місця свідчать про низьку значущість етнічної ідентичності.
За результатами тесту ДТС виявлено розбіжність рівня етнічної ідентичності, який визначався за конструктами типовий представник Вашої національності” та типовий українець”, типовий росіянин”. У першому випадку констатуються високі показники рівня етнічної ідентичності, а в другому - низькі, що свідчить про невідповідність у свідомості респондентів конструктів типовий представник Вашої національності” та типовий українець” і типовий росіянин” для студентської молоді Східної та Південної України.
Отже така особливість етнічної ідентичності може бути визначена як проблематичність, під якою ми розуміли утруднення свідомого прирахування себе до певної етнічної групи або обрання іншої етнічної групи при декларуванні етнічної належності. Другий аспект проблематичності прояву етнічної ідентичності полягає в низьких значеннях актуальності та значущості етнічної ідентичності та її амбівалентності.
3. Результатом аналізу даних, отриманих у ході емпіричного дослідження стала констатація факту виникнення специфічності прояву і трансформацій етнічної ідентичності як наслідку міжетнічної взаємодії. Вивчаючи трансформації етнічної ідентичності за допомогою тесту типи етнічної ідентичності” вдалось з’ясувати лише загальний напрям трансформаційного процесу. Так, гіпоідентичність виступає як другий після норми” напрям трансформації етнічної самосвідомості. Тобто гіпоідентичність може стати провідним напрямом трансформації етнічної самосвідомості при загостренні кризових явищ у суспільстві. Характерно, що гіпоідентичність більшою мірою притаманна респондентам Східної та Південної України, в той час як у респондентів Західного регіону більшою мірою представлена гіперідентичність.
За допомогою модифікованого семантичного диференціалу тесту ДТС - з’ясовувався зміст трансформації етнічної ідентичності, під яким у даному випадку розумівся ступінь збіжності образу Я” з образами типових представників 10 різних етнічних груп. Була виявлена розбіжність у більшості респондентів образу Я” та типового українця”. Натомість образи типового француза” та типового іспанця” виявились найпривабливішими. Такий результат не може бути проінтерпретований як реальна ідентичність респондентів, а засвідчує, по-перше, глибоку кризу української і російської етнічної ідентичності та, по-друге, віртуальний пошук референтних етнічних груп далеко за межами України і Росії.
4. Структура та зміст когнітивного компоненту вивчалась за методами вільної і заданої системи категоризації. Під час порівняння результатів з’ясовано, що асоціативне поле визначальних етнонімів значною мірою знаходиться під впливом сучасної політичної, соціальної та економічної ситуації. Загалом переважають негативні характеристики, але існують розбіжності у співвідношенні негативних та позитивних визначень у групах залежно від регіону та етнічного самовизначення. Так, у групі УУз відсоток позитивних визначень статистично значуще переважає відсотки подібних визначень в усіх інших групах. Для Східної та Південної України подібний результат зафіксовано в групі УУсп. В етномаргінальній українській групі негативних визначень більше ніж у відповідній групі з адекватним етнічним самовизначенням В той же час етномаргінальна російська група на рівні статистичної значущості не відрізняється від групи РРсп.
За результатами тесту особистісний семантичний диференціал” також виявлені розбіжності структури когнітивного компоненту етнічного автостереотипу в групах порівняння, про що свідчить своєрідність структури семантичної організації когнітивного компоненту етнічних стереотипів, а відтак і етнічної ідентичності.
Порівняння результатів, одержаних методом вільної та заданої системи категоризації, показало, що головною змістовою основою, на якій будується когнітивна структура етнічної ідентичності, є особистісні якості етнофорів, в той час як етнокультурні особливості в даній структурі займають другорядні позиції.
У результаті аналізу особливостей когнітивного компоненту етнічної ідентичності зроблено висновок про його конфліктність, яка на наш погляд, проявляється двояко: з одного боку, свідомо визнаючи, попри все, свою належність до української або російської етнічних груп, респонденти мають вкрай негативні стереотипи стосовно цих груп, що позначається на їх самоставленні. З іншого боку, в когнітивній структурі респондентів існують суперечливі тенденції, що також не можуть не призвести до когнітивного дисонансу. Так, при контент-аналізі визначень України, одержаних за методикою незакінченого речення, найбільш негативні значення були одержані для групи категорій соціально-економічні характеристики”. В той же час найчастіше вживаною позитивною рисою українців респонденти вважали працьовитість”, інші категорії ділової активності також мали високі частоти використання.
Інша суперечність полягає в площині особистісних якостей. З одного боку, існує гіпертрофований позитивний етнічний автостереотип доброти, гостинності, щирості, а з іншого - українці виступають зловісними, егоцентричними, зрадливими і хаотичними. Аналогічні й соціальні очікування щодо оцінки власної етнічної групи представниками інших етнічних груп.
Аналіз афективного компоненту етнічної ідентичності дозволив визначити, таку її особливість як негативізація, під якою ми розуміли переважання в даному компоненті негативного полюса, хоча існує певна диференціація залежно від регіону та етнічного самовизначення. Для респондентів росіян як з адекватним етнічним самовизначенням, так і етномаргінальної групи негативне переважання є однозначним. Також переважають негативні визначення України і в етномаргінальній українській групі. Але для українців Східної та Південної України з адекватним етнічним самовизначенням кількість позитивних і негативних визначень майже однакова, що, однак, свідчить про амбівалентність образу.
В розподілі емоційних оцінок визначень для етноніму українці” простежується перевага позитивних визначень над негативними, і лише група росіян з адекватним етнічним самовизначенням демонструє виражену амбівалентність етнічного гетеростереотипу. Виявились також категорії, які найбільш впливають на формування позитивного та негативного автостереотипів. Це категорія характерологічні риси українців” та ставлення до українців”. Разом з категорією поведінка та стани українців” дані категорії визначають також і негативність автостереотипу, тобто загалом формують його амбівалентність. Переважання позитивних автостереотипів у випадку етноніму українці” на відміну від етноніму Україна” може бути пояснене проявом однієї зі стратегій збереження позитивної соціальної ідентичності представниками групи, які зазнали невдачі в міжгруповому порівнянні. Полягає вона в пошуках нових критеріїв для порівняння: група з більш низьким статусом (реальним чи уявним) має тенденцію характеризувати себе з погляду якостей доброти та гуманності.
5. На основі результатів емпіричного дослідження можна зробити висновок, що існують взаємозв’язки трансформаційних процесів етнічної ідентичності та самоставлення особистості. З’ясовано, що певні характеристики самоставлення, так само як і етнічної ідентичності, визначаються ступенем участі у процесах міжетнічної взаємодії. Поліетнічне середовище створює умови для міжетнічних контактів, і, як наслідок, формування етнічної обізнаності як компонента етнічної ідентичності. У випадку українців Східного та Південного регіонів України така обізнаність передбачає знайомство з існуючими негативними або амбівалентними компонентами. Інверсія негативних гетеростереотипів у власні автостереотипи позначається, в першу чергу, на таких модальностях самоставлення, як самоприхильність та внутрішня конфліктність.
Одержані результати свідчать про значні регіональні відмінності в психологічних особливостях етнічної ідентичності українського студентства. Лише для західноукраїнської молоді можна говорити про її несуперечливий характер. Східноукраїнський регіон навпаки репрезентує широкий спектр проблематики функціонування етнічної ідентичності, що дає підставу характеризувати її стан як кризовий.
Загалом результати дисертаційного дослідження свідчать, що етнічна ідентичність, розглянута з застосуванням системного підходу, являє собою самокатегоризацію індивіду, яка свідомо конструюється на основі етнічності, що приписується суспільством, але, як з’ясовано, з нею може й не збігатися. Тобто етнічна ідентичність - це перш за все, результат афективно забарвленого когнітивного процесу самовизначення індивіда етнічної ідентифікації та диференціації. Відбуваючись в конкретних соціально-політичних умовах, даний процес набуває специфічності, що й зумовлює феноменологію та структуру етнічної ідентичності.
Встановлені факти і сформульовані на їх основі висновки можуть бути використані: науковцями у подальших етнопсихологічних дослідженнях та створенні на їх основі програм і тренінгів, спрямованих на формування етнічної і національної ідентичності; викладачами для удосконалення навчальних програм з етнопсихології та соціальної психології; практичними психологами у психокорекційній роботі з студентською молоддю; владними структурами для прогнозування наслідків управлінських рішень, що стосуються різних аспектів національного життя
Отримані результати доводять, що застосування системного підходу є досить продуктивним напрямом вивчення етнічної ідентичності, тому подальші дослідження можуть розгортатись у двох напрямах системного аналізу макро- та мікропідходу.
Аналіз взаємодії обраної системи з системами оточення (макропідхід) залишився поза межами даного дослідження і визначається як один з перспективних напрямів дослідження. Ієрархічність його реалізації може мати різний ступінь узагальнення від з’ясування специфіки взаємозв’язків етнічної ідентичності з іншими складовими етнічної самосвідомості до визначення ролі етнічної ідентичності та окремих її компонентів у загальному процесі етногенезу і, що вкрай актуально для сучасної України, націогенезу. Даний напрям може бути диференційований на складові від з’ясування взаємозв’язків соціальних атитюдів та стереотипів з особливостями проявів певних типів етнічної ідентичності до встановлення соціальних детермінант інгрупової включеності. Іншим аспектом застосування макропідходу до аналізу етнічної ідентичності може бути з’ясування її ролі та місця в загальному процесі становлення системи ідентичностей особистості.
Реалізація мікропідходу, під яким розуміється встановлення структури та взаємодії і взаємозв’язків підсистем етнічної ідентичності, передбачає пошук особливостей структури та трансформацій етнічної ідентичності залежно від особистісних детермінант, рівня знань про власну етнічну групу та її оточення, досвіду взаємодії з представниками інших етнічних груп тощо.
Потребують уточнення визначення параметрів етнічної ідентичності та шляхів їх операціоналізації. Також потребують вивчення вікові та гендерні особливості етнічної ідентичності, бо гіпотетично в цьому напрямі мають простежуватися деякі суттєві її прояви.
Реалізацію даних напрямів у вивченні конкретних етнічних груп, українців зокрема, можна вважати одним з найперспективніших напрямів розвитку сучасної науки.

Список використаних Джерел

1. Абульханова-Славская К.А. Особенности типологического подхода и метода исследования личности // Принцип системности в психологических исследованиях. - М.: Наука, 1990.- с.18.
2. Агеев В.С. Cоциальная перцепция в процессах межгруппового взаимодействия. Дис. канд. псих.- наук. М., 1979. 174 с.
3. Агеев В.С. Влияние фактора культуры на восприятие и оценку человека человеком // Вопросы психологии. 1985. - № 3. - с.135-140.
4. Агеев В.С. Кросскультурная перспектива в социально-психологическом знании // Вопросы психологии. 1987. № 6. - с. 90-99.
5. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие Социально-психологические проблемы. - М.: МГУ, 1990. - 240 с.
6. Агеев В.С. Перспективы развития этнопсихологических исследований // Психол. Журнал. 1988. - № 3. - с. 35-42.
7. Агеев В.С. Психологические исследования социальных стереотипов // Вопросы психологии. 1986. - № 1. - с. 95 - 101.
8. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. М., Изд-во МГУ, 1983. 144 с.
9. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.05. М., 1989. 30 с.
10. Агеев В.С. Социальная перцепция в процессах межгруппового взаимодействия. Дис канд. псих. наук. М., 1979.- 174 с.
11. Агеев В.С. Стереотипизация как механизм социального восприятия // Общение и оптимизация совместной деятельности. - М., Изд-во МГУ, 1987. Гл. v. п.3. с. 177-188.
12. Александренков Э.Г. Этническое самосознание” или Этническая идентичность” // Этнограф. Обозрение. - 1996. - №3. - с.13-22.
13. Алексеев В.П. Этногенез. М.: Высшая школа, 1986. 173 с.
14. Алиева Л.А. Национальные особенности межличностного восприятия в семейно-бытовой сфере. Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1987.- 22 с.
15. Алиева Л.А., Петренко В.Ф. Исследование этнических стереотипов с использованием методики «множественных идентификаций» // Психологический журнал. 1987. - №6. с.21-35.
16. Андреева Г.М. Актуальные проблемы социальной психологии. М., Изд-во МГУ, 1988. - 111 с.
17. Андреева Г.М. К построению теоретической схемы исследования социальной перцепции // Вопросы психологии. 1977. - № 2. с. 3-13.
18. Андреева Г.М. Место межличностного восприятия в системе перцептивных процессов и особенности его содержания // Межличностное восприятие в группе. М., Из-во МГУ, 1982. гл. 3. с. 26-45
19. Андреева Г.М. Процессы каузальной атрибуции в межличностном восприятии // Вопросы психологии. 1979. - № 6. - с. 26-38.
20. Андреева Г.М. Социальная психология. М., Изд-во МГУ, 1980. - 416 с.
21. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. М., Изд-во МГУ, 1978. 269 с.
22. Артемов В.Л. Объективная природа стереотипов в их использование империалистической пропагандой. М., 1971, - с. 93-109.
23. Артемов В.Л. Стереотип и установка в процессе пропагандистского воздействия // Вопросы теории и методов идеологической работы. Социально-психологические аспекты идеологической деятельности. Вып.7. М., 1977. с. 70-88.
24. Бичко О.В.Актуальні проблеми вивчення психологічних особливостей етнічної ідентичності української молоді: Вісник Київського нац. ун-ту, серія соціологія, психологія, педагогіка”. К., 2002.- №14. с.35-38.
25. Бичко О.В. Концептуальні засади вивчення етнічної ідентичності // Вісник Київського нац. ун-ту, серія соціологія, психологія, педагогіка”. К., 2003.- №19. с.52-54.Л.С.,
26. Бичко О.В. Регіональні особливості параметрів етнічної ідентичності студентської молоді // Соціальна психологія. 2004. №3 (5). - с.72-81.
27. Бичко О.В. Регіональні особливості прояву етнічної ідентичності у студентської молоді України: Актуальні проблеми психології. Зб. наук праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України -Т.І. - Ч.11. К.: Міленіум, 2003.-с.82 85.
28. Бичко О.В. До проблеми етнопсихологічного категоріального апарату. Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України - Т.ІV, Ч.5. К.,2002. с.10-15. 9.
29. Бичко О.В., Щербань О.В. Психологічні проблеми національної ідентифікації // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки. - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного університету. 2001 г. - №1. - с.17-21.
30. Богомолова Н.Н., Стефаненко Т.Г. Образы американца и советского человека в восприятии московских студентов и на страницах молодежной прессы // Вестник Моск. ун-та. Сер.14. Психология. 1991. - № 3. - с.3-11.
31. Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983. 271 с.
32. Бодалев А.А. О психологических основах воспитания личности // Вопросы психологии. 1986. - № 1. - с. 19-27.
33. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. М., 1970. 135 с.
34. Бодалев А.А., Куницына В.Н., Панферов В.Н. О социальных эталонах и стереотипах и их роли в оценке личности // Человек и общество. Вып. 1Х. Л., НИИКСИ, 1971. с.151-160.
35. Бодалев А.А. Личность и общение // Проблемы психологии личности. - М., 1982, с. 56-61.
36. Бороноев А.О., Павленко В.Н. Этническая психология. - Спб., 1994. - 281 с.
37. Бромлей Ю.В. Этнические процессы в современном мире. М.: Наука, 1987. 446 с.
38. Бромлей Ю.В. К вопросу о влиянии культурной среды на психику // Сов. Этнография. 1983. - № 3. - с. 67 - 75.
39. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. М., 1984 411 с.
40. Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии. - М., 1981. 390 с.
41. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. М., 1973. 280 с.
42. Бромлей Ю.В. Этнографические аспекты изучения человека // Человек в системе наук. М., 1989. с. 190-202.
43. Брудный А.А. Значение слова и психология противопоставлений // Семантическая структура слова. - М., 1971. - 120 с.
44. Васильченко О.М. Роль етнічної ідентичності в соціальній адаптації молоді // Вісник Харківського університету. 2002. - №539. с.19-22.
45. Васильченко О.М. Етносоціальні уявлення в структурі Я-концепції” університетської молоді. Дис канд. психол. наук. - К., 2003. - 208 с.
46. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.; Л., 1934. 323 с.
47. Гаджиев А.Х. Проблемы марксистской этнической психологии. Ростов- н-Д, 1982. -181 с.
48. Галкина Е.М. Методический аспект изучения проблемы этнической идентификации // Духовная культура и этническое самосознание. Вып. 1. М.: Из-во ИЭА РАН, 1990, - с. 57-82.
49. Гальперин П.Я. Языковое сознание и некоторые вопросы взаимоотношения языка и мышления // Вопр. философии. - 1977. - № 4. с.95-101.
50. Гасица Н.А., Скакан Ю.П. Оценка стереотипности набора реакций в ассоциативном эксперименте // Семантические аспекты синтаксиса. М., 1989, с.50-71.
51. Геллнер Э. Этническая принадлежность и этническое самосознание // Вопросы философии. - 1987. N 7.
52. Гнатенко П.І. Український національний характер. К.: Док-К”, 1997. 116 с.
53. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: Философский и психологический анализ. - К.: 1999. - 465 с.
54. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Етнические установки и етнические стереотипы. - Дніпропетровськ. Вид. ДГУ., 1995. 200 с.
55. Горовський Ф., Картунов О., Римаренко Ю. Нація // Мала енциклопедія етнодержавознавства. - К.: 1996. с.122.
56. Грачева А.М. Психологический анализ особенностей становления национальной идентичности подростков (на материале исследования старшекласников русской и еврейской национальности). Автореф. диссер канд. психол. - М., 1996. 16 с.
57. Гриб О.В. Національна та етнонаціональна свідомість як соціокультурний феномен. Дис... канд. Соціол. Наук. Львівський державний університет. - Л., 1998. 173 с.
58. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. М., 1994. - 639 с.
59. Давидович В.Е., Жданов Ю.А. Сущность культуры. Ростов-на-Дону, Изд-во РГУ, 1979. 264 с.
60. Данзанова Э.С. Содержание актуального Этнопсихологического статуса личности (на материале бурятского этноса): Автореф. дис... канд. психол. наук. - М., 1997. - 22 с.
61. Дашдамиров А.Ф. Актуальным проблемам комплексный и реалистический подход // Сов. Этнография. 1983. - № 3. - с. 79-86.
62. Дашдамиров А.Ф. К методологии исследования национально-психологических проблем // Сов. Этнография. 1983. - № 2. - с. 62 - 75.
63. Дашдамиров А.Ф. Социально-психологические проблемы национальной определенности личности // Сов. Этнография. 1977. - № 3. - с.3 - 13.
64. Донцов А.И., Емельянова Т.П. Концепция социальных представлений в современной французской психологии. - М.: МГУ, 1987. - 127 с.
65. Донцов А.И., Емельянова Т.П. Социальные представления как предмет экспериментального исследования в современной французской психологии Весник МГУ. Серия 14. - 1985. - С. 45 - 55.
66. Донцов А.И., Уталиева Ж.Т. Язык как фактор этнической идентичности // Вопросы психологии. - 1997. - № 4. - с. 75 - 86.
67. Драганов М. Уровни личности, обусловленные ее самоидентификацией с человеческими общностями // Психология личности в социалистическом обществе. Личность и ее жизненный путь. М., 1990. с. 183
68. Дробижева Л.М. Социально-культурные особенности личности и национальные установки. (По материалам исследований в Татарской АССР) // Сов. Этнография. 1971. - № 3. - с. 3 - 15.
69. Дробижева Л.М. Актуальная задача: союз с социальными психологами // Сов. Этнография. 1983. - № 4. - с. 63 - 67.
70. Дробижева Л.М. Влияние этноконтактной среды на межнациональные отношения // В кн.: Социальная психология и общественная практика. М., 1985. с.153 - 162.
71. Дробижева Л.М. Духовная общность народов СССР: Историко-социологический очерк межнациональных отношений. М., 1981.
226 с.
72. Дробижева Л.М. Об изучении социально-психологических аспектов национальных отоношений (некоторые вопросы методологии) // Сов.этнография. 1974. - № 4. - с.16-24.
73. Дробижева Л.М. Этническое самосознание русских в современных условиях // Сов. Этнография. 1991. - №1. - с. 3-13.
74. Дробижева Л.М., Кузнецов И.М., Кцоева Г.У. Некоторые проблемы этнопсихологических исследований // Психол. журнал. 1988. - № 3. - с. 26-34.
75. Дробижева Л.М., Сусоков А.А. Межэтнические отношения и этнокультурные процессы (по материалам этносоциологических исследований в СССР) // Сов. Этнография. 1981. - № 3. - с. 12-22.
76. Ентоні Д. Сміт. Національна ідентичність. К.: Основи, 1994. 223 с.
77. Енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996. с. 122.
78. Ерофеев Н.А. Этнические представления как предмет исследования // В кн.: Расы и народы. М., 1983, с. 34-63.
79. Ерофеев Н.А. Этнические представления как предмет исследования // в кн.: Расы и народы. М., 1983, с. 34 63.
80. Завалишина Д.Н., Барабанщиков В.А. Детерминация и развитие психики // Принцип системности в психологических исследованиях. М.: Наука, 1990. с. 3.
81. Залевская А.А. Некоторые проявления специфики языка и культуры испытуемых в материалах ассоциативных экспериментов // Этнопсихолингвистика.- М., 1983.
82. Ионин Л.Г. Идентификация и инсценировка (к теории социокультурных изменений). Психология самосознания. Хрестоматия.- Самара: Издательский дом «Бахрах-М», 2000. - с. 641-655.
83. Качанов Ю.Л. Проблема ситуационной и трансверсальной идентичности личности как агента социальных отношений // Социальная идентификация личности. Т. 1. / Ред. коллегия: В.А. Ядов (отв. ред.). М.: Институт социологии РАН, 1993. С. 29 30.
84. Кисельов С. Національна ідентичність українців // Політичний менеджмент. №2. 2003.- с31-40
85. Козлов В.И. Проблемы этнического самосознания и его место в общей теории этноса // Сов. Этнография.- 1974. - №2. - с. 79
86. Кон И.С. Национальные особенности психологии людей // Социальная психология. М., 1975, - с. 141 - 163.
87. Кон И.С. Диалектика развития наций // Новый мир. 1969. - № 4.
88. Коростелина К.В. Этническая идентичность и оценка ситуаций: опыт экспериментального исследования // Журнал практикующего психолога. 2002. - №8. с. 118-134.
89. Коростеліна К.В. Особистісна й етнічна ідентичність кримських татар і росіян: порівняльний аналіз // Проблеми загальної та педагогічної психології. 2002. Т.ІV. Ч.1. с.117-121.
90. Коростеліна К.В. Ідентичність як система: структура і смисловий зміст елементів // Проблеми загальної та педагогічної психології. 2001. Т.ІІІ.Ч.7. с.118-124.
91.&