СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ




  • скачать файл:
  • Название:
  • СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
  • Альтернативное название:
  • СОЦИАЛЬНОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ КОММУНИКАТИВНОЙ ТОЛЕРАНТНОСТИ У ПРЕПОДАВАТЕЛЯ ВЫСШЕГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ
  • Кол-во страниц:
  • 236
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • Академія педагогічних наук України

    ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА


    На правах рукопису



    Скок Алла Георгіївна


    УДК 316.647.5: 37.015.3





    СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ


    19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук






    Науковий керівник
    Карамушка Людмила Миколаївна,
    доктор психологічних наук, професор






    Київ 2007













    ЗМІСТ
    Вступ 3

    Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження
    комунікативної толерантності викладача вищого
    навчального закладу 11

    1.1. Сутність толерантності як психологічної категорії 11
    1.2. Соціально-психологічний аналіз феномену комунікативної
    толерантності викладача вищого навчального закладу 43
    1.3. Психологічні чинники комунікативної толерантності
    викладача вищого навчального закладу як складової
    педагогічної діяльності 55
    Висновки до першого розділу 81

    Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей
    комунікативної толерантності викладача вищого
    навчального закладу 83

    2.1. Методи та методика організації констатуючого етапу
    дослідження 83
    2.2. Особливості комунікативної толерантності та основних виявів
    інтолерантності викладача вищого навчального
    закладу 89
    2.3. Чинники розвитку комунікативної толерантності
    у викладача вищого навчального закладу 100
    Висновки до другого розділу 134

    Розділ 3. Формування комунікативної толерантності у викладача
    вищого навчального закладу 136

    3.1. Мета, завдання та організація формуючого етапу
    дослідження 136
    3.2. Програма соціально-психологічної підготовки викладача
    вищого навчального закладу, спрямована на
    формування комунікативної толерантності 143
    3.3. Результати експериментального впровадження
    програми соціально-психологічної підготовки викладача
    вищого навчального закладу 163
    Висновки до третього розділу 172

    Висновки 174
    Список використаних джерел 177
    Додатки 195











    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Ефективність діяльності сучасних викладачів вищих навчальних закладів обумовлена різними чинниками, в тому числі й соціально-психологічними. Саме ці чинники надають якісного імпульсу розвиткові взаємодії викладача з оточенням, забезпечують особистісне зростання викладача. Важлива роль серед соціально-психологічних факторів належить комунікативній толерантності викладача вищого навчального закладу, яка може сприяти підвищенню ефективності навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. Це обумовлено цілим рядом обставин.
    Перебіг політичних та економічних подій на початку ХХІ століття яскраво засвідчує необхідність гармонізації суспільних відносин. Ці процеси є особливо значущими для України. Однією з проблем, супроводжуючих таку ситуацію, є формування соціальної толерантності у стосунках між громадянами нашого суспільства та виховання толерантності у підростаючого покоління. Толерантність завжди залишалася універсальною загальнолюдською цінністю й основою для розбудови власне людських контактів на різних рівнях: у взаєминах між окремими особистостями, між різними соціальними групами тощо. Однак у вітчизняній соціальній психології феномен толерантності досліджений недостатньо.
    Проблема толерантності є предметом уваги досить широкого кола дослідників. Так, аналіз психологічної літератури показує, що ця проблема знайшла досить широке відображення в роботах, присвячених з’ясуванню сутності терпимості і толерантності в онтології суспільної свідомості й самосвідомості (В. Золотухін, О. Кондаков, В. Красиков), місця толерантності у процесі набуття особистісної цілісності (О. Асмолов, Є. Казаков, В. Тишков), толерантності у суспільстві з ринковою економікою (Н. Баранова, Г. Бардієр), проблеми міжетнічної толерантності (Н. Лебедєва, О. Лункова, О. Петрицький, М. Пірен, Г. Солдатова, Т. Стефаненко), толерантності як категорії відносин ( О. Клєпцова, В. Маралов, В. Ситаров), толерантності як особистісної риси (С. Бондирєва, Д. Колесов), комунікативній толерантності (В. Бойко), толерантності як етико-психологічної проблеми діяльності педагогічних працівників вищих навчальних закладів (О. Винославська, С. Ярмійчук). Разом з тим, проблема комунікативної толерантності викладачів вищої школи спеціально не вивчалася.
    Звернення до вивчення толерантності в системі освіти, толерантності викладача, до проблеми виховання толерантності в педагога і студента, висвітлення значення толерантності як необхідного елементу навчально-виховного процесу вимагають дослідження даної якості, оскільки це уможливлює і сприяє оптимізації зазначених процесів. Виховати толерантну особистість може толерантний у взаєминах викладач. Тому всюди у родині, у навчальній аудиторії, там, де відбувається обмін ідеями, думками і загалом навчання й спілкування − толерантність повинна, на наш погляд, стати нормою поведінки й взаєморозуміння.
    Актуальність вивчення толерантності викладача вищого навчального закладу посилюється тим, що у вітчизняній психолого-педагогічній науці поки що немає розробок дисертаційного та монографічного рівнів, безпосередньо присвячених цій проблемі.
    Отже, соціальна значущість проблеми толерантності викладача вищого навчального закладу та її недостатня наукова розробка й зумовили вибір теми нашого дослідження „Соціально-психологічні умови формування комунікативної толерантності у викладача вищого навчального закладу”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексних науково-дослідних тем лабораторії організаційної психології Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України: „Теоретико-методологічні основи психологічної підготовки практичних психологів до надання психологічної допомоги управлінському персоналу організації” (реєстраційний номер 0100U000100, 2002-2004 рр.), „Психологічні основи діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін” (реєстраційний номер 0105U000271, 2005-2007 рр.) та наукової програми „Вивчення соціально-психологічних особливостей сучасної молоді” кафедри психології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка (2004-2006 рр.).
    Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України (протокол № 8 від 23.12.2004 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 22.02.2005 р.).
    Об’єкт дослідження − толерантність особистості.
    Предмет дослідження − соціально-психологічні особливості комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу.
    Мета дослідження − визначити зміст, структуру комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу та соціально-психологічні умови її формування.
    Гіпотеза дослідження містить такі припущення:
    1. Комунікативна толерантність викладача вищого навчального закладу зумовлена: а) особистісними характеристиками викладача (позитивна комунікативна установка; емпатія; інтелектуальні, емоційно-вольові та комунікативні якості особистості; стратегії взаємодії), б) професійно-демографічними чинниками (стаж діяльності викладача; його стать; вік);
    2. Підвищенню рівня толерантності викладача вищого навчального закладу сприятиме використання спеціальної програми соціально-психологічної підготовки, яка передбачає: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність толерантності викладача вищого навчального закладу; б) оволодіння уміннями та навичками діагностики власного рівня толерантності та психологічних чинників, що впливають на її становлення; в) оволодіння уміннями та навичками толерантної взаємодії.
    У відповідності до гіпотези визначено наступні завдання дослідження:
    1. Визначити зміст і структуру комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу.
    2. Дослідити особливості комунікативної толерантності викладачів вищих навчальних закладів та психологічні чинники, що впливають на її становлення.
    3. Розробити та експериментально перевірити програму соціально-психологічної підготовки викладача вищого навчального закладу, орієнтовану на формування комунікативної толерантності.
    Методологічна та теоретична основа дисертаційного дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні положення системного підходу до становлення особистості (Б. Ананьєв, Б. Ломов, С. Максименко), діяльнісний підхід до розгляду особистості як активного суб’єкта власного розвитку (К. Абульханова-Славська, О. Леонтьєв), положення про взаємозалежність зовнішніх і внутрішніх чинників становлення особистості (Л. Виготський, Н. Коломінський, Г. Костюк, С. Рубінштейн, О. Старовойтенко, Л. Собчик, В. Татенко), ідеї гуманістичного підходу (А. Маслоу, К. Роджерс). Базовим підходом в даному дослідженні є культурно-історичний, оскільки формування толерантності викладача вищого навчального закладу ми розглядаємо в контексті його культурного розвитку (Л. Виготський, О. Леонтьєв).
    В основу дослідження комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу покладено концепцію психологічного забезпечення управління сучасними освітніми організаціями Л. Карамушки, а також наукові праці, в яких відображено теоретико-методологічні основи діяльності та розвитку освітніх організацій (О. Бондарчук, Л. Карамушка, Н. Коломінський, С. Максименко, В. Москаленко, Л. Орбан-Лембрик).
    Особливе місце займають роботи, що відображають сутність феномену загальної й комунікативної толерантності (О. Асмолов, Г. Балл, М. Бахтін, В. Бойко, О. Леонтьєв, О. Потебня, М. Тутушкіна) та особливості діяльності викладача вищого навчального закладу в сучасних умовах (О. Винославська, А. Морозов, Ю. Орлов, В. Попков, В. Сластьонін, Б.Степанишин, Н. Тализіна, Н. Творогова, М. Тутушкіна, Д. Чернилевський).
    Суттєве значення для розробки програми формування комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу мають роботи, які розкривають сутність активного соціально-психологічного навчання (Ю. Ємельянов, Л. Карамушка, С. Максименко, В. Татенко, В. Третьяченко, Н. Хрящова, Н. Чепелєва Ю. Швалб, Т. Яценко). Розробку програми соціально-психологічного тренінгу було здійснено з урахуванням технологій роботи практичних та соціальних психологів, які представлені у роботах Г. Бардієр, Г. Солдатової, К. Фопеля, С. Щеколдіної, а також технологій роботи організаційних психологів, розроблених в лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
    Організація та методи дослідження. Для перевірки гіпотези і розв’язання поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні (аналіз проблеми на базі психологічної та філософської літератури); емпіричні (констатуючий та формуючий експерименти; тестування; опитування); методи математичної статистики (кореляційний, факторний, дисперсійний аналіз).
    Дослідно-експериментальна робота проводилась в три етапи упродовж 2002-2006 рр.
    На першому етапі (2003 р.) було здійснено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму дослідження.
    На другому етапі (2003-2004 рр.) було вивчено особливості загальної та комунікативної толерантності у викладача вищого навчального закладу та психологічні чинники її становлення. Для вирішення цих завдань було використано такі методики дослідження: а) „Методика діагностики рівня толерантності” Л. Г. Почебут для дослідження загальної толерантності викладачів вищих навчальних закладів; б) „Методика діагностики комунікативної толерантності” В. В. Бойка для дослідження особливостей комунікативної толерантності викладачів вищих навчальних закладів; в) „Методика діагностики комунікативної установки” В. В. Бойка; „Методика діагностики рівня емпатійних здібностей” В. В. Бойка, методика „16-факторний особистісний опитувальник” Р. Б. Кеттелла та „Методика діагностики міжособистісних відносин” Т. Лірі для вивчення соціально-психологічних чинників, що впливають на становлення комунікативної толерантності викладачів вищих навчальних закладів. Отримані дані піддавалися статистичному аналізу з подальшою якісною інтерпретацією й змістовним узагальненням. Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 13.0).
    На третьому етапі (2005-2006 рр.) було здійснено розробку та експериментальну перевірку ефективності програми соціально-психологічної підготовки, спрямованої на формування комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу. Було використано комплекс інтерактивних технік (групова дискусія, «мозкові штурми», рольові ігри, міні-лекції та ін.).
    Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася в освітніх закладах України: вищих навчальних закладах м. Чернігова та м. Києва. Дослідженням було охоплено 209 викладачів вищих навчальних закладів.
    Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічною обґрунтованістю вихідних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження, кількісним та якісним аналізом значного обсягу емпіричного матеріалу, репрезентативністю вибірки, використанням багатовимірного підходу в ході аналізу й інтерпретації результатів.
    Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає а) у розкритті змісту комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу; б) у виявленні особливостей комунікативної толерантності та основних виявів комунікативної нетолерантності (інтолерантності) викладача вищого навчального закладу; в) у виділенні основних типів викладачів вищих навчальних закладів щодо розвитку комунікативної толерантності; г) у з’ясуванні особистісних чинників, що впливають на становлення комунікативної толерантності викладачів вищих навчальних закладів (позитивна комунікативна установка; емпатія; інтелектуальні, емоційно-вольові та комунікативні якості особистості; стратегії взаємодії); д) у розробці й апробації програми формування комунікативної толерантності викладачів вищого навчального закладу.
    Практичне значення одержаних результатів роботи полягає у можливості використання отриманих результатів дисертаційного дослідження для: а) організації соціально-психологічної підготовки викладачів вищих навчальних закладів з метою формування у них комунікативної толерантності; б) підготовки психологів вищих навчальних закладів до роботи з викладачами з метою підвищення у них рівня комунікативної толерантності.
    Результати дослідження знайшли практичне втілення протягом 2005-2006 рр. в процесі викладання навчального курсу „Формування комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу” для викладачів Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (див. довідку про впровадження № 04 11/ 405 від 16.05.2006 р.) та Чернігівського обласного інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти (див. довідку про впровадження № 01 12/ 268 від 16.05.2006 р.).
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, обговорювалися на засіданнях лабораторії організаційної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України та кафедри психології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка.
    Результати дисертаційної роботи репрезентувалися автором на всеукраїнських та міжнародних наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях: «Психологія освіті та вихованню» (Чернігів, 2004); «Професійне вигорання: гендерні аспекти» (Кам’янець Подільський, 2004); «Психологічні основи підготовки менеджерів, персоналу організацій, організаційних та економічних психологів» (Умань, 2005); «Психологічні засади здорового способу життя студентської молоді» (Чернігів, 2005), «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2006); «Актуальні проблеми соціалізації особистості в сучасних умовах» (Чернігів, 2006), а також на І Всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005).
    Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, його висновки опубліковано в 7 статтях фахових виданнях, включених до списку ВАК України.
    Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (219 найменувань). Основний зміст дисертації викладено на 194 сторінках. Робота містить 33 таблиць, 16 малюнків, 8 додатків.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Дослідження соціально-психологічних умов формування комунікативної толерантності у викладача вищого навчального закладу, проведене нами у вигляді дисертаційної роботи, дозволяє зробити певні узагальнення, дійти висновків, які випливають зі змісту теоретичного матеріалу та аналізу результатів емпіричного дослідження.
    1. Комунікативна толерантність викладача вищого навчального закладу це таке ставлення викладача до студентів, яке характеризується повагою й визнанням рівності студентів у ситуаціях комунікативної взаємодії, відмовою від домінування, врахуванням індивідуально-психологічних особливостей студентів у процесі спілкування та створення умов для їх самореалізації.
    2. Результати констатуючого етапу дослідження виявили недостатній рівень розвитку комунікативної толерантності викладачів вищих навчальних закладів, що проявилось в тому, що менше, ніж третина, опитаних викладачів мають високий рівень розвитку зазначеної якості.
    3. Встановлено статистично значущий взаємозв’язок (p < 0,05)між рівнем загальної толерантності й рівнем комунікативної толерантності особистості.
    4. При факторному аналізі основних складових комунікативної нетолерантності (інтолерантності) викладачів вищих навчальних закладів виділено два головні фактори: а) „нетерплячість до індивідуальності інших” (об’єднує складові „нетерплячість до фізичного та психологічного дискомфорту, в якому перебуває партнер”, „невміння або небажання прийняти індивідуальності інших людей”, „погане пристосування до характеру, звичок, установок інших”, „невміння приховувати неприємні почуття, що виникають при зустрічі з некомунікативними якостями партнерів”, „використання в якості еталону самого себе при оцінюванні поведінки, образу думок та окремих характеристик інших людей”); б) „перевиховання партнерів по взаємодії” (охоплює такі складові: „намагання „переробити”, перевиховати свого партнера”, „намагання „підігнати” партнера під себе, зробити його „зручним”, „невміння прощати іншому його помилки, незграбність”, „категоричність та консерватизм в оцінках інших людей”).
    5. На основі кластерного аналізу встановлено, що за виявами зазначених вище двох факторів опитувані викладачі можуть бути об’єднані в три групи: а) „нетерплячі викладачі” (24%) викладачі, для яких характерна переважно нетерпимість до індивідуальності інших людей; б) „викладачі-перевихователі” (35%) яким в основному притаманно те, що вони намагаються „переробити”, перевиховати партнерів по взаємодії; в) „толерантні викладачі” (41%) викладачі, які характеризуються відсутністю названих виявів нетолерантності.
    6. Виявлено психологічні чинники, які впливають на становлення комунікативної толерантності викладачів вищих навчальних закладів:
    6.1. Встановлено статистично значущий зв’язок (p < 0,01) між позитивною комунікативною установкою та комунікативною толерантністю.
    6.2. Не виявлено статистично значущого зв’язку між рівнем емпатійних здібностей та комунікативною толерантністю. Разом з тим, констатовано на рівні тенденції, що найвищі показники комунікативної толерантності мають викладачі з середнім рівнем емпатії.
    6.3. Дослідження виявило наявність статистично значущих зв’язків між рівнем комунікативної толерантності та наступними характеристиками: а) емоційно-вольовими „емоційна стійкість” (p < 0,001), „нормативність” (p < 0,01), „жорсткість” (p < 0,01), „тривожність” (p < 0,01); б) комунікативними „соціальна сміливість” (p < 0,05); в) інтелектуальною „радикалізм” (p < 0,01). Причому з деякими із названих якостей спостерігається позитивний зв’язок, а з деякими негативний.
    6.4. Дослідження зафіксувало статистично значущий зв’язок (p < 0,05) між стилем міжособистісних стосунків „доброзичливість” та комунікативною толерантністю викладачів вищих навчальних закладів.
    6.5. Не виявлено статистично значущих відмінностей в рівні комунікативної толерантності між викладачами-чоловіками та викладачами-жінками.
    6.6. Не виявлено статистично значущих відмінностей між викладачами з різним професійним стажем, проте на рівні тенденції встановлено, що у викладачів із стажем професійної діяльності понад 15 років спостерігається деяке підвищення рівня комунікативної толерантності.
    7. Результати формуючого експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і показали, що підвищенню рівня толерантності викладача вищого навчального закладу сприятиме використання спеціальної програми соціально-психологічної підготовки, яка включає реалізацію таких соціально-психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність толерантності викладача вищого навчального закладу; б) оволодіння уміннями та навичками діагностики власного рівня толерантності та психологічних чинників, що впливають на її становлення; в) оволодіння уміннями та навичками толерантної взаємодії.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
    2. Андреева Г.М. Социальная психология. − М: Аспект-Пресс, 2000. 375 с.
    3. Антология мировой философии: В 4-х т. − М: Мысль, 1992.
    4. Асмолов А.Г. Слово о толерантности // Век толерантности: Научно-публ. вестник. 2001. Вып. 1. С. 4-7.
    5. Асмолов А.Г. Толерантность: от утопии к реальности // На пути к толерантному сознанию. М: Смысл, 2000. 255 с.
    6. Асмолов А.Г., Солдатова Г.У., Шайгерова Л.А. О смыслах понятия «толерантность» // Век толерантности: Научно-публ. вестник. 2001. Вып.1. С. 8-18.
    7. Бабій М. Впустимо в дім „незручну чесноту” // Віче. − 1995. − № 1. − С. 101-109.
    8. Балл Г.О. Про співвідношення принциповості і толерантності // Педагогіка толерантності. 1997. № 1-2. С. 110-111.
    9. Балл Г.О., Волинець А.Г., Копилов С.О. Діалого-культурологічний підхід як напрям гуманізації освіти // Психологія школі: Зб. мат-лів другого міжрегіон. наук.-практ. семінару (Рівне, 16-18 січня 1997р.). К.: Наук. думка, 1997. С.77-82.
    10. Бардиер Г.Л. Бизнес-психология. − М.: Генезис, 2002. − 412 с.
    11. Бардиер Г.Л. Интолерантность и девиантное поведение в бизнесе. − СПб: Норма, 2001. 240 с.
    12. Бардиер Г.Л. Методика „Житейские диалоги” // Обучение толерантности. Методическое пособие. / Под ред. Г.Л. Бардиер. − СПб: Норма, 2005. − 138 с.
    13. Бардиер Г.Л. О соотношении понятий «толерантность» и «идентичность» // Права человека и проблемы идентичности в России и в современном мире. / Под ред. Малиновой О.Ю., Сунгурова А.Ю. − СПб: Норма, 2005. − 272 с.
    14. Бардиер Г.Л. Проблемы толерантности девиантного поведения в бизнесе// Экономическая психология: современные проблемы и перспективы развития. − СПб: Норма, 2002. 280 с.
    15. Бардиер Г.Л. Технология изучения социальной позиции и развития толерантных установок у детей. / Никольская И.М., Бардиер Г.Л. Уроки психологии в начальной школе. − СПб-Рига: Речь, 2005. 80 с.
    16. Баскакова Е.В. Толерантность личности: сравнительный анализ // Толерантное сознание и формирование толерантных отношений. − Воронеж: Изд-во НПО «МОДЕК», 2003. − 367 с. С. 181-192.
    17. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. − М: Знание, 1979. − С. 35-78.
    18. Безкоровайна О.В. З педагогікою толерантності в третє тисячоліття // Педагогіка толерантності. 2003. − № 3 (25).
    19. Белявский И.Г. Некоторые психолого-педагогические особенности труда преподавателя вуза // Вестник высшей школы. − 1990. − № 2.
    20. Бёрьесон Б. Диалог с К. Книга об идентичности. − СПб: Санкт-Петербургский институт раннего вмешательства, 2002. − 192 с.
    21. Бодалев А. А. Личность и общение. М: Педагогика, 1983. 271 с.
    22. Бойко В.В. Коммуникативная толерантность (методическое пособие). СПб.:МАПО, 1998. 23 с.
    23. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М: Филин, 1996. 472 с.
    24. Бондырева С.К. Толерантность (введение в проблему). − М.- Воронеж, 2003. − 240 с.
    25. Бондырева С.К. Феномен толерантности в системе межэтнических отношений // Толерантное сознание и формирование толерантных отношений. − М.: Изд-во Московского психолого-социального института, Воронеж: Изд-во НПО «МОДЕК», 2003. 367 с. − С.9-10.
    26. Бондырева С. К., Колесов Д.В. Толерантность. Введение в проблему. М.: Изд-во Московского психолого-социального института, 2003. 239 с.
    27. Братченко С.Л. Гуманистическая психология как одно из направлений движения за ненасилие. − СПб: Питер, 1999. − 51 с.
    28. Бубер М. Я и Ты. − М: Высшая школа, 1993. 175 с.
    29. Бююль А., Цёфель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей. СПб.: ООО «ДиаСфтЮП», 2002. 608 с.
    30. Валитова Н. Толерантность: порок или добродетель? // Вестник Московского университета. − Сер.7, Философия. − 1996. − № 1.
    31. Васютинським В. Інтеракційна психологія влади. К.: Вид-во КСУ, 2005. 492 с.
    32. Вачков И. Основы технологии группового тренинга: психотехники. М: Изд-во „Ось 89”, 2000. 224 с.
    33. Век толерантности. Научно-публицистический вестник / Под ред. А.Г.Асмолова. − Вып. 1-6. − М., 2001-2004.
    34. Вершловский С. Г. Общее образование взрослых: Стимулы и мотивы. М.:Педагогика, 1987. 184 с.
    35. Винославська О.В. Етико-психологічні проблеми професійної діяльності науково-педагогічних працівників вищої школи // Психологічний ресурс простору вищої освіти: Збірник наукових праць / За ред. О.В. Винославської. К.: ІВЦ „Видавництво „Політехніка”, 2004. Вип. 1. 124 с. С. 29-39.
    36. Волков Ю.Г., Поликарпов В.С. Энциклопедический словарь. Человек. − М.: Гардарики, 2000. − С. 296-297.
    37. Воробьев А.В. Личность учителя в системе межличностных отношений классного коллектива. − М: Педагогика, 1986. 156 с.
    38. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собрание сочинений в 6-ти томах. − М.: Педагогика, 1983. − Т. 3. − С. 6-328.
    39. Выготский Л. С. Педагогическая психология. М: Педагогика,1991. 480 с.
    40. Вязовец Н.В., Лаврова В.А. Проблемы психологической толерантности в системе образования // Журнал прикладной психологии. − 2003. − № 2. − С. 57-62.
    41. Галицких Е. О. Диалог в образовании как способ становления толерантности. М: Педагогика, 2004. 195 с.
    42. Галкин А.А., Красин Ю.А. Культура толерантности перед вызовами глобализации // Социологические исследования. − 2003. − № 8. − С. 64-74.
    43. Гальперин П.Я. Метод «срезов» и метод поэтапного формирования в исследовании детского мышления // Вопросы психологии. − 1966. − № 4. − С. 123-135.
    44. Гомоннай В.В. Формування основ педагогічної майстерності // Рідна школа. 1993. № 4. С. 3-7.
    45. Горський В. С. Історія української філософії. − К.: Наукова думка,1996. 243 с.
    46. Грива О. А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полі культурного середовища: Монографія. К.: Вид. ПАРАПАН, 2005. 228 с.
    47. Гриншпун И.Б. Понятие и содержательные характеристики толерантности // Толерантное сознание и формирование толерантных отношений. − М.: Изд-во Московского психолого-социального института, Воронеж: Изд-во НПО «МОДЕК», 2003. 367 с. − С.34-35.
    48. Гундарь Е.С. Толерантность и безопасность в этнической сфере // Толерантность как основа социальной безопасности. − М.-Ставрополь, 2002. − C. 111-112.
    49. Гуревич П. С. Философская антропология: опыт систематизации // Вопросы философии. − 1995. − №8.
    50. Давидов В.В. Проблемы развивающего обучения. − М.: Педагогика, 1996. − 240 с.
    51. Декларация принципов толерантности // Первое сентября. − 2000. − 16 сентября. − С.6.
    52. Дзялошинский И. О некоторых причинах интолерантного поведения // Российская пресса в поликультурном обществе: толерантность и мультикультурализм как ориентиры профессионального поведения. − М.: Генезис, 2002. С. 44-47.
    53. Дроздов О.Ю. Соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки молоді. Автореф. ... дис. канд. псих. наук: 19.00.07. − К, 2000. − 20 с.
    54. Дроздов О.Ю., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навчальний посібник. − Чернігів: ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка, 2000. − 156с.
    55. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. СПб: „Питер”, 2001. 554 с.
    56. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. − К: Лібра, 1999. 488 с.
    57. Есарева З.С. Особенности деятельности преподавателя высшей школы. − Л: Изд-во Ленинград. ун-та, 1974. − 112 с. С. 7-28.
    58. Жадан І.В. Методика дослідження політичної толерантності: показники, критерії, інструментарій // Практична психологія та соціальна робота. − 2004. − №6. − С. 33-35.
    59. Завірюха Л.А. Оволодіння засадами толерантності у студентському середовищі // Педагогіка толерантності. 2003. − № 1 (23). С. 12-15.
    60. Зимбули А. Е. Почему терпимость и какая терпимость // Вестник СПбГУ. 1996. № 3. С. 23-27.
    61. Иванова Н.Л. Идентичность и толерантность: соотношение этнических и профессиональных стереотипов // Вопросы психологии. 2004. − № 6. С. 54-63.
    62. Имашев У.Б., Наймушин А.И., Щеглова Р.А. Анализ деятельности преподавателя // Вестник высшей школы. − 1987. − № 3. − С. 34-36.
    63. Иоффе А.Н. Многообразие понимания толерантности / Под ред. Е.Н. Рахмановой. − М.: ИД «Камерон», 2004. − 32 с.
    64. Іщенко Ю. Толерантність ...? // Розбудова держави. − 1995. − № 9. − С. 15-21.
    65. Іщенко Ю.А. Толерантність як вартість ненасильственної комунікації // COLLEGIUM. − 1993. − № 2. − С. 12-20.
    66. Ищенко Ю. А. Толерантность как философско-мировоззренческая проблема // Философская и социологическая мысль. 1990. № 4. С. 48-60.
    67. Іщенко Ю. Умови можливості толерантності в античності // Філософська думка. − 2001. − № 3. − С. 115-142.
    68. Йегер В. Пайдейя. − М: Знание, 1997. 120 с.
    69. Казанская В. Обучающий диалог // Вестник высшей школы. − 1990. − № 4. − С. 29-31.
    70. Казновецька О.В. Дискурсивна етика про потенціал толерантності в горизонтах життєвого світу // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. − Чернігів, 2003. − Вип. 20. Філософські науки. − С. 64-67.
    71. Казновецька О.В. Потенціал толерантності як універсальної моральної цінності // Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції: Матеріали науково-методичного семінару. − Чернігів, 2003. − Вип. 4. − С. 147-151.
    72. Калошин В.Ф. Самоактуалізація викладача // Практична психологія та соціальна робота. − 2000. − № 1. − С. 7-9.
    73. Калошин В.Ф., Безносюк О.О. Негативні педагогічні стереотипи: як їх подолати? // Педагогіка толерантності. − 2001. − № 3-4. − С. 113-120.
    74. Калошин В.Ф., Безносюк О.О. Щоб педагогічний конфлікт не отруював життя // Педагогіка толерантності. − 2002. − № 1 (19). − С. 62-66.
    75. Кант И. Лекции по этике. − М: Изд-во „Республика”, 2000. 431 с.
    76. Кант И. Трактаты и письма. − М.: Наука, 1980. − 709 с. − С. 96-124.
    77. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту: Навч. посібник. К.: Либідь, 2004. 424 с.
    78. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти. − К.: Ніка-Центр, 2000. − 332 с.
    79. Клепцова Е.Ю. Психологические условия формирования терпимого отношения педагогов к детям. Автореф. дисс. ... канд. психол. наук. − Курск, 2000. − 17 с.
    80. Клепцова Е. Ю. Психология и педагогика толерантности. М: Академический Проект, 2004. 176 с.
    81. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посібник. К.: МАУП, 1996 − 176 с.
    82. Коржуев А.В., Кузнецова Н.Ю., Попков В.А. Толерантность в контексте педагогической культуры преподавателя вуза // Педагогика. − 2003. − № 5. − С. 45-49.
    83. Коржуев А.В., Попов В.А. Подготовка преподавателя высшей школы // Педагогика. − 2000. − № 7. − С. 53-59.
    84. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. − К.: Радянська школа, 1989. − 608 с.
    85. Кошарный А.В. Психология интерактивной самостоятельности и ее формирование у подростков. Учеб пособ. Белгород: Изд-во БелГУ, 1998. 119 с.
    86. Кравченко П. Толерантність як принцип консолідації вітчизняного соціуму // Філософські обрії. − 2000. − № 3. − С. 89-103.
    87. Крымский С.Б. Культурно-экзистенциальные измерения познавательного процесса // Вопросы философии. − 1998. − № 4. − С. 40-49.
    88. Кувакин В.А. Твой рай и ад: Человечность и бесчеловечность человека (Философия, психология и стиль мышления гуманизма). − СПб.: „Питер”, 1998. 342 с.
    89. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. − М.: Просвещение, 1990. 160 с.
    90. Кулюткин Ю. Н. Психология обучения взрослых. М.: Просвещение, 1985. 128 с.
    91. Лабунская В.А. Социально-психологические причины интолерантного поведения // Межкультурный диалог: исследования и практика / Под ред. Г.У.Солдатовой, Т.Ю.Прокофьевой, Т.А.Лютой. - М.: Центр СМИ МГУ им. М.В.Ломоносова, 2004. − 304 с. − С. 156-166.
    92. Лекторский В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме // Вопросы философии. − 1997. − № 11. С. 46-54.
    93. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. М: Знание, 1996. 47 с.
    94. Локк Дж. Письма о толерантности // Сочинение В 3-х томах. Т.3. М: Мысль, 1988. 669 с.
    95. Лопсан Ч.И. Социально-психологические аспекты эмпатии личности // Журнал прикладной психологии. − 2003. № 4-5. − С. 100-102.
    96. Людина в сфері гуманітарного пізнання. − К: Український Центр духовної культури, 1998. − 408 с. С. 224-228.
    97. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. Навчальний посібник. - К.:НПЦ Перспектива, 1998. − 220 с.
    98. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи. − К.: Наукова думка. − 1998. − 216 с.
    99. Малахов В.А. Етика. − К: Либідь, 2002. − 383 с. С. 329-333.
    100. Малькова В.К., Тишков В.А. Этничность и толерантность в средствах массовой информации. − М.: Аспект-Пресс, 2002. 186 с.
    101. Мальцева О. Як толерантно жити і співпрацювати з іншими // Історія України. − 2002. − № 9. − С. 15-16.
    102. Маралов В. Г. Психология педагогического взаимодействия воспитателя с детьми. М.: Прометей, 1992. 170 с.
    103. Мацковский М.С. Толерантность как объект социологического исследования // Межкультурный диалог: исследования и практика / Под ред. Г.У. Солдатовой, Т.Ю. Прокофьевой, Т.А. Лютой. − М.: Центр СМИ МГУ им. М.В. Ломоносова, 2004. − 304 с.
    104. Медведева И. Башня терпимости // Народное образование. − 2003. − № 36. − С. 248-256.
    105. Межкультурный диалог: исследования и практика / Под ред. Г.У. Солдатовой, Т.Ю. Прокофьевой, Т.А. Лютой. − М.: Центр СМИ МГУ им. М.В. Ломоносова, 2004. − 304 с.
    106. Мельник Ю. Толерантність як нав’язана чеснота у сучасних західних ліберально-демократичних суспільствах // Молода нація: Альманах. − К., 2003. − № 1. − С. 72-133.
    107. Менделевич В. Д. Психология девиантного поведения. Учебное пособие. СПб.: Речь, 2005. 445 с.
    108. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя. М.: Флинта: Московский психолого-социальный ин-т, 1998. 134 с.
    109. Морозов А.В., Чернилевский Д.В. Креативная педагогика и психология: Учебное пособие. − М.: Академический проект, 2004. − 560 с.
    110. Москаленко В. В. Соціальна психологія. К: Центр навчальної літератури, 2005. 624 с.
    111. На пути к толерантному сознанию / Отв. ред. А.Г Асмолов. М.: Смысл, 2000. 255 с.
    112. Нічик В.М. Толерантність як передумова розбудови духовної єдності нації // Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. − К: Український Центр духовної культури, 1997. − 328 с. С. 12-95.
    113. Новік В. Релігійно-філософські основи толерантності // Людина і світ. − 2003. − № 7. − С. 50-54.
    114. Обозов Н. Н. Межличностные отношения. Л.: ЛГУ, 1979. 191 с.
    115. Обучение толерантности. Методическое пособие / Под ред. Г.Л. Бардиер. СПб: Норма, 2005. − 138 с.
    116. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н. Ю. Шведовой. М.: Рус. яз., 1991. 916 с.
    117. Олпорт Г. Природа предупреждения // Век толерантности: научно-публицистический вестник / Под ред. А.Г. Асмолова. − М.: Смысл, 2003. − Вып. 5. С. 45-54.
    118. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. К.: Академвидав, 2003. 448 с.
    119. Орлов А. Б., Хазанова М. А. Феномены эмпатии и конгруэнтности // Вопросы психологии. 1993. № 4. С. 68-73.
    120. Педагогика как диалог педагогик: Тезисы доклада Х Всесоюзной конференции по педагогике ненасилия. СПб.: РГПУ, 1995. 364 с.
    121. Пенькова О. Проблема іміджу: соціокультурний і психолого-педагогічний аспекти // Рідна школа. − 2002. − № 6. − С. 47-48.
    122. Перцев А.В. Ментальная толерантность // Толерантность. Вестник Уральского межрегионального института общественных наук. − 2002. − № 1. − С. 53.
    123. Петренко В.Ф. и др. Психосемантический анализ этнических стереотипов: лики толерантности и нетерпимости. − М., 2000. 189 с.
    124. Петрицкий В. А. Толерантность универсальный этический принцип // Известия СП лесотехнической академии. СПб.: МАПО, 1993. С. 139-151.
    125. Пісоцький В. Толерантність і виживання людства // Людина і світ. − 1997. − № 10. − С. 33-36.
    126. Пісоцький В. Толерантність у контексті соціально-політичних, релігійних, морально-психологічних проблем сьогодення // Наукові записки. Т.ІІІ: Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Біблія на теренах України. − Острог, 2000. − С. 216-223.
    127. Погодина А.А. Толерантность: термин, смисл, позиция, программа // История. − 2002. − № 11. − С. 4-7.
    128. Попков В. А., Коржуев А.В. Теория и практика высшего профессионального образования. М.: Педагогика, 2004. С. 265-292.
    129. Потебня А.А. Мысль и язык. − К: Синто, 1993. 191 с.
    130. Почебут Л.Г. Взаимопонимание культур. Методология и методы этнической и кросс-культурной психологии. Психология межэтнической толерантности. − СПб: „Питер”, 2005. 235 с.
    131. Почебут Л.Г. Организационно-методические основы функционирования центра толерантности. Методическое пособие. − СПб: „Питер”, 2004. − 24 с.
    132. Практикум по психодиагностике и исследованию толерантности личности / Под ред. Г.У. Солдатовой, Л.А. Шайгеровой. − М.: Центр СМИ МГУ им. М.В. Ломоносова, 2003. − 267 с.
    133. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ»., 2000. 493 с. С. 192-258.
    134. Практическая психология для преподавателей / Под ред. М.К. Тутушкиной. − М.: Знание, 1997. 328 с.
    135. Пределы толерантности в современном обществе / Под ред. И.Л. Первовой. − СПб.: „Речь”, 2003. − 248 с.
    136. Психология личности: Словарь-справочник / Под ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. К: „Рута”, 2001. 293 с.
    137. Психология: Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярош
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Экспрессия молекул – маркеров нейродегенеративных заболеваний в головном мозге и периферических тканях у людей пожилого и старческого возраста Зуев Василий Александрович
Депрескрайбинг в комплексной профилактике гериатрических синдромов в косметологической практике Резник Анна Вячеславовна
Преждевременное старение женщин зрелого возраста: биологические основы концепта и его операционализация в геронтопрофилактике Малютина Елена Станиславовна
Динамика лабораторных показателей, отражающих функциональную активность макрофагальной системы, у пациентов с болезнью Гоше I типа на фоне патогенетической терапии Пономарев Родион Викторович
Особенности мобилизации и забора гемопоэтических стволовых клеток при аутологичной трансплантации у больных с лимфопролиферативными заболеваниями Федык Оксана Владимировна

ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)