КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ КЕРІВНИКА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

МАНИЛЮК ЮЛІЯ СТАНІСЛАВІВНА

УДК.159.9:316.37

КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ КЕРІВНИКА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Спеціальність 19.00.05 соціальна психологія, психологія
соціальної роботи

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук, професор
Піроженко Тамара Олександрівна

КИЇВ - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................... 3 7
РОЗДІЛ І КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ......................................................................................8 46
1.1.Зміст та структура креативного потенціалу особистості керівника дошкільного навчального закладу...........................................................8 28
1.2.Феномен креативності в структурі управлінської діяльності ......28 37
1.3.Фасилітаційна регуляція в успішності реалізації керівником
дошкільного навчального закладу управлінської діяльності ..............37 44
Висновки до Розділу І............................................................................ 44 46

РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ЕМПІРИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ....................................................................................46 68
2.1.Загальні підходи до процедури дослідження.................................47 52
2.2.Узагальнення та інтерпретація отриманих даних.........................53 66
Висновки до Розділу ІІ............................................................................67 68

РОЗДІЛ ІІІ ПСИХОТЕХНІКА ОПТИМІЗАЦІЇ КРЕАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КЕРІВНИКА................................................................69 159
3.1. Принципи організації формувального експерименту.................. 69 76
3.2.Програма і техніки розвивальних впливів.....................................77 136
3.3.Порівняльний аналіз та підсумкова оцінка ефективності розвивальної програми................................................................................................137 156
Висновки до Розділу ІІІ........................................................................157 159

ВИСНОВКИ..........................................................................................160 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................168 192
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження.
Процес трансформації соціоекономічного та суспільно-політичного життя, що відбувається в Україні висунув перед системою освіти низку завдань як загальнопедагогічного штибу, так і тих, що прямо вимагають істотного підвищення професіоналізму керівних кадрів освіти загалом, в системі управління дошкільною ланкою освіти, зокрема.
Сучасна соціально-психологічна література має певний досвід дослідження управлінської діяльності, її сутності, структури і функцій (Б.М.Андрушкін, В.Г. Афанасьєв, Г.О. Попов, А.Л. Свенцицький) і показників її ефективності (Н.В. Бахарєва, Ю.М. Ємельянов, Р.Л.Кричевський), в тому разі і в галузі аналізу широкого кола питань, пов`язаних із соціально-психологічними аспектами управлінської діяльності закладів освіти (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, Р.Х. Шакуров).
Останнього часу увага дослідників згаданої проблематики все більше зміщується із процесуальної сторони управлінської діяльності на особистісну, зокрема на аналіз такої базової складової особистості керівника як креативність (Д.Б. Богоявленська, В.М. Дружинін, Н.С.Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О.Моляко, Р.О. Пономарьова-Семенова, В.В. Рибалка, М.Л. Смульсон, Е.Л. Яковлєва).
Натомість проблема креативного потенціалу керівника закладів освіти займає й досі маргінальну позицію, що істотно обмежує напрацювання ефективних засобів розроблення програм розвитку психотехнік, спрямованих на забезпечення можливостей особистості для творчого самовираження і перетворювальної (інноваційної) діяльності, зокрема в галузі управління дошкільними закладами освіти.
Значущість і недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми обумовили вибір теми нашого дослідження: Креативність як чинник професійної успішності керівника дошкільного навчального закладу”.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної науково-дослідницької теми лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Психічний розвиток дошкільників в умовах інноваційних систем виховання”. Державний реєстраційний номер 0198U000518.
Тема затверджена Вченою Радою інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 2 від 24.02 2005 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 27 вересня 2005р.).
Об`єкт дослідження управлінська діяльність керівника дошкільного навчального закладу.
Предмет дослідження функції креативності в структурі управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу.
Мета дослідження полягала у теоретичному і емпіричному дослідженні залежності між рівнем розвитку у керівника дошкільної ланки освіти креативності і успішністю здійснення ним управлінської діяльності.
Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі основні гіпотези:
· припускається, що креативність як цілісне багатокомпонентне утворення особистості складає стрижневий компонент управлінських здібностей з одного боку, і провідний фактор успішності управлінської діяльності - з іншого;
· ефективність управління підвищується в разі оптимальної узгодженості між структурним компонентам креативності і змістом здійснюваних керівником управлінських впливів.
Перевірка гіпотез дослідження та досягнення його мети здійснювалися шляхом розв`яння таких завдань:
1. Аналізу і систематизації існуючих підходів до дослідження феномену креативності в контексті сучасних завдань загальної, педагогічної та соціальної психології.
2. Визначення зв`язку між рівнем розвитку у керівника креативності та успішністю здійснення ним управлінської діяльності.
3. Розробки та апробації програми соціально-психологічних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу управління закладами дошкільної освіти, запропонування можливих шляхів її впровадження як засобу підвищення ефективності управління закладами дошкільної ланки освіти.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали: концепція психологічного забезпечення управління закладами освіти (Л.М.Карамушка, Н.Л. Коломенський), загальні положення теорії управління в соціальній психології (Л.Е. Орбан-Лембрик, В.В.Третьяченко), концепції змісту і функцій управлінської діяльності (Б.М. Андрушкін, Ф.Л.Журавльов, В.Г. Ковальов, А.Л. Свенцицький, Р.Х. Шакуров), ключові положення щодо сутності і функцій креативності в структурі особистості загалом, у професійній (включно з управлінською) діяльності, зокрема (Д.Б. Богоявленська, В.М. Дружинін, Т.В. Кудрявцев, В.О. Моляко, Р.О.Пономарьова-Семенова)
Методи дослідження. Завдання дослідження були зреалізовані шляхом проведення експерименту, що складався із попередньої і основної частин. На вказаних етапах дослідження добирався і використовувався комплекс методів і прийомів, що включав спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, експертне оцінювання.
Отримані дані піддавались кількісному аналізу з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою персонального комп`ютера на базі пакету статистичних програм SPSS.10.0.

Організація і база дослідження. Дослідження здійснювалось впродовж 2002-2005р.р. на базі дошкільних навчальних закладів Житомирської області.
Загальна кількість досліджуваних становила 136 керівників системи дошкільної освіти регіону.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в уточненні і поглибленні уявлень про роль креативності у детермінації успішності діяльності керівника дошкільного навчального закладу; у встановленні й обґрунтуванні зв`язку між розвитком креативного потенціалу керівника і стилем його керівництва; у розкритті психологогічного змісту, структури і функції креативності у процесі реалізації управлінської діяльності; створенні системи завдань і програми, спрямованих на оптимізацію успішності керування закладами дошкільної освіти.
Практичне значення дослідження визначається тим, що отримані у дослідженні результати можуть бути використані у процесі підготовки керівних кадрів в системі дошкільної освіти, а також у процесі перепідготовки керівників закладів дошкільної освіти інститутами післядипломної освіти і підготовки управлінського персоналу та в процесі формування управлінського резерву.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується використанням валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики і залученням сучасних програм оброблення даних.
Апробація та впровадження Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданні лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Міжнародній науково-практичній конференції Трансформація українського суспільства до демократії і проблеми конфліктності” (Київ, 2005), міжрегіональній науково-практичній конференції Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти” (Житомир, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні умови розвитку дитини в сучасному дошкільному навчальному закладі (Київ Житомир, 2006), на науково-практичних конференціях Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2001, 2002, 2003);
апробовані на науково-практичних семінарах з таких проблем Оновлення змісту дошкільної освіти в умовах впровадження особистісно-орієнтованих технологій” (2004), Мобілізація можливостей креативної сфери керівника дошкільної ланки освіти” (2005), та на міських і районних конференціях з проблем дошкільної освіти.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 3 посібниках, 7 статтях в тому числі в 4 фахових виданнях, матеріалах наукових конференцій.
Структура й обсяг дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Основний зміст роботи викладений на 167сторінках. Робота містить 6 таблиць та 3 рисунки. Бібліографія включає 249 робіт українських та зарубіжних авторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Отже, підведемо підсумки та узагальнимо основні найважливіші висновки проведеного лонгітюдного дослідження. Метою даної дисертаційної роботи було визначення тих психологічних чинників, які слугують побудові професійної кар`єри керівника дошкільної ланки освіти, призводять до його успіху і професійного успіху колективу, який він очолює.
Проведений нами аналіз засвідчує послідовне підвищення уваги дослідників до феномену креативності або творчої обдарованості. Проблема креативності набуває особливої ваги для українського суспільства з огляду на епохальне завдання, яке так гостро постало перед нашою країною на нинішньому етапі її розвитку: перед системою освіти загалом, дошкільної зокрема.
Дисертаційне дослідження,що здійснювалось впродовж 2002-2005 р. р. на базі дошкільних навчальних закладів житомирської області присвячено вивченню психолого-педагогічних умов розвитку креативного потенціалу особистості як одного із провідних чинників професійної успішності керівника дошкільної ланки освіти. У дослідженні теоретично обгрунтовано, еспериментально виявлено та практично підтверджено залежність розвитку креативного потенціалу керівника від рівня загальної та інформаційної культури, від середовища, рівня компетентності.
На матеріалі практично зреалізованому в педагогічну діяльність методичної служби регіону, показано, що розвиток креативного потенціалу особистості протікає більш ефективно за умов психолого-педагогічного супроводу та цілеспрямованого навчання в системі післядипломної освіти. Доведено, що підвищення креативного потенціалу, його стимулювання відбувається в процесі партнерської взаємодії керівників всіх ланок освіти.
Емпірично досліджено, що підвищення і розвиток креативного потенціалу індивіда веде до особистісного його зростання, слідом за цим професійного зростання колективу ним очолюваного і відповідно до підвищення статусу дошкільної ланки освіти загалом.

Запропонована у дослідженні технологія дає змогу розкрити індивідуальні якості особистості, які через призму її креативного потенціалу підвищують якість дошкільної освіти.
Впровадження розробленої технології сприяло:
· розвитку креативного потенціалу особистості як одного з чинників професійної успішності керівника дошкільної ланки освіти;
· реалізації здібностей, підвищення професійної компетентності, самореалізації і самоактуалізації особистості педагога;
· розвитку комунікативних здатностей особистості;
· профілактиці та подоланню професійного стресу та синдрому професійного вигорання” в закладах дошкільної освіти.
Дослідження рівня креативного потенціалу показало, що у працівників сфери дошкільної освіти в переважній більшості (79% ) креативний потенціал достатньо розвинутий. При цьому у 82% з них його прояви стримуються рядом факторів (середовищем, особистою Я-концепцією, відсутністю мотивів для прояву ).
Встановлено взаємозв`язок між високим рівнем креативного потенціалу та інтелектом,- у 20 % респондентів IQ більше 120 і показник креативності за вербальним та малюнковим тестом Торранса є високим.
Домінуючою стороною їх самосвідомості є володіння мистецтвом взаємодії з людьми, прагнення зрозуміти іншу людину, побудувати з нею партнерські взаємини. В спілкуванні вони встановлюють глибокі людські відносини, людяні і не бояться відкривати перед іншими свої почуття, однак прихільність вони відчувають тільки до деяких людей, оскільки ці педагоги відрізняються підвищеною чутливістю до них. Вони готові вчитися у кожного, впевнені в собі і розуміють власну цінність.
Результати дослідження показали, що педагогічний стаж не впливає на наявність та прояв креативного потенціалу, однак відмінність наявна при різних рівнях освіти. Серед керівників з високим рівнем творчого потенціалу переважають педагоги з вищою фаховою освітою, хоча рівень інтелекту при цьому однаковий.
Низький рівень креативності притаманний для керівників, які не мають педагогічної освіти, у них наявний страх перед рефлексією власних психологічних проблем, тенденції до соціально-професійної корпорації та фасилітативної взаємодії виявлені на значно нижчому рівні, в силу чого вони уникають контакту спілкування на професійному рівні, схильні до дій за зразком, не проявляють власної ініціативи, закриті для змін.
Окрім того, для даної категорії досліджуваних притаманним є дуже низький або надто високий рівень стресу, що веде за собою відмову в підвищенні професійного рівня, незадоволеністю власними досягненнями, іноді до деструкції загальнолюдських цінностей.
Проведена нами навчально-корекційна робота засвідчила можливість сприяти розкриттю креативного потенціалу особистості керівника дошкільної ланки освіти шляхом фасилітативного керівництва на основі синергетичного підходу, що призводить до його особистісного зростання і виводить на якісно новий рівень спілкування колектив ним очолюваний. Зумовлено це тим, що в процесі фасилітативної взаємодії відбувається осмислене навчання, з врахуванням інтересів тих, хто навчається, воно спрямоване на узгодження дій з суб`єктами взамодії, попередження помилок, надання допомоги, забезпечення психологічного комфорту, стимулювання бажання і можливості самореалізації.
Емпірично доведено, що в результаті проведеної роботи значно зросла творча активність педагогів, їх емоційна стабільність, самостійність прийняття управлінських рішень.
При впровадження програми проведення розвивальних заходів в процесі взаємодії учасників були вироблені основні напрямки модернізації освітньо-виховного процесу в дошільних закладах регіону, які базуються на певних вимогах, а саме:
· Використання вчинкової спрямованої виховної дії.
Великі морально-розвивальні можливості має виховна дія, змістом якої є вчинок дитини. Педагог має постійно організовувати роботу, пов'язану зі змістом дитячих вчин­ків — позитивних і негативних. У дискусії, що неодмінно виникає з цього приводу, важливо з'ясувати всі можливі наслідки того чи іншого вчинку вихованця для нього са­мого і для його найближчого оточення. Істотним момен­том при цьому є з'ясування внутрішніх причин, які спо­нукали дитину до такого вчинку, а це означає звернення дитини до свого особистісного образу Я.
· Забезпечення генетичної траєкторії руху: від виховної дії навіювання до виховної дії переконання.
Дія навіювання — важливий чинник виховання, який має особливе значення на перших етапах психічного розвитку дитини. Адже малюк усе приймає на віру, без критики, чим і можна користуватися для формування в нього позитивних якостей та запобігання прояву нега­тивних.
Дія навіювання як чинник виховання має велике зна­чення на пізнішому етапі розвитку дитини, але до неї варто звертатися якомога раніше, як тільки малюк поч­не розуміти мову, робити перші спроби розмірковувати.
Дехто вважає, що дитина має слухатися й виконувати вимоги дорослих, а розмірковувати, мовляв, вона буде потім. Тут не треба забувати про таку психологічну за­кономірність: зважаючи на те, як ми привчаємо дитину діяти вперше, так вона діятиме й надалі. Як будь-яка здібність, здібність до розмірковування формується пос­тупово, шляхом вправляння. Без розмірковування не­можливе абстрактне мислення, а без нього неможли­вий свідомий моральний вибір людини.
· Врахування у виховній дії спадкової природи вихованця.
Дитина не є чистим аркушем, на якому вихователь може написати все, що він вважає за потрібне. Чимало реакцій людини виявляються вродженими. Ці вроджені задатки різні в різних дітей. І якщо педагог хоче досягти успіхів у виховній роботі з дитиною, він має чутливо при­дивлятися до її основних схильностей і обов'язково вра­ховувати їх, будуючи систему виховних дій.
· Культивування розвивально - оптимістичної позиції вихованця.
Виховні дії педагога мають ґрунтуватися на психоло­гічному законі, за яким переконування вихованця у то­му, що він легко може набути певних моральних якос­тей, сприяє зміні в цьому напрямі його моральної системи. Тож педагог має з усією силою віри в добрі витоки дитячої природи, з непорушною впевненістю у милосерді вихованця та його здібності здолати негатив­ні схильності, доводити дітям, що вони можуть робити добро, спроможні на дружбу і справедливість. Отже, дати дитині віру в свої сили, в добро — це перше, що має зробити вихователь.
· Об'єктивність оцінювання вихованця.
Щоб скласти про дитину справедливу й правильну думку, педагог не повинен переносити її зі своєї сфери у свою, а сам має перенестися у її внутрішній світ. Праг­нучи дати вихованцеві певні моральні знання, сформу­лювати відповідні погляди, слід зважати на своєрідність його мислення. Тому вміти "бути, як дитина" -— важлива професійна риса педагога. Якщо ж вихователь система­тично "виштовхує" дитину з її власного духовного буття і переносить у свою внутрішню морально-світоглядну систему, змушуючи її дивитися на все і розуміти все по-своєму, він досягає одного: дитина починає видаватися йому не такою, якою є насправді.
· Запобігання ситуаціям особистісної подвійності.
Особистісна подвійність — це внутрішній стан "здава­тися і бути". Він виникає тоді, коли людина починає зда­ватися не такою, якою вона є насправді. Найелементар­нішим проявом особистісної подвійності є дії удавання. Виховні дії педагога з огляду на це мають бути відображенням його високоморальної особистісної сутності, де немає місця дволикості та крутійству. Він має демонструвати вихованцеві повну й безумовну прав­дивість. Дитина повинна знати, що її не обманюють і що вона сама може бути щирою, говорити тільки правду, з повною відвертістю розповідати вихователеві все, що її хвилює, все, що з нею сталося, навіть коли йдеться про поганий вчинок. Якщо між педагогом і вихованцем скла­лися саме такі взаємини, він завжди зможе розрахову­вати на добровільну сповідь дитини, що матиме пози­тивний вплив на її моральний розвиток.
· Визнання особистості дитини та недоторканості її особистості.
Виховна дія педагога в рамках цієї вимоги передба­чає, по-перше, повагу до людської природи дитини. Річ у тім, що усвідомлення власної особистості виникає у дитини досить рано. Це усвідомлення обов'язково пот­ребує підтвердження, яке полягає в наданні їй можли­вості діяти, виходячи з власних уподобань, а не бути сліпим знаряддям для якихось чужих їй цілей. По-друге, вимагає ставлення до дитини як до ідеальної людини, передбачає неодмінне визнання її особистості та недоторканості. Така виховна позиція несумісна з ображанням та пригніченням вихованця. Виховна дія визнання особистості несумісна з намаганням впливати на дитину, орієнтуючись тільки на своє власне задово­лення і зручність. Тільки виховна дія, зорієнтована на особистісну гідність вихованця, сприяє його морально­му розвиткові.
Здійснений у дослідженні аналіз існуючих підходів досліджуваної проблеми дозволив констатувати, що питання про особливості керування дошкільними закладами як ключової умови для подальшого успішного розвитку освіти, її неперервності й цілісності не отримало задовільного розв`язку в соціальній психології.
Доводиться, що оновлення системи дошкільної освіти, досягнення нею якісно нового стану унеможливлюється поза актуалізації творчого потенціалу особистості у єдності останнього не лише із когнітивним, особистісним, але й управлінськими здібностями, а також поза створенням умов стимуляції креативності як цілісного психологічного утворення.
Істотною перешкодою для вивчення феноменології креативності є відсутність ефективних, концептуально обґрунтованих комплексних програм розвитку креативності, яка ґрунтувалася б на уявленнях про цілісну організацію особистості загалом, місце останньої як носія успішності управління освітянським закладом, зокрема.
На основі теоретичного аналізу та узагальнення власного психолого-педагогічного досвіду взаємодії з кадровим управлінським персоналом регіону було сформульовано такі методологічні принципи розробленої нами програми оптимізації креативного потенціалу:
1) принцип супервізії розкриття потенційних можливостей фахівця;
2)принцип проектування та стимулювання особистісного та професійного росту керівника в процесі управління ним навчальним закладом дошкільної ланки освіти;
3) принцип вибору нововведень;
4) принцип профілактика та подолання професійного стресу та синдрому” професійного вигорання;
5) принцип рефлексії власних досягнень;
6) принцип фасилітитивного керівництва процесом навчання в системі післядипломної педагогічної освіти.
Показано, що розвиток креативного потенціалу особистості керівника стає можливим за умов спеціального психолого-педагогічного впливу основним методом якого є супервізія та цілеспрямованого навчання в системі післядипломної освіти.
Підвищення креативного потенціалу, його стимулювання відбувається в процесі партнерської взаємодії керівників всіх ланок освіти, що базується на основі комплексного підходу.
Встановлено, що запропонована у даному дослідженні технологія значно сприяє розкриттю креативного потенціалу особистості загалом, особистісному росту керівника, зокрема, разом з тим і його управлінських здібностей.
Перспектива подальшого дослідження полягає у трансформації даної програми в технологію розробки сучасної моделі підготовки спеціалістів для сфери дошкільної освіти відповідно до нового соціального замовлення.

Список використаних джерел

1. Абдуллаева М.М., Резникова Е. Методика создания эффективной управленческой команды \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С.- Петерб. ун-та, 2003. Т.1. С.4-6.
2. Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира. Самара-Москва, 2000.
3. Адаскина А.А. Креативность и художественные способности \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С.- Петерб. ун-та, 2003. Т.1. С.35-39
4. Алексеева Л.В. Субъектность личности в уголовно-релевантных ситуациях \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.1 С.78-82.
5. Аминов А.Н., Осадчева И.И. Определение мотива власти как фактор повышения качества обучения \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.1 С.102-104.
6. Андреева Г.М. Психология социального познания: учеб. пособие для студ. психол. и педагогических спецвузов. 2-е изд.; перераб. и доп. М.: Аспект Пресс, 2000. 288 с.
7. Андреева Г.М. Социальная психология: учебник для высших учебных заведений. 5-е изд., испр. и доп. М.: Аспект Пресс, 2004. 365 с.
8. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А., Зарубежная социальная психология ХХ столетия. М.: Аспект Пресс, 2002.
9. Афанасенко Л.В. Стратегия построения карьеры как компонент профессиональной Я-концепции \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.1. С.234-237.
10. Бадрак В. Антология гениальности. К.: КВЩ, 2004. 476 с.
11. БаллГ.О. Психологічні засади становлення гуманістично орієнтованої освіти (концепція комплексного дослідження) //Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. К., 1999. Вип.19 Ч.1. 286 с.
12. Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти як сприяння розвитку культури особистості // Психологічний ресурс простору вищої освіти: Збірник наукових праць / За ред. О.В. Винославської К.: ІВЦ Видавництво «Політехніка», 2004. С. 7-17.
13. Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психология личности. М.: Аспект Пресс, 2001.
14. Белолипецкий В.К., Павлова Л.Г. Этика и культура управления: Учебно-практическое пособие. М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов и / Д: ИЦ «МарТ», 2004. 384 с.
15. Белухин Д.А. Как возненавидеть себя, детей и педагогику: Учебное пособие. 3-е изд.перераб. и доп. М.: Издательско - торговая корпорация « Дашков И К», 2002. 164 с.
16. Богомолова Н.Н., Мельникова О.Т., Фоломеева Т.В. Фокус-группы как качественный метод в прикладных социально-психологических исследованиях // Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю.М. Жукова, Л.А.Петровской, О.В.Соловьевой. 2-е изд. М.: «Смысл», 1996. С.281-305.
17. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. М.: Знание, 1981. 96 с.
18. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону: РГУ, 1983.
19. Бондарчук О.І. Професійна кар`єра керівників шкіл: психологічний аспект // Актуальні проблеми психології. Т. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002. Ч. 6. С. 86 89.
20. Бочелюк В.Й. Методика організації психологічного дослідження під час проведення психолого-управлінського тренінгу // Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. К., 2001. Т.ІІІ. Ч.5. С.152158.
21. Бочелюк В.Й. Соціально-психологічні особливості розвитку освітніх організацій // Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Актуальні проблеми психології. К., 2002 . Т.І. Ч. 3. С.220238.
22. Бочелюк В.Й. Управлінське спілкування як механізм функціонально-рольової взаємодії особистості // Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. К., 2002 . Т.ІV. Ч. 7. С.1018.
23. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мыслей.- М., 2001.
24. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону, 1983.
25. Бохан Т.Г. Коррекция фиксированных форм поведения в условиях смены образа жизни \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.1. С.581-585.
26. Быков А.В. Генезис волевой регуляции личности \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.1. С.668-673.
27. Бусыгин А.В. Эффективный менеджмент: Учебник. М.: Дело и сервис, Финпресс, 2000. 156 с.
28. Варенцова Н.С. Преемственность дошкольного и начального школьного образования \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.22-23.
29. Василенко В.Е. Интеллектуальное развитие школьников и поведенческая саморегуляция \ Ежегодник российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.42-44.
30. Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю. М. Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой. М.: Смысл, 1996. 360 с.
31. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб./ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. К.: Просвіта. 2001. 416 с.
32. Ведякина А.В. Проект "Центр психологической поддержки творчески одаренных детей"\ Ежегодник российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8т. Пб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.81-86.
33. Вишневая Н.Э. Развитие креативности младших школьников в процессе обучения \ Ежегодник российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. Пб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.125-128.
34. Винославська О.В., Малигіна М.П. Людські стосунки: Навчальний посібник. К.: КВІЦ, 2001. 39 с.
35. ВласоваЕ.И. Психологические средства диагностики социально одаренной личности // Актуальні проблеми психології. Психологія обдарованості / За ред. Р.О. Пономарьової-Семенової. К.: BONA MENTE, 2002. Т.6. Вип.2. С. 48-78.
36. Волкова Е.Н. Проблема субъектности человека в психологии \ Ежегодник российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. Пб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.2.С.161-165.
37. Гайнутдинова Т.Ю. Состояния мужчин и женщин в трудовой деятельности \ Ежегодник российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. Пб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.264-266.
38. Гатанов Ю.Б. Творческая самореализация личности: технологический и гендерный аспекты \ Ежегодник российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. Пб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.296-300.
39. Гірняк О.М., Лазановський П.П., Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті. Навчально-методичний посібник. К, 1998. 192 с.
40. Гнатко М.М. Феномен креативності як психологічна проблема М., 2001.
41. Гнатко М.М. Психологічна діагностика обдарованості: Метод.реком. Луцьк: ВВ МАНУ, 1996.
42. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Политиздат, 1989. 189 с.
43. Горальський А. Тренінг творчості. Львів: „Кальварія”, 1994. 38 с
44. Горбоконенко Н.В. Копинг-стратегии - фактор социально-психологической компетентности \ Ежегодник российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. Пб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.407-409.
45. Гриншпун И.Б. Идеи Дж.Л.Морено в контексте развития зарубежной психологии личности \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8т. СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.480-483.
46. Гуревич А.В. Провозглашаемые ценности в культуре образовательных учреждений \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т.- СПб.: Изд-во С .-Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.506-509.
47. Гурьянова О.А. Влияние степени знакомства на эффективность обсуждения в фокус-группе \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. Пб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.2. С.517-519.
48. Даринская Л.А. Педагогическая поддержка как механизм развития творческого потенциала \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8 т. Пб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003. Т.3. С.18-22.
49. Деркач А.А., Ситников А.П. Формирование и развитие профессионального мастерства руководящих кадров: социально-педагогический тренинг и прикладные психотехнологии. М.: Луч, 1993. 72 с.
50. Деркач А.А.. Калинин И.В. Стратегия подбора и формирования управленческой команды. М.: РАГС, 1999. 315 с.
51. Джонсон, Девід В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування: пер.з англ. 2003.
52. Дикая Л.А., Шевченко И.Г. Взаимосвязь невербальной креативности и свойств регуляторных систем мозга \ Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года в 8т.-СПб.: Изд-во С. -Петерб. ун-та, 2003.Т.3 С.99-102.
53. Дневник воспитателя: развитие детей дошкольного возраста. / Под ред. О.М. Дьяченко, Т.В. Лаврентьевой. М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2001. 144 с.
54. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб, 1999.
55. Дунчев В.Н. Исследование когнитивных стилей в связи с проблемами креативности: Диссканд. психол. наук. М., 1985.
56. Егоршин А.П. Управление персоналом з-е изд.- Н.Новгород: НИМБ, 2001.-720с.
57.