психологічні чинники СХИЛЬНОСТІ МОЛОДІ ДО соціального утриманства

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Кліманська Марина Борисівна

УДК 159.9:316.621:304.3](477)

психологічні чинники СХИЛЬНОСТІ МОЛОДІ ДО
соціального утриманства

19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
Грабовська Софія Леонідівна,
кандидат філософських наук, доцент

Львів -2007

ЗМІСТ

Вступ

2

Розділ 1. Соціальне утриманство як соціально-психологічне явище

11

1.1.

Cоціальне утриманство як життєва стратегія особистості

12

1.2.

Особистість в ситуації невдалого досвіду: практика застосування копінг-стратегій

28

1.3.

Безпорадність як фактор формування соціального утриманства

30

1.4.

Соціальне утриманство як психологічна проблема: системний підхід

32

1.5.

Соціально-психологічні детермінанти розвитку соціального утриманства

34

Розділ 2. Психологічні чинники соціального утриманства

48

2.1.

Програма констатуючого етапу дослідження

48

2.1.1.

Вибір груп досліджуваних

48

2.1.2.

Вибір методик дослідження

52

2.2.

Результати емпіричного дослідження психологічних чинників соціального утриманства

69

2.2.1.

Аналіз результатів дослідження молоді

69

2.2.2.

Аналіз результатів дослідження безробітних

111

2.2.3.

Види соціального утриманства

119

Розділ 3. Способи психологічної корекції соціального утриманства

133

3.1.

Розвиток громади та її роль в корекції соціального утриманства

134

3.1.1.

Моделі практичної роботи в громаді

134

3.1.2.

Феномен Майдану: аналіз результатів дослідження

138

3.2.

Шляхи психологічної корекції соціального утриманства в сім’ї

152

3.2.1.

Запобігання розвитку соціального утриманства

152

3.2.2.

Системна сімейна психотерапія як метод психологічної корекції соціального утриманства

156

3.3.

Корекція соціального утриманства на особистісному рівні: аналіз результатів соціально-психологічного тренінгу

158

Висновки

173

Список використаних джерел

177

Додатки

194

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне українське суспільство це суспільство, в якому створено стартові умови для активної діяльності та конструктивного мислення. Однак первинні політичні та економічні передумови, що їх було створено за період трансформації суспільного ладу, зовсім не передбачають, що разом з ними швидко зміниться свідомість громадян, їх життєві переконання, звичні способи розв’язання проблем. В українському суспільстві зберігається та відтворюється прошарок людей, що тримаються соціально пасивної позиції, які прагнуть задовольняти виключно власні потреби і відстоювати лише свої інтереси. Таких осіб можна називати по-різному: в Радянському Союзі їх називали соціальними паразитами, сучасні дослідники говорять про це, як про проблему вимагаючої” поведінки або як про соціальне утриманство. При різних назвах суть явища зберігається проблема полягає в тому, що людина не використовує власних ресурсів, а прагне по максимуму скористатися іншими особами чи організаціями для того, щоб вони задовольнили її потреби, розв’язали за неї її проблеми.
Для суспільства загалом існування таких людей це проблема конфліктогенності суспільства в тих ситуаціях, в яких одна частина соціуму намагається скористатися тим, що інша частина виробляє. Це проблема справедливості винагороди зусиль кожної людини. Кожен член суспільства вправі розраховувати на те, що його внесок в існування та функціонування суспільства буде відповідно оцінено і винагороджено. Кожна людина оцінює свої взаємини, порівнюючи, що вона вкладає і що в результаті отримує. Нееквівалентність внеску та винагороди, в кінцевому рахунку, призводить до виникнення стану незадоволення, внутрішніх переживань та почуття ошуканості. Необхідність збереження балансу між внеском окремих людей та винагородою за цей внесок це завдання соціальної політики будь-якої держави. Досвід розвинутих країн у беззастережному створенні особливих умов для окремих верств населення (наприклад, для одиноких матерів, безробітних) вже продемонстрував необхідність обережного ставлення до такого роду заходів на рівні державної політики, оскільки політика надмірної соціальної опіки сприяє посиленню почуття безпорадності, зниженню потенціалу соціальної активності, перекладання всіх особистих проблем на плечі держави.
Для окремої людини це вмотивований вибір або в напрямку розвитку з опорою на власні сили, потенціал творчого самовираження, або в напрямку існування в стані залежності від когось, консервації стану безпорадності та використання чужих ресурсів.
Отже, звернення до тематики „вимагаючої” поведінки у сучасному українському суспільстві зумовлене багатьма факторами соціального характеру.
З наукової точки зору зазначене явище досліджувалось недостатньо. Так, аналіз проблеми соціального утриманства або соціального паразитизму у вітчизняній психологічній науковій літературі зустрічається доволі рідко. Проте сама проблема - як питання активності у реалізації свого життєзабезпечення, питання соціальної корисності, продуктивності” особистості вже давно цікавила науковців. Так, у А.Адлера можна знайти прояви соціального утриманства в описі життєвих стилів особистості (людина, що керує; людина, що бере; людина, що уникає), у Е.Фромма окремі характеристики соціального утриманства в переліку рис властивих всім неплідним орієнтаціям характеру, у К.Хорні орієнтація до та проти людей, у Е.Шострома маніпулятивний тип особистості, у Б.Братуся егоцентрична та групоцентрична особистість, у О.Лазурського особа нижчого рівня адаптації.
В сучасній психологічній та соціологічній науковій літературі аналіз соціального утриманства зустрічається як складова частина дослідження життєвих стратегій (К.Абульханова-Славська, Т.Титаренко, Т.Кассер, Р.Райен, Р.Пехунен, Т.Резнік, Ю.Резнік, Є.Балабанова, А.Созонтова, О.Васильєва, Е.Демченко та ін.) або копінг-стратегій особистості (Р.Лазарус, М.Селігман, С.Нартова-Бочавер, Л.Анциферова, І.Малкіна-Пих, А.Мудрик та ін.). І лише останнім часом почали з’являтися роботи, присвячені власне проблемі соціального утриманства або вимагаючої” поведінки (М.Левицька, С.Грабовська).
Відповідно, з огляду на недостатню наукову розробленість та актуальність проблеми, було визначено тему дисертаційної праці: Психологічні чинники схильності молоді до соціального утриманства”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження та його результати є частиною колективних тем кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка: Розвиток особистості в умовах становлення української держави”(2003-2005 рр., номер держреєстрації 0199U003619), Психологічний аналіз соціальної активності особистості” (2006-2008 рр., номер держреєстрації 0199U003619), Критерії психологічного здоров’я студентської молоді” (2005-2007 рр., номер держреєстрації 0105U002222). Роль автора у кафедральному дослідженні полягає у виявленні особливостей розвитку соціального утриманства в умовах трансформації суспільства, встановленні психологічних чинників соціального утриманства, взаємозв’язку соціального утриманства та психологічного здоров’я особистості. Тему затверджено Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 22/2 від 26 лютого 2003 року) та погоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 року).
Об’єктом дослідження є соціальне утриманство як соціально-психологічний феномен.
Предмет дослідження становлять психологічні чинники схильності молоді до соціального утриманства (система життєвих переконань та психологічні характеристики соціального утриманства).
Мета дослідження: визначення та верифікація психологічних чинників схильності молоді до соціального утриманства.
Основні гіпотези дослідження базуються на припущеннях про те, що високий рівень соціального утриманства зумовлюється:
1. відповідною системою життєвих переконань особистості що включає в себе негативізацію образу соціального світу, переконаністю у зобов’язаності світу щодо індивіда;
2. особистісними психологічними характеристиками: низьким рівнем розвитку особистісної зрілості та здатності до емпатії, переважанням суперницької позиції у ставленні до інших, специфічною системою життєвих цінностей, протіканням психічної діяльності за маскулінним типом, зовнішнім локус-контролем;
Згідно з метою та гіпотезами дослідження було визначено його завдання:
§ здійснити теоретичний аналіз проблеми соціального утриманства;
§ проаналізувати соціально-психологічні передумови розвитку соціального утриманства;
§ визначити та перевірити емпірично психологічні чинники соціального утриманства молоді;
§ розробити та апробувати корекційну тренінгову програму, яка б сприяла зниженню рівня соціального утриманства.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є: теорії особистості (А.Адлера, Е.Фромма, К.Хорні, Е.Шострома, О.Лазурського, Б.Братуся), теорії життєвих стратегій особистості та їх дослідження (К.Абульханової-Славської, Т.Кассера, Р.Райена, Р.Пехунена, Т.Резніка, Ю.Резніка, Т.Титаренко, Є.Балабанової, А.Созонтова, О.Васильєва, Е.Демченко) та копінг-стратегій особистості (Р.Лазаруса, М.Селігмана, С.Нартової-Бочавер, Л.Анциферової, І.Малкіної-Пих, А.Мудрик), концепції „вимагаючої” поведінки (М.Левицької та С.Грабовської).
Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні аналіз проблеми на базі вивчення літератури, систематизація та узагальнення отриманої інформації; емпіричні методи - анкетування, інтерв’ю; формуючий експеримент; математичні методи обробки даних порівняння середніх значень, кореляційний, факторний та кластерний аналізи.
Дослідження містило такі етапи: 1) підготовчий (аналіз літератури, підбір методик дослідження, проведення пілотажних досліджень); 2) емпіричний (збір фактичних даних); 3) опрацювання отриманих даних; 4) інтерпретація результатів констатуючого етапу дослідження; 5) підготовка програми соціально-психологічного тренінгу; 6) апробація тренінгу та формулювання висновків
База дослідження. Дослідження молоді проводилось на базі Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного університету Львівська політехніка”, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Військового інституту імені Петра Сагайдачного при Національному університеті „Львівська політехніка” впродовж 2002-2005 рр. В дослідженні взяли участь 294 особи: 149 жінок та 145 чоловіків віком від 16 до 35 років.
Окреме дослідження — дослідження безробітних було проведене на базі Львівського обласного центру зайнятості. В дослідженні взяли участь 67 осіб (55 жінок і 12 чоловіків) віком від 17 до 53 років. Скорочений варіант дослідження був проведений на Майдані Незалежності у м.Києві під час Помаранчевої революції в листопаді-грудні 2004 року. В цій частині дослідження взяла участь 181 особа: 88 чоловіків і 93 жінки віком від 16 до 65 років. Особи старші 35 років досліджувалися як контрастна група з метою виокремлення вікових особливостей соціального утриманства.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні психологічного змісту, сутності соціального утриманства, виділенні соціально-психологічних чинників формування соціального утриманства, визначенні та верифікації психологічних чинників соціального утриманства, розробці і апробації тренінгу, спрямованого на зниження рівня соціального утриманства.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що знання про життєві стратегії особистості доповнено положеннями про зміст та особливості соціального утриманства як різновиду життєвих стратегій особистості. поглиблено розуміння природи чинників соціального утриманства, розкрито їх психологічні характеристики.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що запропонований комплекс діагностичних методик, тренінг та результати досліджень можуть бути використані в роботі служб зайнятості, при підготовці психологів та соціальних працівників, для тренінгової, психокорекційної та консультативної роботи з самовдосконалення та підвищення рівня соціальної активності студентської молоді, безробітних та інших осіб, що цього потребують.
Особистий внесок автора полягає у підборі та апробації комплексу методик для діагностики психологічних характеристик соціального утриманства, обгрунтуванні валідності, надійності та проведенні стандартизації методики дослідження схильності до вимагаючої” поведінки С.Грабовської, проведенні емпіричного дослідження психологічних чинників соціального утриманства за допомогою відібраних методик, формуванні та апробації тренінгу корекції соціального утриманства.
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, оцінно-якісним та кількісним аналізом одержаних даних, застосуванням статистичних критеріїв значимості емпіричних даних.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення доповідались та обговорювалися на Всеукраїнській науковій конференції Психологічні проблеми на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи” (Львів, 28-30 листопада 2002 року), українсько-польській конференції Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації” (Львів, 19-21 вересня 2003 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” (Київ-Луганськ, 1-3 жовтня 2003 року), науково-практичній конференції для студентів і молодих вчених Психологічні проблеми сучасності” (Львів, 24 квітня 2004 року), міжнародній науково-практичній конференції Молодіжна політика: проблеми і перспективи сучасності” (Дрогобич, 26-27 квітня 2004 року), міжнародній науковій конференції Такі відмінні й такі подібні: Україна і Польща у світлі порівняльних досліджень суспільних наук” (Львів, 9-10 вересня 2005 року), IVВсеукраїнській науковій конференції „Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави” (Київ, 14-15 грудня 2005 року), на планових звітно-наукових конференціях кафедри психології ЛНУім.І.Франка (м. Львів, лютий 2003, 2004, 2005 роки), на науково-методологічних семінарах кафедри психології Львівського Національного університету імені Івана Франка.
Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 16 публікаціях, 7 із яких - у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (201 джерело) та додатків. Зміст дисертації викладений на 176 сторінках комп’ютерного набору, містить 12 таблиць, 27 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Соціальне утриманство визначено як специфічне ставлення до суспільства та інших людей, що виявляється в установках особистості (всі винні мені”) та її поведінці ("вимагаюча” поведінка). Специфікою соціального утриманства є його спрямованість на отримання максимальних вигод для себе, для реалізації власного життєзабезпечення, яке досягається шляхом використання інших людей та суспільства загалом при найменших затратах і зусиллях зі свого боку.
Психологічною причиною виникнення соціального утриманства є механізм навченої безпорадності, завдяки якому людина перестає відчувати наслідки своїх дій та вимушена звертатися за допомогою до інших або підкорятися дії обставин.
На основі аналізу літератури було визначено соціально-психологічні передумови розвитку та психологічні чинники соціального утриманства.
2. Серед соціально-психологічних передумов розвитку соціального утриманства виокремлено і проаналізовано: політичні (держава авторитарна чи демократична), економічні чинники та характер взаємин в сім’ї.
3. Дослідним шляхом здійснено підбір методик для дослідження психологічних чинників соціального утриманства: методики дослідження схильності до вимагаючої” поведінки, опитувальника особистісної зрілості О.Штепи, методики діагностики рівня здатності до емпатії В.Бойко, методики К.Томаса (адаптований варіант Н.Грішиної), Фрайбурзького особистісного опитувальника (модифікована форма В) (шкали депресивності та маскулінності/фемінності, методики Ціннісні орієнтації” М.Рокіча (шкала термінальних цінностей), анкети дослідження життєвих переконань.
4. В результаті дослідження молоді виявлено, що найвищий рівень схильності до соціального утриманства характерний для студентів-курсантів та студентів-медиків.
До психологічних чинників соціального утриманства належать: система життєвих переконь та відповідні психологічні характеристики особистості.
Встановлено, що характерними особливостями системи життєвих переконань осіб з високим рівнем схильності до соціального утриманства є: негативізація образу соціального світу, що включає в себе негативне сталення до законів, переконання в зобов’язаності світу щодо індивіда, специфічні критерії справедливого поділу (порівну” або відповідно до потреб”).
З’ясовано, що психологічними характеристиками осіб, що мають високий рівень схильності до соціального утриманства належать:
· особистісні характеристики маскулінність, депресивність, низький рівень розвитку здатності до емпатії, низький рівень толерантності;
· стиль розв’язання міжособистісних конфліктів суперництво;
· домінуючі ціннісні орієнтації матеріально забезпечене життя, розваги, байдужість до щастя інших людей.
Аналіз отриманих результатів дозволив виокремити щонайменше два типи соціального утриманства, що різняться між собою способом розв’язання конфліктної ситуації. Виокремлено дві групи досліджуваних з високим рівнем схильності до соціального утриманства:
· активний з переважанням суперницької позиції у розв’язанні конфліктних ситуацій;
· пасивний з низьким рівнем суперництва.
Спільними ознаками цих двох видів соціального утриманства є негативне ставлення до соціального світу та низька громадська активність. Пасивний тип соціального утриманця характеризується більшим консерватизмом поглядів та переконаністю в зобов’язаності світу по відношенню до індивіда, прагненням до матеріально забезпеченого життя і розваг. Для активного типу характерне зневажливе ставлення до соціальних норм, прагнення до маніпуляції ними, висока цінність особистої свободи.
Доведено, що для безробітних характерний високий рівень схильності до соціального утриманства. Психологічні чинники, що сприяють виникненню соціального утриманства серед безробітних особливо не відрізняються від чинників соціального утриманства молоді: негативне ставлення до соціального світу та до соціальних норм, суперництво, як спосіб розв’язання конфліктної ситуації. Виявлено, що зниженню рівня схильності соціального утриманства сприяє народження дитини.
З’ясовано, що рівень схильності до соціального утриманства учасників Помаранчевої революції був незначним. Виявлено залежність між віком респондента, статтю та рівнем схильності до соціального утриманства. Встановлено відмінності в мотивації перебування на Майдані та в особистому баченні перемоги залежно від рівня схильності до соціального утриманства: для осіб з високим рівнем схильності до соціального утриманства характерними були ситуативні причини перебування та тактичне, короткотермінове бачення цілей Майдану, для осіб з низьким рівнем схильності — більш стратегічне.
4. Проаналізовано шляхи корекції соціального утриманства за допомогою методів соціальної роботи з громадою та профілактику і корекцію соціального утриманства за допомогою методів системної сімейної психотерапії.
5. Розроблено та апробовано психологічний тренінг зменшення рівня соціального утриманства, що передбачає: роботу з почуттям безпорадності, розвиток навичок емпатійності та толерантності, розв’язання конфліктів, ознайомлення з навичками активізації громади. Цільовими групами для проведення цього тренінгу можуть бути: соціальні працівники, громадські діячі. Окремі блоки можуть бути використані при роботі з молоддю та безробітними.
Подальший розвиток дослідження теми соціального утриманства вбачається нами в проведенні емпіричних досліджень виокремлених в ході дисертаційного дослідження соціальних чинників соціального утриманства. Цікавими були б дослідження економічних факторів формування соціального утриманства: вплив різних систем оплати праці працівників на формування соціального утриманства, взаємозв’язок між різними способами надання матеріальної допомоги безробітним та їх рівнем схильності до соціального утриманства. На основі цих досліджень можна було б надати рекомендації щодо управління організаціями, покращити систему надання матеріальної допомоги, розробити спеціалізовані психокорекційні програми спрямовані на підвищення рівня соціальної активності, як працівників окремих організацій, так і безробітних, що знаходяться на обліку в службах зайнятості. Важливими є емпіричні дослідження психологічних особливостей впливу сім’ї на формування соціального утриманства, на основі яких можна було б здійснювати профілактику соціального утриманства в сім’ї.
Необхідними, на нашу думку, є також подальші теоретичні розробки проблематики соціального утриманства та вдосконалення інструментарію дослідження, який дозволив би виокремити різновиди соціального утриманства, що були виявлені в ході нашого дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Жизненные перспективы личности // Психология личности и образ жизни. М.: Наука, 1987. С.137145.
2. Абульханова-Славская К. А. Психология и сознание личности (проблемы методологии, теории и исследования реальной личности): Избранные психол. труды. МоскваВоронеж: МПСИ. 1999. 224с.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 c.
4. Адлер А. Наука жить: пер. с англ. Киев: Port-Royal, 1997. 288 с.
5. Андреева И.В. Экономическая психология. Социокультурный подход. СПб.: Питер, 2000. 511 с.
6. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. 1994. Том 15, №1. С.318.
7. Балабанова Е.С. Социально-экономическая зависимость и социальный паразитизм: стратегии «негативной адаптации» // Социологические исследования. 1999. №4. С.4657.
8. Баранов А.А. Стили совладающего поведения личности в напряженных условиях // Конфликт и личность в изменяющемся мире. Материалы международной научно-практ. конф. «Конфликт и личность в изменяющемся мире», 25 окт. 2000 г. Ижевск, 2000. С.124125.
9. Баронин А.С. Этническая психология. Киев: Тандем, 2000. 264 с.
10. Батьків не обирають: Проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні К.: АЛД, 1997. 144 с.
11. Бєльська А. Повір у себе // Громадські ініціативи. 2000. №4 (6). C.1719.
12. Бова А. Довіра до соціальних інститутів: крос-національні зіставлення // Соціальна психологія. 2004. №2 (4). С.9099.
13. Бондаровська В. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству: Роздуми та поpади психолога. К.: Розpада: СДМСтудіо, 1999. 63 с.
14. Бопп Дж. Україна має щось особливе // Громадські ініціативи. 2000. №2(4). С.35.
15. Бородюк Н. На раду надійся, а сам роботи не цурайся // Аспекти самоврядування. 2002. №4 (16). С.3537.
16. Бородюк Н.Процес стратегічного планування у містах пішовале ще дуже поволі// Аспекти самоврядування. 2000. Число 2(7). С.40-45.
17. Братусь Б.С. Психология. Нравственность. Культура. М.: Изд-во МГУ. 1994. 145 с.
18. Васильева О.С., Демченко Е.А. Изучение основных характеристик жизненной стратегии человека // Вопросы психологии. 2001. №2. C.7485.
19. Вебер Г. Кризисы любви: Системная психотерапия Берта Хеллингера: Пер. с нем. — М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. 304 с.
20. Воловодова О.,Касперович О. Про соціокультурну специфіку суб’єктності територіальної громади // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. №1. С. 103119.
21. Гарбузов В.И., Захаров А.И., Исаев Д.Н. Неврозы и их лечение. М.: Медицина, 1983. 360 c.
22. Гендерний аналіз українського суспільства. ПРООН. Київ: Златограф. 1999. 294 с.
23. Герасим Г.З., Климанська Л.Д. Громада, як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’ями: Метод. посіб. Львів. 2005. 134 с.
24. Герасимова Т. Всі ми чиїсь сусіди // Громадські ініціативи. №1. С.43-35.
25. Гершензон М. Мы и Я // Новое время. 1990. №36. С.40-42.
26. Гладарев Б. Трудовые стратегии и изменения повседневной жизни в трансформирующемся обществе // Отечественные записки. 2003. №3 (12)// http://magazines.russ.ru/oz/2003/3/
27. Гладченко Т. Механізми управління основа впровадження стратегічного плану розвитку територіальної громади // Аспекти самоврядування. 2005. №3 (29). С.5759.
28. Гнатенко П.И., Бузький М.П. Национальная психология и бытие общества. Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002. 209с.
29. Гозман Л.Я., Эткинд А.М. Люди и власть: от тоталитаризма к демократии // В человеческом измерении. М.: Прогресс, 1989. С.378392.
30. Голікова О. Пані Ніна й вуличні комітети // Партнери. 2004. №8-9 (65). С.1,6.
31. Голованевская В.И. Взаимосвязь особенностей Я”-концепции и совладающего поведения //http://flogiston.ru/articles/social/self_coping
32. Голованевская В.И. Характеристики Я-концепции и предпочтение стратегий совладающего поведения // Вестн. Моск. Ун-та. Сер.14. Психология. 2003. №4. С.30-36.
33. Головаха Е.И., Панина Н.В.Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 168 с.
34. Горенко О. Боротьба з бідністю як орієнтир проєвропейської політики // Політичний менеджмент. 2003. №2. С.107121.
35. Горинь Г. Громадський побут сільського населення Українських Карпат (Х1Х 30-ті роки ХХ ст). Київ: Наукова думка, 1993. 200с.
36. Грабовська С. Гендерні та вікові особливості прояву «вимагаючої» поведінки // Тези звітної наукової конференції філософського факультету. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004 С.155157.
37. Грабовська С. Методика дослідження схильності до «вимагаючої» поведінки // Тези звітної наукової конференції філософського факультету. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005 С.220223.
38. Грабовська С. Феномен «вимагаючої» поведінки: соціально-психологічний аналіз // Вісник: соціогуманітарні проблеми людини (Львів). 2005. № 1. С.8491.
39. Грабовська С. Шляхи корекції схильності до „вимагаючої” поведінки//Матеріали регіональної науковопрактичної конференції „Теоретичні та практичні аспекти дитячої та юнацької психотерапії”. Львів. 2005, С.710.
40. Грабовська С., Левкова О. Споживацька мотивація: психологічний ракурс // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2003. Вип.5. С.416424.
41. Грабовська С.Л., Равчина Т.В. Конфлікти без насильства: Посібник. Львів: Фонд «УкраїнаЄвропа». 2001. 276 с.
42. Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’ями: Метод.матеріали для тренера К.:Наук.світ, 2004. 69 с.
43. Громади України: на шляху відродження. Київ: АйБі”, 2002. 280 с.
44. Дейнека О.С. Экономическая психология. СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2000. 158 с.
45. Демин А.Н. Самоорганизация при потере работы и формы её поддержки // Российское общество на рубеже веков: штрихи к портрету. М.: МОНФ, 2000. С.120135.
46. Добрович А.Б. Кто в семье психотерапевт? М.: Знание,1985. 80с.
47. Дондурей Д. Кому выгодна безнадега? // Знание сила. 1997. № 9. С.919.
48. Донченко О., Овчаров А. Адаптаційний невроз соціуму як наслідок управлінської кризи // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. №1. С.173190.
49. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення). К.: Либідь, 2001. 334 с.
50. Економіка підприємства: Підручник / за заг. ред. С.Ф.Покропивного. К.: КНЕУ, 2001. 528 с.
51. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб: Питер, 2000. 268с.
52. Запобігання домашньому насильству і торгівлі жінками: Підручник з проведення тренінгів. Київ: Winrock International, 2001. 244 c.
53. Зиновьев А. Гомо советикус. Пара беллум. М.: Московский Рабочий, 1991. 414 с.
54. Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії особистості. К.: Стилос, 2001. 238 с.
55. Ильин В.В. Человек в тоталитарном обществе // Социально-политический журнал. 1992. №67. С.3-12.
56. Каган В.Е. Тоталитарное сознание и ребенок: семейное воспитание // Вопросы психологии. 1992. №12. С.1421.
57. Карлсон А. Вперед к прошлому: перестройка семейной жизни в постсоциалистической Швеции // Вестник МГУ. Серия 18. Социология и психология. 1995. №2. С.8492.
58. Киселев В.П. О социальном паразитизме // Возрождение России и русская общественная мысль: Материалы конференции, (Нижний Новгород, 1993.). Нижний Новгород, 1993. С.106107.
59. Климанська Л. Відчуття політичної та соціальної недієспроможності // Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації. Матеріали українсько-польської конференції. Львів, 19-21 вересня 2003 року. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. С. 3940.
60. Климанська Л. Софій О. Громада це// Громадські ініціативи. 2001. №3 (9). С.1314.
61. Кон И. Психология социальной инерции // Коммунист. 1988. №1. С.6476.
62. Костомаров М.І. Дві руські народності. // Історія філософії України. К.,1993. С.317322.
63. Краплич Р. Стосунки між НДО та владою в розрізі суспільних стереотипів // Аспекти самоврядування. 2005. №3 (29). С.54-56.
64. Краплич Р. Щоб не вмирала надія // Перехрестя. 1999. №2 (січеньлютий). С.2021.
65. Кримський С. Сприйнявши серцем, осягнувши розумом. Національні архетипи як втілення долі та історичного досвіду народу // Віче. 1993. №9. С.7683.
66. Крюкова Т.Л. Возрастные различия в стратегиях совладающего поведения // Материалы Сибирского психологического форума "Методологические проблемы современной психологии: иллюзии и реальность". 1618 сентября 2004 г. Томск: Томский государственный университет, 2004. С. 165171.
67. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. Київ: Фенікс, 1992. С. 4865.
68. Лазурский А.Ф. Классификация личностей // Психология индивидуальных различий. Хрестоматия. М.:ЧеРо, 2000. С.472292.
69. Лебедев С.Г. Психологический тренинг развития самосознания у подростков // Практична психологія і соціальна робота. 2004. №5. С.6173.
70. Левада Ю. От мнений к пониманию. Социологические очерки 19932000. М.: Московская школа политических исследований, 2000. 576 с.
71. Левкович В.П. Взаимоотношения в семье как фактор формирования личности ребёнка // Психология личности и образ жизни. Москва: Наука”, 1987. С.6872.
72. Леонтьев Д.А. Методика изучения ценностных ориентаций. М.: Смысл, 1992. 64 с.
73. Либина А., Либин А. Стили реагирования на стресс: психологическая защита или совладание со сложными обстоятельствами? // Стиль человека: психологический анализ. М.: Изд-во «Смысл», 1998. 310 с.
74. Липинський В. Листи до братів-хліборобів: Про ідею і організацію українського монархізму // Філософська і соціологічна думка. 1991. №10. С.6383.
75. Личко А.Е. Подростковая психиатрия. Л.: Медицина, 1985. 416 с.
76. Луцишин Г. Дев’ята тренінгова сесія з розвитку громади // Громадські ініціативи. 2001. № 4 (10). С.6-10.
77. Макаренко А.С. Книга для батьків: Пер. з рос. К.: Радянська школа, 1980. 327 с.
78. Макаайзек Д. Поза суспільством // Громадські ініціативи. 2000. №4 (6). С.2930.
79. Малкина-Пых И.Г. Возрастные кризисы: Справочник практического психолога. М.: Эксмо, 2005. 896 с.
80. Малкина-Пых И.Г. Стратегии поведения при стрессе // http://magazine.mospsy.ru/nomer12/s11.shtml
81. Матеріали до прес-конференції «Громадська думка населення України: початок вересня 2004 року» // http://www.smc.org.ua/monit.html
82. Матеріали до прес-конференції за результатами загальноукраїнського опитування та останніх хвиль загальноукраїнскього хвильового опитування в рамках кампанії з проведення екзит-полу під час виборів Президента України 2004 року // http://www.dif.org.ua./page.php?action= press&to=16
83. Мірчук І. Світогляд українського народу // Народна творчість та етнографія. Київ. 1996. №1. С.2233.
84. Мороз С. Щоб жінки відчували себе єдиною громадою // Громадські ініціативи. 2001. №2 (8). С.16.
85. Мудрик А. Психологічні характеристики соціальних ситуацій // Психологічні перспективи. 2003. Випуск 4. С.34-38.
86. Муздыбаев К. Стратегии совладания с жизненными трудностями. Теоретический анализ //http://www.institutional.boom.ru/econsocio/ Muzdibaev_Strategy_copingbehaviour.htm
87. На політичних кухнях країни // Дзеркало тижня. 13.11.2004. №46 (521) С.23.
88. Найдьонова Л. Інтеграція територіальних спільнот як групових об’єктів демократичних перетворень // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. К.: Український ц