ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОГО ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ В СИСТЕМІ “ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ” ЯК УМОВА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОНФЛІКТІВ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 159.922:37.015

Вахоцька Ірина Олександрівна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОГО ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ В СИСТЕМІ ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ” ЯК УМОВА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОНФЛІКТІВ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
зі спеціальності 19.00.05 соціальна психологія

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент М.Н.КОРНЄВ

Київ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. Теоретичний аналіз проблеми взаєморозуміння учителя та учнів

13

1.1. Загальна характеристика процесу взаєморозуміння

13

1.2. Соціально-психологічні особливості взаєморозуміння вчителя та учнів

44

1.3. Теоретичне обгрунтування можливостей використання соціально-психологічного тренінгу для покращення взаєморозуміння вчителя та учнів

65

РОЗДІЛ 2. Порушення перебігу соціально-перцептивних процесів у взаємодії вчитель учень”

86

2.1. Методика дослідження

86

2.2. Причини виникнення конфліктів між учителем та учнями

88

РОЗДІЛ 3. Психологічні основи використання соціально-психологічного тренінгу для корекції взаєморозуміння в системі вчитель-учень”

106

3.1. Програма тренінгу взаєморозуміння

106

3.2. Модель соціально-психологічного тренінгу взаєморозуміння

119

3.3. Результати експериментального вивчення соціально-психологічного тренінгу взаєморозуміння

138

ЗАКЛЮЧЕННЯ

155

ЛІТЕРАТУРА

159

ДОДАТКИ

179

ВСТУП
Складне становище, в якому опинилася сьогодні загальноосвітня школа, є результатом впливу цілого комплексу економічних, політичних, соціальних і культурних чинників. Відомі та поширені складові системи шкільної підготовки, такі як класно-урочна форма занять, універсалізація програм навчання та виховання, нівелювання здібностей учнів, орієнтація на деякий «усереднений» тип особистості тощо, практично вичерпали свої можливості. Традиційно побудоване суб’єкт-об’єктне спілкування педагогів і школярів гальмує розвиток навчально-виховного процесу. Спостерігається інтелектуальна пасивність як тих, хто навчається, так і тих, хто навчає, відсутність стимулів для навчання. Вчитель частіше за все виконує роль носія знань, а не активного організатора педагогічного процесу. Для учнів характерна глибока незадоволеність спілкуванням з дорослими, що підтверджується численними психолого-педагогічними дослідженнями [8, 18, 72, 189, 221].
З розвитком демократичних тенденцій у суспільстві на зміну старій повинна прийти нова парадигма педагогічної освіти, яка полягає у зміні психологічної сутності взаємодії вчителя і учнів, за якої ефективність навчання і виховання у школі виступає наcлідком покращення процесу взаєморозуміння вчителя і учнів.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства перед психолого-педагогічною наукою стоять важливі та відповідальні завдання удосконалення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі відповідно до проблем нового суспільного розвитку. Розв’язання цих завдань вимагає дослідження проблем, пов’язаних з покращенням якості навчально-виховного процесу в школі. У зв’язку з цим особливого значення набуває вивчення чинників, які впливають на весь хід навчально-виховного процесу та його ефективність.
Серед багатьох чинників одним з вирішальних є існуюча система взаємовідносин між учителями та учнями в навчальній та позаурочній діяльності. На провідну роль цих взаємовідносин вказували шерег дослідників (О.О.Бодальов, Н.В.Кузьміна, С.В.Кондратьєва, О.О.Леонтьєв, Л.Е.Орбан, В.А.Семиченко та ін.). Через систему міжособистісних відносин людина як особистіть входить у царину соціальних відносин суспільства; в рамках цієї системи відносин формується досвід спілкування, йде пізнання правил і норм людських взаємовідносин, розвиток комплексу моральних якостей, що впливає на формування всіх сторін особистості учня. Дружні, доброзичливі стосунки з учителем позитивно впливають на якість навчання та виховання учнів. Конфліктні відносини порушують хід навчально-виховного процесу, перешкоджають накопиченню досвіду позитивного спілкування учнів, негативно відбиваються на формуванні особистості. Однією з малодосліджених на даний час проблем залишається проблема міжособистісних конфліктів у системі вчитель-учень.
У психолого-педагогічній літературі проблема взаєморозуміння вчителя і учнів трактується неоднозначно. Незважаючи на наявність великої кількості праць з педагогічного спілкування, практично відсутні дослідження, присвячені аналізу передумов його ефективності, найважливішою з яких є взаєморозуміння. Останнє не завжди розглядається з соціально-психологічних позицій. У сучасних умовах навчання інтенсифікація соціальних зв’язків особистості, розширення царини її інтересів, навантаження на психічну діяльність учителя та учнів, які постійно ростуть, роблять процеси спілкування та взаємодії в школі більш різноманітними і значущими. Досягнення узгодженості між учителем та учнями у всіх царинах навчальної діяльності зараз все більше залежить не тільки від обох сторін, але й від того, наскільки в процесі педагогічного спілкування враховуються закономірності взаєморозуміння. Численні труднощі при досягненні взаєморозуміння можуть бути подолані, якщо для навчання педагогів використовувати спеціальні активні методи, в тому числі соціально-психологічний тренінг (СПТ).
Сучасна психологічна наука і практика підвищення ефективності людської діяльності приділяють значну увагу соціально-психологічному тренінгу, особливий інтерес становлять праці Н.Н.Богомолової, Ю.М.Ємельянова, Г.А.Ковальова, Л.А.Петровської, А.У.Хараша, присвячені підвищенню соціально-психологічної компетентності засобами СПТ з метою психолого-педагогічної підготовки фахівців до ефективної праці.
Шерег дослідників (Н.Н.Богомолова, А.С.Золотнякова, Л.А.Петровська, Т.С.Яценко та ін.) використовують СПТ для удосконалення навчальної діяльності.
Визначаючи цінність цих досліджень, слід звернути увагу на те, що до цього часу не стали предметом безпосереднього вивчення питання СПТ з метою покращення взаєморозуміння вчителя і учнів. З'явилась необхідність розробки концептуальної моделі СПТ взаєморозуміння для професійного навчання педагогів.
Вивченню чинників, які сприяють формуванню позитивних стосунків між педагогами і учнями, присвячені праці багатьох психологів та педагогів: Н.П.Анікеєвої, Г.О.Балла, Н.Л.Березовіна, О.О.Бодальова, Ф.Н.Гоноболіна, А.Б.Добровича, Н.В.Жутікова, А.А.Кагана, В.А.Кан-Калика, Я.Л.Коломинського, І.С.Кона, С.В.Кондратьєвої, Н.В.Кузьміної, О.О.Леонтьєва, А.С.Макаренка, Т.Н.Мальковської, А.В.Мудрик, Л.Е.Орбан, Н.Г.Потєхіної, В.А.Семиченко, А.І.Щербакова та ін. Разом з тим до цього часу недостатньо вивченими залишаються проблеми, пов’язані з конфліктними стосунками вчителів та учнів. Водночас конфлікти в школі досить часте явище, уникнути їх повністю неможливо, тому знання закономірностей їх виникнення, перебігу та розв’язання необхідна умова успішної діяльності педагога. Кожний вчитель повинен володіти технікою” роботи з конфліктами, вміти правильно виявляти причини їх виникнення, спрямовувати розвиток і ефективно їх розв’язувати. Допомогти вчителеві в цьому одне з головних завдань психолого-педагогічної науки.
Однак в даний час практично відсутні дослідження, які б детально аналізували структуру міжособистісних конфліктів в системі вчитель-учень. Зокрема, це відноситься до проблеми конфліктних взаємовідносин учителя із старшокласниками: не виявлені головні причини виникнення даних конфліктів, не охарактеризовані форми їх перебігу і способи розв’язання. Нерозробленість даних питань часто утруднює практичну роботу вчителів. Дослідження даної теми дає змогу оптимізувати діяльність педагогів-практиків при виникненні конфліктних ситуацій з старшокласниками шляхом застосування соціально-психологічного тренінгу. Таким чином, і запити практики, і логіка розвитку наукових досліджень вказує на необхідність вивчення даної проблеми. Ця обставина і визначитла вибір теми даного дослідження.
Об’єкт дослідження: взаємовідносини в системі вчитель-учень”.
Предмет дослідження: засоби корекції взаєморозуміння в системі вчитель-учень”.
Мета дослідження полягала в розкритті причин виникнення та особливостей прояву конфліктів, в розробці та експериментальній апробації моделі СПТ взаєморозуміння для підвищення ефективності взаєморозуміння в системі вчитель-учень”.
Завдання дослідження:
1. Розглянути теоретико-методологічні основи проблеми взаєморозуміння, дослідження міжособистісних конфліктів та використання соціально-психологічного тренінгу.
2. Виявити основні причини виникнення міжособистісних конфліктів педагогів та старшокласників.
3. Розробити концептуальну модель і програму СПТ взаєморозуміння.
4. Розкрити можливості застосування соціально-психологічного тренінгу для оптимізації взаєморозуміння в системі вчитель-учень”.
Гіпотеза дослідження. Особливості виникнення, перебігу та розв’язання міжособистісних конфліктів педагогів та старшокласників зумовлені порушенням основних типів взаємозв’язків, що встановлюються між ними в ході навчально-виховного процесу в школі і різною суб’єктивною значущістю виникаючих протиріч для кожної із сторін.
Навчання педагогів за допомогою СПТ сприяє формуванню у них позитивної установки на взаєморозуміння з учнями, оволодінню ними різноманітними способами досягнення взаєморозуміння, більш глибокому осмисленню і урахуванню вчителями особистісних особливостей учнів і своїх власних, удосконаленню професійної компетентності педагогів в галузі використання психологічних знань і втілення останніх у практику педагогічної діяльності.
Методологічну основу дослідження склали положення про принципи і специфіку взаємодії суб’єктів спілкування; про особистість як динамічну систему, яка удосконалюється в процесі діяльності; про закономірності детермінації спільної діяльності вчителя і учнів. Зміст роботи базується на кардинальних положеннях соціально-психологічної теорії, принципах і методах активного соціально-психологічного навчання.
Методи дослідження. У роботі використовується комплекс методів дослідження, спрямованих на перевірку висунутої гіпотези і розв’язання поставлених завдань, що включає:
1) методи підготовки та організації дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної теми; вивчення і узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду; системно-структурний аналіз як основний спосіб організації дослідження; формуючий експеримент, що має на меті комплексну оцінку впливу СПТ на взаєморозуміння вчителя та учнів; спостереження;
2) методи збору емпіричних даних: анкетування; самозвіти учасників тренінгу; метод репертуарних решіток Д.Келлі; методика діагностики міжособистісних стосунків Т.Лірі; експрес-опитувальник для вимірювання взаємовідносин у первинних колективах В.Н.Панферова; опитувальник «Дослідження самоставлення» В.В.Століна;
3) методи обробки та інтерпретації даних: математичні методи статистичної обробки даних: метод оцінки середнього значення, кореляційний аналіз.
Розробка програми СПТ здійснювалася в ході проведення 7 груп тренінгу з педагогами в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, в якому взяли участь 86 осіб. Безпосередньо у формуючому експерименті взяли участь 74 особи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
- досліджена специфіка прояву і функціонування процесу взаєморозуміння і визначені основні напрямки підвищення його ефективності;
- здійснена спроба вивчення структури міжособистісного конфлікту в системі вчитель-учень”;
- виявлені основні типи конфліктів, які виникають між вчителями та учнями старших класів;
- емпірично апробована концептуальна модель побудови СПТ, спрямованого на покращення взаєморозуміння вчителя та учнів, виділені особливості такого роду тренінгу порівняно з іншими;
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
- дана характеристика взаєморозуміння як соціально-психологічного феномена;
- розкрита структура міжособистісних конфліктів педагогів та старшокласників, виявлена їх типологія;
- проаналізовані зміст та структура взаєморозуміння між вчителем та учнем, його особливості в спільній навчальній діяльності;
- теоретично розроблена концептуальна модель СПТ взаєморозуміння;

Практична значущість роботи полягає в тому, що в результаті дослідження розроблені:
- модель і програма організації і проведення СПТ як засобу покращення взаєморозуміння вчителя і учнів, що підвищують ефективність навчальної діяльності і дають можливість удосконалювати практику підвищення кваліфікації педагогов;
- необхідні навчально-методичні матеріали і рекомендації для проведення СПТ взаєморозуміння у школі, що полегшують реалізацію апробованих методик в ході СПТ;
- науково-практичний інструментарій вивчення і осмислення ефективності процесу формування вмінь, навичок і засвоєння знань у процесі запропонованого соціально-психологічного тренінгу; оцінки рівня взаєморозуміння вчителя і учнів.
Програма соціально-психологічного тренінгу використовується в роботі з учителями середніх шкіл м. Умані. Крім цього, результати проведеного дослідження використовуються при підготовці студентів Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини.
Надійність та достовірність результатів дослідження забезпечувалась теоретичною та методологічною обгрунтованістю загального задуму дослідження; проведенням формуючого ескперименту відповідно до цілей і завдань роботи; розробкою програми СПТ паралелльно з проведенням емпіричного дослідження; розгорнутою якісною інтерпретацією даних; їх порівнянням з результатами інших досліджень; використанням методів математичної статистики.
Апробація результатів дослідження.
Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри психології Уманського державного педагогічного університету ім. ПавлаТичини, кафедри соціальної психології Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, на Третіх Міжнародних психологічних читаннях (м. Харків, 1999). Дані, одержані в процесі дослідження, знайшли своє відображення в чотирьох публікаціях автора.
На захист виносяться наступні положення:
1. Взаєморозуміння це соціально-психологічний процес двостороннього розуміння і прийняття цілей, мотивів і установок партнерів по спілкуванню, в ході якого спостерігається близькість або подібність (повна або часткова) когнітивного, емоційного, поведінкового реагування на прийнятні для них способи досягнення результатів спільної діяльності.
2. Об’єктивними причинами виникнення конфліктів між вчителями та старшокласниками є порушення існуючих між ними в ході навчально-виховного процесу взаємозв’язків ділового, рольового та особистісного характеру.
3. Взаєморозуміння вчителя і учнів є результатом їх навчальної взаємодії, коли в результаті взаємних зусиль в рамках спільного педагогічного спілкування відбувається: узгодження індивідуальних оцінок стосовно предмета навчальної діяльності; розуміння і взаємне прийняття особистісних особливостей партнерів, співпадання (часткове або повне) емоційних реакцій на характер взаємовідносин один з одним.
4. СПТ взаєморозуміння це варіантна форма цілеспрямованої взаємодії і спілкування всіх його учасників при керівництві з боку ведучого. Його головна мета досягнення взаєморозуміння у всіх ситуаціях спілкування, орієнтованих на практику взаємовідносин учителя і учнів у навчальному процесі. У результаті участі педагогів у СПТ відбувається накопичення, актуалізація і трансформація знань в уміння та навички спілкування і досягнення взаєморозуміння; накопичення комунікативного досвіду вчителем; розвиток його особистості в інтересах досягнення взаєморозуміння з учнями.
5. Ефективність СПТ залежить від правильного врахування при його проведенні реальних умов навчальної діяльності в школі, надійності включених в його зміст методик по активізації взаєморозуміння і може оцінюватися по характеру розвитку когнітивних та емоційних царин особистості педагога, що фіксується за допомогою спеціальних досліджень, здійснюваних до і після СПТ і свідчить про його потенційну здатність самовдосконалюватися в інтересах покращення взаєморозуміння з учнями.
Структура дисертації зумовлена завданнями, логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, заключення, списку використаної літератури і додатків.

Список литературы

ЗАКЛЮЧЕННЯ
Проведене дослідження дало змогу сформулювати узагальнені висновки, основні практичні рекомендації і визначити напрямки подальшого вивчення проблеми дослідження.
1. Сутністю взаєморозуміння є розуміння і прийняття цілей, мотивів і установок партнерів по спілкуванню і взаємодії, що дозволяє встановлювати особливого роду відношення: близькості, прив’язаності, доброзичливості тощо, за умови подібності у партнерів процесів когнітивного структурування. Взаєморозуміння вчителя і учнів одна з головних умов підвищення ефективності навчання і виховання в школі, результат педагогічного спілкування, який сприяє його продуктивності.
Аналіз конфліктів, що виникають у ході навчально-виховного процесу в школі свідчить, що провідна роль у досягненні взаєморозуміння в педагогічному процесі належить педагогу, оскільки він є не просто учасником міжособистісної взаємодії, але й організатором цього процесу, який визначає його цілі, зміст і форми.
2. СПТ взаєморозуміння це варіантна, динамічно розвиваюча форма цілеспрямованого впливу і спілкування всіх його учасників при керівництві з боку ведучого. Його головна мета досягнення взаєморозуміння у всіх ситуаціях спілкування, орієнтованих на практику взаємовідносин вчителя і учнів у навчальному процесі. В результаті участі педагогів в СПТ відбувається накопичення, актуалізація і трансформація знань у вміння і навички спілкування і досягнення взаєморозуміння; накопичення комунікативного досвіду вчителя; розвиток його особистості в інтересах досягнення взаєморозуміння з учнями.
3. Програма СПТ взаєморозуміння має два плани: зовнішній, зміст якого полягає в усвідомлюваному інтелектуальному рівні поставлених завдань, і внутрішній, коли відбувається неусвідомлюваний процес розвитку міжособистісних механізмів взаєморозуміння; і спрямована на формування у педагогів уявлень про значення взаєморозуміння в педагогічній діяльності, усвідомлення наявності або відсутності установок на взаєморозуміння, цілісність свого соціально-психологічного буття, взаємозв’язку функціонування механізмів взаєморозуміння у педагогів та їх учнів, корекцію прийомів досягнення взаєморозуміння; орієнтує на одержання насамперед діагностичних результатів.
4. Використовувати СПТ як засіб покращення взаєморозуміння вчителя і учнів, впроваджувати його форми і методи в педагогічну діяльність означає покращити навчальний процес в школі, інтенсифікувати активну участь педагогів у навчальних ситуаціях, розвивати особистість вчителя і учнів і вдосконалювати професійну відповідальність педагогів за результати своєї праці.
5. Ефективність СПТ залежить від правильного врахування при його проведенні реальних умов навчальної діяльності в школі, надійності включених в його зміст методик по активізації взаєморозуміння і може оцінюватися по характеру розвитку когнітивних і емоційних сфер особистості педагога, що фіксується за допомогою спеціальних досліджень, здійснених до і після СПТ і свідчать про його потенційні можливості самовдосконалюваться в інтересах покращення взаєморозуміння з учнями.
6. Емпіричні результати вивчення ефективності СПТ взаєморозуміння свідчать про те, що реалізація розроблених моделей і програми СПТ дійсно сприяють: розвитку в педагогів готовності і здатності до встановлення взаєморозуміння з учнями; росту соціально-психологічної компетентності, виробленню і закріпленню навичок та прийомів взаєморозуміння; використанню одержаних знань в педагогічній діяльності.
Проведене дослідження дозволяє сформулювати низку практичних рекомендацій:
- з метою підвищення ефективності перепідготовки педагогів за інноваційними програмами доцільно впроваджувати СПТ взаєморозуміння в практику підвищення кваліфікації як психотехнічну підготовку;
- для покращення якості педагогічної діяльності необхідно вввести спецкурс Психологічні основи взаєморозуміння вчителя і учнів” в системі підвищення кваліфікації працівників освіти і вищої школи;
- для вдосконалення професійної підготовки практичних психологів, підтримання організаційно-методичної готовності до проведення соціально-психологічних тренінгів доцільно організовувати постійно діючі семінари-лабораторії тренінгу, а також створити каталоги і формувати збірники дидактичних програм СПТ з обов’язковим описом їх результативності.
Проведене дослідження відкриває перспективи вивчення проблеми покращення взаєморозуміння вчителя і учнів засобами СПТ, які можуть бути реалізовані в:
- проведенні комплексних досліджень, в яких поряд з вивченням когнітивних і емоційних параметрів процесу взаєморозуміння могли б розглядатися і його мотиваційні аспекти;
- дослідженні закономірностей СПТ взаєморозуміння для спільних груп педагогів і школярів;
- подальшій розробці критеріїв і показників рівнів досягнення взаєморозуміння і ефективності самого тренінгу.

Перспектива подальших досліджень пов’язана з більш детальним вивченням функцій спілкування та розробкою спеціальних тренінгових систем, які могли б застосовуватися у практиці підготовки педагогічних кадрів (як у середніх, так і вищих навчальних закладах).

ЛІТЕРАТУРА
1. Абалкина М.А., Агеев В.С. Анатомия взаимопонимания. М., 1990.64 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М., 1991. 299 с.
3. Авдеев В.В. Психотехнология решения проблемных ситуаций. М., 1992. 128 с.
4. Авдеева Н.Н. Понятие идентификации и его применение к проблеме понимания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975. С. 6-9.
5. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М., 1990. 240 с.
6. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. М., 1983. 144 с.
7. Актуальные проблемы педагогики и психологии высшей школы / Под ред. А.В.Барабанщикова. М., 1980. 280 с.
8. Аминов Н.А. Модели управления образованием и стили преподавания // Вопросы психологии. 1994. № 2. С.88-99.
9. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М., 1977. 380 с.
10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л., 1968. 338 с.
11. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1980. 416 с.
12. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. М., 1978. 271 с.
13. Аникеева Н.В. Воспитание игрой. Книга для учителя. М., 1987. 144 с.
14. Анциферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. 1994. Т. 15. № 1. С. 3-18.
15. Арутюнян М.Ю., Петровская Л.А. Обратная связь в системе воспитания человека человеком // Психология межличностного познания / Под ред. А.А.Бодалева. М., 1978. С.42-53.
16. Асмолов А.Г. Личность. Психологическая стратегия воспитания // Новое педагогическое мышление / Под ред. А.В.Петровского. М., 1989. С. 206-220.
17. Асмолов А.Г. Психология личности. М., 1990. 367 с.
18. Асмолов А.Г., Ягодин Г.А. Образование как расширение возможностей развития личности (от диагностики отбора к диагностике развития) // Вопросы психологии. 1992. № 1. С.6-13.
19. Ашрафьян И.Б. О взаимопонимании учителя и учащихся как внутренней предпосылке и результате педагогического общения // Психология педагогического общения. Сб. статей. Ростов, 1978. С. 49-58.
20. Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти // Практична психологія та соціальна робота.-2001.-№1.-с.2-4.
21. Басина Е.З. Идентификация и ее роль в формировании просоциальной” личности // Тезисы научных сообщений советских психологов к У1 Всесоюзному съезду Общества психологов СССР. М., 1983. Ч.2. С. 266-267.
22. Беляева А.В. Вербализация опыта как коммуникативный элемент познавательного процесса в индивидуальной и совместной деятельности // Тезисы научных сообщений. Ч. 4. С. 727-730.
23. Бернлер Г., Юнсон Л. Теория социально-психологической работы. М., 1992. 342 с.
24. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. 422 с.
25. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. О методах активной социально-психологической подготовки // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. 1977. № 1. С. 53-61.
26. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Социально-психологический тренинг предпосылка развития общения учителя с учениками // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся / Под ред. А.А.Бодалева, В.Я.Ляудис. М., 1980. С. 65-76.
27. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М., 1982. 200 с.
28. Бодалев А.А. О взаимосвязи общения и отношения // Вопросы психологии. 1994. № 1. С. 122-126.
29. Бодалев А.А. Психология о личности. М., 1988. 188 с.
30. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. Л., 1990. 135 с.
31. Бойко В.В., Ковалев А.Г., Панферов В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. М., 1983. 207 с.
32. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игра, упражнения. Спб, 1994. 314 с.
33. Боуэн М. Духовность и личностно-центрированный подход // Вопросы психологии. 1992. № 3-4. С. 24-33.
34. Братченко С.Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение: Автореф. дис. канд.психол.наук. Л., 1987. 24 с.
35. Брудный А.А. О проблеме коммуникации // Методологические проблемы социальной психологии. М., 1975. С. 165-182.
36. Брудный А.А. Экспериментальный анализ понимания // Вопросы философии. 1986. № 9. С. 50-62.
37. Брунер Дж. Психология познания. М., 1977. 412 с.
38. Брушлинский А.В., Поликарпов В.А. Диалог в процессе познания // Познание и общение / Отв. Ред. Б.Ф.Ломов, А.В.Беляева, М.Коул. М., 1988. 208 с.
39. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К., 1989. 200 с.
40. Бусс Н. Психология взаимопонимания и научное общение // Тезисы научных сообщений советских психологов к ХХ11 международному конгрессу. Часть 2. М., 1981. С. 109-110.
41. Витгенштейн Л. Философские исследования // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. М., 1985. С. 79-128.
42. Воронин В.Н., Тышковский А.В., Филиппов А.В. Организационно-психологическая модель проведения групповой дискуссии // Психологический журнал. 1990. Т. 11. № 2. С. 19-24.
43. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М., 1991. 480 с.
44. Гаврилова Т.П. Эмпатия как специфический способ познания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы Красноярск, 1985. С. 17-19.
45. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики. М., 1988. 704 с.
46. Галузс П.Р. Понимание младшими подростками своих учителей. Дис. канд.психол.наук. Гродно, 1986. 192 с.
47. Герменевтика: История и современность. М., 1985. С. 317.
48. Гжесюк Л. Диагноз и терапия // Психология личности в социалистическом обществе: Личность и ее жизненный путь / Отв. Ред. Б.Ф.Ломов, К.А.Абульханова-Славская. М., 1990. С. 204-211.
49. Гиппенрейтер Ю.Б., Карягина Т.Д., Козлова Е.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии // Вопросы психологии. 1993. № 4. С. 61-68.
50. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии // Пер. с анг. Л.И.Хайрустовой. Общ. Ред. Ю.П.Адлера. М., 1976. 496 с.
51. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К., 1989. 188 с.
52. Грирорьев М.Н., Парткая А. Использование социально-психологического тренинга в учебно-воспитательной работе со старшеклассниками // Вопросы психологии. 1988. № 5. С. 100-107.
53. Групповая психотерапия / Отв. Ред. Б.Д.Карвасарского, С.Ледера. М., 1990. 384 с.
54. Денисенко Г.А. Диалоговое общение, условия и факторы его эффективности: Автореф.дис. канд.психол.наук. М., 1992. 25с.
55. Деркач А.А., Красько В.Г., Саранцев Э.А. Этнопсихология. Принципы и методы построения этнопсихологического исследования. Ч. 2. Уч.-методич. пособие. М., 1992. 200 с.
56. Деркач А.А., Старовойтенко Е.Б., Кривокулинский А.Ю. Реализация концепции Я” в системе жизненных отношений личности (акмеологический аспект). М., 1993. 156 с.
57. Дуаз В. Явление анкеровки в исследованиях социальных представлений // Психологический журнал. 1994. Т. 15. С. 19-26.
58. Дьяконов Г.В. Интерсубъективный подход: деятельность диалог //Психология диалога и общения учителя и учащихся. Т. 2. Сб.научн.трудов. Кировоград, 1994. 143 с.
59. Емельянов Ю.Н. Антивное социально-психологическое обучение. Л., 1985.167 с.
60. Емельянов Ю.Н. Активные групповые методы социально-психологической подготовки специалистов // Вопросы психологии. 1985. № 6. С. 88-95.
61. Емельянов Ю.Н. Социально-психологическое проектирование в педагогике // Вопросы психологии. 1988. № 1. С. 26-33.
62. Емельянов Ю.Н. Теория формирования и практика совершенствования коммуникативной компетентности: Дис. д-ра психол. наук. Л., 1990. 403 с.
63. Ерастов Н.П. О специфике взаимопонимания в процессе речевого общения // Теор. и прикладные проблемы С. 22-24.
64. Жуков Ю.П., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении. М., 1991. № 96 с.
65. Загадка человеческого понимания / Под ред. А.А. Яковлева. Сост. В.П.Филатов. М., 1991. 352 с.
66. Зазыкин В.Г., Чернышев А.П. Менеджер: психологические секреты профессии. М., 1992. 165 с.
67. Запорожец А.В. Значение ранних периодов детства для формирования детской личности // Принцип развития в психологии / Отв. Ред. Л.И.Анциферова. М., 1978. С. 228-269.
68. Захаров В.П., Кухарева Л.В., Хрящева Н.Ю., Гайда В.Л. Активные методы обучения общению в подготовке студентов-психологов // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Межвуз. сб. / Отв. Ред А.А.Крылов, Н.В.Кузьмина. Л., 1985. С. 78-85.
69. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. Учебное пособие. Л., 1989. 55 с.
70. Зейгарник Б.В., Холмогорова А.Б., Мазун Е.С. Саморегуляция поведения в норме и патологии // Психологический журнал. 1989. Т. 10. № 2. С. 122-123.
71. Знаков В.В. Понимание в познании и общении. М., 1994. 237 с.
72. Золотнякова А.С. Взаимопонимание и первичная общность // Вопросы психологии общения и познания людьми друг друга. Межвуз. Сб. научн.трудов. Краснодар, 1979. С. 69-76.
73. Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения: Учебное пособие по спецкурсу. Ростов-на-Дону, 1986. 146 с.
74. Золотнякова А.С. Установка на восприятие человека в актах общения учителя и ученика // Теорет. и прикл. проблемы С. 245-247.
75. Игры для интенсивного обучения / Под ред. В.В.Петрусинского. М., 1991. 219 с.
76. Ильин Г.Л. Нетрадиционные формы усвоения социального опыта // Вопросы психологии. 1992. № 3-4. С. 19-23.
77. Ионин Л.Г. Понимание и экспертиза // Вопросы философии. 1991. № 10. С. 48-51.
78. Кан-Калик В.А. Основы профессионально-педагогического общения: Учебное пособие. Грозный, 1979. 138 с.
79. Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. 1975. № 4. С. 9-16.
80. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. М., 1990. 144 с.
81. Карикаш В.И. Влияние общения с учителем на формирование познавательных интересов старшеклассников // Тезисы науч. Сообщений Ч. 4. С. 744-746.
82. Кашапов М.М. Ситуационный анализ педагогических ошибок // Актуальные проблемы подготовки учителей и школьных психологов. Межвуз.тематич.сб. / Отв.ред. С.Н.Батракова. Ярославль, 1994. 76 с.
83. Кемеров В.Е. Взаимопонимание: Некоторые философские и психологические проблемы. М., 1984. 109 с.
84. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама. М., 1993. 223 с.
85. Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М., 1975. 271 с.
86. Ковалев А.Г. Эмпатия и процесс практического познания одной личностью другой // Теор. и прикл. проблемы С. 32-33.
87. Ковалев Б.П. Представления педагогов о понимании их учащимися ПТУ: Автореф. дис. канд.психол.наук. М., 1984. 23 с.
88. Ковалев Б.П., Кондратьева С.В. Понимание учащимися поступка учителя // Теоретич. и прикладн. проблемы. С. 235-236.
89. Ковалев Г.А. Активное социальное обучение как метод корекции психологических характеристик субъекта общения: Дис. канд.психол.наук. М., 1980 270 с.
90. Ковалев Г.А. Некоторые аспекты исследования невербальной коммуникации у человека // Вопросы психологии общения и познания людьми друг друга. Межвуз. сб.научн.трудов. Краснодар, 1979. С. 14-24.
91. Ковалев Г.А. Основные направления методов активного социального обучения в странах Запада // Психологический журнал. 1989. Т. 10. С. 127-131.
92. Ковалев Г.А., Корняк Н.М., Петровская Л.А. Проблемы активного социального обучения // Вопросы психологии. 1982. № 5. С. 166-167.
93. Ковальчук М.А., Петровская Л.А. Проблемы группового тренинга в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1982. № 5. С. 140-149.
94. Коломинский Я.Л. Возрастная и педагогическая социальная психология в свете проблем воспитания // Прикладные проблемы социальной психологии: Сб.статей. М., 1983. С. 255-269.
95. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива: Система личных взаимоотношений. Минск, 1984. 239 с.
96. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. Минск, 1976. 350 с.
97. Кольцова В.А. Общение и познавательные процессы // Познание и общение / Отв. ред. Б.Ф.Ломов, А.В.Беляева, М.Коул. М., 1988. 208 с. С, 10-23.
98. Кон И.Н. Психология ранней юности: Кн.для учителя. М., 1989. 255.
99. Кондратьева С.В. Межличностное понимание и его роль в общении: Автореф. дисс. д-ра психол. наук. Л., 1976. 36 с.
100. Кондратьева С.В. Психолого-педагогические аспекты проблемы понимания людьми друг друга // Психология межличностного познания / Под ред. А.А.Бодалева. М., 1978. С. 158-174.
101. Кондратьева С.В. Учтель-ученик. М., 1984. 80 с.
102. Кондратьева С.В., Раздобутько В.М. К вопросу о понимании учителем личности ученика // Теорет.и прикл.пробл С. 238-239.
103. Кондрашенко В.Г., Донской Д.И. Общая психотерапия. Минск, 1993. 477 с.
104. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. К., 1995. 306 с.
105. Корнелиус Х., Фэйр Ш. Выиграть может каждый. М., 1992.116 с.
106. Коряк Н.М. Ресурсы нашей личности: О новом методе подготовки руководителей // Экономика и организация промышленного производства. 1980. № 9. С. 156-166.
107. Коряк Н.М., Петровская Л.А. Проблемы и методы повышения коммуникативной руководителей и специалистов // Вопросы психологии. 1987. № 2. С. 175-176.
108. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний: Пер. с чешского. М., 1991. 336 с.
109. Крический Р.Л., Рыжан М.М. Психология руководства и лидерства в спортивном коллективе. М., 1985. 120 с.
110. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: Психология значимых отношений. М., 1989. 204 с.
111. Кроник А.А., Хорошилова Е.А. Диагностика взаимопонимания в значимых отношениях // Вопросы психологии. 1987. № .С. 128-137.
112. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Л., 1967. 182 с.
113. Кузнецова Е.В. Развитие межличностных невербальных коммуникаций средствами социальн-психологического тренинга: Автореф. дис. канд.психол.наук. М., 1989. С. 22.
114. Кулешова Л.Н. Психологические особенности познания учителем ученика в процессе обучения: Дис. канд.психол.наук. Л., 1977.
115. Лавриненко А.И. О роли интеллектуальной активности педагога в предупреждении психологических барьеров при общении поведения детей // Теор. и прикл. пробл С. 253-254.
116. Левкович В.П. Взаимоотношения в семье как фактор формирования личности ребенка // Психология личности и образ жизни / Отв.ред. Е.В.Шорохова. М., 1987. С. 68-72.
117. Лендел Ж. О понимании личности учителей школьниками 8-10 классов: Автореф.дис. канд.психол.наук. М., 1979. 24 с.
118. Леонтьев А.А. Деятельность и общение // Вопросы психологии. 1979. № 1. С. 121-132.
119. Леонтьев А.А. Общение как объект психологического исследования // Методологические проблемы социальной психологии. М., 1975. С. 106-123.
120. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. М., 1975. 45 с.
121. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. Изд. 2-е. М., 1977. 304 с.
122. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М., 1972. 376 с.
123. Лесовик А.Л. Саморегуляция поведения в социально-психологическом тренинге: Дис. канд.психол.наук. К., 1989. 147 с.
124. Линде Н.Д. Психотерапия в социальной работе. М., 1992. 68 с.
125. Личность. Общение. Групповые процессы. Сб.обзоров ИНИОН АН СССР. М., 1991. 161 с.
126. Лобанова Т.Н., Кокурина И.Г. Использование психодиагностической информации в коррекции мотивационной структуры руководителей // Вестник Моск.ун-та. Сер. 14. Психология. 1992. №1. С. 41-50.
127. Ломов Б.Ф. Категория общения и деятельности в психологии // Вопросы философии. 1979. № 8. С. 34-47.
128. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М., 1984. 444 с.
129. Ломов Б.Ф. Общение как проблема общей психологии // Методологические проблемы социальной психологии. М., 1975. С. 124-135.
130. Лоос В.Г. Об активных методах в психологической подготовке руководителей и педагогов (методологические вопросы) // Психологический журнал. 1982. Т. 3. № 5. С.73-81.
131. Максакова В.И. О влиянии восприятия педагогом своего воспитаника на развитие индивидуальности школьника // Теор. и прикл.пробл С. 256-257.
132. Максименко С.Д. Еще раз о педагогической этике учителя //Сов. Педагогика.-1981.-№8.-с.50-52.
133. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге. Каталог. Часть 1. Спб, 1993. 102 с.
134. Маркова А.К., Матис Т.А. Формирование мотивации учения. М., 1990. 192 с.
135. Межличностное восприятие в группе / Под ред. Г.М.Андреевой, А.И.Донцова. М., 1981. 295 с.
136. Мелибруда Е. Я-ты-мы: Психологические возможности улучшения общения / Пер. с польской Е.В.Новиковой. М., 1986. 254 с.
137. Методологические проблемы социальной психологии / Под ред. Е.В.Шороховой. М., 1975. 295 с.
138. Методология и методы социальной психологии / Под ред. Е.В.Шороховой. М., 1977. 247 с.
139. Методика исследования личности / Под ред. Е.С.Кузьмина, В.Е.Семенова. Л., 1977. 175 с.
140. Митина Л.М. Индивидуальный подход и систематическая типизация учащихся // Вопросы психологии. 1991. № 5. - С. 28-35.
141. Мнацакян Л.И. Взаимная симпатия между учеником и учителем как фактор взаимопонимания в учебной работе // Теоретические и прикладные проблемы . С. 258-259.
142. Моделирование педагогических ситуаций / Под ред. Ю.Н.Кулюткина, Г.С.Сухобской. М., 1981. 120 с.
143. Мышление учителя: Личностные механизмы и понятийный аппарат / Под ред. Ю.Н.Кулюткина. М., 1990. 104 с.
144. Натаров В.И. Влияние курса социально-психологического тренинга на самооценку Я-образа” // Психологический журнал. 1990. - Т. 11. - № 5. С. 74-78.
145. Натаров В.И. Группо-а