ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Романова Валерія Генадіївна
УДК 316.6

ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ
СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

Спеціальність 19.00.05 соціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Корнєв Микола Ничипорович,
кандидат філософських наук,
доцент, завідувач кафедри
соціальної та педагогічної психології
Київського національного
університету імені Тараса Шевченка

КИЇВ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП.......................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. ГЕНДЕРНА КУЛЬТУРА ЯК ФАКТОР СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ.........................................

12

1.1. Сутність статеворольової соціалізації. Визначення основних понять дослідження.....................................................................

12

1.2. Нормативно-регулятивна сутність гендерної культури суспільства...................................................................................

26

1.3. Статеворольова соціалізація як засвоєння гендерної ролі.......................................................................................

39

РОЗДІЛ 2. СТАТЕВОРОЛЬОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ПІДЛІТКІВ ЯК ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ.........................

56

2.1. Ідентифікація як механізм формування гендерної ідентичності підлітків........................................................................

56

2.2. Особливості формування гендерної ідентичності підлітків в спілкуванні з однолітками.............................................................

73

2.3. Формування гендерної ідентичності підлітків в умовах
сім’ї....................................................................................................

95

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ.....................................

109

3.1. Характеристика та обґрунтування методик дослідження...................................................................................

109

3.2. Визначення стереотипів маскулінності і фемінінності в процесі статеворольової соціалізації підлітків................................

121

3.3. Дослідження андрогінності в гендерній ідентифікації підлітків..........................................................................................

148

3.4. Особливості структури гендерних образів в уявленнях підлітків..........................................................................................

162

ВИСНОВКИ..............................................................................................

182

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................

190

ДОДАТОК.................................................................................................

209

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Успішне розв’язання завдань, пов’язаних з розвитком нашого суспільства, потребує значної уваги до питань формування особистості. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях дедалі частіше розглядається процес формування особистості як представника певної статі, як носія деяких вихідних якостей, що визначають зміст поведінки індивіда як чоловіка або жінки, хлопчика або дівчинки. Це і не дивно, бо поза статтю людини не існує.
Формування статевих якостей людини відбувається в процесі статеворольової соціалізації, тобто під впливом соціокультурного середовища, яке пред’являє особистості певні вимоги як до представника чоловічої або жіночої статі. Проблема статеворольової соціалізації це міждисциплінарна проблема, яка охоплює широке коло питань. Дослідників цікавлять питання психологічних відмінностей чоловіків і жінок, закономірності формування психологічної статі, зв’язок статі і фізіологічних особливостей індивіда та інші. Проте статеворольова соціалізація як формування гендерних рис, що є найбільш загальними, стійкими рисами особистості, які проявляються в соціально-організованій діяльності, що регулюється соціально-нормативною системою суспільства, досліджена недостатньо, хоча дослідження в цій галузі є вкрай необхідними для розробки програм виховання молоді, зокрема статевого виховання. Науковий підхід до програм статевого виховання вимагає врахування основних закономірностей статеворольової соціалізації, а також особливостей цього процесу на основних вікових його стадіях.
В сучасному суспільстві утворились різні моделі гендерних ролей, що не завжди узгоджується з існуючими традиційними стереотипами маскуліності-фемінінності. Протиріччя між консервативністю гендерних стереотипів і революційністю гендерних ролей може виявлятись деякими негативними явищами в процесі статеворольової соціалізації, зокрема порушенням гармонійності у формуванні гендерної ідентичності підлітків. Підлітковий вік виявляється цікавим в плані дослідження статеворольової соціалізації, бо саме в цьому віці, як підкреслюється науковцями [185,186], відбувається становлення гендерної ідентичності, яка визначає подальший розвиток особистості. В цей період формуються гендерні якості, які стають основою формування гендерного типу особистості. В підлітковому віці закладаються такі статеві основи, які в подальшому можуть змінюватись лише під дією надзвичайних впливів. Дослідження підліткової стадії соціалізації залишається актуальним не тільки тому, що зміни, що відбуваються на цій віковій стадії є визначальними для подальшого шляху життєдіяльності особистості, але й тому, що на розвиток підлітків більшою мірою, ніж на інші вікові групи, впливають зміни, що відбуваються в суспільстві, в якому вони живуть. Сьогоднішні підлітки живуть в умовах інтенсивної трансформації суспільства, яка здійснює сильний вплив на формування і розвиток їх особистості. Всі ці обставини потребують привернення уваги до проблеми формування особистості підлітків, зокрема до аналізу статеворольової соціалізації як процесу, що регулюється соціально-нормативною системою культури суспільства.
Існує декілька підходів у вивченні статевого розвитку підлітків. По-перше, це медико-біологічний підхід, коли предметом вивчення є процес набуття статевої зрілості і фізичного росту, який відбувається в цей період. В цей напрямок питому вагу внесли роботи Г.С. Васильєва, П.А. Вундер, А.І.Захарова, Д.Н.Ісаєва, В.Ю. Кагана, Д.В. Колесова, Н.Б. Сельверової та інших [45, 67, 68, 69, 70, 64, 65, 76, 75, 125]. Автори цього напрямку звертають увагу на біологічні основи статі, зокрема на такі питання, як умови пренатального розвитку статі, вплив гормонів на розвиток статі, відхилення від статевої диференціації, фізіологічні особливості і стать і т. і. В деяких роботах йдеться про сексуальну поведінку людини, прояви сексуальності між іншим, автори майже всіх робіт не розрізняють поняття «статева поведінка» і «сексуальна поведінка», в той час як ці поняття не є тотожними. Роботи біологічного напрямку мають велике значення для досліджень проблеми про співвідношення біологічного і соціального у статевому розвитку особистості, яка є важливою для теорії формування особистості.
Другий напрямок дослідження статі психологічний, в якому отримано найбільше результатів і зроблено найбільшу кількість досліджень і які становлять хорошу основу для подальшого вирішення проблем статевого розвитку людини не тільки в галузі самої психології, але й у інших споріднених психології сферах науки. Більшість психологічних досліджень зосереджено на вивченні статевої диференціації, визначенні відмінностей між статями, формуванні психологічної статі. Роботи К.П.Веселовської, Т.В.Говорун, О.Кікінежді, Д.В. Колесова, І.П.Петрище, А.Г.Хрипкової, О.М.Шарган, Т.І.Юферової та інших вітчизняних авторів мають велике значення для статеворольового виховання молоді [41, 54, 55, 76, 127, 154, 155, 189, 190, 191]. В психології вже стало загальноприйнятим вважати, що прямого зв’язку між статтю та індивідуальними властивостями немає. Статеві відмінності опосередковані, в першу чергу, умовами середовища, виховання, діяльності тощо. Звичайно, є певні психічні якості, які більше виражені в представників тієї чи іншої статі, та все ж більшість якостей бісексуальних, які притаманні обом статям. В психології вважається, що загальнолюдські риси, якості і властивості є ширшими й перекривають специфічні статеві особливості, тому можна говорити лише про переваги якихось із них в індивідів чоловічої або жіночої статі. Автори підкреслюють, що обидві статі психологічно рівноцінні і мають взаємні переваги лише в певних ситуаціях або взаєминах. Психологічні статеві відмінності мають середньостатистичний характер. Велика увага в психологічних дослідженнях приділяється проблемі формування статевої ідентичності, яка розглядається в ракурсі самосвідомості особистості [39]. Розрізняючи поняття «формування психологічної статі» і «статеву ідентифікацію», В.В.Смолін вважає особливість останнього у включності індивіда до реальних взаємин, що і є основою формування статевої ідентичності. На роль стосунків, спілкування, діяльності у формуванні статевої самосвідомості звертається увага і в роботах В.В.Абраменкової [1]. Вона вважає, що статева диференціація набуває психологічного змісту для особистості також лише за умови включення її до спільної діяльності з іншими. Проблема статеворольових уявлень дітей дошкільного віку досліджується А.А.Палієм [126], а саме: ціннісно-смислова природа статеворольових уявлень, система ставлень особистості до себе як представника певної статі, вплив статевої ідентичності на становлення психологічної статі.
Третій напрямок дослідження статі це соціально-психологічний. В роботах Д.М.Ісаєва, В.Ю.Кагана, І.С.Кона, Я.Л.Коломинського, М.Х.Мелтсас, Т.А.Репіної таін. [64, 65, 67, 68, 69, 76, 140, 141] досліджуються проблеми соціального аспекту в формуванні психологічної статі, питання стосунків між особистостями однієї і різної статі, формування гендерної поведінки, настановлень, уявлень, цінностей. Ключовою проблемою дослідження є проблема статеворольової соціалізації. В.Ю.Каган розглядає статеву соціалізацію як процес активного засвоєння особистістю стандартів психосексуальної культури (стереотипів маскулінності-фемінінності) по мірі входження в соціальні стосунки. В аналізі статевої соціалізації застосовується такі поняття, як «статева роль», «статеворольова позиція», «статева (психосексуальна) ідентичність». Формування психології статі І.С.Кон пов’язує із засвоєнням статевої ролі, яка ним визначається як система приписів, модель поведінки, яку повинен засвоїти і якій повинен відповідати індивід, щоб його визнавали за чоловіка або жінку.
Зазначимо, що проблема статеворольової соціалізації особистості активно досліджується зарубіжними фахівцями. У вітчизняній соціальній психології в цьому напрямку досліджень дуже мало. Зокрема, висвітлення проблеми статеворольової соціалізації у вітчизняній літературі обмежено узагальненими визначеннями окремих положень шляхом запозичення наукових понять із психології. В той час, як аналіз процесу статеворольової соціалізації передбачає використання соціально-психологічних категорій, що визначають певний комплекс соціально-культурних ознак у відповідності з поведінкою представників кожної статі. Такі ознаки представлені в кожному суспільстві у вигляді статеворольових соціальних стереотипів маскулінності і фемінінності, зміст яких обумовлений рівнем розвитку суспільства, розподілом праці в ньому, культурою, релігією, звичаями. Соціальні статеворольові стереотипи виконують детермінуючу функцію в процесі статеворольової соціалізації. Про це йдеться в роботах М.Кле, М.Мід, S.Bisaria, L.Weitzman, E.Maccoby, C.Jacklin таін. [73, 110, 200, 234, 220, 221]. Дослідження соціальних статеворольових стереотипів є дуже важливим в теорії статеворольової соціалізації. Проте проблема статеворольової соціалізації як формування таких найбільш загальних, стабільних якостей особистості як гендерні якості, що проявляються в соціально-організованій діяльності, має багато сторін. На формування статі впливають етнічні, релігійні і класові варіації статевих ролей і відповідні ним соціальні очікування. Дослідження процесу статеворольової соціалізації передбачає визначення і аналіз не тільки соціальних статевих стереотипів, а й всього гендерного аспекту соціально-нормативної системи суспільства, яка визначає гендерні властивості людей. Саме з цього боку, який виявився найменш дослідженим, ми підійшли до проблеми статеворольової соціалізації в своєму дослідженні. Розгляд особливостей статеворольової соціалізації підлітків вимагає теоретичного аналізу сутності самого процесу статеворольової соціалізації, а також визначення відповідних основних категорій, в яких відбивається цей процес.
Отже, із всіх напрямків дослідження проблеми статевого розвитку особистості найменш дослідженим виявився соціально-психологічний. У вітчизняних дослідженнях не до кінця з’ясовано механізм інтерналізації індивідами ціннісно-нормативної системи гендерної культури суспільства, недостатньо розкрита нормативна сутність гендерної культури, таких її структурних елементів, як гендерні стереотипи, гендерні ролі. Недостатньо дослідженим є також аспект проблеми, який пов’язаний із підлітковою субкультурою.
Актуальність і недостатня наукова розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Особливості статеворольової соціалізації підлітків». Вибраний напрям дослідження має зв’язок з науковою тематикою лабораторії соціальної психології Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України «Особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах трансформації суспільства».
Об’єкт дослідження статеворольова соціалізація підлітків.
Предмет дослідження особливості формування гендерної ідентичності підлітків.
Мета дослідження на основі аналізу соціокультурних факторів формування гендерної ідентичності визначити умови гармонізації статеворольової соціалізації підлітків.
Гіпотеза дослідження. Умовою гармонізації статеворольової соціалізації підлітків є переорієнтація їх зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінінних на андрогінні гендерні ролі, що відповідає сутності зрілої гендерної ідентичності, яка на сучасному етапі виявляється в андрогінному гендерному типові особистості.
Відповідно до поставленої мети та для перевірки гіпотези були визначені наступні завдання дослідження:
Здійснити системний аналіз змісту функцій та соціально-психологічних компонентів процесу статеворольової соціалізації.
Розкрити особливості соціокультурного середовища як гендерної культури суспільства, визначити її нормативну функцію по відношенню до індивідів.
Проаналізувати соціально-психологічні особливості підліткової групи однолітків як носія гендерної субкультури, що обумовлює формування гендерної ідентичності підлітків.
Здійснити аналіз показників зрілої гендерної ідентичності підлітків.
Провести емпіричне дослідження з метою визначення тенденцій формування гендерної ідентичності підлітків, для цього:
- визначити особливості стереотипів маскулінності-фемініності різних за статтю і віком груп підлітків;
- проаналізувати показники андрогінності у засвоєнні гендерних ролей підлітків;
- здійснити аналіз структури гендерних образів в уявленнях підлітків з метою визначення показників зрілої гендерної ідентичності підлітків.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості в процесі соціалізації (Б.Г.Ананьєв, С.Л.Виготський, І.С.Кон, М.Н.Корнєв, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, В.Т.Циба), наукові положення педагогічної та вікової психології (П.П.Блонський, Л.И.Божович, М.Й.Боришевський, Д.І.Фельдштейн, Д.Б.Ельконін), розробки, що висвітлюють різні аспекти проблеми статевого виховання (В.О.Васютинський, В.Ю.Каган, Я.Л.Коломинський, І.С.Кон, Г.М.Лактіонова, М.Х.Мелтсас А.А.Палій, А.А.Реан, Т.А.Репіна, Т.М.Титаренко, Т.І.Юферова), а також філософські, соціологічні, соціально-психологічні проблеми соціокультурних факторів розвитку особистості (К.А.Абульханова-Славська, В.П.Андрущенко, М.М.Бахтін, Г.О.Балл, В.П.Іванов, М.С.Каган, М.Мід, В.І.Шинкарук, А.І.Яценко).
Методи дослідження: теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, спостереження, анкетування, інтерв’ю, бесіди, тестування. Кількісний і якісний аналіз отриманих емпіричних даних здійснювався за допомогою сучасних методів багатомірної статистики, отримані дані оброблялись на комп’ютері за допомогою пакетів SPSS ver. 10. Statistics ver. 5.6. Емпіричне дослідження проводилось впродовж 1996-2000 років на базі Українського колежу ім. В.О.Сухомлинського (середня школа №262) м.Києва. Загалом у ньому взяли участь 340 учнів-підлітків.
Наукова новизна дослідження полягає в наступному.
- Здійснено соціально-психологічний аналіз статеворольової соціалізації в соціокультурному аспекті на сонові таких категорій, як гендерна культура, гендерні стереотипи, гендерні ролі, гендерні схеми.
- Подана характеристика підліткової групи однолітків як гендерої субкультури і фактора статеворольової соціалізації підлітків.
- Досліджено основні показники зрілої гендерної ідентичності підлітків в умовах трансформації гендерної культури суспільства.
- Визначено тенденції та особливості формування гендерної ідентичності у різних за статтю та віком груп підлітків.
Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в розширенні і поглибленні знань про особливості статеворольової соціалізації індивідів. Розроблено концепцію гендерної культури як фактора статеворольової соціалізації, а також розкрито особливості гендерної субкультури підлітків. Розширено знання про соціально-психологічні механізми формування гендерної ідентичності підлітків, визначено показники зрілої ідентичності на підлітковій стадії соціалізації.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані дані можуть бути використані для прогнозування характеру формування гендерної ідентичності на підлітковій стадії соціалізації, а також у курсах лекцій з педагогічної, вікової та соціальної психології. Отримані в ході дослідження результати можуть бути використані у програмах статевого виховання підлітків.
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувались різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; методологічним обґрунтуванням вихідних позицій дослідження, застосуванням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження; поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних фактів; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.
Апробація результатів роботи. Головні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідались та обговорювались на засіданнях лабораторії соціальної психології Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України. Результати роботи доповідались автором на таких всеукраїнських і міжнародних форумах: на ІІ з’їзді Товариства психологів України (Київ, 1996), Міжнародних наукових Костюківських читаннях (Київ, 1996), всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях, симпозіумах та семінарах з проблем соціалізації в освіті: «Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку» (Київ, 1996), «Конфлікти в педагогічних системах» (Вінниця, 1997); культура і соціалізація: «Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть» (Київ, 1999); «Гендерний компонент в сучасній українській дипломатії» (Київ, 2000); Сім’я та шлюбо-родинні стосунки в Україні” (Київ, 2001р.), на звітній науковій сесії Інститута психології ім.Г.С.Костюка АПН України Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості” (Київ, 2001р.). Зміст та результати роботи відображено в 9 публікаціях.

Структура та обсяг дослідження. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної джерел з 235 найменувань та 28 додатків. Дослідження викладено на 208 сторінках, текст містить 30 таблиць, 8 гістограм і графіків і 5 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1.Дослідження особливостей статеворольової соціалізації підлітків в соціально-психологічному аспекті базується на таких основних теоретичних положеннях. Статеворольова соціалізація здійснюється як процес засвоєння індивідами соціокультурних факторів, що обумовлюють більшість наявних особливостей статеворольової поведінки особистості. До цих факторів передусім належать: гендерні настановлення як система уявлень про чоловіка і жінку, які виникають в кожній культурі суспільства; культурні стереотипи чоловічності і жіночності; відміні засоби виховання хлопчиків і дівчат; специфічні види праці кожної статі; диференційовані чоловічі і жіночі ролі. Вся ця система соціально-культурних факторів складає гендерну культуру кожного суспільства.
2.Гендерна культура це соціокультурне середовище, той об’єктивний світ, що не просто оточує людей, а існує в людях внаслідок їхньої реакції на поведінку індивіда як представника певної статі. Гендерну культуру складає система соціокультурних норм певного суспільства, за допомогою яких відтворюються, закріплюються і формуються статеві відмінності, регулюються родинні і міжстатеві взаємин. За своєю структурою гендерна культура це складна система елементів, в якій стереотипи маскулінності і фемінінності є системоутворюючим фактором. Гендерні стереотипи це стійкі, полярні за знаком оцінки, жорстко фіксовані узагальнені систематичні образи чоловіка і жінки, основою яких є статевий диморфізм. Гендерні стереотипи визначають зміст всіх інших елементів гендерної культури і об’єднують їх в єдину гендерну схему як систему соціальних уявлень про чоловіка і жінку. За допомогою гендерної схеми суспільство організує і структурує інформацію про кращий тип статеворольової поведінки. Через застосування цієї інформації здійснюється формування моделей гендерних ролей, забезпечується їхня трансляція від покоління до покоління. З дня народження людина сприймає оточуючий світ крізь призму гендерної схеми і моделює свою поведінку у відповідності із врахуванням дихотомії чоловічого і жіночого начал і в зв’язку з оцінкою, яка нею надається цим началом. Завдяки гендерній схемі, яка надає певного смислу поведінці, індивід інтегрує себе в систему культури суспільства, виконуючи певну гендерну функцію.
3.Для виконання гендерної функції люди засвоюють гендерні ролі. Гендерні ролі і гендерні стереотипи в гендерній культурі суспільства існують в єдності і протилежності. Єдність полягає в тому, що в гендерних ролях закріплюються гендерні стереотипи, які домінують в суспільстві, а протилежність в тім, що гендерні стереотипи у порівнянні з гендерними ролями є консервативними.
Спрощеність, схематизованість, некритичність і емоційна забарвленість стереотипів надають їм особливої діючої сили і одночасно консервативності у трансляції гендерних схем із покоління в покоління. Гендерні ролі як очікування суспільства, що тісно пов’язані з вимогами соціально-економічної сфери, швидше за гендерні стереотипи схоплюють суспільні трансформації і виявляються більш динамічними порівняно з гендерними стереотипами. В ході історії гендерні стереотипи і гендерні ролі за своїм змістом починають розрізнятися все більше, врешті-решт це протиріччя переходить в конфлікт, який на поверхні, в соціумі, виявляється напруженим в тій чи іншій сфері (наприклад, виникнення феміністичного руху, втрати суспільства від невикористання можливостей особистості (бо засвоєнню адекватних гендерних ролей заважають стереотипи) та ін.), а, на рівні особистості, у відхиленнях в формуванні гендерної ідентичності. Постає проблема зняття цього конфлікту.
4.Фактором гармонізації процесу статеворольової соціалізації особистості у підлітковому віці виявляється підліткова група однолітків, як підліткова гендерна субкультура, як носій гендерної культури суспільства в тій трансформації, в якій вона здатна засвоюватись підлітками. Гармонізація процесу статеворольової соціалізації забезпечується завдяки особливостям механізму ідентифікації, що властивий підлітковій групі однолітків, а саме:
В підліткових групах механізм гендерної ідентифікації є тісно пов’язаним з конформізмом та загальними особливостями спілкування підлітків, які створюють такі умови засвоєння гендерної ролі, коли гендерна поведінка диктується групою, до якої належить підліток. Відповідність групі набуває виключно великого значення для підлітка, який тепер може виявити істинно релігійне поклоніння перед прийнятими групою правилами і нормами. Тиск з боку однолітків набуває для підлітка неподоланності.
В підліткових групах до механізму гендерної ідентифікації включається принцип більшої схильності відповідати прикладові схожого на нас індивіда, ніж несхожого, що є умовою більш ефективного засвоювання підлітками відповідних гендерних ролей. Прагнення відповідати стандартам групи однолітків є природною формою поведінки індивідів цієї вікової групи.
До механізму гендерної ідентифікації в підліткових групах включається також принцип «ми» і «вони», завдяки якому формується надзвичайно важливе для гендерної ідентичності почуття належності до своєї статі. В середовищі однолітків підліток випробовує себе як представник певної статі, він, так би мовити, «обкатує» отримані в сім’ї статеворольові зразки і корелює їх в самостійному, нерегламентованому дорослими спілкуванні.
Групи однолітків є дуже важливим для підлітків джерелом інформації з питань статі, яке не можуть замінити ні засоби масової інформації, ні навіть батьки. З однолітками підліток має можливість обговорювати такі інтимні питання, про які він соромиться говорити з дорослими. В групах однолітків статеворольова поведінка стає одним з головних параметрів оцінки підлітка. Як виявили наші дослідження, у хлопчиків почуття належності до своєї статі більш виявлене, ніж у дівчаток. Прагнення хлопчиків довести свою гендерну ідентичність виявляється у більшій статевій стереотипізації їх поведінки. За результатами нашого дослідження стереотипів маскулінності-фемінінності методикою ММРІ, майже половина хлопчиків (47,4%) ідентифікує себе з традиційно-стереотипною гендерною роллю, в той час як дівчаток таких лише 24,1% (Див.табл. №6).
Соціально-психологічні особливості підліткової групи однолітків створюють умови гармонізації процеса статеворольової соціалізації, завдяки яким формується зріла гендерна ідентичність. Формування зрілої, або досягнутої, гендерної ідентичності припадає саме на підлітковий вік. Це виявляється вирішальним у подальшому формуванні гендерного типу особистості.
5.Зріла, або досягнута гендерна ідентичність це статус людини, що на основі самостійного рішення і висновків досягла стабільного визначення себе як чоловіка або жінки, прийняла себе цілком, свої здібності, можливості і вади через адекватну самооцінку. Зріла гендерна ідентичність виявляється у наступному.
Наявність гетеросоціальності особистості одна з основних ознак зрілої гендерної ідентичності. Гетеросоціальність це властивості особистості, на основі яких можливо задовольняти потреби у інтимному спілкуванні осіб обох статей. Набуття гетеросоціальності, встановлення близькості з представниками іншої статі це одна з основних задач, які вирішуються в процесі формування гендерної ідентичності на підлітковій стадії статеворольової соціалізації. Невдача у зав’язуванні близьких стосунків з представниками протилежної статі може стати причиною сильної тривоги і низької самооцінки. Вирішенню цієї задачі сприяє специфіка форм спілкування підлітків, якою відрізняються старші і молодші групи однолітків.
Набуття гетеросоціальності у молодших підлітків відбувається більш успішно в одностатевих, а у старших в різностатевих групах. В одностатевих групах реалізується потреба в гомонізації (тяжіння до утворення однорідних за статтю груп), яка є домінуючою в молодшому підлітковому віці. Спілкування з дітьми тієї ж статі через «другу статеву примірку» підготовлює підлітка до наступних контактів з індивідами протилежної статі, що має велике значення у формуванні гетеросоціальності. В старшому підлітковому віці набуття гетеросоціальності більш успішно відбувається в різностатевих групах однолітків як взаємодіяльність між протилежними статями у формі побачень. Ці стосунки відбуваються в середині простору групи. Останнє є особливо важливим в той період формування гендерної ідентичності, який Дж.Марша назвав періодом розмитої ідентичності, коли підліток перебуває на шляху пошуку, експериментування, накопичення інформації, досвіду. В період формування у індивіда сексуальної системи, коли в ній ще не сформовані механізми гальмування і репродуктивні настановлення особистості, простір всередині групи однолітків є умовою створення таких міжособистісних стосунків, за яких не придушується статевий потяг як такий, а навпаки, підліткові прививаються педагогічно допустимі способи його задоволення.
Зріла гендерна ідентичність виявляється у відповідності біологічної статі особистості і її ідентифікацією з гендерної роллю. В цьому плані стає актуальним аналіз умов, що сприяють ідентифікації індивіда з гендерною роллю, а також дослідження причин порушення гендерної ідентичності. Серед причин порушень гендерної ідентичності в підлітковому віці ми звернули увагу на такі.
Порушення ідентифікації з образом батьків результаті засвоєння дітьми дисгармонійних настановлень маскулінності-фемінінності, що утворюються в сім’ї.
Розрив між поколіннями у сфері професійної діяльності, що особливо впливає на виховання хлопчиків, у яких можуть виникати труднощі у виборі ідеала зразка-образа чоловіка, якому можна було б наслідувати.
Формування емансипаційних настановлень у жінок засобами масової інформації, які акцентують увагу на досягненнях жінок у традиційно чоловічих видах праці або спорту, можуть інколи спричинити маскулінізацію поведінки дівчаток.
Помилки батьків в сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, що виявляються у різних формах обмежень спілкування хлопчиків і дівчаток, створюють умови інтердиктивного спілкування, яке в підлітковому віці, як правило, має своїм наслідком «ефект бумерангу».
Зріла гендерна ідентичність виявляється у адаптованості особистості до трансформацій, які відбуваються у гендерній культурі суспільства, зокрема в гендерних ролях. Соціальний прогрес, демократизація стосунків між статями, стирання меж між «чоловічими» і «жіночими» професіями змінюють також нормативні уявлення про гендерні ролі. Трансформація гендерної культури супроводжується загальною тенденцією радикальної ломки традиційної системи статевої стратифікації. Відповідність гендерної поведінки цим змінам виявляється як переорієнтація індивідів зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінінних на андрогінні гендерні ролі. Андрогінний гендерний тип, який сформувався в умовах трансформації суспільства, є більш адаптованим до умов соціального середовища. Отже, формування зрілої, досягнутої гендерної ідентичності означає формування андрогінного гендерного типу особистості.
6.Емпіричне дослідження, яке було застосовано з метою аналізу особливостей формування гендерної ідентичності підлітків на нашій вибірці, підтвердило гіпотезу про те, що у формуванні гендерної ідентичності виявляється тенденція формування андрогінного типу особистості. Зокрема, застосовуючи методики ММРІ, BSRI С.Бем, нами було виявлено переорієнтацію підлітків зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінінних на андрогінні гендерні схеми, що є свідченням становлення у них зрілої ідентичності, яка виявляється у більшій адаптованості підлітків до умов трансформацій гендерної культури суспільства.
Так, за результатами, отриманими за допомогою ММРІ, у більшості підлітків (61,5% вибірки) виявились відхилення у профілі 5-ї шкали, яка є показником маскулінності-фемінінності у стереотипно-традиційному розумінні.
Дослідження структури образу чоловіка і жінки в уявленнях підлітків, яке проводилось з метою визначення показників зрілої гендерної ідентичності, а також виявлення змістовних характеристик гендерних схем, які визначають тенденції у формуванні гендерної ідентичності підлітків, показало наступне.
За змістовними характеристиками особистісних якостей структура образів чоловіка і жінки визначилась через такі групи: загальноособистісні риси характеру; стереотипні якості маскулінності-фемінінності; моральні якості; соціально-комунітативні якості; якості, що стосуються зовнішніх даних особистості.
Домінуюче місце в структурі образів займають такі три групи якостей: загальноособистісні риси характеру, стереотипні маскулінно-фемінінні і моральні якості. Маскулінно-фемінінна група якостей складає ядро образів чоловіка і жінки, проте це ядро нечітке, розмите, що дає підставу для висновку, що за гендерними характеристиками образи чоловіка і жінки не є стереотипно-традиційними. Співвідношення маскулінності і фемінінності в образах чоловіка і жінки говорять про тенденцію формування андрогінного гендерного типу особистості в процесі статеворольової соціалізації. На підлітковій стадії андрогінність виявляється з середніми показниками.
Відмінності в образах чоловіка і жінки полягають в тому, що образ чоловіка є більш стереотипним (маскулінна група якостей на першому місці в структурі образу чоловіка), в той час як образ жінки більш андрогінний (фемінінна група якостей на третьому місці в структурі образу жінки).
Виявилась значуща відмінність між дівчатами і хлопцями у сприйнятті образу чоловіка. Ця відмінність полягає в тому, що в уявленнях хлопців образ чоловіка є більш маскулінним, ніж в уявленнях дівчат. У сприйняті образу жінки хлопчиками і дівчатками теж є деякі незначні відмінності за цими ознаками: жінка в уявленні дівчаток більш фемінінна, ніж в уявленні хлопчиків. Цю особливість у сприйнятті підлітками гендерного образу своєї статі важливо враховувати в статеворольовому вихованні підлітків. Якщо в процесі статеворольової соціалізації у хлопчиків і дівчаток сформуються неоднакові погляди на те, яким належно бути чоловікові і якою бути жінці, то це може негативно вплинути на формування їх гетеросоціальності, спричинити навіть міжстатеві конфлікти, а в майбутньому внутрішньосімейні негаразди.
Отже, аналіз структури образів чоловіка і жінки в уявленнях підлітків підтвердив нашу гіпотезу про існування тенденції формування андрогінного типу особистості, про що засвідчує змістовна характеристика образів, в яких традиційно-стереотипні якості маскулінності і фемінінності уступають місце загальноособистісним. Крім того, дослідження структури образів чоловіка і жінки показало наявність адекватних ідеалів чоловіка і жінки в уявленнях обох статей, що є свідченням набуття підлітками гетеросоціальності.
В цілому, можна констатувати, що дослідження на нашій вибірці підтвердило гіпотезу, що на підлітковій стадії статеворольової соціалізації відбувається формування зрілої гендерної ідентичності як андрогінного типу особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе // Вопр. псих. 1987. №5. С. 70-79.
2. Абульханова-Славская К.А. Диалектика человеческой жизни. Соотношение философского, методологического и конкретно-научного подхода. М.: Мысль, 1977. С. 224.
3. Агеев В.С. Влияние факторов культуры на восприятие и оценку человека человеком // Вопросы психологии. 1985. №3. С. 135-140.
4. Агеев В.С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. 1997. №2. С. 152-158.
5. Аза Л.О., Лавриненко Н.В. Батьків авторитет. К.: Политва Укр., 1986. 94 с.
6. Актуальные проблемы социализации девушек-подростков. Сб. научн. статей / Укр. центр службы для молодежи. Под общ. ред. Г.М. Лактионовой. К., 1995.
7. Алексеева М.И., Лацузбал Т.В. Влияние стиля общения в семье на общительную и коммуникативную активность старшеклассников // Психология педагогического общения. Сб. научн. трудов. Т.1. Кировоград, 1991. С. 102-112.
8. Алешина Ю.Е. Трудности усвоения половой роли как фактор участия в неформальных молодежных объединениях // Психологические особенности самодеятельных подростково-юношеских групп: Сб. науч. трудов. М., 1990. С. 106-112.
9. Алешина Ю.Е., Волович А.С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопросы психологии. 1991. №7. С. 74-82.
10.Алешина Ю.Е., Коноводова А.С. «Список личностных черт» как методика исследования взаимоотношений школьников // Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога: Сб. науч. трудов. М., 1987. С. 116-124.
11.Али-Заде А. Половой диморфизм и психологические проблемы формирования личных взаимоотношений. Автореф. дис. докт. псих. наук. Баку, 1974. 38 с.
12.Ананьев Б.Г. К постановке проблемы развития детского самосознания // Избр. психол. труды: В 2-х тт. М.: Педагогика, 1980. Т.1. 512 с.
13.Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. 336 с.
14.Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ. В 2-х кн. / Под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского. М.: Педагогика, 1982. Кн. 2. С. 198-240.
15.Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Наука, 1994. 324 с.
16.Антонова А.Т. Психология переживания подростков. К.: О-во «Знание» УССР, 1988. 15с.
17.Багрунов В.П. Половые различия в видовой и индивидуальной изменчивости психики человека: Автореф. дисс. канд. псих. наук. Л., 1981. 17 с.
18.Багрунов В.П., Куц В.А. К вопросу о необходимости учета психологических особенностей пола в семейном воспитании: Тез. респ. теор. конф. Минск, 1978. С. 214-215.
19.Бажин Е.Ф., Эткинд А.М. Личностный дифференциал: Методич. реком. Л., 1983. 12 с.
20.Басина Е.З. Идентификация с другими как механизм формирования смысловой сферы личности: Дис. канд. псих. наук. М, 1985. 194 с.
21.Белкин А.И. Биологические и социальные факторы, формирующие половую идентификацию // Соотношение биологического и социального в человеке: Матер. к симпоз. / Отв. ред. В.М. Банщиков, Б.Ф. Ломов. М.: Изд-во МНИИ психиатрии, 1975. С.600632.
22.Белкин А.И., Трейнер Э.А. К проблеме половой идентификации личности // Проблемы современной сексопатологии: Сб. трудов. М.: Изд-во МНИИ психиатрии, 1972. C.320345.
23.Белкин А.И. Формирование личности при смене пола // Психология личности. Тексты. М., 1982. 303 с.
24.Белавина М.І. Психологічні особливості міжособистісного сприймання в групах дівчаток-підлітків в умовах навчально-виховних закладів різного ступеня закритості. Автореф. дис. канд. псих. наук. Харків, 1996. 23 с.
25.Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности. Фолиум. М., 1994. С.175.
26.Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитания: Пер. с англ. / Общ. ред. В.Я. Пилиповского. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
27.Блонский П.П. Очерки детской сексуальности // Избр. педаг. и псих. соч.: В 2-х тт. / Под. ред. А.В. Петровского. М.: Педагогика, 1979. Т.1. С. 202-276.
28.Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Педагогика, 1968. 426 с.
29.Божович Л.И. Избр. психол. труды. Проблемы формирования личности / Под. ред. Д.И. Фельдштейна. М.: Междун. пед. акад., 1995. 212 с.
30.Божович Л.И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1976. №6. С. 45-53.
31.Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат. К.: Ін-т психології АПН України, 1993. 24 с.
32.Боришевский М.Й. Психологические вопросы воспитания учащихся и их подготовки к семейной жизни // Проблемы преподавания куса «Этика и психология семейной жизни»: Метод. реком. К.: Рад. школа, 1990. С. 31-37.
33.Боришевський М.Й. Сімейне виховання як гарант морального становлення особистості // Початкова школа. 1995. №4. С. 4-9.
34.Боришевский М.Й. Саморегуляция поведения школьников // Сов. педаг. 1991. №3. С. 63-67.
35.Будасси С.А. Способ исследования количественных характеристик личности в группе // Вопросы психологии. 1971. №3. С. 138-143.
36.Буянов М.И. Основы психотерапии детей и подростков. К.: Вища школа, 1990. 189 с.
37.Белзова В.М. Влияние особенностей личности на половые взаимоотношения в юношеском возрасте: Дис. канд. псих. наук. Л., 1985. 146 с.
38.Варга А.Я. Идентификация с родителями и формирование психологического пола (Критический подход к решению проблемы) // Семья и формирование личности: Сб. науч. трудов. / Под. ред. А.А. Бозалева. М., 1981. С. 10-15.
39.Васютинський В.О. Особливості статеворольового самовизначення хлопчиків-підлітків із неповної сім’ї: Автореф. дис. канд. псих. наук. К., 1992. 19 с.
40.Вейнигер О. Пол и характер: Пер. с нем. М., 1909.
41.Веселовская К.П. Психологические основы полового воспитания. М.: Госиздат, 1926. 19 с.
42.Виноградова Т.В., Семенов В.В. Сравнительное исследование познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов // // Вопросы психологии. 1993. №2. С. 63-71.
43.В мире подростка / Под ред. А.А. Бодалева. М.: Медицина, 1980. 296 с.
44.Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков / Под ред. А.Б. Эльконина, Г.В. Драгуновой. М., 1967. 360с.
45.Вундер П.А. Эндокринология пола. М.: Наука, 1980. 253 с.
46.Выготский С.Л. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка // // Вопросы психологии. 19866. №6. С. 62-76.
47.Выготский С.Л. Педагогическая психология. Под ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1991. 480с.
48.Гарбузов В.И. Психотерапевтическая коррекция нарушений полоролевого поведения при неврозах у детей и подростков // Психика и пол детей и подростков в норме и патологии. Л.: ЛПМИ, 1986. С. 61-65.
49.Геодакян В.А. О существовании обратной связи, регулирующей соотношение полов. Проблемы кибернетики. 1965. Вып.13. С.511.
50.Геодакян В.А. Дифференциальная смертность полов и норма реакции // Биологический журнал Армении. 1973. №6. С.1219.
51.Гильяшева И.Н., Игнатьева Н.Д. Методика исследования межличностных отношений: Метод. пособие. М.: Фолиум, 1994. 64 с.
52.Гильяшева И.Н., Игнатьева Н.Д. Применение методики Рене Жиля для изучения межличностных отношений в клинике детской психиатрии // Проблемы медицинской психологии. Л.: Медицина, 1976. С. 64-70.
53.Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии: Пер. с англ. / Общ. ред. Ю.П. Адлера. М.: Прогресс, 1976. 496 с.
54.Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. К.: Рад. школа, 1990. 160 с.
55.Говорун Т., Кінінежді О. Стать та сексуальність: Психологічний ракурс. Навч. посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 1999. 384 с.
56.Гошовська Д.Т. Психологічні особливості розвитку самоакцентації у дівчаток-підлітків (на матеріалах різних освітніх закладів). Автореф.дис.канд.псих.наук. К., 1997. 17с.
57.Гошовська Д.Т. Психологічні особливості розвитку самоакцентації у дівчаток підліткового віку. Метод. посіб. К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1997. 187с.
58.Гошовський Я.О. Становлення образу «Я» у підлітків школи-інтернату в умовах депривації батьківського впливу. Автореф. канд. діс. К., 1995. 24с.
59.Громова А.А., Климова Е.А. Женщины как объект социогендерных исследований // Человек в системе социальных отношений. М., 1996. Вып.2. С. 160-169.
60.Грошев И.В. Полоролевые стереотипы в рекламе // Психологический журнал. 1998. Т.19, №3. С. 119-133.
61.Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подростковом возрасте // Вопросы психологии. 1972. №2. С. 25-37.
62.Идентификация как механизм общения и развития личности. Методич. рекоменд. М., 1988. 32 с.
63.Имелинский К. Сексология и сексопатология: Пер. с польск. / Под ред. Г.С. Васильченко. М.: Медицина, 1986. 424 с.
64.Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание детей: Медико-психологические аспекты. Изд. 2-е, перераб. и доп. Л.: Медицина, 1988. 160 с.
65.Исаев Д.Н., Каган В.Е. Психогигиена пола у детей: Руководство для врачей. Л.: Медицина, 1986. 336 с.
66.История социалистических идей и стереотипы массового сознания. Сб. обзоров. М., 1990. 111 с.
67.Каган В.Е. Семейные и полоролевые установки у подростков // Вопросы психологии. 1987. №2. С.4452.
68.Каган В.Е. Стереотипы мужественность-женственность и «образ Я» у подростков // Вопросы психологии. 1989. №3. С. 53-62.
69.Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. М.: Педагогика, 1991. 256 с.
70.Каган В.Е., Лунин И.И., Этлинд А.М. Цветовой тест отношений в клинике детских некрозов // Социально-психологические проблемы реабилитации нервно-психических больных. Л.: ЛНИИ психиатрии, 1984. С. 67-70.
71.Кайдогоров Б.В. Психологические условия и механизмы формирования идеалов у учащихся подросткового возраста. Автореф. дисс. канд. псих. наук. М., 1988. 18с.
72.Келли Гэри Ф. Основы современной сексологии. СПб.: Питер, 2000. 890 с.
73.Кле М. Психология подростка. Психосексуальное развитие: Пер. с англ. М.: Педагогика, 1991. 176 с.
74.Ковалев С.В. Психология семейных отношений. М.: Педагогика, 1987. 160 с.
75.Колесов Д.В., Сельверова Н.Б. Физиолого-педагогические аспекты полового созревания. М.: Педагогика, 1978. 224 с.
76.Колесов Д.В. Беседы о половом воспитании. Изд. 2-е доп. М.: Педагогика, 1986. 166 с.
77.Коломинский Я.Л., Мелтсас М.Х. Полоролевое развитие ребенка в дошкольном возрасте // Генетические проблемы социальной психологии. Минск, 1985. С. 176-190.
78.Коломинский Я.Л., Мелтсас М.Х. Ролевая дифференциация пола у дошкольников // Вопросы психологии. 1985. №3. С. 165-170.
79.Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
80.Кон И.С. Этнография детства. Исторический очерк // Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у народов Восточной Юго-Восточной Азии. М.: Наука, 1983. 270 с.
81.Кон И.С. Этнография и проблемы пола // Советская этнография. 1983. №3. С. 3-34.
82.Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политиздат, 1978. 367 с.
83.Кон И.С. Введение в сексологию. М.: Медицина, 1988. 320 с.
84.Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 225 с.
85.Кон И.С. Психология половых различий // Вопр. псих. 1981. №2. С. 47-57.
86.Кондратьева С.В. Возрастно-половые особенности понимания учащимися сверстников // Теорет. и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга: Тез. докл. Краснодар, !975. С. 195-196.
87.Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. Київ, 1995. 304 с.
88.Костюк Т.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під.ред. Л.М. Проколієнко. К.: Рад.шк., 1989. 609 с.
89.Котаскова Я. Лонгитюдное исследование формирования личностных характеристик у детей // Вопросы психологии. 1987. №1. С. 51-56.
90.Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. 992 с.
91.Кудинов С.И. Полоролевые аспекты любознательности подростков // Психологический журнал. 1998. Т.19, №1. С. 26-37.
92.Кузнецова И.К. Психологические особенности осознания себя как личности определенного пола в юношеском возрасте. Дисс. канд. псих. наук. М., 1987. 140 с.
93.Куницына В.Н. К вопросу о формировании образа тела у подростка // Вопросы психологии. 1968. №1. С.3442.
94.Лавренко О.В. Міжособистісне спілкування підлітків та вчителя як чинник кофліктів // Конфлікти в педагогічних системах. Зб. доповідей науково-практичної конференції. 20-21 травня 1997 р., м. Вінниця. С. 170-179.
95.Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект). К., 1999. 171 с.
96.Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. Київ: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. 444 с.
97.Левкович В.П. Взаимоотношения в семье как фактор формирования личности ребенка // Психология личности и образ жизни. М.: Наука, 1987. С.114136.
98.Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и среда: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1993. 208 с.
99.Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2-х тт. М., 1983. Т.1. 392 с.
100.Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. 144 с.
101.Личко А.Е. Подростковая психиатрия. Л.: Медицина, 1985. 416 с.
102.Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Изд. 2-е доп. и перераб. Л.: Медицина, 1983. 256 с.
103.Лоренци-СильодиФ. Психологическая андрогиния: десубстанциализация понятия (к вопросу о трансформации социального представления). Oxford, 1996 / РЖ Социальные и гуманитарные науки. Серия 11. Социология. 1998. №1. С. 104-154.
104.Лунин И.И. Культурно-исторические аспекты психологии пола // Психика и пол детей и подростков в норме и патология. Сб. тр. / Под. ред. Д.Н. Исаева. Л.: ЛПМИ, 1986. С. 21-26.
105.Лунин И.И Структура полоролевого репертуара и формирование личности ребенка // Психиатрические аспекты пе