ВПЛИВ НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ НА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Удовенко Юлія Миколаївна
УДК159.9.316.61:159.922

ВПЛИВ НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ НА
ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних наук, професор
Максимова Наталія Юріївна

Київ - 2007

ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................с.4
РОЗДІЛ I. СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ В
НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВАХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ...с.10
1.1. Теоретичний аналіз процесу соціалізації особистості
в несприятливих умовах..с.10
1.2. Психологічне насильство як провідна складова негативних
умов розвитку дитини..................................................................с.22
1.3. Система соціально-психологічної допомоги дітям, які зазнали
впливу несприятливих умов соціалізації ..........с.34
Висновки до розділу I ........................................................................................с.46

РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПРИЙМАННЯ ДІТЬМИ НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ...с.48
2.1. Характеристика вибірки та методи дослідження впливу
насильства на психічний розвиток дитини молодшого
шкільного віку...с.48
2.2. Особливості функціонування емоційної, когнітивної та
мотиваційної сфер дітей, які зазнали насильства..................................c.57
2.3. Специфіка формування образу-Я та сфери міжособистісної
взаємодії у дітей під впливом несприятливих умов
соціалізації.с.77
Висновки до розділу II ......................................................................................с.86

РОЗДІЛ III. НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ В НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВАХ СОЦІАЛІЗАЦІЇс. 89
3.1. Особливості функціонування структурних компонентів
психічного розвитку дітей, які перебувають в
несприятливих умовах соціалізації.........................................................с.89
3.2. Система діагностики психічного розвитку дітей, які зазнали насильства...............................................................................................с.111
3.3. Напрями соціально-психологічної реабілітації дітей відповідно
до особливостей функціонування структурних компонентів їх
психічного розвитку...............................................................................с.134
Висновки до розділу III ...................................................................................с.177

ВИСНОВКИ .....................................................................................................с.180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................с.183
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується дестабілізацією соціального життя та ціннісно-нормативною кризою. Це призводить до несприятливих умов формування та розвитку особистості. Несприятливі умови соціалізації дітей, що включають прояви насильства щодо них, викликають занепокоєння. Існуюча в Україні нормативно-правова база та система соціального захисту дітей потребує врегулювання, оскільки відсутня єдина, комплексна система дій, що враховувала б психологічні особливості розвитку дітей, які зазнали несприятливих умов соціалізації. Без з’ясування впливу несприятливих умов соціалізації на психічний розвиток дитини неможливо розробити заходи її соціально-психологічної реабілітації.
У дослідженнях В.І.Гарбузова, А.С.Співаковської, Є.М.Черепанової, Е.Г.Ейдеміллєр, В.В.Юстіцького, Є.Т.Соколової, Д.М.Ісаєва, Л.Е.Орбан-Лембрик дисфункційні дитячо-батьківські взаємини, порушення в системі сімейного функціонування розглядаються як основні психотравмуючі чинники, що порушують процес соціалізації дитини та обумовлюють виникнення депривації, неврозів, посттравматичних стресових розладів, психопатій у дітей. Дослідження Д.В.Віннікотта, Дж.Боулбі, С.Ейнсворта, І.Лангмейєр, З.Матейчик, В.М.Ослон та ін. зазначають, що депривація є порушенням чи незадоволенням основних психічних потреб дитини у спілкуванні, емоційних зв’язках зі значущими дорослими та призводить до змін її розвитку, виникнення особистісних і поведінкових розладів.
Аналіз досліджень А.В.Мудрик, Л.С.Алєксєєвої, І.Г.Новосельського, Р.В.Овчарової засвідчив, що наслідки насильства, порушуючи психічне здоров’я дітей, не мають чітко виражених симптомів та ознак, які б вказували на першопричину відхилень. Спостерігаються розлади емоційної сфери, а саме: необґрунтована зміна настрою, тривожність, депресія, які можуть супроводжуватися суїцидальними намірами, особливо в підлітковому віці.
Доведено, що діти, які відчували на собі жорстокість та насильство, підсвідомо прагнуть відтворювати свій життєвий досвід у дорослому житті, оскільки не знають іншої моделі поведінки. Віддаленими наслідками насильства є схильність до узалежненостей: алкоголізм, адиктивна, девіантна, делінквентна та асоціальна поведінка (Т.Я.Сафонова, С.О.Бєлічева, Н.К.Асанова, Н.Ю.Максимова, О.В.Пчелінцева).
Є підстави вважати, що сенситивним віковим етапом в плані виникнення відхилень внаслідок несприятливих умов соціалізації є молодший шкільний вік. Це зумовлено кризою семирічного віку, яка пов’язана з підвищеною чутливістю молодшого шкільного віку до оцінок дорослих. За Л.С.Виготським, цей період характеризується усвідомленим характером емоційних переживань, що зумовлено оцінками дорослих та кризами, які пов’язані з початком шкільного навчання. Тому несприятливе соціальне середовище дитини може призводити до зниження мотивації учіння та подальшої соціальної дезадаптації дитини вцілому.
Теоретичний аналіз проблеми показав, що виявлено лише деякі особливості впливу несприятливих умов соціалізації на психічний розвиток дитини. Залишається нез’ясованою специфіка виникнення змін психічного розвитку тих дітей, які зазнали насильства. Відсутня типологія дітей відповідно до змін структурних компонентів психічного розвитку. Тим часом від специфіки таких змін залежить диференціація форм та методів роботи з дітьми в процесі їх соціально-психологічної реабілітації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень факультету соціології та психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у зв’язку з розробкою науково-дослідної теми «Апробація інструментарію для визначення рівня психологічного благополуччя випускників шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (№ державної реєстрації 06ДП017-01).
Тема затверджена Вченою радою факультету соціології та психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (протокол № 3 від 28 листопада 2003 р.) та узгоджена в Координаційній раді АПН України (протокол № 7 від 26 вересня 2006 р.).
Об’єкт дослідження: психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, які зазнали несприятливих умов соціалізації.
Предмет дослідження: вплив несприятливих умов соціалізації на функціонування структурних компонентів психічного розвитку дитини молодшого шкільного віку.
Мета дослідження: визначити різновиди змін структурних компонентів психічного розвитку, що виникають під впливом несприятливих умов соціалізації та розробити напрями соціально-психологічної реабілітації дітей відповідно до уражених сфер особистості.
Ми виходили з припущення про те, що під впливом несприятливих умов соціалізації у дітей найбільшого ураження зазнають емоційна та мотиваційна сфери, гальмується пізнавальна активність, порушується процес становлення образу-Я та сфера міжособистісної взаємодії. Ми припустили, що процес реабілітації дітей, які зазнали несприятливих умов соціалізації має будуватись на основі диференційованого коригуючого впливу, спрямованого на уражені структурні компоненти психічного розвитку.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретичні підходи до визначення впливу несприятливих умов соціалізації, зокрема насильства, на психічний розвиток дитини;
2. Емпірично дослідити особливості впливу несприятливих умов соціалізації на функціонування компонентів психічного розвитку дитини;
3. Визначити типологію дітей відповідно до уражених компонентів психічного розвитку дітей;
4. Розробити напрями соціально-психологічної реабілітації дітей та створити діагностичний інструментарій для визначення змін структурних компонентів психічного розвитку.
Методологічну та теоретичну основу дослідження складають фундаментальні положення і принципи психології: положення про психічний розвиток особистості (Г.С.Костюк, Л.С.Виготський, П.П.Блонський, А.В.Петровський), принцип системного підходу до вивчення особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, Г.О.Балл); теорії впливу насильства на розвиток особистості (І.М.Трубавіна), концептуальні положення про роль негативних емоційних переживань у психічному розвитку людини (Є.М.Черепанова, К.Хорні, З.Фрейд, А.Фрейд, Ф.Є.Василюк, А.С.Співаковська, Т.М.Титаренко, Н.В.Тарабріна, Т.С.Кириленко), положення про соціальну ситуацію розвитку (Л.С.Виготський, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Сорокіна), концепції соціально-психологічної допомоги (Л.С.Алексєєва, О.І.Бондарчук, І.В.Дубровіна, З.І.Кісарчук, Т.Я.Сафонова, Н.Ю.Максимова, К.Л.Мілютіна, М.І.Пірен, В.В.Клименко, В.В.Москаленко, Н.М.Платонова, Ю.П.Платонов, А.Й.Капська).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було здійснено теоретичний аналіз проблеми та проведено емпіричне дослідження з використанням комплексу методів: спостереження, бесіда, метод експертних оцінок, проективні методики, статистичні методи обробки одержаних емпіричних даних.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
· набуло подальшого розвитку визначення впливу несприятливих умов соціалізації на психічний розвиток дитини;
· визначено зміни структурних компонентів психічного розвитку дитини на рівні когнітивної, емоційної, мотиваційної сфер, образу-Я і сфери міжособистісної взаємодії;
· запропоновано типологічний підхід у визначенні змін структурних компонентів психічного розвитку дітей, які зазнали несприятливих умов соціалізації;
· розроблено напрями соціально-психологічної реабілітації відповідно до типології дітей за змінами структурних компонентів психічного розвитку та запропоновано діагностичний інструментарій для визначення цих змін;
· доведено, що реабілітаційні заходи щодо дітей, які зазнали несприятливих умов соціалізації, мають будуватися на основі диференційованого підходу згідно встановленого типу уражень.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні розуміння впливу несприятливих умов соціалізації на психічний розвиток дитини, зокрема на рівні її когнітивної, емоційної, мотиваційної сфер, образу-Я та сфери міжособистісної взаємодії. Визначено зміни структурних компонентів психічного розвитку дітей, що виникають під впливом ситуації насильства. Запропоновано напрями соціально-психологічної реабілітації відповідно до типології дітей за змінами структурних компонентів психічного розвитку.
Практичне значення роботи полягає у розробці діагностичного інструментарію для виявлення змін структурних компонентів психічного розвитку дитини та створенні моделі соціально-психологічної реабілітації дитини жертви несприятливих умов соціалізації відповідно до типології її особистісних змін.
Діагностичний інструментарій впроваджено в систему психологічної допомоги Притулку для неповнолітніх КМДА м. Києва (довідка про впровадження від 06 листопада 2006р. № 915), Притулку для неповнолітніх Дніпровської районної у м. Києві держадміністрації (довідка про впровадження від 09 листопада 2006р. №396).
Результати дослідження впроваджено в ході викладання лекційного курсу Методи роботи з групами ризику” для студентів факультету соціології та психології, відділення Соціальна робота” Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечені теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу експериментальних методів дослідження, а також застосуванням методів математичної статистики до оцінки результатів дослідження.
Особистий внесок автора. Внесок автора у статтях, що написані у співавторстві, полягає у постановці проблеми формування психічного розвитку дітей, що виховуються в несприятливих умовах соціалізації, зокрема насильства, та запропонуванні шляхів її вирішення.
Апробація результатів дослідження.
Основні результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри соціальної роботи КНУ ім. Тараса Шевченка. Положення та результати дисертації обговорювались на щорічних науково-практичних конференціях Дні науки на факультеті соціології та психології” КНУ ім. Тараса Шевченка (2003, 2004, 2005 років); на міжнародній науково-практичній конференції Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (20.03.2006 р.), на Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (11 12 травня 2007 р.).
Публікації. Основний зміст дисертації та результати дослідження викладено у 6 публікаціях, 3 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, додатків. Роботу викладено на 201 сторінці, основний текст містить 180 сторінок, 7 таблиць та 20 рисунків. В дисертації є 12 додатків, список використаних літературних джерел, який включає 230 найменувань вітчизняних та зарубіжних авторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках підбиваються підсумки здійсненого теоретичного та емпіричного дослідження. Отримані результати підтверджують запропоновану гіпотезу. Узагальнення результатів дозволило констатувати наступне.
1. Несприятливі умови соціалізації дітей включають будь-які дії чи бездіяльність по відношенню до дитини, що призводять до порушення її прав, незадоволення потреб та інтересів вікового розвитку, приниження гідності та деформації особистості вцілому. Серед цих дій одне з головних місць посідають прояви насильства щодо дітей, зокрема такі його різновиди: нехтування потребами дитини, фізичне, психологічне, сексуальне насильство. Оскільки прояви насильства щодо дітей включають різні види поведінки батьків, опікунів, інших родичів, учителів, вихователів, будь-яких осіб, які старші або сильніші та спричиняють негативні емоційні переживання дітей, тому в рамках нашого дослідження психологічне насильство розглядається як провідна складова несприятливих умов соціалізації. Різновид психологічного насильства спричиняє зміни в процесі соціалізації дітей, а саме: депривацію, відчуття ізоляції, домінування деструктивних процесів (узалежнена, асоціальна, девіантна, делінквентна поведінка).
2. На основі проведеного емпіричного дослідження вдалося дослідити особливості впливу насильства на психічний розвиток дітей за наступними сферами: емоційна, когнітивна, мотиваційна сфери, образ-Я та сфера міжособистісної взаємодії. Емпірично доведено достовірні відмінності у дітей контрольної та основної груп за емоційно сферою, а саме за показником негативного емоційного стану дітей в ситуації взаємодії з дорослими. Що свідчить про залежність емоційного стану дитини від значущих людей. При цьому негативний емоційний стан дітей основної групи корелює з негативним чи спотвореним образом-Я, що не властиво для дітей контрольної групи. Тобто, негативні емоційні переживання дитини спричиняють негативні зміни в процесі формування образу-Я.
3. Пізнавальна сфера дітей основної групи істотно відрізняється від дітей, які мають сприятливі умови соціалізації та навчаються в школі, а саме: показники пізнавальної активності та обізнаності дітей контрольної групи достовірно вищі за показники дітей основної групи. В основній групі виявлено позитивний кореляційний взаємозв’язок між емоційною та пізнавальною сферами. Показники функціонування мотиваційної сфери мають достовірні відмінності у досліджуваних групах в залежності від вікового фактору. Для основної групи 68-річних дітей характерно домінування соціального мотиву та мотиву шкільної оцінки, тоді як для контрольної групи переважає в першу чергу мотив шкільної оцінки, а потім соціальний мотив. Для дітей 9 11-річного віку контрольної групи характерні соціальний, позиційний” мотиви та мотив шкільної оцінки, що властиво для даного вікового періоду. Проте, для основної групи домінуючими лишаються мотив шкільної оцінки та соціальний мотив, що характерно для 6 8-річого віку дітей. Позитивно, що стосовно навчального мотиву не виявлено достовірних відмінностей у досліджуваних групах. Це інтерпретується нами як ресурс для розвитку когнітивної сфери.
4. Особливості міжособистісної сфери дітей досліджуваних груп мають достовірно значущі відмінності за такими показниками, як ідентифікація, домінування, підкорення, ізоляція, ігнорування, уникнення покарання, отримання покарання. У дітей основної групи зазначені показники є домінуючими порівняно з дітьми контрольної групи. Дані, отримані в ході дослідження, дозволяють стверджувати, що нестабільні соціальні зв’язки дитини зі значущими дорослими призводять до порушення процесу ідентифікації, відчуття ізоляції та ігнорування, формування позиції агресора (домінування) чи позиції жертви (підкорення). У дітей основної групи реакція на зауваження та покарання є або травматичною, або супроводжується виправдовуванням поведінки батьків, не розуміючи при цьому ступеню своєї провини. Тобто, для дітей основної групи покарання є способом їх визнання.
5. На основі емпіричного дослідження визначено зміни психічного розвитку дітей, які зазнали несприятливих умов соціалізації, відповідно до яких розроблено типологію дітей. З метою вивчення уражених сфер психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, запропоновано діагностичний інструментарій, що забезпечить визначення типу дитини та необхідної стратегії допомоги в процесі соціально-психологічної реабілітації.
6. В роботі запропоновано напрями соціально-психологічної допомоги дітям, які перебували в несприятливих умовах соціалізації. Ці напрями передбачають реалізацію диференційованого підходу, який базується на врахуванні несприятливого досвіду дітей та провідних уражених сфер психічного розвитку. Серед напрямів соціально-психологічної допомоги дітям пропонуємо наступні: напрям соціальної та психолого-педагогічної діагностики, медичний напрям, мотиваційно-підготовчий напрям, превентивно-профілактичний напрям, напрям соціально-психологічної реабілітації дітей, напрям сімейних форм виховання, напрям підготовки дітей до самостійного життя.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці програм реабілітації дітей, які зазнали несприятливих умов соціалізації та дослідженні ролі ідентифікації, як механізму соціалізації, на різних вікових етапах формування особистості дитини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Алексеева И. А., Новосельский И. Г. Жестокое обращение с ребенком. Причины. Последствия. Помощь. М.: Генезис, 2005. 256 с. (Неблагополучная семья: преодоление кризиса).
2. Алексеева Л. Последствия страха, гнева и тревоги // Директор школы. 2000. - №6. С. 89 96
3. Алферов А.Д. Психология развития школьников: Учебное пособие по психологии. Ростов н/Д: изд-во «Феникс», 2000. 384 с.
4. Асанова Н.К. Руководство по предупреждению насилия над детьми: Учебное издание для психологов, детских психиатров, психотерапевтов, студентов педагогических вузов. М.: ВЛАДОС, 1997. 230 с.
5. Батьки і діти: одвічні проблеми (сучасний погляд). К.: Київська міська адміністрація. Служба у справах неповнолітніх, 2003. 160 с.
6. Батьки і діти: соціальне самопочуття дітей в українських сім’ях / Г.В.Святненко, Л.С.Волинець, Є.М.Луценко та інші. К.: Логос, 2000. 92 с.
7. Бевз Г.М. Прийомні сім’ї (оцінка створення, функціонування та розвитку). К.: Главник, 2006. 112 с.
8. Береговий Я.А. Всеукраїнська конференція: Сім’я без насильства. Витоки. Прояви. Наслідки. Запобігання / Педагогіка толерантності, № 3 4 (17 18) 2001, С.37 39
9. Бернс Р.С., Кауфман С.Х. Кинетический рисунок семьи: введение в понимание детей через кинетические рисунки / Пер. с англ. М.: Смысл, 2000. 146 с.
10. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн..1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. К.: Либідь, 2003. 280 с.
11. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн..1: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. посібник. К.: Либідь, 2003. 344 с.
12. Блонский П.П. Психология младшего школьника/ Под редакцией А.И.Липкиной и Т.Д.Марцинковской. М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. 575 с.
13. Бобрицька В. Мислення та здоров’я людини. Роздуми про позитивне, критичне та негативне мислення // Психолог. 2004. - №12. С. 11 17
14. Боб’як Т.І. Психокорекційна робота з дітьми та підлітками, що зазнали насильства. Львів: ВНТЛ, 1999. 48 с.
15. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. К.: МАУП, 2001. 96 с.
16. Боулби Дж. Привязанность. М.: Гардарика, 2003. 180 с.
17. Брутман В.И. Проблема социального сиротства и пути ее решения. Дети-сироты: консультирование и диагностика развития. М., 1998. 213 с.
18. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. СПб.: Питер, 2002. 352с.
19. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике СПб.: Питер Ком. 1999. 528 с.
20. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки дет. психиатра: Кн. для учителей и родителей. М.: Просвещение, 1988. 207 с.
21. Вайзман Н.П. Реабилитационная педагогика. М.: Аграф, 1996. 160с.
22. Васильева О.С., Чупрова С.А. Рисунок как средство диагностики и коррекции эмоциональных состояний ребенка / Валеологія, №2, 2000. С. 27 - 28
23. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 200 с.
24. Введення у соціальну роботу. Навчальний посібник. К.: Фенікс, 2001. 288 с.
25. В. де Вріс Змістовні оцінки: показники прогресу, прогрес показників / Статистика України: Наук.-інформ. журнал, 2002, №1/ 16. С. 89
26. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. СПб.: СОЮЗ, 1997. 224 с.
27. Выготский Л.С. Детская психология / Под. ред. Д.Б. Эльконина. М., 1984. 432 с.
28. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т.3. Проблемы развития психики / Под ред. Матюшкина А.М. М., 1991. 320 с.
29. Винникот Д.В. Семья и развитие личности. Мать и дитя. Екатеринбург: Изд-во «ЛИТУР», 2004. 400 с.
30. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник К.: Либідь, 2005. 400 с.
31. Возрастная и педагогическая психология. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. Под. ред. проф. А.В.Петровского. М., «Просвещение», 1973. 288 с.
32. Волинець Л.С., Січкар О.О. «Діти вулиці» в Україні: ситуаційний аналіз. К.: Сфера, 2004. 80 с.
33. Воспитательный потенциал семьи. Магнитогорск: МаГу, 2000. 27 с.
34. Гапон Ю.А. Соціально-педагогічні основи процесу виховання особистості . Запоріжжя: 1998. 217 с.
35. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? Издание 2-е, - М.: ЧЕРО, 1997. 240 с.
36. Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 1999. 384 с.
37. Голик А.Н. Социальная психиатрия сиротства. М. 2000. Лаборатория базовых знаний. 192 с.
38. Головінський І. Педагогічна психологія. Навч. посібник для вищої школи. К.: Видавництво «Аконіт», 2003. 288 с.
39. Гончаренко Семен Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.
40. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. Издательство Ленинградского университета. Ленинград, 1984. 392 с.
41. Графічні методи в психодіагностиці та психокорекції: Навч. Посібник. Вінниця, 2000. 189 с.
42. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Навчальний посібник. Тернопіль: Економічна думка, 2004. 310 с.
43. Декларація прав дитини // Педагогіка толерантності. 2000. - №3. С. 103 106
44. Детская и подростковая психотерапия / Под ред. Д. Лейна, Э. Миллера. СПб.: Питер, 2001.
45. Діти вулиці: хто вони і як їм допомогти. / Упоряд.: О.Главник, Н.Комарова. К.: Главник, 2006. 112 с. (Бібліотечка соціального працівника).
46. Діти державної опіки: проблеми, розвиток, підтримка: Навчально-методичний посібник в 2-х кн.. К.: Міленіум, 2005. 286 с.
47. Дилео Д. Детский рисунок: диагностика и интерпретация. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. 272 с.
48. Догадина М.А., Перегожин Л.О. Сексуальное насилие над детьми. Выявление, профилактика, реабилитация потерпевших. М.: Сам себе адвокат, 2002.- 321 с.
49. Дружинин В.Е. Психология эмоций, чувств, воли. М.: ТЦ Сфера, 2003. 96 с.
50. Емоційний розвиток дитини / Упоряд.: С.Максименко, К.Максименко, О.Главник К.: Мікрос-СВС, 2003. 112 с. (Психол.інструментарій)
51. Ерніязова В. Стиль сімейного виховання і майбутнє дитини / Педагогіка і психологія професійної освіти: Наук. метод. Журнал, № 4, 2001. С. 224 229
52. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Уч. Пос. для врачей и психологов. СПб.: Речь. 2003. 336 с.
53. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. СПб: Питер, 1999. 656 с.
54. Эльконин Д.Б. Психическое развитие в детских возрастах: Под редакцией Д.И. Фельдштейна / Вступительная статья Д.И. Фельдштейна. М: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. 416 с.
55. Энциклопедия социальной работы. В 3 т. т.1, т.2. Пер. с англ. М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1993. 480 с.; 1994. 454 с.
56. Жестокое обращение с детьми. Помощь детям, пострадавшим от жестокого обращения, и их родителям. / Под. ред. Сафоновой Т.Я., Цимбала Е.И. М., 2001. 124 с.
57. Життєві кризи особистості: Наук.-методичний посібник: У 2-х ч./ Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (керівник авторського колективу) та ін. К.: ІЗМН, 1998. Ч.I: Психологія життєвої кризи особистості. 355 с.
58. Життєві кризи особистості: Наук.-методичний посібник: У 2-х ч. / Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (керівник авторського колективу) та ін. К.: ІЗМН, 1998. Ч.2: Діти і молодь у кризовому суспільстві: технології допомоги і підтримки. 568 с.
59. Життєтворчий потенціал реабілітаційної педагогіки: роздуми над проблемою: збірник/Ред. кол.: С.О. Новік (голова), Л.І.Немоловська (заступник голови), І.Г. Єрмаков (науковий редактор та ін. К., 2002. 308 с.
60. Жорстокість та насилля до дітей в сім’ї як соціальний феномен: Бесіди з батьками // Все для вчителя. 1999. - №1. С. 43 46
61. Журавлева Т.М., Сафонова Т.Я., Цымбал Е.И. Помощь детям жертвам насилия. М.: Генезис, 2006. 112 с.
62. Загальна психологія: Навч. посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін. К.: Просвіта. 2005. 464 с.
63. Запобігання насильству в сім’ї. Практичний посібник для дільничних інспекторів міліції / Київ: Школа Рівних можливостей: Ред. упоряд. О.В.Лясковська. К., 2004. 108 с.
64. Защита детей от жестокого обращения / Под ред. Е.Н.Волковой. СПб.: Питер, 2007. 256 с.
65. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей/ Представництво дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, Академія адвокатури України, Центр Розвиток демократії”, Інформаційно-методичний центр Дебати”, Жіночий Консорціум України. К.,2003. 415 с.
66. Звєрєва І.Д., Лактіонова Т.М. Діти в скруті: альтернативи вирішення проблеми // Практична психологія та соціальна робота. 1998. - №3., С.9 10
67. Звєрєва І.Д. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні. К., 1999. 39 с.
68. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии. СПб.: ООО «Речь», 2000. 310 с.
69. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учебн. заведений / Елена Валерьевна Змановская. 3-е изд., испр. и доп. М.: Издательский центр «Академия», 2006. 328 с.
70. Ілляшенко Т.Д. Чому їм важко вчитися? Методичний посібник, присвячений питанням психолого-педагогічної допомоги молодшим школярам із труднощами у навчанні. К: «Видавництво «Початкова школа», 2003. 128 с.
71. Изард К.Э. Психология эмоций / Перев. с англ. СПб.: Издательство «Питер», 2000. 464 с.
72. Каган Ц. Не бий дитини” Харків Радянська школа”, 1931. 28 с.
73. Капська А.Й. Соціальна робота: Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 328 с.
74. Кеплер В. Один з чотирьох або що необхідно знати професіоналу в роботі з дітьми жертвами сексуального насильства. К., 1997. 224с.
75. Кириленко Т.С. Пошук гармонії: емоційні переживання та стани особистості (вчинкові-орієнтовний підхід). К.,2004. 100 с.
76. Кэмпбелл Росс Лицом к лицу с ребенком. М., 1999. 368 с.
77. Коваленко А.Б., Корнєв М.Н. Соціальна психологія: Підручник. К., 2006. 400 с.
78. Коваль Л.Г., Зверєва І.Д. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навчальний посібник. К., ІЗМН, 1997. 392 с.
79. Козубовська І.В. Роль і функції соціально-психологічної служби в роботі з сім’єю. Ужгород, 1998. 173 с.
80. Колодзин Бенджамин Как жить после психической травмы. «Геодезия». 1998. 94 с.
81. Комплексна реабілітація дитини: стратегія, технології, перспективи / Редкол.: С.О. Новік (голова), І.Г. Єрмаков, Л.І. Немоловська та ін. К.: Студія сучасної соціальної реклами, 2003. 190 с.
82. Конвенція про права дитини // Інформаційний збірник Міносвіти, 1995. №9. С. 3 25
83. Кон И.С. Совращение детей и сексуальное насилие в междисциплинарной перспективе // Социальная и клиническая психиатрия. Т.8. 1998. - №3.- С. 27 30
84. Корекційна робота психолога / Упоряд. О. Главник. К.: Шкільний світ, 2002. 112 с.
85. Корнієнко І., Пачковський Ю. Насильство в молодіжному середовищі та основні причини, що його породжують / Практична психологія та соціальна робота, №7, 2002. С. 4 9
86. Коробейников И.А., Слуцкий В.М. О некоторых особенностях формирования интеллекта детей в условиях психической депривации // Дефектология. 1990. №3. С. 19 23
87. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко; Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура. К.: Рад. шк., 1989. 608 с.
88. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер; 2000 992 с.
89. Крюкова С.В., Слободяник Н.П. Удивляюсь, злюсь, боюсь, хвастаюсь и радуюсь. Программы Эмоционального развития детей дошкольного и младшего школьного возраста: Практическое пособие М.: Генезис. 2003. 208 с.
90. Кузикова С.Б. Основы возрастной психокоррекции: Учебно-методическое пособие / Сумы: ВВП Мрія 1” ЛТД, 1996. 186 с.
91. Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте. Прага. 1984. 334 с.
92. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури: Навч. посіб. для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 226 с.
93. Максимова Н.Ю. Безпека життєдіяльності: Соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії: Навч. посібник. К.: Либідь, 2006. 328 с.
94. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібник. К.: Перун, 1996. 464 с.
95. Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч. посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. 308 с.
96. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л. Соціально-психологічні аспекти проблеми насильства / Навчально-методичне видання. К., 2003. 344с.
97. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л. Як порозумітися зі своїми дітьми (Конфліктологія для батьків): Метод. розробки. К., 2004. 220 с.
98. Мамайчук И.И. Психокоррекционные технологи для детей с проблемами в развитии. СПб.: Речь, 2006. 400 с.
99. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. СПб.: ООО Издательство «Речь», 2000. 150 с.
100. Медведева И.Я., Шишова Т.Л. Книга для трудных родителей. М.: Звонница-МГ. Роман-газета, 1994. 269 с.
101. Менис В. Дети ждать не могут! / До 16 и старше, № 1, 2002, С.32
102. Методичні рекомендації до комплексної програми: Соціальна підтримка сім’ї./ Сановська В.Н. К. УДЦССМ, 2001. 72 с.
103. Миронов Е. Стресс. СПб.: «Издательство «ДИЛЯ», 2003. 160с.
104. Москаленко В.В. Социализация личности. К.: Вища школа, 1986. 200 с.
105. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. К: Центр навчальної літератури, 2005. 624 с.
106. Мотивация и личность. 3-е изд. / Абрахам Маслоу. СПб.: Питер, 2003. 352 с.
107. Мухина В.С. Возрастная психология: Учебник для студентов вузов. М., Издательский центр «Академия». 432 с.
108. Нагаев В.В., Толстов В.Г., Толстов В.В. Основные направления социально-психологической, психотерапевтической и правовой реабилитации подростков девиантов / Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы, 2001. №3. С 40 46
109. Насилие в семье как бороться с ним государству. Что имеем и что следует сделать. К., 2002. 158 с.
110. Насилие в семье: Особенности психологической реабилитации. Учебное пособие / Под. ред. Н. М. Платоновой и Ю. П. Платонова. СПб.: Речь, 2004. 154 с.
11