ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕМПАТІЇ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

На правах рукопису

ТУРКОВА ДАР’Я МИХАЙЛІВНА

УДК: 159.942: 378.147

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕМПАТІЇ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
Мірошник Зоя Михайлівна,
доктор психологічних наук, доцент

Харків – 2013

ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………….…….….
Розділ 1 Теоретико–методологічні основи вивчення емпатії, як психологічного феномена ……………………………………….…………
1.1Наукові підходи до розуміння емпатії ………….…………………
1.2 Психологічний зміст професійної емпатії практичного психолога …………………………………………………………...
1.3 Особливості емпатійного процессу ………………...…………….
Висновки до розділу 1 …………………………………….….……………
Розділ 2 Емпіричне дослідження психологічних чинників розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів ….…………..…
2.1 Теоретичне обґрунтування експериментального дослідження....
2.2 Характеристика комплексу дослідження професійної емпатії майбутніх практичних психологів………………...….…..
2.3 Кількісний та якісний аналіз результатів констатувального етапу дослідження емпатії практичних психологів……..…..…...
Висновки до розділу 2…………………………..………………….…….…
Розділ 3 Шляхи та засоби розвитку професійної емпатії
майбутніх практичних психологів…………………...….…………..…..…
3.1 Теоретичне обґрунтування розвивальної програми……..….........
3.2 Характеристика структури та змісту розвивальної програми, спрямованої на сприяння розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів…………………..……………
3.3 Контрольне дослідження ефективності розвивальної
програми …………..……………………………..…....…………...
Висновки до розділу 3 ……..............................................…….……………
Висновки …………………..…………………….….………………………
Список використаних джерел ……………....................……………..……
Додатки…………………………….......................................……….……… 3

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток ринкових взаємовідносин у суспільстві вимагає появи конкурентоздатного фахівця. Особливо жорстко визначені критерії відбору за рівнем професійної компетентності молодих спеціалістів тих професій, які тільки завойовують місце на ринку праці. До таких, власне, й належить достатньо «молода» у вітчизняному просторі професія практичного психолога. Складність його роботи зумовлена необхідністю постійного тісного душевного контакту психолога з клієнтами. Тому вже на етапі професійної підготовки повинен забезпечуватись супровід формування професійно–комунікативних здібностей майбутніх психологів.
Професійне становлення значною мірою залежить від самої особистості майбутнього спеціаліста, від її бажання, мотивації та інших характеристик, але створити умови для такого становлення задача закладу освіти. Сучасна філософія освіти вищої школи, на етапі входження до Болонського процесу, окреслила образ студента як творчої, вільної особистості, яка розкриває свій потенціал у науково–дослідній діяльності, вміє самостійно організувати власне навчання та саморозвиток. У свою чергу ВНЗ, у контексті кредитно–модульної системи, має окреслити траекторію такого розвитку, здійснювати контроль, координацію та фасилітацію навчально–виховного процесу.
Теоретичні та методологічні засади професійної підготовки майбутніх практичних психологів розглядаються в роботах Т. М. Данилової, Н. М. Дуднік, Л. М. Кобильника, М. О. Коць, Н. Ф. Литовченко, О. В. Літвінової, Л. В. Логінової, О. О. Міненко, Л. В. Мови, В. Г. Панка, Н. І. Пов’якель, Л. П. Скорич, І. Г. Тимощука, О. Л. Туриніної, Н. В. Чепелєвої та ін. Науковцями розглядаються професійно значущі якості особистості психолога, які потрібно в свою чергу розвивати та вдосконалювати (І. В. Дубровіна, Є. П. Ільїн, Р. В. Овчарова, А. К. Маркова). Однією з таких якостей виділяють емпатію (М. А. Анімов, В. М. Вартанян, П. П. Горностай, Т. М. Данилова, Н. Ф. Каліна, Х. Когут, Т. В. Мінько, Л. В. Мова, К. Роджерс, О. П. Саннікова, І. Г. Тимощук, Н. В. Чепелєва та ін.).
Термін «емпатія» введений у психологію Е. Тітченером − (від грецької еmpatheia − співпереживання) − збагнення емоційного стану, проникнення в переживання іншої людини, отримав подальший розвиток теоретичного тлумачення. Сучасна психологічна наука зіштовхнулася з багатозначністю визначення та розуміння емпатії. Отже, можна зустріти наступні тлумачення терміну: нераціональне пізнання людиною внутрішнього світу інших людей або емоційна чуйність людини на переживання іншого, різновид соціальних (етичних) емоцій (Б. Г. Мєщеряков, В. П. Зінченко); розуміння емоційного стану іншої людини за допомогою співпереживання, проникнення в її суб'єктивний світ (Б. Д. Карвасарський); жалісливе переживання однією людиною відчуттів, сприймань і думок іншої (А. Ауербах, Р. Корсіні); збагнення емоційного стану, проникнення в переживання іншої людини, здібність індивіда до паралельного переживання тих емоцій, що виникають у іншого індивіда в ході спілкування з ним (С. Ю. Головін); збагнення емоційного стану іншої людини співпереживанням (В. М. Блейхер, І. В. Крук); наше усвідомлення емоційного стану іншої людини та здатність поділити його досвід (М. Кордуел); вміння відчувати і переживати почуття і стани іншого, емоційне розуміння, когнітивна децентрованість (Н. Ф. Каліна); переживання почуттів, думок або установок іншої людини (Р. Вердербер, К. Вердербер); здібність уловлювати й розшифровувати емоції інших людей (Д. Гоулман); сприймання внутрішнього світу іншого точно, із збереженням емоційних і смислових відтінків, неначе стаєш цим іншим, але без втрати відчуття «неначе» (К. Роджерс); емоційне проникнення в стан співрозмовника (О. О. Бодальов); здатність людини емоційно відгукуватися на преживання інших людей (А. А. Реан); чинник міжособистісного спілкування, що полегшує комунікацію (Г. М. Андрєєва); важливий аспект ідейно–моральної психологічної готовності до праці (В. М. М’ясищєв); компонент соціально–психологічної компетентності особистості, умова адекватного сприйняття і віддзеркалення співрозмовника в процесі взаємодії (А. В. Петровський, Д. М. Узнадзе); когнітивний процес розуміння внутрішнього світу іншої людини (М. М. Обозов); здатність однієї людини відчути і зрозуміти те, що відчуває інша (Г. Етчегоен, К. Т. Ясперс); переживання почуттів, які можна розділити з іншою особою та які призводять в результаті до розуміння емоційного значення певних речей і ситуацій (В. Техке); системне утворення, що входить до метасистеми «людина – світ» і проявляється в ній у вигляді емпатійних ставлень і стосунків (Л. П. Журавльова).
Як зазначає Ж. М. Маценко, у дослідженнях проблеми емпатії можна виділити окремі напрямки. Так, представники когнітивного напрямку розуміють емпатію як інтелектуальний процес пізнання іншої людини через аналіз її особистісних якостей (Р. Б. Карамуратова, О. Г. Ковальов, Т. Шибутані); представники іншого напрямку трактують емпатію як емоційний стан, що виникає у людини як відгук на переживання іншої особи, як здатність перейматися емоційним станом іншої людини (Т. П. Гаврилова, Т. І. Пашукова, А. Г. Рузська); чимало психологів розглядають емпатію як процес, у якому інтелектуальний й емоційний сторони складають органічну єдність (О. О. Бодальов, А. Г. Ковальов, Р. Г. Селіванова, Л. П. Стрелкова); деякі дослідники виокремлюють не лише когнітивний та емотивний, а й діяльнісний компонент емпатійної взаємодії або дієву емпатію, яка відрізняється активним сприянням, допомогою іншій особі (Л. Н. Джрназян, М. М. Обозов, Н. М. Саржвеладзе).
У працях Дж. Т. Баррет–Ленарда, Ф. Є. Василюка, Л. С. Грінберга, Р. Еліота, Л. П. Журавльової, Ж. М. Маценко, О. А. Орищенко, О. П. Саннікової та К. В. Ягнюка розкриті структурні компоненти емпатії та її складові. Так, емпатію характеризують: компоненти емпатії (потребнісно–мотиваційний; емоційно–почуттєвий; комунікативний; вчинково–діяльнісний; когнітивний; характерологічний); емпатійна спрямованість, яка виявляється у типах (релятивна емпатія, професійне спілкування, позапрофесійне спілкування, аутоемпатія, емпатія до героїв художніх творів, до представників тваринного світу, рослинного світу, до навколишнього світу в цілому, до подій в минулому, до майбутніх подій); модальність (емоційно–емпатичний тип, когнітивно–емпатичний тип, предиктивно–емпатичний тип, дієво–емпатичний тип); структура емпатійної взаємодії (емпатогенна ситуація, об’єкт та суб’єкт емпатії); структура емпатійної репліки (оператор розуміння, персона, емпатійний знак, інший); цикли емпатійного реагування (фаза попередніх умов, фаза емпатійного резонансу, фаза виразу емпатії, фаза отримання емпатії, фаза зворотнього зв’язку); види емпатійного реагування (емпатійна інтерпретація, емпатійне пробудження, емпатійна здогадка, емпатійне дослідження, емпатійне розуміння); технічні аспекти емпатії (техніка віддзеркалення, техніка перефразування, техніка сумарного віддзеркалення відчуттів та ін.); види емпатії (емоційна, когнітивні предикативна); рівні емпатії (формально–динамічний, змістовий, імперативний). Тобто емпатія розглядається як складний, багатогранний психологічний феномен.
Аналіз наукової психологічної літератури показує, що емпатія є важливим утворенням особистості і передусім особистості практичного психолога, тому розробляються практичні методи розвитку емпатії у контексті духовності (Ж. М. Маценко), як засібу впливу (Т. В. Мінько), як складової гуманістичної спрямованості (О. О. Бодальов, Т. М. Данилова), як складової альтруїстичних почуттів (І. Г. Тимощук), як умови розвитку моральної свідомості (І. Д. Бех, Л. І. Божович, М. Й. Боришевський) і т. і.
Якщо взяти до уваги погляди тих вчених, які вважають емпатію вродженою якістю особистості, яка розвивається під впливом середовища, то маючи справу з вже сформованою особистістю достатньо складно розвинути емпатію до високого рівня. У багатьох визначеннях фігурує, що емпатія ― це здібність, яку можна спеціально розвивати. Теж саме слід сказати і за погляди про емпатію, як комунікативну навичку. У данному випадку А. Е. Айви, М. Б. Айви, Ю. Б. Гіппенрейтер, Дж. Іган, Т. Д. Карягіна, К. М. Козлова, Р. Кочюнас, Л. Саймэк–Даунинг та К. В. Ягнюк чітко заявляють про те, що можна навчитися використовувати емпатію у консультативному процесі.
Враховуючи мотивацію до оволодіння професією психолога, для розвитку емпатії, як багатогранного психологічного явища, необхідно створювати спеціальні умови в контексті підготовки майбутніх спеціалістів.
На превеликий жаль, на сьогодні існуючий стан наукових досліджень з питання особистісної підготовки практичних психологів не є достатнім. Ця проблема привертає увагу як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Серед недоліків у підготовці сучасних практичних психологів І. Г. Тимощуком особливо виділяються: авторитарний стиль спілкування, низький рівень самоаналізу, нездатність усвідомлювати життєві цілі, переважання теоретичних знань над практичними, низький рівень професійної самоактуалізації, відсутність мотивації на особистісне зростання і невміння професійно сприяти особистісному зростанню інших. Внаслідок цього, рівень підготовки до професійної діяльності є недостатнім для забезпечення відповідального ставлення та якісного виконання професійних завдань. На думку О. О. Міненко, існуюча система професійної підготовки практичних психологів у ВНЗ не задовольняє повністю вимог до ефективного і гармонійного розвитку особистості психолога та формування його професійної ідентичності.
Беручи до уваги всю складність розуміння емпатії як психологічного феномена та враховуючи погляди науковців про емпатію, як професійно важливу якість практичного психолога, приходимо до висновку, що водночас не достатньо вивченими залишаються питання змісту і структури професійної емпатії. Актуальним на сьогодні є визначення чинників її розвитку й оптимального рівня її вираженості для ефективної роботи практичного психолога. Окремої уваги потребує розвиток професійної емпатії студентів-психологів у процесі фахової підготовки.
Актуальність визначеної проблеми, її недостатня розробленість, об’єктивні суспільні потреби у фахівцях, які вирізняються розвинутими професійно–комунікативними здібностями, зумовили вибір теми нашого дослідження «Психологічні чинники розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося у рамках комплексної науково–дослідної теми кафедр педагогіки, психології та практичної психології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди «Розвиток новітніх педагогічних технологій навчання та виховання цілісної творчої особистості» (номер державної реєстрації 0103U000499), що координується Міністерством освіти і науки України. Тема розвиває положення Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол №8 від 29 жовтня 2010р.) та узгоджена на бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №1 від 25 січня 2011р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні психологічних чинників розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі:
1. Проаналізувати наукові підходи до розуміння емпатії в контексті професійної підготовки майбутніх практичних психологів та визначити структуру професійної емпатії.
2. Визначити психологічні чинники розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів.
3. Дослідити індивідуально–психологічні особливості практичних психологів, що визначають оптимальний розвиток професійної емпатії.
4. Розробити програму розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів й експериментально перевірити її ефективність.
Об’єкт дослідження ― емпатія практичного психолога.
Предмет дослідження ― психологічні чинники розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів у процесі навчання.
Теоретико–методологічну основу дослідження склали: теоретичні та методологічні засади професійної підготовки майбутніх практичних психологів (Т. М. Данилова, І. В. Дубровіна, Є. П. Ільїн, Р. В. Овчарова, О. О. Міненко, В. Г. Панок, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва, Т. Б. Хомуленко); положення психології про природу та сутність емпатії (В. В. Бойко, Ю. Г. Гіппенрейтер, Л. П. Журавльова, Ж. М. Маценко, І. М. Юсупов); уявлення про емпатію як про складне багаторівневе цілісне утворення (Дж. Т. Баррет–Ленард, Ф. Є. Василюк, Л. С. Грінберг, Т. В. Дорошенко, Р. Еліот, Ж. М. Маценко, О. А. Орищенко, О. П. Саннікова); положення про емпатійне розуміння на рівні прояву соціального та емоційного інтелекту (Р. Бар–Он, Д. Гоулман, Е. Л. Носенко, Р. Дж. Стернберг, Д. В. Ушакова); уявлення про сприйняття та розуміння людини людиною у процесі спілкування (Г. М. Андрєєва, О. О. Бодальов, Т. П. Гаврилова, В. О. Лабунська); положення про роль та місце емпатії серед професійно важливих якостей практичного психолога (П. П. Горностай, Т. В. Мінько, К. Роджерс); методологія використання технік психологічного консультування (Дж. Іган, К. В. Ягнюк); методологія групової розвивальної роботи (М. Балінт, Л. А. Петровська, К. Роджерс); дослідження процесу становлення особистості студента (Г. С. Абрамова, Т. О. Афанасьєва, А. М. Большакова, Ж. П. Вірна, Л. В. Долинська, Н. В. Наумчик, В. Г. Панок, Н. І. Пов’якель, О. П. Сергєєнкова, О. Г. Солодухова, Т. Б. Хомуленко, Н. В. Чепелєва); психолого–педагогічні принципи застосування активних методів навчання у процесі професійної підготовки, зокрема у вищій школі (Т. О. Афанасьєва, О. К. Дусавицький, О. М. Лактіонов, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, Ю. М. Швалб, Т. С. Яценко).
Методи дослідження. Для досягнення мети та розв’язання поставлених задач дослідження був застосований комплекс методів, до якого увійшли: теоретичні (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення та зіставлення психологічних даних за темою дослідження); емпіричні (метод опитування, спостереження, метод експертних оцінок, метод самозвіту та методи психологічної діагностики, психолого–педагогічний експеримент); математико–статистичної методи обробки даних (визначення мір розсіювання та центральної тенденції: , , Мо, Ме; метод кореляційного аналізу за К. Пірсоном; U–критерій Манна – Уітні; Т–критерій Вілкоксона). Відповідні математичні обрахунки здійснювались із використанням стандартних пакетів статистичних програм STATISTICA 10.0 та SPSS 17.0.
Надійність та достовірність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, репрезентативністю вибірки, поєднанням якісного та кількісного аналізу емпіричних даних та застосуванням методів математичної статистики.
На етапі емпіричного дослідження використовувався метод опитування, метод експертних оцінок, метод самозвіту та методи психологічної діагностики, а саме: індивідуально–типологічний опитувальник (ІТО) Л. М. Собчік; методика «Особистісний диференціал»; методика «Прогноз»; методика діагностики «Перешкод» у встановленні емоційних контактів В. В. Бойка; методика діагностики самоконтролю у спілкуванні М. Снайдера; тест 1 і тест 2 на уміння слухати (упорядник В. В. Бойко); методика діагностики рівня емпатійних здібностей В. В. Бойка; методика діагностики рівня емпатійних тенденцій І. М. Юсупова.
База дослідження. Дослідження проводилося протягом 2009−2012 р.р. Загальна кількість досліджуваних, які взяли участь в експерименті, – 218 осіб. А саме: 82 практичних психологи шкіл м. Кривого Рогу; викладачі кафедри загальної та вікової психології, кафедри практичної психології Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет», а також кафедри соціології та психології Криворізького факультету Запорізького національного університету в кількості 40 осіб; студенти 3–4 курсів спеціальності «Практична психологія» Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» у кількості 96 осіб, з яких було утворено експериментальну (50 осіб) і контрольну (46 осіб) групи.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі:
– вперше визначено структуру професійної емпатії практичного психолога, яка складається з наступних компонентів: особистісного, емоційного, комунікативного та мотиваційно–вольового;
– поглиблено уявлення про емпатію як професійно важливу якість практичного психолога;
– розширено розуміння професійної емпатії особистості практичного психолога шляхом визначення оптимального рівня вираженості цього феномену, як складової психограми фахівця;
– визначено психологічні чинники розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів, які полягають у взаємодії світоглядного, професійного та особистісного рівнів підготовки фахівців;
– дістали подальшого розвитку засоби психодіагностики професійної емпатії особистості практичного психолога шляхом створення методичного комплексу, що включає методики дослідження якостей особистості, які обумовлюють розвиток емпатії;
– удосконалено засоби психологічного супроводу фахової підготовки у ВНЗ шляхом створення програми, спрямованої на розвиток професійної емпатії студентів–психологів, що передбачає формування навичок рефлексії, соціальної перцепції, вербального і невербального спілкування засобами психотехнік.
Практичне значення одержаних результатів полягає у доборі комплексу методів дослідження психологічних особливостей професійної емпатії та створенні програми, спрямованої на розвиток професійної емпатії майбутніх практичних психологів. Розвивальна програма може бути використана у навчально–виховному процесі ВНЗ при підготовці, перепідготовці й в роботі з підвищення кваліфікації психологів та адаптована для роботи з педагогами. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних курсів: «Вступ до спеціальності», «Практикум з групової психокорекції», «Психологічне консультування», «Тренінг спілкування», «Психодіагностика», «Основи психокорекції», «Практика діагностико–корекційної роботи в закладах освіти», «Консультативна робота в практиці шкільного психолога» та факультативного курсу «Нові методи терапевтичної та тренінгової роботи».
Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес з підготовки фахівців зі спеціальності «Практична психологія» психолого–педагогічного та природничого факультетів Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» (довідка № 02/23–29/3 від 22.02.2013 р.); факультету психології Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (довідка №92/144 від 15.02.2013 р.); факультету педагогіки та психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 61–н від 05.03.2013 р.) та на базі Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 177, від 22.02.2013 р.) в рамках семінару «Базовий компонент діяльності практичного психолога освіти» для практичних психологів 1–го року роботи (вересень 2012 р.) та на курсах підвищення кваліфікації для практичних психологів зі стажем роботи більше 5 років (22.10–09.11.2012 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданні кафедри практичної психології Криворізького державного педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» у 2009–2012 рр., наукових конференціях професорсько–викладацького складу КПІ ДВНЗ «КНУ» (м. Кривий Ріг, 2009–2013 рр.). Результати дослідження апробовано на Всеукраїнській науково–практичній конференції «Саморозвиток особистості в освітній системі України: концепції, технології, стратегії» (м. Кривий Ріг, 22.04.2010р.), ІІІ Міжнародній науково–практичній конференції «Здоров’я, освіта, наука та самореалізація молоді» (м. Луцьк, 24–25.03.2011р.), Всеукраїнській науково–практичній конференції «Дослідження молодих учених у контексті розвитку сучасної науки» (м. Київ, 20.04.2011р.), Всеукраїнській науково–практичній конференції «Теорія і практика проектування авторських педагогічних систем» (м. Кривий Ріг, 26–27.04.2012р.), Міжнародній науково–практичній конференції «Харківська школа психології: спадщина і сучасна наука» (м. Харків, 19–20.10.2012 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертації висвітлені у 8 одноосібних публікаціях автора, із них 6 статей опубліковані у наукових фахових виданнях України з психології.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Список використаних літературних джерел налічує 222 найменування, з них 17 іноземною мовою. Повний обсяг дисертації ― 268 сторінок. Основний зміст викладено на 164 сторінках. Робота містить 7 таблиць, 7 рисунків, 12 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення й представлено нове вирішення актуальної наукової проблеми, що виявляється у визначенні психологічних чинників та шляхів розвитку професійної емпатії майбутнього практичного психолога, уточнено зміст і структуру цього психологічного феномена. Отримані в процесі дослідження теоретичні й емпіричні результати свідчать про досягнення мети дослідження, вирішення дослідницьких завдань і дають змогу сформулювати такі висновки:
1. Емпатія представлена як професійно значуща якість особистості практичного психолога в системі багатьох підходів щодо визначення психограми фахівця та детермінована біологічними (психофізіологічними), індивідуально–психологічними, типологічними й соціальними чинниками. Відповідно до теоретичного аналізу стану розробки проблеми розуміння емпатії виокремлюються підходи, які узагальнено можна представити такими напрямками: афективним; афективно–когнітивним; когнітивним; поведінковим (діяльнісним) та інтеграційним. Емпатія детермінує пізнання людини людиною, діалогічність спілкування, прояв соціальної перцепції, саморегуляцію поведінки, комунікативну й інтерактивну сторони спілкування, подолання бар’єрів спілкування, адаптивність поведінки і комфортність соціальних стосунків суб’єктів взаємодії, зниження напруженості психологічних захистів особистості.
Складником психограми практичного психолога має виступати професійна емпатія, до структури якої входить синтез індивідуально–психологічних якостей, умінь і навичок, що представлені такими компонентами: особистісним (високий показник вираженості емпатії, який характеризується чутливістю й інтересом до потреб і проблем оточуючих; самокритичність та адекватне сприйняття критики на свою адресу; потреба в позитивному відгуку; адекватна самооцінка; низький рівень прояву агресії; пластичність мислення); емоційним (середні показники нервово–психічної стійкості; уміння встановлювати емоційний контакт за рахунок уміння керувати емоціями й дозувати їх, адекватно виявляти емоції, гнучкості, розвиненості та виразності емоцій, відсутності домінування негативних емоцій; контроль зближення з людьми на емоційній основі); комунікативним (середній рівень комунікативної активності; уміння ідентифікувати й аналізувати міміку та пантоміміку; уміння врегульовувати конфлікти; товариськість; якості гарного співрозмовника та слухача з розвиненим рівнем комунікативного контролю); мотиваційно–вольовим (розвинені вольові якості; мотиваційна стійкість; пластичність поведінки у випадку помилкової дії).
2. Професійна емпатія майбутнього практичного психолога ― це інтегральна якість особистості з необхідними характеристиками когнітивного, емотивного й дієвого рівнів, що детермінована самоконтролем у спілкуванні, навичками гарного співрозмовника та слухача, комунікативними уміннями, наявністю нормального рівня вираженості тривожності й нервово–психічної стійкості.
З’ясовано, що професійна емпатія має відповідати загальному високому показникові емпатії; умінню ідентифікувати й аналізувати міміку та пантоміміку; умінню врегульовувати конфлікти; самокритичності; високому рівню самоконтролю й адекватному сприйняттю критики у свою адресу; розвиненим комунікативним якостям (включаючи вміння слухати); нормальному рівню вираженості тривожності та відрізнятися чутливістю й інтересом до потреб і проблем оточуючих.
Визначено внутрішні й зовнішні чинники розвитку професійної емпатії. До внутрішніх психологічних чинників розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів належать гармонійний особистісний профіль (зумовлений розвитком навичок самоконтролю емоційної сфери), адекватні показники самооцінки й упевненості в собі, середній рівень вираженості показників нервово–психічної стійкості, розвинені комунікативні навички, уміння слухати та якості гарного співрозмовника, розвинена рефлексія (що дозволяє усвідомити позитивний образ власної особистості, який відповідає соціально прийнятним очікуванням, та уміння сприймати критику у власну адресу). Середовище вищого навчального закладу визначене як зовнішній чинник розвитку професійної емпатії.
3. У розроблений методичний комплекс психодіагностичних засобів вивчення професійної емпатії майбутніх практичних психологів було включено методики дослідження якостей особистості, відповідно до структурних компонентів (особистісного, емоційного, комунікативного й мотиваційно–вольового), які зумовлюють її розвиток.
Результати констатувального дослідження свідчать про те, що студентам–психологам третього–четвертого курсу притаманні низький рівень розвитку емпатійних здібностей, некерований процес прояву емпатії, знижений самоконтроль емоційної сфери, низький рівень навичок гарного слухача та співрозмовника, недоліки комунікативного характеру, невміння свідомо концентрувати увагу на іншій людині під час розмови й виділяти головне зі сказаного.
Професійну емпатію майбутнього практичного психолога, як інтегральну якість особистості фахівця найбільш доцільно діагностувати за допомогою методики ІТО ― індивідуально–типологічний опитувальник Л. М. Собчік (діагностує особистість та надає можливість виділити провідні тенденції та стиль міжособістісної поведінки); методики Особистісний диференціал (визначає суб’єктивні аспекти ставлення до себе, а саме: властивості особистості, її самосвідомість та міжособистісні відносини); методики «Прогноз» (діагностує рівень нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у стресі); тестів діагностики уміння слухати; методики діагностики «Перешкод» у встановленні емоційних контактів В. В. Бойка (діагностує рівень емоційного самоконтролю); методики діагностики самоконтролю у спілкуванні М. Снайдера (діагностується якісний рівень спілкування та рівень комунікативного контролю); методики діагностики рівня емпатійних здібностей В. В. Бойка (діагностика загального рівня вираженості емпатії та таких її характеристик, як: раціональний канал емпатії, емоційний канал емпатії, інтуітивний канал емпатії, настанови, що сприяють емпатії, проникаюча здатність емпатії та ідентифікацію в емпатії); методики діагностики рівня емпатії І. М. Юсупова (діагностика рівня вираженості емпатії).
4. Розвиток професійної емпатії майбутніх практичних психологів здійснювався в ході реалізації розробленої нами розвивальної програми, суть якої полягає в застосуванні теоретичних положень перцептивно орієнтованого соціально–психологічного тренінгу, роджеріанської концепції; та реалізації на практиці елементів роботи балінтовської групи, інкаунтер–групи, що сприяло розвиткові навичок спостережливості (необхідної умови розвитку професійної емпатії). Ця система засобів представлена світоглядним, професійним та особистісним рівнями підготовки фахівця й конкретизує професійний у когнітивному, емотивному та дієвому рівнях емпатійної взаємодії, що передбачає формування навичок рефлексії, соціальної перцепції, вербального і невербального спілкування засобами психотехнік.
Результати формувального експерименту показали, що система засобів розвитку професійної емпатії майбутніх психологів, втілена в розвивально–корекційній програмі, що впроваджена із застосуванням психотехнік, виявилася ефективною щодо формування особистісного, емоційного, комунікативного й мотиваційно–вольового компонентів професійної емпатії майбутніх практичних психологів.
За результатами контрольного дослідження помічене зростання показників розвитку емпатійних здібностей та емпатійних тенденцій, що відповідає оптимальному рівню вираженості професійної емпатії практичного психолога; відмічено гармонізацію особистісного профілю практичного психолога за рахунок розвитку навичок самоконтролю емоційної сфери; досягнуто актуального рівня розвитку якостей, що детермінують емпатію, зокрема адекватних показників самооцінки, упевненості в собі, розвинутих до середнього рівня показників нервово–психічної стійкості, відмічено удосконалення комунікативних навичок, уміння слухати та якостей гарного співрозмовника. Розвиток рефлексії дав можливість усвідомити позитивний образ власної особистості, який відповідає соціально прийнятним очікуванням, і вміння сприймати критику на свою адресу.
Студентський період опанування професією виявився сенситивним для розвитку професійної емпатії практичного психолога, а середовище вищого навчального закладу ― важливою психолого–педагогічною умовою її розвитку. Реалізувати програму розвитку професійної емпатії майбутніх практичних психологів виявляється можливим у процесі фахової підготовки на практичних і лабораторних заняттях з дисциплін «Практикум з групової психокорекції», «Соціально–психологічний тренінг», «Основи психокорекції», «Основи психологічного консультування».
Створена програма покликана сприяти реалізації розвивального потенціалу освітнього простору та забезпеченню особистісно–професійного зростання й психологічного супроводу становлення особистості студентів–психологів.
Проведене дослідження не вичерпує всієї глибини поставленої проблеми. Перспективи подальшої науково–дослідної роботи вбачаємо в подальшому вдосконаленні парадигми розвивальної програми, у дослідженні ефективності роботи практичних психологів з високим рівнем професійної емпатії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айви А. Е. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство / А. Е. Айви, М. Б. Айви, Л. Саймэк–Даунинг. — М.: Производственно–издательский комбинат ВИНИТИ, 2000. — 487с.
2. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю. А. Алешина. — Изд. 2—е. — М.: Независимая фирма «Класс», 1999. — 208с.
3. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. — М.: Изд–во Моск. Ун–та, 1980. — 416с.
4. Андреева И. Н. Предпосылки развития эмоционального интеллекта / И. Н. Андреева // Вопросы психологии. — 2007. — № 5. — С.57—65.
5. Андреева И. Н. Эмоциональный интеллект: исследование феномена / И. Н. Андреева // Вопросы психологии. — 2006. — № 3. — С.78—86.
6. Ануфриева Н. М. Социальная психология: курс лекций / Н. М. Ануфриева, Т. Н. Зелинская, Н. Е. Зелинский. — К.: МАУП, 2003. — 136с.
7. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Словарь конфликтолога / А. Я. Анцупов, А. И. Шипилов. — СПб.: Питер, 2006. — 526с.
8. Афанасьєва Т. О. Професійна самосвідомість як основа професійного розвитку майбутнього психолога / Т. О. Афанасьєва // Вісник Одеського національного університета імені І. І. Мечнікова. Психологія; [редкол.: І. М. Коваль (головний редактор) та інші]. — Одеса: Астропрінт, 2010. — Т.16.— Вип.12. — С.130—137.
9. Афанасьєва Т. О. Технологія психологічного супроводу як засіб професійного розвитку особистості у ВНЗ / Т. О. Афанасьєва // Вісник Одеського національного університета імені І. І. Мечнікова. Психологія; [редкол.: І. М. Коваль (головний редактор) та інші]. — Одеса : Астропрінт, 2012. — Т.17. — Вип.8(20). — С.735—740.
10. Бабушкин В. У. Феноменологическая философия науки: критический анализ / В. У. Бабушкин, Б. Т. Григорьян. — М.: Наука, 1985. — 189с.
11. Бавикіна Н. Ю., Савченко О. П. Самостійна робота студентів як умова ефективності навчального процесу у ВНЗ / Н. Ю. Бавикіна, О. П. Савченко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школі. — 2009. — № 1. — С.17—21.
12. Бакли Р., Кэйпл Дж. Теория и практика тренинга / Р. Бакли, Дж. Кэйпл.  СПб.: Питер, 2002. — 352с.
13. Березина Т. Н. Чувствование как экзистенциальная функция интеграции себя и Другого / Т. Н. Березина // Мир психологии. — 2001. — №3(27). — С.70—82.
14. Березуцкая Ю. П. Психология делового общения / Ю. П. Березуцкая. — М.: Инфра–М, 2007. — 346 с.
15. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / Эрик Берн; пер. с англ. А. А. Грузберга . — М.: Эксмо, 2012. — 576с.
16. Блейхер В. М. Толковый словарь психиатрических терминов / В. М. Блейхер, И. В. Крук. — Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. — 640с.
17. Блюм Г. Психоаналитические теории личности / Г. Блюм. — М.: КСП, 1996. — 247с.
18. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком / А. А. Бодалев. — М.: Изд–во Моск. Ун–та, 1982. — 200с.
19. Бодалев А. А. Психология общения / А. А. Бодалев — М.: Изд–во «Ин–та практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. — 256с.
20. Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как личности / А. А. Бодалев. — Л.: ЛГУ, 1970. — 135с.
21. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении. Взгляд на себя и на других / В. В. Бойко. — М.: «Филинъ», 1996. — 472с.
22. Бойчук І. Педагогічні умови підвищення якості підготовки фахівців в умовах кредитно–модульної системи організації навчального процесу / І. Бойчук // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Збірник наукових праць. Частина I. Випуск VII. — Рівне, 2008. — С.55—61.
23. Большакова А. М. Вікова динамка показників особистісної реалізованості / потенційності / А. М. Большакова // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць Кам’янець–Подільського нац. ун–ту ім. Івана Огієнка, Ін–ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. — Вип. 10. — Кам’янець–Подільський : Аксіома. — 2010. — С. 43—53.
24. Большакова А. М. Роль емоційного інтелекту в побудові життєвих програм особистості / А. М. Большакова // Наука і освіта: Наук.–практ. журн. Південного наук. центру АПН України. Спецвипуск: Проект «Проблеми емоційної регуляції діяльності», «Психологічна освіта в системі вищої школи», 2009. — № 9. — С. 3—7.
25. Большая энциклопедия психологических тестов [текст]: энциклопедия / авт.–сост. А. Карелин. — М.: ЭКСМО, 2007. — 415с.
26. Большой психологический словарь / [сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко]. — СПб.: ПРАЙМ–ЕВРОЗНАК, 2004. — 672с.
27. Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогика: учебник для вузов / Н. В. Бордовская, А. А. Реан. — СПб: Издательство « Питер», 2000. — 304с.
28. Бочкарева О. В. Развитие эмпатии в дидактическом диалоге / О. В. Бочкарева // Ярославский педагогический вестник. — 2008. — №2(55). — С.13—17.
29. Вартанян В. М. Эмпатия в структуре индивидуально–психотипологических особенностей личности: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. психологических наук: спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / В. М. Вартанян. — Москва, 2007. — 22с.
30. Василюк Ф. Е. Семиотика и техника эмпатии /Ф. Е. Василюк // Вопросы психологии. — 2007. — №2. — С.3—14.
31. Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга: учеб. пос. / Игорь Викторович Вачков. — М.: Изд–во «Ось–89», 1999. — 176с.
32. Вегерчук И. Э. Понимание как ключевой компонент в социально–перцептивной компетентности руководителя / И. Э. Вегерчук // Мир психологии. — 2001. — №3(27). — С.122—129.
33. Вербина Г. Г. Психология эмоций: учеб. пос. / Г. Г. Вербина. — Чебоксары: Чувашский гос. ун–т, 2008. — 308с.
34. Вердербер Р., Вердербер К. Психология общения / Р. Вердербер, К. Вердербер. — СПб.: ПРАЙМ–ЕВРОЗНАК, 2003. — 320с.
35. Винокур В. А., Чечик А. А. Балинтовская группа: цели, характеристики и структура / В. А. Винокур, А. А. Чечик // Психологическая газета. — 2000. — №10. — С.24—26.
36. Выготский Л. С. Мышление и речь / Лев Семенович Выготский. — М.: «Лабиринт», 1999. — 352 с.
37. Гаврилова Т. П. Утверждение эмпатии / Т. П. Гаврилова // Журнал практического психолога. — 2008. — №5. — С.204—216.
38. Ганжала І. Техніка рефлексивної розвивальної взаємодії / І. Ганжала // Психолог. — 2006. — №45. — С.22—30.
39. Гиппенрейтер Ю. Б. Общаться с ребенком. Как? / Юлия Борисовна Гиппенрейтер. — М.: АСТ: Астрель, 2008. — 240с.
40. Гиппенрейтер Ю. Б., Карягина Т. Д., Козлова Е. Н. Феномен конгруэнтной эмпатии / Ю. Б. Гиппенрейтер, Т. Д. Карягина, Е. Н. Козлова // Вопросы психологии. — 1993. — №4. — С.61—68.
41. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания / Е. И. Головаха, Н. В. Панина. — К.: Политиздат Украины, 1989. — 189с.
42. Горбатова Е. А. Теория и практика психологического тренинга: учеб. пос. / Е. А. Горбатова. — СПб.: Речь, 2008. — 320с.
43. Горностай П. П. Компетентність психолога: досвід чи творча обдарованість? / П. П. Горонстай // Практична психологія і школа: Матеріали Міжнародної конференції. — К., 1993. — С.43—49.
44. Гоулман Д. Эмоциональный интеллект / Д. Гоулман. — М.: ACT: ACT МОСКВА; Владимир: ВКТ, 2009. — 478с.
45. Гоулман Д. Эмоциональный интеллект на работе / Д. Гоулман. — М.: АСТ: АСТ МОСКВА; Владимир: ВКТ, 2010. — 476с.
46. Данилова Т. М. Формування гуманістичної спрямованості особистості майбутнього практичного психолога: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психологічних наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Т. М. Данилова. — К., 2003.— 20с.
47. Демина Л. Д., Ральникова И. А. Психологическое здоровье и защитные механизмы личности: учеб. пос. / Л. Д. Демина, И. А. Ральникова. — Барнаул: Изд–во АГУ, 2000. — 123с.
48. Дідик Н. М. Особливості особистісних характеристик майбутніх психологів / Н. М. Дідик // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець–Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. — Кам’янець–Подільський: Аксіома, 2009. — Вип. 4. — С.97—106.
49. Дорошенко Т. В. Исследование эмпатического профиля личности будущих психологов / Т. В. Дорошенко // Психологическая наука и бразование. — 2007. — №2. — С.42—49.
50. Дорошенко Т. В. Эмпатия как фактор мотивации в профессиональном становлении личности: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. психологических наук: спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Т. В. Дорошенко. — Хабаровск, 2007. — 25с.
51. Дуткевич Т. В., Савицька О. В. Практична психологія: вступ до спеціальності: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т. В. Дуткевич, О. В. Савицька. — К.: ЦУЛ, 2010. — 256с.
52. Евтешина Н. В. Динамические аспекты профессионального компонента идентичности психолога / Н. В. Евтешина // Известия Уральского государственного университета. Проблемы образования, науки и культуры. Выпуск 22. Психология. — 2007.— №52. — С. 223—231.
53. Елеференко И. О. Синергизм эмпатии / И. О. Елеференко // Научно–теоретический журнал «Общество. Среда. Развитие.». — 2007. — №4. — С.77—88.
54. Елизаров А. Н. Введение в психологическое консультирование: учеб. пос. / А. Н. Елизаров. — М.: МГОПУ им. М. А. Шолохова, Институт сферы социальных отношений, 2002. — 284с.
55. Елизаров А. Н. Диада «консультант–клиент» как коллективный субъект / А. Н. Елизаров // Познание в деятельности и общении: от теории и практики к эксперименту / Под ред. В. А. Барабанщикова, В. Н. Носуленко, Е. С. Самойленко. — М.: Изд–во «Институт психологии РАН», 2011. — С.144—150.
56. Ермолаев О. Ю. Математическая статистика для психологов: учебник / О. Ю. Ермолаев — 2–е изд. испр. — М.: Московский психолого–социальный институт; Флинта, 2003. — 336с.
57. Естетика: підручник / За заг. ред. Л. Т. Левчук. — 3–тє вид., допов. і переробл. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 520с.
58. Жданова Л. Г. Индивидуально–психологическая актуализация эмпатийного потенциала будущего профессионала: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. психологических наук: спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Л. Г. Жданова. — Москва, 2010. — 24с.
59. Журавльова Л. Емпатійні ставлення та їх класифікація / Л. Журавльова // Соціальна психологія. — 2008. — №5(31). — С.39—46.
60. Журавльова Л. П. Психологічні основи розвитку емпатії людини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора психологічних наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Л. П. Журавльова. — Одеса, 2008. — 42с.
61. Журавльова Л. П. Психологія емпатії: монографія / Л. П. Журавльова. — Житомир: Вид–во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. — 328с.
62. Журавльова Л. П., Виговський С. Є. Трансфінітна емпатія / Л. П. Журавльова, С. Є. Виговський // Вісник Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара. Серія «Педагогіка і психологія». — Випуск 14. — 2008. — С.30-35.
63. Загальна психологія: підручник / С. Д. Максименко, В. О. Зайчук, В. В. Клименко, М. В. Папуча, В. О. Соловієнко; за ред. С. Д. Максименка. — Вінниця: Нова Книга, 2004. — 704с.
64. Защитные механизмы личности: Методические рекомендации / Сост. В. В. Деларю. — Волгоград: ВолгГАСА, 2004. — 48с.
65. Зейгарник Б. В. Патопсихология / Б. В. Зейгарник. — М.: «Академия», 2007. — 208с.
66. Зеленский В. Толковый словарь по аналитической психологии / Валерий Зеленский. — М.: «Когито–Центр», 2008. — 336с.
67. Знаков В. В. Понимание в мышлении, общении, человеческом бытии / В. В. Знаков. — М.: Изд–во «Институт психологии РАН», 2007. — 476с.
68. Зубченко В. В. Анализ соотношения рефлексии и эмпатии в профессиональной деятельности психолога / В. В. Зубченко // Горизонты образования. — 2010. — №2. — С.31—36.
69. Иган Дж. Базисная эмпатия как коммуникативный навык [Електронний ресурс] / Дж. Иган // Журнал практической психологии и психоанализа. — 2000. ― №1. ― Режим доступу до журн.: http://psychol.ras.ru/ippp_pfr/journal/
70. Иган Дж. Слушание и понимание вербальных сообщений: практические рекомендации [Електронний ресурс] / Дж. Иган // Журнал практической психологии и психоанализа. — 2004. — №1. — Режим доступу до журн.: http://psychol.ras.ru/ippp_pfr/journal/
71. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард. — СПб.: Питер, 1999. — 464с.
72. Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Е. П. Ильин. — СПб.: Питер, 2001. — 752с.
73. Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий / Евгений Павлович Ильин. — СПб.: Питер, 2004. — 701с.
74. Кайріс О. Д. Розвиток емпатії у професійному становленні студентів вищих педагогічних навчальних закладів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психологічних наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / О. Д. Кайріс. — К., 2002. — 19с.
75. Калина Н. Ф. Эмпатия, эмоции и бессознательное / Н. Ф. Калина // Наукa і освіта. — 2008. — №8—9. — С.11—22.
76. Каліна Н. Ф. Психотерапія: підручник / Н. Ф. Каліна. — К.: Академвидав, 2010. — 288с.
77. Кан М. Между психотерапевтом и клиентом. Новые взаимоотношения / М. Кан. — СПб.: Б.С.К., 1997. — 148с.
78. Карвасарский Б. Д. Психотерапевтическая энциклопедия / Б. Д. Карвасарский. — СПб. : Питер Ком, 1998. — 756с.
79. Когнитивная психология: учебник для вузов / Под ред. В. Н. Дружинина, Д. В. Ушакова. — М.: ПЕРСЭ, 2002. — 480 с.
80. Кордуэлл М. Психология. А–Я: словарь–справочник/ М. Кордуэлл. — М.: ФАИР–ПРЕСС, 2000. — 448с.
81. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования/ Р. Кочюнас. — М.: «Академический проект», 1999. — 240с.
82. Кочюнас Р. Психотерапевтические группы: Теория и практика / Р. Кочюнас. — М.: «Академический Проект», 2000. — 240с.
83. Краткий психологический словарь / ред.–сост. Л. А. Карпенко; Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2–е изд., расш., испр. и доп. — Ростов н/Д: изд–во «Феникс», 1998. — 512с.
84. Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. — К.: Книга, 2005. — 528с.
85. Крупник Е. П. Психологическая устойчивость этнического самосознания чеченских школьников / Е. П. Крупник // Мир психологии. — 2001. — №4(28). — С.151—162.
86. Кулаков С. А. Практикум по супервизии в консультировании и психотерапии / С. А. Кулаков. — СПб.: «Речь», 2002. — 236с.
87. Куттер П. Современный психоанализ. Введение в психологию бессознательных процессов / П. Куттер. — СПб.: Б.С.К., 1997.— 351с.
88. Куттер П. Элементы групповой терапии. Введение в психоаналитическую практику / П. Куттер. — СПб.: Б.С.К., 1998. — 198с.
89. Куценко–Лада Г. В. Поняття інтенційного в концепції Франца Брентано та її значення для проблеми образу світу/ Г. В. Куценко–Лада // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України. — 2010. — Випуск 38. — С.176—187.
90. Лабунская В. А. Психология затрудненного общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В. А. Лабунская, К. А. Менджерицкая, Е. Д. Бреус. — М.: Академия, 2001. — 288с.
91. Лейбин В. Словарь–справочник по психоанализу / В. Лейбин. — М.: АСТ, 2010. — 960с.
92. Ли Д. Практика группового тренинга / Д. Ли. — СПб.: Питер, 2001. — 224c.
93. Литовченко Н. Ф. Розвиток здатності до самопізнання як компонент особистісної підготовки майбутніх практикуючих психологів / Н. Ф. Литовченко // Психологічна газета. — 2004. — №24. — С.28—31.
94. Літвінова О. В. Соціально–психологічна проблема розвитку професійно важливих якостей студентів–психологів / О. В. Літвінова // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць. — Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. — 2009. — №1 (21). — С.140—145.
95. Логінова Л. В. Феномен соціально–професійної зрілості майбутніх психологів / Л. В. Логінова // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць. — Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля. — 2009. — №1(21). — С.145—149.
96. Люсин Д. В. Современные представления об эмоциональном интеллекте / Д. В. Люсин // Социальный интеллект. Теория, измерение, исследования / Под ред. Люсина Д. В., Ушакова Д. В. — М.: Институт психологии РАН, 2004. — С. 29—36.
97. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: навч. посібник / С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко. — К.: МАУП, 2000. — 256с.
98. Малицкая Л. Б. Формирование профессиональной эмпатии у будущих учителей: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» /Л. Б. Малицкая. — Кривой Рог, 1995. — 18с.
99. Марасанов Г. И. Социально–психологический тренинг / Г. И. Марасанов. — М.: «Когито–Центр», 2001. — 251с.
100. Маркова А. К. Психология профессионализма /А. К. Маркова. — М.: Знание, 1996. — 308с.
101. Марцинковская Т. Д. История психологии: учеб. пос. для студ. высш. учеб. заведений / Т. Д. Марцинковская. — М.: Академия, 2001. — 544с.
102. Маценко Ж. М. Гуманність як складова духовності: Психологічно–структурний аналіз / Ж. М. Маценко // Психологічна газета. — 2006. — №23. — С.3—9.
103. Методы практической социальной психологии: Диагностика. Консультирование. Тренинг. / Под ред. Ю. М. Жукова. — М.: Аспект Пресс, 2004. — 256с.
104. Мещерякова И. Н. Развитие эмоционального интеллекта студентов-психологов в процессе обучения в ВУЗе: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. психологических наук: спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / И. Н. Мещерякова. — Курск, 2011. — 26с.
105. Минигалиева М. Р. Проблема ответственности психолога-консультанта / М. Р. Минигалиева // Мир психологии. — 2001. — №2(26) — С.253—262.
106. Мирошник З. М. Развивающая программа по формированию ролевой структуры личности будущего учителя / З. М. Мирошник // Развивающие программы в работе психолога системы образования: деятельностный подход / Отв. ред. проф. Хомуленко Т. Б.  Харьков: СО–Ф Шейнина О. В., ХНПУ, 2012. — С.109—143.
107. Митина О. В. Математические методы в психологии: практикум / Ольга Валентиновна Митина. — М.: Аспект Пресс, 2008. — 238с.
108. Мілютіна К. Л. Теорія та практика психологічного тренінгу: навч. посіб. / Катерина Леонідівна Мілютіна. — К.: МАУП, 2004. — 192с.
109. Міненко О. О. Особистісне змінювання в процесі професійної підготовки студентів–психологів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психологічних наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / О. О. Міненко. — К., 2004. — 20 с.
110. Мінько Т. В. Емпатія як умова розвивального впливу в міжособистісних стосунках. Методичні рекомендації для практичних психологів та вчителів / Т. В. Мінько // Практична психологія та соціальна робота. — 2000. — №2. — С.19—21.
111. Мінько Т. В. Емпатія як умова розвивального впливу в міжособистісних стосунках. Методичні рекомендації для практичних психологів та вчителів / Т. В. Мінько // Практична психологія та соціальна робота. — 2000. — №3. — С.20—22.
112. Мірошник З. М. Структура особистості вчителя початкових класів: рольовий підхід монографія / З. М. Мірошник. — Харків: СО–Ф Шейніна О. В., ХНПУ, 2011. — 308с.
113. Мова Л. В. Психологічні особливості забезпечення особистісної самореалізації майбутніх психологів у процесі фахової підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психологічних наук: спец.19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Л. В. Мова. — К., 2003. — 20 с.
114. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретакть душевное здоровье / Р. Мэй. — М.: Апрель Пресс: ЭКСМО–Пресс, 2001. — 256с.
115. Нгуен М. А. Роль эмоционального интеллекта в становлении личности студента–профессионала / М. А. Нгуен // Профессиональное образование. Столица. — «Новые педагогические исследования» — 2007. — № 5. — C.137—140.
116. Немов Р. С. Основы психологического консультирования: [учеб. для студ. педвузов.] / Р. С. Немов. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. — 394с.
117. Немчин Т. А. Состояния нервно–психического напряжения / Т. А. Немчин. — Л.: Изд–во Ленингр. ун–та, 1983. — 167с.
118. Никольская И. М., Грановская Р. М. Психологическая защита у детей / И. М. Никольская, Р. М. Грановская. — СПб.: Речь, 2000. — 507с.
119. Носенко Е. Л. Форми відображеної оцінки емоційної стійкості та емоційної розумності людини / Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава, К. П. Кутовий. — Д.: Вид–во «Інновація», 2011. — 178с.
120. Носенко, Е. Л. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції / Е. Л. Носенко, Н. В. Коврига. — К.: Вища шк., 2003. — 126с.
121. Нурлигаянова О. Б. Психологическое содержание педагогической толерантности как профессионально важного качества учителя: диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук: спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / О. Б. Нурлигаянова. — Ярославль, 2006. — 148с.
122. Обозов Н. Н. О трехкомпонентной структуре межличностного взаимодействия / Н. Н. Обозов // Психология межличностного познания / Под ред. А. А. Бодалева. — М.: Педагогика, 1978. — С.80-93.
123. Общение и познание / Под ред. В. А. Барабанщикова, Е. С. Самойленко.  М.: Изд–во «Институт психологии РАН», 2007. — 495с.
124. Овчарова Р. В. Практическая психология образования: учеб. пос. для студ. психол. факультетов ун–тов / Р. В. Овчарова. — М.: Издательский центр «Академия», 2003. — 448с.
125. Оксфордский толковый словарь по психологии / Под ред. А. Ребера. — М., 2002. — 1092с.
126. Орищенко О. А. Диференційно–психологічний аналіз емпатії: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук: 19.00.01 / Південноукр. держ. пед. ун–т ім. К. Д. Ушинського / О. А. Орищенко. — Одеса, 2004. — 20с.
127. Орлов А. Б., Хазанова М. А. Феномены эмпатии и конгруэнтности / А. Б. Орлов, М. А. Хазанова // Вопросы психологии. — 1993. — № 4. — С.68—73.
128. Осипова А. А. Общая психокоррекция: уч. пос. для студ. вузов / А. А. Осипова. — М.: ТЦ «Сфера», 2002. — 510с.
129. Основи практичної психології: [підручник] / [В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.]; за ред. В. Панка. — К.: Либідь, 1999. — 536с.
130. Петрова Е. А., Родионова А. А. Личностные детерминанты психологической наблюдательности / Е. А. Петрова, А. А. Родионова // Социальный интеллект. Теория, измерение, исследования / Под ред. Люсина Д. В., Ушакова Д. В. — М.: Институт психологии РАН, 2004. — С.81—88.
131. Петровская Л. А. Компетентность в общении. Социально–психологический тренинг / Л. А. Петровская. — М.: Изд–во МГУ, 1989. — 216с.
132. Подолянюк О. Л. Розвиток професійної позиції шкільного психолога у післядипломній освіті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психологічних наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / О. Л. Подолянюк. —К., 2004. — 21с.
133. Практический интеллект / Р. Дж. Стернберг, Дж. Б. Форсайт, Дж. Хедланд и др. — СПб.: Питер, 2002. — 272 с.
134. Просекова В. М. Динамика профессионального самосознания психолога–практика (психосемантический аспект) [Електронний ресурс] / В. М. Просекова // Журнал практической психологии и психоанализа. — 2002. — №4. — Режим доступу до журн.: http://psychol.ras.ru/ippp_pfr/journal/
135. Психоаналитические термины и понятия: словарь / Под ред. Борнесса Э. Мура и Бернарда Д. Фаина; пер., с англ. А. М. Боковикова, И. Б. Гриншпуна, А. Фильца. — М.: Независимая фирма «Класс», 2000. — 304с.
136. Психологическая энциклопедия: энциклопедия / Под ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. — 2–е изд. — СПб.: Питер, 2003. — 1096с.
137. Психология человека от рождения до смерти / Под ред. А. А. Реана. — СПб.: ПРАЙМ–ЕВРОЗНАК, 2002. — 656с.
138. Психология: словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2–е изд., испр. и доп. — М.: Политиздат, 1990. — С.463—464.
139. Пузыревский В. Ю. Феномен эмпатии в контексте современной западной философии / В. Ю. Пузыревский // Сибирь. Философия. Образование. Альманах. — Новокузнецк, 2002. — Выпуск 6. — С.103—118.
140. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: учеб. пос. / Д. Я. Райгородский. — Самара: Издательский Дом «БАХРАМ–М», 2002. — 672с.
141. Регуш Л. А. Практикум по наблюдению и наблюдательности. — 2-е изд., перераб. и доп. / Л. А. Регуш. — СПб.: Питер, 2008. — 208с.
142. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций / Я. Рейковский. — М.: Прогресс, 1979. — 392с.
143. Ренке С. О. Захисні механізми особистості як фактор збереження цілісності «Я» ― структури / С. О. Ренке // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець–Подільського національного університету ім. І. Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. — Вип. 10. — Кам’янець–Подільський: Аксіома. — 2010. — С.667—676.
144. Рибо Т. Психология чувств / Т. Рибо. — СПб., 1912. — 299с.
145. Роджерс К. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы / К. Роджерс. — М.: Эксмо–Пресс, 2000. — 464с.
146. Роджерс К. Эмпатия / К. Роджерс // Психология эмоций. Тексты / Под ред. В. К. Вилюнаса, Ю. Б. Гиппенрейтер. — М.: Изд–во Моск. ун–та, 1984. — 288с.
147. Романова Е. С., Гребенников Л. Р. Механизмы психологической защиты: генезис, функционирование, диагностика / Е. С. Романова, Л. Р. Гребенников. — Мытищи: Изд–во «Талант», 1996. — 144с.
148. Романова Н. Н., Филиппов А. В. Словарь. Культура речевого общения: этика, прагматика, психология / Н. Н. Романова, А. В.Филиппов. — М.: «Флинта», 2009. — 304с.
149. Рудестам К. Групповая психотерапия / К. Рудестам. — СПб.: Питер, 2001. — 384с.
150. Самойленко Е. В. Профессионально важные качества и особенности личности психологов / Е. В. Самойленко // Материалы XII региональной научно-технической конференции «Вузовская наука — Северо-Кавказскому региону». — т. 2. Общественные науки. — Ставрополь: СевКавГТУ, 2008. — 194 с.
151. Санникова О. П. Соотношение устойчивых индивидуально–типических особенностей эмоциональности и общительности / О. П. Санникова // Вопросы психологии. — 1982. —№2. — С.109—115.
152. Санникова О. П. Эмоциональность в структуре личности / О. П. Санникова. — Одесса: Хорс, 1995. — 334с.
153. Санникова О. П. Эмоциональность и регуляция активности общения / О. П. Санникова // Вопросы психологии. — 1984. — №3. — С.123—128.
154. Саннікова О. П. Феноменологія особистості: Вибрані психологічні праці / О. П. Саннікова. — Одеса: СМИЛ, 2003. — 256 с.
155. Сергиенко Е. А., Виленская Г. А., Ковалева Ю. В. Контроль поведения как субъектная регуляция / Е. А. Сергиенко, Г. А. Виленская, Ю. В. Ковалева. — М.: Изд–во «Институт психологии РАН», 2010. — 352с.
156. Сеткова Н. А. Социальный интеллект как личностная детерминанта профессиональной самореализации представителей профессий типа «человек-человек» / Н. А. Сеткова // Психология в экономике и управлении. — 2010. — № 1. — С. 57—63.
157. Системная семейная терапия: Классика и современность / Сост. и науч. ред. А. В.Черников. — М.: «Класс», 2005. — 400с.
158. Скорич Л. П. Аналіз основних підходів до проблеми становлення професіоналізму практичних психологів / Л. П. Скорич // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець–Подільського національного університету ім. І. Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. — Вип. 2. — Кам’янець-Подільський: Аксіома. — 2008. — С.306—316.
159. Скрипко Л. В. Соціально–психологічні фактори адаптації практичних психологів у закладах освіти: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Л. В. Скрипко. — К., 1998. — 16с.
160. Слабинский В. Ю. Психологическое консультирование: учеб. пос. / В. Ю. Слабинский. — Владивосток: ТИДОТ ДВГУ, 2003. — 186с.
161. Слободянюк І. А. Особливості взаємозв’язку емпатії та конгруентності у психотерапевтичному процесі / І. А. Слободанюк // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць. — К.: КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2007. — №7. — С. 65—69.
162. Слободянюк Л. У. Професійна діяльність як чинник професійної деформації особистості психолога / Л. У. Слободанюк // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць. — К.: КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2007. — №7. — С. 69—72.
163. Словарь практического психолога: словарь [сост. С. Ю. Головин]. — Минск: Харвест, 1997. — 800с.
164. Смит А. Теория нрав