ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Краткое описание

Криворізький державний педагогічний університет

На правах рукопису

Гергель Євгеній Леонідович

УДК 159.922.7+37.036

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: Тюріна Валентина Олександрівна, доктор педагогічних наук, професор

Кривий Ріг 2007

ЗМІСТ

Вступ. 3
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення проблеми креативних здібностей у підлітковому віці 11
1.1. Характеристика понятійного апарату дослідження. 11
1.2.Природа і детермінанти креативних здібностей. 26
1.3. Формування креативних здібностей у підлітковому віці 53
Висновки до розділу 1. 62
Розділ 2. Експериментальне дослідження особливостей розвитку креативних здібностей у підлітковому віці 65
2.1. Методика та організація дослідження особливостей розвитку креативних здібностей підлітків. 65
2.2. Дослідження зв’язку індивідуально-психологічних особливостей особистості з креативними здібностями в підлітків. 86
2.3. Дослідження вікових особливостей розвитку креативних здібностей. 110
Висновки до розділу 2. 116
Розділ 3. Експериментальна методика формування креативних здібностей у дітей підліткового віку. 120
3.1. Організація корекційно-розвивальної роботи з формування креативних здібностей у підлітків. 120
3.2. Експериментальна методика формування креативних здібностей підлітків шляхом розвитку дивергентного і конвергентного мислення. 129
3.3.Аналіз результатів формувального експерименту та оцінка ефективності впровадженої програми. 143
Висновки до розділу 3. 170
Висновки. 173
Список використаних джерел. 177
Додатки. 199

Вступ
Одним з найважливіших завдань психологічної науки на сучасному етапі розвитку є вирішення проблеми формування творчої особистості, адже розвиток у людей творчого способу мислення давно перетворилося у соціальну необхідність. Нові умови і перспективи розвитку суспільства, загальні тенденції науково-технічного й економічного прогресу висувають все нові й нові вимоги до підготовки підростаючого покоління, що стане в майбутньому запорукою успішного існування людської спільноти.
Але між розумінням проблеми і практичним втіленням у навчальному процесі спеціалізованих програм з розвитку креативних здібностей виникають труднощі, пов’язані насамперед з недостатньою визначеністю теоретичних питань, що врешті викликає значну кількість практичних ускладнень.
Так, деякі автори розглядають креативність лише в межах якісно високого інтелекту як різновид інтелектуальної поведінки (Г.Айзенк, Д.Векслер, Р.Стернберг, Л.Термен, У.Уайсберг й ін.). В.М.Русалов та Л.І.Полтавцева розглядають креативність як аспект інтелекту людини. М.О.Холодна визначає креативні здібності як один з чотирьох типів інтелектуальних здібностей або властивостей інтелекту поруч з конвергентними здібностями, здатністю до навчання й пізнавальними стилями.
У сучасній українській психологічній науці креативність розглядається як характеристика інтелекту, який є цілісним інтегрованим психічним утворенням і забезпечує породження, конструювання й перебудову особистісних ментальних моделей світу (М.Л.Смульсон).
Дослідження, присвячені вивченню особистісних і мотиваційних змінних як джерела креативних здібностей, описали Т.Амабайл, Д.Дамма-Рой, В.М.Дружинін, Ж.Желад, Р.Кеттелл, М.Коллінз, Д.Маккинон, К.Мартиндейл, Н.Шикшейшміхалі, Ф.Фарні таін. Автори, які прагнули побудувати типологію креативних особистостей, М.А.Блох, В.Освальд, І.П.Павлов. Г.Айзенк, Ф.Баррон, Х.Гоу, Р.Кеттелл таінші досліджували силу Я” (self, ego) у зв’язку з креативністю. Креативність, як важливу характеристику самоактуалізації розглядали А.Адлер, А.Маслоу, К.Роджерс.
Креативність як багатовимірне явище, що містить як інтелектуальні, так і неінтелектуальні (особистісні, соціальні) якості, розглядають Д.Б.Богоявленська, С.Каплан, Н.С.Лейтес, А.О.Реан, Дж.Рензуллі, Д.Сиск, Р.Стернберг, А.Таннебаум, К.Хеллер, Дж.Фельхьюзен. Креативність через поняття обдарованість, що є інтегральним явищем, досліджували О.І.Кульчицька, С.Д.Максименко, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко йінші.
У переважній більшості теоретичні й експериментальні дослідження креативності відбуваються у зв’язку з вивченням дивергентного мислення. Цей вид мислення першим запропонував Дж.Гілфорд, описавши його характеристики: чутливість до проблем, оригінальність, семантична та спонтанна гнучкість, образна адаптивність, легкість генерування ідей, здатність до оцінки, які надалі стали розглядатися як основні параметри креативності. Подальшим розвитком цієї проблеми стали дослідження Т.Амабайл, Ф.Баррона, М.Воллаха, Н.Когана, С.Мєдніка, Р.Стернберга, С.Тейлора, П.Торранса, Д.Фелдмана йін.
Дивергентне мислення сприяє успішності розв’язання творчих завдань, що потребують застосування гнучких”, оригінальних методів, уміння бачити нетривіальні шляхи вирішення проблеми. Однак, на нашу думку, не слід забувати й про роль конвергентного мислення, яке актуалізується при необхідності вибору одного правильного рішення на основі багатьох умов.
Думка про присутність у процесі реалізації креативності як дивергентної, так і конвергентної складових неодноразово виникала в дослідженнях як закордонних, так і вітчизняних науковців (Дж.Гауен, Дж.Гілфорд, Ю.Дері, О.Л.Григоренко, С.Мєднік, Дж.Монета, О.М.Разумнікова, О.Л.Солдатова, К.Текекс, М.О.Холодна та інші). Ця обставина вимагає дещо по-іншому підійти до проблеми формування креативних здібностей з урахуванням як дивергентної, так і конвергентної стратегій організації розумової діяльності.
Питання про розвиток креативних здібностей дітей дошкільного й молодшого шкільного віку досить широко розроблялось у психолого-педагогічній літературі (Ю.З.Гільбух, В.М.Дружинін, А.Леві, В.О.Моляко, О.М.Матюшкин, Л.Ф.Обухова, Н.В.Хазратова та багато ін.), однак формуванню креативних здібностей у більш старшому, підлітковому віці належна увага не приділялась.
Підлітковий вік у певному розумінні є унікальним, адже багато складових психіки підлітка знаходяться в стадії активного формування. Підлітків відрізняє підвищена пізнавальна активність, розширення обсягу знань, поява нових мотивів навчання, що дозволяє займатися самостійною творчою працею. Але головним є те, що саме в цьому віці відбувається інтенсивний розвиток логічного мислення (стадія формальних операцій, за Ж.Піаже), що визначальним чином впливає на всі інші пізнавальні процеси та інтелект у цілому. Суттєві зрушення відбуваються і в розвитку самосвідомості, відбувається активне становлення особистості. Усе це в комплексі є гарною базою для розвитку креативних здібностей.
Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Психологічні особливості формування креативних здібностей у підлітковому віці”.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана як складова загальної теми Дослідження психологічної детермінації творчої діяльності учнів та студентів” кафедри психології Криворізького державного педагогічного університету (рішення вченої ради КДПУ, протокол №7 від 14.02.2002). Тему дисертаційного дослідження затверджено на вченій раді Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 10 від 15.04.2003 року) та скоординовано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 29.09.2006 року).
Об’єктом дослідження є розвиток креативних здібностей в онтогенезі.
Предметом особливості формування креативних здібностей у дітей підліткового віку.
Мета роботи дослідити особливості розвитку креативних здібностей в підлітковому віці, теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально апробувати програму їх формування шляхом комплексного розвитку дивергентного і конвергентного мислення.
В основу дослідження покладено таку гіпотезу:
1.Розвиток креативних здібностей у підлітковому віці визначається взаємодією низки чинників:
внутрішніх, до яких належать: вікові й індивідуально-психологічні особливості особистості (самооцінка, рівень тривожності, агресивність, спрямованість особистості, акцентуації характеру, властивості ВНД тощо), статеві відмінності, стилі (стратегії) організації розумової діяльності;
зовнішніх, що представлені чинниками мікросередовища: характером і системою сімейного виховання, впливом школи і спілкування з однолітками.
2.Рівень розвитку креативних здібностей у підлітків може бути суттєво підвищений шляхом впровадження програми корекційно-розвивальних занять, що передбачають комплексне формування дивергентного і конвергентного мислення.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:
1)на основі аналізу психологічної літератури розглянути основні підходи до проблеми креативних здібностей, їх діагностики й формування;
2) визначити психологічні чинники, що впливають на розвиток креативних здібностей в підлітковому віці;
3) розробити психодіагностичний комплекс для дослідження основних вікових та індивідуально-психологічних особливостей, що корелюють з креативними здібностями підлітків;
4)розробити й апробувати програму формування креативних здібностей підлітків, шляхом комплексного розвитку дивергентного й конвергентного мислення, визначити її ефективність.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення про єдність психіки і діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); принцип детермінації та суб’єктивної активності в їхньому взаємозв’язку (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, А.В.Брушлінський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн); принцип системного підходу в психології (Б.Г.Ананьєв, І.Д.Бех, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, В.А.Семиченко, О.В.Скрипченко таін.); системно-структурний підхід до вивчення здібностей (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, В.М.М'ясіщев, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, В.Д.Шадріков); принцип психолого-педагогічного сприяння становленню і розвитку особистості (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, Н.Ю.Максимова, М.С.Неймарк, Т.М.Тітаренко, П.Р.Чамата, Н.В.Чепелєва, Д.І.Фельдштейн); принцип єдності теорії та практики психолого-педагогічного дослідження (Л.С.Виготський, О.К.Дусавицький, О.В.Запорожець, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, Г.В.Ложкін, С.Д.Максименко); загальнопсихологічні принципи формування особистості в онтогенезі (Л.І.Божович, І.С.Кон, Л.Ф.Обухова, Ю. О. Приходько, А.О.Реан, Д.І.Фельдштейн).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних, експериментальних і статистичних методів.
Зокрема застосовувався теоретичний аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення психологічної літератури з проблеми дослідження. Це дало можливість визначити ступінь розробленості проблеми.
У процесі проведення емпіричного дослідження, для аналізу результатів і одержання висновків використовувались такі методи: анкетування й тестування, у тому числі для діагностики дивергентного мислення використано тести креативності Дж.Гілфорда, П.Торранса (фігурна і вербальна форми); для визначення рівня розвитку конвергентного мислення тести інтелекту Шкільний тест розумового розвитку” (ШТРР), Тест структури інтелекту” Р.Амтхауера, Прогресивні матриці Равена”, Тест інтелектуального розвитку” Е.Ф.Замбицявічене (у модифікації Л.І.Переслені таО.М.Мастюкової); для діагностики індивідуально-психологічних особливостей особистості методики Агресивність” Басса-Дарке, Орієнтовна анкета” Б.Басса, Рівень суб’єктивного контролю” (РСК) Дж.Роттера (адаптація Є.Ф.Бажина), Акцентуації характеру” Х.Шмішека, Самооцінка тривожності” Ч.Д.Спілбергера Ю.Л.Ханіна, Самооцінка особистості” Т.А.Ротанової та Н.Ф.Шляхти, Тип сімейного виховання” Р.В.Овчарової, Опитувальник для дослідження темпераменту” Я.Стреляу (адаптація Н.Р.Данилової, Ф.Г.Шмельова).
Для проведення формувального експерименту, в якості основного методу, було обрано проблемне навчання. Крім того використовувались методи активного соціально-психологічного навчання (комунікативні вправи, ділові ігри, мозковий штурм” тощо).
Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалась за допомогою ЕОМ (пакет Statistica 6.0), зокрема використовувались кореляційний, факторний і дисперсійний аналіз.
Організація дослідження. Дослідження проводилось в три етапи на базі КЗШ№68 і №82 м.КривогоРогу, Криворізької педагогічної гімназії та Криворізького державного педагогічного університету й охопило 656осіб (396 на констатувальному та 263 на формувальному етапі дослідження). Апробація корекційно-розвивальних занять, спрямованих на формування креативних здібностей у підлітків, здійснювалася в шостих класах Криворізької педагогічної гімназії та КЗШ №68м.КривогоРогу.
На першому етапі (1999-2000рр.) здійснено теоретико-методологічний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.
Другий етап (2000-2002рр.) спрямований на вирішення двох основних завдань: виявлення особистісних аспектів креативних здібностей підлітків за допомогою спеціально дібраного комплексу психодіагностичних методик і з’ясування методом зрізів вікових особливостей розвитку креативних здібностей для виявлення найбільш оптимального, в аспекті корекційно-розвивальної роботи, періоду. Також проводилось констатувальне психодіагностичне дослідження, у ході якого перевірялася й уточнювалася висунута гіпотеза; розроблялися експериментальні корекційно-розвивальні програми з формування креативних здібностей у підлітковому віці.
Третій етап (2002-2006рр.) присвячений організації та проведенню корекційно-розвивальної роботи з учнями шостих класів відповідно до розроблених програм, уточненню критеріїв оцінки ефективності, здійсненню контрольно-діагностичних зрізів. На цьому етапі проводилися кількісна та якісна обробка й інтерпретація отриманих результатів, формулювалися висновки.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
розширено й поглиблено наукові уявлення про креативність, детермінанти й чинники, що впливають на розвиток креативних здібностей у підлітковому віці;
уточнено уявлення про шляхи розвитку креативних здібностей з урахуванням конвергентних (логічних) форм мислення в підлітковому віці;
доведено наукове припущення про зв’язок дивергентного й конвергентного мислення як чинників розвитку креативних здібностей у підлітковому віці;
уперше розроблено й упроваджено програму формування креативних здібностей підлітків на основі комплексного розвитку дивергентного і конвергентного мислення, що дало змогу виявити їх взаємний вплив на розвиток як креативних здібностей, так й інтелекту в цілому.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено і експериментально перевірено комплекс методик діагностики дивергентного та конвергентного мислення з метою виявлення їх співвідношення для цілеспрямованого впливу на розвиток тих показників, які цього потребують; з тим, що результати дослідження можуть підвищити психолого-педагогічну компетентність вчителів, забезпечити постановку завдань, адекватних меті навчання, використовуватись для підвищення якості підготовки студентів майбутніх вчителів.
Упровадження результатів дослідження відбувалося впродовж 1999-2006рр. у процесі практичного втілення корекційно-розвивальної роботи, спрямованої на формування креативних здібностей у підлітковому віці, у КЗШ№68 м. Кривого Рогу (довідка про впровадження №385від 12.06.2007), у КЗШ№82 м. Кривого Рогу (довідка про впровадження №12від 25.01.2005). Розроблена програма корекційно-розвивальних занять включена до варіативної частини навчального плану Криворізької педагогічної гімназії м.Кривого Рогу (довідка про впровадження №214 від 19.04.2007).
Упровадження результатів дослідження здійснюється шляхом підготовки і проведення лекцій, семінарів для практичних психологів системи освіти, для адміністрації навчальних закладів, класних керівників, вчителів і студентів (довідка про впровадження №442від 15.06.2007).
Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення та результати роботи доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри менеджменту й психології Інституту післядипломної освіти Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди та кафедри психології Криворізького державного педагогічного університету.
Результати дослідження доповідались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях Психолого-педагогічні проблеми розвитку творчої особистості” (Кривий Ріг, 2000), Інженерна педагогіка: дидактичні і психолого-педагогічні аспекти вищої освіти” (Севастополь, 2001), Методика наукової роботи з молоддю” (Кривий Ріг, 2001), Ґенеза буття особистості” (Київ, 2006), Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми” (Київ, 2007), на Першому всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005).
Публікації. Основний зміст і результати роботи відображені в 14друкованих працях, серед яких 8статей у наукових фахових виданнях, 2складових навчально-методичних посібників для студентів вузів, 1 стаття в науково-популярному журналі та 3видання тез виступів на науково-методичних конференціях.
Особистий внесок. Усі положення, результати й висновки дослідження сформульовані автором самостійно. В опублікованій у співавторстві з С.О.Микитюком статті Креативність: теорія та діагностика” авторові належить систематизація теоретичних підходів до проблеми креативності та розробка методичного комплексу її дослідження. В опублікованій у співавторстві з Н.В.Лялюйко статті Програма роботи з обдарованими гімназистами (на матеріалі іноземної мови)” у науково-популярному журналі Обдарована дитина” авторові належить постановка проблеми та її обґрунтування, систематизація принципів і критеріїв побудови програми, намічені основні напрямки корекційної роботи. Наукові положення та дослідний матеріал співавторів у дисертаційному досліджені не використовувалися.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (288позицій) та 8додатків і містить 27таблиць і 71 рисунок (з них у додатках 58 рисунків). Загальний обсяг 282сторінки, основний зміст викладено на 174сторінках.

Список литературы

Висновки
За результатами проведеного дисертаційного дослідження зроблено такі висновки.
1.Креативні здібності являють собою сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, які забезпечують успішність виконання творчої діяльності. Інтелект виступає своєрідною базою, що визначає прояв і розвиток креативних здібностей. Подальший їх розвиток не корелює з розвитком інтелекту, а характеризується зростаючим впливом соціальних факторів, активності самого індивіда, його життєвого досвіду.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначені психологічні чинники, що зумовлюють розвиток креативних здібностей, у тому числі й у підлітковому віці. До зовнішніх належать такі чинники, як характер і система сімейного виховання, вплив школи, спілкування з дорослими й однолітками. До внутрішніх чинників належать вікові й індивідуально-психологічні особливості особистості (самооцінка, рівень тривожності, агресивність, спрямованість особистості, властивості ВНД тощо), чинник самовиховання, стилі (стратегії) організації розумової діяльності.
2.З названих теоретичних позицій розроблено психодіагностичний комплекс, що дозволив дослідити та проаналізувати основні індивідуально-психологічні особливості підлітків, що корелюють з креативними здібностями. За результатами дослідження встановлено:
тип вищої нервової діяльності, зокрема показники збудження й рухливість нервової системи, пов’язані з креативними здібностями підлітків (відповідно 72,7% та 45,5% позитивних кореляцій);
структура агресивності креативів відрізняється від структури агресивності некреативів: творчі підлітки є менш агресивними, дратівливими й ворожими до оточуючих; разом з тим креативні підлітки можуть проявляти непряму агресію (33,3% позитивних кореляцій), вони схильні до образ (33,3% позитивних кореляцій) і почуття провини (42% позитивних кореляцій);
найбільша кількість позитивних кореляцій (до 62,5%) припадає на екзальтовану акцентуацію, а отже, креативні підлітки більш схильні до емоційних переживань;
за характером спрямованості креативні підлітки відрізняються тим, що їх мотивація досягнення в діяльності не є приоритетною, більш значущим мотивом є якість, своєрідність продукту творчості;
креативні підлітки схильні до інтернального локусу контролю в значущих ситуаціях у житті, можуть контролювати свої міжособистісні відносини (45,5% позитивних кореляцій);
підтверджено зв'язок між самооцінкою підлітків і такими показниками креативних здібностей, як оригінальність та символічна гнучкість;
установлено, що креативні підлітки менш схильні до особистісної тривожності, що може бути пояснене альтернативністю їх мислення, прагненням до самоактуалізації й здатністю швидше знаходити вихід зі складних ситуацій.
3.Виявлено зв’язок креативних здібностей з інтелектом у підлітковому віці. Найбільшу кількість зв'язків між показниками креативних здібностей знайдено за субтестами ШТРР обізнаність”, класифікації”, числові ряди” і менша за субтестами аналогії” і узагальнення”. Статистично достовірний зв'язок проявляється між загальним показником ШТРР і чотирма показниками креативних здібностей: символічна гнучкість (0,2428; p=0,009), гнучкість мислення (0,1853; p=0,046), швидкість асоціацій (0,2353; p=0,011) і продуктивність (0,2076; p=0,025). Між швидкістю (за невербальним тестом креативності) та загальним показником ШТРР є статистично достовірний, але негативний зв'язок (-0,1840; p=0,048). Це доводить той факт, що швидкість може виявлятися як у високоінтелектуальних, так і в низькоінтелектуальних підлітків. В останньому випадку швидкість розцінюється як поверховість мислення, що є перешкодою для розвитку креативних здібностей в підлітковому віці. Показник оригінальність” не відреагував на інтелектуальні субтести, це свідчить про його незалежність і дає підстави розглядати його як суто креативний параметр.
4.На основі кореляційного та факторного аналізу результатів констатувального експерименту підтверджено, що вагомим чинником, який сприяє розвитку й реалізації креативних здібностей в підлітковому віці, є рівень сформованості дивергентного і конвергентного мислення та характер їх взаємодії в пізнавальній діяльності.
5.За результатами дослідження вікових особливостей розвитку креативних здібностей з наступною обробкою отриманих даних за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (р≤0,001-0,05) встановлено найбільш оптимальний (сензитивний, для досліджуваної вибірки) період у розвитку зазначеного феномену початок підліткового віку (11-12років).
6.Розроблена авторська програма корекційно-розвивальних занять з підлітками, спрямована на розвиток креативних здібностей шляхом комплексного формування дивергентного й конвергентного мислення.
Корекційно-розвивальна робота будувалася з використанням методу проблемного навчання: проблемний виклад знань; частково-пошуковий метод (евристичний); пошуковий метод; дослідницький метод. Крім того використовувались методи активного соціально-психологічного навчання (комунікативні вправи, ділові ігри, мозковий штурм” тощо).
Зазначена програма передбачала формування наступних показників, які зумовлюють розвиток креативних здібностей підлітків. А саме, дивергентного мислення: оригінальності, швидкості та гнучкості мислення, здатності до продукування ідей. Основних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування та потреби використання їх на практиці; організованості й цілеспрямованості мислення; здібності до виокремлення істотного, що виступали в якості основних показників конвергентного мислення; активності та ініціативності; стійкого пізнавального інтересу (до оточуючого світу і власного Я”).
7.Виявлено, що найбільш позитивний результат має корекційно-розвивальна робота з комплексним формуванням дивергентного й конвергентного мислення. Застосування зазначеної програми корекційно-розвивальних занять обумовило виражену позитивну динаміку в розвитку креативних здібностей підлітків експериментальної групи. Окрім того, позитивні зміни спостерігалися й у розвитку загального інтелекту (що підтверджено результатами тестування 22,33%) та особистісної сфери, що знайшло відображення в зниженні показників тривожності (16,2%) та зростанні рівня самооцінки (26,3%).
8.Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування й розвитку креативних здібностей. Зокрема, подальшого вивчення потребує з’ясування впливу досліджуваних індивідуально-психологічних особливостей на креативні здібності осіб інших вікових категорій. Актуальними залишаються дослідження сензитивних періодів у розвитку креативних здібностей. Доцільно було б також звернути увагу на розробку цілісної системи психологічної роботи, що охоплювала б усіх учасників навчально-виховного процесу.

Список використаних джерел
1. Айзенк Г. Коэффициент интеллекта: Пер. с англ. К., 1994. 112 с.
2. Айзенк Г. Дж. Узнай свой коэффициент интеллекта / Н. А.Журавлев (пер. с англ.); И. Б.Котляр (ред.) М.: Ай-Кью, 1996. 160 с.
3. Айзенк Г. Ю. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. 1995. № 1. С. 111-131.
4. Алексеев В. А. Развитие самосознания на рубеже подросткового и юношеского возрастов: Автореф. дис. канд. психол. наук / НИИ общ. и пед. психологии АПН Украины. М., 1985. 19 с.
5. Алиева Е. Г. Творческая одаренность и условия её развития // Психологический анализ учебной деятельности. М.: ИП РАН, 1991. С.7-17.
6. АнастазиА. Психологическое тестирование: В 2 т. М.: Педагогика, 1982. Т. 1-2, Кн. 2. 295 с., рис. Библиогр.: С. 242-276.
7. Бекон Ф. Новая Атлантида. Опыты и наставления нравственные и политические / Пер. З. Е. Александровой; вст. ст. и прим. Ф. А. Коган-Берштейн. 2-е изд. М.: Изд-во АН СССР, 1962. 238 с., илл.
8. Бендас Т. В. Гендерная психология: Учебное пособие. СПб.: Питер, 2005. 431 с., илл. Библиогр.: С.346-370.
9. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: [Пер. с англ.] / Общ. ред. и вступ. ст. [с.5-24] В. Я. Пилиповского. М.: Прогресс, 1986, 420 [2] с.; Библиогр.: С. 400-415. Имен. указ.: С. 416-421.
10. Бжалава И. Т. Психология установки и кибернетика. М., 1966. 250 с. Библиогр.: С. 244-248.
11. Библер В. С. Мышление как творчество: Введение в логику мыслительного диалога. М.: Политиздат, 1975. 399 с.
12. Богоявленская Д. Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовск. ун-та, 1983. 173 с., илл. Библиогр.: С. 168-172.
13. Богоявленская Д. Б. Субъект деятельности” в проблематике творчества // Вопросы психологи. 1999. №2. С. 35-41.
14. Богоявленская Д. Б. О предмете и методе исследования творческих способностей // Психологический журнал. 1995. №5. С. 4958.
15. Богоявленская Д. Б. Об одном из подходов к исследованию интеллектуального творчества // Вопросы психологии. 1974. №4. C.69-79.
16. Богоявленская Д. Б. Опыт психогенетического исследования интеллектуальной активности // Психологический журнал. 1985. № 3. С.154-159.
17. Богоявленская Д. Б., Богоявленская М. Е. Творческая работа просто устойчевое словосочетание // Педагогика. 1998. №3. C.36-43.
18. Богоявленская Д. Б., Гинзбург М. Р. К вопросу о личностных аспектах творческого мышления (школьника) // Советская педагогика. 1977. №31. C. 9-77.
19. Бодалев А. А., Столин В. В., Аванесов В. С., Бабинина В. С., БорисоваЕ.М. Общая психодиагностика. СПб.: Речь, 2003. 439 с., рис., табл. Библиогр.: С.414-439.
20. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 435 с.
21. Большой психологический словарь / Сост. Б. Мещеряков, В. Зинченко. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. 672 с.
22. Болтівець С.І. Суспільно-особистісна самореалізація обдарованості і таланту: норми, ідеали, мета // Актуальні проблеми психології. Том 6. Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За заг. ред. С.Д.Максименка. К.:BONA MENTE”, 2002. Вип. 3, ч. 1. С. 31-34.
23. Боно Э. Рождение новой идеи о нешаблонности мышления / Пер. с англ. О. К. Тихомиров. М.: Прогресс, 1976. 142 с., рис. Библиогр.: С.142.
24. Брушлинский А. В. Воображение и творчество // Научное творчество: Сб. ст. / Под. ред. С. Р. Микулинского, М. Г. Ярошевского. М.: Наука, 1969. 446 с.
25. Брушлинский А. В. Психология мышления и проблемное обучение. М.: Знание, 1983. 96 с., илл. 16 с. Библиогр.: С. 95.
26. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Издательство Питер”, 2001. 528 с., ил. Библиогр.: С. 486-495.
27. Василенко И. Ю. Треннинг развития творческого мышления // Обдарована дитина. 1998. № 5-6. С. 52-55.
28. Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. М.: Ось-89, 2003. 223 с. Библиогр.: С. 215-219.
29. Введение в психологию: Учебник для висш. шк. / А. В.Брушлинский, В.П.Зинченко, Т. П. Зинченко и др.; А. В. Петровский (ред.). М.: Academia, 1996. 496 с.
30. Венгер Л. А., Венгер А. Л. Домашняя школа мышления: для пятилетних детей. М.: Знание, 1984. 79 с. (Народный университет. №9. 1984). Бибилиогр.: С.79.
31. Вивчення особистості підлітка / За ред. М. Т. Дрігус. К: Інститут психології АПН України, 1994. 128 с.
32. Вильчек В. М. Алгоритмы истории. М.: Прометей, 1989.
33. ВиноградоваТ.В., СеменовВ.В. Сравнительные исследования познавательных процессов у женщин и мужчин: роль биологических и социальных факторов // Вопросы психологии. 1993. №2. С. 63-71.
34. Вічалковська Н. Метафора чинник розвитку творчих здібностей старшокласників // Псих. зб. наук. пр. НУ ім. Драгоманова. 2000. Вип 1 (8). С. 136-141.
35. Вишняков Н. Ф. Тест Креативность” // Обдарована дитина. 1998. №6. С.46-49.
36. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посіб. / Інститут післядипломної освіти. Факультет соціології та психології КНУ ім. Тараса Шевченка. К., 2001. 247 с. Бібліогр.: С. 243-245.
37. Волощук Г. С. Морально-етичні аспекти виявлення інтелектуально обдарованих дітей та розвитку у них творчих здібностей // Педагогіка і психологія. 1994. № 3. C.21-27.
38. Воробьев А. Н. Тренинг интеллекта. М.: Лесная промышленность, 1989. 175 с., илл.
39. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психолог. очерк: Кн. для учителя. 3-е изд. М.: Просвещение, 1991. 93 с., илл.
40. Выготский Л. С. Педология подростка // Собр. сочинений: В 6-ти т. / Гл. ред. А. В. Запорожец. М.: Педагогика, 1982. Т.4. Детская психология / Под ред. Д. Б. Єльконина, 1984. 432 с. Библиогр.: С.426-432.
41. Гальтон Ф. Наследственность таланта: Закон и последствия / Пер. с англ. М.: Мысль, 1996. 272 с.
42. Гаральські Анджей. Правила тренінгу творчості. Л.: ВНТЛ, 1998. 52 с.
43. Герасимова О. С. Особливості прояву взаємозв’язку інтелекту та креативних здібностей особистості студентів // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Мат. Міжнар. наук.-метод. конф., присвяченої 35-річчю наук. та пед. діяльності акад. С.Д.Максименка. К.: Міленіум, 2002. Т. 2. С. 83-89.
44. Гергель Є. Л. Вікова динаміка розвитку креативних здібностей // Психологічна детермінація креативної поведінки: Колективна монографія / С.Ф.Устименко, Н. М. Токарева, А.І. Воронін та ін. Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. С. 82-103.
45. Гергель Є. Л. Теоретичні та практичні підходи до проблеми розвитку креативності // Психологічні основи розвитку креативності особистості в умовах педагогічної інноватики: Методичний посібник / С.Ф.Устименко, Н.М.Токарева, А.І.Воронін та ін. Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. С. 10-53.
46. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта // Психология мышления / Под ред. А. М.Матюшкина. М.: Прогресс, 1965 C. 433-456.
47. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций: Учеб. пос. для студ. высш. учеб. заведений, обуч. по спец. Психология”. М.: ЧеРо, 1996. 336 с.
48. ГільбухЮ.З. Темперамент і пізнавальні здібності школярів (Діагностика, педагогіка). К.: ВИПОЛ”, 1992. 216 с.
49. ГнаткоМ.М. Деякі психологічні особливості агресивних старшокласників потенційних креативів // Псих. зб. наук. пр. НУ ім. Драгоманова. 2000. №11. С. 196-205.
50. Голтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Пер. с англ. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 464 с.
51. Голубева Э. А. Способности, личность, индивидуальность. Дубка: Феликс, 2005. 511с., рис., табл. Библиогр.: С. 478-511.
52. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 374с.
53. ГорбатюкС.М.До проблеми розвитку творчого мислення учнів // Матеріали науково-практичної конференції Психолого-педагогічні проблеми розвитку творчої особистості”. Кривий Ріг: КДПУ. 1999. С. 11-13.
54. ГрейДж. А. Нейропсихология темперамента // Иностранная психология. 1993. №1 С. 24-36.
55. Греник Ж. А. Програма Розвиток інтелекту та логічного мислення дітей 5-6 років” // Обдарована дитина. 2004. №5. С. 11-19.
56. Григоренко Е. А., Кочубей Б. И. Исследования процесса выдвижения и проверки гипотез близнецами // Новые исследования в психологии. 1989. №2. C. 15-20.
57. ГригорьеваМ.Н., ПартнаяА. Использование социально-психологического тренинга в учебно-воспитательной работе со старшеклассниками // Вопросы психологии. 1988. № 5. С. 100-108.
58. Грининг Т. История и задачи гуманистической психологии // Вопросы психологии. 1988. № 4. С. 161-167.
59. Грузенберг С. О. Психология творчества: Введение в психологию и теорию творчества. Минск.: Белтрестпечать, 1923. Т.1. 167 с.
60. Губенко А. В., Третяк Т. Н. Треннинг готовности школьников к решению учебных творческих задач // Обдарована дитина. 2004. №9. С.21-31.
61. Губенко О. В. Творчий інтелект: деякі особливості та методи активізації у старшокласників // Обдарована дитина. 1998. №1. С. 26-28.
62. Губенко О. В. Феномен інтуїції та інтелектуальна творчість // Практична психологія та соціальна робота. 1999. №7. С. 10-14.
63. Губенко О. В. Феномен інтуїції та інтелектуальна творчість // Практична психологія та соціальна робота. 1999. №8. С. 9-12.
64. Губенко О. В. Чи можна навчити школярів робити відкриття? (З досвіду розвитку творчого мислення старшокласників) // Практична психологія та соціальна робота. 1998. №6. C. 29-33.
65. ГунинаЕ.В. Формирование самопознания как компонента нравственного самовоспитания подростка // Психология учебной деятельности школьников. М., 1982. С. 20-21.
66. Гурова Л. Л. Когнитивно-психологические характеристики творчества мышления в структуре общей одаренности // Вопросы психологии. 1991. №6. C. 14-20.
67. Гуткина Н. И. Личностная рефлексия в подростковом возрасте: Автореф. дисс. канд. психол. наук. М., 1983. 24 с.
68. Давыдов В. В. Виды обобщения в обучении (логико-психологические проблемы построения учебных предметов). М., Педагогика”, 1972. 424 с. Библиогр.: С. 400-420.
69. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
70. ДавыдовВ.В. Теория развивающего обучения / Международная ассоциация Развивающее обучение”. М.: Интор, 1996. 544 с.
71. Дери Ю. Соотношения конвергентности и дивергентности мышления у детей школьного возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01. МГУ им. М. В. Ломоносова. М., 1987. 19 с.
72. Дети и подростки вне школы: проблемы и перспективы: Межвуз. сб. науч. тр. Челябинск, 1992. 170 с.
73. Диагностика творческих способностей / Е.Н.Кульчицкая, Н.И.Литвинова, Л. В. Артемова и др.: Украинский Дом экономики и научно-технических знаний общества Знание” Украины. К., 1996. 66 с.
74. Дорфман Л. Я., Ковалева Г. В. Основные направления исследования креативности в науке и искусстве // Вопросы психологии. 1999. № 2. С.104-105.
75. Дружинин В. Н. Интеллект и продуктивность деятельности: модель интеллектуального диапазона // Психологический журнал. 1998. Т. 19. №2. С. 61-70.
76. Дружинин В. Н. Когнитивные способности: структура, диагностика, развитие. М.: ПЕР СЭ; СПб.: ИМАТОН-М, 2001. 224 с.
77. Дружинин В. Н. Метафорические модели интеллекта // Психологический журнал. 1999. Т. 20. № 6. С. 44-52.
78. ДружининВ.Н. Психодиагностика общих способностей. М.: Академия, 1996. 224 с.
79. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер”, 1999. 368 с.
80. Дружинин В. Н. Психология семьи. 2-е изд. М.: КСП, 1996. 160 с.
81. Дружинин В. Н. Развитие и диагностика интеллекта в общении // Прикладная психология. 1998. № 3. С. 5-18.
82. Дружинин В. Н., Хазратова Н. В. Экспериментальное исследование формирующего влияния микросреды на креативность // Психологический журнал. 1994. Т.15. № 4. С. 83-93.
83. Дусавицкий А. К. Зависимость между интересом и тревожностью в учебной деятельности младших школьников // Вопросы психологии. 1982. №3. С. 56-61.
84. Дусавицький О. К. Система розвивального навчання в дзеркалі шкільної практики // Сучасні шкільні технології. Ч.1. / Упоряд. І. Рожняковська, В.Зоц. К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. (Бібліотека Шкільного світу”). С. 85-94.
85. Дьяченко М. И., Кандебович Л. А. Психологический словарь-справочник. Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2001. 576 с.
86. ЕгороваМ.С. Сопоставление дивергентных и конвергентных особенностей когнитивной сферы детей (возрастной и генетический анализ) // Вопросы психологии. 2000. №1. С.36-46.
87. Еникеева Д. Д. Популярные основы психиатрии. Донецк: Сталкер, 1997. 432 с.
88. Ермолаева-Томина Л. Б. Творческие способности детей (по материалам зарубежных исследований) // Вопросы психологии. 1975. № 5. С. 166-176.
89. Завалишина Д. Н. Психологическая структура способностей // Развитие и диагностика способностей / Отв. ред. В. Н. Дружинин, В. Д. Шадриков. М.: Наука, 1991. С. 22-31.
90. Завдання для кмітливих та допитливих / Упоряд. Л. В. Магда. К.: Будівельник, 1995. 64 с.: іл.
91. ЗавершневаЕ.Ю., ШильштейнЕ.С. Методика исследования креативности (МИК): моделирование творческого процесса в игре // Психология и школа. 2003. №2. С. 3-19.
92. ЗаикаЕ.В. Комплекс игр для развития воображения // Вопросы психологии. 1993. № 2. С. 54-62.
93. ЗаикаЕ.В. Комплекс интеллектуальных игр для развития мышления учащихся // Вопросы психологии. 1990. № 6. С. 86-92.
94. Зак А. З. 600 игровых задач для развития логического мышления детей. Популярное пособие для родителей и педагогов / Художники Г. В. Соколов, В.Н. Куров. Ярославль: Академия развития”, 1998. 192 с., илл.
95. Зарецкий В. К., Холмогорова А. Б. Смысловая регуляция решения творческих задач // Исследование проблем психологии творчества / Отв. ред. Я.А. Пономарева. М.: Наука, 1983. С. 62-101.
96. ЗмановскаяЕ.В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): Уч. пособие для ст. высш. учеб. заведений. 2-е изд., испр. М.: Издательский центр Академия”, 2004. 288 с.
97. Игры обучение, тренинг, досуг / Под ред. В. В. Петрусинского. М., 1995. Кн. 6-7. 96 с.
98. Измерение готовности к творчеству детей / Общество Знание” Украины. Укр. дом научно-технических знаний / Зав. ред. Г. И. Купцов. К., 1995. 40с.
99. Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер”, 2004. 701 с., илл. Библиогр.: С. 646-698.
100. КалмыковаЗ.Н. К проблеме диагностики умственного развития школьников // Вопросы психологии. 1982. №2. С. 74-79.
101. КеласьевВ.Н. Некоторые формы умственного тренинга // Психологический журнал. 1987. Т.8. № 6. С. 90-97.
102. Келасьев В. Н. Структурная модель мышления и проблема генезиса психики. Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. Библиогр.: С.213-216.
103. Кимура Д. П