ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІНФАНТИЛІЗМУ З ПСИХОЛОГІЧНОЮ ІМПОТЕНЦІЄЮ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

Краткое описание

Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького

На правах рукопису

УДК 159.964:371.134

НОДЗЕЛЬСЬКА Алла Сергіївна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІНФАНТИЛІЗМУ З ПСИХОЛОГІЧНОЮ
ІМПОТЕНЦІЄЮ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Науковий керівник
кандидат психологічних наук
Євтушенко Ірина Володимирівна

Черкаси 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ІНФАНТИЛІЗМУ ТА ІМПОТЕНЦІЇ У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

11

1.1. Психоаналітичний огляд літературних джерел з проблеми інфантилізму та психологічної імпотенції і їх взаємозв’язку

11

1.2. Прояви інфантилізму та імпотенції у людей з обмеженими можливостями

22

1.3. Вплив виховання на формування психологічного інфантилізму та імпотенції суб’єкта

28

1.3.1. Опори і впертість як прояви інфантилізму

37

1.4. Інфантильно-психологічні витоки феномену тероризму

44

1.5. Взаємозв’язок інфантилізму та імпотенції із релігійністю суб’єкта

50

Висновки до першого розділу

64

РОЗДІЛ 2. ГЛИБИННО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ІНФАНТИЛІЗМУ ТА ІМПОТЕНЦІЇ

66

2.1.Взаємозв’язок інфантильних тенденцій з процесом ідентифікації

66

2.2. Регресія та її взаємозв’язок з інфантилізмом та імпотенцією

78

2.3. Прояви інфантилізму у процесі опорів

90

2.4. Суперечливість принципу задоволення та принципу реальності у контексті взаємозв’язку інфантилізму та імпотенції суб’єкта

105

2.5. Взаємозв’язок інфантилізму та імпотенції із тенденцією до психологічної смерті

120

Висновки до другого розділу

134

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФАНТИЛІЗМУ І ІМПОТЕНЦІЇ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ КОРЕКЦІЇ

136

3.1.Особливості інфантильних переживань

136

3.2.Вияв інфантилізму та імпотенції у процесі психоаналітичної роботи з іграшкою та предметними моделями

149

3.3. Психоаналіз чужого (неавторського) малюнку з метою пізнання глибинних джерел інфантилізму

153

3.4. Системне упорядкування детермінант інфантилізму та їх пізнання в процесі аналізу комплексу тематичних малюнків

156

3.5. Результативність психокорекційних методик АСПН у контексті дослідження взаємозв’язку інфантилізму з психологічною імпотенцією та можливостей їх корекції

163

3.6.Узагальнені методичні рекомендації психологу-практику

173

Висновки до третього розділу

176

ВИСНОВКИ

178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

181

ДОДАТКИ

203

Додаток А. Ілюстрація інфантилізму та імпотенції у психомалюнках

204

Додаток А. 1. Візуальна презентація вираження інфантилізму у психомалюнках на тему: ″Я серед людей″, ″Мій звичайний емоційний стан″, ″Мої бажання″

204

Додаток А. 2. Підбір психомалюнків на тему: "Дорога мого життя", ″Людина, яку я люблю″, ″Найбільш значуща для мене Людина″

209

Додаток А. 3.Малюнки на тему ″Моя мрія″, ″Радісний день″ ″Самотність″

215

Додаток Б. Психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків студентки Т. (психологічний факультет м. Ялта)

219

Додаток В. Психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків студентки С. (психологічний факультет 3-й курс)

244

Додаток Д. Психокорекційна робота з предметною моделлю

274

Додаток Д.1.Психокорекційна робота з протагоністом І. (психологічний факультет, 3-й курс

274

Додаток Д.2 Психокорекційна робота з протагоністом К. (психологічний факультет 2-й курс)

279

Додаток Ж. Психокорекційна робота з неавторським малюнком

283

Додаток Ж.1. Психокорекційна робота з протагоністом Д. (психологічний факультет м Львів)

284

Додаток Ж.2. Психоаналітичний діалог з картиною М. Реріха студентки другого курсу психологічного факультету

287

Додаток З. Опитувальник методики діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності за Д. Расселом і М.Фергюсоном

289

Додаток К. Опитувальник методики виміру ригідності

290

Додаток Л. Опитувальник методики диференційної діагностики депресивних станів В.А. Жмурова

292

Додаток М. Самоаналіз учасників групи на тему ″Я″ до проходження та після проходження групи АСПН

296

ВСТУП
Сучасні тенденції розвитку українського суспільства, його демократизація ставлять перед психологічною наукою нові завдання, одним з яких є якісна підготовка психологів-практиків. Прагнення вчених до інструментального поповнення психологічної практики методами, які дозволяють ефективніше здійснювати діагностику та корекцію внутрішньої проблематики суб’єкта, є виправданим у зв’язку із зростанням запиту на послуги психологічної служби. На даному етапі розвитку психологічної науки підготовка спеціалістів не задовольняє потреби національної системи психологічної служби і потребує докорінної перебудови. Робота психолога спрямована на надання психологічної допомоги іншим (і не ставиться гостро питання про його особистісне самостановлення), тому, крім певної системи теоретичних знань, велике значення мають його особистісні характеристики (відкритість, доброзичливість, чутливість та ін.) У зв’язку з цим проблема психокорекції посідає першочергове місце.
У науковій літературі проблема інфантилізму та психологічної імпотенції представлена у дослідженнях Н.Д.Бєлкіна [11], Ф.Е.Василюка [2], Е.К.Краснухіної [6], В.Д.Менделевича [11], О.Ранка [9], Г.Саллівана [16], А.Фрейд [13], З.Фрейда [14], Е.Фромма [15], Т.С.Яценко [19] та інших.
Проблема інфантилізму та імпотенції представлена у науковій літературі більш як соціальне явище, яке пов’язане з дезадаптацією суб’єкта. Також наголошується на глибинно-психологічних передумовах виникнення інфантилізму та імпотенції, вони пов’язані із дитячим періодом розвитку суб’єкта. Поза увагою науковців залишається взаємозв’язок інфантилізму і імпотенції та їх вплив на поведінку суб’єкта. Тому, незважаючи на проведені дослідження, проблема взаємозв’язку інфантилізму та імпотенції залишається відкритою, в плані її поглиблення.
Актуальність пізнання інфантилізму та імпотенції у їх взаємозв’язку методом активного соціально-психологічного навчання пов’язана із можливістю глибинного пізнання даних феноменів. Глибинна психокорекція за методом АСПН спрямована на дослідження цілісної психіки суб’єкта в єдності свідомої та несвідомої сфер. Психокорекційна робота зорієнтована на виявлення глибинно-психологічних детермінант труднощів спілкування, що породженні особистісною проблемою. Водночас, особистісна деструкція, що знаходить вираження у дисфункціях спілкування, має замасковані форми, які виявляються в ірраціональних, немотивованих формах поведінки. Процес групової психокорекції забезпечує глибинно-психологічне самопізнання суб’єкта, розкриття його внутрішнього потенціалу з метою нівелювання психологічної імпотенції.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452U264) та плану НДР Академії педагогічних наук України з напряму Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”, Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”. Тему дисертації затверджено вченою радою Донецького інституту психології та підприємництва (протокол № 4 від 28 квітня 2004 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 19 червня 2007 року).
Об’єктом дослідження виступають процеси глибинно-психологічного пізнання і корекції суб’єкта за методом активного соціально-психологічного навчання.
Предметом дослідження виступає пізнання взаємозв’язку інфантилізму з психологічною імпотенцією та методи їх глибинно-психологічної корекції.
Метою дисертаційного дослідження є вивчення психічних дисфункцій, породжених інфантилізмом суб’єкта та їх впливом на формування психологічної імпотенції, що гальмує реалізацію особистісного потенціалу.
В основу концепції дослідження покладено психодинамічну теорію цілісного розуміння психіки особистості в її суперечливих проявах; положення про єдність свідомого й несвідомого та його урахування у пізнанні психіки суб’єкта; тезу про суперечливу сутність психіки та енергетичну активність характеристики несвідомого, що своєрідно ініціює дієвість суб’єкта, яка знаходить вияви у сфері спілкування, зокрема, через прояви інфантилізму та психологічної імпотенції.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні: інфантилізм має глибинно-психологічні витоки та детермінує вияви у спілкуванні психологічної імпотенції, що породжує дисфункції психіки.
Відповідно до мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:
1. На основі теоретичного аналізу зарубіжної та вітчизняної наукової літератури розкрити взаємозв’язки інфантилізму та психологічної імпотенції.
2. Визначити сутність психоаналітичного розуміння феномену інфантилізму та психологічної імпотенції.
3. Дослідити особливості проявів інфантилізму та психологічної імпотенції в процесі глибинної психокорекції та виявити взаємозв’язок між ними.
4. Визначити вплив інфантилізму та імпотенції на процес спілкування.
5. Сформулювати рекомендації психологам - практикам з урахуванням результатів дисертаційного дослідження.
Методологічною та теоретичною основою дослідження слугували:
методологія системного підходу до розуміння особистості (І.Ф.Бурлачук, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, М.В.Савчин, В.О.Татенко та ін.); теорія, структура та функційні особливості несвідомої сфери психіки (Ф.В. Бассін, З.С.Карпенко, А.Фрейд, З.Фрейд, К.Хорні, Г.Юнг, Т.С.Яценко та ін.); принципи гуманістичного підходу до психокорекції (О.Ф.Бондаренко, Н.Л.Коломенський, В.Г.Ложкін, Н.Ю.Максимова, А.Маслоу, К.Роджерс, Т.М.Титаренко, Е.Фромм, Т.С.Яценко та ін.); інструментарій особистісно-орієнтованого підходу в галузі практичної психології (Г.О.Балл, О.Ф.Бондаренко, М.Й.Боришевський, Ж.П.Вірна, І.А.Зязюн, Н.В.Чепелєва та ін.); положення про зв’язок свідомої та несвідомої сфер психіки (Н.Ф.Каліна, З.Фрейд, К.Ґ.Юнг, Т.С.Яценко та ін.); дослідження у контексті психодинамічної теорії з орієнтацією на глибинно-психологічні рівні пізнання цілісного феномену психіки (наукова школа Т.С.Яценко: С.М.Аврамченко, О.Г.Біла, Т.І.Білуха, Л.Л.Бондаревська, Н.В.Дмитерко, І.В.Євтушенко, М.П.Зажирко, Б.Б.Іваненко, О.А.Коновалова, А.Е.Мелоян, І.М.Сергієчко, О.Г.Солодухова, О.Г.Стасько, П.В.Теслюк, Н.В.Шавровська).
Для розв’язання поставлених в дисертації завдань, досягнення мети, перевірки сформульованої у роботі гіпотези використовувалися наступні методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури з питань глибинно-психологічного пізнання психіки; системний психоаналіз емпіричного матеріалу групи активного соціально-психологічного навчання (корекційні методики: психодрама, робота з об’єктом та іграшкою, психоаналіз комплексу тематичних малюнків, психоаналіз неавторського малюнку); включене спостереження за процесом глибинної психокорекції; використання тестових методик для аналізу результативності глибинної психокорекції. Обробка даних проводилася за допомогою програми Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0 та Microsoft Excel 2003.
База дослідження: основне дослідження проводилося на базі ПВНЗ "Донецький інститут психології і підприємництва", Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького та РВНЗ ″Кримський гуманітарний університет″ (м. Ялта). Респондентами виступали студенти психологічного факультету за фахом ″Психологія″ та ″Практична психологія″. У дослідженні взяло участь 500 студентів (впродовж усіх років підготовки дисертаційної роботи).
Організація роботи. Дослідження здійснювалося у три етапи впродовж 2004-2007рр. Перший етап (2004-2005) обґрунтована актуальність роботи, сформульована мета та поставлені конкретні завдання дисертаційного дослідження; визначені об’єкт, предмет, гіпотеза, емпірична база та методи дослідження.
Другий етап (2005-2006) огляд теоретичних джерел з проблем взаємозв’язку інфантилізму та психологічної імпотенції; опанування методики групової психокорекції за методом АСПН.
Третій етап (2006-2007) підсумок результатів роботи та визначення перспектив подальших досліджень, узагальнення систематизації отриманих результатів і впровадження їх у підготовку майбутніх психологів-практиків.
Провідна ідея дослідження полягає у твердженні, що дієвість інфантильних (глибинно-психологічних) детермінант породжує регресію комунікативної поведінки і знаходить вираження у феномені психологічної імпотенції.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у: конкретизації теоретико-концептуальних положень психодинамічної теорії; методологічному обґрунтуванні глибинно-психологічної корекції особистості, в її науковій сутності; здійснені глибинно-психологічного аналізу категорії інфантилізму та психологічної імпотенції у їх взаємозв’язках; визначенні можливостей глибинно-психологічної системи методик АСПН у дослідженні заявленої в дисертації проблеми.
Теоретичне значення визначається тим, що результати проведеного дослідження сприятимуть розширенню теоретичної бази практичної психології та поглибленню концептуальних засад психодинамічної теорії в розумінні цілісності психіки в єдності та взаємозв’язках свідомої та несвідомої сфер психіки; науковим обґрунтуванням закономірностей енергетичної активності; глибинно-психологічних детермінант, внутрішніх суперечностей психіки суб’єкта, які обумовлюють його особистісну проблему та мають вияв у спілкуванні в таких його характеристиках, як інфантилізм і психологічна імпотенція.
Практичне значення отриманих результатів. Результати й висновки дисертаційного дослідження полягають у: розширенні пізнання індивідуальної неповторності психіки суб’єкта; розкритті психодинамічної обґрунтованості та інструментальної спроможності глибинно-психологічних засобів корекції; оптимізації процесів спілкування через нівелювання тенденцій інфантилізму та психологічної імпотенції; розвитку вмінь процесуальної діагностики в єдності з психокорекцією; розкритті можливостей розширення самоусвідомлення та рефлексивних знань, пов’язаних з розвитком соціально-перцептивного інтелекту; нівелюванні регресивних форм поведінки.
Особистий внесок здобувача при підготовці публікацій у співавторстві полягає в обґрунтуванні актуальності проблеми взаємозв’язку інфантилізму з психологічною імпотенцією та їх корекцією, що є важливим для розвитку практичної психології.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю методологічних та теоретичних положень; застосуванням методів адекватних до мети й завдань дисертації, а саме: використання методик глибинно-психологічного пізнання у психокорекційній роботі за методом АСПН; системним аналізом емпіричного матеріалу, здобутого під час практичної роботи; використанням теоретичних здобутків практичної психології, зокрема, "Моделі внутрішньої динаміки психіки", в об’єктивуванні суперечливих тенденцій психічних явищ, які створюють бар'єри й труднощі у ситуації спілкування суб’єкта з оточуючими людьми.
Апробацію результатів дисертаційного дослідження, концептуальні положення дисертації оприлюднено на науково-практичному семінарі "Методичні та теоретичні засади практичної психології" (Черкаси, 2005), семінарі-практикумі "Теоретичні та методичні засади практичної психології" (Ялта, 2005), IV Всеукраїнському навчально-методичному семінарі "Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання" (Ялта, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції ″Сімейні об’єктні відношення у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій″ (Ялта, 2007).
Основні наукові положення впроваджено у навчально-виховний процес Кримського гуманітарного університету (м. Ялта) (довідка №159 від 12.11.07), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка №1986/01-11 від 08.11.07), Уманського державного педагогічного університету (довідка № 1049/01 від 07.11.07), Донецького інституту психології та підприємництва (довідка № 17 від 02.11.07), Слов’янського державного педагогічного університету (довідка №183/1 від 06.11.07).
Публікації: основні результати дослідження викладено у 5 публікаціях, з яких 3 одноосібні статті у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (299 найменувань українською та іноземними мовами) та 16 додатків, що охоплюють 75 малюнків, 6 фотоілюстрацій, 4 фрагмента стенограм роботи психолога. Обсяг тексту дисертації викладено на 183 сторінках. Він містить 4 таблиці, 20 малюнків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Аналіз науково-теоретичних джерел з проблеми взаємозв’язку інфантилізму та імпотенції засвідчує, що значний внесок у її дослідження зроблено такими дослідниками як А.І.Бєлкін, Ф.Е.Василюк, Е.К.Краснухіна, В.Д.Менделевич, О.Ранк, Г.Салліван, А.Фрейд, З.Фрейд, Е.Фромм, Т.С.Яценко), а також про відсутність у наукових поглядах єдиного підходу. У психоаналітичних дослідженнях витоки інфантилізму та психологічної імпотенції пов’язуються з едіповим періодом життя особи. Стверджується фіксація суб’єкта на інфантильній стадії розвитку, що й зумовлює виникнення інфантилізму. Зазначається, що витіснені переживання дитинства, любов до первинних лібідних об’єктів, на які було накладене ″табу″, деструктують психіку суб’єкта, зумовлюючи виникнення психологічної імпотенції. Спільним у підходах до визначення інфантилізму та імпотенції є те, що ці явища пов’язані з дитячим періодом формування суб’єкта.
2. Інфантилізм може бути властивий психічно здоровій особистості та виявлятися у фізіологічних і соціально-психологічних аспектах. На психологічному рівні він проявляється в незрілості емоційно вольової сфери, несамостійності рішень, в почутті незахищеності, зниженій критичності до себе та підвищеній критичності (вимогливості) до інших, в очікуваннях турботи про себе, в розвинутій системі компенсаторних реакцій на ситуацію незадоволення потреб, які закорінені в дитинстві, у відступах від реальності, тобто фантазійній активності, невпевненості, невиправданій хвалькуватості та самовпевненості.
3. Феномен психологічної імпотенції переважно пов’язується з порушенням сексуальної функції, що викликано простим гальмуванням, у психоаналізі зумовлене паралізуючою дією недосяжних свідомості людини психічних процесів, пов’язаних з едіпальною залежністю, яка заважає гармонізації душевного аспекту почуттів з чуттєвим (відповідно: піднесеного та земного). Інфантилізм та імпотенція пов’язані з релігійністю суб’єкта. Релігія базується на інфантильному досвіді суб’єкта, що пояснює його прагнення, з одного боку, підкорювати, з іншого, слідувати за лідером. Встановлено взаємозв’язок інфантилізму з феноменом тероризму, коли терорист розглядається як особа, що ″вирішує″ в актуальній ситуації інфантильні справи дитинства.
4. Педагогічний вплив у варіанті ″чорної педагогіки″ сприяє формуванню інфантилізму та психологічної імпотенції. Розкрито прояви інфантилізму у людей з обмеженими можливостями, зокрема, пасивність, ригідність, шаблонність поведінки, почуття неповноцінності, знедоленості, меншовартості, безперспективності існування, пасивності, слабкості. Встановлено, що такі відчуття зумовлюють прагнення індивіда до ″викорінення″ відчуття слабкості шляхом самоімпотування, що породжує тенденцію до психологічної смерті.
5. Встановлено, що феномени інфантилізму та імпотенції тісно пов’язані з регресивними проявами та психологічними опорами суб’єкта. Регресія до інфантильності зумовлена дитинством суб’єкта почуттями любові, безпеки, що й породжує його капсуляцію в дитячому періоді розвитку. Регресія під впливом інфантильності знаходить свій вияв у тенденції повернення в утробу, втечі у хворобу, у різних видах емотивних залежностей гральній, наркотичній, алкогольній.
6. Походження феномену інфантилізму пов’язано з процесом ідентифікації суб’єкта з первинним лібідним об’єктом. У зв’язку з неможливістю реалізації "едіпових потягів" відбувається ідентифікація дитини з окремими психологічними рисами батьків (інтроекція). Встановлено, що механізми інфантильного едіпового походження, які сформувались в дитячий період, можуть визначати життя суб’єкта, оскільки спрацьовують на несвідомому рівні.
7. Інфантилізм пов’язаний із слідуванням психіки принципу задоволення, що породжує блокування соціально-перцептивного інтелекту та ускладнює досягнення просоціальних цілей. Встановлено, що логіка несвідомого зорієнтована на реалізацію інтересів інфантильного ″Я″ суб’єкта, що імпотує (відтягує, блокує) психічну енергію і зумовлює формування психологічної байдужості особи та зв’язує її енергію.
8. Психокорекція за методом АСПН націлена на узгодження принципу реальності та принципу задоволення. Їх гармонізація можлива у спосіб переведення принципу задоволення від біологічних цінностей в площину потреб соціальної самореалізації та адаптації. Поєднання принципів реальності та задоволення сприяє зростанню енергетичного потенціалу особи та підвищенню показників психічного здоров’я.
9. Захисна система психіки суб’єкта має інфантильні витоки. Дія захисних механізмів спрямована на маскування почуття меншовартості, безсилля, що є наслідком психічного розвитку в ранньому онтогенезі. Враховуючи прагнення дитини до сім’ї, до ідеалізованого "Я", психіка користується системою захистів, спрямованих на маскування невідповідностей бажаному ідеалізованому образу, що спричиняє дезадаптацію.
10. Науковий аналіз емпіричного матеріалу дозволяє констатувати взаємозв’язок феноменів інфантилізму, психологічної імпотенції та психологічної смерті. Для інфантильної особистості характерна схильність до руйнування стосунків, самоізоляції, що зумовлює самоімпотенцію та регресію поведінки.
11. Психокорекційний процес АСПН забезпечує можливість пізнання функційних особливостей психіки суб’єкта в її свідомих та несвідомих проявах. Таке пізнання передбачає усвідомлення впливу інфантилізму та психологічної імпотенції на поведінку суб’єкта в їх індивідуальній неповторності. Застосування тестових методик дало змогу прослідкувати динаміку послаблення депресивних тенденцій, ригідних проявів у досліджуваних суб’єктів під впливом психокорекційних занять за методикою активного соціально-психологічного навчання, що позначилось на оптимізації показників психічного здоров’я.
Перспективи подальшого наукового дослідження ми вбачаємо у пошуках нових методів пізнання феноменів інфантилізму та психологічної імпотенції і способів нівелювання їх впливу на поведінку суб’єкта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрахам К., Бриттон Р. Эдипов комплекс и эротические сны. Клиническое применение. Серия "Классика психоанализа"; М: ″Нота Бене″ 2002. - 368 с.
2. Абрахам.К Исследования о самой ранней прегенитальной стадии развития либидо / Психоанализ детской сексуальности. СПб., 1997.
3. Авдеева Н. Н. Понятие идентификации и его применение к проблеме понимания человека человеком.— В сб.: Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975, С. 6- 9.
4. Аврамченко С. М. До проблеми Едіпового комплексу. // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наукових праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. № (9)33. С.58 65.
5. Аврамченко С. М. Пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта методом психомалюнку: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2004. 20 с.
6. Аврамченко С. М. Сучасні дослідження проблеми Едіпового комплексу. // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: педагогіка і психологія. Випуск дев’ятий. Частина І. - Ялта, 2006. - С.3 11.
7. Аврамченко С. М. Феномен внутрішньої суперечливості психіки в ракурсі психодинамічної теорії АСПН. Наукові записки Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України. - К.: Главник, 2005. - Вип.. 26, в 4-х томах, том 1. - С.34 - 38.
8. Аврамченко С.М., Евтушенко И.В. Нарцисс и Эхо: страницы истории развития либидо. Зигмунд Фрейд основатель новой научной парадигмы: психоанализ в теории и практике (к 150-летию со дня рождения Зигмунда Фрейда). Материалы Международной психоаналитической конференции. 16-17 декабря 2006 г., Москва. В 2-х т. Т.І. М.: Русское психоаналитическое общество, 2006. С.94-98.
9. Аврамченко С.М., Євтушенко І.В., Сивопляс Н.В. Архетипна символіка у процесі пізнання внутрішньої суперечливості психіки. Навч. посіб. Слов’янськ: ПП Канцлер”, 2007. 224 с.
10. Адлер А. Лекции по аналитической психологии. - М.: "Рефл-бук", 1996. 278с.
11. Адлер А. Наука жить. Пер. с нем. А.А. Юдина. К:Port-Royal, 1997.-С.235-241.
12. Адлер А. О нервическом характере./ Под ред. Э.В. Соколова/ Пер с нем. И.В.Стефанович СПб.: Университетская книга 1997 388с.
13. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. Пер.с нем. -М.: За экономическую грамотность, 1995. 296с.
14. Айке Д. Страх. Концепции фрейдистского психоаналитического направления/ Энциклопедия глубинной психологии. Том І. Зигмунд Фрейд: жизнь, работа, наследие. М.: ЗАО МГ Менеджмент, 1998. 800 с.
15. Александрова А. Терорист самоубийца.// Эхо планеты. -2003. -№ 40. С. 20 -22.
16. Алексенко Н. Н. Психоаналитические аспекты поведения человека в киберпространстве // практический психолог. 2000.- Сентябрь. 19 с.
17. Аллан Дж. Ландшафт детской души. Психоаналитическое консультирование в школах и клиниках. Пер. с англ. Ю.М.Донца. ЗАО «Диалог» ИП «Лотаць». СПб Мн., 1997. 256 с.
18. Аналитическая психология. Прошлое и настоящее./ К.Г.Юнг, Э.Сэмюэлс, В.Одайник, Дж.Хаббэк. М.: Мортис, 1995. 320с.
19. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы: Учебное пособие для вузов. М.: Аспект Пресс, 2001. 288с.
20. Антология современного психоанализа. Т.1/Под ред. А.В.Россохина. М.: Издательство «Институт психологии РАН», 2000. 488 с.
21. Бадрак В. Антология гениальности К.: Издательство ″КВІЦ″ 2004. 476с.
22. Балинт М. Базисный дефект: терапевтические аспекты регрессии. М.: „Когито-Центр”, 2002. 256 с.
23. Басилова Т.А. Воспитание в семье ребенка раннего возраста со сложными сенсорными или множественными нарушениями. -М.:ИПТК "Логос". -2001.-28 с.
24. Бассиюни К. Воспитание народоубийц. СПб.: Академический проект,1999.-220с.
25. Белкин А.И., "Третий пол. Судьбы пасынков Природы". - М.: Издательство "Олимп", 2000. 432.
26. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвящённых. Пер. с анг.-С.-Петербург: МФИН, 1992. 448с.
27. Біла О.Г. Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків) 19.00.07 педагогічна та вікова психологія): Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07/ Інститут психології ім..Г.С.Костюка АПН України. К., 2002. 19 с.
28. Білуха Т. І. Взаємозв'язок психокорекції та виховання в практичній психології // Актуальні проблеми практичної психології: Збірник наукових праць. Херсон: Персей, 2005. С. 15 17.
29. Білуха Т. І. Об'єктивація регресивних тенденцій майбутніх психологів-практиків у здійсненні професійної підготовки // Наука і освіта-2005: Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. Т. 52: Психологія. С. 47 49.
30. Білуха Т.І. Розвиток особистості майбутнього психолога-практика засобами корекційно-виховного впливу. Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2006. 20 с
31. Білуха Т.І. Феномен регресії у контексті підготовки психолога-практика // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2004. Т. VІ.-Вип. 7. С. 33 42.
32. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. М.: КСП, 1996.- 247с.
33. Бодрийар Жан . Маргинальная система: коллекция // Бодрийар Ж. Система вещей. М., 1995, С. 72-89
34. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. 2003. Электронное издание. М.: Кирилл и Мефодий, 2003. 2 CD-ROM.
35. Большой психологический словарь / Сост и общ ред. Б Мещеряков, В Зінченко, СПб.: Пройм Еврознак, 2003. 672с.
36. Большой толковый психологический словарь / Ребер Артур. Том 2(П - Я): 2000. 560 с.
37. Бондаревська Л. Л. Психічна травма та переживання суб'єкта //Педагогічний процес: теорія і практика. 36. наукових праць . Вип.. І. К.: 2006, С. 220 228.
38. Бондаревська Л.Л. Переживання у структуруванні системних характеристик підсвідомого (на матеріалі АСПН). Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2007. 20 с.
39. Боулби Дж. Создание и разрушение эмоциональных связей. М.: Академический Проект, 2004. 237 с.
40. Бурлачук Л.Ф. и др. Основы психотерапии: учебн. пособие для студентов вузов, которые обучаются по спец. «Психология», «Соц. педагогика»/ Л.Ф.Бурлачук, И.А.Грабская, А.С.Кочарян. -К.: Ника-Центр, 2001.-320 с. С. 74 75.
41. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ предопределения критических ситуаций) М.: Издательство Московского университета, 1984. 200с.
42. Василюк Ф.Е. Гедонистическое переживание.//Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций.- М.:Издательство Московского университета ,1984.- 345 с.
43. Васильев В. Л. Юридическая психология: учебник /В. Л. Васильев. -СПб., 2004. -655 с.
44. Введенский А.И. О видах веры и ее отношение к знанию. М.: 1894.
45. Венгер Л.А. Игра как вид деятельности. Вопросы психологии. №3 1978, С.163-165.
46. Винникотт Д. В. Разговор с родителями. М., 1994. 112 с.
47. Винникотт Д.В. Игра и Реальность; М: ИОИ, 2002. 288 с.
48. Винникотт Д.В. Семья и развитие личности. Мать и дитя. Екатеринбург, 2004. 400 с.
49. Волков Е.Н. Методы вербовки и контроля сознания в деструктивних культах.Журнал практического психолога. М.: 1996. № 3 С 76-82.
50. Волков Е.Н. Основные модели контроля сознания (реформирования мышления) Журнал практического психолога. -М.: Фолиум. 1996. - № 5. -С. 86 95.
51. Выготский Л. С. Основы дефектологии. С.-Петербург, 2003. 654с.
52. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка. // Психология развития. СПб - М. - Харьков - Минск, 2001. 368с.
53. Гарбузов В.И. Воспитание ребенка. М., 1997 428с.
54. Глузман О. В., Мелоян А. Е., Туз Л. Г. Агресія та її глибинно-психологічні джерела: Навчальний посібник. К.: Педагогічна Преса, 2006. 254с.
55. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Узд. 1 е, Т. 2 Пер с фр. М.:, Мир, 1996 496 с.
56. Головин С.Ю. ″Словарь практического психолога″, Минск: Харвест, 1997. 800с.
57. Горобець Т. В. Особливості соціально-перцептивних деформацій у міжособистійній взаємодії суб'єкта // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: 36. наук, праць. К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. № 8 (32). С. 60 64.
58. Горобець Т. В. Соціально-перцептивні викривлення в контексті феномену сприймання // Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наук, праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. -К., 2005. -Т. 7. Вип. 4. С. 88 97.
59. ГоробецьТ.В., КалачникІ.В., НодзельськаА.С. Психологічні захисти та тенденція до психологічної смерті. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. /За ред. Максименка С.Д. К.: „Логос”, 2007. т.5, вип.6 - 378 с. С. 101-109.
60. Грановская Р.М. Психология веры. СПб.: Изд-во ″Речь″, 2004, 576 с.
61. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1989. 319 с.
62. Гринсон Р.Р. Практика и техника психоанализа. Новочеркасск: Агенство САГУНА, 1994. - 340с.
63. Грофф С. За пределами мозга. - М.: Центр «Соцветие», 1992 335с.
64. Груповий психоаналиіз// за ред. О.Фільца, Р. Гаубля, Ф. Лямотт. Пер. з нім. Львів: ВНТЛ-Класика, 2004. 192с.
65. ГубенкоА.В. Вызов терроризма.(Психологический анализ терроризма)// Практична психологія та соціальна робота. 2001. №1. С. 43 53.
66. Гулдінг М., Гулдінг Р. Психотерапія нового решения. Теорія и практика.-М.: Независимая фирма ″Класс″, 1997. 288 с.
67. Джеймс М., Джонгвард Д. Рождённые выигрывать. Трансакционный анализ с гештальт упражнениями: Пер. с англ/ Общ. Ред. И послесл. Л.А Петровской. М.: Издательская группа ″Прогресс″, ″Прогрес-Универс″, 1993. 336 с.
68. Дубовская Е.М. Влияние лидера на сверстников в юношеских группах: Канд. дис. М., 1984.
69. Дьяконов Г.В., Цигульська Т. Ф. Дослідження ідентифікації в зарубіжній і вітчизняній психології // Проблеми соціальної психології. № 2, 1992, С.3-10.
70. Євтушенко І.В., Аврамченко С.М. Архетип матері та його символічна репрезентація в малюнках. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наукових праць.-К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. № 14 (38). С.10-13.
71. Євтушенко І. В. Роль архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей (на основі дослідження міфів, казок та психомалюнків): Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2004. 20с.
72. Євтушенко І.В. Едіпів комплекс та його вплив на формування особистості.// Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К.: Міленіум, 2004. Вип. 3. С. 78-86.
73. Євтушенко І.В. Казка як засіб психокорекції. //Наука і освіта: Матеріали VII Міжнародної конференції. Том 28. Психологія. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С. 88.
74. Євтушенко І.В. Роль архетипу у символізації змісту несвідомого.// Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України/ За ред. С.Д.Максименко. К.: Главник, 2005. Вип. 26 в 4 - х томах. Т.2. С. 33 37.
75. Євтушенко І.В. Спільність символіки міфів, казок та психомалюнків. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наукових праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. № (8)32 . С.23 29.
76. Євтушенко І.В., Булкін П.М. Використання казок з метою психокорекції та розвитку суб’єкта. . Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. Зб. Статей: вип.9. Ч.1. Ялта: РВВ РВУЗ КГУ, 2006. - С.29.
77. Євтушенко І.В., Мелоян А.Е., Бабенко К.А. Страх та агресія як деструктивні прояви психіки.// Психологія: Збірник наукових праць. К.: НПУ ім.М.Драгоманова, 2003. № 21. С. 68 80.
78. Євтушенко І.В., Ткаченко Л.Л., Усатенко О.М. Дослідження впливу переживання на структурування несвідомої сфери психіки суб'єкта. // Актуальні проблеми практичної психології: Збірник наукових праць. Херсон: Персей,. С. 97 98.
79. Жмуров В. А. Психопатология : научное издание/ В. А. Жмуров. М.: Мед. книга; Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2002. 665с.
80. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. М.: Просвещение, 1986 356с.
81. Зенько Ю.М. Психология и религия. СПб.: Алетейя, 2002. 384с.
82. Зимбардо Ф. Застенчивость. М.: Педагогіка, 1991. 208.
83. Зиммель Г. Соціальна диференціація. М.: ″Прогресс″. 1909. С. 125.
84. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність як мистецька дія: Посібник для вчителів // Рідна школа: Книжка в журналі. 1995. № 78. С. 31 50.
85. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч.посібник для вчителів, аспірантів, студентів сер.та вищ.навч.закладів. - К.: Укр.-фінський ін-т менеджементу і бізнесу, 1997 302с.
86. Идентификация как механизм общения и развития личности: Методические рекомендации / Под ред. проф. В. С. Мухиной. М.: МГПИ им. В. И. Ленина, 1988. 31с.
87. Ильенков Э. В. Александр Иванович Мещеряков и его педагогика. - «Молодой коммунист», 1975. № 2 С. 80-84.
88. Іваненко Б.Б. Особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога засобами активного соціально-психологічного навчання: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2005. 20 с.
89. Іваненко Б. Б. Соціально-перцептивні передумови викривлень та їх взаємозв'язок з регресивними проявами суб'єкта // Педагогічний процес: теорія і практика / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. -К.,2004. -Вип. 2.-С. 351 358.
90. Кайл Д. Детская психология: Тайны психики ребёнка (серия ″Психологическая енциклопедия″) СПб.: ″ЕВРОЗНАК″, 2002. 416с.
91. Калашник І. В "Проблема психологічної смерті та її глибинно-психологічні витоки" // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: 36. Наукових праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. № 8 (32). С. 69 75.
92. Калашник І. В "Психологічна імпотенція та її вплив на міжособистісну взаємодію"// Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. -К.: 2005. - Т. 8. -Вип.5.-С. 124 128.
93. Калашник І. В „Особливості застосування психодраматичних технік у процесі активного соціально-психологічного навчання”.// Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К.: 2005. Т. 7. Вип. 7. С. 151 157.
94. Калашник І. В „Представленість феномену „психологічної смерті” в символіці психомалюнків”. //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Актуальні проблеми психологічної підготовки в системі вищої школи 2005”. Психологія. Одеса, 2005. С. 138 140.
95. Калина Н.Ф. Основы психоанализа "Рефл-бук" "Ваклер" 2001349 с.
96. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики. К.: РУТА, 2001. 160с.
97. Кляйн М. Некоторые теоретические выводы, касающиеся эмоциональной жизни ребёнка / Психоанализ в развитии. Сборник переводов. Екатеринбург, 1998., с. 59-107.
98. Кляйн М. Заметки о некоторых шизоидных механизмах. // Журнал практической психологии и психоанализа Ежеквартальный научно-практический журнал электронных публикаций 2000 № 4 С. 33.
99. Кляйн М. Развитие в психоанализе.- М.: Академический проект, 2001.510 с.
100. КляйнМ Исследование зависти и благодарности (1956) // Психоаналитический вестник. - 2003. - № 11. - С. 100-23.
101. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. - М.: Педагогика, 1987.
102. Ковальов А.Г., Бодалев А.А. Психология и педагогика самовоспитания. Изд-во Ленинградского университета 1958 87 с.
103. Коновалова О.А. Глибинно-психологічне пізнання феномену експектації методом активного соціально-психологічного навчання: Автореф. дис. канд. психол. Наук: 19.00.07 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. К., 2002. 18с.
104. Копыл О.А. Психолог в семье, воспитывающей ребенка с тяжелыми нарушениями развития//Материалы конференции "Современная психологическая диагностика отклонений в развитии". - М.: Икп РАО, 1999.
105. Короленко Ц.П., Дмитриева Н.В. Социодинамическая психиатрия. М.: ″Академический Проект″. 2000 460 с.
106. Краснухина Е.К. Отец как означающее: от библейского образа блудного сына к enfant terrible постмодернизма. // Философия желания. Сборник статей / Под ред. И.В. Кузина. СПб.: Издательство Санкт-Петербургского Государственного Университета, 2005. С.61-70.
107. Краткий психологический словарь хрестоматия. Составитель Б.М.Петров Под. Ред. проф. К.К. Платонова. М., ″Высшая школа″, 1974. 459с.
108. Кристал Г.Кристал Дж. Интеграция и самоисцеление. Афект, травма и алекситимия. М.: Інститут общегуманитарных изследований, 2006 800с.
109. Кричевский Р. Л., Дубовская. Е. М. О функции и механизме идентификации во внутригрупповом межличностном общении // Психология межличностного познания / Под ред. А.А. Бодалева; Акад. пед. наук СССР. М.: Педагогика, 1981. 224 с., С. 92-122.
110. Кричевский Р.Л. Психологические основы руководства и лидерства в первичном коллективе: Докт. дис. М., 1985.
111. Лакан Ж. Семинары, Книга 1: Работы Фрейда по технике психоанализа (1953/54). Пер. с франц. М.: Гнозис, Логос, 1998. 432с.
112. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу /пер. с франц. Н.С.Автономовой.- М.: Высшая школа, 1996. 623 с.
113. Лейбин В. Психоанализ. Ученик. СПб.: Питер, 2002. 567 с.
114. Лейбин В.М. По